| Сторінки (7/630): | « | 1 2 3 4 5 6 7 | » |
Напишу я тобі про любов,
З надією, що зрозумієш ти моє бажання
звертаюся до теми знов і знов,
та бачу марність я свого старання.
Як людство із’явилося на світ-
Любов постала таємниць безкраєм.
Злетіли миттю сотні тисяч літ,
Але розгадки досі ще не має.
Одної правди не бува для всіх,
загальне не завжди для нас потреба.
Так і любов - то праведне чи гріх -
конкретно кожен визнача для себе.
Одна проблема ятрить суть мою
І закипає гнівом благородним:
чого це Бог, створивши нам сім`ю,
зробив любов страшним гріхом господнім?
Чому Адам із Євою в раю
по волі Бога мусили би жити,
забувши про сполученість свою,
яку спровокував Змій-Спокуситель?
Чому у рай немає вороття,
а людство все - то є гріховні діти?
Не Бог, а гріх чому дає життя
І визначає все на білім світі?
На пошуки до мудрості пішов –
я Біблію читав з начал і до краю,
бальзаму для душі я тут знайшов,
а відповідь ще й досі десь блукає.
Здавна поети наламали дров -
для них любов - то почуття й зітхання,
любов я ж поділяю на любов,
і зовсім протилежне - на кохання.
Шукаю власний погляд на оте,
що змушує людей родитись знову,
про звичне, так жадано-золоте
я спробую сказати новим словом.
Кохання є нестерпний гіркий мед,
солодка сіль, насипана на рани.
То вічний зов, який веде вперед
в нестерпні муки, довгі до нестями.
Кохання є незнані біль і шок,
нечутна смерть всебажаної муки,
то повінь почуттів бурхливих вод
І дикий страх майбутньої розлуки.
Кохання то є буйство всіх бажань,
то синтеза небесного й земного,
то інтеграл, що переходить грань,
нестерпні жорна таїнства людського.
Кохання є природний крик душі,
Жаданий біль, що каторгою зветься.
Наркотик насолоди і гріхів
Ланцюг яких ніколи не порветься.
Кохання є цілюче джерело
свята вода із чистої криниці,
то згусток небуття, яке прийшло
з самих глибин зпресованої миті.
Кохання є вулкани почуттів
То повінь і апофеоз бажання.
Нектар одвічних мук і елексір,
цикути нелюдського поривання.
Нектар кохання п'ємо знов і знов,
як сік берези із лісів, без краю.
спитай мене - "А що ж таке любов?"
І я скажу: їй-Богу, я не знаю".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550370
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2015
"...Однажды дpовосек pубил деpево над pечкой и уpонил в нее топоp. Он заплакал от гоpя, но тут ему явился Господь и спpосил:
- Что ты плачешь?
- Как же мне не плакать, ведь я уpонил в pечку топоp и не смогу больше заpабатывать на пpопитание моей семье.
Тогда Господь достал из pечки золотой топоp и спpосил:
- Это твой топоp?
- Hет, это не мой топоp, - ответил дpовосек.
Господь достал из pечки сеpебpяный топоp и спpосил:
- Может, это твой топоp?
- Hет, и это не мой топоp, - отвечал дpовосек.
Hаконец, Господь достал из pечки железный топоp.
- Да, это мой топоp, - обpадовался дpовосек.
- Я вижу, ты честный человек и соблюдаешь мои заповеди, - сказал Господь, - возьми же себе в нагpаду все тpи топоpа.
Стал дpовосек жить-поживать в достатке, но тут к несчастью в pечку упала его жена. Он снова гоpько заплакал. И снова ему явился Господь и спpосил:
- Что ты плачешь?
- Как же мне не плакать, ведь в pечку упала моя жена.
Тогда Господь достал из pечки Дженифеp Лопес и спpосил:
- Это твоя жена?
- Да, это моя жена, - pадостно ответил дpовосек.
Господь pассеpдился:
- Ты солгал мне, как же так?
- Видишь ли, о Господи, - ответил дpовосек, - тут вышло небольшое недоpазумение. Ответил бы я, что это не моя жена. Ты тогда достал бы из pечки Кэтpин Зета-Джонс, а я бы снова сказал, что она не моя жена. Тогда ты достал бы мою жену, и я бы сказал, что вот она и есть моя супpуга. Ты бы отдал мне всех тpоих, и что бы я стал с ними делать?
Я бы не смог их всех пpокоpмить, и мы все четвеpо были бы очень несчастны...."
Моpаль: Когда мужчины лгут, они делают это достойно и к всеобщей пользе)))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549240
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2015
Йому снився обман, немов немає для них більше розлуки, не треба пам'ятати графік поїздів, рахувати хвилини на пероні і завмирати від страху втратити в натовпі мигаючий такий довгоочікуваний лик. Танула в повітрі, йшла геть від нього тривога, коли долоня її, ледь щоки торкнувшись, на плече довірливо ковзала, переконувалася: це справді він, пропахлий сонцем, морем, втомлений чекати, хвилюванням стомлений. Сяяли радістю улюблені очі, полиновий запах її волосся кружляв голову. Вітром сплутані пасма прибирав з лиця, захоплений ховаючи погляд, тихо шепотів: «Ну, нарешті ...» Здавалося, щастя зустрічі чашу його душі переповнює, ллється через край ... Він кликав її в свої прості сни, ім'я нескінченно повторюючи. Як заклинання тепер воно звучало, багаторазовим відлунням відгукуючись.
Вона на голос його йшла з лабіринту своїх рядків хитромудрих, з провулків думок, з недомовлених колись слів. Зімкнувши вії, бачила сліди їхніх ніг босих на узбережжі самотньому, і чайок неспокійних злети до чистоти небесної, падіння їх знову до хвиль невгамовних, і морської стихії вічний трепет, ніби ця дійсність з ними була ... зовсім недавно ... або в минулих життях? Легкий бриз прохолоду приносив, остужуючи їй серце, відбираючи у мрій. Тоді вона зорю просила зачекати бути свідком, сподіваючись, улюблений погляд утримати біля себе ще хоча б на мить. На світанку розлучаючись, немов на вік, на день прийдешній, вони молилися один на одного, як на образ, мріючи знову розчинитися в магії нічного тяжінням,у якім обом колискову ніжність всесвіту співала, запевняла: не доведеться їм побачити щастя цього ні краю, ні кінця .
Але, ману стряхнувши, вони до причалу буття звичного, простого поверталися. Там все вивчено, звідано на дотик, розписано, як має бути вчора, сьогодні є й завтра буде. Тонкою цівкою час минав, зникаючи назавжди в кружлянні не повернутих днів. Журба тепер його спокій забрала, вкравши у нього бажаний образ.
Просту істину він зрозумів, так страждаючи: потрібно від помилкових снів своїх відректися, відмовитися, щоб її живу, трепетну, боязку обійняти, збутися на сторінках доль їх не сном - любов'ю, примарний обман подолавши. Сплутане вітром волосся з обличчя її прибрати, як бачилося йому в тих міражах заворожених, і тоді почути їм буде дано в шелесті хвиль на березі пустельному три найголовніших, три заповітних слова:розлуки більше немаЄ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548910
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2015
Віддай мені мою любов,
Прости всі кривди і образи.
Нехай стікає з серця кров,
І спомин відімре одразу.
Віддай мені мою любов,
Вона тобі вже не потрібна.
Не варто прагнути обнов,
Якщо вже ти мені не рідна.
Віддай мені мою любов,
Верни надії молодії.
Може тоді з тобою знов,
Я полечу на крилах мрії.
Віддай мені мою любов,
Прошу бо вже збілілі скроні.
Та гріють душу знов і знов,
Твої божественні долоні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548690
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2015
Те що в Тобі - цілюще зілля.
Те що в мені - спрага життя.
Те що у нас - буде весілля.
Те що у них - нове життя.
Те що у них - весіння повінь.
Те що у них - краса буття.
Те що в Тобі - є сонця промінь.
Те що в мені - є ти і я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548686
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2015
Я прийшла на Землю за тобою,
Я - твій Ангел смерті і життя,
З мертвою й цілющою водою –
Я - розбіжність долі та злиття.
Я - твоє прокляття й божевілля.
Я - святої благості покров,
Я - ковток палаючого зілля.
І моє ім’я - твоя Любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548143
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2015
Відстукує серце ритм,
Відраховує кожну хвилину.
Залишаючи стільки рим,
Через скільки я вже загину,
Залишаючи стільки слів,
Скільки встигну я ще сказати,
Залишаючи стільки днів,
Щоби душу свою пізнати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548142
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2015
...Два сніжних птаха, мов би хмарки з плоті,
Пливуть по темнім дзеркалу води,
Стомились в дальнім і важкім польоті,
Та раді, що уникнули біди.
Сплелися ніжно шиями у танці
Кохання й вірності, що людям, за взірець,
Дав перед творенням Адама, наостанці,
Любові прикладом всевидящий Творець.
Бо знав, що ми уклонимось із шляху
Прямого й світлого, й підем на хибну путь,
Тож дав нам для нагадування птахів,
Які що мають – свято бережуть.
Благословенні безліччю турбот,
Повінчані у кільцях дальніх летів,
Освячені поборенням незгод,
Записані в сонетах у поетів
Вони свою не кинуть пару в мить,
Коли прийде біда в червоних плямах,
Коханому останню, щоби жить
Він міг, дарують їжу. І за замах
На спокій милого вони готові стать,
Не важачи на смертну небезпеку,
Грудьми до бою. І оберігать
Своє гніздо і пташенят у спеку,
І дощ, і вітер. А коли вже смерть
Життя комусь обірве нитку з пари,
То інший – там лишається чекать
В самотності, де милий спить товариш…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547736
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2014
…Коли Господь створив людину,
Шматок малий лишився глини.
- Що хочеш ти, - спитав Творець,
Щоб я зліпив, Адаме любий?
- Мені на голову вінець -
Корону Щастя – дай, щоб згуби
Я не зазнав в своїм житті!
Творець помовчав в співчутті,
І глину в руку вклав Адаму.
І долю з тих часів свою
Самі вінчаємо ми – в драму,
Чи в мед, чи в спочин у раю
Ту глину гарно виминаєм.
І те, що зліпим, - те і маєм…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547453
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2014
Співають півні на Волині,
Як не співають більш ніде.
А у дівчини очі сині,
Вона до мене не прийде.
Ой не співайте голосисті,
Не крайте серце молоде.
Її в весільному намисті,
До вінчання вже хтось веде.
Щаслива будь моя кохана,
Як не зі мною, то із ним.
Чарівна ти у велюн вбрана,
Весільний танець - молодим!
Нехай уранці буде спокій,
І у житті хай буде рай.
Як півнів спів такий високій,
Душа моя не плач - співай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544436
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2014
Найщиріші слова у світі
Прозвучать хай сьогодні для Вас,
Нехай доля щаслива і світла
Береже Вас завжди в добрий час.
Хай не зраджують друзі й удача,
Теплим серпнем хай буде зима,
Тільки з радості очі хай плачуть,
І збуваються мрії й дива.
Зичу благ і здоров’я міцного,
Миру, злагоди, сонця й добра.
Нехай світла життєва дорога,
Буде повна любові й тепла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543950
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2014
Летять – не спиняться хвилини,
Приходить неповторна мить,
Коли вдивляється людина
В роки, що встигла вже прожить.
Було і чорне і червоне,
На рушнику земних доріг,
але любові стиглі грона –
То найсвятіший оберіг.
Хоч скроні світяться від срібла,
Добро натхнення додає.
Сердечне, щире Вам спасибі
За те, що Ви на світі є!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543631
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2014
Я не дам тобі жити
без мене.
Громовим листопадним листям
чавитиму твоє плече.
Голотремтячим гіллям сататимусь
повз горизонт твого обличчя.
Засипатиму товщенним снігом
усі файли пам`яті про нього.
Пекельним вогнем випікатиму
скрізь із себе твої сліди.
Закам`янілим лебедем з неба
упаду до ваших ніг тоді
як цілуватимеш ти його.
Весняним струмком
проллюся у твоїх споминах
про нашу весну…
І зірву всі греблі
на твоїх життєвих водозбірах.
Літньою спекою
зачавлю тебе голодом кохання
А ще:
я миттю і без вагань
віддам своє життя
за те
щоб Ти була щасливою
з Ним.
Тому що я люблю тебе….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543016
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2014
Пітьма всю землю ковдрою покрила,
Притисла трави густоти гора,
Дрімотна тиша розправляє крила
Тонким протяжним писком комара.
Десь за ставками селезень закрякав,
Котили луни колесо краси,
За днем земля беззвучністю заплаче
Слюзами ночі - інеєм роси.
За річкою притихли квакать жаби,
Кажан десь зойкнув, щоб забути страх,
Їжак зачмихав, мабуть, чистить лапи,
Залився сміхом, філін у лісах,
Притихло все – природа і людина.
Ліси і гори, ріки і моря,
Чорніє, вись, а пролетить година,
I з другим півнем зродитъся зоря,
Зорянка перша викликає ранок,
На світ повзуть, пташині голоси,
З-за річки тихо виповза світанок
Церковним хором Божої краси.
За горизонтом загорілось небо,
Стають чіткими обриси дерев,
Згасають зорі – молодих потреба,
А третій півень вже віщує день.
За днем до нас завжди приходить вечір,
А з часом переростає в ніч,
ніч підставля світанку свої плечі,
І все оце повториться одвіч.
І шум і спокій заховались в звуках,
Життя і смерть не мають чітких меж,
Все на землі народжується в муках,
І помирає у муках теж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543013
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2014
Любив козак дівчиноньку —
Вже мали побратись,
та пішов він на війноньку
за волю змагатись.
Налетіла чорна хмара
Із кримського півдня,
коли козак із послами
доходив до Відня.
Та й забрали дівчиноньку
у полон татари.
Вернувсь козак додомоньку
застав божі кари.
Залишився соколиком,
довго мавши тужбу,
та й пішов із полковником
на козацьку службу.
ІІри посольствах прислужився
аж чотири роки.
Шукав її й дивився
по усій Європі.
У Стамбулі в день священний,
у неділю рано,
зустрів свою наречену
по-турецьки вбрану.
Кинувсь її обіймати,
а та зупинила:
"Не твоя я, пане-брате,
не твоя я мила.
Я уже не християнка,
я дружина бая,
вже три роки мусульманка
і залишусь нею.
Коли будеш у нас дома,
поклонися батьку –
Хай молиться завше Богу
За свое дитятко."
Засвітила сталь даманська
у руках козацьких,
пролилися крові каплі
на тюрбан ногайський.
Постріл в скроню із мушкета
наповал самого,
І збігала кров з кашкета
кольору одного.
Посадили в головах
їх червону калину,
в ногах—терен, а боками –
колючу шипшину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540146
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2014
І впала темрява розгнівана на землю.
І ніч була приємницею дня.
То не надворі,то у душах-темно.
О, хто б з очей тоді завісу зняв?
І Він прийшов, щоб сповістити Волю,
Проголосити Слово назавжди,
Щоб освятити грішників любов’ю
Від кари врятувати, від біди,
І день прийшов, і день той був-останній,
Хоч не востаннє тесані хрести.
І кров його розпалювала рани.
А Він просив:"Не відають, .. Прости!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540145
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.11.2014
Луг понад річкою так щиро стелиться,
Моя дівчинонька на мене сердеться.
Ой не стелися ти зеленим килимом,
Ой не злися нині, моя ти милая.
Як вип`є сонечко усю росиноньку,
То й прийде до мене тая дівчинонька.
Хочу лататтячком коси прикрасити,
Хочу дівчиноньку до церкви повести.
Вода тече, тече та й не вертається,
Життя іде собі і все минається.
Де ж тепер ті луги широкополисті,
І де та дівчина з моєї юності...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538370
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2014
Мелодія на вірш автора Калиновий:: Ти починаєшся з очей
Прикріплений файл: Ти починаєшся з очей.mp3
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285151
Ти починаєшся з очей –
Із двох джерел першопочатку
Із зародку святих речей,
В яких нетлінності печатка.
Ти починаєшся в собі,
Тікаєш в голосі від себе.
Луною поверну тобі
Твій подих із блакиті неба.
Ти починаєшся з тенет
Що їх твої сплітають руки,
Разом звиваючи сюжет
Від зустрічі аж до розлуки.
Ти починаєшся з очей,
В́́ них відзеркалюєшся нині
Бо серед натовпу людей
Потреба є в одній людині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521737
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2014
Чому ми пишемо вірші?
Із свого серця струни рвемо...
Тому що є десь у душі,
Творцем дароване знамено.
Його нести нам по життю,
Високо й гордо пломеніти!
Світити іншим може той,
Хто має сам тому й згоріти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513059
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2014
Пітьма всю землю ковдрою покрила,
Притисла трави густоти гора,
Дрімотна тиша розправляє крила
Тонким протяжним писком комара.
Десь за ставками селезень закрякав,
Котили луни колесо краси,
За днем земля беззвучністю заплаче
Слюзами ночі - інеєм роси.
За річкою притихли квакать жаби,
Кажан десь зойкнув, щоб забути страх,
Їжак зачмихав, мабуть, чистить лапи,
Залився сміхом, філін у лісах,
Притихло все – природа і людина.
Ліси і гори, ріки і моря,
Чорніє, вись, а пролетить година,
I з другим півнем зродитъся зоря,
Зорянка перша викликає ранок,
На світ повзуть, пташині голоси,
З-за річки тихо виповза світанок
Церковним хором Божої краси.
За горизонтом загорілось небо,
Стають чіткими обриси дерев,
Згасають зорі – молодих потреба,
А третій півень вже віщує день.
За днем до нас завжди приходить вечір,
А з часом переростає в ніч,
ніч підставля світанку свої плечі,
І все оце повториться одвіч.
І шум і спокій заховались в звуках,
Життя і смерть не мають чітких меж,
Все на землі народжується в муках,
І помирає у муках теж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513035
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2014
На відстані омріяне - величне,
А зблизька так ось: "Ти приїдеш?" - "Ні".
Відрізала, своє таке вже звичне,
Лишивши право зустрічі собі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504525
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2014
Вова Крим украв у нас,
Разом там украв і газ.
Тепло ж Вові у Криму,
Та не смажиться йому...
Нижньоспиння все в диму!
Сором світ йому наслав,
Санкціями гада вклав.
"Добре" ж Вові у Криму?!
Світ не заздрить там йому.
То ж таки там гаряче,
Лиш одна надія є,
Сонце в тім`я як впече,
Рештки мізків відіб`є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503326
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2014
Розквітла яблуня в моїм саду.
Весна буяє новими парфумами життя.
Душа чекає - я до Тебе йду,
Щоб скуштувати те, за що не буде каяття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503322
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2014
Роки летять, летять у вирій
І зупинити їх мені не сила.
Роки летять та я не твій
Кохана, ніжна, лагідна, єдина.
Роки летять, як камінь в прірву
Ще лиш крок до того вічного життя.
Тут і там вже не відіршеш
Шмат оберегу святого каяття.
Роки летять, а ми чужі, чужі
Але ж колись єднало нас кохання . . .
Роки летять і біль в душі
Перетворилась на палац чекання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503172
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2014
Нема біди, нема печалі,
В душі моїй уже суцільний рай.
Там грали сонячні крижалі,
Так лиш у сні побачив я свій край...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503110
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2014
Не йди не йди дощику,
Бо налляв вже доситу.
Вимив землю дочиста,
Зготував урочисто,
Тепле Літечко встрічать,
Наші душі звеселять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502511
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2014
Я хочу щоби ти була зі мною,
Від учора, від тепер, і назавжди.
Не треба турбуватися ціною,
За справжнє щастя і розплата справжня.
А все таке буденне - навіть зрада.
І плачеш ти, огорнута буденням,
А десь над нами ходить Вища Правда
І подих твій - то і її легені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502416
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2014
0 вчительська доле! 0 вчительська доле!
Світанком спішить моє серце до школи.
І вічний неспокій, і вічні тривоги
бере воно завжди з собою в дорогу.
Від теплих вітань і усмішок дитячих
стаю я добрішим, а серце гарячим.
І хоч не була ти легкою ніколи,
тебе не картаю я, вчительська доле.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502160
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2014
Бог створив усе на світі,
Так як вже сьогодні стало.
І усім дав він потроху,
Те на що не скажеш мало.
От почув Він від одного,
Що йому того забракло.
Отож і рештки в того взяв,
Щоб усім не було лячно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502159
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2014
Тихесенько вітер колише вербовії віти,
Світанком соромлені зорі сховались за хмари.
Ранковим туманом сповитії зрошені квіти,
Настроює сонечко струни своєї гітари.
І нам не минути ту мить як заграють куранти,
Природа і люди перервуть всі солодкії сни,
І знов замайорать прийдешнім життям секунданти,
Весняна дуель вже на часі, і ти її не зупини.
Вставай, розпрямляй свої крила, розгинайся і дій,
Уперто крокуй до мети і долай перепони.
Для щастя родини, Вітчизни і живи ти і мрій,
І з Богом у серці тобі не страшні ті кордони,
Що їх позносило вчорашніми злими вітрами.
Бо є ще надія що син буде жити для мами,
Із старанням бджолиним летітиме до вівтарю.
Сонечко знов засіяє в моїм світанковім краю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501924
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2014
Ти починаєшся з очей
За чорним холодом зіниць,
Зухвалим поглядом покритим,
За показною пустотою
Я бачу біль, нестерпну біль
Побитої душі твоєї
Я бачу кров твоїх страждань
Нанесених тобі і безжально
У поєдинку за кохання
Там сховано од ворогів
Поранене в двобою серце.
Та вкуте у самотність темну
Воно повільно помирає
Тому-то в холоді очей
Печаль від того, що сприйнято
Тобою вихід цей, як неминучий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501898
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2014
Коли приходиш ти -
Зриваєш серця спокій
І я палю мости
Нехай згорять на попіл.
Приспів :
Немає болю, ні жалю
За тим майбутнім чи минулим
Усе, що було підпалю
Щоб з димом ввись майнуло.
Коли приходиш ти -
Приходить біль з тобою
І я біжу в світи
Шукаю там спокою.
Коли приходиш ти -
Безсило опускаю руки
Коли приходиш - то не йди,
Бо так втомився від розлуки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501295
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2014
Свої гріхи ти сам спокутать мусиш,
та сумнів, наче звір, мене гризе:
О Господи, за що ти нас не любиш?
О Боже правидний, чого нам не везе?
Любов Господня – без кінця і краю,
та не дається всяким далебі
бо Бог завжди тому допомагає,
хто є не ворог і йому, й собі
Коли я бачу нації руїну,
то відповідь влаштовує на всіх,
що Бог не любить нашу Україну
за неспокутий історичний гріх
Карає Бог десницею своєю
і тим усяким сущим воздає
за те, що ми зневажили ідею
яка основу нації дає
За те, що ми забули Боже слово
і волю всім гріхам дали,
за те, що ми плюндруємо рідну мову
й чужу до вжитку, як свою взяли.
За те, що тільки молимось з нагоди,
стежки позабували всі у Божий храм,
за те, що ми цуралися злагоди,
яку найбільше бракувало нам.
За те ви всі терпіли супостата,
й тим самим призріли на Божий гнів,
за те, що йшли з сокирою на брата
натомість разом йти і бити ворогів
За те, що церкву зрадили екзархи
свою зреклися, а чужу дали,
за те, що всі провідники-єрархи
не тими нас дорогами вели
За те, що до чужих вождів хилились
і їм на поміч посилали рать,
за те, що ближнім хлібом не ділились,
а прагнули як більше обідрать
За те, що ми трималися чужинців,
а не шукали власний шлях життя
і через те мільйони українців
пішли від нас в одвічне небуття
Не невезіння Україну губить,
а ми самі. Ми всі, до одного.
То ж не грішіть, що Бог наш
нас не любить, -
Це ми не любим Господа свого!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500688
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2014
Пусть вашу душу трогает весна!
Пусть в ней туман сиреневый не тает...
Пусть каждый год она лишает сна
И новые надежды пробуждает...
Да будут все обновленны весной!
И майского лета щедростью согреты...
Хор дивный птичий что всегда с тобой,
Рисует незабвенные сюжеты...
Я вас прошу: почувствуйте весну!
Навстречу ей всю душу распахните!
Ведь ждёт природа лишь её одну––
И вы весну душой воскресшей ждите!
Она подарит вам мечты полёт!
И встрепенутся крылья за плечами!
И вас ещё такое счастье ждёт!
Поверьте мне-и убедитесь сами!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500687
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.05.2014
Напишу я тобі про любов,
З надією, що зрозумієш ти моє бажання
звертаюся до теми знов і знов,
та бачу марність я свого старання.
Як людство із’явилося на світ-
Любов постала таємниць безкраєм.
Злетіли миттю сотні тисяч літ,
Але розгадки досі ще не має.
Одної правди не бува для всіх,
загальне не завжди для нас потреба.
Так і любов - то праведне чи гріх -
конкретно кожен визнача для себе.
Одна проблема ятрить суть мою
І закипає гнівом благородним:
чого це Бог, створивши нам сім`ю,
зробив любов страшним гріхом господнім?
Чому Адам із Євою в раю
по волі Бога мусили би жити,
забувши про сполученість свою,
яку спровокував Змій-Спокуситель?
Чому у рай немає вороття,
а людство все - то є гріховні діти?
Не Бог, а гріх чому дає життя
І визначає все на білім світі?
На пошуки до мудрості пішов –
я Біблію читав з начал і до краю,
бальзаму для душі я тут знайшов,
а відповідь ще й досі десь блукає.
Здавна поети наламали дров -
для них любов - то почуття й зітхання,
любов я ж поділяю на любов,
і зовсім протилежне - на кохання.
Шукаю власний погляд на оте,
що змушує людей родитись знову,
про звичне, так жадано-золоте
я спробую сказати новим словом.
Кохання є нестерпний гіркий мед,
солодка сіль, насипана на рани.
То вічний зов, який веде вперед
в нестерпні муки, довгі до нестями.
Кохання є незнані біль і шок,
нечутна смерть всебажаної муки,
то повінь почуттів бурхливих вод
І дикий страх майбутньої розлуки.
Кохання то є буйство всіх бажань,
то синтеза небесного й земного,
то інтеграл, що переходить грань,
нестерпні жорна таїнства людського.
Кохання є природний крик душі,
Жаданий біль, що каторгою зветься.
Наркотик насолоди і гріхів
Ланцюг яких ніколи не порветься.
Кохання є цілюче джерело
свята вода із чистої криниці,
то згусток небуття, яке прийшло
з самих глибин зпресованої миті.
Кохання є вулкани почуттів
То повінь і апофеоз бажання.
Нектар одвічних мук і елексір,
цикути нелюдського поривання.
Нектар кохання п'ємо знов і знов,
як сік берези із лісів, без краю.
спитай мене - "А що ж таке любов?"
І я скажу: їй-Богу, я не знаю".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2014
Я прийшла на землю за тобою,
Я - твій Ангел смерті і життя,
З мертвою й цілющою водою –
Я - розбіжність долі та злиття.
Я - твоє прокляття й божевілля.
Я - святої благості покров,
Я - ковток палаючого зілля.
І моє ім’я - твоя Любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500021
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2014
Заберу той неспокій, страждання,
Напишу тобі ще про кохання.
І про те, що це справді востаннє,
Залишилося в мене бажання
Хоч на хвильку побути ще разом
Там де мрії стелили кубло...
Там де Щастя іще не жило...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499973
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2014
Простая ночь, обычный вечер,
Ласкаются по стенам нежно тени,
Как существа из мира привидений ,
Живущих с нами в параллельном свете.
Я руки положу тебе на плечи,
Отбросив в сторону кошмар сомнений,
Из неудач и прошлых поражений,
От счастья потеряв в себе дар речи.
В судьбе, что пройдена с тобой
Манящий тихий шепот твой ,
Мне слышится, как голос в колыбели.
Судьба зажгла зовущие огни
И разум нам дала, чтоб мы запели,
Семейный ужин мы с тобой одни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499520
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.05.2014
Любив козак дівчиноньку —
Вже мали побратись,
та пішов він на війноньку
за волю змагатись.
Налетіла чорна хмара
Із кримського півдня,
коли козак із послами
доходив до Відня.
Та й забрали дівчиноньку
у полон татари.
Вернувсь козак додомоньку
застав божі кари.
Залишився соколиком,
довго мавши тужбу,
та й пішов із полковником
на козацьку службу.
ІІри посольствах прислужився
аж чотири роки.
Шукав її й дивився
по усій Європі.
У Стамбулі в день священний,
у неділю рано,
зустрів свою наречену
по-турецьки вбрану.
Кинувсь її обіймати,
а та зупинила:
"Не твоя я, пане-брате,
не твоя я мила.
Я уже не християнка,
я дружина бая,
вже три роки мусульманка
і залишусь нею.
Коли будеш у нас дома,
поклонися батьку –
Хай молиться завше Богу
За свое дитятко."
Засвітила сталь даманська
у руках козацьких,
пролилися крові каплі
на тюрбан ногайський.
Постріл в скроню із мушкета
наповал самого,
І збігала кров з кашкета
кольору одного.
Посадили в головах
їх червону калину,
в ногах—терен, а боками –
колючу шипшину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499519
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2014
Відстукує серце ритм,
Відраховує кожну хвилину.
Залишаючи стільки рифм,
Через скільки я вже загину,
Залишаючи стільки слів,
Скільки встигну я ще сказати,
Залишаючи стільки днів,
Щоби душу свою пізнати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499042
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2014
Дорога, на ямах и ухабах.
Большие рвы, обочины в канавах.
И нам по ней приходится идти.
Привал объявят, у конца пути.
Упал, споткнулся, некого винить.
И где же нам соломку подстелить?
И сколько же ее с собой нести,
Чтобы хватило, до конца пути?
Не понимаю я, иных людей,
Что хлещут жизненных своих коней.
Кнутом пороков до рубцов в крови.
С прощеньем у Него, в конце пути.
Никто не скажет нам, где наш ларец.
На что нам время подарил Творец.
Свои достойно ямы обойти.
И если жизнь там, за концом пути?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499040
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.05.2014
Мелодія на вірш автора ютий:: Ти починаєшся з очей
Прикріплений файл: Ти починаєшся з очей.mp3
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285151
Ти починаєшся з очей –
Із двох джерел першопочатку
Із зародку святих речей,
В яких нетлінності печатка.
Ти починаєшся в собі,
Тікаєш в голосі від себе.
Луною поверну тобі
Твій подих із блакиті неба.
Ти починаєшся з тенет
Що їх твої сплітають руки,
Разом звиваючи сюжет
Від зустрічі аж до розлуки.
Ти починаєшся з очей,
В́́ них відзеркалюєшся нині
Бо серед натовпу людей
Потреба є в одній людині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498652
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2014
Свої гріхи ти сам спокутать мусиш,
та сумнів, наче звір, мене гризе:
О Господи, за що ти нас не любиш?
О Боже правидний, чого нам не везе?
Любов Господня – без кінця і краю,
та не дається всяким далебі
бо Бог завжди тому допомагає,
хто є не ворог і йому, й собі
Коли я бачу нації руїну,
то відповідь влаштовує на всіх,
що Бог не любить нашу Україну
за неспокутий історичний гріх
Карає Бог десницею своєю
і тим усяким сущим воздає
за те, що ми зневажили ідею
яка основу нації дає
За те, що ми забули Боже слово
і волю всім гріхам дали,
за те, що ми плюндруємо рідну мову
й чужу до вжитку, як свою взяли.
За те, що тільки молимось з нагоди,
стежки позабували всі у Божий храм,
за те, що ми цуралися злагоди,
яку найбільше бракувало нам.
За те ви всі терпіли супостата,
й тим самим призріли на Божий гнів,
за те, що йшли з сокирою на брата
натомість разом йти і бити ворогів.
За те, що церкву зрадили екзархи
свою зреклися, а чужу дали,
за те, що всі провідники-єрархи
не тими нас дорогами вели.
За те, що до чужих вождів хилились
і їм на поміч посилали рать,
за те, що ближнім хлібом не ділились,
а прагнули як більше обідрать.
За те, що ми трималися чужинців,
а не шукали власний шлях життя
і через те мільйони українців
пішли від нас в одвічне небуття.
Не невезіння Україну губить,
а ми самі. Ми всі, до одного.
То ж не грішіть, що Бог наш
нас не любить, -
Це ми не любим Господа свого!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498651
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2014
Хто ти, для мене...?
Єдина кількість. у голові. думок...?
Із всесвітом зв`язок...?
Що ти таке... немовби щось святе,
Таке піднесене й близьке...
Для всіх ти є,
Й водночас лиш моєю.
То як тебе я маю називати,
Коли прийшов вже час
З колиски в люди випускати...?
Бо ти ж бо, як дитя-малеча,
Котру ночами колихав,
збагачував, знання вкладав.
Ти мною виплекана мрія,
Що вже в реальність проросла як сім`я.
Мій успіх й гордість і не посильна праця,
Що щойно сперлася на ніжки -
Це ж сторінки моєї книжки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498517
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2014
Тихесенько вітер колише вербовії віти,
Світанком соромлені зорі сховались за хмари.
Ранковим туманом сповитії зрошені квіти,
Настроює сонечко струни своєї гітари.
І нам не минути ту мить як заграють куранти,
Природа і люди перервуть всі солодкії сни,
І знов замайорать прийдешнім життям секунданти,
Весняна дуель вже на часі, і ти її не зупини.
Вставай, розпрямляй свої крила, розгинайся і дій,
Уперто крокуй до мети і долай перепони.
Для щастя родини, Вітчизни і живи ти і мрій,
І з Богом у серці тобі не страшні ті кордони,
Що їх позносило вчорашніми злими вітрами.
Бо є ще надія що син буде жити для мами,
Із старанням бджолиним летітиме до вівтарю.
Сонечко знов засіяє в моїм світанковім краю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498391
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.05.2014
Я на доню маленьку,
часто з сумом дивлюся.
Про матусю рідненьку,
із смутком згадую скрізь.
Про матусині очі,
Про її добре слово,
І про жест той останній,
"Ваню любий, прощай"...
Нам залишено знаки,
Як червонії маки.
Чи то мамина хустка,
Чи тюльпану пелюстка.
Чи на зраненім серці,
Незгладима печаль...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498277
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2014
Душа моя - хлопча простоволосе –
Іде у світ і вірить, як дитина.
На бите скло нога ступає боса,
Іде душа вперед і не спочине.
І злива днів у безвість віділлється,
Осінній лист у небуття полине.
Душа моя ні разу не спіткнеться,
Хреста свого упевнено нестиме.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497569
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2014
Мелодія на вірш автора ютий:: Кохання мить
Прикріплений файл: Кохання мить(G).mp3
Кохання мить, єдина мить –
Усе життя твоє освітить,
Лише шалений не помітить,
Як серце вічністю болить.
Нехай впаде остання ніч
Тавром розпеченим на плечі,
Самотньо я зустріну вечір –
Люби мене, єдину мить.
Нехай спокою не знайду я –
Шукати буду до загину.
Люби мене, хоча б хвилину
Тебе в молитвах спом’яну
Життя своє тобі віддам
За єдність душ – немов одної – ,
Що наче річка у розвої,
Дарує плідність берегам
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2014
Я –син землі, люблю всі пори року:
білу зиму і жовтий листопад,
червоне літо, весну синьооку
як теплим травнем розцвітає сад.
Тягар зимовий поскидавши з себе
дерева раді, що весна прийшла,
і тягнуть руки – віти аж до неба,
і просять в Бога сонця і тепла,
Стоять поважно посивілі вишні
вглядаються в далеку синю даль
немов дівчата з вечорниців вийшли
в руках тримають скинуту вуаль.
Неначе люди, що стомились бігом
сплять яблуні, облиті молоком,
і сіють пелюстками – білим снігом
вкривають землю гашеним вапном.
Земля убралась килимом зеленим
нема йому ні краю, ні кінця,
про щастя мріють сливи-наречені
засватані зібрались до вінця
Вінком жовтавим світиться калина,
у гурт побігли і її кортить,
ось-ось суцвіттям вкривається малина,
весь сад буяє, квітне і пахнить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496235
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2014
Пітьма всю землю ковдрою покрила,
Притисла трави густоти гора,
Дрімотна тиша розправляє крила
Тонким протяжним писком комара.
Десь за ставками селезень закрякав,
Котили луни колесо краси,
За днем земля беззвучністю заплаче
Слюзами ночі - інеєм роси.
За річкою притихли квакать жаби,
Кажан десь зойкнув, щоб забути страх,
Їжак зачмихав, мабуть, чистить лапи,
Залився сміхом, філін у лісах,
Притихло все – природа і людина.
Ліси і гори, ріки і моря,
Чорніє, вись, а пролетить година,
I з другим півнем зродитъся зоря,
Зорянка перша викликає ранок,
На світ повзуть, пташині голоси,
З-за річки тихо виповза світанок
Церковним хором Божої краси.
За горизонтом загорілось небо,
Стають чіткими обриси дерев,
Згасають зорі – молодих потреба,
А третій півень вже віщує день.
За днем до нас завжди приходить вечір,
А з часом переростає в ніч,
ніч підставля світанку свої плечі,
І все оце повториться одвіч.
І шум і спокій заховались в звуках,
Життя і смерть не мають чітких меж,
Все на землі народжується в муках,
І помирає у муках теж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496234
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2014
Я вашу долю не займаю – йдіть
Моє зітхання не злетить за Вами
Забороню йому зійти сльозами,
Даремним смутком стежку засмітить . . .
Я відшмагаю крик. І він змовчить
Забороню очам на Вас дивитись,
щоби кохання дурно не збудить –
Бо вашу долю не займаю – йдіть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495750
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2014
Сподівання - то найгірша мука!
Скільки тих обманутих уже!
Сподіваюсь - подаси ти руку.
Сподівання змійкою повзе.
Барвами надії шкірка грає,
Язичком лише торкнеться мрій,
Сподівання швидко убиває.
Душить щастя, мов клубочок змій.
Сподівання загарчить на тебе,
Якщо ти йому не подаси,
Сподіватися прошу, не треба
Ні садів Едемських, ні роси...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495288
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2014
Свої гріхи ти сам спокутать мусиш,
та сумнів, наче звір, мене гризе:
О Господи, за що ти нас не любиш?
О Боже правидний, чого нам не везе?
Любов Господня – без кінця і краю,
та не дається всяким далебі
бо Бог завжди тому допомагає,
хто є не ворог і йому, й собі
Коли я бачу нації руїну,
то відповідь влаштовує на всіх,
що Бог не любить нашу Україну
за неспокутий історичний гріх
Карає Бог десницею своєю
і тим усяким сущим воздає
за те, що ми зневажили ідею
яка основу нації дає
За те, що ми забули Боже слово
і волю всім гріхам дали,
за те, що ми плюндруємо рідну мову
й чужу до вжитку, як свою взяли.
За те, що тільки молимось з нагоди,
стежки позабували всі у Божий храм,
за те, що ми цуралися злагоди,
яку найбільше бракувало нам.
За те ви всі терпіли супостата,
й тим самим призріли на Божий гнів,
за те, що йшли з сокирою на брата
натомість разом йти і бити ворогів
За те, що церкву зрадили екзархи
свою зреклися, а чужу дали,
за те, що всі провідники-єрархи
не тими нас дорогами вели
За те, що до чужих вождів хилились
і їм на поміч посилали рать,
за те, що ближнім хлібом не ділились,
а прагнули як більше обідрать
За те, що ми трималися чужинців,
а не шукали власний шлях життя
і через те мільйони українців
пішли від нас в одвічне небуття
Не невезіння Україну губить,
а ми самі. Ми всі, до одного.
То ж не грішіть, що Бог наш
нас не любить, -
Це ми не любим Господа свого!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494782
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2014
Тому що люблю…
Я не дам тобі жити
без мене.
Громовим листопадним листям
чавитиму твоє плече.
Голотремтячим гіллям сататимусь
повз горизонт твого обличчя.
Засипатиму товщенним снігом
усі файли пам`яті про неї.
Пекельним вогнем випікатиму
скрізь із себе твої сліди.
Закам`янілим лебедем з неба
упаду до ваших ніг тоді
як цілуватимеш ти його.
Весняним струмком
проллюся у твоїх споминах
про нашу весну…
І зірву всі греблі
на твоїх життєвих водозбірах.
Літньою спекою
зачавлю тебе голодом кохання
А ще:
я миттю і без вагань
віддам своє життя
за те
щоб Ти була щасливою
з Ним.
Тому що я люблю тебе….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2014
Ой коню, мій коню,
неси ж мене стрімко,
до тої хатинки,
в якій моя мила жиє.
Бо там залишив я,
в похід вирушавши,
зо волю Вкраїни,
і душу і серце своє.
Мій конику рідний,
лиш ти про те знаєш,
як важко і нині,
надійно триматься в сідлі.
А треба терпіти,
свій рід боронити,
себе не зганьбити,
щоб гідно прожить свої дні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494318
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2014
Ніч, пасхальні кошики, миготять свічки,
Нічнії Зорі, що засвідчують життя.
Вогні як хвилі повноводної ріки.
І ми з Тобою на порозі каяття.
Освячували пасху, чи може й душі,
Вірилось - їх неможливо роз`єднати.
Та не так склалося на небі і на суші,
І нам ніколи той потяг не догнати.
Гризуть із гуркотом колеса шпали-дні,
На пам`яті все ті ж пасхальнії вогні.
І ми з тобою не удвох, та й не одні.
Скажи ж чому живі ті спогади в мені?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494065
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2014
І впала темрява розгнівана на землю.
І ніч була приємницею дня.
То не надворі,то у душах-темно.
О, хто б з очей тоді завісу зняв?
І Він прийшов, щоб сповістити Волю,
Проголосити Слово назавжди,
Щоб освятити грішників любов’ю
Від кари врятувати, від біди,
І день прийшов, і день той був-останній,
Хоч не востаннє тесані хрести.
І кров його розпалювала рани.
А Він просив:"Не відають, .. Прости!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493794
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2014
Реальність та, що чую, знаю, бачу,
жить не дає ні серцю, ні уму
Коли сміюся – означає плачу,
одне питання задаю – чому?
В часи славенні князя Ярослава
коли Європа впала у пітьму,
найбільшу в світі маєм ми державу
та втпратили. Питання є – чому?
В Росії – триста літ ярмо татарське
а самобутність зберегли свою.
Вісімдесят у нас, а де державність?
Хто скаже мені відповідь: чому?
Як не дивись – чи здалеку, чи зблизька
на історичну нашу давнину –
простий народ пішов в козацьке військо
а старшина – до польського. Чому?
Богдана не любили твердолобі
бо не шукав він прислужить кому
Посольства слав тоді по всій Європі,
та нас ніхто не визнав. Чому?
Як тільки впала вся царизму товща,
всі, хто хотів, покинули тюрму
Пішли з Русі Фінляндія і Польща
А ми ще рік вагалися. Чому?
Коли царя ми славили куранти,
був час на вибір – в літо чи в зиму.
Європа вся пристала до Атланти
а ми зв’язалися з німцями. Чому?
Свавілля дике і властей жадоба.
перетворили Україну на тюрму
Під ним ішли мільйони, як худоба
Зате вождів ми славимо. Чому?
В Сибір щодня летіли ешелони,
щоб знищить хлібороба, мов чуму
З голодомору вмерли сім мільйонів –
але простів не було. Чому?
Коли свобода почала світати,
і всі народи кинулись від сну,
а незалежність вже взяли прибалти
у нас застою заповідник був. Чому?
Хоч самостійність ми рекламували,
та влада не змінилась на тому,
бо всі очима кліпали й мовчали
І знов таке питання – а чому?
Щоб мати незалежності основу,
ідея мусить помагать цьому
Всі нації шанують рідну мову –
а ми чужу шануємо. Чому?
Реформи зверху і стремлінка знизу
поклали переустрій усьому
Європа Східна настала на кризу
а в нас вона у наступі. Чому?
Трагічно те, що відповіді знаю,
бо вмію відрізняти світло й тьму.
Тоді для чого серце своє краю
Кого питаю я – чому? Чому?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493528
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.04.2014
Свої гріхи ти сам спокутать мусиш,
та сумнів, наче звір, мене гризе:
О Господи, за що ти нас не любиш?
О Боже правидний, чого нам не везе?
Любов Господня – без кінця і краю,
та не дається всяким далебі
бо Бог завжди тому допомагає,
хто є не ворог і йому, й собі
Коли я бачу нації руїну,
то відповідь влаштовує на всіх,
що Бог не любить нашу Україну
за неспокутий історичний гріх
Карає Бог десницею своєю
і тим усяким сущим воздає
за те, що ми зневажили ідею
яка основу нації дає
За те, що ми забули Боже слово
і волю всім гріхам дали,
за те, що ми плюндруємо рідну мову
й чужу до вжитку, як свою взяли.
За те, що тільки молимось з нагоди,
стежки позабували всі у Божий храм,
за те, що ми цуралися злагоди,
яку найбільше бракувало нам.
За те ви всі терпіли супостата,
й тим самим призріли на Божий гнів,
за те, що йшли з сокирою на брата
натомість разом йти і бити ворогів
За те, що церкву зрадили екзархи
свою зреклися, а чужу дали,
за те, що всі провідники-єрархи
не тими нас дорогами вели
За те, що до чужих вождів хилились
і їм на поміч посилали рать,
за те, що ближнім хлібом не ділились,
а прагнули як більше обідрать
За те, що ми трималися чужинців,
а не шукали власний шлях життя
і через те мільйони українців
пішли від нас в одвічне небуття
Не невезіння Україну губить,
а ми самі. Ми всі, до одного.
То ж не грішіть, що Бог наш
нас не любить, -
Це ми не любим Господа свого!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493329
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.04.2014
Очистимо душі у чистий четвер.
Нехай збереже нас Господь для життя.
Наскільки дано нам іще від тепер,
Крокуємо з Ним у своє майбуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493151
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2014
Вона ще може бути ніжна...
І до кохання - всього лиш крок.
Марить про велюн білосніжний,
На душі ж, як в друшляку дірок.
Шукає десь у Інтернеті,
Чи зовсім і не цій планеті.
Одного на білому коні,
І не гасить свічку у вікні.
Світліють очі голубії,
Зорі всіх дорогою ведуть.
Нехай здійсняться її мрії,
Й крізь життя вони удвох підуть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2014
Пусть вашу душу трогает весна!
Пусть в ней туман сиреневый не тает...
Пусть каждый год она лишает сна
И новые надежды пробуждает...
Да будут все обновленны весной!
И майского лета щедростью согреты...
Хор дивный птичий что всегда с тобой,
Рисует незабвенные сюжеты...
Я вас прошу: почувствуйте весну!
Навстречу ей всю душу распахните!
Ведь ждёт природа лишь её одну––
И вы весну душой воскресшей ждите!
Она подарит вам мечты полёт!
И встрепенутся крылья за плечами!
И вас ещё такое счастье ждёт!
Поверьте мне-и убедитесь сами!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492709
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2014
Найщиріші слова у світі
Прозвучать хай сьогодні для Вас,
Нехай доля щаслива і світла
Береже Вас завжди в добрий час.
Хай не зраджують друзі й удача,
Теплим серпнем хай буде зима,
Тільки з радості очі хай плачуть,
І збуваються мрії й дива.
Зичу благ і здоров’я міцного,
Миру, злагоди, сонця й добра.
Нехай світла життєва дорога,
Буде повна любові й тепла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492481
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2014
Летять – не спиняться хвилини,
Приходить неповторна мить,
Коли вдивляється людина
В роки, що встигла вже прожить.
Було і чорне і червоне,
На рушнику земних доріг,
але любові стиглі грона –
То найсвятіший оберіг.
Хоч скроні світяться від срібла,
Добро натхнення додає.
Сердечне, щире Вам спасибі
За те, що Ви на світі є!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492480
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2014
Луг понад річкою так щиро стелиться,
Моя дівчинонька на мене сердеться.
Ой не стелися ти зеленим килимом,
Ой не злися нині, моя ти милая.
Як вип`є сонечко усю росиноньку,
То й до мене прийде тая дівчинонька.
Хочу лататтячком коси прикрасити,
Хочу дівчиноньку до церкви повести.
Вода тече, тече тай не вертається,
Життя іде собі і все минається.
Де ж тепер ті луги широкополисті,
І де та дівчина з моєї юності.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492236
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2014
Мелодія на вірш автора ютий:: Кохання мить
Прикріплений файл: Кохання мить(G).mp3
Кохання мить, єдина мить –
Усе життя твоє освітить,
Лише шалений не помітить,
Як серце вічністю болить.
Нехай впаде остання ніч
Тавром розпеченим на плечі,
Самотньо я зустріну вечір –
Люби мене, єдину мить.
Нехай спокою не знайду я –
Шукати буду до загину.
Люби мене, хоча б хвилину
Тебе в молитвах спом’яну
Життя своє тобі віддам
За єдність душ – немов одної – ,
Що наче річка у розвої,
Дарує плідність берегам
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492222
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2014
Співають півні на Волині,
Як не співають більш ніде.
А у дівчини очі сині,
Вона до мене не прийде.
Ой не співайте голосисті,
Не крайте серце молоде.
Її в весільному намисті,
До вінчання вже хтось веде.
Нехай уранці буде спокій,
І у житті хай буде рай.
Як півнів спів такий високій,
Душа моя не плач - співай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491940
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2014
Мелодія на вірш автора Калиновий:: Ти починаєшся з очей
Прикріплений файл: Ти починаєшся з очей.mp3
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285151
Ти починаєшся з очей –
Із двох джерел першопочатку
Із зародку святих речей,
В яких нетлінності печатка.
Ти починаєшся в собі,
Тікаєш в голосі від себе.
Луною поверну тобі
Твій подих із блакиті неба.
Ти починаєшся з тенет
Що їх твої сплітають руки,
Разом звиваючи сюжет
Від зустрічі аж до розлуки.
Ти починаєшся з очей,
В́́ них відзеркалюєшся нині
Бо серед натовпу людей
Потреба є в одній людині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491939
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2014
Скажи мені, де той наш світ,
В якім були ми стільки літ?
Як навіть небо розітнути,
Його тепер не повернути.
Напевне хтось украв ключі,
Та й приховав їх уночі.
Бо що ми тільки не робили,
А скрині-щастя не відкрили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490820
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2014
У тебе - вечір,
У мене - ранок.
Там десь вечеря...
А тут - сніданок.
У тебе - вечір,
У мене - ранок.
У твоїх снах я,
Ти в моїх справах.
У тебе - вечір,
У мене - ранок.
Зміни сутінок
На мій світанок!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490610
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2014
Свої гріхи ти сам спокутать мусиш,
та сумнів, наче звір, мене гризе:
О Господи, за що ти нас не любиш?
О Боже правидний, чого нам не везе?
Любов Господня – без кінця і краю,
та не дається всяким далебі
бо Бог завжди тому допомагає,
хто є не ворог і йому, й собі
Коли я бачу нації руїну,
то відповідь влаштовує на всіх,
що Бог не любить нашу Україну
за неспокутий історичний гріх
Карає Бог десницею своєю
і тим усяким сущим воздає
за те, що ми зневажили ідею
яка основу нації дає
За те, що ми забули Боже слово
і волю всім гріхам дали,
за те, що ми плюндруємо рідну мову
й чужу до вжитку, як свою взяли.
За те, що тільки молимось з нагоди,
стежки позабували всі у Божий храм,
за те, що ми цуралися злагоди,
яку найбільше бракувало нам.
За те ви всі терпіли супостата,
й тим самим призріли на Божий гнів,
за те, що йшли з сокирою на брата
натомість разом йти і бити ворогів
За те, що церкву зрадили екзархи
свою зреклися, а чужу дали,
за те, що всі провідники-єрархи
не тими нас дорогами вели
За те, що до чужих вождів хилились
і їм на поміч посилали рать,
за те, що ближнім хлібом не ділились,
а прагнули як більше обідрать
За те, що ми трималися чужинців,
а не шукали власний шлях життя
і через те мільйони українців
пішли від нас в одвічне небуття
Не невезіння Україну губить,
а ми самі. Ми всі, до одного.
То ж не грішіть, що Бог наш
нас не любить, -
Це ми не любим Господа свого!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490609
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.04.2014
Пусть вашу душу трогает весна!
Пусть в ней туман сиреневый не тает...
Пусть каждый год она лишает сна
И новые надежды пробуждает...
Да будут все обновленны весной!
И майского лета щедростью согреты...
Хор дивный птичий что всегда с тобой,
Рисует незабвенные сюжеты...
Я вас прошу: почувствуйте весну!
Навстречу ей всю душу распахните!
Ведь ждёт природа лишь её одну––
И вы весну душой воскресшей ждите!
Она подарит вам мечты полёт!
И встрепенутся крылья за плечами!
И вас ещё такое счастье ждёт!
Поверьте мне-и убедитесь сами!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490561
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.04.2014
...Два сніжних птаха, мов би хмарки з плоті,
Пливуть по темнім дзеркалу води,
Стомились в дальнім і важкім польоті,
Та раді, що уникнули біди.
Сплелися ніжно шиями у танці
Кохання й вірності, що людям, за взірець,
Дав перед творенням Адама, наостанці,
Любові прикладом всевидящий Творець.
Бо знав, що ми уклонимось із шляху
Прямого й світлого, й підем на хибну путь,
Тож дав нам для нагадування птахів,
Які що мають – свято бережуть.
Благословенні безліччю турбот,
Повінчані у кільцях дальніх летів,
Освячені поборенням незгод,
Записані в сонетах у поетів
Вони свою не кинуть пару в мить,
Коли прийде біда в червоних плямах,
Коханому останню, щоби жить
Він міг, дарують їжу. І за замах
На спокій милого вони готові стать,
Не важачи на смертну небезпеку,
Грудьми до бою. І оберігать
Своє гніздо і пташенят у спеку,
І дощ, і вітер. А коли вже смерть
Життя комусь обірве нитку з пари,
То інший – там лишається чекать
В самотності, де милий спить товариш…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490411
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2014
Віддай мені мою любов,
Прости всі кривди і образи.
Нехай стікає з серця кров,
І спомин відімре одразу.
Віддай мені мою любов,
Вона тобі вже не потрібна.
Не варто прагнути обнов,
Якщо вже ти мені не рідна.
Віддай мені мою любов,
Верни надії молодії.
Може тоді з тобою знов,
Я полечу на крилах мрії.
Віддай мені мою любов,
Прошу бо вже збілілі скроні.
А гріють душу знов і знов,
Твої божественні долоні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490180
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2014
Хто ти, для мене...?
Єдина кількість. у голові. думок...?
Із всесвітом зв`язок...?
Що ти таке... немовби щось святе,
Таке піднесене й близьке...
Для всіх ти є,
Й водночас лиш моєю.
То як тебе я маю називати,
Коли прийшов вже час
З колиски в люди випускати...?
Бо ти ж бо, як дитя-малеча,
Котру ночами колихав,
збагачував, знання вкладав.
Ти мною виплекана мрія,
Що вже в реальність проросла як сім`я.
Мій успіх й гордість і не посильна праця,
Що щойно сперлася на ніжки -
Це ж сторінки моєї книжки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489769
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2014
Легкий вітерець біля вуха
І м’якість щоки на плечі.
А місяць льє світло із кухля
Неспілої ще аличі.
У мандри лаштуються миші –
Пакують зерно і полин.
Кіт-тенор взяв ноту найвищу,
Загнавши коханку на тин.
Пес радо подався на гулі,
Друзякам прогавкавши клич.
І дні пригадавши минулі
Щось тихо розказує сич.
І тінню час міряє липа -
Стартує комар до зірок.
По приладах він, а не сліпо,
Цей зробить в історію крок.
Ніч тихо пливе над землею.
Ти спиш, я вартую твій сон.
Дарма, що плече трохи мліє,
Я буду стійким мов Самсон…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489643
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2014
Людина
-Душа моя, скажи чому болиш і плачеш ти від палкого кохання?
Чому згораєш ти до тла від невдоволеного, ніжного бажання?
Душа
-Якщо кохаєш значить ти живеш лише для того й тим кого кохаєш.
А може й так: що ти лишень сама в собі почуття те ніжиш і плекаєш.
Одне не знаєш - світ не буває без страждань, очікувань і сподівань...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489380
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2014
Скажи мені, де той наш світ,
В якім були ми стільки літ?
Як навіть небо розітнути,
Його тепер не повернути...
Напевне хтось украв ключі,
Та й приховав їх уночі.
Бо, що ж ми тільки не робили,
А скрині-щастя не відкрили.
Може доля так жартує,
Що тепер вже нас не чує.
Чи може зовсім то не жарти,
І щастя ми були не варті...
Все у житті бува лиш раз.
Не виставляєм на показ,
Картин свою ми галерею.
І що ж тепер робити з нею?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489100
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2014
...Два сніжних птаха, мов би хмарки з плоті,
Пливуть по темнім дзеркалу води,
Стомились в дальнім і важкім польоті,
Та раді, що уникнули біди.
Сплелися ніжно шиями у танці
Кохання й вірності, що людям, за взірець,
Дав перед творенням Адама, наостанці,
Любові прикладом всевидящий Творець.
Бо знав, що ми уклонимось із шляху
Прямого й світлого, й підем на хибну путь,
Тож дав нам для нагадування птахів,
Які що мають – свято бережуть.
Благословенні безліччю турбот,
Повінчані у кільцях дальніх летів,
Освячені поборенням незгод,
Записані в сонетах у поетів
Вони свою не кинуть пару в мить,
Коли прийде біда в червоних плямах,
Коханому останню, щоби жить
Він міг, дарують їжу. І за замах
На спокій милого вони готові стать,
Не важачи на смертну небезпеку,
Грудьми до бою. І оберігать
Своє гніздо і пташенят у спеку,
І дощ, і вітер. А коли вже смерть
Життя комусь обірве нитку з пари,
То інший – там лишається чекать
В самотності, де милий спить товариш…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489097
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2014
Пітьма всю землю ковдрою покрила,
Притисла трави густоти гора,
Дрімотна тиша розправляє крила
Тонким протяжним писком комара.
Десь за ставками селезень закрякав,
Котили луни колесо краси,
За днем земля беззвучністю заплаче
Слюзами ночі - інеєм роси.
За річкою притихли квакать жаби,
Кажан десь зойкнув, щоб забути страх,
Їжак зачмихав, мабуть, чистить лапи,
Залився сміхом, філін у лісах,
Притихло все – природа і людина.
Ліси і гори, ріки і моря,
Чорніє, вись, а пролетить година,
I з другим півнем зродитъся зоря,
Зорянка перша викликає ранок,
На світ повзуть, пташині голоси,
З-за річки тихо виповза світанок
Церковним хором Божої краси.
За горизонтом загорілось небо,
Стають чіткими обриси дерев,
Згасають зорі – молодих потреба,
А третій півень вже віщує день.
За днем до нас завжди приходить вечір,
А з часом переростає в ніч,
ніч підставля світанку свої плечі,
І все оце повториться одвіч.
І шум і спокій заховались в звуках,
Життя і смерть не мають чітких меж,
Все на землі народжується в муках,
І помирає у муках теж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489012
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2014
Упав з календаря лютневий день останній,
закінчив строки зимового сна.
Почався березень – провісник зміни ранній:
почнуться пологи, і зродиться весна.
Щодня все вище золота тарілка
все більше світла і коротші сни.
Побігли соки з кореня до гілки –
земля вагітна з’явою весни.
Повітря повнить простір ще не орний,
весняним шумом падає до ніг.
Ще біле поле переходить в чорне –
холодний дощ добив збруднілий сніг.
З теплом все більш чорнішає береза,
по річці плилуть криги – острівки,
тепло і холод на своїх терезах
влаштують ускрізь перегонки.
Весною пахне, наче хлібом вранці,
з країв південих клекіт долина.
розтанув сніг, як цукор в чайній склянці,
шумить вода, як з колеса млина.
Стоять повсюду тисячі Венецій,
на пухлих брульках сонце виграва,
а на підгірках вигрітих трапецій
спішить підвести голову трава.
Бджолиним дзвоном оживає вулик,
кричать весною п’яні горобці,
в старе гніздо сорока гілку тулить
ворони бродять, як сліпі старці.
Свого зове насторливо синиця
шуліка канька над своїм гніздом
в дуплі газдує дятел, як годиться,
спішить дроздинка за свої дроздом.
Весні радіють люди при нагоді,
позбутись із Велекодня гріха
Мене ж не ваблять зміни у природі,
душа моя безрадісно глуха.
Душа чекає – перемін шаленних –
як мелионом покриває виднокруг.
Душі бракує запах трав зелених,
а також цвіту вишень у саду.
Бджілка покине за нектаром вулик
під щебет ластівки прокинуться від сна
як я почую перший кув зозулі,
тоді почнеться на душі весна
коли у жилах знову кров забродить,
і серце защемить від тісноти
тоді весна до мене в душу входить,
як соловейко тьохне з темноти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489011
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2014
Відстукує серце ритм,
Відраховує кожну хвилину.
Залишаючи стільки рифм,
Через скільки я вже загину,
Залишаючи стільки слів,
Скільки встигну я ще сказати,
Залишаючи стільки днів,
Щоби душу свою пізнати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488440
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2014
У кожного своя правда,
У кожного своя доля.
На всім світі широкому,
Нема перепон нікому.
Хочеш врізать правду-матку,
Гни, шмаляй, рубай, патякай.
Може й прийде в твою хатку,
Добро - їж і не розляпуй.
Справжня ж правда життєдайна,
Та що в біді додасть сили,
З нею б добре жити в мирі,
Та не всім таке по силі.
Слово сказане людині,
Може миттю її вбити.
То хіба ж конче потрібно,
Скрізь голу правду твердити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488302
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2014
Я не дам тобі жити
без мене.
Громовим листопадним листям
чавитиму твоє плече.
Голотремтячим гіллям сататимусь
повз горизонт твого обличчя.
Засипатиму товщенним снігом
усі файли пам`яті про нього.
Пекельним вогнем випікатиму
скрізь із себе твої сліди.
Закам`янілим лебедем з неба
упаду до ваших ніг тоді
як цілуватимеш ти його.
Весняним струмком
проллюся у твоїх споминах
про нашу весну…
І зірву всі греблі
на твоїх життєвих водозбірах.
Літньою спекою
зачавлю тебе голодом кохання
А ще:
я миттю і без вагань
віддам своє життя
за те
щоб Ти була щасливою
з Ним.
Тому що я люблю тебе….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2014
От і все . На Землі та на Небі
Розійшлися раптово шляхи.
І всього-то була – ложка меду
На тривалі із дьогтю віки,
От і все.Я за тебе молюся,
Хоч нема каяття, вороття.
Але, Боже мій, як я боюся
І за душу твою й за життя.
От і все. Що не вмів я сказати,
Те довіку тепер не скажу.
От і все. Як не вмів я кохати –
Хоч би пам'ять твою збережу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487085
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2014
Я вашу долю не займаю – йдіть
Моє зітхання не злетить за Вами
Забороню йому зійти сльозами,
Даремним смутком стежку засмітить . . .
Я відшмагаю крик. І він змовчить
Забороню очам на Вас дивитись,
щоби кохання дурно не збудить –
Бо вашу долю не займаю – йдіть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487084
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2014
Свої гріхи ти сам спокутать мусиш,
та сумнів, наче звір, мене гризе:
О Господи, за що ти нас не любиш?
О Боже правидний, чого нам не везе?
Любов Господня – без кінця і краю,
та не дається всяким далебі
бо Бог завжди тому допомагає,
хто є не ворог і йому, й собі
Коли я бачу нації руїну,
то відповідь влаштовує на всіх,
що Бог не любить нашу Україну
за неспокутий історичний гріх
Карає Бог десницею своєю
і тим усяким сущим воздає
за те, що ми зневажили ідею
яка основу нації дає
За те, що ми забули Боже слово
і волю всім гріхам дали,
за те, що ми плюндруємо рідну мову
й чужу до вжитку, як свою взяли.
За те, що тільки молимось з нагоди,
стежки позабували всі у Божий храм,
за те, що ми цуралися злагоди,
яку найбільше бракувало нам.
За те ви всі терпіли супостата,
й тим самим призріли на Божий гнів,
за те, що йшли з сокирою на брата
натомість разом йти і бити ворогів
За те, що церкву зрадили екзархи
свою зреклися, а чужу дали,
за те, що всі провідники-єрархи
не тими нас дорогами вели
За те, що до чужих вождів хилились
і їм на поміч посилали рать,
за те, що ближнім хлібом не ділились,
а прагнули як більше обідрать
За те, що ми трималися чужинців,
а не шукали власний шлях життя
і через те мільйони українців
пішли від нас в одвічне небуття
Не невезіння Україну губить,
а ми самі. Ми всі, до одного.
То ж не грішіть, що Бог наш
нас не любить, -
Це ми не любим Господа свого!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486614
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.03.2014
Реальність та, що чую, знаю, бачу,
жить не дає ні серцю, ні уму
Коли сміюся – означає плачу,
одне питання задаю – чому?
В часи славенні князя Ярослава
коли Європа впала у пітьму,
найбільшу в світі маєм ми державу
та втпратили. Питання є – чому?
В Росії – триста літ ярмо татарське
а самобутність зберегли свою.
Вісімдесят у нас, а де державність?
Хто скаже мені відповідь: чому?
Як не дивись – чи здалеку, чи зблизька
на історичну нашу давнину –
простий народ пішов в козацьке військо
а старшина – до польського. Чому?
Богдана не любили твердолобі
бо не шукав він прислужить кому
Посольства слав тоді по всій Європі,
та нас ніхто не визнав. Чому?
Як тільки впала вся царизму товща,
всі, хто хотів, покинули тюрму
Пішли з Русі Фінляндія і Польща
А ми ще рік вагалися. Чому?
Коли царя ми славили куранти,
був час на вибір – в літо чи в зиму.
Європа вся пристала до Атланти
а ми зв’язалися з німцями. Чому?
Свавілля дике і властей жадоба.
перетворили Україну на тюрму
Під ним ішли мільйони, як худоба
Зате вождів ми славимо. Чому?
В Сибір щодня летіли ешелони,
щоб знищить хлібороба, мов чуму
З голодомору вмерли сім мільйонів –
але простів не було. Чому?
Коли свобода почала світати,
і всі народи кинулись від сну,
а незалежність вже взяли прибалти
у нас застою заповідник був. Чому?
Хоч самостійність ми рекламували,
та влада не змінилась на тому,
бо всі очима кліпали й мовчали
І знов таке питання – а чому?
Щоб мати незалежності основу,
ідея мусить помагать цьому
Всі нації шанують рідну мову –
а ми чужу шануємо. Чому?
Реформи зверху і стремлінка знизу
поклали переустрій усьому
Європа Східна настала на кризу
а в нас вона у наступі. Чому?
Трагічно те, що відповіді знаю,
бо вмію відрізняти світло й тьму.
Тоді для чого серце своє краю
Кого питаю я – чому? Чому?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486610
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2014
Ой коню, мій коню,
неси ж мене стрімко,
до тої хатинки,
в якій моя мила жиє.
Бо там залишив я,
в похід вирушавши,
зо волю Вкраїни,
і душу і серце своє.
Мій конику рідний,
лиш ти про те знаєш,
як важко і нині,
надійно триматься в сідлі.
А треба терпіти,
свій рід боронити,
себе не зганьбити,
щоб гідно прожить свої дні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486008
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2014
Я прийшла на землю за тобою,
Я - твій Ангел смерті і життя,
З мертвою й цілющою водою –
Я - розбіжність долі та злиття.
Я - твоє прокляття й божевілля.
Я - святої благості покров,
Я - ковток палаючого зілля.
І моє ім’я - твоя Любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485765
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2014
Скажи мені, де той наш світ,
В якім були ми стільки літ?
Як навіть небо розітнути,
Його тепер не повернути.
Напевне хтось украв ключі,
Та й приховав їх уночі.
Бо що ми тільки не робили,
А скрині-щастя не відкрили.
Може доля так жартує,
Що тепер вже нас не чує.
Чи може зовсім то не жарти,
І щастя ми були не варті...
Все у житті бува лиш раз,
Не виставляєм на показ,
Картин свою ми галерею.
А що ж тепер робити з нею?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485764
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2014
Душа моя - хлопча простоволосе –
Іде у світ і вірить, як дитина.
На бите скло нога ступає боса,
Іде душа вперед і не спочине.
І злива днів у безвість віділлється,
Осінній лист у небуття полине.
Душа моя ні разу не спіткнеться,
Хреста свого упевнено нестиме.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485591
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2014
Роки летять, летять у вирій
І зупинити їх мені не сила.
Роки летять та я не твій
Кохана, ніжна, лагідна, єдина.
Роки летять, як камінь в прірву
Ще лиш крок до того вічного життя.
Тут і там вже не відіршеш
Шмат оберегу святого каяття.
Роки летять, а ми чужі, чужі
Але ж колись єднало нас кохання . . .
Роки летять і біль в душі
Перетворилась на палац чекання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485590
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2014
Ой калинонько червона не чекай морозу,
Ти дівчино чорноброва не чини загрозу.
Цьому ти парубку-невдасі серце не жали,
Бо твої вустонька багрові душу обпекли.
Чи забула ти калино про весняні води,
Як водили навкруг тебе вони хороводи?
От і він нещасний гине тепер самотою,
Бо його дівчина стала зовсім вже не тою.
Не втішають бідолаху калинові віти.
Має в серці лиш одненьку, де ж її подіти?
А вона собі сміється і над ним глузує:
-Як станеш ти багровіти, парубче-дубочку,
Покладу сама узор я на твою сорочку.
А якщо не зможеш мене повік покохати,
То немає тобі чого калину ламати-
Тож калина як дівчина своє місце знає,
Хай багряними плодами душу звеселяє.
А тому кого спокусить - серце розриває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485386
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2014
Хто, чи що ж то воно таке?
Неприємне, трохи слизьке,
Бруднюче та волохате,
Невмивате і рогате.
О, якесь дивакувате!
Запитаю маму й тата:
"Ви ж бо маєте це знати,
Те, що у дзеркалі жиє,
Хто, чи що ж то воно таке?"́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485061
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2014
Тарасе, Тарасе, що ж нам ти напророчив?
Довіку боротися? Може ти нас зрочив?
У чім завинила ненька - рідная земля?
І за що так стогне, під чоботом москаля?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484460
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.03.2014
О жінко - ти краса земна!
Першою вигнана із раю!
В моєму серці - ти одна!
І кращої як ти не знаю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484304
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2014
Мысль зависла на стекле,
Взгляд упёрся в стенку глупо,
Вечность кружит в снежной мгле,
Рассекая звёздный купол.
Звон тиши порвал струну
Сердца, встроенного в раму,
Страж ночи нагнал волну,
Омывая солью рану.
Пульс любви настиг во тьме,
Расслабляет неизбежность,
Покоряемся судьбе,
Море чувств таит безбрежность.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483659
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.03.2014
Любить Вова Вітю,
Вітя любить Вову.
Мріють посмоктати,
Лиш одну корову.
А та не дається,
копитом бодає.
Ще й хвостом по пиці,
кожному шмагає.
Два бичка мізкують,
як її здолати.
Мо її оточать,
бравії солдати.
Ті під хвіст і в очі,
будуть заглядати.
І пропонувати,
стійло поміняти.
Та дурні не знають,
що тая корова,
не для паразитів.
Бо вона - здорова!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483641
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.03.2014
І впала темрява розгнівана на землю.
І ніч була приємницею дня.
То не надворі,то у душах-темно.
О, хто б з очей тоді завісу зняв?
І Він прийшов, щоб сповістити Волю,
Проголосити Слово назавжди,
Щоб освятити грішників любов’ю
Від кари врятувати, від біди,
І день прийшов, і день той був-останній,
Хоч не востаннє тесані хрести.
І кров його розпалювала рани.
А Він просив:"Не відають, .. Прости!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483038
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.03.2014