| Сторінки (5/425): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Ти пам’ятаєш довоєнні дні?
Світило сонце у безхмарнім небі…
Наповнені весну чекали греблі…
Сміялось щастя в пролісковім сні…
І грілись котики, і гнулася верба…
Пухнаста й жовта, весну зустрічала…
Мала пташина весело співала…
І світ, здавалося, залишила журба…
Це все було… в минулому житті…
Ми злилися, бувало, на сусіда…
Переживали власні свої біди…
І кожен був на власному хресті…
І всі весну чекали із пташками,
З яскравим цвітом, молодим зелом!
Весна на танках їхала селом
Попідруку з лихими ворогами!
Ти пам’ятаєш? Підла ця весна
Під звук сирени нас навчила жити.
І Україну сильно так ЛЮБИТИ!
З людьми міцними і весна міцна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2023
Різдвяні дзвони зі звуками сирени
Лунають над містом, що чекає дива…
Місто вірить, що буде спасенним,
Бо ж не дарма Марія Сина родила…
Бо ж не можуть іуди встояти,
Після них лише срібники залишаться…
Україна співає коляди…
І дитятком рожденним тішиться…
Їсть кутю, слізьми приправлену,
І замолену щирим словом…
Витирає щоку закривавлену…
І болить одним для всіх горем…
І співає колядки… з дзвонами…
І з вертепом від хати й до хати!
І кутя на столі під іконами!
І на сина чекає мати…
Бо не можуть ракети летіти,
Коли світ Різдво прославляє!
Хай дорослі радіють і діти,
Бо сьогодні Христос ся рождає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2022
Крізь небо, розірване «градами»,
Падає дощ… теплий, як сльози…
Сьогодні грози… У країні моїй грози!
Із ненависними ракетопадами!
А літу байдуже – воно вмивається!
Горить жито… Що скажеш? – Спека!
Ворог виліз із самого пекла
Та чи ангели пекла злякаються?
Жаром дихає поле: стільки втрачено!
Стільки пройдено, а де ж фініші?
Ми у єдності стали могутніші…
Разом боремось, разом плачемо…
Разом молимось… Разом мріємо:
Із повітрям волю вдихаємо…
І поборемо – точно знаємо!
Й житом землю знову засіємо!літній
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956728
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2022
Співай, пташино, поки маєш сили,
Ще сонце спить. Ще спить дубовий гай…
Ще тихо скрізь… ще нерозкриті крила…
Ще лихо спить… а ти не спи – співай!
Співай, пташино! Сповни світ любов’ю!
Співай в грозу! Хай громи всі мовчать!
Життя вимірюється пролитою кров’ю…
А для пташини смерть лише – мовчать!
Співай, мала! Відлунюй в сонцесвіті!
Плети веселки із пташиних нот!
Бо сила пташки - під дощем радіти!
І лебедіти посеред скорбот!
Співай, пташино! Хай намокли крила!
Хай світ горить! Хай спалені мости!
Співай, мала! Бо в тому твоя сила!
Бо хто ж співатиме, якщо замовкнеш ти?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2022
І літо, як літо… це сонце… і спека…
І соняшник квітне, й на стрісі лелека…
Комбайни у полі… зерно у засіки…
Пронизливий випад швидкого шуліки…
Наповнені соти медового дива…
Раптова гроза… життєрадісна злива…
Крислаті брилі і картаті хустини…
І тонкі нитки літньої павутини…
Плями барвисті мальв на подвір’ї…
Малі каченята вже вбрані і пір’ї…
Чорний котисько вилизує вухо…
Це літо іде! Зупинися! Послухай!
Спинись! Закарбуй! Щоб усім розказати,
Як щастя улітку заходить до хати!
Як пахне життям молоко з-під корови!
Щоб закарбувати: «Знову НІКОЛИ!»
Спинись, щоб красу у простому відчути!
Ти знаєш, завтра може й не бути!
Дивіться, війна забрала це літо!
Пожаті життя! Розстріляне жито!
Розстріляне сонце! Розстріляне небо!
Розстріляні ми, а боротися треба!!!
Боротися треба! І хліб випікати!
Сльозою гіркою в розпуці стікати!
Стікати в розпуці гіркою сльозою!
Набратися сили і знову до бою!
Бо літо для літа! Для сонця! Для сміху!
Метелик літає у небі на втіху!
Це літо сміливих! Це літо для волі!
Не ми обирали кривавої долі!
Ми – обрані літом і злою війною
Весь світ затулити від смерті собою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954451
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2022
У нас сьогодні липи зацвіли…
Медові липи… у воєнний липень…
Отак за ніч – плювать на дозволи –
Одна із сотень кращих літніх митей!
Так пахне літо! Рай для малих бджіл!
Гудуть, малі, співають, працьвиті!
Тривог повітряних протяжний чути спів!
Тривожний липень у воєннім літі…
Проходять грози: гради і дощі:
Вода! Свинець! І біль! Багато болю!
Як одягнути душі у плащі
Для того, щоб сухими вийти з бою?!
Як одягнути серце у броню?
Міцну броню, щоб був тверезим розум?
Медовий липень вже чека стерню…
Чекає жнив… і щоб минули грози…
Медовий липень липами цвіте…
Хтось віддає життя за наше літо…
Життям освячене, тому воно й святе…
Й тому так солодко сьогодні пахне липа…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2022
Це літо могло б стати полуничним,
Якби не ракети…
Таким собі полунично-звичним,
Із присмаком спеки…
Могло б бути з пляжем і морем…
А купаються міни…
По моїй землі ходить горе-горе!
Війна у моїй країні!
Хтось чекає літа переможного…
Хтось воює у літі…
Правда одна – це літо стосується кожного!
Кожного у цілому світі!
Розсипається сонце на промені…
Літо боїться бути забутим…
Ми стоїмо втомлені, та незломлені!
Ми стоїмо за право тут бути!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2022
Причина перша: ми є з України,
За нас стріляє кожна п’ядь землі.
Розчистимо, приберемо руїни
Ви ж проростете в житньому стеблі.
Причина друга: з нами Бог і правда!
Вдягають нас в сміливості броню!
Виборюючи нашим дітям завтра,
Ми знаємо, за що б’ємось в бою!
Причина третя: злість і біль, й зневага!
Вбиваючи ракетами міста,
Ви лиш вбиваєте останні краплі страха,
І пахне помстою загальна боротьба!
Четверта заховалась поміж вами,
ви – скормлені рашистськими грудьми,
народжені слухняними рабами,
ми – українськими і вільними людьми.
Причина п’ята, правда, не остання:
В нас кожен сам і всі тримають стрій!
Тож, вороги, прийміть наші вітання –
Сьогодні буде ваш останній бій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2022
На чорній груші висне білий день,
і горобці цвірінькають зухвало…
вже скоро березень – репертуар пісень
коти співають де попало.
На чорній груші висне білий світ,
Чекає весну, щоб укритись цвітом…
Вже чорний кіт ступив на білий лід.
Летить весна з пташками й теплим вітром.
А чорна груша гнеться і скрипить…
Що їй, старій, весна, як сохне гілля?
Весна летить – світ висне – груша спить…
З-під снігу проростає перше зілля…
І прийде час, коли весняним днем
Пташки на мить співати перестануть,
Старезна груша стане просто пнем…
Гілки багаттям для замерзлих стануть…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940696
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2022
Дарував березень зимі проліски –
На прощання…замість вибачень…
І тихенько вкрадав ночі-досвітки…
Цей підступний весняний перевертень.
А холодна хіба розуміється
На любові, на слові теплому?
Помирає, а думає – гріється,
Не побачити зради відвертому.
Гріло сонце замерзле дерево,
Розтікалась зима струмочками,
Напоївши річку й пів берега
Сніговими своїми сорочками.
І лишилася чорна, згорьована…
Безприданниця – все потратила…
У сережки верба розцяцькована
Милувалась зимою, що плакала.
І минула… коли? Й незчулася…
На березі гойдався березень…
Білим проліском повернулася
Зустрічати весни переддень
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2022
Зберу зірки – у коси заплету…
У чорні коси –ясні білі зорі…
У ночі темної всю чорноту вкраду,
На ній розшию зорями узори….
Нехай ця ніч посиплеться на нас
Цілунками і чесними словами…
Бо наша ніч – ніч справжня, без прикрас,
Ми – їжаки у сивому тумані…
Ми – цвіркуни під листям лопуха…
Ми – очі ночі,сплакані росою…
На чорних крилах чорного крука
Пташиною ми кричимо журбою…
Бо ніч - то що?Лише предтеча дня…
Якому чорний колір не пасує!
Яскравих барв загальна метушня –
І світ, цей колос, дихає, пульсує…
А ніч – моя!!! З тобою розділю!!!
Розсиплюся пелюстками півоній!!!
Бо я люблю… всього лише люблю
Твої,зірок наповнені долоні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938934
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2022
Зійшлися так зорі, так склалися карти –
Вчорашні герої нічого не варті.
Упали на землю вчорашні тирани,
Як скинуті зевсом у тартар титани.
Розбились на друзки імперії пазли,
І все! Порожнеча зі смаком відрази!
І серед шматків, і серед руїни
Як фенікс, воскресла моя Україна!
Горіла! Згорала! І знов воскресала!
Словом батьківським крізь «Что?» проростала!
Минали роки, майдани, пророки!
Іуд і сатрапів вивчала уроки!
Чи вивчила? Хто зна? Побачимо завтра
Коли над землею горітиме ватра!
Коли вже на марші заточена зброя,
Вкраїнська замля родить героїв!
Зійшлися так зорі! Так склалися карти!
Сьогодні стоять герої на варті!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2022
Чорніє небо, сипляться сніги,
Чи, може, зорі, падають додолу?
Чиїсь під ковдрою ховаючи гріхи,
З нічного розсипаючись подолу.
І сиплять! Сиплять! Замітають шлях!
Вкривають степ! І гріють чорну землю!
Зима летить снігами по полях,
Прорвавши в небі безкінечну греблю!
Вогнями в шибках гріються хати…
Дровами, світлом, теплими руками…
Колись ще теплими були листи –
Пропали. Зникли. Замело снігами.
Хрести на церквах, як дороговказ.
Вони високо – не занести снігом-
У битві віхоли й хрестів що їм до нас?!
Ховаємось туди, де пахне хлібом!
Туди, де пахне хлібом і людьми,
Любов’ю, втіхою, цілунками чекання…
І пити чай із запахом зими…
І тихо розмовляти про кохання…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2022
Цей дім прокидається разом зі мною,
Розправляє стіни, розшторює штори.
Ховається від ранку під ковдрою з головою,
Чи ховає сонний ранок за дверима комори.
Дихає взимку комином, влітку – на повні груди –
Набирає повітря жадібно крізь відчинені вікна-двері
Не соромлячись, - а що скажуть люди?-
Запускаючи ранок до моєї постелі.
А ранок нахабно тулиться, щоб зігрітися,
Бідолаха не має постелі теплої.
І щоразу я ковдрою з ранком мушу ділитися –
Хоча нам ще довго до розмови відвертої.
Отак і живемо: дім, ранок і я у хронологічній невідворотності –
Даруючи себе один одному: аби тільки хватило.
Є своя любов у кожної самотності,
Що надає цій самотності крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2022
Різдвяна зірка ще не народилась,
Іще надія з неба не зійшла.
А віра в серці щось розворушилась –
Проснулась розтривожена душа.
А вже господар налагодив сіна,
У шопці щедро свіжим потрусив,
Христа нема, та вже лежить перина,
На котрій наш Спаситель ся зродив.
Вже господиня відкриває двері -
Нужденним, коли змога, помогти.
Рождався Святий вечір без вечері,
Рождалося Різдво без коляди.
Були лише Господь і Божа Мати,
Старенький Йосип й ті, чиї серця,
Знедоленим готові були дах віддати,
Бо і знедолені - то діти є Творця.
В цю ніч не було нас, хоча і нас заради
Різдвяна зірка, Йосип, немовля…
По хатах ходить милість на коляди,
Рожденному вклоняється земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936048
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2022
Буває, спинишся на мить...
Минула мить... минули роки...
Ми всі у чомусь є пророки,
Коли чужа біда болить...
І, звівши очі до небес,
Щодня на когось уповаєм
Й щодня у собі розпинаєм
Того, що навесні воскрес.
А час летить і знов ялинка
І знову білий чистий сніг
Очистив все, на чорне ліг,
Природа воскресає взимку.
А душам хочеться тепла,
Й гірлянди у шибках згорають,
Ми спішимо, де нас чекають
За шторами тонкого скла.
Горять жаринки мандарин -
Ми несемо тепло у сумці.
Хотілося б тепла і в думці -
Не розгубити б слів-жарин.
Так змінюють роки роки,
Міняють нас, і ми минаєм,
І ми, минаючи, чекаєм
Чиєїсь теплої руки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2021
І літаки, мов запущені стріли!
Сусід взяв у руки зброю –
Вимірює ступінь нашої віри!
Стоять на марші солдати…
Душа на старті заклякла…
Питається: - Чого ти вартий,
Якщо піднімуть знамена завтра?
Хто знає? Хіба Бог і товариш…
Хіба мати, що своїм молоком годувала…
Перемога годується попелом згарищ,
Тих, яких не завжди вартувала.
Ця осінь почорніла від болю,
Від згадки про заморених голодом,
Що, як привид, ходив по полю,
Заселяв хати совєтським мороком!
І ти не можеш нічого зробити…
І пробачити теж не можеш… і забути…
І треба з цим якось жити…
Жити так, щоб не повторити і не повернути…
Ця осінь вмивається на прощання,
І холодні краплі на чорних деревах…
Все минає, повір. Не минає кохання,
Навіть якщо не завжди в пастелях.
Обійми у цю осінь сім’ю і сусіда,
Відпусти із дощами втрати вчорашні.
Де є місце любові, нема місця бідам,
Де є місце любові, біди не страшні.
Завтра будуть різдвяні дзвони…
І месія у яслах, і Діва… ягнятка…
Коли Бог із тобою, не тре охорони –
Розпочнімо у мирі і злагоді святка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2021
Тоді з тобою були ми двоє,
Тепер – один.
Ти був героєм і вмер героєм…
У мене син…
Бруківку склали… полатали
Хрестовий шлях.
Де в нас стріляли, та не злякали:
Ми вбили страх.
Це я зурочив, як ти пророчив,
Що з нами Бог.
Майдан співочий тієї ночі
Платив свій борг
Платив родині і Вкраїні,
Платив синам…
Вкривали спини жовто-сині
пропОри нам.
Ціна помірна – казав покірно,
П’ючи свій чай.
Щоб вмерт гідно, слід жити гідно,
Хоч страшно в рай.
І ми боялись, хоча й сміялись
Під свисти куль.
Бруківку брали і не питались
Років в зозуль.
Коли ти впав, я - за тобою…
Чи так здалось?
Ти прошептів: Господь з тобою,
На – хрестик ось!
Крізь дим і кулі я вмив сльозами
Тебе, мій брат.
Сказати як дружині й мамі?
Чого я варт?
Уже бруківку полатали…
Майдан? – Давно.
Про те, як ми за правду стояли,
Знімуть кіно.
Хтось покладе до стели квіти,
Кому болить.
Ти вже не зможеш нікого любити…
Як з цим прожить?
Тоді з тобою були ми двоє,
Тепер – один.
Ти був героєм… і вмер героєм…
У мене син…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2021
У кожного своя доля,
У кожного своя битва.
Хтось сіє зоране поле,
У когось заточена бритва.
У когось високі паркани,
Для кожного свої сіті.
А хтось не має і мами,
А хтось сам-один на світі.
І броди у кожного власні,
І міст кожен свій будує,
Ти кажеш: - Спасенні нещасні,
А скільки щастя вартує?
Ти кажеш: - Треба любити
Життя і себе у ньому…
Спасенні, хто вміє жити
Й не заважає жити другому.
У кожного свої діти,
У кожного свої думи.
І різні у домі біди,
І власні до бою сурми.
А світ на усіх спільний,
Хоч кожен у власному світі.
І кожен вважає, що вільний…
Й за інших ніхто не в одвіті…
Бо спільне рівне нічиє,
Бо разом не звикли і годі!
Хтось вишиє, хтось зашиє:
Мільйони людей в народі!
Та Бог посилає блаженних,
Дивних земля народить…
Кому болять нужди стражденних,
Хто щастя для інших знаходить.
Хто власну загубить душу,
Щоб інші серця врятувати.
Прощаюсь. Вже бігти мушу –
З блаженним щастя шукати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2021
Осінній день… і колір неба - синій…
Листок кленовий – сонячне дитя…
А ранки вже холодні, ранки – зимні…
І дощ ховається у випране шмаття…
Вмирають-гріють дрова в кожній хаті,
Їх душі з димом поспішають до небес.
Ти бачиш – дрова можуть буть крилаті,
Крилатим – важко, але важче – без.
Осінній ліс в осінній самотині…
Реве, голосить вітер у гіллі.
В осіннім небі крила журавлині,
Прощаючись, торкаються ріллі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2021
Вчорашній день – богемське скло,
Розбивається в мури пам’яті…
Забувати – говориш – зло,
І складаєш світлини пом’яті.
Забинтовуєш біль бинтом,
Не просочаться краплі спогадів.
І самотній келих з вином
Мов магнітом, притягує погляди.
Крізь краплини осінніх дощів,
Крізь тумани холодних світанків
Теплих днів відлітають ключі -
На прощання тріпочуть фіранку.
Жовте листя – предтеча розлук,
Під ногами шурхоче-волочиться.
Осінь – час, щоб позбутись перук,
Через те крізь бинт спогади сочаться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928844
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2021
У вільному полі – бідному воля!
Хороброму щастя – позбутися пут!
Водитися з смертю – козацька доля –
Грішити й проходити сотні спокут!
Любитися з вітром, брататися з другом!
Минати пастки в своїй простоті!
Ще прийде весна, коли станеш за плугом!
На землю снопи покладеш золоті!
А поки покоси ворожі на рідній,
Святій , бо своїй, Богом даній землі!
І косиш… в неділю стоїш на обідні,
І молять за тебе душа і шаблі…
І тільки покличуть сурми в дорогу,
І тільки обімеш за шию коня,
Життя доручивши товаришу й Богу…
А Бог і товариш – то міцна броня…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2021
Ти пахнеш опалим листям,
Ще живим і сонячним-сонячним,
Гарячим, не стоптано-чистим,
В падінні своїм безпомічним.
Ти пахнеш вчорашнім літом
На зап’ястях прийдешньої осені…
Іще свіжим, але віджитим,
Черевиком байдужих столоченим.
Спішать, метушаться колеса,
На склі слід опалого листя…
Вже жовтень – фінальна п’єса –
Захочеш літа –вернися…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2021
Кажуть, що сильні не плачуть,
Пустеля претендує на звання найсильнішого…
Дощ мандрівнику стелить удачу,
Пере сорочку на тілі найбіднішого…
Чистить думки, змиває непотреби,
І співає … співає краплинами для кожного…
Задихаються від гостинців наповнені погреби -
Дощ вмиває подвір’я заможного.
Падає , сипле, рвучко вдирається
Під намочену куртку , під шкіру - холодом…
Йде, прощається й знову назад повертається –
І пече – не втечеш – знахабнілим оводом…
Ти був схожий на дощ – в осінньому мороці
Розмивав моє завтра, топив у минулому…
Моя зливо,ти був дощу цього посланцем -
Моє щастя у дні осіннім, намоклому .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2021
Сивими туманами, наче мами косами,
Розсипає осінь роси над покосами,
Сірими перинами накриває небо,
Виряджає в вирій солов’їний щебіт.
Теплими долонями, наче руки тата,
Обіймає осінь айстри біля хати…
Господиня-осінь, щедра добра бабця
Яблука збирає, щоб маґлайчик вдався…
В червонім віночку по садах гуляє,
Молоденька осінь на сватів чекає.
Промайнуло літо і перша пречиста,
Засилай, коханий, сватів урочисто.
Відкриває осінь школи коридори –
Перший клас – уперше, всі інші – повтори.
І сміються діти з ранцями на плечах,
І сміється вчитель радісно малечі.
А моя де осінь? Не збагну я нині:
Поклонюся мамі? Чи малій дитині?
З чим вона до мене: з сонцем чи дощами?
Із холодним ранком? З мерзлими ночами?
Пролітають в небі птахів прощальні звуки,
Зупинися, осінь, візьмемось за руки…
Притомилась трохи? В хатці заночуєш…
Білими світами все життя мандруєш…
Швидко сутеніє, коли осінь в хаті…
Може, тобі, мила, казку почитати?
Я тебе боялась, було страшно досі
Зустрічати власну осінь на порозі …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2021
Колись було, що й миші говорили…
І ось колись маленька сіра миш
Сиділа в лапках з грудочкою сиру –
В тісній квартирці миш із сиром лиш.
За вікнами виднілись котолапки,
Десь муркав велетень іу мишчинім дворі.
І час від часу проходжали тапки,
І ковбасою пахло угорі.
Шматочки сиру потрапляли в ротик,
Від насолоди вуса, як голки,
Щаслива миш, коли повен животик,
І коли є в кишені копійки.
І так набридло мишці всіх лякатись,
Життя прожити, наче сіра миш,
Від тапочок і від кота ховатись…
Боятись навіть, коли в ліжку спиш.
- Та годі вже! Я ж вмію говорити,
Чого б мені не завести кота?
З ікластим звіром дружбу щоб водити,
Потрібна мишача справдешня хитрота.
І уночі коли вже тапки спали,
Стояли нерухомі під столом,
Було заледве чутно, як шептали
Сіренька мишка із рудим котом.
Дійшли до згоди, двох заприсяглися,
Священну дружбу всяко берегти,
І разом запопадливо взялися
Іти удвох до власної мети.
Вже миш не крала – просто надгризала,
Кіт доїдав за нею смакоту.
Та кожен день мишей в гості гукала –
Як виявлялось, на обід коту.
Розрісся кіт, у миші – нова хата,
Двоповерхова, з вікнами у двір.
Вже ходить миш щаслива і багата,
Але й котові добре так, повір.
Бідкалася сердешна господиня –
І кіт в господі, але й мишам рай.
- Беру кота собі нового нині,
Старого ж відвезу сьогодні в гай.
Спіймалась сіра у блискучім хутрі,
Союзнику потрапила до лап.
На таких мудрих є ще більше мудрі,
Кіт розірвав з союзником контракт.
Немає миші – й миші не говорять,
Рудий муркоче в когось на руках.
Що робиш ти – з тобою все повторять,
Ми прокладаєм вчинками свій шлях.
А сірі, що раніше говорили,
Поминки справили по згубленій душі,
І нову миш в хатину поселили,
Як думаєш, продасться за гроші?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2021
Ти – моя найніжніша ніжність,
Ти – моя найщиріша суть.
Я тобі – лебедину вірність,
Ти мені – заповіданий путь.
Я тебе із доріг виглядаю,
По запилених довгих шляхах
І щоразу сюди повертаю,
Воскресаючи в рідних степах.
Воскресаю з тобою, для тебе,
Наливається соком зело.
Не спинити тобі, стара гребле,
Те, що в наших серцях ожило!
Хай прорве! Хай заллє все довкола!
Підставляйте, як глеки, серця!!!
Україно моя калинова!
Найдорожча дитина Творця!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923079
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2021
Прапор моєї країни – чисте небо…
Бездонне й безмежне… хатина Бога…
Під ним можна жити по різному, не можна – ганебно.
В це полотнище була замотана не одна перемога.
Під ним стоять не тільки живі над ватрами…
З такими ж чистими помислами і душами
У синьому небі під небесним прапором
Стоять святі легіони перед маршами.
Прапор моєї країни – гаряче сонце,
Палюче й життєдайне… небесне світило…
Що розсипалось по чорному пшеничним зеренцем,
Що пшеничними нивами щедро вродило.
Знамено мого народу пахне димом,
Під ним виковується українська свобода.
Воно освячене кров’ю мертвого побратима,
Проростає з пошуком власного родоводу.
І коли у полотнище загорнуті живі,
Коли діти бігають з жовто-синім,
Моя рідна земля не належить москві,
І не належатиме нікому віднині!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2021
З тобою, милий, мені так треба
Позбутись ґрунту, торкнутись неба.
Здійснити давні страхи і мрії…
З тобою зможу, повір, зумію…
Крізь невагомість складних матерій
Нам небеса відкриють двері.
Крізь космопростір і світла роки,
На цілий всесвіт ми – два пророки.
Біліють крила за плечима,
І я від щастя уже причинна.
І ми в раю!... та знай: без тебе
Торкатись неба нема потреби.
Доземно ланцюгом прикута
Пройду життя свого спокути…
І, може, навіть буду щаслива,
Але самотня і безкрила…
Хоч раз в житті людині треба
Торкнутись неба… свого неба…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2021
Спекотні дні, холодні ночі,
Світанки, вкутані в туман…
А вечори, бездонні очі…
Дописує літо роман…
Тривожним клекотом на стрісі
Збирають клунки боцюни…
В старенькій клітчатій валізі
Ховають літо до весни.
Солодкі груші крадуть сонце,
Звисають сонця на гілках…
І груша стала охоронцем,
Що виніс сонце на руках.
І я краду шматочок літа,
Мого, із сонцем серед гроз.
Я знаю – буду ним зігріта
У зиму, в холод, в сніг, мороз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2021
Блаженним хліба не треба
Блаженні за правду вмирають.
І дивляться потім з неба,
Як нових блаженних вбивають.
Сміливці не мають серця,
Бо серце у п’яти втікає,
Та самі не втікають від герцю,
В якому на них смерть чекає.
А ще, знаєш, є правдолюби,
Що чесні навіть з собою.
Ті, про кого говорять люди,
Що не все гаразд з головою.
Сьогодні у моді сірі,
Як всі, зі своїми гріхами.
Святі в особистій вірі
Між вчинками і церквами.
Аскети борються з тілом,
Грішники душу втрачають,
Тим часом панують світом,
Хто душу у тілі латають.
Герої лягають в землю,
І їм, героям, байдуже,
Чи ти проживеш даремно
На білому світі, друже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2021
Ховають бджоли сонце у вощину,
Складають в вулик літні дні.
Літають з відрами смугасті безупину,
Додому – з повними, із дому – впорожні.
Щоб взимку, коли мерзнуть плечі,
І лютий холод до кісток пройма,
Коли живуть, пихтять гарячі печі,
Була комусь солодкою зима.
Щоб з ложки меду літечко стікало,
Щоб сонцю нагадало про весну.
Й маленьким діткам з чаєм смакувало
Чи з молоком увечері до сну.
І консервують літо у вощині,
І радо біля вулика гудуть.
Дарують мед дорослому й дитині.
Ти «Дякую!» сказать їм не забудь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2021
Ти колись повернешся з дороги,
Скинеш чоботи, кинеш речі,
І допишеш свої епілоги,
І так ніжно обіймеш за плечі.
Я не буду тебе чекати,
Просто знай, що відкриті двері.
Повертайся, як схочеш вертати,
Але бажано до вечері.
Замолю твою втому, загою…
Обітру піт з чола, пил – зі шляху…
У твій келих наллю спокою,
Покладу твій неспокій на плаху.
Ніч накриє солодким цілунком
І зашторить вікно у кімнату.
Пілігрим йде світами із клунком,
А ти? Хочеш його наздогнати?
Залиши… подорожнім дороги…
Залишись … моїм світом у хаті….
Громом в небі звучать твої кроки…
Я не буду тебе чекати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2021
Святою бути важко.. а вона…
Ні, не свята… звичайна сильна жінка…
Була князівна, Ігоря жона…
Птах вмер – від щастя залишилася пір’їнка…
А потім оселився в серці страх -
Ні, не за себе, за малого сина…
Він притупив біль втрати попервах –
Священний страх – рішучості вершина…
З бідою в дім і ненависть прийшла,
Що гради, спопелити здатна душу!
- Древлянський рід ненависть прокляла!
А я здійснити це прокляття мушу!!!
Коли заповнились ненавистю шпарки,
Всі закапелки, дихати - несила…
На капищі просила всіх богів руки,
Яка б її із сином захистила!
Та дерев’яним що до справ живих!
Мовчали ідоли... на капищі уповні…
У мертвій тиші раптом і страх стих!
Мабуть, його забрали ті, безмовні!
Натомість в келих помста налилась…
Дурманом болю душу отруїла…
Перед богами Ольга поклялась,
В страшної клятви ще страшніша сила!
-Чого ваш рід по світу не втікав?
Навіщо змусили мене вмиватись кров’ю?
На ваших душах син мій танцював,
А я вже готувала нову зброю!
Горіли хати, місто у вогні!
Горіли очі незгасимим болем!
Самотня сильна жінка на коні
У полум’ї палила своє горе.
Співали півні ранкові пісні,
Вставало сонце, разом з ним – надія.
- Пошліть , боги, щасливий день мені,
Хто мститься, той щасливим буть не вміє.
Послали порожнечу… хоч бери
І з моста кидайся в швидку холодну воду!
-Хоч чисту душу? Спробуй – відпери,
Найбільше бруду у складках зісподу.
Покаялась, попрала, ожила,
З водою біль і страх свій відпустила.
Здається, сильною то не вона була,
Була сьогодні прощена й щаслива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2021
Ми дихали з тобою одним літом,
Стрічалися у спільних наших снах…
Ти був серпневим і жаданим вітром…
А я, повір, вже знаюсь на вітрах.
Палило сонце збіжжя і дороги,
Горіли з ними пройдені мости…
У нашім літі зайві застороги,
У нашім літі є лиш я і ти…
Стікало щастя соком нектарини
Між пальцями твоїх міцих долонь…
І поцілунки з присмаком малини…
Це літо втіхи, радості, безсонь…
Були дощі… вмиваючи буденність,
Фарбуючи у свіжу зелень сад…
О, ці дощі… О, свіжа ця натхненність…
О, ця мелодія серпневих серенад…
Вплітаючи в вінок щоденні миті,
Маленькі радості, прожиті тільки двох,
Разом з тобою ми були у літі…
І літо це було для нас обох…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2021
А вже лелеки ставлять на крило
Своїх малих, готуючи в дорогу.
У серпні кажуть:- літо відбуло…
В пташині душі засіва тривогу…
У серпні вже осінні вечори…
Ранкові роси – мерзнуть босі ноги…
Ярило світить, полум’ям горить…
І маками ще квітнуть перелоги…
Медові груші ваблять бджіл і нас…
Стікає літо краплею нектару…
До кошика складає фрукти Спас
Для смачного зимового узвару…
А ми ще тут… в коханні… у стежках…
У берегах , ставках, зеленолисті…
Прощальний подих літа на щоках…
Червона осінь в новому намисті…
І вже лелеки прокладають шлях…
Ярило вже на зиму повернуло…
Минає літо – перелітний птах…
В коханні нас лишило…, чи забуло…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2021
Липень смакує з липовим медом і абрикосами,
Застеляє поля волошковими покривалами,
Проливається сильними літніми грозами,
Засліплює потомлених річковими дзеркалами.
Ховає нас від світу між свіжими покосами,
Накриваючи ковдрою теплої ночі,
Обітру тебе від роси власними косами,
Якщо ноги в траві високій замочиш.
Твою спрагу втамую хмільними спокусами,
Заварю в казані жагу з диво зіллям.
Сядем в парі з тобою за святими обрусами
У цю ніч, коли двох відгуляєм весілля.
Я тобі присягну. Буде липень за свідка,
За музик будуть нам солов’ї у саду.
Буде місяць гукати із зорями «Гірко!»
Я у липня тебе і цю ніч украду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918458
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2021
Сонце виштовхує новий день,
Котить по небу, скидає на землю,
Змушує півня співати його пісень,
Прориває безпорадної ночі греблю.
Випускає на волю денні барви,
Живих винагороджує роботою,
Повертає до себе соняхи й мальви,
Розсипає сонячних зайчиків з позолотою.
А вони стрибають, радіють свободі,
Для тільки звільнених перешкоди відсутні.
Дивись, один всівся у тебе на лобі,
І з ним удвох ви здаєтеся всемогутні.
А я ловлю свого, невловимого –
Чи то зайця, чи день, чи порцію щастя…
Чи то сонця… але свого, єдиного…
У якому лише зустрічі і не треба прощаться…
У якому сніданки з коханням і кавою,
Сонця ромашок заглядають у чашку…
І ти від щастя видаєшся зухвалою,
Заплітаючи в сонячні коси ромашку…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2021
Що вчора було, залишиться вчора…
Літнього дня догораюча ватра…
Літньої ночі накинута штора…
А завтра що буде? Аби було завтра…
У червні усі поїзди мчать на південь…
Усі поспішають, а ми запізнились…
В старім курнику заспав старий півень…
Чи просто хотів, щоб ми залишились…
Південне палило сонце в зеніті…
І губи твої солоні, як море…
Сьогодні ми двох загубились у літі…
І ділимо щастя на двох неозоре…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2021
Цілувалося літо з черешнями,
З солов’ями співало пісні.
Розсипало ромашки за межами,
Малювало світанки ясні.
Заплітало стежки споришами,
У траві розкладало росу,
До дівчат говорило віршами,
Для степів дарувало грозу.
Матіолою пахло і липою,
Свіжим сіном і прожитим днем.
Пахло радістю пережитою
І таким довгожданим дощем.
Залишало сліди босих ніжок
На гарячім і мокрім піску,
Краплі меду стікали до діжок,
Наполохавши дрібну бджолу.
І солодко було на язиці,
Червоніли черешні в садку,
Червоніли у лісі суниці,
Сохли трави на тонкім гвіздку.
І якими, хто знає, дорогами
І з якої , скажи, сторони?
Ішло літо людськими порогами,
За плечима несло перуни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2021
На долоні всесвіту Земля,
У твоїх долонях – моя сила…
В зелень одягнулося гілля…
В ніч, коли тебе приворожила…
Солов’ї співали у гаях,
Ніч розправила свої безмежні крила…
Зупинилася вода у ручаях,
Коли я любов свою ліпила.
Шовками стелилася трава,
Наша доля між дерев ходила…
Твої руки – ніжність вікова –
Я чар-зіллям потайки мастила…
Умивала ліс і нас роса,
В дзвоники конвалія дзвонила…
Видасть лиш розплетена коса,
Як тебе я у цю ніч любила…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2021
І так без ліку... меле млин життя...
Вода із колеса впадає знову в Лету...
Й у Леті тоне – вічності пиття –
Краплини губляться на листі очерету…
В старезні жорна сипляться роки,
Важке каміння… що йому зернина...
У дивнім танці колеса й ріки
Рік розсипається: ось місяць, день, година…
Старий мірошник, сивий добрий дід,
Сидить на лантуху ще не прожитих днів.
А на колінах – лащить білий воркіт…
Від борошна чи років побілів…
В кутку пищить маленьке мишеня,
Кортить зернятка – і кота боїться…
Але чи страх колись нас зупиня?
Коли так хочеться хоч крихтою наїсться?
Співають жорна, меляться роки…
Чиїсь у лантуху чекають свою чергу…
Тече життя, змиваються гріхи…
Допоки в жорна зерна сиплять зверху…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2021
До смерті не можна звикнути,
Її не можна купити.
Невже ми живемо, щоб зникнути,
Й кого у цьому винити?
Хто каже: - Я не боюся,
Той смерті лиця не бачив.
А я, смерть, на тебе злюся,
А я, смерть, від тебе плачу!
А я , смерть, тебе ненавиджу!
Здається, змогла би – вбила!
Чого забираєш за межу,
Всіх тих, кого я любила?
Які у тебе критерії?
І хто складав тобі списки?
Пульсують ритмічно артерії,
А ти підводиш вже риски!
Не можна до тебе звикнути,
Як можна тебе любити?
Ходити – і раптом зникнути…
І як нам це пережити?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2021
Прокидається місто… ліниво… автівками,
Що бурчать у дворах – ще так хочеться спати,
Ранок впевнено йде чиїмось домівками,
Час для кави і того, щоб знов все почати.
Перші кроки вистукують в вранішній тиші
Ритми серцебиття малесеньких вулиць…
Що було уночі,собі ніч залишить,
Що про темряву знає світанок-прибулець?
Сонце лізе у вікна, у шпарки і дірки,
Полохливих по гіллі розкидує зайчиків.
Проганяє тіні останні з бруківки,
Сонця – ціла хлібина! І ще п’ять окрайчиків!
Розсипаються сонні розмови за кавою,
За газетою рідше, частіше – пробіжкою.
Ранок йде тротуаром ходою зухвалою,
Під розквітлою вчора каштановою свічкою.
Я іду з ним за руку. Не йду – поспішаю.
Губить ранок у поспіху цінні хвилини.
Я збираю… ховаю… і знову збираю…
В комірчину до спогадів мить швидкоплинну.
Хай залишиться він – весняний цей ранок,
З перехожими, сонцем і заспаним містом,
Де ховаються шибкиу сукні фіранок,
Де так пахне з кав’ярень свіжоспеченим тістом.
Де так хочеться знову щодня прокидатись,
Щоб надихатись рідним, за ніч призабутим.
Яке щастя із ночі у день повертатись
Там, біля тих, де хочеться бути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2021
Столітньому дубові сняться старі дуби –
Столітні, міцні, і він – тонка гілочка…
Ті, що по собі залишили теплі спогади і пеньки,
Вкриті порохом і синьоцвітами вічнозеленого барвіночка.
Сниться високе небо, глибоке, бездонне…
Веселка, заплутана в материнському гіллі…
У батьківському – вранішнє сонце сонне…
А знизу!!! Коріння, заховане в духмяному зіллі.
А ще кольори… не розбавлені, не приглушені…
Не засипані сірим порохом столітньої буденності…
Яскраві дні юності на ризці висять засушені…
Черговий листопад привчає до смиренності…
Під шорсткою корою, міцною, дубовою,
Затверділою від пережитих бур і дрібних печалей,
Тече, як по венах кров рікою пурпуровою,
Густа живиця, досягаючи найтонших вертикалей.
Повільно тече... Чи теж хоче заснути?
Вже і можна було б… та, як скалка в душу дубовою,
Думка залізла під шкіру і стала тиснути:
Щоб не самому заснути, щоб стати дібровою!
Падали жолуді на м’яку землю,
Вкривалися листям пожовклим від холоду.
Будували під дубом столітнім оселю,
Навесні тонким пагоном росли молодо!
Розшкутурхали старого діда,
Напувалося гілля соком радості.
Між дубками котилися старі літа.
Бо весна ніколи не знатиме старості.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2021
Гілочка вербова, гілочка святкова
Хай освятить нині все живе довкола!
Галочка вербова, гілочка тоненька –
Буде милосердним нехай ваше серденько!
Гілочка вербова, а рука дитяча –
Хай у вашім домі ніхто не заплаче!
Гілочка вербова, а серденько чисте –
Будемо Великдень стрічати урочисто!
Гілочка вербова – Господу дарунок!
Бо іде Великдень – людський порятунок!
Б’є верба легенько вербовим причастям,
Щоб були в родині і здоров’я, й щастя!
Гілочка вербова по спинах гуляє –
За тиждень Великдень – усім сповіщає!
Вичищайте душі, вимивайте хати –
Найсвітліше свято готуйтесь святкувати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2021
За горизонтом ті, хто молять за нас Бога,
Приносить сонце їм молитви від живих.
Впаде, гаряче, до батьківського порога…
І вечір впав… і в полі вітер стих…
Ми будем всі отам, за горизонтом…
Шляхами різними, та напрямок один.
Сховалось сонце за черговим поворотом –
Рахує кількість пройдених годин.
Втікають дні – їх краде жовте сонце…
Новонародженим під подушки кладе.
І ти, обкрадений, стаєш їй охоронцем,
Щасливе сонце вас обох веде.
Коли дощі ховають жовтощоке,
Коли у сутінках доводиться іти,
Не забувай про тих, хто біля тебе збоку,
Зігрій, собою шлях їх освіти.
Будь сонцем сам! Кради свої години! -
Нехай згорають – тіні по кутках!
Не забувай, що в світі ти – ЛЮДИНА!
У тебе сонце світить у очах!
Коли зустрінешся вкінці із Охоронцем,
Попросиш дозволу за горизонт піти.
Тебе він зробить новим жовтим сонцем –
Нові життя за горизонт вести.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2021
Подорожнім – щасливі дороги!
Неспокійним – солодкий неспокій!
Блудним дітям – батьківські пороги!
Тим, хто вірить, справжніх пророків!
Переможеним – сили духу,
Щоб піднятись на ноги – й до бою!
Рясну зливу– в липневу посуху!
І безсмертя справжнє герою!
В кожен дім – по дитячому сміху!
Щоб на стрісі –гніздо лелеки!
Всім згорьованим – власну втіху!
Всім Карпатам – зелені смереки!
А мені… дай від залишків, Боже,
Знатим – ти не забув про мене,
Коли сонце весняне, погоже
Одягне мою землю в зелене!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2021
Автомобільних коліс монотонні акорди,
Телефонних розмов обірвані фрази…
І щоденні ранкові із бігу рекорди…
І вчорашні забуті дрібні образи…
Так живе моє місто – дорожними корками…
Заклопотане вранішнім поспіхом вулиць…
Перев’язане міцно сталевими шворками
Тролейбусних ліній – наче прибулець.
Полоще у Стирі щоденні новини,
Розносить по вулицях каву і випічку,
Вмивається сонцем моєї Волині,
Неначе той кіт в бабусі на припічку.
Це місто моє! Сміється-дуркується,
Розсипається сміхом дитячим, як золотом,
На містках і на лавках вперше цілується,
Щоб завтра щемливим залишитись спогадом…
Мій камерний Луцьк!!! Старий і модерний!!!
Дихає вічністю Любарта веж!!!
Такий щиросердний, такий атмосферний!!!
Де ще таке місто на світі знайдеш?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2021
Спасенний той, хто відшукав любов,
Крізь сотні днів, буденних і холодних.
Кого любов взяла під свій покров
На відстані пів кроку від безодні.
Спасенний, хто залишив простоту,
Дитячу щирість, віру у Господнє
Не розміняв на клітку золоту
І не зробив пів кроку до безодні.
Спасенні ми… пройшовши крізь життя,
І, у вчорашнє дивлячись сьогодні,
Ми збудували міст із каяття
На інший берег нашої безодні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2021
Слова – пісок, гарячий чи холодний,
Червоний, білий, мокрий і сухий.
Пісок на узбережжі нашої безодні…
І я стою… і ти… такий чужий.
Летять-згасають зорі в атмосфері
І падають в безодню небуття…
Смак хліба й диму в келиху мадери –
Причастя наше після каяття.
Ми збудували замок… слів… Вустами…
Високу вежу в небо підняли…
Що в нас було? Лише стіна з словами…
Свої узори з них вітрис плели.
Топчу слова! В пісок вгузаю, люде!!!
Рятунок! SOS! Хтось 112 вбийте в телефон!
Шукаю ґрунту! І повітря в груди!
І ще змінити цей пустельний сон!
Слова – пісок… гуляє котиполе,
Притулок ящірок,варранів і гадюк…
Пустелю цю створили ми обоє…
Пустеля… Ми … І в небі чорний крук…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2021
Швидка вода змиває вчорашні печалі,
Рве береги пам’яті нестримно, по-живому.
Його слова змиває, несе подалі,
Й вона розірване серце несе додому.
Навесні так буває: приспані мрії
Раптом будяться і їм не дають спати.
На двох мало б вистачити її надії,
Але він відвик у житті сподівати.
Він забув, як слід обійматися з веснами,
І веснянок з гаївками душа не співала…
Жив, як вмер, та навесні кожен може воскреснути,
Та, що поряд з ним, кожен день його воскрешала.
А вона… Чи була безмежно красива?
Що про неї він міг усім сказати?
Кожен день дарував їй власнії крила,
Коли жінка щаслива – чого ж не літати?
І коли він дивився, вона тонула…
Хто є поруч, викликайте реанімацію!!!
І коли він говорив, вона ні слова не чула,
Але певна була – він завжди має рацію.
І у цілому світі були весна і їхні руки,
І ще ночі, в які народжуються мрії…
Так ішли у весні, поки виросли внуки,
А вони і весна, як завжди, молодії…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2021
Північний сніг встеляє тобі шлях
Іди. Чекаю. Чи боїшся втрати?
Ми всі боялися згубити попервах,
Та не втомились вірити й чекати.
На білому лишаються сліди
То доля пише свій роман слідами.
Боїшся йти? То значить мій - не ти.
Ваги не має що було між нами.
Лякливий сніг ховається під дощ,
Тече щоками втомлених віконниць.
Змиває шлях позаминулих прощ,
Прокладений крильми маленьких горлиць.
Він ще чекає... ще чекаю я,
Вода напоює нове життя довкола.
Найбільша проща - щире каяття -
Стікає сніг від люблячого слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2021
Хтось ріже ножем хлібину,
Хтось серце чуже розрізає,
Хтось ріже в собі людину,
Хтось крила свої обтинає.
І скажуть: вся справа в спокутіі,
І скажуть: шляхи Господні –
Одні в ланцюги закуті,
Ідуть по краю безодні.
І падають… долі легше
Скоритись жорстокій долі.
Хтось всоте, а хтось – уперше…
Упали – значить на волі.
Внизу можна все робити,
Внизу не буває світла.
І навіть можна любити,
Поглянь, ромашка розквітла
Внизу – це найбільше диво.
Посеред чорної ночі…
Хтось скаже: життя – це красиво,
Хтось просто зірвати схоче.
Зірве – і знову темінь,
Душа до ночі вже звикала.
Отак і бредуть по пустелі,
Ті, хто бояться світла.
Шукають навпомацки щастя,
Знаходять – проходять – минають…
Минати щастя – прокляття
Тих, хто іти не бажають.
Прокладені долі маршрути.
Початок й кінець на карті.
Хтось ріже ножем спокути,
Хтось змінює шлях на старті.
Із стріхи падають краплі,
Донизу, блаженні, донизу!
Чи квіти життя цього варті,
Якби не дощу капризи?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2021
Простіть мене… І я прощу…
Себе… І вас… І світ довкола…
Гріхи краплинами дощу
Змиваються з небес додолу.
І коли щире каяття
Напоїть землю, як сльозами.
І проросте нове життя –
Господь зі мною, Бог із вами.
Простіть себе… Мене простіть…
Душа, одягнена у чисте,
На повні груди сповістить:
- Христос Воскрес! – всім урочисто!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2021
Якось чорний-чорний кіт
Пізнавати вийшов світ.
За воротами-дверями
Бачить: йдуть гіпопотами.
В небі плавають рибини,
Мов танцюють балерини.
З хмари молоко – не дощ –
Омива бруківку площ.
Б’є сметана у фонтані,
Ковбаса пливе в сметані.
Мишки вишикувались в ряд
В черзі, коли їх з’їдять.
Нема віника бабусі
Й двірника у капелюсі.
Цілий світ- велика піч,
Гріє тисячами свіч.
Хвіст трубою, чорний кіт
Пізнавати вийшов світ.
Налякав гіпопотамів –
Не тягатись їм з котами.
Рибу за хвоста спіймав –
І з небес її зірвав.
Молоко злизав, а там
Стрибнув просто у фонтан.
Два шматочки ковбаси
У сметані надкусив,
Вимив вуса, вимив хвіст,
Потягнувся в повний ріст.
І розкрив пащеку-рота –
Скачуть миші хай в ворота.
Але раптом! Ну й біда –
Віник розбудив кота!!!
Де ж пропав котячий світ?
Рушив чорний від воріт,
Прослизнув тихцем до хати
Біля печі став чекати.
Стрибнув Каті на коліна,
Витяг чорну-чорну спину,
І заснув… і спав, дрімав,
І тихенько муркотав.
Бо усі-усі коти
Хочуть трошки теплоти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2021
Тарас не спить – він дивиться сердито…
Цей погляд – жар, запалює серця.
Немов питає, як тебе не вбито,
Чого не йдеш до переможного кінця?
Чого мовчиш, запроданцю-іудо?
Чи черстві груди серце не пече?
З попихача хіба людське колись що буде?
Чи не намуляло чуже ярмо плече?
Намуляло, Тарасе, що ж робити?
Найвища цінність для людини – то життя.
Тобі байдуже – вмер, ми ж мусим жити,
Й живем, сховавшись в українське вишиття.
Чи ти не бачиш? Всі ми – українці!!!
Не москалі чи ляхи, Боже збав!
Страшимось залишитись наодинці
Із Господом після житейських справ.
Бо що тоді, коли немає раю?
Прожити дарма, праведно, як лох?
В життя вчепившись, рай свій вигризаю
В таких самих падких до перемог.
Прости, Тарасе, принесемо квіти,
Врочисто прочитаєм «Заповіт».
І за Вкраїну будемо боліти,
Будуючи для себе власний світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2021
Весно красна, весняночко,
Чого встаєш спозараночку?
Чом зимову ніч обрізаєш?
Ти куди, весно, поспішаєш?
Проростати зерном поспішаю,
Землю квітом весняним встеляю
Кожній брунці слабкій даю силу,
Кожній пташці малій – міцні крила.
Поспішаю вдягтися в зелене,
Розбудити кохання шалене,
Розбудити приспані надії,
З сонця сплЕсти високії мрії,
На лужку для сердитої квочки
Розгубити жовтенькі клубочки.
Нехай спробує квочка, вгадає,
То курча чи кульбабка гуляє.
Із дощу веселкових краплинок
Тре розсипать на кожен будинок,
Для дітей – повні пригорщі сміху,
Що лунатиме мамам на втіху.
Тож ловіть, наставляйте кишені.
Вам насиплю з весни повні жмені.
В повні груди вбирайте повітря
Й парус свій повертайте до вітра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2021
А вже бурульки б'ють у барабани!
Струмки, як струни, чуєш, як дзвенять?
Іде снігами панна у жупані -
І котики на вербах муркотять!
Пташині небо відкриває візи -
Пора вам, жайвори, летіть, у добру путь!
І вже пташині складені валізи,
Лани неорані на їхню пісню ждуть!!!
І ще мороз, і сніг, і рукавиці,
Зима панує на календарі.
Але чогось вже в хаті не сидиться,
І чути спів бурульок на дворі.
І річка дихає, помалу крига кресне,
вкриваються водою береги!
іде весна, а значить - все воскресне!
І все тобі з весною доснаги!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2021
Пройшли роки… Чи втамували горе?
Загас вогонь, розсіялись дими…
У пам’яті лишились барикади-гори
І ангели з пробитими грудьми…
Ми все воюєм… барикади з вулиць
Давно знесли, розчистили шляхи…
Забулось добре… і лихе забулось…
І снайпери покинули дахи…
Зима цьогоріч білим покривалом,
Накрила цинтарі – нехай герої сплять…
А ми чекаємо, як і тоді чекали,
Щоб хтось звільнив від легкодухості проклять.
Пора, сусіде, стати за сусіда!
Свобода є між вільними людьми!
Разом зумієм – доживем до літа!
За нами ангели з пробитими грудьми!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2021
Ти знову йдеш... приходять зимні ночі...
Святе порожнім не буває - знаєш сам...
Душа до відстаней звикає неохоче...
Печеться на дорогу круасан...
В заплічнику чекають документи,
До них складу молитву в добру путь.
Злегка обіймеш - зайві сантименти...
Вертаються туди, де завжди ждуть...
Завія-подруга дороги замітає.
Блаженна, думає, що в силі зупинить.
Моя душа уже в таксі сідає:
Нема душі - то й серце не болить.
І знов живем на відстані WhatsAppa
В добу живих комп'ютерних мереж,
Побачить зможу... як би обійняти...
І приголубити тебе не зможу теж...
Минають дні, в чеканні, наче роки...
Моя душа вертає на поріг -
Лунають в коридорі рідні кроки -
І сніг розлуки струшує із ніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2021
Бо що хіба жінці треба?
Хіба що окрайчик неба...
І ранок, намащений сонцем,
І стигле любові гронце...
Бо що хіба жінка знає?
Хіба що відьомські звичаї...
Хіба, де чар-зілля шукати
І серце чуже забирати...
Бо що хіба жінка любить?
Так часто того, хто погубить...
Та любить і завжди прощає,
З далеких доріг виглядає...
Бо що, хіба жінка плаче,
Коли обпіка гаряче?
Змиває із себе оману
І каже: "Я більше не стану!!!"
Бо що ж таке жінка? - Таїна...
Для когось у світі єдина...
Для когось святеє причастя...
Бо що ж таке жінка? - То щастя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2021
Сніг падає на землю холодно-зимно,
Залітаючи мені в душу.
Дивлюся на щастя твоїми очима,
Забуваючи все, що мушу.
Білий місяць-рогач начепив на роги
Зорі ясні чи, може, сніжинки...
Ніч наплутала чорне небо і білі дороги...
А між них білі лебеді-балеринки...
Ми з тобою танцюємо з долею...
Ми з тобою в морознім всесвіті...
Стану в полі тобі тополею -
Над якою танцюють лебеді...
Розростуся морозними квітами,
По шибках зледенілих долонь...
Попід ноги впаду самоцвітами...
Замотаю у ковдру безсонь...
Бо дивлюся твоїми очима,
Плачу ними, за це і плачу...
Як сніжинка, неповторна-єдина...
На долоню тобі залечу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2021
І буде день! І буде щастя! Буде!
Умите потом, потом і слізьми!
На повну дихатимуть вільні груди!
Топтатимуть зневіру чобітьми!
Тоді ми відпочинемо з тобою.
Вслухатимемось в музику дощу…
Зупиним Всесвіт… То ж хутчіш до бою –
Прости себе… І я тебе прощу…
Летітимуть галактики і зорі,
Білітиме вгорі Молочний шлях.
Якщо зуміли щастя відшукати в горі,
Знайдемо і в буденності речах.
Вставай товариш, друже, побратиме!
Все спалено! Час зводити мости!!!
Ми двох! Скажи, яка біда могтиме
Супроти двох закоханих піти?
І коли вічність стане на порозі -
Яскраві зорі гаснуть теж колись…
Як одкровення, щастя осягнути взмозі –
Його девіз: живи, люби, борись!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901839
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2021
Бо що сніжинка? То лиш крапля снігу…
Лиш крапля… бачиш? Вже її нема.
Та для дитини – це краплина сміху,
Краплина радості, що принесла зима.
Бо що мороз? Холодний білий дідо…
Замерзлі руки, душі у шарфах…
Він – привід пригадати тепле літо,
І тепло посидіти у гостях…
Бо що зима? Незаймана і чиста…
Як білий аркуш: хоч – сідай, пиши!
Тим на калині гарячіш намиста
Гукають до пташини: - Поспіши!
Хтось в’яже в подарунок рукавиці,
Хтось серце в подарунок віддає…
Життя дістало власні довгі спиці…
Зима співає: «Христос рождає!!!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2021
Замітає зима… Замітає…
Запустила верстат ткачиха…
Із хурделиць нитки витягає,
Засипає вчорашнє лихо…
Зачекалась зима… Зачекалась…
На жупані морозу мережки…
А тканина усе гаптувалась –
Накривала мереживом стежки…
Королева Зима… Королева…
Чи то пані…за нашим звичаєм…
Одяглися у біле дерева –
Кажуть: - Панну свою зустрічаєм!
Розгулялась Зима!!! Задула!!!
Летючи на віхоли конях!
Засипаючи снігом, забула,
Що сніжинка – вода на долонях!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2021
Старіє кохання… мерзне…
В обіймах твоїх би зігрітись…
Боюся… Що з часом щезне…
Ти смієшся: куди йому дітись!
Старіє… Частіш засинає…
Закриті очі… ледь дише…
Усе на світі минає…
Чи ж кохання світ цей залишить?
У шкарпетках в’язаних ноги,
Камізелька на згорблених плечах…
Вже не здатне дістатись й порогу.
То чи варто збиратись далече.
Але любить…чи не пам’ятає –
Без любові також можна жити…
По-старечому мудро чекає,
Бо в коханні не варто спішити…
На столі дотліває каганчик.
Заповзає темінь у хату.
Поряд мене присядь на ослінчик –
Будем двох любов воскрешати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2021
Стукалися в двері нові мрії,
Знахабнілі, лізли у вікно.
Жодна з них не виклика довіри,
Як надпите в келиху вино.
Кожна з них твоя: казкова, чиста,
У одежі з білосніжних хмар.
Сяяли, безбожні, променисто,
Спалюючи розуму примар.
Мала кожна свій маршрут до щастя,
В очі тицяли всі карти до скарбів.
Запевняли мрії: все у тебе вдасться,
Та що зробиш, як сам зледачів.
Твій тиран: м’яке і зручне крісло,
Твій наркотик – пульт чи ноутбук.
В кріслі з мріями сидіти разом тісно,
Мрії вимагають вільних рук.
Новий рік приносить нові мрії.
Лізуть, знахабнілі, у вікно.
Не втрачають кожен рік надії,
Що тобі до мрій не все одно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900663
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2021
- Хто ти такий? – у Нього всі питали.
- Я правди Син. Мої слова – ЛЮБОВ
Хтось вірив… Більшість – реготали,
Коли звільняв блаженних від оков.
Хтось йшов за Ним, хтось слізьми вимив ноги,
А хтось боявся… Більшість – збайдужів…
Багатий серцем, виглядом – убогий
Ходив і стукав у вікно душі.
Так повелося – кожен рік чекаємо
Й святкуємо Його святе Різдво.
Щороку в Нього прощення благаємо
І розпинаєм на хресті Його.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2021
Намалюй мені казку… Чуєш? Барвисту…
Не холодні узори зимового скла…
Не танок гарячкового падолисту,
А таку, щоб барвінком крізь сніг розцвіла…
Заспівай мені пісню… не треба «на стилі»…
І від шоу уже натомилось єство…
Заспівай мені рідну, бо рідні – красиві,
Кожен звук заховався у мами шитво…
Поверни мене в щастя… так, щоб з головою…
Хай за спинами заздрість людська гомонить…
Дай тобою напитись! Нажитись тобою!!!
Перед тим, як піти у небесну блакить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2021
На фронті дощ, бої й шалена втома –
І рік ніколи не закінчиться, мабуть…
Плече товариша, теплі дзвінки із дому –
Слова любові, котрими живуть…
Я в полі сам – товариш не вернувся.
А завтра вже приходить Новий рік.
Молюся, щоб живий, нехай забувся,
Нехай мене лишив, нехай би втік!
Думки за день ідуть тридцяте коло –
Пульсує кров, терпіння на межі…
Один у полі… й вороги довкола…
Чого мене лишив, мій брате, розкажи!!!
А Новий рік несе нову надію –
Шампанське, мандарини, олів’є…
І я новий, я більше не зумію
Лишатись осторонь, коли беруть моє.
Нехай один!!! Один з метою – сила!!!
Нехай на свято!!! Тим міцніший дух!!!
Не держать ноги – витримають крила!!!
Душа замерзла – батьківський кожух!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2020
Мій ангел спить… Тихенько… Не збудіте…
Стомився, бідолаха – на плечі заснув…
Йому б летіти… в небесах летіти!!!
А він мене у крила загорнув!!!
Тривожний сон… Здригається щомиті…
Вести мене життям – то важкий труд.
Отак і йдем удвох по білім світі,
Повз сто спокус і тисячі облуд.
Як морок ночі холодом завіє,
Морозним птахом в душу залетить,
Мене спасе і душу відігріє
Хто на плечі у мене нині спить…
А сам втомився… хай же подрімає –
І я спинюсь – не сила підвести.
Бо завтра новий день на нас чекає –
Хреста удвох все ж веселіш нести.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2020
Останні дні у цьому році
У новорічній святковій мороці!!!
Пакунки з любов’ю і мандаринками
Чекають на власників попід ялинками.
І я розгортаю свій подарунок,
Хочеться щастя терпкого, як трунок.
Хочеться щирості та емоцій
Без дозування, рецептів і порцій.
Кохання взаємного, безумовного –
Дарунку від тебе безмежно коштовного.
Слів теплоти і мовчання ніжності,
Від дружби – перевіреної часом вірності.
Шалених світанків і ночей безсонних,
Митей яскравих, не монотонних.
Щирих усмішок від незнайомих,
Від власних захоплень легкої втоми.
Здоров’я родині і цілому світу,
І вивести милість людську на орбіту…
І ще Україні пошли миру в хату –
Щасливу, квітучу заможну, багату.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2020
Зима закотилася мандаринкою у домівку,
По дорозі замерзла – сіла біля вогню.
Замоталась у плед, новорічну листівку
Заходилась писати короткому дню.
Смакувала лимоном – від кислого морщилась –
І книжками, залишеними на «як буде час».
Від солодких цукерок блаженна відмовилась:
Щедрувальникам буде малим прозапас.
Зупинила годинник - так голосно цокав…
І, здається, життя зупинилось на мить…
Мить блаженної тиші і ледь чутних кроків,
Мить мине, і залишиться прагнення жить.
У вікно заглядає-голосить метелиця,
Кличе зиму додому: пора знати й честь.
І на сніжній постелі зима спати стелиться,
На дорогах життєвих моїх перехресть.
Ми так схожі: самотні, холодні і горді…
Але кожна чекає на власну весну…
Щоб під радісну пісню пташиних акордів
Хтось зумів розбудити зі сніжного сну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2020
Десь пішла не туди… Десь невірно звернула…
Сипле сніг… розтає… по дорозі біжить…
Десь є щастя мости… Ні, не бачила – чула…
У полярному сяйві комусь мерехтить…
Зачиняю прожиті роки на ревізію –
Щось не сходиться… де би розтрату знайти.
Ми з тобою живем у сімейній колізії,
Хоча терплять любов електронні листи.
Чорні гілки вишень розчісує вітер,
Тулить їх до землі, щоб не змерзли, - дарма!
Розсипається туга зернятами літер –
Та не виростуть… Бачиш – надворі зима.
У розпачливій пісні сумної метелиці
Не згубити б себе, повернути б туди.
Але падає сніг… білим килимом стелиться…
Під собою ховає в минуле сліди
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2020
В зимовому світлі чарівної ночі,
Де біла сніжинка, мов крапелька дива,
Сміялись у вікна сніжних баб очі,
І кожна, хоч баба, юна й щаслива.
Летіли сніжки дорослим за комір,
І руки дитячі мокрі й холодні…
Диханням своїм зігрівали долоні,
Сміялись, зустрівши зиму сьогодні.
У білі кожухи вдяглися автівки,
Пухнасті, розвозили щастя по місту.
І в білі хустки загорнулись домівки,
Сніг змив із землі кольори падолисту.
Як мало для щастя!!! Сніжинки і діти!!!
Тепле какао чи чай з імбирем!
І той, з ким разом можна снігу радіти
Удвох під самотнім нічним ліхтарем
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2020
Замість совісті в груди службу,
Замість милості в руки користь,
І ненависть таку відчайдушну,
Що в собі потопила совість.
Про їх правду багнети казали,
Й свіжовириті братські могили.
Щоб насититись, смерть годували,
Не хотіла – вдавались до сили.
Та зламати не вийшло – зігнули,
Стерли пам’ять народну до часу,
В стрій радянський тіла одягнули,
Не навчили слухать наказу.
Хто ви є? Наїлися вдосталь?
Накупались в людському горі?
Людська кров – і для вас страва гостра,
Не убити багнетами волі.
Можна вбити народ, та не волю.
Можна знищити тіло – не душу.
Ходять знов орачі по полю
І життям засівають сушу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2020
Життя малює власні візерунки
На чистих аркушах рожденних нині доль…
І, як відьмак, в казан вкидає трунки,
Сховавшись в тінь опівнічних тополь
Сполохано ховається за хмари
Рогатий місяць – видно – молодий.
Спить божий день, тиняється без пари
У чистім полі коник вороний.
Й козак не спить – така козацька доля -
Попід зірками прокладати шлях,
І приручати рідне Дике поле,
І на коня сідлати власний стах.
Коли життя заварить казан зілля,
То пити залпом, наче раз живеш.
Нехай на ранок встанеш, як з похмілля,
Радій, що встав, радій, що не помреш.
І так щораз, лиш молодик на небі,
Літопис доль складає вартовий.
Та козаків все менш стає далебі.
А ти козак? Скажи, хто ти такий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2020
Ця осінь принесла в дарунок бруківку,
вогні на Майдані і вільні серця,
Михайлівських дзвонів тривожну розспівку,
Й злочинної влади початок кінця
І смерті… багато… на небо служити
Забрали найкращих… там теж, мабуть, бій.
Хто кулі чекав? Хотіли всі жити,
Бажали свободи, стаючи у стрій.
Диванні герої поради давали,
З дивана видніше, куди варто йти.
Свободу кийками з дітей вибивали,
Ламали кийками в минуле мости.
Свобода ж завжди йде за руку зі смертю…
Така кровожерлива пані –диви.
Збирає до себе найкращих для жертви,
Ще скільки їх тре’, щоб позбутись Москви?
На небі уже не один – легіони…
Бруківкою вмощені вулиці міст.
В країні моїй вже вільних мільйони.
Хоч кожен у волю вкладає свій зміст.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2020
По небу, вцяткованому зорями,
Глибокому, як душа океану,
Котить сонце воза з долями,
Чи свою знайду там, дістану?
Непідписані, розмальовані,
Повсідалися на габі:
Непокірні і вже упокорені,
Хто з щитом, а хто на гербі.
Хтось тихенько мугикав пісню,
Та ніхто не почув, то й змовк.
Хтось казав про любов свою пізню,
Хтось: Людина людині – вовк.
Аж до Сонця хтось видерсь на лавку,
По сусідських плечах-головах.
Що з того, що самотньо і жарко,
З висоти краще видно свій шлях.
І боролися, і губились,
З воза падали, йшли за ним…
Та були і такі, що здружились,
Й той, кого назовуть Святим.
Розсипалися долі, падали,
Проливними дощами лилися.
Одні Бога з благанням згадували,
Інші в щасті до Бога молилися.
Де моя? Іде поруч з твоєю
По життєвому полі в житах.
А не стане мене, то зорею
Із небес освітить тобі шлях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2020
Я вимірюю відстань кілометрами і телефонними розмовами,
Чим довша відстань – тим слова ніжніші.
Довгими, різними, окремо ходженими коридорами,
Де в самотності легко пишуться вірші.
Розлуку вимірюю буденними днями і ночами без тебе…
Хтось малює хрестики на календарях.
Ми так обрали… Ми вирішили, що так треба…
Й торуєм з різних боків один шлях…
Словами пробую виміряти смуток… чогось не виходить…
Не та одиниця виміру, мабуть…
За вікном листопад між дерев захолонулих ходить…
Хризантеми все одно цвітуть…
А от чим виміряти нашу зустріч, ще не знаю…
В пам’яті лише розставання миті…
Ти просто знай, що тебе я щодень чекаю…
Крізь розлуки і відстані, осінню вмиті…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2020
Я лиш хотіла в листопаді сонця!...
Хоч трохи сонця серед хмурих днів!...
На плечі теплого і рідного суконця!...
Щоб заховатися від буднів-холодів…
Стелилися тумани над землею,
Жмутами вовни падали в траву…
Стояла осінь в світу за межею
І хмурила свою руду брову…
А я хотіла тільки краплю сонця –
Згорало листя… плями хризантем…
Вмостилось сонце в неба на долонці,
Накрилося листопадовим днем.
Ідуть дощі – холодні і похмурі,
Втомились теж, бо скільки можна йти?
Вітри на яблуні,як на старій бандурі,
Шлють сонцю пісню й щойно зірвані листи.
Так сумно… але плед упав на плечі,
Горнятко чаю пахло імбирем…
Є в мене ти… і дрібні рідні речі…
Ще не одну ми разом осінь проживем!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2020
Колись був черствий хліб, сьогодні черстві душі….
Минає мода на людське добро…
Моя Вкраїно, -крапля в морі суші,
Нехай краплина, тільки щоб не дно.
Співає соловей, та чи оглухли,
Покори вірус захопив серця.
Стоять в кутку козацькі ще хоругви,
Та честь не всім сьогодні до лиця.
Вчорашня крайня хата теж змарніла,
Забула, як стрічала ворогів,
Сьогодні ворог- то не її діло…
А хто загинув?... що ж, він сам хотів.
Вози везуть і все із України -
Хто гроші, хто родину, хто життя…
А ще на згадку кетяги калини –
Так, щоб напевно, щоб без воротя…
Лишились дома бідні малі злидні…
Самотньо визирають у вікно.
Тут їх домівка, тут і жити звикли…
Хоч злидням до землі не все одно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2020
Ця осінь, як злива, лише почалася,
Лиш верес зацвів, листопад вже іде…
По світу й по нашій любові пройшлася:
Любов запалила … і листя руде…
Ця вірусна осінь!.. зі страхом у думці…
Із вірою в Бога і прагненням жить…
Хто перехворів, говорили: «Безумці!»
Хто ще не хворів, теж хотіли любить.
Коли на замки закривали оселі –
Ховались від холоду дрібних дощів…
Змивала вода осінні пастелі,
Чіплялася осінь за подоли плащів…
Їй холодно теж, їй потрібно зігрітись,
Відчути хоч краплю людського тепла…
Секунду, хвилину, а там можна й змитись!...
Аби пам’ятали, що осінь була.
Годинник намотує прожиті миті,
Ця осінь для нас, вона наша, і ми
Два лебеді в чистій осінній блакиті,
Дві зірки в просторах нічної пітьми.
Мине листопад, а з ним разом і осінь
Залишиться з нами у пам’яті й снах…
- Мене пригадайте щасливою! – просить…
Хоч щедра на вірус була попервах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2020
Осінні вечори – час для теплих розмов,
Таких теплих, як зв’язаний мамою плед.
Час для мовчання замість післямов,
Час, коли з молоком смакує липовий мед.
І книжки довгими вечорами наділені чарами,
В кожному слові, вдесяте за вечір прочитаному,
Ховаються нові сенси, зі сторінок вилітають хмарами.
Заповнюють душу, і ти розумієш: можна вірити написаному.
Морозний подих змушує цінувати сімейне вогнище.
Ти щасливий, коли твоїй душі тепло.
У садку золотокоса зробила собі капище,
Оголюючи дерева, а ти можеш бути відвертим?
Перепочинок між життєвими марафонами,
Між підсумками за вчора і планами на завтра.
В повітрі свіжість осіння видзвонює дзвонами,
А тебе зігріває каміну золота ватра.
В сутінках рудої заграви з іскрами калини,
Згорить усе, що захочеш назавжди лишити.
Викидай душевне сміття, не шкодуй ні стеблини,
Фенікс після спалення тільки зможе ожити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893215
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2020
Ця тиша гримить голосніше за сурми!
Вібрує в клітинах, луною дзвенить!
І нерви –тонкі і натягнуті струни –
Торкнутися страшно – порвуться умить!
Мовчиш… поміж нас тисячі кілометрів
Не стишать сердечних ударів биття!
Під плетивом теплих ангорових светрів
Пульсують коханням два наших життя!
Чи варто словами цю тишу розбити?
Що варті вони? З вуст злетіли – й нема…
Я завжди з тобою, в тобі буду жити…
Я просто не зможу без тебе, сама…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2020
Ще вчора клени були зелені…
Птахи сьогодні відлетіли – пожовтіли…
Настане завтра – загасне ватра…
Стояти будуть чорні на дні безодні,
Чи на Різдво одягнуть біле – зрозуміло…
На свято ж треба шати одягати.
Зимі замовили тканину – для неба синю.
І білосніжної сувої – на клени й хвої.
А я для щастя вдягнути мушу власну душу…
У теплі кольори зимові – клапті любові,
Що розірвав ти, позбираю і позшиваю…
Захочеш повернутися до раю – я чекаю.
Вже клени гілля чистять – пада листя.
У хатах палять печі – мерзнуть плечі.
Неначе осені тотеми – хризантеми…
Морозні ранки і тумани між нами…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2020
Вона продавала яблука з присмаком осені…
Кожне дбайливо замотувала у літні спогади:
Теплі, забуті, до осені незапрошені,
Та хто ж купить? – У кожного свої розклади…
Поспішали повз автівки і перехожі з проблемами,
Пил буденності падав на червонобокі…
Як пояснять вчені з їх теоріями чи теоремами,
Де загубила людина свій чистий спокій?
А у кошику, сплетеному вторік дідом,
Десь на денці сховалась любов із пробою.
Перевірена роками і останнім літом,
Коли в лікарню щодня приходила зі здобою.
А сьогодні треба до хліба щось купити,
У садок завітала осінь з дарунками.
Насипала яблук – шкода, як будуть гнити…
То й пішла торгувати осінніми поцілунками.
Так хочеться, щоб кожен спробував
Соковитого щастя чистого саду.
Без коштовних прикрас, без коштовних оправ,
Свіжого подиху життєвого листопаду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2020
Цей біль, як підземелля, глибокий, невидИмий…
Кусаю губи до кольору стиглої вишні…
Буває, для щастя достатньо з коханим і хвилини…
Скажи: чого в нас так з тобою не вийшло?
Мовчиш... в лабіринтах фейсбук-інстаграмів
Так важко спіймати справжні слова, не розгубити…
Як буває: прихожани різних життєвих храмів…
Та коли любов одна, що змусить її залишити?
Чи зректися…чи здатися… чи викинути зі сміттям…
Заблукала в прощальних хвилинах-митях…
Так хотіла бути твоїм життям…
А вийшло, що ти із мене життя все витяг…
Попрощаюся в жовтні з осінню… і тобою…
Загорну душу в гаряче листя…
Як не став моїм коханням, то хоч журбою
Чи самотньою піснею цього міста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2020
По лініях, похилих,
По замкнених кривих
Шукали ми, ходили
Минаючи сто лих.
Котилися у прірву
Нарізно,та обох.
І мали спільну віру
Й любов, одну на двох.
Як маятники, роки
Нас били у житті.
Ми думали – пророки!!!
Та вже не ті… не ті…
Інерції закони –
Із прірви – до небес.
Із лебедів в ворони –
Байдуже, як воскрес.
У світі кривих ліній,
Життєвих доль, дзеркал
Хай впав на скроні іній,
Мене ти відшукав…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2020
Замерз осінній день, закутався у хмари,
Угору потекли струмки із димарів.
З туману розбрелись по берегах отари,
Осінні холоди – зарібок шинкарів.
І дощ іде, січе, морОсить і полоще,
Купає голий сад і сипле на ріллю…
Немов всього себе віддати землі хоче,
До крапельки всього, баз страху і жалю.
І байдуже на те, що мерзнуть голі віти,
Що топиться земля у жертві дощовій.
Віддатися комусь не значить ще - любити.
Як справді полюбив, піти вчасно зумій.
Кленові килими намокли під ногами,
Погода для книжок, глінтвейну і розмов.
Пишу для Вас вірші, годую Вас віршами,
Бо осінь – час віршів про дощ і про любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891945
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2020
Сховалось сонце за пазухою осені,
Відігріває пташок і моє серце…
В садку дерева стали простоволосими,
Вмиваються крізь хмари діряве відерце…
Гуляє вітер – гульвіса – шукаючи,
Який би ще листочок зірвати-скинути…
Гуляю з вітром, ідем, співаючи,
А так хотіла б тебе зустрінути.
Летить бабине літо, мої дні зачепило…
І несе у вирій, біжу повернути…
Один впав у траву– аж задзвеніло –
Чи розбився, чи пісню роси так чути?
З димарів іде дим – хтось гріється біля печі,
Не знайшовши за пазухою осені місця.
Я розпалюю грубку теж, до речі,
Якщо змерз, приходь,будем разом гріться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2020
Під жовтим кленом сів старенький жовтень…
Натомлені ноги втопив у опалому листі…
Доріг протоптав-проходив-проминув зі сто сотень,
Втомився-присів відпочити під кленом у жовтому місті…
А поряд летіли-спішили у справах автівки –
Швидкі і юркі – перегони з сусідом і з часом…
Писав старий жовтень на листі кленовім листівки
І розсипав їх над швидкісним містом всі разом…
Присяду скраєчку… Як диво, майстерна робота…
В осіннім багатті згорають дерева і трави…
Уже й не згадаю… та, мабуть, була це субота…
Субота найпершої в жовтні заграви…
Хай осінь з дощем, з вітруганом і з першим морозом…
Та жовтень горить, зігріває потомлені душі…
Минає вже рік… йде поволі з запряженим возом…
Роздає наостанок жовтневі п'янкі і медові груші…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2020
Зачекай! Дай набутись з тобою у літі!
Чуєш? Вечір холодний лягає до ніг…
Мої руки тобою і чаєм імбирним зігріті…
Якби серце самотнє зігріти б ти зміг…
Бачиш, осінь також хоче бути щаслива,
То з дощем, а то з вітром – аби не сама…
Вчора плакала тихо, для всіх – моросила,
У тумані шукала рятунку дарма…
Подивлюсь… в твої очі осіннього неба,
Хай душа відлетить в них на крилах журби…
Бути поруч, з тобою – найбільша життєва потреба…
Як не любиш мене, то хоч осінь мою полюби…
Зачекай! Дай побуду з тобою ще осінь…
Нехай золотом грає – не тільки печаль і дощі…
А як осінь мине, стану боса на першім морозі
І тебе відпущу, й скину осінь з своєї душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2020
Повисли на парканах гарбузи –
Важкі і круглі, сонячно-червоні…
- Гей, гарбузи! Де ваші картузи?
Вже голови засмагли на осонні.
Наповнені насінням аж ущерть
Мовчать… бояться впасти долу…
Один не витримав і бухнув шкереберть,
І налякав маленького Миколу.
І покотився, наче колобок…
За ним – гусак, Миколка і сорока.
Неначе помаранчевий важкий клубок –
Його спіймати - та іще морока!
Гарбуз котився по сухій землі,
Котилось сонце по осіннім небі.
Варили хмари сірі киселі,
Гойдалось щастя на розлогій вЕрбі.
Як втікача приборкати зумів,
Сміялись дзвінко хлопчик і сорока:
- Тепер я повелитель гарбузів!
А гарбузами керувать таки морка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889529
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2020
Мій милий друже, клен наш пожовтів,
Його, сердегу, осінь наздогнала.
Здається, він прожив зі сто життів,
Здається, я сто літ тебе кохала.
По листі барабанить дрібний дощ,
Сховаюсь під розлогими гілками.
Щодня проходжу сто спокут і прощ,
Шукаючи кохання поміж нами.
А ти, мій друже? Як на чужині?
Знайшов свій клен? Чи, може, кипариса?
Летять листи… Чомусь все не мені…
Байдужість гострого грізніша списа…
Минають дні… Минають вечори…
В мелодії осінньої печалі…
Ми ж так любили!!! Але не змогли
Разом піднятись по життєвій вертикалі.
Сьогодні осінь, я і жовтий клен…
На гіллі виснуть спогади про літо.
Сховався сум в лаштунках мізансцен,
За тим, що було нами пережито.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888502
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2020
А за вікном гортензія цвіте…
Так синьо-синьо, наче вкрала небо…
Шукаю щастя: все не те й не те…
І взагалі чи щастя є без тебе?
Сидить на ґанку чорний старий кіт…
То він у хату щастя не пускає?
Життя тче ковдру з днів, хвилин і літ,
Який узор, то навіть кіт не знає.
З-під стріхи полетіли ластівкИ -
Із дому повертаються додому…
Мою любов хай скинуть на стежки,
Які призначені лише тобі одному…
А за вікном гортензія цвіте…
Так синьо-синьо, наче вкрала небо…
Буває сонце і осіннє золоте,
Шукаю щастя, вибач – не до тебе…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2020
Лежать в портфелі олівці,
Усмішка на обличчі.
Букети у малій руці,
І форма шкільна личить.
З підскоком крок! І знов! І знов!
Гойдаються косички.
Слова останніх настанов,
Червоні черевички…
Спішить, біжить, нема часу
На сон і на сніданки.
І цілий рік так, щоразу –
Шкільні звичайні ранки.
За классом класс, за роком рік
Дорослішають діти.
І тільки ти будити звик –
Нема кого будити!
Та зараз школа і квітки!
І ти радієш дуже!
У косах легкі завитки,
Ти знов маленький, друже!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2020
З вікна вже видно – повертає осінь,
Додому йде з запилених шляхів…
Ховається в останньому покосі,
У вирій кличе молодих птахів.
Смакує на баштані кавунами –
Стікає сік, дурманячи бджолу.
З вікна вже видно- осінь йде стежками –
Потрісканими, зсохлими, в пилу…
Жовтіє вишня… Опадає листя…
Зчорнілі зажурилися вишні…
Минає літо в ритмі падолиста…
А я не набулася ще в весні…
Дивлюсь з вікна – іде до хати осінь…
В порозі стала...втомлена… шляхи…
І вже у мами посивіли коси…
І на обійсті внуки-дітлахи…
Спинюсь натішитись – ще день,іще пів ночі!
Ще коси бабиного літа не летять!
Погляну в доньки, мами очі –
Підемо разом осінь зустрічать!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2020
Розквітнув соняшником прапор в полі,
Схопився жовтий за небесну синь.
Немає кращої для мене долі,
Як народитись на твоїй землі,Волинь.
Немає ліпшої землі, як Україна!
Бо де ще так співають солов’ї?
Мабуть, тому і мова солов’їна,
І солов’їні є у нас гаї.
А ще калина, як краплини крові,
На землю струшує, щоб кожен пам’ятав,
За Україну ми життя віддать готові,
І імена всіх тих, хто вже віддав.
І довгоногі бузьки чи лелеки,
Що поселилися у маминім садку,
Стрункі карпатські сосни і смереки,
І узбережжя кримського піску.
А рушники!!! Як українські долі!!!
Підносячи гостинно хліб та сіль,
Ми все віддати можемо, крім волі,
Але шануємо традиції весіль.
І кожен з нас – частинка України –
Свята земля зродила міць сердець.
Тому й палають кетяги калини,
Бо українець означа борець.
Тож станьмо разом – поруч плече брата-
У думці кожного – бажання помогти.
І перша в кожного, а не остання хата,
Бо хто, коли не я? Бо хто, якщо не ти?
Бо хто, якщо не ми? Коли, як не сьогодні?
Роститимем дітей, садитимем сади?
Мій брате, подивись, ми на краю безодні –
Знайди свій вірний шлях – бо хто, коли не ти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2020