Буйне зелення в саду,осінь..
Вікно на сад,а сад холодний.
По стінам міражами тіні
І від дверей світ прямо в сіни.
Сиджу.Зігнувшись над торбою,
В торбі журба мого покою.
Шмаття,вірші,дрібне писання..
На них псалтир як зла знущання.
Ніби над тілом сиджу мертвим.
Давно блідим,з хвороби здертим.
А тіло рідне,наче власне.
Від того й мука,з того й страшно.
Я і від гніту і роспуки,
Як пригорілий на стільці.
Тремтять над торбою ті руки,
Що в ній написані вірші:
"Нащо писання, якщо мертве?
Кому крім мене се дано?
Роспука й далі буде жерти,
Відкіль не счезне це «добро»!
Не оживе папір пожовклий,
Пов'януть чортові вірші.
У сіни литись буде світло,
А тіні будуть на стіні.
В саду і далі буде осінь.
На сад дивитиме вікно.
А торба й далі у покоях
Гнітитиме моя чоло.
йой. мова заслуговує на те, щоб її вчили і любили. тоді легше буде висловлювати свою думку, не виникатиме «роспука», якої в ній ніколи не було, і чоло поверне собі середній рід, зчезне «счезне» та інші недоречності. успіху
Євгене, зайшла на Вашу сторінку, аби познайомитися ближче. Буду чесною з Вами, бо бажаю добра. Чуття рими є, але слабеньке. Це непогано. Вічувається, що Ви або російськомовний, або українською володієте не зовсім досконало. Отож раджу побільше читати українською, щоб збагатитися українською лексикою. Почитайте у інтернеті про віршування, це допоможе. Бути поетом непросто і треба бути готовим і до критики, а не лише до похвали. Бажаю успіхів.
А ти не україномовний? Відчувається. Слідкуй, коли пишеш, за ритмом. Ти його постійно збиваєш - для цього читай вірші собі вголос. По-друге, не повторюся. Стіни, тіні, сіни по декілька разів. Думка розмазана, вірш задовгий. Концентруй те, шо хочеш сказати, у влучні образи, а не у воду і тягомотіну думок. З римами взагалі біда. У частині катренів їх взагалі нема. Почитай про римування на співзвуччях. Удачі!
