| Сторінки (11/1054): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Ні хвилини для сну.
Під пекельним вогнем гарнізон.
Муки… голод… І тінь –
Смерть чатує, стоїть над тобою.
Проклинає весну
В Маріуполі мужній «Азов».
Сльози ллє в моря синь
Місто-привид: « Тримайтесь, герої!»
А від ран – дикий біль,
Кілька сотень від спраги горять.
Зброя міцно в руках –
Навіть в тих, що в жару ледве дихав.
Щоб піти знову в бій,
Підіймається кожен солдат.
Збили ціль – літака –
І радіють гвардієць з морпіхом.
Рятували дітей –
Бункер прихистком був місяці,
Дотліває завод,
Але спротив у нім небувалий.
Не забудьте про те,
Що зробили безстрашні оці:
Вільний, гордий народ,,
Сила духу «щитів» від навали.
В Бога, люде, проси
Порятунок за доблесть і міць.
Хлопці – ніби рідня:
Сильні! Дружні! Міцні! Витривалі!
Сльози ллє моря синь:
За державу упав горілиць
Серед диму й вогню,
Ставши тінню, юнак з «Азовсталі»…
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2022
Випало випробувань чимало:
Ця війна жорстока… карантин…
Моя сива та незламна мамо,
Треба – з Богом в серці – це пройти.
Я сама вже матінка… одначе,
Ти мене борониш, як дитя.
Дивлячись новини, часто плачеш,
«Ворог знов життя чиєсь відтяв…»
Гул стоїть… десь падають снаряди –
Ти ж уперто йдеш на свій город.
Українській праці не завадиш –
Отакий увесь у нас народ…
Телефоном з Франції прилине,
Рідна нене, цей вітальний вірш.
Миру побажаю Україні,
Щоб війна скінчилася скоріш.
Щоб в печалі, рідна, не марніла,
А раділа миру та весні.
Будь здорова ти, матусю мила,
Так потрібна, рідна, ти мені.
… Усміх зморшки радісно розгладить,
Вирве з царства смутку та негод.
Просиш: «Боже, зупини снаряди –
Адже зачекався наш город.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947197
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2022
Ніби сніжну вуаль вітер квіти ворушить:
У розкішнім наряді краса між заграв.
Налилась білим сяйвом вродливиця-груша –
Біловій ніжну панну до пари обрав…
А навколо війна… та весну це не спинить.
Аромат рій бджолиний до себе притяг.
Буйним квітом стрічає тепло Україна –
Хижакам не зламати в ній силу життя.
Гине квіт… в ріднім краї вмирають герої,
Не віддавши без бою ні крихти землі.
Робить звістка за мить чиюсь матір старою –
Бо її мужній син за державу поліг.
Хто ж тепер і коли сльози горя осушить?
Затуманені очі без сну матерів…
Не розраджує груша попечену душу –
Від снаряду будинок сусідній згорів.
Тільки правду і віру не знищити… Кожен
Вірить палко, що зникне скажена орда.
З нами – світ! Українська весна переможе!
Вітер зранену грушу вуаллю вгортав.
/Дякую подружці Шурі Стрілі за світлину поліської груші./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2022
Згадаю ранок … Босими ногами –
Біжу, де промінь між небес заграв.
«Яка краса, дивися, бачиш, мамо,
Квітуче море пролягло між трав!»
А вітровій, здійнявшись рано-вранці,
Від насолоди аж на землю сів.
Радію з ним у білій вишиванці,
Що повторила квіти – геть усі!
Там річка ллє блакиті пеленою,
Ярами так казково робить згин…
…Моя країно! Стала ти сумною,
Як вп’ялися у кровне вороги…
Розчахнута, в осколках, біла груша,
Схилилася на хат німі хребти.
Порвали тіло – та не вбили душу –
Ти мусиш, рідна, знову розцвісти!
Оце б на ганок! Босими ногами –
Та кат безжальний мить краси забрав:
«Які новини?» – Чую голос мами,
Квітуче море пролягло між трав.
«Надворі – спека, вже діждали літа…» –
Мов усміх, хтось з небес тепло простяг.
Під мирним небом, спокоєм зігріта,
Стояла б я отак усе життя…
/Дякую за фото Пані із Тернополя!/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2022
Травневий вітер гладить досхочу –
Весняна Україна дуже файна...
Тобі на вухо ніжно шепочу:
«Кохаєш, як раніше? Тож кохай-но…»
Даруй цілунки трепетні мені,
Хто знає? Може, зараз – це востаннє..
Люби мене! Удвох ми на війні:
Не стримуй жодного свого бажання.
Хай почуття, мов витоки вітрів,
Пірнають у шовкові стиглі ниви –
Щоб ти у них, знеможений, горів,
І поруч я була - така щаслива.
Лиш ти і я… Звільнися від думок
У розкоші тремтливо-ніжних нив цих.
Здається, грім війни над нами змовк –
В безгрішності любові розчинившись.
Для мене ти – розрада та печаль,
Надійний тил, міцніший всіх ковчегів.
Лилось кохання… нас навік вінчав
Цнотливий, невгамовно-теплий легіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2022
Сьогодні ти рятуєш Україну –
Зі зброєю… Чи може волонтер?
У себе прихистив людей гостинно?
Чи співчуттям – сльозу чиюсь зітер?
За врожаї нові старанно дбаєш?
Спускаєшся в завали по людей?
Пожежі зупиняєш в ріднім краї?
Завод рятуєш, як земля гуде?
Ти возиш день і ніч вантаж нужденним?
Воюєш словом? Дякую тобі!
Щоб зупинити люте і скажене –
Всі засоби підійдуть в боротьбі.
( Ще прадіди чужого не чіпали,
Не для меча була міцна рука.
Беззбройні, скородили землю ралом –
Ніхто війни "сусіда" не чекав.)
…Якщо засуджуєш жорстокі звірства,
Немарні кроки для людей твої:
З підтримкою село розбите й місто –
Загоять рани, встануть із руїн.
Ти з України? Франції? Канади?
Американець? Німець? Чи поляк?
Страшній війні, агресії завадив?
Вклоняється тобі моя земля.
Спасибі, що рятуєш Україну…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2022
У бомбосховищах – притихли малюки,
Притислася до неньок зграйка жвава.
Ти ж слухаєш… нескорений, близький,
Як немовля в підвалі мати бавить.
Дивуються сполохані зірки
Яскраві.
Звитяжний стрій тримає «Азовсталь»,
Не може ворог вдіяти нічого.
Бо українські села та міста,
За Маріуполь моляться до Бога,
Здається, дух всіх пращурів повстав
За нього.
В руїнах весь… нескорений… близький…
Здригнувся світ від ран твоїх кривавих.
Тривожні весни принесли бузьки,
О Маріуполю, в тобі – уся держава,
Козацький дух, незломлений ніким
І – слава!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2022
Південна Франціє, зелена й мила!
В садах із ківі, яблунь, динних нив.
Чимало українців прихистила
від вибухів скаженої війни.
Клематіс прифрантивсь в рожеву шапку,
Обійми сонця – усміхом мені.
Та нагадає біль душі кульбабка –
Вона така ж… удома… навесні.
Ромашки білі – радісні та мрійні,
Вдихаю їхню жвавість запашну.
А в Україні – смерть, журба та війни –
За що?! Ніхто допоки не збагнув…
Новини – серце ріжуть, ніби лезо.
О Боже милий, миру принеси!.
Стрічає Франція озерним плесом,
...Здається, це Лиману ніжна синь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2022
Журба рве душу, мов намисто,
На скронях – срібний іній ліг.
І доля, звивисто-терниста,
Збиває з ніг…
Шляхи снігами засипає,
Руйнує світ весні живій.
Війна, як смерч кружляє краєм –
Безжальний звір.
А крик та стогін немовляти
Дорослим – докором луна.
Вночі не можу більше спати –
Іде війна…
Рве серце свічка над розп’яттям,
Весняний квіт ліг в сірість плит…
Це день війни шестидесятий
Мені болить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2022
Благодатний вогонь, запалавши над Сином Твоїм,
У Господньому Храмі вірянам надію подав:
Згине зло, як воскресне! Віщує нам Єрусалим –
Щезнуть війни, печалі – Твоя, Боже, воля тверда.
Хай незгасна лампада творить Всемогутній вогонь,
Кожен з нас понесе свій життєвий зароблений хрест.
Та сьогодні ми, грішні, вітаємо Сина Твого –
Що во істину Божу зі смертного ложа воскрес.
На Голгофі за людство Син кров на Хресті проливав,
Україна втрачає в бою відчайдушних дітей.
Мудрий Отче Всесильний, ти праведні робиш дива –
Захисти наших діток, хай кожне у мирі росте!
У руїнах та шрамах, вдивляємось з вірою в синь,
Світло істини з правдою шириться межи людьми.
Світ увесь – у молитвах до Господа: «Іже єси…»
Хай злетить білим голубом, просимо, сонячний мир!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2022
Я знав, господарю: повернешся – не зрадиш,
Пробач, що рідну хату не вберіг.
Довкола смерть була… стріляли «Гради»,
Шматок ракети на подвір’я падав –
Я ж не пускав нікого на поріг.
Страшна навала пирувала містом –
Повсюди ґвалт, насилля, стогін, плач.
Шукав я хліб, заритий на обійсті,
З калюжі воду пив не зовсім чисту,
Шукав я їжу – вижити, пробач…
Ні, годували люди… Хоч і зрідка
Приносили поїсти і мені.
Не раз борщу насипала сусідка,
А потім той літак з’явивсь нізвідки –
Й за мить сердешна вмерла у вогні…
Як мародери все навкруг трощили,
То злим я став… з оскалам хижака,
Щодень довкруг села росли могили…
Я ж вірив, що повернешся… чекав…
Діждався! Пес радів життю щосили –
Не вбили….
/ Світлина Love Chernihiv Чернігів./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2022
Солдат облізлому коту рудому
Шептав: «Залазь в окоп… ховайсь від куль.
Тебе, напевне, виглядають вдома…»
А кіт дивився в очі вояку.
Його вже місяць в хаті не чекають,
В будинок вцілила одна з ракет.
З тих пір один… о доленько лихая…
Життя бездомне, в голоді – гірке.
Пригрів юнак: «Наляканий ти, друже!
Худий, змарнілий... Що ж, до нас ходи!
А кіт від щастя слізно очі мружив:
Русявий хлопець добрий молодий...
Як обстріл – знов тварину жах охопить,
Шукає кіт шпарину чи діру,
Спостерігає нишком із окопу,
Як вправно б’ється захисник і друг.
Без нього кіт до їжі не ітиме –
Сидітиме без хліба та води.
І жартома їх кличуть побратими
Поміж собою нишком: «Два рудих».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2022
У день такий – і світлий, і хороший,
Коли благаємо у душі чистоти,
Молитвою озвуся: милий Боже!
Допоможи, зціли та захисти!
Хай запанує мир на Україні,
Позбав людей випробувань важких…
На милість сподіваємось святині:
Твоєї мудрої всесильної руки.
Твій Син Ісус, омивши учням ноги,
За нас віддав свої і Тіло, й Кров,
Сьогодні б людям не забути Бога,
Нести смирення, віру та любов.
Нехай людські думки, такі тривожні,
Вода заллє – цілюща та свята.
Осмислено прийшли закони Божі:
Терпимість, людяність, порядність, доброта…
Зійдуть з Вербою світло й Божа ласка,
Весна зустріне миром та теплом,
Запахне на столі духм’яна Паска,
І вся родина буде за столом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2022
Пора гаряча нині на селі –
Нарешті, дочекалися погоди!
Під вибухами батько сіє хліб,
А мати – обробляє огорода.
На Україні лежнів бо нема –
Живуть тут працелюбні, добрі люди.
Їх син в бою тримає автомат,
Вони – в тилу.. то ж голоду не буде.
До неба батько голову задер:
Відпочиває… бо дістався краю.
За воїна – в молитві кожен день:
Хай Божий щит кровинку захищає.
Старенька мати витирає піт,
Сльоза та втома застилають очі:
«Спасибі, Боже, за весну тобі!
Уклінно дякую, що бережеш синочка.»
До Перемоги будемо іти –
Підтримаємо працею солдата.
І доки є такий невтомний тил,
Відважних та звитяжних – не здолати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2022
У XXI сторіччі
Ми досягли всього сповна:
У космос линемо велично,
Дісталися морського дна.
Диктатору ж цього замало:
До неба ангели летять…
Війну криваву розв’язала
Найкровожерливіша рать.
Забула заповіді Божі:
«Живи по правді й не вбивай!»
Прийшли до нас часи тривожні,
Закрила хмара небокрай.
Сльозами Україна сходить,
Грабіжник рве, зжирає плоть.
Повстали проти зла народи –
З усіх країн і всіх широт.
Хороше згинути не може!
Весна поверне на добро –
Щодня іде зі словом Божим
На захист рідного народ.
Крізь горе, біль та руйнування
Гартується незламний дух.
І прийде день війни останній –
Розсіє темряву й біду.
Козацьку міць, як щит одвічний,
Тарасова ростить земля.
У XXI сторіччі
Солдат рятує немовля…
/На світлині - 19-річний солдат рятує немовля у м.Ірпінь./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2022
Я пригорщі сонця
Із серця віддам українцям,
Черпатиму в жмені
Все тепле, що тільки я маю,
За всіх Охоронців
Молюся при тьмяній Божниці:
«Від орд навіжених
Звільніть нас у рідному краї!»
Хай вимете легіт
Поганські загарбницькі лави.
І стихне загроза
Для світлої долі дитини.
Ми є оберегом
Для світу в двобої кривавім,
То ж висуши сльози,
Всевишній, моїй Україні.
Наш Харків потоне
В квітковій красі, як раніше.
Азовським прибоєм
Озветься палкий Маріуполь.
І сонце в долонях
Всміхнеться заквітчаній вишні:
«Пишаюсь тобою,
О, земле моя, щедра й люба!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2022
Місто світла та квітів… Не схиляй голови,
Не зламати сміливців нізащо.
Любий Харкове наш, ти мужній і живи,
В цілім світі для нас ти – найкращий.
Знов розквітнеш у спалахах сонця та клумб,
Відбудуєш будинки і школи.
Не здавайся… протився насиллю та злу,
Бо таких не зневолиш ніколи.
Оживуть всі альтанки, фонтанів розмай,
І петуній запахнуть розливи…
Тільки зараз прошу: оборону тримай,
Стрій бо твій – бойовий та сміливий.
Відбудуємо… будеш в ошатній красі….
у сучасних обновах, герою.
Тож тримайся, за тебе ми молимось всі
І пишаємось, рідний, тобою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2022
Очі закрию – дорога…
Скрегіт вагонів… коліс…
Думкою бродить тривога
В дощ, який плаче навкіс…
Шість маріупольців поряд,
Розповідь кожна – мов схлип.
Скільки ж ковтнули ви горя?
Чи все забути могли б?
В Рівному затишна церква
Зіткана з світла й тепла.
Ще на подвір’ї не смеркло –
Подорож далі лягла…
Нам не забути нікому
Втечу з країни в житті.
Біль розганяли та втому
Люди привітні, святі.
Запам’ятаю довіку,
Як автобанами мчать
Мартін з серйозним Седріком
Харківських трійко дівчат.
Польща, Німеччина тануть –
За горизонтом не зрю.
Нас прийняла Окситанія,
Місто Кастельферрю.
У Марі-Поль та Мішеля
Ми у безпеці й теплі.
Добре в гостинній оселі
На незнайомій землі.
Для України скінчиться
Грізна безжальна війна.
В душах усіх завесниться –
Хто бід і лиха спізнав.
Снами душа видноколом
Бродить, де спалах завмер.
Віримо: з краю магнолій
Виведе стежка до верб.
Рідна земля буде гріти
Мудрістю славних дідів.
Боже! Хай тішаться діти –
Пагони ці молоді…
Силою добрих молитов
Радісний світ щоб зрадів:
«Згинув вітрисько сердитий!»
Отче, не кидай в біді –
Дай українцям, нам, жити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2022
Справжнє світло душі –
Ти, моя Україно:
Аромат споришів,
І гніздо ластовине.
Повні жита поля,
Жайвір – серденьком б’ється,
Щоб ніхто не стріляв,
не поцілив до серця…
...Та вишневі садки
І хати запалали.
Дим та сморід їдкий –
Суне люта навала,
Україно моя,
Материнська колиско!
Ти садком забуяй,
Не корися вітриську.
Гине кращий твій цвіт,
Мирні жителі, діти.
Зброя б’є навідліт –
Та тебе не схилити…
Закриває грудьми
Світлий син рідну хату,
Донька молить за мир,
В сивині тужить мати:
«Душ людських не губіть!» –
Очі, зведені в небо, –
Миру й щастя тобі,
Рідний краю вишневий!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2022
Добро та світло знищать підступ темряви,
Ціна ж – вражає: голод, біль, хрести…
Хоч обійдіть сьогодні грішну Землю ви –
Сильніше України не знайти.
Я – з харків’ян, тривожуся Черніговим,
Хоч Балаклія у вогні й Ізюм.
Та щиро вірю, що скінчиться іго те –
Наступить мир… і витремо сльозу.
Ірпінь та Буча запеклись однаково,
За Маріуполь помолюсь стійкий.
Як стогне ніч… винищувачі Харковом,
Мов ненаситні рискають круки.
Сльозою з неба жертви зірка падає…
За волю й істину – ціна страшна.
Кровить країна… з бомбами та градами
«Освободітелей» прийшла війна.
Та українські люди не бояться їх –
Скрізь Чорнобаївка – на цьому й стоїмо.
Все буде Україна ! Слава нації!
Вперед, до миру! Зичу перемог!
Добро та світло переможуть темряву –
Бо ми за правду, отже – з нами Бог!
/ Надихнула картина одного з українських підлітків, які їх малюють для підтримки ЗСУ./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2022
«Матусю, квітень майже на порозі,
Та пусткою – лелеченьки гніздо.
Війна руйнує й нам оселі досі…
Чи справді наш безпечний коридор,
В якому засинаю на підлозі,
Під літаків немилосердний хор?
Без шибок школа чорним очі шкірить –
Зривається сирени тужний схлип.
Скажи, чи вернуть друзі у квартири?
Там від будинку – тільки купа плит…»
«Молімось, доню, не згубивши віри,
Усьому світу ця війна болить…»
«Не плач же, мамо… Бачиш, я не плачу,
В підвалі тепло – гріє твій кожух.
Давай і я слова свої дитячі
До неба, звівши очі, прокажу...
Весну тривог Господь їм не пробачить!»
Безсонна ніч відходить за межу…
… Із бомбосховища, в молитві щирій,
Дитя благає Україні миру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2022
З жахом весна в неба стьожку
З диму й вогню визирає:
Там, де рясніли волошки –
Танків понищена зграя.
Сморід, пекельна задуха,
Поряд – задимлена хата.
Грім канонади день слухав:
Швидше б нам миру діждати…
Лячно, з очима дитини,
Березень губиться краєм:
Мужньо стоїть Україна,
Всмерть окупанта карає.
Гинуть некликані «гості»,
На українських дорогах.
В схові весна (знову обстріл!)
Молиться щиро до Бога:
«Миру! Благаю я, Отче!
Більше не прошу нічого.
Звати народ мене хоче
Справжня весна Перемоги!»
«Вийде дитя з бомбосховищ, –
Лине відлунням з блакиті, –
Мир забринить волошковий,
Віру в добро не спинити!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2022
Місяць спротиву "братам" незваним,
Дні і ночі у війні шаленій.
Хочеться ж весни, тепла, тюльпанів –
Миру й долі Україні-нені…
Щоб сміялись та співали діти,
Сонця в вікна… вийти із підвалу…
Саду в квітах хочеться радіти –
Щоб держава більш не бідувала.
Й досі – рвуться бомби та снаряди,
Їдуть за кордон переселенці.
Та ніхто майбутнє в нас не вкраде –
За свободу рід козацький б’ється.
Вірмо: все обов’язково буде,
Діждемо щасливої хвилини.
Тож тримаймо стрій, хоробрі люди –
Добрий вечір, ми – із України!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2022
Пригріло сонце золоте,
Приємне, лагідне, весняне:
«Будь ласка, досить вже смертей,
Хай довгожданий мир настане!»
Летять молитви у блакить,
Нудьгує поле за сівбою,
А Україні смерть болить –
Втомилась від біди страшної…
Чи заслужили ми хіба
Пожежу, що навкруг куриться?
Майно, що за життя надбав,
Рівняє із землею вбивця.
Армагеддон цей сотворив,
Не маючи в душі святого:
В руїнах, згарищах двори,
Невинні душі йдуть до Бога…
Снарядом тишу розтинав
Підступний «брат», що в спину вдарив –
Воронки, міни, де зерна
Повинні сходити гектари,
Будь ласка, Боже, зупини,
Наругу, зло в селі та місті,
Звільни нас, грішних, від війни,
Хай із зеленим першим листям
Живими вернуться сини,
Заграє сонце променисте,
Про спокій, мир з височини
Надійдуть в Україну вісті.
Ми палко віримо у те,
Що не здолати землю рідну,
Хто ж зазіхає на святе –
Той в небуття зійде безслідно,
А український лан і степ,
В любові сонячній розквітнуть –
вся Україна розцвіте!
Будь ласка, досить вже смертей...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2022
́Веду зі світом власний діалог –
Поезією можна все відчути.
Мов в дзеркалі – світ радощів, тривог,
З рядками душу віддаєш саму ти.
У віршах – різнобарвність, серця ключ,
Емоції, надії, сподівання.
То пише наша Муза власноруч,
Звучить її мелодія кохання.
Хороші вірші йдуть із уст в уста,
У різних формах і на різних мовах.
В країнах різних, в селах та містах –
Читач їх розуміє з напівслова.
Сьогодні, у часи війни й біди,
Почуй слова, наш милосердний Боже:
На захист миру стали, як один –
Козацький дух, звитяга переможуть.
Мистецтвом рими зібрані думки
Про Україну й мир наповнять груди.
Хай славить рідну землю крізь віки –
Майстерне слово, що було і буде!
Зі святом, шановні колеги! Мирного неба, здоров'я та вірної Музи!
ID: 908670
автор: Білоозерянська Чайка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2022
Бомблять житлові масиви,
Автівки, що їдуть з дітьми,
Дивитись без сліз неможливо –
Пекельний, страшний «руський мир»…
Весняні птахи прилітати
Бояться… в криваву весну.
Винищувачі та гармати
Несуть людям смерть голосну.
Спалахує небо в загравах,
Дворами – могили-хрести.
Безжальна війна танком чавить,
Хто вчасно сховатись не встиг.
Виймає з-під груди завалів
Дитину міцний рятівник.
Сусіда померлих ховає –
Сльозу чоловічу зронив.
Весна осяває журливо
Снаряди, що впились в бетон…
Бомблять житлові масиви
І мирні зривають авто…
Під зливою зброї, роздертий
Чийсь вогник від свічки згасав.
Герої ішли у безсмертя,
І плакали знов небеса…
Неслися угору молитви,
За мирну щасливу весну.
Весь світ вимагав зупинити
Безжальну жорстоку війну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2022
Вмить забули про зачіски з сукнями,
І про мирне єство жінки-матері,
У бою за країну присутні ми –
То ж пощади загарбник не матиме.
Батьківщини сльозина – віддачею:
Кожна з нас є за рідне рішучою.
Ми смертей діточок не пробачимо,
І весни днів розстріляно-змучених.
З автоматом чи з медикаментами,
В літаку, справжній ас, поза хмарами,
І не гріх за домівку померти нам,
Та усе ж – як жінки – миром маримо.
Куховаримо – будуть всі ситими,
У молитві – з руками простертими.
Маскувальними зайняті сітями,
Водіями жінки й волонтерами.
Жовто-сині стрічки – не поборете,
За дітей… непростими дорогами…
Ми війну подолаємо й горе те –
Адже віримо всі в перемогу ми!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2022
Заповзла тривога, полонила груди:
Бо щоденно гинуть не повинні люди,
Діти утікають від війни з країни,
Мати просить Бога захистити сина.
Піднялись на захист і Дніпро, і кручі,
Харків, Маріуполь, Суми, Куп’янськ, Буча.
Українські вої мужні, витривалі
За домівки рідні, мов щитами стали.
Села та містечка від ракет палають,
Вибухи в Одесі, б’ється Миколаїв.
Не зігнув ще жоден у покорі спину –
Горда та незламна ненька-Україна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2022
Герою-мученику, їжі та води
Доставити несила гумконвою.
Та ти стоїш незламний… диво з див,
Із ворогом в смертельному двобої…
Від вулиць – розшматованість цеглин,
Могили на подвір’ях вводять в ступор.
Ми молимось, щоб вирватись змогли
Твої стражденні люди, Маріуполь.
Завалів груди… смерті рок… печать…
А ще недавно морем гість твій марив…
Колишеш в хвилях стомлену печаль
Розкішний край славетних сталеварів.
Вночі ковтає сльози молодик,
Коли здригаєшся від градів та ракет ти.
А ти стоїш... без їжі та води,
Хоч як тебе не намагались стерти.
О Маріуполю, серед пожеж заграв,
Кипиш у гніві, мов вулкана кратер.
На захист України твердо став,
немов Титан, якого не здолати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2022
Маршрути доль… Знівечені дороги.
Жінки, що притискають малюків.
Так схожі… бо в усіх очах тривога,
А хтось молитву Богу шепотів.
І не забути нам уже нічого…
У пам’яті, допоки ми живі,
Маршрути доль, знівечені дороги,
На блокпостах – суворі вартові.
Неспокоєм у сон тяжкий проникнуть,
Жінки, що притискають малюків.
Ікони плачуть воском многоликі –
Рятуйте небо, воїни стійкі!
…Щось наддоросле у очах малого,
Пронизує, проймає до мурах.
В очах наївних – смуток і тривога,
Дитинство нелюд в малюка забрав….
Сердечний ритм збивають, глушать гради –
Від рідних – шквал стривожених дзвінків,
В цю мить на землю хтось навіки падав,
А хтось молитву Богу шепотів….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2022
Наш Харкове, як боляче за тебе!
Ти був прекрасним… Краще не знайти…
Обвуглені будинки й сіре небо –
Такий дарунок принесли «брати».
Любов до тебе жителів безкрая,
Воюють чи здають сьогодні кров.
Ти все здолаєш, рідний, все здолаєш.
З тобою – сила наших молитов.
Герою-місто, вірити нам треба,
До миру всі ми зможемо дійти.
… Обвуглені будинки й сіре небо –
Та у звитязі – мужній красень ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2022
О Боже, хай на мир йде, на тепло,
В людей стомились і душа, і тіло,
Не цінували щастя, що було –
Лише тепер ми, грішні, зрозуміли,
Який нам дорогий наш рідний край,
І тиха стежка, за село повита,
О Господи, всі просять – миру дай…
Землі, яка завжди ростила жито.
Щоб ластівка під стріху – на добро,
Майбутнє – днем новим благословиться,
Не танк по полю щоб… а хлібороб,
Не з кулями земля щоб… а в пшениці…
Обрати дай одну із тих стежин,
Що буде без жорстоких та лукавих..
О Боже, Україну збережи –
Скінчи війну безжальну цю криваву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2022
Зупиніть цю війну!
Смерті й горя людського вам мало?
Третій тиждень без сну
Дітки злякані мерзнуть в підвалах.
Так чекали весну,
На добробут плекали надію.
Зупиніть цю війну!
Серце в тузі не б’ється – німіє…
Знов гудуть літаки,
Розкидають смертельні набої,
Ніч і холод такий…
Україно, що роблять з тобою?
І ніяк не збагну:
Чим ми так і кому завинили?
Третій тиждень без сну –
Зупини цю війну, Боже милий!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2022
Безсонними ночами… безкровними губами
Молюсь за Україну… щоб не зазнала втрат…
Щоб небо не кишіло круками-літаками,
Щоб не стріляв загарбник... не діяв яко тать.
Щоб усміхнулось небо… засяяло весною.
Щоб скрес мороз із серця, і миру світ досяг.
Я вірю: кожна мати повторює за мною:
«Ми просимо всі миру! Скінчиться хай цей жах!»
В нелюдській чорній пащі війни зникають діти,
Полито землю кров’ю на кожнім рубежі…
І молить кожна мати страхіття зупинити,
Подумайте: ми – вдома, а ви для нас чужі…
О Боже, прошу зглянься: не полишай з бідою…
Спини сліпу жорстокість невблаганну оту.
Хай кожна мати в світі повторює за мною:
«Всемилостивий Отче! Майбутнє порятуй!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2022
8 березня… не треба жінці квітів –
«Миру!» – як молитва б’ється в грудях.
Кров’ю Україна вся залита –
«Боже милий! Зглянься: дай нам жити!
Хай про війни край навік забуде…»
Не даруйте нам, жінкам, нічого –
Поверніть дитинство нашим дітям!
Поверніть коханого живого,
Хай біда відступить від порогу –
Просимо всі мирної блакиті…
Для жінок найбільша є коштовність –
Щастя у дитячих оченятах.
Дзвони б’ють у сполохи церковні:
Зупиніться! Досить зла та крові!
Дайте нам вночі без страху спати.
Зупиніть війну! Одне бажання:
«Дайте жити дітям України!
Зоставайтеся в живих, кохані…
Хай нас Бог у скруті не покине –
У ім’я добра й життя дитини.»
Не даруйте нам, жінкам, тюльпанів…
/ Ілюстрація Валентини Михайльської, Волинь./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2022
Скажи мені, що відчуваєш, сестро,
Як чоловік іде твій воювати?
Чи зупинився він на перехресті?
На Україні в тебе батько й мати…
Скажи мені, чи запечуться в серці
Бомбардування й авіаудари?
Чи кажеш: «Боже правий, змилосердься,
І розведи над рідними ці хмари?»
Скажи, у тебе теж оторопіння?
Чи ти, як я, молилась за дитину?
Згадала ти, звідкіль твоє коріння?
Це все – не сон… Палає Україна…
Снаряди рвуть, лякають ніч оркестром –
Ми ж на весну чекали та лелеку…
Скажи мені, що відчуваєш, сестро,
Як на рідню чатує небезпека?
До тебе троє поглядів дитячих
Звертаються, щоб ти їм пояснила,
Чому на Україні мати плаче –
Про що ти їм говориш, сестро мила?
Дивись і думай. Вчинками ж бо – хрест твій,
А Бог до праведних, Він якнайближче.
Я сподіваюсь, ти розкажеш, сестро,
За справжню суть війни… Її обличчя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2022
Спиніть війну! В ім’я всього людського!
Хай стихне кров… Звільніть нас від прицілів.
Помилуй, Боже, всі серця зчерствілі –
Згаси війну… не треба більш нічого…
Спасителю! В Неділю цю Прощену
Помилуй Харків, Маріуполь, Київ.
Ми віримо: від ворога закриєш
І допоможеш нам, в Тобі нужденних!
Усі – за мир! З Парижу й Вашінгтону
Лунає гімн за волю України.
Пробач нас, Отче Світлий, Триєдиний!
Крізь всі країни та усі кордони
Молитву Небу хай розносять дзвони:
Спини навалу й підступи ворожі.
Врятуй нам Україну, добрий Боже!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2022
Я – лірик… я завжди писала красиво
По край свій, про ранню весну –
В диму та у вибухах небо з блакиті,
Я ж – сива,
За Харків.… то як же спинити
Це звірство безжальне – війну?
Я – лірик… Писала й російською… друзів
Зібрав міжнародний Фейсбук –
Відкрийте всі очі! Щодня гинуть діти!
Молюся…
Я – жінка… За що ж нас бомбити?
Почуй мене, істинний друг!
Я – мати… І всіх закликаю до миру!
Хай стихне смертей гнівний шквал!
У себе я вдома… яка я загроза?
Я – лірик!
Війна стільки горя приносить –
Спільното почуй світова!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2022
О, дикі гуси! Весни з сірих крилець
Вселяють віру, що мине біда.
Як кожна мати, знову я молилась,
З тривогою вдивляючись у даль.
О, гуси, гуси… Вас вертає вирій,
А я ніяк у думах не засну:
Чому в країні хлібосольній, щирій
Війна безжальна нівечить весну?
У рідний край ти повертаєш, клине,
Несеш на крилах промені скупі,
Прошу тебе: верни на Україну
Безжурне небо і весняний спів.
А я у млості віршем розіллюся –
Коли зітхнуть і села, і міста.
Всі моляться за мир… о, гуси, гуси!
Чому ж цей світ таким безжальним став?
«За Україну, за дітей, – матуся
Говорить з Богом, –- хай ні град, ні танк
Не з’явиться на ріднім виднокрузі!
Коли ж впаде з очей журба ота?!»
«Тримайтесь, люди! Поряд ми, на лузі!»
… Хоробрий клин до рідного вертав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2022
Я садом бі́гла,
Де юність вишнею горіла.
Відбірно-стигла
Лилась стернею, мов чорнило.
Душею й тілом
У хміль пірнала й звабу літа́ -
Бо вишня зріла
Тебе дозволила любити…
Неприпустимо
Солодкий сік нектаром бризнув.
Життям нести́му
Цілунків несміли́вий присмак.
Дощі та зливи
Червленість юності оббили.
Та все ж щаслива,
Що йду до тебе, ви́шне мила.
В краю побачень
Озвався хтось… мене покликав,
І щось юначе,
В очах блищало чоловіка.
… А намистини
Мастили, сипались стернею.
Немов хрестили:
«Кохай його…»
« Іди за нею…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2022
До неба рідним словом потягнусь,
У волошкові стиглості блакиті.
Лютневі хмари зовсім не сердиті –
Вони несуть надію на весну…
Поля та луки уквітчає знов
Замріяна солом’яна ромашка.
Малюю словом поле – це неважко:
Солодким щемом стелиться любов.
В красі такій іще мій прадід жив,
Стрічав кохану в пшеницях, на луках.
Вдихну тепло землі, щоб для онуків
Відкрити мудрість батьківських стежин.
Чи так проміння гріє? Чи тепло
Енергії, яку дарує пращур?
Та не забуду слово я нізащо,
яке до мене з вірою прийшло.
В свідомість зазирає Праотець:
«Життя – у сонці, в пташці, в конюшині,
Молися, дочко, щоб на Україні
Рясніло хлібом поле золоте…
Вслухаюся… і навіть вітер змовк,
Зчарований наївністю пейзажів,
Незриме слово отче гріло справжнім –
У ньому сила і свята любов.
/Надихнула картина полтавського художника Василя Непийпиво "Ранкові далі", 1967р. /
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2022
Не стати нам ближчими, хвилі ослабли.
В німе позачасся – всі мрії – між хмарами,
Хоч спогади нищила. весен кораблик
Уперто вертався у пінному мареві.
Дивися, як тіні ми, з плоті та крові…
Трималась в руках, хоч так звав мене криком ти.
І хвилями синіми світ паперовий
Блукав, розмокав він – повинен був зникнути!
Між хвиль білим вершником рвався невпинно,
Долаючи милі крізь піну каскадами.
Для нас двох довершене світло безцінне
З поверхні ідилій тонуло… бо зрадили…
Воно захлиналося вутле й незграбне –
Глянь, щогла геть збита, погнута вітрищами.
Пливе – ніби мало все, з весен кораблик
До рук Афродіти – коханням незнищеним…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2022
Бринду́шо, крізь загату крижану,
Тягнись назовні паростком гарячим.
Збуди, нарешті, сонячну весну –
Найкращу пору мрій, тепла, побачень.
Яскраву стежку щастю проклади,
Жовтаво-фіолетовий шафране.
Ведуть до мене спалахи-сліди –
по них мене і знайде мій коханий.
Тебе весна наповнила сама
Мрійливо-свіжим невгамовним соком.
Спокусливо-принадний аромат –
Весь світ бажань, який дарує крокус.
Влаштуй весняні долі спраглих двох,
Бо зимний настрій самотою тужить.
Здолай обмерзлу землю, вкляклий мох –
Ти ж – жінка.
Отже, можеш все, Бриндушо*…
*Бриндуша - крокус, шафран.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2022
Зимовий вечір. Грають ліхтарі,
Лютневий бісер чулий дріб виводить,
Сніговиком сприймаєш пішохода –
Здавалося, у казку ти забрів.
В ній перламутром вкрився сірий тин,
Алея вся в коштовному камінні,
Тут сновигають спогади безцінні,
Я тут щаслива коло них, а ти?
Як Божу милість вечір, сніг прийму:
Такого точно - у житті не буде.
Дивися, сніг який сріблястий всюди!
Вдихни цей день, віддячивши йому…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2022
Сваро́гу*, древній праслов’янський Боже,
Чому в пітьму народ вгрузає твій?
Нерадісні думки збирає кожен –
Унадився бо кровожерний Змій.
І хліборобські руки мозолясті
Взялися замість рала за меча.
Невже вогню уникнути не вдасться?
Минулі війни мудрості не вчать?
Холодний вітер люттю зимно свище:
Не розуміє ворог хто? Хто – друг?
Скажи, які і де узяти кліщі,
Щоб захистити рідне все навкруг?
У полі – непоборний плуг сріблиться:
Ти запряжи навіки в нього зло.
Погане залиши у сніговицях –
Від чвар та злості слід щоб охолов,
А українець викохав пшеницю
У вільнім краї, де живе любов.
*Згідно праслов’янської міфології, Бог Вогню Сварог отримав всенародну любов після того, як переміг Змія, ухопивши кліщами, які сам викував у своїй Небесній кузні. Він запряг Змія в плуга і орав до тих пір, аж поки зі Змія дух не вилетів. Великі борозни, які лишилися за плугом, і сьогодні називають «змієві вали».
/Картина І.Ожиганова "Сварог"./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2022
Привіт! Слова, мов котики вербові,
Весняним сяйвом рвуться із грудей.
Кохання пробивається у слові,
Нехай до тебе лист зі світла йде
В любові.
У мряку вдвох не сиро, а утішно.
Романтикою дощ для нас звучить.
Упертий вітер свій порив притишить –
Бо хлюпне із очей, мов копійчин,
Безгрішним.
Як хороше ділилась журавлями
З коханим я, побачивши ключі.
Веселики тоді нам промовляли:
«Нехай не гасне полум’я свічі
Між нами.
Шануйте, як і ми, глибоку святість –
Розквітне почуття в мільйон суцвіть.
Підступний дощ розмиє на асфальті
«Люблю тебе!» – Ви ж – знову напишіть
Й – кохайте!»
Ніколи не забуду слів тепер цих,
Тому щодня листи тобі пишу.
Затятий дощ періщить по шосейці,
Посилює коліс безбарвний шум
Ритм серця.
Ось, чуєш: зашмагав, забив, застукав,
Щоб кожне слово линуло в імлі.
Морзянку дощ друкує про розлуку,
Сердечка-краплі створюють на склі
Ці звуки.
А я пишу… повітрям ллється мова…
Мій лист, повір, не згубиться ніде.
Як у дощі, купаюся в любові,
Чекаючи на тебе з дня на день.
Мої слова, мов котики вербові,
Весняним сяйвом рвуться із грудей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2022
Пам’яті молодшого сержанта Сергія Закори (23.02.57 - 22.12.78)
Йому було неповних двадцять два,
Міцний, рішучий, мужній і бадьорий.
З пожежі десять душ урятував,
Простий юнак, сержант Сергій Закора.
Як молодь вся, на рік Новий чекав,
До когось в мріях нісся, мов на крилах.
А доля чатувала юнака –
У чергуванні тім життя спинила.
…Горить будинок. Полум’я і дим.
П’ять поверхів з людьми в страшній задусі.
З квартири до квартири він ходив.
Виводив. Ніс дітей. Хоч і не мусив.
На чергування їхав водієм.
Та у будівлі з кіптяви і плачу,
Сергій не думав за життя своє,
Бо рятував налякане дитяче…
Останній поверх. Двох малят знайшов.
Колегам зміг в вікно їх передати.
У полум’я сержант вертає знов,
Щоб в Вічність увійти крізь поверх п’ятий.
… Роками Слобожанське береже
Про сина пам’ять, рани час не гоїть.
І вулиця Закори є уже,
Й Червона Зірка – пам’ять від пожеж –
Звеличує сміливого героя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2022
Краса звеличена в необароко,
В декорі древніх родових гербів.
Осіннє листя шурхотить пожовкле:
Співає пісню вікову тобі…
Здається, ніби відблиски з підвалів –
Блукають замком привиди старі.
І ніби знову поблизу Сокаля
Фонтани й клумби замість пустирів.
Ошатно вбрані кавалери й дами
Зібрались у Тартакові на пир,
До столу ґречно гості посідали,
А з ними – сам Потоцький Казимир.
Кружляють пари, п’ють гравці у кріслах
В осяйності замріяних дзеркал.
На вежах – шпилів позолота грізна,
Птахи виводять замкові хорал.
Лунають звуки гімну урочисто
Через віки, що замок цей всотав.
Немов львів'янка-панночка вогниста
На бал прямує осінь золота.
Руда танцює в справжньому Версалі
Зовсім одна веде… на самоті…
І згадує шляхетність небувалу:
Що не кажіть, бали уже не ті…
Із падолисту ніби поволока
Лягає на маєток, що вцілів –
На елегантність справжнього бароко
Красу та гордість рідної землі.
/ Картина "Поезія вальсу" Зіновій Сидорів./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2022
Лютневий дощ тужливої заводить,
Вже так втомились слухати сумне.
У світі, певна, гарні всі погоди –
Та хай весна в шпарину зазирне!
Можливо, з нею добре переможе?
Розквітне щире, світле та земне…
Пошли нам миру, Милосердний Боже!
Нехай весна жорстокість прожене.
Хвороб страшних, незнаних хай не буде,
Звільни людей від замкнутих тенет.
Щоб дихати безпечно в повні груди –
Нехай весна недугу підімне.
Мрячить погода. Сиро, непривітно,
Замоклий вітровій берізку гне.
Та десь весна вже б’ється первоцвітом,
Долаючи зловісне й крижане.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2022
/песня/
Бродила юность вдоль заснеженных кварталов,
Будила сердце под гитарный перезвон.
Душа не пела, как тогда - она кричала,
Что мы с тобою не забыли ничего.
Припев:
А мы так часто молодость торопим,
И только оглянувшимся назад,
Рисует память пройденные тропы,
Куда вернуться каждый был бы рад.
Пленяет город чувствами гитара,
Метель шальная в ноты подпоёт.
Влюблённых пара средь маршрутов старых,
Всё ищет тщетно прошлое своё.
А я ведь раньше никогда не замечала,
Как светят звёзды и мерцает в тон им снег.
Ищу я юность средь застроенных кварталов –
Любимый город, ты далёк и близок мне.
Быть может, чувство, что во мне тогда таилось,
Навеял ветхий дом мотивом февралей?
Но уповаем мы с тобой на Божью милость,
Пройти одной из улиц юности моей...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939482
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.02.2022
/алфавітний вірш/
Бридка, незграбна, сіра та огидна,
В кутку плету легку, ажурну сіть.
Гординя й слава – з’їли душу, видно…
Ґаздиня доль тут змусила ж висіть.
Донька́ торговця, ткаля гобеленів –
Енергія лилась із вправних рук.
Єдналась нитка з пальцями у мене.
Жадоба ж обплітала, мов павук.
Зарозумілість, гордощі, невдячність –
«Ич, я майстриня! Вища від богів!»
І тут стара: «З богами – будь обачна!
Їй тільки посміялась навздогін.
Ймовірно, хизування ті набридли,
Коли вона звільнилась від лахміть,
Легка Афіна стала ясновида,
Мій вчинок, як науку ви візьміть.
Напевне, якби я в поклоні з жахом,
Образливі слова взяла назад,
Павук на ймення дівчини Арахни
Розкішну б павутину не низав.
Себе картаю за безтямний виклик –
Той гобелен мій висміяв Олімп!
Умить все тіло молоде поникло,
Фатальний рок приплюснув до землі.
Хатина раптом стала завелика,
Ціна таланту – в животі нитки.
Чарівне ткацтво увібрав навіки
Шовковий світ – німий, в’язкий, гидкий…
Щодень – в кутку або десь попід дахом,
Юрби боюсь… Ось, бачте, стала ким?!
Якщо зазнались – згадуйте Арахну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2022
Дощ сліпий… Ватага
В пошуках калюж.
Соняху жовтавий,
Око ти не мруж.
Каркає вороння,
Дражнить босих нас,
Заглядає сонях
Через перелаз.
«Побабіла» шкіра,
Дрижаки беруть –
Хто із вас не міряв
Теплу каламуть?
В ній кричали теж ви:
«Глибини дістань!»,
Ледь діставшись стежки
З безліччю ковбань?
Як неслись в «алюрі»
Ми під літній грім –
Розбігались кури
До своїх дворів.
Дві корови паслись,
Поряд, на горбі,
Відчували заздрість –
Мукали тобі!
…Спогад все голубив,
Давнє не пускав:
Посинілі губи
Й щастя малюка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2022
Віє затишком домівка,
Хто ж бо квіти насадив ці?
Тягнуть сонячні голівки
помаранчі-чорнобривці.
Весь квітник – махра барвиста
Килими прослала всюди.
Так проймає… серцю тісно,
Хвилювання тисне груди.
Квітко трепетно-гаряча,
Звідки ця в тобі харизма?
Чом козацька вільна вдача
У тобі палає хмизом?
Згадка – купіль в ароматах –
Щоб зростав синок нівроку.
Чорнобривці гладить мати:
«Де ж ти, сину кароокий?»
Не заснути нареченій,
Сива ніч потроху тане.
«Ти чекай, чекай на мене!» –
Ллється подихом духмяним.
…В неспокійнім сні солдата –
Хата, вквітчана на нивці.
З року в рік там сіє мати
Українські чорнобривці.
/ Картина «Чорнобривці насіяла мати», бренд Мрія Марії./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939219
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2022
Добрі люди, ви відчули –
Лютий, а душі весниться?
В золотисто-жовті кулі
Скоро вкриється вербиця.
Всі льоди зимові скреснуть,
Як розквітне перший котик.
Мавкою озвуться в плесах
Сопілчано-срібні ноти.
Аромат смолистий гаю
В барвах рідної бандури
Дух народний звеселяє,
Розганяє все похмуре.
Україно! Всім на втіху,
Вкрийся в проліски й тюльпани.
Негаразди й лиха стихнуть –
Прийде мир… такий плеканий!
Хай верба очистить душі
Від жадоби, зла і скверни.
Дасть Бог, вийдемо із мушлі,
Вірус в пекло Він поверне.
Боже світлий! Кожен просить:
Справди все під квіт вербиці!
Хай радіють верболози,
Світ тепліє і весниться!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2022
/Вільний переклад вірша М.Діка "Разлука"/
Між двох сердець, край прірви, час спинивсь:
І місто й день – у місяці розлуки.
Здавалось, все абсурдно до дрібниць –
За час такий не змерзнуть навіть руки.
Не встигне пам’ять зчерствіти-зітліть
(Не дасть їй спогад, бідній, супокою!)
Стає від самоти і дужа мідь
Невидимо-промерзлою-крихкою…
Чи не перейдуть шляху їм чужі?
Які їм Бог розставить аргументи?
Серця спинились точно на межі –
А чи скінчиться зустріч «хепі ендом»?
Огризок-Місяць в небі занімів:
Покинула зоря нічна, забуде…
Шукають щастя двоє у пітьмі,
як сироти між гамірного люду.
Та кличуть почуття крізь мерзлоту,
Руйнують ґрати, в замкові піщанім.
Дарують ніч для двох казкову ту,
Як сон з небес без права на прощання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2022
Сніжним вихором носить життя,
крутить чвари, хвороби і пристрасть.
Скільки раз від думок серце стислось –
Тільки руку хтось знову простяг.
Часто люди назустріч – не ті,
Сподівання не йдуть в розрахунок.
Геть зав’язані очі Фортуни,
По заметах веде, в заметіль…
Жереб в кожного свій на плечах,
Не підвладний він часу і догмам.
Хоч по стежці йдемо і свідомо –
рухи Колеса сповнені чар…
Є примхливо-мінливим талан –
Не змінити людині нічого.
Він говорить про плинність земного,
Скільки доля кому відвела.
Коверзує богиня в зимі –
Та за кожен із днів я їй вдячна,
Щоб впустити до себе удачу
Та енергію благосних змін.
…Так в снігу з нею і бредемо,
Наперед знати все неможливо.
Таємниця в Фортуні примхливій:
Кому ріг, кому весла й кермо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2022
Пишу для друзів. Тих, що у лікарні.
Весняний промінь мушу донести.
Ділюся світлом теплим і безхмарним –
Хай згинуть тяжкість, прояви тартарні,
Одужуйте! Повірте в позитив!
Хто знітився, сумний, пониклий духом,
У кого неміч, кволість, стан важкий –
Я хочу, щоб слова мої послухав:
Вже дуже скоро зникне завірюха,
Наллю я сонце в чуйності рядки.
Пишу для друзів. Поряд чи далеко –
Для співчутливих душ немає меж.
Здолає щирість друга небезпеку,
Відкине пошесть на мільйон парсеків –
Ти тільки вір у це, мій друже, теж.
У віршів є своя магічна сила –
Поет складник таємний додавав.
І як хвороба фарби не згустила,
Вона не душу ухопила – тіло,
Ви ж вірте в світле… й стануться дива!
Відступить темне. Хай новини гарні
Несуть потоком сотні голосів.
Ти, друже, з нами. Навіть у лікарні.
Прийми ці вірші сонячно-янтарні,
А ми за тебе молимось усі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2022
/вільний переклад М.Діка/
Як тримати сніжинку в руці?
Упаде ж бо, чи просто розтане.
Закружляє в люстерці-ріці.
З першим клином дзвінким і весняним.
Мить упустиш – і згасне в імлі,
Так безсиле бажання над світом.
Прагне час у постійний політ,
тільки виправдань він не помітить.
День минає і ніч з чорноти
Світанкові приміряла шати.
Не під силу від змін вберегти –
Їм у літі не можна лишатись.
Неможливо повторно пройти
По минулим стежкам захололим.
Не утримати в жмені крихти,
Що із неба вже впали додолу.
Хоч печуть хліб не в древніх печах –
Аромати бентежні лоскочуть.
На побачення кличе дівча
Невгамовна душа парубоча.
Мудрість свято нам зрілість несе –
З нею успіхом ми обігріті.
Голос істини – понад усе –
І не буде інакше у світі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2022
Яке проміння тепле із букету!
Ллє аромати свіжі деревій.
Шубовснути б у пахощі й завмерти
В терпкій ромашці білій, польовій.
Всотає всі тривоги та буденність
Сокирок волошково-ніжна синь.
Вбираю я п’янке тепло в легені –
О повене, ти сум людей поглинь…
Духмяний колос, золотаве пижмо
Мені дорожчі тисячі троянд.
І як не помічали це раніш ми –
Всі барви поля… й аромат левад?
Зриває вітер невимовні вірші
З ромашково-чарівних пелюсток.
Став іншим настрій… ніби вимір інший…
Там гнівний розбрат назавжди замовк.
Поезія кружляє поза часом:
Хай змінюються цінності земні!
Простий букет життя чиєсь прикрасить,
Як з повені, дарований мені….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2022
Піду від Вас… Не стану озиратись.
Летить життя, у нього жвавий темп.
Даруйте іншим Ви примарну радість,
Мої ж сліди хуртеча замете.
Палкі чуття примкнула на горище,
Ніхто щоб в душу чуйну не заліз.
Тужливо так нічна завія свище –
Однак іду, пробачте мій цинізм…
Лютує вітер, рве шалено п’яти,
Ми втратили тепла орієнтир.
То ж я піду… й не стану озиратись,
Я просто мушу рвати все й іти.
Не треба слів… вони заледеніли…
І сльози, й скарги, й давній біль прочах.
Застогне вітер – зірве сніг щосили:
Простила? Так. Бо серце – вільний птах…
Пробачте й Ви… Не треба нарікання,
Хай лементують віхоли в плачі,
Іду від Вас. Уперше і в останнє,
Не гудьте все хороше, не топчіть.
Зболіле вкриє білий сніг лапатий,
Закрутить сніжний вихор на ходу.
Не ризикну до Вас я озиратись –
Я йду…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2022
Нефрит очей… Спокуси дивна магія...
Краса фатальна… Згуба для життя…
Всі почуття були для тебе спрагою…
О Клеопатро! Сонце єгиптян!
Священний Ніл привіз до тебе Цезаря,
І той отримав долі злий вердикт.
Кинджали гострі шматували лезами,
Пізнав тебе й помер він молодим.
Рок, фатум ти. Блаженство і агонія.
Вогонь Ісіди. Трунку післясмак.
Життя забрала у свого Антонія –
Загинув через тебе любий Марк.
Пішла за ним… жаданою, єдиною,
Нефрит очей навіки застигав.
Лишилась фараоном, не рабинею,
У мудрості прирівняна богам.
Величний храм Осіріса з Ісідою
в альков кохання вхід усім відтяв.
Живе любов у Вічності незвіданій,
Бентежних душ освячує злиття.
Твої підда́ні… принесла ти щастя їм?
Царице Неба, пізно... відпочинь.
Остання з Птолемеїв у династії –
Чи із жінок була ти? Чи з богинь?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2022
Не треба слів. В міжчассі – силуети…
Для двох – і сніг, і спека – все нехай.
Життєвим ураганам їх не стерти,
Бо сонце струменить з очей: Кохай!
І я люблю! Світанок! Сонцезахід! –
Роман бурхливий кожної глави.
Співають гімн коханню спраглі птахи:
Нас двох – сама Весна благословить.
Самопожертву, відданість шляхетну
Одразу видно в профіль і в анфас.
Не треба слів. Кохані силуети
Про себе скажуть без шаблонних фраз.
Романтику віншує світле сонце.
Якщо ти оступився, навіть впав,
Тріпочуть крила з-за спини: підводься!
Молитва друга ллє під блиск лампад…
У хвилюванні пара завжди: де ти?
А справжня вірність звідусіль діжде.
Не треба слів. Злилося силуетом
Кохання – як душа на двох… будь-де.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2022
Скажи, допоки серцю битись в тузі?
Акорди смутку – нотами у вірш.
Так скучила… а ти усе мовчиш…
Заради тебе – небом я стелюся.
І де б не був – душа моя вже поряд:
Не в силах час порвати міць струни.
«Я ось. Торкнися. Руку простягни!»
«Такого не буває!» – всі говорять.
Наївне серце голубом туркоче:
«Я – тут! Поглянь на цей зимовий шарм!»
Твій вигляд заколисував, втішав –
Я цілувала снігом рідні очі…
Пірнала в риси мужні, чоловічі –
Бентежне серце, ти чого? Облиш!
Акорди смутку – нотами у вірш:
Як зимно без кохання, любий, в січні…
Без тебе світ яскравий – чорно-білий.
Дні монотонні, бо далеко ти.
Я день і ніч пишу тобі листи.
Навіщо нас, бездушні, розлучили?
Та за тобою йтиму я до краю,
Здолаю, вірю, сотні перешкод.
Кохання наше – радості акорд –
… Ви скажете: «Такого не буває»?
/кадр з фільму "Вам і не снилося"./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2022
... Весь світ – суцільний нерв,
Ворожий, небезпечний.
Тут спробуй, розберись,
Де істину знайти.
Війни ти хочеш? Ні?
Я з миром теж, до речі.
Тримаємось «нори»
З ковідних перспектив.
Все людство досягло –
Пожити б в благодаті!
Та вже Земля тісна:
В ній заздрість, гнів і злість.
Політик свій диплом
Купив із дипломатом.
Заладили: «Війна!»
З каналів, як джмелі…
А що таке війна
Простим і бідним людям?!
Не маємо валют…
Зарплата – й та на газ…
Біди не треба нам!
Зворотності не буде,
Одумайтесь, молю:
Життя дітей на Вас!
Зніміть же, ватажки,
Гнів душ своїх промерзлих.
Хвороба їсть, мов ржа –
Куди наш світ забрів?!
Ви з Божої руки
План порятунку кресліть,
Правителі держав,
Почуйте матерів!
____
УСЛЫШЬТЕ МАТЕРЕЙ
Весь мир сейчас – как нерв!
В нём выжить очень сложно:
Попробуй, разберись,
где истину найти.
Войны хотите? Нет?
Я с миром, кстати, тоже…
И так проходит жизнь
с недавна взаперти.
Всё человек достиг:
пожить бы в благодати,
Да так ему мешают
гордыня… зависть… спесь…
Политик неучтив
с бездарным дипломатом,
Войной людей стращают –
каналы – все, что есть.
А как же бедным нам?
Ведь мы – простые люди –
У нас нет яхт, валют,
(зарплата вся – на газ…)
Война нам не нужна,
назад пути не будет…
Одумайтесь, молю:
Зависит жизнь от вас.
Ведь час и так лихой –
вокруг болезни, смерти,
Экзамен людям дан,
стать чуточку мудрей….
Пусть Божьею рукой
спасенья план начертят
Правители всех стран!
Услышьте матерей!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2022
Вони пліток і осуду бояться,
Та до побачень все рахують дні.
Співають в терні вдосвіта коханці,
Не вийде розлучитись, знають… ні.
Свідомість намагалась зрозуміти,
Як далі жити й обійтись без жертв.
Родина є в обох, дорослі діти,
Те вогнище з них кожен береже.
Ні, ні! Вони не справжні боягузи!
Кохання рвав Він – та назад вертав.
Вона – ховати в ранах серце мусить,
І до сивин усе в них буде так.
А совість душі торсає роздерті:
«Від суджених коханий краще? Чим?!
…Співають двоє в тернах аж до смерті –
цей гімн коханню із нетлінних величин.
/За мотивами твору К.Маккалоу «Ті, що співають у терні».
Світлина з однойменного фільму./
/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2022
/вільний переклад вірша М.Діка «Пугало»./
Наш город... на грядка́х, літнім ранком,
Хрестовина в рядні одинока.
Гарбуза одягли в шапку рвану,
З бур’яну б'є солом'яний локон.
Дві мітли – устромили недбало.
А на шиї – дзвінкі дві бляшанки.
Хустку в руки – щоб не нудьгувало,
Темну ніч проводжало до ранку.
Доля справді гірка-безталанна…
Під вітрами, на сонці й морозі.
Без уваги й тепла – стій старанно –
Залишайся у створеній позі.
За які ж то гріхи сотворили
Із невдахи – бурлаку-вигнанця?
Кепський вигляд – лякати двокрилих,
хай нахабні умить розлетяться!
Як хотілось йому зняти шати!
І не бути німим арлекіном –
Вільний красень, розкутий, крилатий,
В мріях лине з ключем журавлиним…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2022
Не забувай, людино, власних коренів,
Підтримка роду проникає в сни.
Хай серце б’ється спогадом прискорено,
Прислухайся: поради не жени.
Неси в собі нетлінну мудрість прадіда,
Все пам’ ятай: як жив, чому радів.
Навчися із людьми навколо ладити –
Не рвати нитку віри від дідів.
Не кресліть із минулого нічого Ви:
Дарма людей у світі не було.
Стежину власну пращур твій вичовгував,
Щоб не зазнав його ти помилок.
Не забувайте розповідь бабусину,
Хай людяність, як мальва проросте.
Нести тепло довіку щире мусимо,
Лишивши душу роду для дітей.
Теперішнє тривогою спотворене,
Душа людини – ніби льодостав.
Сучасність відштовхнула мудрість коренів –
Всі покоління їй жили «не так»…
Крізь війни предки йшли, голодоморами,
Та цінували хліб, природу, світ.
В щоденній праці бідували, зморені,
Щоб ти онукам істину повів.
З молитвою, душею коридорами,
Знайди свій щит – наснагу поколінь.
Не забуваймо, люди, власних коренів –
Свій справжній слід на матінці-землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2022
У споришах все подвір’я усіяне,
Сонях на тин вклав голівку руду.
Стежкою звичною, боса, за мріями,
Спогадам світлим назустріч іду.
Біла хатина зворушує мальвами,
Пахне нектаром вишняк у дворі.
Нотками втішними, сентиментальними,
Пурхають ластівки жваві з-під стріх.
Рве для курчаток бабуся калачики,
Усмішка сонячна ллє із садка.
«Здрастуй, рідненька! Як довго не бачились!
Виросла ти, як тополя гінка!»
Це ж бо збіжаться всі подружки ввечері –
ширяться стрімко новини в селі.
Тепло обійме руками старечими:
«Глянь, як барвінок колодязь обплів.»
Сядемо вдвох. Як змінилось довкола все!
Вічність не бачились… стільки новин!
«Знаю, бабусю, це сон матіоловий,
І наяву не зустрінете Ви…
Та відчуваю, що поруч постійно ми,
Через любов і спорідненість душ.
До споришів, що подвір’ям насіяні
Кревною стежкою снами іду.»
/Надихнула картина художника Р.Ющака./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2022
Навіщо нам кохання напоказ?
З тобою ми були і є чужими,
Скінчилася вистава ця для нас.
Коли ж так віддалилися, скажи, ми?
Ти вже знайшов дві тисячі причин,
Щоб у обіймах зігрівати інших.
Не треба зайвих виправдань, мовчи!
Залишаться обом на згадку вірші.
Хоч сяйво ніч безжальна поглине́,
є поряд для підтримки світлі люди.
Мій біль мине, хоч пропече вогнем –
та я забуду! Чуєш? Я забуду!
…А ти мене ніколи й не кохав,
Це стиль життя такий – невинні флірти.
Чуттєвий спалах – актом із вистав,
Сюжету до кінця не зрозуміти.
У власній долі – кожен режисер,
Життя весь час уроки подає нам.
Хай боляче – та відпущу. Усе!
Кохання справжнє – в чистоті взаємин.
«Ще буде шанс, – хтось із небес шептав, –
Комусь він – другий, а для когось – п’ятий.
Навіщо надскладний «Моноспектакль»*?
Кохання треба справжнього діждати…»
*вистава з однією дійовою особою.
/за мотивами мого вірша "Спектакль с названием "Любовь"/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2022
Між Різдвом та Водохрестям
Жартівниця є Маланка.
В Щедрий вечір – честь по честі –
Із Козою йде до ґанку.
Мальовничо-обрядові
Українські справжні Святки.
«Будьте, людоньки, здорові!» –
Йде ватага щедрувати!
«Миру в хату вам, хороші!
Й вишиваній всій державі!» –
Баба, Дід та Міхоноша
Із Ведмедем на забаві.
З юнаків Маланки почет:
Орачі, Циган, Мисливці,
Кізонька, що грати хоче
На своїй грайливій скрипці.
Все питають: «Підкажіть-но,
Ви Маланці, мамо й тату,
Де дівки? На ворожіннях?
У яку сховались хату?!
Жартів, пустощів і сміху –
Молодь на тину ворожить.
Буде вдалий рік для всіх нас –
Віримо у Силу Божу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936849
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2022
Снігом вибілені стіни
І сріблястий перелаз.
У повітці пахне сіном,
"Як, бабусю, Ви? Гаразд?"
Теплий спомин весь, до крихти,
На морозі занімів.
Рідний двір… старенька стріха…
Йду я стежкою зі снів.
Хоч минуло це колись бо –
Час події геть змішав!
Бачте, ондечки, на призьбі,
Бабці праведна душа.
"Слід цибулю закосичить."
(Дай-но й я… скоріш удвох!)
А відлуння електрички
Долинає нам у льох.
Оживає мудре слово –
Поколінь міцний зв’язок.
День замріявся зимовий
Від бабусиних казок.
Тріскотять у пічці дрова,
Те́пло в хаті – лоб змокрів.
Рідні очі волошко́ві –
промінцями вечорів.
… Переметами стежини,
Без бабусі двір зачах.
Сніг дитинства – мильна піна,
Щипле вогкістю в очах.
/Художник Юрій Камишний «Мамине подвір’я»/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2022
Напевне, січень Вас намарив –
(Ще після свят не втверезів!)
В рожевих був він окулярах,
Слабкий від сяйва снігу зір.
У невиразній сірій мряці
Не силует – дволика мла.
Думки розбурхані рояться:
Ну як повірити могла?
Чому така печаль щоразу?
Чи сніжну карму я несу?
В зимі студеній обпеклася…
Спотворивсь іній у росу.
Я послизалася на фальші,
За що, скажіть, усе мені?
А лицемірні клятви Ваші
В облуді стигли крижаній.
Кипіли пристрасті життєві –
Мороз душі не шкодував.
Холола Сніжна королева
В догоду Вам…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2022
Я взбалмошной была – метель, точь-в-точь.
Снежили дни, меняя рядом лица.
Жгли мысли, хоть гнала, сумбурных, прочь.
Ах, эта ночь!
Да что же в ней таится?!
Будило сердце облачную блажь,
На серебре гадали чародеи.
Ловил слова, что в жизни не предашь,
Мой карандаш,
На белой лжи чернея…
/Художник Магдалена Корженивска (Magdalena Korzeniewska), Польша./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936562
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.01.2022
Коляд, коляд, Коляда –
Йде Вертеп, а з ним Звізда.
Славлять Божеє Маля
Небеса і вся земля.
Бог сьогодні дозвіл дав:
Линуть душі до гнізда,
Де жили земне життя –
Там Святвечір і Кутя.
Коляд, коляд, Коляда –
Промінь Зірки заглядав.
Кожен у Отця просив
Порятунку Вищих сил:
«Боже, знаю, десь Ти є,
Увійди в життя моє!
Прибери пороки й гнів
В бідноти і у панів.
Гріх людей живцем з’їдав, –
Зажурилась Коляда, –
Кожен з себе розпочне –
Піде в лад життя земне.»
Істину прийму оцю –
І подякую Отцю.
Бо молитва – справжній дар,
З нею входить Коляда…
/Різдвяна листівка Василя Залуцького, 1961 рік /
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2022
/переклад вірша Николая ДИКА «Счастливое время»/
Латає час минулого діру,
Сліди стирає пам’ять поступово.
Не вимагає відповідь, котру́
Несуть нам вени у інакшій крові.
Все рідше відкривається вино,
Бажання часто досягають згоди.
І вплетене минуле вже давно
В мовчання – те, що з мудрістю приходить.
Від березня – за тиждень журавлі
у вирій линуть… Зараз – знову січень…
Не серпень – літо бабине миліш,
Й чомусь хвилина скоротилась вдвічі.
Ще бажаніший день новий для нас,
Піднесені чуття, розумні плани.
Не треба особисте – напоказ.
Зручніше вдома – в сивині нірвани.
Тут щастя, що здавалося слабе,
Знайшло містечко в затишку, величне.
Цінуй життя – прийми любов небес,
Поки горить твоя життєва свічка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936063
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2022
Свята з далеких, призабутих снів,
У них казково пахнуть мандаринки,
Там сукня з марлі, зшита на мені,
У «дощику» та ватяних сніжинках.
Ліхтарики під ланцюжком гірлянд,
Снігурка й дід – з дешевої пластмаси.
Корона з битих іграшок моя,
І вірш… який повторюєш щоразу…
У білих гольфах,чешках, модний бант,
На вушках мамині блискучі кліпси.
Сусід мій білим зайчиком стрибав –
Веду з тих пір я новорічний лік цей.
Шампанське відкорковують батьки,
З екранів лине всіх – «Червона рута»,
Цей новий рік, святковий отакий,
Не можу й зараз, в зрілості, забути.
Співаю там… залізши на стільця…
Немов «взаправдишня» мала артистка.
І атмосфера настрою оця
Ось-ось… рукою б дотягнутись… близько…
…Святковий дух покликав – і розтав.
З ним разом – всі ілюзії примарні.
А я була така щаслива там,
В дешевім платтячку, у «дощику», із марлі…
/Фото з мережі інтернет./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2022
Ніч. Сніжинки срібнопері
Сіють чари навкруги.
В гості йде Свята Вечеря,
Стукає Різдво у двері –
Стіл закуймо в ланцюги́!*
Щоб було худоби – сила,
Щоб жили в ладу з людьми,
Їх замка́ми закріпили –
Хай панує в хаті мир!
Має силу небувалу
Крижана вода в цей день.
Вірили, що лікувала
У Різдво хвороб чимало:
Бог благословляв людей
Тато – за столом у стравах,
Каже: «Бачите мене?»
«Ні!» – кричить малеча жвава,
Звичай це така «вистава»,
Щось від предків чарівне.
Обкурили хату димом,
Воду бризнули святу,
Кожну хрестячи дитину,
Мати всім дала води нам –
Згадую врочистість ту.
Ложку кидали до стелі
Із кутею – на врожай.
Ворожили люди в селах,
Щоб ягнят дав Бог веселих –
Звичай кожен поважав.
Йшли дівки трусити сливу
Ті, кому жених кортів.
Без плодів? А неважливо!
Знала кожна чорнобрива:
Розхитаєш – май сватів.
Для вмивання сік калини,
(Щоб рум’янець не зійшов.)
У Святвечора хвилину
Душі предків в хату линуть
Під величний дзвін церков.
Цю традицію й тепер ми
Не минаємо в Різдво.
Залишаємо померлим
Від куті – солодкі зерна
Й «здмухуємо» душ з лавок.
В хату вносимо Діду́ха,
На божни́ці – блиск свічі.
У морози й завірюхи
Йдуть коля́дники в кожу́хах
На пиріг та калачі.
Віфлеємська зірка сяє,
Аж радіє вся земля.
Сніг несе одну із таїн:
Першим криком світ вітає
В яслах Боже Немовля…
/Картина Ярослава Пстрака "Святий вечір"/
* ніжки святкового різдвяного столу заковували в ланцюги для миру та злагоди у родині, щоб була єдиним цілим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935945
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2022
В Новый год - и природе не спится,
Ход саней под метелью непрост.
Торжествует Зима-озорница,
Вся лучится в сиянии звёзд..
Кавалеру – кокетливый танец,
Красотой сердце тронула вдруг.
В расписном серебристом кафтане
танцовщица кружит среди вьюг.
Раззадорили девицу Святки,
Вот и пляшет она, как народ.
От колядок Зимы нам несладко,
День и ночь – снег валит напролёт.
Но с улыбкой стою у крыльца я,
Белизна не пускает домой…
Волшебство в эту ночь созерцаю,
Новый год в белом танце с Зимой
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935823
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.01.2022
Село у сніжно-білім колориті...
Ошатну площу, наш сучасний центр,
Церковний дзвін звеличує оцей.
То як тебе, Лимане, не любити?
І школу, й клуб, і парк, що став взірцем?
Ген, Зміївською, діти йдуть зі школи,
Стоїть в повітрі їх пташиний ґвалт
(Школяр з азартом сніжкою збивав
Сніжок пухнатий на деревах голих!)
Малечі сміх – емоцій справжній шквал.
А біля пошти – черга аж надворі.
Підходжу: «Хто тут крайній? Підкажіть!»
Вітаємося… всі тут не чужі.
Серед новин, пліток, життя докорів
Пенсіонери вносять платежі.
Вже до строфи потрапили поету,
І вивели з нерадісних задум,
Працівники, що на обід ідуть,
А бурий приголомшливий ведмедик
Стрічає їх. Він білий в сніжну лють…
Зупинку вітер шарпає сердито,
Доносить з клубу барви голосів.
На п’ятачку – заметене таксі.
Лиман у сніжно-білім колориті
У чуйне серце піснею засів.
І як його, скажіть Ви, не любити?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2022
Кожен день життя – дорогоцінний:
Дім, родина, друзі, рідний край…
З Новим роком, славна Україно!
Бог тобі у ньому помагай!
Місяць усміхається дитинно,
Лік новий почався на дива.
Привітаю любу Батьківщину –
Для добра ти двері відкривай!
В урочисто-трепетну годину
Ласки Божої для тебе попрошу:
За твої поля та полонини,
За степи й лісів карпатських шум.
Муза серця, рідна Харківщино!
Щастя, миру, щедрий краю мій!
Рік Новий вітаю із почином –
Всім здоров’я й виконання мрій.
Зміївщино! Мій Лиман гостинний!
Відпочиньте - стих святковий біг.
Все, що в серці – зветься «Україна».
Рідна земле, доленьки тобі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2022
Втікає 21-й прудконогий,
Пірнає в срібно-зоряну вуаль.
Були у ньому злети й перемоги,
І без хвороб не обійшлось, на жаль…
Легка хода – на сцені 22-й,
Я на божниці запалю свічу:
О рік Новий, зніми печаль-напругу,
В молитві я прошу Отця: «Почуй!»
Розважливості тим, хто вершить долі,
Їх мудрості, тактовності навчи.
Від воєн щоб народ не божеволів
І від хвороб, що не спасти нічим.
Даруй майбутнє, сповнене надії,
І на життя дітей благослови,
Хай будуть їхні помисли благії,
Не тягне вглиб на дно життєвий вир.
Будь милосердний, року 22-й!
Гучні салюти линуть звідусіль.
Зустрінемо тебе усі, як друга:
«Ласкаво просимо до столу, хліб і сіль!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2021
Небо – магічно-гірляндове,
Час підвести, друзі, риску ту.
В блискітках, з дзвоном ігристого,
Рік проводжаємо радо ми,
Час із новими засадами
В санях розкішних – на підступах…
Серед сніжинок орнаментів,
Олені всміхнені – любо їм:
«Шлях до людей не загубимо!»
Дід же їм: «Тихше! Застрягнете!
Гей, цоб-цабе, білочубії!»
…Хмиз у тепліні каміновій,
Прибрано в хаті й напечено,
Рік ми чекаємо звечора:
Хай на добро будуть зміни в нім,
Мирна зоря Україною –
Мріями лине лелечими…
Я ж урочисто вітатиму
Під феєрверк сердоліковий:
«Щастя бажаю без ліку Вам –
Доньці, матусі і братові,
Друзям… Хай небо гірляндове
Дасть позитивну нам відповідь!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2021
Злочинці взимку викрали шолом
Самого Олександра Македонського.
В Середній Азії злодійство це було –
Доцента слід бандитський знають, ось кого!
Він у в’язниці. Віднайти «общак»
Гримують «ватажком» Євгена Трошкіна.
Він «втратив» пам’ять і шукає артефакт –
Косий і Хмир за золото стривожені.
Курйози. Жарти. Серпантин пригод.
Проснулась совість злодіїв за втраченим –
І вже знешкоджені Доцент й «двійник» його:
«Чим більше їх здамо, то буде краще нам!»
За душу кульмінація бере –
Шолом над головою у професора,
Приїзд міліції… Сан Санича арешт…
Грабіжники, що вчителем «обтесані»…
Не розуміють ні Косий, ні Хмир,
Ні славний та смішний Алібабаєвич,
Що стали знову добрими людьми,
Тому ніхто їх більше не займає вже.
Із Трошкіна зняли перуку й грим,
Іде назустріч він до співучасників,
Які кричать: «Доцента хтось побрив!»
Цей фільм дасть фору гумором сучасним всім.
Дивуюся акторській справжній грі –
А 22-й входить у величності.
Здоров’я, настрою, добра на цілий рік,
Нехай здійсняться мрії новорічні всі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2021
/вільний переклад вірша Миколи Діка «Ніч минулого»./
Згадайте: зустрічались ми у червні.
В примор’ї теплім місячна галера
Була уповні. Й вечір – нескінчений…
А ранок став для нас червоноперим.
Яка нам ніч припала – не згадаю,
Серцевий дріб і губ медовий присмак,
Кружляння в невагомості безкраїй
І ночі мить, яка горіла хмизом.
Нам заздрість зір було не побороти.
І коники, що слухали коханих,
Розписували все одразу в ноти:
Звук скрипок впівніч досить непоганий.
А хвилі шепотілися, чарівні,
Манила нас посріблена дорога.
І дві душі у загадкову північ
Ішли скоріш від привиду нічного.
Літа промчали… й ніч палка, безкрая
Лишилась в невідправлених конвертах.
А я наївно відповідь чекаю
Із юності в цілунках тих, нестертих.
Картина Моніки Луньяк, Польща.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2021
/вольный первод на русский собственного стихотворения/
Ночь. Не видно никого.
И луне морозной
Захотелось в Рождество
Погадать на звёздах.
Веселит Вертеп народ,
С Колядой стучится.
Сапоги Оксана ждёт,
Что дала царица.
Два кумца – пьяны слегка,
Заблудились? Точно!
С черевичками в руках
Мчит Вакула ночью.
В снежных шапках частокол –
Для гостей сигнал сей.
Вот к Солохе дяк забрёл
И в любви признался.
А пузатый дед Пацюк
(Врать я вам не стану!)
Ел вареники без рук
И макал в сметану.
Счастьем вспыхнула луна,
Победит добро же!
Светом огласив всем нам:
«Сын родился Божий!»
/Картина Ольги Ионайтис "Ночь перед Рождеством"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935008
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.12.2021
Знаю: кохання свого не забудемо –
Складно іти, та рвемось заметілями.
Обрій закриє промерзлими грудами:
Нумо, серцями туди обгорілими!
Йти до кохання непросто і болісно,
Віхола схопиться давнього спогаду,
Сніг замітає нам шлях до любові знов,
Марно шукаєш стежину до нього ту.
Снігу й морозу любов не боялася,
Кригу байдужості в наших відносинах
Їй не знести… Крихта сонця – замало це,
Вирок нещадний для ніжної осені.
Та, як раніше, бреду сніговицями,
Вітру назустріч – до тебе все ближче я.
Місяць на небі нехай засріблиться нам,
Чуєш? Долаю дорогу під хвищами –
Йду до кохання…
/Дактиль/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2021
/ пентина/
За Смородиной-рекою чёрной
(Та, что разделила Явь и Навь),
Мост Калинов с цепью золочёной
Днём и ночью тайною обёрнут –
Охраняет Змей его с трёх глав.
В том краю свирепая Морана* –
Королева Смерти и Зимы,
Бродит в полном мраке неустанно
Со своею тёмною охраной
В вечном царстве холода и тьмы.
Хочет погубить Богиня Солнце –
Караулит утро каждый день,
Серп в руке огромный. Содрогнётся
Кто увидит Мира передел:
Ведь без Солнца в жизни – быть беде!
Подрезает Дева Нити Жизни,
Забирая души в снегопад.
Чёрная Луна над миром виснет –
Косит серп огромный всех подряд,
Никого болезни не щадят.
Все в молитвах к Солнцу – Светлой Силе:
Прекрати ты нечисти дебош!
Неужели столько натворили,
Что не хочешь нас спасти, Ярила?
Все погибнем, если не взойдёшь.
…Брызжет жизни луч над миром грешным,
Отступает мрак, трофей забрав.
Гнев Мораны – это неизбежность,
Человек, акценты все расставь:
Мор – то первый знак от Явь и Навь…
*Морана (Морена) - мифологическая Богиня Зимы и Смерти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934626
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.12.2021
/септима/
Грудневий день
Усіх нас грішних
У білосніжжі
Привітав:
«Варвара йде!»
Зима неспішно
Вкриває села та міста.
Світ християн
Чекає гостю
І сани мостить
Залюбки.
В молитві я
До Високості:
«Хай пройде час для всіх важкий!»
В снігах зимі
Як слід радіти,
Щоб дружба в світі
Знов була.
Щоб кожен міг
Лишити дітям
Добробут, спокій, мир і лад.
Моли Христа
За нас завзято!
Бо ти й на страту
Йшла за нас.
Пробач, свята,
Й Небесний Тату,
Що світ вгрузає в гріх щораз.
Врятуй людей!
Сліпих та хворих,
У вірі – поруч
Милість та.
В грудневий день
Сніг – омофором,
Варвара мчить в село й міста…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2021
Зима, раскрой объятья нам свои ты!
Смети застывшей осени пожар.
Пришла пора размеренной сюиты,
А не сезонов бунта-дележа,
Но кто-то нынче стужу задержал…
Мотивы вьюги, снежных полифоний
Под аплеманду страсти разожгут.
И с первым снегом, в декабре рождённым,
В куранте оживлённой мы потонем –
Луна подсветит белый твой дебют.
О ритмы сердца! Вы забарабаньте
От сказочно-шального мятежа,
Когда в роскошной, чудной сарабанде,
Как будто балерины на пуантах,
Снежинки в лунном свете закружат.
Спешит зима. Под старину гавота
Стеклит! Блестит! Порошит! Холодит!
И зрит луна с оттенком терракоты
На самую прекрасную из див,
Приход зимы сияньем возвестив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933981
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.12.2021
Місяченька ніжний серп
В димарі відтанув.
Двійка оленів несе
Миколая сани.
У мішках лежить добро,
Що припас малятам.
Мусить він попід двором
Кожним зупиняти.
Всі ялинки у снігу –
Срібні піраміди.
А в світлиці цілий гурт,
Навіть сісти ніде…
Зачекалась дідуся
втомлена малеча.
І цукерки ще висять
На ялинці ґречній.
Ох, вечеря! Безліч страв!
Хоч пісна – багата!
Дід у гості завітав –
Мир заніс до хати!
«Світлом, місяцю, не сій,
Я пройду в дитячу.
Розкладу дарунки всі,
Щоб ніхто не бачив!»
«Так, дідусю! Зрозумів!
Зникну за сараєм!» –
Дід казковий сам, в пітьмі,
У димар пірнає…
..Т-с-с… дзвіночки дзеленчать
За порогом дружно –
Подарунок із санчат
Вже знайшов подушку…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2021
«Мамо, – донька промениться, –
Ось притримай пса ти!
Йдуть дівки на вечорниці
Калиту кусати.
Ми балабушок зварили –
Запускай Рябка вже!
Чию з’їсть, ту першу милий
Рушником пов’яже.
Коси – стрічками в оздобі,
Ще й в новеньких плахтах –
У дворі кидаймо чобіт,
До кохання шлях той!
На гарячий віск сьогодні
литимемо воду.
Будуть під пісні народні
Жарти й хороводи.
А музи́ка як ушкварить –
Молодь веселиться!
Може, мамо, знайде пару
І твоя дівиця?
Поворожимо на дровах –
Роки молодії!"
Будьте з святом всі здорові,
Людоньки, з Андрієм!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2021
Романс знайомий зледенілу душу грів.
Здавалось, чисті ноти юністю говорять.
І розчинялось серце в звуках переборів
Німим кіно перед очима… кожен рік.
Все застилала сліз чутлива пелена,
Але так хороше вела своє гітара,
Кохання те, що кожен сам собі намарив,
У цих акордах, певне, теж ти упізнав.
Проймала ніжність надзвичайно теплих струн,
Заворожили переливи оксамиту.
В мелодій світлі – вірю й досі – юні ми там,
Дозволь з собою нашу пісню заберу.
Душевним леготом несуть мотив роки,
Побачу підлітків щасливих я у ньому.
І молодію під романс до сліз знайомий,
Мов граєш ти його, закоханий такий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2021
Познайомимось, малята?
У історіях я – ас!
Машу можете не звати –
Я сама примчу до вас!
Серед двору літнім ранком
Завищало порося:
Сходами лечу із ґа́нку,
У дворі кричать всі: сядь!
Та зове кудись метелик –
Шлях крізь пасіку проліг,
Яблуками двір застелить –
До смаку мені, малій!
Хто тут в лісі? Що розводить?
Знову загадка якась?
Що за звір? Яка порода?
І – за яблуко взялась…
У дзижчанні знявся вулик –
Ледь в будинок встигла я.
В хаті все перевернула,
Словом, матінка моя…
Повернувсь ведмедик… лютий…
В хаті бруд і двір – верх дном.
Я ж на ліжку – мов батуті
Пострибаю все одно.
Завернув мене до пледу
(Мабуть, знову буде гра!)
Їде і мовчить ведмедик,
Ніби в рот води набрав…
На галявині залишив,
Сів на велик – і «бай-бай!»
Вдома в нього спокій, тиша
І без Маші справжній рай.
Прибирав Мишко до ночі,
Змовк в дворі бджолиний хор.
Потемніло. В лісі – вовчик.
Йде за мною… Форс-мажор…
Їде знов велосипедом,
Не згубити б той маршрут!
Я ж попереду ведмедя
Шмиг в будинок – ось я, тут!
А Мишко блукає лісом:
«Зникла я… В дитини – шок…»
Зовсім носа той повісив,
Як додому сам ішов.
Двері прочинив – о диво!
Машо! Шкодо неможлива!
… З цього дружба й почалась.
(А до вуликів вже – зась!)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2021
Микола ДІК
/переклад з російської/
Ех, побувати б в небі поміж хмар оце!
Де світлячки Ведмедиці горять.
І гарцювати, поки не знебарвиться
Полярна вічносяюча зоря.
Торкнути щічкою пухке сузір’я те,
Помолодіти ще б хоч на життя…
Не боячись світанку кари – мріяти,
нехай бажання поночі летять!
Між зір – долають відстань бездоріжжями,
Чумацьким Шляхом – загадки-світи.
Коли світанки – пуп’янками ніжними –
Устигнути б нам юність віднайти!
На декілька годин у сні незгасному
Пірнути в світ наївної весни.
Де між рядками визнаного класика
Ніколи б ти, закоханий, не снив.
Ворожить там для всіх – Мала Ведмедиця –
Тріпоче серце юністю вгорі.
Закоханим до цього часу стелиться
На двох Полярний, дивний блиск зорі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933475
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2021
/онєгінська строфа/
За кілька тисяч днів – втомила пальці,
Та Вам пишу… слова мої живі:
Картини із минулого сочаться
Чорнилами – слід нитки по канві.
Куди пішла, омріяна любове?
У ковилу зі снів, на двох шовкову?
Чому ж бо серце сум терпкий обплів?
Невже тебе згубили в ковилі?
Там, у степу, як мавка у вінку я,
Кохання голос нашого не стих –
Рукописи продовжують нести,
Життя за нас історію друкує…
І сотні дум – під ковило́вий шум:
Вже кілька тисяч днів для Вас пишу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2021
Ще рань навколо, сонцем не зігріта –
Повіки розклепили вікна сіл.
Бо день новий нам запалив хтось Світлий,
У кого щиро віримо усі.
З молитвою, яскрава ніч перлиста
Збере із неба зір рясне драже.
У ліжку спить совине, пізнє місто,
А жайвори – у клопотах уже.
І кожному із «ранніх» так цікаво,
Які сюрпризи їм готує день?
Розбудить ранок ароматна кава
І нам його за руку приведе.
…Ще рань навколо, сонцем не зігріта,
Та ранок морок ночі поборов.
І з променем говорить нам Пресвітлий:
Хай день новий зустріне всіх добром!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2021
У вірші – мов в ріці:
Натхнення течією.
Ти в човен мій підсів,
Спасибі, що почув!
Вперед же, читачу,
За Музою моєю!
Барвінком простелюсь
У ліриці бентежній,
Дитинство та бабусь
Згадаємо удвох,
Бурхливості епох
І роздуми є теж в ній.
Ти ж часу не втрачай:
Живи яскраво, стрімко.
Роки спішать? Нехай,
Здаватися не смій!
Спасибі, друже мій,
За дружбу та підтримку!
До зустрічі, бувай –
Кохай! Цвіти! І мрій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2021
/віланела/
Все в природі – у чеканні снігу.
Тиша… що здається, ти оглух.
Гороби́на розпашілась, стигла.
Де-не-де зриваються горіхи
Із верхівки і тривожать слух,
Все в природі у чеканні снігу.
За горіхом білочка – як шми́гне!
Лагідна, вертлява, спритна – ух!
Горобина розпашілась, стигла…
Ходить грудень, спершись на ґирли́ґу,
Замотавшись в за́тишний кожух –
Все в природі у чеканні снігу.
Враз до чабана хмарки набігли –
І посипався білявий пух.
Горобина розпашілась, стигла.
Дід збілілі брови дивно вигнув:
Видавив мороз сльозу скупу.
Все в природі усміхалось снігу,
Горобина розпашілась, стигла…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933086
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2021
Грудень. Забіліло рясно-густо,
Йде зима із віхолами в край.
Що ж, моя омріяна відпустко,
Снігові вітрила напинай.
Осене! Зворушливе прощання!
Бач, здружилися з тобою ми,
Та чекає гостя в білих санях
З норовливими, як сніг, кіньми.
У рум’янцях, свіжа, йде до хати.
Очі – ніби блюдця крижані.
І з порога стане усміхатись
Відпускниці-мрійниці – мені…
Хто ж тебе, студену, в тепле впустить?
Б’єш, хурделиш сотнями сніжин…
Здрастуй, грудень! Перший день відпустки!
Зимо, ти з добром прийшла, скажи?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932600
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2021
Крізь заметів кучугури
Пробирався до села,
В сніг до пояса зануривсь
Добрий Дідо Миколай.
Для слухняних ніс гостинця,
Різку – неслухам припас.
Поспішає – не спізниться б –
Зачекались дітки… час!
Грає місяць блідочолий,
Мить чудес осяяв всю:
В білих шапках частоколи
Уклонились дідусю.
Скільки радощів малечі
У мішку дідусь несе:
Бажане й таке доречне,
Вимріяне дітьми все.
Хай святий і Вашу хату
Подарунком не мине.
Дасть здоров’я Вам багато –
Це дорожче від монет!
Люд отримає хрещений
Мирні та безхмарні дні,
ще й цукерок дітям жмені
й під ялинку – сувенір.
У очах – добро палає –
Жартівник дід, балагур.
Всі чекаймо Миколая,
Що бреде до нас в снігу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2021