| Сторінки (5/425): | « | 1 2 3 4 5 | » |
Розсипалися зорі ромашкОві
На килимі нескошених лугів.
І маки, як жаринки пурпурові,
Пливуть до волошкових берегів.
Вдягла зозуля сині черевички,
Рахує роки співом у гаю…
Дарує клен сережки для вербички,
Сміється літо в рідному краю.
Блаженна мить – у полудневу спеку
Спіймати поглядом небачену красу,
Помити ноги в річці, як лелека,
Зібрати щастя – а чи донесу?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838661
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2019
Тут дують вітри жорстоко-холодні,
Тут літо вдягає шапкИ снігові,
Тут легко упасти у чорну безодню,
Згубивши стежину в високій траві.
І поруч нікого, лиш сіре каміння,
І п’яти позбиваніі до мозолів…
В наплічнику крапля лишилась сумління,
І пара протертих в дірки постолів…
Але як п’янить повітря свободи!
Хто спробує раз, той в полоні навік.
Цінніше за мислимі всі нагороди
Вершини, підкорені, щораз нові.
Тому край підніжжя людей не злічити,
Бо знизу нагору рукою подати.
Та хтось поверне, хтось присяде спочити,
Лиш вперті спроможні весь шлях подолати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838656
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2019
Черпаю сили з твого джерела,
Іду до нього, як втрачаю сили,
Торкнешся легко рідного чола,
Засяють зорями чарівні небосхили.
Тепер все рідше… часу все нема…
Фільтровану у місті п’ю водицю…
Вона смачна і спрагу проганя…,
Та не замінить власної криниці…
Дитяче щастя босим по траві
Тут бігало – за хвіст ловило мрію…
Вже син і донька бавляться малі,
А я за джерелом сумую… Що ж… Старію…
ЧасОм буває – краплею дощу
У шибку передасть воно привіти…
Згадаю все і пташкою лечу,
Щоб життєдайної води попити.
А ти мене стрічай на зламі літ,
Моя натруджена, рідненька мамо,
Без твого джерела засохне світ,
Сховається в молочному тумані.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838500
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2019
Захопила місто в полон спека…
Пекло…
Хмари несуть дощового глека
Далеко…
Асфальт розпашіло дихає жаром…
Стожари…,
Як сонячні зайчики, по тротуарах
Примари…
А я малюю на кожній клітинці засмагу.
Спрага…
Впиваюсь промінням, черпаю наснагу.
Благо…
Торкнутись до літа стану навшпиньки…
Зупинка…
Купаюсь у спеці, що трохи сховаю до скриньки…
Піщинка…
Вітер спіймаю, із ним полечу далеко…
Лелека…
Побачу, зніму дощового глека
З смереки…
Проллється навколо веселим дощем водиця…
Напиться…
Почистить свою позолоту пшениця…
Зазолотиться…
Помиється місто, асфальт і будинки…
Росинки…
Загубляться в кутиках губ у дитинки
Смішинки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838441
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2019
На полі бою у невидимій війні
Слова – смертельно-вбивча зброя.
Тут снайпери також є у ціні,
Ті, що за гроші виліплять героя.
Тут конюктурні гасла в бій ведуть,
Знамена у свободі намочили…
Знаменоносці голови кладуть,
Щоб гаманці чиїсь не порожніли.
І ціла каста власних цицеронів
На грудях рвуть найтонше полотно –
За тих, хто вмер,в окопі чи в полоні –
Немов товчуть у ступі толокно.
Коли хоробрість міряти захочеш,
Лише гукни,спинись, сиди й чекай –
Словами мірятись є тисячі охочих,
Але ніхто з них не боронить рідний край.
В невидимій війні слова святі в полоні –
Стріляють у свідомість чесних душ,
Перемальовуються білі в чорні –
Комусь – Вітчизна, черговИй для когось куш.
І хочеться кричати від безсилля,
У бомбосховищі від світу заховатись…
Святі слова несуть в собі насилля,
Як часом важко у них розібратись…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838022
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2019
Буркотливе нині літо –
Громом гримає щодня,
Скільки вже води пролито,
І нема в калюжах дна.
Тільки сонце вийде, блисне,
Стане сохнути усе,
Як одразу вітер свисне –
Хмарка воду знов несе.
Я терпіти довго вмію,
Але скоро буде край –
На повітряному змію
Піднімусь за небокрай.
Позбираю,як сунички,
Темні хмари грозові,
Викручу із них водичку
Й відпущу: - Летіть собі…
Бо вже сонце, і вже літо.
Нехай відпочине дощ.
Вже абонемент закрито
На миття садів і площ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837876
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2019
Кажуть, сльози лікують. Налийте мені грам двісті…
А які є смаки? Щоб не дуже гірчили…
А для профілактики що підкажете їсти?
Вас такого у школі не вчили?
Кажуть люди, помічна є мазь з екстрактом віри…
Та я пробувала - мені не допомагає.
Мастила нею сердечні рани на шкірі,
А воно чогось не заживає...
Я недавно читала в медичних журналах,
Що любов – панацея від горя…
Але де ж дістати оригінала
У підробок в яскравих обгортках горах?
А у вас так було? Ви самі як лікувались?
Як серце міцним зробили?
А… Ви теж сльозами вмивались…
- Обережно несіть, щоб не розлили…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837626
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2019
Моя душа – військовий полігон,
Щодня проходять тут навчання боєм.
Які ввідні координати? Де кордон?
Ким буду – дезертиром? Чи героєм?
Героєм – страшно… дезертиром – легше…
Беззбройний, перетну межу ганьби…
Став зрадником сьогодні вперше,
Сховавши залишки сумління у торбИ.
А разом у совістю сховав і власну душу.
Замкнув замком, щоби ніхто не вкрав.
Її я вартувати пильно мушу,
Ще, не дай Бог, погляне із дзеркал.
Бо дезертиру совість не потрібна,
Отрута, яка спокою не дасть.
Вона лише героям необхідна.
Хто не герой, тому до неї зась!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837602
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2019
Гука до мене літній день:
-Ходи разом співать пісень.
Росою вкрилася земля,
У лузі видно журавля,
Співає жайворонок в полі,
Гойдаються жита поволі,
Вже півень – ранку вартовий –
Співає: - Встаньте, хто живий!
Вже хмарки грають у квача,
По небу котять калача...
А я лежу, закривши очі,
І прокидатися не хочу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837511
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2019
Летіло щастя світом на вітрах,
В полях ромашками-волошками сміялось,
Гуляло по дібровах і горбках,
Когось минало,а до когось поверталось…
Палало щастя в вранішній зорі,
На серці мріями натхненними співало,
В старенької бабусі у дворі
Дитячим голосом раділо, щебетало…
Котилось втомою по зораній землі,
В садку у затінку дерев відпочивало,
Ховалось в мудрій зморшці на чолі,
З війни свого синочка зустрічало…
Давало клятву вірності удвох,
Землі святої грудку цілувало,
У перемозі після сотні спроб,
Себе частинку щастя дарувало…
А всі чекають щастя неземне,
У королівських шатах, ідеальне.
Проходить щастя, як і все, мине…
Воно таке – буває і прощальне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837294
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2019
Ми всі будуємо свою стіну…
Усе життя, без спокою й спочинку…
Надійну, кам’яну, міцну,
Не залишаючи й малесеньку шпарнику.
Бо за стіною затишно душі…
Загрози буднів не зламають мура…
І так живем: разом, але чужі –
Між душами завжди стіна понура.
Вона для нас – немов святий тотем.
Як ідолу - щодня нові пожертви.
У грудях місце стало вівтарем,
Страхаючись без захисту померти.
А мур вже мертвий, хоч стійкий.
Що знає він про те, як треба жити?
Живе тут страх і хміль висить чіпкий,
Й душа самотня прийде потужити.
Неначе бранка, вбрана в кайдани
Зі слів «А що подумають про мене люди?»
І так щодня… як знаєш – поясни:
Як можна жити й дихати в пів груди?
Та, крім стіни, на світі є любов…
Якоїсь миті підійдеш, побачиш –
Розквітлу мальву між руїн й оков…
І над воскреслою душею сам заплачеш…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837275
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2019
Дивлюсь у захваті, не вимовлю і слова:
Відкрилися ворота райські на землі!
І полилась мелодія чудова
Понад житами ранньої зорі!
Духмяним різнотрав’ям диха вітер,
Співають серенади цвіркуни,
Полощуть в річці верби коси-віти,
Чаклують ранок в небі чаклуни.
Потягуються на лататті малі жабки,
Ще бусел спить – весь світ іще для них,
Стрибають в лози, грають ляпки-лапки,
Сміється в вуса добрий водяник.
Дзвенить роса, упавши на дзвіночки,
Дзвенять дзвіночки: -Дзень-дзелень-дзелень!
Прокинься, світе, вмий заспані очки,
Землею йде новий щасливий день!
І обрій вже горить, палає небо,
Розлилось полум’я, в промінні гасне ніч,
І я стою щаслива, бо так треба –
Щоб темні тіні розбігались навсібіч.
Бо вже відкрилися ворота раю,
Геть ніч! Геть морок із чола!
Святий черговий день розпочинаю
Так, наче вчора зовсім не жила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2019
Ця весна – не моя!!! Я весни і не бачила зовсім!!!
А вона вже іде, смолоскипи каштанів горять!!!
Буде літо і спека, й пожитки готує вже осінь…
Та весна й солов’ї , та сади у цвіту – благодать!!!
Ця весна, наче птах, пролетіла над зрошеним полем,
Світ забарвила в зелень і землю вдягла у квітки,
Залишилась в душі щемливим і радісним болем,
І з дощами пішла, веселкові вдягши чобітки.
І вже сонце не те, на ласкаве – палюче-яскраве,
І вже ніч пошматована літом на клапті малі,
І вже пилом припали смарагди на листі і травах,
І гучніше співають на полі бджоли й джмелі.
На прощання в саду купчастим піоном розквітла,
Зазирнувши у шибку веселкою вранішніх рос.
І тихенько пішла…у літо… аж поки не зникла,
Заховавшись у ковдрі червневих розкотистих гроз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836618
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2019
Буває мить – спинюсь на півдорозі,
І зрадницьки погляну за плече.
Важкий тягар нести уже не в змозі,
І стомлена сльоза щокою потече.
І шлях, вже пройдений, ввижається, намарне,
Й минуле сталістю до себе вабить зір.
А що попереду? Лиш мариво примарне!
І хто ти є, щоб мріяти торкнутись зір?
У миті, сплетені із сумнівів і страху,
Спинюсь, повітря в повні груди наберу,
Спочину і піду по своїм шляху
Аж доки до мети не добреду.
Настане час – збиратиму я зорі!!!
І щастя візьме душу у полон!!!
Й чергова із моїх страшних історій
Для когось стане у пригоді, як шаблон.
Своїм секретом хочу поділитись –
Щоб у історії з’явився хепі енд,
Важливо, щоб було з КИМ зупинитись
В найважчий, переломніший момент.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836538
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2019
Бувають люди, як ранкова кава,
Смакую товариство, хоч гірчить,
Як капучіно, теплі й солодкаві,
Їх п’ю, як хочу серцем відпочить.
Бувають, наче чай гарячий взимку,
Зігріють душу, тільки доторкнусь,
Як грог ірландський, через соломинку
Поволі, обережно пити вчусь.
Бувають, як вода джерельна влітку –
Посьорбую, не можу відійти,
А є з якими, наче напідпитку,
Впиваюсь ними, щоби істину знайти.
Ще є ласкаві, як солодкий трунок,
Слова медові вводять в сонний транс,
Але іудин мають поцілунок,
І поцілують, як даси їм шанс.
Бувають люди, як гірка мікстура,
Не хочеш, а приходиться ковтнуть.
А є й такі – глядиш:липка статура,
Але добро удесять раз вернуть.
А ти – моя амброзія чудесна,
Мене підносиш до едемових воріт,
Душа з тобою –мешканка небесна -
Злітає до незвіданих орбіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836130
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2019
Слова проб’ють невидиму броню,
Дістануться до зраненого серця,
Знекровлена в столітньому бою,
Вкраїнська мова переможно озоветься.
Поллється пісня понад небеса,
Впаде на нас живлющою водою,
Відкрию очі – звідки ця краса?
Як врятувалась під сусідською ордою?
І проросла... і з материнським молоком
По венах розлилася життєдайно,
По батьківській землі дзвінким струмком
Розбіглась, розлилася привітально.
А я ловлю краплини, спрагло п’ю
Святу поживу, чи Святе Причастя,
І кожне слово, кожен звук ловлю
Свого вкраїнського простого щастя.
І лине мова, стугонить Дніпро,
Трембітами виспівують Карпати.
Ми –УКРАЇНЦІ!!! Ти ж є хто?
Зажерливий немитий східний «брате»?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836084
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2019
Мале дитя в автобусі сиділо,
Над ним дві бабці, мама і ще хтось
Ізнизу догори на світ дивилось,
Хотіло встати – так мені здалось.
А мама коршуном, а мама у пожертві
Казала: - Ще настоїшся, повір.
Бо вірила, сердешна, що до смерті
Стояти – святий подвиг матерів.
Юнак в автобусі сидів, дівча стояло,
І відвертало погляд у вікно.
А совість в хлопця ще з дитинства спала,
Як розбудити, бідну,не навчив ніхто.
Пройшли роки, коли старим дідусем
В автобус сів, і ноги вже не ті,
Сказала хлопчику маленькому матуся:
- Сиди, ти ще настоїшся в житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835993
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2019
Пройшла, пробігла, прошуміла злива.
Спустила не одне відро води,
І геть пішла натомлена й безсила,
Закутавшись у хмарні холоди.
Ще чути, як громами гуркотіла,
Ще блискавиці в небі, як нитки,
Та вже не вернеться, хоч якби захотіла –
Сміялись, сохнучи на сонечку хатки.
Сміялось сонце, тепле і умите,
Смарагдами світилися сади,
Лише баюри по стежках розлиті –
Грози минулої залишені сліди.
А в них прозоре відбивалось небо,
Купалися веселі горобці,
Веселка плавала,і мама як не вгледить,
Дитячі бігатимуть спритні чобітці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835988
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2019
Ще досхід сонця, із самого ранку,
Як тільки сонечко на небі усміхнулось,
Вдягла святу Вкраїна вишиванку,
В код нації Вкраїна зодягнулась.
Розсипалися вишиті на рукавах узори,
Червоне з чорним в береги сплелося,
На синім небі засвітитись жовті зорі,
Земля розквітла – так мені здалося.
І так на серці стало добре й тепло,
Неначе рай, неначе ми вже в нім…
Бо проростають українські стебла,
Бо в українське вбрався спільний дім.
А де ж всі зрадники чи українофоби?
Невже пропали? Духу вже нема?
Чи, може, лиш змінилися подоби,
Святе вдягли на себе з усіма?
Тому і день, мабуть, такий понурий,
Не всі, хто в вишиванці, патріот.
Найгірше – вовк в овечі шкурі,
Не розумієш, хто із нас є хто.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835716
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2019
Вже котрий день тримаю оборону,
Моя душа на лінії вогню,
І попри всі суспільні забобони
За втраченою милістю дзвоню.
Дзвоню за правдою, нехай по всьому світу
Розносять стогони обманутих сердець
Брехні солодкої чудесні квіти,
Настане час – прийде на поле жнець.
За вірою людською й милосердям
Розносять дзвони поминальний спів,
Я б’ю у них жорстоко, спересердя,
До глухоти, кривавих мозолів.
Чи амплітуда коливання зависока,
Чи це оглохли душі навкруги,
Бо що мене - забули про пророка,
В рабів батіг і золото – боги.
А я дзвоню, то голосно, то тихше…
Хай пересічний скаже: - Не сповна…
Якщо хоч хтось мене почує лише,
Я знатиму, що все це не дарма…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835666
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2019
Спить старий замок, мабуть, стомився…
Вкрився кронами вічних дерев.
В них сховався, притих, розчинився,
Не потрібен нікому тепер…
Позолоти нема, мармур вирвали з серця,
По-живому, ніхто не питав, чи болить.
Хто ж тепер у покоях холодних озветься?
Помирає від туги,стоїть…
Забинтовані вікна, скривавлені стіни,
Чорна безодня – згаслий камін.
Минулої величі ледь зримі тіні,
Не бути потрібним – стрАшний проклін…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835551
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2019
А навколо проходять люди,
А навколо вирує життя.
Так було і так є, і так буде,
Лиш в минуле нема вороття.
А навколо цвітуть каштани,
А навколо бджоли гудуть,
Прийде мить – і тебе не стане,
Та каштани в цвіту не минуть.
І так само буятиме літо,
Ріки, гори, моря і сади,
Будуть сонцю щодня радіти,
Ти ж залишиш свої сліди
У куточку мойого серця,
В закапелку моєї душі,
Спогад горлицею озветься,
Хоч були ми з тобою чужі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835467
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2019
Матусю дякую тобі:
За те, що ти мене зростила,
Ходить навчила по землі
І не обтяла білі крила,
За ласку, ніжніть, доброту,
Недоспані, безсонні ночі,
За спільно прожиту біду,
Заплетену косу дівочу,
За правду щиру, що й мене
По правді вчила в світі жити,
Твоє терпіння неземне,
За те, що вчила нас любити,
За шрами в серці, що не раз
Своїми вчинками лишала,
Що не тримала ти образ,
Додому завжди виглядала.
За зморшки, втому у ногах,
За те, що люблять тебе внуки,
Тепло підтримки у словах,
Натруджені найкращі руки.
Матусю, дякую тобі,
Твої обійми найтепліші,
Вклонюсь низенько до землі,
Тобі – найкращій, найріднішій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835292
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2019
Я колись мала білі крила…
Не пам’ятаю, коли… але точно мала…
В них була титанічна сила,
Що до неба мене підіймала.
Я тоді летіла над світом,
Безмежні простори мені відкривались,
Знаю точно: це було літо –
Коли крила мої обірвались…
Я тепер, як усі, ходжу пішки.
І зізнатись не можу нікому,
Що сумую за ними ще трішки,
Гладжу їх, як приходжу додому.
А недавно…(вже й сором сказати),
Я приміряла крила знову…
Яке ж щастя – знов вчитись літати!!!
Найдорожчу вдягнути обнову!!!
І відтоді я – птаха щаслива,
Нехай спробує хто спіймає!!!
Я ж бо маю на плечах крила,
Як втомлюся ходити – літаю!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835225
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2019
Де світанки спали під периною,
Сонце умивалося заспане,
Лебідь танцював з лебединою,
Кожен раз, неначе востаннє.
Крила хмарами в небо злітали,
Під мелодії їм двом лише чутні,
Лебідь з парою в щастя пірнали,
Не замислюючись про майбутнє.
В унісон бились серця у грудях,
У очах цілий світ відбивався,
Було байдуже, що скажуть люди,
Коли лебідь лебідки торкався.
Бо у нього кохання єдине,
Як єдине життя і гніздо.
Хто ж тебе пригорне, лебедино,
Як коханого вб’ють... Скажи: хто?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835040
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2019
Дивна річ – людська пам’ять,
То шкодує, то ранить,
То вогнем обпече,
То підставить плече,
Без ножа може вбити,
Чи по смерті любити,
Крила мрії відтяти,
Чи навчити літати,
Всі гріхи мої знає
І не завжди прощає.
Просіває крізь сито
День вчорашній сердито,
Пам’ять, мов королева,
Сни страшні чи веселі
Вичакловує вправно,
Їй свідомість підвладна.
Людська пам’ять – спокута,
що не дасть нам забути
війни, тюрми, Гулаги,
Злоби архіпелаги,
Заповзе гадом в груди,
Й не втечеш вже нікуди.
Буде гризти, щоб сам міг відчути
Те, що права не маєм забути.
Дивна річ – наша пам’ять,
За минуле поранить,
День вчорашній шкодуємо
І руйнуємо,знову руйнуємо…
Що робити? Як в світі прожити,
Щоб хорошу пам'ять лишити?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834993
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2019
Був місяць травень, цвіли конвалії,
В саду на яблунях гули джмелі,
Берези в листі ховали талії,
Пускали пагони малі хмелі.
В твоїм волоссі квітка акації –
Трава смарагдами стелить шлях.
Нема найкращої декорації
Коханню, ніж весна в квітках.
Хтось досконало розсипав зорі,
Ховався місяць, мабуть щось знав.
Весна писала наші долі
Без трафаретів, штампів, лекал.
Був місяць травень, цвіли конвалії,
В напівсвідомості від весни
Не розуміли, де реалії,
А де були щасливі сни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834816
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2019
Найполохливіше звірятко – то душа,
З очей – нема - і визирне лякливо.
Буває, думаєш – не варта і гроша,
Й проходиш повз найбільше в світі диво.
Буває, зачерствіла, наче хліб,
Але свята… як хліб святий, свята!
Черствою стала від життєвих бід,
Лишила свіжість у чужих світах.
А ти шукаєш свіжу, молоду,
Безгрішну, чисту, незрадливу…
Знайдеш, гукни: побачити прийду
На душу, по-дитячому щасливу.
Знайдеш, тримай, як більший в світі скарб,
Щоб не шукати нової по світу -
Вона ж одягнеться у одяг із тих фарб,
В які душа, що поряд йде, одіта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834659
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2019
На вишні грає дощ ноктюрн весняний,
Краплини по дахах, як барабанний дріб,
І ми промоклі, й солов’ї з піснями,
І ніч, що виглядала в кожній з шиб.
Шуміли трави юні стоголосо,
Сова пугукала – єдиний споглядач.
Дощ омивав розплетене волосся,
Котився по щоках обох, як плач.
Антракт – затихло навіть небо,
І ніч, що визирала із вікна,
І вітер, і пташиний щебет -
По світу йшли кохання і весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834633
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2019
На цвинтарі тиша – тут люблять спокій,
Тут поспіху, гомону місця нема.
Хтось в парі, а хтось назавжди одинокий,
А в когось вже стерлись його імена.
Живуть тут лиш ворон столітній й сорока,
В зажурі схилились калини гілки,
Збираються спогади тут на толоку,
По світу розносять їх чорні граки.
Буває, прийде хтось і сяде на лавку,
Обійме, поплаче, здається, заснув.
А це лиш душа прийшла на здибанку
Зустріти чергову самотню весну.
Буває, хтось прийде поради просити,
Хтось просто пройде, немов не болить,
Хтось буде благати, хоч пізно, простити,
Та всім їм ще суджено довго прожить
Я тихо присяду край тебе, мій тату,
Роки пролетіли, а ти молодий.
Хотілось мені тебе обійняти,
Та все, що я можу, прибігти сюди.
Усе, що я можу, онуків привести,
Ти чуєш, як гарно співають пташки.
Вже другий десяток розміряли весни,
І стільки ж сюди я топчу моріжки
На цвинтарі тиша, вічність і тиша.
Сполохано вітер підносить слова:
-Чому ти пішов? Чому нас залишив?
І вмиє надгробок щира сльоза.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834605
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2019
Світанки, дні і знову ночі…
Летить життя, вирує час…
За обрієм десь смерть гигоче,
Виглядуючи в гості нас…
Піщинками малі хвилини
Сповзають стінками униз,
І що відміряє годинник,
Не змінять й океани сліз.
А ночі! Зрадниці підступні!
Вбивають час в солодкім сні!
Здається – всі скарби доступні,
А мить, немов вода в млині.
У океані, де хвилини,
Секунди, миті і роки,
Ми – дві щасливії людини,
Нам підкорилися віки.
Ми зупинились у коханні,
І хай біжить навколо світ,
Ми перші і ми є останні
На сотні, на мільярди літ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834439
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2019
Любов не визнає пожертв,
Чи співчуття, чи зверхнього «буває».
З ким ти і як живеш тепер,
Коли мене в житті твоїм немає?
Як можеш ти ходити по землі?
Чи можеш милуватись білим світом?
Немає смутку на твоїм чолі?
Чи не морозить навіть жарким літом?
Чи згадуєш, вдихаючи бузок,
Щасливі наші спільні ночі?
Плете вона тобі вінок?
Горять коханням твої очі?
Життя понищило мости,
Між нами цілий світ і злива.
Прошу: - Сама себе прости!!!
Тебе ж, коханий мій, простила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834372
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2019
Ось-ось і вибухне бузок трунком духмяним під вікна,
Запалає кольором присмеркового небокраю,
Пахучими смолоскипами розпуститься, розквітне…
Наповнить серце ніжністю весняною до краю.
Горітиме барвами по-весняному яскравими,
Литиме аромати п’янкі на нас із тобою,
На сусідку в літах із очима ласкавими,
На малих хлопчаків, що ганяють юрбою.
Гойдатиметься з кожним подихом вітру,
Кожну квітку то вгору, то вниз хитаючи,
Свою власну небесно-бузкову палітру
У траву попід ноги мої розсипаючи.
Іще мить – і співатимуть голосно бджоли,
Життєдайного впившись нектару вина,
Бузковітимуть цвітом дрібним видноколи,
Бузковітиме сад із мойого вікна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834329
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2019
В тунелі кохання теж ідуть дощі,
Бувають грози, зливи, буревії,
Від них рятують ніжності плащі,
І парасольки з віри і надії.
Рятують миті спільної журби,
Коли два серця в обопільній тиші,
І разом зібрані багатства і скарби,
Й колиска, яку дві руки колише.
В коханні двох буває щирий сум,
Образа може заповзти у душу,
Буває не спинити гірких дум,
І хочеться зірвати свіжу ружу.
А ми з тобою у коханні йдем,
Коханням снідаємо, з ним лягаєм спати,
У почуттях своїх не визнаєм дилем
Бо як на світі жити й не кохати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834051
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2019
Дощ і туман… Роси на травах…
Мокрі дерева, дахи і рілля…
Сонячний день заховався у хмарах…
Немає рятунку від того й зілля…
Котяться сльози по шибках на вікнах,
Краплі збігають додолу з стебел.
Впиваються корені: - Хай все розквітне!!!
Відродиться світ із глибоких джерел.!
Краплинки співають, шумлять стоголосо,
Зливаються в хор весняного дощу.
Шепочуть, гукають, кричать і голосять:
- Виходьте, хто спраглий. Усіх пригощу.
Спрагла земля жадно ковтає
Кожну краплину святої води
З коріння по стовбурах, стеблах вертає,
Народжує листя, квітки і плоди.
Дощ і туман… По-весняному теплий…
Сад зупинився у передчутті…
Ще мить… Оживе зимою полеглий,
Розсиплеться цвітом, немов конфеті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834043
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2019
Сміявся день, ловив людей за руки,
Вів у поля, городи, до води.
Такого дня не може бути муки,
Не може бути чорної біди.
Сміявся світ, розставив свої сіті,
В них радо борсалася не одна душа,
На всіх одне сміялось щастя в світі,
Скубло траву народжене лоша.
А вже смертельна зірка запалала,
Вселенський біль ввібрала у собі,
Чорнобилем на землю мою впала
І проросла у гіркому стеблі.
Пролився дощ… пекуча чорна злива,
Випалював легені чорний дим.
Нема пташок – лиш обгорілі крила,
Стояли сосни, вбрані в рудий грим.
Стояли сосни, а коріння мертве,
Будинки-пустки, лялька у вікні…
Померла Прип’ять, й віриться заледве,
Що ще колись засвітяться вогні…
Хіба що пам’яті, бо треба пам’ятати,
Бо бабця, що лишилася в селі,
Не втомлюється кожен день чекати,
Як вЕрнуться додому журавлі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833623
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2019
Торкнутись неба... Розігнати хмари,
На землю впасти радісним дощем,
Щоб змити власні страхи і примари,
Щоб змити біль, що у душі пече.
Набрати в пригорщі ясного сонця,
Розквітнути, як вишні-яблунІ,
Пірнути в щастя до самого донця,
Розтанути у голосній луні.
І полетіти жайворонком в поле,
Й напитися нектару, як бджола,
Щоб розпрощатися з прадавнім болем,
Щоб зморшку суму стерти із чола.
І полюбити… Щиро, як ЛЮДИНА,
І полюбити… Щедро, як ЗЕМЛЯ,
І вірно, як кохає лебедина,
Й невимушено, як уміє немовля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833202
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2019
Камінь серце здушив, чи вже серце камінне,
Ллється бруд із екранів, білбордів, газет.
Люди, є щось у вас святе, щось нетлінне?
Щось коштовнішо-більше, ніж найбільший бюджет?
Все суспільство в болоті, як потім відмитись?
Скільки років пройде, століть чи епох?
Скільки крові невинної має пролитись,
Щоб воскрес усередині кожного Бог?
Гроші правлять людьми –папір і чорнила –
Тільки в кожного є своя вартість й ціна.
Україно, ти стільки героїв зростила!
Хто іуд породив? Чия в тім вина?
Все закінчиться… скоро… Мойсей сорок років
До свободи виводив вчорашніх рабів.
Нам же навіть не треба вождів і пророків,
Провести аудит лише власних скарбів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832305
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2019
Холодно… добре, що в душі є те, що зігріває…
Холодно на вулиці… добре, як на тебе гарячий чай чекає.
Навколо холодні люди… зігрію усмішкою перехожого…
Важко зустріти такого, як ти… може, знайти хоч схожого…
Холоднечею віють пости з власного монітору…
Віртуальним замінив красу домашнього двору.
Мов кулі, пронизують, калічать, вбивають розум,
І ти не пручаєшся,не борешся, ти просиш добавити дозу…
Так холодно надворі,теплим шарфом замотаюсь.
Додому, у затишок, до сім’ї я повертаюсь.
Закрию ноут до ранку – прощаюся з мережею…
Лишаю віртуальність за бортом, поза межею…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832266
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2019
Рожевий цвіт лежав на абрикосах,
А сніжно-білий впав на аличу.
Виблискував в холодних ранніх росах,
Насінням падав в ноги орачу.
Летів із вітром по усіх деревах:
На вишні, на черешні, яблунІ.
Святкові наречені-королеви
Весну вітали в білому вбранні.
Вистукували барабанний дріб лелеки,
Закохані співали солов’ї –
Неприбрані соромились смереки,
Наїжачивши голочки свої.
А веснонька дівчиськом невловимим
Бешкетувала поміж білих хат,
Сипнула сміху в пригорщі дитині,
Сипнула щастям просто, без оплат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832150
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2019
Що робити, я не знаю –
Цілий день я не встигаю…
Не встигаю сумувати,
Лінуватись і поспати,
Плакати і ображати,
Чи сваритись, чи повчати,
Хочу трохи покричати
Чи хоч повередувати…
Хочу так, що хоч заплач,
Та немає часу – бач!!!
Бо роботу іншу маю:
Рідним я допомагаю,
Я піклуюсь і кохаю,
Я себе перемагаю,
Я радію, я сміюся,
З негараздами борюся,
Затишок роблю в квартирі,
Засіваю зерна щирі,
Обіймаю, утішаю,
І тому часу не маю.
І за це найближчі люди
Допоможуть мені всюди.
Як почну я сумувати,
Вони будуть розважати,
Як сльозинка потече,
Ви підставите плече.
І образи враз зникають,
Бо на мене десь чекають.
Лінь втікає, бо турбота –
Це любов, а не робота…
Часом втомлююсь, та знаю -
Головне в житті встигаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831874
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2019
Холодне сонце ранньої весни,
Предтеча літніх днів спекотних.
Стоять ще сонні ясени,
Лелечі гнізда ще самотні.
А над полями лине аромат
Ріллі, фіалки, праці і натхнення.
Від Києва до Криму і Карпат
Несе весна життя благословення.
Несе весна надію на крилі
У втомленого, виснаженого птаха.
Тому й вертаються додому журавлі
І прокидається найменшенька комаха.
Несе весна старт для нових ідей,
Початок тим, хто хоче все спочатку.
Лиш треба сміття вимести з грудей,
Вдягнути душу в смокінг і краватку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831869
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2019
А вона заплітала промені в коси,
Ховала під віями зорі вечірні,
Вмивалася вранці кришталевими росами,
Мала стан тополиний та плечі покірні.
А вона йшла по світу без компромісів,
Не визнавала поразок і кольорів пастельних,
Слова її важили тисячі гострих списів,
Не раз мандрувала по шляхах пекельних.
А навколо сади в вінки хати вбирали,
Зацвітали поля волошками в житі,
В вирій прожиті роки лелеки забрали,
А душі ще хотілось поніжитись в літі.
Ще не всі були пройдені тракти-дороги,
Ще не всі посадила й посіяла квіти,
Та вже пишуться долі її епілоги,
Авторами яких є онуки і діти.
І коли у воротах весна солов’їна,
І коли у річках пробудилась вода,
Сяде бабця поважно скраєчку поліна,
А з очей виглядає душа молода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831484
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2019
Давай відверто поговорим про любов,
Всепоглинаючу і руйнівну, немов цунамі,
Таку, що змушує кипіти нашу кров,
Яку не втримають ні рамки, ані рами.
Тендітну й ніжну, наче первоцвіт,
Й таку ж всепереборну і сміливу,
Безмежну й безкінечну, як і світ,
Й живильну, наче в літню спеку злива.
Тремтливу й полохливу, як пташа,
І впевнену, як те, що завтра зійде сонце,
І нерозгадану, як і твоя душа,
Й малу, немов синиця у долонці.
І щиру, як дитячий сміх чи плач,
Джерельночисту, мов вода з криниці.
Моя любов така… Чи ти не бач?
А ти такою можеш похвалиться?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831362
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2019
Такі реалії: всі мають свою думку,
І кожен впевнений, що знає більше всіх.
По факту граємо слухняно в дудку,
Плюємось, чубимось, збиваєм з ніг.
Пани як сваряться, тріщать чуби у хлопів,
Їм паляниці, а нам крихти зі стола.
Найлегша й найганебніша робота –
Підкидувати в вогнище дрова.
Бо легко прописати мораль, норми,
Устави скласти, хто як має жить.
Вдягти народ в стандартів чіткі форми,
І вчити, вчити, ще раз вперто вчить.
Нехай дойде… Бо як піднімеш носа,
Як, не дай Бог, щось проти мовиш ти,
Закриє писок зграя стоголоса,
Людський оскал страшніший pf суди.
В такому галасі й оглухнути не важко,
І хтось один тут знайдеться такий,
Який повільно, впевнено, хоч важко,
Підніме голову і йтиме до мети.
Усе стерпіти можна в цьому світі,
І меншовартісність – для нас сьогодні харч.
Ба він – діяч!!! Тобі ж не зрозуміти,
А пнешся в владу, от нахаба, бач!!!
Я просто хочу вирватися з касти
Обділених і дріб’язкових душ.
Злетіти хочеться, хоч можна не раз впасти.
Чекаєш зміни? Просто встань і зруш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831313
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2019
У далеких світах, де шляхи стеляться дорогами,
Де навіть сонце в небі чужого відтІнку,
Все більше сумуєш за своїми порогами,
Все більше згадуєш свою рідну домівку.
І вже хата не стара, і чорнобривці не звичайні,
І пахне село молоком і дитячим щастям,
У мандри кличуть береги безкрайні,
Яблуні обіймають зеленим листям.
А молодості хочеться нового і далекого,
А молодість не сприймає турботи батьківської,
Відлітають діти у світи лелеками,
Шукаючи долі власної королівської.
Але й повертаються, тільки по осені,
Коли тіло зміцніло, душа подорослІшала.
Повертаються в щасті, чи голими-босими,
Бо в колисці себе половину залишили.
У далеких світах, де дороги стеляться шляхами,
Де стук серця звучить дзвоном церковним,
Найсвятіша дорога – в дитинство до мами,
Без неї щастя не буває повним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830952
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2019
Ця весня для нас двох, не віддам більш нікому нізащо,
Хай розсиплеться Всесвіт, хай зійдуть планети з орбіт.
Ти питаєш мене, за що ми зустрілися, ЗАЩО?
Ми зустрілись, щоб разом в любові прожити сто літ.
Ця весна для нас двох, ці світанки, ці трави, ці квіти,
Все для нас…бо, крім нас, більш нікого у світі нема.
Вітер в твому волоссі шепоче: - Зустрінемось в літі…
Не зустрінемось, в душах закоханих завжди буяє весна.
Ця весна для нас двох, молода,незрадлива, вродлива,
Тільки нам про кохання співають в саду солов’ї,
Ми від щастя змогли одягнути одні на двох крила
Й відірватись від буднів, від звичок, піднятися вище землі..
І як будуть у мене зимою посріблені скроні,
Та душа у весні буде поряд з твоєю блукать,
Ти візьмеш в свої руки мої зморшкуваті долоні
Й поцілуєш так ніжно, як можеш лиш ти цілувать.
Ця весна для нас двох, не віддам, не пущу, заховаю,
Збережу на віки, оспіваю в одній із пісень
Те, як сильно тебе, рідний мій, я люблю, як кохаю
З року в рік, із весни до весни, кожен день.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830537
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2019
Тішиться рілля плугом,
Бусел –зеленим лугом,
Весняний ліс – первоцвітами,
Вербичка – пухнастими вітами,
Дівчатко – довгою косою,
А я не натішусь тобою.
Сміється до рибки струмочок,
До вітру – найперший листочок,
До сонця – жовтенька кульбабка,
І навіть в болоті жабка
Тішиться весною,
А я не натішусь тобою.
Танцює у полі вітер,
І бджоли в яскравих квітах,
Дощ проливний і веселка,
Дівча молоде і люстерко,
Сусідка стара з ворожбою,
А я не натішусь тобою.
Цілує веснянка діброву,
Козак – молоду чорноброву,
Цілую без втоми й упину
Тебе, мій коханий єдиний.
Бо взимку, весною і в літі
Для мене ти кращий у світі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830464
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2019
В добу докомп’ютерної свободи
Розум не знав двійкової системи обчислень,
Він не знав найбільшої нагороди,
Як нова книга для почуттів і мислень.
Мріяв про нездійсненне і мріяв, як це здійснити,
Любив по справжньому і ненавидив щиро,
Було в його силі цілий світ змінити,
Знищити війни і засіяти Землю миром.
Фантастичний час це був для романтики,
Ідеалісти були на чолі ідеологій,
Минулось – лишились з цукерок самі фантики,
Жорстокий світ комп’ютерних технологій.
Жити зручно – за тебе усе вирішують,
В монітор почуття поселили,
Світ живий віртульним заміщують,
Нам це треба? Ми цього хотіли?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830215
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2019
Весно, веснонько, весняночко,
Розбуди мене спозараночку,
Умий личко не водою,
А прозорою росою.
Весно, веснонько, весняночко,
Коло мене сядь на ганочку,
Відігрій найперші квіти,
Щоб в саду моїм розквітли.
Весно, веснонько, весняночко,
Ясноока, мила панночко,
Полети понад степами,
Із трави вкрий килимами.
Весно, веснонько, весняночко,
Заведи танок-співаночку
Із садами і дібровою,
І ще з дівкою чорнобровою.
Весно, веснонько, весняночко,
Я ж прокинулась спозараночку
Тебе вийшла зустрічати,
Тож заходь у двір до хати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830198
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2019
Понад полем, над лугом і гаєм,
Над садами дитячих надій
В рідні гнізда, додому вертають
Журавлі із далеких країв.
Повертають… І гнізда пташині
Оживають від мертвого сну.
І журавки – прудкі господині –
Прибирають, наводять красу.
А буває: в село приїжджаєш –
Самотіє хатина-гніздо,
Зараз вернеться!!! – все виглядаєш,
Звідти ж ще не вертався ніхто.
Та весною не час сумувати,
Нам курличуть з небес журавлі,
Той щасливий, хто має куди повертати,
Той, на кого чекають на рідній землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830152
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2019
На роздоріжжі світів, там, де кінчається всесвіт,
Де чумацький шлях довів до місця призначення,
Де нові сузір’я хтось тільки починає креслити,
Тільки твоя зірка має найбільше значення.
Там пітьма, поглинаюча, чорна, пожадлива,
Пітьма в кожній молекулі, і молекул пітьма.
Та в міцних руках, вона - глина піддатлива,
Тільки добре міси усіма десятьма.
Там початок, там старт, підхопив естафету,
І побіг… чи пішов… чи на старті лишив…
Ти – герой і ти – автор свого сюжету,
Як захотів, так життя своє власне прожив.
Коли сил ти своїх шкодувати не будеш,
Наче той марафонець з олімпійським вогнем,
Частинку всесвіту побудуєш, здобудеш
І, як атлант, підіпреш своїм сильним плечем.
А від вогню запаляться нові зорі,
В ту хвилину пітьма крок відступить назад.
І як глянеш навколо в далі неозорі,
Вже атлантів позаду стоїть цілий сад.
Саме так розширюється, розростається всесвіт,
І я дуже не хочу, щоб стискався світ.
Хай стоять ті, що тримають схід сонця - засвіт,
Ще мільйони мільярдів світлових літ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830066
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2019
Ми всі – солдати на війні, одягнені у піксель й берці,
Думки під касками, серця в бронежилетах.
Загартовані, зачакловані, залишені в одвічнім герці,
Вогонь в очах, руки у кастетах.
Звикли від грому грамати ховатись в глибоких окопах стандартів,
Тільки б ніхто не заскочив, ніхто не побачив
Оголену душу, не сховану, беззахисну проти штампів і жартів,
Не перетнув межу контакту, яку ми позначили.
Війна тривалістю в життя мучить, вбиває, перетворюється на в’язницю.
Особистості губляться в сірій масі.
Одягаємо піксель на обличчя, щоб стерити найменшу різницю,
Жити часто зручніше у масці.
Але є сміливці, ті, що зі знаменом самі на барикади,
У них дух сильніший за крицю,
Не чекають, не просять, не хочуть, бояться пощади,
А після бою знову сіють пшеницю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830022
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2019
Старезна груша в батьківськім саду
До сонця зашкарублі тягне віти,
І думає: - Ще сонечка хоч раз вкраду
Щоб післязимну душу відігріти.
Щоб ще хоч раз коріння ожило,
Й святого соку від землі надпИло,
І листям на гілляччі проросло,
І грушами у серпні уродило.
Старезна груша небо підпира,
Хоч сили з кожним роком покидають,
Порепалась, потріскалась кора,
Її зайці уже зимою не чіпають.
Із кожним роком більш сухих гілок,
Прийде господар – будуть гарні дрова,
Та все ж стоїть, не визнава спілок,
Підрізана, та штибна й гонорова.
Солодкі груші, мов фруктовий мед,
Торкнуться вуст – і знов мала дитина,
У голові Шекспірівський сонет,
Навколо трав розстелиться перина.
Навіються серпневі літні сни,
І терпкий смак безмісячного неба,
Й чергової прожитої весни...
Минає груша... Може, так і треба?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829705
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2019
До мене в душу радість попросилась.
Мала, стояла край зачинених дверей,
- Ти звідки? – запитав, - Мовчиш? Мабуть, прибилась…
Й пустив погрітись до своїх грудей.
Вона скраєчку, трясучись, стояла,
Налякано дивилась навкруги.
І крізь шпаринку вперто виглядала,
Так, наче хтось за нею мав прийти.
- Голодна? Ось візьми окрайчик сонця,
Як спрагла, випий крапельку роси.
Візьми із квітів шматочку суконця,
Зручніше вмощуйся, накрийся і поспи.
І цілий день ходив, берігши душу,
Берігши радість від чужих і злих очей.
Аж сам втомився, відпочити мушу,
Щоб розібратися у сутності речей.
Та раптом щось в мені заворушилось.
Заглянув в себе: - Де ж налякане дитя?
А радість господинею тут залишилась,
Душі і тіла, і всього мого життя.
І, наче баба жадібна, прийшла із казки,
Гука: - Вже мало місця мені тут.
Не видно в погляді її страху чи ласки,
Кричить: - Подай мені ще більший кут.
Тому по світу йду із радістю на пару,
Дарую радість кожному з людей,
Візьміть, хто хоче, цю малу почвару
І поселіть в кутку своїх грудей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829525
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2019
Зустрічі бувають різні –
Весняні, холодні, випадкові,
Для когось дуже необхідні,
Предтечі великої любові.
Тривалістю в одне життя,
Тривалістю у цілу вічність,
Для радості, для каяття,
Чи ті, що перекреслять звичність.
Зі щастям, з мріями, із другом,
Із рідним домом чи далекими світами.
Із полем зораним, із чорним плугом,
Із дітьми, і живими ще батьками.
Жадані, головні, що все змінили,
І ностальгійні, зі сльозою на щоці,
А ще такі, які дарують крила,
Чи кольорові долі олівці.
Є зустрічі одного із юрбою,
Такі, коли ти пан, або пропав,
Буває, зустрічі народжують героїв,
Коли спіткнувся, впав, але піднявся, встав.
Є ті, що в пам’яті закарбувались,
Є ті, які би сам хотів забути,
Хоч ти їх проганяв, вони вертались,
Чи ті, яких не сила повернути.
Бувають зустрічі з солодким чаєм,
З цукерками чи келихом в руці,
Та кожен , мабуть, на свою чекає,
Бо ми своїх є зустрічей творці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829399
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2019
Величезна піч у хаті
Широко розкрила рота.
Дрова пожира цибаті,
Стелиться до ніг жарота.
Трускотять сухі поліна,
З комина втікає дим,
Молоком тече по стінах,
Котиться в поля, сади.
А страшезна піч скрегоче,
Жаром дихає, пихтить,
Важко з повагом шепоче:
- Я готова, що робить?
На столі у білій мисці
Під чистеньким рушником,
Як дитина у колисці,
Тісто спало добрим сном.
Спало і росло, і спало –
Добре пом’яті боки,
І тихенько виростало,
Піднімало рушники.
А як стало мало місця,
Що не можна вже чекати –
Стало тістечко проситься
І на стіл стікать-втікати.
Бабця в фартушку старенька,
Біла й добра, як та піч,
Жменю борошна легенько
Посипала навсібіч.
Паляниці на лопату
Велику поклала,
І у піч живу горлату
Бережно саджала.
Пеклись-грілись паляниці
В капустянім листі,
Малювались в багряниці
Шкоринки золотисті.
Віддала житнім хлібинам
Піч тепло і жар,
Хай смакує вся родина –
Втомився димар.
Сонно позіхнула,
Заслінку закрита,
З легкістю зітхнула:
- Час і відпочити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829108
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2019
Сумує день, насупив сірі хмари,
Дощем сльотить, спинився і притих.
Одяг на носа монохромні окуляри,
Поважно розгляда людей простих.
Усі спішать – життя ж не зупинилось…
Робота, справи, відстань, дітвора…
Усі спішать… А що нам залишилось?
Урбаністична швидкісна пора.
А день стоїть, заглядує у вічі,
Бажає людям розказати про красу,
І супить хмари сірі на обличчі,
І на гіляччя розсипа росу.
Я зупинюсь… погляну в синє небо,
Здригнувся ти? Не бійся, зачекай.
Ти покажи, мені це дуже треба,
Як сонце обіймає рідний край.
Як з крапельки дощу росте веселка,
Як бруньки виростають на вербі,
Як з вирію летить старий лелека,
Як дід столітній їде на гарбі.
Спинився день і кличе нас спинитись,
Дихнути глибоко і скинути вантаж,
Навколо себе й в себе подивитись
І для натхнення віднайти пейзаж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829005
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2019
Годинник на стіні відмірює життя,
Проходить час, з собою нас гукає.
Ми думаєм, що йдемо в майбуття,
А ми минаємо, в минуле ми втікаєм.
Годинник на стіні відмірює любов,
Перевіряє, ставить на ній пробу,
лишає справжню, без прикрас й обнов,
чи посилає знов чергову спробу.
Годинник на стіні відмірює печаль,
Збирає смуток, доки скажеш: -Досить!
Веде рахунок перемог й проваль,
В найтяжчі миті дзвоном заголосить.
Годинник на стіні, німий спостерігач
Володар часу, вічний і нетлінний,
Вбиває час, безжалісний палач,
Життя вбиває – Божий дар безцінний.
Лише одне годинник на стіні
Безжалісно не зможе погубити –
Близькі, які пішли, живуть в мені.
А я у дітях своїх буду жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828848
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2019
Вже поле дихає весною,
Старий прокинувся ставок,
Розлогі верби над водою
Вітають з вирію пташок.
Поважно й урочисто трактор
Оре… аж стугонить земля.
Святої він картини автор,
Що називається «Рілля».
Хатини чепуряться, вікна
Вмивають від важкого сну,
Змивають зиму – нехай зникне,
Весну виглядують ясну.
І перші проліски у лісі,
Мов сині вогники малі,
Голівки підняли і в втісі
Зігріли грудочки землі.
Прийшла весна, прибрала чисто
Ліси, сади, луги, поля,
Її стрічайте урочисто,
Бо радість по землі гуля.
І ще одне сказати мушу,
Коли весна до вас прийде,
Прибрати не забудьте душу,
У ній хай злоби не знайде
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828781
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2019
Захворіла в мами доня,
Каже: - Горлечко червоне.
Каже: -Горлечко болить,
Що не можу говорить.
Як же бути? Що робити?
Треба горлечко лічити
Чаєм із малиною,
Липою, шипшиною.
Медом солоденьким,
Лимоном кисленьким,
Компрессом гарячим
Вилічу – побачиш -
Каже мама доні,
Цілуючи скроні.
- Не хвилюйся, мамо,
Все не так погано.
Буду здоровенька,
Дай лиш щось смачненьке:
Дві цукерки й шоколад,
Ще вишневий мармелад,
Пряник ярмарковий
І тортик вершковий.
Всі на світі діти
Не люблять хворіти,
Бо дорослі мами
Вже забули самі,
Як були маленькими
З косичками дрібненькими.
І самі як сумували.
Як їх мами лікували
Пігулками з гіркотою,
А не дитячою смакотою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828687
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2019
З тобою важко… кожен божий день
Ти змушуєш себе перемагати…
Колись я знала тисячі пісень,
Сьогодні вже не хочься співати…
На рівні генів ти мене змінив,
Хоч я, блаженна, зовсім не пручалась,
Я думала, що ти мене любив,
Смертельно-хвора, я не лікувалась.
В бездонній прірві люблячих очей
Тонула, падала, губила свою душу.
Впивалась солодом розбурханих ночей,
А ти п’янку приносив мені ружу.
Настала мить, коли ми стали «МИ»,
Коли із двох в єдине поєднались,
Якщо буває щастя між людьми,
То ми у ньому плавали-купались.
Ми щастям дихали, ми щастя на обід
Без хліба-солі вдосталь смакували.
Щасливі не рахують своїх літ,
І ми своїх разом не рахували.
Та якось вранці, як прийшла весна,
Душа від сну тривожно пробудилась.
Навколо глянула: Де я? Мене нема!!!
Я у тобі і щасті розчинилась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828660
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2019
Всміхнулась жінка, чи сама Весна,
І у кімнаті поселилось сонце.
Всміхнулась жінка – пробудилось з сна
Усе, що помістилось на долоньці:
Любов, надія, щирість, доброта,
Жертовність, ніжність,ласка і турбота,
А ще краса – жіноча і проста,
Якій є зайвою усяка позолота.
Всміхнулась жінка – ожили поля,
Лелеки з журавлями повернулись,
В барвисті квіти вбралася земля
І в лісі сині проліски проснулись.
Усі радіють: -Вже прийшла весна!
Погляньте, вже весна до нас вернулась!
Усе живе прокинулось зі сна!!! –
А це лиш просто ЖІНКА усміхнулась!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828102
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2019
В неозорім полі мрії неозорі,
Лише щирі сльози чисті і прозорі,
Рідним може бути той, хто вірно любить,
Той, хто помилявся, тебе не осудить.
На світанку зорі, мабуть, найясніші,
В відвертій розмові стаємо чистіші.
І життя для того радість посилає,
Хто його з дитячою щирістю вітає.
Вітер в морі тільки парусу потіха,
Хочеш перемоги - не лякайся лиха.
Любо милуватись, коли спів лунає,
Важче затулятись від тиші, що волає.
Тільки білі хмари летять понад нами,
Чорні розсипаються грозами-дощами.
Легко жити легко, важче – справедливо.
Найважче зрозуміти, що життя – це диво.
Пробігають поруч дерева й автівки...
Хто зуміє виписать у щастя путівку?
Мріємо про море, пальми з відпочинками,
А життя – лиш відстань між двома зупинками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828017
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2019
Присядь, моя доле, поряд зі мною,
Спинись, не біжи, бо і я не втечу,
Мене ти навчила бути собою,
Хоча і не раз довела до плачу.
А хочеш, подам тобі чаю горнятко,
Солодкого, з медом,втомилась – спочинь.
Коли я хотіла почати спочатку,
Мене рятувала від власних гординь.
Не раз я іної долі бажала,
Щасливої, доброї, як у людей,
Не гнівалась ти, а просто чекала,
І скарби складала до моїх грудей.
Я плакала – ти мене вчила жаліти,
Я падала – ти підіймала мене,
Зневіра коли не давала злетіти,
Шептала: - Минає усе, й це мине.
Коли я з самотністю подруги стали,
Коханням у серці моїм розцвіла,
Без бід, які ти мені дарувала,
Бути собою я б не змогла.
Присядь, моя подруго, ось і ослінчик,
Спинись, бо і я нікуди не спішу.
З тобою ми зв’язані, ось і промінчик,
Усім, що дала ти, я дорожу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827871
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2019
На старому, як Всесвіт, базарі,
Такий самий старенький гончар
Від світання до пізньої зорі
Свій товар продавав-роздав.
Покупців кожен день приходила хмара,
Попит- черга були, хоч висока ціна.
Глечик сам вибирав свого владара,
І в цьому найбільша була таїна.
.
На видному місці, аж очі сліпили,
Стояли із золота глеки в рядок.
Багато їх хтіли, та мало купили,
Грошей не заробиш із жадних думок.
Хто скарбу не мав заплатити за злато,
Із міді підробки в сусіда купляв.
Щоб мать, працювати треба багато,
Не вийде: схотів, прийшов та й узяв.
Люди найбільше їх купували –
Хотілось багатства понад усе,
Щоб їх поважали, їх вихваляли,
Мілка душа себе гордо несе.
Полиці вгинались від амфор чудесних,
Фаянсових кухлів, ваз кришталевих.
Розписаних пензлями майстрів небесних,
Вартих руки і вуст королеви.
Не часто до них люди зводили очі –
Не всім до снаги пізнати красу,
Візерунки столітні, картини пророчі
Вивчать, розуміти немає часу.
В далекім куточку на нижній полиці
Стояв лиш один запилЕний дзбанок,
Але, якщо хтось хтів правди напиться,
Просився зробити маленький ковток.
Він був найдорожчим, бо тут зберігалась
Чиста, джерельна холодна вода.
Цей глечик був повний, у інших лишалась
За гарними стінками лиш пустота.
***
Не знаю, чи це правда, чи билина,
Але спокою думка не дає,
Що кожен глек, як і душа людини,
Лиш треба вибрати, ким ти справді є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827798
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2019
В модернім житті і люди модерні…
Роботи працюють скрупульозно…
Тому й роботизуються щоденно
Людські серця з красивих у серйозні.
Наточені до алгоритму фрази,
Чергові посмішки збайдужевілих лиць,
Проходить людство послідовно фази,
Щоб робот твердолобий появивсь.
А робот що? Чи вміє він любити
Тепло батьківської старечої руки?
Чи вміє мислити при вмінні говорити?
Сльозинка доторкнеться до щоки?
Такі часи: бетон, метал, пластмаса…
Модернізація вже дійсність, не проект…
Ми «люди» замінили словом «біомаса»…
Чи має серце штучний інтелект?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827235
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2019
Є у брехні різні подоби,
Вдягається в різні одежі вона.
Жалю, надії, заздрості, злоби...
Різні подоби- брехня лиш одна.
Виправдань сотню в кишені тримає
Навіть найменша простенька брехня:
- Я не хотів, ніхто не прознає,
Це не надовго, всього на пів дня...
Може сховатись брехня в добрім слові,
Під маскою жалю чи співчуття,
Але всі слова її варті плови
З твого пшеничного поля життя.
Правда не має масок і фальші,
Правда одягнена в щирі слова,
Сьогодні чи вчора, завтра і завше
Одяг один, бо й правда одна.
Комусь найдорожча, комусь не потрібна,
Зайва для когось, для когось вантаж.
В одному наряді, тому правда й бідна,
Ексклюзив, що вмістився в однотираж
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827208
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2019
Прийде час, коли я стану спогадом,
Коли звільнена очищена душа
Полетить над хмари понад обрієм,
На останню сповідь поспіша.
Ти живи… за мене і за себе.
Та якщо сльозинка заблищить,
Віднайди мене на синім небі,
І продовжуй жити і любить.
Я прийду до тебе опівночі
В сон тривожний,в сон на самоті,
Поцілую рідні сині очі
Сховані в кімнатній темноті.
Вранці питиму з тобою каву,
По роботі втому заберу,
А як стрінеш нову і ласкаву,
Отоді я остаточно вмру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826968
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2019
Світлячок у темну нічку
Чистив свої черевички.
Мив вечірньою росою,
Зірочкою золотою
Аж до блиску натирав,
Промінь в місяця узяв,
Срібні зав’язав шнурівки –
Вже готовий до мандрівки.
Фрак вдягнув і капелюха,
І веселий відчайдуха
В гості полетів до квітки
З нею зустрічать досвітки.
Черевички у польоті,
Наче зорі в позолоті,
Вогниками миготіли,
І горіли, і світили.
Як минула темна нічка,
То й загасли черевички.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826911
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2019
Гойдає вітер весну на подвір’ї,
Немов маленька, тішиться вона.
То холодно, то тепло на узгір’ї –
Гойдається на гойдалці весна.
Кора березова вже чує сік по венах,
Підсніжник злякано голівку підійма,
Іще маленький, в снігових пеленах,
Глядить – на гойдалці гойдається весна.
А сміх весняний лине аж до неба,
Де сонця промені, мов золота струна,
У лузі в котики вдяглась старенька вЕрба,
Сміється-бавиться на гойдалці весна.
До блиску чистять горобці пір’їни,
Комашки пробудилися від сна.
Летять на крилах вітру до Вкраїни
Шпаки і жайвори, і радісна ВЕСНА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826792
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.02.2019
На роздоріжжі сумнівів і прагнень,
Коли вмостився вечір спочивати,
Роблю ревізію своїх досягнень,
Перераховую вчорашні втрати.
Холодні статистичні підрахунки
Калькуляторно розум розкладає,
Рахує серце власні подарунки,
Кого згубило, хто іще чекає.
Без поспіху складу все на полиці,
Щоденні звіти, плани, діаграми -
Такі собі важливії дрібниці –
І подзвоню в село до мами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826720
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2019
На гілці всілись котики,
Пухнастики малі.
Цілують їхні дотики,
Грудочки землі.
А сонце усміхається,
Дивлячись на те,
Як котики гойдаються,
Коли їх вітер гне.
І з гілки не втікають,
Бо мають кожушок,
На весну виглядають
З вербових подушок.
Ні сніг, ані морози
Маленьким не страшні,
Бо знають верболози –
Вже дні йдуть весняні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826491
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2019
Буває так: ідеш собі, ідеш,
Минаєш осені, стрічаєш весни…
Чогось шукаєш… А чого знайдеш?
Що втратиш? Будь з собою чесний.
Роки біжать стежками в небеса,
І не п’янить вночі солодка м’ята…
Цілує холодом вже вранішня роса,
В очах вже мудрість давнього Сократа.
Як пересієш через пальці час,
Знайдеш скарби, що в ньому заховались:
Стежина в поле замість швидких трас
І місце, де тебе вже зачекались.
І вечори, де разом з молоком
Спокійної розмови наллєш в склянку.
Де матіола лащиться котом,
Де вишні прихилились у рум’янку…
Отак буває: йдеш собі, ідеш…
І губиш по дорозі свої весни…
Та щастя лиш тоді ти віднайдеш,
Коли з собою будеш завжди чесним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826386
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2019
Так добре. Так легко. І вже не болить.
Диво молитва створила …
Тепер років сто я повинен прожить…
Та звідки взялись білі крила?
Так добре. З грудей уже кров не тече.
І рани чогось затягнулись.
Від вирослих крил тільки ниє плече,
І всі ми у біле вдягнулись.
Так тихо… навкруг тільки білий туман
І хмари м’які і пухнасті…
А де ж заховався стражденний Майдан?
Чом постаті тьмяні й неясні?
Я –ангел? Чому? За що мені це?
Чи цього просив я у Бога?
Я навіть не бачив убивці лице,
Ступив лиш на власну дорогу…
Як бути мені? Вже кінець боротьбі?
Та янголи все прибувають…
Всі вільні і рівні, відомо ж, рабів
До раю в цей день непускають.
Невпевнено крила розправлю, в політ
Уперше на крилах беруся.
Лечу на Майдан, до бруківки і плит,
Із ворогом й мертвий борюся.
Прикрию від кулі дівча молоде,
Підкину товаришу каску,
І кожен убитий за мною прийде,
І Бог нам пошле свою ласку.
Матусю, не плач, бачить Бог, не хотів
Лишити тебе сиротою.
Я просто тебе й Україну любив
Й по смерті лишився собою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826226
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2019
Був постріл… жахлива злива
Летіла із мінометних черг.
Усе в диму, а хотілось дива -
Перемогти й не пустити душу вверх.
Лишилась молодість за лінією фронту,
Герої років своїх не рахують,
Вперед!!! До нових іти горизонтів,
Хай за спинами діти майбутнє будують.
Бій пройшов, залишилась страшенна втома,
Й тиша, така, що вуха позакладало.
І від патронного пилу оскома,
І поле, що раненими стогнало.
Як помив від війни руки й серце,
З побратимом обідать вмостився,
Сірий кіт об коліно терся,
На стілець біля тебе всівся.
Проти щирості людської куля безсила,
Втома на другий план відійшла,
Бо війна ця ангелів зростила,
А ангелам смерть не страшна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825838
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.02.2019
На межі підсвідомого щастя,
На кордоні здійснЕних бажань
Розділю нерозділені пласти
Прагнень, віри, надій, сподівань.
Хоч спочинку проситимуть ноги,
Втома буде ложить до землі,
Не зійду зі своєї дороги,
Не покину старання свої.
Праця й піт черговУ здійснять мрію,
Ложе з лавру мене вже чека,
Зупинюся, приляжу й знов мрію,
Знов шукає роботу рука.
Так життя пролетить перемінно
Між спочинком і здійсненням мрій.
Буде біль в нім і сум неодмінно,
Але жити без мрії не смій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825691
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2019
Мале кажаненятко
Між мамою і татком
На гілочці висіло,
Бо спатоньки хотіло.
А мама-кажаниха
Співала сину тихо:
-Засни моє дитятко,
Маленьке ангелятко.
На небі сонце сходить.
Сонька за руку водить,
До самої вечері
Ти спатимеш в печері.
Ми з нашої любові
Пошлем сни кольорові,
Щоб ти зростав щасливим,
Найбільше наше диво.
І снились каженяті
Яскраві і крилаті
Дитячі щирі мрії
І вітри степовії,
Й яскраве жовте сонце
У нього на долонці,
Барвисті трави-квіти,
Що змушують радіти,
А поряд мама й тато,
Що сина вчать літати,
Метелики чудові
І рибки кольорові.
А як сховалось сонце,
І вечір охоронцем
Прийшов, збудив малого,
Не видно вже нічого,
Мале кажаненятко
З матусею і татком
Літало понад полем.
Все різнокольорове,
Таке, мов з його сну,
Ввижалося йому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825556
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2019
Буває щастя різним на землі,
В кишені кожен щастя має.
Один знайде у зораній ріллі,
У вірних друзях інший відшукає.
До когось щастя разом з немовлям
Внесуть у вчора ще порожню хату,
А хтось усе життя петля,
Щоб власне, особливе відшукати.
Комусь автівку щастя принесе,
А хтось проснувся вранці – і щасливий,
Щасливий хтось, коли життя спасе,
Чи босоніж пройде у літній зливі.
Сховалось щастя у простих речах,
Й щасливим може кожен стати,
Лиш, пам’ятай: усе в твоїх руках,
Знайдеш, якщо не втомишся шукати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825117
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2019
Коли спаде на землю ніч,
Коли заснуть на небі зорі,
Запалимо ми сотні свіч
З багаття нашої любові.
Коли всі води річкові
Наповняться поталим снігом,
У кожнім новім сплескові
Дзвенітимем щасливим сміхом.
Коли підсніжники в гаю
Проб’ються через сніжну ковдру,
Ми їх попросим до раю
Встелити нам дорогу довгу.
Із вирію нам принесе весна,
На крилах почуттів шаленство.
Усе мине… Мине й вона…
Та в душах лишиться блаженство.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825108
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.02.2019
Живемо в цирку, та чомусь не смішно,
Хоча квитки придбали в перший ряд.
Аншлаг в шатрі, але прогноз невтішний,
Вже клоуни вдягли новий наряд.
Інтерактивом вся просякнута програма,
Не розумієш, хто учасник, хто глядач,
Гіпнотизер покаже діаграми
З придуманих здобутків і невдач.
Зуміє фокусник начарувати диво,
За вуха з шапки вийме хапуна,
І, щоб ми почувалися щасливо,
Його посварить і попросить «На…»
А на арені вже дресирувальник
Із батогом з-під лоба спогляда,
Він диких звірів головний начальник,
А де ж ті звірі? – всі їх вигляда…
Гарапника розправить, зрозумієм,
Дресируватимуть сьогодні тільки нас.
А ми слухняні, навчені, ми вмієм,
Ми терплячкі до канчука й образ.
Йдемо, немов канатохідці попід купол,
Між траншами, брехнею, між смертей.
Йдемо, не опускаєм свої руки,
Заради кращого майбутнього дітей.
Аж ось, погляньте, зараз буде смішно!!!
Веселі клоуни арену зайняли!!!
Серйозно правлять нам байки! – Потішно!
А ми їм стільки років вірили!
Живемо в цирку… весело, аж страшно,
Але антракт настане лиш тоді,
Коли самі не будемо продажні,
Як циркачів всіх спустим по воді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824785
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2019
Плакала скрипка, кричала, волала,
Із серця виймаючи біль,
Ти їй оголився, вона сповідала,
В повітрі плив музики хміль.
В’їдався смичок у втомлені струни,
Торкався, здавалося, вен,
І ноти, магічні надломлені руни,
Складали одну із поем.
Я слухати вміла, тебе в скрипці чула,
Нестрачену ніжність душі,
Мелодія серце моє роздягнула,
Рідними стали чужі.
Скрипка сміялась, раділа, співала,
Кохання в ній наше жило.
Душу до хмар, до небес підіймала,
Даруючи грішній крило.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824667
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2019
Втома спокоєм накрила мою душу,
Кожен атом тіла поборола,
І сьогодні й кроку більш не рушу,
Не промовлю слова, ні півслова.
Принесла блаженство на вечерю,
Молоком із медом напоїла,
Розум полонила у печері,
Завтра у думках перекроїла.
Ми із нею подруги вже давні,
Я без неї кожен день сумую,
Прийде втома – значить день не марно,
Значить, я живу, а не існую.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824300
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2019
За дружну вечерю сідає родина.
Велика, щаслива, сильна, єдина.
Кожен турботи свої в сім’ї має,
Рідним, як може, допомагає.
Мама готує смачне коло печі,
Тато стільці підсуває малечі,
Бабуся в тарілки борщ наливає,
Дідусь на дощЕчці хліб нарізає.
Донька на стіл викладає виделки,
Син вичищає всі закапелки.
Коли завітає рідня на гостину,
Знайдеться робота і їм на хвилину.
Розкласти, подати, причепурити,
Солодкий узвар у горнятка налити…
Найкраща приправа смачної вечері –
Гостинно відкриті для родичів двері.
Щоб бУла вечеря кожна щаслива,
Потрібно самому повірити в диво:
Додайте любові, турботу і вдячність –
Щоденна вечеря пройде дуже смачно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824167
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.02.2019
По синьому морі плили кораблі,
За штурвалом сміливі були капітани,
Виглядали в бінокль, чи не видно землі,
А навколо лиш хвилі і сірі тумани.
Обличчя засмагло від мандрів далеких,
Обвітрили хвилі рішуче чоло,
Сюди долітали хіба що лелеки,
Приносили звідси додому тепло.
Від сильного вітру поскрипує рея,
Збираються хмари – от-от буде шторм,
Безстрашні по морю пливуть одісеї,
Вони не готові до риб йти на корм.
Нарешті!!! Земля!!! Ще мить – і швартовка,
Вітрила спустили, і якір на дно…
Обоє на берег зіскочили ловко,
Їх мами вечерять гукали давно.
А завтра, лиш сонце прокинеться рано,
Сніданок в руці, на ногах чобітки,
Спішитимуть весело два капітани
На берег сільської мілкої ріки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823728
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2019
Хто образив зиму? Признавайтесь, хто?
Чому, стражденна, сходиться сльозами?
Чому зняла з плечей білесеньке пальто
І ніжність знищила під нашими ногами?
Чого свій гонор, етикет зимовий
Сховала в горах, знищила дощем?
Втопила в течії і лід прозорий,
З туману в'язаним укрилася плащем.
Була ж ЗИМА – холодна королева,
У грудях мала серце крижане...
Корона у волоссі кришталева,
Карета з віхоли – ніхто не здожене.
Сьогодні просто сонце посміхнулось,
Промінням пригорнуло за плече,
Кохання раптом у душі проснулось
І по щоці відлигою тече.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823554
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.01.2019
Тихо вечір загас, вмостився у ліжку,
Стали зорі на варті спокійного сну,
Впала ніченька темна з небес на доріжку,
Затопила собою всю землю ясну.
Запалила вогні у кожнім віконці,
Під подушки поклала щасливії сни,
Підмостила хмаринки, щоб спалося сонцю,
Заспівала на вушко:- Добраніч, засни…
Втихли звуки, і фарби яскравість згубили,
Притомились думки і лягли спочивати,
Бо вночі виростають у мрій білі крила,
Які мрійникам вдень помагають літати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823304
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2019
Так хочеться в Париж на каву
Із круасаном і «Bon Appétit»,
Із парижанами, що поспішають в справах,
Із Нотрдамом в щирій простоті.
З корабликами по величній Сені,
Із набережною у полотнах артмитців,
А навкруги палаци височенні,
І річка вбрана безліччю мостів.
Тут літній день на Марсовому полі
Зустрівся з вечором за келихом вина.
Тут скинемо свої життєві ролі,
Тебе з вином доп’ю я тут до дна.
Так хочеться по Луврі погуляти,
А на подвір’ї з вуличним співцем
Разом «Не йди» Вакарчука співати
І позувати для портрету олівцем.
Між тріумфальних арок загубитись,
Насититися щастям до оскоми
На півжиття в Парижі залишитись,
На півжиття вернутися додому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823276
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2019
Розкажи, завірюхо, хурделице сніжна,
Ти чому марнотратно сніги розсипаєш?
Понад містом летиш в парі з вітром поспішно?
Звітки ти утікаєш, кого здоганяєш?
Заспівай, хуртовино, завіє шалена,
Про самотність і тугу, що в серці панує,
Про нестрачену ніжність, що рветься блаженна,
Із душі у надії, що хтось порятує.
Зупинись,сніговице, хуртече зимова,
Примостись під калиною – час і спочити.
Обійме тебе ніжно рука калинОва,
Буде ясен з тобою всю ніч говорити.
Прошепчи,снігокрутнице, хвиже самотня,
Що великі й могутні завжди нещасливі,
Що самотність – найбільша у світі безодня,
В ній найкращі секунди здаються жахливі.
Помовчи, заметільнице,втомлена світом,
Спробуй в тиші морозній себе відшукати,
Відпусти всі образи літати із вітром.
Щастя прийде – зумій лиш його почекати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822944
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.01.2019
Чорний котик в чорну нічку
Муркав-колисав Марічку,
Колисаночку співав,
Малу доню ночував.
Чорний котик в чорну нічку
Загасив легенько свічку,
Щоб даремно не горіла,
Доню розбудить не сміла.
Чорний котик в чорну нічку
Сам вмостився на запічку,
Доти тихо муркотав,
Доки сам себе приспав.
А як сонце вранці встало,
Котика залоскотало,
Пробудилась і Марічка –
Швидко промайнула нічка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822855
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2019
Так просто дотягнутися до неба,
Набрати у оберемок зірок,
Лиш треба вірить, просто вірить треба
І не боятися зробити перший крок.
Так радісно розмалювать веселку,
Яскраві барви їй подарувати,
Лиш треба їх знайти у закапелку
І вміти хоча б трішки чарувати.
Так тЕпло поділитися собою,
тЕпло, дароване, сторицею вернеться,
Повернеться глибокою рікою,
Луною стоголосою озветься.
Так дивно час ловити в сіті,
Хвилинку кожну чи найменшу мить.
Не забувати, що усі ми – діти,
Підняти погляд варто лиш в блакить.
Так вЕсело, так добре, щиро,
Тремтливо, радісно, любовно, що й казати,
Коли людина хоч злегка щаслива,
Готова все навколо обійняти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822509
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2019
Кришталь виковує мороз на річці,
Оздоблює мережками стежки,
Сріблястим пилом сосні і смерічці
Присипав гілля, голки і шишки.
Вдягнув зимові шубки усім звірам,
І шибки пензликом розмалював,
На полі чорні залатав всі діри,
І білий дим із коминів начаклував.
Все біле... Сріблом все іскриться,
Виблискує криштально цілий світ.
Усе радіє, лиш мала синиця
Бідкається: - Де я знайду обід?
Сміється в білі вуса Морозенко:
- Про тебе я також подбав,
Поглянь на кетяги калини
червоненькі,
Сьогодні вранці їх поцілував.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822368
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2019
В шафині на поличці,
Де складене взуття,
В маленькій суперечці
Сховався сенс життя.
У центрі тут стояли
Високі чобітки,
Мов з кришталю, сіяли,
Високі каблуки.
Лаковані холяви,
Підошва – лабутен,
І стільки коштували,
Що й уявить годЕн.
Їх господиня дуже,
Боялась зіпсувать,
Чи намочить в калюжі,
Підошви постирать.
Від цього лабутени
Набралися пихи:
У них блакитні гени,
Всі інше – мотлохИ.
А поряд з чобітками
Старі стояли кеди,
Стопталися роками,
Їм не відомі бренди.
На правому сперЕду
Уже протерлась дірка,
І від велосипеду
Лишився слід, мов зірка.
Блакить припала пилом,
Мандрованих доріг,
І відіпрати з милом
Її ніхто б не зміг.
Сміялись з них елітні
Високі каблуки:
- Чому, страшні й столітні,
Поклали вас сюди?
Нам поряд із такими
Не можна і стоять…
Ви з плямами масними,
З вас нитки он висять.
І як це господині
Взувати вас не сором?
Вже викинуть вас нині.
Або принаймі скоро.
А кеди на всі кпини
Спокійно проказали:
- Протерті наші спини,
Бо досить мандрували.
Були ми у Карпатах,
Говерлу підкорили.
В Парижі у палатах
Версалю ми ходили.
У Львові по бруківці
Ми бігали, стрибали.
А потім у криївці
Пательню куштували.
Варшава, Краків, Прага,
Берлін і Будапешт…
І ялтинська засмага
Торкались наших мешт.
Ми бачили світанки,
Ми зорі рахували,
На сотні різних ганків
З хазяйкою ступали.
В задумі лабутени,
Підбори, мов присіли.
В відвертій такій сцені
Сказати щось, не сміли.
Задумалось елітне,
Брендоване взуття
Про власне непомітне,
Припилене життя.
А що тобі пасує?
Яке твоє взуття?
Ти – той, що десь мандрує?
Чи шик – твій стиль життя?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822033
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2019
Обперезали небо літаки,
Широкими і тонкими стрічками,
Заплуталися стрічки у хмарки,
Розсипались дрібнИми цяточками…
А літаки моргають до землі,
Одягненої у строкату сукню,
Пливуть повітряні по небу кораблі…
Везуть надію щиру і могутню.
Який магніт захований у вас?
Чому людина очі підіймає?
Чим манить зір сталевий цей пегас?
Чому щемливо серце завмирає?
В хвилину, коли стрічку між хмарками
Сталевий і могутній в’яже птах,
Зростають крила білі за спинами,
Тріпочуть ледве у передчуттях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821755
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2019
До щастя відстань - дві печалі,
До щастя відстань - дві сльози.
Злетіти легко в світлі далі,
Достатньо не злякатися грози.
До милого іти лиш дві розлуки,
А з милим - мандрувати все життя.
В морози подихом зігріти руки,
Стоптати разом не одне взуття.
Бо найтихіше завжди - в центрі бурі,
Бо тільки власна ноша не важка...
Якщо снують вгорі думки похмурі,
Насип їм щастя з власного мішка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821622
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2019
Між епітетів, рим і метафор,
Між пестливих і райдужних слів,
Я простий слабкодухий аматор,
Та старанний аж до мозолів.
Перед словом колінно вклоняюсь,
Перед величчю духу думок,
І вже всоте собі обіцяюсь,
Не чіпати папір і перо.
Самоцвітом горить кожне слово
В діадемах поетів-митців.
Що ж робить, коли власна полова
Розсипається на папірці?
Між рядками, що нивою стали,
Заховались таємні думки,
Їх зростила, усе їм віддАла,
Слабкодухі мої ви дітки.
Сотні, тисячі влучних порІвнянь,
Міріади ясних зореслів,
Оберемки потАєнних мріянь,
Врожаї поетичних полів,
Цим скарбом володіти не смію,
По життю напівбідна іду,
Та пишу і у серці волію,
Що оцінять й мене по труду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821360
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2019
У новий рік із новими думками,
Із сподіваннями новими і добром…
Лише любов стара лишилась з нами,
З твоїм, на двох поділеним ребром.
Коли Господь з едему вигнав пару,
Вони з собою рай понесли у серцях.
Поміж нужди, образ взаємних, сварок
Господній сад виблискував в очах.
А ми з тобою насінину з раю
Знайшли під зорями в одну з своїх ночей.
Ти посадив, щодня я поливаю,
Зростає сад поміж буденних скоростей.
І гріх страшний, як перед Богом станем,
Спокутуєм повагою й дітьми.
Бо наш едем буяти перестане,
Коли кохати перестанем ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821339
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2019
По заметах з гірки вниз
Мчать санчата стрімко вниз!!!
Швидко мчаться, мов летять,
Лиш сніжинки мерехтять!!!
Вітер щічки обмітає,
Наче, в перегони грає,
А як втомиться летіти,
Сяде ззаду відпочити.
Каже, сміючись, Катруся:
- Я з’їжджати не боюся.
Сяду в сани й полечу,
Накатаюсь досхочу.
Каже весело Євген:
- Я з’їжджаю, як спортсмен.
Я із гіркою дружу,
Вас усіх переможу.
Сперечались верхогони
Й влаштували перегони.
Результат один на всіх –
Впали разом з санок в сніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821246
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2019
Нова душа в старенькому пальті
Ішла по світу, руки у кишені.
Шукала долю, все не ті, не ті, не ті…
І руки - в кулаки, хоча хотілось в жмені…
Сукно вже вицвіло, і комір не блищить,
Полатане, спилюжене пальто,
І хочеться його вже полишить,
Та іншого не дасть душі ніхто.
Сама пальто латала, як могла -
Ось латка страху, ось – зневіри,
На грудях латкою кохання затуля,
Щоби лихі не вкрали бузувіри.
А ще залатане страхАми і плачем,
Мовчанкою, тривогою невдачі,
Бажанням вище усіляких буть нікчем,
Зашиті в рукави думки ледачі.
І так життя в старенькому пальті
Пройде душа, як перед Богом стане,
Згадає, що зробила лиш в житті
Старе пальто, неправильно латАне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821062
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2019
Забіліло-замело,
В ковдрі білій спить село.
Білий з неба сипле пух,
Білий в хати став кожух.
І берізки, вербиці
Білі одягли спідниці.
І на шибках білі квіти
Нам морозний пише вітер.
Білий місяць, білі зорі,
І ставок біло-прозорий.
Білі в Каті рукавички,
Лиш червоні носик й щічки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820728
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2019