| Сторінки (12/1134): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
«Матусю, квітень майже на порозі,
Та пусткою – лелеченьки гніздо.
Війна руйнує й нам оселі досі…
Чи справді наш безпечний коридор,
В якому засинаю на підлозі,
Під літаків немилосердний хор?
Без шибок школа чорним очі шкірить –
Зривається сирени тужний схлип.
Скажи, чи вернуть друзі у квартири?
Там від будинку – тільки купа плит…»
«Молімось, доню, не згубивши віри,
Усьому світу ця війна болить…»
«Не плач же, мамо… Бачиш, я не плачу,
В підвалі тепло – гріє твій кожух.
Давай і я слова свої дитячі
До неба, звівши очі, прокажу...
Весну тривог Господь їм не пробачить!»
Безсонна ніч відходить за межу…
… Із бомбосховища, в молитві щирій,
Дитя благає Україні миру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2022
З жахом весна в неба стьожку
З диму й вогню визирає:
Там, де рясніли волошки –
Танків понищена зграя.
Сморід, пекельна задуха,
Поряд – задимлена хата.
Грім канонади день слухав:
Швидше б нам миру діждати…
Лячно, з очима дитини,
Березень губиться краєм:
Мужньо стоїть Україна,
Всмерть окупанта карає.
Гинуть некликані «гості»,
На українських дорогах.
В схові весна (знову обстріл!)
Молиться щиро до Бога:
«Миру! Благаю я, Отче!
Більше не прошу нічого.
Звати народ мене хоче
Справжня весна Перемоги!»
«Вийде дитя з бомбосховищ, –
Лине відлунням з блакиті, –
Мир забринить волошковий,
Віру в добро не спинити!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2022
Місяць спротиву "братам" незваним,
Дні і ночі у війні шаленій.
Хочеться ж весни, тепла, тюльпанів –
Миру й долі Україні-нені…
Щоб сміялись та співали діти,
Сонця в вікна… вийти із підвалу…
Саду в квітах хочеться радіти –
Щоб держава більш не бідувала.
Й досі – рвуться бомби та снаряди,
Їдуть за кордон переселенці.
Та ніхто майбутнє в нас не вкраде –
За свободу рід козацький б’ється.
Вірмо: все обов’язково буде,
Діждемо щасливої хвилини.
Тож тримаймо стрій, хоробрі люди –
Добрий вечір, ми – із України!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2022
Пригріло сонце золоте,
Приємне, лагідне, весняне:
«Будь ласка, досить вже смертей,
Хай довгожданий мир настане!»
Летять молитви у блакить,
Нудьгує поле за сівбою,
А Україні смерть болить –
Втомилась від біди страшної…
Чи заслужили ми хіба
Пожежу, що навкруг куриться?
Майно, що за життя надбав,
Рівняє із землею вбивця.
Армагеддон цей сотворив,
Не маючи в душі святого:
В руїнах, згарищах двори,
Невинні душі йдуть до Бога…
Снарядом тишу розтинав
Підступний «брат», що в спину вдарив –
Воронки, міни, де зерна
Повинні сходити гектари,
Будь ласка, Боже, зупини,
Наругу, зло в селі та місті,
Звільни нас, грішних, від війни,
Хай із зеленим першим листям
Живими вернуться сини,
Заграє сонце променисте,
Про спокій, мир з височини
Надійдуть в Україну вісті.
Ми палко віримо у те,
Що не здолати землю рідну,
Хто ж зазіхає на святе –
Той в небуття зійде безслідно,
А український лан і степ,
В любові сонячній розквітнуть –
вся Україна розцвіте!
Будь ласка, досить вже смертей...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2022
́Веду зі світом власний діалог –
Поезією можна все відчути.
Мов в дзеркалі – світ радощів, тривог,
З рядками душу віддаєш саму ти.
У віршах – різнобарвність, серця ключ,
Емоції, надії, сподівання.
То пише наша Муза власноруч,
Звучить її мелодія кохання.
Хороші вірші йдуть із уст в уста,
У різних формах і на різних мовах.
В країнах різних, в селах та містах –
Читач їх розуміє з напівслова.
Сьогодні, у часи війни й біди,
Почуй слова, наш милосердний Боже:
На захист миру стали, як один –
Козацький дух, звитяга переможуть.
Мистецтвом рими зібрані думки
Про Україну й мир наповнять груди.
Хай славить рідну землю крізь віки –
Майстерне слово, що було і буде!
Зі святом, шановні колеги! Мирного неба, здоров'я та вірної Музи!
ID: 908670
автор: Білоозерянська Чайка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2022
Бомблять житлові масиви,
Автівки, що їдуть з дітьми,
Дивитись без сліз неможливо –
Пекельний, страшний «руський мир»…
Весняні птахи прилітати
Бояться… в криваву весну.
Винищувачі та гармати
Несуть людям смерть голосну.
Спалахує небо в загравах,
Дворами – могили-хрести.
Безжальна війна танком чавить,
Хто вчасно сховатись не встиг.
Виймає з-під груди завалів
Дитину міцний рятівник.
Сусіда померлих ховає –
Сльозу чоловічу зронив.
Весна осяває журливо
Снаряди, що впились в бетон…
Бомблять житлові масиви
І мирні зривають авто…
Під зливою зброї, роздертий
Чийсь вогник від свічки згасав.
Герої ішли у безсмертя,
І плакали знов небеса…
Неслися угору молитви,
За мирну щасливу весну.
Весь світ вимагав зупинити
Безжальну жорстоку війну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2022
Вмить забули про зачіски з сукнями,
І про мирне єство жінки-матері,
У бою за країну присутні ми –
То ж пощади загарбник не матиме.
Батьківщини сльозина – віддачею:
Кожна з нас є за рідне рішучою.
Ми смертей діточок не пробачимо,
І весни днів розстріляно-змучених.
З автоматом чи з медикаментами,
В літаку, справжній ас, поза хмарами,
І не гріх за домівку померти нам,
Та усе ж – як жінки – миром маримо.
Куховаримо – будуть всі ситими,
У молитві – з руками простертими.
Маскувальними зайняті сітями,
Водіями жінки й волонтерами.
Жовто-сині стрічки – не поборете,
За дітей… непростими дорогами…
Ми війну подолаємо й горе те –
Адже віримо всі в перемогу ми!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2022
Заповзла тривога, полонила груди:
Бо щоденно гинуть не повинні люди,
Діти утікають від війни з країни,
Мати просить Бога захистити сина.
Піднялись на захист і Дніпро, і кручі,
Харків, Маріуполь, Суми, Куп’янськ, Буча.
Українські вої мужні, витривалі
За домівки рідні, мов щитами стали.
Села та містечка від ракет палають,
Вибухи в Одесі, б’ється Миколаїв.
Не зігнув ще жоден у покорі спину –
Горда та незламна ненька-Україна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2022
Герою-мученику, їжі та води
Доставити несила гумконвою.
Та ти стоїш незламний… диво з див,
Із ворогом в смертельному двобої…
Від вулиць – розшматованість цеглин,
Могили на подвір’ях вводять в ступор.
Ми молимось, щоб вирватись змогли
Твої стражденні люди, Маріуполь.
Завалів груди… смерті рок… печать…
А ще недавно морем гість твій марив…
Колишеш в хвилях стомлену печаль
Розкішний край славетних сталеварів.
Вночі ковтає сльози молодик,
Коли здригаєшся від градів та ракет ти.
А ти стоїш... без їжі та води,
Хоч як тебе не намагались стерти.
О Маріуполю, серед пожеж заграв,
Кипиш у гніві, мов вулкана кратер.
На захист України твердо став,
немов Титан, якого не здолати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2022
Маршрути доль… Знівечені дороги.
Жінки, що притискають малюків.
Так схожі… бо в усіх очах тривога,
А хтось молитву Богу шепотів.
І не забути нам уже нічого…
У пам’яті, допоки ми живі,
Маршрути доль, знівечені дороги,
На блокпостах – суворі вартові.
Неспокоєм у сон тяжкий проникнуть,
Жінки, що притискають малюків.
Ікони плачуть воском многоликі –
Рятуйте небо, воїни стійкі!
…Щось наддоросле у очах малого,
Пронизує, проймає до мурах.
В очах наївних – смуток і тривога,
Дитинство нелюд в малюка забрав….
Сердечний ритм збивають, глушать гради –
Від рідних – шквал стривожених дзвінків,
В цю мить на землю хтось навіки падав,
А хтось молитву Богу шепотів….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2022
Наш Харкове, як боляче за тебе!
Ти був прекрасним… Краще не знайти…
Обвуглені будинки й сіре небо –
Такий дарунок принесли «брати».
Любов до тебе жителів безкрая,
Воюють чи здають сьогодні кров.
Ти все здолаєш, рідний, все здолаєш.
З тобою – сила наших молитов.
Герою-місто, вірити нам треба,
До миру всі ми зможемо дійти.
… Обвуглені будинки й сіре небо –
Та у звитязі – мужній красень ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2022
О Боже, хай на мир йде, на тепло,
В людей стомились і душа, і тіло,
Не цінували щастя, що було –
Лише тепер ми, грішні, зрозуміли,
Який нам дорогий наш рідний край,
І тиха стежка, за село повита,
О Господи, всі просять – миру дай…
Землі, яка завжди ростила жито.
Щоб ластівка під стріху – на добро,
Майбутнє – днем новим благословиться,
Не танк по полю щоб… а хлібороб,
Не з кулями земля щоб… а в пшениці…
Обрати дай одну із тих стежин,
Що буде без жорстоких та лукавих..
О Боже, Україну збережи –
Скінчи війну безжальну цю криваву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2022
Зупиніть цю війну!
Смерті й горя людського вам мало?
Третій тиждень без сну
Дітки злякані мерзнуть в підвалах.
Так чекали весну,
На добробут плекали надію.
Зупиніть цю війну!
Серце в тузі не б’ється – німіє…
Знов гудуть літаки,
Розкидають смертельні набої,
Ніч і холод такий…
Україно, що роблять з тобою?
І ніяк не збагну:
Чим ми так і кому завинили?
Третій тиждень без сну –
Зупини цю війну, Боже милий!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2022
Безсонними ночами… безкровними губами
Молюсь за Україну… щоб не зазнала втрат…
Щоб небо не кишіло круками-літаками,
Щоб не стріляв загарбник... не діяв яко тать.
Щоб усміхнулось небо… засяяло весною.
Щоб скрес мороз із серця, і миру світ досяг.
Я вірю: кожна мати повторює за мною:
«Ми просимо всі миру! Скінчиться хай цей жах!»
В нелюдській чорній пащі війни зникають діти,
Полито землю кров’ю на кожнім рубежі…
І молить кожна мати страхіття зупинити,
Подумайте: ми – вдома, а ви для нас чужі…
О Боже, прошу зглянься: не полишай з бідою…
Спини сліпу жорстокість невблаганну оту.
Хай кожна мати в світі повторює за мною:
«Всемилостивий Отче! Майбутнє порятуй!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2022
8 березня… не треба жінці квітів –
«Миру!» – як молитва б’ється в грудях.
Кров’ю Україна вся залита –
«Боже милий! Зглянься: дай нам жити!
Хай про війни край навік забуде…»
Не даруйте нам, жінкам, нічого –
Поверніть дитинство нашим дітям!
Поверніть коханого живого,
Хай біда відступить від порогу –
Просимо всі мирної блакиті…
Для жінок найбільша є коштовність –
Щастя у дитячих оченятах.
Дзвони б’ють у сполохи церковні:
Зупиніться! Досить зла та крові!
Дайте нам вночі без страху спати.
Зупиніть війну! Одне бажання:
«Дайте жити дітям України!
Зоставайтеся в живих, кохані…
Хай нас Бог у скруті не покине –
У ім’я добра й життя дитини.»
Не даруйте нам, жінкам, тюльпанів…
/ Ілюстрація Валентини Михайльської, Волинь./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2022
Скажи мені, що відчуваєш, сестро,
Як чоловік іде твій воювати?
Чи зупинився він на перехресті?
На Україні в тебе батько й мати…
Скажи мені, чи запечуться в серці
Бомбардування й авіаудари?
Чи кажеш: «Боже правий, змилосердься,
І розведи над рідними ці хмари?»
Скажи, у тебе теж оторопіння?
Чи ти, як я, молилась за дитину?
Згадала ти, звідкіль твоє коріння?
Це все – не сон… Палає Україна…
Снаряди рвуть, лякають ніч оркестром –
Ми ж на весну чекали та лелеку…
Скажи мені, що відчуваєш, сестро,
Як на рідню чатує небезпека?
До тебе троє поглядів дитячих
Звертаються, щоб ти їм пояснила,
Чому на Україні мати плаче –
Про що ти їм говориш, сестро мила?
Дивись і думай. Вчинками ж бо – хрест твій,
А Бог до праведних, Він якнайближче.
Я сподіваюсь, ти розкажеш, сестро,
За справжню суть війни… Її обличчя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2022
Спиніть війну! В ім’я всього людського!
Хай стихне кров… Звільніть нас від прицілів.
Помилуй, Боже, всі серця зчерствілі –
Згаси війну… не треба більш нічого…
Спасителю! В Неділю цю Прощену
Помилуй Харків, Маріуполь, Київ.
Ми віримо: від ворога закриєш
І допоможеш нам, в Тобі нужденних!
Усі – за мир! З Парижу й Вашінгтону
Лунає гімн за волю України.
Пробач нас, Отче Світлий, Триєдиний!
Крізь всі країни та усі кордони
Молитву Небу хай розносять дзвони:
Спини навалу й підступи ворожі.
Врятуй нам Україну, добрий Боже!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2022
Я – лірик… я завжди писала красиво
По край свій, про ранню весну –
В диму та у вибухах небо з блакиті,
Я ж – сива,
За Харків.… то як же спинити
Це звірство безжальне – війну?
Я – лірик… Писала й російською… друзів
Зібрав міжнародний Фейсбук –
Відкрийте всі очі! Щодня гинуть діти!
Молюся…
Я – жінка… За що ж нас бомбити?
Почуй мене, істинний друг!
Я – мати… І всіх закликаю до миру!
Хай стихне смертей гнівний шквал!
У себе я вдома… яка я загроза?
Я – лірик!
Війна стільки горя приносить –
Спільното почуй світова!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2022
О, дикі гуси! Весни з сірих крилець
Вселяють віру, що мине біда.
Як кожна мати, знову я молилась,
З тривогою вдивляючись у даль.
О, гуси, гуси… Вас вертає вирій,
А я ніяк у думах не засну:
Чому в країні хлібосольній, щирій
Війна безжальна нівечить весну?
У рідний край ти повертаєш, клине,
Несеш на крилах промені скупі,
Прошу тебе: верни на Україну
Безжурне небо і весняний спів.
А я у млості віршем розіллюся –
Коли зітхнуть і села, і міста.
Всі моляться за мир… о, гуси, гуси!
Чому ж цей світ таким безжальним став?
«За Україну, за дітей, – матуся
Говорить з Богом, –- хай ні град, ні танк
Не з’явиться на ріднім виднокрузі!
Коли ж впаде з очей журба ота?!»
«Тримайтесь, люди! Поряд ми, на лузі!»
… Хоробрий клин до рідного вертав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2022
Я садом бі́гла,
Де юність вишнею горіла.
Відбірно-стигла
Лилась стернею, мов чорнило.
Душею й тілом
У хміль пірнала й звабу літа́ -
Бо вишня зріла
Тебе дозволила любити…
Неприпустимо
Солодкий сік нектаром бризнув.
Життям нести́му
Цілунків несміли́вий присмак.
Дощі та зливи
Червленість юності оббили.
Та все ж щаслива,
Що йду до тебе, ви́шне мила.
В краю побачень
Озвався хтось… мене покликав,
І щось юначе,
В очах блищало чоловіка.
… А намистини
Мастили, сипались стернею.
Немов хрестили:
«Кохай його…»
« Іди за нею…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2022
До неба рідним словом потягнусь,
У волошкові стиглості блакиті.
Лютневі хмари зовсім не сердиті –
Вони несуть надію на весну…
Поля та луки уквітчає знов
Замріяна солом’яна ромашка.
Малюю словом поле – це неважко:
Солодким щемом стелиться любов.
В красі такій іще мій прадід жив,
Стрічав кохану в пшеницях, на луках.
Вдихну тепло землі, щоб для онуків
Відкрити мудрість батьківських стежин.
Чи так проміння гріє? Чи тепло
Енергії, яку дарує пращур?
Та не забуду слово я нізащо,
яке до мене з вірою прийшло.
В свідомість зазирає Праотець:
«Життя – у сонці, в пташці, в конюшині,
Молися, дочко, щоб на Україні
Рясніло хлібом поле золоте…
Вслухаюся… і навіть вітер змовк,
Зчарований наївністю пейзажів,
Незриме слово отче гріло справжнім –
У ньому сила і свята любов.
/Надихнула картина полтавського художника Василя Непийпиво "Ранкові далі", 1967р. /
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2022
Не стати нам ближчими, хвилі ослабли.
В німе позачасся – всі мрії – між хмарами,
Хоч спогади нищила. весен кораблик
Уперто вертався у пінному мареві.
Дивися, як тіні ми, з плоті та крові…
Трималась в руках, хоч так звав мене криком ти.
І хвилями синіми світ паперовий
Блукав, розмокав він – повинен був зникнути!
Між хвиль білим вершником рвався невпинно,
Долаючи милі крізь піну каскадами.
Для нас двох довершене світло безцінне
З поверхні ідилій тонуло… бо зрадили…
Воно захлиналося вутле й незграбне –
Глянь, щогла геть збита, погнута вітрищами.
Пливе – ніби мало все, з весен кораблик
До рук Афродіти – коханням незнищеним…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2022
Бринду́шо, крізь загату крижану,
Тягнись назовні паростком гарячим.
Збуди, нарешті, сонячну весну –
Найкращу пору мрій, тепла, побачень.
Яскраву стежку щастю проклади,
Жовтаво-фіолетовий шафране.
Ведуть до мене спалахи-сліди –
по них мене і знайде мій коханий.
Тебе весна наповнила сама
Мрійливо-свіжим невгамовним соком.
Спокусливо-принадний аромат –
Весь світ бажань, який дарує крокус.
Влаштуй весняні долі спраглих двох,
Бо зимний настрій самотою тужить.
Здолай обмерзлу землю, вкляклий мох –
Ти ж – жінка.
Отже, можеш все, Бриндушо*…
*Бриндуша - крокус, шафран.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2022
Зимовий вечір. Грають ліхтарі,
Лютневий бісер чулий дріб виводить,
Сніговиком сприймаєш пішохода –
Здавалося, у казку ти забрів.
В ній перламутром вкрився сірий тин,
Алея вся в коштовному камінні,
Тут сновигають спогади безцінні,
Я тут щаслива коло них, а ти?
Як Божу милість вечір, сніг прийму:
Такого точно - у житті не буде.
Дивися, сніг який сріблястий всюди!
Вдихни цей день, віддячивши йому…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2022
Сваро́гу*, древній праслов’янський Боже,
Чому в пітьму народ вгрузає твій?
Нерадісні думки збирає кожен –
Унадився бо кровожерний Змій.
І хліборобські руки мозолясті
Взялися замість рала за меча.
Невже вогню уникнути не вдасться?
Минулі війни мудрості не вчать?
Холодний вітер люттю зимно свище:
Не розуміє ворог хто? Хто – друг?
Скажи, які і де узяти кліщі,
Щоб захистити рідне все навкруг?
У полі – непоборний плуг сріблиться:
Ти запряжи навіки в нього зло.
Погане залиши у сніговицях –
Від чвар та злості слід щоб охолов,
А українець викохав пшеницю
У вільнім краї, де живе любов.
*Згідно праслов’янської міфології, Бог Вогню Сварог отримав всенародну любов після того, як переміг Змія, ухопивши кліщами, які сам викував у своїй Небесній кузні. Він запряг Змія в плуга і орав до тих пір, аж поки зі Змія дух не вилетів. Великі борозни, які лишилися за плугом, і сьогодні називають «змієві вали».
/Картина І.Ожиганова "Сварог"./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2022
Привіт! Слова, мов котики вербові,
Весняним сяйвом рвуться із грудей.
Кохання пробивається у слові,
Нехай до тебе лист зі світла йде
В любові.
У мряку вдвох не сиро, а утішно.
Романтикою дощ для нас звучить.
Упертий вітер свій порив притишить –
Бо хлюпне із очей, мов копійчин,
Безгрішним.
Як хороше ділилась журавлями
З коханим я, побачивши ключі.
Веселики тоді нам промовляли:
«Нехай не гасне полум’я свічі
Між нами.
Шануйте, як і ми, глибоку святість –
Розквітне почуття в мільйон суцвіть.
Підступний дощ розмиє на асфальті
«Люблю тебе!» – Ви ж – знову напишіть
Й – кохайте!»
Ніколи не забуду слів тепер цих,
Тому щодня листи тобі пишу.
Затятий дощ періщить по шосейці,
Посилює коліс безбарвний шум
Ритм серця.
Ось, чуєш: зашмагав, забив, застукав,
Щоб кожне слово линуло в імлі.
Морзянку дощ друкує про розлуку,
Сердечка-краплі створюють на склі
Ці звуки.
А я пишу… повітрям ллється мова…
Мій лист, повір, не згубиться ніде.
Як у дощі, купаюся в любові,
Чекаючи на тебе з дня на день.
Мої слова, мов котики вербові,
Весняним сяйвом рвуться із грудей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2022
Пам’яті молодшого сержанта Сергія Закори (23.02.57 - 22.12.78)
Йому було неповних двадцять два,
Міцний, рішучий, мужній і бадьорий.
З пожежі десять душ урятував,
Простий юнак, сержант Сергій Закора.
Як молодь вся, на рік Новий чекав,
До когось в мріях нісся, мов на крилах.
А доля чатувала юнака –
У чергуванні тім життя спинила.
…Горить будинок. Полум’я і дим.
П’ять поверхів з людьми в страшній задусі.
З квартири до квартири він ходив.
Виводив. Ніс дітей. Хоч і не мусив.
На чергування їхав водієм.
Та у будівлі з кіптяви і плачу,
Сергій не думав за життя своє,
Бо рятував налякане дитяче…
Останній поверх. Двох малят знайшов.
Колегам зміг в вікно їх передати.
У полум’я сержант вертає знов,
Щоб в Вічність увійти крізь поверх п’ятий.
… Роками Слобожанське береже
Про сина пам’ять, рани час не гоїть.
І вулиця Закори є уже,
Й Червона Зірка – пам’ять від пожеж –
Звеличує сміливого героя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2022
Краса звеличена в необароко,
В декорі древніх родових гербів.
Осіннє листя шурхотить пожовкле:
Співає пісню вікову тобі…
Здається, ніби відблиски з підвалів –
Блукають замком привиди старі.
І ніби знову поблизу Сокаля
Фонтани й клумби замість пустирів.
Ошатно вбрані кавалери й дами
Зібрались у Тартакові на пир,
До столу ґречно гості посідали,
А з ними – сам Потоцький Казимир.
Кружляють пари, п’ють гравці у кріслах
В осяйності замріяних дзеркал.
На вежах – шпилів позолота грізна,
Птахи виводять замкові хорал.
Лунають звуки гімну урочисто
Через віки, що замок цей всотав.
Немов львів'янка-панночка вогниста
На бал прямує осінь золота.
Руда танцює в справжньому Версалі
Зовсім одна веде… на самоті…
І згадує шляхетність небувалу:
Що не кажіть, бали уже не ті…
Із падолисту ніби поволока
Лягає на маєток, що вцілів –
На елегантність справжнього бароко
Красу та гордість рідної землі.
/ Картина "Поезія вальсу" Зіновій Сидорів./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2022
Лютневий дощ тужливої заводить,
Вже так втомились слухати сумне.
У світі, певна, гарні всі погоди –
Та хай весна в шпарину зазирне!
Можливо, з нею добре переможе?
Розквітне щире, світле та земне…
Пошли нам миру, Милосердний Боже!
Нехай весна жорстокість прожене.
Хвороб страшних, незнаних хай не буде,
Звільни людей від замкнутих тенет.
Щоб дихати безпечно в повні груди –
Нехай весна недугу підімне.
Мрячить погода. Сиро, непривітно,
Замоклий вітровій берізку гне.
Та десь весна вже б’ється первоцвітом,
Долаючи зловісне й крижане.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2022
/песня/
Бродила юность вдоль заснеженных кварталов,
Будила сердце под гитарный перезвон.
Душа не пела, как тогда - она кричала,
Что мы с тобою не забыли ничего.
Припев:
А мы так часто молодость торопим,
И только оглянувшимся назад,
Рисует память пройденные тропы,
Куда вернуться каждый был бы рад.
Пленяет город чувствами гитара,
Метель шальная в ноты подпоёт.
Влюблённых пара средь маршрутов старых,
Всё ищет тщетно прошлое своё.
А я ведь раньше никогда не замечала,
Как светят звёзды и мерцает в тон им снег.
Ищу я юность средь застроенных кварталов –
Любимый город, ты далёк и близок мне.
Быть может, чувство, что во мне тогда таилось,
Навеял ветхий дом мотивом февралей?
Но уповаем мы с тобой на Божью милость,
Пройти одной из улиц юности моей...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939482
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.02.2022
/алфавітний вірш/
Бридка, незграбна, сіра та огидна,
В кутку плету легку, ажурну сіть.
Гординя й слава – з’їли душу, видно…
Ґаздиня доль тут змусила ж висіть.
Донька́ торговця, ткаля гобеленів –
Енергія лилась із вправних рук.
Єдналась нитка з пальцями у мене.
Жадоба ж обплітала, мов павук.
Зарозумілість, гордощі, невдячність –
«Ич, я майстриня! Вища від богів!»
І тут стара: «З богами – будь обачна!
Їй тільки посміялась навздогін.
Ймовірно, хизування ті набридли,
Коли вона звільнилась від лахміть,
Легка Афіна стала ясновида,
Мій вчинок, як науку ви візьміть.
Напевне, якби я в поклоні з жахом,
Образливі слова взяла назад,
Павук на ймення дівчини Арахни
Розкішну б павутину не низав.
Себе картаю за безтямний виклик –
Той гобелен мій висміяв Олімп!
Умить все тіло молоде поникло,
Фатальний рок приплюснув до землі.
Хатина раптом стала завелика,
Ціна таланту – в животі нитки.
Чарівне ткацтво увібрав навіки
Шовковий світ – німий, в’язкий, гидкий…
Щодень – в кутку або десь попід дахом,
Юрби боюсь… Ось, бачте, стала ким?!
Якщо зазнались – згадуйте Арахну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2022
Дощ сліпий… Ватага
В пошуках калюж.
Соняху жовтавий,
Око ти не мруж.
Каркає вороння,
Дражнить босих нас,
Заглядає сонях
Через перелаз.
«Побабіла» шкіра,
Дрижаки беруть –
Хто із вас не міряв
Теплу каламуть?
В ній кричали теж ви:
«Глибини дістань!»,
Ледь діставшись стежки
З безліччю ковбань?
Як неслись в «алюрі»
Ми під літній грім –
Розбігались кури
До своїх дворів.
Дві корови паслись,
Поряд, на горбі,
Відчували заздрість –
Мукали тобі!
…Спогад все голубив,
Давнє не пускав:
Посинілі губи
Й щастя малюка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2022
Віє затишком домівка,
Хто ж бо квіти насадив ці?
Тягнуть сонячні голівки
помаранчі-чорнобривці.
Весь квітник – махра барвиста
Килими прослала всюди.
Так проймає… серцю тісно,
Хвилювання тисне груди.
Квітко трепетно-гаряча,
Звідки ця в тобі харизма?
Чом козацька вільна вдача
У тобі палає хмизом?
Згадка – купіль в ароматах –
Щоб зростав синок нівроку.
Чорнобривці гладить мати:
«Де ж ти, сину кароокий?»
Не заснути нареченій,
Сива ніч потроху тане.
«Ти чекай, чекай на мене!» –
Ллється подихом духмяним.
…В неспокійнім сні солдата –
Хата, вквітчана на нивці.
З року в рік там сіє мати
Українські чорнобривці.
/ Картина «Чорнобривці насіяла мати», бренд Мрія Марії./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939219
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2022
Добрі люди, ви відчули –
Лютий, а душі весниться?
В золотисто-жовті кулі
Скоро вкриється вербиця.
Всі льоди зимові скреснуть,
Як розквітне перший котик.
Мавкою озвуться в плесах
Сопілчано-срібні ноти.
Аромат смолистий гаю
В барвах рідної бандури
Дух народний звеселяє,
Розганяє все похмуре.
Україно! Всім на втіху,
Вкрийся в проліски й тюльпани.
Негаразди й лиха стихнуть –
Прийде мир… такий плеканий!
Хай верба очистить душі
Від жадоби, зла і скверни.
Дасть Бог, вийдемо із мушлі,
Вірус в пекло Він поверне.
Боже світлий! Кожен просить:
Справди все під квіт вербиці!
Хай радіють верболози,
Світ тепліє і весниться!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2022
/Вільний переклад вірша М.Діка "Разлука"/
Між двох сердець, край прірви, час спинивсь:
І місто й день – у місяці розлуки.
Здавалось, все абсурдно до дрібниць –
За час такий не змерзнуть навіть руки.
Не встигне пам’ять зчерствіти-зітліть
(Не дасть їй спогад, бідній, супокою!)
Стає від самоти і дужа мідь
Невидимо-промерзлою-крихкою…
Чи не перейдуть шляху їм чужі?
Які їм Бог розставить аргументи?
Серця спинились точно на межі –
А чи скінчиться зустріч «хепі ендом»?
Огризок-Місяць в небі занімів:
Покинула зоря нічна, забуде…
Шукають щастя двоє у пітьмі,
як сироти між гамірного люду.
Та кличуть почуття крізь мерзлоту,
Руйнують ґрати, в замкові піщанім.
Дарують ніч для двох казкову ту,
Як сон з небес без права на прощання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2022
Сніжним вихором носить життя,
крутить чвари, хвороби і пристрасть.
Скільки раз від думок серце стислось –
Тільки руку хтось знову простяг.
Часто люди назустріч – не ті,
Сподівання не йдуть в розрахунок.
Геть зав’язані очі Фортуни,
По заметах веде, в заметіль…
Жереб в кожного свій на плечах,
Не підвладний він часу і догмам.
Хоч по стежці йдемо і свідомо –
рухи Колеса сповнені чар…
Є примхливо-мінливим талан –
Не змінити людині нічого.
Він говорить про плинність земного,
Скільки доля кому відвела.
Коверзує богиня в зимі –
Та за кожен із днів я їй вдячна,
Щоб впустити до себе удачу
Та енергію благосних змін.
…Так в снігу з нею і бредемо,
Наперед знати все неможливо.
Таємниця в Фортуні примхливій:
Кому ріг, кому весла й кермо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2022
Пишу для друзів. Тих, що у лікарні.
Весняний промінь мушу донести.
Ділюся світлом теплим і безхмарним –
Хай згинуть тяжкість, прояви тартарні,
Одужуйте! Повірте в позитив!
Хто знітився, сумний, пониклий духом,
У кого неміч, кволість, стан важкий –
Я хочу, щоб слова мої послухав:
Вже дуже скоро зникне завірюха,
Наллю я сонце в чуйності рядки.
Пишу для друзів. Поряд чи далеко –
Для співчутливих душ немає меж.
Здолає щирість друга небезпеку,
Відкине пошесть на мільйон парсеків –
Ти тільки вір у це, мій друже, теж.
У віршів є своя магічна сила –
Поет складник таємний додавав.
І як хвороба фарби не згустила,
Вона не душу ухопила – тіло,
Ви ж вірте в світле… й стануться дива!
Відступить темне. Хай новини гарні
Несуть потоком сотні голосів.
Ти, друже, з нами. Навіть у лікарні.
Прийми ці вірші сонячно-янтарні,
А ми за тебе молимось усі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2022
/вільний переклад М.Діка/
Як тримати сніжинку в руці?
Упаде ж бо, чи просто розтане.
Закружляє в люстерці-ріці.
З першим клином дзвінким і весняним.
Мить упустиш – і згасне в імлі,
Так безсиле бажання над світом.
Прагне час у постійний політ,
тільки виправдань він не помітить.
День минає і ніч з чорноти
Світанкові приміряла шати.
Не під силу від змін вберегти –
Їм у літі не можна лишатись.
Неможливо повторно пройти
По минулим стежкам захололим.
Не утримати в жмені крихти,
Що із неба вже впали додолу.
Хоч печуть хліб не в древніх печах –
Аромати бентежні лоскочуть.
На побачення кличе дівча
Невгамовна душа парубоча.
Мудрість свято нам зрілість несе –
З нею успіхом ми обігріті.
Голос істини – понад усе –
І не буде інакше у світі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2022
Яке проміння тепле із букету!
Ллє аромати свіжі деревій.
Шубовснути б у пахощі й завмерти
В терпкій ромашці білій, польовій.
Всотає всі тривоги та буденність
Сокирок волошково-ніжна синь.
Вбираю я п’янке тепло в легені –
О повене, ти сум людей поглинь…
Духмяний колос, золотаве пижмо
Мені дорожчі тисячі троянд.
І як не помічали це раніш ми –
Всі барви поля… й аромат левад?
Зриває вітер невимовні вірші
З ромашково-чарівних пелюсток.
Став іншим настрій… ніби вимір інший…
Там гнівний розбрат назавжди замовк.
Поезія кружляє поза часом:
Хай змінюються цінності земні!
Простий букет життя чиєсь прикрасить,
Як з повені, дарований мені….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2022
Піду від Вас… Не стану озиратись.
Летить життя, у нього жвавий темп.
Даруйте іншим Ви примарну радість,
Мої ж сліди хуртеча замете.
Палкі чуття примкнула на горище,
Ніхто щоб в душу чуйну не заліз.
Тужливо так нічна завія свище –
Однак іду, пробачте мій цинізм…
Лютує вітер, рве шалено п’яти,
Ми втратили тепла орієнтир.
То ж я піду… й не стану озиратись,
Я просто мушу рвати все й іти.
Не треба слів… вони заледеніли…
І сльози, й скарги, й давній біль прочах.
Застогне вітер – зірве сніг щосили:
Простила? Так. Бо серце – вільний птах…
Пробачте й Ви… Не треба нарікання,
Хай лементують віхоли в плачі,
Іду від Вас. Уперше і в останнє,
Не гудьте все хороше, не топчіть.
Зболіле вкриє білий сніг лапатий,
Закрутить сніжний вихор на ходу.
Не ризикну до Вас я озиратись –
Я йду…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2022
Нефрит очей… Спокуси дивна магія...
Краса фатальна… Згуба для життя…
Всі почуття були для тебе спрагою…
О Клеопатро! Сонце єгиптян!
Священний Ніл привіз до тебе Цезаря,
І той отримав долі злий вердикт.
Кинджали гострі шматували лезами,
Пізнав тебе й помер він молодим.
Рок, фатум ти. Блаженство і агонія.
Вогонь Ісіди. Трунку післясмак.
Життя забрала у свого Антонія –
Загинув через тебе любий Марк.
Пішла за ним… жаданою, єдиною,
Нефрит очей навіки застигав.
Лишилась фараоном, не рабинею,
У мудрості прирівняна богам.
Величний храм Осіріса з Ісідою
в альков кохання вхід усім відтяв.
Живе любов у Вічності незвіданій,
Бентежних душ освячує злиття.
Твої підда́ні… принесла ти щастя їм?
Царице Неба, пізно... відпочинь.
Остання з Птолемеїв у династії –
Чи із жінок була ти? Чи з богинь?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2022
Не треба слів. В міжчассі – силуети…
Для двох – і сніг, і спека – все нехай.
Життєвим ураганам їх не стерти,
Бо сонце струменить з очей: Кохай!
І я люблю! Світанок! Сонцезахід! –
Роман бурхливий кожної глави.
Співають гімн коханню спраглі птахи:
Нас двох – сама Весна благословить.
Самопожертву, відданість шляхетну
Одразу видно в профіль і в анфас.
Не треба слів. Кохані силуети
Про себе скажуть без шаблонних фраз.
Романтику віншує світле сонце.
Якщо ти оступився, навіть впав,
Тріпочуть крила з-за спини: підводься!
Молитва друга ллє під блиск лампад…
У хвилюванні пара завжди: де ти?
А справжня вірність звідусіль діжде.
Не треба слів. Злилося силуетом
Кохання – як душа на двох… будь-де.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2022
Скажи, допоки серцю битись в тузі?
Акорди смутку – нотами у вірш.
Так скучила… а ти усе мовчиш…
Заради тебе – небом я стелюся.
І де б не був – душа моя вже поряд:
Не в силах час порвати міць струни.
«Я ось. Торкнися. Руку простягни!»
«Такого не буває!» – всі говорять.
Наївне серце голубом туркоче:
«Я – тут! Поглянь на цей зимовий шарм!»
Твій вигляд заколисував, втішав –
Я цілувала снігом рідні очі…
Пірнала в риси мужні, чоловічі –
Бентежне серце, ти чого? Облиш!
Акорди смутку – нотами у вірш:
Як зимно без кохання, любий, в січні…
Без тебе світ яскравий – чорно-білий.
Дні монотонні, бо далеко ти.
Я день і ніч пишу тобі листи.
Навіщо нас, бездушні, розлучили?
Та за тобою йтиму я до краю,
Здолаю, вірю, сотні перешкод.
Кохання наше – радості акорд –
… Ви скажете: «Такого не буває»?
/кадр з фільму "Вам і не снилося"./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2022
... Весь світ – суцільний нерв,
Ворожий, небезпечний.
Тут спробуй, розберись,
Де істину знайти.
Війни ти хочеш? Ні?
Я з миром теж, до речі.
Тримаємось «нори»
З ковідних перспектив.
Все людство досягло –
Пожити б в благодаті!
Та вже Земля тісна:
В ній заздрість, гнів і злість.
Політик свій диплом
Купив із дипломатом.
Заладили: «Війна!»
З каналів, як джмелі…
А що таке війна
Простим і бідним людям?!
Не маємо валют…
Зарплата – й та на газ…
Біди не треба нам!
Зворотності не буде,
Одумайтесь, молю:
Життя дітей на Вас!
Зніміть же, ватажки,
Гнів душ своїх промерзлих.
Хвороба їсть, мов ржа –
Куди наш світ забрів?!
Ви з Божої руки
План порятунку кресліть,
Правителі держав,
Почуйте матерів!
____
УСЛЫШЬТЕ МАТЕРЕЙ
Весь мир сейчас – как нерв!
В нём выжить очень сложно:
Попробуй, разберись,
где истину найти.
Войны хотите? Нет?
Я с миром, кстати, тоже…
И так проходит жизнь
с недавна взаперти.
Всё человек достиг:
пожить бы в благодати,
Да так ему мешают
гордыня… зависть… спесь…
Политик неучтив
с бездарным дипломатом,
Войной людей стращают –
каналы – все, что есть.
А как же бедным нам?
Ведь мы – простые люди –
У нас нет яхт, валют,
(зарплата вся – на газ…)
Война нам не нужна,
назад пути не будет…
Одумайтесь, молю:
Зависит жизнь от вас.
Ведь час и так лихой –
вокруг болезни, смерти,
Экзамен людям дан,
стать чуточку мудрей….
Пусть Божьею рукой
спасенья план начертят
Правители всех стран!
Услышьте матерей!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2022
Вони пліток і осуду бояться,
Та до побачень все рахують дні.
Співають в терні вдосвіта коханці,
Не вийде розлучитись, знають… ні.
Свідомість намагалась зрозуміти,
Як далі жити й обійтись без жертв.
Родина є в обох, дорослі діти,
Те вогнище з них кожен береже.
Ні, ні! Вони не справжні боягузи!
Кохання рвав Він – та назад вертав.
Вона – ховати в ранах серце мусить,
І до сивин усе в них буде так.
А совість душі торсає роздерті:
«Від суджених коханий краще? Чим?!
…Співають двоє в тернах аж до смерті –
цей гімн коханню із нетлінних величин.
/За мотивами твору К.Маккалоу «Ті, що співають у терні».
Світлина з однойменного фільму./
/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2022
/вільний переклад вірша М.Діка «Пугало»./
Наш город... на грядка́х, літнім ранком,
Хрестовина в рядні одинока.
Гарбуза одягли в шапку рвану,
З бур’яну б'є солом'яний локон.
Дві мітли – устромили недбало.
А на шиї – дзвінкі дві бляшанки.
Хустку в руки – щоб не нудьгувало,
Темну ніч проводжало до ранку.
Доля справді гірка-безталанна…
Під вітрами, на сонці й морозі.
Без уваги й тепла – стій старанно –
Залишайся у створеній позі.
За які ж то гріхи сотворили
Із невдахи – бурлаку-вигнанця?
Кепський вигляд – лякати двокрилих,
хай нахабні умить розлетяться!
Як хотілось йому зняти шати!
І не бути німим арлекіном –
Вільний красень, розкутий, крилатий,
В мріях лине з ключем журавлиним…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2022
Не забувай, людино, власних коренів,
Підтримка роду проникає в сни.
Хай серце б’ється спогадом прискорено,
Прислухайся: поради не жени.
Неси в собі нетлінну мудрість прадіда,
Все пам’ ятай: як жив, чому радів.
Навчися із людьми навколо ладити –
Не рвати нитку віри від дідів.
Не кресліть із минулого нічого Ви:
Дарма людей у світі не було.
Стежину власну пращур твій вичовгував,
Щоб не зазнав його ти помилок.
Не забувайте розповідь бабусину,
Хай людяність, як мальва проросте.
Нести тепло довіку щире мусимо,
Лишивши душу роду для дітей.
Теперішнє тривогою спотворене,
Душа людини – ніби льодостав.
Сучасність відштовхнула мудрість коренів –
Всі покоління їй жили «не так»…
Крізь війни предки йшли, голодоморами,
Та цінували хліб, природу, світ.
В щоденній праці бідували, зморені,
Щоб ти онукам істину повів.
З молитвою, душею коридорами,
Знайди свій щит – наснагу поколінь.
Не забуваймо, люди, власних коренів –
Свій справжній слід на матінці-землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2022
У споришах все подвір’я усіяне,
Сонях на тин вклав голівку руду.
Стежкою звичною, боса, за мріями,
Спогадам світлим назустріч іду.
Біла хатина зворушує мальвами,
Пахне нектаром вишняк у дворі.
Нотками втішними, сентиментальними,
Пурхають ластівки жваві з-під стріх.
Рве для курчаток бабуся калачики,
Усмішка сонячна ллє із садка.
«Здрастуй, рідненька! Як довго не бачились!
Виросла ти, як тополя гінка!»
Це ж бо збіжаться всі подружки ввечері –
ширяться стрімко новини в селі.
Тепло обійме руками старечими:
«Глянь, як барвінок колодязь обплів.»
Сядемо вдвох. Як змінилось довкола все!
Вічність не бачились… стільки новин!
«Знаю, бабусю, це сон матіоловий,
І наяву не зустрінете Ви…
Та відчуваю, що поруч постійно ми,
Через любов і спорідненість душ.
До споришів, що подвір’ям насіяні
Кревною стежкою снами іду.»
/Надихнула картина художника Р.Ющака./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2022
Навіщо нам кохання напоказ?
З тобою ми були і є чужими,
Скінчилася вистава ця для нас.
Коли ж так віддалилися, скажи, ми?
Ти вже знайшов дві тисячі причин,
Щоб у обіймах зігрівати інших.
Не треба зайвих виправдань, мовчи!
Залишаться обом на згадку вірші.
Хоч сяйво ніч безжальна поглине́,
є поряд для підтримки світлі люди.
Мій біль мине, хоч пропече вогнем –
та я забуду! Чуєш? Я забуду!
…А ти мене ніколи й не кохав,
Це стиль життя такий – невинні флірти.
Чуттєвий спалах – актом із вистав,
Сюжету до кінця не зрозуміти.
У власній долі – кожен режисер,
Життя весь час уроки подає нам.
Хай боляче – та відпущу. Усе!
Кохання справжнє – в чистоті взаємин.
«Ще буде шанс, – хтось із небес шептав, –
Комусь він – другий, а для когось – п’ятий.
Навіщо надскладний «Моноспектакль»*?
Кохання треба справжнього діждати…»
*вистава з однією дійовою особою.
/за мотивами мого вірша "Спектакль с названием "Любовь"/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2022
Між Різдвом та Водохрестям
Жартівниця є Маланка.
В Щедрий вечір – честь по честі –
Із Козою йде до ґанку.
Мальовничо-обрядові
Українські справжні Святки.
«Будьте, людоньки, здорові!» –
Йде ватага щедрувати!
«Миру в хату вам, хороші!
Й вишиваній всій державі!» –
Баба, Дід та Міхоноша
Із Ведмедем на забаві.
З юнаків Маланки почет:
Орачі, Циган, Мисливці,
Кізонька, що грати хоче
На своїй грайливій скрипці.
Все питають: «Підкажіть-но,
Ви Маланці, мамо й тату,
Де дівки? На ворожіннях?
У яку сховались хату?!
Жартів, пустощів і сміху –
Молодь на тину ворожить.
Буде вдалий рік для всіх нас –
Віримо у Силу Божу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936849
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2022
Снігом вибілені стіни
І сріблястий перелаз.
У повітці пахне сіном,
"Як, бабусю, Ви? Гаразд?"
Теплий спомин весь, до крихти,
На морозі занімів.
Рідний двір… старенька стріха…
Йду я стежкою зі снів.
Хоч минуло це колись бо –
Час події геть змішав!
Бачте, ондечки, на призьбі,
Бабці праведна душа.
"Слід цибулю закосичить."
(Дай-но й я… скоріш удвох!)
А відлуння електрички
Долинає нам у льох.
Оживає мудре слово –
Поколінь міцний зв’язок.
День замріявся зимовий
Від бабусиних казок.
Тріскотять у пічці дрова,
Те́пло в хаті – лоб змокрів.
Рідні очі волошко́ві –
промінцями вечорів.
… Переметами стежини,
Без бабусі двір зачах.
Сніг дитинства – мильна піна,
Щипле вогкістю в очах.
/Художник Юрій Камишний «Мамине подвір’я»/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2022
Напевне, січень Вас намарив –
(Ще після свят не втверезів!)
В рожевих був він окулярах,
Слабкий від сяйва снігу зір.
У невиразній сірій мряці
Не силует – дволика мла.
Думки розбурхані рояться:
Ну як повірити могла?
Чому така печаль щоразу?
Чи сніжну карму я несу?
В зимі студеній обпеклася…
Спотворивсь іній у росу.
Я послизалася на фальші,
За що, скажіть, усе мені?
А лицемірні клятви Ваші
В облуді стигли крижаній.
Кипіли пристрасті життєві –
Мороз душі не шкодував.
Холола Сніжна королева
В догоду Вам…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2022
Я взбалмошной была – метель, точь-в-точь.
Снежили дни, меняя рядом лица.
Жгли мысли, хоть гнала, сумбурных, прочь.
Ах, эта ночь!
Да что же в ней таится?!
Будило сердце облачную блажь,
На серебре гадали чародеи.
Ловил слова, что в жизни не предашь,
Мой карандаш,
На белой лжи чернея…
/Художник Магдалена Корженивска (Magdalena Korzeniewska), Польша./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936562
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.01.2022
Коляд, коляд, Коляда –
Йде Вертеп, а з ним Звізда.
Славлять Божеє Маля
Небеса і вся земля.
Бог сьогодні дозвіл дав:
Линуть душі до гнізда,
Де жили земне життя –
Там Святвечір і Кутя.
Коляд, коляд, Коляда –
Промінь Зірки заглядав.
Кожен у Отця просив
Порятунку Вищих сил:
«Боже, знаю, десь Ти є,
Увійди в життя моє!
Прибери пороки й гнів
В бідноти і у панів.
Гріх людей живцем з’їдав, –
Зажурилась Коляда, –
Кожен з себе розпочне –
Піде в лад життя земне.»
Істину прийму оцю –
І подякую Отцю.
Бо молитва – справжній дар,
З нею входить Коляда…
/Різдвяна листівка Василя Залуцького, 1961 рік /
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2022
/переклад вірша Николая ДИКА «Счастливое время»/
Латає час минулого діру,
Сліди стирає пам’ять поступово.
Не вимагає відповідь, котру́
Несуть нам вени у інакшій крові.
Все рідше відкривається вино,
Бажання часто досягають згоди.
І вплетене минуле вже давно
В мовчання – те, що з мудрістю приходить.
Від березня – за тиждень журавлі
у вирій линуть… Зараз – знову січень…
Не серпень – літо бабине миліш,
Й чомусь хвилина скоротилась вдвічі.
Ще бажаніший день новий для нас,
Піднесені чуття, розумні плани.
Не треба особисте – напоказ.
Зручніше вдома – в сивині нірвани.
Тут щастя, що здавалося слабе,
Знайшло містечко в затишку, величне.
Цінуй життя – прийми любов небес,
Поки горить твоя життєва свічка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2022
Свята з далеких, призабутих снів,
У них казково пахнуть мандаринки,
Там сукня з марлі, зшита на мені,
У «дощику» та ватяних сніжинках.
Ліхтарики під ланцюжком гірлянд,
Снігурка й дід – з дешевої пластмаси.
Корона з битих іграшок моя,
І вірш… який повторюєш щоразу…
У білих гольфах,чешках, модний бант,
На вушках мамині блискучі кліпси.
Сусід мій білим зайчиком стрибав –
Веду з тих пір я новорічний лік цей.
Шампанське відкорковують батьки,
З екранів лине всіх – «Червона рута»,
Цей новий рік, святковий отакий,
Не можу й зараз, в зрілості, забути.
Співаю там… залізши на стільця…
Немов «взаправдишня» мала артистка.
І атмосфера настрою оця
Ось-ось… рукою б дотягнутись… близько…
…Святковий дух покликав – і розтав.
З ним разом – всі ілюзії примарні.
А я була така щаслива там,
В дешевім платтячку, у «дощику», із марлі…
/Фото з мережі інтернет./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2022
Ніч. Сніжинки срібнопері
Сіють чари навкруги.
В гості йде Свята Вечеря,
Стукає Різдво у двері –
Стіл закуймо в ланцюги́!*
Щоб було худоби – сила,
Щоб жили в ладу з людьми,
Їх замка́ми закріпили –
Хай панує в хаті мир!
Має силу небувалу
Крижана вода в цей день.
Вірили, що лікувала
У Різдво хвороб чимало:
Бог благословляв людей
Тато – за столом у стравах,
Каже: «Бачите мене?»
«Ні!» – кричить малеча жвава,
Звичай це така «вистава»,
Щось від предків чарівне.
Обкурили хату димом,
Воду бризнули святу,
Кожну хрестячи дитину,
Мати всім дала води нам –
Згадую врочистість ту.
Ложку кидали до стелі
Із кутею – на врожай.
Ворожили люди в селах,
Щоб ягнят дав Бог веселих –
Звичай кожен поважав.
Йшли дівки трусити сливу
Ті, кому жених кортів.
Без плодів? А неважливо!
Знала кожна чорнобрива:
Розхитаєш – май сватів.
Для вмивання сік калини,
(Щоб рум’янець не зійшов.)
У Святвечора хвилину
Душі предків в хату линуть
Під величний дзвін церков.
Цю традицію й тепер ми
Не минаємо в Різдво.
Залишаємо померлим
Від куті – солодкі зерна
Й «здмухуємо» душ з лавок.
В хату вносимо Діду́ха,
На божни́ці – блиск свічі.
У морози й завірюхи
Йдуть коля́дники в кожу́хах
На пиріг та калачі.
Віфлеємська зірка сяє,
Аж радіє вся земля.
Сніг несе одну із таїн:
Першим криком світ вітає
В яслах Боже Немовля…
/Картина Ярослава Пстрака "Святий вечір"/
* ніжки святкового різдвяного столу заковували в ланцюги для миру та злагоди у родині, щоб була єдиним цілим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935945
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2022
В Новый год - и природе не спится,
Ход саней под метелью непрост.
Торжествует Зима-озорница,
Вся лучится в сиянии звёзд..
Кавалеру – кокетливый танец,
Красотой сердце тронула вдруг.
В расписном серебристом кафтане
танцовщица кружит среди вьюг.
Раззадорили девицу Святки,
Вот и пляшет она, как народ.
От колядок Зимы нам несладко,
День и ночь – снег валит напролёт.
Но с улыбкой стою у крыльца я,
Белизна не пускает домой…
Волшебство в эту ночь созерцаю,
Новый год в белом танце с Зимой
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935823
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.01.2022
Село у сніжно-білім колориті...
Ошатну площу, наш сучасний центр,
Церковний дзвін звеличує оцей.
То як тебе, Лимане, не любити?
І школу, й клуб, і парк, що став взірцем?
Ген, Зміївською, діти йдуть зі школи,
Стоїть в повітрі їх пташиний ґвалт
(Школяр з азартом сніжкою збивав
Сніжок пухнатий на деревах голих!)
Малечі сміх – емоцій справжній шквал.
А біля пошти – черга аж надворі.
Підходжу: «Хто тут крайній? Підкажіть!»
Вітаємося… всі тут не чужі.
Серед новин, пліток, життя докорів
Пенсіонери вносять платежі.
Вже до строфи потрапили поету,
І вивели з нерадісних задум,
Працівники, що на обід ідуть,
А бурий приголомшливий ведмедик
Стрічає їх. Він білий в сніжну лють…
Зупинку вітер шарпає сердито,
Доносить з клубу барви голосів.
На п’ятачку – заметене таксі.
Лиман у сніжно-білім колориті
У чуйне серце піснею засів.
І як його, скажіть Ви, не любити?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2022
Кожен день життя – дорогоцінний:
Дім, родина, друзі, рідний край…
З Новим роком, славна Україно!
Бог тобі у ньому помагай!
Місяць усміхається дитинно,
Лік новий почався на дива.
Привітаю любу Батьківщину –
Для добра ти двері відкривай!
В урочисто-трепетну годину
Ласки Божої для тебе попрошу:
За твої поля та полонини,
За степи й лісів карпатських шум.
Муза серця, рідна Харківщино!
Щастя, миру, щедрий краю мій!
Рік Новий вітаю із почином –
Всім здоров’я й виконання мрій.
Зміївщино! Мій Лиман гостинний!
Відпочиньте - стих святковий біг.
Все, що в серці – зветься «Україна».
Рідна земле, доленьки тобі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2022
Втікає 21-й прудконогий,
Пірнає в срібно-зоряну вуаль.
Були у ньому злети й перемоги,
І без хвороб не обійшлось, на жаль…
Легка хода – на сцені 22-й,
Я на божниці запалю свічу:
О рік Новий, зніми печаль-напругу,
В молитві я прошу Отця: «Почуй!»
Розважливості тим, хто вершить долі,
Їх мудрості, тактовності навчи.
Від воєн щоб народ не божеволів
І від хвороб, що не спасти нічим.
Даруй майбутнє, сповнене надії,
І на життя дітей благослови,
Хай будуть їхні помисли благії,
Не тягне вглиб на дно життєвий вир.
Будь милосердний, року 22-й!
Гучні салюти линуть звідусіль.
Зустрінемо тебе усі, як друга:
«Ласкаво просимо до столу, хліб і сіль!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2021
Небо – магічно-гірляндове,
Час підвести, друзі, риску ту.
В блискітках, з дзвоном ігристого,
Рік проводжаємо радо ми,
Час із новими засадами
В санях розкішних – на підступах…
Серед сніжинок орнаментів,
Олені всміхнені – любо їм:
«Шлях до людей не загубимо!»
Дід же їм: «Тихше! Застрягнете!
Гей, цоб-цабе, білочубії!»
…Хмиз у тепліні каміновій,
Прибрано в хаті й напечено,
Рік ми чекаємо звечора:
Хай на добро будуть зміни в нім,
Мирна зоря Україною –
Мріями лине лелечими…
Я ж урочисто вітатиму
Під феєрверк сердоліковий:
«Щастя бажаю без ліку Вам –
Доньці, матусі і братові,
Друзям… Хай небо гірляндове
Дасть позитивну нам відповідь!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2021
Злочинці взимку викрали шолом
Самого Олександра Македонського.
В Середній Азії злодійство це було –
Доцента слід бандитський знають, ось кого!
Він у в’язниці. Віднайти «общак»
Гримують «ватажком» Євгена Трошкіна.
Він «втратив» пам’ять і шукає артефакт –
Косий і Хмир за золото стривожені.
Курйози. Жарти. Серпантин пригод.
Проснулась совість злодіїв за втраченим –
І вже знешкоджені Доцент й «двійник» його:
«Чим більше їх здамо, то буде краще нам!»
За душу кульмінація бере –
Шолом над головою у професора,
Приїзд міліції… Сан Санича арешт…
Грабіжники, що вчителем «обтесані»…
Не розуміють ні Косий, ні Хмир,
Ні славний та смішний Алібабаєвич,
Що стали знову добрими людьми,
Тому ніхто їх більше не займає вже.
Із Трошкіна зняли перуку й грим,
Іде назустріч він до співучасників,
Які кричать: «Доцента хтось побрив!»
Цей фільм дасть фору гумором сучасним всім.
Дивуюся акторській справжній грі –
А 22-й входить у величності.
Здоров’я, настрою, добра на цілий рік,
Нехай здійсняться мрії новорічні всі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2021
/вільний переклад вірша Миколи Діка «Ніч минулого»./
Згадайте: зустрічались ми у червні.
В примор’ї теплім місячна галера
Була уповні. Й вечір – нескінчений…
А ранок став для нас червоноперим.
Яка нам ніч припала – не згадаю,
Серцевий дріб і губ медовий присмак,
Кружляння в невагомості безкраїй
І ночі мить, яка горіла хмизом.
Нам заздрість зір було не побороти.
І коники, що слухали коханих,
Розписували все одразу в ноти:
Звук скрипок впівніч досить непоганий.
А хвилі шепотілися, чарівні,
Манила нас посріблена дорога.
І дві душі у загадкову північ
Ішли скоріш від привиду нічного.
Літа промчали… й ніч палка, безкрая
Лишилась в невідправлених конвертах.
А я наївно відповідь чекаю
Із юності в цілунках тих, нестертих.
Картина Моніки Луньяк, Польща.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2021
/вольный первод на русский собственного стихотворения/
Ночь. Не видно никого.
И луне морозной
Захотелось в Рождество
Погадать на звёздах.
Веселит Вертеп народ,
С Колядой стучится.
Сапоги Оксана ждёт,
Что дала царица.
Два кумца – пьяны слегка,
Заблудились? Точно!
С черевичками в руках
Мчит Вакула ночью.
В снежных шапках частокол –
Для гостей сигнал сей.
Вот к Солохе дяк забрёл
И в любви признался.
А пузатый дед Пацюк
(Врать я вам не стану!)
Ел вареники без рук
И макал в сметану.
Счастьем вспыхнула луна,
Победит добро же!
Светом огласив всем нам:
«Сын родился Божий!»
/Картина Ольги Ионайтис "Ночь перед Рождеством"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935008
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.12.2021
Знаю: кохання свого не забудемо –
Складно іти, та рвемось заметілями.
Обрій закриє промерзлими грудами:
Нумо, серцями туди обгорілими!
Йти до кохання непросто і болісно,
Віхола схопиться давнього спогаду,
Сніг замітає нам шлях до любові знов,
Марно шукаєш стежину до нього ту.
Снігу й морозу любов не боялася,
Кригу байдужості в наших відносинах
Їй не знести… Крихта сонця – замало це,
Вирок нещадний для ніжної осені.
Та, як раніше, бреду сніговицями,
Вітру назустріч – до тебе все ближче я.
Місяць на небі нехай засріблиться нам,
Чуєш? Долаю дорогу під хвищами –
Йду до кохання…
/Дактиль/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2021
/ пентина/
За Смородиной-рекою чёрной
(Та, что разделила Явь и Навь),
Мост Калинов с цепью золочёной
Днём и ночью тайною обёрнут –
Охраняет Змей его с трёх глав.
В том краю свирепая Морана* –
Королева Смерти и Зимы,
Бродит в полном мраке неустанно
Со своею тёмною охраной
В вечном царстве холода и тьмы.
Хочет погубить Богиня Солнце –
Караулит утро каждый день,
Серп в руке огромный. Содрогнётся
Кто увидит Мира передел:
Ведь без Солнца в жизни – быть беде!
Подрезает Дева Нити Жизни,
Забирая души в снегопад.
Чёрная Луна над миром виснет –
Косит серп огромный всех подряд,
Никого болезни не щадят.
Все в молитвах к Солнцу – Светлой Силе:
Прекрати ты нечисти дебош!
Неужели столько натворили,
Что не хочешь нас спасти, Ярила?
Все погибнем, если не взойдёшь.
…Брызжет жизни луч над миром грешным,
Отступает мрак, трофей забрав.
Гнев Мораны – это неизбежность,
Человек, акценты все расставь:
Мор – то первый знак от Явь и Навь…
*Морана (Морена) - мифологическая Богиня Зимы и Смерти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934626
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.12.2021
/септима/
Грудневий день
Усіх нас грішних
У білосніжжі
Привітав:
«Варвара йде!»
Зима неспішно
Вкриває села та міста.
Світ християн
Чекає гостю
І сани мостить
Залюбки.
В молитві я
До Високості:
«Хай пройде час для всіх важкий!»
В снігах зимі
Як слід радіти,
Щоб дружба в світі
Знов була.
Щоб кожен міг
Лишити дітям
Добробут, спокій, мир і лад.
Моли Христа
За нас завзято!
Бо ти й на страту
Йшла за нас.
Пробач, свята,
Й Небесний Тату,
Що світ вгрузає в гріх щораз.
Врятуй людей!
Сліпих та хворих,
У вірі – поруч
Милість та.
В грудневий день
Сніг – омофором,
Варвара мчить в село й міста…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2021
Зима, раскрой объятья нам свои ты!
Смети застывшей осени пожар.
Пришла пора размеренной сюиты,
А не сезонов бунта-дележа,
Но кто-то нынче стужу задержал…
Мотивы вьюги, снежных полифоний
Под аплеманду страсти разожгут.
И с первым снегом, в декабре рождённым,
В куранте оживлённой мы потонем –
Луна подсветит белый твой дебют.
О ритмы сердца! Вы забарабаньте
От сказочно-шального мятежа,
Когда в роскошной, чудной сарабанде,
Как будто балерины на пуантах,
Снежинки в лунном свете закружат.
Спешит зима. Под старину гавота
Стеклит! Блестит! Порошит! Холодит!
И зрит луна с оттенком терракоты
На самую прекрасную из див,
Приход зимы сияньем возвестив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933981
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.12.2021
Місяченька ніжний серп
В димарі відтанув.
Двійка оленів несе
Миколая сани.
У мішках лежить добро,
Що припас малятам.
Мусить він попід двором
Кожним зупиняти.
Всі ялинки у снігу –
Срібні піраміди.
А в світлиці цілий гурт,
Навіть сісти ніде…
Зачекалась дідуся
втомлена малеча.
І цукерки ще висять
На ялинці ґречній.
Ох, вечеря! Безліч страв!
Хоч пісна – багата!
Дід у гості завітав –
Мир заніс до хати!
«Світлом, місяцю, не сій,
Я пройду в дитячу.
Розкладу дарунки всі,
Щоб ніхто не бачив!»
«Так, дідусю! Зрозумів!
Зникну за сараєм!» –
Дід казковий сам, в пітьмі,
У димар пірнає…
..Т-с-с… дзвіночки дзеленчать
За порогом дружно –
Подарунок із санчат
Вже знайшов подушку…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2021
«Мамо, – донька промениться, –
Ось притримай пса ти!
Йдуть дівки на вечорниці
Калиту кусати.
Ми балабушок зварили –
Запускай Рябка вже!
Чию з’їсть, ту першу милий
Рушником пов’яже.
Коси – стрічками в оздобі,
Ще й в новеньких плахтах –
У дворі кидаймо чобіт,
До кохання шлях той!
На гарячий віск сьогодні
литимемо воду.
Будуть під пісні народні
Жарти й хороводи.
А музи́ка як ушкварить –
Молодь веселиться!
Може, мамо, знайде пару
І твоя дівиця?
Поворожимо на дровах –
Роки молодії!"
Будьте з святом всі здорові,
Людоньки, з Андрієм!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2021
Романс знайомий зледенілу душу грів.
Здавалось, чисті ноти юністю говорять.
І розчинялось серце в звуках переборів
Німим кіно перед очима… кожен рік.
Все застилала сліз чутлива пелена,
Але так хороше вела своє гітара,
Кохання те, що кожен сам собі намарив,
У цих акордах, певне, теж ти упізнав.
Проймала ніжність надзвичайно теплих струн,
Заворожили переливи оксамиту.
В мелодій світлі – вірю й досі – юні ми там,
Дозволь з собою нашу пісню заберу.
Душевним леготом несуть мотив роки,
Побачу підлітків щасливих я у ньому.
І молодію під романс до сліз знайомий,
Мов граєш ти його, закоханий такий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2021
Познайомимось, малята?
У історіях я – ас!
Машу можете не звати –
Я сама примчу до вас!
Серед двору літнім ранком
Завищало порося:
Сходами лечу із ґа́нку,
У дворі кричать всі: сядь!
Та зове кудись метелик –
Шлях крізь пасіку проліг,
Яблуками двір застелить –
До смаку мені, малій!
Хто тут в лісі? Що розводить?
Знову загадка якась?
Що за звір? Яка порода?
І – за яблуко взялась…
У дзижчанні знявся вулик –
Ледь в будинок встигла я.
В хаті все перевернула,
Словом, матінка моя…
Повернувсь ведмедик… лютий…
В хаті бруд і двір – верх дном.
Я ж на ліжку – мов батуті
Пострибаю все одно.
Завернув мене до пледу
(Мабуть, знову буде гра!)
Їде і мовчить ведмедик,
Ніби в рот води набрав…
На галявині залишив,
Сів на велик – і «бай-бай!»
Вдома в нього спокій, тиша
І без Маші справжній рай.
Прибирав Мишко до ночі,
Змовк в дворі бджолиний хор.
Потемніло. В лісі – вовчик.
Йде за мною… Форс-мажор…
Їде знов велосипедом,
Не згубити б той маршрут!
Я ж попереду ведмедя
Шмиг в будинок – ось я, тут!
А Мишко блукає лісом:
«Зникла я… В дитини – шок…»
Зовсім носа той повісив,
Як додому сам ішов.
Двері прочинив – о диво!
Машо! Шкодо неможлива!
… З цього дружба й почалась.
(А до вуликів вже – зась!)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2021
Микола ДІК
/переклад з російської/
Ех, побувати б в небі поміж хмар оце!
Де світлячки Ведмедиці горять.
І гарцювати, поки не знебарвиться
Полярна вічносяюча зоря.
Торкнути щічкою пухке сузір’я те,
Помолодіти ще б хоч на життя…
Не боячись світанку кари – мріяти,
нехай бажання поночі летять!
Між зір – долають відстань бездоріжжями,
Чумацьким Шляхом – загадки-світи.
Коли світанки – пуп’янками ніжними –
Устигнути б нам юність віднайти!
На декілька годин у сні незгасному
Пірнути в світ наївної весни.
Де між рядками визнаного класика
Ніколи б ти, закоханий, не снив.
Ворожить там для всіх – Мала Ведмедиця –
Тріпоче серце юністю вгорі.
Закоханим до цього часу стелиться
На двох Полярний, дивний блиск зорі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2021
/онєгінська строфа/
За кілька тисяч днів – втомила пальці,
Та Вам пишу… слова мої живі:
Картини із минулого сочаться
Чорнилами – слід нитки по канві.
Куди пішла, омріяна любове?
У ковилу зі снів, на двох шовкову?
Чому ж бо серце сум терпкий обплів?
Невже тебе згубили в ковилі?
Там, у степу, як мавка у вінку я,
Кохання голос нашого не стих –
Рукописи продовжують нести,
Життя за нас історію друкує…
І сотні дум – під ковило́вий шум:
Вже кілька тисяч днів для Вас пишу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2021
Ще рань навколо, сонцем не зігріта –
Повіки розклепили вікна сіл.
Бо день новий нам запалив хтось Світлий,
У кого щиро віримо усі.
З молитвою, яскрава ніч перлиста
Збере із неба зір рясне драже.
У ліжку спить совине, пізнє місто,
А жайвори – у клопотах уже.
І кожному із «ранніх» так цікаво,
Які сюрпризи їм готує день?
Розбудить ранок ароматна кава
І нам його за руку приведе.
…Ще рань навколо, сонцем не зігріта,
Та ранок морок ночі поборов.
І з променем говорить нам Пресвітлий:
Хай день новий зустріне всіх добром!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2021
У вірші – мов в ріці:
Натхнення течією.
Ти в човен мій підсів,
Спасибі, що почув!
Вперед же, читачу,
За Музою моєю!
Барвінком простелюсь
У ліриці бентежній,
Дитинство та бабусь
Згадаємо удвох,
Бурхливості епох
І роздуми є теж в ній.
Ти ж часу не втрачай:
Живи яскраво, стрімко.
Роки спішать? Нехай,
Здаватися не смій!
Спасибі, друже мій,
За дружбу та підтримку!
До зустрічі, бувай –
Кохай! Цвіти! І мрій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2021
/віланела/
Все в природі – у чеканні снігу.
Тиша… що здається, ти оглух.
Гороби́на розпашілась, стигла.
Де-не-де зриваються горіхи
Із верхівки і тривожать слух,
Все в природі у чеканні снігу.
За горіхом білочка – як шми́гне!
Лагідна, вертлява, спритна – ух!
Горобина розпашілась, стигла…
Ходить грудень, спершись на ґирли́ґу,
Замотавшись в за́тишний кожух –
Все в природі у чеканні снігу.
Враз до чабана хмарки набігли –
І посипався білявий пух.
Горобина розпашілась, стигла.
Дід збілілі брови дивно вигнув:
Видавив мороз сльозу скупу.
Все в природі усміхалось снігу,
Горобина розпашілась, стигла…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2021
Грудень. Забіліло рясно-густо,
Йде зима із віхолами в край.
Що ж, моя омріяна відпустко,
Снігові вітрила напинай.
Осене! Зворушливе прощання!
Бач, здружилися з тобою ми,
Та чекає гостя в білих санях
З норовливими, як сніг, кіньми.
У рум’янцях, свіжа, йде до хати.
Очі – ніби блюдця крижані.
І з порога стане усміхатись
Відпускниці-мрійниці – мені…
Хто ж тебе, студену, в тепле впустить?
Б’єш, хурделиш сотнями сніжин…
Здрастуй, грудень! Перший день відпустки!
Зимо, ти з добром прийшла, скажи?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2021
Крізь заметів кучугури
Пробирався до села,
В сніг до пояса зануривсь
Добрий Дідо Миколай.
Для слухняних ніс гостинця,
Різку – неслухам припас.
Поспішає – не спізниться б –
Зачекались дітки… час!
Грає місяць блідочолий,
Мить чудес осяяв всю:
В білих шапках частоколи
Уклонились дідусю.
Скільки радощів малечі
У мішку дідусь несе:
Бажане й таке доречне,
Вимріяне дітьми все.
Хай святий і Вашу хату
Подарунком не мине.
Дасть здоров’я Вам багато –
Це дорожче від монет!
Люд отримає хрещений
Мирні та безхмарні дні,
ще й цукерок дітям жмені
й під ялинку – сувенір.
У очах – добро палає –
Жартівник дід, балагур.
Всі чекаймо Миколая,
Що бреде до нас в снігу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2021
Тридцять третій… Кривавиться пам’ять.
Озирнися в жорстоке минуле:
Бузувіри село нищать-давлять,
Серед вулиці мертві поснули.
Голод. Розпач. Худі та опухлі.
Вийми й душу, вандале, не гребуй!
Ні зернини в коморі та кухні.
Тридцять третій… І східці до неба…
Лободу варить мати причинна,
Ноги соває, ніби пудові.
Без емоцій, зів’яла дитина
«Хлібця…» – схлипне і змовкне з пів слова.
З безіменних могил в небо лине
українське село – нелюд душить.
Озирнися в минуле, Людино,
Пом’яни невідспівані душі.
Тридцять третій.
Не будьмо байдужі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2021
Букет трояндовий в піску
Лежить самотньо в хвилі слізній.
Ти сварку припини різку,
щоб потім не було запізно…
Я криками не захищусь –
Не бачу, справді, сенсу в цьому.
Ростуть бо квіти із дощу,
а не з розкотистого грому.
Слова складаю до ладу,
чи зрозумієш що із них ти?
Як ні, то вибач, я – піду,
бо ти не любиш ні на крихту.
Не хочу чути грубий крик
і звинувачення нервові.
Піду крізь осені вітри,
не завершивши цю «розмову»…
Зміню життя звичайний курс
(Хоч важко буде пережити!)
Та знай: назад не повернусь!
Лишу я хвилям білі квіти.
Подумай, а не гарячкуй,
Не кривдь, не ображай любові,
щоб не кровили на піску
слова образливо-тернові.
Замовкла. Враз забракло слів.
Дощ лоскотав обличчя: «Вперта!»
А ти стояв, мов онімів,
У хвилях розглядав букет той.
Обняв… і біль одразу вщух…
Ти певен?! Будеш вік любити?
«Не бути грому! Йти дощу!» –
А на піску сміялись квіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2021
/вільний переклад з російської вірша Николая ДИКА /
Не призначав я Вам побачень –
Не рвалась від зізнань душа.
Світанком я не Вас, пробачте!
Закутав у сріблясту шаль.
З очима, що до себе звали,
Не поєднав у пару Бог.
А так хотілося із Вами
Зустріти сонця схід удвох.
Але – так розсудила доля –
І я руки Вам не подав.
За це надалі мимоволі
В житті на Вас не мав я прав.
Я – з іншою. А Ви лишились.
«Учора» миттю те згорить.
Вже втома забирає сили
Й проводить з Вами вечори.
Та манить іноді, в шпарину
Старих гардин сумна канва.
Примара-спогад лебединий:
Знайомий, юний профіль Ваш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2021
В поневіряннях серце утішав,
Давав наснаги з бідами боротись
Бабусин двір в чубатих споришах,
Дідівський з матіолами колодязь.
Ось на ряднині мостяться ляльки
Із кукурудзи… розпустили коси.
В дитинство, не захмарене ніким,
Мене так часто спогадом відносить.
Корова з сірників та жовтяка –
Фантазія не в силах зупиниться!
Вже тягнемо із нірки павука
Приманка - з пластиліну… ось на нитці.
Нудьга нам незнайома взагалі:
Ледь-ледь зажевріє на сході ранок,
Мандруємо в ослоні-кораблі,
аж доки нас дорослі не дістануть.
Щоранку подружка, моя душа,
Несе повидло – пристрасть, ще малі бо!
Бабусин двір в чубатих споришах
Так пахне молоком і з печі хлібом.
Дитинства стежка… Спогади старі
Ведуть в сади вишневі, білопінні.
І знову чую там, коло воріт,
Дідівського колодязя скрипіння…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2021
/тріолет./
Хоч тридцять літ пройшло відтоді,
Життя не збавило свій темп.
Бабусю, в нашому городі,
Хоч тридцять літ пройшло відтоді
та Ваша жовта вишня родить,
ще й два десятки хризантем.
... Хоч тридцять літ пройшло відтоді.
Життя не збавило свій темп.
У вікнах бачу блиск і подив:
Від Вас чекають ті вістей.
Іду, мов сотні пішоходів,
У вікнах бачу блиск і подив,
Бо нові мешканці в господі,
Там інша дівчинка росте...
... У вікнах бачу блиск і подив
Від Вас чекають ті вістей...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2021
Бабусин затишок… казковий мисник…
Я оповідки згадую старі,
Розказує онучці щось корисне
Ласкавий голос в тиші вечорів.
Продовжую полиці оглядати,
все, що гончар для творчості обрав:
Макітру в квітах, глечики, горнята,
Казан та ку́хлі, ще й миски́ до страв.
Грів кумане́ць поли́в’яний у центрі -
Усе навколо себе затінив.
Лив голос-шовк, і карбував моменти
Вживання предками старовини́.
Як бондарі та ложкарі трудились –
Був промисел із дерева такий.
Фантазія несла, мов на вітрилах,
Я уявляла но́чви та кадки́.
Кача́лки, ло́жки, це́бра, ополоник –
Виготовляли на селі майстри.
Несла цікава казка, напівсонну,
А голос говорив і говорив…
Згадаю – й серце мимоволі стисне.
Дитинство й мудрість там переплелись.
Бабусин таємничий дивний мисник,
Її уроки, пройдені колись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2021
/вільний переклад пісні В.Єгорова./
Йдуть друзі ненавмисне вдалечінь,
В минуле йдуть – у вічні хуртовини,
І наші жарти – з друзями новими,
Старих же пригадаємо вночі.
Крізь сон приходять ті під сотні дум,
Асфальт зминають юні, невгамовні.
Їм на прощання – тиснемо долоні,
І руки обіцяють нам: «Прийду!»
Вони вростають у безхмарну синь.
А ми вві сні ще віримо в химери…
Та наяву – відкриті настіж двері,
І біль від неймовірних потрясінь.
Згубити нитку не дано, між тим.
Вона тремтить в мені, мов в ній душа є –
А друзі йдуть, на кого нас лишають?
Вони ідуть – заміни не знайти…
/Картина Мікаеля Кільмана, Швеція./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2021
Ти – в стиглій осені вишите небо,
Жовто-блакитний омріяний простір.
Буду радіти я завжди за тебе,
Станеш блукати між снами чогось ти.
Доля до тебе рушник свій простелить,
Вишиє хрестиком трепетну радість.
Ти – бірюзовий в кульбабі метелик,
В жовто-бузковій гаптованій гладі.
Берег піщаний і озеро синє,
Блюдцем дрімаюче в жовтім тороччі.
Ти – моє сонце, що грає в росині
І джерело, що коханням дзюркоче.
Жовтогарячі й лазурні айстрини,
Лункість та галас… птахів веремія…
Буду за тебе радіти невпинно –
Все найтепліше любов’ю намрію.
Гріє крізь осінь серця несхололі
Вічне зізнання, в бурштин запеклося.
Любий! За тебе я дякую долі –
В небо подяка летить стоголоссям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2021
Ось на мерзлій землі - слід морозу малює послання,
Одягає калину у шубку легку, пір’яну.
І в сріблястім наряді хизується модниця зрання,
Бо у бісер коштовний її листопад одягнув.
Там під інеєм віти – немов у лебедиків крила.
Тільки стовбур їх міцно від хибного кроку тримав.
Зранку паморозь біла у нас під ногами хрумтіла.
Ніби зараз не осінь, а справжня красуня-зима.
Все втирався в довіру, щось палко доводив калині,
Галасливий, осінньо-морозний, лункий вітровій.
А вона червоніла… та щічки вкривав срібний іній –
Скам'яніли фігури казкові… немов воскові…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2021
/переклад з російської вірша Миколи ДІКА «Безумные семнадцать»./
Ви за сімнадцять вибачте шалені,
За відчайдушні локони оті,
За юну, неціловану, зелену,
що вірить ще в три крапки у листі́…
Прошу: не треба молодість судити!
Вона промчить, як ураган із хуг.
То ж хай по власне обраній орбіті
летить і хмари зносить на шляху.
Не слухає, не бачить все одразу,
не вірить в розум – адже йде весна.
Нестримність є супутниця обра́зи,
бо спокою з наївністю не зна.
Побачить і навчиться - та пізніше.
сьогодні ж сліпо грається з вогнем.
Думки у юних зовсім-зовсім інші –
це ввечері чи впівніч – не мине.
Колись юнацьке спуститься з орбіти,
і досконалість сповнить до країв.
Наразі ж ті сімнадцять не судіть Ви –
а побажайте долі краще їм!
Сьогодні цим перекладом вітаю з майже 17-річчям
дорогу подругу Катрусю СОБОВУ. І бажаю їй здоров'я та мирного неба, любові та поваги близьких та друзів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2021
(Вільний переклад з російської твору Николая Дика)
Жебраку у сквері щиро
Бідний – гріш поклав в долоню.
Усміхнувся він – знай наших!
Й десь неспішно потрусив.
Той осінній вечір сірий,
Літом став для них червоним,
Бідакам подарувавши
Ще на тиждень нових сил.
Вікна мружились і мліли
ситим та німим достатком.
А дахи дивились зверхньо
На жебрацькі два світи.
Душам в немічному тілі
Враз здалось, що до безхатька
У долоню змерзлу, зшерхлу
Ангел зринув Доброти.
Місто ж обмине цю сцену
(Мабуть, іншим животіє!)
Чом ростуть у злиднів крила?
І сміється в місяць світ?
Дві планети безіменні,
Справжні ниці «багатії»
Дві монети розділили –
Безталанні долі дві…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2021
/Секстина./
Маг-віртуоз у чарах, мов купав –
І ткала осінь неземні бажання…
Зойк скрипки розтинав осінній парк,
листки в’юнили жовтими стрижами.
І в сумі вітер вторив у димар:
ніщо людське чужим він не вважав-бо.
Він не вважав… а ті пориви нот –
як листя, що не має більше сили,
Змарніло та розсипалось давно
І тільки в скрипці жалем голосило.
Даремні мрії, осене, стринож:
Залиш хмільні в своїх туманах сивих.
У сивих – тих, що золото вбрання
Імлою, холоднечею притрусять.
Десь там, у них, живе душа моя –
Не вся, звичайно, та вже добрий кусень.
Її давно там спеленала я –
а з скрипалем тепер ми тільки друзі.
І тільки друзі між щасливих пар
Шукають те, що часу не збороти.
Хоч нарізно ідуть в знайомий парк,
та, ніби в листя, падають у ноти,
Під скрипки зойк – для всіх він просто шарм! –
Ридають двоє втомлено-самотніх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2021
Як пахне літом пізнє почуття!
У той танок закохано-бентежний,
потрапили удвох з тобою теж ми –
серця осінні листопад притяг.
А поряд вже кружляв осінній лист –
суха печаль квітучих він садів лиш,
та ми йому, щасливі, так зраділи,
Як молодості, що цвіла колись.
Крізь відстань, час, обставини та сніг
у квіт вбереться гілочка суха та,
Не припиняй лише мене кохати –
радіймо в душах знайденій весні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2021
Що в тобі, мово? І звідки
Барви взяла ти оці?
В юної панни-лебідки
Серед густих чебреців?
Ллєшся, і ніжиш, і гладиш,
Піснею рвеш в голубінь.
Звідки взялися принади
Й чари – в звичайній тобі?
Лине розкотисто, лунко
Слово духмяно-хмільне –
Ти, мабуть, Мавка-чаклунка,
що зчарувала мене?
Навіть в журбі журавлиній
Слово сказав – обійняв.
Вся Україна в людині –
В звуках, як спів солов’я…
Сонячна і веселкова,
Мудрий зв’язок поколінь.
В серці навік колискова –
Світ би без неї змалів.
Мово! Ти – мама й кохана,
Донька чи син, побратим,
Сонечко! Річка! Каштани!
Все найдорожче – це ти…
Мовить нам серце поета –
Сльози біжать по щоці.
Рідна, скажи мені, де ти
Барви взяла всі оці?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2021
Когда луна выглядывает робко,
Надеясь, что повергнет в сон землян,
Многоэтажек серые коробки
Вдруг вспыхивают сотнями гирлянд.
Поток машин, что едут вереницей...
Глядит Селена, словно на невеж:
«Ну почему им, резвым, всё не спится?
Куда бежит немеркнущий кортеж?»
А ей бы возлежать на небоскрёбе…
(Богине он – удобнейший шезлонг!)
Но суета и шум её коробят,
Иллюминаций блеск, машин трезвон.
И в серебре доносится сердито:
«Ложитесь, люди! Дребезжит рассвет!»
С ней негодует весь небесный свиток,
Кипящим лунным гневом разогрет.
…Огни тускнеют. Лязг исчез трамваев.
Затихла людной страсти карусель.
Луна, вздохнув, кокетливо зевает:
«Ах, наконец-то! Доброй ночи всем!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930305
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.11.2021
/Вільний переклад Николая ДИКА./
Прошу: не йди назовсім, не щезай,
Не розчиняйсь у вулицях схололих,
Аж доки по кільцю старий трамвай,
Вражаючи постійністю околиць
Тебе самотню звозить й привезе –
Назад поверне, вірю, він щоразу
Нічному листю, що в воротях все,
Ще й у вікно мені моргне люб’язно.
Не вірю, що маршруту частота
Зазнає змін, де рейок шлях розлогий.
Не я один чекаю ревно так
На тих, хто в будень йде з свого порогу.
Хто – на годину, інші – в марноту,
Старіють і з’являються хвилини.
Та яблуні і в грудні зацвітуть,
Якщо потрібен ти душі єдиній.
Не буде змін у вічній метушні,
Хоч, як людей, час змінює міста ті:
Коли когось чекаєш день і ніч,
То він до тебе буде поспішати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930299
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2021
/Вільний переклад пісні Олександра Сєрова./
Очі підійми свої в різдвяне небо,
Мрії загадай у сніжну голубінь.
Щастя я не мав у житті до тебе,
А тепер на двох – світло в усебіч –
Білі квіти ці тобі.
Приспів.
Так тебе кохаю я!
Почуття – мов в перший раз.
Замість гри бездушних фраз –
Біла хмара із троянд.
В пелюсток шалений блюз
Наше ложе я встеляв,
бо шалено так люблю:
Ти – навік моя…
Шкіри білизна і вабить, і тривожить,
Від духмяних кіс – гублюся, мов малюк.
Захопився я – на інших ти несхожа.
Перше почуття – справді з кришталю,
Так безтямно я люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2021
Згадаймо з тихим болем їх,
З них кожен – серця шов.
І сльози свічки в полум’ї
За тих, хто відійшов.
Пом’янемо гостинцями
Їх Царство Вічне там.
З думками наодинці ми
в звертанні до Христа:
Хай Бог до них зласкавиться…
Молімось. Він велів.
Скорбімо. Вічна пам’ять всім.
Не треба зайвих слів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2021
/Переклад пісні М.Круга./
Тобі, любове до останніх днів,
Кладу світлину зжовклу до конверту.
Невинність вій у здивуванні брів
І вигин губ, цілунками не стертий.
Ти бережи в письмовому столі
Під ноти нескінченності мелодій.
Скажи ревнивій подрузі своїй,
що стрижка в неї вже давно не в моді.
Засвідчить фото в старомоднім тлі
Секрет очей, як у Марини Владі.
Хоч дівчинки тії давно згубився слід,
Світлина ж так – із юності привіт.
Ти бережи на власному столі,
Під ностальгічні ноти тих мелодій.
Скажи ревнивій подрузі своїй,
що стрижка в неї вже давно не в моді.
Ти збережи світлину на столі,
Під ноти нескінченності мелодій.
Скажи ревнивій подрузі своїй,
що стрижка в неї вже давно не в моді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2021
/глоса/[i]
«Перемовчи. Нелегко. І нехай.
Спливає тіло кров’ю і сльозами.
А словом – ні. Зарано ще вустами.
Спини. Припни. На волю не пускай.
Перенімуй, немов тебе нема.
Тебе нема, є біль, образа, відчай.
Перечекай. Ти маєш цілу вічність
На роздуми – попереду зима.»
Ірина Залюбовська.[/i]
Кохала. Й сподівалась, що кохав.
Дівочі мрії, чисті та амбітні,
Розси́палися пазлами в журбі тій.
Перемовчи. Нелегко. І нехай.
Надії не лишає… вислизає
Із рук кохання, від краплин сире.
Уже думок докупи не збереш.
Спливає тіло кров’ю і сльозами.
Слова останні памороззю стали.
Знесилена, сховалася за склом.
Відтала там очима. З них – текло…
А словом – ні. Зарано ще вустами.
Нестямний біль не зник, він загускав.
Забута, звикла зносити тортури,
Немов у глиб страждання хто занурив:
Спини. Припни. На волю не пускай.
У катуваннях змучилась… Дарма
Блукала в глибині свого митарства:
Як не вдалося пазл сьогодні скласти,
Перенімуй. Немов тебе нема.
Не осудила підступ чоловічий,
Шукала просто сильний антидот.
Відгородилась мурами гризот:
Тебе – нема. Є біль, образа, відчай.
Закрижаніло літо – ніби в січні.
Час видирав ретельно сотні жал.
Щоразу мов тебе попереджав:
Перечекай. Ти маєш цілу вічність.
Був падолист. З дерев вогонь знімав.
Його слова теплом знімілу вкрили:
«У тебе ще багато часу, мила,
на роздуми. Попереду – зима.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2021