Засутеніло у дворі
і, наче контури на мапі,
у небі – зорі до зорі...
І свято-місце – на канапі.
О! Білолиций угорі
серпом по другому етапу...
У буді – пес. О цій порі
нема кому подати лапу.
Весна! І закипає кров.
І дідусі-пенсіонери,
«дорізавши козла» у сквері,
оповідають «за любов»...
І рима оживає знов:
– Лаура! Урія! Ромео!
..........................................
Розвиднилося кацапні,
уже не мучає холера,
та не яснішає мені:
– Петро чи Юлія – Бандера?