Ви осяяні світлом, принаймні, у вимірі щастя.
Ви осяяні небом, принаймні, в моєму вікні.
Ви казкові, як сніг, Ви п'янкі, як джерела причастя,
камертоново чисті, правдиві, як бренькіт струни.
Ви холодні, як ніч і гарячі у вимірі Слова,
котре знає межу і на слабкість змикає вуста.
Ви логічні, як час. Компромісні, як мить випадкова.
До безмежного точні, як штемпель на лобі листа.
Дві сльозини морів, що упали у Ваші повіки:
як розбачити небо у них, якщо я оптиміст;
не втонути у мріях, душею припавши до втіхи?!
Але поруч із Вами буденне усе має зміст!..
Із задоволенням прочитала чудову ліричну поезію. 
