Коли прийшла війна на землі наші,
Згадав про тебе спершу та зомлів,
О Перемого, спадку козаків,
І готувавсь до Брами мук найтяжчих:
Я рвався захищати лиш тебе,
Не мури рідні та не Батьківщину,
Лише тебе, Славутича перлино,
Бо Данаприс без тебе не тече;
Я знав тоді, що мало першу ціну,
Заради чого марив, жив, любив,
За що затьмарю світло серця гнівом,
У чому бачу хвилі рідних нив.
І тільки горісно у цю хвилину,
Що знав ціною болю та жалів.
зворушливо...Гарний вірш! 
