Білоозерянська Чайка

Чекає все живе на мирні дні

Жовтневий  вітер  золото  обтрусить,
Не  втримаються  клени  вогняні.
Від  ставу  йдуть  поважно  ситі  гуси  –
Чекає  все  живе  на  мирні  дні..

Вбирають  осінь  прибрані  хатини,
Господарі  садиби  чепурять.
Всі  віримо,  що  ворога  відкине
Синів  і  доньок  наша  мужня  рать.

Благословенна  Україна-мати
Лаштує  сани  –  до  зими  от-от…
То  дай  же,  Боже,  сил  відзимувати,
Врятуй  війною  стомлений  народ.

Як  ворог  не  хотів  урвати  кусень  –
Не  віддамо  ми  кровного  в  житті.
Це  наш  ставок…  і  золото…  і    гуси  –
І  осінь  у  промінні  золотім.

/надихнула  картина  Віталія  Бараненко/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2022

ВПАДЕ НА КАТА ГНІВ ЗА КРОВ НЕВИННУ

«Якби  я  міг  –  своє  віддав  би  серце!»
Ридав  дідусь:  онучки  вже  нема…
Її  душа  –  пташиною  озветься
До  двох  старих,  згорьованих  примар.

Яке  життя  без  світлого  дівчатка?
Все  б  віддали  –  її  вернути  б  сміх!
Вкладали  б  ляльку  з  нею  в  кухні  спати,
Осиротіли  старики…  самі….  

Війна  затято  світ  дитячий  косить,
А  небо  –  плаче…  Як  же,  люди,  так?
Вам  Бог  послав  таку  розкішну  осінь…
Та  сіє  смерть  кимсь  посланий  літак.

Ворожі  кулі  стугонять  сердито,
Як  змії,    коло  дівчинки  сичать.
А  як  вона  хотіла  й  мала  жити!
Наївне,  чисте,  лагідне  дівча.

Та  не  судилося.  Зчорніла  Україна,
Вона  дітей  ростила  на  любов.
Впаде  на  ката  гнів  за  кров  невинну  –
Бо  янголят  бере  до  себе    Бог.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2022

Метелику

Не  слухаєш  ти  досвіду,    порад,
Метелики  такі  недосконалі!
А  в  ураганнім  танці,  над  проваллям,  
Прошу  тебе:  сумлінню  ти  не  зрадь.

Життя  –  вважаєш,  ніби  темну  ніч,
З  гризотами  негаснучого  его,
Ти  лялечка…  від  голови  до  стегон…
Душа  ж  твоя  летить  вогню  навстріч.

Руйнується  крихкий  уявний  світ,
В  оточення  –  ти  викликаєш  подив,
Це  з  гусені  така  з’явилась  врода?
Милується  красою    юнь  услід…

Не  можна  крил  приклеїти:  літай!
Зумій  змінитись.  Не  звертайся  в  кокон.
Поміж  людей  не  будь  ти  одинока  –
І  мрій!  Тебе  покличе  висота!

В  часи  війни,  жорстокості  і  вбивств
Ти  вір:  добро  зуміє  все  збороти!
Бажаю  насолоди  від  польоту,
Наповни  світ  красою  і  люби!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2022

ЗГАДАНЕ В ОСІНЬ

Ця  осінь,  як  і  я,  чомусь  близька  Вам,
На  вухо  легіт  рідне  шепотить,
Зірвала  голос  я  до  хрипоти  –
Та  поруч  жовтень  й  одинока  кава.

Покличу…  а  слова  летять  на  вітер…
Глінтвейну  просить  зморена  душа,
Не  гріє  ні  пальто,  ні  теплий  шарф,
Коханням  не  змогла  перехворіти.

І  в  стосах  віршів  –  мій  нервовий  почерк,
Не  зберігайте…  як    і  я  –  паліть…
Лікує  осінь…  в  спалахах  палітр
Морозцю  квіт,  що  жухнути  не  хоче.  

Як  часто  лист,  од  сліз  змокрілий,  плавав!
Не  мій  –  кленовий,  вигадали  Ви…
Знайомий  погляд  згадане  ловив:
Ця  осінь,  як  і  я,  чомусь  близька  Вам…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2022

З вірою у мирні весни

                                                   /глоса/

                                                 А  знаєш,  осене,  ракети  креслять  небо,
                                                 Болить  давно  йому  ця  графіка  кривава.
                                                 Війна  справляє  сатанинську  чорну  требу…
                                                 Гарцює  ворог,  та  не  меркне  наша  слава.

                                                   /автори:  поети  групи
                                                   «Всеукраїнська  поетична  родина»/

За  північ  трохи…  Україні  –  все  не  спиться:
Воєнна  осінь  б’є  тривогою  під  ребра,
І  то  не  Зевса-громовержця  колісниця  –
А  знаєш,  осене,  ракети  креслять  небо,

На  захист  рідного  –  щитами  українці,
Лунає  тут  і  там  святе:  «Героям  Слава!»
Та  стогне  небо:  б’ють  ракети  навздогінці,
Болить  давно  йому  ця  графіка  кривава.

Руйнують  школи  нам,  будинки  та  лікарні.
Артобстріл,  дрони,  міни  –  кат  нічим  не  гребав,
Дві  сотні  днів  листом  упали  календарним  –
Війна  справляє  сатанинську  чорну  требу…

Та,  ніби  Фенікс,  під  вогнем  ти  перехресним,
Встаєш  з  погордою,  гартуєшся  в  загравах.
Моя  країно!  Вірю  я    у  мирні  весни!
Гарцює  ворог,  та  не  меркне  наша  слава.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2022

Вчи джерельну!

                                                                       /глоса/

                                                                                           І  журлива  вона,  і  піднесена,
                                                                                           Тільки  фальш  для  неї  чужа.
                                                                                             В  ній  душа  Шевченкова  й  Лесина
                                                                                             І  Франкова  у  ній  душа.
                                                                                             Дорожи  українською  мовою,
                                                                                             Рідна  мова  –  основа  життя.
                                                                                             Хіба  мати  бува  примусовою?
                                                                                             Непутящим  буває  дитя!
                                                                                                                             Дмитро  Білоус.

Люди  з  мовою  своєю  –  вистоять.
Накує  зозуля  безліч  весен  нам.
Усвідомить  народ:  в  мові  –  істина.
І  журлива  вона,  і  піднесена.

У  молитві  матусі  настояна.
Крізь  війну  пройшла,  біль  і  жах.
Порятунок  її  –  для  нескорених,
Тільки  фальш  для  неї  чужа.

Не  покине  Бог  пшениці  море  це,
Мирне  сонце    всміхнеться  плесами.
Мова  піснею  злетить,  не  скориться  –
В  ній  душа  Шевченкова  й  Лесина.

У  бою  нас  вело  слово  праведне,
Вірш  в  окопах  бійця  втішав.
Ллє  душевна  козацька  загравами  –
І  Франкова  у  ній  душа.

Сам  Бандера  встав  до  бою  з  ворогом,
Бо  за  волю  боротьба  –  знову  є.
Незалежність  дістається  дорого:
Дорожи  українською  мовою!

Наше  слово,  що  пішло  ще  з  санскриту,
З  тлумачем  –  але  вивчи  й  затям.
До  тих  пір  і  тиран  кров  з  нас  питиме.
Рідна  мова  –  основа  життя!

Слово  з  ділом  нехай  не  розходиться,
А  коріння  –  не  стане  половою,
За  людей  тих  –  молюсь  Богородиці:
Хіба  Мати  бува  примусовою?

Вчи  джерельну.  Для  власного  значення.
Хай  на  волі  –  пишається  стяг.
Чорним  зрадникам  усім  –  віддячимо:  
Непутящим  буває  дитя!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2022

ЯНГОЛ МИРУ МУЖНІХ ПЕРЕХРЕСТИТЬ

/алфавітний  вірш/

А-муніція  у  Осені  військова:
Б-ерці  золотаві  –  листю  в  тон.
В-рода  хмурить  личко:  по  дібровах
Г-різний  ворог  зіпсував  вельон.

Ґ-едзями  летять  страшні  ракети,
Д-им  заграви  закіптявив  шовк.
Е-ксцентрична  пані  йде  з  планшетом,
Є  бронежилет  та  речмішок.

Ж-ереб  України  –  непокоїть:
З-акриває  світ  вона  від  зла.
И-ч,  скрегоче  ворог:  маю  зброю  –
І  ніяк  не  здасться  ця  Мала!

Ї-де  плем’я  під  чужинським  стягом,
Й-де  Золотокоса  по  землі:
К-обура,  лопата,  ніж  і  фляга,
Л-егко  підіймає  «Джавелін».

М-ає  у  спорядженні  красуня
Н-адважливе:  поруч  –  рідний  дім.
О-т  за  це  й  стоять  безстрашно  юні,
П-арубки  й  дівчата  молоді!

   Р-емені  та  сумка  за  плечима,
   С-или  Збройні  –  справжня  наша  міць.
   Т-аємницям  Осінь  підучили:
«У-країні  –  не  бувать  в  ярмі!»

Ф-антастичні  подвиги  відважні,
Х-вацька  вдача  та  козацький  гарт.
Ц-ілить  ворог  –  не  дрімають  стражі,
Ч-ерез  це  біснується  злий  цар.

 Ш-колу  ж  Осінь  витримає  з  честю,
 Щ-иросердно  допоможе  нам.
лЬ-он  заграє  в  мирнім  піднебессі,
Ю-ність  верне  донькам    і  синам  –
Я-нгол  зійде…  й  мужніх  перехрестить…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2022

ВКРИЙ УКРАЇНУ ОМОФОРОМ

 У  День  Захисника  молились
Жіночі  тихі  голоси:
«Пречиста  Діво,  попроси
В  Отця  Небесного  нам  сили!

Тривога…    Гул  сирени  знову…
Вся  Україна  –  ніби  форт.
Розкрий,  Маріє,  омофор  –
Закрий  нас,  грішних!  Йде  Покрова…

Пекельний  ворог  сипле  люттю  –
Діток  від  кривди  збережи.
В  підвалі  сплять,  між  одежин,
Під  ковдрами  –  в  шапках  і  взуті.

Тортурив…    Дронами  –  не  гребав
Народжених  у  волі  кат.
Щитом  нащадки  козака
Із    в  і  р  о  ю    тримали    Небо.

«  Поглине  хай  в  чужинських  формах
Злочинців-нелюдів  земля,  –
Пречистий  голос  промовляв  ,  –
А  вас  –  укрию  омофором…»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2022

ВІРТУОЗ

Свій  крик  кохання  між  мелодій  ніс
Романтик-жовтень  –  вправний  піаніст,
Заграв  для  осені  чарівну  серенаду.
Митець  страждання  грає  те  на  біс:
Рвуть  ноти  сум  схвильованих  беріз
Дощем,  що  до  красуні  в  ноги  падав.

У  музику  хмільне  вплітає  щось:
Букет  кохання  із  весняних  гроз,
Бо  в  світ  тепла  продовжує  нас  не́сти.
Романтик-жовтень  –  справжній  віртуоз,
Одвічно  так  у  світі  повелось,
Яскрава  Осінь  –  муза  для  маестро.

Холодне  небо,  сіре  та  рябе,
Коханим  завжди  –  ніжно-голубе.
Куди  б  удвох  з  коханою  не  йшов  ти.
Із  серця  рветься  пісня  до  небес,
Зачепить    чуйна  музика  тебе  –
Про  вічне  почуття  співає  жовтень.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2022

Козацьку волю вбити неможливо!

Волинь,  Причорномор’я,  Крим,  Поділля,
Донецьк  чи  Слобожанщини  земля,
Галичина  чи  Київщина  –  біль  мій,
Кровить  Полтавщина,  де  ворог  поціляв.

Під  обстрілами  –  Суми  й  Закарпаття,
Чернігівщина  –  запеклися  в  кров.
По  Бессарабії  б’ють  яструби  крилаті.
Щодня  влучають  в  Харків  та  Дніпро.

Ось  Нікополь  з  нескореним  Херсоном,
Одеса,  Буковинські  Чернівці.
Село  і  місто  –  кожне  в  обороні,
Як  боляче!  Вандал  влучає  в  ціль…

Ізюм  та  Маріуполь    дивовижні  –
Зруйновано,  сплюндровано  ущент.
Печуть  у  серці  Київ,  Запоріжжя  –
Суцільний  біль  і  негасимий  щем...

Насилля…  тиск…  Аж  запеклися  губи…
Палаю  я  щоденно  у  вогні.
Та  щиро  вірю:  мій  народ  тризубом
Відгонить  люте  плем’я  дикунів.

Козацьку  волю  вбити  неможливо!
На  Цербера  ти  схожий,  з  пекла  пса.
Хто  прагне  крові,  грабежу,  наживи,
з  мечем  прийшов  –  загине  ,  вірю,  сам!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2022

Все, що ти бачила…

Усе,  що  бачила  –  чужинцям  не  пробачиш,
Прощення  ворогам  за  це  нема.
Щодня  по  Україні  –  «Плине  кача»,
А  ти  стираєш  сльози  крадькома.

Щоніч  оскал  байдужої  ракети
Життя  комусь  розносить  шкереберть.
І  ти  шепочеш  знову:  «Боже!  Де  Ти?
Чому  не  спиниш  геноцид  і  смерть?

Дитини  страх  в  очах…  Сидить  терпляче
В  підвалі  із  іконкою  в  руці.
Все,  що  ти  бачила  –  катам  ти  не  пробачиш:
Насилля,  лють,  загарбника  приціл…

Тому  й  пішла,  на  захист  України,
Побачивши  жорстокий  світ  війни
Щоб  не  втрачали  матері  дитину,
Ти  захищаєш  їх  тривожні  сни.

Не  подолати  вільних  басурманам,
Безсила  тут  агресора  орда.
Чиясь  ти  донька,  мати  і  кохана,
Стоїш  за  мир  –  рішуча  і  тверда.

Ти  вдачу  маєш  нашу  –  не  ледачу,
То  ж  зло  відступить  –  це  закон  життя.
Все,  що  ти  бачила  –  н  і  к  о  л  и    не  пробачиш,
І  вигорнеш  вражину,  мов  сміття!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2022

Дай же нам сили, мамо-землице!

Я  –  україночка!  Кажуть,  чаклунка...
Магія,  чари  –  беруть  за  живе…
Манить  природа…  б’є  серце  так  лунко:
Відьмами  кликали  нас  ще  здавен.

Дай  мені  сили  ти,  мамо-землице!
Справжньої!  Світлої!  З  надр  –  чистоти!
Ляжу  між  шовку  трави  горілиць  я,
В  жар  горицвіту  й  волошок  густих…

Дай  мені  сил  отих!  Вже  не  здригнеться
В  болю  й  ваганнях  розшарпаний  нерв.
Пахне  катраном,  ромашкою    в  серці  –
Вірю:  погане  все  скоро  мине…

Вибухи  стихнуть  і  гул  канонади,
Льону  й  півоній  розправиться  лист.
Сонце  волошкам  наляканим  радо
Мирно  всміхнеться…  так  буде  колись!

Силу  коріння  свого  воїн  просить:
Від  козаків  цей  незламності  дух.
А  ковила  все  вмивається  в  росах,
Знає  вона  й  розділяє  біду…

У  хвилюванні  й  тривозі  не  спиться  –
Казиться  ворог  –  а  ми  стоїмо!
Дай  українцям  всім,  мамо-землице,
 Твердості  й  міці!  Й  рясних  Перемог!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2022

Оголеним нервом

/бездієслівна  лірика/

Оголеним  нервом  –
Тепло  рук  і  губ.
Забута  гітара
В  чутливості  зливи.
Скріншотом  завмерлим
Наш  дощ  однолюб
Коханням  –  під  хмари,
Крізь  краплі  лякливі.

І  серцем  каленим
Між  криками  нот,
З’їжачені  рухи
Розлиті  у  танці.
Краплини  крізь  мене
Пролитим  вином
Дощем  одчайдухом  –
По  нашій  мовчанці.

Пожухлі    дерева
Журливі  в  воді,
В  обіймах  захмарних
Притоплені  битви.
Оголеним  нервом
Під  зливу  подій
Танок  під  гітару
Коханням  розлитим….

Акордами  –  осінь,
Під  сумом  –  струна..,
І  цнота  калини
Доступна  митцеві.
Тож  просідь  на  косах,
Це  –  не  сивина,
А  дощ  –  то  по  спинах  
Мурахи  чуттєві…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961936
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2022

У свято Воздвиження Хреста Господнього

Всенічне  бдіння.
В  храмах  –  літургія.
Хто  любить  Бога,
Моляться  за  мир…
Краса  осіння  –
А    душа  німіє,
Складну  дорогу
Маємо  всі  ми…

Війна  та  смерті,
Вбивства  люду  –  нащо?
Спини  рос»ю:
В  пекло  зло  верни.
Міста  роздерті
Хрест  Животворящий
Нехай  закриє
Від  жахів  війни.

Нелегку  ношу
Маєш,  Україно,
Але  повинна.
Встояти  від  зла.
Щоб  вість  хорошу
Зграя  журавлина
На  Батьківщину
З  сонцем  принесла.

Сини  відважні
Під  знаменням  хресним:
До  небосхилу
Отченаш  луна...
Йди  в  пекло,  враже!
Хрест  Господній  чесний,
Небесні  Сили
Допоможуть  нам!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2022

ОЙ ПОТОЧЕ МІЙ, ПОТІЧКУ…

/українська  віланела/

«Ой,  поточе  мій,  потічку,  -
Примовляє  панна,-
Не  змочити  б  черевички!»

Ніби  ружа  –  файне  личко,
Ще  й  вдалася  станом  –
Ой,  поточе  мій,  потічку.

До  роботи  вправна,  звична.
У  святкове  вбрана  –
Не  змочити  б  черевички!

Все  виводить  пісню  звично
Голосом  гортанним:
«Ой,  поточе  мій,  потічку…

Не  лякай  мене,  водичко!
Я  пройду  старанно,
Не  змочити  б  черевички!

Ладну  дівку  невеличку
Зачекавсь  коханий  –
Ой,  поточе  мій,  потічку,
Не  змочити  б  черевички!»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2022

́́́СОРОЧКА-ОБЕРІГ

Хоробре  серце  збереже  сорочка,
Що  вишивала,    ти  ж    –  моє  життя.
Обом  нам  Україна  -  найдорожча,
В  молитві  буду  поруч    я,  затям.

Коханий,  говори  в  думках  зі  мною,
Із  серця  в  серце,  друже,  завжди    линь.
Кохання  сила  справиться  з  війною,
Зведу  до  Бога  очі  –  в  неба  синь.

І  справжня  вірність  витягне  із  бою,
Хоч  худорлява  –  дух  та  міць  сплелись.
Хай  мідна  осінь  буде    із  тобою  –
Вона  за  дружку  стане  нам  колись.

Коли  хвилина  непроста  настане:
Молитва  від  коханих  –  краща  бронь.
Сорочка  порятує  вишивана:
 І  смерть  вона  відводить,  і  вогонь.

 Чи  сніг,  чи  дощ    печаль  свою  розіллють,
Та  в    Перемогу  –  обіцяй  мені:
 Вдягнешся  у  сорочку  ти  весільну,
   що  я  з  любов’ю  вишию  в  ці  дні…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960152
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2022

ЖЕРТВИ ВІЙНИ

Зникли.  Навік  розчинились  кривавою  повенню.
Навіть  бувалий  солдат  не  тримає  сльозу.
В  муках  вмирали…  Бо  звіром  лихим  закатовані…
Ліс.  Дерев’яні  хрести.  У  риданнях  –  Ізюм.

Скільки  життів-  сподівань  на  війні  пошматовано!
Біль  материнський,  вдовина  печаль,  щем  і  сум.
Вічним  докором  вцілілим  –  мерці  закатовані,
Буча…  Гостомель…  Ірпінь…    
                                                                                                 а  сьогодні  –  Ізюм.

Чи  надірвалась  у  генах  якась  хромосомина?
«Брат»    –  мов  змія,  що  пригрілась  до  наших  грудей.
«Кат,    а  не  брат  –  свідчать  мовчки  живим  закатовані,
Бо  не  шкодує  жінок  він,  старих  і  дітей.»

Скільки  людей,  скільки  доль  в  цьому  місці  поховано?
Лиш  номери  в  ряд…  ні  прізвищ-імен  в  них  ,  ні  звань…
Під  дерев’яним  хрестом  в  вічнім  сні  –  закатовані  –
Кожного  ката,  прошу  тебе,  Боже,  дістань!

Віримо  ми:  Україну  всю  буде  врятовано.
(Кожна  молитва  за  рідне  доходить  у  вись!)
Прийде  відплата  за  жерви  війни  закатовані…
Поки  ж  за  душі  невинно  померлих  –  молись…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2022

ЗІ СВЯТОМ, СЛОБОЖАНСЬКЕ!

Квітучі  вулиці…  душі  солодкий  дотик,
Війні  красу  ніколи  не  збороти!
Це    Слобожанське  –  селище  із  мрій.
Щоб  світло  і  тепло  було  у  хаті  –
Працюють  енергетики  завзяті,
Бажаю  Вам  життя  усім  без  війн!

Широкі  вулиці,  квартири  та  будинки  –
Славетна  Зміївщина  без  спочинку.
Підступний  ворог  мужніх  не  зламав!
Щоб  був  порядок  у  невтомнім  краї,
Як  може  –  кожен  з  вас  допомагає,
Пишаюсь  слобожанцями  всіма!

Хай  Бог  святий  оберігає,  всемогутній,
Дарує  впевненість  на  мирне  нам  майбутнє,
У  працелюбний,  дружний,  рідний  край!
Здоров’я    і  терпіння,  добрі  люди!
Нехай  життя  щасливим,  світлим  буде.
Зі  святом,  Слобожанське!  Процвітай!

/дякую  за  фото  Арині  Левицькій./

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959914
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2022

МОЛОДІСТЬ І ЗРІЛІСТЬ

Ніколи  молодь  не  втямить  зрілість.
Егоїстична,  ущент  –  претензій,
Уперті  кроки  її,  невмілі  –
Життя  початок  у  іншім  сенсі.

Та  з  часом  доля  навчить  любові:
Бо  день  не  кожен  квітує  садом!
Вуста  кусає  тоді  до  крові,
І  тільки  зріла  –  врятує  чадо…

Приносить  досвід  уявний  спокій,
Частіш  сумління  все  дорікає.
Журба  та  смуток  в  тобі  глибокі:
Швидкою  дуже  життя  ріка  є…

Зовсім  недавно  –  до  крові  лоба,
Ігнорували,  що  скаже  мати…
Зневага  старших  –  така  хвороба,
Бо  зцілить  тільки  крізь  власні  втрати

Із  хмар  на  землю  літа  опустять,
Вщент  замінивши  бажання-мрії.
Колись  покличеш:  «Ти  де,  матусю?
Я  буду  поряд  –  і  зрозумію…»

/дякую  за  чудове  фото  Pani  ZTernopolya!/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2022

УКРАЇНСЬКА ОСІНЬ РУДОКОСА…

Дощ  дрібний  вмиває  тонкосльозо,
і  синичка  з  яблунь  цвірінчить.
Українська  осінь  рудокоса  
Відправляє  літо  на  спочин.

Час  прийшов.  Красуня  в  тім  не  винна,
Що  вінки  палають  горобин.
Сонце  усміхнулось  ластовинням:
День  осінній  скарбу  заробив.

Чистить  дощик  яблука  рум’яні,
Поливає  жовті  гарбузи,
Загубив  наш  соняшник  крисаню  –
Бо  господар  урожай  скосив.

Зсохлось  на  вітру  кукурузиння,
По  піддашшю  склали  качани.
У  коморі  –  кавуни  та  дині,
Вересень-бо  двері  розчинив!

Холодів  ще  не  хотілось  дуже,
Та  тепло  лелека  геть  поніс…
Мокра  качка  бродить  по  калюжам  –
День  зробився,  як  у  зайця  хвіст.

Пройде  дощ…  відгонить  сонце  мжичку,
Віримо,  що  пройде  і  війна.
Перемога  прийде  блискавично,
Мріє  пані  Осінь  чепурна…

Ворога,    як  листя,  мертве,  зжухле,
Вигорнемо  –  скрутиться  вужем.
Щоб  негоди    всі  навіки    вщухла  –
 Україну    о  с  і  н  ь    береже!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2022

ПТАХИ ДОЛІ

Порожніють  лелечії  гнізда…
День  короткий  вертає    на  спад.
Білий  птаху,  війну  ти  відніс  би
Ворогам  найлютішим  назад.

Ти  на  крилах  великих  і  дужих
Облітаєш  і  села,  й  міста.
Кажуть,  в  небо  ведеш  чисті  душі,
Хто  невинною  жертвою    став.

Бачиш  захист  ти  наш,  мудра  птице  –
Як  на  смерть  ідуть  доньки  й  сини.
Українці  –  не  будуть  коритись,
Є  священною  воля  для  них.

Гинуть  діти…  Ракети  навколо
Сіють  смерть,  де  хлібів  урожай.
Називають  тебе  птахом  долі  –
Справедливо  усім  ти  воздай.

Хай  твій  клекіт  лунає  пророчий,
У  небесній  ясній  висоті:
Бог  навіки  лишить  край  урочищ,
Хто  привласнити  світ  захотів.
 
Дощова  синь  зсідається,  гусне:
Не  розбити  негоди  крильми.
Сумовито  прощаються  бусли  –
Ніби  моляться  з  нами  за  мир…

Цій  зимі  нас  скорити  не  вдасться  –
Не  ділити  нам  зе́млі  ні  з  ким.
Прийдуть  ве́сни  –  провісники  щастя.
Тож  скоріш  повертайтесь,  бузьки!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2022

З ДНЕМ ПРАЦІВНИКА НАФТОВОЇ ТА ГАЗОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ!

 Багаті  надра  рідної  землі
Усім  вам  підкоряються  щоразу.
Запаси  України  чималі  –
Не  можемо  без  нафти  і  без  газу.

Фонтаном  б’є  наш  золотий  запас,
І  тішить  душу  паливо  блакитне.
Ми  віримо:  узимку  –  буде  газ!
Підкорювачі  –  гідні  й  працьовиті!

Вже  осінь  золотить  своє  вбрання,
У  день  Ваш  –  сонця  сповнена  і  чарів.
Вся  ваша  праця  гідна  визнання,
Живіть  же  без  поломок  і  аварій.

Щоб  «Газтранзит»  енергоносії
По  трубах    нам  доніс  безперебійно.
Газовики!  Майстри  та  водії  –
Вас  не  лякають  холоди  та  війни!

Надійні!  Мужні!  Руки  в  мозоля́х…
На  вахті!  За  кермом!  А  хтось  –  на  фронті.
І  золотом  –  шлях    вересень  встеляв:
Живіть  без  форсмажорів  і  ремонтів!

Прийміть  вітання,  справжні  фахівці!
Щоб  праця  неодмінно  удавалась!
Здоров’я  на  життєвій  вам  ріці!
Хай  процвітає  паливна  вся  галузь!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2022

ТИ ЗНОВУ УКРАЇНА, БАЛАКЛІЄ!

Хай  сила  Ваша,  воїни,  міцніє!
На  серці  потепліло  якось  враз  –
Повернена  з  неволі  Балаклія,
І  радість  -  сльози  визвала  у  нас.

Звитяжні  увійшли  в  сусідній  Куп’янськ:
Молитви  линуть  в  небо  за  дітей.
Сльоза  стікає  у  солдата  скупо  –
Життя  –  комусь  сьогодні  привілей…

А  хтось  не  пережив  цієї  дати,
Упав  на  полі,  сонце  ледь  зійшло.
В  останнє  буде  сина  зустрічати
Згорьоване,  заплакане  село.  

Склав  крила,    впав  на  землю  вільний  сокіл,
Навколо  пахло  пряно  чебрецем.
Ціна  у  перемог  така  висока,
Не  забуваймо  у  житті  про  це.

Живим  щитом  прикриють  побратими  –
Відвоювати  рідне  у  бою.
До  Перемоги  кожен  з  них  ітиме,
За  маму,  за  дитину,  за  сім’ю.

Синочків  мужність  справді,  від  землі  є  –
Ще  з  пращурів  –  козацький  вільний  дух.
Ти  знову  Україна,    Балакліє!
 …Чекай,  Ізюме!  Вже  до  тебе  йдуть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2022

ДУША КОЗАЦЬКА –ВИШИВАНКА БІЛА

Оленівка.  Летять  до  неба  жертви,
що  40  днів  назад  забрав  теракт.
Батьки  не  знають  ще:  живий  ти?  мертвий?
Їм  відповідей  не  дають  ніяк.

Молитва  за  героїв  постраждалих
Несеться  у  небо…  В  сумі  –  люд  завмер.
         До  раю  душі  вільні  відлітали,
         Кружляли  тихо  край  журливих  верб.

Злітали  ангелом  до  зір  недавні  діти,
 Над  школою  лунав  останній  вальс.
Не  дав  за  віком  ворог  постаріти,
Безжально  вирок  винісши  для  вас.

Уже  ви  –  вільні.  Ворог  знищив  тіло,
Воно  є  тлінним,  як  в  усіх.  Але
Душа  козацька  –  вишиванка  біла  –
Навіки  знищить  враже  все  і  зле!

Зникали…  йшли  до  Бога  полонені…
Наш  мужній  та  нескорений  «Азов».
Тужила  безпорадно  наречена  –
Слід  за  коханим  на  зорі  схолов.

Оленівко!  Про  тебе  всі  говорять:
У  серці  українськім  –  біль  і  рви.
         …  А  сива  мати  заклинає  зорі
       Лишити  сина  тут…  серед  живих….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2022

ГЕРОЮ – СЛАВА!

І  знов  невтішно  плаче  Зміївщина  –
Пішов  у  вічність  наш  герой-юнак,
Скосила  молоде  життя  війна.
Земля  втрачає  доблесного  сина.

Він  захищав  звитяжно  харків’ян,
Поранення  отримав  на  Рогані,
З  життя  ти,  Владиславе,  йдеш  зарано,
Та  не  забути  нам  твоє  ім’я…

Бо  кров’ю  назавжди  його  вписав  –
Героїв  краю  не  стирає  пам’ять,
Упевнено  скажу  слова  ці  Вам  я:
Солдат  –  він  захист  і  на  небесах…

Герою  –  слава!  Дощ  не  стримав  сліз…
І  вітер  голосив  на  повні  груди:
«Пощади,  хлопче,  ворогу  не  буде
На  нескоримій  харківській  землі!

На  серці  нині  в  кожного  печаль:
Втрачає  Україна  мужніх  воїв.
Прийшли  вклонитись  всі  тобі,  Герою!
Ти  –  воля!  Мужність!  Гордість  зміївчан!»


Шаповалу  Владиславу  Юрійовичу  –  герою-зміївчанину,  який  після  отриманих  у  Рогані  травм,    помер  04.09.2022  від  ран  у  шпиталі,  присвячується…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958775
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2022

Як Дніпро…

Проміння  сонця  ллється  в  синяву…
Дніпра  передранково-ніжні  ноти,
Схлип  серця…  тою  казкою  –  живу:
Любов  до  України  не  збороти.

Величне  сонце  –  спалахом  в  імлі,
І  душу,  мов  пробуджує  світання,
Така  краса  є  гордістю  землі,
Жовтава  хвиля  золотиться  рання…  

В  солодкім  щемі  аж  нуртує  кров.
Ця  міць  –  в  тобі  –  і  буде  жити  доти,
Допоки  існуватимеш,  народе,
Такий  величний,  як  ріка  Дніпро…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958684
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2022

ЛЕЧУ, , ,

Нависли  хмари  низько.
Я  ж  –  марю  досхочу.
У  літо  українське  -
Голубкою  лечу…

Шум  тополиний  в  осінь
Сердець  не  обминав.
Кричав  насиллю  –  досить!
Та  шкірилась  війна…

Сміялись  в  щасті  люди,
Метелик  грівсь  в  траві:
Тут  вибухів  не  чути…
А  в  нас  –  здригався  світ…

Хтось  відпочине  плідно,
Красу  цю  обійде….
А  я  в  домівку  рідну
Все  лину  з  дня  на  день.

Скептично  хтось  всміхнеться:
«Тож  добре  втікачу…»
Я  ж  в  Україну  серцем
Лечу!
               Лечу!
                                 Лечу!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958121
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2022

ЯК ЖИВЕШ ТИ У СЕРЦІ МОЄМУ?

Як  живеш  ти  у  серці  моєму,
Україно,  безкрая-пшенична?
Ти  –  мій  дух?  Чи  одна  з  давніх  звичок?
У  які  ти  складаєшся  теми,
І  чому  так  до  себе  всіх  кличеш?

Проростаєш  у  гілці  вербовій,
У  народному  слові  ґаздині.
Гуси  з  луків,  в  своїм  ґелґотінні,
Душу  рвуть  і  полощуть  до  крові  –
Ми  без  тебе  –  розгублені  тіні…

Білим  леготом  вкриті  світанки
Різнотрав’ям  прикрасять  обійстя.
Українці  усі  дуже  різні,
Та  за  землю  –  стоять  до  останку,
Боже  світлий,  помилуй  Вітчизну!

Вірші  всі  задля  тебе  й  поеми,
Вся  любов  неосяжно-кринична.
Ти  –  мій  дух,  що  бурхливий,  мов  річка?
Як  живеш  ти  у  серці  моєму,
Україно,  рішуча  й  велична?

/Надихнула  картина  українського  художника    Ярослава  Чижевського./

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2022

Чаклують очі. .

В  твоїх  очах  є  трунок  бузини,
Хмільний,  смолистий,  від  якого  тану.
Немов  мурчить  і  ніжиться  світанок  –
Й  чомусь  мурахи  ходять  вздовж  спини.

Вони  палають,  ніби  смолоскип,
Для  мене  маяками  у  тумані.
Тамую  я,  як  можу,  хвилювання  –
Та  голос  мій  по-зрадницьки  охрип…

Ті  очі  –  штормували  рухи  хвиль,
Несли  вони  сум’яттям  хміль  дурману.
В  них  тихо-тихо  вигрівавсь  світанок,
Та  бузиновий  спалах  той  травив…

Я  бачу  часто  кольорові  сни
Із  юності  вони?  А  чи  –  з  омани?
Та  тільки  глянеш  –  заживають  рани  –
Чаклують  очі  трунком  бузини…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2022

На дні душі моєї - стигла осінь…

На  дні  душі  моєї  стигла  осінь
На  самоті  співала  щось  думкам.
То  Франція  мене  лишитись  просить
І  я  здалась…  податливо-слабка.

В  глибинах  серця  раптом,  з  безголосся,
Якийсь  шалений  юності  канкан.
Так  Франція  мене  лишитись  просить,
Немов  людина  щира  і  близька.

А  вітер  срібло  розвіває  в  косах,
Утримує  із  острахом  рукав.
На  дні  душі  моєї  стигла  осінь,
А  ти  там  літню  парость  відшукав.

Бентежать  очі…  Чимось  дивним  зносять…
І  чуйність  –  аж  стікає  по  щоках.
Тактовно  відступає  стигла  осінь,
Шепоче:  «Ні…  зарано!  Почекай!»

Здається,  літу  юності  не  досить…
Це  точно  Франція,  чаклунка  отака!
Бо  слухала  з  розгубленістю  осінь
Французький  животрепетний  канкан…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957699
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2022

Красноград у жалобі

Спалах.  Мить.  Чиясь  домівка  –  в  порох.
Зло  круком    накрило  Красноград.  
Спить  родина  вічним  сном.  О,  горе!
І  застрягли  всі  слова  розрад.

Їх  надії,  мрії  й  сподівання  –
У  ракетнім  сплавились  вогні.
Плакало  дитиною  світання
Так  невтішно  схлипувало:  Ні-і-і!

Люди  йшли…  Побачивши  –  зітхали:
Пік  світанок,    втратами  труїв.
З  хати  –  груда  попелу.    В  завалах  –
Два  життя  навіки  між  руїн.

Сльози,  біль  –  змішалися  з  золою,
Гіркоту  –  повіки  не  зітру:
Що  ж  ти,  враже,  в  котрий  раз  накоїв?
Кров  не  змити  із  мерзенних  рук…

Від  захисників  не  жди  пощади,
Кожен  з  нас,  по  суті,  є  борцем.
Мирне  сонце  знов  над  Красноградом
Зійде!  Щиро  віримо  у  це!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2022

З ПРЕОБРАЖЕННЯМ ГОСПОДНІМ!

Із  Преображенням  Господнім!
Хай  день  несе  благі  дива.
Закриє  небо  нам  сьогодні  –
Щоб  ворог  люду  не  вбивав.

Хай  ароматом  стиглих  яблук
Святковий  зустрічає  стіл.
Щоб  морок  злий  над  нами  слабнув  –
До  Бога  ці  слова  прості:

«На  рушникові  вишиванім
Гостинці  рідної  землі.
Всі  українці  –  у  єднанні,
Рятують  землю,  волю,  хліб.

Ти  поверни  дітей  додому,
І  зупини  страшних  потвор.
З’явися  в  сяйві  неземному,
Як  учням  на  горі  Фавор.

Дізнався  в  день  цей,  що  на  муки
Ти  підеш,  Отче,  за  людей.
Подай  нам,  грішним,  нині  руку  –
Будь  ласка,  досить  вже  смертей!

Дай  знак  у  день  Преображення
Під  молитовний  дзвін  церков:
Ми  Україну  вбережемо
На  мир,  
                   на  щастя,  
                                                 на  любов!»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2022

З ПЕРШИМ СПАСОМ, УКРАЇНО!

Дзвони  б'ють  на  всі  лади,  бач:
Свято  на  моїй  землі:
Перший  Спас  іде  в  садибу,
Заглядає  через  пліт.

Святість  обрієм  ллє  тихо:
- Боже!  Ласкою  зігрій!
Принеси  нам  мир  під  стріху
В  Україні    –  Маковій!

Закликає  мир  і  долю  
Всім  лелека  у  гнізді.
Манять  шуліки  медові:
За  святковий  стіл  ходім!

Пахне  так  узвар  із  ганку
З  яблук,  груш,  добірних  слив.
Щільники  медові  зранку
З  церкви  мама  принесли.

Покуть  –  перший  сніп  прикрасив:
(Вже  толоку  мали  ви.)
«Отче  наш»  –  скажімо  разом,  –
«Нас  на  мир  благослови!»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2022

З Маковієм! Зі жнивами!

Маковія…  Співом  бджоли
Нагадають  –  свято  в  нас.
До  схід  сонця  –  нумо  в  поле!
Бо  –  жнива  й  Медовий  Спас.

«Воєводу»  –  жниця-жінка
Ув’язала,  ніби  пух.
Підуть  в  Красний  Кут  ужинки  –
Слава  першому  снопу!  

А  з  невижатого  збіжжя
Завиванець  –  «борода».
У  стрічках  та  квітах  ніжних,
Силу  роду  щоб  віддав.

З  колосків  плетуть  віночки,
Закосичують  у  мак.
Ось  «княгиня»  з  хлопцем  хоче,
Щоб  господар  щастя  мав.

«Рублик»  просить  краща  жниця
За  останнього  снопа.
Для  женців  той  не  скупиться  –
Готувався  рік    бо  пан!

Святять  квіти…  Спас  медовий
Теплим  маком  майорів.
Дзвін  церков  стрічає  знову
Працю  славних  бджолярів.

Пасічник  заломить  соти,
(В  цьому  він  знавець  –  повір!)
Серпень    –  сонечко  золотить:
Починаймо  медозбір!
 
На  свято  Маковія  перший  мед  освячують  у  церкві.  Жнива  та  косовиця  часто  були  пов’язані  з  Маковієм,  адже  саме  в  середині  серпня  збирали  врожаї  пшениці  та  жита.
"воєвода"  -  сніп  із  першого  ужинку
"борода"  -  жменя  невижатого  збіжжя,  прикрашена  стрічками  та  квітами.
"  княгиня"  -  найкраща  жниця,  що  робила  перший  сніп.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2022

У БІЛИХ ПЕЛЮСТКАХ

Світлина  з  чистотою  білих  мальв
У  відчуття  несе  мене  казкові:
Дитинство,  що  завіялося    вдаль,
Я  бачу  у  життєвім  потічкові.

Побілка  сяє  на  убранні  хат,
Крізь  тин  барвінок  радісний  зіп’явся.
А  мальви  квіт  медово  колихав
Натхненну  бджілку  в  праці,  серед  трав  цих.

Бабусин  голос  –  лагідний  ручай  –
Джерельно-чистим  солодить  від  хати...
З-під  стріхи  стриж  стурбований  помчав,
За  пташенят  своїх  він  мусить  дбати.

У  клопотнечі  догорає  день,
Бо  українці  –  в  праці  –  ніби  бджоли.
Сім’я  втомилась  і  ,  нарешті,  йде
Щаслива  й  задоволена,    до  столу.

А  мальви  квіт,  як  перший  чистий  сніг,
Нам  простягає  радісно  голівки.
Ніхто  із  нас  і  думати  не  міг,
Що  прийде  зла  війна  в  двори  й  домівки.

Підступності  такої  не  чекав…
Без  сліз  про  неї  навіть  не  сказати.
Та  вірю:  щастя  в  білих  пелюстках
Із  миром  завітає  знов  до  хати.

Тримайтесь  люди  разом,  не  тужіть,
Нехай  вас  люта  зброя  не  вражає.
Народ,  що  має  працелюбність  бджіл,
Іще  збере  найкращі  урожаї.

…Ти  тільки  віри  в  краще  не  зламай,
Не  забрудни  той  квіт  рясний,  бабусин.
Дитинство  білосніжне  серед  мальв
Своїм  нащадкам  передати  мусиш…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2022

МОЛОКО НА СВІТАНКУ

Двигтить  земля  і  бухкає…  так  страшно.
Б’є  спалах  –  і  життя  таке  крихке.  
Не  41-ший  це…  не  рукопашна…
Глибокі  рви  –    потужність  злих  ракет.

А  жінка  йде  окопами:  «Синочки…
Я  вам  несу  попити  молочка.
Ви  ж  зголодніли,  діти,  знаю  точно,
Бо  ніч  була  така,  що  сон  втікав…»

«Де  Ви  взялися  ?  Як  лишились,  мамо?
Вбиває  смерть  жорстока  на  льоту!»
«Я  краще,  синку,  буду  поряд  з  вами.  
Бо  хто  ж  подасть  вам,  рідні,  кружку  тут?

Всю  ніч  молилась  я  за  вас,  до  ранку,
І  не  залишив  Бог  моє  село.
…Ми  всі  пили  припавши  жадно  банки,
Неначе  сили  знову  прибуло!

Відплатимо  за  всі  безсонні  ночі,
До  Перемоги  ми  йдемо  вперед..
...  Молитва  щира  –  оберіг  синочків,
Ніяка  зброя  мужніх  не  бере!  

/за  мотивами  прози  Станіслава  Коваленка/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2022

МАРТА

Шепочу  тобі  на  вушко
Я  секрети  без  кінця.
Ти  ж  –  стрибаєш  одчайдушно,
Гра  сподобалася  ця.

А  бабуся  знов:  Не  варто
Так  скакати  в  спеку  нам.
Й  винесла  –  дивися,  Марто  –
Нам  якого  кавуна!

Їсти  я  люблю  червоне,
А  зелене  –  ти  з’їси.
Поряд  каркають  ворони,
Так  канючать  їх  баси!

Біла  кізко-чепурушко,
(Розумієш  ти  ж  бо  все!)
І  даєш  великодушно
Скибки  ті…  Їси  сінце.

Перекус  в  усіх  на  славу!
Чути  ніжне  твоє:  бє-е-е!
Подружко  моя  білява,
Згадую  теплом  тебе!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2022

Чаїна доля

Сніжним  крилом  
Піни  торкнусь  –  білої    вовни.
Згірклість  душі  в  ній  розчиню,
Зниклу  від  зрад.
Мабуть,  було
В  грудях  моїх  сяйво  коштовне:
Суміш  тепла,  пристрасть  вогню,
Мов  водоспад…

Ти  ж  розірвав,
Знищив,  стоптав  світле,  чумаче!
Сліз  ручаї  в  море  текли  –
Вимили  сіль…
Мов  кропива,
Зрада  пече.  Ні  –  не  пробачу!
Чайкою  я  зрину,  коли
Вирвусь  звідсіль.

…  Квилить-співа
Вбита  любов  в  зграї  чаїній.
Згірклість  душі  хвилю  здійма
З  білих  пір’їн.
Як  розірвав,
Знищив,  стоптав  серце  дівчині?
Берегом  йде  сивий  козак,
Кличе  її…

/квадратне  римування/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2022

Як почуття до тебе

/бездієслівний  вірш/

Серпень.  Цілунок  літа.
Лагідний  шум  прибою.
Під  аромати  квітів  –
Вечір,  удвох  з  тобою.

Море  в  примхливій  піні,
Серце  кохане  –  птахом.
Щастя  на  двох  –  безцінне,
Ластівкою  попід  дахом.

Радість  моя  –  до  стелі,
Адже  кохана  тобою.
І  почуттями-  хмелем,
Виром  спокуси  –  двоє.

Серпень.  Ранкова  злива.
Ми  –  і  веселка  в  небо!
Хвиля  з-під  ніг  бурхлива,
Як  почуття  до  тебе….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2022

Спішімо жити!

Як  швидко  в  нашому  житті
Проходить  літо,
В  люстерці  –  зовсім  вже  не  ті…
Спішімо  жити!

Життєві  зливи  мили  нас,
Проблеми  рідних.
І  серед  фарби  сивина
Тепер  помітна.

А  рік  новий  –  страшить  тебе,
Ступа  на  п’яти.
Всі  кажуть  «Ягідка  тепер
У  сорок  п’ять  ти!»

А  ще  недавно  –  хлопців  рать
І  в  клубі  –  танці.
Невже  і  справді  –  сорок  п’ять?
Не  вісімнадцять?!?


29.07.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2022

У Божій ласці день цей незвичайний…

Ввижається:  народ  стоїть  в  Почайні,
Щоб  Володимир  на  добро  хрестив.
У  Божій  ласці  день  цей  незвичайний,
Молитва  досягає  висоти.

Каплиця  древня,  зведена  для  таїнств,
Смиренням  сповнить,  змиє  лютий  гнів.
Онук  княгині  Ольги  твердо  знає:
Не  місце  тут  для  ідолів-богів.

Зійшла  на  землю  віра  православна,
Хрещатикове  било  джерело.
Набожні  діти  в  Україні  здавна,
Багато  поколінь  в  Хресті  зросло.

Кріпить  державу  віра  невгасима
(Сьогодні  –  так  важливо,  як  тоді!)
Зміцни  нас,  Воже!  Дай  нелюдську  силу
Відстояти  звитяжно  рідний  дім.

Припхався  в  край  апостольської  віри
Служитель  пекла,  як  вершитель  доль.
Ми  ж  молимося  Господу  всі  щиро:
Ти  правити  насиллю  не  дозволь!

До  Перемоги  зі  знаменням  хресним,
Ведуть  стежки  відважного  бійця.
Всі  віримо:  зла  сила  скоро  щезне!
Молімось,  українці,  до  Творця!

…У  Божій  ласці  день  цей  незвичайний.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2022

Волошки не пахнуть?

Волошки  не  пахнуть?  Ну  що  ви…
Вони  –  з  ароматом  кохання,
Несуть  в  дивні  мрії  незнані
Піднесені  ноти  любові.

Не  знали?!  Де  захід  гірчичний
Зливається  з  темною  синню,
Освідчитися  Україні
Блакитна  краса  сонце  кличе.

Ця  квітка  безжурно-небесна
Духм’янить  закоханих  раєм
Насилля  тут,  воєн  немає,
Лиш  очі  –  криштальнії  плеса.

Хвилює  тепла  позолота,
Коханих  несе  аж  за  хмари,
Ніщо  почуттів  не  затьмарить.
Волошки  не  пахнуть?  Ну  що  ти…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2022

Біженка

/сонет/

О,  біженко!  Мов  перелітний  птах
Вдивляєшся  з  тугою  в  небо  сизе.
Нажите  все  –  у  двох  ручних  валізах,
бо  кат  безжально  долю  розтоптав…

Невизначеність...  Відчай...  Сум  і  біль  –
Виттям  сирени,  що  стискає  груди.
І  будуть  ті,  хто  втечу  цю  осудить,
Кричатимуть:  «Ганьба!»  навперебій.

Ти  ж  візьмеш  найдорожче  та  святе,
Свій  сенс  життя,  кровиночку-дитину
(Хай  буде  кожен  із  дітей  спасен!)

І  руки  Бог  над  потягом  простер,
Він  молиться  за  нашу  Україну  –
Слова  Його  гучніші  від  сирен…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954458
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2022

Пробач нас грішних, Боже милосердний…

Пробач  нас  грішних,  Боже  милосердний!
Благає  серце  матері:  «Пробач!
Даруй  нам  мир  і  спокій  у  оселі,
Не  воїн  українець,  а  орач.

Із  діда-прадіда  –  працює  хліборобом,
Жовтаві  соняхи  плекає  на  полях.
Сьогодні  ж  ворог  не  лишає  спроби
Забрати  все.  Шулікою  кружля…

Щодня  летять  снаряди  та  ракети.
Підстерігає  смерть  страшна  з  пітьми.
О  Боже  милий!  Порятуй  нас,  де  ти?
Невже  такої  долі  варті  ми?

Від  вибухів  мала  дитина  гине,
В  боях  –  геройськи  падають  сини.
О  Господи,  поглянь  на  Україну!
Врятуй  людей  від  лютої  війни!

Багатий  край  –  у  згарищах  і  пустках.
Без  вікон  –  школи  зігнутий  хребет.
Згорілих  зерен  під  ногами  хрускіт  –
Ти,  Боже,  бачиш  злочини  з  небес!

Земля  родюча,  у  житах  розкішна,
Плюндрується  під  час  гарячих  жнив.
Пробач  нас,  Отче,  й  захисти  нас  грішних
Від  кривди  й  звірств  безжальної  війни.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2022

А ТИ Ж ІЩЕ ЗОВСІМ НЕ ЖИВ, ДИТИНО…

Всій  Україні  смерть  твоя  болить.
А  ти  ж  іще  зовсім  не  жив,  дитино…
В  сльозах  невтішних  ненька-Україна,
Повторює  сум  батьківських  молитв.

А  перед  ним  –  лежить  загиблий  син,
Його  надія,  радість  і  кровинка,
В  дощі  –  остання  у  житті  зупинка,
Що  душу  вознесла  в  далеку  синь.

Весь  Харків,  такий  мужній  у  війні,
Рішучий,  дружний,  зібраний,  єдиний  –
Сьогодні  разом  з  батьком  на  колінах:
Не  мусив,  сину,  ти  вмирати,  ні!

Дитинства  світ  закрити  від  біди,
Порятувати  нині  не  змогли  ми.
І  вторить,  плач-молитву  сіра  злива,
Слова-печаль:  «Мій  хлопчику,  не  йди…»

Коли  ж  скінчиться  жах  увесь,  коли?
За  що,  скажіть,  невинна  юність  гине?
…  А  ти  ж  іще  зовсім  не  жив,  дитино,
Пробач,  усім  нам  смерть  твоя  болить…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2022

ЛІТНІМ ПОЦІЛУНКОМ СОНЦЕ В СТОЗІ…

З  чорнобривців  –  на  столі  букет.
Шум  бджолиний.  Праця  у  господі.
Ніби  в  жовтих  відблисках  –  колодязь…
В  щільниках  -    янтарний  ніжний  мед.

 
В  золотавих  променях  –  стежки,
Зерна  у  налитому  колоссі.
Літнім  поцілунком  –  сонце  в  стозі,
Край  у  нас  квітучий  отакий…

Харківщина.  Солоди  землі.
Урожаї  щедрі  на  городах.
В  подиві  –  схвильована  природа:
Від  війни  проблеми  чималі…

В  тріщинах  знівечений  завод,
В  попіл  розпорошені  вітрини.
І  від  болю  –  серце  на  частини.
Від  ракети  –  смерті  хоровод.

Перед  ким  народ  мій    –  у  боргу?
Хата-смолоскип  –  це  «допомога»?!
Чоловік,  себе  нарікший  Богом,
Не  людина…  вбивця  й  душогуб!

Харківщино,  сонячна  моя!
Під  вогнем  –  і  селище,  і  місто.
Де  ти,  МИРНЕ  сонце  променисте?
…В  запитаннях  –  втомлена  земля.
 Сліз  гірких  розгублене  намисто….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2022

ЛЮДЕ, НЕ МОВЧИ!

Я  –  вдома.  У  стражденній  Україні.
Сирени  чую  стогін  уночі.
Тож  земляків  я  прошу:  не  мовчіть!
Виносьте  стяги  наші,  жовто-сині!

В  Німеччині,  у  Франції  та  Польщі,
В  Угорщині,  у  Чехії,  в  Литві.
Нехай  лунає  голос  вільний  твій,
В  поезії  чи  спогадах  на  площі.

Розказуйте  про  злочини  криваві,
Несіть  ви  правду  всю  межи  людьми,
Допомагайте  вижити  державі,
Яка  чекає  довгожданий  мир!

Ти  –  українець?  Отже,  будь  свідомий:
У  тебе  за  кордоном  –  власний  фронт.
В  ракетах  стогнуть  Харків  і  Дніпро,
Та  воїн  наш  стоїть,  не  знає  втоми!

Хтось  ворога  відгонить  якнайдалі,
Хтось  бореться  за  зранене  життя,
Комусь  посмертно  –  вручені  медалі,
А  ти  сьогодні  наш  здіймаєш  стяг…

До  Бога  українське  слово  лине,
Не  зупинити  правду  вже  нічим.
І  я  благаю:  люде  –  не  мовчи!
Рятуймо  разом  неньку-Україну!

/На  знімку  -  Штутгарт  сьогодні.  Німеччина./

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2022

Пригоршні щастя

Пригоршні  щастя
Втомленим  людям  дарую,
Сонячний  промінь  хочу,  щоб  миром  збудив.
Вбити  не  вдасться
Душу  незламну,  живую
Й  волю  козацьку  в  затишку  рідних  садиб.

Кожну  хвилину
Йде  за  отриманим  курсом
Іго  звіряче,  аж  на  законний  кордон.
Вся  Україна
Рідне  відстояти  мусить
Щастя  романси  –  з  миром  звучать  в  унісон.

Ми  –  українці!
Враже,  ти  нас  не  задавиш!
Вправні  та  сильні,  вдома  ми  всі.  З  нами  –  Бог!
Стигла  пшениця  –
Гордість  народу  і  слава
В  чистій  блакиті  сяє  на  мир  та  любов!

Сонячний  настрій
Прийде  з  омріяним  миром.
Вірний  лелека  верне  до  теплих  садиб.
Пригоршні  щастя
Людям  роздам  світлим,  щирим
Боже  Всевишній,  визволи  світ  від  біди!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2022

ВІННИЦІ: КРИВАВИМИ ТРОЯНДАМИ…

Чиєсь  життя  в  секунду  раптом  зміниться,
Розіб’ється,    спорошиться  за  мить.
Звичайний  день  стрічає  літня  Вінниця  –
А  смерть  до  жертв  уже  летить.

Удар  ракети  –  й  рухнуть  вічні  цінності,
Про  світле  завтра,  радість  і  добро.
Бо  з  дітлахами  хижа  смерть  зустрінеться,
Ракета.  Очі.  Подив.  Кров…

Немов  картонні  –  ляжуть  мури-стіни  ці,
Людське  зайдеться  серце  у  плачу.
Болить  душа.  Але  тримайся,  Віннице!
Слова-молитву  шепочу.

Нестерпно.  Та  життя  на  краще  зміниться,
І  прийде  мир.  Не  буде  смерчів-злив.
Ціна  ж  страшна…  Рядки  про  тебе,    Віннице,
Трояндами,  мов  кров  лягли…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2022

Я ЇДУ, МАМО!

Я  їду,рідна,  їду  звідтіля!
Тебе  вдихнути  у  легені  знову,
Стражденна,  світла,  створена  з  любові,
Моя  вишнева,  затишна  земля!
Безжальний  кат  снарядами  жбурляв,
А  ти  –  молилась:  досить,  досить  крові!

Я  їду,  мамо!  Щастя  –  аж  до  хмар,
Душа  співати  українське  хоче,
Так  скучила  за  рідним  я  куточком!
Всі  відповіді  знаєш  ти  сама:
Від  тебе  в  світі  кращої  нема!
Тут  вірять  і  чекають,  люблять  точно!

Я  їду.  Кажуть,  що  зарано  це,
Ще  світ  нівечать  руйнівні  ракети,
Не  бачила  в  житті  страшне  таке  ти  –
Вкривають  сльози  змучене  лице.
Та  серед  долі  чвар  і  хитросплетив
Ти  пахнеш  степом,  вітром,  чебрецем…

Твої  шовкові,  в  пшеницях,  поля
У  сонячній  мрійливій  голубіні.
Зворушливо  дитя  своє  обіймуть,
Яке  давно  доросле  –  не  маля,
Моя  блакитноока  Україно!  
Я  їду,  мамо,  їду  звідтіля!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2022

Запалали дитинства мости

А  ти  пісня  моя  недоспівана,
Сила  віри  у  обраний  шлях.
В  самостійне  життя  несподівано
Піднялась:  не  маленька,  мовляв!

Сині  очі  набрались  дорослості,
Запалали  дитинства  мости.
Ти  лишилась  в  своїм  мікрокосмосі,
Помолюсь  небесам,  аби  з  тим…

Побажаю  лишатись  коханою
В  боротьбі  серед  власних  стежин…
Укривати  від  долі  не  стану  я,
Тільки  прошу:  себе  бережи.

Світиш  посмішкою…    Тепла  й  сонячна
Ти  до  того,  хто  серцем  чекав.
Пісню  власну  заводь,  мила  донечко,
А  зі  мною  лишайся  в  думках.

Ми  щодня  у  цей  світ  щось  приносимо,
Світла  й  щастя  бажаю  тобі.
Сяють  очі  знайомою  просинню
Такі  рідні,  як  льон  голубі…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2022

ПТАШЕНЯ

Чи  ти,  вражий  сину,
Не  бачиш,  куди  став  стріляти?
Не  танки  й  склади  там  –
Будинок  цивільних  стояв.
Сиділа  дитина
На  рештках  зітлілої  хати  –
І  плакала  світом
Світлина  з  малим  пташеням…

Дивитись  несила
На  час,  що  спинивсь  в  циферблаті.
Дорослий  хрестився,
І  сльози  котилися  вниз...
Там  лялька  Людмила
Десь  зникла  в  гіпюровім  платті.
Й  улюблені  джинси
Зчорніли  в  кімнаті  –  дивись!

Всі  біди  дитячі
Озвалися  в  ангелах  білих.
У  чому  провина  –
Дитинство  в  сиренах  щодня?
Чому  діти  плачуть?
У  мирних  людей  ворог  цілить?
Тримайсь,  Україно!
То  Ангел  пташа  обійняв…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2022

У полоні

Усі  змарнілі,  втомлені,  бліді...
Рахуєш  дні  пекельного  полону,
Без  голосу  родини  в  телефоні  –
В  біді.

Та  кожен  з  вас  за  Україну  йшов,
Відважних  –  у  покорі  не  схилити.
Характер  чотирьох  відважних  літер  –
Азов.

…  Щодня  тортури  змінюють  тобі
Підступні  екзекутори  ворожі.
Та  вільна  кров  козацька  переможе
Рабів.

Людські  молитви  обминуть  конвой:
«Тримайся!»  Хоч  сльоза  стікає  скупо,
Незламний  ти  –  як  мужній  Маріуполь  –
Герой!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2022

Шрамоване

Шрамоване  і  сиве  від  ракет
Просило  небо:  «Світе!  Схаменися!
Закрий  мене…  бо  терорист-убивця  –
Не  ставить  в  гріш  життя  святе  людське!

До  Перемоги  щит  за  правду  б  вів:
Вертали  батько,  син  і  наречена.
«Помилуй,  Боже!»  –  ця  війна  пече  нам.
Майбутнє  наше  –  дітоньки,  живіть!

Запікся  на  сплюндрованій  землі
Зчорнілий  біль  під  долею  тяжкою:
Невтішна  мати  плаче  над  героєм:
«О,  любий  сину,  чом  ти  не  вцілів?!»

…Обійстя  розпорошене  сільське,..
Руїни…  Ні  хатини,  ні  сараю…
Закрий  же  небо,  світе,  від  ракет,
Нехай  життя  дітей  не  відбирають!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2022

АНГЕЛИ

Над  жаром  світлі  крила  тріпотіли,
Злий  вітер  задував  чиюсь  свічу.
Невинні  душі,  вирвавшись  із  тіла,
Навіки  полишали  Кременчук.

 Не  мусили  ці  люди  нагло  вмерти!
(Надією  з  них  кожен  –  день  стрічав.)
Та  нелюд  запустив  страшні  ракети  –
 І  ангели  здіймались  на  очах.

Обпалені...  Скажіть,  кого  смерть  красить?
Здивовані...  Чому  все  вийшло  так?
Стрімке  життя  спинилось  в  напів  фразі.
Вогонь  навколо  пеклом  реготав…

Летіть  до  Бога!  Настраждались,  бідні?
Просіть,  аби    щитом  людей  закрив.
…Торговий  центр  горів.  Ридали  рідні  –
Не  бачили  в  диму  прощальних  крил…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2022

ДЕ ТИ, МОЛОДОСТЕ?

Рік  за  роком  відшукую  крила  ці,
Де  мій  запал  юнацький  горів.
Тільки  молодість  десь  загубилася  –
Залишивши  химерність  вітрів.

Де  ілюзії  світлі  здіймалися
Під  натхненням  рожевих  вітрил  –
Розпластався  пустир  -  гострі  зарості.
Всесвіт  мрії  від  глуму  закрив…

З  ким  ти,  молодосте?  Присусідилась
У  душі  веселішій,  легкій?
Майже  в  кожного  є  свої  діти  в  нас,
І  схід  сонця  –  вже  їх  –  між  ставків.

У  думках  же  своїх    вічно  юні  ми,
Квапить  рік,  мов  секундою  –  день.
Заспівай  мені  теплими  струнами,
Почекай,  чому  швидко  ідеш?

Прийде  мир.  Переможе  розхристана
Україна.  І  знов  –  диво  з  див:
Рожевіють  вітрила  на  пристані,
Нашу  молодість  ваблять  сюди.

Вірю  я:  в  чебрецях,  в  мальвах  з  м’ятою,
В  скрипі  гойдалки  з  рідних  дворів
 Вільна  юність  вкраїнська  буятиме
Серед  солоду  справджених  мрій…

/  Роздуми  до  дня  Молоді,  який  з  цього  року  в  Україні  перенесли  на  12  серпня./

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2022

Силою правди зі згоди небес

Вітер  у  мріях  кружляння  притишує,
Прянощі  степу  несуть  чебреці,
Запах  полинний  отавою  свіжою
Манить  качат,  що  пірнають  в  ріці.

Лину  до  тебе  молитвою-віршами,
В  поле  з  волошками  –  геть  голубе.
Ти,  Україно,  у  нас  найгарніша  бо,
Тож  бережи,  моя  рідна,  себе!

Так  надихаєш  до  світлого  ти  ж  мене,
Прошу  щоденно  за  мир  я  Отця.
Вірю,  що  воїн  загарбника  вижене,
Мир  запанує  в  густих  пшеницях.

Знову  розквітнеш  духмяною  вишнею  –
Силою  правди  зі  згоди  небес.
Вільною,  мужньою  станеш,  успішною,
Адже  підтримує  світ  весь  тебе!

Запах  полинний  отавою  свіжою,
В  прянощах  стріне  густих  чебреців.
Знаємо  точно:  тобі  –  бути  іншою:
Ворог  не  візьме  тебе  на  приціл!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2022

Кришталь-драже

Розгубить  дощ  в  траві  кришталь-драже,
(У  хованки  він  грає  без  упину.)
На  мальовниче  небо  та  чуже
Дивлюсь,  а  уявляю  Україну.

За  захист  дуже  вдячні  ми,  авжеж,
Душа  ж  постійно  бути  вдома  хоче:
Розквітли  вдома  ружа  й  бульдонеж,
(А  вікна,  як  раніше,  всі  у  скотчі.)

У  мами  злива  освіжить  садок,
І  слід  в  її  очах  –  чомусь  вологий.
Кришталь-драже  у  травах  гасить  дощ:
«Терпіння,  люди…  Скоро  –  Перемога!»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2022

У ПІСНЯХ - ЗІРКИ ЖИВІ

(  Пам’яті  Юри  Шатунова.)

Летять  до  ніг  пелюстки  від  троянд  –
В  останнє…  такі  чисті  й  сніжно-білі.
Душі  безмежній  не  сиділось  в  тілі,
Донизу  впала  зіронька  твоя….

Ллють  спогади-мелодії  в  мені
Із  юності,  цнотливо-особисті:
Для  друзів,  що  з  гітарами  в  під’їзді,
Магнітофон  виводить  «Сиву  ніч».

Відвертий  голос  –  ніби  з  нас  самих,  
Харизма,  усміх,  чуйність,  справжня  врода,
Мелодій  шарм,  що  кожному  «заходить»,
Бо  для  мільйонів  Юра  був  кумир.  

Рожевий  вечір  нині  –  кров’ю  світ,
«Нещадний  мір»  несе  твоя  держава,
Та    я  сьогодні  юність  проводжала,
Як  ноти  дощ  по  склу  писав  криві,
               Я  знаю,    у  піснях  –  зірки  живі…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951288
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2022

ХАРКІВЩИНІ

Обстріли.  Гинуть  мирні.  Ворожий  терор.
Вибухи  грізні  рвуть  житлові  масиви.
Харківська  земле,  хоч  запеклася  у  кров,
Міцно  стоїш  –  родом  бо  ти  –  не  з  лякливих.

Цінності  діляться  всі  на  «після»  і  «до»,
Хтось  на  війні,  хтось  для  людей  волонтерить.
Люд  визволяє  хтось  з-під  завалу  будов,
Смерть  обнуляє  все.    Війна  –  в  атмосфері.

В  літній  вінок  ти  вбрана,  у  пишну  красу,
 Тільки  кровиш  вся  –  б’ють  по  тобі  ракети.
Дітям  прокляті  смерть  і  каліцтва  несуть,  
В  жахах  не  снила,  рідна  земле,  таке  ти.

Харків.  Ізюм.  Коробочкіно,    Дергачі.
В  Золочів  б'є,  молиш  за  діток,  лелієш.
Тиша,  здається…  трохи  прошу,  відпочинь.
Відблиски  в  ніч...    серед  вогню  Балаклія…

Люба,  тримайся!  Син  твій  орду  віджене,
Харківщина  –  є  українською  й  буде!
Наші  молитви  –  мов  справжній  бронежилет,
До  Перемоги!  Кату  ж  –  Вищого  суду!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2022

ДУША ТВОЯ В КРАЮ, ДЕ СОЛОВ’Ї…

Не  знав  ніхто  маршрутів  і  стежин,
Що  довелось  на  чужині  шукати,
Ти  до  війни  страшної  не  дожив,
Опора  наша  й  захист,  любий  тату…

Душа  ж  твоя    в  краю,  де  солов’ї
Дзвінкі  веснянки  мають  щебетати,
Тре  мама  очі  втомлені  свої  –
Милуючись  самотньо  стиглим  садом.

Півоній  жар  ллє  рідним  до  судин:
Усе  солодко-тепле  –  не  забути.
Так  пахнуть  матіолові  меди,
І  миру  просять    працелюбні  люди.

Та  серед  тиші  –  спалахи  ракет,
Здається,  що  страшне  все  –  просто  сниться.
Згасає  не  одне  життя  людське,
Тривожно  тужать  голоси  дзвіниці…

Я  подумки  придбала  свій  білет,
В  один  кінець  задуманим  маршрутом.
Щодня  до  мами  потяг  мій,  але
Військові  радять  у  безпеці  бути.

Удома  –  теплі  спалахи  жоржин,
З  терпким  і  чуйним,  свіжим  ароматом.
…Ти  до  війни  страшної  не  дожив,
Молись  за  нас  із  раю,  любий  тату.

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950976
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2022

Зміївщина в жалобі

 Зміївщина  втрачає  хоробрих,  звитяжних  синів,
 Замість  серця  в  родини  тепер  –  невигойна  воронка,
 Занесли  ж  бо  до  двору  сліпий  папірець,  «похоронку»  –
 Молоденьке  життя  обірвалось  в  бездушній  війні.  

Не  пробачимо  ворогу  смерті  найкращих  солдат,  
Побратим  над  труною  …  І  втома  в  очах  геть  червоних:
 -  Спочивай.  І  пробач.  Бачиш,  площа  у  квітах  вся  тоне?
 Зміївщина  в  жалобі…  За  неї  життя  ти  віддав…

   Скільки  ж  буде  смертей?  Чи  в  жорстокості  світ  знавіснів?
 Кожен  метр  України  –  боронять  ціною  страшною,  
«Спи  спокійно,  солдате,  сміливий,  рішучий  герою!»  –  
 Зміївщина  вклонялась  в  пошані  синочку  в  труні…  


Слава  Героям!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2022

За ранок, хлопче, дякую тобі…

Знов  обстріл…  постраждали  Дергачі…
Коробочкіно    (б’ють  в  приватний  сектор!)
Рве  Золочів  боєприпас  касетний  –  
Лютує  ворог…  гатить  Пісочин.

Поранення,  руйнації,  крик  жертв  –
Воронка  замість  школи…  й    сум  глибокий…
Печаль  в  очах  із  втомою:    «Допоки?!
Коли  скінчиться  жах  війни  уже?»

 За  Харківщину  йдеш  в  щоденний  бій  –
Заграва  над  полями  ллє  червона…
Життя  та  смерть  зійшлися  Рубіконом,
За  ранок,  хлопче,  дякую  тобі!

Аж  стогне  від  знущань  свята  земля,
Родючі  ниви,  пещені  садиби…
«І  я  молюся,  щоби  ти  не  схибив,
Щоб  Бог  тебе  від  кулі  затуляв,
До  Перемоги  вів  через  поля!»  –

Молитву  цю  весь  край  мій  промовляв.
           …  Здригалися  уламки  серед  хліба.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2022

Сьогодні наші музи - не мовчать…

Горить  правдиве  слово,  мов  свіча,
Поет  сьогодні,  безперечно,  воїн  .
І  наші  музи  –  поруч,    не  мовчать.
Вони  –  це  дух  солдат  з  передової.

Лунає  українська  з  бліндажів  –
Поезія  чи  пісня  –  разом  з  нами.
Рядки  поета,  сонячні,біжіть!  
Несіть  слова  захисника  до  мами…

Кохання  силу,  вкладену  з  віків
У  вишиванку  –  почерком  красуні,
Кобзарський  запал,  Стусів  чи  Франків,
Тримай,  поете,  у  звитяжній  юні!

Поет  за  волю  зроду  не  мовчав.
І  в  цій  війні  вже  не  один  загинув...
 Палає  рима  в  серці,  мов  свіча:
За  мир!  Добро!  За  рідну  Україну!

/  Малюнок  з  інтернету.  Думаю,  це  поет  очима  художника./

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2022

Квітне степ

Як  квітне  степ…  Горби,  яри  та  балки
Хвилює  трав  махрова  цілина.
Сюди,  здається,  не  дійшла  війна  –
Терпкий  полин  сховав  в  лиман  русалку.

Ось  суховій  завив,  немов  заплакав:
Поніс  типчак  і  хвилі  ковили,
Умить  до  фарб  художника  лягли
Шафран,  волошки,  горицвіт  і  злаки.

Фіалки  степові  в  блакитті  льону
Не  зірвані,  не  здушені  ніким,
В  байраках  –  дерези  чагарники,
Квіт  терну,  що  дрімає  напівсонний.

Вогонь  від  маків  блисне  –  не  згасити,
Та  вкрив  гінкий  їх,  сизий  тонконіг.
Природа  –  посміхається  мені
Суцвіттям  розпашілих  гіацинтів,

Промінить  світле  й  тепле  зсередини!
Усе  навкруг  буяє  і  цвіте!
Хай  буде  мирним  твій  квітучий  степ,
Красуне,  чебрецева  Україно!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2022

Троянди - на добро

У  рідному  садку  в  тіні  троянди
Позую  на  світлині  рік  назад.
(Тепер  –  війна.  І  скільки  буде  ран  тих!)
Я  ж  серцем  рвуся  у  матусин  сад.

Півонія  червоне  око  мружить,
Голівку  примостивши  поміж  мальв.
На  тин  блондинка  примостилась,  ружа,
Зажурено  вдивляючись  у  даль.

Щодня  новини  –  лихо  ходить  краєм,
Чи  хто  таке  жахіття  уявляв:
«Звільняє»  від  житла,  дітей  вбиває,
Дівчат  ґвалтує,    знищує  поля…

Вечірнє  небо  в  спалахах-гірляндах:
Ракети  рвуться  в  селах  і  містах.
У  рідному  садку  –  цвіте  троянда,
Така  ж  яскрава,  ніжна  та  густа.

Півонія  –  дорідна  стала…  гожа,
Під  ружу  на  тину  ховає  сум.
Такий  народ  –  ніхто  не  переможе,
Який  плекає  працею  красу.

Увечері  –  тремтить  вогнем  лампада,
Матуся  Богу  каже,  що  болить.
І  кожне  слово  доньці  душу  гладить,
Крізь  відстань  –  сила  маминих  молитв.

Зі  мною  на  світлині  –  талісман  той,
Де  мир,  тепло...  Родинний  сад  цвіте.
 На  Україні  –  на  добро  троянди  
З  любов’ю  мати  садить  для  дітей…  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950169
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2022

ДЖМЕЛИНА ПІСНЯ ГРІЄ ЛИСТОПАД

Хоч  літо  проходить,
Стікає  сльозами.
І  долі  сіріють  –
Квіт  займеться  ще.
Джмелів  теплий  подих  –
Над  полем  із  Вами:
Йдемо  слідом  мрії,
Життєвим  дощем...

То  Божа  є  сила,
Його  відшукати  –
Рожевих  ілюзій,
Медовий    мотив.
Скажіть,  Ви  любили,
Як  джміль  волохатий
Виводить  на  лузі:
«Ж-ж-життя  моє  –  ти?»

Мов  сонячний  промінь
Пірнувши  у  очі,
Вогнями  торкнеться
Якась  таїна:
Мені,  ледь  знайомій.
Хтось  ніжно  шепоче:
«Горнися  до  серця,
Не  бійся,  пірнай!»

…Думок  жваві  зграї
Несуть  кіноплівку,
Жовтіють  світлини  –
І  сад  наш  опав.
Джмелину  ж  співає
Кохання  з  полів  тих:
«Ж-ж-жадана,  єдина…»
Хоч  вже  листопад…

Кохання  змарнілих
Зігріє  і  згаслих,
І  в  осінь  не  зрадить,
Хто  справжнє  зустрів.
Той  день,  де  любили,
Завжди  з  нами  разом.
Крізь  всі  листопади
Піснями  джмелів…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950094
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2022

МЕТЕЛИКІВ ЯСКРАВИЙ ВАЛЬС…

Вогненна  паща  –    все  фарбує  в  сіре,
Цей  випускний  написаний  за  нас:
Метелик  у  красу  та  світло  вірить.
На  фоні  згарищ  лине  ніжний  вальс.

Тепло  відчують  стіни  школи  рідні,
Тонких  беріз  знівечені  стволи.
На  дошці  –  зайчик  сонячний  опівдні,
І  клас,  де  вчитель  стільки  нас  хвалив…

Останній  вальс  весь  світ  сьогодні  вразить,
торкне  дарунок  –  від  дівчат,  хлоп’ят:
Розбиті  вікна…  почорнілі  класи…
Усьому  світу  докором  стоять.

Змужніли  у  війні  дорослі  діти,
Весь  їх  танок  –  сумлінням  говорив:
«Потрібно  зло  й  жорстокість  зупинити!
Сліпа  війна  зламала  стільки  крил!»

А  їм  би  щастя  в  пригоршні  черпати.
Стрічати  вранці  сонця  мирний  схід…
Страшна  війна  забрала  дім  і  тата…
І  виють  градів  голоси  лихі…  

Метелики  яскраві  край  безодні  –
На  мир  надія  мужніх  харків’ян…
Летів  танок  над  знищеним  сьогодні,  
 Та  вірила  в  дітей  душа  моя...

/На  знімку  -  останній  вальс  випускників    на  подвір'ї  зруйнованої  школи  м.Харкова./

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2022

Сьогодні дощ

Сьогодні  дощ.  Розмита  авеню
Дрімає  під  яскравими  вогнями,
Дві  сотні  кроків  –  зливою  між  нами,
Своїм  ключем  я  двері  відчиню.

«Бешкетник-дощ  під  вечір  підстеріг
Й  давай  немилосердно  поливати!»
…  Смак  піклування,  кави  аромати
Відчую,  ледь  ступивши  на  поріг.

 «Як  краплі  б’ють.  ..    сумує,  одинак  –
Так  хлюпотить,  аж  забиває  подих,
Хоч  він  сумної  ввечері  заводить,
Не  шкодить  нам,  закоханим,  ніяк…»

Вразлива  крапля  шибкою  тече,
А  ми  –  у  тиші…  ніби  у  пустелі…
Камін  палає  в  затишній  оселі,
Яку  відкрила  я  своїм  ключем.

Кохання  кожен  пише  власноруч,
Та  всі  love  story  між  собою  схожі:
 А  щоб  ніхто  коханих  не  стривожив,
Закриємось  з  середини  на  ключ.

...Геть  вимокла  французька  авеню
Романтика-поета  вічним  вразить.
Крізь  дощ  домислю  всі  забуті  фрази  –
Сьогодні  дощ…  Здається,  що  я  сню…

/Фото  Кристофа  Жакро./

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2022

СТО ДНІВ

Сто  днів.  В  руїнах  села  та  міста.
Скрізь    пекло.  Гул.  Виття.  Безсоння.  Стреси…
Та  ти  жива.  Ти,  нене,  «Азовсталь»!
Незламна  сила!  Віра!  Дух  поезій!

До  неба  лине  з  криком:  «Війнам  STOP!»  –
Дитяче  личко…  Справді,    янголине...
Ридає  мати  сива  над  хрестом  –
Вона  –  це  ти,  стражленна  Україно!

Ракета.  Вибух    Опіки  страшні…
Тортури.  Лютий  варвар  жертву  мучить…
І  кров’ю  сходять  сто  звитяжних  днів,
Ірпінь.  
             Ізюм.    
                       Гостомель.  
                                         Харків.    
                                                               Буча…


 Сто  днів,  як  в  обороні  наш  солдат,  
Вся  Україна  молить  за  сміливця.
 Щоб  Бог  на  мир  надію  світлу  дав  –
 Злу  в  світі  панувати  не  годиться,
 …Закон  життя  –  це  суд  страшних  злочинців!  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2022

БАГАТО ВЕСЕН ТОБІ, КИЄВЕ!

Сім  пагорбів  славетного  Дніпра
Та  куполи  у  золоті  і  блиску,
О  Києве,  слов’янських  міст  колиско!
В  твій  день  усі  вклоняємося  низько  –
Найкращі  риси  ти  в  собі  ввібрав.

Могутня  велич  Золотих  воріт,
Лишилася  з  правління    Ярослава,
Ти  –  не  старієш,  плечі  лиш  розправив  –
І  захищаєш  леґенем  державу,
Її  ти  завжди  крізь  віки  беріг.

Собори,  фрески,  образи  святих,
Оранта  в  християнськім  пантеоні
В  каштанах  білопінних  ніжно  тоне.
Хоч  ніч  була  тривожна  та  безсонна  –
Стійкий,  рішучий,  сильний  духом  ти.

Стежки  митців…  Андріївський  узвіз
Ввібрав  у  себе  розкіш  акварелі,
Лик  церкви,  що  створив  колись  Растреллі…
Війна…  Думки  занадто  невеселі,
Бо  знову  ворог  в  рідну  землю  вліз.

Та  не  зламати  воїнів  ряди!
Тобі  не  вперше  землі  захищати,
Невірних  візьмеш  у  міцні  лещата  –
За  Миколаїв!  Харків!  За  Хрещатик!
Весь  світ  навалу  вражу  осудив!

Захисники  –  за  рідне  –  як  один:
Дніпро!  Одеса!  Рівне!  Маріуполь!
Безтямно  ворог  аж  ногами  тупав,
Лишаючи  розруху,  біль  і  трупи  –
А  в  нас  –  весна…  Каштани…    І  сади…  


*До  1540-річчя  з  дня  заснування  міста  Києва.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2022

В чеканні журавлів

Пара  птахів  повертає  з  дороги,
Ноги  біжать  –  що  не  чую  землі,
Мир!  Важливіше  немає  нічого!
Стяг  розповість  про  хороше  без  слів.

Сонечка  ніжність  загралась  волоссям,
Я  ж  поспішаю  на  стежку  свою  –
Скільки  ж  усім  нам  пройти  довелося,
Ллються  дощем  сльози  тих,  хто  в  в  раю….

Перед  очима  –  зґвалтовані,  вбиті,
Гул  і  розриви,  дрижання  вікна.
Щоб  для  всіх  нас,  в  синьо-жовтій  блакиті,
Зараз  скінчилась  безжальна  війна.

Серцем  загляну  в  майбутнє  я,  Боже!
Вірю  у  правду,  бо  Ти  так  велів!
Знаю,  що  світло  й  добро  переможуть  –
Тож  дочекаюсь  своїх  журавлів!

/Надихнула  чудова  картина  землячки  Ірини  Маковецької./

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948851
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2022

Шарманщик

Блакить  вишиванки
 на  жовтій  афіші,
Співала  шарманка.
А  гріло  щось  більше…  

Тримайся  країно,
Для  нас  –  найгарніша!
хоч  сльози  невпинно
горнулись  до  вірша….

Звучала  шарманка,
Бажала  всім  миру,
В  блакить  теплу  ранку,
щоб  кожен  повірив.

Побач  добрі  очі  
крізь  крихітні  скельця  -
І  сонце  охоче  
До  тебе  всміхнеться!

Снарядам  і  танкам,
Про  мир,  мабуть,  всьоме…
Весніла  шарманка,
Крізь  сонячний  промінь...


                 Миру  та  добра!  
/На  світлині  -  харківський  шарманщик  Дід  Мазай  з  кроликом  Рижиком.  Відео  з  метро  дуже  тепле  і  сонячне./

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948827
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2022

ПАДАЮТЬ ВИШНІ…

Не  повернути  життя  нам  того,  колишнього:
Лютий  розхристаний  жертвами  ліг  під  стінами.
Бризнула  кров  невинна  достиглою  вишнею  –
Втоптане  в  землю  життя,  хижаком  знецінене.

Кроки  війни…  Йдуть  хвилинами,  днями,  тижнями,
Місяцем  пекла  вся  юність  в  боях  гартована.
Сльози  додолу  спадають...  чорніє  вишня  та  –
В  пустці  квартир,  де  цілі  родини  під  сховами.    

Сад  у  квіту…  білі  весни  здаються  ближче  нам.
Тільки  ж  чому,  підкажіть,  пелюстки  –  росинами?
З  жовто-блакитною  стрічкою  хрест  під  вишнею  –
Там  українська  краса  від  знущань  загинула…

Світ  весь  здригнувся…  І  молиться  люд  Всевишньому.
Захисту  дітям  дай,  Пресвята  Богородице!
Нелюда-ката  хай  із  Землі  буде  знищено!
…Падає  вишня…
                                                           Знову  життя  чиєсь  котиться.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2022

Жовтий діалог

«Призивала  до  порядку
Я  тебе,  а  ти  –  мовчав!»
Так  повчало  каченятко
В  жовтій  сукенці  дівча.

«Їж  цукерку!  Бачиш,  смачно?
Що  стоїш,  мов  на  свята?!
Виросте  із  тебе  качур
Український  дужий  птах.

Можеш  в  кошику  поспати  ?
Причесати  трохи  пух?!»
Сокорило  так  дівча  те,
Поряд  бо  –  найкращий  друг…

Сонце  бризкало  сліпуче
Ластовинням  на  обох.
Дві  безхитрісні  «чомучки»
Вели  «жовтий»  діалог.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2022

У РІЗНОБАРВ’Ї ВІЛЬНОЇ ДУШІ…

Він  пахне  матіоловим  медком,
І  піснею,  що  жайвір  тягне  в  житі…
В  підвалах,  змерзши,  снять  про  нього  діти  –
Про  МИР    шепоче  мати  до  ікон…

Тварини,  птахи,  квіти  та  вода,
Безхмарне  небо  –  на  Землі  все  суще.
Під  час  війни  це  розумієш  дужче:
Всевишній  душу  в  кожного  вкладав.

Яскраві  пензлі  грають  у  руці.
Ось  різнобарв’ям  поле  все  розбризкав.
Сокирок  рій  в  пахучому  любистку,
Ромашок  суміш  в  нотах  чебреців.

Русальний  тиждень  чарами  тяжів:
Зачервоніло  рутою  на  схилі,
У  росянім  коханні  захмелілі,
Сплелися  маки,  на  цупкій  межі.

А  ружа  гінко  тулиться  до  ніг  –
Красу  цю  непорочну  бережи-но:
У  ріднім  краї  –  річка,  сад,  стежина,
Для  тебе  завше  справжній  оберіг.

Із  нагідок  голівонька  руда
Всміхнеться  хаті,  що  складав  твій  пращур.
Мир  –  прийде!  Україна  в  нас  –  найкраща,
Бо  –  саме  нам!  –  Бог  вільну  душу  дав!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2022

БАЗИЛІК

Тут  мимоволі  огортає  спокій  -
В  могутній  величі  дрімає  Базилік.
Чи  знає  він,  чому  тиран  жорстокий
Мій  рідний  край  ракетами  пропік?

Чи  влада  засліпила  хтиві  очі,
Що  наказав  вбивати  звір  дітей?
І  чи  зупинить  світ  кривавий  злочин?
Питала  я  у  древності  про  те…

Утома.  Біль.  Йдуть  воїни  в  безсмертя,
Родини  захищаючи  свої.
Садок  в  квіту  зіщуливсь,  розпростертий  –
За  кожним  метром  тінь  чиясь  стоїть.

Зґвалтована  весна  садистом  лютим,
Склепила  очі  під  рябим  хрестом  –
Дай  відповідь  мені:  невже  це  люди?!?
Хто  народив  їх?  Виховав  їх  хто?

Мандрують  із  дітьми  переселенці,
Хто  вибратись  з-під  обстрілів  устиг.
Щоночі  страх  вповзає  в  їхнє  серце:
«Виття  сирени…  Стогони…    Хрести…»

…Я  не  стидалась  мокрого  обличчя,
Вся  Україна  вмилася  слізьми.
 І  слухав  храм  слова  йому  незвичні,
Та  розумів,  молюся  я  –  за    мир…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2022

ЩЕ КОЖЕН ДЕНЬ ВІД ВТРАТ ТОБІ БОЛИТЬ…

Мерзенні  руки  ката  аж  сверблять:
"Як  знищити  бунтарку  непокірну?!"
А  ти  вдяглась  в  блакитно-жовту  гладь
І  не  злякалась  хватки  бузувіра.

Сорочка  біла  –  квітами  в  саду,
В  ній  –  доброчесність  та  краса  дівоча.
Код  поколінь,  народу  вільний  дух  -
А  лиходії  це  відняти  хочуть!

Ще  гинуть  діти…  Жовті  колоски,
Серпом  безжальним  у  весни  відтяті.
Тягар  для  тебе  надто  заважкий  –
Щодня  втрачаєш  не  одне  дитя  ти…

Невинні  душі  –  тінями  в  блакить:
Він  жив.  Кохав.  Радів  сім’ї.  Дитині.
Так  кожен  день  від  втрат  тобі  болить,
Що  ти  кричиш  у  тузі  лебединій.

Своїх  дітей,  рятуючи  від  куль,  
Як  кожна  мати  –  підставляєш  спину…
І  не  скорити  ворогу  таку  –
Рішучу.  Гідну.  Мужню.  І  близьку.
Тебе  –  найкраща  в  світі  –  Україно!

…  Сполохано  сховалися  в  житах
Волошки,  що  з  рідні  небесній  сині.
А  ти  стоїш  із  вірою  в  Христа,
В  небесно-золотій  своїй  свитині.

/  Малюнок  Lise  Cleyn./

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2022

СТЕФАНІЯ

«Хай  під  мирним  небом  тепле  сонце  гріє!»  –
Заспівають  разом  безліч  голосів.
Світом  лине  гордо  наша  «Стефанія»  ,
Хоч  охоплені  війною  геть  усі.

Підхопили  пісню  у  незламнім  дусі,
Жвавий  реп  карпатський,  ніжний  фольк-мотив,
І  співають  в  знак  підтримки  вірні  друзі,
Мусимо  до  перемоги  з  ними  йти.

Українську  правду  несемо  до  Бога.
Просимо  смиренно:  «Отче,  захисти!»
Приведи  додому  воїна  живого,
Щоби  страх  безтямний  за  дитину  стих.

Весь  свідомий  люд  сьогодні  має  мрію  –
Щоб  тиран-диктатор  із  планети  зник.
…У  безсонні  ночі  мама  Стефанія
Вишиває  сину  оберіг-рушник.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2022

ВРЯТУЙТЕ ГЕРОЇВ «АЗОВСТАЛІ»

/акровірш./

Врятуйте  з  пекла!  З  голоду!  Пітьми!
Ракети  не  вщухають...  а  в  завалах  –
Яскравий  зблиск  –  душа  чиясь  в  цю  мить
Товаришів  назавжди  покидала.

Уламки,  дим…  води  ковток  знайти  б…
Й  почути,  як  батьки,  кохана,  діти?
Та    хворого  не  кине  побратим:
Евакуація  –  єдиний  шанс  їм  жити!

Гортає  дні  життя  для  всіх  Господь:
Екзамени  складаємо  щоднини:
Рятуй  сміливців!  З  них  очей  не  зводь!
Отець  Небесний,  чуєш  Україну?

Їй  кожна  смерть  –  сліди  незгойних  ран.
Вона  ж  дітей  для  миру  всіх  ростила,

Але    війну  нам  нав’язав  тиран  –
Закрий  щитом!  Надай  звитяжним  силу!


Обороняє  кожен  рідний  край,
Військові  наші  –  хай  не  знають  втоми.
Синів  ждуть  вдома…    Отче,  не  карай!

Тримайтесь,  дітки!  Просимо  щомить:
Азове!  ТРО!  Морпіхи!  Нацгвардійці!
Летіть,  молитви,  до  небес,  летіть:
І  порятунок,  віримо,    здійсниться!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2022

ГЕРОЯМ «АЗОВСТАЛІ»

Ні  хвилини  для  сну.  
Під  пекельним  вогнем  гарнізон.
Муки…  голод…  І  тінь  –
 Смерть  чатує,  стоїть  над  тобою.
Проклинає  весну
В  Маріуполі  мужній  «Азов».
Сльози  ллє  в  моря  синь
 Місто-привид:  «  Тримайтесь,  герої!»

А  від  ран    –  дикий  біль,
Кілька  сотень  від  спраги  горять.
Зброя  міцно  в  руках  –
Навіть  в  тих,  що  в  жару  ледве  дихав.
Щоб  піти  знову  в  бій,
Підіймається  кожен  солдат.
Збили  ціль  –  літака  –
І  радіють  гвардієць  з  морпіхом.

Рятували  дітей  –
Бункер  прихистком  був  місяці,
Дотліває  завод,
Але  спротив  у  нім  небувалий.
Не  забудьте  про  те,
Що  зробили  безстрашні  оці:
Вільний,  гордий  народ,,
Сила  духу  «щитів»  від  навали.

В  Бога,  люде,  проси
Порятунок  за  доблесть  і  міць.
Хлопці  –  ніби  рідня:
Сильні!  Дружні!  Міцні!  Витривалі!
Сльози  ллє  моря  синь:
За  державу  упав  горілиць
Серед  диму  й  вогню,
Ставши  тінню,  юнак  з  «Азовсталі»…
.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2022

Моїй мамі

Випало  випробувань  чимало:
Ця  війна  жорстока…  карантин…
Моя  сива  та  незламна  мамо,
Треба  –  з  Богом  в  серці  –  це  пройти.

Я  сама  вже  матінка…  одначе,
Ти  мене  борониш,  як  дитя.
Дивлячись  новини,  часто  плачеш,
«Ворог  знов  життя  чиєсь  відтяв…»

Гул  стоїть…  десь  падають  снаряди  –
Ти  ж  уперто  йдеш  на  свій  город.
Українській  праці  не  завадиш  –
Отакий  увесь  у  нас  народ…

Телефоном  з  Франції  прилине,
 Рідна  нене,  цей  вітальний  вірш.
Миру  побажаю  Україні,
Щоб  війна  скінчилася  скоріш.

Щоб  в  печалі,  рідна,  не  марніла,
А  раділа  миру  та  весні.
Будь  здорова  ти,  матусю  мила,
Так  потрібна,  рідна,  ти  мені.

…  Усміх  зморшки  радісно  розгладить,
Вирве  з  царства  смутку  та  негод.
Просиш:  «Боже,  зупини  снаряди  –
Адже  зачекався  наш  город.»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947197
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2022

У БІЛІЙ ВУАЛІ

Ніби  сніжну  вуаль  вітер  квіти  ворушить:
У  розкішнім  наряді  краса  між  заграв.
Налилась  білим  сяйвом  вродливиця-груша  –
Біловій  ніжну  панну  до  пари  обрав…

А  навколо  війна…  та  весну  це  не  спинить.
Аромат  рій  бджолиний  до  себе  притяг.
Буйним  квітом  стрічає  тепло  Україна  –
Хижакам  не  зламати  в  ній  силу  життя.

Гине  квіт…  в  ріднім  краї  вмирають  герої,
Не  віддавши  без  бою  ні  крихти  землі.
Робить  звістка  за  мить  чиюсь  матір  старою  –
Бо  її  мужній  син  за  державу  поліг.

Хто  ж  тепер  і  коли  сльози  горя  осушить?
Затуманені  очі  без  сну  матерів…
Не  розраджує  груша  попечену  душу  –
Від  снаряду  будинок  сусідній  згорів.

Тільки  правду  і  віру  не  знищити…  Кожен
Вірить  палко,  що  зникне  скажена  орда.
З  нами  –  світ!  Українська  весна  переможе!
Вітер  зранену  грушу  вуаллю  вгортав.

/Дякую  подружці  Шурі  Стрілі  за  світлину  поліської  груші./

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947030
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2022

МОВ УСМІХ ХТОСЬ З НЕБЕС ТЕПЛО ПРОСТЯГ

Згадаю  ранок  …  Босими  ногами  –
Біжу,  де  промінь  між  небес  заграв.
«Яка  краса,  дивися,  бачиш,  мамо,
Квітуче  море  пролягло  між  трав!»

А  вітровій,  здійнявшись  рано-вранці,
Від  насолоди  аж  на  землю  сів.
Радію  з  ним  у  білій  вишиванці,
Що  повторила  квіти  –  геть  усі!

Там  річка  ллє  блакиті  пеленою,
Ярами  так  казково  робить  згин…  
       …Моя  країно!  Стала  ти  сумною,
Як  вп’ялися  у  кровне  вороги…

Розчахнута,  в  осколках,  біла  груша,
Схилилася  на  хат  німі  хребти.
Порвали  тіло  –  та  не  вбили  душу  –
 Ти  мусиш,  рідна,  знову  розцвісти!

 Оце  б  на  ганок!  Босими  ногами  –
Та  кат  безжальний  мить  краси  забрав:
«Які  новини?»  –  Чую  голос  мами,
Квітуче  море  пролягло  між  трав.

«Надворі  –  спека,  вже  діждали  літа…»  –
Мов  усміх,  хтось  з  небес  тепло  простяг.
Під  мирним  небом,  спокоєм  зігріта,
Стояла  б  я  отак  усе  життя…


/Дякую  за  фото  Пані  із  Тернополя!/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2022

ЛИЛОСЬ КОХАННЯ…

Травневий  вітер  гладить  досхочу  –
Весняна  Україна  дуже  файна...
Тобі  на  вухо  ніжно  шепочу:
«Кохаєш,  як  раніше?  Тож  кохай-но…»

Даруй  цілунки  трепетні  мені,
Хто  знає?  Може,  зараз  –  це  востаннє..
Люби  мене!  Удвох  ми  на  війні:
Не  стримуй  жодного  свого  бажання.

Хай  почуття,  мов  витоки  вітрів,
Пірнають  у  шовкові  стиглі  ниви  –
Щоб  ти  у  них,  знеможений,  горів,
І  поруч  я  була  -  така  щаслива.

Лиш  ти  і  я…  Звільнися  від  думок
У  розкоші  тремтливо-ніжних  нив  цих.
Здається,  грім  війни  над  нами  змовк  –
В  безгрішності  любові  розчинившись.

Для  мене  ти  –  розрада  та  печаль,
Надійний  тил,  міцніший  всіх  ковчегів.
Лилось  кохання…  нас  навік  вінчав
Цнотливий,  невгамовно-теплий    легіт.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2022

Вклоняється земля…

Сьогодні  ти  рятуєш  Україну  –
Зі  зброєю…  Чи  може  волонтер?
У  себе  прихистив  людей  гостинно?
Чи  співчуттям  –  сльозу  чиюсь  зітер?

За  врожаї  нові  старанно  дбаєш?
Спускаєшся  в  завали  по  людей?
Пожежі  зупиняєш  в  ріднім  краї?
Завод  рятуєш,  як  земля  гуде?

Ти  возиш  день  і  ніч  вантаж  нужденним?
Воюєш  словом?  Дякую  тобі!
Щоб  зупинити  люте  і  скажене  –
Всі  засоби  підійдуть  в  боротьбі.

(  Ще  прадіди  чужого  не  чіпали,
Не  для  меча  була  міцна  рука.
Беззбройні,  скородили  землю  ралом  –
Ніхто  війни  "сусіда"  не  чекав.)

…Якщо  засуджуєш  жорстокі  звірства,
Немарні  кроки  для  людей  твої:
З  підтримкою  село  розбите  й  місто  –
Загоять  рани,  встануть  із  руїн.


Ти  з  України?  Франції?  Канади?
Американець?  Німець?  Чи  поляк?
Страшній  війні,  агресії  завадив?
Вклоняється  тобі  моя  земля.


Спасибі,  що  рятуєш  Україну…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2022

НЕСКОРЕНИЙ, БЛИЗЬКИЙ…

У  бомбосховищах  –  притихли  малюки,
Притислася  до  неньок  зграйка  жвава.
Ти  ж  слухаєш…    нескорений,  близький,
Як  немовля  в  підвалі  мати  бавить.
Дивуються  сполохані  зірки
Яскраві.

Звитяжний  стрій  тримає  «Азовсталь»,
Не  може  ворог  вдіяти  нічого.
Бо  українські  села  та  міста,
За  Маріуполь  моляться  до  Бога,
Здається,  дух  всіх  пращурів  повстав
За  нього.

В  руїнах  весь…  нескорений…  близький…
Здригнувся  світ  від  ран  твоїх  кривавих.  
Тривожні  весни  принесли  бузьки,
О  Маріуполю,    в  тобі  –  уся  держава,
Козацький  дух,  незломлений  ніким
І  –  слава!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2022

ПРОГУЛЯНКА

Південна  Франціє,  зелена  й  мила!
В  садах  із  ківі,  яблунь,  динних  нив.
Чимало  українців  прихистила
від  вибухів  скаженої  війни.

Клематіс  прифрантивсь  в  рожеву  шапку,
 Обійми  сонця  –  усміхом  мені.
Та  нагадає  біль  душі  кульбабка  –
Вона  така  ж…    удома…    навесні.

Ромашки  білі  –  радісні  та  мрійні,
Вдихаю  їхню  жвавість  запашну.
А  в  Україні  –  смерть,  журба  та  війни  –
За  що?!    Ніхто  допоки  не  збагнув…

Новини  –  серце  ріжуть,  ніби  лезо.
О  Боже  милий,  миру  принеси!.
Стрічає  Франція  озерним  плесом,
...Здається,  це  Лиману  ніжна  синь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2022

ЦЕ ВСЕ ВІЙНА

Журба  рве  душу,  мов  намисто,
На  скронях  –  срібний  іній  ліг.
І  доля,  звивисто-терниста,
Збиває  з  ніг…

Шляхи  снігами  засипає,
Руйнує  світ  весні  живій.  
Війна,  як  смерч    кружляє  краєм  –
Безжальний  звір.

А  крик  та  стогін  немовляти
Дорослим  –  докором  луна.
Вночі  не  можу  більше  спати  –
Іде  війна…  

Рве  серце  свічка  над  розп’яттям,
Весняний  квіт  ліг  в  сірість  плит…
Це  день  війни  шестидесятий
Мені  болить…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2022

ІЖЕ ЄСИ…

Благодатний  вогонь,    запалавши  над  Сином  Твоїм,
У  Господньому  Храмі  вірянам  надію  подав:
Згине  зло,  як  воскресне!  Віщує  нам  Єрусалим  –
Щезнуть  війни,  печалі  –  Твоя,  Боже,  воля  тверда.

Хай  незгасна  лампада  творить  Всемогутній  вогонь,
Кожен  з  нас  понесе  свій  життєвий  зароблений  хрест.
Та  сьогодні  ми,  грішні,  вітаємо  Сина  Твого  –
Що  во  істину  Божу  зі  смертного  ложа  воскрес.

На  Голгофі  за  людство  Син  кров  на  Хресті  проливав,
Україна  втрачає  в  бою  відчайдушних  дітей.  
Мудрий  Отче  Всесильний,    ти  праведні  робиш  дива  –
Захисти  наших  діток,  хай  кожне  у  мирі  росте!

У  руїнах  та  шрамах,  вдивляємось  з  вірою  в  синь,
Світло  істини    з  правдою  шириться  межи  людьми.
Світ  увесь  –  у  молитвах  до  Господа:  «Іже  єси…»
Хай  злетить  білим  голубом,  просимо,  сонячний  мир!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2022

ДІЖДАВСЯ

Я  знав,  господарю:  повернешся  –  не  зрадиш,
Пробач,  що  рідну  хату  не  вберіг.
Довкола  смерть  була…  стріляли  «Гради»,
Шматок  ракети  на  подвір’я  падав  –
Я  ж  не  пускав  нікого  на  поріг.

Страшна  навала  пирувала  містом  –
Повсюди  ґвалт,  насилля,  стогін,  плач.
Шукав  я  хліб,  заритий  на  обійсті,
З  калюжі  воду  пив  не  зовсім  чисту,
Шукав  я  їжу  –  вижити,  пробач…

Ні,  годували  люди…  Хоч  і  зрідка
Приносили  поїсти  і  мені.
Не  раз  борщу  насипала  сусідка,
А  потім  той  літак  з’явивсь  нізвідки  –
Й  за  мить  сердешна  вмерла  у  вогні…

Як    мародери  все  навкруг  трощили,
То  злим  я  став…  з  оскалам  хижака,
Щодень  довкруг  села  росли  могили…
Я  ж  вірив,  що  повернешся…  чекав…
Діждався!  Пес  радів  життю  щосили  –
Не  вбили….

/  Світлина  Love  Chernihiv  Чернігів./

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2022

РУДИЙ

Солдат  облізлому  коту  рудому  
Шептав:  «Залазь  в  окоп…  ховайсь  від  куль.
Тебе,  напевне,  виглядають  вдома…»
А  кіт  дивився  в  очі  вояку.

Його  вже  місяць  в  хаті  не  чекають,
В  будинок  вцілила  одна  з  ракет.
З  тих  пір  один…  о  доленько  лихая…
Життя  бездомне,  в  голоді  –  гірке.

Пригрів  юнак:  «Наляканий  ти,  друже!
Худий,  змарнілий...  Що  ж,  до  нас  ходи!
А  кіт  від  щастя  слізно  очі  мружив:
Русявий  хлопець  добрий  молодий...

Як  обстріл  –  знов  тварину  жах  охопить,
Шукає  кіт  шпарину  чи  діру,
Спостерігає  нишком  із  окопу,
Як  вправно  б’ється  захисник  і  друг.

Без  нього  кіт  до  їжі  не  ітиме  –
Сидітиме  без  хліба  та  води.
І  жартома  їх  кличуть  побратими
Поміж  собою  нишком:  «Два  рудих».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2022

З ВЕРБНОЮ НЕДІЛЕЮ!

У  день  такий  –  і  світлий,  і  хороший,
Коли  благаємо  у  душі  чистоти,
Молитвою  озвуся:  милий  Боже!  
Допоможи,  зціли  та  захисти!  

Хай  запанує  мир  на  Україні,  
Позбав  людей  випробувань  важких…  
На  милість  сподіваємось  святині:
Твоєї  мудрої  всесильної    руки.

Твій  Син  Ісус,  омивши  учням  ноги,
За  нас  віддав  свої  і  Тіло,  й  Кров,  
Сьогодні  б  людям  не  забути  Бога,  
Нести  смирення,  віру  та  любов.

Нехай  людські  думки,  такі  тривожні,
Вода  заллє  –  цілюща  та  свята.
Осмислено  прийшли  закони  Божі:
Терпимість,  людяність,  порядність,  доброта…

Зійдуть  з  Вербою  світло  й  Божа  ласка,  
Весна  зустріне  миром  та  теплом,  
Запахне  на  столі  духм’яна  Паска,
І  вся  родина  буде  за  столом…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2022

У ТИЛУ

Пора  гаряча  нині  на  селі  –
Нарешті,  дочекалися  погоди!
Під  вибухами  батько  сіє  хліб,
А  мати  –  обробляє  огорода.

На  Україні  лежнів  бо  нема  –
Живуть  тут  працелюбні,  добрі  люди.
 Їх  син  в  бою  тримає  автомат,
Вони  –  в  тилу..  то  ж  голоду  не  буде.

До  неба  батько  голову  задер:
Відпочиває…  бо  дістався  краю.
За  воїна  –  в  молитві  кожен  день:
Хай  Божий  щит  кровинку  захищає.

Старенька  мати  витирає  піт,
Сльоза  та  втома  застилають  очі:
«Спасибі,  Боже,  за  весну  тобі!
Уклінно  дякую,  що  бережеш  синочка.»

До  Перемоги  будемо  іти  –
Підтримаємо  працею  солдата.
І  доки  є  такий  невтомний  тил,
Відважних  та  звитяжних  –  не  здолати!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2022

У XXI сторіччі…

У  XXI  сторіччі
Ми  досягли  всього  сповна:
У  космос  линемо  велично,
Дісталися  морського  дна.

Диктатору  ж  цього  замало:
До  неба  ангели  летять…
Війну  криваву  розв’язала
Найкровожерливіша  рать.

Забула  заповіді  Божі:
«Живи  по  правді  й  не  вбивай!»
Прийшли  до  нас  часи  тривожні,
Закрила  хмара  небокрай.

Сльозами  Україна  сходить,
Грабіжник  рве,  зжирає  плоть.
Повстали  проти  зла  народи  –
З  усіх  країн  і  всіх  широт.

Хороше  згинути  не  може!
Весна  поверне  на  добро  –
Щодня  іде  зі  словом  Божим
На  захист  рідного  народ.

Крізь  горе,  біль  та  руйнування
Гартується  незламний    дух.
І  прийде  день  війни  останній  –
Розсіє  темряву  й  біду.

Козацьку  міць,  як  щит  одвічний,
Тарасова  ростить  земля.
У  XXI  сторіччі
Солдат  рятує  немовля…

/На  світлині  -  19-річний  солдат  рятує  немовля  у  м.Ірпінь./

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2022

Сонце в долонях

Я  пригорщі  сонця
Із  серця  віддам  українцям,
Черпатиму  в  жмені
Все  тепле,  що  тільки  я  маю,
За  всіх  Охоронців
Молюся  при  тьмяній  Божниці:
«Від  орд    навіжених
Звільніть  нас  у  рідному  краї!»

Хай  вимете  легіт
Поганські  загарбницькі  лави.
І  стихне  загроза
Для  світлої  долі  дитини.
Ми  є  оберегом
Для  світу  в  двобої  кривавім,
То  ж  висуши  сльози,
Всевишній,  моїй  Україні.

Наш  Харків  потоне
В  квітковій  красі,  як  раніше.
Азовським  прибоєм
Озветься  палкий  Маріуполь.
І  сонце  в  долонях
Всміхнеться  заквітчаній  вишні:
«Пишаюсь  тобою,
О,  земле  моя,  щедра  й  люба!»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2022

Герою

Місто  світла  та  квітів…  Не  схиляй  голови,
Не  зламати  сміливців  нізащо.
Любий  Харкове  наш,  ти  мужній  і  живи,
В  цілім  світі  для  нас  ти  –  найкращий.

Знов  розквітнеш  у  спалахах  сонця  та  клумб,
Відбудуєш  будинки  і  школи.
Не  здавайся…  протився  насиллю  та  злу,
Бо  таких  не  зневолиш  ніколи.

Оживуть  всі  альтанки,  фонтанів  розмай,
І  петуній  запахнуть  розливи…
Тільки  зараз  прошу:  оборону  тримай,
Стрій  бо  твій  –  бойовий  та  сміливий.

Відбудуємо…  будеш  в  ошатній  красі….
у  сучасних  обновах,    герою.
Тож  тримайся,  за  тебе  ми  молимось  всі
І  пишаємось,  рідний,  тобою!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2022

До краю магнолій

Очі  закрию  –  дорога…
Скрегіт  вагонів…  коліс…
Думкою  бродить  тривога
В  дощ,  який  плаче  навкіс…

           Шість  маріупольців  поряд,
           Розповідь  кожна  –  мов  схлип.
           Скільки  ж  ковтнули  ви  горя?
           Чи  все  забути  могли  б?

В  Рівному  затишна  церква
Зіткана  з  світла  й  тепла.
Ще  на  подвір’ї  не  смеркло  –
Подорож  далі  лягла…

                 Нам  не  забути  нікому
                 Втечу  з  країни  в  житті.
                 Біль  розганяли  та  втому  
                 Люди  привітні,  святі.

Запам’ятаю  довіку,
Як  автобанами  мчать
Мартін  з  серйозним  Седріком
Харківських  трійко  дівчат.

               Польща,  Німеччина  тануть  –
             За  горизонтом  не  зрю.
             Нас  прийняла  Окситанія,
             Місто  Кастельферрю.

У  Марі-Поль  та  Мішеля
Ми  у  безпеці  й  теплі.
Добре  в  гостинній  оселі
На  незнайомій  землі.

             Для  України  скінчиться
             Грізна  безжальна  війна.
             В  душах  усіх  завесниться  –
             Хто  бід  і  лиха  спізнав.

Снами  душа  видноколом
Бродить,  де  спалах  завмер.
Віримо:  з  краю  магнолій
Виведе  стежка  до  верб.

               Рідна  земля  буде  гріти
               Мудрістю  славних  дідів.
               Боже!  Хай  тішаться  діти  –
               Пагони  ці  молоді…

Силою  добрих  молитов
Радісний  світ  щоб  зрадів:
«Згинув  вітрисько  сердитий!»
Отче,  не  кидай  в  біді  –

         Дай  українцям,  нам,  жити!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944521
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2022

Світло моєї душі

Справжнє  світло  душі  –
Ти,  моя  Україно:
Аромат  споришів,
І  гніздо  ластовине.

Повні  жита  поля,
Жайвір  –  серденьком  б’ється,
Щоб  ніхто  не  стріляв,
 не  поцілив  до  серця…

...Та  вишневі  садки
І  хати  запалали.
Дим  та  сморід  їдкий  –
Суне  люта  навала,

Україно  моя,
Материнська  колиско!
Ти  садком  забуяй,
Не  корися  вітриську.

Гине  кращий  твій  цвіт,
Мирні  жителі,  діти.
Зброя  б’є  навідліт  –
Та  тебе  не  схилити…

Закриває  грудьми
Світлий  син  рідну  хату,
Донька  молить  за  мир,
В  сивині  тужить  мати:

«Душ  людських  не  губіть!»  –
Очі,  зведені  в  небо,  –
Миру  й  щастя  тобі,
Рідний  краю  вишневий!»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2022

Добро та світло переможуть

Добро  та  світло  знищать  підступ  темряви,
Ціна  ж  –  вражає:  голод,  біль,  хрести…
Хоч  обійдіть  сьогодні  грішну  Землю  ви  –
Сильніше  України  не  знайти.

Я  –  з  харків’ян,  тривожуся  Черніговим,
Хоч  Балаклія  у  вогні  й  Ізюм.
Та  щиро  вірю,  що  скінчиться  іго  те  –
Наступить  мир…  і  витремо  сльозу.

Ірпінь  та  Буча  запеклись  однаково,
За  Маріуполь    помолюсь  стійкий.
Як  стогне  ніч…    винищувачі  Харковом,
Мов  ненаситні  рискають  круки.

Сльозою  з  неба  жертви  зірка  падає…
За  волю  й  істину  –  ціна  страшна.
Кровить  країна…  з  бомбами  та  градами
«Освободітелей»  прийшла  війна.

Та  українські  люди  не  бояться  їх  –
Скрізь  Чорнобаївка  –  на  цьому  й  стоїмо.
Все  буде  Україна  !  Слава  нації!
Вперед,  до  миру!  Зичу  перемог!

Добро  та  світло  переможуть  темряву  –
Бо  ми  за  правду,  отже  –  з  нами  Бог!

/  Надихнула  картина  одного  з  українських  підлітків,  які  їх  малюють  для  підтримки  ЗСУ./  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2022