Ти сприймала любов за відвагу
Та кому яке справді діло,
Що ти ним тамувала спрагу,
І помалу собі п'яніла.
Ти поставила все на карту
Віртуозно і так уміло,
І чекала на краще "завтра"
Напівсонна-напівзомліла.
Ти любила губитися в снах,
І як квіти збирати мрії,
Та коли океан у руках
Не шукаєш в калюжах надії,
Не шукаєш ні правильний шлях,
Ні любові з казок до нестями
Вечір згаснув і тьмою пропах,
Ти ж світила неначе сонцями.
Ти розтанула сяйвом чудес
Як найбільша земна таємниця
Так дивилась аж світ увесь
Потонув у твоїх зіницях.
