| Сторінки (11/1054): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
/вільний переклад @Karoline Audace/
Осінню тишу листопад дражнив,
Церковні дзвони кликали смирення,
У хусточці, зі сріблом сивини,
Ти дбаєш за душевне откровення.
Дарунок Бога – всі свої роки –
Живеш заради інших? Крити нічим…
Б’ють похибки життєвої ріки,
Розбіжності чужі та протиріччя.
Світанок у багрянці – серед втрат,
У владі мрій, немов у вічній пісні…
Так часто непомітно дні летять,
Між сумнівів у відчайдушші слізнім.
Дорослішають діти, справи теж.
Ти господиня у будинку й мама.
Чи буде світло в темряві мереж? –
Крильми тріпочеш на життєвім зламі.
Біль, їхні рани – ти собі взяла,
Умисне відганяла зло, тривогу,
Щоб у родини спокій був і лад:
За них відповідаєш перед Богом,
Хоч осінь, дні минулі – не страшні.
Нещадний час розіллється рікою,
Чи буде відповідь у вічній метушні?
Бо почуваєшся у тлінності чужою.
Ті іспити – преображення душ –
Вдихаєш білий світ, і небо, й зорі.
Бог пише долі зміни траєкторій.
Сакральність нот, дивися, не поруш:
Майбутнє сповни змістом неповторним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2023
Біжу від Вас. Хай котить поїзд,
Розмірює грудний галоп.
Страждаю. Ні, не від забоїв –
Фантазією обпекло.
Біжу від Вас. З тих пір, відколи
Дали підставу для вагань.
Міраж у нотах матіоли
Тримаю цупко в ланцюгах.
Вагон доносить збиті ритми.
Дивуюсь зі станційних назв.
Рейс ізольований, закритий.
Сигнал на семафорі згас –
Біжу від Вас…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2023
Розкішна осінь додає обнов ще нам
Жовтавим літеплом та урожаєм.
Гостинно зустрічає всіх Сахновщина –
Та усмішками світлими вражає.
Із квітами іду. А теплі вулиці
Весніють… Релаксуєш ними так ти.
До селища душа вразлива тулиться:
Зручне, ошатне, тихе і компактне.
Вітальний знак і лавиця примирення,
Мережа торгівельна, два вокзали,
В музеї краю промисли поширені:
Історія, яку роки низали.
Рій пам’яток відлуннями далекими
Із мудрості та досвіду - навчають.
До слова спраглий люд… Бібліотекарі
Пишаються своїми читачами.
Водонапірна башта з елеватором –
Як велетні, що стережуть минуле.
«Тут хліборобська праця пануватиме!» –
Немовби з висоти мені гукнули.
Ллють клумби морозцями-пізньоквітами,
Мов зірочок із неба хтось укинув.
Дай Бог у мирі й щасті, люди, жити нам,
Сахновщино, подяка за гостину!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2023
Війна. Зажура. Дощ зі сліз
І біль… Щодня шалені втрати.
Ракети. Дрони. Вибухати
Продовжує країна скрізь.
Підступність од ворожих мін
Цивільним завдає поранень.
Стовпи вогню – жаскі вулкани –
Викрешують останки стін.
«Виснажливі, важкі бої …» –
Хвилюють зведення Генштабу.
Та кровожерливі ослабнуть –
Чекає Божа кара їх.
Здолаємо орду нахабну,
Бо ми удома, ми – с в о ї!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2023
Поважна груша губить білий цвіт.
І заростає стежка без бувальців.
«Це ж треба так на старості зостатись?» –
Жалівся голос, ніби скрип воріт.
«Моторні, вправні руки – геть не ті,
Стара і квола… Маю літ чимало…» –
Із вітром гомоніла-нарікала:
«Так рідко їздять доньки і зяті…
Сімейку годувала гомінку –
Тепер одна… На двох ще щось варив би!
На самоті між немочі та кривди,
Зозулько, нащо те твоє «ку-ку»?»
Не тішить ні весняний оксамит,
Ні сонце, що так радо промениться
Бабусю в білій хусточці зі ситцю:
«Самотня…» – груша ронить білий квіт.
(Надихнула картина Надії Полуян-Внукової.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2023
/бездієслівний акровірш/
Жоржинова краса,
Осінній листопад,
Вельон у згуслий сад,
Тумани на снопах.
Небесна голубінь –
Елегії рядки
Віршовані в журбі,
А сльози – крізь думки…
Мільйон бентежних фраз –
Енергія скорбот.
Любов у них щораз
Осіннім шармом нот.
Дорогоцінний час –
Із теплих позолот.
Я – у чеканні Вас…
от-от…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2023
Зупинка Поштова --
У сонці рясному.
Сьогодні вчергове
вертаю додому.
Б'є лунко-виразно:
"Ну здрастуй, пероне!"
Іду мимо лазні...
Будинок червоний...
Отут – я дитина,
у рідному краї.
Рахую хвилини,
бо мама чекає.
Як вата цукрова –
усміхнені хмари.
У сонці Поштова
Зворушливо-гарна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2023
Плесо життя. Світлі миті.
Я – у повітряній сукні.
Очі далекі блакитні
В римі незримо присутні.
Спогади теплі розбризкав
Сон між сонету й кансони.
Затишна неба колиска
Вірші наспівує сонно.
Втішні зірки – ластовинням,
Хмари, як листя дубове.
Гойдалки рип колискову
Тиху виводить невинно…
Сповіддю каже: ця сутінь –
Час, що без тебе спинився.
Лю́ляє сяючу сукню,
Лірику, мрії та сни всі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2023
У мідь рядків
Прокравсь у тиші золотистій
Медовий кіт
І занявчав у падолисті.
Пес-помаранч
Заснув у жовтих чорнобривцях.
Від пісні, бач,
В охрі жоржиновій збудився.
Дует помчав…
За ним – поквапився годинник:
Пісочний час
Переливався в осінь динну…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2023
Осінь у Лимані. Схолодало.
У коморах сяють гарбузи.
Сонечка украй сьогодні мало –
Жовтень, ніби скаржився-сльозив.
Селянин почепурив городи.
В'яже в пучки просяне добро.
Осінь позолоту скрізь наводить –
Отаку шляхетну має кров!
Хвацько білий гриб насуне брилик:
Залицяється до горобин.
Склав тепло на вправні, дужі крила
І несе з Лиману тужний клин.
Прохолодно. Вітряно. І сиро.
Виноград у кармази́ні грон.
Осінь у Лимані. Тільки б миру!
До вподоби будь-який сезон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2023
( Пам'яті Ніни Матвієнко)
Співом райським я проллюся,
Наостанок щирі оплески зірву:
«Ой, летіли дикі гуси,
Ой летіли у неділю дощову…
Впало пір’я на подвір’я –
Закотилось, як повір’я у траву.
Світлі птахи… Прошу вір їм:
Вічно в пісні я своїй тепер живу.
Як постука нічка темна – між зірок я знов.
Адже людям недаремно вік несла любов.»
Ой летіли дикі гуси –
Обіймали крила смутку рідний ліс.
«У серцях людей озвуся…» –
Янголиний голос ніжністю доніс.
Ой летіли в день осінній
Дикі гуси до самотньої верби.
Коло них душа присіла
І молила за Вкраїну без журби.
Ой летіла пташка сива –
Линув сірий клин із нею вдаль.
Про розлуку голосила,
Лився голос – недоторканий кришталь:
« …Як постука нічка темна – між зірок я знов.
Адже людям недаремно вік несла любов.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995735
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2023
Чи осінь сниться нам обом?
Чи все забути Ви змогли?
Широкополий білий гриб,
На пару зірвану любов?
Чи все забути Ви змогли б?
Стежки осінніх почуттів,
Де ліс казково шурхотів
І все манив, чарівний, вглиб?
Широкополий білий гриб –
Хмільна-терпка солодкість див.
Галявини зі снів сліди,
Згадаю – й серце змінить ритм.
На пару зірвана любов
В жаринках сонця золотих
Плете мозаїкою крихт
Осяйно-щемний наш альбом.
…Чи осінь сниться нам обом?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2023
Сльотавить осінь… Мабуть, за літами…
Кленове листя змокло, одиноке.
І мастять скло сполошені патьоки:
Золочення верхівок позлітало.
Умило мжичкою махру жоржини.
Сльотавить осінь. Чи не за літами?
Серця-жарини – вітром калатало,
За миром квіти сонячні тужили.
Насилля. Зло. Затьмарена реальність
Мете життя, неначе лист опалий.
Сльотавить осінь. Ні, не за літами –
Війна ж бо… невблаганна та безжальна.
Ми ж вірити в добро не перестали.
Дощу, красі радіти, перехожим.
Сльотавить осінь… Та не це тривожить:
Сумуємо за мирними літами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2023
Гроза. По мирних людях – «іскандером»…
Кат по́минки безжально розстріляв.
Кривавилася куп’янська земля –
Кричали про терор гучні етери.
Оплакувала вбитих односельців.
Вся Харківщина зболена моя.
І кожен українець звіра кляв.
Усім єством пораненого серця,
Народ не зможе злочини простити.
У пам'яті, допоки ми живі,
Кафе, що зніс ракетний вогневій.
Невинно убієнні люди… Світе!
Розкрий же очі, нерішучий, дій -
Вони ж хотіли ж и т и …
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2023
Вогонь фужеру. Тло каміна
Рожеві полиски троянди.
І перші вірші – для шухляди.
Танок на стелі та на стінах –
Весна у спогадах нетлінна.
Вирує ніжністю, казками
Вино, що в келихи плескали….
А ми купаємось у мріях,
Яким удвох лиш існувати.
Зірковим небом-циферблатом
Господар Часу сяйво сіє…
Я усміхаюся крізь вії:
Безмовність буде голосною,
Допоки тепле все – зі мною.
Свою доріжку місяць стелить.
У хаті – сміх тече струмочком.
Полінця радісно тріскочуть.
Виблискує солодким келих.
Ти – щось розказуєш веселе.
…Між тіней, квіткою троянди
Із юності – хореї-ямби…
/септет/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2023
Мій кожен вірш –
Відверта сповідь Богу.
Життєвість барв,
Емоцій щирий сплеск.
Усе частіш
Звертаюся до Нього,
Без сил, слаба –
крізь відчай, біль і стрес.
Якийсь урок
Життєві негаразди
Несуть, аби
скоріше гнів затих.
Візьму добро
Своїм дороговказом:
«Що не роби –
Усе на позитив!»
…Коли не спиш
І терпнеш від тривоги,
Серцебиття
Зашкалює добу –
Пишу я вірш,
Пресвітлу дяку Богу.
Росу життя…
Любов… що світ забув
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2023
Жінці йдуть у спадщину тайни ці:
Досвід і душа прабабусині.
Крізь віки рецепт коровайниці
Шліфувати вміннями мусили.
…Борошно летить завірюхою –
(Руки вправні знає прекрасно-бо!)
Тісто дріжджове – серце слухає…
До уміння – треба ще й настрою.
Красить у троянди, орнаменти
З піснею, дитинством зігрітою.
Треба урочистості справити,
І гостей шанобою стрітити.
Буде жінка ревно молитися:
«Миру для усіх і добробуту…»
Пекарства найкращі традиції,
Короваї – вищої проби тут!
Діляться охоче адресою,
І знайомством з нею – пишаються.
На щаблі найвищі піднесено
У Сахновщині коровайницю.
(Цим віршем дякую за чудовий коровай, який скуштувала на хлібосольній Сахновщинській землі.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2023
(За мотивами повісті М.І. Чабанівського «Дорога додому»)
Вітер нечутний для хвилі доріжку стелив…
Човен Дніпром виривався в ясну чистоводь.
Тиша вечірня горнулась в кирею імли:
Зоряний айсбергу з юної мрії – заходь!
Щогла неслась у промінні казкових заплав,
Срібна стихія кипінням корму обплела.
Красень двопалубний кручі зелені вітав,
Блискав ясними очима гордяк-пароплав.
Шкіпери мимо примарну надію везли.
Та не зневірився, я – свою долю чекав…
Три рукави у сплетінні – безмежний розлив.
Стрибають бакени… Бризки… Нуртує ріка.
Чайки дніпровської слухаю радісний виск,
Вабить до себе святково освітлений борт.
Десь, на кормі, в павутинні тремтливому – Ви.
З вічним романтиком гавань чекає любов.
З перистих хмар, невагома кохання хода.
Мрій острівець два залюблені серця качав,
Наче хиталися небо, земля і вода –
Сонячна зав’язь чуттів осявала причал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994200
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2023
Над шелюгою – зграя птахів, тихе плесо.
Вечірні зорі палять виднокіл.
Сріблястий кетяг верболозу душу пестить,
красою сонцесяйною деньків.
Манливі затінки… Коли спадає спека,
Дзвенить у вусі тиша – не зітхне.
Стрибає риба в безголоссі недалеко,
дає поету поштовх для натхнень.
Природи теплий спокій – незбагненно близько,
прозаїк же – емоцій вир здійняв:
У щирих повістях малює Чабанівський
дорогу щастя й самопізнання.
Авжеж, бувають надскладні шляхи додому,
Збагни мораль життєвих ти боїв,
уроки мудрості вбери у підсвідомість:
себе шукай у коренях своїх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994199
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2023
Де страх не стих,
тривога, біль і вічний стрес,
Рятуєш ти,
щоденні ризики твій хрест.
Убережеш
на суші й витягнеш з води.
Хоч смертний теж,
не раз по лезі ти ходив.
Війна – як монстр,
у неї хижо-злий оскал.
Не кинув пост –
характер мужній не пускав.
Це – без ціни:
Йдеш, хоч замерз, втомився, змок.
Ти не змінивсь...
а смерть ступає крок у крок.
Дивлюсь, молю
у рідне небо голубе:
фатальна лють
не зачіпає хай тебе!
…Ще край димить –
вгамуємо стихію зла.
Хай прийде мир!
Всім рятувальникам - хвала!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2023
/вільний переклад вірша Каролін Одас, Франція/
А завтра… завтра дню нового тло
у веселковій усмішці світанку
відчує той душевний перелом,
бо десь з-за видноколу мліє ранок.
Прожитий день, що зіткано з суєт
він був… та канув у імлу прозору.
Сльозу чи радість видививсь поет,
як сонечко йому «прощай» говорить.
А день іде. В минуле тягне вир
хвилини зустрічей і сум зневіри…
прості слова світ надскладний здавив:
краплину… крок до спокою примирень.
Натхненні ноти намережить Бог
А завтра… завтра духмянить у каві.
І ти торкнешся до роялю клавіш
Світанком, за яким живе любов…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2023
Хвилюють народні пісні у саду,
хоч їх не співають вже, певне.
Душа українська – між трепетних дум,
а квіт опадає із терну.
Побачу бабусю таку молоду,
що сльози вертають на очі.
У юність я садом далеким іду
бо так підспівати їй хочу.
Пристане мелодія до журавлів –
пісень у родини чимало….
а голос у квіті терновому млів,
до ранку дівча не дрімало.
Уже багатьох не зустріну з рідні,
садок застарий… поріділий.
Вчувається пісня дорослій мені
про очі, які зрадив милий…
Бабусину пісню сама поведу,
хоч може не так і майстерно:
«В любові знаєшся – собі на біду
і квіт опадає із терну…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2023
А хто сказав, що Ви – осіння? Павутина,
яка кружляла і вплелася у волосся?
Чи власна зірка, що взялася повести Вас?
Можливо, тернами обом іти прийшлося…
Чи полоснули щедро фарби вересневі
Меланхолічність у ясні, стрункі жоржини?
Чи то завдячувати треба журавлеві,
що Ви із осінню злилися воєдино?
Зорить у погляді м’якому літній промінь,
а часом туга добре серце Ваше здавить –
то книга завше у руках – поезій томик,
У віршах щиро-безтурботна... Молода Ви!
Мережить мрії рік новий у вишиванку,
бажаю добре і хороше хай прилине.
Та де ще Ваші там роки, чудова Панно?
Що Ви осіння – легковажить павутина…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993917
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2023
А ти звідкіль?
Ув осінь – не зморився?
Мрячить… Між вересневого багна
Махровий джміль
в рудому чорнобривці
мелодією Літечко нагнав.
Ходи до хати!
В цю? Чи в хризантему?
Чому віддав ти Вересню бунчук?
Зблід волохатий:
квіти в оберемок
збирала панна Осінь досхочу.
Де із гілок
жовтаві ікебани,
поміж ворсин – джмелина ллється млість:
Про літепло
і мир веде жаданий
у ворсяній обителі соліст.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2023
Не гаснеш ти з роками, неув’я́дне,
Не танеш із бурульками зі стріх.
Кровить душа у ранах і у саднах –
та незабутні спогади старі.
І з кожним роком поважаєш дужче
Моменти, від яких ти розквітав.
Цінуйте, люди, світло невмируще,
Проміння зберігайте крізь літа.
Хай щовесни те зеленню проб’ється,
струмком живильним – посеред пустель.
Немеркнучим розпуститься у серці,
у квітку дивовижну проросте.
Не замовкають струни на гітарі,
На двох літа плетуть один сюжет,
Вони в людині юність не потьмарять,
допоки сокровенне береже...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2023
А я дістануся до Вас думкою,
тремтінням листя і вітру дотиком.
Місяцепроменем – хоч і в сум комусь –
Проникну в устрій чужий (укотре-то!)
І Ви угледите тінь, що злинула
у згаслі спогади, ген, за вигоном.
Там паленіли вогні калинові –
бо незітліла любов не вигорить.
Імлу сльозливу проб’є рум’янцями:
поверне втрачене двома – Мідна нам.
Бо незбагненно важкі дистанції
корисні справді для душ споріднених.
Мрійливий вітер війне парфумами…
(листками пахне, у дощ обвислими!)
Назустріч пара іде задумана –
тією стежкою, що намислили….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993761
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2023
Хто так тихенько шкрябає у двері
у бурштиновім золоті вбрання?
Ласкавий промінь кралю обійняв –
вродливиця міняє кавалерів.
Блаватним небесам забракло мови,
Коралові уста неначе мед,
краса – беззаперечний аргумент:
Солом'яна... багряна…. пурпурова…
Шепоче вітер… не наговорився…
Іде панянка в жовтизні́ алей,
І цинамо́новий із листя шлейф –
у терпкості духмяних чорнобривців.
Я так боюся двері відчинити -
й зайняти шанувальників ряди!
Яка ж вона зворушлива, гляди:
у капелюшку та шафранній свиті!
Як дощик став дрібненько накрапа́ти,
Зненацька погляд сонячний зловив,
Тепер повсюди лик Ваш воскови́й:
Ех,Осене, вершина всіх симпатій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2023
Змарніла зелень літа… Кольори
Поблякли, розгубили акварелі.
Осінній день засни́дів-заморив
Кущі троянд манірні та веселі.
Обли́сів сонях, брилик полиняв,
а кукурудза загубила коси.
Жовтавий килим ліг поміж галяв –
То вже чаклує власні барви осінь.
І зсохлися лілеї у дворі,
Півонії зів'яли та зчорніли.
Ласкава осінь – інших кольорів,
Їй кетяги калини й айстри милі.
Злиня́ли луки, свіжості нема…
Не пахнуть сокирки́ та конюшина,
І не чіпляє око жвавий мак,
У золото ввібралася місцина.
Осінній дощ покличе на гриби,
і закружляє густо павутина.
Лоскоче дивне сяйво горобин,
прихід свій щедра осінь сповістила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2023
Осінь приміряє парасольку
до лиця? А чи не до лиця?
Компліменти сипле їй тополька:
Ось, оця найкраща. Саме ця!
Хочуть іншу радити обнову
Горобини – модниці, їй-бо!
Ні! Не білу! Треба калино́ву,
Бо червоний колір – то любов!
Жовту радять золотаві клени,
а блакить – столітні два дуби.
А ялинці хочеться зелену –
Догодити кожному якби!
Бачити простори та комори,
Рідну землю у хмільній красі,
Вибрала чаклунка геть прозору,
От і помирила мудра всіх…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2023
/вільний переклад Каролін Одас/
Берег помаранчевий, сонечко на заході
зміст життя розгадують в ароматі хвиль,
день благословенний цей проминає в захваті,
бриз танцює з вечором чарівну кадриль.
Звіриться секретами, кине виклик сумнівам
вкриє прохолодою,пісня знайде в такт:
Серенада з чайками радісно-безумними,
наче розігрілася зірки жарота.
Море поєдналося із небес блакитями,
місяць їм освічує шляху срібний зріз,
гребені зі скелями розмовляють битими,
ніби їх питаючи: в чому життя зміст?
Все доволі просто тут: в курсі суть життєвому,
у миттєвих рішеннях та у буднях проз.
кроки-вчинки робимо кожну мить суттєві ми,
в почуттях – та істина… Світло! Мир! Добро!
Там єство і корені вдячні Богу й світові,
в єдності з природою чоловік живе.
різнокольоровою хвилею-палітрою
мчить стихія звільнена в позачасове….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2023
Аж ось і осінь. Світлі стріхи хат
в обіймах променів, яскравих та нетеплих.
Зажура огортає Красноград:
ось-ось ключі у вирій полетять,
та ще й війна… яка болить нестерпно.
Митцями возвеличена пора
зітхає сумно в колоритній круговерті.
Рум’яне листя вкрило виноград -
на полі бою й досі наш солдат,
що небо для дітей зумів підперти.
Стоїть титан… Де рве страшний снаряд
обійми променів, яскравих та нетеплих,
де в осені геть інший звукоряд;
й не має права відійти назад –
бо рідну землю захищає твердо.
А осінь стелить тисячу принад:
калини кетяги до сонечка простерті,
рожевобоких яблук повний сад
і соняхи, що притулились вряд –
цвіте життя між воєн, бід і смерти…
…За Перемогу молить Красноград.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2023
А осінь – не завжди смуток.
Дивись: спека ледь завмерла,
на лавицях підзабутих
дівчата і кавалери.
Берізки тонкі, біляві,
з вогню, розпашілі клени –
Втомила спекотна млява
стрімких, молодих, огненних.
Закохане сонце тоне,
торкає, червлене, краю.
їй так до лиця червоне –
про це золотава знає.
Моменту цьому – спинитись!
Не можна його забути.
Знай: щастя – воно в дрібницях,
І осінь не завжди смуток.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993125
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2023
У мінорі мрячить день – атож
смуток вірші гачком обплітає.
Підслуховую, що скаже дощ,
обмиваючи лики трамваїв.
Переймаюсь зітханням калюж,
краплі злив – як уїдливі списи.
Скрипки голос розносить довкруж
той мотив, що у золото впився.
А я не вмію говорити, на жаль, у прозі…
бо стала малоговіркою самотня осінь.
і я не знаю, що сказати (або не в змозі!)
чи то душа моя зітхає, чи дощ голосить.
Оголила берізку струнку,
наготу Осінь кине дощеві.
Ігри гамірні стихли в садку –
бо години прийшли вересневі.
І до горла клубок підступав:
скрипка стогне… веде філігранно….
Розсипає душа листопад –
Я і Муза стрічаємо ранок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2023
Осіннє містечко… Порожні алеї…
Перила прикрили води ніжний блиск.
Ліхтар, що сум’яттям душевним навис
розділить печаль… Адже бачить, як зле їй…
Вдивлялася щось там у гладі прозорій.
Опівночі поїзд твій… М’яла білет.
На щось сподівалось, молилось… але
скінчилась під осінь, пожухла лав-сторі.
Своє карбували байдужі вагони –
Крутилися роздуми в ритмі коліс,
а біль загускав, наче темрява ріс:
Тепер у кохання навіки «червоний»,
З'їжачений вітер холодним розрісся,
У тілі прижився – під шкіру вповзав.…
Зажуру в зіницях освітлював місяць.
Одна. Тільки осінь. Печаль. І вокзал…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993053
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2023
Ліс і альтанка… сумні та застиглі в мовчанні…
Шурхотом листя у тиші зчиняє гармидер.
Наша обитель кохання застигла, печальна –
Ніби дивується, наче запитує: «Ми – де?»
Мідне волосся тріпоче у раї безмовнім,
гладить тямущий мене, заспокоює вітер...
Пісня березова … Пам’ять про нашу любов в ній,
листя в озерній гладіні – краєчок із літа…
Сяду за столик… а та незабудь під ногами
плаче… бо золото чуле безжальний хтось видер.
Дивним романсом вона зупинитись благала –
От би почув той, для кого старалась… якби-то…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992971
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2023
Я так давно у мрії не писала,
Роки без Вас адаптувалися іти,
То рання осінь, сумовита ткаля,
в уяві намережила чимало,
так обплела… немов барвінок тин.
Запізно лист… і хмелем б’є повітря…
Он журавель махнув… що змінять ці слова?
Життя виводить візерунки хитрі,
одне на двох – навіки в малахіті –
де літній день нам зелень розливав.
Минуле рве рядок листком опалим.
Чи сумно? Ні… А боляче? Здається, ні…
Ти не турбуй вгамована печале:
У першій міді просто заблукала,
дай звикнути до холоду мені….
Я так давно у мрії не писала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2023
Ти Ілль? Чи Рейн?
я ще не розібралась досі…
та сум бере –
на чужині… і пахне осінь….
У склі Палац,
б’є вир води з катамарану.
а серце враз
згадає човник на Лимані.
Якусь журу
французькою співає Страсбург,
у Круа руж
везе мене добротний транспорт.
Тут рай… але
за Україну біль судомить.
Онлайн-білет –
ну от і все… мерщій додому!
29 серпня 2022 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2023
Свої ти сили внутрішні дістань,
Пишайся, рідний, непохитним військом.
День міста без звичайних святкувань,
та ти стоїш незламний, український.
Дивився в очі смерті ти людській,
(кат в окупації біди накоїв!)
Криваві схили вимиє Оскіл,
бо ти живеш із вірою палкою.
Ти теж сьогодні у Захисниках –
стоїш щитом, руїни маєш, рани,
тримайся, Нездоланний, і чекай:
повернуться додому куп’янчани.
Приліт. Атака. Суне кат… скубе…
Наш Куп’янську! Між хаосу гучного
ти вір у мирне небо голубе
і в нашу українську Перемогу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2023
/квартон/
Жмут соняхів… це Літо йде до Осені,
побачення у них - а так нахмарило...
То скупчення у небі набурмосене
твердить сердезі, що: "Облиш, не пара ви!"
Ні! Промені зробились чебрецевими,
жмут соняхів… так Літо йде до Осені,
не докоряйте самоті за це ви, бо –
одинаком по світу ходить досить він .
Кохання завжди ми своє возносимо:
жених боїться видатись незграбою….
Жмут соняхів… Ех, Літо йде до Осені!
Солодка зустріч пари – літо бабине.
На жаль, не буде щастя забагато їм:
Зима зав’яже дні рудоволосої,
а тільки знаю, мрійниця чекатиме
Жмут соняхів… бо Літо йде до Осені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2023
Йду в рідний бір, де явір і тополі
з вербицею оспівані піснями.
Ллє сонцезлива променем над нами –
жага життя у листянім роздоллі.
Дихне вітрець – і розкуйовдить крони –
таку красу іще десь відшукайте.
У пахощах дощу та казки край той
шафранне золото під ноги ронить.
Засмага-бронза велетнів дубових
вгамує спеку, нині – аномальну.
Ліс – захисник, сумлінний годувальник,
Життя планети – у садах, дібровах.
Ти саджанці пильнуй, які щосили
ґрунти рятують репані, нагріті.
Щоб не замулив ріки буйний вітер
примнож красу, що пращури лишили.
Столітній дуб усміхнений у гаї:
є памолодь межи дідів кремезних!
А отже, і дубова міць не щезне,
балансу ж бо природа вимагає .
Ростіть, ліси! Хай крони стрепенуться,
аби дзвінких вітрів могутні хвилі
про явір над водою гомоніли
перекази – онуку та онучці!
(За мотивами повісті М.Чабанівського «Стоїть явір над водою»)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2023
(До Всесвітнього дня поета)
Всі класики із чогось починали,
до кропіткої праці звик поет.
Обійми Музи – ось він справжній злет!
Ти – особистість, а не чийсь аналог.
Заторохтіли… не співець я… Ет!
Анапест, амфібрахій, ямб і дактиль…
хорей… складні на практиці, хоч плач!
Кепкує з мене добра Муза: «Ач,
із труднощами борешся отак ти?
Не класик, не митець ти, а римач!»
… Купаюсь у квартоні, віланелі –
натхненний дощ хай сіється згори,
а творчий імпульс і душі порив
черпаю у класичних менестрелів,
та з Музою лечу в обійми рим.
Рядки не зупиняються.., о леле!
Люблю-творю я – працею бджоли.
У слові – зупинився часоплин
у власнім вимірі, на мрійній паралелі –
І класики в любителях були.
…А дощ все лив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2023
Нетерпеливиться рокам – спішать у вирій,
Туди, де сонце день утомлений скидав.
Та вабить душу до села в куточки щирі,
де у криниці незамулена вода.
Несе коромисло дівча у вишиванці –
а ранок спокій через неї загубив.
Вона – як мальва, що розквітла рано-вранці,
милує око тут… у затінку верби.
Почуте в юності – в картині роздивлюся,
бо підсвідомо край у соняхах люблю.
Оте дівча – моя улюблена бабуся,
на їхній хаті – із соломи капелюх.
Вже оповідки десь у пам’яті розмиті,
а від криниці – світлі спогади й печаль….
Нетерпеливиться рокам… спливають миті –
і знов із сонцем день утомлений промчав.
/Надихнула картина Сергія Капрана «Біля колодязя» (Украна). /
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2023
У гусенятах ти, яких місточком
гоню босоніж, ранку на почин?
У журавлі, що із криниці хоче
до неба… на веселці відпочить?
А, може, у снопі, що п’ятірнею
у перевесло буйність кіс заплів?
У сонці над оселею моєю?
У зичнім соло жайвора з полів?
Ти – кошик у посвяті великодній?
Прадавня вишиванка? Плач ікон…
Війною закривавлене «сьогодні»:
мій Харків…
Буча…
Львів…
Дніпро…
Херсон.
Одеса. Миколаїв і Чернігів…
Ізюм… Як тяжко в пам’яті нести
руїни…смерть… і біль… Світ ледве дихав…
Вже інший звірився б, та ми – не з тих!
Ти – майбуття, продовження у дітях,
Незламна – не злякати вже нічим...
Перлинна мова, що лунає світом –
«Героям Слава!» з гордістю звучить!
Минуле вчить… Ти встоїш, Берегине!
Наш рід нещастя змусило прозріть.
Ми віримо у тебе, Україно,
у долю – без війни та лихоліть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2023
Закружляло павутиння:
осінь – в пазли зберемо́.
Два таланти, дві мисткині
почали одній – ремонт.
Під столом шедеври стислись,
За́колот між ламп і ваз –
то майстерність живописця
критикує віршомаз.
Хоче менестрель блакиті,
Подрузі ж – нехай трава.
На стіні сліди розмиті –
творчий спір не угавав…
А як добре споночіло,
«Просвітліло» маляру́:
швидко фарби сполучила :
Колір – слів не підберу!
Примирилися майстрині,
На столі – танок навскач.
…І кружляли в павутині
радо – ма́ляр і римач.
(Надихнула картина фінської художниці-ілюстратора Інге Лоок.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2023
Долина туманів
ковшем – зірки ловить.
Романтика дражнить: візьми голіруч!
Природа дурма́нить –
то вабить казково
усіх фантазерів замріяність круч.
Уява вбирає:
вали городища,
Міцні частоколи, що спинять набіг.
Скажи, дивний краю,
про що вітер свище?
Історію древню віщує тобі?
Про справжню фортецю?
Слов’янські кургани?
Згадав метеорний потік Персеїд?
Від тайни, здається,
Донець лихоманить –
Зміїв захищає секрети свої.
Соло́дять ландшафти –
хоч дуже спекотно.
Туристів магнітять століть загадки́.
А пам’ять лошатком
грайливо-вільготним
Ганяє по кручах, воді – навпрошки́…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991594
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2023
/терцина/
Шкода́, та лі́та вік не пожалів:
крихти́на серпня позолотить крону
і відлетить з печаллю журавлів…
Край землеробський нищать люті дрони:
життя руйнують і житло щодень,
та закриває рідне оборонець.
А ти – в тилу – городами ідеш:
з родиною копатимеш картоплю,
від голоду рятуючи людей.
Приліт. Червленим багряни́ться обрій,
та не лякаєшся давно: війна ж…
Не підведеш захисників хоробрих.
Збивають дрон ворожий… Цілься! Вмаж!
Спостерігаєш під кущем розлогим
і подумки читаєш «Отче наш»,
Бо віриш в українську Перемогу,
як в урожай із батьківських полів.
Старіє літо… сивіє… рве стогін:
Війна… ще й лі́та вік не пожалів…
… а ти в синочка віруєш і в Бога,
у дух міцний козацької землі.
Ми – з нього!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2023
Граційна, манер не позбавлена.
Вогонь – від хвоста і до лап.
І кров – сущу магму розплавлену,
Природа Левиці дала.
Живе зовсім не по-хижацькому,
Характер нікого не зжер!
На хвіст не ступайте зненацька ви –
бо бути тоді серед жертв.
Енергія б’є – а чи винна ти?
В романтиці творчістю сниш…
Чуттєво, з-під маски левиної
Покажешся обраним лиш.
А зрада? Й таке може статися..
Де розум? Амбіції де ж?
Кар’єру. ім’я й власні статуси
У жертву чуттям покладеш.
Лишивши собі тільки де́щицю:
Пере́житок чи сентимент?
Зітхають зірки… в небі плещуться,
Життя королівське – не мед.
На вищих щаблях – репутація,
Псувати її не резон..
Публічне життя і овації –
нутро королівських персон.
Престижу, уваги і слави нам!
Усесвіт – левиний масштаб.
…Граційна, манер не позбавлена.
Вогонь же – від лап до хвоста...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991333
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2023
Золотяться стільники́ –
свято Маковія!
Готувати шуліки́
наш народ уміє:
У макітерці коржі
і медова сита.
Душу роду бережіть,
щоб заможно жити.
Заплете в букет дівча
Зілля – маковійчик.
Проти відьом хитрих чар –
Маківка магічна.
У козацькому вбранні
Йдіть святити воду.
Завтра вже купатись –ні!
Тож пірнай, народе!
Миру-щастя на поріг –
Добре – вір! – здійсниться!
…Маєш снопик-оберіг
І святу водицю..
В передзвонах Маковій –
затишно-медовий.
Люди! Хай не буде війн!
Будьте всі здорові!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2023
У кри́хту неба – волошкову синь –
Заплівся міцно сонях золотавий.
Бузкова материнка щебетала,
що жмут поли́ну – квіти заросив.
Мовчали обереги вікові:
і м’ята, й грона ранньої калини,
Голівка маку мовила єдина:
«Йде шляхом осінь. Завтра – Маковій…
Букет освятять, воду, стільники –
Магічну силу, оберіг в оселі.
Війна... Усім так важко зараз… леле!
Бо лізе зло, нестримане ніким.
Та вірмо: нечисть забереться геть.
Повернуться додому оборонці.
І моляться віряни до ікон всіх
За мир… допоки гратиметься смерть?!
Не роси – сльози впали між суцвіть,
Бо стільки душ полинуло у Вічність.
…Вкладають люди мрії в маковійчик
і просять небеса: б л а г о с л о в і т ь!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991238
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2023
Порцеляновим ельфам
ллє Селена із глека
для яскравого селфі
неземне молоко.
У сріблястому листі
чути коника стрекіт,
цвіркуни гонористі
сюркотять за пеньком.
Чують казку музичну
зорі, мліючи звукам,
заворожують, кличуть
спраглі ноти – ген-ген!
День вкладається спати,
сон до хати постукав,
віртуозне дитятко –
скрипалів диригент.
Колисковою гладять,
обплітають смичками,
снів зовуть міріади
до натомлених вдень.
Уколишуть алеї
й молоко п’ють ковтками:
порцелянова фея
сни їм хутко пряде…
( октет - abac dbdc.)
Надихнула казкова ілюстрація Asako Eguchi.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2023
Нижнєорельська волость
і Зміївський повіт…
Міцний селянський голос
З’явився тут на світ.
Михайлом сина кличуть.
Поміж медових лип
У Лигівці пшеничній
Ріс у сімействі Циб.
Татусь, поет чудесний,
Знав істини ціну,
І сталінських репресій
Учитель не минув.
Із мамою зростали:
Бувало, малюком,
За хліб чи жбан сметани
Наймитував Мишко.
…Міцних людей шануйте
За силу духу ви:
У другу світову йде
Письменник рядовим.
Його перо терзає,
Зворушує до сліз,
Кореспондент, прозаїк,
«Вітчизни» журналіст.
Міг завжди розпізнати
Він зерно – диво з див!
Допомагав талантам
Піднятись молодим.
У нарисах, романах –
Звучить душа села.
Любов, синівська шана
у повісті вплелась…
Хліб запашний і книги –
Села святі скарби.
Аби онук беріг їх,
І цінував аби.
… Із лигівських степів цих
Крокує навпростець
Сучасний Чабанівський –
Мислитель і митець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2023
Ще років шість сказали Ви мені б,
що буду серед поетичних «жниць» я,
Не вірила б… Та ось тримаю «СНІП»,
Він пахне фарбою… і це не сниться.
Обкладинка – зелений буйноцвіт –
Дорідне збіжжя в синьо-жовтій стрічці.
Діду́х, що возвеличує наш рід.
Він красномовний: РАЗОМ українці!
Зламати легко вутлості коло́сь –
Благенькі, неміцні, поодинокі.
У сніп’ї ж – зе́рно-слово налилось,
Набралось суще українським соком.
Прозаїк на сторінці та поет –
Народу волелюбно-світла про́рість.
Дух роду, що у кожному живе
В розло́зі споконвічно-неозорім.
Не відітнути ворогу святе.
Відстоїмо дідівське-заповітне.
Заграє СНІП у різнобарв’ї тем,
А мирна Україна знов розквітне!
І переможне рватиме з душі,
За о́бшир гідність аж до сліз охопить.
…А я й не знала ще за років шість,
Що буду поетичний світлий "снопик".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990920
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2023
А серпень – у сонячних зайчиках,
Обіймами тягне спекотними,
І хвилями – дні літа втрачені,
Уздріли у смутку сьогодні ми.
Жалобу – оскомину яблучну,
Чи то концентрат, чи есенцію,
Солодко-терпке щось із далечі,
у серці лелію на денці я…
Штормує жура, часто сниться нам,
До ніг підповзає баранчиком…
Хвилює, гримить косовицями,
Сум’яття душі наїжачене.
Втрачаємо… Зливами плачемо…
Водойми все більш повноводі ці.
А серпень – у сонячних зайчиках,
У гребені білім відродиться…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2023
За літом літо паморозь у коси
Вплітає зрілість – не дівча мале.
А скоро осінь… Знаю, скоро осінь –
Затягне пісню-згадку між алей.
Роки збігають, доля множить досвід:
Ціную вас я, друзі, як рідню.
Хоч скоро осінь… Знаю, скоро осінь –
Із вами мрію не одну здійсню.
Проєкти плідні – мов рясні покоси.
(Завзяттям заклад кожне літо жив.)
Хай скоро осінь… Знаю, скоро осінь –
Дитяче літо складене зі жнив!
Повагу й шану донести не в змозі,
Ви – незрадливий мій, надійний тил.
Скажу одне: я вірю в мирну осінь,
І у найкращий рідний колектив!
*на десятиріччя роботи з колективом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2023
Й уві сні ти мрієш, коли вже війну цю видихнеш,
Медсестричко міцна, хоч юна така і тендітна.
Ти рятуєш людей під звуки сирен і вибухів,
Вправні руки надію дають на життя і літо.
Доброволець… зі слабкими природними даними.
Та до кожного чуйна, впевнена, вміла й стара́нна.
Супроводжуєш хлопців, йдеш на складні завдання ти,
І лікуєш фізичні, та навіть душевні рани.
Тягнеш немічних. Бій… Від болю ті стали сивими…
Накладеш турнікет, забинтуєш – все робиш звично.
Бережися сама… опікуйся побратимами,
Перемоги діждати, щасти тобі, медсестричко!
/На знімку медсестра Світлана з Острожчини, яка отримала медаль за відвагу./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2023
Мрійливе літо повнилось тобою,
В озоні стигла зваба матіоли.
Купались у липневім трунку двоє,
Ти не забудеш? Ні… І я – ніколи.
…Здавалось для людей: ми ледь знайомі,
Та літо умлівало, пахло медом.
І кликала одвічна аксіома,
Якій не треба тверджень і доведень.
Благало незбагненне… нуртувало,
Аж раптом – холод... самотою січня.
Як літа, любий, для кохання мало…
І постулати, кажуть, не одвічні.
Зреклись обоє очевидних істин.
Чому забрала світлу мрію, доле?
Згасало в осінь шерхле особисте
Та сухоцвітом падало додолу.
Ти де і з ким, далекий мій, сторонній?
Чи доля інше літо нам дозволить?
…Я розчинюсь у пахощах півоній,
Ковтну повітря спрагле, з матіоли….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2023
/рондель/
У глуздові – йде вічна боротьба
Між світлих та зчорнілих складових.
За тіло хтось, а хтось за душу дбав.
А хтось і зовсім суті не вловив.
Як хижа щука хтось живе… ти ба?
Дрібної він наситився плотви.
У глуздові – йде вічна боротьба
Між світлих та зчорнілих складових.
Хтось у житті сильніший, хтось – слабак,
А інший – з гармонійних половин,
Ти будь собою, совісно живи.
Що б не робила гамірна юрба –
У глуздові йде вічна боротьба
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2023
Життя – видовище. Це чудо із чудес,
Що написав Всесильний драматург.
Місця, події, персонажі п’єс –
Є у актора… тільки раптом «пурх»!
У небуття все… наче й не було:
Ні стилю, ані звичок, ні манер.
Скінчився прижиттєвий діалог,
Пішло у Вічність зовнішнє, земне.
З роками менше дійових осіб.
І не рятують титули, зв’язки.
У кармі кожен епізод осів –
Щасливий він, печальний чи різкий…
Від Автора залежить кількість дій,,
Талант актора – відчувати сенс..
Фінал один – безхатьків і вождів
Судитиме Творець за якість п’єс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2023
Пшеничне поле! Праці смак,
Коштовність роду ти, святине!
Я з діда-прадіда козак,
Хоч зростом ще мала дитина.
Шаную хлібні колоски,
Вони, як українці – щирі.
О рідна земле! Лихо скинь,
Щоб дітлахи жили у мирі.
Діду́х врочистий… лан… скирти́ –
З дитинства вчать у нас любити.
Хай квітне край наш золотий
Та без війни зростають діти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2023
Соковиті, здоровецькі,
Ще й у смужечку вони.
Справжні ягідні опецьки,
Ніби сонця – кавуни.
Слинки подумки збираєш?
(Я збагнула, врешті… Ах!)
Бо залізла до сараю
І сиджу на кавунах.
Хвостик на голівці дибки,
Файна в профіль і анфас.
А в руках – солодка скибка –
Мрія кожного із вас!
Літня спека… парить знову…
І чекає день дощу.
Я ж гризу кавун медовий –
Йдіть, і вас я пригощу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2023
Маю вдачу я вертку –
Подивись на мене ти.
Хвацько, в білім ковпаку,
Всім ліплю вареники.
Біле борошно оце
Ситечко просіює.
У кефір одне яйце.
Додаю зі сіллю я..
До вареника просивсь
Повний кухоль ягідний.
Скаже мама – кухар-син!
й поцілує лагідно
У об’ємі на пару
Варяниці збільшаться.
Енергійність вправних рук
Опишу у вірші цім.
…Вимию робочий стіл,
І миски зі скалкою.
Працьовитими ростіть
Діточки, ще змалку ви!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2023
Веселу панночку таку
Кирпату, добру, милу
Зустрів учора в дитсадку –
І серце закипіло.
Я зранку квіти рвав із клумб
Разом зі старшим братом.
Допитливу смішну малу
Хотілось здивувати.
Ми із піску «пекли» паски
І сік пили в їдальні.
Дружити їй не дам ні з ким:
Ми – пара ідеальна.
Красуне, нуж-бо, посміхнись.
І годі задаватись.
З тобою одружусь колись:
Хай пройде років двадцять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2023
Не кричи на нас ти, ненько,
Що немає ковбаси.
Любить так її руденький,
А сама ти не даси.
Я ж відкрила холодильник,
Там великий був шматок.
Подивись, мурчить як сильно…
І тобі лишив… а то!
Понадкушував кіт колбик –
Й задоволено притих.
А ти сердишся… немовби
З’їв ласунчик все до крихт.
Брати більше я не стану:
Ковбаси наївсь малюк.
…Завтра дам йому сметани –
Банку чесно розділю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989095
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2023
З кукурудзи качани
Соковито-досконалі.
Адже змалечку вони
До смаку мені припали.
Кукурузка рятівна
Не шкідлива для фігури.
Пропоную й курці: «На!
Смачно! Друг твій – не обдурить.»
Лава-човен. Капітан
Вибрав Рябу за старпома.
Як скінчиться смакота –
Наберу з каструлі вдома…
Час – немов би хто спинив.
Посміхаюся на кутні.
Обгризаю качани –
Жовті… ніжні… незабутні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2023
Лопотять хустинки білі,
Лава сповнена новин:
«Клавчин бахур йде сп’янілий –
Подивіться всі-но ви!»
«У Горпининім сараї
Злодій викрав «апарат» -
Алкоголіки страждають» –
Подругам рече стара.
«Відірвався бик у Петі,
Дав городами алюр.»
«Он – кума на «лісапеті»
… Глянь, у неї манікюр!»
«У Миколи молодиця
В пологовім (хтось казав!)
Знайте: хлопчик народився,
3 700 – міцний козак!»
Цілий день старі на варті
Внуків, справжніх непосид.
Вчать життю, консервувати,
Навіть --- пироги місить.
Запитайте – і на все вам
Відповіді є чомусь.
Справжнім радіо місцевим
Нарекли в селі бабусь.
Захворів? Одразу - ось вам!
З дев"ясилу пий чаї.
Мудрий бо життєвий досвід
Між хустинок причаївсь...
/Надихнула однойменна картина художника із Харківщини Григорія Мацегори/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2023
/кансона/
Липню! Насолодо чебрецева!
У полях, на луках, перелогах
Сніп тугий огорне перевесло,
Спрагу утамує джерельце вам.
Бризне медом почуття воскресле –
І не вдіє обрана нічого,
Пропаде під чарами небога,
На Купала в шалі місяцевім.
Сонячні озвуться ожереди:
«Спокій липня, повертайся, де ти?
Зараз ти – далеке, світле мрево…
Страднику, ільовцю, сінокосе!
Папороть цвіте… світ миру просить…"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2023
Неон фантасмагорії огнів –
Химерне плетиво ілюмінацій.
Мостів намисто. Гордість мореплавців –
Марина з яхт… що близько так мені.
Буремний день збігає до кінця:
Порожній пляж і мідь піску волога,
Природа чиста, виліплена Богом,
Смарагди гладі – в жовтих комірцях.
Втікає сонця денний променад,
Аби забути гамірно-примарне.
У прі з вогнем – нічні бузкові хмари:
Фліртують зорі з пишністю гірлянд.
Дрімають пави-яхти й катери,
Прибравши на ніч бунтівні вітрила.
І бачать милі – всі, що покорили,
Тест-драйв… регату… боротьбу… відрив…
Безтрепетно-погідливий ландшафт
В аквамариновій дрімоті моря.
Тече неон морських фантасмагорій,
І сяє в них поетова душа…
/До картини української художниці Олени Клименко./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2023
ТЕЛЕФОН
Мамин телефон мобільний
Так мене турбує сильно.
Підтягну я повзунки
й відповім на всі дзвінки.
Здрастуй, дядьку Інтернете!
Маниш так чомусь мене ти!
Відчуття такі нестримні...
На рахунку ж мами – гривня…
КОРОВА
Іграшку дідусь мій надуває,
І здивовані тепер із ним ми, о!
Як? Рожевої корови не буває?
А вона щодня зі мною грає,
І пищить, і ріжками брикає
Разом і купатися йдемо.
РІК
Скоро рік мені… вже панна!
Не люблю бо суму я.
Для початку я старанно
Олівці похрумаю.
Квіти стрибнуть з вікон самі.
«Гладжу» хвостик кішечки.
Зошити порву всі мамі,
Та й засну у ліжечку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2023
Віктору Павловичу...
І літо це болить… бо повне сліз…
Як прикро: за межу відходять друзі.
Стемніла раптом синь на виднокрузі –
Він (наче вчора!) на роботу віз…
Котилася зоря в густу траву –
Не вчуємо його дотепних жартів,
У «чайці», ніби серце, гупне стартер,
Господар не всміхнеться в пишний вус.
А спогади гортає зливи щем.
Щоб змити сльози літньою водою,
Іде життя… Як зболене загоїш?
Багато планів не здійснились ще.
«Добряк. Надійний... – дощ ронив журбу, –
З таким, як кажуть «у вогонь і воду»,
Він завжди час допомогти знаходив
Усім, бо чесним і порядним був.»
…Останній шлях до янголів - з імли,
Бентежить душу збурену у висі.
І кожен зі скорботою молився –
Всі ми. І дощ. І літо, що болить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988730
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2023
Івана. Заплітаю у вінок
Полин та запашну зелену м’яту.
Пристріт у них є сила відганяти:
У долю люди вірили давно.
Купальський символ? Чари? Оберіг?
Вплітаю материнку – міць родини,
Та мальву, хочу злитись воєдино
З омріяним коханим на зорі.
Відгонить лицемірних деревій,
Калина – щоб здоров’я прибувало.
У змійці хмелю, кажуть, на Купала
Клубок незгод розплутається твій.
Волошка ніжність неповторну дасть,
Постійність і принаду - чорнобривці,
Барвінок – приведе того, хто снився,
І сон-трава закриє від нещасть.
Пахуче пижмо й сокирки знайду,
Чебрець і сонцеквіти звіробою,
Лоскоче хлібний вусик над губою,
Ромашка ж обхопила резеду…
…У ніч хмільну вінок підняв юнак:
Із ним і над багаттям їй летіти…
«Купала… – промовляє нечуйвітер, –
Від долі не втечеш уже ніяк…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2023
Жіноче й чоловіче поєднала
Природа у чарівну ніч Купала.
Багаття і святкове деревце.
Вогонь, вода. Магічні два начала.
Очищує всіх полум’я оце.
Горять вогні… Вінки укрили плесо.
Солом’яні підпалюють колеса,
І пісня українська ллє дзвінка.
Дівки, неначе мавки безтілесі,
Залоскотати хочуть юнака.
Купало та Марена верховодять,
Роса купальська – на здоров’я, вроду.
Повсюди тайни… чари… ворожба…
Пірни до лісової прохолоди –
Ой, що це? Квітка… папороть? Ти ж ба!
Зірвала?! Геть біжи від злої сили!
Десь за вінком тебе шукає милий,
А ти назустріч… Мавка лісова!
…До ранку в хороводах не присіли б –
Питаю в долі: Де ж то мій Іван?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2023
Шкутильгає, йде старість на милицях
Самотою, бо рідних нема.
Спориші на подвір'ї журилися –
Доживає вік неміч сама.
Нарікає хатина калиноньці:
«Ох, нудне ж бо життя без новин!»
На ослоні кіт лагідний миється.
Господині друг відданий він.
Бабця бідкається: «Зникли сили всі…–
гладить Мурчика зшерхла рука, –
все життя я по правді, трудилася –
тільки доля, напевне, така…
Від хвороб я і літ натомилася,
а раніше було все не так!»
…Споришем дибуляє на милицях
Безутішна гірка самота.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2023
Іржаве збіжжя під вітрами хвиль –
Вохристо-жовте дозріває жито.
Прапрадід урожай благословив,
Як вогняне тепло нам не любити?
Пірніть у горизонти стиглі ви:
Свобода! Радість! Взимку – хлібом ситі.
Волошки усміх, пахощі трави,
Остистий колос – незабутні миті!
Отчини у війні не віддамо,
Землі в невтомній праці хлібороба,
Бо не ділити нам її ні з ким!
Жнивують комбайнери за кермом,
Жага до праці в кожного з утроби,
…І гріють душу житні колоски.
/італійський сонет – abab abab cde cde/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2023
Ти білих коней, Зіронько, виводь,
Укрий людей від зла своїм вельоном..
Зі Сонцем ти біжи навперегони –
Бо день новий дарує всім Господь.
Жагучий промінь Сонця через край
Топи в росі на тихому світанні.
Пробудить він життя, палке кохання,
Та як наздоганятиме – тікай
І стань криницею. Святу росу
Віддай – поїти день, нести щедроти.
Босоніж відчуваю свіжий доторк,
Народжується так життєва суть.
Природи усміх… сяяння небес.
Вставай! Вставай! Припрошує Світило,
Щоби земля рясний врожай родила,
У праці день людський іде увесь.
Дзвенить бджола – духмяним буде мед.
І гордівливі па виводить лебідь..
Спалахує Зоря життя на небі.
Чиїсь – летять, лишивши слід комет…
…Пройдися по росі, лови момент!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2023
Привіт, незнайомий та рідний солдате!
Я зичу, снаряд щоб тебе обминав.
Як вулик заграє збезлюдніла хата,
Коли закінчиться жорстока війна.
Цигарку запалиш. Які маєш мрії?
Кохану згадав? Ти ж щовечора біг…
А може, у спогади вітер навіяв
Смачний полуничний від мами пиріг?
Чи мариш про сон у батьків до обіду?
Дзеркального коропа з вудки? Футбол?
Ти сниш, як і ми, про блаженне те літо,
Де піде війна. Будуть мир і любов.
Не знаєш мене ти. В листі ж пишу знов я
Про вдячність безмежну, пошану. Про те,
як щиро бажаю терпіння й здоров’я.
Гостинці везе відчайдух-волонтер.
Ріг місяця ніч обіймає окрайцем,
Тебе – ніби хрестить: «Щасти у бою!»
Бійцю український, я прошу: «Тримайся!
Молюся, Звитяжцю, за долю твою…»
/Дякую за світлину з моїми книгами Ірині Приходько./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2023
Літо. Ягідна пора –
Море полуниці.
Плоду робиш реверанс –
Так у нас годиться.
Серед ягідних угідь –
Сонце балагурить…
Любиш джем? До нас ти їдь
Буде фізкультура.
Вже засмагла – в шоколад,
Грядка ж червониться…
Думаєш: коли ж на спад
Піде полуниця?
Розібрало поперек
І кавчать суглоби.
Ягідки дрібні збереш –
Станеш, ніби робот.
Ух, останній реверанс –
Йдеш, щаслива з ними.
Літо. Ягідна пора.
Смакота на зиму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2023
А я бажаю, українці, миру вам
У кожен день.
Щоб шал війни навіки стих, не вирував -
Хай світло йде.
Щоб поціляти ворог більше не посмів
Погожу синь.
Безкрай із житніх та пшеничних колосків -
Лиш оком кинь.
Волошки в полі, зріє жито на ланах,
І – тато в дім.
Щоб переможний гімн скоріше залунав
Бажаю всім!
Ширяють ластівка і трійко ластів'ят
У голубінь.
Тримайся, земле рідна, зболена моя,
Добра тобі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2023
Скажіть, чи знаєте адресу.
Де луки – спалахом суцвіть?
Як можете, маршрут накресліть
Або зупинку ви назвіть.
Шлях завжди до тепла знаходить
Нектар шукаючи бджола.
І коник, що виводить оду.
Як довго ж я там не була…
У квітах щедрих розімлію:
Стрибаю, граюсь, тішусь… Ах!
У м’яті, пижмі, деревії,
У приставучих реп’яхах.
Ромашкам – пісеньку мугичу,
І вторить крекотом деркач.
Веселкове дівча в косичках,
Я не знайду тебе, пробач.
Суниця манить стиглим боком –
Чи хтось із нас таке забув?
Дитинство із медовим соком
Стоптав років хуткий табун.
Лишитись хочу наодинці,
Де літа й мальства віражі.
Дитинство – на якій зупинці?
Будь ласка, прошу, підкажіть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2023
Я полинові запахи вдихну –
А пряним шармом пахкотить левкоя.
Вплітає доля в коси сивину,
Хоч я не набулася молодою.
Ромашки ніжність – з юності привіт.
Пікантно-гострий щем безхмар’я літа.
І спогад б'є бар’єри вікові -
Не сміє мак огнистий догоріти.
Краса, як і життя – колись мине.
Летять роки, дрібнішає суцвіття…
Не будемо ми, доле, про сумне:
Левкої аромат – залишу дітям.
Дбайливий вітер ностальгію ніс.
Спішать літа... змиритись дуже важко.
Ти не торкайся, доле, сивим кіс –
Лиши мене на луках між ромашок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986486
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2023
Розлука розрі́зала простори неба
На темінь і світло… Веселку і грім.
Зазублені ножиці нами у грі.
Зітліло кохання, згнило без потреби.
І вогник якийсь у душі відгорів.
Гриміло вночі… вирувало без тебе.
А сотня зітхань світле гнала у ступор.
Волаючи зливами в темінь: не йди…
Щоками стікали краплинки води.
У блискавці світ мій безрадісно гупав.
Ти десь за межею по краю ходив,
Комусь посміхався удавано-скупо.
І скраю веселки вмостився, можливо,
Рясний горизонт і з тобою пливе.
А я пакувала прожите в конверт.
Та тільки не склеїти згаслого дива.
Прощання кромсало нетлінно-живе –
Я ж ревно молилась: лишайся щасливий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2023
/бездієслівна лірика/
Морський світанок.
Промені чуттів.
Мій… до останку…
В сяйві золотім.
У цноті рані –
Мрійні острови.
І щось незнане –
Штормом серед хвиль.
Ще небо тьмяне.
Та в один момент –
Жмут світла… танець…
Ніжний силует.
То ми, коханий…
Наші два світи.
Сердець торкання…
Іскри... Я і ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2023
/акровірш/
Здається, що день одягає жалобу,
Активне шосе – роковий фаталіст.
Колишню кохану відвозить автобус.
А долю питлює скрип жорен-коліс.
Ранковий маршрут не потішить сьогодні.
Тре очі червоні. Від сліз? Недосип?
Ич, ще й на дорозі роботи ремонтні.
Накрапує дощ… сум загуслий висить.
Образа трясе? Чи вибоїни – болем?
Юрба до душі залишалась глуха.
Людей не торкало чуття несхололе.
Едем розкришився… та щем не стихав.
… Скрізь літо. Краса. Хоч зім’ята й самотня –
Яскраву веселку напнуть ручаї.
Широка душа не пірне у безодню.
Усе буде добре! То день не її.
Літує земля. Квітку – жук уподобав.
І чисту сторінку альбом розпочав.
Красуню до щастя підвозить автобус,
Ирі́ють хмарки… Відлітає печаль.
/Надихнула чудова картина олійними фарбами Леся Шуліки "Шосе"/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2023
Ув оці чужому – піщинку помітно,
А щодо свого, то затишшя і гладь.
Як правити важко написане-рідне,
Та просиш найкращого: глянь і порадь.
І рій помилок відступає одразу,
Аж гордощі успіхів перших беруть!
Майстерність не прийде крізь біль та образи,
Дошкульні насмішки - не в користь перу.
Розгублена творчість – то зверхності «метра».
Ці поштовхи крилам не вкажуть на злет.
А кпини й наругу вразливим не стерти,
Як виграш – тактовне втручання, не зле.
Поллються свідомо і ямби, й хореї,
Такі недоступні недавно чомусь.
Але – не ламай… Творчі травми не склеїш,
Учитель для учня натхненник і Муз.
Вся істина, знаю, в полеміці, спорах.
Та проти слабкого – не кидайся в бій.
Як учень вершину Олімпу підкорить,
То честь і хвала буде, Майстре, тобі!
/амфібрахій/
Кадр із фільму "Джейн Остін" у головній роль Енн Гетевей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2023
/алфавітний вірш/
А в Україні знають смак життя,
Бо розуміють і красу, і цінність.
Ворожа зброя робить з поля мінне –
Гроза ж не вічна – руку світ простяг.
Ґазда у полі. Ризикує він.
Друг – у окопі, тил міцний – на ньому.
Електрик лагодить нічні сліди погрому.
Є світло – і за це – низький уклін.
Життя триває. Не здолати нас.
Зламав ти дамбу – захлинешся, кате!
Ич, хочеш в Україні панувати?
І все дарма. Свого край не віддасть.
Їв-пив у нас… із рук приймав хліб-сіль
Й тепер народ гостинний убивати?
Крізь тебе точно діє біснуватий –
Лихий поплутав – кажуть геть усі.
Мережиш думку мати за рабів
Народи світу, що не терплять гніту.
От лише Бога злу не обдурити –
Поверне все сторицею тобі.
Розкине Божа Мати омофор,
Свята молитва й віра нас тримають.
Твердого духу люди в цьому краї.
У світі ж – засудили твій терор.
Француз і німець, серб, грузин, словак,
Хорват, американець, молдованин –
«Царю» зелене світло не давали,
Чомусь авторитет не йде ніяк.
Швед, нідерландець, кіпріот, прибалт,
Ще й друг-поляк та житель Палестини –
Юрбою хрест важкий щодня нестимуть.
Я – з ними, міць добра зросла в стократ.
…. А ти – з проклять.
/Картина української художниці Марії Полякової "Мати"/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2023
/квартон/
Усе життя – у цій світлині:
Твій потиск рук на тлі кори
Про трепет, шану говорив,
Про почуття на двох єдині…
Тривога й радість, ночі й дні –
Усе життя у цій світлині.
Таке живе, таке неспинне
І вічна молодість у ній.
Колись квітучий парк усох,
Та поруч – вірність лебедина.
Усе життя – у цій світлині,
Сумним не буде епілог.
Ми цінувати час повинні,
що утікає стрімголов.
Вкладай у кожну мить любов.
Усе життя – у цій світлині..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2023
На свята Зелені хату заклечаю
У квітки та зілля, у гілки дерев.
Причіпок і двері – у смарагдах чарів,
Аромат полину – темне прибере.
Зелень у оселі з божника до печі,
У любистку, м’яті вся долівка є.
Кажуть, що «клечання» душі із далечі
Пращурів гойдає, сили додає.
Клен, верба, береза, береста з горіхом,
Дуб, чебрець, лепеха, пижмо та аїр –
Від пожеж, недугів захистять від лиха,
Стануть оберегом надміцним твоїм.
Бога величаймо! Ладьмо між собою!
Щоб відвів від нас Він біди та печаль.
На врожай, добробут, на життя без воєн
На свята Зелені Літо Бог клечав…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2023
Лимане! У твоєму я полоні:
Червневий день зустріла Зміївська,
Квітковий спалах сонячним гукав
І солодили запахи півоній….
Троянди вкрили двір, сади, газони –
Лимане! Красень ти о цій порі.
Бальзам жасмину в темінь вечорів
у солов’їнім гамірі стодзвоннім.
Лелека знов у колесі гніздиться,
Лимане, хоч війна іде тепер.
Та чарами стрічає синь озер –
Краси хай не торкнеться руйнівниця!
Вір: прийде мир, загояться всі рани,
Пісні лиманські зазвучать твої –
Переспівають навіть солов’їв,
Зустрінемо дітей, батьків, коханих.
…І напишу про щастя я, Лимане…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2023
Життя – миттєвість. Розчерком пера
Злі сутінки несе «людинобог»:
Земля димиться від війни та ран
Ціною болю та смертей стількох.
Крихти із правди – під кривавий бриз,
Такий суворий у епохи лик.
Задумайся, людино, придивись,
Врятуй себе між чорних душ цвілих.
Скажений грюкіт зброї ранок рве,
Не милує старих і малюка.
Що думав ти, вбиваючи живе,
Коли на кнопку смерті натискав?
«людинобоже», розбрат ти утнув –
Життя ж закон – на боці у добра.
Та світу жнивувати цю війну,
що ти накликав розчерком пера.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2023
Здається, морква там, як мед родила,
а соняшник два метри ріс, гігант.
У сиве літо від війни змарніле
Дитячий спогад руки простягав.
І золотило усмішки-веснянки
Руденьке сонце мирне та палке,
Лунке «Кукуріку!» будило ранком…
А не сирени гул і жах ракет.
Картопельки нарила пів цеберки
Бабуся – як (по-мокрому!) змогла.
Медами пахне скошена люцерна –
Немає там війни, насилля, зла…
Казкам у сні моєму – оживати:
Вигадує їх бабця міх щодня.
Телесика – рятує гусенятко –
Не з’їсть його підступна, зла Змія.
Живі усі іще, кого ти любиш:
Там косу дід клепає дотемна…
Долають Змія хлопці з Вернидубом –
З дитинства вірю в добрий я фінал.
Зі споминів, де морква-мед родила,
Вертаю у реальність вкрай тяжку.
Безсоння… Та радію я, змарніла,
Що чую вранці крик «кукуріку»…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2023
А ти чаклуєш щось нове –
Виношуєш якусь ідею.
Емоції вдихнеш у неї,
Бо віршем ти своїм живеш.
Уява, вимріяний світ
Зі сприйняттям чужим у герці?
Твори! Й прошу: на них не сердься,
На все у тебе погляд свій.
Оцінять інші глибину,
Хто бачить теми точно так ці,
Відкинь же негатив реакцій –
Якщо хтось навіть дорікнув.
Твоя ж бо Муза – з чарівниць,
Хай рима душу зігріває,
Твори! У ліриці дива є –
До світла і тепла тягнись.
А хто не має помилок?
Той, хто не створює поезій…
Ти кривди уникай і стресів,
Аби натхнення прибуло.
Ще буде критика… авжеж!
Інакше мислить – гляне криво.
Ти ж – справжня! Вільна! Особлива!
Бо віршем ти своїм живеш…
Твори!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2023
Ворожа зброя нищить дитсадки,
Руйнує школи, гасить юні долі.
Царює зло. Засіло на престолі.
І нищить рід нескорений людський.
Ревуть сирени. До мурашок страх.
Війна дитинство змушує забути.
Відлунює у кожен місяць лютий.
З маленьким пацієнтом – медсестра.
Сильніший за фізичний – біль душі,
Коли безсила вправна медикиня.
У скроні б’є: малюк батьків покинув…
Чим завинив безгрішний ще, скажіть?
Їй раною ставав той ангел… нив…
Вона ж сама – чиясь дружина й мама.
У втомі чули шепоту слова ми:
«Спини насилля, Боже, й жах війни!
Верни дитинство радісне малим.
Щоб не сирену – добру казку слухать.
Прошу в ім’я Отця, і Сина, й Духу…»
Жіночий голос за дітей молив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2023
«Ба*, скільки тут ми?
День уже чи два?
І далі треба
В темряві сидіти?»
А злі «салюти»
Мнуть старий підвал.
Б’є страх під ребра.
У тривозі – діти…
Тулила бабця
Двійко янголят,
Отцю молилась:
«Захисти невинних!
Війни позбався!
Хай моя земля
Примножить сили –
Милуй Україну!»
«Коли скінчиться
Звук сирени, ба?
Планшет без світла
Швидко мусив сісти…»
Крізь громовиці
Бабчині слова
Ніс Богу вітер:
« Порятуй дитинство...»
*розм. від «бабуся».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2023
Старий бузок замріявся під тином:
Краса на фоні зношеності літ.
Бабуся – намовля мені малій:
«Той аромат найкращий на землі,
Шануй бузковий край, люби, дитино…»
У бабці – копійчана хустка з ситцю,
Моторні руки, вправні, золоті.
Скрипить колодязь. Йде пора цвітінь.
Сьогодні – і бузки рясні не ті…
Немає і бабуні-трудівниці.
Бузковий спомин буде ворушити
Нектар, який ніколи не стихав:
Від «Цоб!Цабе!» сільського пастуха,
І крейдяної вбіленості хат,
Бо тільки кущ лишився… довгожитель…
/Надихнула світлина фотографа Вячеслава Мищенка/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982338
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2023
Молитвами засієш
Шлях поміж конюшини:
У волошок розливи –
Жовта стежка лягла.
Пахнуть жито і мрії,
що уквітчані в синє.
Я зітхаю щасливо:
Ти ведеш до села…
Трави шовком лилися,
Світлом рідним торкали.
І тополі тендітні
Потягнуло увись.
Споконвічна землице,
Знала плуг ти і рало,
Ще діди були ді́тьми,
Тож за рідне молись
Миром, сонцем зустрінь ти
Молоде покоління.
У волошках небесних
Вірне серце збентеж.
Українська стежино,
У житах – бачу тіні.
Сила роду не щезне:
Бо – додому ведеш…
/Картина Mariart "Стежка до села"/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2023
(слова для пісні)
Солом’яну крисаню вділа стріха –
Примітна у красі статурних мальв.
Співає колискову бабця стиха.
За мріями полинула у даль…
Як хочеться тим спогадом блукати,
Черешні запах чути у садах.
Віджи́ла, несучасна, вбога хата.
Та в ній душа щаслива й молода.
Приспів
І як оте обійстя не любити,
де вітер мальву гладить молоду?
Де шепотить про рідне стигле жито,
Де я назустріч спогадам іду…
Колиску правнук буде колисати
Запам’ятати мусить він усе.
Як добре, що нащадкам сниться хата,
Збудована родині дідусем…
Стрункі та гожі дідусеві скирти,
І пісня призабутих голосів…
Там український хліб, і спокій, мир там,
Життєва мудрість пращурів усіх.
Із глибини віків та хата сниться –
Джерельна чистота у ній, могуть.
Ковтаю аромати косовиці
І силу роду нашого, мабу́ть…
/Надихнула картина української художниці Новиченко Лариси "Хата. Мальви"/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2023
Життя – це не безжурні серіали,
Не гра, яка знесе підробність нот.
У нас війна – убивча, зла, реальна:
Дикунство, світом прокляте давно.
Ніхто із нас про жах такий не думав:
Жила країна, квітнула між мальв.
Ізюм, Дніпро, Гостомель, Харків, Умань –
Повсюди відчай, сльози, смерть, печаль.
Та Україна мужньо чинить спротив.
Бо вірить у добро та Вищий Суд.
Ми розпізнали всі фальшиві ноти –
Їх вороги зі «звільненням» несуть…
Міста і села – навіжений місить –
Забув, що є у світі бумеранг.
Життєвий шлях – насправді, компроміси.
Хто ж меч підняв – того чекає крах.
Чи зможемо колись війну простити?
Насилля? Смерть? Розстріляне вікно?
Дивись на Україну, мудрий світе!
Не допускай у грі фальшивих нот.
Всі перепони мусимо здолати,
Жага до волі нам дана Творцем.
Не прийме мій народ фальсифікату –
Ми вистоїмо! Віримо у це!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2023
Шкільний поріг. Злітають рушники –
Мов стелять дітям у життя дорогу.
Хай буде шлях благословенний Богом:
Не скривджений, не зраджений ніким.
Останній відлік йде шкільних секунд:
Яка красива юнь повиростала!
Молитва материнськими вустами
Благає стежку праведну людську.
Візьміть частинки трепетних сердець
Учителів… Бентежні їхні сльози
Найкращу долю для дитини просять –
Хай Матір Божа крізь літа веде!
Прощальний дзвоник вас усіх звільнив
Від зустрічей зі школою щоденних.
Ідіть в життя! Робітники та вчені –
Аби лише у мирі! Без війни!
Захисники… світ дивиться на них –
На щит міцний за волю України.
Подякуємо їм за це уклінно:
За сад, за ніч у хаті й випускний…
Майбутнє України! Роду міць
І віра у добро – н е п е р е м о ж н і!
Засвоїв той урок сьогодні кожен –
Весь світ це починає розуміть.
Шануймо край наш вільний і стійкий,
Спів жайвора над мирними полями!
Я вірю: ми – пишатимемось вами:
У добрий час злітають рушники!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2023
В цукрово-ніжній запашній глазурі,
Мов паска – сад… Злетілися джмелі…
Пророчий голос щедрої зозулі
Віщує нам чимало славних літ.
Кує роки: весняно, гулко, щиро.
І кожен вірить: піде геть біда!
Пресвітлий Боже, до краси ще й миру
Благаю, Україні рідній дай…
Картопельку обіймуть огороди.
Кульбабці за люстерко блиск роси…
В безмежжі поля пишне жито вродить –
Війну б спинити! Мріє світла синь.
У сорочках хатинки чепуряться,
В доріжках домотканих – кілька призьб.
(Відпочивати людям після праці
По холодку, де яблуні сплелись.)
Примружить око кицька, квокчуть кури,
В бузковім царстві – тільки захмеліть.
Хай провіщають мир сади в глазурі,
Й лунке «ку-ку» вістить добро землі….
/надихнула картина Анатолія Меланія (Україна)./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2023
За Паскою, на Фоминому тижні,
Додому відпускає Бог померлих.
Роки без них – тугу й любов не стерли:
Пом’янемо в молитвах душі ближніх,
На Проводи – йдемо на кладови́ще.
Паски й гостинці – роздаємо бідним,
Життя покійних не пройшло безслідно,
І кожен з нас колись там буде, грішний.
Квітує все… от тільки небо – тужить.
Бо душі повертають в рай Господній.
За них в молитві ми – із духу й плоті,
за упокій церковна вранці служба.
Паски і крашанки, гостинці та лампади
На цвинтар – рідних провести в дорогу.
За Вічне царство – роздамо убогим,
Ми проти смерті зовсім безпорадні.
Гостинці, рушничок віддам, хустину –
Щоб наших рідних люди пом’янули.
Згадаємо історії минулі,
Тих днів, коли ще їх не відпустили.
Шануючи незгасну, світлу пам’ять,
Звернімося до Ангела в молитві:
«Молись Отцю, за тих, що мають жити!
Будь захистом! В серцях ти завжди з нами…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2023
Бахмут. Дивують люди на нулі.
За побратима вмерти не шкода їм.
Своїх на полі бою не лишають:
Так не один поранений вцілів.
В завалах опинився командир,
Наказ : «Рятуйся!» віддає сержанту,
А той – давай щосили розгрібати.
Артою ворог знову зарядив.
Контузія. Раптова глухота.
Тремтіння рук. Але не кине «брата».
І знову й знову буде «прилітати».
Кривавий слід – в нозі страшний метал.
На людяність дивився Бог згори:
«Рятуйся, доки можеш сам, солдате!»
Сміявсь: «Майору буду хресним татом!
Таким-бо українця Ти створив!»
…Отець лишити на Землі велів
Захисників – незламних відчайдухів.
«Оберігайте світ, аби не рухнув!»
Бахмут Дивують люди на нулі.
/Історія сержанта Віталія Дем’янчука, який врятував свого командира , прикордонника Андрія Соломонюка. /
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2023