| Сторінки (7/630): | « | 1 2 3 4 5 6 7 | » |
Ніч, пасхальні кошики, миготять свічки,
Нічнії Зорі, що засвідчують життя.
Вогні як хвилі повноводної ріки.
І ми з Тобою на порозі каяття.
Освячували пасху, чи може й душі,
Вірилось - їх неможливо роз`єднати.
Та не так склалося на небі і на суші,
І нам ніколи той потяг не догнати.
Гризуть із гуркотом колеса шпали-дні,
На пам`яті все ті ж пасхальнії вогні.
І ми з тобою не удвох, та й не одні.
Скажи ж чому живі ті спогади в мені?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482212
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2014
Душа предательства не терпит...
Измен Душа не признаёт.
И кто то правильно заметил:
Душа любовь осознаёт...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482061
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.02.2014
Чомусь думка все лине і лине,
В моє рідне село тополине.
Там тополі над Стиром стрункі,
Пам`ятають про юності дні.
Село Топільне ти таке одне
В усьому світі рідне і святе.
Без тебе я не зможу вже жити,
І повік тебе буду любити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480859
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2014
Свої гріхи ти сам спокутать мусиш,
та сумнів, наче звір, мене гризе:
О Господи, за що ти нас не любиш?
О Боже правидний, чого нам не везе?
Любов Господня – без кінця і краю,
та не дається всяким далебі
бо Бог завжди тому допомагає,
хто є не ворог і йому, й собі
Коли я бачу нації руїну,
то відповідь влаштовує на всіх,
що Бог не любить нашу Україну
за неспокутий історичний гріх
Карає Бог десницею своєю
і тим усяким сущим воздає
за те, що ми зневажили ідею
яка основу нації дає
За те, що ми забули Боже слово
і волю всім гріхам дали,
за те, що ми плюндруємо рідну мову
й чужу до вжитку, як свою взяли.
За те, що тільки молимось з нагоди,
стежки позабували всі у Божий храм,
за те, що ми цуралися злагоди,
яку найбільше бракувало нам.
За те ви всі терпіли супостата,
й тим самим призріли на Божий гнів,
за те, що йшли з сокирою на брата
натомість разом йти і бити ворогів
За те, що церкву зрадили екзархи
свою зреклися, а чужу дали,
за те, що всі провідники-єрархи
не тими нас дорогами вели
За те, що до чужих вождів хилились
і їм на поміч посилали рать,
за те, що ближнім хлібом не ділились,
а прагнули як більше обідрать
За те, що ми трималися чужинців,
а не шукали власний шлях життя
і через те мільйони українців
пішли від нас в одвічне небуття
Не невезіння Україну губить,
а ми самі. Ми всі, до одного.
То ж не грішіть, що Бог наш
нас не любить, -
Це ми не любим Господа свого!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479778
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.02.2014
Ой калинонько червона не чекай морозу,
Ти дівчино чорноброва не чини загрозу.
Цьому ти парубку-невдасі серце не жали,
Бо твої вустонька багрові душу обпекли.
Чи забула ти калино про весняні води,
Як водили навкруг тебе вони хороводи?
От і він нещасний гине тепер самотою,
Бо його дівчина стала зовсім вже не тою.
Не втішають бідолаху калинові віти.
Має в серці лиш одненьку, де ж її подіти?
А вона собі сміється і над ним глузує:
-Як станеш ти багровіти, парубче-дубочку,
Покладу сама узор я на твою сорочку.
А якщо не зможеш мене повік покохати,
То немає тобі чого калину ламати-
Тож калина як дівчина своє місце знає,
Хай багряними плодами душу звеселяє.
А тому кого спокусить - серце розриває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479603
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2014
Любив козак дівчиноньку —
Вже мали побратись,
та пішов він на війноньку
за волю змагатись.
Налетіла чорна хмара
Із кримського півдня,
коли козак із послами
доходив до Відня.
Та й забрали дівчиноньку
у полон татари.
Вернувсь козак додомоньку
застав божі кари.
Залишився соколиком,
довго мавши тужбу,
та й пішов із полковником
на козацьку службу.
ІІри посольствах прислужився
аж чотири роки.
Шукав її й дивився
по усій Європі.
У Стамбулі в день священний,
у неділю рано,
зустрів свою наречену
по-турецьки вбрану.
Кинувсь її обіймати,
а та зупинила:
"Не твоя я, пане-брате,
не твоя я мила.
Я уже не християнка,
я дружина бая,
вже три роки мусульманка
і залишусь нею.
Коли будеш у нас дома,
поклонися батьку –
Хай молиться завше Богу
За свое дитятко."
Засвітила сталь даманська
у руках козацьких,
пролилися крові каплі
на тюрбан ногайський.
Постріл в скроню із мушкета
наповал самого,
І збігала кров з кашкета
кольору одного.
Посадили в головах
їх червону калину,
в ногах—терен, а боками –
колючу шипшину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2014
Роки летять, летять у вирій
І зупинити їх мені не сила.
Роки летять та я не твій
Кохана, ніжна, лагідна, єдина.
Роки летять, як камінь в прірву
Ще лиш крок до того вічного життя.
Тут і там вже не відіршеш
Шмат оберегу святого каяття.
Роки летять, а ми чужі, чужі
Але ж колись єднало нас кохання . . .
Роки летять і біль в душі
Перетворилась на палац чекання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478213
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2014
Пока мы дышим – нам еще не поздно
Летать… любить… свой день встречать улыбкой,
Поверить в сказку… совершать ошибки
И на вопрос искать ответ по звездам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478208
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2014
Дорога, на ямах и ухабах.
Большие рвы, обочины в канавах.
И нам по ней приходится идти.
Привал объявят, у конца пути.
Упал, споткнулся, некого винить.
И где же нам соломку подстелить?
И сколько же ее с собой нести,
Чтобы хватило, до конца пути?
Не понимаю я, иных людей,
Что хлещут жизненных своих коней.
Кнутом пороков до рубцов в крови.
С прощеньем у Него, в конце пути.
Никто не скажет нам, где наш ларец.
На что нам время подарил Творец.
Свои достойно ямы обойти.
И если жизнь там, за концом пути?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477542
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.02.2014
Я –син землі, люблю всі пори року:
білу зиму і жовтий листопад,
червоне літо, весну синьооку
як теплим травнем розцвітає сад.
Тягар зимовий поскидавши з себе
дерева раді, що весна прийшла,
і тягнуть руки – віти аж до неба,
і просять в Бога сонця і тепла,
Стоять поважно посивілі вишні
вглядаються в далеку синю даль
немов дівчата з вечорниців вийшли
в руках тримають скинуту вуаль.
Неначе люди, що стомились бігом
сплять яблуні, облиті молоком,
і сіють пелюстками – білим снігом
вкривають гашеним вапном.
Земля убралась килимом зеленим
нема йому ні краю, ні кінця,
про щастя мріють сливи-наречені
засватані зібрались до вінця
Вінком жовтавим світиться калина,
у гурт побігли і її кортить,
ось-ось суцвіттям вкривається малина,
весь сад буяє, квітне і пахнить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477540
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2014
Тихесенько вітер колише вербовії віти,
Світанком соромлені зорі сховались за хмари.
Ранковим туманом сповитії зрошені квіти,
Настроює сонечко струни своєї гітари.
І нам не минути ту мить як заграють куранти,
Природа і люди перервуть всі солодкії сни,
І знов замайорать прийдешнім життям секунданти,
Весняна дуель вже на часі, і ти її не зупини.
Вставай, розпрямляй свої крила, розгинайся і дій,
Уперто крокуй до мети і долай перепони.
Для щастя родини, Вітчизни і живи ти і мрій,
І з Богом у серці тобі не страшні ті кордони,
Що їх позносило вчорашніми злими вітрами.
Бо є ще надія що син буде жити для мами,
Із старанням бджолиним летітиме до вівтарю.
Сонечко знов засіяє в моїм світанковім краю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476767
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2014
Душа - лебідонько, лети,
В оті далекії світи.
За сині гори й океани,
Через віки, і крізь тумани.
Минай неправди і омани,
Там де нероби і гурмани.
Стрімкий свій лет ти не спиняй,
На перепони не зважай.
Ти тільки знай, ти тільки знай,
Де Богом той забутий край,
До кого серце моє рветься.
І де він є отой єдиний,
Мій рідний край, квітучий край
Що Україною зоветься!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475047
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.01.2014
І впала темрява розгнівана на землю.
І ніч була приємницею дня.
То не надворі,то у душах-темно.
О, хто б з очей тоді завісу зняв?
І Він прийшов, щоб сповістити Волю,
Проголосити Слово назавжди,
Щоб освятити грішників любов’ю
Від кари врятувати, від біди,
І день прийшов, і день той був-останній,
Хоч не востаннє тесані хрести.
І кров його розпалювала рани.
А Він просив:"Не відають, .. Прости!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475046
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2014
Страждання очищує душу,
Смирення приборкує гнів.
Старання - шлях до перемоги,
Молитва спасе від гріхів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474526
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2014
Ні я не дам тобі жити без мене:
голотремтячим листям
сататимусь твоїм обличчям,
березовим віттям путатиму твої ноги,
і наскрізь випікатиму всі сліди,
твого шляху земного,
протуберанцевими спалахами
калататимуся у твоїм серці
тоді як цілуватимеш ти його...
Та я й ні на мить не замислюсь,
кохана моя,
перед тим як віддати своє життя,
для того щоб ти була щасливою з ним...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474522
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2014
Люби як можеш тільки ти,
Завжди із Богом ти ходи.
Людей дарма ти не гніви,
Натомість ти їх всіх люби!
Не за красними словами,
Побачать тебе звідусіль.
А за власними ділами,
Що склалися у твою ціль.
Прожити свій вік не просто,
Творить добро на цій землі.
За те скажуть промовисто,
Мої трудові мозолі.
Й нехай втікають вже роки,
Полудень віку промайнув.
Залишуся я на всі віки,
Тим хто цю істину збагнув.
Що жити треба для людей,
Й кожною миттю дорожить.
Виростити своїх дітей.
А то навіщо в світі жить?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474219
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2014
Скажи мені, де той наш світ,
В якім були ми стільки літ?
Як навіть небо розітнути,
Його тепер не повернути.
Напевне хтось украв ключі,
Та й приховав їх уночі.
Бо що ми тільки не робили,
А скрині-щастя не відкрили.
Може доля так жартує,
Що тепер вже нас не чує.
Чи може зовсім то не жартів,
І щастя ми були не варті...
Все у житті бува лиш раз,
Не виставляєм на показ,
Картин свою ми галерею.
А що ж тепер робити з нею?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473789
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2014
Святе Водохрище, зціли нам країну.
Зроби для нас чудо навіки від нині.
З єднай береги і спаси Україну.
Дай миру і спокою в кожну родину!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473552
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.01.2014
…Коли Господь створив людину,
Шматок малий лишився глини.
- Що хочеш ти, - спитав Творець,
Щоб я зліпив, Адаме любий?
- Мені на голову вінець -
Корону Щастя – дай, щоб згуби
Я не зазнав в своїм житті!
Творець помовчав в співчутті,
І глину в руку вклав Адаму.
І долю з тих часів свою
Самі вінчаємо ми – в драму,
Чи в мед, чи в спочин у раю
Ту глину гарно виминаєм.
І те, що зліпим, - те і маєм…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473544
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2014
...Два сніжних птаха, мов би хмарки з плоті,
Пливуть по темнім дзеркалу води,
Стомились в дальнім і важкім польоті,
Та раді, що уникнули біди.
Сплелися ніжно шиями у танці
Кохання й вірності, що людям, за взірець,
Дав перед творенням Адама, наостанці,
Любові прикладом всевидящий Творець.
Бо знав, що ми уклонимось із шляху
Прямого й світлого, й підем на хибну путь,
Тож дав нам для нагадування птахів,
Які що мають – свято бережуть.
Благословенні безліччю турбот,
Повінчані у кільцях дальніх летів,
Освячені поборенням незгод,
Записані в сонетах у поетів
Вони свою не кинуть пару в мить,
Коли прийде біда в червоних плямах,
Коханому останню, щоби жить
Він міг, дарують їжу. І за замах
На спокій милого вони готові стать,
Не важачи на смертну небезпеку,
Грудьми до бою. І оберігать
Своє гніздо і пташенят у спеку,
І дощ, і вітер. А коли вже смерть
Життя комусь обірве нитку з пари,
То інший – там лишається чекать
В самотності, де милий спить товариш…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2014
Пітьма всю землю ковдрою покрила,
Притисла трави густоти гора,
Дрімотна тиша розправляє крила
Тонким протяжним писком комара.
Десь за ставками селезень закрякав,
Котили луни колесо краси,
За днем земля беззвучністю заплаче
Слюзами ночі - інеєм роси.
За річкою притихли квакать жаби,
Кажан десь зойкнув, щоб забути страх,
Їжак зачмихав, мабуть, чистить лапи,
Залився сміхом, філін у лісах,
Притихло все – природа і людина.
Ліси і гори, ріки і моря,
Чорніє, вись, а пролетить година,
I з другим півнем зродитъся зоря,
Зорянка перша викликає ранок,
На світ повзуть, пташині голоси,
З-за річки тихо виповза світанок
Церковним хором Божої краси.
За горизонтом загорілось небо,
Стають чіткими обриси дерев,
Згасають зорі – молодих потреба,
А третій півень вже віщує день.
За днем до нас завжди приходить вечір,
А з часом переростає в ніч,
ніч підставля світанку свої плечі,
І все оце повториться одвіч.
І шум і спокій заховались в звуках,
Життя і смерть не мають чітких меж,
Все на землі народжується в муках,
І помирає у муках теж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473192
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2014
Реальність та, що чую, знаю, бачу,
жить не дає ні серцю, ні уму
Коли сміюся – означає плачу,
одне питання задаю – чому?
В часи славенні князя Ярослава
коли Європа впала у пітьму,
найбільшу в світі мали ми державу
та втпратили. Питання є – чому?
В Росії – триста літ ярмо татарське
а самобутність зберегли свою.
Вісімдесят у нас, а де державність?
Хто скаже мені відповідь: чому?
Як не дивись – чи здалеку, чи зблизька
на історичну нашу давнину –
простий народ пішов в козацьке військо
а старшина – до польського. Чому?
Богдана не любили твердолобі
бо не шукав він прислужить кому
Посольства слав тоді по всій Європі,
та нас ніхто не визнав. Чому?
Як тільки впала вся царизму товща,
всі, хто хотів, покинули тюрму
Пішли з Русі Фінляндія і Польща
А ми ще рік вагалися. Чому?
Коли царя ми славили куранти,
був час на вибір – в літо чи в зиму.
Європа вся пристала до Атланти
а ми зв’язалися з німцями. Чому?
Свавілля дике і властей жадоба.
перетворили Україну на тюрму
Під ним ішли мільйони, як худоба
Зате вождів ми славимо. Чому?
В Сибір щодня летіли ешелони,
щоб знищить хлібороба, мов чуму
З голодомору вмерли сім мільйонів –
але простів не було. Чому?
Коли свобода почала світати,
і всі народи кинулись від сну,
а незалежність вже взяли прибалти
у нас застою заповідник був. Чому?
Хоч самостійність ми рекламували,
та влада не змінилась на тому,
бо всі очима кліпали й мовчали
І знов таке питання – а чому?
Щоб мати незалежності основу,
ідея мусить помагать цьому
Всі нації шанують рідну мову –
а ми чужу шануємо. Чому?
Реформи зверху і стремлінка знизу
поклали переустрій усьому
Європа Східна настала на кризу
а в нас вона у наступі. Чому?
Трагічно те, що відповіді знаю,
бо вмію відрізняти світло й тьму.
Тоді для чого серце своє краю
Кого питаю я – чому? Чому?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473191
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.01.2014
Свої гріхи ти сам спокутать мусиш,
та сумнів, наче звір, мене гризе:
О Господи, за що ти нас не любиш?
О Боже правидний, чого нам не везе?
Любов Господня – без кінця і краю,
та не дається всяким далебі
бо Бог завжди тому допомагає,
хто є не ворог і йому, й собі
Коли я бачу нації руїну,
то відповідь влаштовує на всіх,
що Бог не любить нашу Україну
за неспокутий історичний гріх
Карає Бог десницею своєю
і тим усяким сущим воздає
за те, що ми зневажили ідею
яка основу нації дає
За те, що ми забули Боже слово
і волю всім гріхам дали,
за те, що ми плюндруємо рідну мову
й чужу до вжитку, як свою взяли.
За те, що тільки молимось з нагоди,
стежки позабували всі у Божий храм,
за те, що ми цуралися злагоди,
яку найбільше бракувало нам.
За те ви всі терпіли супостата,
й тим самим призріли на Божий гнів,
за те, що йшли з сокирою на брата
натомість разом йти і бити ворогів
За те, що церкву зрадили екзархи
свою зреклися, а чужу дали,
за те, що всі провідники-єрархи
не тими нас дорогами вели
За те, що до чужих вождів хилились
і їм на поміч посилали рать,
за те, що ближнім хлібом не ділились,
а прагнули як більше обідрать
За те, що ми трималися чужинців,
а не шукали власний шлях життя
і через те мільйони українців
пішли від нас в одвічне небуття
Не невезіння Україну губить,
а ми самі. Ми всі, до одного.
То ж не грішіть, що Бог наш
нас не любить, -
Це ми не любим Господа свого!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472984
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.01.2014
Напишу я тобі про любов,
З надією, що зрозумієш ти моє бажання
звертаюся до теми знов і знов,
та бачу марність я свого старання.
Як людство із’явилося на світ-
Любов постала таємниць безкраєм.
Злетіли миттю сотні тисяч літ,
Але розгадки досі ще не має.
Одної правди не бува для всіх,
загальне не завжди для нас потреба.
Так і любов - то праведне чи гріх -
конкретно кожен визнача для себе.
Одна проблема ятрить суть мою
І закипає гнівом благородним:
чого це Бог, створивши нам сім`ю,
зробив любов страшним гріхом господнім?
Чому Адам із Євою в раю
по волі Бога мусили би жити,
забувши про сполученість свою,
яку спровокував Змій-Спокуситель?
Чому у рай немає вороття,
а людство все - то є гріховні діти?
Не Бог, а гріх чому дає життя
І визначає все на білім світі?
На пошуки до мудрості пішов –
я Біблію читав з начал до краю,
бальзаму для душі я тут знайшов,
а відповідь ще й досі десь блукає.
Здавна поети наламали дров -
для них любов - то почуття й зітхання,
любов я ж поділяю на любов,
і зовсім протилежне - на кохання.
Шукаю власний погляд на оте,
що змушує людей родитись знову,
про звичне, так жадано-золоте
я спробую сказати новим словом.
Кохання є нестерпний гіркий мед,
солодка сіль, насипана на рани.
То вічний зов, який веде вперед
в нестерпні муки, довгі до нестями.
Кохання є незнані біль і шок,
нечутна смерть всебажаної муки,
то повінь почуттів бурхливих вод
І дикий страх майбутньої розлуки.
Кохання то є буйство всіх бажань,
то синтеза небесного й земного,
то інтеграл, що переходить грань,
нестерпні жорна таїнства людського.
Кохання є природний крик душі,
Жаданий біль, що каторгою зветься.
Наркотик насолоди і гріхів
Ланцюг яких ніколи не порветься.
Кохання є цілюче джерело
свята вода із чистої криниці,
то згусток небуття, яке прийшло
з самих глибин зпресованої миті.
Кохання є вулкани почуттів
То повінь і апофеоз бажання.
Нектар одвічних мук і елексір,
цикути нелюдського поривання.
Нектар кохання п'ємо знов і знов,
як сік берези із лісів, без краю.
спитай мене - "А що ж таке любов?"
І я скажу: їй-Богу, я не знаю".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2014
Людина
-Душа моя, скажи чому болиш і плачеш ти від палкого кохання?
Чому згораєш ти до тла від невдоволеного, ніжного бажання?
Душа
-Якщо кохаєш значить ти живеш лише для того й тим кого кохаєш.
А може й так: що лишень сама в собі почуття те ніжиш і плекаєш.
Одне не знаєш - світ не буває без страждань, очікувань і сподівань...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2014
Ой коню, мій коню,
неси ж мене стрімко,
до тої хатинки,
в якій моя мила жиє.
Бо там залишив я,
в похід вирушавши,
зо волю Вкраїни,
і душу і серце своє.
Мій конику рідний,
лиш ти про те знаєш,
як важко і нині,
надійно триматься в сідлі.
А треба терпіти,
свій рід боронити,
себе не зганьбити,
щоб гідно прожить свої дні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469750
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2014
Рік минув і Слава Богу!
Чи здобув ти перемогу?
А мо тя вжалила змія?
Чи лиш трохи настрашила?
І на пам`ять щось лишила...
Не втрачай тоді ні дня,
Та мерщій сідлай коня!
В стременах тримайсь надійно,
І в душі буде спокійно.
Переможеш й на майдані,
Станеш паном своїй пані.
Якщо будеш не ліниться,
Цілий рік як кінь трудиться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469747
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2014
Пахло ароматом роз. Она любила этот тонкий запах, порой теряющийся в воздухе, усиливающийся от дуновения ветра. Тихо в доме. Свечи на столе, полумрак. Блики в бокалах. Простой ужин Нет, не праздник. Традиция в семье. И когда загораются свечи, взгляд твой неотрывен... Отчего? Знаю. Дно моей души не видно. Не пытайся разглядеть. Пусть такой я буду - неразгаданной тайной, незавершенным сонетом. Счастливые мои - не награда? Разве не знаешь нежности - слов моих ? Не торопись. Между нами в два наших дыхания. Твоего вздоха и моего трепета в своими, научились. Не ново. Ночь нам принадлежит. Остановим мгновение? Свеча догорает.Трепещет пламя, то замирая, то вспыхивая. Это сердце твое беспокойным пульсом бьется. Это душа моя замирает. Свободны мы с тобой, спокойны. Друг другу лишь обязаны выбором своим. Семья. И врата рая - руку лишь протяни. И два дыхания - не расстояние для нас… И сердца наши в унисон теперь. И Судьба нам одна на двоих...
СОНЕТ 1
Простая ночь, обычный вечер,
Ласкаются по стенам нежно тени,
Как существа из мира привидений ,
Живущих с нами в параллельном свете.
Я руки положу тебе на плечи,
Отбросив в сторону кошмар сомнений,
Из неудач и прошлых поражений,
От счастья потеряв в себе дар речи.
В судьбе, что пройдена с тобой
Манящий тихий шепот твой ,
Мне слышится, как голос в колыбели.
Судьба зажгла зовущие огни
И разум нам дала, чтоб мы запели,
Семейный ужин мы с тобой одни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468887
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.12.2013
...Два сніжних птаха, мов би хмарки з плоті,
Пливуть по темнім дзеркалу води,
Стомились в дальнім і важкім польоті,
Та раді, що уникнули біди.
Сплелися ніжно шиями у танці
Кохання й вірності, що людям, за взірець,
Дав перед творенням Адама, наостанці,
Любові прикладом всевидящий Творець.
Бо знав, що ми уклонимось із шляху
Прямого й світлого, й підем на хибну путь,
Тож дав нам для нагадування птахів,
Які що мають – свято бережуть.
Благословенні безліччю турбот,
Повінчані у кільцях дальніх летів,
Освячені поборенням незгод,
Записані в сонетах у поетів
Вони свою не кинуть пару в мить,
Коли прийде біда в червоних плямах,
Коханому останню, щоби жить
Він міг, дарують їжу. І за замах
На спокій милого вони готові стать,
Не важачи на смертну небезпеку,
Грудьми до бою. І оберігать
Своє гніздо і пташенят у спеку,
І дощ, і вітер. А коли вже смерть
Життя комусь обірве нитку з пари,
То інший – там лишається чекать
В самотності, де милий спить товариш…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465754
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2013
Вона любила Так його любити,
А Він й не знав Як з нею говорити.
Про весну, осінь, зиму чи про літо,
Словом не скажеш Те що пережито...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464167
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2013
А казала:"Ти мій..."
І акордами повнила душу.
А тепер:"Зрозумій..."
От би знать, що ж сказати їй мушу?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463980
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2013
Все мине, все мине,
Ти забудеш мене.
І життя промайне,
Невеселе, сумне.
Почекай не карай,
Не кричи не співай.
Не ховай а віддай,
Поверни мені рай.
Той де ти і де я,
Де поля і моря.
Чути спів солов`я,
І жиє моя мрія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463232
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2013
Луг понад річкою так щиро стелиться,
Моя дівчинонька на мене сердеться.
Ой не стелися ти зеленим килимом,
Ой не злися нині, моя ти милая.
Як вип`є сонечко усю росиноньку,
То й прийде до мене тая дівчинонька.
Хочу лататтячком коси прикрасити,
Хочу дівчиноньку до церкви повести.
Вода тече, тече тай не вертається,
Життя іде собі і все минається.
Де ж тепер ті луги широкополисті,
І де та дівчина з моєї юності...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456110
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2013
Это солнце сегодня устало,
Уходя подарило мне луч.
Чтобы завтра взойти на рассвете,
Ясность дня уберечь от злых туч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454999
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.10.2013
Им головы срубили всласть,
Их подарили тоже в масть.
Чего же радуешься ты?
В твоем букете - мертвые цветы!?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454200
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.10.2013
Щоб ти завжди була щаслива,
Добро пізнала у житті,
І щоб падали для тебе
Із неба зорі золоті,
Щоб гріло сонечко ласкаве,
Щоб Бог тебе в опіці мав.
І ангел твій – охоронитель
З плеча твого щоб не злітав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453708
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2013
Кожна зірочка хай буде твоя.
Кожен ранок світає – тобі,
Нехай же буде отак день при дні!
Наяву, мов в солодкому сні.
Сонячний день, як осіння казка,
Життя буде завжди прекрасним!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453706
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2013
Бог створив усе на світі,
Так як вже сьогодні стало.
І усім дав він потроху,
Те на що не скажеш мало.
От почув Він від одного,
Що йому того забракло.
Отож і рештки в того взяв,
Що усім не було лячно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452929
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2013
0 вчительська доле! 0 вчительська доле!
Світанком спішить моє серце до школи.
І вічний неспокій, і вічні тривоги
бере воно завжди з собою в дорогу.
Від теплих вітань і усмішок дитячих
стаю я добрішим, а серце гарячим.
І хоч не була ти легкою ніколи,
тебе не картаю я, вчительська доле.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452927
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2013
У тебе - вечір,
У мене - ранок.
Там десь вечеря...
А тут - сніданок.
У тебе - вечір,
У мене - ранок.
У твоїх снах я,
Ти в моїх справах.
У тебе - вечір,
У мене - ранок.
Зміни сутінок
На мій світанок!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452716
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2013
Ой калинонько червона не чекай морозу,
Ти дівчино чорноброва не чини загрозу.
Цьому ти парубку-невдасі серце не жали,
Бо твої вустонька багрові душу обпекли.
Чи забула ти калино про весняні води,
Як водили навкруг тебе вони хороводи?
От і він нещасний гине тепер самотою,
Бо його дівчина стала зовсім вже не тою.
Не втішають бідолаху калинові віти.
Має в серці лиш одненьку, де ж її подіти?
А вона собі сміється і над ним глузує:
-Як станеш ти багровіти, парубче-дубочку,
Покладу сама узор я на твою сорочку.
А якщо не зможеш мене повік покохати,
То немає тобі чого калину ламати-
Тож калина як дівчина своє місце знає,
Хай багряними плодами душу звеселяє.
А тому кого спокусить - серце розриває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452520
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2013
Осінній іній вже мені нагадує про осінь.
До неба молитовно клени рукогілля простягли.
Де ж ті словотворіння, золотолистові, нові?
Може разом із журавлями десь за обрій пропливли...
Мій інеє осінній, не так вже швидкоплинно тань!
Хоч мою голову вже вибілив як попіл полотно.
Шелестивим золотом збентежувать не перестань.
Бо хоч вже літечко втекло, та осінь гарна всеодно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452511
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2013
Люблю я летний теплый дождь
Когда шумит под звуки фортепьяно
Ненужность фраз, ненужность слов
Мой мир во мне одним сопрано
Звучит крещендо в музыке дождя
Ритм в унисон на музыку аккорда
В душе слезой, капелью потекла
Прелестной монотонности дорога
На немоту мою ложится аромат
Сырой земли, цветов, озона
Капель пройдет, пройдет и боль утрат
В небытие уйдет, в круговорот закона
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450046
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.09.2013
У полі вітер рве тополю,
І трощить все небесна сила.
Хіба краса не вбивча сила?
Тополя ж вітер спокусила...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448233
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.09.2013
Пітьма всю землю ковдрою покрила,
Притисла трави густоти гора,
Дрімотна тиша розправляє крила
Тонким протяжним писком комара.
Десь за ставками селезень закрякав,
Котили луни колесо краси,
За днем земля беззвучністю заплаче
Слюзами ночі - інеєм роси.
За річкою притихли квакать жаби,
Кажан десь зойкнув, щоб забути страх,
Їжак зачмихав, мабуть, чистить лапи,
Залився сміхом, філін у лісах,
Притихло все – природа і людина.
Ліси і гори, ріки і моря,
Чорніє, вись, а пролетить година,
I з другим півнем зродитъся зоря,
Зорянка перша викликає ранок,
На світ повзуть, пташині голоси,
З-за річки тихо виповза світанок
Церковним хором Божої краси.
За горизонтом загорілось небо,
Стають чіткими обриси дерев,
Згасають зорі – молодих потреба,
А третій півень вже віщує день.
За днем до нас завжди приходить вечір,
А з часом переростає в ніч,
ніч підставля світанку свої плечі,
І все оце повториться одвіч.
І шум і спокій заховались в звуках,
Життя і смерть не мають чітких меж,
Все на землі народжується в муках,
І помирає у муках теж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441201
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2013
Свої гріхи ти сам спокутать мусиш,
та сумнів, наче звір, мене гризе:
О Господи, за що ти нас не любиш?
О Боже правидний, чого нам не везе?
Любов Господня – без кінця і краю,
та не дається всяким далебі
бо Бог завжди тому допомагає,
хто є не ворог і йому, й собі.
Коли я бачу нації руїну,
то відповідь влаштовує на всіх,
що Бог не любить нашу Україну
за неспокутий історічний гріх.
Карає Бог десницею своєю
і тим усяким сущим воздає
за те, що ми зневажили ідею
яка основу нації дає.
За те, що ми забули Боже слово
і волю всім гріхам дали,
за те, що ми плюндруємо рідну мову
й чужу до вжитку, як свою взяли.
За те, що тільки молимось з нагоди,
стежки забули всі у Божий храм,
за те, що ми цуралися злагоди,
яку найбільше бракувало нам.
За те ви всі терпіли супостата,
і тим самим призріли Божий гнів,
за те, що йшли з сокирою на брата
натомість разом йти і бити ворогів.
За те, що церкву зрадили екзарки
свою зреклися, а чужу дали,
за те, що всі провідники-єрархи
не тими нас дорогами вели.
За те, що до чужих вождів хилились
і їм на поміч посилали рать,
за те, що ближнім хлібом не ділились,
а прагнули як більше обідрать.
За те, що ми трималися чужинців,
а не шукали власний шлях життя
і через те мільйони українців
пішли від нас в одвічне небуття.
Не невезіння Україну губить,
а ми самі. Ми всі, до одного.
То ж не грішіть, що Бог наш
нас не любить, -
Це ми не любим Господа свого!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441033
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.08.2013
Душа - лебідонько, лети,
В оті далекії світи.
За сині гори й океани,
Через віки, і крізь тумани.
Минай неправди і омани,
Там де нероби і гурмани.
Стрімкий свій лет ти не спиняй,
На перепони не зважай.
Ти тільки знай, ти тільки знай,
Де Богом той забутий край,
До кого серце моє рветься.
І де він є отой єдиний,
Мій рідний край, квітучий край
Що Україною зоветься!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441032
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2013
Тихесенько вітер колише вербовії віти,
Світанком соромлені зорі сховались за хмари.
Ранковим туманом сповитії зрошені квіти,
Настроює сонечко струни своєї гітари.
І нам не минути ту мить як заграють куранти,
Природа і люди перервуть всі солодкії сни,
І знов замайорать прийдешнім життям секунданти,
Весняна дуель вже на часі, і ти її не зупини.
Вставай, розпрямляй свої крила, розгинайся і дій,
Уперто крокуй до мети і долай перепони.
Для щастя родини, Вітчизни і живи ти і мрій,
І з Богом у серці тобі не страшні ті кордони,
Що їх позносило вчорашніми злими вітрами.
Бо є ще надія що син буде жити для мами,
Із старанням бджолиним летітиме до вівтарю.
Сонечко знов засіяє в моїм світанковім краю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439069
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2013
Мелодія на вірш автора ютий:: Ти починаєшся з очей
Прикріплений файл: Ти починаєшся з очей.mp3
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285151
Ти починаєшся з очей –
Із двох джерел першопочатку
Із зародку святих речей,
В яких нетлінності печатка.
Ти починаєшся в собі,
Тікаєш в голосі від себе.
Луною поверну тобі
Твій подих із блакиті неба.
Ти починаєшся з тенет
Що їх твої сплітають руки,
Разом звиваючи сюжет
Від зустрічі аж до розлуки.
Ти починаєшся з очей,
В́́ них відзеркалюєшся нині
Бо серед натовпу людей
Потреба є в одній людині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431354
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2013
Я – син землі, люблю всі пори року:
білу зиму і жовтий листопад,
червоне літо, весну синьооку
як теплим травнем розцвітає сад.
Тягар зимовий поскидавши з себе
дерева раді, що весна прийшла,
і тягнуть руки – віти аж до неба,
і просять в Бога сонця і тепла,
Стоять поважно посивілі вишні
вглядаються в далеку синю даль
немов дівчата з вечорниців вийшли
в руках тримають скинуту вуаль.
Неначе люди, що стомились бігом
сплять яблуні, облиті молоком,
і сіють пелюстками – білим снігом
вкривають землю гашанем вапном.
Земля убралась килимом зеленим
нема йому ні краю, ні кінця,
про щастя мріють сливи-наречені
засватані зібралися до вінця
Вінком жовтавим світиться калина,
у гурт побігли і її кортить,
ось-ось суцвіттям вкривається малина,
весь сад буяє, квітне і пахнить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425676
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2013
Маєш ключ від мого серця,
бо ж маєш очі як озерця.
Зелені символи життя,
в якім уже не буде забуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425372
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2013
Те що в Тобі - цілюще зілля.
Те що в мені - спрага життя.
Те що у нас - буде весілля.
Те що у них - нове життя.
Те що у них - весіння повінь.
Те що у них - краса буття.
Те що в Тобі - є сонця промінь.
Те що в мені - є ти і я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425351
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2013
Люби як можеш тільки ти,
Завжди із Богом ти ходи.
Людей дарма ти не гніви,
Натомість ти їх всіх люби!
Не за красними словами,
Побачать тебе звідусіль.
А за власними ділами,
Що склалися у твою ціль.
Прожити свій вік не просто,
Творить добро на цій землі.
За те скажуть промовисто,
Твої трудові мозолі.
Й нехай втікають вже роки,
Полудень віку промайнув.
Залишуся я на всы віки,
Тим хто цю істину збагнув.
Що жити треба для людей,
Й кожною миттю дорожить.
Виростити своїх дітей.
А то навіщо в світі жить?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425063
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2013
Роки летять, летять у вирій
І зупинити їх мені не сила.
Роки летять та я не твій
Кохана, ніжна, лагідна, єдина.
Роки летять, як камінь в прірву
Ще лиш крок до того вічного життя.
Тут і там вже не відіршеш
Шмат оберегу святого каяття.
Роки летять, а ми чужі, чужі
Але ж колись єднало нас кохання . . .
Роки летять і біль в душі
Перетворилась на палац чекання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424262
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2013
На краю села хатина,
Там живе моя дівчина.
Я в ту хату як заходжу,
То очей з неї не звожу.
Приспів
Ой дівчинонько-дівчино,
Моя ти одна-єдина.
Твої очі - два озерця,
Ти одна в моєму серці.
Осідлаю вороного,
Хай несе мене одного.
До світанку може вспію,
Наздогнати свою мрію.
Нічка темна ворожила,
Закипала кров у жилах.
А серденько стукотіло
Бо тебе одну хотіло.
А як сонце присвітило,
Нас воно і полонило.
Нині твердо про те знаю,
Що одну тебе кохаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424081
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2013
Віддай мені мою любов,
Прости всі кривди і образи.
Нехай стікає з серця кров,
І спомин відімре одразу.
Віддай мені мою любов,
Вона тобі вже не потрібна.
Не варто прагнути обнов,
Якщо вже ти мені не рідна.
Віддай мені мою любов,
Верни надії молодії.
Може тоді з тобою знов,
Я полечу на крилах мрії.
Віддай мені мою любов,
Прошу бо вже збілілі скроні
А гріють душу знов і знов
Твої божественні долоні
Віддай мені мою любов,
Та не спіши її вертати.
Бо ще гуде у жилах кров,
І хочу я тебе кохати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424034
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2013
У мирськім житті, як при потребі,
завжди одвічні дві таїни є.
Одна із них це та що у небі,
а інша у людській душі жиє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423711
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2013
Мені болить, бо я тебе не мав
Ні ласки, ні любові, ні тепла, -
А може все позабував? Спалив дотла?
Мені болить, бо я тебе не маю
В душі лише від різок слід
Іще щемить, ще ниє. Ще страждаю.
Невже навік?
Мені болить, бо я не буду мати
Тебе ніколи. Місце те пусте.
Пекуча пустка. Пустота від втрати
Болить і все.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2013
Луг понад річкою так щиро стелиться,
Моя дівчинонька на мене сердеться.
Ой не стелися ти зеленим килимом,
Ой не злися нині, моя ти милая.
Як вип`є сонечко усю росиноньку,
То й до мене прийде тая дівчинонька.
Хочу лататтячком коси прикрасити,
Хочу дівчиноньку до церкви повести.
Вода тече, тече тай не вертається,
Життя іде собі і все минається.
Де ж тепер ті луги широкополисті,
І де та дівчина з моєї юності.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423515
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2013
Тихесенько вітер колише вербовії віти,
Світанком соромлені зорі сховались за хмари.
Ранковим туманом сповитії зрошені квіти,
Настроює сонечко струни своєї гітари.
І нам не минути ту мить як заграють куранти,
Природа і люди перервуть всі солодкії сни,
І знов замайорать прийдешнім життям секунданти,
Весняна дуель вже на часі, і ти її не зупини.
Вставай, розпрямляй свої крила, розгинайся і дій,
Уперто крокуй до мети і долай перепони.
Для щастя родини, Вітчизни і живи ти і мрій,
І з Богом у серці тобі не страшні ті кордони,
Що їх позносило вчорашніми злими вітрами.
Бо є ще надія що син буде жити для мами,
Із старанням бджолиним летітиме до вівтарю.
Сонечко знов засіяє в моїм світанковім краю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423277
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2013
Ніч, пасхальні кошики, миготять свічки,
Нічнії Зорі, що засвідчують життя.
Вогні як хвилі повноводної ріки.
І ми з Тобою на порозі каяття.
Освячували пасху, чи може й душі,
Вірилось - їх неможливо роз`єднати.
Та не так склалося на небі і на суші,
І нам ніколи той потяг не догнати.
Гризуть із гуркотом колеса шпали-дні,
На пам`яті все ті ж пасхальнії вогні.
І ми з тобою не удвох, та й не одні.
Скажи ж чому живі ті спогади в мені?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423045
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2013
ХРИСТОС ВОСКРЕС! ВОСКРЕСНЕ Й УКРАЇНА!
ЗА ВСІ СТРАЖДАННЯ, СВОЇ Й ЧУЖІ ГРІХИ,
ОСВЯЧЕНА, СОБОРНА І ЄДИНА.
ДЕРЖАВО, ТИ ЖИТИМЕШ НА ВСІ ВІКИ!
В УСІХ ЦЕКВАХ МИ БОГА ПРОСЛАВЛЯЙМО,
ХРИСТА ЖЕРТОВНІСТЬ І Є НАШ ОБЕРІГ.
ТАК ВІРА В ТЕ УСІХ СТАНЕ ЄДИНА,
ЩО НЕПОДІЛЬНІ БОГ І УКРАЇНА!
ХРИСТОС ВОСКРЕС! ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!
ВОІСТИНУ ВОСКРЕСНЕ Й УКРАЇНА!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423044
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.05.2013
І впала темрява розгнівана на землю.
І ніч була приємницею дня.
То не надворі,то у душах-темно.
О, хто б з очей тоді завісу зняв?
І Він прийшов, щоб сповістити Волю,
Проголосити Слово назавжди,
Щоб освятити грішників любов’ю
Від кари врятувати, від біди,
І день прийшов, і день той був-останній,
Хоч не востаннє тесані хрести.
І кров його розпалювала рани.
А Він просив:"Не відають, .. Прости!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421394
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2013
Страждання очищає душу,
Смирення приборкує гнів.
Старання - шлях до перемоги,
Молитва спасе від гріхів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421393
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2013
Я Вас щиро вітаю!
07:27
І щасливим Вам бути бажаю.
07:28
Нехай небо Вам буде привітне,
07:29
А земля під ногами хай квітне!
07:32
Хай рясниться колоссям,
07:33
Щедре поле життєвої ниви!
07:33
Хай усі Ваші рідні,
07:34
Завжди будуть із Вами щасливі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418793
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2013
Ти слова "НІ" іще не знаєш.
І не пече тебе “НІКОЛИ”
В юнацьких мріях ти літаєш,
Фантазій засіваєш поле.
Тобі ще лихо і не снилось.
Тобі доволі є ще часу.
Не розраховуєш на милість.
І полум’я в душі не гасиш,
Ти дивишся в обличчя долі,
Однак очей її не бачиш.
А в них уже багато солі
Для сліз, якими ти заплачеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414058
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2013
Свої гріхи ти сам спокутать мусиш,
та сумнів, наче звір, мене гризе:
О Господи, за що ти нас не любиш?
О Боже правидний, чого нам не везе?
Любов Господня – без кінця і краю,
та не дається всяким далебі
бо Бог завжди тому допомагає,
хто є не ворог і йому, й собі
Коли я бачу нації руїну,
то відповідь влаштовує на всіх,
що Бог не любить нашу Україну
за неспокутий історичний гріх
Карає Бог десницею своєю
і тим усяким сущим воздає
за те, що ми зневажили ідею
яка основу нації дає
За те, що ми забули Боже слово
і волю всім гріхам дали,
за те, що ми плюндруємо рідну мову
й чужу до вжитку, як свою взяли.
За те, що тільки молимось з нагоди,
стежки позабували всі у Божий храм,
за те, що ми цуралися злагоди,
яку найбільше бракувало нам.
За те ви всі терпіли супостата,
й тим самим призріли на Божий гнів,
за те, що йшли з сокирою на брата
натомість разом йти і бити ворогів
За те, що церкву зрадили екзархи
свою зреклися, а чужу дали,
за те, що всі провідники-єрархи
не тими нас дорогами вели
За те, що до чужих вождів хилились
і їм на поміч посилали рать,
за те, що ближнім хлібом не ділились,
а прагнули як більше обідрать
За те, що ми трималися чужинців,
а не шукали власний шлях життя
і через те мільйони українців
пішли від нас в одвічне небуття
Не невезіння Україну губить,
а ми самі. Ми всі, до одного.
То ж не грішіть, що Бог наш
нас не любить, -
Це ми не любим Господа свого!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413307
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.03.2013
От і все. На Землі та на Небі
Розійшлися раптово шляхи.
І всього-то була – ложка меду
На тривалі із дьогтю віки,
От і все.Я за тебе молюся,
Хоч нема каяття, вороття.
Але, Боже мій, як я боюся
І за душу твою й за життя.
От і все. Що не смів я сказати,
Те довіку тепер не скажу.
От і все. Як не вмів я кохати –
Хоч би пам'ять твою збережу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412972
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2013
Скажи мені, де той наш світ,
В якім були ми стільки літ?
Як навіть небо розітнути,
Його тепер не повернути.
Напевне хтось украв ключі,
Та й приховав їх уночі.
Бо що ми тільки не робили,
А скрині-щастя не відкрили.
Може доля так жартує,
Що тепер вже нас не чує.
Чи може зовсім то не жарти,
І щастя ми були не варті...
Все у житті бува лиш раз,
Не виставляєм на показ,
Картин свою ми галерею.
А що ж тепер робити з нею?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412779
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2013
Напишу я тобі про любов,
З надією, що зрозумієш ти моє бажання
звертаюся до теми знов і знов,
та бачу марність я свого старання.
Як людство із’явилося на світ-
Любов постала таємниць безкраєм.
Злетіли миттю сотні тисяч літ,
Але розгадки досі ще не має.
Одної правди не бува для всіх,
загальне не завжди для нас потреба.
Так і любов - то праведне чи гріх -
конкретно кожен визнача для себе.
Одна проблема ятрить суть мою
І закипає гнівом благородним:
чого це Бог, створивши нам сім`ю,
зробив любов страшним гріхом господнім?
Чому Адам із Євою в раю
по волі Бога мусили би жити,
забувши про сполученість свою,
яку спровокував Змій-Спокуситель?
Чому у рай немає вороття,
а людство все - то є гріховні діти?
Не Бог, а гріх чому дає життя
І визначає все на білім світі?
На пошуки до мудрості пішов –
я Біблію читав з начал і до краю,
бальзаму для душі я тут знайшов,
а відповідь ще й досі десь блукає.
Здавна поети наламали дров -
для них любов - то почуття й зітхання,
любов я ж поділяю на любов,
і зовсім протилежне - на кохання.
Шукаю власний погляд на оте,
що змушує людей родитись знову,
про звичне, так жадано-золоте
я спробую сказати новим словом.
Кохання є нестерпний гіркий мед,
солодка сіль, насипана на рани.
То вічний зов, який веде вперед
в нестерпні муки, довгі до нестями.
Кохання є незнані біль і шок,
нечутна смерть всебажаної муки,
то повінь почуттів бурхливих вод
І дикий страх майбутньої розлуки.
Кохання то є буйство всіх бажань,
то синтеза небесного й земного,
то інтеграл, що переходить грань,
нестерпні жорна таїнства людського.
Кохання є природний крик душі,
Жаданий біль, що каторгою зветься.
Наркотик насолоди і гріхів
Ланцюг яких ніколи не порветься.
Кохання є цілюче джерело
свята вода із чистої криниці,
то згусток небуття, яке прийшло
з самих глибин зпресованої миті.
Кохання є вулкани почуттів
То повінь і апофеоз бажання.
Нектар одвічних мук і елексір,
цикути нелюдського поривання.
Нектар кохання п'ємо знов і знов,
як сік берези із лісів, без краю.
спитай мене - "А що ж таке любов?"
І я скажу: їй-Богу, я не знаю".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412289
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2013
Луг понад річкою так щиро стелиться,
Моя дівчинонька на мене сердеться.
Ой не стелися ти зеленим килимом,
Ой не злися нині, моя ти милая.
Як вип`є сонечко усю росиноньку,
То й до мене прийде тая дівчинонька.
Хочу лататтячком коси прикрасити,
Хочу дівчиноньку до церкви повести.
Вода тече, тече тай не вертається,
Життя іде собі і все минається.
Де ж тепер ті луги широкополисті,
І де та дівчина з моєї юності.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411910
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2013
Реальність та, що чую, знаю, бачу,
жить не дає ні серцю, ні уму
Коли сміюся – означає плачу,
одне питання задаю – чому?
В часи славенні князя Ярослава
коли Європа впала у пітьму,
найбільшу в світі маєм ми державу
та втпратили. Питання є – чому?
В Росії – триста літ ярмо татарське
а самобутність зберегли свою.
Вісімдесят у нас, а де державність?
Хто скаже мені відповідь: чому?
Як не дивись – чи здалеку, чи зблизька
на історичну нашу давнину –
простий народ пішов в козацьке військо
а старшина – до польського. Чому?
Богдана не любили твердолобі
бо не шукав він прислужить кому
Посольства слав тоді по всій Європі,
та нас ніхто не визнав. Чому?
Як тільки впала вся царизму товща,
всі, хто хотів, покинули тюрму
Пішли з Русі Фінляндія і Польща
А ми ще рік вагалися. Чому?
Коли царя ми славили куранти,
був час на вибір – в літо чи в зиму.
Європа вся пристала до Атланти
а ми зв’язалися з німцями. Чому?
Свавілля дике і властей жадоба.
перетворили Україну на тюрму
Під ним ішли мільйони, як худоба
Зате вождів ми славимо. Чому?
В Сибір щодня летіли ешелони,
щоб знищить хлібороба, мов чуму
З голодомору вмерли сім мільйонів –
але простів не було. Чому?
Коли свобода почала світати,
і всі народи кинулись від сну,
а незалежність вже взяли прибалти
у нас застою заповідник був. Чому?
Хоч самостійність ми рекламували,
та влада не змінилась на тому,
бо всі очима кліпали й мовчали
І знов таке питання – а чому?
Щоб мати незалежності основу,
ідея мусить помагать цьому
Всі нації шанують рідну мову –
а ми чужу шануємо. Чому?
Реформи зверху і стремлінка знизу
поклали переустрій усьому
Європа Східна настала на кризу
а в нас вона у наступі. Чому?
Трагічно те, що відповіді знаю,
бо вмію відрізняти світло й тьму.
Тоді для чого серце своє краю
Кого питаю я – чому? Чому?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411593
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2013
Пітьма всю землю ковдрою покрила,
Притисла трави густоти гора,
Дрімотна тиша розправляє крила
Тонким протяжним писком комара.
Десь за ставками селезень закрякав,
Котили луни колесо краси,
За днем земля беззвучністю заплаче
Слюзами ночі - інеєм роси.
За річкою притихли квакать жаби,
Кажан десь зойкнув, щоб забути страх,
Їжак зачмихав, мабуть, чистить лапи,
Залився сміхом, філін у лісах,
Притихло все – природа і людина.
Ліси і гори, ріки і моря,
Чорніє, вись, а пролетить година,
I з другим півнем зродитъся зоря,
Зорянка перша викликає ранок,
На світ повзуть, пташині голоси,
З-за річки тихо виповза світанок
Церковним хором Божої краси.
За горизонтом загорілось небо,
Стають чіткими обриси дерев,
Згасають зорі – молодих потреба,
А третій півень вже віщує день.
За днем до нас завжди приходить вечір,
А з часом переростає в ніч,
ніч підставля світанку свої плечі,
І все оце повториться одвіч.
І шум і спокій заховались в звуках,
Життя і смерть не мають чітких меж,
Все на землі народжується в муках,
І помирає у муках теж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411592
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2013
Я –син землі, люблю всі пори року:
білу зиму і жовтий листопад,
червоне літо, весну синьооку
як теплим травнем розцвітає сад.
Тягар зимовий поскидавши з себе
дерева раді, що весна прийшла,
і тягнуть руки – віти аж до неба,
і просять в Бога сонця і тепла,
Стоять поважно посивілі вишні
вглядаються в далеку синю даль
немов дівчата з вечорниців вийшли
в руках тримають скинуту вуаль.
Неначе люди, що стомились бігом
сплять яблуні, облиті молоком,
і сіють пелюстками – білим снігом
вкривають гашеним вапном.
Земля убралась килимом зеленим
нема йому ні краю, ні кінця,
про щастя мріють сливи-наречені
засватані зібрались до вінця
Вінком жовтавим світиться калина,
у гурт побігли і її кортить,
ось-ось суцвіттям вкривається малина,
весь сад буяє, квітне і пахнить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411367
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2013
…Коли Господь створив людину,
Шматок малий лишився глини.
- Що хочеш ти, - спитав Творець,
Щоб я зліпив, Адаме любий?
- Мені на голову вінець -
Корону Щастя – дай, щоб згуби
Я не зазнав в своїм житті!
Творець помовчав в співчутті,
І глину в руку вклав Адаму.
І долю з тих часів свою
Самі вінчаємо ми – в драму,
Чи в мед, чи в спочин у раю
Ту глину гарно виминаєм.
І те, що зліпим, - те і маєм…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411365
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2013
Найщиріші слова у світі
Прозвучать хай сьогодні для Вас,
Нехай доля щаслива і світла
Береже Вас завжди в добрий час.
Хай не зраджують друзі й удача,
Теплим серпнем хай буде зима,
Тільки з радості очі хай плачуть,
І збуваються мрії й дива.
Зичу благ і здоров’я міцного,
Миру, злагоди, сонця й добра.
Нехай світла життєва дорога,
Буде повна любові й тепла.
Хай троянди квітнуть в житті
Щира дружба і вірне кохання.
Не затьмарять хай дні золоті
Ні печаль, ні часи розставання!
Хай під небом завжди голубим
Доля садом прекрасним зростає.
Будуть успіх і щастя земне,
І життя веселково засяє!
Натхнення, здоров’я міцного, як криця!
А щастя хай буде бездонна криниця!
Хай радість Вам душу зажди зігріває,
Хай серце ніколи печалі не знає,
Кохання флюїди наповнять Ваш дім,
Добробут і затишок будуть у нім!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411155
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2013
Скажи мені, де той наш світ,
В якім були ми стільки літ?
Як навіть небо розітнути,
Його тепер не повернути.
Напевне хтось украв ключі,
Та й приховав їх уночі.
Бо що ми тільки не робили,
А скрині-щастя не відкрили.
Може доля так жартує,
Що тепер вже нас не чує.
Чи може зовсім то не жартів,
І щастя ми були не варті...
Все у житті бува лиш раз,
Не виставляєм на показ,
Картин свою ми галерею.
А що ж тепер робити з нею?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410652
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2013
...Два сніжних птаха, мов би хмарки з плоті,
Пливуть по темнім дзеркалу води,
Стомились в дальнім і важкім польоті,
Та раді, що уникнули біди.
Сплелися ніжно шиями у танці
Кохання й вірності, що людям, за взірець,
Дав перед творенням Адама, наостанці,
Любові прикладом всевидящий Творець.
Бо знав, що ми уклонимось із шляху
Прямого й світлого, й підем на хибну путь,
Тож дав нам для нагадування птахів,
Які що мають – свято бережуть.
Благословенні безліччю турбот,
Повінчані у кільцях дальніх летів,
Освячені поборенням незгод,
Записані в сонетах у поетів
Вони свою не кинуть пару в мить,
Коли прийде біда в червоних плямах,
Коханому останню, щоби жить
Він міг, дарують їжу. І за замах
На спокій милого вони готові стать,
Не важачи на смертну небезпеку,
Грудьми до бою. І оберігать
Своє гніздо і пташенят у спеку,
І дощ, і вітер. А коли вже смерть
Життя комусь обірве нитку з пари,
То інший – там лишається чекать
В самотності, де милий спить товариш…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410082
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2013
Легкий вітерець біля вуха
І м’якість щоки на плечі.
А місяць льє світло із кухля
Неспілої ще аличі.
У мандри лаштуються миші –
Пакують зерно і полин.
Кіт-тенор взяв ноту найвищу,
Загнавши коханку на тин.
Пес радо подався на гулі,
Друзякам прогавкавши клич.
І дні пригадавши минулі
Щось тихо розказує сич.
І тінню час міряє липа -
Стартує комар до зірок.
По приладах він, а не сліпо,
Цей зробить в історію крок.
Ніч тихо пливе над землею.
Ти спиш, я вартую твій сон.
Дарма, що плече трохи мліє,
Я буду стійким мов Самсон…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409913
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2013
Пітьма всю землю ковдрою покрила,
Притисла трави густоти гора,
Дрімотна тиша розправляє крила
Тонким протяжним писком комара.
Десь за ставками селезень закрякав,
Котили луни колесо краси,
За днем земля беззвучністю заплаче
Слюзами ночі - інеєм роси.
За річкою притихли квакать жаби,
Кажан десь зойкнув, щоб забути страх,
Їжак зачмихав, мабуть, чистить лапи,
Залився сміхом, філін у лісах,
Притихло все – природа і людина.
Ліси і гори, ріки і моря,
Чорніє, вись, а пролетить година,
I з другим півнем зродитъся зоря,
Зорянка перша викликає ранок,
На світ повзуть, пташині голоси,
З-за річки тихо виповза світанок
Церковним хором Божої краси.
За горизонтом загорілось небо,
Стають чіткими обриси дерев,
Згасають зорі – молодих потреба,
А третій півень вже віщує день.
За днем до нас завжди приходить вечір,
А з часом переростає в ніч,
ніч підставля світанку свої плечі,
І все оце повториться одвіч.
І шум і спокій заховались в звуках,
Життя і смерть не мають чітких меж,
Все на землі народжується в муках,
І помирає у муках теж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408825
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2013
О ЭТОТ ДИВНЫЙ СОН
ПРОШЕДШИХ ЛЕТ!
В ДУШЕ СТОИТ
ИЗ ЧУВСТВ БУКЕТ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408824
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2013
Пусть вашу душу трогает весна!
Пусть в ней туман сиреневый не тает...
Пусть каждый год она лишает сна
И новые надежды пробуждает...
Да будут все обновленны весной!
И майского лета щедростью согреты...
Хор дивный птичий что всегда с тобой,
Рисует незабвенные сюжеты...
Я вас прошу: почувствуйте весну!
Навстречу ей всю душу распахните!
Ведь ждёт природа лишь её одну––
И вы весну душой воскресшей ждите!
Она подарит вам мечты полёт!
И встрепенутся крылья за плечами!
И вас ещё такое счастье ждёт!
Поверьте мне-и убедитесь сами!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407371
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.03.2013
Всіх жіночок тут вітаю!
Щастя всім я побажаю!
І лиш одне шкода мені,
Що теє свято не два дні.
Бо якби ще один деньок,
То покохав би всіх жінок...!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407266
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2013
Упав з календаря лютневий день останній,
закінчив строки зимового сна.
Почався березень – провісник зміни ранній:
почнуться пологи, і зродиться весна.
Щодня все вище золота тарілка
все більше світла і коротші сни.
Побігли соки з кореня до гілки –
земля вагітна з’явою весни.
Повітря повнить простір ще не орний,
весняним шумом падає до ніг.
Ще біле поле переходить в чорне –
холодний дощ добив збруднілий сніг.
З теплом все більш чорнішає береза,
по річці плилуть криги – острівки,
тепло і холод на своїх терезах
влаштують ускрізь перегонки.
Весною пахне, наче хлібом вранці,
з країв південих клекіт долина.
розтанув сніг, як цукор в чайній склянці,
шумить вода, як з колеса млина.
Стоять повсюду тисячі Венецій,
на пухлих брульках сонце виграва,
а на підгірках вигрітих трапецій
спішить підвести голову трава.
Бджолиним дзвоном оживає вулик,
кричать весною п’яні горобці,
в старе гніздо сорока гілку тулить
ворони бродять, як сліпі старці.
Свого зове насторливо синиця
шуліка канька над своїм гніздом
в дуплі газдує дятел, як годиться,
спішить дроздинка за свої дроздом.
Весні радіють люди при нагоді,
позбутись із Велекодня гріха
Мене ж не ваблять зміни у природі,
душа моя безрадісно глуха.
Душа чекає – перемін шаленних –
як мелионом покриває виднокруг.
Душі бракує запах трав зелених,
а також цвіту вишень у саду.
Бджілка покине за нектаром вулик
під щебет ластівки прокинуться від сна
як я почую перший кув зозулі,
тоді почнеться на душі весна
коли у жилах знову кров забродить,
і серце защемить від тісноти
тоді весна до мене в душу входить,
як соловейко тьохне з темноти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405174
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2013
Розфарбовує все наше буття.
Часом реанімує нам життя.
Просте й святе і незрозуміле.
Радісне і те що наболіле.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400078
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2013
Вона у кожного є різною.
ЇЇ називаю залізною.
Якщо її нема ти - немовля.
Отож вона - особисто твоя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400077
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2013
Бог створив усе на світі,
Так як вже сьогодні стало.
І усім дав він потроху,
Те на що не скажеш мало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399564
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2013
Баба діда розпікає,
То голубить, а то лає.
І щодня його питає:
"Чи ти кохаєш мене ще?"
Бідолаха аж стомився,
Їй на те казати: "Так!"
А очима роздягати,
Усіх навколишніх дівах.
Бо до діда вже дожився,
А у коханні ще мастак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399500
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2013
А у мого таточка,
Є на шапці латочка.
Вона йому помога,
Від біди оберіга.
От такий то мій татусь.
З ним нікого не боюсь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399219
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2013
Хто, чи що ж то воно таке?
Неприємне, трохи слизьке,
Бруднюче та волохате,
Невмивате і рогате.
О, якесь дивакувате!
Запитаю маму й тата:
"Ви ж бо маєте це знати,
Те, що у дзеркалі жиє,
Хто, чи що ж то воно таке?"́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399218
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.02.2013
Студентів день - чудове свято!
Нема турбот, вирують мрії...
А ми щасливі в своїй хаті,
Бо народини в Соломії!
Яскраво засіяють очі,
Бо восени настане днина.
ЇЇ вітатимуть охочі,
Святкує наша вся родина!
Рости здорова і щаслива!
Донечко, ти квіточко моя!
Шести твоїм вже повним рокам
Раді всі, і щонайбільше я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377617
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2012
Вона ще може бути ніжна...
І до кохання - всього лиш крок.
Марить про велюн білосніжний,
На душі ж, як в друшляку дірок.
Шукає десь у Інтернеті,
Чи зовсім і не цій планеті.
Одного на білому коні,
І не гасить свічку у вікні.
Світліють очі голубії,
Зорі всіх дорогою ведуть.
Нехай здійсняться її мрії,
Й крізь життя вони удвох підуть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2012
"Жизнь не обязана давать нам то, чего мы ждем.
Надо брать то, что она дает,
и быть благодарным уже за то,
что это так, а не хуже".
"Унесенные ветром"
Моя Душа, как Скрипка.
То плачет. то поёт.
Она к другой Душе стремится,
Она кричит! Её зовёт!
Кричит навзрыд!
…Орёт!
" Ну кто ? Когда ? Её поймёт ?
Обнимет ? Обогреет ?
С собой в страну " Любви " возьмёт ?
Смычёк " обид " , "ошибок " ,
Ей струны рвёт
И режет пальцы Скрипачу.
Она кричит : " Так жить я больше не хочу !
Скрипач, сломай меня или сожги !
Меня на волю, к Небу отпусти ! "
Нет музыки такой и нот ,
Чтоб передать мою любовь!
Нет в мире больше счастья -
Чем Души полёт!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376647
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2012
Він зволожить пелюстки росою кохання,
Промінцем засіяє в ранковім віконці.
І вторитиме істину вічну щорання,
Що жінки наче квіти - марніють на сонці...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376515
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 09.11.2012
Осінній іній вже мені нагадує про осінь.
До неба молитовно клени рукогілля простягли.
Де ж ті словотворіння, золотолистові, нові?
Може разом із журавлями десь за обрій прорпливли...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376039
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2012
І зосталась душа сиротою,
Бо мій батько учора помер.
Розум думою рве не простою:
Як то жити без нього тепер?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375341
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.11.2012
О доле, доле - де ж ти бродиш!?
Усіх обплутуєш нитками.
На полотні життя рясно,
Сама вкладаєш вірерунок.
У мороці життя - ясно,
Я там не бачу свій малюнок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372200
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.10.2012
Хто ти, для мене...?
Єдина кількість. у голові. думок...?
Із всесвітом зв`язок...?
Що ти таке... немовби щось святе,
Таке піднесене й близьке...
Для всіх ти є,
Й водночас лиш моєю.
То як тебе я маю називати,
Коли прийшов вже час
З колиски в люди випускати...?
Бо ти ж бо, як дитя-малеча,
Котру ночами колихав,
збагачував, знання вкладав.
Ти мною виплекана мрія,
Що вже в реальність проросла як сім`я.
Мій успіх й гордість і не посильна праця,
Що щойно сперлася на ніжки -
Це ж сторінки моєї книжки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368588
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2012
0 вчительська доле! 0 вчительська доле!
Світанком спішить моє серце до школи.
І вічний неспокій, і вічні тривоги
бере воно завжди з собою в дорогу.
Від теплих вітань і усмішок дитячих
стаю я добрішим, а серце гарячим.
І хоч не була ти легкою ніколи,
тебе не картаю я, вчительська доле.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366854
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2012
Нам Богом дано право жити.
Звелів Він нам усіх людей любити.
Щоб правду в блуді не втопити,
Щиро й по совісті свій вік прожити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353263
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.07.2012