Тихо входить вечір в хату,
Місяць дивиться в вікно.
Колихатиму малятко,
Спати треба вже давно.
Та не спить, чекає казку,
Про царівну молоду.
(Пам"ятає обіцянку),
Слухай, любий, розкажу.
Молода жила царівна,
Та завжди була сумна.
Їй сподобався хлопчина,
Люба теж йому була.
Та вона була багата,
Він такий - простий юнак.
Не купався він у златі,
Бідним був, як всі, козак.
Де узять за неї викуп,
Ні копійки, ні гроша?
Був один у нього вихід:
Ця ідея все росла.
Як царівну в царя вкрасти?
Довго думав він над цим.
Як здобути своє щастя?
Знайшов спосіб він один.
Підігнав коня під замок,
У обіймах вже царівна.
Стала вже його під ранок,
Всіх найкраща, ніжна, рідна...
Засинай, моє, малятко,
Ось і казочці кінець.
Завтра буде інша казка,
А хто слухав - молодець..
