Присвята
Івановій горі
до 250-річчя з дня народження
І. П. Котляревського
Іванова гора з часів Івана
Про котру написав Зеров
Є місце сили, де сорочка вишивана
З'єднала з архетипами перо.
Де втілено праміф праукраїнства
Що Трою заснувало не одну.
Сюди поети сходяться в таїнства
Посвяченими бути заодно.
Творив веселий Котляревський
У хаті дідовій - ще й пак!
У зал запрошений губернський
Мазурку витанцьовував й гопак.
Та слухав дзвін з Успенського собору
Коли чорнильницю розлив
Та на коневі гарцював в підборах
По вулицям полтавських лип.
Шевченко теж второпав добрий норов
В захопленні від кола благородних
Коли засмажений чи сом, чи короп
Капніста Василя серед графинь дородних
Чекав на бравого Івана
Що залюбки ходив столоватися з графом.
Поетів-офіцерів звана
Компанія гула, кричала "Браво!"
Між відчайдухів та героїв
Кувався міф Вітчизни.
Козацьку кров полиш гукать - "До зброї!"
Сарматів-скіфів вірування чесне
Бо меч висів у кожного над ліжком.
Хлопчисько тільки-но спиравсь на ніжки
Хапався за козацькі віжки
Та мчався між чортополохів
Проміж дібров сов полохливих.
Крізь хуртовину, спеку, зливи
Зростав відважний син
Та й бігав по стерні босий.
На попелі, що жевріє - станцює!
Вареників наїсться, ковбаси...
Пробились вуса ось і вже басить.
Написано на Івановій горі у Полтаві 8 Серпня 2019 Року