Олександру Ковтуну
Світився свічею
Маятником для когось
З радощів чи то відчаю
Чи написання вдалось?
Танув ти щохвилини
Краплинами в Небуття.
Бачив, як Час плине
Попри снагу, каяття.
Рік тому був наполовину
А місяць тому вже на чверть.
Голову витнувши із овину
Відштовхував руками Смерть.
Видихував роками метал Запоріжжя
Коктейль кисню зі стронцієм
Мріяв про ниви збіжжя
Над плесом кучеряве сонце.
Пізно прибув до Полтави
Блудний сину шляхів орфеїв.
Дуби та липи, маківки золотаві
По гаям шурхають мавки, феї.
Ти був Дон Кіхотом посеред мафіозі.
Вертів колесо Мулен Руж.
Гангстерів не лякавсь на одній дорозі
Посеред куль незворуш.
Гральних автоматів
Випасав отари
Посеред вертепів
Та й чимдуш тікати
Ледве-ледве втерпів.
Тож косив бабло на міських болотах
Голову похиливши. Час плине...
Вже не до зливків золота...
Мрія нашептувала щохвилини!
Муза Поезії зачекалась
Нашептувала уві сні
З того колеса вирвати намагалась
Клятого... Та й до пісні
Тієї, що не сходить з вуст.
Думав, бізнес - найперше.
З Поезією - попустить.
Не так сталось - гадалось як.
Смерті на чолі відтиснено знак.
Бо в кожного Поета на лобі теє.
Та не забувайте правило простеє
Ми тимчасові на лавці
Вокзалу - в Небуття!
Хай як щасливий ти
Серед Життя звитяг.
1 Червня 2019 Року