|
Хоч давно все зосталось в минулому
І немає назад вороття,
Давніх друзів своїх не забули ми,
Ми шукаємо їх все життя.
Це мені в нагороду даровано,
Це як ліки від давнішніх ран:
Я дивуюсь, дивлюсь зачаровано -
Повернув знову юність екран.
Однокурсники!
Однокласники!
Наче сонце над світом зійшло.
Однокурсники!
Однокласники!
І років цих немов не було.
Я вітаюсь з солідною дамою -
З паралельного класу дівчам.
Не сховатись за зморшками й шрамами
Хлопчаків бешкетливих очам.
З ким навчався і в школі, і в вузі я,
І немає надійніших уз.
Ми в Радянському жили Союзі.
Він розпавсь. Наш зостався союз .
Однокурсники!
Однокласники!
Кликав всіх нас щоранку дзвінок.
Однокурсники!
Однокласники!
Все життя наше - довгий урок.
З багатьма ми давно вже не бачились,
Рідна школа лиш в згадках тепер,
В згадках те, як свою однокласницю
Проводжав і носив їй портфель.
Ми були зовсім юні, окрилені,
Ми летіли і в штиль, і в грозу.
Я любуюсь обличчями милими,
Ненароком змахнувши сльозу.
Однокурсники!
Однокласники!
Ми росли, як зелені сади.
Однокурсники!
Однокласники!
Ви у серці моїм назавжди.
Тож нехай ця співдружність помножиться,
Як в віконечку світло ясне,
- Як живеться вам, друзі, як можеться?-
Запитаю - зайду в Інтернет.
Привітаю тебе я зі святами
І мене ти підтримаєш теж.
Можем вільно тепер спілкуватись ми
В павутинні всесвітніх мереж.
Однокурсники!
Однокласники!
Знову сонце над світом встає.
Однокурсники!
Однокласники!
Знов зустрітися змога в нас є.
За мотивами лірики Вілена Черняка
___________________________________________________________
Оригінал:
Одноклассники
Автор: Вилен Черняк
Жанр: Песни
Пролегли километрами, милями
Те дороги, что вновь не пройти,
Но друзей давних лет не забыли мы,
Мы мечтали друг друга найти.
Это мне как в награду даровано,
Как лекарство от ноющих ран:
Я смотрю поутру зачарованно
На вернувший мне юность экран.
Однокурсники!
Одноклассники!
Словно солнце взошло поутру.
Одноклассники!
Одноклассники!
Одноклассники. Точка. Ру
С фотографий солидными дамами
Попрыгуньи-девчонки глядят.
За морщинами, складками, шрамами
Вижу лица знакомых ребят,
С кем учился и в школе, и в вузе я,
Нет сильней нашей юности уз.
Это было в Советском Союзе.
Он исчез. Наш остался союз.
Однокурсники!
Одноклассники!
Нас звонок собирал поутру.
Одноклассники!
Одноклассники!
Одноклассники. Точка. Ру
По планете мы с вами разбросаны,
И от школы своей далеки,
Одноклассницы с длинными косами,
Одноклассники – озорники.
Самолеты, взмахнувшие крыльями,
Унесли нас в другие края,
И любуюсь я лицами милыми,
Набежавшей слезы не тая.
Однокурсники!
Одноклассники!
Буду помнить, пока не умру.
Одноклассники!
Одноклассники!
Одноклассники. Точка. Ру
Пусть же наше содружество множится,
Как в окошке негаснущий свет,
- Как живется, друзья, как вам можется?
Я спрошу, заглянув в Интернет.
Твоей праздничной радуюсь дате я,
Ты меня можешь словом согреть.
Ей спасибо за то, что в объятия
Приняла нас, всемирная сеть.
Однокурсники!
Одноклассники!
Снова солнце взойдет поутру!
Одноклассники!
Одноклассники!
Одноклассники. Точка. Ру
ID:
963344
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Поетичні переклади дата надходження: 19.10.2022 23:38:13
© дата внесення змiн: 07.03.2023 10:31:14
автор: Елена Войнаровская
Вкажіть причину вашої скарги
|