| Сторінки (5/425): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Вечір… зірка… кутя… родина…
Молитва… вечеря… казкова година…
Узвар на столі, на підлозі сіно…
Святкує Різдво моя Україна.
Дідух на покутті, коляда весела.
Завітало свято у міста і села.
Морозенко шибки на вікні малює,
Рождество по світу весело мандрує.
Різдво із вертепом, із колядниками,
Що розносять вістку благу поміж нами.
Святкуй, Божий люде, Різдвом причастися
З чистими думками до праці берися.
Поможи нужденному і підтримай друга,
Поділись теплом своїм, хоч лютує хуга.
Полум’я надії запали унОчі,
Дай наснаги тому, хто не має мочі.
І в твоїй хатині немовля рожденне
Благословить рід твій, буде він спасенний.
Бо борги чужії Господь повертає,
Із Різдвом Христовим!!! Христос ся рождає!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820717
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2019
Померла... Вже чотири дні
Ані найменшого ковтка повітря,
Хоча б кубічний міліметр мені
Подайте, як не можна кубометра.
Ні краплі в роті, вже немає й слини,
Хоч краплю дайте із степного джерела.
Мені подайте рятівну краплину,
Щоб спрагла й обезсилена душа жила.
Вкришіть, прошу я, милостиво хліба,
Своєю милістю мене ви причастіть.
У серці вдячності залиште сліда,
Подайте, не цурайтесь, не миніть.
Почуйте, люди, чи це я в пустелі?
Чи в лабіринті загубилась між думок?
СПАСІТЬ!!! – Та знов думки веселі:
ВРЯТОВАНА!!! – Ось ручка і листок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820600
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.01.2019
Сипле сніг, замітає пороги,
У віконці самотня свіча
Через відстані, час і дороги
В рідній хаті тебе зустріча.
Сили, мариться, вже за межею,
Втома твого торкнулась плеча,
Подивися, у парі з душею
Надихає далека свіча.
Щоб збороти всі віхоли й бурі,
У житті зазвичай вистача,
Щоб крізь будні суцільні понурі
Зігрівала домашня свіча
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820163
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2019
На білому папері чорні зерна
Поет засіє з щедрої руки.
Врожай багатий чи мізерний?
Чи рознесуть поміж світи круки?
Й яке насіння? Житнє, благодатне?
Голодну душу здатне накормить?
А мо, шляхетне і ошатне,
Не гідне натовпу-юрби.
А може, зілля й бур’яни
Зростуть на білім полі?
Кропиви й гіркі полини,
Яких на сторінках доволі.
А може, зійде дикий мак?
Солодкий і п’янкий, лиш спробуй.
Приспить туманом розум смак,
Останні мізки вже розпродуй.
А є таке, що сходить сотню літ,
Але безсмертну долю має,
Й ніхто не годен зупинить політ
Душі, яка насіння благодатне піднімає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820076
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2019
Ніч, мов чорна кішка,
Забігла до кімнати,
Сховалася під ліжком,
І стала колихати.
Поклала під подушку
Солодкі мрії-сни,
Промуркала на вушко:
- Засни… Засни… Засни…
Клубком в ногах вмостилась,
Спокоєм зігрівала,
Сама в вікно дивилась
І зорі рахувала.
Ми з нею двох в кімнаті,
Під покривалом сну.
І мрії снять крилаті
Про юності весну.
І світлячками зорі
Моргають за вікном,
Яскраві неозорі
Під темряви сукном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819933
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2019
Прости мене, я зовсім не свята,
Прости мої земні турботи,
Прогулянок з тобою простота
Мені миліш за натовпу чесноти.
Прости, що долю за обох
Ти пишеше сам, в тобі я розчинилась.
Ти став для мене всім, ти став мій бог,
А я тобі молитись не навчилась.
На сон солодкий душу підсадив,
Твоїми міряю життя очима.
Що з грішною любов’ю ти зробив?
У дзеркало не відбиваюсь – я незрима.
Пробач мені… за сумніви пробач…
Пробач, що у тривозі серце б’ється…
Поглянь, спинись, в очах моїх побач
Мене, яка крізь біль і плач сміється.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819783
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2019
Пухнаста ялинка моргає вогнями,
У хаті родина за круглим столом.
Незгоди нехай попрощаються з нами,
Ми труднощі всі подолаєм разом.
Палає вогонь, і так тепло на серці
Від щирості друзів, любові дітей,
І пудрити душу не треба в гримерці
У колі надійних і вірних людей.
Дванадцять проб’є, і тихенько у двері
Мов злодій, прокрадеться рік вже новий,
Й бажання, написані ще на папері,
Складе у мішечок свій чарівний.
А потім тихенько присяде в куточку,
Втомився з дороги: присяде й засне.
А ми виглядать його будем в ярочку,
Шукатимем аж, доки він не мине.
І знов за столом буде дружна родина,
Сміх, радощі, гомін у хаті дзвенять.
У святі прийшов, у святі й покине,
Так швидко – й на крилах його не здогнать.
Залишить по собі торбинку чарівну,
Бажання в пакунках нам покладе,
І вже рік новий у годину вечірню,
Мрії нові у торбину складе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819658
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2018
Всі спогади складу в шухляду,
Із підписом «минулий рік».
В задумі перед шафою присяду
Роки летять – шухлядок більший лік.
Почищу душу, спогади, як фото,
Тонкою стрічкою жалю перев’яжу.
Сум, сльози, негаразди і турботи
У смітнику життєвім залишу.
А у шухляді року, що минає,
Лежатимуть найщасливіші дні,
Ті, що душа ніяк не забуває,
В які б ще раз вернутися мені.
Як приберу, почищу у шафині,
З поличок пил струшу- зітру,
Дістану ще шухляду в комірчині
Її відполірую й відітру.
І підпишу, це -«Рік прийдешній»,
Надії, мрії, дружбу і любов
Складу в шухляді обережно,
Ці почуття хай будуть без обнов
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819493
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2018
І знов дощі… Зимові йдуть дощі…
Змивають сніг, полощуть голе гілля…
Ялинки,сосни заховались під плащі,
Сухе лише в бабусі під горищем зілля.
Зі стріхи капає, вистукуючи в такт,
Виграючи мелодію печальну.
Вже рік старий пішов…Фінальний тракт
Дорогу стелить дням його прощальну.
А вулиці, домівки, ліхтарі
Горять, чекаючи на нового владику.
Поважно трублять в небо димарі,
Мов сповіщають втіху всім велику.
Синички по секрету із лісів
Принесли звістку радісну й щасливу -
Що по льодовім новому мості
Йде Рік Новий, не дивлячись на зливу.
Дорогу снігом білим посипа,
Дерева одягає в білі шати.
Бо поряд з ним іде нова зима,
Виходьте, люди, Рік Новий вітати.
Бо кожному зі щедрої руки
Насипле пригоршні нового щастя,
Розсипле щастя щедро навкруги –
Знайди, збери і тішся, як це вдасться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818748
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2018
В ніч чорну, коли темінь, наче злива,
На тіло падає, на очі, на чоло,
В ту ніч шалену я приворожила,
В ту ніч кохання наше проросло.
Коли з-за хмари зорі виглядали,
Тобі показуючи стежку повернуть,
Я закляла зірки, щоб не сіяли –
У темноті не знайдеш вірну путь.
У казані варила чари з зілля,
Кидала в воду ніжність і жагу,
Ти спрагло пив, щоб не було похмілля,
Домішувала я любов нагу.
У лісі злякано кричали сови,
Боявся чарів навіть дикий звір.
Тобі з любові я сплела окови –
А ти не бійся, ти мені повір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818650
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2018
Втомився Іванко, заснув над книжками…
Нелегко шкільную науку пізнать.
Воює з уроками, мов з хижаками,
Й не завжди виходить перемагать.
І сниться Іванкові – він вже дорослий,
Усе, що бажає душа його, є.
Став бізнесмен сердитий й серйозний,
Будинок і дача, авто – все своє.
Ще сниться, що має Іванко родину,
Доньку і сину виховує він.
Й потрібно було у сні його сину
Спитать, як вирішувать приклад один.
Іванко розв’язував день і дві ночі,
Сердився і плакав, на поміч гукав.
Синок шкодував, але сам позаочі
Сміявся із тата і вихід шукав.
Нарешті розв’язаний приклад і в школу
Синочок поніс Іванка труди.
Коли повернуся з уроків додому,
Зошита вийняв: - Дивися, гляди.
Двійку отримав, на що тільки, тату,
Годен ти, як не зумів помогти?
Хто платить тобі високу зарплату?
Чим можеш корисним бути в житті?
Обпік тата-Йванка гіркий щирий сором,
Сльози безсилля втікали з очей.
Так перейнявся, збудився аж скоро,
Скинув дорослий тягар із плечей.
- Як же я так? Свому сину в нагоді
Не стану, якщо буду дурнем рости.
Сьогодні я вивчу, колись– нагорода,
Програму шкільну зможу ще раз пройти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818636
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.12.2018
Дві душі по білому снігу
Дві стежинки, дві пари ніг.
Важко йти, але більшу втіху
Нам придумать Господь не міг.
Коли падала, дзвінко сміявся,
Було смішно й мені самій,
Як у білім снігу ти валявся
Під мелодію віхол-завій.
А як важко, і йти вже не сила,
Коли ноги тонули і дна
Не дістать – віддала свої крила,
Білосніжні свої два крила.
Коли втома мене поборола,
Тут залишусь, навіки засну.
Ти не довго дивився довкола –
Взяв на руки й поніс у весну.
Так життя ми по білому снігу –
Проживемо з тобою обох.
Два сліди, від ходи чи від бігу,
Та одна стежка в полі на двох.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818489
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2018
У тобі розчиняюсь, гублюся…
В лабіринті думок почуттів.
Залишитись навіки боюся,
Я без тебе й в одному з життів.
Аріаднину нитку тоненьку
До грудей причеплю я своїх.
Де коханням співає серденько,
Перетворює в праведність гріх.
В мить, коли почуття за межею,
Коли двоє злилися в одну,
Перестану я бути твоєю,
Лабіринта межу перетну.
Тільки стогін і крик Мінотавра
Повернутися змусить назад.
Бо для чого самій жити в завтра,
Якщо вчора зник твій зорепад.
Стану смирно, погляну у очі,
Час наситити душу твою.
Їж обійми, пий сльози дівочі –
Я з тобою, в тобі лиш живу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818462
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2018
В нічку темну і зимову,
Коли віхола гуляє,
Миколай на санях знову
До малечі поспішає.
У мішку великім білім
Він гостинці малюкам
Крізь зимові заметілі
Розвезе по світу сам.
Як зайде у мою хатку,
Міцний сон пошле на всіх,
Під подушками спочатку
Покладе дарунків міх.
Я сьогодні Миколаю
Хочу теж допомогти:
У садку порозкладаю
Морквинки, щоб зайці знайшли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2018
Опущені руки,
Опущені плечі.
Вже час для розлуки,
Вже зібрані речі.
Кохання пішло,
Мені час в дорогу.
А йти за село
Не слухають ноги…
В далеких світах
Шукатиму згубу.
У зимах й літах
Тебе не забуду.
Як ношу важку
Не триматимуть плечі,
По першім сніжку
Свої думи лелечі
Тобі принесу,
Розкладу серед столу.
Тобою спасу
Себе, моя доле.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2018
На урок чому спізнився? –
Учня вчителька питає.
- На годинник не дивився?
Чи його в тебе немає?
- На годинник я дивився
І до школи поспішав.
Встав, поснідав, вдягся, вмився,
Я збирався, він – стояв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817527
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 14.12.2018
Падає сніг, мокрий, холодний.
Падає, бо самотній,
А я не падаю. Хоч холодно,
І сказати соромно,
Бо у відповідь почую –
Чого їй ще бракує?
Все життя в хмарах літає,
Проблем не знає, не має.
Зрозуміє тільки сніг,
Від самотності він з хмари втік.
Під ноги стелиться, кружляє,
Душу зболену мою втішає.
У всьому світі сніг і я...
Пишу на білім твоє ім’я...
А букви талою водою
Біжать, втікають за тобою.
Лишились я і самота...
Почати з чистого листа?
Мабуть... Це завтра, а сьогодні
Я на грані, у безодні...
Мене обійме тільки сніг,
Що падає до змерзлих ніг.
сьогодні я і самота,
Та завтра буду я не та...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2018
Плакав зайчик під кущем.
Сльози капали дощем.
Як іти малому в гості?
Вуханя вдаряють млості.
Скоро в їжачка вечірка,
Куцохвостий плаче гірко,
Шубка стала сіра-сіра,
Як почистити добіла?
Лісом зимонька ішла,
Плаксу під кущем знайшла.
Стало шкода бідолаху,
ОбійнЯла сіромаху,
Ще й сніжком припорошила,
Шубку біленьку пошила.
Радості немає меж –
В зайчика нова одеж!!!
Малий шубку причесав
Й на вечірку пострибав.
Але тут біда нова –
Приспала їжачка зима…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2018
Судомив натовп: - Розіпни!!!
За зверхність мати власне слово!
Сокири, вила, гарпуни –
До страти зброя вже готова.
Ти хто?! Невіглас! Хам! Селюк!
Та що ти в цьому світі тямиш?
Як не боїшся власних мук?
Багато хочеш?! Мало втратиш!
А ще підбурював слабких!
Мовляв, - Ми самі робим долю!
Мовляв, - Як хочете вершки,
Потрібно вибороти волю!
А що нам воля, хліба дасть?
Чи, може, золота насипле?
Хто вчора крав, той буде красть! –
Кричали так, що аж охрипли…
Про честь-бо легко говорить,
Мов воду бовтати у ступі,
Вогонь у серці запалить
Й сказати: - Я не з ними вкупі.
І доки сіють пустоцвіт,
Не з’являться плоди надії.
У кожному є цілий світ…
Шкода, керують світом лицедії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2018
Палав вогонь… Пожежа! Підпалили!
Ефес тонув у заграві вогняній.
Несли з водою гидрії, кратири,
Гасили всі. – Допомагай, не стій!
Священний дім, оселя Артеміди,
Мов смолоскип, палав в одну з ночей.
Гасили, й жоден в біганині не помітив,
Що він стояв, не зводячи очей.
Він більш за все хотів легкої слави,
Залишити по собі довгий слід.
Він не творив, але і не лукавив –
Від заподіяного, наче крейда, зблід.
Храм Артеміди, вбитий Геростратом,
І до сьогодні в людства на вустах.
Не помогли ні кара, ані страта.
Звучить ім’я людини з сірником в руках.
І в нас сьогодні повно – подивися –
Серед прохожих герострати йдуть.
Всі, хто хоч чимось хоче похвалиться,
Хто задля слави в руки сірники візьмуть.
Одне лиш радує, у мить, як храм гасили,
Як Герострат до слави зробив крок,
Хоча як ревно жителі просили,
Афіна не спустилася з зірок.
В ту мить страшну, так люди говорили,
Важливіші були в неї діла.
У Македонії вона благословила
І Александра доторкнулася чола.
Коли в юрбі побачиш геростратів,
Вогонь не загаси у їх руках .
Можливо, коли все буде палати,
Прийдуть провідці, що прославляться в віках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2018
Ти –найважча моя математика,
Незвідана царина…
Душі склалися, мов мозаїка –
Поряд ти - значить я не одна.
Щохвилини оперую я плюсами,
Щохвилини я додаю
Ніжність, вірність разОм зі спокусами,
Додаю і тобі віддаю.
Щогодини займаюся діленням –
Бо на двох нас з тобою ділю
Почуття – для самотніх душ сцілення -
Я своєю любов’ю сцілю.
Відніму тебе в долі чужої,
Відніму і гріхи відмолю.
Переможена у двобої,
Не дозволю програти війну.
Ти – мій ікс, містер Ікс, мій Інкогніто,
Та рівняння з тобою просте.
Ось, дивись, - моє серце простягнуто,
Збережи, хай любов проросте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2018
В моїм раю завжди квітуче літо,
В моїм раю пташок лунає спів.
А навкруги цвітуть простенькі квіти,
Найкращі квіти батьківських полів.
В моїм раю завжди бездонне небо,
Прозоре й чисте, мов гірська ріка.
Хатинка, в якій місце є для тебе,
Й любов твоя безмежна і терпка.
В моїм раю я плачу і сміюся,
Стрічаю ранки, проводжаю дні,
Та знаю, що ніколи не прощуся
З тобою, ти зі мною і у сні.
Та є ще пекло… Страшне невимовно…
Таке, що і словами не сказать.
Пейзажів райських в пеклі мому повно,
Лише тебе у нім не відшукать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816568
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2018
Мені матінка казала,
Що, коли мене чекала,
То просила Бога й долю,
Щоби їй послали доню.
Найгарнішу і найкращу,
Помічницю, не ледащо,
Милу, ніжну, карооку,
Лагідну, червонощоку,
Добру, щиру,і вродливу,
Радісну і справедливу,
Жваву, спритну, трішки шумну,
Милостиву і розумну,
Катерина просьбу чула
Та про неї не забула.
Всі прохання в жменю склала
І мені в серденько вклала.
А коли землею йшла,
Мене мамі принесла.
Завітало щастя в хату,
А це щастя Катя звати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2018
Вечоріє… День в минуле втікає…
У зими повно довгих ночей…
Хто тебе, моя доле, чекає?
Хто із тебе не зводить очей?..
Задощило… і сніг розтопило…
Зима теж вміє плакать, як я.
Коли сильною бути несила,
Коли душу зорали… Рілля…
Низькі хмари повисли над нами,
У обійми взяли… чи в полон?
За тобою тужу з солов’ями,
Не замінять їх крики ворон.
А зима… це товаришка справжня,
Не спитає, підставить плече…
І нікому про сум мій не скаже,
Пожаліє, та не обпече…
І нехай ти далеко у літі,
Біля тебе твоя є весна,
Солов’їне кохання і квіти,
Знай: з зимою я теж не сама.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2018
Ось уже й зима прийшла,
В своїй торбі принесла
Повні жмені щастя й сміху,
Радість, благодать і втіху,
Цілий оберемок свят,
Яким радий стар і млад.
Всі забули неполадки –
Вже зима несе нам святки.
А дівчата на виданні
Зачекались на гадання.
Бо Андрій і Катерина
Скажуть, де чека зорина.
Калита і пироги,
Нехай заздрять вороги.
А як Миколай прийде,
Всім гостинці принесе.
Не забудемо й про Ганну,
Виберуть дівчата панну.
А як дідух занесем,
Святкувати розпочнем.
На столі дванадцять страв,
Святий Вечір розпочав
Із молитвою сім’єю,
Спільною, але своєю.
Під столом пахуче сіно,
Різдво славить Україна.
Тож від хати і до хати,
Ходимо колядувати.
Василя і Водохреща –
Нас чекає доля краща.
Не забудьмо про Тетяну,
Літнє сонечко настане.
Так з святами і піснями
Стрітення прийде з млинцями.
А як святки всі пройдуть,
Зиму разом заберуть.
Тож радіймо, добрі люди,
Свято йде в усі усюди.
Кажуть, крижана зима,
Мені ж теплішої нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2018
Ти чому сестричку дражниш?-
Сварить сина мама. –
Просиш тебе, свариш,
Але все намарно!!!
Обіцяв, що більш не будеш,
Тільки відвернуся,
Обіцянку враз забудеш,
Спокою діждуся?
Син повісив свого носа,
Прошептав тихенько:
- Я не думав, що ти бачиш,
Як дражню, рідненька.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2018
Я сьогодні зустріла зиму.
Така тиха, спокійна була.
Покривалом вкривала озиму,
Та чомусь не було в ній тепла.
Ще ступала легенько, ледь чутно,
Мов дівчисько біляве, мале,
Що в любові зізналось прилюдно,
Така щира, мов з твору Рабле.
Ще сріблястії шати не сшиті,
Ще нема кришталю на ріках.
Але йде королівна, бо в свиті
Біле хутро на кожухах.
Сонце зійде не раз ще на небі,
Осяваючи сніжну блакить.
Доки зможе притихшії греблі
Від зимового сну розбудить.
Тільки перша краплинка розтане,
Королівство покине умить.
На прощання востаннє погляне,
Крижане серце вміє болить.
І піде… вже не юне дівчисько,
Всі коштовності в скриню складе,
Придивись, як проходитем близько,
Снігова королева іде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2018
В повітрі знову чути запах шин,
Так пахне в українського народу воля.
У нас нема багато батьківщин.
Один лиш паспорт – українців доля.
А римське «Розділяй та владарюй»
Сучасні ватажки відмінно знають.
Їх алгоритм для нас: Плати й працюй,
Кусай сусіда, а як ні – тебе скусають.
А ще добавити потрібно висоти,
ЄС, безвіз, День Гідності і Томос…
Коли духовністю всі зайнять роти,
Почути важко тихий правди голос.
На голку посадили наш народ,
Таке життя, кінці б з кінцями звести.
Коли ж ми з вами пропустили поворот,
Хто у минуле нас зумів завести?
Та все ж в повітрі чути запах шин…
Помалу прокидається свобода…
Хоч ще не так, хоч з євроблях – машин,
Народжується нація з народа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815336
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.11.2018
Ладнає санчата Миколай в дорогу,
Ангелятка пошту збирають по світу.
Вже скоро зима підійде до порогу,
Принесе для діток в торбі радість світлу.
Сіла за столик маленька Катруся
Пише бажання в чарівнім листі:
- Миколаю Святенький, щодня я молюся,
У мене прохання звичні й прості.
Пошли, Святий Отче, для діда здоров’я,
Бабуся щоб завжди була молода,
Щоб тато не знав, стріляє як зброя,
Щоб в мами була щаслива хода.
Щоб братик приносив хороші оцінки,
Сестричці в мішку, Святий, принеси,
Вінок, у який вплелися барвінки,
Які би цвіли цілий рік до весни.
Знайди для сиріток рідні домівки,
У цілому світі війну припини.
Щоб всі, хто мандрує, вернувся з мандрівки,
Додому вернувся із чужини.
І ще , Миколаю, якщо не втомився,
До мене прийди, поцілуй у чоло.
Чобітки я сховала – один залишився.
Так хочеться, щоб щось смачне в нім було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815237
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 25.11.2018
В це літо густо цвіла пшениця,
З землі зерно втікало в ешелонах.
І пахла! Життям пахла паляниця,
Та їли тільки ті, що у погонах.
А восени… ми крихтам були раді,
Шматочок хліба, хоч окрайчик!!!
Та віддавали все злочинній владі,
Один за одним гас життя каганчик…
Прийшла зима… а з нею – страшний холод…
Але ми грілись – корінці шукали…
У нашій хаті поселився Голод,
Хоч ми його не кликали, не ждали…
А навесні, коли розтало поле,
ПочАлися страшні жнива,
За що до нас ти злюща така, Доле?
На все село одна лиш Смерть жила…
І знову літо… мертво-чорне літо…
Матуся жменю колосків знайшла…
Стовкла, зварила… сіла відпочити…
Не встала… в пам’ять тихо відійшла…
Той хліб останній, був найкращий в світі,
Тоді малому, врятував життя.
Мені Господь дозволив посивіти,
А я ще й досі чую мамине серцебиття…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2018
Було літо… Було кохання…
Наші душі в раю гуляли…
Розлучаючись, ми на світанні
Цілий день знов на зустріч чекали.
Погляд твій чарував і бентежив,
Я тонула у сині очей.
До останку мені ти належав
Під пісні солов’їних ночей.
Було літо… І мучила спрага
Невгамовне серце твоє.
Ти гадав, що це тільки розвага,
Убиваючи літо моє.
Мов ріка, поміж нашим коханням
Інша стала – стрімка глибина.
Ти купавсь, надихався пірнанням,
Я ж хотіла дістатися дна…
І тепер ми два береги різні –
Як ту ріку мені перейти?
Хай минуть швидше осені слізні,
Взимку льодом зумію пройти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2018
Зима… І знов густіші тіні,
Між ранком й вечором згубився день.
Щасливі душі в свічок мерехтінні
Все потаємне вийняли з кишень.
Дві пари рук біля каміну,
Тепло і жар ділили пополам.
Вогонь спалив між ними стІну,
Розлилося кохання по тілам.
Хоч за вікном шугав сіверко-вітер –
Узимку обійми іще міцніші.
Він з її тіла сором витер –
Душі стали на долю вільніші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2018
Буває мить, коли вже ватні ноги,
Немає сил вперед зробити крок,
У боротьбі не видно перемоги
І хочеться натиснути курок.
Здається, що усе робив – намарно,
Що залишив гріхів по собі слід.
І все, що робиш, робиш ти бездарно,
І власних втримати не можеш ти повід…
Поглянь в ту мить на перший сніг на полі,
В природи почерпни урок життя.
Буває все у ній в коловороті долі,
І тиша, й грім, і вітру завиття.
Але щороку сніг встеляє землю втішно,
Задумка в цьому криється проста –
Нема нікого, щоби був безгрішним,
Завжди є шанс почати з чистого листа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2018
Замки… Замки одні навколо…
У кожного своя комфорту зона…
Життя йде по спіралі, як по колу,
У масці доброго хамелеона.
Закриті на замки квартири,
Автівки, сейфи, навіть телефон.
Так боїмося, що десь поруч дезертири,
Замкнути все – щоденний марафон.
А ще сховати геть усе потрібно,
Щоб сам забув, що в тебе воно є.
Ти любиш? Викинь чи сховай, бо видно,
Під маскою тримай лице своє.
Позамикали… Все… З плечей обуза впала.
Вже злодії не страшні у житті.
Але щоденно мріємо, щоб відшукала
Ключі людина, із якою по путі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2018
Що за диво-дивина?
Їжачок збудивсь зі сна.
Смішно носиком ворушить
І боїться з місця рушить.
- Чом листочки всі опали,
А дерева срібні стали?
І чомусь вода в калюжі
Стала тверда й слизька дуже?
Зайчик шубку поміняв,
В чорнім лісі білим став?
І ніде нема грибочків,
Ані ягід, ні листочків?
Що це сталося? Зима?
Але снігу чом нема?
Де те біле покривало,
Що так Білка вихваляла?
Доки чудивсь їжачок,
Прилетіла у лісок
Перша снігова хмаринка.
І малесенька сніжинка
Їжачку на носик впала –
Із зимою привітала.
Та злякався їжачок –
Замотався у клубок,
Там тихенько позіхнув,
Скотивсь в нірку і заснув.
А коли уже проснувся,
Про сніжинку геть забувся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814167
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 17.11.2018
А по небу пливуть хмаринки…
Повні відра везуть води…
Заховались в них дрібні краплинки
І підмочені холоди…
А у небі вітер літає…
Мов чабан, отари овець,
Сірі хмари докупи зганяє,
Чеше коси його гребінець.
А саме небо – синь неозора,
Така ясна – аж очі болять.
Оксамитово-смарагдОва,
Тільки лебедів пари летять.
Як життя вже втомило тЕбе
Заважають проблеми іти,
Подивись у осіннє небо,
Наберися його чистоти.
Бо в житті, щоб людиною бути,
Мало впевнено йти по землі,
Щоб про мрію свою не забути,
Треба небо нести на чолі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2018
Скажи, кохана, ти втомилась?
Чому хустину не вдягнула?
А фільм, щоб разом подивились,
Ти вибрала чи знов забула?
Додому що тобі купити?
Чому сумуєш цілий ранок?
Купив сьогодні тобі квіти,
Давай зустрінемо світанок.
Якісь проблеми на роботі?
Чим зможу я допомогти?
В життєвому круговороті
Тебе я зможу вберегти.
Давай підем в кіно з попкорном,
Ти пам’ятаєш, як тоді…
В життєвих побували жорнах,
А все такі ж ми молоді…
Питаєш,чи тебе кохаю?
Чому про це не говорю?
Без тебе жити забуваю,
З тобою в пеклі, як в раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2018
Стукає вже вечір у вікно,
Хмари мостять в небі постіль.
Стелить ніч своє сукно,
Накриваючи собою увесь простір.
Навіть вітер, що удень гуляв,
Ввечері притих, бо вже награвся.
Ліг на дереві і задрімав,
Щоб не впасти, з гілкою обнявся.
Тихо так навколо, аж дзвенить,
Навіть мишки в нори поховались,
Лиш ліхтар на вулиці висить,
Щоб усі додому живі повертались.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813878
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2018
Вже зібрані пожитки в клунки,
Робота зроблена – пора і відпочить.
Роздарувала всі свої дарунки,
В очікуванні сад притих, мовчить.
Пора… вже дихає у спину
Туманами морозними зима.
Кидай на плечі з фарбами торбину,
В зимі, крім білих, барв нема.
І хоч дерева чорними гілками
Прощальну віддають тобі хвалу,
Та сосни довгими пухнастими голками
Відмірюють вже до Різдва шкалу.
До зустрічі, чарівна господине,
Гостинців повні клуні поскладала.
Щоб взимку дружняя родина
За щедрий стіл обідати сідала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2018
Хтось підмінив людські серця,
Мабуть, був злий, чи грався поміж іншим.
Бо роблять зло, не боячись Творця,
Смак злата переміг страх стати грішним.
А замість лЮдського у груди що поклав?
Собаче серце? Ні, подумай – зрозумієш,
З тваринного в нас хижий лиш оскал
Й жорстокість, від якої шаленієш.
А може, в нас метеликів серця?
Чи можем безтурботно день прожити?
У радості літати без кінця,
Весь світ усе життя любити?
Чи, може, з дерева серця у нас?
Та ні!.. Їй Богу, смішно говорити.
Змогли б тоді найкращий свій парнас
Зрубати, знищити, під корінь все спилити?
У нас серця з тканин, із мішури,
Паєтками прошиті недолуго.
Вжахнулися б, як взнали пращури,
Що ми на стрази проміняли друга.
А є ще ті, у кого кам’яні,
Хто думає, що вічно буде жити.
Збирає камені коштовні в бур’ні
Й ховає, щоб нікому не вділити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2018
Так хочеться про світло,
Коли іде війна.
Щоб дерево розквітло,
Збудилося зі сна.
Коли самотність плаче,
Для помочі помрій.
Коли печаль дитяча,
Ставай, працюй і дій.
Коли пішло кохання,
Згадай щасливу мить,
Як знаєш, що останнє,
Старайся зупинить.
Так хочеться мовчати,
Між сотні тисяч слів,
Як маєш, що сказати,
Кажи, щоб не жалів.
Бо кожна мить найкраща,
Старайся це збагнуть.
Щаслива чи пропаща –
Її могло не буть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2018
І знов зі Сходу йдуть сумні новини,
Було так вчора, завтра буде теж,
Чотири роки діти чиїсь гинуть,
Війна не має терміну і меж.
З телеекрана сумно і чергово
Статистику озвучить журналіст.
На троні сів агент торговий,
Керує військом головний контрабандист.
А втрати… Для чужих – це просто втрати,
Хоча душа пішла вже до Творця.
Сестра заплаче і зомліє мати,
В труну складуть померлії серця.
На небі ангелів із кожним днем все більше.
Ще трохи - й вільної хмаринки не знайдеш.
Ходили ангели між нас, людей, раніше.
Мій бідний світе, скоро пропадеш…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2018
Ти була у червоному платті,
Чорну сумку в руках тримала,
А я ніс білі квіти латаття –
Що їх любиш, мені ти казала…
Погляд карих очей блискавичив,
Каблучки ритм війни відбивали.
Я коханням тебе возвеличив,
Зрозуміють лиш ті, що кохали.
Били громами губи в мовчанці,
Ти байдужістю душу вбивала.
А казала, що любиш, ще вранці,
Найдорожчим мене називала.
Ти була у червоному платті,
Ти сердилась, бо довго чекала.
Така рідна в сердитім завзятті,
Бо я знав, що мене ти кохала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813452
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2018
Білим коциком упав туман додолу,
Кошенятком лащився до ніг,
Хукав, зігрівав ріллю схололу,
Щоб не змерзла, доки ляже сніг.
Молоком розлився по дорозі,
Стишив хід у швидкісних авто.
Зачепився за гілки в знемозі,
На дерева почепив своє пальто.
Кожному підготував він казку,
Кожному підготував дива.
Одягнув на дійсність білу маску,
Під якою мрії захова.
І тому до мене у тумані
Прийде море, що не має меж.
Прийдуть найрідніші і кохані,
Ті, яких у цьому світі не знайдеш
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2018
Міцний глінтвейн і гаряча кава,
Теплий коцик лежав на плечах.
Я коханням тебе зігрівала,
В ніч, коли за вікном холоднеча.
Ти трусився… Від чого – не знала,
Бо іскрився вогонь у каміні.
Ще сильніше тебе обіймала
Під скрипковий концерт Паганіні.
Твої руки в моїх долонях,
Танцювали тіні на стінах.
Одна впала на підвіконня
І скотилась тобі на коліна.
Ти мовчав, я боялася тиші…
Ти пішов, все тепло моє вкрав.
Ні, не все – для мене залишив
Коцик, що плечі твої зігрівав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2018
Випав в доні перший зуб,
На малу долоньку стрибнув.
Як же їсти тепер суп?
Між зубами дірку видно.
Каже доня: - Не біда,
Зможу трішки потерпіти,
Торт, цукерки, ковбаса-
Їстиму, щоб не розлити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2018
Чи то час такий став, що слова невагомі,
Що думки заховались під сірим вбранням?
Їх мільйони живуть у сучасному домі,
Та від того не більшає в людства знання.
Мов щитом, ми словами себе захищаєм,
Наче, зброєю, борем своїх ворогів,
І втікаєм, словами від себе втікаєм,
Прив’язавши себе до фальшивих богів.
Мілину своїх душ заповняєм словами
Про усе, що не варте і звуків пустих,
Забуваємо вже, як любить до нестями,
Боїмося, щоб голос в юрбі наш не стих.
І від того, що слів кожен має без ліку,
Вони втратили силу і цІну свою,
Схоже людство стає на слабкого каліку,
Який сили не має дійти до раю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2018
Подаруй мені сад,
Що в вікно зазирає,
Легкий запах свічад,
Що пітьму проганяє.
Щоби в шибку мені
Вранці стукала гілка,
Щоб цвіли яблунІ,
А над ними щоб бджілка…
На терасі завжди
Щоб горнятко із чаєм,
А як схочеш піти,
Знай – на тебе чекаєм…
Подаруй мені сон
На перині з надії,
Щоб серця в унісон,
Щоб завжди молодії.
Подаруй мені сад,
Тобі Євою стану,
Найсмачніше зі знад
Тобі з гілки дістану.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2018
В шаленому ритмі життя пролітає,
Дивлюсь крізь вікно швидкісного авто.
Була лиш весна, а вже осінь минає,
Хоч мить зупинити не може ніхто .
Колеса біжать по шоссе, автостраді,
Роками вимірюють пройдений шлях.
Я знову втікаю, де мені раді,
Вузькою дорогою в рідних полях.
Тут час зупинивсь, тільки зморшки на скронях
По-зрадницьки вказують прожиті дні.
Сховалося щастя у мами в долонях,
В старенькому фото на рідній стіні.
І знову дороги, між вчора і завтра
Лиш мить… Промайнула,не знаю, коли…
Дитинства мого догорає вже ватра…
А я не готова побачить золи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2018
Не оцінюй правду за ознаками,
Не суди за одягом душі,
Нагороджуй власними відзнаками
Не за тим, хто дав більші куші.
Не цілуй, коли слова солодкі,
Зупинись, коли пульсує кров.
Хай перерви будуть ці короткі,
Аби в них ти істину знайшов.
Не одні троянди голки мають,
Аромат і гарнії квітки.
Нехай знають ті, що поспішають:
До троянди схожі й будяки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2018
Все життя, наче замкнене коло
В королівстві кривих дзеркал.
Всі до тебе сміються навколо,
Глянеш в дзеркало – хижий оскал.
Кожен ладен життя віддати,
Щоб вгодити тільки тобі.
Та прийдеться довго чекати,
Як до когось звернешся в мольбі.
В телевізорах та інтернетах
Обіцяють блаженство для нас.
Ми з’їдаєм – свідомість в тенетах,
Чекаєм на власний парнас.
Чекаємо, мрієм, говорим,
Надіємось – прийде той час,
І тішимось, тішимось горем,
І хочем, жаліли щоб нас.
Так легко: сидіти й чекати,
Вмиватися власним плачем,
Обабіч життя проживати
У колі таких же нікчем.
І поки не схочем змінити
Себе, і не ступимо крок,
За нас будуть обрані жити,
Що можуть дістати зірок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2018
Вранці, заваривши чаю,
Я в кімнату повернулась,
Боже, що я тут стрічаю???!!!
Як побачила – вжахнулась.
Що тут злодії шукали,
Зрозуміть не маю змоги,
Речі всі повивертали
Із поличок на підлогу.
Шарфи з люстри позвисали,
Телик вдягнений в сукенку,
Табуретки позували,
Надягнувши тюль простеньку.
У куточку злісним оком
Зирить ноутбук в спідниці,
Стала крок і ненароком
Зачепилася за спиці.
Новий килим на підлозі,
Вишитий і з блузок, светрів.
Аж присіла на порозі –
Серед безладу у центрі,
Хто це? Злодій чи бандити?
Чи пробрались індіанці?
Треба хоч води попити –
Хто хазяйнував тут вранці?
Очі чорні, вуса сині,
Губи полум’ям горять,-
Щось не те я з’їла нині,-
Як тут на ногах стоять?!
У волоссі дві пір’їни,
Три резинки, п’ять квіток,
Чую голос Катерини:
- Я вже зібрана в садок!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811957
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 30.10.2018
Мій ангелик притомився
Рятувать мене, як вчився
На життєвих я дорогах,
В кров збиваючи всі ноги.
Я спіткнувся – він підняв,
Впасти грішному не дав,
А сьогодні притомився,
В мене на плечі вмостився.
Я йому шепнув на вушко,
Відпочинь, - підбив подушку,
- Всі турботи залиши,
Спи, ангелику мій, спи.
Ангелятко-ангелочок,
Ліг малесеньким клубочком,
Я дивився і не знав,
Звідки сили стільки мав?
Як душа ось ця вміщає
Все, добром що називає?
Де ховається любов,
Щоб піднятись, впавши знов?
Довго думав я про Бога
І чи правильна дорога,
Тут ангелик мій проснувся
І до мене посміхнувся
І промовив він ласкаво:
- Знаєш, друже, в чому справа?
Вибрати легкі шляхи,
Де не ждуть тебе гріхи –
Це важливо,але все ж,
Головне – любов без меж.
Таємниця не в дорозі,
А щоб ти завжди був в змозі,
Вибравши один з шляхів,
Оминуть хоч п‘ять гріхів.
І своїм обняв крилом,
Я заснув – це все був сон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811767
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2018
В палаці йшов бенкет,
Король сидів на троні,
Підборами паркет
Виглянсують придворні.
На стінах Рафаель,
Столи шовками вкриті,
Кривляка-мудрагель
Прислужує всій свиті.
На стОлах, подивись,
На зОлоті наїдки.
Куштуй, та не вдавись, -
На тебе зорять свідки.
Король ще той ласун,
Падкий на все солодке:
Оратор-веселун,
Він зна: життя коротке!
І свита королю
Уся під стать зібралась:
Цукерку – на ріллю,
З селянами мінялась.
Мінялись день і ніч,
Весна зиму міняла,
В палаці вогонь свіч
Палав – свита гуляла!!!
Щоб королю вгодить,
Відважні й вірні слуги
Спішили послужить –
Всі нищачи округи.
Наділи і поля
У підданих забрали,
Всі парки і ліса
На дошки попиляли.
Податком на життя
Обклали кожну хату,
Лиш хмільного пиття
Давали на зарплату.
І люд одичавів,
І жив, немов по колу.
І мало хто хотів
Долізти до престолу.
Хто міць у серці мав,
Той закордон подався,
Свою сім’ю забрав
Й назад не повертався.
Ішли за роком рік,
Й квітуче королівство,
Свій доживало вік,
Тут скоїлось убивство.
А свита з королем
Бенкетила й не знала –
Зустрінуться з кінцем,
Бо черга їх настала.
Ця казочка сумна
До нас стосунок має.
Посіяти зерна
Не досить, хай зростає.
Царем щоб на землі
Й хазяїном щоб стати,
Засіяти ріллі
Ще мало, слід зібрати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2018
Чорні квіти, чорне гілля,
Наче чорна ніч, рілля,
Почорніло сухе зілля,
В чорне вбралася земля.
Але зміниться все завтра,
Біле поле, білий ліс,
Баби снігові, мов варта,
З білих вигляда куліс.
Тож, якщо тобі здається ,
Що навколо тебе тьма,
Знай, що скоро все минеться.
Щастя без біди нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2018
Залюблю, зацілую, загою,
Замолю, заміню увесь світ,
Треба – груди закрию собою,
Вбережу від печалі і бід.
Зашепчу, замилую словами,
Заміню тобі сонце вночі.
Зачиню у вчорашній день брами,
І закину у прірву ключі.
Засвічу, заквітчаю дорогу,
Де коханого бродить душа,
Розбудую, прикрашу пороги,
Звільню стежку від спориша.
Я пришию тебе до серця,
По-живому – нехай обпече.
Хай болить, але хай не порветься,
Хай прощається, та не втече
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2018
Змиває дощ останні фарби літа,
Змиває осені палітру вогняну,
Дерева чорні, вІдтінки всі змиті,
Ще осінь, а чекають вже весну.
Співає дощ, вистукує ритмічно
Прощальний марш, хоча хотілось вальс.
У гіллі вітер завива панічно,
Сідає осінь у останній диліжанс.
Ще мить… прийде зима й розсипле радість,
Накриє білим липи, ясени.
У святі призабудем нашу слабість –
Прощатися із літом восени.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2018
Закони Космосу прості –
У кожного своя орбіта.
Щоб стати зіркою, віддатися меті
Потрібно і життя нею горіти.
Для когось ти – центр Всесвіту,
Комусь – далека і незвідана туманність,
Й знайдеться той, хто думку твою в бесіді
Сприйме за найновішу геніальність.
Комусь до тебе сотні світлових
Років летіти треба, й не дістане,
А хтось на конях зіркових
Маленьким принцом на твоїй планеті стане.
І як летітиме метеоритний дощ,
Й захоче найболючіше поранить,
Хай не проб’є душі озону товщ,
Хай повз твоєї атмосфери тарабанить.
Бо ти є Всесвіт, цілий світ в тобі,
Хоч декому і важко з цим змиритись,
Ти – Космос у стотисячній юрбі,
Серед сто тисяч космосів, лиш варто придивитись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2018
Я люблю тебе до безтями
Сильного чи знеможеного,
Чи залишимось ми завтра нами,
Я любитиму і переможеного.
На шляху є вершини нескорені,
І життя мало, щоб перейти,
Упокорити неупокорені
Скелі викликів, долі хребти.
І коли під ногами каміння
Спинить хід і потягне униз,
Я триматим тебе до зомління,
Просто, мовчки, без зайвих реприз.
Помовчи, хай слова недоказані
Зроблять ложе для втомлених душ.
Ми з тобою мотузкою зв’язані,
Понад морем і сотнями суш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2018
В бабусин сад прийшла шалена осінь,
Струсила листя з кожного з дерев,
Минула голочки ялин та сосен,
Нехай їх дощ, товариш осені, пере.
Зібрала в кошики плоди багаті,
В хліви, комори, у льохи,
Червоні яблука горять у хаті,
Розлитий виноград у келихи.
А на подвір’ї яблуня стояла,
Стара і добра, як бабця моя,
Колись гілками небо підпирала,
Сьогодні роздарована душа твоя.
На зашкарублій гілці, притулившись,
Висіло яблуко, так, наче осені нема,
Тягнулося до сонечка, просивши,
- Зігрій, поглянь, уже іде зима.
Зігрій, ти не розмалювало
Мої бочки, тож жаром поцілуй.
Все літо ти про мене забувало,
Тепло останнє світу подаруй.
Та, мов не чуло, тяжкі в сонця кроки,
По небу втомлене котилось, як у сні,
Прийшла зима, і перший мороз щоки
Поцілував, все яблуко в вогні.
Запалене, упало бабці в руки,
А бабця відігріла й простягла мені.
Замовкли всі навколо звуки –
Було смачніше яблуко за всі смаки земні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2018
Тебе я вже втомила, мій читачу?
Бо скільки ж можна тих писать віршів?
Ще вчора крила за спиною бачив,
Сьогодні втомлений від зайвих почуттів.
Бо скільки ж можна душу на арену,
Неначе дивовижу, виставлять?
Мо, варто пошукати іншу сцену,
Без тебе, і собі там виступать?
Пробач, читачу, за моє безсилля,
За те, що все ж продовжую писать.
Старалась я, та марні всі зусилля,
Повір, старалась вІршів не писать.
Не можу… вибухну, здається,
Розсиплюся на атоми самотніх слів.
Від недосказанності рима захлинеться,
Вогонь у серці згасить, що ледб тлів.
Пробоч, прошу тебе, о мій читачу,
За те, що муку ділим пополам,
За те, що я з тобою і сміюсь, і плачу,
Й подумай, може, й не погано разом нам?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2018
Опало листя вже з дерев,
Строкатим килимом вмостилося під ноги.
Як учні, на кожнісінькій з перерв,
Розсипалося на стежки і дороги.
Опало листя, і дерева в самоті
Чекають, що, хоча б на мить, вернеться.
Покрили землю покривала золоті,
Мине зима, й самотність теж минеться.
Опало листя, обірвало мотузкИ,
Своє походження і рід свій обірвало.
Кленові, липові і з яблуні листки,
Летіло листя і на землю разом впало.
Дерева плакали, по стовбуру дощем
Стікали сльози через кожного з листочків,
Бо як загоїти гіркий батьківський щем,
Коли від тебе йдуть сини і дочки?
Сміялось листя в кожнім легкім кроці,
Ось де братерство, рівність справжня тут!
Сміялось, тішилося, максимум емоцій –
Мить щастя, доки мітли люди не візьмуть.
І коли всі лежатимуть у ямі,
Вишневі, явора чи дуба діточки,
Заплачуть мовчки, тяжко, до нестями,
Батьківські найдорожчі згусточки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2018
На папері закарлючки
Старанно малює ручка,
Намагається, виводить,
Та нічого не виходить.
Пальці ручку обіймають,
Їй писать допомагають.
Та старання всі дарма,
Нема хисту до письма.
Замість «у» малює вудку,
Хоч іди по рибу хутко,
Написала букву «и» -
Хвилі в морі попливли.
Замість «д» для хати дах,
Схоже «т» на гострий цвях.
«з» та «е» взялить за руки,
Стали цифрою дві букви.
Ручка капризує, плаче,
Й пише букви знов одначе.
Разом з нею і Катруся
Каже: - Я писати вчуся.
Хоч як букви пустували
І писатись не бажали,
З дня у день уперто ручку
Знов тримали Каті ручки.
А коли весна настала,
Катя чітко написала:
-Подивись, моя матусю,
Я писати швидко вчуся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2018
Говорить ліс… старий осінній ліс,
Ти тільки зупинись його почути.
Тебе рясний обійме падолист
І заворожить хоч до вечора побути.
Присядь на чорний, вже трухлявий пень
І пригостися лісовим повітрям.
У листі золотом горить жовтневий день,
Лоскочуть небо сосни своїм вістрям.
А ліс шепоче, гурить, туркотить,
Рече, балакає, співає стоголосо,
Замовлює, оповідає, жебонить,
Поміж дерев воркоче тихо й млосно.
Він ще могутній, хоча тут і там
Поранений людьми у саме серце.
Стоять пеньки на місці страшних ран,
Перемогла людина ліс в страшному герці.
Тож зупинись, поглянь на цю красу,
Яку словами не можливо описати.
Якщо сьогодні не знайдеш часу,
Вже завтра її зможеш не застати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810048
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2018
Я прокидася з вдячністю,
Вмиваюсь надією,
Вклоняюся вірності,
Снідаю мрією.
Вбираюся в щастя,
Макіяж - з любові.
Одягну на зап'ястя
Браслети любові.
Винесу сміття,
Яке заважає,
Горя лахміття,
Що не минає.
Викину заздрість,
Брехню, лицемірство,
Нахабство і тупість,
Злобу, насильство.
Вдягну рукавички
Із допомоги.
Мої черевички.
Топчуть рідні дороги.
У мову свою
Вплету милосердя.
Хвилину святу
Не згублю спересердя.
Бо кожна людина,
Яку я зустріну,
Частина родини,
Що зветься Вкраїна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2018
Два малесенькі грибочки
Вилізли з-під листя
Руда шаочка в одного,
В другого – краплиста.
Один холоду боявся,
Мохом укривався.
Інший ледь не зазнавався,
Стояв- вихвалявся.
Перший кланявся низенько
Дощику рясному.
Другий не вважав потрібним
Дякувать ні кому.
Та чомусь у темнім лісі
Якби не ховався,
Першого грибочка з’їли,
Бо він білим вдався.
А червоний мухомор,
Хоч і як просився.
Та нікому в темнім лісі
Зовсім не згодився.
Ця історія просенька,
Та мораль все ж має:
Головне в людей серденько,
Що допомагає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2018
Знов вибори!!! І знов з усіх бігбордів
Нас зазивають лиш за них голосувать.
Народних слуг невинні, чесні морди,
Хоча по факту нам приходиться їм слугувать.
А ми ведемось, скільки разів поспіль
На чесний погляд, вольове лице,
І знов народні слуги стелять постіль
Із тими, хто дає лаве за це.
Кишені повні, вибори на носі,
І знову в очі ситі морди загляда.
А ми, як діти, хоча всі дорослі,
Берем алмаз, а це проста слюда.
Всі знають, всі це розуміють,
Всі проти, та фінал завжди один.
Обранці з кожним роком все жиріють,
А ліс зникає з швидкістю хвилин.
Один мудрець, як в нього запитали,
Пораду дав дієву на віки.
Потрібно, щоб із себе починали,
Боротись треба, а не чухать язики.
Боротись, в першу чергу, із собою,
З бажанням краще за сусіда жить,
Умитись чисто, й з чистою душою
В собі народного слугу убить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2018
Вже покотились гарбузи в комори,
Городи в самотині почорніли,
І листям їжаки вмостили нори,
Хоча ще вчора ці листочки зеленіли.
Дрімають жабки десь між очеретом,
Комашки у корі вже примостились,
Співає осінь раз по раз куплети
Своєї колискової, щоб відпочили
Сади, луги, болота і струмочки,
Дерева, трави, стомлена земля,
Кущі і квіти, і малі пеньочки,
І тільки зорана, розштурхана рілля.
Співає ніжно, тихо, мов чарує,
Немов гіпнозом вводить всіх у транс,
Туманні поцілунки нам дарує,
Магічний осені трива сеанс.
Вже сонні всі, на бабиному літі
Мандрують непосиди –павучки,
Осіннім покривалом тепло вкриті
Шоссе, дороги й навіть стежечки.
Співає осінь вітром в голім гіллі,
І під ногами листям шелестить.
Дає нам шанс подумать на дозвіллі
І швидкий темп життя призупинить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2018
Літописи,часописи –
летять історії списи
Наведений приціл -
Влучають прямо в ціль.
З минулого у завтра,
Десь в них сховалась правда,
І будуть всі читати,
Про що краще мовчати.
Бо серце приховає,
Коли душа співає,
Коли душа голосить,
Хоч помочі не просить.
Та пишуться часописи,
Конвеєрні рукописи,
Про моду, про погоду -
наїдок для народу…
А те, що відчуваєш,
За сім замків ховаєш.
Лиш рідко вечорами
Душа відкриє брами.
І серце заговорить
Так, мов прийшло на сповідь.
Прикріпить ще світлини
В архіви для дитини.
Так пишеться історія,
Із граней моїх сотні «я».
В родині вечорами
Між дітьми і батьками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2018
Бегемотик у болоті
Все бурчав і бегемотив:
- Чого в бусла босі лапки?
Час вже чобітки взувати…
Чого жабка ще зелена,
Хоча вже опали клени,
Чого небо у хмаринках,
а дощу нема й краплинки?
І чого в болоті мілко?
Очерет чого весь гіркий7
І чому в усій окрузі
Я не маю зовсім друзів?
Бегемотив і бурчав,
Всім спокою не давав,
Раптом пташечка маленька,
І смілива, й чепурненька
В болото прилетіла,
На бегемота сіла.
- Прошу Вас відкрити рот,
Вельмишановний бегемот.
Щоби Ви не були грубі,
Треба Вам почистить зуби.
Й закипіла тут робота –
Чистить лікар зуби й рота.
А як чистить перестав,
Бегемот добріший став.
Це найщасливіша мить –
Як нічого не болить.
Всім потрібно пам’ятати,
Про здоров’я треба дбати.
Чи малюк, чи бегемот,
Чисть щоденно зуби й рот.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2018
Льоп-льоп-льопки, ляп-ляп-ляпки,
В гусенятка брудні лапки,
Гусенятко у калюжі
Забруднило лапки дуже.
Льоп-льоп-льопки, ляп-ляп-ляпки,
Мило гусенятко лапки,
У ставочку під вербою
Мило чистою водою.
Льоп-льоп-льопки, ляп-ляп-ляпки,
вже чистенькі стали лапки,
та чомусь в ставку вода,
стала чорна і брудна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808918
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2018
Хотів би я бути квіткою,
Ромашкою, маком, волошкою,
Щоб погляд твій, наче ниткою,
Зв’язати, як небо із пташкою.
Тюльпаном, ірисом, роменом,
Айстрою чи хризантемою,
Вінком в різнобарв’ї шаленим,
Квітковою діадемою.
Нарцисом, фіалкою, жАсмином,
Конвалією чи піоном,
Щоб лишитись в тобі спомином,
Сплестись по душі пасльоном.
Лататтям чи гладіолусом,
Незабудкою чи гвоздикою,
Тільки б тішитись твоїм голосом,
Тебе ніжно зову Еврідикою.
Бо у спектрі палітри космосу
Почуття мої не передати,
Я люблю без умов, без голосу,
Так, як можуть лиш квіти кохати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2018
Ми з тобою не схожі, прості перехожі,
Та чомусь моє серце тремтить,
Як повз мене проходиши, із розуму зводиш,
Я не можу тебе зупинить.
Ми з тобою два птахи, відкинули стрАхи,
Летимо на одному крилі.
Ми, як хвилі безмежні, вірні, та незалежні,
Доганяєм свої кораблі.
Ми з тобою, як квіти, коханням зігріті,
Притулюся до тебе стеблом.
Та мороз лиш настане, кохання зів’яне,
Тільки поговір піде селом.
Та сьогодні ще літо, й шампанське налито,
Серенаду співає цвіркун.
Ти мене пригортаєш, наче книгу читаєш,
Ледь сердечних торкаючись струн.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2018
По вулиці ішла Людина,
Закутавшись від осені в пальто,
Несла свій хрест покірно за плечима,
Одна із сотень тисяч «хто?».
В обличчя вітер миє дощем щоки,
В кишенях руки втримують тепло,
І туфлі витанцьовують поспішні кроки,
Буденність в’їлась у ясне чоло.
Та раптом постать зупинилась,
Неначе хтось натиснув на стопкран,
Перед ногами звідкісь появились
Зелені очі в шерсті поміж ран.
А кошеня лиш терлося щокою,
І сили не було помуркати хоч раз.
Людей вже сотні провело з журбою,
У всіх проблеми – чесно, без образ.
Але ж по вулиці іде Людина!!!
Любов у грудях вогником горить,
Вона не знала як, та знала, що повинна,
Малий клубочок шерсті прихистить.
І хоч обличчя вимивається дощем,
Вже руки не ховаються в кишені.
У грудях тепло, добре, аж до щем,
Несе Людина щастя повні жмені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2018
Запитався син у тата:
-Хто такі є козачата?
Чому кажеш ти: - Козак,
Хоча я малий хлопчак?
В козаків є довгі вуса,
А я зовсім ще вусий,
Оселедця я не маю,
Букви всі не вимовляю.
То який же я козак?
Хіба, скажеш ти, не так?
Тато чуба потріпав
І синочку так сказав:
- Не всі, хто мали шаровари,
Козаками поставали.
Бо козак – це сила волі,
Вміння вибороти в долі
Щастя, злагоду родині,
Мир всій нашій Україні.
Козаком лиш той зоветься,
Хто на поміч всім озветься.
Хто боронить рідну мову,
Материнську, калинову,
Хто підніметься з колінець
Скаже: - Я є УКРАЇНЕЦЬ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807785
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2018
Між небом і землею,
На двох одне крило,
На зустріч із зорею
З тобою летимо.
Ти ніжно пригорнешся,
Рука в твоїй руці,
До мене повернешся
Через кордони всі.
Хмаринки кучеряві,
М'якенькі,наче пух,
Мов баранці ласкаві,
Все просяться до рук.
А ми з тобою в небі,
В коханні летимо,
І вже зорі не треба,
Ми вітер ловимо.
Як втомимось літати -
На землю спустимось,
І будем спочивати,
Коли зістаримось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2018
Запроси мене на каву,
Запроси у свої сни,
Чекаєш смирну і ласкаву?
Послухай казку і засни.
І я прийду у сон посеред ночі,
Відкрию хвіртку, щоб не розбудить.
Залащу, зацілую твої очі,
Все залікую, що в душі болить.
І буде ніч у вікна зазирати,
Нам заздритиме кожна із зірок.
Ми від кохання будемо літати,
До раю лиш маленький крок.
Дві філіжанки - я прийшла на каву -
І поцілунком змочені вуста.
-Чекав я смирну і ласкаву,
Як добре, що прийшла не та...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2018
Моє щастя сховалось у посмішці доні,
У слові «здоровий» від старшого сина,
У сріблі волосся на маминій скроні,
Моє щастя – міцна і велика родина.
Під вечірню казку засина моє щастя,
Коли важко, за руку міцно тримає,
І цілує цальці, цілує зап’ястя,
Біль з моєї душі забирає.
І нежданим дзвінком від подруги
В телефоні щастя щебече,
У бокалі вина від напруги,
Щастя – вільні розправлені плечі.
Любить щастя читать на ніч книжку,
На вікні фіалковим цвітом
Підморгне воно сонечку нишком
Й полетить із віршами по світу.
Так потрібно для щастя мало,
Найдорожче живе у дрібницях
Та ще менше, щоб щастя пропало,
У руці тримай міцно синицю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2018
Вже вечір повісив на вікна
Фіранки від зайвих очей,
Ще мить, і вже сонечко зникне
В обіймах одної з ночей.
Вже вітер заснув у травичці,
І хвилі вляглися на дні,
Лиш книга на верхній поличці
Стрибнула у руки мені.
Щоб в хату сонька погукати,
Подушка щоб м’ягка була,
Півночі я буду читати,
Турботи, геть з мого чола.
Вже місяць з зірками станцює,
Вже роси на трави впадуть,
Всі рани в душі зарубцює,
Бо в книзі сто снів мене ждуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806753
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2018
Хто тебе, мій народе, приспав до безтями?
Колисав обіцянками передвиборчих гасел?
Задурив тобі розум брехнями-казками?
Тобі маску зліпив із корупції масел?
Хто тебе, мій народе, обікрав серед ночі?
Хто зв’язав твої руки війною і траншами?
Чом забув, мій народе, слова ти пророчі
І покірно ідеш по майдані демаршами?
Чи зміліла душа, мій народе нескорений?
Чи розтратилась сила за двадцять сім літ?
Чому вчора великий, сьогодні – надломлений?
Мрія є – розправ крила, здійсни свій політ.
Мій народе, проснись, підніми свої плечі,
Без сьогодні і завтра настати не зможе.
Пригадай всі пророцтва, що склали предтечі,
До роботи ставай – і Господь допоможе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2018
Закрила двері… йду, не обертаюся,
Хоч важкий, дуже важкий перший крок
Зрадливо за минуле у думках чіпляюся,
Страшить дорога через терни до зірок.
Та й чи зірки чекають в кінці шляху?
А, може, це дорога в нікуди?
Обрізати чи можна крила птаху?
Чи можна зупинити поїзди?
У кожної душі свої глибини,
І висота у кожного своя.
Складаю з щабелів свою драбину,
Дістати неба, де моя зоря.
Закриті двері… хоч мала шпаринка
Запрошує вернутися назад.
Та попід ноги стелиться стежинка,
Вже нова пишеться зі ста моїх балад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2018
Тиха осінь сипле подарунки,
Щирістю своєю підкупа,
Роздає гарячі поцілунки,
Та чомусь нема у них тепла…
Поцілує клен – пожовкне листя,
Від обіймів яблука горять,
Груші солодом відразу налилися,
Лиш надумала їх осінь цілувать.
Так зігріти схоче айстри квітку
Подихом вечірньої пори,
Та заклякне стебельце навіки,
Зблякнуть на пелЮстках кольори.
По містах і селах ходить осінь,
Топче пожовтілі спориші.
А мої вуста шепочуть-просять:
- Не цілуй ще юної душі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2018
Доню, глянь! Вже на порозі осінь,
Хоча сонце шле свої привіти.
Вже джерельні стали вранці роси,
Павутиною летить бабине літо.
Доню, чуєш! Як співає вечір!
Кришталем відлунює повітря!
Осінь подихом лоскоче мої плечі,
Сипле золотом із власної палітри.
Доню, знаєш, осінь теж сумує,
Плаче, схлипує і сиплеться сльотою.
Ні, дощем ні дня не замарнує,
Просто хочеться на мить побуть собою.
Вір, рідненька, що дощі проходять,
Що з хмарини завжди вийде сонце.
Щастя й радість тих в житті знаходять,
Хто чекає й виглядає їх в віконце
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2018
У житті повний штиль,
І душа у нірвані.
Ти живеш без зусиль,
Почуття всі попрані…
День за днем, як у сні,
Монотонні, буденні,
Пролітають в вікні
Швидкоплинні, шалені.
В завтра погляд вже мчить,
Що потрібно зробити?
Зупинись хоч на мить,
Глянь, як граються діти.
Край дороги в траві
Повні груди повітря,
Фарби в душу вбери
Від природи-палітри.
Бо життя – не перон,
Не важливе змагання,
Не важкий марафон,
Тут немає останніх.
Бо життя, наче глек,
Щоб наповнить по вінця,
Виставить тобі чек,
Плата лиш не в червінцях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2018
Летять хмарки… А, може, павутинка,
А, може, то ромашки пелюстки згубили…
Сміється-плаче осінь, мов дитинка,
Вже візи в вирій вчора солов’ї відкрили.
В саду вогнем палає чорнобривець…
А, може, сонце між квіток сховалось…
А, може, у траві козак-сміливець
Сховав серденько, що від туги розривалось…
Пливе туман поміж хаток у селах…
А, може, дим згорілої хмелини…
Пливе омана між людьми весела
В той час, як гинуть ті, що захищають наші спини.
Сміється-плаче осінь, мов дитина,
Прощається, втікає тепле літо.
Не забувай, що в світі ти – ЛЮДИНА,
Не проживи у ньому пустоцвітом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2018
Життя, як скрипка, може бути різним:
Сум, радість, щастя в струнах заховало.
То поцілує, а то громом гримне грізним –
Залежить все – чия рука смичок тримала.
Життя без тебе – скрипка бездиханна,
Торкнися струн, мелодію зіграй.
Хай лине музика божественна, жадана…
Руками власними створи свій власний рай.
Візьми смичок, учись на скрипці грати
Відкинь свій страх, про втому теж забудь.
Свою мелодію щоб у житті зіграти,
Перед собою чесним в першу чергу будь.
Не бійся грати! Скрипалі майстерні
Щодня працюють – пальці в мозолях.
Бо до зірок через колючі терні,
Камінням встелений вкінці щасливий шлях.
Як потече мелодія небесна
Із твого серця, щастя віднайдеш.
Й життя, як мить, останню і чудесну,
Під власну музику, як хочеш, прожевеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2018
Ви бачили ангелів? У них крил немає…
Звичайні обличчя, по стежці пішком.
Для нас Господь ангелів тих посилає,
Які життя наше наситять добром.
Ти просто проходиш усі свої кола,
Й здається, вже впав, вже нема більше сил.
Та раптом освітить собою довкола,
Пітьму прожене, хоча ти не просив.
Подасть тобі руку, словами зігріє,
Підставить плече, щоби легше іти,
Посіє у душу зернята надії,
І дасть свої крила – бери, лиш лети.
І ти полетиш, забувши від щастя
Спасибі сказати, та він й не чека.
Твій порятунок для нього причастя,
Хоч сльози від втоми блищать на щоках.
Та все ж, як минеться твоя ейфорія,
Згадай свого ангела вдячно в думках.
Стань ангелом сам, здійсни чиюсь мрію.
Стань ангелом сам – все в твОїх руках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2018
Солодка цукерка до кави,
Товариш надійний в житті,
Й повага – не треба слави,
І вдячність простій доброті.
Ще очі, щоб бачити щастя,
І серце, щоб щастя відчуть,
І вчинки, що варті причастя,
Це все є життя мого суть.
А ще дитячі усмішки,
Надійне кохане плече,
Земля, по якій можна пішки,
Й любов, яка не обпече.
А ти замовляв життю щастя?
Ти щастя собі просив?
Бо знаєш, що все воздасться,
Що посіяв, те і скосив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2018
Людина шукає, де краще,
Де глибше, плаває риба.
Так бУло і буде завше,
У цьому є правди скиба.
В ставку, за селом, край дороги,
Де чиста студена вода,
Де влітку мочили всі ноги,
Де коси купала верба,
На самому дні, десь глибоко,
Життя вирувало ключем.
Подалі від людського ока,
Ховались під кожним корчем
Малі і великі рибини.
Ще жабки і раки були.
Всі мали великі родини,
Та в мирі дружбі жили.
Край берега , у очереті
Карасик малесенький жив,
Жив бідно, в малому наметі,
та весело жив, не тужив.
З віконця малої кімнати
Вдивлявся в чудний краєвид,
Верба відбивалась крислата,
Стелився безкрайній бескид.
Одного чудового ранку,
Лиш сонце торкнулось води,
Побачив карасик на ганку,
Що щука прибилась сюди.
- Ти знаєш, моє це обійстя,
Тож геть вимітайся звідсіль,
Не бачила кращого місця,
М’якеньку зроблю тут постіль.
Ти бачиш, які в мене зуби,
Й порожній голодний живіт.
Не лізь перед батька до губи,
Бо станеш мені на обід.
Сусіди дивилися мовчки,
Сховались в домівках своїх,
Ховали синочків і дочок,
Щоб щука не бачила їх.
Карасик поплив в світ за очі,
Один проти щуки не зміг
Боротись, не мав сили духу і мочі,
На інший край озера втік.
А щука вже геть знахабніла,
Безкарність породжує страх,
Помалу сусідів всіх з’їла,
Хто вижив, ховавсь по корчах.
Та якось, в воді щось блиснУло,
То, мабуть карасик малий,
Чому він тут? Мабуть, заснулий,
Чи просто приплив, бо дурний.
І щука роззявила рота,
Вхопилась зубами за блиск,
Відкрились в водичці ворота,
Від щуки лишивсь лише «бризк».
І вже на гачку наша щука,
Олія на плиті димить.
Для всіх це хороша наука,
Розплати завжди буде мить.
Бо скільки б безкарно й безплатно
У світі ти міг би прожить,
Платитимеш згодом стократно,
Аби тільки міг оплатить.
Та є ще один гріх найбільший –
Дивитись, як сіється зло,
Від того, що сіє, ти гірший,
Дозволивши, щоб проросло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2018
Десь зникли рими, думки заснули,
І перестали кувать зозулі.
У гаю тиша запанувала,
І голосисте літо злякала.
Вже горобина вдягла намисто,
Стрічає осінь урочисто.
А літо палить ще голі спини,
Хоч вечори вже прийшли осінні.
Вже новий ранець стоїть в кімнаті,
Прощальна подорож на самокаті.
Минула вчора вже відпустка,
Остання в соняха пелюстка.
І небо вчора ще прозоре,
Сьогодні в хмари сховало зорі.
А я стою на роздоріжжі,
Я соловейка хочу в збіжжі.
Я хочу літо на мить вернути,
До себе маки пригорнути,
Піти у ліс, лишить там втому,
Щоб не вернулась вона додому.
Хоча б на хвильку час спинити,
Перепочити, щоб далі жити.
Та ластівки вже відлітають,
На крилах літо забирають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2018
Ти не Мержинський, я – не Українка,
Між нами інша заховалась таїна.
В житті ще не написана сторінка
Де вип’єш ти мене до дна.
Я не Мерлін, кохання президента
Мені байдуже, бо тобою лиш живу.
На почуття твої взяла абонемента,
Вже натягнув амурчик тятиву…
Ти – Майстер, і хоч я не Маргарита,
Мене творИш, все зайве відсіка.
Як Роксолана, у чадру душа покрита,
Тебе на почуття, мій Сулеймане, приріка.
Кохання нове, ще незнане досі,
Його вивчаємо з тобою кожен день.
Та через сотню літ нащадки стоголосі
Про наші почуття співатимуть пісень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2018
Вдягну підбори, розправлю плечі –
Сьогодні в мене дівич вечір.
Барвисте плаття, ромашки в косах –
Сьогодні ми гуляєм в росах.
Проблеми геть! Хай зникне втома,
Душа сьогодні невагома!
Удома телефон залишу,
Хай той, хто дзвонить, слуха тишу.
Погляньте, ми таки красуні,
І душі залишились юні.
Табу сьогодні на «мовчати»,
Напівсолодке вже почате.
А потім сльози і хустинки –
І дві години до зупинки…
А завтра ми поважні пані,
Хоч очі втомлені й заспані…
І знов кипить в руках робота –
Весь день в проблемах і турботах.
Та це дрібні буденні речі,
Я знов чекаю дівич вечір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802135
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2018
Івасику Телесику,
Зварю тобі кулешику.
Гарячого, смачного,
Із рибкою, запашного.
Івасику, у горщику
Зварю тобі я борщику,
З бурячком, бараболею,
Сметанкою і квасолею.
Телесику, до пампушки
Наварю тобі юшки,
З квасолею, з морквичкою,
З джерельною водичкою.
А щоб пирога з’їсти,
Тре на вишню лізти.
Як не полінуєшся нарвати,
Пирогами з ягодами будеш смакувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2018
Ні що не нове на землі,
І кожна мить була вже пережита.
Сюжети й істини старі
Лиш у нову одежу вдіті.
І місячна серпнева ніч
Не раз співала про кохання,
І дим напівзгорілих свіч,
Дівочі сльози і признання…
Усе було із кимось вчора,
Кохання й щастя, радість й сміх.
І лиш ілюзія прозора,
Що вперше пада з неба сніг.
Та коли серце розриває,
Коли з очей дощ капотить,
У кожного своя біда буває,
Така, що і не пережить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2018
А Бог один… на всіх… на всіх Його хватає,
Хоч люди Лику сотні образів знайшли.
Хтось учить Біблію, а хтось Коран читає,
Господь приймає тих, які до Нього йшли.
Безкрайнє море є імен Господніх,
Безмежна сила в кожному з імен,
Бо від Адама-Єви й до сьогодні
У кожній вірі тисячі знамен.
А Бог один… а Богові байдуже,
Якою мовою молитву промовля
Душа, що Богові сумлінно служить,
І тим, хто просить, плечі підставля.
Що зміниться, якщо назвати батька
Отець чи дед, чи фатер, чи татусь?
Чи стане іншою від того хата,
Чи я від того рідної душі зречусь?
А Бог один… та я, коли молюся,
На рідній мові говорю слова,
На рідній мові в потаємнім зізнаюся,
Сльозами душу від гріху вмива.
Бо ж Бог один… Хоч як його не ділять,
До влади Божої багато хто з нас лас.
Хто Бога ділить, чи самі хоч вірять?
Всі ті, що вчать, як тре молитись нас???
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801230
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2018
В кабінеті психіатра розмова лунає.
Лікарю свої проблеми пара виливає.
Дарма, що душа у душу двадцять літ прожили,
Ганжі в своїх половинках тільки розгледіли.
Лікар у м’якому кріслі уважно нотує
Всі претензії подружжя, усе, що почує.
А зібралось за всі роки претензій багато –
Треба зошитів із десять все занотувати.
- Як, Ви, лікарю скажіть, можна з нею жити?
Як модель, не вміє жонка по хаті ходити.
Тільки я прийду з роботи, в рота заглядає,
- Чи втомився? Будеш їсти? – кожен день питає.
А сама така підступна: як ідемо в гості,
Так прикраситься, вдягнеться, що вдаряють млості.
Що казати, так і є, що коза козою,
Диво, як я зміг прожити стільки літ з тобою.
- Дивно чути такі речі, - жінка промовляє,
- доля кожному дарує те, що заробляє.
Як з роботи ти приходив, то мене не бачив,
Чи втомилась, чи весела, чи сміюсь, чи плачу.
Я старалась, я годила, тому що чекала,
Що колись оціниш ночі ті, що не доспала.
Я ж, як заміж виходила, думала, що ти орел,
Коли ж краще придивилась - звичайнісінький козел.
Лікар окуляри зняв і замуркав тихо:
Бійтесь Бога, не гнівіть, щоб не було лихо.
Ваша пара ідеальна, ніде правди діти:
Пан – козел, пані – коза. Чого ще хотіти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800728
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2018
Бджоли та липа
Ведеться так із покоління в покоління,
З прадавніх, незапам’ятних часів,
Як щедрий цвіт, то буде і насіння,
Врожай багатий, коли є засів.
В садку, що притулився до хатини,
Розлога липа заглядала у вікно,
Щороку радість дарувала всій родині,
Коли цвіла, навколо аж гуло.
Співали бджоли в цвіті межи листя,
Нектар до вуликів носили у відрі.
Здоровими були всі мешканці обійстя,
Бо ж мед – найкращі ліки дітворі.
А вже коли сховають мед у соти,
Для липи пісню вдячності гудуть,
Щасливі всі були до тих пір, доти,
Як вітруган між гіллям липі встиг шепнуть.
- Не бачив я краси такої в світі,
Межи дерев усіх найкраща, звісно, ти.
Та не таланна, ніде правди діти,
Задарма роздаєш свої скарби.
Та що без тебе бджоли? Лиш комашки,
Не буде цвіту – з голоду помруть.
Малі, а бач, які у них замашки,
«Господніми» усі їх люди звуть.
Чому даремно, просто так, без плати
Повинна віддавати весь нектар?
Тобі то що? Ти ж можеш почекати,
Хай платять бджоли за твій цвіт-товар.
А липа, наче дівка на виданні,
Повірила у вітрові слова.
Квітки сховала під листки в тумані,
Насупилась до бджіл, немов сова.
- Не дам! І не просіть!Не хочу!
Знайдіть дурніших за менЕ!
Нектар весь мій! До краплі! До несхочу!
Летіть звідсіль, бо зараз вітер прожене!
І бджоли полетіли! Хоча сумно
Востаннє проспівали між гілок.
Й навколо липи стало так безшумно,
Затих, помер вмить липовий райок.
Минули дні і місяці, і рОки.
Без бджіл самотньо липа висиха.
Вслухається щомиті в кожні кроки,
В дзижчання бджіл, що в полі затиха.
А бджоли тільки день посумували,
Не вміють бджоли без роботи буть,
І полетіли геть, і подзижчали
В садок, де ще липи цвітуть.
І знов заповнені по самі вінця соти,
І мед стоїть в родині на столі.
Щоденні знову в бджіл турботи,
В той час, як сохне липа при землі.
Коли людині Бог талант дарує,
Потрібно навкруги його дарить,
Хай кожен, кому треба, посмакує,
Талант за гроші не продать і не купить.
Бо тільки будеш людям шкодувати
У спеку пити з твого джерела,
Як бджоли, люди будуть пролітати
Туди, де краща і студеніша вода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2018
Голка коле, нитка обіймає
Домоткане сіре полотно.
Із любов’ю мама накладає
Сину долю на новеньке тло.
Ось червона ниточка малює
Маки і кохання навзаєм,
Нехай доля синова мандрує
По життю без зрад і без проблем.
А зелена ниточка в мережці
Стелиться травою на поріг,
Щоб вертався по батьківській стежці
Син з далеких і важких доріг.
Війни щоб страшні тебе минали,
А як треба буде край свій боронить,
Смерті щоб повз тебе пролітали,
Кину в візерунок я небес блакить.
Жовта, фіолетова, рожева,
Помаранчева і ясно-голуба –
Доля щоб була твоя весела,
Щастя різнобарвне принесла.
А коли всі нитки на тканині,
Краплю чорної в узор свій нанесу.
Щоб щодня, щоб кожної хвилини
Цінував життя свого красу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800122
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2018
У густому і темному лісі,
Де стежки потонули між трав,
Між крислатих дубів на узліссі
Із родиною дятел літав.
На одному з дерев зробив хатку
Для дружини і рідних дітОк,
Хоч не мали багато достатку,
Не ховались від інших пташок.
Тато-дятел щоденно трудився:
Чистив стовбури від шкідників.
Разом з тим, як не дуже втомився,
Робив дупла для менших птахів.
І тому все літаюче братство
Поважало й хвалило його,
Та чомусь не нажив птах багатства,
Не зібрав він мільйона свого.
Поряд з дятлом сорока літала,
Підбирала усе, що блищить.
Скрекотала, весь день скрекотала,
Всім готова була догодить.
Десь підслухає, потім розкаже.
Де б украсти щось буде шукать,
Якщо треба, гарненько підмаже -
Знала добре, кому що давать.
Ні одної хвалини сорока
На роботі ніде не була.
Бо ж робота – то страшна морока,
А сорока вертка й не дурна.
Збудувала п’ять гнізд на деревах,
Хоч в одному гнізді лиш жила.
Та палац до лиця королевам.
А вона ж королева була!!!
Як уміли, життя пролітали:
У праці – дятел, кожен день в трудах.
Хоч майстра вся круга поважала,
Вважали дятла ще одним з невдах.
Сорока за життя і пір’я не зронила.
Всі знали, що вертИхвістка вона.
Та все ж сорочине життя п’янило
Пташок не гірше келиха вина.
Хто з них правий, лиш Богові відомо,
Та думка спокою ночами не дає,
Що винен натовп: він одяг корону
Тій на чоло, що королевою не є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2018
Людині необхідно вірить в диво,
Хоча у кожного воно своє.
І всі чекають довго й терпеливо,
Стоять у черзі… А хто ж роздає?
Хто знає , що сховалось в твому диві:
Веселі ранки чи задумливі дощі?
Слова для слави чи слова правдиві
Запалять вогник у твоїй душі?
Хотіла б я тобі подарувати,
У повні пригорщі із мого набирай.
Та лиш не думаю, що буде дивувати
Моє, рідненьке, це ж мій власний рай.
Людині необхідно вірить в диво,
А ще потрібно власноруч творить
Своє життя, щоби прожить щасливо,
Не просто тінню по землі ходить.
Тому працюй натхненно, без упину,
Для дива власні фарби підбери.
Малюй щодня, й тоді одної днини
Пазл диво-щастя власноруч скади.
І диво! Ти побачиш ДИВО!
Його зустрінеш, коли спинишся на мить.
Бо диво – жити кожну мить щасливо
Й щасливим біля себе ще когось робить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2018