Казав Комар: - Як можна, Мухо?
Щодня ти ниєш всім на вухо.
Плітки сплітаєш, дурнувата.
Яка ж ти стала язиката!
Вона ж лише сміється кволо:
- Чого ж мовчать, як маю голос?
- То ти співай, як птах в польоті.
Або ж як жаба на болоті.
- Це я пліткарка? Совість мав би!
Лети, послухай співи жаби!
Комар почув, стрибнув зі злості.
Шмигнув до Жаби тут же в гості.
- Ропуха, ви мене звиняйте,
Мені щось гарне заспівайте.
А Жаба рада, щиро кличе:
- Ходи, сідай ось тут поближче.
Махнув язик її, як жало.
І комара, на жаль, не стало.
Брехливих варто уникати,
Боятись треба язикатих.
А я думаю, хто це кусьнув мої філософські(бувають такі) роздуми трійкою, а це ж Ваш комар-мовчун. Отак рідко відвідуєте, а без слів коментуєте, правдиво чи...Рада буду почути Вас
Прочитав через деякий час ще кілька разів, переосмислив прочитане. З'явилося до Вас прохання. А раз ми тут, у Клюбі, всі свої, то не буду нічого від інших приховувати, звертаюся до Вас прозоро і відкрито: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834588#com3857032