| Сторінки (11/1054): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
/переклад вірша Florentina Danu, Rumunija, Brașov /
Мені так часто говорили:
«В моїй душі багато світла,
Якби ж іще я мала крила –
То Ангелом спустилась білим.»
Хотіла б… Ангел злобу – знищить,
Замкне в міцний ланцюг печалі,
щоб душ ніхто людських не чавив.
Не попелив їх на кострищі.
Любов дарую людям – що ж ви?
Насію усмішок мільйони.
Болить мені: планета тоне,
Ненависть – жаром у підошви!
Безтямно йде сумна людина
Шляхи торує неповернень.
І віра слабшає до мене.
А від зневіри – крила гинуть…
То скільки б Ангел тут мій вижив?
Сум… крила падають… о Боже!
Він краще стане перехожим –
В сльозах і ранах… серед хижих…
Була б я ангелом…
Оригінал
Mi s-a spus deseori:
„În sufletul tău e multă lumină,
Dacă ai avea aripi
Categoric ai fi un înger coborât pe pământ.”
Oare?
De-aș fi un înger
Aș face să dispară toată răutatea pământului
Aș exila tristețea pentru vecie
Cu mii de lanțuri ca să nu mai frângă suflete după suflete.
De-aș fi un înger
Aș înzestra tot pământul cu iubire
Și i-aș impodobi grădinile cu buchete de zâmbete.
De-aș fi un înger
M-ar durea fiecare pas
Iar tălpile mi-ar lua foc de la atâta ură.
Pentru că lumea e oarbă e tristă e nechibzuită
Și se îndreaptă tăcută spre o cale fără întoarcere.
Credința în îngeri e din ce în ce mai firavă
Cu fiecare gând mai cade câte o aripă
De-aș fi un înger
Oare cât aș rezista
Într-o lume în care aripile cad una după alta
Iar îngerii devin doar niste trecători prin viață
Cu ochii triști și răni deschise...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2023
Україно! Квітом абрикоси
Забіліли вулиці твої.
Поливає дощик. Божі роси
До рясних готують врожаїв.
Різнотрав’я квітень м’яко стелить:
Весняною зливою притис.
І, піднявши личко карамельне,
Засвітився сонечком нарцис.
Листя викидає сад фруктовий,
Крейдяна сорочка у дерев.
Все для паски придбане, готове –
Бо іде Великдень до дверей.
Часничок простяг зелені пірця,
Чути дзвін схвильованих церков.
і здається часом, що вже мир це:
понад лісом терен – молоком.
Зла реальність не дає заснути,
Скільки ж буде ця війна іти?
Куп’янську! Авдіївко! Бахмуте!
Ви закрили землю, мов щити.
...Дощик поливає абрикоси,
Тулить Україну до грудей.
Падають на землю Божі сльози,
Суд страшний за кривдниками йде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2023
/переклад вірша Мілана Шеля зі Словенії/
Бач, люди на екрані... Дорослі, їхні діти..
Чоловіки, батьки там, діди, брати, сини
Племінників, онуків, коханих – крізь жахіття.
Вокзалом прикордонним рятують від війни.
Ось батько руку сина через вікно тримає,
А поїзд обороти пришвидшує свої.
Обійми розірвала некликана війна їм.
Нові міста, дороги, і світ чужих країн.
Військовий зрілий в формі на камеру погляне
І скаже: війни людству приносять стільки зла.
Повторює: насилля - погано це… погано…
Як хочеться, щоб мир був! Забути біль і плач.
Жінки. Разом із дітьми. Вони, здається, всюди.
Рушає хтось на захід, а хтось підкорить схід.
У невідомість їдуть, дітей рятують люди -.
Ведуть шляхи незнані – часи тепер лихі.
Вражають кадри відео: не знаючи нікого,
впізнаю я у погляді біду усіх століть:
на склі – долонька в потязі, страх пса, кота рудого,
і малюком притиснутий розірваний ведмідь..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979909
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2023
/вільний переклад вірша Ніколіна Савеська, Північна Македонія/
Була тобі зупинкою останньою,
яка ховала від утоми світу.
Й не знала, чи в мені шукав кохання ти?
Чи просто у комфорті ліпше жити?
Це сумно. Мрії бились об реальності:
постійності в коханні так замало...
Чомусь твої слова і вчинки марні всі,
Кривавив потиск рук... а я трималась.
Але я все одно тебе покинула.
І час поволі поглинав всі мрії.
Зітерті спогади не били силою:
програла битву… то ж вони не гріють.
Пішов… струснувши зранену за плечі ти,
Я на мільйон частин сіклась одразу.
Текло розчарування з мрій попечених.
Аж доки з дна, нарешті, піднялася.
Як довго ж я до себе поверталася!
Палка душа, ображена – хворіла.
У пошуку обходив ти квартали всі,
Бо ще не вірив силі перевтілень…
Повір, мене зустрівши, стане боляче:
в очах – зневага…Їм – тебе кохати?
Обіймів не чекай – уже не поруч я.
Без мене будеш… хоч і з усіма ти.
Тобі мою відсутність не заповнити.
І знаю: поміняємось місцями.
Благатимеш розбитої любові ти –
я обіцяю.
Оригінал:
RÉINCARNATION
Uvek sam bila poslednja stanica
na kojoj si stao kad bi se umorio od sveta
a ja nisam znala da li je tražio ljubav
ili samo privremena udobnost
tužno je, ali stvarnost je uvek rušila moje snove
u tebi nisam prepoznala večnost
dolazio si samo kad sam ja odlazila
krvarila sam od snažnog stiska tvojih ruku
ali ipak sam te ispustila
vreme te polako gutalo
i izbrisalo iz mojih sećanja
izgubila sam bitku
pobedio si me i tiho otišao
i razbio me na milion komada
godine su prošle dok se nisam dignula sa dna u koje si me ti gurnuo
dok ne vratim osobu koja mi je najpotrebnija
da se vratim sebi
a ti
jednog dana ćeš biti bolan
kada u mojim očima umesto ljubavi videti prezir
nikad više nećeš osetiti moj zagrljaj
i svi će biti blizu tebe
ali nijedno prisustvo neće ispuniti moje odsustvo
obećavam.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979812
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2023
На вокзалі - люду вдосталь.
Долі ж – не минути.
Краматорськ. Ракетний обстріл.
Жахом люди скуті.
Закривавлені платформи,
Стогони з вагонів.
Це ж яка така потвора
Била по перону?
Хтось у шоці. Без кінцівок.
Крик. І плач дитячий.
Рік пройшов. Та кадри ці він.
Уві сні ще бачить.
Вбитих, зранених – без ліку.
Поруч – перехожий
Мертвому прикрив повіки…
Де Ти, милий Боже?
Рік пройшов… У день скорботи
Молиться дитина.
У руках – вербовий котик:
«Миру Україні!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2023
/рондель/
На землю сходить сила Благовіщення,
Як віра в незбагненно-неземне.
І хай новини будуть тільки втішними,
Війна ж скінчиться, все лихе – мине.
Меди проллються над гінкими вишнями,
Веселий хрущ – хай крильця розімне.
На землю сходить сила Благовіщення,
Як віра в незбагненно-неземне.
Тривога людства лине до Всевишнього:
Невже війна у прірву зіштовхне?
Комахи ми, супроти Сили Вищої –
Благослови звільнитися з тенет!
На землю сходить сила Благовіщення…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2023
(вільний переклад вірша Пауліни Возар, Сербія, Čoka (Crna Bara)
Я йду… І все ж благаю: перед тим
Спали всі спогади, які на мене схожі.
Зів’ялій квітці – більше не цвісти…
Хай сльози болю рану не тривожать.
Одне бажання заповітне є:
Мені призначене – віддай вітрам буремним.
Закам'яніле – парость не дає…
Не згадуй імені мого даремно.
Прийми в дарунок декілька речей:
Розквітлий усміх (я ж ітиму наодинці!),
І поштовхом, що груди пропече,
Залишу радість – може знадобиться?
Одне прохання – доторком в уста:
Ти не шукай мене у схлипі весняному.
Мій погляд не зупиниться вже там:
в корі дерев, у схованці для грому.
Душа – життям новим колись задише,
а поки просить: тиші, тиші, тиші..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.04.2023
/переклад вірша Amra Zahirović, Bosna i Hercegovina, Banovići/
Мирні тіні танцюють,як вітер гойдає гілки.
В онімілих глибинах, сховаю тебе у собі.
І не зможу знайти... а без тебе цей світ не такий.
Тільки знаю: ти тут. Серця солод, кохання глибінь.
Вечоріє. І вітер затих. Не веде дивну гру.
Замість гілки – ритм серця продовжує вітру мотив.
Довга ніч пам’ятає тебе, ніби пісню стару.
Я тікаю від дум. Тільки в них ти ще мій. Мій в них ти.
Ти щасливий із мрій – світ крокує для нас, для обох.
А в реальності – пустка, і проклята тиша удень.
Ти існуєш і я. Не існує лиш наша любов.
Ти для себе живеш, в інший бік мене доля веде...
Я чекаю тебе. Серце стомлене прошу, відкрий,
Коли вигоїш рани минулого… встигнути б лиш.
Я постійно чекаю під бурі й життєві вітри.
Засинаю, чекаючи голосу, в думах: коли ж?...
Хто ми зрештою? Маємо вдвох іще шквал запитань:
Ми з тобою – це «ми»? Або я – лише я, ти ж – це ти,
Ти – єдина поразка. Несу я тебе крізь літа,
Неможливе бажання, яке – так і не зберегти.
Моїх мрій нездійснених сльоза одиноких мовчань…
Ти – молитва незгасна, найбільше із розчарувань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2023
Передзвони линуть велико́дні –
Чистять душі від страшних спокус.
Вірю: упадуть з дзвіниць сьогодні
Всі нечИ́сті – за добро молюсь.
Замурують зло церковні стіни.
Спинять пекло, кровопролиттЯ́.
«Отче, змилуйсь!» – в подиху єдинім
До небес лампади мерехтять.
Писанку малюю від стихії,
Розговітись – напекла паски.
Сподіваюсь. Вірю в Бога. Мрію:
Завесніє радістю таки!
Всі правителі та багатії
Врешті-решт, згадають про народ.
Україну порятуй, Месіє!
Досить смерті, воєн і скорбот.
Край козацький миру, волі хоче!
Вірю. Мрію. Саме цим – живу.
Відведи від нас, Пресвітлий Отче,
Силу зброї – Третю Світову.
Боже! Мирне сонце нам повернеш?
Хліб в поля? Блакитне сяйво плес?
Захистиш від заздрощів і скверни?
Великодня ніч… Христос Воскрес!
Хресною Ходою – знать церковна:
Особливе сяйво йде від риз.
Бризками освячує скоромне –
Боже Світло сіється згори…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2023
/квадратне римування/
Лети під стріху –
Щастя в дім заводь!
Твій щебет гріє
В дні війни тривожні.
Хай зброя стихне
Й захистить Господь,
Вертай надію
Людям, Пташко Божа!
Потоки крові…
Шлях людей важкий.
Спинити б ріки –
Врятувати грішних!
Ти з ран Христових
Рвала смерть – цвяшки.
За це довіку
В милості всевишній...
Війна… а в тебе
Трійко ластів’ят.
Летиш, безстрашна,
Дбаєш-грієш звично.
Весняний щебет
Слухає земля:
То Божа Пташка
Мир до хати кличе…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978766
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2023
Моє дитинство, хмаркою прилинь!
Пухнатою, як лагідне ягня,
Метеликом, що зранку доганяв,
Ти де сховалось? Може, у курінь?
Знайти б тебе! У сіні між копиць,
У листянім розмаї халабуд,
Чому шепочеш: «Все пройшло… забудь?»
Ти просто сон чарівний, що наснивсь?
Та ні! Ти ж – ось! Мій брилик – навздогін…
Копилю губи (знаєш: не всерйоз!)
Сліпим дощем ти між весняних гроз.
Зеленкою – зі збитих двох колін.
Над нами – незабутня мирна синь…
І навпіл переділений калач.
Та не впіймати вже тебе, пробач:
Де ж ти сховалось? Мабуть, у курінь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2023
Як тільки сонце припече сліпуче,
Біжу я до канави в очереті –
Прошепочу воді чарівне «Де ти?!»
І з’явиться на дні кирпата штучка:
У неї (як у мене!) є веснянки,
І хвостики, немов забрала в мишки,
Так морщить носик дівчинка потішно
Й чомусь постійно грає у мовчанку…
Я їй кажу: назвися для початку,
Тобі я пропоную вірну дружбу .
Скажи хоч слово, незнайомко. Ну ж бо!
Лише сміються теплі оченята.
Кумедно підіймаєш ліву ручку,
Коли свою я простягаю праву.
Мені з тобою весело й цікаво.
Дорослі! Тсс… Ти мій секрет, близнючко!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978251
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2023
Ти захищав свій рідний край, Андрію,
Схиляє голову у сумі весь Лиман.
Про вільну, сильну Україну мріяв,
Й віддав життя – єдине, що ти мав.
У наступ йшов… відбили Балаклію,
Поранення, контузії були.
А материнські душі геть німіють –
Ідуть сини геройські в янголи ..
Бійцю! Тебе проводять односельці,
В почесній варті – мужній побратим.
Душа легка окрилено несеться –
У Вічності свій спокій віднайти.
А друзі, що воюють в цю хвилину,
Рубцюють біль у серці – ніби шви.
Лунає гучно: «Слава Україні!»
«Героям Слава!» мертвим і живим…
Хай ворога козацький дух розвіє,
Бо Харківщина – український край.
І дякує село тобі, Андрію,
Ти справжній воїн, хлопче, спочивай…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2023
Як хочеться в минуле нам зганяти!
Поріг бабусин спогади зберіг ті.
Мене, маленьку, тішать козенята –
Збираю миті щастя я по крихті…
Поміж берізок – дві вертляві кізки,
Дідусь мітлу надійну в двір ладнає.
Мене ж лишити вдома просто ні з ким.
Отож йому вести козину «зграю»…
Кульбаби чую солод аромату –
Весняний шарм, що змушує завмерти.
Квиток дитинства – маю я віддати:
Скінчився термін у абонемента…
Далеких днів яскравих не відняти:
Усі були щасливі – не похмурі.
Замекає з дитинства козенятко –
В тепло забуте спраглих нас занурить.
…Як хочеться квиток в дитинство взяти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2023
Щитом – сухі ряди акацій ,
Неначе згорблені старі.
Який бентежний ліс уранці,
Щасливий, хто красу цю вздрів.
Кумедні, білі, мов курчата,
Розпушить котики верба.
Весна продовжує звучати
У зайчику, що пострибав…
А проліска міцну голівку
З-під листя вгору підняла.
Березова кора у цівках,
І пахнуть хвоя та смола.
За мир та волю молять люди:
Ген, першоцвіту день налляв!
Пісні пташині звідусюди,
Чекає рук свята земля…
Комахи щось ведуть бджолине,
Мотив – сам вітер їм приніс…
Із віт сосна дрімоту скине:
У сподіванні миру ліс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2023
У віршах на порталі
Поезії від Вільних
Війни страшні деталі –
Геройство й справжній біль в них.
В ній дух козацьких маршів
Сталевим грає м’язом,
Незламна віра наша,
Наука від Тараса…
Відстоїмо державу
Для миру й благодати:
Щоб в світі поважали
Стоять на смерть солдати.
Щоб мирне сонце вранці
Всміхалось в небі синім,
Й онук у вишиванці
Ходив тут, в Україні.
Іде війна за волю –
В ній кожен стане іншим.
У синьо-жовтий колір
Митець фарбує вірша…
Хай кулі Бог відводить,
Бійцям дарує пильність
І пише воям оду
Поет з порталу Вільних…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2023
Черпаю з вірша мудрість вічних догм.
Людських яскравих, самобутніх істин.
Бо Муза – це зоря цнотливо-чиста.
А дар писати дав людині Бог.
Черпаю з вірша мелодійний шарм,
Співає ліра в особливім ритмі.
З чуттєвістю продовжую творити –
В натхненні квітне трепетна душа …
Черпаю з вірша віру, міць, добро,
Кохання, пристрасть і вулкан емоцій,
Сльозу, яка бринить від щастя в оці,
Звучить рядок – життєвий ллє урок.
Черпаю з вірша і даю тобі
Солодкий, тільки мій, ліричний щебет,
П’янкі слова – благословення неба,
Бархани хвиль (якщо ж не заслабі!)
Черпаю з вірша сонячне… або
Близьке та рідне, бажане, звичайне.
Пишу про це… й молюся я ночами:
За рідних, мир, надію та любов…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2023
/копла/
Весняний хлюпіт дощ почав,
Розводи – в танці на воді,
а грім грозив.
У плюскоті – німа печаль
Порожніх, крадених надій:
Рясних сльозин…
Як бульбашка взаємне бо.
В любовнім сонячнім раю –
Б’є дощ косий.
Здавалось, почуття – у борг,
Вертали ж позику свою –
Дощ голосив.
І тонкосльозий лив потік,
Шукав утрату між імли –
Знайти не міг.
Чомусь найкраще у житті
Нам Вищі сили розвели:
Кохання – міф.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2023
/глоса/
«Тепер пора прощатися нам. Будень.
На білих вікнах змерзли вітражі.
«І як ми будем, як тепер ми будем?!»
Такі вже рідні, і такі чужі.
Я Вами дуже тяжко відболіла…»
Ліна КОСТЕНКО
Весняний шарм бузкового етюду,
І пристрасть незабутніх вихідних.
Прощальний потиск рук…і жар від них…
Тепер пора прощатися нам. Будень.
А погляд говорив – забракло мови:
«Забути все? А як? Прошу, скажіть?!»
Роса застигла у очах бузкових –
На білих вікнах змерзли вітражі.
Немов пудове щось здавило груди,
Яскраву млість подарував бузок.
У відчаї дзвенів останній зойк:
«І як ми будем, як тепер ми будем?!»
… Букети Вам вже іншій дарувати:
Мій телефон для Вас – не в мережі.
Але вертають спогади затято
Такі вже рідні, і такі чужі.
Чи кличе аромат і Вас щосили
У вихідні бузкові навесні?
Цікаво: пам’ятаєте? Чи – ні?
... Я Вами дуже тяжко відболіла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2023
Хоч ти давно не наша, та дозволь
Згадати споконвічних старожилів.
Ти стільки років вірно нам служила
У затінку замріяних тополь.
Від глечиків – рябить ошатний тин:
Блакиттю барвінковою укрився.
А пахощі рясного чорнобривця
Продовжують життям за мною йти.
Розчулює побачення старе –
Рука дівоча у міцній юначій,
Весняна злива спогадами плаче,
Хоч вже усіх історій не збереш.
Жили тут люди добрі та прості,
Здобутки мали й втрачені надії,
Я так давно прийти до тебе мрію,
Торкнутись білизни забутих стін.
Тепер у тебе – надсучасний стиль,
Висока огорожа – справжні мури,
Та спогад геть про інше серце бурить:
Хатино, ти розлуку нам прости…
До тебе зі сльозами підійду,
Заплачу за померлими старими.
І десь з небес обізвуться незримо
До нас, хатино, бабця і дідусь….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2023
/ТАВТОГРАМА/
Весняний ліс… на повні груди
Вдихає свіжий аромат.
В зеленім фраку – ніби франт –
Він для Весни – розкішним буде.
«Вродлива панна – справжня згуба:
Ваблива, ніжна, чарівна.
Вогонь в очах – така вона!» –
Ведуть мурашки працелюбні.
Вертлявий заєць по купинах
Вертає – раптом злі вовки?
Весна… лякливі русаки
Вже вигрівають сірі спини.
В тріумфі – сонячне багаття:
Вільшаний ґвалт досяг житла.
Вільха сережки одягла,.
Вітрисько рве пейзаж строкатий,
Весела пташка щебетала
Весняно-трепетне тобі.
Возіння гумових чобіт –
В калюжах рюмсаних підталин.
В струмку – кораблик паперовий
Веде маленький капітан.
Всміхаються гучним котам
Вербові котики пухові…
Вищать домашні – чорні й білі –
Весняне вкрили деревце.
Виводять пристрасний концерт.
Вони – в коханні знавіснілі…
Вовняні хмари – теплим плачуть:
Воложать трепетних беріз,
Весільний одягають ліс.
Вінки плетуть із мати-й-мачух,
Весні – найкращій на землі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2023
Сонцезахід. Жахливість барв. Ніч. Етюд.
Україна. І ворог. Війна. Жах зброї.
Скрегіт серця. Журба. Безсоння… Бахмут.
Вибух. Гуркіт. Окоп. На нулі – Герої.
Кроки. Смерть. Гул ракет. Осколки. Біда.
Спалах. Струс. Скрізь земля. Мінуси. Каліка.
Морок. Кров. Вічний сон. Молоді. Шкода...
Мати. Сльози. Молитва. Політ. Владика.
Біль руйнацій. Жертви. Заграви пожеж.
Ніч атак. Безсоння. Арта. БеТееРи.
Наше військо. Людська хоробрість – без меж..
Тепловізор. Донати. Дрон волонтерів.
Доброволець. Чийсь брат. Чоловік. І син.
Юний. Зрілий. Чи літній. Чуб посивілий.
Міць та стійкість. Душевний порив. Посил.
Твердість. Віра. Рішучість. ТРО. Збройні Сили.
Щем. Печаль. Боротьба. І незламний дух.
Куп’янськ. Харків. Ізюм,Чугуїв – тривога.
Побратим. Рятівник. Медаль. Одчайдух.
Українська весна. Добро. Перемога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2023
13 березня - день пам’яті святих сестер-затворниць
Марини і Кіри Берійських
Уславлені у Божій вірі
Відлюдниці, в молитві втішні,
Марина й преподобна Кіра
Жили по 40 днів без їжі.
Носили нелегкі вериги,
Підкресливши гріхів носіння.
Затворниці земні інтриги
Змінили Богові служінням.
На муки за Христа готові,
У келіях жили дві діви.
В Господній волі та любові
За світ молилися жахливий.
Марино й преподобна Кіро,
В раю ви, Господом зігріті,
Просіть для нас, для грішних, миру –
Щоб згасло це війни жахіття.
Щоб кожен знов у добре вірив,
Не будьмо, люди, й ми байдужі:
Пом’янемо Марину й Кіру,
Їх праведні, жертовні душі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2023
Ошатне селище. Двори відмінні.
Переспіває жайвір сіру галку.
Центральна – у весняному промінні.
Солодкі серцю милі, рідні Балки.
Ген, за зупинку – ліс шумить співоче,
Дарує людям стійкість першоцвіту.
Ти відведи війну з країни, Отче,
Дозволь громам весняним лиш гриміти.
Край трударів нехай живе щасливо.
Ось-ось – уже підспіють огороди.
Війну загасять теплі, мирні зливи,
Бо людям треба сіяти й полоти.
Війна… ще дуже важко всім морально.
Ковтаю спрагло пахощі вербові.
Від сонечка – у променях Центральна.
О Боже! Дай нам миру та любові
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2023
Зміївщино! Міцна і незламна,
Зеленієш, бо сонце й весниться,
В білі котики вкрилась вербиця –
Та болять твої рани і шрами…
Шпак на гілці виводить грайливо
Серенади чудовій, єдиній,
Мальовничій моїй Зміївщині –
Хай розквітнуть поля й щедрі ниви.
Кожен так за весняним цим скучив!
«Миру й злагоди!» – пісня кричала.
І молились мої зміївчани
За Донець і за сонячні кручі.
Хто не любить красу – просто вбогий.
Я б писала про край без упину:
«Будь щаслива, моя Зміївщино!
Віри! Злагоди всім! Перемоги!»
/Дякую за світлину "МЕДІА-ЗМІЇВ"/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2023
/вільний переклад Федеріко Ґарсія Лорки/
На крилах соловейка – вечірніх рос волога,
Спиває краплі місяць у світлі сонних мрій.
Під мармуром фонтану – зіркові діалоги,
У струменях цілунки рахують угорі.
І скромниці-дівчата прощаються у сквері,
зніяковілий погляд шепоче «Прощавай»
У сутінках дерева, що схожі на химери –
Під дзвони тихо тане надуманий мій рай.
Так, плачучи, тиняюсь у смутку тихих вулиць,
Незграбний Дон Кіхот чи… невтішний Бержерак.
У нескінченних вигадках – подумки рятуюсь,
А маятник-годинник твердить своє: тік-так…
Як голос мій торкнеться до ірисів – прив’януть,
під теплий захід сонця – оббризканий у кров.
Вбрання паяца й пісня… Від смутку – ніби п’яний:
Куди ти раптом зникла, моя палка любов?
Кохання вічно зболене , ти в гнізді павучім?
Чи сонце тягне в темінь у златі лап відтак?
Нездара безуспішний, немов хлопчак-Амурчик,
І сльози – ніби стріли, а серце сагайдак.
Нічого вже не треба, крім відчаю та болю.
Самотній хлопчик з казки кохання власне ніс.
Покинутий чомусь я залишився тобою –
Тепер моя домівка – забутий темний ліс…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2023
/ глоса за мотивами «Червоної рути» В.Івасюка/
А ніч на Купала здивує дарами,
Очистить від скверни священний вогонь
Мій Ладо, не йди! Так молила його
Щоб руту червону не рвав вечорами.
...Медово-червона, ясніша від зір,
Ця квітка кохання палає в уяві.
Вогонь із Купавою чарами править
Ти ж – в мене єдина, ти тільки повір
Там лісу і поля,й води сили ходять,
Протриматись треба до третіх півнів.
Та квітка для тебе потрібна мені:
Твоя дивна врода — то чистая вода.
Спокуса в очах – не знайду берегів,
Як в чарах хмільних у твоїх не втонути?
Ти - Мавка? Пильнуєш опівночі руту?
Кохання - бурхлива вода з синіх гір..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2023
Синь проліска – серед війни… отут..
З виттям хижацьким лютих канонад.
Війна… і ситуація складна.
Посеред пекла – зранений Бахмут…
У хижому вогні природа й люд.
Чатує смерть уже із трьох сторін.
Весняний пагін виліз між руїн –
Фортецею стоїть міцний Бахмут.
Криваві дні... Не до весни йому.
Не в зелені – закопчено-рудий.
Кричить: «Вогонь!» крізь гуркіт командир.
Здригається від гуркоту Бахмут.
Із кожним днем обмежують маршрут,
мов Апокаліпсис іде щодня.
Голівку синю пролісок підняв –
Вся Україна молить за Бахмут!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2023
Удвох. Скажіть, кохаєте? Невже Ви?
Тримайте руку трепетну мою.
Із Вами світом лагідно-рожевим
Іду... І злив життєвих не боюсь.
Примружилась рожева парасоля:
Закрила нас від заздрісних очей.
а дві душі, розчулені та голі,
Потік ловили… що на двох тече…
У проливні – «заговорила» зала,
( Краплини, кажуть, зараз вже не ті…)
Вони у дощ про головне сказали:
Є ти і я… і сила почуттів.
Хлистало… Весняніло від розмаю.
Бурхливо. Ствердно, наче перший грім.
Удвох. Невже Ви? Так, я Вас кохаю.
Веселка розливалася вгорі…
/ Картина Ніни Шаркаді «Двоє під парасолькою»/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2023
/на роковини смерті бабусі/
На поріг – весна, та білі крила
Вас несли за обрій в сині далі,
Звільнена душа у рай летіла –
Ви весни, бабусенько, діждали!
Прожили життя… дітей навчили,
Берегинею були по суті.
Птахом залишили кволе тіло,
плакала весна в безсилій смуті…
Все життя Вас пам’ятаю, мила,
(бо уроки – із дитинства взяті.)
Янголом за дивним небосхилом
Ви лишились для свого дитяти.
Березень теплом манив щосили,
Дятел щось веселе в лісі стукав,
А душа – до Бога лебеділа.
Знаю: Ви молились – за онуку…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2023
Кров, а не сніг по землі – ручаями,
Зброя смертельну загрозу несе нам.
Навіть в кошмарі таке не уявиш.
Ти ,Україно, в огнях і сиренах.
Лютого майже остання сторінка,
Березень – прийде в квіту мати-й-мачух,
Котик пухнатий розправиться стрімко –
Мирну б весну українцю побачить…
Серцем молитву за рідне промовте:
адже для зла наступають дні судні.
Крокус з-під снігу зорить синьо-жовтий,
З вірою в мир, у весну і в майбутнє…
/дактиль/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975229
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2023
Прощалася зима із нами,
Засніжена печаль лилася.
А ми тоді удвох не знали,
що в почуттів – її гримаси.
Сміялася, мела снігами
і кригою в життя вплелася.
Все тепле неземне зібгала:
Не бути нам з тобою разом…
У паморозі наша гірка –
кохання там розпочалося.
А зраджена зима прогіркла
Тужила про своє морозам.
Десь згублена ота жаринка,
що полум’я на двох розносить.
Кохання, що прийшло узимку.
бурульками ронило сльози.
«То що ж у нас не так, скажи-но?»
Ряснів останній сніг – зухвалець.
Лишали мокрий слід сніжинки –
Із нами так зима прощалась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2023
Відходить зимна Масляна
На зміну йдуть пости.
Благослови нещасних нас,
І, Господи, п р о с т и.
Наповнить світ смиренністю.
Сенс щирих молитов.
Звільни від зла й непевності,
Життя ж бо є любов.
Гріхи обсіли, зчерствіли,
Карає в смерть війна.
Веде життя шаленствами,
Пробач, Пресвітлий, нам.
Зі світу зійде темрява,
І запанує мир.
Всі молимося ревно ми:
Ти зглянься над людьми!
Пробач , о Боже Праведний,
Бездушних та глухих.
Добру цим світом правити,
Прости й мої гріхи.
Кому зробила боляче,
Пробачте мить образ.
Моє прощення сонячне
Дарую для добра!
У Прощену неділю цю
Звільнися з чорноти,
Душа добром наділиться,
Бог кожного простить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2023
Ой вертали з вирію лелеки –
В Україну шлях їм неблизький.
У війну летіли, в небезпеку.
Прикипіли до осель бузьки…
Клекотом заходились самиці –
Тіні залишились від дворів.
в чорноті лелечий край димиться,
аж веснянка стихла угорі…
Сіє смерть війна і стільки ран тих,
Відчай, біль притупляться коли?
Тріпотіли крилами мігранти –
Між руїн і грізних попелищ.
Та не кинули людей цибаті,
Звили дім на зраненій вербі.
Відбудують добрі люди хату –
Лиш скінчиться цей священний бій.
Жебонів до милої веселик:
«Не сумуй, піднімемо пташат.
Знову нас на колесо поселять –
Бо широка у ґазди душа…»
…Перше сонце погорільців гріло,
Люди в Божі вірили дива.
Принесли птахи на білих крилах
Їм тепло весняних сподівань…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2023
Весна не знала, що сліпа війна
Зламає мрії … і життя… і квіти…
Країна вся стривожено-сумна –
До перемоги просимо дожити,
Вже рік минав.
Природа зеленіла й проростала,
Весна не знала, що сліпа війна
Змете живе ракетами з підталин,
І запече Героїв імена –
Страшна ціна…
На таловинах – казка трав’яна,
Життя закличе проліском, щафраном.
Весна не знала, що сліпа війна
всю зелень перетворить на багряну,
Кровить вона…
Та Україна паростком до волі
Тяглася – голос впевнено лунав:
«Ми – не раби якісь покірні й кволі!» –
(Весна не знала, що сліпа війна…)
… Дивують світ весь верби та тополі –
Тож М И Р У нам!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2023
Чуттєво так прощалася зима:
Серцезворушним сяйвом горобин,
Вона була б прекрасною… якби
Війни страшної поруч ти не мав.
Рясні сніжинки – сріблом кришталю,
Чуттєво так прощалася зима.
Сліпучу вроду сніжності люблю,
що впала на замріяний Лиман.
Мороз в повітрі градуса тримав,
Сентиментальну вичавив сльозу.
Чуттєво так прощалася зима,
господар воза у колеса взув.
Чекаємо з ростками волю й мир,
О весно! Не в ракетах йди – в громах.
Пресвітлий Боже, зглянься над людьми!
Чуттєво так прощалася зима…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2023
Переспів твору Поля Верлена «Поетичне мистецтво»
У кожнім вірші – неповторна музика ,
Мелодії та чуйності – дует.
Повітряно-легкі слугують Музи нам,
Вони з поетом завжди – тет-а-тет.
Ти йди із ними, он тріпочуть крилами,
Знаходь слова без непорозумінь:
Тоді мелодії не будуть сірими,
Слова не перетворяться в німі….
За пеленою – блиск очей прекрасних тих.
Тремтить у звуках, розчинившись день,
Осіннє небо просить зір не гаснути,
І невагома синь зі словом йде!
У барвах вірш, не кольором – відтінками,
Митець так словом розписати зміг.
До мрії мрія – від валторн з сопілками –
Тікають з ним жорстокий дух, злий сміх.
Лазурні очі Музи – за коштовне нам.
Бо кожен вірш – то до нірвани крок!
Поетам бути завжди красномовними,
Енергією вабити добро.
Бажаю звуком вірша не сфальшивити,
Музичний слух цінується завжди!
І легкість рим неси для всіх красиво ти:
Строфа поета – справжнє диво з див.
Кохання, пристрасть у солодкім раї цім,
у ритмі – особливий світлий шарм.
ранковий вітер в музиці купається –
у м’яті й чебрецю дзвенить душа…
Якщо ж твій вірш до серця не доносить – це проза...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974674
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2023
На сороковий день після Різдва
Малий Ісус у храмі стрівсь зі світом.
Описано в Новому Заповіті:
Бог Симеону рай подарував.
Пророчить Анна про Месію вість,
Підтримує Марію-Діву Йосиф,
За первістка хвалу Отцю возносять
Всі – городяни, з сіл та передмість.
Богоприємець, взявши Немовля,
Відчує в Ньому Вищу силу й світло,
Став Симеон тоді Господнім свідком –
Бог через Сина люд благословляв:
«Хай кожен у душі з вас береже.
Закони, за якими треба жити:
Без зла та в мирі.. Ладьте, божі діти,
Не зазіхайте зроду на чуже…
Здорові будьте… Стрітенська свіча
Вірянам зцілить рани та хвороби,
якщо людина тільки добре робить.
Та стережись, як з Богом гру почав…
а Я побачу, як ви живете… »
… Прости нам, Батьку, всі земні провини,
І захисти стражденну Україну.
Даруй майбутнє для її дітей –
В ім’я Твоє, Святого Духу й Сина…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973863
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2023
/анапест/
Ти рукою торкнувся гітари,
Зазвучав кришталевий мотив.
Чи ти грав? Чи, здавалося, марив?
Захотілось у ноти ввійти…
Грають боєм рясні звуки-хвилі,
Ось, у штилі, звучить перебір…
Ллє мелодія… двоє безсилі...
За ці чари я вдячна тобі.
У очах, твого світу порталах,
Розчинилася сотнею зваб.
Чи душа твоя справді кохала?
Я багато зчитати могла б…
Але – ні… Тільки пісня говорить,
Голоси в ній дуетом злились,
Рвуть два серця – Закоханих? Хворих? –
У захмар’я… У музики вись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2023
Коли ми постаріємо з тобою,
я буду чути з молодості сміх.
Хвороби й неміч голуби загоять,
затоплять душі юною жагою,
ллє почуття, приховане для всіх…
Хоч юність у вбрання вдяглася інше,
кохання вогник із душі не зник.
Як непідвладні часу наші вірші
(вони у серця потаємній ніші!)
І крилами тріпоче голубник.
Два голуби у парі в ніжній сині
своє кохання вічність берегли.
З тих пір, коли по пошті голубиній
отримала «Коханій і єдиній»
із зошита в клітинку перший лист.
Ми воркували на даху старому,
подібно парі вірних голубів.
Зі школи проводжав мене додому,
я не віддам цих спогадів нікому –
за світ на двох я дякую тобі…
У зморшках… та чуттями не погасли,
не вщухла спільна мрія ні на мить.
З коханим я і в старості – прекрасна,
бо почуття нетлінні поза часом.
.. І пурхають два голуби: «Л ю б і т ь!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2023
/ віланела/
Бог в маківку вкраїнця цілував,
Жагою волелюбною помітив.
У ньому – сила й мудрість вікова.
Дружина – ніби мавка польова,
Гаптує вишиванки в дивоквітах –
Бог в маківку вкраїнку цілував…
Кобзар лишив для нас святі слова:
Кайдани споконвічнії порвіте!
У ньому – сила й мудрість вікова.
Земля, родина – в глибині єства,
це чинники, що стали монолітом:
Бог в маківку вкраїнців цілував.
Війна…а сняться воїну жнива…
Міцний народ щитом стоїть над світом.
У ньому – сила й мудрість вікова.
О, Небо… Плачуть мати і вдова ...
Страшна ціна, та Україні – жити!
Бог в маківку вкраїнця цілував –
У ньому сила й мудрість вікова.
... Дай, Боже, миру українським дітям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2023
Велично-сонний зустрічає ліс,
і вихором сніжинок грає лютий.
Цнотливу білизну дає землі,
щоб стежкою вести в напівзабуте…
Накриє річку панцир із крижин,
аби вода не бачила й не чула,
Як сніжний ліс у спалахах ожив –
відтворює краса моє минуле.
Сріблястий ліс закоханим радів,
та памороззю бавив теплі очі:
Зустрінуться два погляди – й тоді
Зимову казку ліс їм прошепоче...
Лілейні шати арками гілок
Сплітають спогад так, що стати ніде.
І хоч роками стежку замело –
Іде моя душа кохання слідом….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2023
Зеленаві, з відтінками м’яти,
Твої очі тривожать мене.
Все, що хочу, дізнатися, як ти?
Хай погане усе – обмине…
Повторю я тобі чи не вп’яте:
Бачиш? Срібло хурделиці в такт
пише ніжно на крижмі: моя ти…
Серед битв і зловісних атак.
Нам в мороз найлютіший стояти.
Чуєш, серця мого перестук?
Ще хижак наступає на п’яти,
я ж у м’яті твоїй п р о р о с т у.
Принесу мир до рідної хати,
Обійму, моя рідна, тебе.
Українка так може кохати,
що торкнеться любов до небес.
Очі-зелень, із відблиском м’яти
Міражем принесе сніг на мить:
«Хай молитва тримає в боях тих,
Справжня відданість – серце веснить.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2023
Не треба шукати захмарного щастя.
Воно – коло тебе, лишень роззирнись,
Ось– сонячний день, мирним хай він удасться,
Природа, родина – твій Всесвіт поблиз.
Цінуймо дари ці: хребти, ріки, плеса,
Красу, велич краю – і місто, й село…
Гармонію – щастя духовне й тілесне,
щоб сили й натхнення усім прибуло.
Захоплення, музика, спорт і мандрівки –
Всевишньому дякуй за кожне із благ.
Сьогодні війна… ворог нищить домівки…
Хтось втратив здоров’я, близьких, крім житла.
Країни дають нам свою допомогу,
Молитва зриває стривожену синь.
І мріємо всі ми про мир, Перемогу.
Про щастя для нас і нових поколінь.
І кожному, знай, по заслугам воздасться.
Страхи та хвороби – усі «в голові»,
З добра для людей, мабуть, зіткане щастя,
Працюйте, спілкуйтеся, дружно живіть.
Хай віра й надія – кріплять позитивом,
Даруйте родині тепло та любов.
Щоденно кажіть: «Я – живу! Я – щаслива!»
Людину для світла створив мудрий Бог…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2023
Блищали лютневі пір’їни, мов перли,
Ні Він, ні Вона не уздріли їх там,
Трагічність моменту осяяв ліхтар:
Кричало прощання, а губи – завмерли.
Сльозини змішалися на парасольці,
І шарм снігопаду для мрійників зник:
Кохання забрав бо навіки від них
Сам лютий… не жалував змучених доль цих.
В клубкові думок кожен знічено борсавсь:
За щедре та світле – спасибі тобі,
Чому ж зараз кожному йти в інший бік?!
Розбиті серця били азбуку Морзе.
Останні обійми надій вщент розбитих…
І тихе: «Прощай!», ніби болісний схлип.
Чому саме так? Адже разом могли б…
А сніг одягав у свої оксамити…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2023
Ти, Зимо, у війні страшній невинна –
Мерзенне серце враже крижане.
Твої ж сніги – так схожі на сивини,
що фарбували майже рік мене.
Тебе із найдорожчим розлучили?
Приходять рідні очі тільки в сни?
Ти, як і я, щоденно просиш сили,
не здатися жорстокості війни?
Здригаєшся, як люди, від сирени –
Вдивляєшся в тривожну синяву.
Та й у надії схожа ти на мене:
Молюся я за мир і цим живу.
Зима вкривала світ під білу крижму:
І вторила: «О, Боже, борони!»
А знаєш, до лиця обом нам, Сніжна,
Відтінок зимний в колір сивини…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2023
Здається, вечір одягнув жалобу –
Тонув у морі відчаю та сліз.
Порожнім їхав рейсовий автобус.
Сумну самотність у нікуди віз.
Із ранку не заладилось сьогодні.
Червоні очі – сльози? Недосип?
Роботи на дорогах йдуть ремонтні,
Ще й дощ немилосердно моросив.
Вибоїни трясли, вертало
болем..
Але душа була чомусь глуха.
Маршрут відвозив світле й несхололе,
Від того, хто насправді не кохав.
Дивились очі із небес скорботні –
Лилися з неба справжні ручаї.
Зіщулилась ображена самотність,
То просто день не склався… не її.
Промерзла, і морозить у суглобах,
(Рука Господня гірше відвела!)
Порожнім їхав рейсовий автобус,
Віз одиноке серце до тепла…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2023
«Мене водило в безвісті життя,
Та я вертався на свої пороги,
Переплелись, як мамине шиття,
Мої сумні і радісні дороги.
Два кольори мої, два кольори…»
Дмитро Павличко
(28.09. 1929 – 29.01. 2023)
Крізь вітровії – час чкурнув навтьоки.
Завіз мене у далеч паротяг.
Хоч кожен день дає свої уроки,
Мене водило в безвісті життя.
Де б я не був, молився все до Бога,
Бо Україну музою обрав,
Щоб квітнула у диво-кольорах –
Та я вертався на свої пороги…
Жахи війни убивчі та раптові.
Проникли під сирен страшне виття.
На чорноземи – впали ріки крові,
Переплелись, як мамине шиття.
Ми ж віримо: йдемо до Перемоги,
Щомиті наближаючи цей день.
Бо праведним шляхом Творець веде
Мої сумні і радісні дороги.
Не може смертний знищити нетлінне,
Отець Небесний дух наш сотворив.
Ще заспіває вільна Україна
«Два кольори мої, два кольори….»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2023
Клубок до горла та сердечний біль
Потокам сліз портал душі відчинять .
Ти думаєш: за що це все тобі?
Але в житті на все свої причини.
Та ти стоїш терпляче на ногах,
Хоч поливають стреси, ніби зливи.
Щоразу Бог тобі допомагав –
Веселка без дощу бо – неможлива…
Призначення у кожного своє,
А негаразди пройдуть… як і січень….
Господь науку кожному дає,
То ж не впадай в депресію та відчай.
Є плани щодо кожного в Творця,
Молись. Живи по совісті, правдиво.
Перечекай… скінчиться злива ця,
Добром розквітне… сонцем… позитивом.
Хай оберт знову день новий несе,
Радій дощу та посмішці малечі.
Май мир та спокій – щастя вічний сенс.
І дякуй Небу за буденні речі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2023
/переспів французької лірики Жерара де Нерваля./
О Людино! Ти гадаєш, в Галактиці – вищий розум?
І тому ти наважився раптом світ Божий кроїти?!
Твоя сила – для людства усього смертельна загроза,
Косить смерть через гонор сьогодні… що робиш зі світом?
Все, що створене Вищим Єством ти умій поважати:
Кожну квітку, звірину – вони є душею природи;
Все прийшло в це життя для гармонії та благодати:
«Все – чутливе!», щоб кожен гармонію справжню знаходив.
Страхи смерті, мов тіні чатують весь час за тобою:
Як посмів ти підняти хаос між Господнього ладу?
Нечестиві думки замість спокою ладили зброю…
Де ж взялося в людині створіння брудне та мерзенне?
І закрите повіками око для чорної зради?
Чистий дух крізь каміння проб’є вкрай зіпсовані гени!
…Щоб скарати того, хто Господнім законам завадив…
------------------------------------------------------------
Піфагор
/вільний переклад французького вірша Жерара де Нерваля/
Ти мислиш, люде… почуттями тонеш
Свобода, що в тобі – кайдани рве.
Одного не цурайся ти закону,
що на Землі усе, як ти – живе.
І серце звіра має дух у світі,
Душа у квітки – світло вікове.
Вселенською любов’ю все зігріте;
метал і камінь – людяність зове!
Ти зв'язаний у Всесвіті. Незримо
Веде тим крокам Пильне Око лік,
Щоб ти не став від злості одержимим.
Як тільки в роль Творця ти хочеш вжитись.
І хижий погляд зблисне між повік –
Так чистий дух зростає, кришить плити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2023
Скажи мені, будь ласка, Боже милий,
Чи буде знову в світі все гаразд?
Коли людина людяність згубила,
Від заповідей відреклася враз?
З’явились крадії та лиходії,
Зневага проступила до батьків.
І кожен з нас про мир та волю мріє,
Щоб пережити дні війни тяжкі.
Вся Україна – у могильних плитах.
Ридають поруч згаслі матері.
А заповідь: «Нікого не убити?»
Той, хто прийшов – він нелюд? Озвірів?!
Життя щось дбали люди… і – вигнанці.
Допоки, Отче, так страждати нам?
Достойні й мужні – смерті не бояться.
Але скажи: навіщо ця війна?
Повідай, як нам ворога любити,
що «рятувати» із вогнем прийшов?
Від дронів і ракет – згасають діти.
В середині, в тобі – постійний шок…
Яка ж бо Сила ріки крові спинить?
Щоб світ впустити мир до себе зміг?
У вірі та надії Україна,
що винний відповість за смертний гріх.
…До Духа, до Отця молюсь, до Сина –
Врятуй нас, Боже Світлий, триєдиний…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2023
/вільний переклад французької лірики Karolin Audace /
З-за обрію зорить Чумацький Шлях,
Спіймати б мрії в небесах сакральні!
Бо сенс життя – лише в твоїх руках,
І саме ти даєш йому реальність.
Для двох над морем зіткана зоря
На щастя парі золотити буде ,
щоб світлом темінь кожен розчиняв,
Кохання в світі – незбагненне чудо.
Чумацький Шлях людей благословить,
Він – солод, щем, яскраве світло Боже.,
Гармонія й любов двох половин,
Це справжній шарм для душ, в люстерці схожих, .
Чумацький шлях із далечі встає,
І сяють зорі дивні, каламутні…
У Всесвіті й твоє десь місце є –
воно дає надію на майбутнє.
Чумацький Шлях – Галактики краса,
Послань із космосу таких чимало,
Блиск неосяжний пише в небесах,
щоб людяності ми не забували.
МЛЕЧНЫЙ ПУТЬ
/свободный перевод французского стихотворения Karolin Аudace/
Открывает горизонты Млечный Путь,
В небе ловит он мечты и тайны.
Каждый человек – творец чуть-чуть,
Воплощая чаяние в реальность.
А над морем льёт Звезда Любви…
Растворяя тьму небесным светом,
Как опору счастья для двоих,
Мир прекрасный создавая этот.
Млечный Путь пусть всех благословит
Сладостью души и Божьим светом.
Пусть очарованием любви
Будут судьбы всех людей согреты.
Горизонты открывая вдаль,
Во Вселенной нам напомнит место
Млечный Путь… в нём каждая звезда
Будущее светлое окрестит…
Млечный Путь – Галактики душа:
Всё в ней совершенно… безупречно…
Загляни, безбрежность вороша –
Ценность ощути и Человечность.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2023
В пухнастій шубці від зими-кравчині,
На сніжнім вишиванім полотні
Всміхаєшся ти сонячно й дитинно,
Моя матусю – рідна Україно,
Яка красива ти в зимові дні.
Яскрава на тобі зимова хустка,
Коралями – завмерли снігурі –
Мов намистини, обліпили густо.
А сніг рипить морозно-свіжим хрустом:
Ану, таку красуню обігрів!
Рясними будуть хай врожайні ниви –
Бо землероби споконвіку ми.
У дітях будь своїх завжди щаслива,
Прищеплюй їм всі цінності важливі,
Хай прийде переможний світлий мир.
Твої поля,, засніжені хатини -
любов душі, Пресвітле Янголя.
Стежки дитинства теплі, швидкоплинні
І слово рідне – поколінь святиня,
Хай буде гідним твій, красуне, шлях…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2023
Щодня руїни – ніби в серце ніж,
та відбиваєш ворога ти вправно.
У шрамах лик твій мужній та незламний,
Наш Харкове, ти, мов Атлант стоїш.
Тримаєш небо – хоч ракети рвуть.
Містяни діють злагоджено, дружно.
Любов людей плекає справжню мужність.
Характер їхній – волю і могуть.
Пожежний, комунальник, санітар,
Військовий, волонтер – працюють гідно,
Ми не дамо тебе зламати, рідний,
і дай нам Бог утримати тягар...
Ти бачиш смерть. Той біль – мов сотні лез.
Та ти несеш виснажливий свій хрест.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971594
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2023
Дощить? Та ні, від гіркоти сльозить:
гелікоптер летить в обійми смерти.
… Ридають люди й плюшевий ведмедик,
дітей везуть швидкі в своїх каретах,
і давить крик вагою чорних зим.
Дитсад. Ранковий гомін дітвори,
та рок – життя і смерті зітре грані,
Для когось стане день чомусь останнім,
А іншим – шок, пожежа, рятування –
це гвинтокрил упав на Бровари.
Іще не знають фахівці причин
обірваних життів в один момент тих.
Лежать у квітах іграшки кумедні,
втішає рідних непохитний медик –
сльозить… не допоможеш тут нічим…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971405
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2023
Фізичні муки… ще й в душі болить Вам.
Чи рік назад хто думав про біду?
Полон… а мами зболена молитва,
підтримує одна незламний дух.
На чужині – і сніг сумної віє.
Та Україна звільнить – не журись!
Хай в кожнім серці жевріє надія,
що все страшне загоїться колись.
Знущання. Тиск. І холод. Їжі обмаль.
Та крізь вікно – хмарок небесна гладь.
Ти дочекайся, воїне, свій обмін –
Молитви материнської не зрадь.
Вона – з тобою. Поруч. Дні та ночі.
Замолить відчай… відведе біду.
Ось, чуєш? Вітер шепотить: «Синочку!
Тримайся, рідний, я тебе діждусь…»
Слова крізь сльози рвуть опівніч тишу,
Вплітаються в тривожні ваші сни:
Чекайте! Україна не залишить,
Ви всі для неї – доньки та сини!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2023
Як зберегти в собі людину,
коли невинна ллється кров?
В жалобі почорнів Дніпро,
зачувши стогони дитини.
Б’є звір у житлові масиви:
чи бачив світ таких нікчем?!
Кров мирних, як вода тече –
Тримайся, батьку, Дніпре сивий!
Працюють люди на завалах,
В очах утома, гнів і біль.
Відводив очі кожен вбік,
як неживого діставали…
Кривавили страшні руїни,
за мир Дніпро старий молив.
Під горем та вагою плит
стогнала ненька-Україна –
Б о л и т ь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2023
Пам’яті Вахтанга Кікабідзе…
/вільний переклад/
Нехай з роками сивина –
Зимі мене не залякати.
Не йде печаль рокам сумна,
З роками я стаю багатим.
Нехай з роками сивина,
Не йде печаль рокам сумна –
Роками я тепер багатий.
У віку був весь час в рабах –
Бо звик у справи я впрягатись.
Нехай я грошей не надбав,
Роками став таки багатим.
У часу був я у рабах,
І хоч я грошей не надбав –
Роками я тепер багатий.
Для друзів років не шкода,
Хоч з віком ліки став приймати.
Та їх нікому не віддам
Роками я тепер багатий.
Для друзів років не шкода,
Нікому я їх не віддам,
Життя моє на них багате.
Колись промовить календар:
Твоя зоря, на жаль, погасла.
Дитячим я рукам віддам
Мої роки – моє багатство.
Як засумує календар –
Дитячим я рукам віддам
Мої роки – моє багатство...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2023
Удар. І хмарочос згорнувся вниз.
У пастці кам’яній – дорослі й діти.
Кричав від жаху зранений під’їзд,
не в силах жертв навіки відпустити,
і звіра кляв.
Від ран, каліцтв – здригалася земля.
Без снігу майже. Сива. Заніміла.
А ненаситний виродок стріляв
і нагло смертю сипав, здичавілий,
на янголят…
Стискалось серце. Стукала біда.
Вмивали сльози береги Дніпрові,
бо крові мирних нелюд зажадав.
Кришились стіни, ніби сірникові
на Василя.
«Птахи надію людям принесуть,
Болить бо Україні так від ран тих…
потвору ж – зачекався Вищий Суд.
Поверне зло до нього бумерангом!» –
Бог промовляв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2023
Батько заховалися ген за пирогами –
Символом багатства й щедрості вони.
Почет із «Маланкою» все жартує з нами,
В рядженому гурті – парубки-сини…
Йде Орач з чепігами, а Сівач – з сівцею,
Журавель – із Дідом, ще й страшний Ведмідь.
Віншування ллються нам, а ґазда за це їм
Міх гостинців сипле: «Діти! Розділіть!»
Другий гурт – дівчачий вже – з «Василем» блукальці,
Під вікном співають – їм до хати – зась!
Пахкотять гречаники на свинячім смальці,
Побажанням збутись – «мекає» Коза!
Дійство споконвічнеє дійде хай до тебе:
Міць, характер предків прийдуть з давнини.
Величчю вкраїнською справжнього Вертепу
Запалають, вірю, доньки та сини.
Знов Василь Маланку поведе між хатами,
Спалахом різдвяним стріне молодик.
Величальна предків коляда лунатиме:
«Миру, Україно! Віри в Новий рік!»
/Картина "Вертеп" Івана Горобчука./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2023
Славні люди, українці!
Можна Вам защедрувати?!
В животрепетній щедрівці
Всіх гараздів зичу в хату!
… Щедрівочка щедрувала
Теплу радість віншувала.
Все молила Бога щиро:
Миру, миру, всім нам – миру!
Припадала до порога –
Вір, настане Перемога!
Сонце сяє між діброви:
Рік засіється добром вам!
Щоб родило людям хлібом,
повнився сарай і хлів їм.
щоб з кутею та узваром,
наш козак гопак ушкварив.
Діти мирно йшли до школи,
колосилось рідне поле.
щоб усе відбудували,
щоб з країн чужих вертали
на свої родючі ниви.
Щоб жили всі без війни ви!
Щоб з’єдналися родини –
З Новим роком, Україно!
Всім – здоров’я! Тихих ранків!
Щедрий вечір! Йде Маланка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2023
Здавили нас війни вузли тугі,
Боронять рідне діти України.
Я ж подумки складаю щохвилини
Рядки, що ввійдуть в переможний гімн.
Мотив у ньому мужності й звитяг,
Козацький гарт і міць в глибинних нотах,
Верби й калини віковічний доторк,
Жага до волі, хоч ціна – життя.
Франко, Шевченко, Чорновіл і Стус –
Живуть сьогодні в правнуках-героях,
Вони – незламний дух передової,
На бойовому надскладнім посту.
Ти, Отче, бачиш наміри благі,
Ми – за своє. Чужих земель не треба,
Вся Україна молиться до Неба
За Переможний український гімн.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2023
Не спиться. Сон війні віддам
під вітру жалібне виття.
Десь там – штурмують Соледар –
Снаряди рвуться і життя.
Весь край кривавих божевіль
від безпорадності завмер.
І гасне погляд сніжних вій,
у тих, кого збирає смерть.
За штурмом штурм у мерзлоті,
яскраві спалахи різкі,
там не лишилось цілих стін…
Звитяжний дух захисників
тримає пекло. Лють зими
Змішала вибухи і люд.
О Боже, Боже… де ж той мир?
Не сплю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2023
З розбігу у дитинство босоноге
Занурилась під сотні теплих дум.
Там, за селом, дрімали дві дороги –
З бабусею за руку ними йду.
За обрій, розімлілий сіножаттю,
Сором’язливо сонця край сідав.
Ходили поруч бусоли цибаті,
а соловейки тьохкали в садах.
Чи думали тоді про нас, бабусю?
Чи щось згадалось власне, молоде?
Та я до тих доріг щораз тулюся,
Де мудрість Ваша стежкою веде.
Бо захід сонця неповторно-ніжний
і два шляхи – дитинства вартові.
Здається, що біжать дитячі ніжки
В козельково-ромашковій траві…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2023
Мороз припік. Промерзлий вщент окоп.
Зболіло серце матері за сина.
Воно, стражденне, молить щохвилини
про захист від снарядів та хвороб.
Щодня в молитвах мамине-палке,
Доноситься сльозами все омите:
Ми стоїмо щитом усього світу,
Закрий же, Отче, від страшних ракет!
Ти – Світло наше, захисти людей.
Геть виплакала очі я старечі.
Усі думки – за справжній мирний вечір,
Який додому сина приведе.
… Розчулений мороз мерщій втікав,
Гарячих слів не витримав, зухвалий.
А материнське світло так палало –
що десь зігрілись руки юнака…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2023
Скоро Зірка в піднебессі
Сповістить прихід Христа –
На порозі мій похресник
Всіх з вечерею вітав.
Сніг для настрою мете їм,
(Поруч з ним – мала сестра)
Горщик в хустці із кутею,
І Різдвяних кілька страв.
Зайдуть урочисто в хату,
Сніг внесуть на хутрі шуб:
«То просили батько й мати,
До вечері й я – прошу!
Сніп-Дідух – несе достаток,
Білий хліб – укрив обрус,
Щоб у купі рік діждати,
Жити, як звелів Ісус!»
Гріш, смаколик… я – хрещена,
Обдаровую малят.
Зірка заяснить черлена:
Хай в житті панує лад!
… Хоч похресник мій жонатий,
Згадую Різдвяний шум.
Як « Просили батько й мати,
До вечері й я – прошу!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2023
Українську має кров –
Вдосвіта не спиться.
Трохи більша за відро
Бабці помічниця.
Жваво скаче від дверей,
Наче зверне гори!
Погодує всіх курей,
Випустить із двору.
Півень їй кукуріку
Радісно горлає:
Щиру, лагідну, стрімку
Знають у сараї.
Швидше, мабуть, від оси
Мчить маленька дзига.
Два рум’янці, дві коси –
День шалений плига!
Обрій тільки запалав,
Мчить когут до хати:
Просинайся, гей, мала!
Йди нас годувати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970296
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2023
Захиснику! Бійцю! Солдате! Синку!
І донько української землі!
На фронті не уквітчана ялинка,
Сичать довкола хижі кулі злі.
Молитва щира лине до військових,
Коли годинник північ дзвінко б’є.
В гірляндах зір, що мерехтять казково,
Ви прочитайте «Дякую!» моє.
Вклонитися за хату теплу хочу!
За сон тривожний, та домашній мій.
Без сну й спочинку – ви на варті ночі,
За Україну йде щоденний бій…
Хто мусив цій війні життя віддати –
Нехай в раю свій спокій віднайде.
Чиясь дитино, ти була солдатом,
Лишайся вічно в пам’яті людей!
Печуть вогнем невинні мирні жертви,
І кров дітей, Господніх янголят.
Жагу до волі в нації не стерти,
Допоки є свята її земля.
Здоров’я вам, бійці та захисниці!
Палкі молитви чують угорі.
Задумане у ніч таку – здійсниться:
«До Перемоги в доленосний рік!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2022
У когось феєрверки й блиск гірлянд,
Шампанське, фотографії відверті.
а в Україні ж – знову рве снаряд,
І хтось рятує зранених від смерті.
Жульєн гурмана запахом манив,
Розкішні сукні… «Щедрик» в ресторані.
Не сплять до ранку втомлені сини,
І б’ють «Шахедів» на льоту старанно.
Магнат коханій віллу дарував,
Доньці вдягав на шию діаманти..
«Привіт усім! Живий!» - оці слова
Із фронту мріють чути жінка й мати..
Із сильних світу – хтось там зубожів,
А хтось – «піднявся» , дотягнув «по блату».
Багаті духом спали в бліндажі –
Щоб зранку стало сили воювати .
Йшов двадцять-двадцять третій по Землі,
Десь – бачив рай, деінде – світ жорстокий.
…Окоп у сяйві місяця білів –
І чулось українське: «З Новим роком!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2022
А за вікном – похмуро і сльота,
Прогірклі думи про воєнну зиму.
І поряд негараздами отими
З Прийдешнім хтось із друзів привітав.
В душі у нас таке, як за вікном:
Сльозить від втрат, від вибухів смертельних.
Розбиті ТЕС, зруйновані котельні –
Стьмяніли фарби для людей давно.
Прильоти вражі – руйнівне лото.
Горіти в пеклі тим, хто смертю дмухав.
Стоїть народ. Його незламність духу –
Це віра в себе й силу молитов.
Бажань у нас Всевишній не питав:
Вони щодня в небес обитель линуть.
Усі думки за мирну Україну.
В ім’я дітей, із вірою в Христа…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969595
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2022
О Боже милий! Чуєш, голоси?
Спини війну! І захисти від болю!
Благослови! Дай витримки і сил
Пройти тяжкі випробування долі!
Зціли нам душі, скривджені до ран!
Нехай вдова і мати не голосять,
Щоб в наглій смерті люд не помирав,
Спини жорстокість і свавілля… Досить!
Кров України ллється… Кожен метр
Вертаємо і платимо життями.
А світ, здається, в подиві завмер.
Не може все ніяк прийти до тями.
У жилах стигне кров від лютих битв,
та вистоїть, мов сталь, боєць. Повір нам!
І молять голоси одне: аби
почути знову – Україна м и р н а!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2022
Ворожий тил. Зі смертю – сам на сам ти.
Пластидні зорі в спалахах зіниць.
Дрижить земля. Працюють диверсанти.
Змужнів юнак… як у боях змінивсь…
За північ. Виліз місяць срібноперий,
Яскравим сріблом освітив об’єкт.
Ти віддаєш життя до рук саперів,
І знаєш: помилка – усю команду вб’є.
Та на завдання група знову йтиме,
Не раз уразить небезпечну ціль.
З тобою поруч – мужні побратими,
Сміливі, дужі, впевнені бійці.
Що ж трапилося з ними і з тобою?
Зі смертю ви щодня були на «ти».
…Ішли до зір незломлені герої,
Щоб Україну з неба берегти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2022
Летять з небес тендітні та безстрашні,
ясніші від обмерзлих ліхтарів,
сніжинки – мов пелюстки від ромашки,
Все мріють, щоб жорстокий світ добрів.
Пухкі, лапаті, у балетних пачках…
Пуанти їх несміло місять бруд.
На вулиці +5 – сніжинки плачуть,
Коли на землю падають сиру…
Коротка мить – і їх забудуть люди,
Таку красу хтось карколомно стер.
У пелюстках ромашок тоне грудень,
Знавець краси… експерт… гурман… естет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2022
О Новий року, йдеш до нас? Агов!
Чекаємо новин від тебе втішних,
Ти забарився… Під дощем – і пішки?
В календарі п’ять аркушів всього…
Гостинні ми для друзів. Ось – хліб-сіль.
Хоч в укриттях через війну в підвалах,
на тебе Україна вся чекала –
Ти ж відведеш від неї біди всі?
Кістяк будинку, шкіл німий каркас –
Кривавий кат в сусідах на біду їм…
Все знищене – народ наш відбудує,
Тільки прошу: позбудься хижака!
Глянь, у війні як рік цей постарів!
Йому страшне дісталось, бідоласі.
Ти, сподіваюсь, пристрасті погасиш?
І буде мир в твоїм календарі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969409
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2022
Розгонить місяць хмарні каламуті,
Бо на гостину в край мій завітав.
Освітить український сплячий хутір,
І соболині стріхи на хатах.
Зимі в догоду – снігу господині,
Він покрив білий ніби насинив.
Дерева вгнули обважнілі спини,
Зморило поруч, в напівсні, тини.
Біля дверей – у ріст людський – замети,
Не випускає грудень за поріг.
Не засмутило це ніяк поета,
До ранку від натхнення той горів…
Сліпучо-милу кралю незабутню,
у мріях палко місяць обіймав.
Від залицяння – аж сріблився хутір,
Така вона вже звабниця-Зима…
/Надихнула картина Юрія Прядко «Сплячий хутір»/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2022
Моя бабусю, мила берегине,
Ви – та, хто душу всю у мене вклав.
Уже моє життя під осінь плине,
Та згадую я стежку край села,
Для мене там – початок України:
Блакить небес любила ще мала.
Гортаю спомин світлий обережно:
Спиваю світ дитинства весь, до дна.
Веде мене, маленьку, сива стежка…
Давно не має поруч Вас, однак,
Невидимо йдете зі мною теж Ви,
Ви – ангел мій, в житті я – не одна.
Минуло літо… В золотаву осінь
Зі шляху, як з орбіти – не змину.
Мені тепер роки чомусь приносять,
Прогірклість деревію, полину,
Закрався холод, й ноги - ніби босі.
Частіше рвусь думками в давнину…
Війни оскал хизується звіриний,
Та скільки б кров річками не текла,
Зневолити не зможе Україну,
Хто зітканий з брехні, зі скверни й зла,
Народ за ґрати весь він не зачинить,
Не знищить ниций першоджерела!
Молися в небі, рідна берегине,
За стежку України - мир, талан.
Щоб, як роса на сонці, ворог згинув,
А Україна вільною була!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2022
Крізь темінь років –
світле сяйво за вікном,
Між зір гірлянду
Почуття незгасле звило.
Печаль глибока,
Що дісталася обом,
В ніч зорепаду
зупинити вже не в силах.
Казковий настрій
і різдвяний теплий дух.
В нічних обіймах –
Ароматна ніжна кава.
Ворожка щастя
Обіцяла на біду,
Бо все ж не мій Ви –
Я на Вас не маю права…
І тільки в снах
Здавалось, зупинився час,
Благословив
Кохання – і пронісся далі.
Та край вікна
Ведуть яскраві зорі вальс,
Мов я і Ви –
У незабутнім Задзеркаллі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2022
Вечір на Різдво. Дванадцять страв.
Будемо всі Господа благати,
По заслугам щоб усім воздав,
Захистив нам кожного солдата,
Хай минає воїна біда.
Вечір на Різдво… смачна кутя…
І молитва за невинні душі,
Кровожерний кат життя відтяв,
Зла й добра гармонію порушив,
Рік увесь проходить в укриттях…
Вечір на Різдво… у шумі битв
Таїнство святе й таке величне.
Україні ж так війна болить,
Що сьогодні при Різдвяній свічці
Захисту всі просять, Божий щит.
До вечері кличе молодик,
Та сідають не усі до столу,
Десь в окопах – бруд і холоди,
Не забути це Різдво ніколи:
Боже! Руку ката відведи…
Зараз захисник стоїть грудьми
Щоб Різдво побачила малеча,
Переможної бажаємо зими!
Хай цю ношу витримають плечі,
Запанують спокій в нас і мир.
…Ось такі думки прийшли в Святвечір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2022
Як мальви - дівчата біля хати,
Убрались надвечір дівувати.
Віночки і тернові хустини
За хлопцями шпигують з-за тину.
Горить зоря, як дівчини личко,
Сором'язлива та симпатична…
Медова стріха чубом тріпоче:
Хто спокій розігнав парубочий?
Два хлопці підпирають дровітню -,
Змагаються за очі привітні.
Між ними дівка – павою ходить,
Розквітла україночки врода…
Аж доки зійде зірочка рання
У молоді народні гуляння.
Рожевіє рум’янець дівочий,
Розходиться народ неохоче…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969092
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2022
Без вас були б позбавлені ми благ,
В домівках – світла й жару батарей.
Вода б із крана тепла не текла,
Ви – Енергетик – справжній Прометей!
Підступний ворог нищить тил щодня,
Титани світла скрізь тримають фронт.
Тривога й обстріл мужніх не спиня –
Геройський український наш народ!
Здоров’я й сили на невтомний труд,
Щоб Перемогу кожен з вас зустрів.
І бути миру, спокою, добру –
Станційний воїн бо тримає стрій!
Зі святом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2022
Із небес – пластівцями йде сніг,
Як кохання невинний дотик.
Малювала сюжет уві сні.
Ти, до речі, теж був не проти.
Доторк теплих і рідних рук
І дбайливе твоє: «Не змерзла?»
Крізь роки сніговій не зітру
Поцілунків зими в березах.
Білим попелом сипле зима,
Посріблила обом волосся.
Що в долонях, здавалось, тримав,
То сльотою душі стеклося.
Дуб зітхає… розтріпаний чуб
Ледь торкає: «Пусте, минеться…»
Сніжним спомином, вгріта, мовчу:
Не торкайся, морозе, серця!
Зледеніло в холодних очах:
(У юрбі не знайшов коханих!)
Пластівцями танок сніг почав –
Білий пластир рубцює рани…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2022
Коли печаль накриє вдома,
Чи смуток нізвідкіль насуне,
Беріть до рук фотоальбоми,
Бо там красиві ви і юні.
Архівні, вигоріли й жовті,
Та незабутні світлі миті.
Переживіть події знов ті,
Роками в пам’яті розлиті.
Тут молодіють батько, й мати,
На інших – малюки іще ми.
Як добре спогади тримати
У ностальгічно-теплім щемі…
Торкайтеся душі альбомів:
Сімейні цінності нетлінні.
Світлини, зіткані з любові –
Хронограф долі покоління…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968895
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2022
Допоки житиму – біль пектиме,
Замінить щем цей солдату плач,
Відвоювався… спи, побратиме!
Що не вберіг тебе я – пробач.
Допоки сили – вперед ітиму,
Бо я за рідне, як ти, стою…
Й за тебе битиму, побратиме –
Для мене ти – назавжди в строю.
Підтримуй з неба у нас незримо,
Солдатську міць і козацький дух.
Я з твоїм іменем, побратиме,
У бій запеклий не раз піду.
І Переможними днями тими,
Я, друже мій, тебе пом’яну.
Хоч будуть очі мої сухими –
Я проклинаю страшну війну!
…Та ми міцні. Спочивай, побратиме!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2022
У світле свято Миколая
Чекають дива малюки.
Дай Боже, миру і тепла їм,
Святий – щитом був для слабких.
Тривожний сон. В руках ікона.
У снах – без літаків блакить.
Сирена ж голосом стодзвонним
Кров українців льодянить.
Спини війну, – благають діти, –
Тяжкі випробування ці.
Допоки від ракет тремтіти
І спати з хрестиком в руці?
Взиваю, Отче, я до тебе:
Помилуй нас усіх, спаси!
Від слів дитини – рвало небо,
Сльозило жалісливу синь.
Дитяча гіркота пекла їм
Сильніше полум’я багать.
…Благословенні Миколаєм
Бійці йшли діток рятувать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968752
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2022
За мирне життя молю, Миколаю,
Щоб Бог на Землі зло й жорстокість спинив.
Святителю, вся Україна благає –
Хай згасне пекельна пащека війни.
О наш Чудотворцю, великий, предивний!
Прошу захисти від біди та хвороб.
Щоб, ніби сліпий, люд життям не блудив наш –
Нехай в Україні квітує добро!
Заступництвом люд визволяв ти від смерті,
Нехай же ракети до нас не летять.
У Бога проси для людей милосердя –
Незламна країна горює від втрат…
В хвилину, де сила стає заслабкою,
Подай бійцям руку свою помічну.
Нехай захисник вийде цілим із бою –
Не ми розв’язали безжальну війну.
На стежку добра нас настав непохитну
І віру підтримай нетлінну в Христа.
Наш край вбережи, хай він знову розквітне,
Міць рук, ніби щит – над дитиною став.
В людей з добрим серцем бажання здійсняться,
Святий їм покаже шлях вірних стежин.
У ніч чудотворчу склади в пучку пальці,
І разом зі мною молитву скажи…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2022
Бруд і кіптява… і вибухи в окопах,
Кожен метр іде в пекельній боротьбі.
Стогне й кров’ю підійшла Козача Лопань –
Тут гвардійці прийняли звитяжний бій.
Вересневий день бліндаж дощами топить,
Над руїнами від хат – клубками дим.
Сниться кожному із нас Козача Лопань,
Де багато хто лишився молодим…
Пригадаємо складні маршрути й тропи,
І на серці мужнім – гаряче стає.
Силу й дух гартує нам Козача Лопань,
Боронитиму невтомно я своє.
Командири-юнаки – найвища проба,
Перемога справжніх хлопців не мине.
Фронтові сто грам піднімемо за Лопань,
Та полеглих побратимів пом’янем.
Подивися, світе! Глянь і ти, Європо,
Як воює найхоробріша з країн.
Україна нині вся – Козача Лопань,
Бо за рідний край солдат її стоїть.
/На знімку: 11.09.2022 ЗСУ зайшли у Козачу Лопань Харківської області/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2022
Торкнуся сніжної душі
своїм туманом,
Минуле Ви не ворушіть –
Нехай відтане…
Імлою ляжу на сніги
Теплу байдужі.
Прошу хандру холодну: згинь,
В німих калюжах.
Кохання гаситься об лід
І крижаніє.
Змітає справжнє на землі,
Зникають мрії…
Завії стелеться канва
Бездушно-злої.
Я у снігах згубила Вас,
І стала млою…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2022
/акровірш/
Андріїв день. Різдвяний піст.
Народна назва – Калита.
Дівчину парубок питав:
Розкажеш, чом мала на зріст?
І в жартах – сяйвом вечорниць
Її коса – музикам в такт.
Ворожко юна, цей юнак
Страждає… ну ж бо, посміхнись!
лЬняна сорочка… міць плеча…
Кепкує… а в душі – вогонь,
І ти побачиш в снах його
В Андрія день, що повний чар.
Енергія та шарм гадань…
Чекає долю кожен з них.
Ось виліз місяць з борозни –
Розваги юних оглядав.
Нарешті, всіх розгонить сніг:
Ич, розгулялись, молоді!
Цить! І додому вже ходім –
Іде десь суджений вві сні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967990
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2022
Ти прядеш доль нитки,
Знаєш тайни життів всіх колишніх.
Серед втілень нових –
Робиш вибір на користь Добра.
Світ тримає хиткий
Від появи й до смерті Всевишній:
Кого морок обвив –
Світле Небо, прошу: покарай!
Уклонімось Тобі:
Не роби, щоб наш світ рясно плакав.
На Землі досить зла,
О Людино, в Добро ти повір.
Хто в зворотний йде бік –
Покарай того нелюда, Макош.
Щоб у пеклі волав
Й не породжував смерть, бузувір!
Поверни світлий лик,
Запроси в Україну ти Стрічу.
Долі просимо ми,
Для злочинців – Небесний твій суд.
Ти нашли сотню лих
І відправ ворогів в потойбіччя.
Поверни людям МИР –
Прави шлях, де добро – справжня суть.
Стріча або Доля — праукраїнська богиня доброї долі. Шлях Прави - перевага Добра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2022
Між світами мчить ріка Смородина.
Міст Калинів – зла й добра кордон.
День і ніч вартує, вічно ходить ним
Триголовий Змій… життя спокон…
Зла Морана в полюванні Сонця там –
Має силу Смерті, дух Зими.
В темряві лютує з охоронцями,
Тільки вітер в мороці шумить.
Все чатує сотні ранків в засідці,
І безжально гострить, люта, серп –
Сонце гасить спроби ті відразу всі,
Сходить завжди й світло всім несе.
Тож Морана зірве злість на людові,
Їм підріже із життя нитки.
Але морок не одвічно буде, вір!
Це баланс світів двох отакий…
Ми в молитві до Творця Пресвітлого
Просимо підтримки і тепла –
Зійде ласка Божа понад світом знов,
А Морана піде, де була.
Гнів її – це прояв неминучості,
Думай, люд… тяжка бо кара ця.
Щоб за дії мори нас не мучили –
Хай їх Змій тримає по місцях.
Мирне сонце щоб над нами сходило,
Розлад-гнів держав не розтинав.
Пам’ятаймо: десь тече Смородина,
І яка у помилок ціна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967833
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2022
Купана в ромашці,
В сонячнім любистку,
Тягне підсвідомо
Юності пора.
На кохання зважся,
а якщо притисне –
Ти вертай додому,
Зцілишся від ран…
У дворі барвінком
Стелеться осоння.
Де не взявся милий –
Чи з добром прийшов?
То вже доля жінки,
Шлях в доросле доню,
Я ж тебе ростила,
Квітко, на любов.
Створений кохати?
Чи прийшов для болю?
Як дізнатись? В кого?
Чи складеться в них?
…І просила мати
Доні – світлу долю.
Бог стелив дорогу
із височини…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2022
Я йшла від тебе… сум залізом тис.
Розсипане кохання стигло в зорях.
Купався вітер в безлічі історій,
І пробирався холод – ніби спис.
Штовхалось серце, як у клітці птах,
Все калатало, змучене: доволі.
Та все ж за тебе дякую я долі,
За те люблю, що полум’ям шептав.
А ніч була, як чорний шоколад,
Що мало не щодня купляв для мене.
Ось світлофор. Показує зелений.
Якби червоний – рвалася б назад.
Мій сніг чорнів… аж в’їлись краплі в шлак.
Запікшись, біль – таловиною сходив.
І чергувався з ранами мій подив,
Бо я, коханий, все ж від тебе йшла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2022
Так холодно. А місяць ллє щосили.
Немов зігріти хоче в заметіль.
Вертає дні, де палко ми любили,
Озвуться болем спомини оті.
О. як болить… не вдіяти нічого…
Чи ж ти кохав? Чи просто вправно грав?
Верх серця знов над розумом – мій логін!
Паролем – молодик, як наше бра.
Яскраві зорі сяють мерехтливо,
Немовби співчуваючи з небес.
Якщо без мене будеш ти щасливий,
на відстані кохатиму тебе.
Опівночі. Очей же – не склепити.
Лечу до тебе сотнею зітхань.
Чи хто тебе кохав так у цім світі?
А ти мене так хоч колись кохав?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2022
Українська врода – не відпустить.
Хто байдужим буде тут, скажіть?
Згадую я очі в терен хустки,
Бачу сни в холоднім бліндажі.
У волоссі пахне рута-м’ята,
Ллють пшеничні коси з-під хустин,
Буду я тебе завжди кохати,
Все коштовне у душі нести.
Біля тину постань одинока,
Молиться в узвишшя до Творця:
Бережи від кулі й злого ока
Ти мого коханого бійця…
І сумує личко янголине:
Збережи кохання від війни.
Притуляє до очей хустину
З густо-синім доторком тернин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967417
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2022
П’ятнадцять каменів – як гори зблизька,
А ти, трирічна, сходиш без зусиль.
Первосвященник в храм Єрусалимський
Тебе ввійти, дитину, запросив.
Це дівчинка? Чи світлий ангел може?
В молитві віруючий люд завмер.
Захарія відчув всю силу Божу –
Коли зайшла ти в місце для пожертв.
Закони Вищі бачимо у дії,
Де справжня віра сяє, мов зоря.
Благочестива матінко Маріє,
Не залишай без захисту вірян.
Закони християнські вчи любити,
І покаяння щире їх прийми.
Пом’якши серце, збережи нам діток,
Вся Україна молить зі слізьми.
П’ятнадцять каменів… Складна дорога…
Ісус зміцнить у вірі, Божий Син.
Ми славимо Пресвітлу матір Бога
Й вручаємо себе на всі часи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2022
Поет, музика, мрійник, богослов,
його думки й мораль – дідизна наша.
Коріння істин в людях проросло,
що йдуть за волю нації безстрашно.
Стає словесна зброя все сильніш,
Гуртує дух нескорених народів.
Афористичне слово, пісня, вірш –
Із вуст в уста вже три сторіччя ходять.
Байки дотепні – а мораль всерйоз:
Добро і Зло в борні постійній в світі.
Закрила Україна макрокосм,
Жорстокість і насилля зупинити.
Війна… шлях в незалежність заважкий.
Та Україну знищити не вдасться.
Мислителем протоптані стежки
Ведуть до миру.
Людяності.
Щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967290
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2022
Півники на скатертині,
Лава, встелена рядном.
Поряд українська скриня –
З дівування тут… давно.
Вздовж, між піччю та причілком,
Місце для спочинку – піл.
Піч горить. Ґаздиня-бджілка
Витирає з лоба піт…
Вишиване стелить ліжко,
Рушники – в усі кути.
Із опарою знов діжка:
Взавтра хліб новий пекти.
Горщик тягне обережно,
Притомився капусняк.
Хліб на рушнику в мережках.
Без смаколиків тут як?
У вікно позаздрить вітер:
Ех, вареник на пару!
Задухмянилась макітра:
Кличте, нене, дітвору!
Горщики старенький мисник
Зберігає у кутку.
Від сім’ї – на лаві тісно.
Чуєш, бесіду дзвінку?
Щемом побут вже віджитий:
Виткало життя сувій.
Прошу: пам’ять бережи ти,
Спадок це коштовний твій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2022
В білу шаль вбереться зимний вечір
І позаздрить щастю у вікні.
На печі вовтузиться малеча.
Грає тепло вогник в черені.
Колискову чує завірюха,
Ти у спогад приспаний полинь.
Наша хата з добрим хлібним духом,
Ввіллє силу й мудрість поколінь.
З-під заслонки – хихотять дрівцята:
Віддаю я мишці перший зуб.
На сухому збіжжі кіт мицатий*
На лежанці вигрівся – з козу!
Віник з печі свіжий, полиновий
Вимітає попіл – з хати зле.
Ось бабуся порається… й знову
свій народний затягла куплет…
Віднайду... хоч спогадів замало:
Як білили піч… пекли паски…
Сила роду вогнищем палала,
Жебоніла мудрістю близьких.
Шум святковий, щирість - бо рідня ми,,
Міць зв'язку палає у мені.
То горить душа моя вогнями,,
.. Хоч немає більше черені.
Мицатий – мизатий, щокатий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2022
Тіні на стінах позують у темряві,
Магію танцю свого завели.
Час – ніби став. Сум у горлі дере мені.
Чує молитву задуманий лик.
Світла немає… Всі люди примарами.
Завтра – зима. Йде морозяний дух.
Кілька авто. Блиснуть стомлено фари нам.
Ніби морзянку на стінах ведуть.
Тіні малюють сюжети небачені.
Мозок – фільмує. Не все розберу.
Клята війна… Скільки днів життя втрачено.
Ноги вгортаю у ковдру стару.
В темряві стільки всього передумаєш,
Досі для цього ти й часу не мав.
Як же вже тішишся електрострумом ти!
Тіні на стінах. Від завтра – зима…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2022
/глоса/
Ти пішов. Моя кава сьогодні без тебе.
Зашарілась душа. Телефон, як звичайно, мовчить.
Ти мене розлюбив. Не вигадуй пояснень, не треба.
Я вже звикла до кави, що самотністю ранку гірчить.
(Шура Стріла. «Кава без тебе».)
От і згасло. Пожухло. Солодке – скувало морозом.
Листопадова казка (невдячна!) зривалась до неба.
І поезія раптом – бездушно змінилась на прозу.
Ти пішов. Моя кава сьогодні, коханий – без тебе…
Відгоріло. Лишило поверхні надуманий осад.
Тільки спалахом кожна тримається в пам’яті мить.
Моя осінь дощами захлипала зліва: «Все… досить…»
Зашарілась душа. Телефон, як звичайно, мовчить.
А душа – як листок, що тріпоче під кавовим вітром,
Жовтий сум я смакую, під осені гаснучий трепет.
Пам’ять шквалили зливи. Їх, впевнена, більше не зітреш…
Ти мене розлюбив. Не вигадуй пояснень, не треба.
Листопадом гірчить… Перемелеться, та не затреться.
Засичить завірюха, до теплого внадиться: «Цить!»
Крижаніє мій ранок без тебе і тисне на серце:
Я вже звикла до кави, що самотністю ранку гірчить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967028
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2022