| Сторінки (13/1204): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Видніє у тремтячім світлі
Пригнічений мій силует.
Якийсь чужий він в цьому світі, –
Сумне створіння мовчазне.
Вечірні сутінки печальні,
Що пророкуєте мені ?
Пекельні муки в час останній,
Чи радісні, щасливі дні?
Струпіє вже місцями шкіра,
Розлігся холод на плечах…
О, Вечоре, дай промінь світла,
Нехай розвіється мій страх.
У темнім небі бачу знаки…
Про що? – дізнатися б мені!
В розпуці хочеться кричати,
Та голос поглинає ніч.
Грімниця небо розтинає, –
За гріх розплата настає.
Я руки вгору простягаю
В благанні за життя моє.
Нема світил, щоб освітити,
Немає слів, щоб сповістить…
О, Поро, темрявою скрита,
Від мене що ховаєш ти?
Я довго вітру змін чекала…
Покути буде це платіж
Ранковим променям ласкавим,
Що не знайшли мене раніш.
В останньому зусиллі прагну
Знайти прохід у темноті,
Побачить відповідь жадану
В небес таємній чорноті…
Вечірні сутінки печальні,
Що пророкуєте мені ?
У темнім небі бачу знаки…
Про що? – дізнатися б мені!..
10.07.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2023
Не покидай мене, не заподіюй болю,
Не залишай одну на вулиці пустій,
До мене повернися, висуши ці сльози, –
Щаслива посмішка засяє на лиці.
Не розбивай байдужно і бездушно серце,
Скажи, що знов кохання наше ожило.
Душа від болю, що ти заподіяв, терпне,
Твоєї приязні потрібне їй тепло.
Візьми назад слова розлуки невеселі,
До мене щоб вернулось щастя відчуття, –
Без тебе я живу, неначе у пустелі,
Прийди і поверни цілунком до життя.
09.07.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2023
Колись ти говорив, що любиш,
Для тебе це було буденно й просто.
Мені дай щастя хоч тепер відчути:
Верни мить радості в мою самотність.
Коли ти говорив мені, що любиш,
Чи знав тоді, що серце розбиваєш?
Ще скаржився, що ти самотнім будеш
Без мене. Вірила, ти ж пам’ятаєш?
Коли ти говорив мені, що любиш,
Не вірити словам тим не могла я.
Не знала, що підеш і все забудеш,
Я думала, що дійсно ти кохаєш.
Чому не можу я усе забути?
Чи я була засліплена коханням?
До дійсності зуміла повернутись,
Хоч досі не вгамоване страждання.
Твої вуста, очей привітний погляд, –
Не зможе час усього цього стерти
З моєї пам’яті. Вернися знову,
Прийди і вилікуй розбите серце.
08.07.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2023
Вже падають листочки за вікном моїм,
Осінніх кольорів – червоні і янтарні,
А я пригадую цілунки губ твоїх,
Обійми ніжні загорілих рук, коханий.
Як ти пішов, дні стали довгими мені,
Почую скоро пісеньку зими старої.
Сумую дуже за тобою, милий мій,
Як струшувати листя починає осінь.
07.07.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2023
В моїх краях знов тане сніг,
Температура плюсова,
На вулицях така моква,
Що не знайти сухих доріг,
Не замочити щоби ніг.
Знов тане сніг, іде весна:
Біжать струмки туди-сюди,
Баюри талої води,
Проталина в снігу зрина, –
Земля чорніє запашна.
Стоїть в дрімоті чорний сад,
Додивлюється гарний сон,
Ще прокидатись – не сезон,
Бо може бути снігопад, –
Зимових витівок каскад.
06.07.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2023
Небо промениться ніжною блакиттю,
Зрідка плавають хмарки, як білий пух,
Подихом легким торкає вітер листя,
В шелестінні голосу я чую звук.
Де не гляну – все нагадує про тебе:
В трепеті листків – ледь чутний шепіт губ,
В сонячнім промінні – усміх добрий,теплий,
Подих вітру – ніжне доторкання рук.
Варто вії опустити на хвилину –
Біля тебе я відразу опинюсь
І в твоїх обіймах лагідних, пестливих
Я від ніжності розтану, розчинюсь.
Хтось назвати щастям може цю хвилину
Марень, нездійсненних і казкових мрій,
А мені без тебе сумно і тужливо,
Стан душі такий безрадісний, гіркий.
Хочу зникнути, за мною щоб скучали
І про мене щоб не знали, щезнуть десь.
Хочу повернутись, де б мене чекали,
Поруч бути з тим, кохає хто мене.
05.07.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973893
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2023
Ісусе любий мій, почуй мої бажання,
Мене благослови на ніч і сон міцний,
Не залишай саму в моїх нічних блуканнях,
До ранку сон спокійний мій охорони.
Тобі я щиро вдячна за Твою турботу:
Ти одягнув, нагодував мене, зігрів,
Правицею своєю вдень мене проводив,
Прислухайся до цих моїх вечірніх слів:
Прости мені, Ісусе, всі мої провини;
Всім щастя подаруй, кого я так люблю;
Не забирай мене в небесні височини,
Земного дай напитися життя, молю.
14.06. 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2023
Раптова літня уночі була гроза,
А ранок видався ясни́й на диво, –
Сіяла неба бездоганна бірюза,
На землю ніжно сонечко світило.
Як подивлюся на блакитну висоту,
То мимоволі щиро посміхнуся:
Веселе сонце посилає теплоту,
Бадьорий промінь щік моїх торкнувся.
На бур’янах рясніли крапельки дощу
Й на сонці діамантами блищали,
Оздоблюючи вмиту зелені красу,
Високі буйні квіти круто пахли…
05.06.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2023
Як воно було насправді – не знаю, але розказували люди одне одному таку неймовірну подію, що її важко собі уявити і усвідомити. Жила нібито десь у якомусь селі недалеко від міста молода, розумна, красива дівчина. Вона була шостою дитиною в бідній селянській сім’ї, роботяща, – до якої роботи не візьметься, усе в неї виходить швидко і гарно. В кімнатах чисто, з кухні линуть пахощі смачних страв, біля хати розмаїття красивих квітів. Життя текло собі мирно і злагоджено, дівчина навчалася, працювала з повною віддачею і на роботі, і вдома, приємно було вертатися додому у батьківську заквітчану оселю.
Але ненароком один випадок вщент зруйнував устрій спокійного тихого життя. Дівчина зустріла розумного, роботящого красивого хлопця і закохалася в нього. Відтоді у неї ніби весь світ перевернувся, все бігала на побачення, ніщо її більше не цікавило, лише б тільки бачити його лагідні очі, пити солодку росу з його малинових уст і слухати його мелодійний голос. Вона так самовіддано і вірно любила, що ладна була йому віддати все найдорожче, що мала, а він хотів мати лише її одну, всю до краплі, щоб вона повністю належала лише йому. Вона віддала йому свою невинність, вірила, що любить і не покине, та й він запевняв її в тому.
Дні летіли в щасті, ніжності і любові, аж ось дівчина відчула, що вагітна,… і сказала про це коханому. Він обурився, сказав, що не готовий до таких сюрпризів, що йому дитина не потрібна, вимагав, щоб вона негайно звільнилася від неї, бо він перестане з нею зустрічатися,… і перестав…
Було вже пізно щось робити, дитинка народилася, а молода мама, обманута і покинута, була в розпачі, не знала, що має робити, як жити далі, і вирішила залишити дитинку в лікарні, щоб повернутися до коханого, якого любила понад усе і не уявляла собі життя без нього…
Дитинку забрали чужі люди за свою, а дівчина шукала зустрічі зі своїм хлопцем. Він ніби переховувався і тікав від неї, а коли вони нарешті зустрілися, – брутально прогнав її.
Оце був удар! Вона ніби падала в прірву, затьмарився розум, не хотілося жити… без нього, та і як же тепер? Ні дівчина, ні жінка… як тепер жити із цим? Сльози застеляли дорогу… Добре, що був вечір і сліз отих не було видно. Вона довго ридаючи бродила пустими вулицями, а потім вирішила покінчити з життям, пішла кинутися під колеса поїзда… Добре, що в останню хвилину подумала про машиніста, який може через неї мати великі неприємності, і повернула в іншу сторону… Та додому більше не повернулася.
Вона була гарна, а тепер розцвіла і стала ще гарніша. Хлопці так і увивалися за нею. Вона ж дозволяла їм кохати себе, і знову й знову історія повторювалася.
Роки бігли, їй захотілося віднайти своїх діток і повернути їх собі, аж одного разу вона обернулася зозулею. Все шукає і зове своїх малюків: ку-ку, ку-ку.
А хлопець її обдумався нарешті і захотів повернути назад свою колишню любов, все ходив до її помешкання і стукав у двері, та йому не відчиняли. Він не знав, що обернувся дятлом, але добре пам'ятав, як одзиваються на стук сухі дерев’яні двері. Шукав їх і стукав-стукав,…. а то вже була лише суха деревина…
Так вони живуть і понині: дівчина-зозуля безуспішно шукає по світу своїх діток, а хлопець-дятел все ще намагається повернути назад свою кохану, стукаючи по сухій деревині, безмовно благає відчинити…
30.05.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2023
Ось безвітряний зоряний вечір
Обійняв мене літнім теплом,
Та від суму схилилися плечі,
Зморшки тінню лягли на чоло.
За тобою сумую я, мамо,
Ти приходиш до мене у снах,
А лише запалає світанок,
Знов тебе біля мене нема.
Зорі сяють у небі вечірнім,
Мовчки дивляться із висоти,
Наче поглядом, мамо, й понині,
Хочеш небо мені прихилить.
За тобою сумую я, мамо,
А на серці провина лежить.
Віддала би тепер я чимало,
До життя щоб тебе воскресить.
24.05.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2023
Покотилось сонце золотаве
Десь на захід, лик сховало за ліси…
Враз погасли й потемніли барви
Ясно сяючої денної краси.
Загорілась зірочка яскрава,
Місяць срібний опустив ріжок,
Біля нього інша зірка заблищала…
Вечір звеселився сяєвом зірок…
У гаю десь тьохнув соловейко
І розсипав кришталевий звук,
Що, здавалось, облетів планету
Й серденько моє легесенько торкнув…
23.05.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2023
Цьогорічний травень прийшов мокрими дорогами, оповитий якимось сумом, холодом і сирістю. Часто йшли дощі, хоч їх і не можна було назвати справжніми дощами. Спокійно, хоч ніби й зрідка, але наполегливо й дзвінко падали з неба великі кришталево-прозорі, наче сльози, краплі, – зрошуючи квіти, траву, дерева, дороги, створюючи загальну сирість.
Повітря ставало від цього особливо духмяним, а мокрі зелені листочки і пелюстки квітів засвічувалися блискучим перламутром. Небо, бувало, якось по-осінньому сіріло хмарами, а сонце кілька днів не виглядало ні на мить, щоб хоч трохи зігріти, підсушити і звеселити загальну понуру картину.
Незважаючи на прохолоду, весна пишно зеленіла, прикрашалася яскравими чарівними квітами, милувала погляд і зроджувала ніжність десь глибоко в моїй душі.
Взагалі, я дуже люблю весну, але більше – весну сонячну. Люблю і дощову погоду, та хочеться, щоб в таку пору було тепло. Нарешті це моє просте бажання збулося! Були дощі, була весна, – і настали сонячні теплі дні. Небо яскраво засяяло незвичайно красивим контрастним лазуром. Тільки зрідка, ніби приклеєні до неї, ще висіли нерухомо білі-білі хмарки. Але сонце променилося золотом і ніжно торкало, пестило мене теплом, якого я так чекала!
Травень гордовито йшов своїм шляхом, всипаним білими перламутровими пелюст¬ками, умитий, свіжий, заквітчаний, духмяний, а я, зігріта ніжним промінням травневого сонця, впивалася весняними ароматами, милувалася весняною красою, і дивилася йому вслід.
10.05.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2023
Тихо день схиляється до ночі…
Нитка кольорова пише полотно,
Стежать зі стіни ікони очі,
Повний місяць заглядає у вікно.
Тиша і дрімота огортають,
Звільна замовкають на вустах слова,
І свіча повільно догорає,
Віск гарячою сльозою вниз сплива.
Непомітно день кудись полинув
І ніколи не верне́ться вже назад…
Добре, як вдається дня хвилину,
Що минає швидкоплинно, цінувать.
Що б не скоїлось у день прожитий,
Що б не принесла прийдешня мить,
Господи, навчи мене молитись,
Вірити, прощать, надіятись, любить.
09.05.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2023
Минає ще один тужливий день.
Мов лебеді, летять біле́нькі хмари,
Весни примарна тінь за ними йде,
Торкнути душу не встигають чари.
Я так люблю весняний пишний цвіт,
Тепло і ніжність нездійсненних марень!
Тоді зникає холод із душі
У сонячних сяйливих білих хмарах.
Люблю весняну плутанину мрій,
І тиші повної приємні знаки,
Родинний дорогий святий поріг,
Хоч не поет і зовсім не романтик.
Весняні пестощі принаджують мене
І затишку шовкова прохолода.
Весна пробуджує життя земне,
Слізьми омивши землю, для любові.
08.05.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2023
Якою тишею наповнилась кімната!
Здається часом, ніби тиша ця дзвенить…
Від пустоти такої хочеться заплакать, –
Накочуються сльози хвилями журби.
Не завше тиша заспокійлива буває…
Як лиш годинник сміє спокій оживить,
Тоді вона на душу тягарем лягає,
Розвіяти печаль свою бракує сил.
Як тяжко усвідомити у сірих буднях:
Для мене розцвіла останній раз весна,
І сонечко для мене більш світить не буде,
Його пітьми затулить щільна пелена…
Якою тишею наповнилась кімната!
Здається, гасне променисте світло мрій...
Як міцно мушу я за тишу цю триматись,
Бо кожен рух і кожен звук – життя у ній!
24.04.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2023
Мереживні сплетіння дивних звуків
Для мене відкривають цілий світ.
В нім плескіт хвиль, квітучі луки,
Кохання, радість, сум і біль.
Із людством разом народились звуки,
І музика їм тішила серця,
Підштовхувала інколи до смутку,
Частіше звеселяла дні життя.
Мелодія велику силу має,
Прекрасні викликає почуття.
Таких людей знайдеться дуже мало,
Байдужими щоби були серця.
В мелодіях малюються картини,
Що проникають в глибину душі,
І скільки існуватиме людина,
Не буде з нею музика старіть.
18.04.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2023
У пошуках гармонії і почуття
Істотного розслаблення душі і тіла
Я шу́ми слухала щоденного життя:
Як гарно в ньому звуки чарівні тремтіли!
Життя реальне, що оточує мене,
Звучить мелодією у душі і в серці.
То радістю, а то журбою обійме
Енергії невтомної стійке джерельце.
Великий світ, в якому я живу, –
Відлуння й тихих звуків непросте сплетіння, –
Своєю музикою душу обгорнув,
В ній чути настрій вітру і води стремління.
Мелодії природи будять почуття,
Коли вслухаєшся в чаклунство різних звуків:
Листочки на деревах ніжно шелестять,
Співають пташечки, чи кроків перестуки.
Живу в тій музиці й творю її сама…
А як же добре, що я можу вибирати,
Яку з мелодій слухати! Бо зокрема
Вона й на вчинки різні може спонукати.
12.04.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2023
Як хочеться, щоб слово зазвучало
Всіма відтінками мелодії весни
І променистим кольором заграло,
І тоном щастя розіллялось голосним!
Як віднайти слова за звуком мрії,
На повноту душі розширити рядки,
Вдихнути прагнення, любов і віру,
Щоб від мелодії аж сльози потекли?
Зберу докупи всі приємні звуки,
Скристалізую в милозвучнії слова,
Наповню вдячним, чистим світлом думку,
Щоби солодким щемом відгукнулася душа…
Як хочеться, щоб слово зазвучало,
Від ніжних звуків закрутилась голова,
А серце променилося й сіяло…
Мені б сплести віночком звуки і слова…
08.04.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2023
Я постійно шукала тебе
І страждала у мить самоти,
Хоч раптово й з’явився тепер, –
Віддалилися вже я і ти…
Геть пішла по стежині вузькій…
Відчуваю твій погляд услід…
Оглядаюсь, – в душі буревій,
Ледве стримую струмені сліз…
Я далеко… вирують думки,
А у душу закралась печаль…
Чітко стан твій ще видно стрункий
І задумливий погляд у даль…
Болем серце моє обпекло, –
Ти не кличеш вернутись назад…
Вже закінчилось літнє тепло
І осінній настав листопад…
07.04.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2023
Чи є у світі сила, я не знаю,
Щоб біль отой змогла перемогти,
Який моє безжально серце крає, –
Довіку біль в душі залишив ти…
Життя іде і швидко час минає,
Як і раніш, моя душа болить,
Час не лікує й пам’ять не стирає…
Скажи, як біль оцей перемогти?
Як відігріти скам’янілу душу,
Відкриту рану в серці заживить?
Як стерти з пам’яті тебе й забути,
У серці щастя й радість поселить?
Якби ти знав, що в той осінній вечір
Проваллям стала стежечка моя,
Розбилося на ній кохання перше,
Назавжди радість відлетіла в рай.
Я іншою стежиною самотньо,
Хоч і без радості і щастя, йду,
Для мене стежка ця – пренепорочна,
На ній ніколи не зустріну я біду…
Березень 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973059
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2023
Чи є у світі сила, я не знаю,
Щоб біль отой змогла перемогти,
Який моє безжально серце крає, –
Довіку біль в душі залишив ти…
Життя іде і швидко час минає,
Як і раніш, моя душа болить,
Час не лікує й пам’ять не стирає…
Скажи, як біль оцей перемогти?
Як відігріти скам’янілу душу,
Відкриту рану в серці заживить?
Як стерти з пам’яті тебе й забути,
У серці щастя й радість поселить?
Якби ти знав, що в той осінній вечір
Проваллям стала стежечка моя,
Розбилося на ній кохання перше,
Назавжди радість відлетіла в рай.
Я іншою стежиною самотньо,
Хоч і без радості і щастя, йду,
Для мене стежка ця – пренепорочна,
На ній ніколи не зустріну я біду…
Березень 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2023
Холодно...
Дує сумом у душу, як вітром зимовим…
Ти далеко, на жаль, а не поряд,
і не зможеш тепло принести у долонях.
Все одно,
поринати у мрії казкові потреба
і у спогад найкращий про тебе,
бо вони зігрівають, як сонечко з неба.
Бути як?
Як триматися в цьому байдужому світі?
Чи ще й зараз я можу хотіти,
щоб нарешті у душу нахлинуло літо?
Холодно...
Так зустрітися хочеться десь із тобою
в цім житті, несподіванок повнім,
відігріти щоб душу теплом і любов’ю.
Боязно
сам-на-сам опинитись напроти раптово,
близько-близько і не випадково, –
я забуду слова, що потрібно промовить.
30.03.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972952
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2023
Знов зима дмухнула у обличчя,
З білою порошею граються вітри,
А у небі журавлі курличуть,–
Срібні перемови чуються згори.
Засипає снігом перші квіти,
І до тебе стежечки замітає слід,
Та слова мої підхопить вітер,
Неодмінно маєш ти почути їх!
Я гукаю в сивину холодну,
Через весняні́ вітри́ й наглий снігопад:
Ти – найкращий, чемний, мудрий, гордий! –
Та відлунням звуки котяться назад.
Знаю, скоро звеселіють парки,
Снігу кришталевого вивітриться слід…
Знай, ти – найдобріший і найкращий
З тих, із ким знайомить сьогоденний світ.
29.03.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2023
Болить душа моя за рідну Батьківщину, –
Її міста і села знищила війна,
Поневірятися примусила людину,
Житло шукати тимчасове… без майна.
Війна… ось поряд, недалеко, в Україні…
Війна… та хто ж би міг подумати про те,
Що нагло з військом «брат» прийде
на землі Криму,
Донецька, і Луганська, й інших областей.
Горить під обстрілами «брата» Україна,
У «перемир’ях» гинуть дочки і сини,
А товстосуми ділять, ділять Батьківщину,
Один одному не бажають уступить.
Народ непереможний встав на захист сміло,
За волю й правду піднялись до боротьби,
Щоби завадити підкоренню країни, –
Він вибір європейський вже давно зробив.
29.03.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2023
ТОРЖЕСТВУЄ УКРАЇНА
(з нагоди першої річниці Революції Гідності)
Торжествує Україна здобутками волі,
І щаслива українцям всміхається доля.
Повтікали вороженьки, як роса від сонця,
Будем вільно панувати у своїй сторонці.
Зможем землі захистити від Сяну до Дону,
Пильнуватимем Вкраїни державні кордони.
Чорне море тим радіє, а Дніпро співає,
Що у нашій Україні доля розцвітає.
А завзяття, праця щира свого доказала,
І на волі в Україні пісня залунала,
Від Карпат уже відбилась, перейшла степами,
України слава стала поміж ворогами.
Відстояли честь, і гідність, і свою свободу
Спадкоємці волелюбні козацького роду.
І ніщо уже не зможе пісню зупинити,
В незалежній Україні добре будем жити.
28.03.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2023
Давно не бачили ми справжньої зими,
Високих білих пухови́х заметів,
Які торкають дах, а голубі дими
На білім тлі малюють силуети.
Давно уже не ковзались на санках з гір,
Не грали в сніжки, не ліпили бабу,
Не слухали, як гучно свище заметіль, –
Веселі втратили зими забави.
Яке ж стає повітря чисте й запашне,
Як сніговий покров під сонцем тане,
І пробивається з-під снігу цвіт весни, –
Блакитні перші проліски весняні;
Як, свіжо й радісно зітхаючи, земля
Дає нове життя численним сходам,
Як кольорами покриваються поля,
Як у річках бушують талі води!
Але, як літо настає весні услід,
Так добре в тихий ліс піти далеко,
Туди, де аромат від лісових ягід
Поширює суниці плід маленький.
Там поміж трав пахучі ягідки знайти
Червоної суниці лісової
І з’їсти, свіжими поклавши на язик,
Насититись її смаком уволю.
І легко-легко забувається зима, –
Короткі дні й безсніжно-невеселі, –
Бо тішить серце зваба літа чарівна,
Сади заквітчані й гаї зелені…
12.03.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972663
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2023
Непомітно так осінь прийшла,
Зашарілися крони багрянцем,
Похмурнішала вись голуба,
І змарніла трава у байраці.
Непомітно так осінь прийшла,
У моєму саду стало тихо,
Поселилася в серці журба
Непоправним виснажливим лихом.
Непомітно так осінь прийшла…
О! Якби то було в моїй владі,
Я би знов повернула назад
Літо лагідне у листопаді.
Непомітно так осінь пройшла,
Ще красою не встигла напитись,
Скинув сад багрянистий наряд,
Залишилися голими віти…
Непомітно так осінь пройшла,
Біла паморозь впала на скроні,
Згасла пристрасть, змарніла краса
Розпорядком суворої долі.
Непомітно так осінь пройшла,
І природу зима підкорила…
Вкотре жду, щоб весну принесла́
Перша ластівка з півдня на крилах.
Непомітно так линуть роки,
Весни юні і літні години…
Так щедрот хочу літа й весни,
Відчувати їх ніжні перлини…
07.03.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2023
Коли почую про чиюсь любов,
Відразу згадую, як і сама
Тоді свій розум втратила цілком,
І впоратись з собою не могла,
То не засуджую кохання інших.
Існує невідома сила та,
Яка від волі нашої сильніша.
Вона примушує людські чутки
Й сумління муки – все перетерпіть.
Вважає глупством хто такі думки,
Той схожих не переживав подій.
Можливо, повезло, а може, варто
Пошкодувати – чар не пив напій.
Від нас залежить – мати що, що – втратить…
07.03.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2023
– Ой, лишенько, яка погода! Просто жах! –
Подумати не встигла… Раптом вихор
Заметистий зробив шумкий глухий удар
В зати́шні вікна, шторами закриті.
Завив протяжно вітер, засвистів в гілках
Тополь засніжених і височезних,
Які стіною обрамляли край садка,
Загубленого в сніжному безмежжі.
Із ліхтарем іду до темного вікна,
Вдивляюся уважно в сизу темінь:
Безлистий сад обви́ла сніжна сивина,
Погойдуються віти, наче мертві.
А віхола снігами кидає в вікно,
Безперестанку стугонить у шибку…
– Даремно сердишся, зимо, бо все одно
Весна прийде, й тепло настане швидко.
01.03.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2023
В майбутньому... мене вже тут не буде...
Чому тоді в відрізку цім життя
Пізнати щастя надзвичайно трудно
Без помилок, переживань і каяття?
Такого щастя, щоби аж світитись,
Щоби в очах сіяла благодать,
Блаженством сповнилась душа чутлива,
Й безжурна радість серце обняла.
В майбутньому... яка вона, прийдешність?
В незнану заглядаю далечінь:
Думки одна за одною в далекість
Летять, немов на крилах поколінь...
Вони життя продовжують дорогу,
Не лиш себе, – майбутнє збережуть,
Бо віри в майбуття щасливе повні
Стоять на варті й спокій стережуть.
Вони про долю, про її перебіг
Блискучу і ясну малюють путь,
Яка тріумфом є життя над смертю,
І запереченням біди живуть!
В майбутньому – чекає гарна доля
Усі наступні покоління... і мене...
Своє я серце вірою наповню,
В ній і пізнаю щастя мовчазне...
01.03.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2023
Вечірні сутінки спустились плавно…
В розкішному саду, як і раніше
Цикади скрекотіли безугавно,
Порушуючи досконалу тишу.
Я йшла туди поміж дерев по стежці,
Де вдалині виблискувало море, –
На майже нерухомім воднім плесі
Іскрились неба сяючі простори.
Було безвітряно на морі й тихо…
Котились по воді дрібненькі брижі,
Спалахуючи зрідка срібним блиском
На темних водах моря таємничо.
Від місяця тягнулась сяюча доріжка
І у білястім світлі мерехтіла,
Немов коштовна оксамитна стрічка
На лагідному вітрі тріпотіла.
Маленькі хвильки тихо плескотіли,
Змиваючи дрібний пісок і гравій,
Мелодію із ними шепотіли
Ритмічну, тиху, ніжну неугавно.
Я дивною красою милувалась
І слухала, як хвилечки хлюпочуть,
Їх звуки злегка тишу оживляли
Мелодією місячної ночі.
05.02.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2023
На березі безвітряно і тихо,
Дрібненькі брижі по воді біжать,
Вечірні зорі, наче справжнє диво,
На хвильках тих іскряться й мерехтять.
Біжать по дзеркалу води поволі, –
Я чую мелодійний плескіт хвиль…
Ось місяць повний устає над морем,
Освічує найкращу із стежин.
Доріжка місячна переливалась,
Обарвленням сіяла золотим.
Казковою картина ця здавалась
Мені під мелодійний плескіт хвиль.
Я чула в ньому місячну сонату,
Що вигравала в сяєві нічнім…
Яка ж природа звуками багата!
Як легко душу заспокоює мені…
05.02.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2023
Ось кілька золотистих промінців
Розсипалися бризками безладно,
Пробили отвір в зелені густій,
Від сну пробуджуючи ніжно ранок.
Вогненні іскри падали униз
І виривали з темряви густої
Галявину, чи дерево, чи хмиз,
Іще спокійні, тихі й нерухомі.
Під світанковим ясним промінцем
Заворушилось все, заметушилось, –
Здавалось, група рухалась дерев,
З одного в інше місце неквапливо;
Дерева випинались наперед
І знов тонули в мороці густому;
Засяяла галявинка вогнем
Й погасла в сірих сутінках холодних.
Внизу в’юнився прошарком туман
Щораз тривожніше, щораз скоріше,
І зблиснула на мить якусь ріка,
Ураз проміння заховавши в нішах.
Хиткі верхівки спалахнули хвиль,
Що їх до берега підгонив вітер,
І засіяв пісок береговий, –
Проповз по ньому промінець навскісний,
По заростях берегових ковзнув,
Відбився срібним спалахом у водах,
Моє обличчя лагідно торкнув,
Засліплюючи ясним світлом погляд.
Здіймалась куля вогняна увись,
І ніби берег радувався ранку:
Виблискував, яскрів, світився весь,
Мінився зеленю дерев пухнатих.
Це – мить казкова пестощів світанку.
22.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2023
В Йордані, Господи, хрестився Ти,
І Троїчне явилось поклоніння, –
Отцівський голос залунав святий,
Засвідчивши про Тебе в безгомінні,
І засіяла радісно блакить, –
Улюбленим Тебе назвав Він Сином,
Дух Божий з неба голубом спустивсь,
І ствердження слова від Нього линуть.
Явився, Сину Божий, на землі,
Нас ознаменував Господнім світлом.
Співаєм пісню вдячності Тобі, –
Ти люд спасаєш, гріх узявши світу.
20.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2023
Бачу образ твій в блакитнім небі,
Як на мить лиш очі вгору підведу.
Голосом весни співають нетрі
Влітку, восени, і взимку у саду.
Ти живеш в думках моїх і мріях,
Ангел приязні в краї твої летить,
Лихоліття не затоплять віру,
Як душі маяк не втомиться світить.
Посмішка, і жарт, і погляд милий
Змушують тебе відчути наяву, –
Знову мрій несуть блискучі крила
На солодке довгождане рандеву…
14.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2023
Спинилась на порозі, як ішла із хати,
Вдихнула глибоко уранішній озон, –
В повітрі явно відчувався дивний запах
Вологої землі й весняних талих вод.
Як хороше! Весна і справді наставала,
Вже й сонце пригрівало променем ясним!
Хоч і зима вночі морозами лякала
І сніг затягувала настом льодяним,
Та вдень уже висіли крапельки вологи
На голочках зелених сосон і ялин,
І чуть, як обсипались зимові́ покрови
Із волохатих лап – важких снігів пласти.
Удень же крапало й з дахів усе сильніше,
Й синички, що зігрів їх сонця теплий дух,
Чіплялись лапками за будівельні стіни
Й відшукували у щіли́нах сплячих мух.
Вже через кілька днів на річці лід розтане,
На сонці будуть просихати береги,
А там і водяні птахи почнуть вертатись –
Качок великі зграї, лебеді, бусли́.
Мені повітря вже дзвенить пташиним співом,
Бо тане сніг і навкруги дзюрчать струмки,
Проталинки відкрились бурі після снігу,
Поширюючи дивні пахощі весни…
05.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2023
Хай завжди́ в блакиті сяє сонце
Й лагідна мелодія лунає!
Та надво́рі скоро йтиме дощик,
Небо темна хмара застеляє…
Поміж листям тихо зашуміло,
Сльози впали із хмарок на землю,
І надворі зразу посвіжіло, –
Сирістю просякла атмосфера.
Дощ спочатку плавно грав легато,
І думки у ньому заблукали.
А як вигравати став стакато,
Мимоволі я розхвилювалась.
У блакиті засіяло сонце,
Й крапельки дощу, як справжнє чудо,
Розлітались іскрами в потоці,
Мить така збентежувала душу
І мене відчути заставляла,
Ніби маю я блискучі крила…
На обличчі посмішка заграла,
Іскорками очі засвітились…
05.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2023
В часи розчарування та розпуки
Мою щоразу душу рятувала,
Обтяжливі полегшувала муки
Закоханість в природу небувала.
Там ніби дивна музика лунала…
Прислухаюсь, – то вальс, то марш почую,
Які бадьорість в душу поселяли,
Знімали з неї враз усю напругу …
Бо світ казково-дивної природи
Любов’ю й добротою напуває
Серця людей, – від Бога ці щедроти, –
Добро від зла нас відрізнять навчає.
Землі чудесно-чарівні пишноти
До творчості, до мрії спонукають.
Пориньмо ж в чарівні землі красоти,
Очистити щоб душі й врятувати!
05.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2023
Часом у пітьмі й згубитися нескладно,
Збитися з шляху, мети не досягнуть…
Головне, що відбувається із нами,
Й наші вчинки всі, – конкретну мають суть.
Тільки бачимо крізь призму ми ті вчинки
Почуттів своїх і досвіду свого
І всілякі надаємо їм відтінки:
Осуд, негатив, захоплення, підйом…
Стелиться в тій темряві стежин мільйони,
З лабіринтом тут подібності нема,
А, скоріш за все, вона, – як щось аморфне,
З павутинок змінна сплетена стезя.
Зробиш крок по ній – і ось уже навколо
Все змінилось, спереду шляхи нові́.
По якому йти, не взнаєш ти ніколи,
Поки перший крок не зробиш в незнаннí.
Хто ти є, й важливо, ким хотів би бути, –
Зáвжди пам’ятай, крокуючи вперед:
Воєдино іпостасі дві зіллються
Рано а чи пізно, наче тінь людей.
Тінь, яка опівдні зо́всім не зникає,
Як проміння сонця шле з висот зеніт,
Лиш зливається у просторі та часі
З власником, що творить тінь несамохіть.
Будь смішним, і жалюгідним, і безглуздим,
І незрозумілим, злющим, кам’яним,
Співчуваючим, і ким ти є, – то й будь ним,
Сам себе в житті не зраджуй ні на мить.
І не забувай, що поруч йти з тобою
Може тільки той, достойний хто цього́.
Кепська братія – попутник випадковий;
Поміч квола від самотності оков.
І лише для того шлях з тобою спільний,
Хто з тобою поруч хоче шлях пройти,
Хто підтримає, як спереду лиш прірва,
Чи бракує в тебе сил вперед іти.
Як немає поряд вірної людини,
Краще подорожувати в самоті…
Сонце зійде, бо воно завжди́ так чинить,
І освітить ясно шлях твій по житті!
04.01.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969784
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2022
Так сумно верба нахиляла
Свій локон зелений до ставу;
В томлінні земля знемагала, –
Чекала вечірню загрáву.
А небо безмежно сіяло,
І в нім пропливали, як мрії,
Рожеві просвітлені плями
Хмарок, які завечоріли.
Я, повен любові і муки,
Мовчав, а в душі, наче хмари,
Роїлися мрії і звуки,
Печаль невесела співала.
Хотілось мені в ту хвилину
Співанням живим воскресити
Те, що в забутті час поглинув,
А все незабутнє спалити!..
19.11.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2022
Чи хто бачив колись, як вмирає любов,
Як вона в клітці б’ється, бо хоче прожити
Хоч ще день, або хоч би ще мить, щоби знов
Спрагу щастя єдиним ковтком вдовольнити?
Може, хто-небудь чув той душі дикий крик
Від болючих тих ран, що зумовила доля,
Від думок надокучливих: „Ще хоч на мить,
На хвилиночку бути щоб поруч з тобою?»
Може, хто-небудь скаже, навіщо ж страждать
Тим, хто любить, всім серцем кохання чекає?
Ну, а може і варто лиш мить почекать, –
І усе буде добре. Я спробувать маю!
06.12.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2022
* * *
Прожити мудро щоб життя,
багато треба знати.
Й спочатку два важливих
принципи запам’ятати:
Ти краще голодуй, ніж їсти,
що тобі потрапить;
Самотнім краще будь, ніж поруч з тим,
кого не хочеш знати.
Вирощувати у душі печалі пагін – злочин.
І, поки не прочитана вся книга насолоди,
Мерщій лови всі радощі і жадібно вино пий:
Життя коротке, жаль!
і стрімко мить його проходить.
Спілкуючись із дурнем,
ти не оберешся сраму,
Тому пораду вислухай ти мудрого Хайяма:
Отруту, що мудрець тобі дає,
ти можеш взяти,
Із рук же дурня – стережись! –
не смій приймать бальзаму!!!
04.12.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2022
* * *
Хто зрозумів життя, той більше не спішить,
Смакує кожну мить – спостерігає,
Як спить дитина, і як молиться старий,
Як дощ іде, і як сніжинка тане.
У звичайнісінькому бачить він красу,
І рішення в складному – найпростіше.
Він знає, як у дійсність мрію обернуть,
Життя він любить, вірить в Воскресіння,
Він зрозумів і те, що щастя не в грошах,
І кількість їх від горя не врятує,
Але той, хто живе з синицею в руках,
Свою жар-птицю точно не здобуде.
Хто зрозумів життя – речей суть зрозумів,
Що досконаліш за життя – смерть тільки,
Що знати дещо, не дивуючись, страшніш,
Ніж що-небудь не знати й не уміти.
17.10.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2022
* * *
Як хочеться сказати втішливі слова…
Хай сніг іде, а з ним оновлення приходить.
Життя прекрасне і багато в нім добра!
Цінуй усі прекрасні миті насолоди!
Бо наше все життя із митей ось таких.
Якщо ми віримо в таке велике диво,
Душа співає, і зринає серце ввись,
І не страшна нещадна сніжна хуртовина!
І не існують в світі заздрість і брехня,
А лиш натхнення, і тепло, й порозуміння.
Ми – на землі для задоволення життям!
Тож хай продовжується мить оця світіння!
16.10.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969314
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2022
* * *
Коли на п’ять хвилинок покидаєш,
Не забувай тепло в долонях залишать,
В долонях тих, на тебе що чекають
І пам’ять бережуть про тебе повсякчас.
Не забувай заглянути у очі
Тремтливим усміхом, наповненим надій.
Замінить він ікони у дорозі
Святих, нехай тобі й невіданих раніш.
Як десь лише на п’ять хвилин виходиш,
То двері за собою вслід не зачиняй,
Залиш це тим, хто зрозуміти зможе,
Повірити зуміє в тебе і прийнять.
Не запізнися вчасно повернутись,
Коли виходиш десь лише на п’ять хвилин,
За час цей щоб не встигли розімкнутись
Долоні тих, що вірно так чекать змогли.
15.10.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2022
В той тихий час, коли нечутною ходою
Німа ніч зійде на свій трон блакитний
І ризу зоряну розстелить над горою, –
З тобою розмовляю я незримо.
Розчулена душа слова твої вбирає,
Навчаючись і вірити, й любити,
Й хвалу любові, як один із гімнів раю,
У слово поетичне перелити.
Але несмілий вбогий звук земної музи:
Безсилий голос мій, і тиха пісня,
І гірко плачу я – дисгармонійні муки
Вриваються у милозвучність вірша.
06.08.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2022
Не утішай мене, залиш мою печаль
Незайманою, і великою, й німою.
Обом нам іноді своєї волі жаль,
Та марно хочем пута розірвать любові.
Я відчуваю, що не можна так любить,
Як я люблю, і що любити так безумно.
І так боюсь, немов, загрожуючи, згин
Над нами нависає близько і безшумно...
Але іще сильніше я люблю тебе,
А також нескінченно я тебе жалію, –
До небезпеки з’єдную життя моє
І душу з’єдную свою з твоєю сміло.
Ніяк без тебе жити я не спроможусь.
Один одному віддали ми так багато…
У Бога я, неначе милості, молю,
Щоби навчив моє Він серце не кохати.
Але, хоч часом і кляну любов свою, –
Літа, життя і смерть я розділю з тобою,
Не знаєш ти, як сильно я тебе люблю,
Можливо, що і сам я ще не усвідомлю.
Настільки серце повне, – що не треба слів,
Що можемо лише німотними сльозами
Ми виплакати те, що людям не зуміть
Ні розповíсти, ні полегшити словами.
04.12.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969054
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2022
Наталія Завальнюк
СТЕБЛИНКА КОХАННЯ
Дзвінок… вітання… знов знайомий голос!
Здавалось, що забутий він давно,
Та пам’яті моєї зрілий колос
Ізнов приємних мрій зронив зерно!
У теплий ґрунт душі воно упало,
Углиб своїм корінням проросло.
Дивись! Кохання наше згасле встало,
До неба тягне високо стебло.
Воно крихке, немов мої надії,
І, як струмок весняний, ще слабке.
Ти доклади зусиль, як і раніше,
Зігрій теплом…і збережи палке!
Воно крихке, немов мої надії,
І ще слабке, як весняний струмок.
Ти доклади зусиль, як і раніше,
Зігрій теплом… і збережи його!
19.01.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969053
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2022
Не може бути поміж нас любові:
Далекі від цьогó обоє ми;
Тоді навіщо поглядом і словом
Отруту туги ллєш у серце ти?
Тривогою і піклуванням нащо
З тобою повниться душа моя?
Так, дійсно, є привабливе в тобі щось,
Забути що ніяк не зможу я;
Що в день печалі і у день розлуки
В душі моїй відлуниться не раз,
Давно забуті розворушить муки,
І сльози викличе з очей ураз.
19.11.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2022
Що відчувала я в лиху хвилину,
І скільки я тоді перестраждала –
Те знає Бог, те серце схоронило!
Було убите все в мені, здавалось;
Страждати здатність тільки й залишалась –
Нікчемна здатність! Все пережила я…
І думаю, що навіть смерті доля
Жахливіша і важча буть не може.
Смерть – що вона? Сон, забуття і спокій,
Блаженство ще, можливо… в час жорстокий
Ні вмерти, ні заснути не могла я!
21.03.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2022
Що робити, як стоїш на півдорозі
Впевнений, що мріям вже твоїм не збутись?
Чи вперед ще вперто йти ти будеш в змозі,
Чи до витоків захочеш повернутись?
У зворотний бік – виснажлива дорога,
Та цілком можливо і на це пристати.
Як вперед ішов день, тиждень, довгі роки,
То назад, напевно, легше спрямуватись.
А як півжиття ішов ці півдороги,
Є тобі на що поважне озирнутись,
І до мрії вперто вів душевний поклик, –
Півжиття потрібно, щоб назад вернутись.
Хай не стрінеться моя таємна мрія,
Може, й на кінцеву точку не прибуду, –
Все одно вперед уперто буду йти я
І вертатися вже ні за що не буду.
26.06.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2022
Несміло перший день зими
В муарі болісної тиші
Ввійшов бузковими дверми
В осінні непрозорі мричі.
Стоїть стривожений, сумний:
У нім вмирають, гинуть квіти
Межи молочної імли
І прохолодного повітря.
Пригнічений порожній сад,
Огорнутий густим туманом, –
Красу останню листопад
В ногах розсіяв килимами.
Зростає грудень за вікном,
Пливе за вітром запах листя, –
Межа між дійсністю і сном,
Цвітінням літа й снігом чистим.
01.12.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2022
Йде листопад, і голі всі дерева,
Ворушиться лиш де-не-де пожовклий лист…
Сад прикрашають пишні хризантеми,
Що в прохолодні дні осінні розцвіли.
А сонце ходить низько й мало гріє,
Холодний вітер завива між голих віт,
Під ранок землю покриває іній,
В струмку водичка ще грайливо дзюркотить.
Не чутні у гаях пісні пташині,
Лиш під ногами лист опалий шарудить.
По замороженій твердій стежині
На зміну листопаду грудень вже спішить.
05.11.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2022
Вкривають вись блакитну сиві хмари,
Шугає вітер крижаний між віт,
В долинах стеляться густі тумани,
На південь відлітають журавлі.
З’являються строкаті візерунки,
В саду гуляє жовта заметіль, –
Готує жовтень для зими лаштунки
І розстеляє ковдри золоті.
Сонати виграють дощі осінні,
Не чути щебетання у саду,
А ранками сріблясто-білий іній
Вкриває лист опалий і траву.
Зачне збиратись жовтень у дорогу,
Засне аж до весни осінній сад,
Покров осінній закують морози…
Прийде на зміну жовтню листопад.
19.09.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968319
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2022
Курличуть журавлі й по небі клином
У вирій непоспішливо летять,
А у саду красуються жоржини
І пишно барвами всіма горять.
Поволі жовкне на деревах листя…
А як красиво одягнувся клен!
Ще ніжно світить сонце золотисте,
Та зрідка з хмари ллє грибним дощем.
Тривалі стали вечори й холодні,–
Вітри сердито між гіллям шумлять.
А на калині червоніють грона
І, як коралове намистечко, висять.
Вщухає вітер у моїм садочку,
Дерева швидко огортає сном…
В химерному туманному платочку
Неквапно осінь йде своїм шляхом…
16.06.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2022
Стає темнішим на деревах листя,
І поміняла колір свій трава,
Серпневе сонце опустилось нижче
І землю стало менше прогрівать.
Хоч і коротший день, та сонце гріє,
Блакиттю сяє височінь небес,
Але вода у ріках холодніє,
Бо ніч холодна й довша, аніж день.
В прозорім небі у серпневі ночі
Холодні зорі сумно мерехтять,
Шлях чітко видно зоряний молочний,
Красивий і яскравий зорепад.
Багатий місяць, в нім всього доволі:
І дощ, і хмарно, і погідні дні;
На луках косять; орють-сіють в полі;
Збирають урожай з полів, садів.
Серпневий місяць яблуками пахне.
Закінчуються на полях жнива.
Збирається у стаю на світанках
Й щебече дзвінко ластівок сім’я.
Вінець тепла і літа – серпень-місяць.
Утомлена природа сіє благодать,
Влаштовуючи проводжання літа,
Дарами щедро наділяє нас.
28.08.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968200
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2022
Спекотний липень – середина літа.
Густими травами укрилася земля,
Яскраві різнокольорові квіти
Зелений килим різнобарв’ям веселять.
Спекотний липень – середина літа.
Вже світло денне поступово йде на спад.
Розвіявся із липового цвіту
Духмяний і солодкуватий аромат.
Найліпший місяць – середина року
Проходить непомітно в праведних трудах,
Гойдає колосом пшениця в полі
Й високі соковиті трави на лугах.
В садах дозріли вишні й полуниці,
На луках – сіножать, а у полях – жнива.
Ідуть дощі і сяють блискавиці;
Зозуля в липні вже перестає кувать.
Спекотний липень… Стомлююча спека
Принаджує мене сидіти в холодку
Посеред зелені садів, від суєти далеко,
Або пірнути з головою у ріку.
07.08.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2022
Немов свіча, весна вже догорає,
І благодать спокійних теплих днів
Квітками різнобарвними буяє
На пишному зеленому вбранні.
Приємний краєвид втішає погляд,
Породжує мелодію в душі:
В ній чути вітру шум і спеки подих,
Громи розкотисті й рясні дощі.
Спіліють полуниці і чорниці,
Акації і липи розцвіли,
Щодня здіймається диск сонця вище, –
Медовий аромат несуть вітри.
В полях зелені колосяться вруна…
Під теплим літнім сонцем розтаю,
Вдихаю чарівний червневий трунок
І піснеспіви слухаю в гаю…
28.05.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2022
ТРАВЕНЬ
Іде весна заквітчана, яскрава,
У квіти ароматні вбралися садки,
Галявини покрили щільно трави,
Як сонечка, у них кульбаб горять квітки.
І світ увесь мені здається новим:
Радіють птиці, що вернулись в рідний край,
Прозоре небо сяє волошково,
Гудуть янтарні бджоли в квітах поміж трав.
Зозулі чути пісню неповторну,
В садах гучні виводять трелі солов’ї, –
Ласкавий ніжний травень животворний
Веде весна… як не подякувати їй?
Конвалії розкрили квітів перли,
Розцвів бузок - вінець весняних теплих днів.
Лишає травень подарунок щедрий –
Бузку лілові пишні кетяги мені.
11.05.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2022
КВІТЕНЬ
Закі́нчились морози й заметілі,
Пестливе сонце заглядає у вікно,
Швиденько тануть кучугури білі,
Біжать проворно талі води у струмок.
Прокинулись на таловинах квіти –
Найперші вісники весняного тепла.
На сонці в затишку така тендітна
Підсніжника красива квітка розцвіла.
З теплом птахи вернулися із півдня, –
В гаях, лісах, садах лунає спів дзвінкий.
Прекрасне будить у душі томління
Весняного повітря аромат п'янкий.
З блакиті неба ніжне сонце світить,
Травою й квітами встеляється земля –
Це радісний прилинув місяць квітень
Із теплим вітром на весняних кораблях…
09.04.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2022
Ось березень безшумною ходою,
Не поспішаючи, в мій сад прийшов
Стежиною, що сяє білизною,
Й прогнав морозяний зимовий сон.
Хоч зрідка сіють срібні сніговиці,
А уночі панує ще мороз, –
Вдень сонечко сіяє у блакиті,
Передає землі своє тепло.
Повітря повнить аромат весняний,
І радість ллється з голубих небес,
Весна дзвенить веселими струмками.
Вже й до життя притихлий сад воскрес,
Бруньки зелені квітів проростають…
Вінчає березень весни прихід:
Ключем у синім небі пролітають
Й курличуть в повечір’ї журавлі.
15.02.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2021
Тихо заступив на вахту місяць лютий,
Сонце ніжне випромінює тепло,
Хоч панують ще морози й завірюхи,
Й світ глибокими снігами замело.
І зимі, й весні він хоче бути другом,
А тому і догоджати прагне їм:
Квіти на вікні малює, сипле пухом,
Дощиком красу змиваючи затим.
А як сонце з неба вигляне лютневе
І блакиттю весь засяє небозвід, –
Всюди розтають бурульки кришталеві,
Весело і лунко падають до ніг.
Ще морози є і сніжні заметілі,
Та настане скоро чарівна весна, –
Омелюхи вже із півдня прилетіли,
Хоч проталинок іще ніде нема…
Лютий з сумом дивиться на сонні шати, –
Він прогнати хоче ті солодкі сни,
Починає ледве чутно їм шептати
Казку дивного відродження весни.
03.02.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2021
Сховала небо в білій млі зима,
В січневому морозному повітрі
Порошу срібну щедро сипле з хмар,
Кружляє в сніжній заметілі вітер.
Встеляє ковдрою із пуху світ,
Споруджує палаци із кришталю
І, як творець майстерний, дивоцвіт
На склі вікна малює елегантний.
Рослинам в дар алмази роздає,
Мереживом дерева прикрашає,
На кришталевих дзвонах виграє
Зима, і пісню віхола співає.
Злітають парою твої слова,
В морозному повітрі замерзають,
Кришталиками іній осіда
На срібно-біле сніжне покривало…
28.01.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2021
Свята неділя – тижня сьомий день,
День відпочинку й радості, в якому
Вшановується не недільний день,
А пам'ять, що вміщається у ньому.
З Євангелієм згідно, відбулись
Найважливі́ші в день оцей події:
Вхід Господа Христа в Єрусалим
І чарівне Христове Воскресіння,
А також на Апостолів Христа
Предивне Сходження Святого Духа.
Неділя здавна святом є для нас,
Це – точка відліку життя в Ісусі.
Щоденний труд відмінений, якраз
Не лиш для відпочинку в колі друзів, –
Для допомоги ближньому це час,
Незлих діянь і вчинків благодушних,
Для вшанування Бога в молитвах,
Стійкої участі в богослужінні.
Святкуючи неділю, йдімо в храм,
Подяку вознесімо у молінні!
29.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2021
Субота нині – тижня завершальний день,
Встановлений для відпочинку і дозвілля.
З усіх семи – це особливий день здавен,
Вінець труду, Господній пам’ятник творінню.
Субота – заповітний день для молитов,
В суботу по церквах печально дзвонять дзвони
І поминальні тропарі співає хор.
Цей день призначений для поклоніння Богу.
Лунає дзвін, і пісня до небес летить,
Із серця капають гіркі спокути сльози:
Пробач мені, мій Боже! Матінко, прости!
Помилуй душі рідних! – Роздається стогін.
Бо наближається із кожним днем той час,
Коли і ми, подібно спраглим у пустелі,
Чекатимем, щоб помолився хтось за нас.
Молімось зараз щосуботи за померлих!
23.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2021
П’ятниця – робочий день останній
Перед вихідними, і тому
Справи завершити є бажання
Швидше, щоб полегшено зітхнуть.
У передчуванні відпочинку
Робимо найбільше помилок.
Прорахунки в день оцей і вчинки
Називають: „п’ятничний синдром”.
П’ятниця – робочий день останній,
Завтра день суботній – вихідний,
Можна повалятись на дивані,
Відпочити, чи кудись піти.
П’ятницю шанують в християнстві.
Це – день посту в честь страждань Христа.
П’ятниця – це, за повір’ям, ангел,
Що людину проведе у рай…
18.11.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2021
День тижня, що трактують, як щасливий, –
Сприятливий для господарських діл.
Найменше заборони мають впливу
В четвер. Цей день – найкращий серед днів.
Із четвергів найбільш вагомий Страсний
На Пристрасному тижні. Безліч з ним
Пов’язано і ритуалів всяких,
І вірувань, і звичаїв старих.
Четвер – це тижня друга половина.
Потрібно довершити купу справ,
Затим підвести підсумки рутинно,
Щоб легким п’ятий тижня день настав.
01.06.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2021
Третій день седмиці – середина тижня,
Колір зелені пов’язаний із ним.
День, присвячений Меркурію, єдиний –
Середа, в перекладі – це день води.
В середу спішили до водоймищ чистих
Прислухатися, чи не шумить вода.
І по стогону, по шуму чи по свисту
Там майбутнє намагались визначать.
В середу по селах готувались збори,
Цілі сходьбища для проводів зими:
Їздили по вулицях на санних тройках,
Інші ж хтіли перекинуть ті санки.
В середу колись у степових районах
Вранці обливать водою на добро
Бралися тварин домашніх безборонно
Для оберігання від тяжких хвороб.
Ось така цікава середина тижня,
Середа – робочий і практичний день,
Він іще й жіночий і такий щасливий.
Середа – день вчинків і нових ідей.
15.03.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2021
Третій день седмиці – середина тижня,
Колір зелені пов’язаний із ним.
День, присвячений Меркурію, єдиний –
Середа, в перекладі – це день води.
В середу спішили до водоймищ чистих
Прислухатися, чи не шумить вода.
І по стогону, по шуму чи по свисту
Там майбутнє намагались визначать.
В середу по селах готувались збори,
Цілі сходьбища для проводів зими:
Їздили по вулицях на санних тройках,
Інші ж хтіли перекинуть ті санки.
В середу колись у степових районах
Вранці обливать водою на добро
Бралися тварин домашніх безборонно
Для оберігання від тяжких хвороб.
Ось така цікава середина тижня,
Середа – робочий і практичний день,
Він іще й жіночий і такий щасливий.
Середа – день вчинків і нових ідей.
15.03.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2021
Тижня день, що на ім’я вівторок,
Другим був, як створювався світ.
З темряви порожньої й безодні
Від дня світла відділивши ніч,
Бог сказав: «Посеред вод хай буде
Твердь, і розділяє хай вона
Вόди!» – І створив Бог небо чудом, –
Сяє вдень блакиттю далина.
Назва дня присвячена планеті
«Марс», чи Марсу – Богові війни.
День закону, творення і честі,
Праці вольової день земний.
03.03.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923480
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2021
Понеділок у слов’янському календарі
Місце перше серед днів буденних посідає.
За повір’ям, в понеділок створювався світ,
Дня цьогó ніхто важливих справ не починає.
Понеділок – у народі кажуть – день важкий,
Розпочаті вами справи будуть всі невдатні,
Небезпечно брати глину – може завалить,
Щоб не трапилось пожежі, – не мастити хати.
Дня цьогó свиней не колють – сало-бо слизьке,
Тáкож квочку не саджають – вилупляться півні,
Не розчісують волосся – курка пропаде.
Радять шити й висівати огірки та дині.
„Понеділкувати” – звичай був межи жінок:
Взагалі не працювали і тримались посту,
Бо себе й свою родину від нещасть, хвороб
Намагались захистити в незбагненний спосіб.
Ці традиції й порядки невідомі нам.
Може, – все це забобони, може, – правда чиста.
Та обставин цим подібних у житті нема,
А чи вірити в прикмети – справа особиста.
11.02.2013
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2021
Здавався неймовірним той момент,
Коли здаля донісся гуркіт грому
В такий безхмарний і спекотний день,
Аж духотá навіювала втому.
Замерло і замовкло все на мить,
А потім налетів шалений вітер,
Холодний, освіжаючий, різкий, –
І сизі хмари затулили світло.
Посилювався вітер, пил здіймав,
Дерев нещадно коливав верхів’я,
Тонкі галузки низько нахиляв,
Зелене листя відривав із віття.
Предмети набувати почали
Незвичні контури і особливі,
Змінились навіть світла кольори,
Й такі чіткі при сонці тіні зникли.
Миттєво потемніли небеса,
І спалахнула блискавка сяйлива,
За нею грім розлого зазвучав,
Сердито, приголомшливо й лякливо.
Затим холодний, з вітром, дощ пішов, –
Стіною безперервною линýло,
І за якусь хвилину все кругом
У дощових потоках потонуло.
Здавалося, що струмені дощу
Подроблять, похоронять під собою…
Та хоч періщить злива досхочу,
Але ж оживить землю і напоїть.
Дощ довго йшов: то ледь вщухав, то знов,
Як за сигналом гуркоту нового
І блискавиці грізних перемов,
Обрушувався шквалами чергово.
Востаннє дощ своє стакато грав…
Вже згущувались примеркання швидко,
І злива врешті-решт пішла на спад, –
Запахло свіжістю і стало тихо…
29.12.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2021
Розвіялись хмарки, засяяла блакить…
Неквапно йду по лісовій стежині
Під лапами зеленими ялин струнких
До річки, що дзюрчала у долині.
За темною водою не було ялин,
Зеленувато-сірі лиш осики.
Я по осичняку пішла поволі вглиб.
Яка волога й вогкість тут велика!
Був ґрунт такий м'який, багнистий, і сирий, –
Відчутно, як пружинить під ногами.
І тиша навкруги, неначе чародій
Свої в осичняку залишив чари.
Ось спурхнула сорока із чагарників,
Над ними закрутилась, закричала.
Був крик пронизливий, немов недобрий сміх
Мари болотяної, – так здавалось.
Сороку налякати міг лиш хтось живий…
Спочатку за зеленими кущами,
Між листям промайнув
контрастно хтось блідий, –
Я дівчину побачила прегарну.
Сиділа на сухому стовбурі вона,
Задумливо дивилась на осики, –
Спокійна, незалежна, тиха, й мовчазна, –
Тереблячи чорняві волосинки…
27.12.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2021
Надворі холодно і сиро,
Пливуть студені хмари угорі,
Дощ вимальовує пунктири,
І стигнуть краплі на віконнім склі,
Такі прозорі й нерухомі,
Здається, обернулися у лід.
А хмари сунуться невтомно
Й собою заслоняють небозвід.
І, часом, поміж ними плями
Блакитні й білі звеселять панно,
Та швидко хмара затуляє
У темряві засвічене вікно.
Не сяє сонце, та повітря
Шовкове випромінює тепло.
Присутності не видно вітру
В мереживі спокійнім гілочок.
Вщух дощ – і віття не торкає
Ударом крапель, не ворушить їх,
Світліти небо починає
І сяяти блакиттю в вишині.
Дощем розмились купи снігу,
І мариться, що йде до нас весна, –
Ніч зменшує свою утіху,
А день вже на хвилинку довшим став.
Знайома ластівка на крилах
Мені весняне принесе тепло…
І вже тепер, – це лиш у мріях, –
Тут море квітів розцвіло.
21.12.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2021
* * *
Зима… Спокійно спить могутній дуб,
Мереживо гілок чорніє на блакиті…
Без листя, мабуть, холодно йому,
І він свої до сонця вгору тягне віти.
14.12.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2021
Зима, немов справжнісінький художник,
Використовуючи вітер, лід і сніг,
Складні фігури ідеальні творить
На вікнах, на гіллі й на полотні доріг.
Зима малює інеєм і снігом, –
Найвишуканіший в її творіннях смак;
Красу створити здатна неймовірну,
Але не довговічна та краса, на жаль…
09.12.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2021
Напевне, в жовтні найгарніший час осінній,
Пора, коли ще гріє сонячне проміння,
І на деревах листя ще не облетіло,
Лише свої змінило барви, пожовтіло,
І сонце сяє золотом на жовтім листі.
Повітря, майже кришталеве, свіже й чисте,
І я́кось на душі приємно особливо, –
Здається, я в такі осінні дні щаслива.
01.12.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2021
Без тебе світ цей став нецікавим,
Без тебе в ньому поблякли барви,
Без тебе звуки в гаях печальні,
У темних хмарах блакитні далі.
Без тебе промінь не грає в росах,
І, навіть влітку, не гріє сонце.
Без тебе ллються щоденно сльози,
Світ чорно-білим став за віконцем.
Вода в струмочку вже не співає,
На срібних струнах вітри не грають,
В садочку квіти не розцвітають,
Весна у серце не завітає.
Без тебе світ цей – безлюдний острів.
Без тебе світ цей – закритий простір.
Втомились крила – вже не злетіти,
Я тут без тебе не можу жити.
28.11.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2021
У дні кохання весна цвіла,
Єдина стежка нас вдаль вела.
Тоді я мала аж два крила,
І досить світла твого й тепла…
Одне кохання було на двох,
Журба лишилась мені одній.
Самотність сповнилася тривог,
На серце смуток холодний ліг.
Став нецікавим без тебе світ:
Застигли звуки, мов заніміли,
Утратив барви весняний цвіт,
Лишився колір лиш чорно-білий.
Любов розбилась, немов кришталь,
Їй не піднятись з одним крилом.
Розмила стежку гірка сльоза,
Не гріє сонце своїм теплом.
Без тебе літа нема й весни,
Порвались струни моїх надій.
Прошу: вернися, хоча б у сни,
Лиши пір’їнку для крил моїх.
26.11.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2021
Сніг осінню красу вкрив,
Зник безслідно терпкий настій,
Дмуть байдужі холодні вітри,
Для тепла вже немає доріг.
Я так хочу вернуть час,
Рук відчути твоїх тепло
І побачить кохання в очах,
У твою щоб повірить любов.
Стежини снігом віхола встеля, –
Посріблена хурделиця кружлялє.
Мої блукають мрії поміж хмар,
Як і любов моя.
Сніжинками увесь світ замело,
І не знайти до серденька стежини.
Розвіяла хурделиця тепло,
Чи збереглось, скажи?
Сад сріблясту вдягнув шаль,
І поглинув мої слова, –
А сніжинки кружляючи вальс,
Звук в далекий знесли тихий край.
І завіса зими ця
Наш зв’язок розірвать змогла,
А сніжинкам холодним серця
Уже серед снігів не знайти.
Стежини снігом віхола встеля, –
Посріблена хурделиця кружлялє.
Мої блукають мрії поміж хмар,
Як і любов моя.
Сніжинками увесь світ замело,
І не знайти до серденька стежини,
Розвіяла хурделиця тепло,
Як повернуть, скажи?
25.11.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2021
ТЕПЛО ЛЮБОВІ
(до композиції Сергія
Тамбарського "Письмо"
https://youtu.be/aShgwvVXY9o)
Сніг осінню красу вкрив,
Зник безслідно терпкий настій,
Дмуть байдужі холодні вітри,
Для тепла вже немає доріг.
Я так хочу вернуть час,
Рук відчути твоїх тепло
І побачить кохання в очах,
У твою щоб повірить любов.
Стежини снігом віхола встеля, –
Посріблена хурделиця кружлялє.
Мої блукають мрії поміж хмар,
Як і любов моя.
Сніжинками увесь світ замело,
І не знайти до серденька стежини.
Розвіяла хурделиця тепло,
Чи збереглось, скажи?
Сад сріблясту вдягнув шаль,
І поглинув мої слова, –
А сніжинки кружляючи вальс,
Звук в далекий знесли тихий край.
І завіса зими ця
Наш зв’язок розірвать змогла,
А сніжинкам холодним серця
Уже серед снігів не знайти.
Стежини снігом віхола встеля, –
Посріблена хурделиця кружлялє.
Мої блукають мрії поміж хмар,
Як і любов моя.
Сніжинками увесь світ замело,
І не знайти до серденька стежини,
Розвіяла хурделиця тепло,
Як повернуть, скажи?
25.11.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2021
У небі пропливали білі хмари
І за собою тіні волокли легкі,
Як сіті, – по дубах, і по каштанах,
І полем колосистим, і уздовж доріг,
Збираючи улов: крилатий вітер,
Що над землею райські пахощі стелив,
Прозоре, чисте, трепетне повітря
Із ніжним ароматом квітів польових.
Моєму зору з пагорба відкрилось
В долині русло невеликої ріки,
Виднівся в променях серпанок пилу
Над заростями очерету й осоки…
Дрібнесенькі частинки метушились,
Якийсь виконуючи хаотичний рух…
Я з пагорба униз на них дивилась
Допоки сонце не зали́шило прилук…
22.11.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913158
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2021
Примруживши очі, дивлюся на небо, –
Заплутався промінь у віях моїх
І сяє барвистим екраном взірцево,
Неначе веселка семи кольорів.
Стулила повіки я й знову відкрила,
А райдужний щит вигравав і мигтів
Мали́новим, жовтим, зеленим і синім,
Неначе веселка семи кольорів.
І так, як на віях в прозорій сльозині
Веселкою промінь ясний вигравав,
Мали́новим, жовтим, зеленим і синім
Дзвеніло й шуміло навколо життя…
Ось вітер зірвався, і хмара закрила
Проміння, що сонячний диск посилав,
А присмерк старанно заплів павутинням
Ту дивну картину, що погляд плекав…
І заворушилося радісно листя,
Живуче, розправилось, спрагле життя,
Немов колискову шепочучи пісню, –
Я в царстві Морфея знайшла забуття…
21.11.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2021
Залишена, як пам’ять, квітка
Лежить засохла на столі,
Як згадка про події літа,
Яскравіша сумливих слів.
Її невпевненість і болі
Душею й серцем враз сприйму,
Як обережно у долоні
Крихку, тендітну я візьму.
Зів’яла і засохла квітка…
Лишився ніжний аромат
І колір – наче пух лебідки,
Цнотлива, чиста білизна.
Нагадує про теплу зустріч
Засохла квітка на столі
Залишена в часи розлуки,
Як пам’ять про щасливі дні…
03.11.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2021
* * *
Чому сумуєш, подруго моя,
Зітхаєш знову тихо уночі?
Давно ж підсохла на очах сльоза
І у душі вже вщухла заметіль...
Погасли в серці пристрасть і любов,
Втопились у щоденній суєті
І щезли геть, неначе випив хтось
Всі почуття зболілої душі.
Тримайся, подруго, не розкисай,
Із радістю зустрінь наступну мить!
І зорями всміхнуться небеса
Добру́ назустріч ніжністю весни.
До тебе повернеться щастя птах,
Любові зронить сріблянé перо,
Засяють іскри у твоїх очах
І радість в серці завирує знов.
30.10.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2021
Рано осінь прийшла у замріяний гай,
Де зустрілися ми випадково, –
Золотилося листя опале між трав
І, сухе, шелестіло шовково.
Це неголосно в листі сухому шумів,
Награвав серенаду осінню,
Ледь вловиму мелодію, тиху, без слів,
Вітер долі легким шелестінням.
Ця осіння мелодія шелестом трав
І кружлянням пожовклого листя
Про забуте кохання нагадує нам
І, напевне, про щось особисте.
Погляд твій у душі почуття сколихнув,
Пригадалися біль і страждання.
За мелодію цю я сховаю свій сум,
І любові слова за мовчанням.
Я давно пробудилась, і встала від сну,
І повільно тебе забуваю…
Як червоне вино, так для мене ти був,
І тепер ще від погляду тану…
01.10.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2021
Твій погляд висвічує стільки тепла,
Іскриться він радістю, страхом, коханням,
Що завжди чекає на кожного з нас,
Втішає серця й викликає страждання.
Кохання прекрасне я бачу в очах…
Коли подивлюся на рідне обличчя,
То всі перепони здолаю нараз:
Вагання, невпевненість, сумніви, відчай.
Такі хвилювання присутні завжди,
Тому що так тяжко кохати людину,
Коли в ній взаємності не віднайти, –
Любов обопільною бути повинна.
30.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2021
Закоренілим реалістом у житті
Ти можеш бути, та при цьому розуміти:
Є у твоїм житті моменти, коли ти
Ніяк свої не можеш вчинки пояснити
І почуття, яке міцнішає щодня.
Чому людина ця? Запитуєш в ту пору, –
Раціональності не відшукать зерна!
Чому така душі потреба бути поруч?
Та й не виходить все забути просто так,
Хоч і романтиком завзятим називатись,
Щоб тим собі ятрити душу перестать.
А можна... просто власній долі довіряти.
Напевне знати – твій орієнтир вона, –
І не втрачати крила віри у майбутнє,
Бо завтра виявиться раптом щастя там, –
Не за горами, дуже близько ваша зустріч.
Тобі зали́шилось лише відчуть політ
Туди, твоя де хвилями вирує пам’ять,
До смужки горизонту… у Любові світ…
Яке ж то щастя знати, що вона навзаєм!
26.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2021
Безсонної ночі про тебе думки,
Як зорі, що гронами падають вниз.
Згорають в пітьмі їх яскраві свічки,
Лишаючи смутку й печалі сліди.
І я відігнати не можу печаль, –
Вона, мов метелик малий, прибула,
Як ніч опустила туманну вуаль,
Й незримо за плечі мене обняла.
В безсонні печаль поступово росте,
Стає, як великий засмучений птах,
Що вільно над ліжком моїм розпростер
Два чорні скорботні великі крила…
18.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2021
* * *
Смеркає… Надво́рі безлюдно і тихо.
І сонце за обрій сховало свій лик.
Самотність до мене підкралась, як лихо,
Ніхто не озветься на розпачі крик.
Як хочеться чути озвучене слово,
Пізнати бажання чиїсь і думки,
Та тиша мене огорнула ізнову
І чути лише, як комп’ютер шумить.
А скільки у світі людей одиноких! –
Контакти закриті, закрита душа…
У кожного з них ідеали високі,
На зносини щоб марнувати свій час…
16.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2021
Вдень тепло і сонечко сяє природно,
І тихий вітрець оксамитно-м’який,
А вранці і ввечері вже прохолода
Накине на плечі платочок легкий.
М’яке шелестіння опалого листя, –
Мелодія ніжна у парках звучить.
Пташки у південні краї подалися.
Мереживо осінь снує з павутин.
Це – перші ознаки, що осінь настала.
Це – час, коли літо іще не пішло,
Та виразно видно – змінилася влада,
Й терпка прохолода міняє тепло.
Але я люблю цей сезон оксамитний,
Яскраву його неповторну красу,
Насичені барви… Хоч смуток нахлине,
Тепло ж бо осінні вітри рознесуть.
Недáрма за літом сумує природа,
Наближення жде неминуче зими, –
А нам залишає лише насолоду:
Останнє тепло і багаті дари.
14.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2021
Сонечко за обрій нишком заховалось,
Вже й на небі зорі срібні показались,
Місяць заглядає крізь вікно в кімнату,
Зазиває діток милих в ліжечка лягати.
Прилетів горобчик, сів на кущ калини,
Опустив повіки, голівка схилилась.
У куточку киця лапки підгорнула,
Віченьки свої закрила й тихо там заснула.
Й ти, дитятко любе, укладайся спати,
Утомились ніжки – будуть спочивати.
Я тебе, маленька, буду доглядати,
Колискову ніжну пісню лагідно співати.
Хай тобі присниться птаха злотокрила
І її весела пісня чарівлива,
Щоб крізь сон на личку усмішка з’явилась,
А коли відкриєш очі, щоб була щаслива.
01.09.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2021
Ніч вкрила землю темним покривалом,
Спустився тихо мороку владáр
І стелить ложе спокоєм тривалим
Під неяскравим сяєвом стожар.
В безмовній тиші ніжно огортає
Дрімотою і затишком Морфей,
До ранку лагідно благословляє,
Від денних визволяючи страстей.
Смугляве і бліде обличчя в нього,
А погляд ніжний і такий сумний…
Морфей – Бог снів і забуття володар,
У царство щастя лину я із ним.
В країну, де усе мені доступно,
Безмірний простір є для мрій земних
І від реальності є порятунок, –
Завад нема надіям весняним.
Як ніч промчиться й сонце має встати,
Мене зі снів, Морфею, не пускай!
На жаль, не може вічно сон тривати…
Шкодá, Морфея влада – нетривка…
31.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2021
* * *
Своє призначення у кожної хвилини,
Лиш те призначення потрібно розпізнать,
І всі відрізки часу стануть особливі,
Щасливим буде й більш насиченим життя.
31.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2021
Мені б здійснити всі свої бажання,
Пройти з достоїнством життєвий шлях,
Пронести мрію крізь усі страждання,
Крізь терня, шторми, ураган життя.
Вона мою дорогу осяває,
Горить ясним далеким маяком,
В скрутні часи мені допомагає
Справлятись з непосильним марш-кидком.
Без мрії тяжко й неможливо жити,
Бо кожна мить тоді стає сумна,
Душі немає крил, щоби пари́ти,
А в погляді ні світла, ні тепла.
Тому із мрією свій шлях долаю,
Тягнýся серцем до її висот,
І здійснення своїх бажань чекаю,
Бо вірю – не потраплю у цейтнот.
30.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2021
Видніють майже чорні береги,
Між ними темне дзеркало ріки,
Вгорі спокійне синювате небо
І місяць сяючий на полі темнім.
Здається нерухомою вода,
По ній біжить стежина чарівна.
То місяць віддзеркалює у водах
Свого проміння щиру позолоту.
Тут дивовижний спокій. Тиха ніч,
І тільки легко вітер врізнобіч
Блискучий лист осики коливає,
А той шепоче й тишу оживляє.
Безжурно місяць світить з висоти,
Освічує поля, сади, хати,
Запалює у темнім небі зорі, –
На водах золоті мигтять узори.
26.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2021
Ранковий свіжий вітер віє,
Ледь видно, як ворушаться гаї,
На сході горизонт світліє,
Рум’яняться пухнастих хмар краї.
Іду по росяній стежині,
Що в’ється гаєм поміж трав,
Холодні падають краплини,
Срібляста з листя бризкає роса.
Пташки мовчать, чекають сонця…
Ось багрянисто загорівся схід,
Озвучив лункий щебет спокій,
І гай, мов посміхаючись, стоїть.
21.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2021
Напевно, небагато хто із нас
Вставати любить вранці рано.
Поніжитися в ліжечку якраз
І я люблю, це – непогано.
Люблю також не спати допізна, –
Дивитись телевізор маю…
А вранці кваплюся кудись дарма,
Запізнююся, не встигаю…
Щодня утомлююся від турбот, –
Для праці вистачає часу,
Бракує для уваги до того,
Дарує щастя що і радість.
Я забуваю в суєті про те,
Яку красу несе природа, –
Побачений її один момент
Не намалюється повторно.
В природи безліч чарівних картин,
Які дарують миті щастя.
Просити хочеться мені завжди:
«Мить, зупинись, бо ти прекрасна!»
20.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910619
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2021
Я легкокрилим птахом хочу стать,
У чисте небо стрімко щоб злітати,
І більш не знати клопоту й питань,
А лиш в безхмарній висоті витати.
Я буду там співати про любов,
І радість в серці з’явиться ізнову.
Засяє з далі сонечка тепло
І світлі мрії звабить за собою.
І тільки так щаслива буду я,
Хоча би тільки на шматочок дня,
Вільніша від малого солов’я,
І тільки це приноситиме радість.
Повітря свіже, чисте і легке,
І промениться сонце золотисте…
«Це – безнадійно!» – скажете, проте
Такі вони, мої казкові мрії.
19.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2021
Стою я тихо біля мокрого вікна,
А надворі густенький дощ іде,
Немов прозоро-сіра водяна стіна
За шибкою спустилася з небес.
Дивлюся мовчки у розмиту далину…
Як огортає душу біль німа
Від смутку, що проник у серця глибину! –
Це розуміє лиш нічна пітьма…
Десь там, де за дощем нічна темніє даль,
Попереду щасливе жде життя,
По бездоріжжі понесеться геть печаль, –
Мені підказує передчуття.
Чекати щастя я готова безліч літ,
Не відректися б лиш від почуттів,
Що закарбовані мереживом в душі,
Й не змила б їх вода нічних дощів.
18.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910507
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2021