| Сторінки (13/1240): | « | 11 12 13 | » |
Котик Мурчик, розлінився,
Рано навіть не умився,
На підвіконнику проспав,
Собі шубку вигрівав.
Мишка сіра не дрімала,
Вона весь час працювала,
Сиру в нірку наносила,
Кусень сала захопила.
Вся у клопотах була,
Праця в неї клопітка,
За Мурка не забувала
І на нього поглядала.
Ну, а він собі дрімав,
На ту мишку не зважав,
А коли проснувся –Няв!,
Хто це його обікрав.
Де поділось його сало,
Десь його уже не стало?
Хто так славно працював,
Він усе-усе проспав.
Тепер буде пильнувати,
Більш не буде Мурчик спати,
Думка в нього лиш одна,
Буде злодійці біда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327444
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 03.04.2012
- Ведмедику, ласунчику,
Що ти наробив?
Навіщо ти пустунчику.
Горщика розбив?
- Я того горщика розбив,
Зовсім ненароком,
Його я зачепив,
Легенько правим боком.
- Чому це правим боком
Його ти зачепив?
- Тому що ненароком,
Я з нього мед весь з’їв.
А що мені лишалось,
З тим горщиком робити,
За мною бджоли гнались,
І став дідусь сварити.
А пасіка в дідуся
На мед така багата,
Коли це я діждуся,
Знов такого свята.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327443
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 03.04.2012
Прокинувся їжачок,
Скинув листя з гілочок,
Проспав зиму геть усю,
Вже й стомився він від сну.
Треба весну зустрічати,
Настав час і працювати.
Гайда швидко через ліс,
Тут йому на зустріч лис.
Здобич йде йому сама,
То не здобич – дивина.
Дивний став якийсь клубок,
Весь з колючих голочок.
Довго лис метикував,
Та сніданок не дістав.
Носа всього поколов,
Та не з чим він геть пішов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327164
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 02.04.2012
Каже якось син для тата:
- Ось діждавсь ти батьку свята,
Вирішив я одружитись, настала та днина,
Остогидла та самотність, є вже та єдина.
Яка щиро так кохає, як ніхто до нині
Тепер буду підкорятись лиш своїй дружині.
- Батько голову почухав, стряхнув сивиною,
Хочеш сину – так женися, дай нам лиш спокою.
Мате чує ту розмову і важко зітхає,
- Твоя сину наречена, багатьох кохає.
- Що ти мамо це не правда не така Орися.
- Якщо хочеш, на ній, сину, хоч завтра женися.
Вже весілля відгуляли, не довго велося,
Дитяточко у колисці в молодих знайшлося.
Але син опустив очі, у бік відвертає.
- Що трапилось, любий сину? – Батько питає.
- Знаєш, тату, сталось лихо, клята та година.
Народилась у Орисі, геть чорна дитина.
Проклинаю я той час і ту кляту днину,
Коли віз я на пологи любую дружину.
Десь з’явився чорний кіт, ще й хвостом виляє,
А Орися моя в плач, гірко так ридає,
Пригорнулася до мене слізоньки втирає,
То напевно дитя чорне в нас родитись має.
Чорне дитя, мов та сажа, лячно в руки взяти.
Що для мене, скажи тату, для людей казати?
- Не журися, любий сину, є на те причина,
Це все винна, колись була, клята та скотина.
Коли віз я твою матір в свій час на пологи,
То з’явивсь козел рогатий, став серед дороги.
Щоб козел той не з’явився нам у ту хвилину,
Не носив би роги ти, наш єдиний сину!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327163
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 02.04.2012
Світанок настав непомітно,
Всміхнулося сонце привітно,
Все весняному ранку зраділо,
За зиму усе відпочило.
Земля пробудилась від сну,
І радо зустріла весну,
Зазеленіла трава на лугу,
Соловей заспівав у садку.
Зозуля в гаю закувала,
Всім довгого віку бажала,
Ластівка гордо під стріхою,
Гніздечко майструє з потіхою.
Шпаківню прибрав шпак свою,
Радіючи кожному дню,
Кульбаба на лугу зацвіла,
Мов сонця частинку взяла.
Багато напряла весна,
Зеленого собі полотна,
Землю всю вбрала вона,
Трудиться зранку допізна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326867
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.04.2012
Весна забуяла,
Рясним білим цвітом,
Зозуля закувала,
Із щирим привітом.
Берези у лісі,
Листя розпустили,
Журавлі на хаті,
Кубло намостили.
Всю ніч на калині,
Соловей співає,
Жайворонок в небі,
Сонце зустрічає.
Трави, мов шовкові,
Ніжно зеленіють,
Тюльпани червоні,
Гордо червоніють.
Сонце так привітно,
З неба заглядає,
Воно землю щиро,
І ніжно кохає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326866
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.04.2012
Вночі для мене сон наснився,
Що лебідь білий в землю розбився,
Лебідку вбили, а він від горя,
Навіщо доля гірка та доля.
Без неї важко на світі жити,
Йому немає кого любити,
Жили у парі удвох поживали,
Та злі люди їх обікрали.
Задля розваги лебідку вбили,
Вони напевно та й не любили,
Не зміг чужу назвати своєю,
Зложив він крила над землею.
До долу впав, життя скінчилось,
Кохання вічне з ним залишилось,
Любов та вічна лебедина,
Кохати не зможе так людина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2012
Не дружина, а коханка,
Кохання свого вічна бранка,
Шепоче їй, що вірно любить,
До серця горне та голубить.
А потім швидко поцілує,
Та до дружини помандрує,
Усмішка в неї на вустах,
Водночас сльози на щоках.
Одна лишилася в оселі,
Тривожать думки невеселі,
Образа душу розриває,
На серце камінь налягає.
У нього є дружина, діти,
А їй одній чому радіти,
Надій немає, сподівань,
Лиш вечори одних чекань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326596
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2012
Я хочу до неба торкнутись руками,
Я бачу сліди там рідної мами.
Давно вже матуся пішла в небуття,
Звідтіль не буває нам вороття.
Лиш спомини гріють душу, серденько,
В снах ви матусю завжди близенько.
А очі відкрию тихо заплачу,
Більше живою вас не побачу.
До смерті спочинку ви мамо не мали,
Шили, в’язали і вишивали.
Лад в огороді, в подвір’ї і в хаті,
На щире серце завжди багаті.
Квіти під хатою пишно буяли,
Ви їх до серця свого пригортали.
Горнули квіти, а ми до вас діти,
Завжди теплом щирим зігріті.
Ту вашу науку завжди пам’ятаю,
Синочків своїх тим теплом зігріваю.
Душу віддам і щире серденько,
Так, як для нас у свій час моя ненько.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326150
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2012
На березі стоїть верба,
Немов дівчина молода
Коси довгі розпускає,
Тихо з вітром розмовляє.
Слова ніжні про кохання
З вечора і до рання,
Дивиться у чисту воду
На свою хорошу вроду.
Віти в воду опускає
Любо, ніжно їх купає,
Кожну гілку і листок,
Мов маленьких діточок.
А ось уже засумувала
Про зиму лютую згадала,
Засипле снігом її коси
І не впадуть вже літні роси.
Забуде вітер про кохання
Про ніжні ночі, про чекання,
Холодний стане, крижаний
Неначе зовсім вже чужий.
Тут сонечко з гори пригріло
Вербичку знов розвеселило,
Зраділа вмить і розцвіла
Стиха всміхнулась до струмка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326149
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.03.2012
Немов дівчина у танку,
Берізка біла у ліску
Вділа білий сарафан
На свій дівочий гнучкий стан.
Розпустила довгі коси
Помили їх ранкові роси,
Сонечко з гори пригріло
Ті коси швидко підсушило.
Всміхнулась кріпкому дубку
І повела його в танку,
А вітерець на них дививсь
І з ними в танці закрутивсь.
Тут десь з`явилась сива хмара
Той танець швидко обірвала,
Берізка лячно стрепенулась
І до дубочка пригорнулась.
Грім в лісі налякав усіх
Великих звірів і малих,
Всі поховались хто куди
Замовкли вмить усі птахи.
Але грім страху лише нагнав
Зла ні на кого він не мав,
Рясним дощем землю умив
Весь ліс водою напоїв.
Берізка весело всміхнулась
І від водиці стрепенулась,
А вітер справу свою знав
Він коси ніжно розчесав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325854
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.03.2012
Молоді роки, молоді роки,
Куди ви майнули, куди ви пішли,
З вами багато стільки мороки,
Де вас шукати, де вас знайти?
Полинула швидко до рідної хати,
Туди де вас загубила,
Стала зозуля у лузі кувати,
Калина вся побіліла.
Черемухи цвіт за душу бере,
Все я тут вмить пригадала,
Юність мою вже ніхто не знайде,
Далеко помандрувала.
Все ніби так, як колись було,
Весна, солов’ї і калина,
Багато років промайнуло, пройшло,
І я вже не юна дівчина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325851
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2012
Пробач мене за ту любов,
З якою ти до мене йшов,
Пробач за зламане життя,
Назад немає вороття.
Пробач мені, пробач мені,
Усе було немов у сні,
Себе не раз я дорікаю,
Тебе я кожен день згадаю.
Інакше все було б з тобою,
Ці думки не дають покою,
Обіймів хочу я твоїх,
Поцілунків щирих та палких.
Я знаю запізніле каяття,
Не повернути вже життя,
До тебе думками я лину,
Хоча б одну, одну хвилину.
Благаю в долі повернути,
Тебе до серця пригорнути,
Слова почути про кохання,
Та марні мої сподівання.
Молодість не повернути,
А як скажи тебе забути?
Пробач коханий промовляю,
Тебе я досі ще чекаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2012
Сукню білу-білу вділа
Фату на косу наложила,
Вінок із лілій прикріпила
Троянди білі почепила.
Сльоза скотилась, така солона
І смуток душу огорнув,
Згадала час той, коли кохала
Один лиш він на світі був.
Ночі безсонні, ночі кохання
Палкі поцілунки, палкі обнімання,
Пісні солов`їні аж до світання
Не знала, що прийде одне лиш страждання.
Не знала, що друга його покохала
Час даром не гаяла, все піджидала,
Посеред дороги поперек стала
Кохання навік в дівчини забрала.
Роки минали самотня лишалась
Душа кам’яніла, серце черствіло,
Любов та навіки десь загубилась
Лиш спомин тяжкий те кохання лишило.
Навіщо чекати, надію плекати
Сльозами гіркими подушку мочити,
Нікого не може уже полюбити,
Але ради когось треба в світі жити.
Так хочеться щирих обіймів дитячих
Почути слова ті, це мама моя
Не плач моє любе в руках ти надійних
Я ж мама твоя, навіки твоя.
Весілля сумне, згадаю душу ятрить
Нічого назад не повернути,
Від чого так серце тяжко болить
З нелюбом треба весь вік прижити.
Тепер прощавайте мрії дівочі
Іду під вінець, уже мені час,
Дівоче кохання, недоспані ночі
Згадала про все це в останній раз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2012
Віє вітер, вітер віє, гуляє по полю,
Не кожному Бог дає щасливу долю,
Віє вітер повіває смуток душу огортає,
За що таке безталання людям доля посилає.
Хоч талант людина має, а не має долі,
Її думки, як ті птахи, що живуть в неволі,
Україно, моя рідна, чому ти убога,
Коли твоя до добробуту поверне дорога?
Водночас немає у світі багатшого краю,
Перед тобою, Україно, голову схиляю,
Ти одна в світі країна, ти одна єдина,
Подарувала своїм людям найталановитішого сина.
Його щиро Кобзарем усі називають,
Його вірші з сумом в душу людям западають,
Він прославив Україну по усій землі,
Він чолом завжди вклонявся земле лиш тобі.
Свій народ убогий у віршах своїх оспівав,
Що з кріпацького він люду завжди пам’ятав,
Любив кожне деревце і кожну долину,
Хотів бачити багату свою Україну.
А тепер його душа в Бога спочиває,
Дніпро пісню свою вічну для нього співає,
Я вклонюся, Кобзарю, тобі до землі,
За такий талант багатий, за щирі вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325275
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.03.2012
Заспівали солов’ї у лузі на калині,
На голові сивина, а біс у ребрині.
Заманулось для Петра палкого кохання,
Ятрить думка лиш одна з вечора до рання.
Через межу до ставка є одна хатина,
А в хатині тій живе вдовиця Галина.
Ох і славна молодиця, гарна, чорноброва,
Пишні груди, гнучкий стан, мелодійна мова.
Так би слухав би її звечора до ранку,
Ось таку хоча б на ніч для Петра коханку.
Так і сяк метикував, зазирав у очі,
Ще й снитися почала для нього щоночі.
То наловить окунців піднесе до хати,
То облесливі слова стане промовляти.
Не здавалась молодиця мов холодна крига,
А Петро від того всього уже ледве клига.
А одного дня, О Боже! Щиро посміхнулась.
- Ти із вечора приходь ніжно пригорнулась,
Тільки жіночку відправ до дітей у гості,
Щоб нам Петре із тобою не зламала кості.
Тільки світло не вмикай як зайдеш до хати
Під перину швидше лягай я буду чекати.
- Їдь Марусю до дітей, а я погаздую,
Для худоби їсти дам, ще й собі зготую.
Їдь Марусю відпочинь годі працювати,
А я всьому ладу дам «ніч не буду спати».
Тільки жінка за ворота, а Петро до хати
Почав митись, почав бритись, гарно одягатись.
Вже і пісню соловей щиро так співає,
А Петро летить на крилах серце завмирає.
Двері швидко відчинив та й гайда до хати
- Не стомилась ти Галинко ще мене чекати?
А у хаті така темінь, не видно нічого,
А у Петра кров б’є в жилах від кохання того.
Ох і славна молодиця, ще й така медова,
Щиро так його кохає, не промовить й слова.
- Ох і славна ти Галинко, куди Маньці братись
Вік прожив, вона не вміє палко так кохатись.
Ох і тонкий в тебе стан, ще й губи медові
Ну а груди мов вогонь, горять від любові.
А моя не мов та крига, холодна, не мила,
А терпіти те життя, давно вже не сила.
Живу я ради дітей, досить вже знущання,
Не такий я у літах, ще хочу кохання.
Ввімкну світло подивлюся, Галю, в твої очі,
Кину жінку к бісу я, та поїдемо у Сочі.
Ввімкнув світло, Боже мій, клята та година,
Перед ним мов рись лежить, це ж його дружина!
Не кричить, а тихо так шипить промовляє,
А Петро від того всього лиш вусом моргає.
- Тепер будеш ти кохати з вечора до ранку,
Не найманку будеш мати, а палку коханку.
Щоб був лад в хліві і хаті, і лад був в городі.
- Що ти Маню, схаменись, годі тобі годі.
Добре знаєш, хворий я, виразка печінка
Ой Марусю, розум май, ти ж для мене жінка!
- Ні, не буде Петре так, як було до нині.
Наведу тепер я лад у нашій родині.
Твою виразку, печінку вилікую зразу,
Знайду ліки відтепер на твою заразу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325272
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 26.03.2012
Люби мене, цілуй мене,
Весна іде любов несе,
Співає серце і душа,
Твоя, твоя навік твоя.
Горну до серця цвіт калини,
Яке то щастя для дівчини,
Отак би все життя кохати,
Серце та душу віддавати.
Та губиться десь те кохання,
Береться ненависть, страждання,
Уже не та дівчина мила,
Сварлива його половина.
А він забув про те кохання,
Про палкі ночі, про чекання,
Не поцілує, не пригорне,
Немовби все лишилось чорне.
А де ті щирі почуття,
Чому знівечене життя,
Де відповідь скажіть шукати,
У кого, люди, запитати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325014
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2012
Зіронька-зоринка в небі засіяла,
Дівчина-дитинка вперше покохала,
З щирістю у серці, з трепетом душі,
Почуття були дитячі, палкі.
У житті не знала ще зради вона,
Думала для нього вона лиш одна,
Та зрадлива доля, зрадливе життя,
В багно затоптав він її почуття.
Зрадливою стежкою юність промайнула,
Про ту зраду й досі вона не забула,
Вона не забула зрадливу ту долю,
Дай серцю волю заведе в неволю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325013
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2012
Насуває чорна хмара, а за нею сива,
Не в одної мене доля така нещаслива,
Як-то тяжко, як-то важко, мені бідній жити,
А так хочеться усьому на землі радіти.
Одружились з чоловіком літньою порою,
Я не знала, що той шлюб стане лиш журбою,
Спільне життя починали діточок бажали,
З радістю ясне сонце завжди зустрічали.
Наче доля на у всьому у парі сприяла,
Я два сини чоловіку своєму подарувала,
Лишилося нам у Бога здоров’я просити,
Щоб росли щасливі наші любі діти.
Але хмара чорна-чорна закриває сонце,
Вже не світить ясне сонце у моє віконце,
Чоловіка мого інша причарувала,
З кожним днем вона у нього розум відбирала.
У безодню вона чорну його затягає,
Залишити чоловік мій її не бажає,
Вже не треба йому діти і його дружина,
В голові у нього думка лиш одна єдина.
А розлучниця та горілочка клята,
Не одною вона жінкою кожен день проклята,
Скільки жіночок у світі тяжко так страждає,
Своє біл-біле личко сльозами вмиває.
А так хочеться у парі діточок ростити,
Тверезого чоловіка щиро любити,
Щоб горілка ота клята усім поскисала,
Щоб жіноча гірка доля навіки пропала.
Любіться щиро в парі, любіться, кохайтесь,
Але тій спокусі чорній ви не довіряйтесь,
Хай діти з радістю з роботи батька зустрічають,
Найпотаємніші бажання йому довіряють.
Кожну мить життя чарівну завжди відчувайте,
Про сім`ю свою, про рідних, завжди пам’ятайте,
Щоб горнулись жіночки ніжно цілували,
Щоб одного чоловіка свого лиш бажали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324777
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2012
Калина червона, чого ти сумна?
Чого ти така невесела?
Згадала той час, коли була весна
Як цвітом уся квітувала.
Всі ночі весняні соловей співав
Одні лиш пісні про кохання,
І слухала клятви, як хлопець давав
Дівчині весь вечір до рання.
Калина цвіла від кохання того
Надію берегла не втрачала,
Весна лиш минула нема солов’я
Дівчина самотня теж стала.
Згубила калина, той цвіт по весні
Лиш змовкла та пісня кохання,
І хлопець забув про ті клятви палкі
Про тяжкі дівочі страждання.
І довгими стали ночі осінні
Смутку, тривоги, чекання,
Враз ягоди стали червоні й гіркі
Від гіркого того кохання.
Минула вже осінь настала зима
Як мед вони стали солодкі,
Тривога запала в душу козака
Згадав він кохання ті ночі.
Засипала снігом зима ті луги,
А два лиш сліди залишила,
Не довго чекати лишилось весни
Де ж пісня ота солов’їна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324776
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.03.2012
Яблука червоні падали додолу,
Коли повертала до рідного дому,
До рідної хати звернула швиденько,
Та вас тут немає люба моя ненько.
Ступаю тихенько по ваших слідах,
Сльози гірко котяться по моїх щоках,
Матінко, матусю, рідна моя, нене,
Так не вистачає вас, мамо, для мене.
Нема того ладу який ви давали,
Ви ж деревце кожне щиро доглядали,
Невесела хата, вікна засмутились,
Коли приїжджала, як ви веселились.
Як ви нас чекали, завжди біля воріт,
З того часу минуло вже багато літ,
Спогади на серці, а печаль в душі,
Не забути, ненько, вас навік мені.
Усмішку бачу, то сумне чоло,
Рук працьовитих ще відчуваю тепло,
Яблука червоні падали додолу,
Немає матусі, немає і дому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324518
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2012
Ластівкою полетіла б до рідної хати,
Та хто буде мене, люди, щиро зустрічати?
Плачуть вікна, мов людина, чистою росою,
А та хата, мов билина, не має спокою.
Подивлюся я на хату і сама заплачу,
Більше неньку свою рідну я в ній не побачу.
Пригорнулась до берізки, розкажи рідненька,
Чом мене не зустрічає моя рідна ненька.
Не виходить за ворота в людей не питає,
Чи поїхав вже автобус, щось Тоні немає.
Рідна моя, люба мамо, ви одна єдина,
Я завжди до вас летіла, мов би мала крила.
Не цуралася роботи всім допомагала,
Як мене ви виглядали я завжди те знала.
Промовляєте тихенько в очах сльози бачу,
Не раз з відчаю матусю, разом з вами плачу.
Щось автобус, моя доню, довго так барився,
Вже давно в мене сніданок для тебе зварився.
Встала рано на світанку не могла вже спати,
Надумала вареничків тобі зготувати.
Не раз вийшла за ворота, не раз подивилась,
Чи іде моя дитина може забарилась.
Так у клопотах домашніх і день пролітає,
А на вечір вже рідненька в дорогу збирає.
Ладна в сумку все що має, вона владнувати,
Щиро в очі поглядає, - «Коли знов чекати?»
Вийду з хати озирнуся серце завмирає,
Ще не встигла вийти з двору мама вже чекає.
Пишу вірш душа тріпоче, мов ранена пташка,
Як згадаю мами долю гірка вона, важка.
Скільки горя їй прийшлося за вік пережити,
Я б для неї була ладна небо прихилити.
Прихилити небо з його зірочками,
Хоч би раз ще пригорнутись до рідної мами.
Плачуть очі, плачуть гірко ще й душа ридає,
Ну, а хата сиротою ще й досі чекає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324517
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2012
Дрімає ліс у мене за вікном,
Холодним зимнім важким сном,
Поскрипують старі дуби,
Ох важко їм чекати весни.
Берізка стрепенулась тихо,
Скриплять дуби, немов на лихо,
А віхола та не вгаває,
Срібло їй в коси замітає.
Берізка, як наречена, що шлюб бере,
З молодим дубом під вінець йде,
Сосни, ялини пісню співають,
Вони той шлюб благословляють.
Дивлюсь на ліс і все те бачу,
Я з ним радію, тихо плачу,
Я мрію з ним, пісню співаю,
Його всім серцем я кохаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324257
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.03.2012
Чи ви чули, як співає ліс,
Після довго важкого сну,
Він немов би на очах підріс,
Зустрічає радісно весну.
Вдячний він для сонця за тепло,
Тягнеться до нього гілочками,
Воно для нього радість принесло,
Та ліс не може передати те словами.
У нього мова є своя лісна,
Не кожен зможе її зрозуміти,
Лиш той у кого щира душа,
Той зможе пісню ту почути.
В тій пісні шелест кожного листка,
Щебече в пісні тій кожна пташина,
Співає в ній ялина і сосна,
Та пісня на землі одна єдина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324256
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.03.2012
Сніги потроху вже скресають
І сонце дивиться з гори,
А ріки кригу вже ламають
Пора, пора весні прийти.
І вже вона не за горами,
Її не довго вже чекати,
Уже лугами і полями
Пішла весняна благодать.
Уже голівку свою білу
Підсніжник гордо піднімає,
І не боїться він вже зиму
Він весну першим зустрічає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323708
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 21.03.2012
Рідна, мова, моя колискова
Ти єдина у світі така,
Чарівність в тебе є казкова,
Немов би пісня у струмка.
Все в себе мово ти вложила
Весняну пісню солов`я,
Є в тобі ніжність лебедина
І стиглим колосом поля.
Де ж скажи, в якому краї?
Так заспівають пісню сумну,
Що серце туга навпіл крає,і
Як же забути мову рідну.
Тебе не раз під ноги брали
Ганьбили всі кому не лінь,
На кожнім кроці зневажали
Була ти наче темна тінь.
Але прийшов і твій світанок
Ти піднялась гордо з пітьми,
І заспівала, як весняний ранок
Після холодної зими.
Піднявши гордо свої крила
Ти звістку всій землі дала,
Що ти жива, моя єдина
Українська мово, чарівна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323707
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 21.03.2012
Горить серце, мов та свічка,
З кожним днем згорає,
Вже немає того личка,
Душа завмирає.
Як згадаю юні роки,
Що я наробила,
Не було б мені мороки,
Коли б полюбила.
Не любила йшла до шлюбу,
Думала минеться,
З роками любити буду,
Не так буде, як здається.
Не так буде, не так буде,
Як собі гадала,
Скажу правду добрі люди,
Життя змарнувала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323695
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2012
Зажурився старий дід,
Що йому робити,
Загубив рокам він лік,
Як на світі жити.
Одружитись захотів,
Молоденьку взяти,
Щелепу десь свою згубив,
Де її шукати?
Наречена не зважала,
На дідові зуби,
Вона добре про те знала,
Що сміються люди.
Чого йде вона за нього,
Є грошей торбинка,
Від добра отого всього,
Буде добра жінка.
Швидко зуби вона вставить,
Дідові старому,
Та навік його відправить,
До вічного дому.
Пам’ятав би рокам лік,
Не було б мороки,
Який з нього чоловік,
Пам'ять стерли роки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323694
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 20.03.2012
19 березня - день народження мого улюбленого внучка. Саме йому присвячую цей вірш, і хочу сказати: - Владік я тебе сильно люблю!
Душа тріпоче, мов пташина,
Радію, плачу, як дитина.
Ні не дитина давно це знаю,
Я вже бабуся онука маю.
Таке ріднесеньке дитя,
Люба кровиночка моя.
Крихітне зовсім янголятко,
Це сина мого вже дитятко.
Немовби вчора колихала,
До серця щиро пригортала.
Благала щиро завжди в Бога,
Щоб чистою була дорога.
Напевно небо прихилила б,
Та в цьому я була безсила.
Прийшлося багато нам здолати,
На папері біль не передати.
Боліло серце, душа ридала,
За що недоленька спіткала?
Дякувати Богу все минулось,
Для кого з часом вже забулось.
А я благаю все у Бога,
Щоб чистою була дорога.
Якою син мій йде вперед,
Хоч нинішнє життя не мед.
Діждалась свята, я бабуся,
До внука щиро пригорнуся.
Очі, мов блакить небес,
Не треба більше вже чудес.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323419
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.03.2012
Закохана я в рідний край,
Свою Вітчизну дорогу,
Люблю берізок білий гай,
Його ту ніжність чарівну.
Манить мене краса полів,
І волошкова синява,
Весняна пісня солов’їв,
Та синь небесна голуба.
Червоних маків полотно
І кущ калини у ставка,
Бузок, що стукає в вікно
Та тиха пісенька струмка.
Співуча мова колискова,
Сварливий щебет горобців,
Журлива пісня журавлина
Та шелест стиглих колосків.
Стрімкі потоки рік глибоких,
Кохання пісня лебедів,
Спів українок синьооких,
Корони велетнів дубів.
Гречаний цвіт, що манить медом,
Духмяна скошена трава,
Горобина вбрана намистом,
Ромашка біла польова.
Цвіт перших пролісків весни,
Суниці літній аромат,
Яблука поспілі восени
І тихий зимній зорепад.
Куди не заведе нас доля,
В які краї, в які світи
Хай буде там багатство, воля,
Красу, де виріс не знайти.
Той край, де батьківська хатина,
Матуся сива у воріт,
Лише сюди веде стежина,
Тут загубивсь дитинства слід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323417
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 19.03.2012
Заспівав раненько півень,
У хліві у Насті,
Максим швидко поскладав,
Рибацькі снасті.
- Бувай жінко не сумуй,
Я під вечір буду,
Ти вечерю приготуй,
На рибу посуду.
Жінка весь день працювала,
То в дворі, то в хаті,
І вечеря вже скипіла,
Стала виглядати.
Чи не йде її рибалка,
Стомилась чекати,
Щось Рябко так дивно гавка,
В буду став тікати.
На пліт виліз рудий кіт,
З ляку весь трясеться,
Аж тут тріск зламався пліт,
Хто це до них преться,
Це ж рибалка чоловік,
З тихої охоти,
Лежить він на ньому пліт,
Став жінку прохати:
- Ой, Настусю, порятуй,
Забери це лихо.
Обігрій та нагодуй,
Стало тихо-тихо.
Стих, а потім захропів,
Стомивсь неборака,
Риби він не наловив,
Не впіймав і рака.
Наклювавсь Максим горілки,
Аж по саме годі,
Приліз рачки він до жінки
Та дякувати долі.
Що не трапилась вода,
Йому в ту хвилину,
Не минула би біда,
Жінку і родину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323037
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 18.03.2012
Завітала, якось сваха,
До сватів у гості,
Гарно усіх привітала,
Радіючи дочці.
Гарна стала молодиця,
Золота дитина,
Чорноброва, білолиця,
Та й славна родина.
Свекор бутля вже на стіл,
З комори виносить,
Біля свахи поруч сів,
Та до столу просить.
На столі все до ладу,
Вже й налита чарка,
Сваха яйця достає,
Огірки і шкварка.
Сват горілку підливає,
Сваха жарить сало,
Гарно сваху пригощає,
А свасі все мало.
Кров у жилах, аж кипить,
Серце вилітає,
Чогось зять уже бурчить,
Дочка вже хлипає.
Не виженеш із-за столу,
Начебто родина,
Свасі час уже додому,
Не мала дитина.
Дочка слізно її просить,
Годі вже вам, мамо,
А вона немов той Коцький,
Мало все їй, мало.
Напилася, мов свиня,
А дочка все плаче,
А та мама, мов дурна,
Вже й до неї скаче.
Зять за тещу, за ворота,
Аж земля здригнулась,
Не була б така морока,
Якби схаменулась.
Треба міру завжди мати,
Як би не пилося,
І достойно вийти з хати,
Щоб не відбулося.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323036
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 18.03.2012
Схаменіться добрі люди!
Не рвіть Україну,
Не ганьбіть рідну землю,
На віки єдину!
Вона на світ породила,
Дала те, що мала,
Та якась нечиста сила
Віру підірвала.
Українці піднялися,
Не хочуть мовчати
На майдан геть подалися,
Правди добувати.
Встань, Тарасе, подивися,
Поплач разом з нами,
Богу щиро помолися
З нашими синами.
Дай нам силу святий, Боже,
Дай нам ще терпіння,
Віра в правду допоможе,
Ще в нас є надія.
Плаче-плаче Україна,
Дрібними сльозами,
Чужина весь цвіт забрала,
Діточок від мами.
Плаче мати, плачуть діти,
Що тут говорити,
Треба якось в світі жити
На хліб заробити.
Де ти, правдо, покажися,
Чому заховалась?
Народ просить схаменися,
Кого ти злякалась?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322625
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 17.03.2012
Летить ворон, летить чорний на льоту кряче,
Плаче моя Україна гірко-гірко плаче.
Плачуть ліси і діброви, полонини, гори,
Нема ладу землі рідній, одне лише горе.
Пруть до влади мужі кляті, чубрають волосся,
Невже так до віку буде чи мені здалося.
Ділять ті портфелі чорні грошами набиті,
А для бідного народу скажіть, що робити?
Нема війни, нема крові, наче мирно, тихо.
Та немарно ворон кряче, насуває лихо.
Злита потом, кров`ю земля гірко-гірко плаче,
А над нею ворог клятий від радості скаче.
Скаче тішиться не марно, свята дочекався,
За копійки і без бою, мій народ продався,
Француз суне, німець лізе, поляк не зіває,
Кожен хоче, щось увірвати, кожен підгрібає.
Все, що можуть ще й сміються народу у спину,
Мовчать люди можна сміло обкрадати країну.
Обкрадають, обдирають чого не пожити,
Як не вміють українці краєм дорожити.
Наймитами стали люди по світі усьому,
Душа рветься гірко плаче хочеться додому.
Ну, а дома, що чекає марні сподівання
Встань, Тарасе, подивися на наші страждання!
Плаче твоя Україна не оране поле,
За що важко так караєш гірка наша доле.
Бюрократи та злодії взяли владу в руки,
А народ за те мій терпить безкінечні муки.
Невже край свій розлюбив, мій народе любий,
Схаменіться, добрі люди, невже вік так буде?
За що діди воювали, та кров свою лили?
За країну свою рідну життя не жаліли.
Пошли, Боже, вічний спокій їм на тому світі
А нам розум та терпіння все це пережити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322624
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 17.03.2012
Мур-мур-мур муркоче киця,
Ходить така небилиця,
Що не хочу працювати,
Мені лиш аби поспати.
То не правда ой ні, ні,
Працювати любо мені,
Я працюю так завзято,
Мені праця немов свято.
Гонять тільки мене всюди,
Недовірливі всі люди,
На столі лиш примощусь,
Вмить на дворі опинюсь.
Кажуть всі ледащо йди,
Мишей сірих полови,
По коморі я блукаю,
Мишу сіру ту шукаю.
Тут натрапив я на сало,
В мене духу аж не стало,
Довго-довго працював,
Але сало не владнав.
Аж тут зуби захворіли,
Так сметани захотіли,
Став я зуби лікувати,
Ох і важко працювати.
Потім клопіт був мені,
Все було, як в страшнім сні,
Ох мороки я набрався,
Десь господар тут узявся.
Мов куля я летів з комори,
Приземлився лиш на дворі,
Серце з грудей вилітає,
Де це правда та блукає?
Крик господаря у слід,
Ох ледащий у нас кіт,
Не ледащий я не вірте,
Хочете друзі перевірте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322506
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 16.03.2012
Вихвалявся в лузі коник-стрибунець,
Ох який я гарний, який молодець,
Куди захочу скочу, нікого не боюся,
На листок зелений справно примощуся.
Сидів на листкові довго вихвалявся,
Аж тут зеленій жабі на язик попався,
Вихвалятись діти це погана звичка,
Бо можна попастись на злого язичка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322500
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 16.03.2012
Шануйте хліб
Згадаю час, літа я ті,
І ту святу годину,
Коли матуся із печі
На стіл кладе хлібину.
Немовби сонця промінці,
Вложила в неї мама,
Руки ж у неньки золоті,
Любов до хліба й шана!
І стиха мовить нам слова,
Вони, немов молитва,
- Хліб усьому в нас голова,
Не зневажайте хліба!
Шануйте хліб, любіте хліб,
Під ноги не кидайте,
Так, як шануєте батьків,
Навік запам`ятайте.
І ось на скронях сивина,
Вже сипле білим снігом,
Але ті мамині слова,
Я повторюю дітям:
- Шануйте хліб, любіте хліб,
Під ноги не кидайте,
Так, як шануєте батьків,
Своїх дітей навчайте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322174
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 15.03.2012
Заманулося Данилу у гори в Карпати,
На колінах почав жінку він свою благати.
Відпочину, а ще може вилізу на гору,
Може мати народила мене в добру пору.
Довго думала журилась, їдь хай тобі трясця,
Може вилізеш на гору, а може не вдасться.
А як вилізеш на гору, щоб не повернувся,
Щоб дорогу ти додому навіки забувся.
Їде, їде у Карпати Данило кирпатий,
А від того, що він їде, як дитина радий.
Не сам їде, з кумом їде, буде з ким гульнути,
Дай же Боже з головою додому вернути.
Під’їхали під Говерлу, подивились вгору,
Ой напевно ми родились все ж в лиху пору.
Та не довго міркували добряче хильнули,
Про той ляк вони відразу з кумом вже забули.
Довго дерлись по камінню нехай йому трясця,
Все здолали не зламав їх дощ і ненастя.
Сіли гарно відпочили, бо ще є плішина,
Кум сміється і радіє, мов мала дитина.
Де набрались того ляку, давай банкувати,
На, а потім вже дорогу до низу шукати.
Нема сонце та ще й чомусь скачуть в очах зорі,
Мабуть, куме, вже не злізти, горе нам тут горе.
Нема їсти це пусте все, можна перебитись,
А чим буде нам на ранок добре похмелитись.
Довго рачки добирались, як уже прийшлося,
А внизу за мить і випити, і вкусить знайшлося.
Посідали під горою тоді схаменулись,
Не поліземо більше в гору, що ми там забулись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322169
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 15.03.2012
Каже, якось баба діду,
Я в Америку поїду.
Розсміявся старий дід,
Скільки ж тобі бабо літ?
На те баба не зважала,
Всі документи зібрала,
Тай майнула у сільраду,
Щоб дали, якусь пораду.
Голова сільради, диво,
Подививсь на бабцю мило,
Запитав серйозно так,
Жартувати був мастак.
Скільки літ вам не брешіть,
Все по правді напишіть.
Баба довго щось писала,
Ту анкету заповняла,
Та писати добре не вміла,
Бідна геть уся спітніла.
Не замужня, нема діда,
Звати її мадам Ліда,
На старості своїх літ,
Хоче ще побачить світ.
Голова подививсь строго,
Що ви пишете небого,
Нема діда, що за жарти,
Ви його бабцю не варті.
Хочете їхати то з Богом,
Будете лиш за порогом,
Оженю я діда вмить,
Не одна бабця не спить.
Його швидко підберуть,
Вирушайте бабцю в путь,
Розходилась тут старенька,
Не така вже я дурненька,
Навіщо мені та мадам,
Діда свого не віддам,
Не віддам за ті доляри,
Будемо доживати в парі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321927
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 14.03.2012
Впіймав рибку золоту,
Кирпатий Данило,
На картину було ту,
Подивитись мило.
Рибка проситься у нього,
У долонях скаче,
А Данило з того всього,
Сів та з радості плаче.
Ото радість привалила,
Попав рибак у казку,
Кров у голову забила,
Потішу Параску.
Є машина у Івана,
А у Павла коні,
В Гната любляча дружина,
Все, як на долоні.
Три бажання думати годі,
Хай згорить машина,
В Павла здохнуть коні,
А Гната дружина -
Закохається в Данила,
Дарма, що кирпатий,
Гната вмить, щоб розлюбила,
Досить панувати.
Груди радість розпирає,
Оце-то рибалка,
Тут Параска в бік штовхає,
А в руках качалка.
- Вставай вражий, чоловіче,
Годі уже спати,
Та під ніс качалку тиче,
Буде пригощати.
Тут Данило, як підскочить,
Та в крик до Параски,
Через твої кляті очі,
Та з твоєї ласки,
Упустив золоту рибку,
Зірвалася клята,
Через таку дурну жінку,
Не діждався свята!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321924
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 14.03.2012