| Сторінки (5/425): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Життя спішить-біжить і все по колу,
Знов сходить сонце, літо, теплий бриз…
Ще вчора сам збирався іти в школу,
А вже йдуть діти – тільки забаривсь.
Лиш обернувся – а до школи внуки –
Ти разом з ними, наче перший раз.
Уроки пройдені…чи вивчені науки?
І чи не збився твій дороговказ?
А сонце котиться з життям – і все поколу…
Замотує спіралі завитки…
Я молодий! Чому ж в батьківських долях
Закінчуються змотані нитки?
Бо ж тільки тут! Бо ж тільки треба жити!
Відчувши смак солодкий і гіркий!
Чи на ромашці варт поворожити?
Хто я такий? Скажи, хто ти такий?
А сонце котить дні і краде миті,
До фінішу, до крапки, до кінця…
Ще буде час, ще зможем відпочити!
Нова любов хай змиє сум з лиця.
Нова, нестримна, що розірве коло,
Що буревієм пройде по шляху!!!
І хай дивуються усі довкола –
Пірну у вир без жалю і страху!
Пірну – чи випливу, то сонце тільки знає…
По небу котячи життя поважний диск,
Не поспішає, але й не чекає
І не шукає в долі моїй зиск…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2020
О мій волинський синьоокий краю!
Незвіданих стежин казковий світ!
Хто тут живе, не потребує раю,
І, як щасливий, не рахує літ.
Ще Світязь котить хвилі, наче море,
А водяник розставив вже пастки.
А десь подалі присипляє горе
Маленьких потертят на дні ріки.
Була тут Мавка… не одна, напевне,
Народжена з природної краси,
В любов людську повірила даремне,
Лишила в дар волинськії ліси.
І зникла… Згинула… Пішла у пісню жити…
Байдужість наша гірша від гармат.
У пісні можна просто говорити,
Словами правди бити у набат.
Лишилися ліси, натомлені й самотні,
Надрубані, надпиляні, стоять – куди іти?
Везуть дерева зломлені, ліси стоять незломні.
І кличуть Мавку їм допомогти.
Моя Волинь! Мій гордий рідний краю!
Моє натхнення! Місце для краси!
Іду по стежці стоптаній до раю,
В прадавні і величні праліси…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2020
Туман розвісив серпень над річками
На сонці сохнути після липневих гроз.
Постриг поля врожайними жнивами,
В траві розсипав діаманти рос.
Підготував для ластівок в дорогу
Тоненькі нитки електромереж.
І завернув до рідного порогу
Червоним цвітом горобинових пожеж.
Скупав у сонці груші соковиті,
Наповнив кожну медом аж ущерть.
По вінця груші серпнем всі налиті,
Одна не витримала, впала шкереберть.
Помив серпневі вечори в джерельних водах,
І стали враз холодні вечори.
Від спеки вдень ще мліє вся природа,
Та осінь виглядає з-за гори.
Розкидав кольорові зорі-айстри,
Склав у портфелі книжки малюкам,
Передосінній ностальгійний настрій
Розсипав по спилюченим шляхам.
Лише прийшов, а вже збира в торбину
Моє чергове літо, як трофей.
-Лиши зі мною, серпне, хоч хвилину
Із літніх, теплих і ясних ночей.
Лиши зі мною маки і світанки,
Вінки купальські по швидкій воді.
Відкриті вікна і тонкі фіранки,
І ми такі гарячі й молоді!
Проходить серпень, забирає літо,
Складає спогади у товстий записник.
Останній сніп іще чекає жито,
Життя минає… Серпень був і зник…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2020
Ми їли ніч, як стиглі абрикоси –
По щоках бігли краплі нектарин.
Співав цвіркун у стиглому колоссі
І пах розлукою старий гіркий полин.
Схиляли абрикоси своє гілля:
Вродили рясно – важко підіймать…
Стелило килим різнотрав’ям зілля,
А я тебе боялась цілувать.
І повний місяць, білий, бач нестиглий,
Ховався в листі, тихо підглядав,
Як ти мене, мій ангел білокрилий,
Цілунками своїми пригощав.
На землю падали солодкі абрикоси,
Долоні пахли смаком стиглих див.
Омиті сонцем, скупані у росах –
Стояли двох … І кожен з нас любив…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2020
Ми щодня біжимо на роботу
Спакувавши старанно в кишені
Сірих буднів стабільні банкноти,
І на щастя - любов на черені.
Ми минаємо спільних знайомих,
Проїжджаєм щоденно зупинки,
Консервуєм на завтра втому,
По дорозі губим хвилинки.
А на зустріч – веселий вітер,
А на зустріч – дощ і веселка,
І щасливі незнані миті,
І дитячого сміху пуделко.
І життя пробігає поруч,
Все старається нас наздогнати.
Ми його проганяєм власноруч,
Бо ж немає часу чекати.
Так живемо – по паралелях,
Те, що маєм, і що могли би…
Натовп душ у сірих шинелях –
Ніжні квіти, заховані в глиби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2020
Колись було яскраве і барвисте,
У косах кольорові косинці…
Сміялося під шурхіт падолисту,
Тримаючи синицю у руці.
Впивалось молоком – текло щоками,
Сміялося відлуннями грози,
І засинало під читання мами,
І гарбузи складало на вози.
Ішло до школи з айстрами в долонях,
Плело вінки з сусідськими дітьми,
Вдивлялося у образ на іконах,
Читаючи найперші молитви,
Співало пісню з вітром в чистім полі,
Греблося в сіні з татом - в копицях
Дивилось приголомшено на зорі,
Трусило сміх з дитячого лиця.
Дитяче щастя – чисте і безвинне
Згубилося на роздоріжжі літ.
Моє простеньке і моє дитинне –
Казково-мрійний мій вчорашній світ.
Згубилося… І де б я не шукала,
Нема… Протерлися підкови в воронька…
Дивлюсь – со стежці щастя чеберяло!
А поряд з ним ішла моя донька!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2020
Розхитай мене, вітре, на гойдалці!
Піднеси між зеленим листям,
Чорним медом старої шовковиці
Понад рідним з дитинства обійстям!
Наспівай призабуту мелодію,
Коли я із дитинством прощалася,
Коли йшла за далекі обрії,
Хоч не раз сюди поверталася.
Розкажи, як розлуку витримує
Рідна хата, ще вчора з колискою?
І чи грім так само вигримує?
Блискавиця так само виблискує?
Знов, бешкетник, заплутав волосся…
Ти ще граєшся – я вже сива.
Ти зпалакав? Шкодуєш?.. Здалося.
Пригадай – я була тут щаслива…
Притомився? Присядь на призьбі.
У садку розтеклись ромашки…
Пахне липа. В батьківській садибі
Молоком пахнуть глиняні чашки…
І щасливим моїм дитинством,
Й матіолою понад ґанком,
Яка доки ще сонце блисне,
Розливалася на світанку…
Розхитай мене, вітре, на гойдалці!
Щоб вернулась в дитинство розхристане,
Де смакують найкраще шовковиці,
Де вимірюють кроками відстані!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2020
На листі лопуха проснувся день,
Росою вмився, одягнувся в сонце,
Поснідав пригорщами спілих черешень,
Й побіг купатися на лісове озерце.
А вслід за ним – веселі дітлахи –
Разом купались, заливались сміхом…
Складали в брошки свіжі реп’яхи,
Ковтали ягоди немиті разом з літом…
Ховалися суниці, та хіба
Сховаєшся від юних слідопитів?
А в полі достигали вже хліба,
І день новий заплутався у житі…
Коли ж для ночі вечір готував
Затишне місце тут, посеред поля,
Під ковдрою з туману день вже спав,
Дрімало озеро, черешня і тополя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2020
Вже ніч купальська, папороть квітує…
Летять у небо полум’я шматки…
І під ногами молодість землі не чує…
Ворожать долю на ріці вінки…
І ліс не спить, причісуються мавки,
Вплітають в коси папороті цвіт…
Готують сіті простакам, лукавки,
Кого спіймають, того зникне слід.
І навіть дуб столітній і розлогий
Про перші паростки пригадує ввісні…
А лісовик заплутує дороги,
Тумани розсипаючи страшні.
І попроть горить, і потертята
Відігріваються від чорної води.
П’янить-дурманить цвітом рута-м’ята,
Запрошуючи в літо холоди.
Я на Купала щастя теж шукала,
Шукала папороть – тебе знайшла.
І водяник з русалками зі ставу виглядали,
Коли додому насвітанні йшла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2020
Гримить… Гуркоче… Гуркотить…
У чорні хмари заховалось небо.
Втомилось, бідолашне, стугонить.
Знімаючи хмарини з вЕрби.
Чи, може, свариться на мене, бо ж і я
Допомогти сердечному безсила.
А вЕрба злякана зіщулила гілля,
Для хмари – пастка, а для неї – крила.
Як блискавиця ниткою вогню
Звільнила хмару – покотились громи…
Лишила вербу почорнілу і стерню,
І на гілках шматки чужої втоми.
І дивно так дивитися на те,
Що від дощу навкруг все оживає…
Верба згоріла – вже не зацвіте,
Життя іде, а верби вже немає…
А я дивлюсь на почорнілий слід…
І раптом стало шкода неба –
Нема тонких гнучких зелених віт,
Хто ж лоскотатиме його, як гримнуть треба?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2020
Я сьогодні побуду ромашкою,
Щоб ти зміг на любов погадати.
Проросту над твоєю стежкою –
Йтимеш поряд – як не зірвати?
Хай пелюстки летітимуть з вітром,
Як заручники древніх повір’їв…
Як награєшся ти білим цвітом
І підеш до чужих подвір’їв.
Серцевина гаряча, як сонце,
На стежині буде чекати,
Їй так треба, потрібно конче,
Щоб спинився її підняти.
Хай в саду розцвітають троянди
І півонії в платтях червоних,
Не чекай від тепличних правди,
Під копірку цвітуть бутони.
А ромашка, вона по правді
Нагадає, чи «любить-не любить».
Не зважаючи на завади
Чи на те, «а що скажуть люди?»
Я сьогодні побуду ромашкою,
Як ти будеш додому вертати
Тою ж самою, нашою стежкою,
Поцілую – спробуй зірвати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2020
Ти грав на струнах вірної душі
Невміло, вперше – розривались струни…
Літали над черешнями хрущі,
І десь далеко гримали перуни…
Цілунки перші, щастя зорепад,
Цвіли нарциси, розсипались роси…
Від чистої любові зашарівся сад,
Як вперше розплелись дівочі коси…
Осіннім вітром, мрякою й дощем
Стрічала осінь нас, завжди щасливих.
Сміялись двоє під одним плащем,
Бо що для двох осінній вітер й злива?
А як життя на зиму поверне,
Зіграй на струнах ніжно, наче вперше…
Усе минає… І життя мине…
На що спіймав мене ти, любий верше?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2020
Під ясним світлом місячної ночі,
Коли в колисці спить маленький сон,
Не спали лиш думки дівочі,
Шука даліла, де її самсон.
На покривалі свіжої оттави
Вмостилась розкуйовджена весна.
Їй так хотілось круасана й кави,
І ще ковток червоного вина.
Прикрившись цвітом білим, як фатою,
Цнотливі яблуні чекали на бджолу.
Боялась я насититись тобою,
Дощем стікала по віконнім склу.
Розсипались у лузі незабудки,
Чи, може, хмарки впали у траву.
Любов весняна має краплю смутку,
І душу юності, відверту і живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2020
Буває, спинишся на пів дорозі
Щоб відпочити, скинувши вантаж.
Проходять дні, ти встати вже не взмозі,
Складаються роки в безглуздий стаж.
Бо ж хтось сказав не дарма про синицю,
І ти спіймав, бідненьку, за хвоста.
Забув про мрію, це ж такі дурниці.
А добре жити – справа не проста.
Даремно журавель довкіл літає,
Юнацький запал на крилі несе.
Чи ж він, блаженний, хоч би уявляє,
Як страшно втратити людське усе.
І так живеш життя на пів дорозі,
До неба годі очі підвести.
Спіймати журавля не кожен взмозі,
Щоб мати більше, менше відпусти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2020
Матусю, скажи, чому маки червоні?
Так сумно схиляють голівки свої?
Тихенько спитала у матінки доня…
- Бо бачили маки смертельні бої.
Бо плачуть за вбитою юністю в полі,
Бо пам’ять не вбити, то й маки цвітуть.
Бо в полі лишились чиїсь світлі долі,
Закінчився в полі світлий їх путь.
Хитають голівки, тремтять на стеблинах,
З пелюсток сльозою спадає роса.
Прохають: дитя, не забуть, ти – ЛЮДИНА,
Хай мирними будуть твої небеса.
Хай бігають в маках малі босі ніжки,
Вуста, наче маки, у юнок горять.
Вінки хай плетуть і співають потішки,
Коли щастя є, то чому ж не співать?
А маки цвістимуть щороку у полі,
Щодня хай у наших квітують серцях…
Щоб не повторити страшної нам долі,
Щоб не повторити страшний війни шлях.
Матусю, скажи, чому ж тато воює?
Сама ж ти казала: - Війна - страшна річ?
Чому у окопах він зараз ночує,
Чому він не скине важкий тягар з пліч?
Війна – то біда, але тато героєм
Пішов боронити наш спільний дім,
Він просто пішов, узяв в руки зброю,
Щоб ми могли мирно жити у нім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2020
А кажуть, що навколо йдуть дощі,
Полощуть зливи довгов’язі клени.
Змивають білі з черешень плащі,
Вдягаючи дерева у зелені.
Кричать громи між сполотнілих хмар,
Освітлюють дороги блискавиці,
Змивають грози залишки примар,
Які з’являються, коли вночі не спиться.
Ти чуєш, вибиває ритми град,
Десь там, і добре що сьогодні нас минає.
Що в тиші спить помолоділий сад,
Лиш чутно, як бджола над ним літає.
У нашім небі сонце і блакить,
Та за вікном стара шепоче слива:
І сонцю треба трохи відпочить,
Щоб щастя оновити, треба злива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874697
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2020
Танцюючи під світлом ліхтарів
Весняної квітуючої ночі,
Заплутались у вишнях сім вітрів,
Бо хто ж у юності заплутатись не хоче?
Гойдався місяць,от-от упаде,
Бо що йому самому в небі бути?
Коли весна землею вкотре йде,
А він ще першої не може призабути.
І на деревах миготять зірки,
І небо всіяне пелюстками черешні,
Весна і молодість розказують казки,
І я пригадую свої казки, найперші.
Так само танцювали ліхтарі
Із тінями квітуючої ночі.
Самотній місяць заздив угорі,
І я верталася додому неохоче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2020
Я не Шахеризада, але ти любиш казки…
Розкажу тобі одну, без кінця…
Чарівну, незвичайну, що в’яже думки…
Яка змушує швидше битись серця…
Примостився? Тож слухай… А краще - живи!
Ти – герой оповідки! Не думав? Авжеж!
Бережись! Не зносити тобі голови,
Як мої почуття доберуться до меж!
У мінливому світі,коли кожен день
Чудеса інтегруються в норму життя,
Я - константа, довірся любові лишень,
І в минуле не буде уже вороття.
Не одного дракона здолаєш, однак
Як захочеш спочити в обіймах чужих,
Не забудь, що отрута солодка на смак,
І що смерть забирає не тільки блідих.
Не ховай в ножни меч, бо хто зна, що тепер…
У казках happy end означає кінець…
Ми з тобою своїх не здолали химер,
Нову пише сторінку життя олівець…
Наша казка тривала і вічна, як ми,
Бо любов – безкінечний складний лабіринт…
Засинаєш? Міцніше мене обійми,
Хай серця однаковий відстукують ритм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873659
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2020
Суха весна… морозні дмуть вітри,
Горить трава, в легенях димом грає.
Та хто завадить аличі цвісти?
Хто спинить пташку, що додом вертає?
Чи легко їм? Чи затишно отак
Крізь дим цвісти, летіти проти вітру?
Ціна життя - мільйони чи п’ятак –
Залежно від встановленого фільтру.
А в небо вже злетів вітальний дзвін.
«Христос воскрес!» - на весь світ сповіщає.
Настане час – ми вийдемо з-за стін,
Бо вірим в того, хто за нас вмирає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872935
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2020
Чи треба говорити про любов?
Шепни на вушко, я почервонію.
Твої слова кипіти змусять кров,
А кров кипить – то й серце шаленіє.
Чи треба про любов писать пісні,
Якщо любов і є найкраща пісня?
Без почуттів і дотики пісні,
Душі у тілі без любові тісно.
Як хочеш, я мовчатиму, а ти
Вслухайся в погляд ніжності по вінця.
Минулого дотліли всі мости,
Ми стоїмо на згарищі провінцій.
Їх скільки тут? Не злічиш: попіл,пил…
Розвіяв вітер місце для нового…
Ти про любов їм також говорив?
Ти їх любив??? Чи не любив нікого???
Чи варто говорити про любов?
Про відданість і чесність, про довіру?
Ти помовчи, щоб не впектися знов,
Бо всі слова твої беру на віру…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872014
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2020
По весняному небу хмарини,
Як отара білих овець,
Розбрелись по блакитній долині,
Хто пастух їх?Малий горобець!!!
Хто їх гонить? Весняний вітрисько!
Хто їх ловить? Господар грози!
Хто на них задивився? Дівчисько!
Що ти бачиш в них? Мрій образи!
В білій вовні заплутався промінь,
Посміхається сонце весні.
Скочив сонячний зайчик в долоні
Жовті вуха підставив мені.
А отара м’яких і безрогих
Раптом збилась у чорну одну.
Бігли краплі по сірих дорогах,
Дощ вмивав заспану весну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871754
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2020
Кольорова, барвиста, крилата,
Полетіти все проситься з хати,
Ясноока, у променях сонця
Притулившись до шибки віконця,
Виглядає найменшу шпаринку,
Щоб пролізти й втекти на хмаринку,
Щоб у небо, в світи полетіти,
І в польоті свободі радіти,
Щоб почати новий власний день,
Заспівати найкращу з пісень,
Щоб пірнути у власну свободу,
І найбільшу відчуть насолоду.
Щоб сміятись, життю щоб радіти,
І у щасті все вище летіти,
Так летіти до самого неба…
Бо хіба мрії більше щось треба?
А тут стіни німі й карантин…
Ти самотній, в квартирі один…
Та як туга вкриває й зневіра,
Із душі проганяй злого звіра.
Розправ крила у власної мрії
Хай вона твоє серце зігріє.
Дай їй змогу у небо летіти.
Живе мрія, то й ми будем жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870961
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2020
Колись ми будемо за руку йти…
Знімемо маски, одягнем усмІшки,
А нам назустріч – буйнії вітри,
А в спину нам – дитячії потішки.
Колись ми підемо у гості до батьків,
Без привода, без свята і запрошень.
І мовчки обіймемсь – не треба слів –
Слова не головні у сфері прощень.
Колись ми з друзями сховаємось в офлайн –
Знайди нас спробуй в парку чи кав’ярні.
Ми так давно живемо у онлайн,
Що вже й забулося, які ми є реальні.
Та це колись… Ще трошки зачекай…
Кому потрібна дріб’язна бравада?
Тобі ще рано в пекло а чи в рай…
Колись побачити тебе я буду рада.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870426
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2020
Зізнайся, ти мене хоч мить кохав?
Хоча би мить сіяли для нас зорі?
Хоча би раз до мене повертав,
Щоб розідилити не своє, а спільне горе?
Чи бачив ти мене хоч раз у сні?
Налякану чи заспану - байдуже!
Здається, вічність ми в однім човні…
Чому мовчиш, чужий-мій-вірний друже?
Колись ти був красивий, молодий,
І в слід мені, бувало, обертались…
Стікла любов краплинами води,
А пам’ятаєш, як ми вперше цілувались?
Минуло все… почався новий день.
А я стою, хапаюсь за минуле…
Від спогадів у вухах дзень-дзелень…
Пускає брижі щастя затонуле…
Зізнайся, ти мене хоч мить кохав?
Кохав. Я знаю. Може все вернути?
Ходімо, милий, разом на вокзал,
там є з минулого у завтра два маршрути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870178
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2020
Земля чекає працьовитих рук,
На повну дихає, аж стогне під оралом…
Помолодів давно столітній крук –
Співає жайвір урочистий псалом.
І сонце оре довгий небосхил,
Щосили тягне день за борозною…
Летять додому, не шкодують крил,
Пташки і кличуть весну за собою.
Прокинулись мурашки, і поля
Перетворились на мурашники – всі в полі.
За працею зіскучилась земля,
Лоскочуть небо край доріг тополі.
І набубнявілись на яблуні бруньки,
Й дерева одягають із вапна спідниці…
І густо сипле зерна із руки…
І юності вже дома не сидиться…
Оруть плуги… І заспана земля
Ліниво підставляє свої боки.
Чека домівка свого журавля,
В ставку проснулись жабки-лежебоки.
І поки світ сховався за замки,
І поки вірус подворі блукає,
Земля живе… І житиме віки,
Допоки трактор по ріллі гуляє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869497
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2020
І сипле сніг… У березні… Мабуть,
Бортом його вернули теж додому…
І що з того, що крокуси цвітуть,
Вмирає сніг на крокусі живому…
Він ще здоровий, з нормою у нуль
(бо ж на кордоні всім температуру пишуть).
Летить додому, швидше від зозуль,
Хоча на нього не чекають і не кличуть…
Але ж в домівці кожній карантин,
А сніг – стерильний, чистий, білий-білий..
Встеляє поле чорних самотин,
Тече-вмирає, тільки прилетілий…
Щасливе сонце, бо, як не крути,
Дистанція у космосі – звичайна справа.
А як закрить на карантин мости
І з ким разом долали переправи?
А сніг летить, сніжинки на ходу
В обійми граються і краплями стікають.
А я у масці з магазину швидко йду,
До рідних, ще мене іще чекають…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868936
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2020
І сонце яскраве, і небо прозоре,
І проліски в лісі, й співають пташки…
Чекали на весну, дождалися горя,
Корона розставила всюди пастки…
Іде по землі, із весною під руку,
З косою і косить, збирає врожай…
Життя забирає і сіє розпуку,
Це тільки початок? Коли ж буде край?
Ми всі на війні, хоч не хочем – воюєм,
То чом же в воєнні тривожні часи
Ми голосу розуму часто не чуєм,
Торгуєм життям за шматок ковбаси?
Настали часи, коли кожен героєм
Відчути себе може сповна.
У кожного з нас найсильніша є зброя –
Самоконтроль, дисципліна й весна.
Бо ми переможцями мусимо бути,
Бо нам ще ростити рідних дітей.
Лиш разом усі ми позбудемось скрути,
Як дбатиме кожен про інших людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868363
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2020
Бо що таке надія? Хто знає?
До кого вона приходить частіше?
До того, хто її не чекає,
Та терпіти не може вже більше…
Комусь променем першим засвітить
Після чорної і безсонної ночі…
Чи дитячим сміхом засліпить
Для самотнього сухі очі.
Крізь асфальт, маленька, проб’ється,
Коли зросять її щирі сльзи,
Журавлем у гніздо повернеться,
Переживши сніги і морози.
Як донизу опустяться руки,
І не сила їх вгору підняти,
Прокладе невідомі маршрути,
Йди, не бійся – не варто чекати.
Бо коли замикаються двері,
Вже надія будує нові.
Починається нова із серій
Серіалу, в якому ми живі.
Бо скільки вартує надія?
Усе!!! Бо приходить, як втратив.
Хто ж тоді сказати посміє,
Що з надією він не багатий?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867980
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2020
Блукаючи між сторінками книг,
Шукаючи на нових відповіді сталі,
Так хочу встигнути, як геній встиг –
Розвідати загадку світлої печалі.
Торкнутися нетлінних почуттів,
Залишених, ув’язнених чорнилом…
Коли той, що кохав, уже зітлів,
Написане ж серця нові зігріло..
Горить вогонь, імбирний в чашці чай…
Квиток у мрію у розкритій книжці…
Ти вже мандруєш? Трошки зачекай!
Я дочитаю – будем двох щасливці -
Блукати поміж вічної журби,
Підглядаючи за чужим коханням,
Думок чужих збиратимем скарби,
Впиватись власним будемо мовчанням.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867976
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2020
Весняний перший промінь з неба впав,
Клубком скотився і побіг по світу.
Вербові коси по дорозі лоскотав,
Губив з кишень яскраві барви цвіту.
Наввипередки біг із вітром в сад,
Співав у небі з першими пташками,
У власній юності не визнавав порад,
Аж раптом загубився поміж нами.
Долоні сплутав наші… і серця…
І весну поселив у наші душі.
Прийшла любов, велика, без кінця…
Хто ж до кохання навесні байдужий?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867089
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2020
Ти болиш мені! Ти це знаєш?!
Розповзається втома … і ніч…
Будь відвертим – чого ти чекаєш
Від щоденних гірких протиріч?
Ти печеш мені в грудях смолою!
Розтікається дощ по щоці…
Я гадала, що буду весною,
Сукню з квітів пошили кравці…
Ти мовчиш… та стріляють гармати,
У окопі сховалась душа…
Бідолашна, втомилась чекати
На ромашку поміж спориша…
З неба падає дощ, наче сльози…
Є минуле… Чи є майбуття?
Не одні пережили ми грози…
А останню? Якби ж то знаття…
Ти болиш… і печеш… ти ж це знаєш!!!
На порозі спинилась весна…
Я чекала її… Проганяєш?
То зустріну без тебе… сама!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866634
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2020
Гілочка чорна, зірочка ясна,
Ніч зачепилась за стрічку в косі…
Стукає в двері веснонька красна,
Ніженьки миє у першій росі…
Проліски сині… Підсніжники білі…
Гілки вербові лащать щоку…
Стікають струмками колись заметілі,
Поле чорніє на вгоду круку…
Сонце сміється, і ти обіймаєш…
Мати-і-мачуха… перший вінок…
Бо навесні ще сильніше кохаєш,
Сховалось кохання між квітів й думок.
Сік по березових венах розтікся,
Жабки в болоті збудились від сну…
Моєю весною ти нині нарікся…
На вірність сьогодні тобі присягну…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866274
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2020
У чорній порожнечі диво-всесвіту
Свічадами спалахують зірки…
Тебе зустріла лиш в минулу середу,
А чи шукала? Всі свої роки…
Летіли метеори в невагомості,
Планети на орбітній висоті…
Ти просто увірвався до свідомості,
І просто залишився у житті…
Блакить озону тьмЯніла від погляду
Небесно-незабудкових очей.
Тебе ковтала, давлячись від голоду,
Під покривалом зоряних ночей.
Комети шили небо, і супутники
Паєтками світились в висоті.
З тобою ми – самотні два попутники –
Яким поталанило у житті.
Бо ми вже двох… у нас своя галактика,
Незвідана сторонніми людьми…
Самотності розтанула вже арктика,
Ми разом… Чуєш?... Просто обійми…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865746
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2020
Весна не стукалась – нахабно лізла в двері,
Спішила проліски розсипати у гаях.
Веселий дзвін минулої крапелі
Засох у спорожнілих ручаях.
Не юною веснянкою ізранку
Прийшла у гості із запилених доріг,
Весна-господарка, весна-панянка
І всілася до мами на поріг.
Віват! Весна! –і котики на вербах
Пухнастились до юної щоки…
Зима злягла… Тайм-аут… чи перерва…
Чи згинула на завтрашні віки…
А чорне поле побивалося за снігом…
А річки течія безсонною була…
Прийшла весна – з піснями і зі сміхом…
І сіла до обіднього стола…
Я – та, що вчора весну виглядала –
Лишилася сьогодні без зими…
Хто та злодійка, що морозну вкрала?
І що з дитячими робить мені саньми?
І світить сонце, і кришталь – повітря,
І бруньки прокидаються зі сну,
І день росте, ковтає сонця світло…
Та без зими чи бачити весну?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865482
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2020
В нічному мерехтінні ясних зір,
Закутанау ковдру із туману,
Чиясь душа, як полохливий звір,
Дивилася на місяць з-за паркану.
Ще спали когути, дрімали у лісах
Малі зайчата і великі звірі…
Чиясь душа, як перелітний птах,
Втомившись, склала крила свої сірі…
Пливла над містом тиша, і дахи
Антенами чіплялися за неї…
Сплела душа зі страхів мотузки
І кинула на коси Лорелеї.
А коли жайвір поле розбудив,
Сховалась ніч у комини на хаті,
Коханням душу ти чиюсь помив,
Моя ж душа лишилася чекати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865078
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2020
В шаленому ритмі, швидких марафонах,
У битвах дріб’язкових і смішних,
У соцмережах, власних телефонах,
Під ковпаками офісів скляних
Блукає щастя, сіре, непримітне,
Шукає прихистку і тулиться до ніг.
Знайти б того, кому воно потрібне,
Хто б відігріти, полюбити мале зміг.
А всім потрібно зразу щоб велике,
І сите, і красиве, неземне.
Так з дня у день, напівголодне й дике,
Блукає щастя, втомлене й сумне.
Збирає крихти хліба під ногами,
Ховає у кишені, наче скарб,
Легкі усмішки й радість нашу з вами,
Взаємних почуттів краплини фарб.
Буває, злодієм залізе в чиюсь хату,
Наїсться вдосталь, якщо буде чим,
І виросте… і стане хтось багатим
Великим щастям, гарним, неземним.
Блукає щастя, падає під ноги
Здоров’ям батьківським чи успіхом дітей,
Чи добрими звістками на пороги,
Чи теплими словами від людей,
Цвіте у маминому саду чорнобривцем,
Смакує з пирогами й молоком…
Ти маєш це? Вважай себе щасливцем!!!
Стрічай його із хлібом-рушником.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864270
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2020
Світає… Подивись, он обрій вже горить,
Згорає ніч у світанковій ватрі.
Співає третій півень… іще мить –
Проснуться тіні темні і крилаті!
Палає сонце… запалило день.
Хто загасити цю пожежу має силу?
Летять жаринки із небесних жмень
Великого гарячого світила!
Палахкотять у милого очах,
Гойдаються-колишуться на гіллі,
І котяться по схилах і степах,
І, падають до ніг, мов груші спілі.
І цілий день … горить-палає день!
Та тільки ввечері трава роси нап’ється,
Пожежа згасне – не сумуй лишень –
Із жару фенікс вранці повернеться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863958
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2020
Пливуть по небу хмари, наче дні,
Прожиті, тануть десь за видноколом.
Жене їх вітер, що ж лишив мені?
Малу частинку замкненого кола…
Он там дитинства пропливає мить –
Де я мала, і де високі трави…
На тій хмарині перше щастя спить,
Сплять на наступній скошені оттави…
Летять кохання перше і біда,
Усмішка тата тут десь загубилась…
А он-де мама зовсім молода,
І давня мрія, що мені колись наснилась…
Гніздо лелеки в нашому садку…
Дорога в школу, берег і корова…
Старі ключі в бабусі на гвіздку
Й велика хустка, тепла й кольорова…
Вчорашній день теж заховався тут.
Вмостившись на м’якесенькій перині.
Летять хмарки, пухнасті, наче пух,
Життя летить із вітром на хмарині.
А я стою… вдивляюсь в далечінь…
Де тягнуть вози чумаки з роками
В майбутнє із прадавніх поколінь…
Стою одна… у небі між зірками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863517
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2020
Ви, кажуть, хворі заздрістю до мене,
Хвороба точить, їсть Ваш кожен нерв,
Маленьке щось у горлі і зелене
Вас душить без зупинок і перерв.
Мені так шкода… Чесно дуже шкода,
Якщо це правда – недоречний сміх –
Потвори страшної людська подоба
Спроможна задушити цілий світ.
Я – вакцинована, мені байдуже,
Якщо Вам раптом тре допомогти,
Звертайтеся, я буду рада дуже,
Хто в зоні ризику, усіх застерегти.
Хвороба ця підступна травить душу,
Спотворює картинку у очах…
Я розумію все, та попередить мушу,
Зі мною битися – то тільки на мечах.
Ви, кажуть, добрі, чесні і правдиві,
А щось, колись чи якось – то таке…
Побути спробуйте хоч день щасливі,
Побачите – хвороба пропаде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862612
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2020
Коли на плечі падає меланхолІя,
Собою накриваючи думки,
Все завмирає, лиш живе надія,
Як злодій, відкриваючи замки.
Самотність плаче, стукаючи в серце,
Мабуть, того воно й болить.
Кричить душа, чи хто їй озоветься?
Якщо душа глуха не знати скільки літ?
Як відчай полонить-туманить розум,
Осліплює, і губляться шляхи,
Подай мені кохання малу дозу,
Допоможи зібрати реп’яхи.
Допоможи мені, не кажучи ні слова,
Побудь зі мною – вже я не одна.
Кому із нас потрібна ця розмова?
Якщо тону, якщо не бачу дна?
Ти просто дихай, поруч, біля мене,
Як рівний, не даруючи жалю.
Життя тече, і день на схід поверне,
А я тебе, як рівного, люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862567
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2020
Давай зіграємо з тобою у любов,
Шалену, дику, без законів, правил...
Щоб билось серце і кипіла кров,
Перед якою схиляться і небо, й трави...
Безмежну ніжність доторків своїх
Я обміняю на палкі цілунки.
Грішитимем, якщо любов - це гріх,
Хай доля згодом виставить рахунки.
Давай забудемо з тобою про людей -
Те, що між нами, таїна для інших...
Сховаєм найдорожче до грудей -
Святим не зрозуміти душу грішних.
Давай з тобою прокладем маршрут -
Нехай для двох горить вчорашня ватра.
Коли ти біля мене зараз, тут,
Яка різниця, що чекає завтра?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862113
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2020
Коли співають гімни барикади,
Над чорним небом стяги, як птахи,
Боїться ворог, і бояться гради,
І розлітаються налякані круки.
У чому сила? В святості ідеї –
Своя земля не для чужих дітей!
І хоч які красиві орхідеї,
Ми маки прикладаєм до грудей.
Стріляє ворог і готує пастки,
Плетуть сітки криваві павуки…
Ми не впадемо! Ми не можем впасти!!!
І не опустим з зброєю руки!!!
І навіть в час, коли за перемогу
Наллють у келих Піррові вина,
Молитву щиру піднесемо Богу –
Загине Пірр – закінчиться війна.
Бо війни всі, історії відомі,
Проходили поразкою катів.
Складає всесвіт вічності закони –
Перемагає щирість почуттів.
Перемагає відданість і доблесть,
Любов, задля якої – смерть смішна.
Добро і чесність, віра і хоробрість…
Буває тільки різною ціна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861762
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2020
Ти знаєш, зірка тулиться до зірочки,
До хмаринки пливе хмарина,
Ми з тобою – у всесвіті цяточки,
На кохання м'якенькій перині.
Ми з тобою – дві краплі у небі,
Дві росинки на спраглій траві,
Як лебідка тендітна і лебідь,
Які любляться, доки живі…
І як сиплеться сонце на збіжжя
У липневої спеки порУ,
Ми минаємо всі роздоріжжя,
Піднямаючись двох на горУ.
І натерті до крові мозолі
Болять кожному з нас, як свої.
І щодня разом дякуєм долі,
Що долаємо разом бої.
Іще мить, іще крок – і вершина…
Нам під ноги лягла висота…
Головне у житті – це людина,
Що нести допоможе хреста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861568
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2020
Дивні часи у дивному світі…
Не можу впізнати пейзаж за вікном -
По небу сніжинки стікають розмиті,
Зима пропливає між нами човном…
І ночі короткі, і сонця так мало,
І, часом, мороз застрибне у рукав…
Та де ж та зима, яку всі чекали?
Де той, хто щороку нам зиму вмикав?
Такі вже часи… Усе економимо…
Чогось аж занадто, чогось зовсім ледь…
Забули розмови живі, тільки дзвонимо,
Забули про сніг – вже ляка ожеледь…
І все поспішаємо… все поспішаємо…
Забувши про втому і мрії політ,
Чекаємо свята, свята чекаємо,
А свято – це бачити цей білий світ…
А щастя – зима, завірюха-хурделиця,
Коли вся родина в теплі за столом,
Коли запах чаю вишневого стелиться,
І грається донька з стареньким котом…
Коли за вікном морозом сріблиться
Садок і дорога, і хати-дахи…
А десь на горбку дітвора веселиться –
На санках згори летять дітлахи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860881
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2020
Бо небо теж, буває, та й заплаче,
Самотнє, тулиться до мокрої землі…
Що вище є? Нічого… та одначе,
Летять чи падають краплиночки малі…
Бо небо теж, буває, враз збереться…
І сонцем висушить слабинки мокрий слід…
В веселку кольорову загорнеться,
Й на присьбі усміхнеться старий дід…
Бо небо теж, як я, чи ми обоє,
Живе минулим світлом крізь роки…
Розколюється блискавицями надвоє…
Розпачливо кричать вгорі круки…
А ми ідемо разом, з нами небо…
Буває, сонячне, буває, і з дощем…
Життя летить хмаринкою – так треба,
Життя – лиш слово в космосі поем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860859
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2020
В зимову ніч, коли лапатим снігом
Вкривалися чуприни на дахах,
Сміялись ми щасливим, теплим сміхом,
Тримаючи синичку у руках…
Із димарів, як джини із лампадок,
У небо розліталися димки…
Веселі співи різдвяних колядок
По вулицях несли колядники.
Нам віншували зорі добру долю,
На сіні спочивало немовля…
Спинили час ми на життєвім полю,
Де були ми, сніжинки і земля…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859672
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2019
Коли я буду щастя забувати,
Під тягарем буденних вічних справ,
Зумій мені зненацька нагадати,
Як ти мене замолоду кохав…
Коли ітиму вніч, де гаснуть зорі,
Під шкіру чорна темінь заповза,
Шепни, що ранок настає і в горі,
І зі сльози народиться роса…
Коли співатимуть хвали солодкі гімни
Реальність підміняючи мою,
Вкажи, кому ми просто так потрібні,
Хто нас підтримає не тільки у раю…
Спаси мене від лінощів і злості,
Від скуки і великих сподівань,
Додай роботи так, щоб аж до млості,
Щоб до оскоми, без аплодувань…
Дай впитися обіймами твоїми,
Твоїм теплом, розсудливістю слів…
Твоїми хочу бачити лише очима,
Іти шляхами лиш твоїх світів…
Коли я буду щастя забувати,
Цілунком до життя мене верни…
Ми всесвіт наш зуміли збудувати,
Байдужістю його не оскверни…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859195
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2019
Чекаю сніг, чекаю подих свята,
Палають мандаринки на вікні…
Чекаю і не втомлююсь чекати
Крізь довгі ночі і короткі мокрі дні.
Горять гірлянди, «свята ніч» лунає,
Потріскують жаринки у печі,
Вже рік старий помалу відгорає,
Для нового печуться калачі…
Спаковані сховались подарунки –
В кімнаті під ялинкою стоять
Яскраві згорточки й малі пакунки –
І з голочок звисає благодать…
Усе чекає свята й трохи снігу,
Щоб під чоботями мороз тріщав…
Чекають ковзани писати кригу,
Чекає вже кутя дванадцять страв…
Дороги, тротуари, стежки в парку
Зчорнілися, зітхаючи – коли
Вже вітер принесе маленьку хмарку,
З якої сипатимуть білії сніги.
Так хочеться, сердечним, побіліти,
Вдягнути одяг чистої цноти.
Щоб в темну нічку, як зоря, ясніти,
Виблискувати вдень до сліпоти.
Моя душа також чекає снігу,
Святкові шати теж пасують їй…
Їй так потрібно зупинитися від бігу,
Відкласти в пам'яті прожитих днів сувій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858967
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2019
Моя печаль глибока, наче море…
Моя любов жива, немов вода…
Вокзали… Тротуари… Коридори…
Минулого натомлена хода…
Минулого взаємного… минуло…
Минули разом ми… чи назавжди?
Хтось зойкнув… то душа моя зітхнула,
Коли спалив між нами ти мости…
Немає снігу… нас уже немає…
Зима слабка, самотня, як і я,
В обіймах весняних по склу стікає,
В природи є своя іронія.
В дворі цвітуть маленькі маргаритки,
Трава без снігу, то хоч буде так…
Життя торочить без зупинок нитки –
Летить у завтра швидкісний літак…
Там нас немає, але я щаслива,
Моя любов побачить береги…
Візьму з собою зиму, щоб красиво –
Щоб я, зима, кохання і сніги
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858454
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2019
У темну ніч зимової печалі,
Коли вантаж прожитих за рік днів
Боронить йти мені по вертикалі,
Заходить Миколай до кожного з домів.
Несе мішок і в душі наші казку,
У вікна сипле Божу благодать,
На крилах ангелів – небесно-вічну ласку,
Коли велике щастя – оддавать.
Співають зорі, стелиться дорога,
Летить з хмаринок білий легкий пух…
Святий наш отче, не минай порога,
Зайди, погрійся, скинь важкий кожух…
Бо довга ніч, бо в хаті людно-тепло,
Тебе чекають, як предвісника Різдва…
А ти летиш на Схід, туди, де пекло,
Сьогодні там потрібніші дива…
Спаси, Святий, могутністю своєю,
Від кулі і зчерствілості душі…
Іде життя в нас звично – колією,
А там військові їсть хтось кулеші…
В палаті білій втомлена дитина
В молитві щирій диво вигляда…
Злітає з вуст прохання лиш єдине –
Щоб були вдома мед і коляда…
Заступнику, дитячі чисті мрії
Здійснити в метушні ти не забудь.
Хто молиться, ти не позбав надії,
Збираючись в далеку й довгу путь.
А нам… ми й так багато маєм,
Лиши у душах віру в чудеса…
Ти знай, що ми тебе щорік чекаєм,
Вертаючись додому в небеса…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858437
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2019
Сніг народжується з твого подиху,
З твого слова «люблю» на морозі…
По краплинах підносячись доверху,
Невагомий, спинитись не в змозі.
На хмарині, прилігши спочити,
Щоб чергову скорить висоту,
Він готується далі злетіти,
Бачить в злеті своєму мету.
І як тільки окріпли крижини
На симетріях і узорах,
Бачить сніг вже нові вершини,
Та раптово летить додолу!..
Завиває, волає і проситься,
Проклинаючи долю свою,
Завірюхою в полі носиться,
На дерева дереться в гаю.
Як боротися вже нема сили,
Упаде на села й міста,
А, упавши, складе білі крила,
Чисті-чисті, як одяг Христа.
І радітимуть діти щасливі,
І озимина в полі зросте,
І хатини ошатно-красиві,
І горобина снігом цвіте…
У простому своєму щасті
Сніг вдивляється в небеса…
Так буває: потрібно впасти,
Щоб повірити в чудеса.
Моє серце - мала сніжинка
В танці прагнень, надій і мрій…
Як впаде в твої руки з хмаринки,
Упіймай і собою зігрій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856538
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2019
В горіховій шкарлупі заховався день,
Замерз, зіщулився, зробився геть мізерний.
А дітвора горіхи до кишень
Кладе, збирає у торби і жмені.
І скільки тих горіхів на горі,
Посушених під стріхою, де комин?
У нашому старенькому дворі
Життя рахується горіхами в долоні…
І кожен з них за смаком не такий,
Солодкий, твердий, зсохся чи зацвілий…
Старанно розбиваю свій – гіркий,
Чи до смаку, коли ти зголднілий?
Летять шкарлупи у ясний вогонь,
Лишаючи по собі тільки пам'ять.
Горіхів слід – зчорнілий слід долонь –
П'янить, бурлить і голову дурманить.
Хай заздрісно вдивляються всі ті,
Котрі горіхи просякчас ховають,
Шкодуючи хоч дрібочку собі,
Життя проживши, смак життя не знають...
А час горіхом на землі росте,
Врожай новий – то ціле покоління…
Нічого не змінити, та, проте,
Вирішувати нам, яке дамо насіння
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856216
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2019
Минувся листопад… і мокрі клени
Свій одяг сушать на землі.
Уже й забули, що колись були зелені,
А так ще хочеться побути у теплі.
Синичка прилетіла до господи,
У шибку час від часу загляда.
Неначе просить: - Будьте, люди, добрі,
Насипте курам і мені зерна.
Вже хмари завантажилися снігом,
Їх ледве-ледве тягне вітродув.
Зимові сани йдуть за ними слідом,
Мороз ставок ключем своїм замкнув.
Іде зима!!! А в мене в хаті літо
Під грубкою свій вигріває бік,
Насіння просіває через сито,
У глечики березовий ховає сік.
Співає жаворонками вранці,
Цвіте квітками на вікні,
Горить вишнями на рум'янці,
Шумить степами на стіні.
Коли надворі сніг і тужа,
Щоб не замерзнула душа,
Заклич у хату літо, друже.
Нехай тебе не полиша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854989
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.11.2019
Розсипавши скарби на пів дорозі,
Згубивши віру, а відтак – й маршрут,
Відігріваю душі на морозі
Гарячим доторком твоїх жаданих рук.
Посіявши роки за видноколом,
Я ще готуюся колись зібрать врожай
Щодня іду без тебе, як по колу,
А хочеться з тобою і щоб в рай.
Вдивляючись у вічно синє неба,
Шукаючи себе серед хмарин,
Подумаю – а, може, так і треба –
Не мірять щастя кількістю годин?
Роздавши всі борги – кому що винна –
Відмірявши найкраще для дітей,
Прийду до тебе, як дощу краплина,
Впаду грозою до твоїх дверей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854861
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2019
Під мереживним світлом місяця,
Коли тихо – аж страшно дихнути,
Там, де зорі самотністю світяться,
В куринках сплять спокійно когути.
Спить хатина з її господинею,
По долівці скрипить дядько сон,
Чай сьорбАє солодкий з малиною,
Споглядає на небо з вікон.
На колінах у нього вмостившись,
Спить-муркоче старезний кіт.
Йому б мишку… та добре наївшись,
Вже не гонить лапи живіт.
А на ґанку, щоб дощ не падав,
Влігся вітер – чекає дня.
Він би й зараз ганяв, та, щоправда,
Вони з сном – далека рідня.
Ніч… у небі спалахують зорі,
Для закоханих стелять шлях.
Бо в кохання тонкі узори,
Бо кохання – стривожений птах.
Лиш прокрадеться донька до хати –
Заспіває сонний когут.
Піде сон у садочок спати,
Піде кіт по мишку у кут.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854484
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2019
Хитається фіранка на вікні:
Від твого подиху, чи, може, просто вітер…
Пішов - лишились на вторішньому сукні
Сліди затертих від мого кохання літер.
Лишились ранки в тебе на плечі,
І хованки вночі під покривалом…
Ці спогади – найбільші палачі –
Щодня вбивають, і щодня їм цього мало.
А на вікні букет із хризантем –
Такі ж холодні, як остання наша зустріч.
Вони, як я, живуть вчорашнім днем,
Проміння сонця бачачи в горішній люстрі.
Хитається фіранка, мов жива,
Вдивляється в дорогу за обійстям.
Зчорнілася і висохла трава…
Приходить осінь… Що ж чекати після?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854212
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2019
Земля, закутана в тумані,
Морозна блідість жовтих трав…
Столітній ворон на паркані
Когось, напевне, виглядав…
Ще гострий зір вдивлявся пильно
В молочне покривало дня.
Наскільки треба бути сильним,
Щоб не лякала метушня…
Щоб перехожих швидкі кроки,
І кіт з сусіднього двора,
Машин бурхливії потоки,
І галаслива дітвора –
Усе, неначе пролітало
Повз чорне і гладке крило,
Бо все, що душу турбувало,
В душі воронячій було…
Минуло все… Десь у тумані
Столітні спогади живуть…
І виснуть, виснуть на паркані!!!
І в небі хмарами пливуть…
І чорний ворон вже не чорний,
Неначе марево, паркан…
Гучніша тиша за волторни,
І думка швидша за аркан.
Коли ж туман впаде додолу,
Сховає спогади в землі…
Він зникне десь за видноколом,
На чорнім, як рілля, крилі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853773
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2019
Ми мірялись щастям з тобою…
Мірилом був затихлий біль,
Мірило – жити головою,
Ти серцем думати не смій.
Нас сліпило палке кохання,
Ми навпомацки йшли по життю.
Якби знала, що вчора - востаннє,
Чи довірилась почуттю?
Нас з тобою зблизили відстані:
Зайвий привід знову піти.
Але як суперечити істині –
Моє щастя там, де і ти?
Не боюся вже здатися смІшною,
Головне – залишитись собою.
Я з тобою завжди буду грішною,
Та без тебе – не завжди святою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853756
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2019
Коли розсипаються кулі опалим листям,
Розколупуючи зморшкувату шкіру землі,
Вона стогне, й наперекір всім глуздам і смислам,
Бойовий клич стелить по зчорнілій ріллі.
Коли співають гармати, аж завивають,
Посилаючи смерть на далекі відстані,
Незломлені герої безглуздо вмирають,
Смерть завжди безглузда – неоспорима істина.
Підтанцьовуючи між снарядами,
В феєрверкові страшних вогнів,
Із косою, з своїми обрядами
Косить сотні відважних життів.
Коли тиша страшніша від спалахів,
Бо не знаєш, кого заховала під ковдрою,
І від звичних воєнних запахів,
У суху траву ховаєшся мордою.
Бо вже сам, як звір, із Оскалом,
Все людське склав в кишеню обережно.
Не знаходиш себе перед дзеркалом,
Сам від себе став незалежним.
Та лиш смерть з-за плеча заскалиться,
Оцінивши в пакунку скарби,
Чорнопика, відступить, бо зжалиться,
І піде, забравши торби.
І тоді хай співають гармати,
Хай летять феєрверки вогнів,
Ще зарано тобі помирати,
Ще своїх ти не бавив синів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853068
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2019
А ти знаєш, що восени зорі так само сіяють,
Їм, далеким, до осені взагалі байдуже…
Вони не просять і нічого взамін не чекають,
Просто яскраво горять і згорають, мій друже…
І собаці твоєму, який дома вірно чекає -
Байдуже до злетів, падінь та емоцій…
Він просто любить тебе і хвостом махає,
Не задумуючись про збільшення власних порцій.
Байдуже сусідам в під'їзді і продавчині,
Тим, кому кожен день «Добрий день!» бажаєш…
Байдуже хлопчині у порваній сорочині,
Якого з дитинства свого виглядаєш…
Байдуже усім…, бо що вони? Хіба зауважать,
Коли раптом «Добрий день!»чути перестануть?
Що для них твоя душа важить?
Що з ними буде, як тебе не стане?
Що буде зі мною, як ти зникнеш назавжди?
Що буде зі мною? Та мені байдуже…
Коли кохання одне на двох справжнє,
Йдуть назавжди обох, мій друже…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852115
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2019
Осіннє сонце котить новий день,
Порізаний на шаль зимовій ночі.
Останні звуки журавлів пісень
Самотнє небо більше не лоскочуть.
Згорає листя на старих дубах,
Стоять берези-верби напів голі.
Йде осінь – власно та по головах,
Чіпляючи тумани на тополі.
На павутинні хмари дощові
Волочить небом – хто їй заборонить?
Ще клунок заморозків на плечі,
Вітри холодні перед себе гонить.
І боязко оглядується день,
У банку з вишнями сховалось літо.
Немає жайворів, то де ж узять пісень?
Згорає сонце, хто ж нас буде гріти?
Гарячий чай? Калиновий вогонь?
Твої цілунки чи солодка кава? -
Твій погляд і тепло твоїх долонь,
І осінь, від любові золотава…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851931
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2019
Я за натхненням йду в садівський ліс –
Тут все дзвенить, неначе звуки видні,
У дуплах тут колись ховали злидні,
Набравши дров до хати повен віз.
Дерева тут ще пам' ятають волю –
Бандерівські стежки не заросли…
По них убитого товариша несли…
І з більшим запалом збиралися до бою.
Ліс все те бачив… Він це пережив…
Бої, утечі, зради і криївки…
Схилили квіти у журбі голівки,
Та жоден дуб тут крони не схилив…
Сьогодні тут в пошані кабани –
Замощують місця страшних історій.
Лишились свідки – ліс і ясні зорі –
Нерівної кривавої війни.
І ліс вмирає… фури-ешалони
Вивозять за кордони стовбури…
Як злодії, вечірньої пори
Вивозять тих, хто не схилили крони…
І я іду, допоки ліс живий,
Пишу історію зі слів багрянолиста,
Вона проста, буденна, але чиста…
Про те, що був колись тут ліс такий…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851450
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2019
У теплім краю гріє тепле сонце,
Постійне літо і зими немає.
Чому ж, неначе бедрик на долонці,
Пташина кожен раз додом вертає?
Тут райський сад, голодному пожива,
Тут є усе, хоча і чужина…
Чому ж, пташино, ти тут не щаслива?
Чому, як рік, твій день тут промина?
Чи не такі солодкі чужі роси?
Чи не такий пахучий теплий хліб?
За молоду взялися сріблом коси,
Від прожитих не в ріднім краю літ.
Поглянь навколо: тут пташки співають,
І прославляють вирія красу…
То чом же очі твої не всихають,
Чом сльози в трави сиплеш, як росу?
Болить душа? Тоді вертайсь додому,
На свої крила весну посади.
Крізь відстань, час і крізь шалену втому…
Без тебе не твістимуть тут сади.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850929
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2019
Туман навколо, наче стиглий сніг,
Який чіпляється за гілля, щоб не впасти,
Боїться твердості асфальтових доріг,
Пом'якшує осінніх барв контрасти.
Заледве видний, мовчки упаде,
Коли триматись в невагомості безсилий.
Чи зникне… був – і вже нема його ніде,
Злетів угору, на пташині лігши крила.
Немов реп'ях, колючий і чіпкий,
Хапається за одяг, лізе в душу.
Хто ти такий? Скажи: хто ти такий?
Що я собою відігріти тебе мушу?
Ти – злодій, що забрав мої думки
І заховав за ватною стіною.
Забрав із пам'яті, з ким я плела вінки
У полі, зачарована весною.
Чи, може, лікар… В білому увесь
І маска на обличчі вберегтися…
З тобою зустрічалась в щасті десь…
Тепер мені ти все частіше снишся…
Чому так тихо? Чуєш? Я кричу!!!
Боротися з тобою вже безсила!!!
- Тобі цікаво знати, чом мовчу?
Я зайнятий – твої зрізаю крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850427
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2019
Далеке небо заховали хмари,
Нависли, сірі, сипали дощем…
Вчорашнє літо стало, мов примара,
Сховавшись під промоклим осені плащем.
Дерева радо наставляли руки
До золота із осені скарбів.
Між мною й літом місяці розлуки,
Й морозні ранки перших холодів.
Вже павуки сплели для баби літо,
Вже ніч, мов злодійка, щоразу краде день,
Вже у садах зелені фарби змито,
І все частіше руки до кишень…
Мине і осінь, у кожух зимовий -
Ще трохи – заховаються хатИ…
Зима стече струмками по діброві,
Весна в садкові буде знов цвісти…
І знову літо буде дозрівати,
Цвістиме, сипатиме грозові дощі..
Та це, вчорашнє, лишиться чекати
Майбутнє літо в мокрому плащі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849886
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2019
Сплять коридори… Тихо-тихо…
І не дихають, звуки сховані…
Хтось пробіг – стукіт кроків, вихор
Розбудив їх, сном зачарованих…
Хтось прибіг… Можливо з побачення…
Хтось прийшов… робота затримала…
По стіні чиєсь відображення –
Тінь злодійкою в ліфт застрибнула…
У під'їзді коти закохані
Щось на вушко тихо вуркочуть…
Сплять сходИнки, днем натомлені,
Бо підошви вночі не лоскочуть…
На вікні засохле алое,
Дві герані – багатство сусідки…
Вона теж була молодою,
Та у вічність пішли її свідки…
А за стінами хтось посапує,
Хтось щасливими снами впивається,
В когось з ока сльозинка скрапує,
А комусь зовсім не засинається.
Коридори живуть сусідами,
І як ті, буває з’їжджають,
Вони плачуть самотніми вікнами
І поволі-поволі вмирають…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849673
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2019
Хто за правду, станьте направо,
Ті наліво, хто протии війни.
Хтось обв'зок має, хтось – право…
Їдуть з фронту додому сини…
У країні, де кожен героєм
На дивані фейсбучним став,
Убиває на Сході зброя
Без вироків і підстав.
Кожен знає, що треба робити,
Під контроль сусіда бере,
Кожен кожного хоче вчити,
Та виходить чогось все не те.
Кровоточить війна, мов рана,
Як зцілити? Хто б підказав…
В інтернеті війна програна.
Тут програти не маємо прав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848984
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2019
А осінь буває теплою…
Подекуди навіть жаркою…
Із бесідою відвертою,
Де межа видається тонкою…
З теплим пледом на двох накинутим,
З тихим словом без поспіху сказаним…
Поспішають гнізда покинути
Ластівки… Ким це наказано?
А осінь буває ніжною…
Під ноги килимом стелиться…
В любові своїй безгрішною,
Не чекаючи, що ожениться…
А осінь буває щирою,
Спектр емоцій у неї зашкалює..
Хто з душею, як осінь, вразливою,
Не вважає осінь почварою.
А осінь буває справжньою,
Не чекаючи на запрошення,
Вона йде ходою поважною
Без реклами і оголошення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848976
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2019
Закутавшись у пальта і плащі,
Бажаючи хоч крапельку зігрітись,
Яскраві парасольки на дощі
Посеред осені нас змушують зустрітись.
Бо дощ… самотність… мить меланхолії…
Чай з імбирем…зів’яла свіжість днів…
Солодке тістечко з вітрини бакалії
Солодить гіркоту даремних снів.
У час осінньої відвертості з собою,
На роздоріжжі сірої буденності і мрій
Тебе, мій ворогу,запрошую до бою,
А ти мені відмовити не смій.
Коли дуель, із зброї дощ стікає,
В болоті ноги, ворог, як туман,
Як добре, коли спину захищає,
Той, що не зробить в спині нових ран.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848768
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.09.2019
Вже літо минуло, і осінь до школи
За руку Катрусю веде в перший клас.
І ранки спекотні ураз прохололи,
Дитинство минуло за мить, водночас.
Пробувши все літо в селі, Катерина,
Спішить в магазин накупляти книжок.
Вона ж вже школярка, уже не дитина,
Готова до перших дорослих стежок.
Аж ось магазин, де багато історій
Жили в палітурках яскравих видань.
І вулиця та ж, і будинок просторий,
Та в погляді доні мільйон здивувань.
Бо замкнені двері, і вивіска зникла,
Нема магазина, от був і нема…
Від несподіванки Катя притихла,
Розчарування сцена німа.
І раптом сказала до мами: - Спинися!
Обвинувачення чули усі.
- Ти бачиш, навколо як світ змінився,
Поки була я в бабусі в селі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848174
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2019
Вже вересень вранішнім холодом дихає...
Вже втомлене сонце раніше до сну...
А довгий вже вечір приспля-заколихує...
Пташки подались по майбутню весну...
І листя зелене, та айстри розквітли...
І темною стала у річці вода...
І день хоч ясний, по-осінньому світлий,
Стрижі відлетіли - сумні провода...
Повітря бринить від запахів нових -
Тут ватри з хмелини, тут запах жоржин...
Із вересня шлях веде до Покрови
Під спалахи стигло-червоних шипшин...
Ще небо прозоре, ще хмари далеко...
За сім замків сховані сірі дощі...
Та вже самотіє гніздечко лелеки...
І дні... Хоч і теплі - осінні, не ті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847681
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.09.2019
Буває, проста людина,
Просто робить те, у що вірить,
Вірить твердо у те, що повинна,
Чорне чорним сприймає, не білить.
Буває, як всі, йде шляхами,
Лишаючи чіткий слід за собою,
Міряє світ протилежними полюсами,
Йде поміж, хоч могла вести за собою.
Але раптом оглянешся, озирнешся,
А з тобою поряд герой крокує.
Тішиться, коли ти засмієшся,
Як тобі болить, він біль відчує.
В нього серце готове весь світ вмістити,
В нього сила, здатна всіх подолати,
І він хоче сто років жити,
Та готовий щодня за правду вмирати.
В нього слово важить тисячі томників,
У мовчанні захована сильна втома,
Розуміє весь світ його без розмовників,
А він просто щасливий вернутись додому…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847454
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2019
Між сірістю і завтра
На хвилі впертих мрій
Горить вчорашнє ватра,
Лиш зберегти зумій.
Між вірністю й бажанням
В раптових почуттях
Горить вогонь кохання,
Освітлюючи шлях.
Між буднями й святами
У щастя на межі
Гуляємо світами.
Долаєм рубежі.
У небі, над землею,
Між почуттів й людьми,
Північною зорею
В моїм житті гори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847446
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.09.2019
Червоніє під сонцем калина,
Чисте небо блакиттю сія,
З Днем народження, рідна Вкраїно,
Моя рідна, батьківська земля.
Вишиванками і прапорами,
Під мелодію гімна в серцях,
Свято селами йде і містами
По запилених стежках й шляхах.
Наче пісня, звучить свята мова,
Дух козацький збудивши від сну.
Обіймає дитя колискова,
Для закоханих кличе весну.
З Днем народження! Мирного неба!
І для тих, хто в окопах, уклін!
І для тих, хто у маках на стеблах!
Україна повстала з колін!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846016
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.08.2019
Вечоріє… день під ковдру сховався,
Бо нічна вже холодна роса.
Серпень йде…, хоч прошу, щоб лишався,
Світить стежку прощальна гроза…
Переможно всміхається осінь –
Чорнобривцем палає садок.
Журавлями у небі голосить
І за парти садовить діток…
Вечоріє… Ще день і дві ночі…
Промайнуть… І вже ранку нема…
Пішло літо… твій погляд – ці очі!!!-
Наче холод осінній, пройма…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845856
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2019
В малиновім раю солодкі й червоні
Малини… без кінця і меж…
Пахнуть літом і сонцем долоні,
Твої губи – малинові теж…
Під вагою п’янкого щастя
Тонкі стеляться гілочки…
І малиновий сік на зап’ястя
Впаде крапелькою з щоки.
І вже сонце, як жовта малина,
Під ногами скарби вже лежать…
У малиннику я, як дитина,
Що додому не хоче вертать…
Коли повні вже відра врожаю,
І втомився, що хочеш забути,
Рай у банку з варенням сховаю,
Щоб узимку його повернути…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845558
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.08.2019
Ти прощався з літом,
Я зустрічала осінь...
Ти дарував мені квіти,
Я їх вплітала в коси...
Ти ловив сонце у жмені,
Стелила я роси прозорі...
Обох до одної кишені
Збирали свої мрії-зорі...
Ти – літо моє незабутнє..
Стану твоїм натхненням...
Чи може бути майбутнє
Щасливішим за сьогодення?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845102
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2019
І все б, здавалося, нічого,
Минає день, тікає ніч…
Людина, подарунок Бога,
Вся сплетена із протиріч.
І все ж, гадається, минеться,
Настане ранок після сну…
Самотнє серце сколихнеться,
Зустрівши не свою весну…
У час, як мить, коли секунди
Йдуть повільніше, ніж роки,
Всі війни, суперечки, бунти
Впадуть від лівої щоки…
Чогось отак… Шукаєм зброї,
Такої, щоби ворог впав…
Сміливіший за всіх героїв
Жебрак, якого люд розп’яв.
І так було завжди… Так буде…
Щоб врятувати душу знов,
Потомлені в зневірі люди
Спасуться там, де є любов…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845006
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.08.2019
Поки літо спало після спеки,
Розпашілу землю заховавши в ніч,
Осінь крадькома на крилах у лелеки
Прилетіла, зливу скинувши із пліч.
Притягла з собою сірі хмари,
Реготали громи раз-у-раз,
Призабуті осені примари –
Невблаганно забирає літо час...
Краплі з неба – холодів предтечі –
По чупринах спилених хатів
Танцювали в теплий літній вечір
В круговерті прожитих житів.
А лукава, поки дощ періщив,
Повернула сонце до зими.
Та лиш ранок чорне небо зморщив,
Заховалась ген за ворітьми.
І ще літо гріє в сонці боки,
Ще не скошений останній сніп,
За ворітьми надуває щоки
Осінь між вишневих зжовклих віт.
Знахабніло дихає у спину,
Виглядає мить, коли пора
Літу все лишити і полинуть
Ластівкою з нашого двора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843750
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2019
Гудуть комбайни, щедро сипле жито,
Купається сонце в ріках зерна…
Збирає пожитки, прощається літо,
А хочеться, щоб пішла вже війна.
Ні! Не пішла! Померла, прошита
Власною зброєю – наведена ціль!
Хто б не зрадів? Сама смерть убита!
Віват! Хай панує період весіль!
Бо, поки жнива, співає пшениця,
Радіє людина: є хліб – є життя,
Пече десь війна свою паляницю,
Позбавивши батька маленьке дитя.
Тут грають комбайни, а там – кулемети…
Щоденна робота … щодня боротьба…
Хто б знав, як прокляту прогнати з планети,
Щоб полем ішла лише молотьба.
Герої зерном проростають у землю,
Вони не вмирають – з небес в бій ідуть…
Гаряча пора – із ранку й до темна
Літо й війна жнива десь ведуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843235
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2019
Заховалося сонце у соняхах,
А ти спробуй тепер знайди…
Гріють крила у літніх пазухах
лАстівки… Скоро знову із дому лети…
Покотилося сонце пшеницею…
Стиглим колосом аж до млина…
Свіжоспеченою паляницею
Із врожаю нового зерна.
Розлетілось смішним ластовинням
На дитячих засмаглих щоках.
Цибулевим на грядці лушпинням
Шелестіло по кошиках.
Зазирнуло в гніздо до лелеки –
Чи вже стали на крила малі?
Бож дорога чека їх далека,
Виглядають далекі краї.
Покупалось в ставку біля хати,
Хмарка біла, неначе рушник.
Ще спекотніше стало сіяти,
В небі – сонце, в степу – соняшник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843192
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.07.2019
Я не свята, хоча й не зовсім грішна,
Комусь – жорстка, для когось – надто ніжна.
Хтось скаже, що сердечна і проста,
Хтось відвернеться – стулені вуста.
Криклива, чепурна чи ґонорова,
Щаслива, незалежна чи сурова,
Сумую з кимось, з кимось веселюся,
А ще буває, плачу і сміюся.
Комусь приємна, а комусь не дуже,
А ще комусь яка я є, байдуже.
На всіх життєвих стежках, де ходила,
Фальш в борознах і травах розгубила.
І виплакала тільки свої сльози,
Несла за спиною лиш те,що була в змозі,
Життя уроки не завжди здала відмінно,
Та справжньою була і є незмінно.
Така, як є… Я зовсім не свята…
Несу уперто власного хреста…
Такою, яка є, мене прийміть,
Не можете? – з дороги відійдіть…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842998
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2019
Літо не визнає пастелі,
Картата у нього палітра.
Для дощів бере акварелі,
Олійні фарби для вітра.
Літо вбирається у сукенку,
Із мережкою білих хмар,
Накидає на плечі зранку
Зі світанку вишитий пеньюар.
В сарафані цвітуть волошки,
На сорочці – мальви й полин,
Як орнамент – стежки-дорожки,
У намисті – грона калин.
Заплітає у коси літо
Стрічки райдужних кольорів,
А волосся – пшениця й жито
Українських рідних полів.
Як зустрінеш посеред степу
Жваву дівчинку у вінку.
Подарує усмішку теплу,
Заспіває пісню дзвінку…
Не дивуйся…в барвистому платті
Тебе літо зустріло в житах.
Зупини його, дай обняти,
Бо проходить життя – у літах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842481
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2019
Ти на смак, як кава – гіркий і міцний,
Цілунок із присмаком шоколаду…
Погляд гарячий, дотик п’янкий –
Лишу на чашці червону помаду…
П’ю малими ковтками, щоб не впектись,
На вустах лишилася пінка.
По клітинах моїх розтечись,
Нагадай, що кохана я жінка.
Ти смакуєш... Смакує вранішня кава!
У волоссі заплутався аромат…
І усмішка солодко-ласкава
Між порожніх літає кімнат.
Очі кольору кохання і кави з перцем…
Чи гіркого чорного шоколаду…
Скільки ще в тобі сховано спецій?!
Мабуть, знову залишу помаду…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842392
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2019
Розквітли соняхи… Ціле поле теплих сонць…
Великі і круглі… і гарячо-радісні…
Острови щастя навпроти пшениць,
Сплах літа в чеканні осені.
Засвітилися соняхи… тисячі яскравих світил…
Жовтих і усміхнених… і по-справжньому рідних…
Запалили безкінечністю небосхил
На сторожі мріянь досхідних.
І зігрілась душа… у обіймах сонячного щастя…
Захотілось у соняшниках заховатися,
Вкусити рідного літа причастя
У жовтому морі пірнати-купатися.
Бо це літо, як стиглий соняшник,
Голова повертається за сонцем…
Чи запалений тільки сірник –
Мить і зникне назовсім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842290
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2019
Ти хто? Вдягни скоріше маску,
Сховайся в паранджу буденних справ,
Повір у власну всім відому казку,
Стань на дорогу, яку світ тобі обрав.
Бо добре так – плисти за течією,
І навігатор вже проклав маршрут,
Все те, що називаєш долею своєю,
Як в резервації, вже зібране отут.
І ти живеш… вбиваєш дні і ночі…
Стандартами малюєш власний світ.
До сірих фарб вже звиклись твої очі,
Їх сліплять спалахи стривожених софіт.
Але колисть, коли ти знімеш маску,
І втомлений, лишишся сам на сам,
Пошле Господь тобі найвищу ласку,
Побачиш барви, про які не знав.
Не бійся… Сильний, ти зумієш побороти
Не сумнівайся – все в твоїх руках.
Ставай тоді хутчіше до роботи –
Розмалювати світ, що вицвів у роках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841920
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2019
Тільки сильні живуть з ганьбою,
Слабкі вибирають безвість.
Тільки сильні керують юрбою,
Слабкі вибирають всесвіт.
Тільки сильні міста будують,
Творять раціональне майбутнє,
Так працюють, що серця не чують,
Там, де сила, серце відсутнє.
І зростають міста-хмарочоси,
Світ сховався в стальний кулак.
І все менше цвіте медоносів,
І все рідше вертається шпак.
А слабкі? По життю вони не крокують,
Не ховають дороги в асфальт.
Просто йдуть, ступають, мандрують.
Квазімодо у пошуку своїх есмеральд.
Слабкі сіють життя, роздають, як безсмертні.
І так дивно – не шкода віддати своє.
Найстрашніше для них – слабкі перевертні,
Найдорожче – дивитись, як сонце встає.
І так хочеться деколи бути слабкою,
Зупинитись, побачити, серцем відчуть.
Сильним не сила бути собою,
Бо не вільні вибрати власний путь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841919
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2019
До останнього подиху я з тобою,
До останньої щасливої миті.
Кожен раз ми ділились журбою,
Дні щасливі теж разом прожиті.
Я з тобою до пісні останньої,
Разом співаної, тому й дорогої,
Колись ніжної, колись фатальної,
Колись сонячної, колись нічної.
Пригадай, не згуби у буденності
Діамантів теплих емоцій.
Коли любиш, не ждеш взаємностей,
Коли любиш, не міряєш порцій.
Наче пташка у клітку посаджена,
Чуєш? Серце у грудях тріпоче.
Ти щасливий, я – розраджена,
Хай здійсниться слово пророче.
Бо з тобою я до останнього подиху,
До найпершого розставання.
Як прожити без теплого дотику?
Мабуть, це і зовуть коханням
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841599
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2019
Здається – мить… А вже пройшли роки…
В піщинці заховався цілий всесвіт…
В зеніті долі гострять дзьоб круки,
Чекаєш слави? Не впади у безвість.
Здається – двох… А діти вже ростуть…
І лад у хаті – вирок для самотніх…
У ній щасливі спогади живуть
І мрії про щасливі дні майбутні…
Здається – зимно… Кинь на душу плед…
Зігрій своєю щирістю емоцій…
Чи варто планувати наперед? –
Краса життя у кожнім новім кроці.
Минає день… Лягає сонце спати…
Душа в передчутті чудес не спить…
Вона готується вві сні літати
Там, де твоя під зорями летить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841290
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2019
Життєдайний гімн співають пшениці,
В такт підспівують жита й ячмінні ниви,
Святішої немає в світі таємниці,
Як хліба, що в полі щедро уродили.
В’яже щастя жайвір понад збіжжям,
Соком наливається густе зерно.
Як причастя, їсти буде грішний
Хліб святий, вмочивши у вино.
Бо жнива… а значить будем жити,
Прийде в світ народжене дитя.
Завтра будемо нові сади садити,
Будувати власне майбуття.
А сьогодні ще пшениця в полі,
Вітер заховався в колосках.
Грає збіжжя гімн життя і долі,
Виглядаючи на гострий серп в руках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841273
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2019
Ти чого прийшов у сад так рано?
Я із червнем ще не встигла розпрощатися.
Вибач, що невмита і заспана –
Солов’ї гукали дівуватися.
Щож, проходь, присядь під абрикосом.
Відпочинь – здолав нелегкий путь.
Хочеш, постелю тобі покоси.
Хочеш, бджоли меду принесуть.
Мучить спрага? Повні діжі крапель
Літні грози-громовиці налили.
Із малиновим варенням смачних вафель
Дні спекотні вчора напекли.
Не спіши…Зажди… Я дуже швидко.
Все зроблю в господі – і в садок.
Постелю стару барвисту свитку,
Сяду біля тебе, мій дружок.
Ти прийшов на зустріч знов з квітками.
Килимом встелив мені до ніг
Маки чорноокі з волошками,
Перше яблуко поклав на мій поріг.
Добре так… з тобою обійматись…
Під мелодії пшеничних жовтих нив.
У коханні пАлкому купатись
Аж допоки півень не збудив.
Ти куди? Як? Вже пора в дорогу?
Як, вже серпень стукає в вікно?
Стомлені твої спочили ноги?
Хоч скуштуй малинове вино…
Ні… Як шкода… що ж чекати буду…
Ти заходь, хоча би раз на рік.
Цього липня вік я не забуду,
Щастям серце ти мене обпік.
Ти чого в садок прийшов так рано?
Я із липнем ще не встигла розпрощатися.
Вибач, що невмита і заспана –
В літні ночі гріх не закохатися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840974
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2019
Стеляться поля і ниви травами,
Босі ніжки грають у квача.
Пахне вечір свіжими отавами,
Під крило сховалось лелеча.
Розтікаються волошки в полі озером,
Чи то озеро прибралось в волошкИ.
Заколихує верба столітнім голосом,
У житах ховаються тонкі стежки.
Розлітаються хмаринки синім небом -
Білий пух в блакитній висоті…
Пахне день солодким з липи медом,
Руки у вишневій смакоті.
Хтось в садку розсипав намистини,
Покотились, скупані в дощах.
Стали з них черешні і малини,
І смородини гірлянди на кущах.
Із веселки нитки тче барвисте літо,
Кольорові клаптики полів
Блискавицями-громами зшито,
Помережане ключами журавлів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840863
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2019
Сміється день, закоханий у літо,
Сміється сонце, бавиться з дітьми.
По вінця щастя у серцях налито,
Так легко дихати нам повними грудьми.
Ми йдемо вдвох, візьму тебе за руку,
Тримаю міцно… Не тебе – любов…
А ти? Скажи: кохання чи розлуку?
Скажи, з ким ти тоді за руку йшов?
Сміється день… Сміється рідне щастя…
Сміється сонце у твоїх очах…
Пульсує збуджено в твоїй руці зап’ястя,
Несеш едем мій на своїх плечах.
Неначе мить, повз нас проходять рОки,
А ми в коханні, нам підвладний час,
Рука в руці ми разом робим кроки,
Із літа в літо під шалений джаз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840775
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2019
Вона тримала моє щастя в своїх долонях,
Бавилась ним, як маленька дитина.
Така сонячна… сонечко… сонях…
Мого світу найкраща частина.
Вона спіймала в полон моє серце
На приманку карих очей.
Ооо… Цей погляд… шоколаду з перцем…
Так солодко, що аж пече.
Вона поборола мою свідомість
Тихим шепотом рідних вуст.
Здався сам… що просити натомість?
Боюсь втратити, тільки озвусь.
Переможений, але щасливий…
Полонений, не хочу іти…
Я закоханий, отже, вразливий,
Вона для мене не світ, а світи…
Вона спіймала мене, поборола,
Тримала в полоні без шансу на амністію.
А сама не мала престола,
Простачка з осанкою королівською.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840511
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2019
Ти наснився мені…Так несподівано…
Просто взяв і прийшов у мій сон…
А я думала – пісня доспівана,
Вже рахунок приніс гарсон.
А я думала – нитка порвана,
На шматки розбитий кришталь,
У самотність душа закована
І одягнена у печаль.
Ти наснився… ще вчора рідний…
Мого серця минула тінь…
Ну для чого такий ти потрібний –
Привид місячних мерехтінь?
Вже вертаєш? Бажаю щастя…
В шибку стукає новий день…
Ой! Притримай! Бо можу впасти,
Тільки двері закриєш лишень…
Ти не чуєш… пішов… розчинився…
На подушці лишився сон…
В моїй пам’яті залишився
Вечір, музика і гарсон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840250
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2019
Соло черешневих барабанів
Грає червень в літньому саду.
Під ноктюрн столітніх фортеп’янів
Я тебе у ночі украду.
Пахли літом наші поцілунки,
Смак черешень чорних на вустах.
Повні жмені щедрих подарунків
Ти зривала на старих гілках.
І сміявся місяць серед саду,
Коли жадібно ковтали ми удвох
Зорі в черешневім зорепаду
Із одної жмені на обох.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840086
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2019
На межіі позахмарних мрій,
У полоні ілюзій рожевих
Озирнусь – а повітряний змій,
Лине в небо на крилах червневих.
Озирнусь – а ворожка в квітках
На ромашці долю віщує.
Таємничістю берег пропах –
Он русалка на хлопця чатує.
Наче килим, стелить життя
Чудернацькі узори долі.
З різнокосся на нім вишиття,
Життя стелить, а я йду поволі.
А мені кажуть: - Кинь, це пусте,
Ці дурниці на хліб не намажеш.
Так живу: все не те, і не те.
І сядаєш, і знов пише-в’яжеш.
А мені крізь рожеве скло,
Скрізь ввижаються дивні миті,
Та, як тільки зніму його,
Бачу миті, які неумиті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839980
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2019
Ти кажеш, що я – дика кропивА,
Що обпікаю без сумління й жалю,
Твоє серденько палко обпекла,
Але і далі, лиш торкнешся, жалю.
Що я – гіркий береговий полин,
Цілунок – і гірчитиме у грудях,
В тобі застрягла, наче гострий клин,
І спокою без мене вже не буде.
Дурманом-зілля звабила тебе..
На все життя украла твоє серце…
Не вирвешся з моїх гнучких стебел,
Впадеш, знеможений в нерівнім герці…
А я всього лиш дика кропивА,
Комусь печу, але тебе – лікую.
Як обпечу – то, значить, ще жива,
Коли зірвеш, зів’яну, не зумію
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839234
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2019
Хтось скаже: - Гарна, як весна в цвітінні…
Хтось скаже: - Щедра, наче осінь золота…
Хтось промовчить в тихенькому хотінні…
Хтось скаже, що найкраща, та не та…
Для когось аж занадто ґонорова,
Для когось надто різка і пряма…
А хтось, не кажучи ні слова, ні пів слова,
Обійме ніжно крильми обома.
Хтось заздритиме, ще хтось – шкодувати
За нею буде до скінчання літ.
Хтось схоче у кишені заховати,
Собою заступивши цілий світ.
Вона ж проста красива жінка,
У простоті сховалася краса…
Комусь ввижається, що – черговА зупинка,
Для когось щастя сьомі небесА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839109
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2019
Будь, як всі… Чого думаєш, що ти кращий?
Будь, як всі, або хоча б імітацією…
Серед сірості відтінок інакший
Видається недолугою декорацію.
Будь, як всі… І нехай не вистачить глузду
Поперек дороги спинитись.
В час, коли усі люблять капусту,
Смішно красою слова давитись.
Будь, як всі… Роботи зараз в моді…
Синхронні рухи відполірованих душ…
Заховай почуття у старому комоді,
Підстав розум під освіжаючий душ.
Нехай змиє всі кольори відмінні,
Одягай краватку тепер, як всі.
У суспільстві в ціні покірні,
Хто повісив пальто на списі.
Нас мільярди таких, ми є сила,
Їх лише одиниці ідуть,
Під червоні стають вітрила,
Прокладаючи мріями путь.
Божевільні, блаженні чи дивні,
Не сповна чи уже не в собі,
Пролітають, а ми – безкрильні
Безхребетні мільярди в юрбі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839104
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2019