Закутавсь ранок в хмару дощову,
І день в цей час проснувся неохоче,
Пригладе дощ у полі куряву,
А вітер ниву миттю залоскоче.
Ген перепілка звуки подає,
Цвіркун в мінорах тишу колисає,
Неначе сонце скарб той дістає,
Й тендітний промінь ніжно відпускає.
Спустився дощ. Природа ожива,
В калюжу горобець без остраху пірнає,
Струнка, мов дзвін, жалюча кропива
Між спраглих трав із небом розмовляє.
Я цю розмову подумки ловлю,
Уяву огорта похмурий літній ранок,
Солодку мить так трепетно люблю,
І вже плекаю свій душі серпанок.
Чудова лірика! 
