Kukhta Bohdan

*** (Слова, що непідкріплені діями. . )

Слова,  що  непідкріплені  діями,  
Неначе  мертві
Квіти  на  підвіконні.
Звук,  ехо,  
Коливання  повітря-
Ось
І  все  на  тому.

Моралізатори,  що  голосно  кричать  про  мораль,  
Повагу  й  інші  речі,-
Лише  галасливі  
Промовці  гасел.

Лідери  думок  
Відчувають  звідки  дме  димок  грошви.
Вони,  як  духівники:
Ідуть,  де  платять  бабло.
Оце  так    повезло  
Почути  експертні  думки  
Із  ящика.

Вписати  в  блокнот  
І  видерти  листок  
Під  корінь  
Разом  з  непотрібними
БукваМИ.
На  жаль,  
Я  забув  викинути  у  відро  
Клаптик,
Що  приклеївся  до  мене,
Неначе  скотч  до  мухи  цеце.

Кому  потрібно  усе  це?
Далі  одягаємо  маски,
Шукаємо  відмазки
Й  здаємо  мазки  в  лікаря.

Я  повільно,  але  впевнено
Виходжу  із  системи.
Мене  не  розуміють,
Я  не  розумію,
Вдаємо  далі
Із  себе  людей.
І  тонемо
КолаМИ
По  воді.

24.11.2024
©  Богдан  Кухта

Підтримати  автора  (на  чай):
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2024

Вежа з піску

Вежа  з  піску  розсипається  поміж  пальцями.
Часом  піщинки  падають  й  створюють  щось  нове.
Я  оглянусь  і  бачу  себе  поміж  газетними  шпальтами.
Люди  гуляють  обвішані,  як  новорічні  вітрини.

Стукає  поїзд  шпалами.  Чуєте  звуки  осені?
Куриться  вгору  дим  чорно-білою  новелою  зими.
Я  вдихаю  запах  ладану,  що  доноситься  з  церкви.
Чую  моляться  за  мертвих,  але  я  згадую  про  живих.

Порох  до  пороху,  
Крок  за  кроком
Ми  крокуємо  впевнено
До  вежі  з  піску.

14.11.2024
©  Богдан  Кухта

Підтримати  автора  (на  чай):
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026741
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2024

Риба 🐟

Ми  не  чуємо  один  одного,  бо  говорять  за  нас.
Почуття,  як  гачки,  і  вони  проникають  у  вас.
Я  мов  риба  у  відрі  старого  човна.
Мене  витягнули  з  води  до  кучі  малька.

Ми  плаваємо  й  здається,  що  це  така  ж  вода,
Але  мені  гаряче  на  дні  казанка.
Поміж  цибулі  й  картоплі
Зустрічаються  хвости.
Ну  чому  мене  не  почистили  пʼяні  дядьки?!

03.11.2024
©  Богдан  Кухта
Підтримати  автора  (на  чай):
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2024

Ча

Заварю  собі  чай
З  Піднебесної,
Із  старого  дерева  
Верхні  листочки.

Поки  вода  гріється,
Розставлю  фігурки,
Оберу  під  настрій  
Міні  точу.

На  чабані  
Розставив  приладдя:
Чайний  дух
У  центрі,  
А  збоку  -  піали.

Справедливості  чаша,  
Що  зветься  чахай,  
Незворушно  чекає
Нової  управи.

Поділити  на  двох  
Одинаково  й  порівно
Ча,
Що  пролито  з  гайвані
Між  землею  і
Небесами.

В  три  ковтки
Посиди,
Посмакуй  і  проживи
Майстерність,
Набуту  рокаМИ.

©  Богдан  Кухта
Підтримати  автора  (на  чай):
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2024

Франкова грушка)

17  серпня  мав  змогу  відвідати  фотовиставку  Арсен  Харін  під  назвою  "Спадщина".  Це  вже  вдруге  я  побував  на  такій  культурній  імпрезі.  Цього  разу  мені  сподобалось  те,  що  виставка  мала  чіткий  посил  та  концепцію.  Попереднього  разу  не  вдалось  відчути  задуму  автора,  оскільки  картини  займали  значно  більше  площі  й  сама  думка  губилась  в  приміщенні.  Цього  ж  разу  все  було  значно  компактніше.  Опісля  відкриття  фотовиставки  відбувся  літературний  вечір  під  Франковою  грушкою.  
Усе  було  організовано  й  дуже  злагоджено.  Усі  учасники  мали  якісний  звук  та  перекур  перед  виступом  й  опісля.  Звичайно  на  заході  був  збір  для  ЗСУ.  Бо  ж  потрібно,  щоб  наш  спадок  і  далі  зберігся  й  примножився.  Ділюсь  декількома  світлинами  з  власного  архіву,  із  яких  зроблений  колаж.  Дякую  усім  присутнім  за  спільно  прожитий  шматочок  буття.  Честь(!)  

З  повагою,  Богдан  Кухта
19.08.2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020383
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2024

***

Давно  не  писав  тобі,
Бо  просто  не  відчуваю,
Що  говорити,  коли  у  душі
Грози  щоденно  без  попередження.

Кожного  дня  пора
Смутку  й  журби  через  вінця.
Я  ж  говорив  гроза.
Чуєш,  як  стукає  серце.

Друзі  й  знайомі  тихо  пішли,
На  перехресті  розсталися,
Як  перелітні  птахи,
Там,  де  тепліше  зосталися.

Всі  обирають  кращі  фігури,
Грають  у  ігри  люблять  серіали,
По  телевізорі  знов  ті  самі
Рекламують  мікстури  для  залу.

04.08.2024
©  Богдан  Кухта

Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2024

Д'воїна Бобик

Я  написав  цей  відгук  одразу  ж  опісля  прочитання  книги  Ірина  Бобик    "Д'воїна",  оскільки  розумів,  що  вістку  про  цю  книгу  потрібно  поширювати  негайно,  не  чекаючи  на  завтра.  Хоча  я  зовсім  не  з  тих  людей,  які  отримали  книгу  одразу  ж  після  друку,  та  все-таки  це  не  зменшує  її  цінності.
   У  авторки  на  сторінці  у  Фб  Ви  зможете  прочитати  відгуки  від  тих,    хто  вже  встиг  перегорнути  останню  сторінку.  
   Проте  я  лише  сьогодні  вранці  отримав  пакунок  і  взявся  відкривати  коробку  й  зауважив,  як  бережно  була  запакована  книга.  
   Розгорнувши  усі  захисні  обгортки,  добрався  до  обкладинки.  Дивне  й  водночас  приємне  відчуття  охопило  мене,  коли  я  споглядав  малюнок.  
Так  класно  зобразити  авторку  зміг  би  далеко  не  кожний...  А  ще  ці  червоно-чорні  барви  й  камуфляжний  малюнок,  як  тінь.
   Але  мені  кортіло  добратись  до  букв.  Завжди  цікаво,  що  ж  там  всередині.  
   Цю  книгу  не  можна  назвати  тільки  поетичною,  бо  ж  у  ній  авторка  вмістила  ще  й  прозу.
   До  речі,  я  зовсім  не  берусь  оцінювати,  що  в  книзі  сильніше:  поезія  чи  проза.  Мені  на  ура  заходили  вірші  й  прозові  тексти.  Усе  сильно  й  достойно.  
Читаючи  книгу,  я  враз  зрозумів,  що  вона  мені  смакує,  як  напій.
   І  для  того,  щоб  Ви  зрозуміли,  що  це  за  напій,  його  Вам  вартує    скуштувати  самому.  
Для  мене  -  це  була  кава.  Ні,  це  не  вишукане  еспресо  в  львівський  кам'яниці  чи  американо  в  барі  або  лате,  яке  перетворили  радше  на  десерт,  аніж  на  напій,  добавивши  в  нього  всіляких  шоколадних  крихт,  зефірок  й  різного  кольорового  й  інколи  не  потрібного.  Тут  все  лаконічно  й  просто:  турка,  вода,  спеції  за  смаком  ну  й  перевірена  часом  стара  добра  кава,  бо  куди  ж  без  неї.  Кава  заварюється  однаково  для  всіх,  але  смакує  кожному  по-різному.  Хтось  відчує  гірчинку,  комусь  сподобається  солодкий  післясмак  -  кожному  своє.
   Так  склалося,  що  я  знаю  авторку  доволі  давно  й  тішусь,  що  в  книзі  є  багато  текстів,  які  слугують  гарним  містком  для  спогадів.  Хоча  все  тут  нове.  Бо  ж  десь  під  час  війни  наш  зв'язок  послабшав.  Та  в  кожного  відкрилось  щось  нове.  Так,  сторінка  за  сторінкою,  збираючи  життєвий  пазл  авторки,  я  враз  починаю  отримувати  картину  цілого  покоління,  навіть  країни.  В  голові  мелькають  знайомі  й  незнайомі  обличчя.  Швидким  потоком  пролітає  усе:  фести,  літературники,  квартирники,  автостоп,  кава  і  я  згадую,  що  тримаю  чашку,  яка  обпікає  руки,  залишаючи  по  собі  червоний  слід.  І  цей  слід  зовсім  не  опік,  а  колір  любові  й  борні.  

З  повагою,  Богдан  Кухта.
04.07.2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017042
рубрика: Анонс, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2024

*** (На березі річки)

На  березі  річки
Безліч  дрібного  каміння  
Обколює  ноги
Гострими  гранями  

Ходимо  босоніж  
Поміж  галуззя.  
Ми,  наче  дим,
Вгору  стелимось
З  хмарами.

Все  пролетить  
З  тріском  
Й  тихо  розсипеться  
ПорохОМ.

©Богдан  Кухта
02.07.2024

Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

[youtube]https://youtu.be/GmYHmrfesF8[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2024

Ромашка

Любить  чи  не  любить?  
Але  ж  це  не  її  провина.
Вирвана  з  грунту,
Неначе  билина.
Білі  листочки
Вниз  обпадають  
словами.
"Любить  чи  не  любить?"
Що  вони  заповідають?

"Так"  чи  "ні".
"Разом"  або  "у  далині",
Залишилась  серцевина  
На  сирій  землі.

Пелюстки  навколо,
Не  приклеїти  й  не  залатати.
Тут  не  буде  моралі,
Просто  потрібно  почекати,
Як  облетять  інші  квіти,
Й  білим  цвітом  вкриється  земля.
А  потім  прийде  осінь,  
А  за  нею  зима.

І  усе  колами,
Колами  по  воді.
Білі  квіти  в  купальському  колесі
Крутяться  по  землі.

©  Богдан  Кухта
09.06.2024

Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2024

Юрій Картух. На бистрині буття

02.06  в  стінах  Львівська  обласна  бібліотека  для  юнацтва  ім.  Романа  Іваничука  відбулась  презентація  книги,  яку  упорядкував  Юрій  Кархут  "На  бистрині  буття".  Вперше  довелось  побувати  на  презентації  книги,  на  якій  не  було  головного  затійника  дійства.  Пан  Юрій  відійшов  у  засвіти,  борючись  із  важкою  недугою.  Недуга  перемогла  його  тіло,  але  не  зломала  його  дух  та  силу  творення.
   Ця  книга  є  своєрідною  даниною  пам`яті,  я  б  навіть  сказав  духовною  пам`яткою,  котра  засвідчує  присутність  пана  Юрія  у  явному  світі  людей.  На  сторінках  книги  безліч  поетичних  та  прозових  заміток  про  пана  Юрія.  Друзі,  колеги  по  роботі  й  випадкові  знайомі  незнайомці  мали  честь  спізнати  чин  дружби  від  цього  чоловіка,  котрий  намагався  спинити  мить.  Натискаючи  на  кнопку  фотоапарата,  він  вловив  безліч  чудових  моментів  й  примножив  відчуття  свята  життя.
   Пан  Юрій  часто  дарував  квіти  та  посмішки.  Добрі  слова  підтримки  та  віри  були  для  нього  нарізним  світоглядним  каменем.  Раніше  я  писав  про  цього  чоловіка  на  своїй  сторінці,  тому  продублюю  в  коментарях  посилання  на  цей  допис.  Якщо  комусь  буде  цікаво,  зможе  його  прочитати.
Щодо  самої  презентації  скажу,  що  все  було  зроблено  дуже  достойно  й  на  високому  рівні.  Пристуні  в  залі  ділилися  спогадами  про  Юрія  та  зачитували  свої  творіння.    
 Щедрий  стіл,  добре  слово,  обійми  й  букви  переплелись  в  один  клубок  буття.
 Обійшовши  з  своїм  авторським  примірником,  я  зібрав  автографи  та  побажання  на  згадку  про  подію.  
Радий  був  бачити  усіх  знайомих  та  незнайомих.  Честь  для  мене.
Дещо  залишу  нерозкритим  й  нерозписаним.  Не  бачу  сенсу  розписувати  певні  свої  жести  й  акцентувати  на  їх  важливості.  
Дякую  за  суголосся.  

З  повагою,  Богдан  Кухта.

03.06.2024

[youtube]https://youtu.be/8HlEi1ea1L8[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/8DIlv_nZSrE[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014724
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2024

Бренди, френди й тренди

В  продуктовому  магазині  так  мало  продуктів,
Що  я  йду  на  ринок  купляти  в  бабусь  молоко  і  сир,
Я  прошу  відсипати  їх  трішки  віршів,
І  вони  накидають  всіх  тих,  хто  недожив.

Я  відмовляюсь  від  пластикових  пакетів,
Від  дисконтів,  розпродажів  й  іншого  лайн@.
Не  пишу  пафосні  пости  у  вишиванці,
Але  й  Ви  без  того  зробите  з  мене  ворога.

Ви  говорите,  що  я  маю  щось  доводити,
Доки  не  зіграв  у  ящик  -  винний.
Але  я  не  відчуваю  провини,
Бо  Вам  все  "не  так"  без  причини.

Я  міг  би  довести,  але  Ви  не  вивезете,
Мої  панчі,  неначе  панічні  атаки.
Дуальність  вражає:  один  чи  два.
Друг  -  Ворог.  Постріл  -  стіна.

Хоча  розумію,  що  зараз  не  легко,
Але  я  пишу  не,  щоб  розізлити.
Мої  вірші  -  це  мої  щоденники,
І  мені  сумно,  що  доводиться  про  це  говорити.(!)

©  Богдан  Кухта
30.05.2024

Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014400
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2024

Благодійний слем. Битва заради майбутнього.

   26  травня  я  з  дружиною  (не  з  військом)  їздили  (не  кіньми,  а  поїздом)  на  літературний  батл  в  Франик  (Станіславів).  Проведення  благодійного  слем-змагання  стало    вдалим  моментом  для  того,  щоб  побачити  купу  цікавих  людей  та  гарно  й  з  користю  провести  час.
   Якщо  ж  говорити  про  сам  захід,  то  тут  назбиралось,  аж  16  учасників.  Для  мене  це  став  найдовший  слем,  на  якому  я  був  присутній.  
Структурно  все  було  стало:  загальний  тур,  півфінал  та  фінал.  Спочатку  по  черзі  усі  читали  2  хвилини  обрані  (найкращі)  тексти.У  віршах  не  було  матюччя,  дискримінації  та  відвертих  зневаг  учасників.  Одним  словом  типовий  толерантний  набір,  за  порушення  якого  можна  було  отримати  штрафні  бали  або  ж  взагалі  вилетіти.  Коли  учасники  прочитали  тексти  у  вибраних  проміжок  часу,  усі  глядачі  переходили  до  голосування.  Усі  мали  змогу  проголосувати  донтами.  Один  бал  вартував  50  гривень.
В  хід  йшли  куп'юри  різного  номіналу  й  навіть  американські  долари:)  Опісля  того,  як  усі  бали  було  пораховано  (кошти  в  скринці  та  монобанці),  підбивався  підсумок  глядацького  голосування.  Далі  наставав  час  журі.  
   На  заході  була  присутня  трійка  суддів,  які  підіймали  в  гору  оцінки  від  1  до  5.  Зазначу,  що  вгору  не  було  піднято  1,  а  всі  5-ки  від  суддів  глядачі  й  учасники  побачили,  аж  у  півфіналі.  Таким  чином  раунд  за  раундом,  збільшуючи  час  виступу  та  віднімаючи  половину  учасників,  відбувалась  літературна  битва.  Хоча,  як  на  мене,  це  була  радше  битва  коштами.  Але  в  даному  (благодійному)  аспекті  події  це  й  не  так  погано,  оскільки  головна  мета  не  возвеличування  власного  "его",  а  збір  коштів  на  бригаду  Едельвейс.  Правду  кажучи,  щоб  мінімалізувати  вплив  грошей  на  саму  суть  поєдинку  для  літераторів,    якщо  б  на  це  була  моя  воля  я  б  на  місці  організаторів  надав  членам  журі  оцінки  від  1  до  12.  Але  поїзд  поїхав.  Усе  відбулося,  як  і  мало  відбутись.  А  організатори  -  надзвичайні  молодці,  що  так  круто  заохочували  до  голосування  глядачів.
   До  речі,  мене  здивувало,  що  я  дійшов  до  фіналу.  Збирався  вилетіти  у  півфіналі  🙂  Але  психанув  та  прочитав  найсильніші  свої  тексти.  Розумію,  що  тут  моя  логіка  почала  храмати.  Мовляв  для  чого  читати  найсильніше,  якщо  не  плануєш  проходити  далі?  Бо  суть  була  не  давати  голосувати  дружині  й  знайомим,  а  присісти  на  стілець.  Але  не  так  сталося,  як  гадалося.  У  гору  злетіли  усі  5,  тоді  й  настала  по-справжньому  моя  перша  перемога.    
   У  фіналі  я  зайняв  третє  місце.  Усіх  фіналістів  нагородили  почесними  дипломами  від  книгарні  Є  та  дали  по  книзі  поезій.  
   Звісно,  усі  ці  місця  це  умовність,  але  мені  було  приємно  пройти  так  далеко.  Все-таки  вважаю  Франківщину  дуже  сильною  в  плані  поезії.  Тут  безліч  достойних  літераторів.  
   Мене  тішить,  що  багатьох  чудових  поетів  та  поетес  знаю  особисто.  
Між  іншим,  організатори  практично  дотягнули  до  потрібної  суми  у  20к.  Не  писатиму  від  себе  суму  нехай  про  це  повідомлять  орги,  бо  ж  в  ділі  з  грошима  потрібна  точність.
   Від  себе  на  завершення  додам,  що  я  дуже  вдячний  за  інформацію,  що  у  Франику  буде  така  гарна  подія,  яка  трішки  висмикнула  мене  з  рутини.  Радий  був  бачити  старих  знайомих  та  давніх  друзів.  Говорити  й  проживати  момент  разом,  як  на  самому  заході  так  й  опісля.  Вдячний  усім  за  донати  на  ЗСУ  та  підтримку  оплесками  та  оцінками.
   Дуже  дякую  за  наданий  дах  над  головою  й  м'який  диван.
Честь.  Обійняв)  Вразі  чого  вибачайте,  якщо  щось  не  так.

З  повагою,  Богдан  Кухта
28.05.2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014279
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2024

***

Видалив,
Стер,
Загубив,
Не  забулося.

Збулось,
Відбулось,
Переболіло.

Перепакую  в  нову  коробку
Все,  що  було  і  чомусь  недозріло.

Зерна  проб'ються,
Скроплені  потом  й  водою,
Проросте  золотом
Нове  колосся.

Дайте  їм  час,
Не  затопчіть.
Уважні  будьте
До  "своїх"  ідей.

Не  розділяйте
І  не  кришіть.
Досить  ділити
Людей.

23.05.2024
©  Богдан  Кухта

Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2024

Братський захід

24  квітня  забігав  в  Паб  Братиська    в  гості  до  Oryna  Hryhorenko    .  Не  зміг  відмовити  по  багатьох  причинах.
В  першу  чергу  організаторка  дуже  багато  робить  для  ЗСУ,  бо  чудово  знає,  що  таке  чоловік  у  війську  .
 Я  б  зміг  написав  безліч  прикладів,  але  сторінка  організаторки  події  знає  більше,  аніж  я  .
 Головним  посилом  в  нашій  розмові  напередодні  заходу  Читка  •  Крива  Липа  11  •  Братиська  Паб  було  те,  що    потрібно  вкотре  говорити  й  нагадувати  про  актуальне,  а  ще  об'єднувати  тусівку  митців  у  дружнє  середовище,  щоб  разом  робити  більше  добрих  справ.  
Від  мене  вимагалося  прийти  й  зачитати  декілька  віршів,  а  ще  розповісти  про  літературний  батл  Між  наМИ    й  провести  мініверсію  "поєдинку".
Між  собою  силами  мірялись  організаторка  події  Terra  Orynka    та  Ярина  Федус    .  Провели  6  раундів  та  визначили  переможця  за  допомогою  геометричних  фігур:  трикутника  та  квадрата  (Саме  такі  фігури  підіймали  вгору  слухачі  після  кожного  раунду🔼🟨).    Трішки  повеселились  поміж  сумних  тем.  Бо  ж  не  журбинкою  єдиною.
Перед  батлом  я  вирішив  взяти  ініціативу  в  свої  руки  й  вкотре  розповісти  про  лоти,  які  можна  було  конвертувати  в  донати.  
На  заході  були  книги,  картини,  іграшки  ручної  роботи,  розмальовані  гільзи  й  ще  багато  цікавинок,  які  можна  було  придбати  на  згадку  про  подію.    Вхід  на  захід  був  символічним  донатом  у  розмірі  70  грн.
Я  б  навіть  назвав  це  донатом  1  кави.
Хоча  в  закладі  більше  купують  пиво)
Мені  було  цікаво  відкрити  для  себе  нову  локацію,  а  ще  безліч  класних  людей,  які  стараються,  як  можуть,  щоб  все  пекло  війни  пройшло  повз  і  не  зачепило  нас  із  вами.  Хоча  не  все  так  просто,  як  у  реченні  вгорі.
Було  атмосферно.  Я  б  навіть  сказав  РОКово.  По-братськи.  Можливо  й  через  рок-атмосферу  мене  й  попросили  виконати  один  із  віршів  на  біс.  Відчув  себе  рок-зіркою.  Але  головне,  звісно,  не  у  виступі,  словах  чи  віршах,  а  в  діях.  
Вдячний  всім,  хто  був.  Було  безліч  речей,  щоб  почерпнути  для  себе.  Дякую  за  запрошення.  Честь  для  мене.

З  повагою,  Богдан  Кухта.
26.04.2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2024

Поетичний батл (Артефакт у Львові)

23  квітня  брав  участь  в  поетичному  батлі,  який  прогримів  римами  та  прозою  у  червоному  корпусі  заводу  "РЕМА"  у  місті  Лева.  
Хоча  сама  подія  була  доволі  андеграундною,  вона  відбулась  зовсім  не  під  землею,  а  на  4  поверсі.
Сама  собою  локація,  де  проводився  батл  дуже  атмосферна.  Вартує  раз  побувати,  щоб  відчути  її  сповна.  
 4  поверх  заводу  -  це  як  8  навпроти.  І  це  зовсім  не  єдина  дивина  для  тих,  хто  прийшов  сюди  читати  і  слухати:  малюнки  на  стінах,  інсталяції,  картини,  коври,  статуетки  і  ще  безліч  усього,  переплетеного  в  химерному  синтесі  минулого  й  сучасного.  
Вийшла  така  собі  паралельна  реальність  поза  часом  і  простором.  
Лише  в  цьому  місці  я  бачив  вивіску  про  елітічні  сорти  чаю  поруч  з  барвистими  коробочками  (чаю)  в  пакетах.  Замислуваті  літературні  назви  в  меню  імпровізованого  кафе  із  відсилочками  до  відомих  письменників  манять  спробувати  якийсь  гарячо-градусний  напій  (і  попри  всі  імениті  паби,  це  можливо  тільки  на  батлі).  Проте  я  обрав  чай.  Він  гарячий  і  мені  достатньо.  Градуси  побережу  на  потім.  Власне  за  скромний  символічний  донат  отримую  добротний  червоний  чай,  який  зігріває  та  наповнює  душу  теплом.  Доки  не  розпочалось  читання,  перемовляюсь  з  людьми.  Дізнаюсь,  що  кожний  творить  у  своїй  царині  просто-таки  неймовірні  речі.  До  прикладу,  в  звукача  є  подкаст,  а  сам  він  майстер  декорацій  від  Бога.  Чайний  майстер  має  свій  гурт.  Бармен  тут  радше  буде  знаменитим  діджеєм.  А  милі  дівчата  в  заначках  бережуть  переселенські  історії  про  рідний  схід.  Люди  приємні  й  дуже  талановиті.  Чимось  схожі  на  бітників  чи  неформалів  з  минулого.  Кожний  на  своїй  хвилі.  Проте  напрям,  куди  тече  вода,  досвідчено  задає  ведучий  і  враз  простір  наповнюється  літературою.
Батл  проходить  стримано  й  без  лишнього  пафосу.  Судді,  які  отримали  таблички  з  оцінками,  не  надто  завалюють  виступаючих  і  такі  бали,  як  1  та  2,  ніхто  так  і  не  витяг  зі  сховку.  Мало  того,  за  один  із  текстів    мені  вдалося  зірвати  джекпот  й  отримати  усі  5-ки.  Я  приємно  вражений.  Не  тільки  оцінками,  але  й  підсумком  батлу.  Головний  приз,  а  це  купюра  із  Вернацьким,  переїздить  до  мене  на  тимчасове  зберігання  в  гаманець.
В  цьому  всьому  мережеві  з  моментів  мені  цікавіше  прочути  те  нове  місце  з  новими  людьми,  долучитись  донатом  і  перетворити  отримане  на  ще  більше  добро.  Давно  я  так  гарно  не  описував  події,  бо  не  завжди  так  гарно  все  складається  в  одну  картину,  як  на  заході.  Справді  Роман  Коржик  дуже  добре  все  організував.  Паралельний  запис  подкасту  й  усіх  виступаючих.  Цікава  розмова  й  незабутня  локація  дуже  гармонійно  доповнювали  увесь  концепт.  Як  зараз  модно  говорити  "створювали  незабутній    вайб"  .  Хто  не  був  на  цьому  заході  раджу  відвідати  наступні  події,  недарма  ж  мені  багато  людей  говорило,  що  усі  події,  які  організовує  Роман  дуже  класні.  Тепер  і  я  можу  це  підтвердити.  Навіть  якби  я  й  пролетів  у  батлі,  то  б  все  рівно  прийшов  додому  в  доброму  гумору.  Бо,  якщо  кожний  на  своєму  місці  робить  щось  добре,  то  є  відмінний  результат.  Маленькими  кроками  до  великих  перемог.  Честь!
Усім  миру  й  злагоди.

З  повагою,    Богдан  Кухта.
25.04.2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011922
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2024

*** Колами

Написав,  затер  і  так  колами.
Ми  застрягли  в  крузі  неповернення  .
Все  було  уже  давно  промовлено,
Але  знов  народ  гука:  "Перетерпимо"

Кухня  знає  більше  правди,  аніж  вулиця.
В  соцмережах  гарні  маски  й  чудо-образи,
Все  навколо  в  сріблі  й  золоті,
Аж  блищить  в  очах
Бутафорія.

У  театр  граємо  по  сценарію,
Залишаємо  місце  на  прелюдію,
Не  впливає  ні  на  що  
Какафонія.

Прозвучать  слова  
І  забудуться.

©  Богдан  Кухта

Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011601
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2024

*** Тут мав би бути вірш

Тут  мав  би  бути  вірш,
Але  ти  не  ВІРиШ
В  тих,  хто  поруч.
Ти  не  прочитаєш,
Не  напишеш,  
Не  відрефлексуєш,
Чуєш?

Тож  чого,
Чому  і  для  кого,
Я  пишу  10-ий?

Блокноти  втомились
Від  ваги  слів.
Чорнило  вицвіло
14-им  рядком

До  невпізнаності.
Не  можеш  прочитати
17-ий?!

/текст  затерто  до  дірок/

29.03.2024
©    Богдан  Кухта

Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2024

*** рими в горлі

Коли  рими  в  горлі  
Застрягають  комком  із  матючча
І  вірші  стають  прозою  для  мертвих,
Які  ще  не  народилися,

Я  просто  дихаю,
Точніше  видихаю
Й  кажу  собі,
А  точніше  -  наказую:
"Заспокойся.
Це  все  немає  значення

Всі  ці  рими  й  слова  -  це  умовності.
Вони,  як  непроявлені    кадри  
Із  чорно-білої  плівки  Kodak."

Світ  змінюється,
Але  ми  не  міняємося,
Просто  проявляємося,
Як  кадри
У  лабораторії  .

Ми  є:
Чорно-білі,
Кольорові
Й  сірі,
Такі  різні,
Але  подібні.

Клац.
Усе  зупинилося.
Спалах.
І  я
Віддаю  тобі  цей  текст,
А  ти  йдеш  проявляти
Фотографії.

20.03.2024
©    Богдан  Кухта

Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

[youtube]https://youtu.be/znJ1DIKYs-c?si=nWw6O-fvzURYJ4k6[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2024

Перець

Гострий  перець  обпікає  язик,
Як  вдалий  вірш,
Що  заставляє  задуматись
Про  вічне.

Не  заливайте  водою  істину,
Не  гасіть  вогнегасником
Посажений  в  землю  
Паросток.

Він  прорветься  до  неба.
Проб'є  ґрунт,
Повстане  із  царства  живих
У  царстві  мертвих.
Він  
Виросте,  
Пожовтіє,
Почервоніє
І  обпече  язик,
Як  і  належить
Віршу.

©    Богдан  Кухта
Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2024

Буддиські храМИ (2024)

Знову  вигоряють  зорі  на  небі,
Попелом  висипаються  вниз  за  хмари.
Ми  підіймемо  погляд  у  гору
І  бачимо  з  Вами  буддиські  храми.

Кульбаби  насіяв  на  хребті  в  Гімалаях,
Поміж  чорнобривців,  як  учила  мати.
В  чужім  краї  легше,  аніж  удома,
У  шафранових  шатах  мене  не  впізнати.

Схрестивши  ноги,  дивитись  в  нікуди.
"Ой  верше,  мій  верше..."  почали  співати.
Мене  не  карають  за  невдалі  рими,
Бо  я  з  України  домівки  Парваті.

У  мене  вдома  танцює  Шива.
Три  кроки  Вішна  проходить  щодня,
А  старий  Брахма,  щоб  було  комічно,
На  одній  нозі  утне  гопака.

Та  давній  епос  ніхто  не  запише,
Ніхто  не  згадає  одвічне  гуляння,
Як  тільки  півень  прокукуріка,
Згаснуть  зорі  на  небі  зрання.

26.02.2024
©    Богдан  Кухта

Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

[youtube]https://youtu.be/h0URcMBKjec[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2024

Долина спогадів

Вони  колишні,  а  не  теперішні.
Не  актуальні  і  не  на  часі,  
Але  чому  тоді
Досі  в  моїй  голові?

Колишні  рими,
Карбовані  у  віршах.
Колишні  сенси,
Що  спочивають  у  царстві
Забутих  снів.

Колишні  друзі
Колишніх  людей
Не  впізнають  на  вулиці.

Невже  божеволію?
Невже  проти  течії
Пливу  далеко
В  долину  спогадів,
Де
Доторки  й  жести,
Обійми  й  прощання
Знову  набувають  значення.

Забуте  минуле  оживає  в  мені
Поміж  цвіту  квіток,  що  цвітуть
З-під  ніг  вождів  революцій.
Руйнуються  пам'ятники,
Монументи  й  скульптури,

Але  долина  спогадів  у  мені,
Немов  один  
Рятувальний  круг,  
Що  тримає  на  плаву
В  Чорному  й  Мертвому  морі.
Поміж  гімн@,

В  якому  тягне  на  дно.
Але  я  все  ж  тримаюсь,
Бо  бачу  острів,  
Але  це  вже  зовсім  інша  
Історія.

16.01.2024

©    Богдан  Кухта

Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2024

*** (Погані рими)

Погані  рими,
Ще  гірші  панчі,
Закрийте  вікно,
Щоб  я  не  вийшов  через  нього  вранці.

Усе  в  житті  розписано
В  зошит  в  клітинку.
Ніхто  не  пише,
Піду  постою  на  зупинку.

Вдаю  прекрасно,  
Що  я    чекаю.
Кого?  Чому?  
Доки?  Не  знаю.

Не  лицемірю,
Говорю  в  очі,
Не  лижу  жопи,
Іноді  плачу.

Капають  сльози,
Усмішка  в  тридцять  два,
Хочеш  розкажу  анекдот
Про  своє  життя?

Не  смішно?  
Що  ж  таке  буває,
Це  чорний  гумор,
Я  вибачаюсь.

Багато  матів?
Не  ті  слова?
Який  хід  зробити,
Коли  нема  коня?

Хтось  ходить  прямо,
Зрештою  заходить  у  кут,
А  я  нікуди  не  йду,
Бо  я  вже  тут.

Стою  де  стояв,
Але  земля  крутиться.
Надіюсь  мене  не  знудить
І  все,  що  надумав  збудеться.

Ну  добре  не  все,
Хоча  б  трішки  
Діти  ліплять  сніжки,
Дорослі  курять  "сіжки".

А  я  думаю  проПогані  рими
І  ще  гірші  панчі,
Але  враз  закриваю  вікно,
Щоб  не  вийти  через  нього  вранці.

2023
©  Богдан  Кухта

Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002318
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2024

Кравчучка

   Кравчучка  котилася  передімною  неспішно  прямуючи  засніженою  стежкою.  Звісно,  сам  по  собі  візочок  не  рухався.
   Його  тягнула  жіночка,  яка  нагрузила  металеве  одоробло  картоними  коробками.  Напевно,  тягне  усе  це  добро  в  пункт  прийому  макулатури,  або  ж  до  наступного  мусорника,  щоб  ще  докинути  пару  копійок  до  прибутку.
   Два  колесика  не  то  крутилися,  не  то  ковзались  по  доріжці.  Враз  візочок  зупинився.  Жіночка  почала  бурчати.  На  жаль,  її  слова  не  добавили    крутного  моменту.  Навпаки  усе  її  діло  заштопорилося.  Враз  стало  ще  гірше.  Коробка  зверху  посунулася  і  впала  на    землю  обліплену  білим  снігом,  який  не  витримав  міського  буття  й  потемнів  з  часом.
   Я  не  буду  писати  тут  тих  слів,  які  виговорювала  жіночка  й  передавати  її  посил  адресований  політикам  і  багатіям.  
Вони  і  так  не  почують  її  слів.  
Скажуть,  що  не  розуміють  її.
   Зрештою  й  зовсім  не  знають  чому  візочок  називається  Кравчучкою.  І    врешті  реш,  хто  його  знає,  скільки  зараз    вартує  кілограм  макулатури?
[quote]Книги  відніс
На  макулатуру,
Кинув  під  ніс
Два  кілограми  добра.
Все  перетруть,
Зроблять  папір,
Прошу  повір.

Обмін  відбувся  -
Маю  бабло,
Вийшло  купити
Буханку  чорного.

Скільки  хто  дасть
За  шмат  вірша?
Пофіг  культура.
Більше  нема...

Книги  скінчились,
Шукаю  газети,
Журнали,
Листівки
Та  свіжу  пресу.

Дірка  в  бюджеті,
Навіть  в  манжеті.
Виїли  миші
Моє  ім'я.  [/quote]
Вірш  із  збірки  "За  три"  (2023  року)    
Прозовий  текст  свіжий    і  не  видрукований,  а,  отже,  зовсім  не  придатний  для  здачі  в  пункт  прийому  паперу.  Вибачте  мене,  жіночко  з  візочком.  На  жаль,  мої  слова  не  додадуть  цінності  вашій  роботі.  Кажуть,  що  мої  слова  безцінні,  хоча  мені  б  хотілося,  щоб  вони  мали  ціну.

15.12.2023
©  Богдан  Кухта

Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000887
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2023

*** Немає сенсу

Немає  сенсу  доводити
Свою  правду  іншому,
Бо  вона  -  немов  
Маленька  дівчинка,
Яка  може  не  стриматися
І  заплакати,
Бо  її  не  чують
Дорослі  дядьки.

Для  чого  ви  її  доводите  до  крайності?
Вона  вже  тре  руками  очі.
Очі  починають  сльозитись.
Солоні  крапельки
Падають  вниз  під  її  ноги.
Дорослі  дядьки
Вдають,  що  не  помічають.

Я  подаю  їй  носовичок,
Зрештою,  даю  записник
І  прошу  не  плакати,  а  виток
За  витком  виводити  літери,
Вимітати  віником  
Усе  непотрібне  
Й  просто  писати  вірші,
Коли  хочеться  говорити
До  тих,  хто  ніколи  не  буде  слухати.

Бо  дорослі  дядьки  
Такі  високі,
Що  підривають  головою  хмари
І  заважають  птахам  літати.
Вибачай,  дівчинко,
Я  знову  говорю  про  дорослих,
Хоча  тільки  ти  
Достойна,  щоб  про  тебе  розказували,
Бо  з  твоїх  уст  звучить  правда
І  сльози  твої  правдою  сповнені.

І  солона  вода  прибуває  в  океані  ,
І  солона  кров  в  твоїх  жилах  бурлить
В  унісон  разом  із  ним,
І  я  запитую  тебе:
"Чому  навколо  так  багато  солі?"

Чому  так  багато  запитань,  
Але  так  мало  відповідей?
Чому  все  саме  так.
Саме  так,  як  і  
...мало  
статися.

А  ти  посміхаєшся
 І  в  посмішці  твоїй  
 Більше  відповідей,  
Аніж  в  сльозах.

©  Богдан  Кухта  

Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

[youtube]https://youtu.be/NRneMVBQBeo?si=0l7nrw7_RuzqGgSj[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2023

***

Кажуть,  що  вірші  мають  бути  гострими,
Немов  лезо  у  бритві.
Все  має  відбуватися,  неначе  у  битві:
Обмін  ударами  ,
Вибрані  впізнавані  цитати,
Щоб  у  тих,  хто  читає,
Почались  дебати.

Та  я  не  вірю,
Не  вірю  в  їх  слова,
Бо  ж  про  все  вже  сказано,
Перефразовано  й  сплетено  .
Таке  вже  життя  -  химерне  плетиво,
Яке  всі  торочать,  розпорюють
Та  латають.
Коли  немає,  що  робити  -
Читають

Про  те,
Що  вірші  мають  бути.
Але  для  чого  
Й  чому?
Я  ставлю  крапку
.  Крапку.
Дожатий,  мов  лимон,
Джон  Ленон
Цілує  Йоко  в  губи
І  входить  в  історію
З  диркою  в  грудях
.  Крапка.

19.10.2023
©  Богдан  Кухта

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2023

Сьогодні

Сьогодні  сказало  мені,
Що  прийде  завтра  вранці
Й  постукає  у  двері.

Буду  я  чи  ні  ,
Воно  приходитиме
Й  стукатиме  знову

Ударами  у  вікна,
Зрештою,  у  
Домовину.

Бо  так  має  бути.
В  круговерті  днів
Знову  і  знову
Приходитиме.

Буду  я  чи  ні,
Будеш  ти  чи  ні,
Будемо  ми  чи  ні,
Сьогодні  
Обов'язково  прийде.

©  Богдан  Кухта
20.09.2023

[youtube]https://youtu.be/jrcOSXYiUPQ[/youtube]

Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2023

33

Моя  нагорода  в  32  -  дожити  б  до  33.
В  цій  країні  один  рік  рахують  за  3.
"За  три",-  написано,  прочитано,  продано.
В  країні  туса,
І  мене  не  запросить  ніхто,
Тому  що...

Я  конкурент  для  вас,
І  це  бізнес.
І  я  не  рівня  богемі,
Тож  легше
Виколупали  мене  із  схеми.

Якщо  мова  про  бізнес,  то  де  ваші  акції?
Ваші  імена  без  фото  -  невідома  атракція.
Ви,  наче  гойдалка,  яку  закачало,
Ви  крутитесь,  як  дзиґа
І  вам  все  мало.

І  скільки  б  я  не  написав,  
Ніяк  не  можу  ваc  дотиснути,  
Бо  це  два  різних  світи
І  я  хочу  дожити  до  33.

А  коли  доживу,  то  поміняю  цілі,
Цифри,  як  шрифти.
Нічому,  нікому  невинні.

02.09.2023
©  Богдан  Кухта

Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2023

Уроборос

Червоне  сонце  вкусити  не  дано  гадині,
Яка  сичить  й  плює  отрутою  в  небо.
Все  рівно  не  досягне  кружечка  вгорі,
Бо  повзає  по  землі  серед  трав...

Ні,  я  тебе  не  зневажаю.  
Ти  такою  створена.
Сичиш  голосно  й
Звиваєшся  вісімкою,
Скручуєшся  уроборосом.

Кусаєш  себе  за  хвіст.
Тобі  боляче?  -  запитую.
Ти  не  відповідаєш.
Ти  не  чуєш  мене.

Для  чого  взагалі
Я  розмовляю  з  гадиною?
Чергові  запитання
Залишаю  без  відповіді.

Йду  додому  з  впевненістю,
Що  завтра  настане  новий  день,
Бо  її  отрута  не  досягла  цілі,
А  я  написав  новий  текст.

29.08.
2023
©  Богдан  Кухта

Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2023

ВЖП «Свобода»

24  серпня  на  День  Незалежності  України  у  стінах  Львівська  обласна  бібліотека  для  юнацтва  ім.  Романа  Іваничука    відкрилася  виставка  живописної  поезії  «Свобода».  
   Для  мене  дуже  знаково,  що  відкриття  виставки  припало  на  таку  важливу  дату  для  українців.  
 Знаходячись  в  стінах  бібліотеки,  усі  присутні  мали  онлайн  місточок  з  Канадою  та  Польщею.  Читали  вірші,  розглядали  картини  та    спілкувалися.  Зрештою,  вітали  один  одного  зі  святом,  бо  по  своїй  суті  дана  виставка  –  це  не  тільки  можливість  показати  себе.  Також  цікаво,  що  картини,  які  виставили,  було  закріплено  до  маскувальних  сіток.  Свого  роду  дане  тло  для  нас  українців  вже  є  буденним.  Зелена  барва  боротьби  підкреслювала  й  резонувала  з  намальованими  та  поетичними  образами.  
   На  стінах  були  представлені  картини  таких  художників  як:  Зоряна  Опанащук  (Зозза),  Квітка  Муха,  Ірина  Олійник,  Зоряна  Лильо-Откович  і  Марго  Пугаченко.
Поетичне  слово  тримали:
Катерина  Міхаліцина,  Олександр  Лисак,  Катерина  Флекман,  Богдан  Кухта,  Юлія  Баір,  Роман  Рудюк,  Маріанна  Челецька,  Іван  Винарчик,  Аліна  Кундукова,  Роман  Миронов  та  Олена  Лотоцька.
   На  жаль,  не  всі  автори  були  у  стінах  бібліотеки.  Дехто  читав  в  онлайні.  А  за  тих,  кого  не  було,  віддувалися  ті,  хто  прийшли  на  захід.  Таким  чином  я    презентував  не  тільки  два  своїх  тексти,  а  ще  й  вірші  Олександра  Лисака.
На  заході  згадували  про  воєнних  письменників,  бо  без  них  даний  захід  точно  б  не  відбувся.  Радий  був  бачити  давніх  знайомих  та  спілкуватися  із  новими  для  себе  людьми,  попри  те,  що  їхні  імена  вже  є  знаковими.  Не  розписуватиму  про  всіх  партнерів,  спонсорів  і  присутніх,  бо  це  всього-на-всього  маленька  примітка  про  маленький  крок  в  царині  культури.  

З  повагою,  Богдан  Кухта
28.08.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992433
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2023

Партія *****

Спекуляція  активами,
Ґешеф,  гендлювання.
Я  б  написав  новий  вірш,
Який  пропагує  кохання.

Створив  би  нову  партію,
Яка  б  пішла  в  політику.
Провальний  перший  тур,
Любов'ю  не  насититись.

Виборці  не  проголосували,
Бо  зайняли  ліжка,
Часто  міняли  пози,
Інколи  говорили  слова.

А  зрештою,  як  по-іншому?
Яка  назва  -  такий  політ.
До  речі,  як  би  ви  назвали
Увесь  прогресивний  нарід,

Всіх  членів  та  членкинь,
З  гендером  чи  без?
Такий  ось  у  тексті
Цікавий  лікбез.

Не  шукайте  тут  посил,
Відсилки  й  послання.
Це  тільки  милий  вірш,
І  він  про  кохання.

20.08
2023
©  Богдан  Кухта

Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2023

Портрети

Забагато  портретів  
З  чорними  стрічками
В  кутику  фотографії,  
Замість  дати  надпис:
"Вічна  пам'ять."

Звісно,  я  не  підбадьорив
І  не  звеселив  тебе.    
Жаль,  що  я  не  клоун.
Проте  я  не  маю  нічого  проти
Тієї    важкої  роботи.

Бо  комусь  потрібно  смішити  людей,
Які  ще  можуть  сміятися.
Увага!  
Прочитане  може  викликати  депресію!
Не  дочитуйте  цей  текст  до  кінця.

Віддайте  його
Несмішним  стендап-комікам,
Від  цього  вони  не  стануть  кращими,
Але  й  не  будуть  гіршими.

Зрештою  є  психотерапевти,
У  яких  є  різні  кольорові  баночки,
І  навіть  чорний  надпис
В  кутику  чужої  фотографії
Враз  стає  білим.

Від  пігулки  світ  змінюється,
Пливуть  надписи  і  кольори.
Мої  вірші  -  це  моя  психотерапія.
Я  не  закрив  двері
І  вдячний  вам,  що  зайшли.
А  зараз  -
До  побачення,  
Ваш  час  вичерпано.

У  цьому  тексті  не  буде  кінця,
Не  буде  завершення,
Бо  я  не  хочу,  
Щоб  ви  впадали  в  депресію.
Хлопці  й  дівчата  із  фотографій
Не  хочуть,  щоб  ви  сумували.
Вони  хочуть,  щоб  ви  посміхалися
Так,  як  і  вони  на  останній  їхній  фотографії.

©  Богдан  Кухта
18.08.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991609
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2023

"За три" текст

Цей  допис  нагадуватиме  мені,  як  класні  й  небайдужі  люди  замовляли  книжечку  "За  Три"  з  моїй  автографом,  як  донатили  й  підтримували  не  тільки  [хорошим  словом,  а  й  гривнею.
Я  отримав  декілька  замовлень  на  книгу,  але  потім  мені  сказали,  щоб  я  її  не  відправляв,  бо  мої  вірші  й  так  читають,  а  це  буде,  як  додаткова  підтримка  й  мотивація  автора.  
Відіславши  електронний  примірник  і  аудіоначитку,  я  був  враженим  таким  жестом  в  хорошому  сенсі;)
Дехто  купляв  електрону  версію,  оплативши  при  тому  більше,  ніж  зазначено  на  ціннику.  
Хтось  купляв  паперовий  варіант.
Мене  тішило,  що  ті,  хто  прочитали  збірку,  ділилися  текстами,  які  їм  сподобалися.  Творчість  -  це  моя  підзарядка,  яка  не  дає  мені  впасти  у  прірву.  Тішусь,  що  й  ви  знаходите  у  моїх  віршах  щось  більше,  аніж  звичайні  слова.  Я  вдячний  вам  за  це.
А  ще  за  те,  що  відгукнулися  на  систему  донатів.
Систему,  яку  я  намагався  впровадити  вже  декілька  років.  
Між  іншим,  інколи  мені  прилітає  декілька  гривень  або  серйозна  сума,  яка  дозволяє  бути  на  плаву.  
Ось,  до  прикладу,  розкажу  вам  тільки  одну  історію.
Завдяки  щедрому  донату  від  Олі  я  зміг  відремонтувати  свій  велосипед  і  вийти  на  роботу.  Тоді  було  дуже  сутужно  із  грошима,  а  позичати  я  не  звик.
Інколи  за  донат  я  можу  відіслати  книги  чи  потішити  чимось  підписників  спільноти  Богдан  Кухта  (Авторська  сторінка),  а  то  я  не  звик  приймати  гроші  просто  так.  Усьому  має  бути  рівноцінний  обмін.  Щось  ви  мені,  а  щось  я  вам.
Наразі  я  відправив  книги  усім,  хто  зробив  передзамовлення.  Очікую  на  нові  замовлення.  Книг  ще  вдосталь.  
Я  не  буду  маніпулювати  обмеженою  пропозицією,  оскільки  умисно  надрукував  трішки  більше  примірників.
Дякую,  що  ви  підтримуєте  на  різних  соцмережах,  ставите  вподобайки  та  коментуєте.  
Вдячний  тим,  хто  критикує  або  вносить  свої  зауваги,  які  дозволяють  розвиватися.
Я  стараюся  цей  рік  розвинути  те,  до  чого  не  доходили  руки  раніше.  Наприклад,  зараз  активно  працюю  над  створенням  сайту  на  безкоштовній  платформі,  бо  900  зелених  $  у  мене  точно  немає,  щоб  замовити  сайт  під  ключ.
Стараюсь  розвинути  свої  вміння  писати  й  вийти  на  новий  рівень.  Роблю  останній  ривок,  розуміючи,  що  ситуація  в  країні  невтішна.  Вірю  в  диво.  Досі  вірю  в  диво,  хоча  мені  вже  31.  Досі  останній  ривок.  Хоча  хтозна,  що  буде  далі.  Дякую  усім  за  сьогодні.  Обійняв)  
Честь!

©  Богдан  Кухта
11.08
2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991079
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2023

Зворотний бік Дари Корній (Написано на конкурс в 2020 році)

–  Що  читаєш,  Марічко?
–  «Зворотний  бік  світла»  Дари  Корній,
–  Це  та,  що  українська  Стефені  Маєр  з  її  п’ятдесятьма  відтінками  сірого?
–  Ну  ти  й  смішний,  Іване,  ти  б  сам,  щось  прочитав,  а  то  авторів  плутаєш.

Маєр  про  вампірів  пише,  а  в  Корній  українське  фентезі,  –  із  знанням  предмету  на  дванадцять  балів  відповіла  дівчина.

–  Типу  вовкулаки  там  всякі  й  характерники?  –  не  пасучи  задніх,  добавив  Іван.
–  Ну  майже.  Мені  тут  ще  пару  сторінок  і,  якщо  хочеш,  то  я  й  тобі  дам  почитати?
–  Було  б  непогано,  –  погодився  Іван.  –  Я  ж  люблю  наші  традиції.  А  мій  тато  на  них  взагалі  помішаний:  збирає  усякий  непотріб,  ну  це  мама  так  говорить,  а  мені,  щоб  ти  знала,  подобається.  Не  квартира,  а  музей.  Заходь  якось  до  мене  після  уроків  покажу.
–  Так  я  вже  й  погодилася.
–  Ховай  книжку,  а  то  кера  йде.  –  викрикнув  до  Марічки  Тарас.

По  шкільному  коридорі  було  чутно  звук  цокотіння  підборів.
–  Як  би  ти  не  перебивав,  Іване,  давно  б  дочитала  й  навіть  домашку  переписала  у  Віки.

Тут  Двері  відчинилися.

У  приміщення  зайшла  Оксана  Опанасівна.  Раніше  саме  її  Іван  й  назвав  керою.

–  Доброго  дня,  діти!

Усі  враз  піднялися  із  за  своїх  парт.

–  Доброго  дня,  пані  Оксано  –  хором  відповіли  учні.
–  Прошу  сідати.  Вибачте  за  запізнення,  нарада  у  директора  затягнулася.
–  Подовше  вона  б  там  засиділася,  можливо,  Марічка  б  таки  погодилася  до  мене  додому  заглянути  –  буркнув  під  ніс  Іван.
–  Та  нічого…  Вона  трохи  повимахується  й  забіжить.
–  От  вона  тобі  вже  й  книгу  підсуває.  Щоб  привід  був  –  добавив,  як  знавець  справи  Тарас.  –  Всі  дівки  собі  ціну  набивають,  а  потім  цьомки–  бомки…  Ну  ти  поняв.
–  Ясний  пень.

Перешіптування  хлопців  почало  дратувати  вчительку  і  вона  крикнула,  щоб  її  таки  почули:

–  Тихіше  там,  гальорка.  Палійович  та  Юрась,  а  ну  позакривали  роти  і  не  виводьте  мене,  і  так  вже  п'ятнадцять  хвилин  уроку  пройшло!
–  Вибачте  нас,  ми  більше  так  не  будем,  хором  відповіли  хлопці.
–  Звісно  не  будете.

Через  кілька  хвилин  після  цього  інциденту  до  хлопців  повернулася  Марічка  і  передала  книгу.

–  Ось  тримай.

Іван  поставив  книгу  перед  собою  і  став  роздивлятися  на  дві  намальовані  квітки  на  обкладинці.  Чорна  та  біла  мальва  перепліталися  між  собою  в  одне  ціле.  Дара  Корній  «Зворотний  бік  Світла».

Хм,  може  фільм  якийсь  в  інеті  є.  Ну  його  стільки  читати.  Гляну  за  пару  годин  і  віддам.  Разом  з  цією  думкою  Іван  і  закинув  книгу  в  наплічник.

 
2.  Зворотний  бік  світла
 
–  Як  там  твої  справи  у  школі?
–  Та  мам,  дай  хоч  кросівки  зняти.  Я  тільки  поріг  переступив,  а  ти  знову  за  своє.  Ти  ще  за  домашку  запитай.
–  До  речі…
–  Не  починай.  Кинь  щось  поїсти,  а  то  я  голодний,  як  вовкулака.
–  Сам  загрієш.  Ти  вже  не  малий.
–  Ну  окей.  А  що  там  є?
–  В  холодильнику  борщ  з  пирогами,  і  канапки  на  столі.

Коли  Іван  почув  про  канапки,  з  голови  відразу  вилетіли  згадки  про  борщ,  та  пироги.  Поставивши  чайник  на  плитку,  хлопчина  чкурнув  у  свою  кімнату  та  ввімкнув  комп’ютер.

Свист  чайника  підняв  хлопця  із  за  крісла.  Все–таки  голод  –  не  тітка,  а  гра  почекає.

Повернувшись  до  комп’ютера  хлопець  зрозумів,  що  тепер  доведеться  чекати  йому.  Вкотре  на  тижні  виключили  світло.  Хоч–  не–  хоч,  доведеться  сідати  за  уроки.

Витягуючи  з  наплічника  зошити  та  книги,  Іван  витягнув  книгу.

Може,  й  дійсно,  щось  цікаве.

Розгорнувши  книгу  на  першій  сторінці  він  почав  оглядати  малюнок.

Оце  так  графа.

Намальована  дівчина  нагадувала  йому  ельфійську  королеву  з  «Володаря  Перстнів».  Жаль,  що  вух  довгих  за  волоссям  не  видно,  про  себе  підмітив  хлопець  і  перегорнув  на  наступну  сторінку.

Про  це  читати  точно  не  буду.  Конкурси  –  це  не  моє…  Далі…

Україна  без  гоблінів.

Хм,  авторка  явно  в  темі.  І  тут  Іван  почав  читати  передмову,  яку  він  залюбки  б  прогорнув,  побачивши  лякаюче  слово  «Передмова».

Так  сторінка  за  сторінкою  біля  вікна  і  просидів  хлопчина  читаючи  «Зворотний  бік  світла»,  непомітивши,  коли  в  куточку  кімнати  загудів  комп’ютер.

–  Ти  уроки  збираєшся  робити?
–  Блін,  ну  мам.
–  Не  блінкай  тут.
–  А  ти  не  лякай  так.
–  Ого,  ти  читати  почав.
–  Та  це  я  так,  ну  цей.  Українське  фентезі  від  Корній.
–  Весь  у  свого  тата.  Він  всі  шафи  книгами  понабивав.  Думала,  хоч  тебе  омине.  Та  де  там,  яблуко  від  яблуні…
–  І  зрозумій  тебе.  Погано,  що  за  комп’ютером,  погано,  що  читаю,  як  буде  краще?
–  Краще  уроки  роби.  Повернуся  за  пів  години,  перевірю.
–  Добре,  добре  вже  роблю.

 
3.  Йменням  Сварожого  кола
 
У  школі  Іван,  побачивши  Марічку,  підійшов  та  привітався:

–  Йменням  Сварожого  кола,  вітаю  тебе!
–  Ого,  бачу  ти  вже  взявся  читати…  Ну  і  як  тобі?
–  Та  нічого  так.  Класні  арти  і  текст  нехилий.  Слова  авторка  не  фільтрує,  все,  як  у  житті,  йолки–маталки).
–  І  мені  сподобалося,  от  я  вже  до  другої  частини  взялася.
–  А  скільки  їх  там  взагалі?
–  Наразі  тільки  дві.  Та  кажуть,  авторка  на  цьому  не  зупиниться.
–  Йолки–палки,  знав  би,  що  там  декілька  частих,  напевно  б  і  не  взявся.
–  То  ти  такий  слабак?  –  посміхнулася  Марічка.
–  Агов,  та  я,  щоб  ти  знала,  усього  «Володара  Перстнів»  прочитав,  там  більше  тисячі  сторінок,  що  мені  до  якоїсь  Корній,  я  на  раз  два  ту  книгу  прочитаю.  Можу  об  заклад  побитися.  Якщо  за  два  дні  триста  сторінок  доб’ю,  то  ти  до  мене  прийдеш  у  гості.  Покажу  при  нагоді  тобі  й  татів  антикваріат.  Там  ціла  купа  стародавніх  речей.
–  О,  а  це  цікаво.  Я  подумаю.
–  Ну  й  поцілунок  у  щічку,  щоб  не  тільки  ти  у  виграші  була,  стишивши  голос,  добавив  хлопець,  злегка  нахилившись  до  вуха  дівчини.
–  Ой,  та  не  починай.  Я  за  антикваріат,  але  без  поцілунку.  Бе…
–  Тоді  хоча  б  так.  Ну  що,  спорим?
–  Хто  спорить,  той  штани  порить…  додала  Марічка.
–  Ну  що,  по  руках?  –  наполягав  на  своєму  Іван.
–  Давай  ще  свідків  покличем?  Посміхнулася  дівчина.
–  Кажуть,  що  свідки  довго  не  живуть,  але  я  тільки  за.  Один  свідок  з  твого  боку,  один  з  мого.  Тарас  і  Віка  підійдуть.
 

4.  300  сторінок
 
Тарас  цілий  день  опісля  уроків  лежав  у  ліжку  й  читав.

Його  мама  дивувалася  такій  поведінці  сина  й  про  себе  зазначала,  що  щось  з  ним  не  так.

Що  ж  у  тій  книзі?  Потрібно  буде  перевірити.  А  то  сучасні  письменники  люблять  добавити  в  книги  інтиму  та  матюків.  На  її  думку,  чотирнадцятирічному  хлопцю  зарано  ще  про  таке  читати.

–  А  ну  дай  на  хвилинку  книжку.
–  Та,  мам,  це  нам  у  школі  задали.  Часу  мало,  я  не  встигаю  дочитати.
–  Зараз  я  тобі  встигну.

Перечитавши  анотацію,  жінка  передала  книгу  синові.

–  Ну,  на  читай,  але  не  довго,  тобі  ще  уроки  робити.  Сьогодні  тато  перевірятиме…
–  Звісно,  ти  ж  в  історії  ні  бум-бум.
–  Не  філософствуй  тут.
–  Добре,  не  буду,  я  ж  пожартував
–  Ой,  який  ти  вже  дорослий  чоловічок,  нема  ради.  Ти  тільки  пам’ятай,  що  ще  одного  історика  в  хаті  я  не  перенесу,  проте  гірше  історика  може  бути  тільки  філософ.  –  глузливо  добавила  мама  Івана,  Іванна.

Вечором,  коли  прийшов  додому  батько  Івана  Остап,  хлопець  для  себе  відмітив,  що  встановив  свій  власний  рекорд  читання  –  більше  150  сторінок  в  день.  Вчора  сотню  проковтнув,  а  сьогодні  вже  150,  ну  нічого,  ще  трішки  й  усі  317  сторінок  будуть  подолані.

Він  відчував,  що  став  крутим.  Крутішим  за  триста  спартанців.  Враз  одним  махом  таку  кількість  сторінок  подужав.  Попереду  лише  66.  Дві  шестірки  стали  для  нього  уособленням  числа  сатани.  Але  попереду  ціла  ніч.  Він  зможе.

–  Ну  як  справи?  Вивчив  уроки?
–  Звісно.
–  Що  там  задавали?
–  Про  похід  Святослава  Хороброго.
–  Останнього  язичницького  князя  Русі  –  від  себе  зазначив  Остап.
–  Я  зараз,  до  речі,  про  ті  часи  читаю,  ось  диви,  яка  книга  класна.

Батько  погортав  книгу  в  руках  і  сказав:

–  Ну  це  ж  фентезі,  а  не  історична  книга.  Ти  диви,  ще  завтра  на  історії  казок  не  порозказуй.  Досить  зуби  заговорювати.  А  ну  до  теми,  раз,  два.
–  Ну  що  там  розказувати?  Великий  князь  київський  Святослав  Ігорович  Хоробрий  народився  приблизно  938–972  року,  -  протараторив  завченим  голосом  Іван,  -  був  представником  родини  Рюриковичів…

 
5.  Контрольна  від  Марічки
 
Чомусь  Івану  не  спалося.  У  голові  крутилося  безліч  думок:  «Чи  впораюсь,  чи  буду  спроможним  дати  відповідь  на  Марійчині  питання?

Ех,  нічого  б  не  переплутати,  там  тих  героїв  в  книзі  ціла  купа,  хоч  би  якийсь  словник  зробили.

У  житті  все  ж  не  так,  от  у  нього  друзів  можна  на  одній  руці  перелічити:  Тарас,  Коля,  Стас,  Вітя.  Це  й  усе.

А  там:  Мальва,  Квітка,  Стрибог…

Ох,  ті  письменники-фантасти.

Проте,  як  би  там  не  було,  я  уже  виграв,  бо  встановив  власний  рекорд  читання.  Ну  не  можеш  бути,  що  я  не  відповім  на  її  запитання.  Чого  ж  то  я  так  нервую?Я  ж  навіть  перед  контрольними  не  переживаю.  Коли  за  комп’ютером  засиджусь,  також  байдуже.»

З  цим  вихором  думок  і  заснув  Іван.

У  школі  одразу  перед  першим  уроком  хлопець  віддав  книжку  Марічці  із  гордо  піднятою  головою  промовивши:

–  Прочитано.  Питай,  що  хочеш.
–  Та  я  по  твоїх  очах  бачу,  що  прочитав.  У  тебе  ж,  он,  аж  мішки  під  очима.  Напевно  всю  ніч  читав?
–  Ні.  Я  уроки  вчив.  До  історії  готувався.  Контрольна  ж.
–  Аааа,  ну  це  інша  справа.  Поможеш  мені  з  варіантом?
–  Звісно.  І,  між  іншим,  так,  як  я  виграв,  то  пропоную  до  мене  в  середу  на  наступний  тиждень  забігти,  якраз  родаки…  Кх,  кх,  –  зумисне  закашлявся,  хлопець  розуміючи,  що  чуть  не  проговорився…  –  ну  цей,  дозволили  тебе  до  себе  привести.
–  То  ти  мамі  з  татом  розказав?
–  Ну,  а  що?  Ми  хіба  діти  малі,  восьмий  клас,  як–не–як.

 
6.  Дримба

–  Дивись,  яка  класна  річ.  –  вимовила  Марічка,  –  Та  це  ж  дримба,  як  у  книзі.
–  Ну  прямо–таки,  як  у  книзі.  Ще  скажи,  що  вона  чарівна  і  в  інші  світи  переносить.
–  А  чого  б  і  ні.  Вмієш  нею  користуватися?
–  Тато  якось  показував,  але  сказав,  що  зарано  ще  в  шамана  гратися.
–  Можна,  я  її  з  полички  візьму?  –  запитала  дівчина.
–  Обережно  тільки,  а  то,  як  тато  побачить,  то  я  добряче  від  нього  отримаю.
–  Та  чого  ти  переживаєш?  Усе  буде  добре.

Знявши  з  полички  дримбу,  Марічка  підняла  пластиковий  ковпак,  який  слугував  чохлом,  та  покрутила  металеву  конструкцію  в  руках.

–  Ого,  та  там  ще  й  місяць  на  зворотньому  боці.
–  Який  там  місяць,  там  ж  сонце?  Ану  дай  сюди!  –викрикнув  ,нервуючись  хлопець.  –  Ну  я  ж  говорив,  що  там  сонце.
–  Яке  сонце?  Місяць,  місяць  там,  от  диви,  ось  тут.
–  Ну  так  і  є.  Сама  ж  на  сонце  показуєш.  Дивно  ж  ви,  дівчата,  поводитеся.  Говорив  мені  Тарас,  що  якщо  вам  хтось  подобається,  то  ви  дурниці  верзете.  Ось  і  перший  знак.
–  Досить  мене  розігрувати.  Які  знаки,  Іване,  очі  протри?

Хлопець  з  дівчиною  так  затято  сперечалися,  що  істина  й  залишилася  в  самотньому  темному  куточку  кімнати,  яку  не  освітлював  старий  камін.
–  Давай  завтра  о  16:00  зустрінемось,  поки  ще  батьків  немає.  Я  запрошу  сюди  Тараса,  а  ти  з  Вікою  приходь.  Нехай  вони  скажуть,  що  тут  за  знак:  місяць  чи  сонце?
 

7.  Сонце  чи  Місяць?

 Опісля  уроків  до  Івана  завітали  Тарас  з  Вікою.

Як  не  дивно,  хлопці  бачили  на  дримбі  зображення  сонце,  а  дівчата  –  місяця.

Тарас  подав  ідею  намалювати  усім  символ,  який  вони  бачать  на  папері.

Він  думав,  що  саме  так  пересвідчиться,  чи  домовилися  тут  усі  між  собою,  чи  ні.  Іван  запропонував  малювати  спочатку  дівчатам.

Роздавши  усім  аркуші  паперу  та  фломастери,  хлопець  провів  кожну  з  дівчат  в  протилежний  бік  кімнати.

Дівчата  відійшли  по  сторонам  одна  від  одної  й  обернулися  спинами.  Через  декілька  хвилин  обоє  передали  свої  малюнки.

Малюнок  Марічки  отримав  Іван,  а  Віки  –  Тарас.

–  Нічого  собі,  оце  так  художниці.  Намалювали,  як  з  картини  якоїсь.

На  двох  аркушах  красувалося  зображення  місяця  із  зігнутими  вниз  ріжками.  В  центрі  зображення  красувалася  літера  «М».

–  Тепер  ваша  черга  промовила  Марічка.  –  Ідіть  малюйте  й  ви  своє  сонце.

Далі  Тарас  та  Іван  зробила  такі  ж  дії,  як  і  дівчата.

Обидва  хлопці  намалювали  сонце.  Що  цікаво,  їхнє  сонце  не  було  звичайним  воно  посміхалося.

–  Може,  в  інтернеті  пошукаємо,  щось  подібне?  –  запропонував  Іван,  втішившись,  що  перехопив  ініціативу  в  Тараса.

Увімкнувши  комп’ютер,  хлопець  розпочав  вводити  в  пошуку  по  черзі  різні  поєднання  слів.  Опісля  півгодинних  пошуків  на  просторах  інтернету  дітям  вийшло  знайти  символ,  який  носив  назву  «Лунниця»  і  був  максимально  подібним  до  місяця  намальованого  дівчатами.  Зображення  сонця  вони  знайшли  на  мольфі,  виготовленій  Михайлом  Нечаєм  –  карпатським  мольфарем.

Сумніву,  що  перед  ними  незвичайний  предмет  ні  в  кого  не  виникало.

–  Може,  твій  тато  якийсь  шаман?  –  запитала  Марічка.
–  Ага,  а  я  Гаррі  Поттер.

Ну  не  починай.  Все  просто.  Тато  запалює  камін  і  грає.  Мелодія  там  досить  проста,  він  її  все  по  колу  награє.  Який  він  шаман?

–  А  ти  зможеш  повторити?  –  запитав  Тарас.
–  Звісно  зможу,  але  з  мене  досить.  –  відповів  Іван.  –  Мені  тато  голову  відірве,  дізнавшись,  що  ми  дримбу  вже  двічі  без  дозволу  брали.  Я  надіюся  моя  сусідка  знизу  не  бачила,  як  я  стільки  людей  додому  привів.
–  Ми  ж  тихенько,  –  додала  Марічка,  -  яка  там  сусідка…  Давай,  як  у  книзі,  вжух  –  і  в  інший  світ.
–  Дуже  смішно.  Це  вже  без  мене.  –  промовила  Віка.
–  Іди,  іди  нам  тут  лякливих  не  треба,  -  добавив  їй  у  слід  Тарас.  –  Двері  відчинити,  чи  ти  сама?
–  Я  сама  впораюсь.  –  відповіла  дівчина.  Розвернулася  і  пішла  у  коридор.
–  Ну  що  погнали?  У  нас  вже  мінус  один.  –  промовив  Тарас.
–  Куди  погнали,  звідки  ви  взяли,  що  щось  взагалі  відбудеться?  Мій  батько  так  годинами  сидить.  Із  дому  він  точно  не  зникає,  ви  що  Гаррі  Поттера  перечиталися?
–  Ну  ти  заграй  і  ми  подивимося,  що  станеться.

 
8.  Демократія
 
Іван  взяв  дримбу  лівою  рукою  та  приставив  до  зубів.  Вдаривши  по  язичку  інструмента,  він  двічі  почув  дзвінкий  звук,  який  говорив  лише  про  те,  що  горе-музикант  перехвилювався  й  не  правильно  встановив  її  у  ротовій  порожнині.

У  цей  момент  діти  дивилися  на  вогнище  та  очікували,  що  щось  відбудеться.  Проте  нічого  дивного  не  відбувалося.

Коли  кімнатою  прокотилися  перші  звуки,  Марічка  з  Тарасом  втішилися,  почувши  надзвичайний  звук.

Але,  зрештою,  опісля  п’яти  хвилин  очікування  бозна-чого,  Тарас  не  витримав  і  викрикнув.

–  Та  це  ж  ідіотизм  якийсь!

Хлопець  різко  розвернувся  і,  зробивши  крок  зрозумів,  що  щось  з  ним  не  так.  Його  враз  огорнуло  в’язке  відчуття,  неначе  хтось  зумисно  тисне  на  нього  із  всіх  боків.

Перша  спроба  ступити  крок  ліворуч  виявилася  невдалою,  а  далі  він  ступав  по  паркеті  так  повільно,  неначе  хтось  включив  фільм  в  уповільненому  режимі.

На  стінах  кімнати  враз  проявилися  нанесені  червоною  барвою  письмена,  яких  раніше  він  не  помічав.

–  Агов,  хтось  мене  чує?  –  вигукнув  Тарас.
–  Не  мішай  Тарасе  на  вогонь  дивитися,  –  відповіла  Марійка,  –  он  диви,  щось  з  ним  таки  дивне  відбувається?
–  Із  ким,  з  Іваном?
–  Та  ні,  от  лише  глянь  знову  язики  полум’я  змінюють  свою  звичну  барву.
–  Вогонь,  як  вогонь,  ти  краще  спробуй  порухатись,  Марічко,  і  на  стіни  подивись.  –  добавив  Тарас.
–  Ого,  що  це  зі  мною?
–  Зараз  мине.  –  сказав  Тарас.

Після  цих  слів  збоку  шугнула  тінь.

–  Що  це  тут  за  чортівня?  –  викрикнула  дівчина.
–  Я  не  знаю!  Думаю,  потрібно  спинити  Івана.

Тінь  наблизилася  до  Тараса  і  штовхнула  його  в  прірву.  Враз  –  пустка  проковтнула  тіло  хлопця.

–  От  і  спитали.  –  промовила  Марічка.  Запанікувавши,  вона  підійшли  до  Івана  й  почали  його  штовхати.

–  Прокинься  й  допоможи  мені.  З  мене  поцілунок  чесно–  пречесно…

Ураз  нізвідки  після  цих  слів  перед  Марійкою  появилася  не  одна,  а  одразу  дві  тіні.  Чорні  постаті  стрімко  направлялися  до  дівчини,  видаючи  неприродній  скреготливий  звук.  Коли  звук  пролунав  поруч,  Марічка  сіпнулась  і  розплющила  очі.  Вона  знову  була  реальною.  Стояла,  як  мумія  біля  Тараса  з  Вікою.

–  Я  вас  ще  якось  до  ладу  привела,  а  Іван  досі  стоїть,  як  вкопаний.  –  промовила  Віка.  –  Відбери  у  нього  дримбу!  Тарасе,  я  не  змогла  її  у  нього  вирвати.
–  Диви,  якщо  Марічка  прийшла  до  себе  після  шарпання  та  криків,  то  я  думаю,  що  треба  трек  поміняти.
–  Який  в  біса  трек?
–  Та  музло.  Запустим  музику,  а  раптом  допоможе.

 
Ідея  Тараса  дала  вірні  плоди.  З  колонок  лунав  Linkin  Park:

[quote]«I  tried  so  hard
And  got  so  far
But  in  the  end
It  doesn't  even  matter…»[/quote]
Іван  розтирав  обличчя  руками  й  посміхався:

–  А  мама  каже,  що  ця  рок-музика  від  Сатани.  Знала  б  вона,  що  саме  ця  музика  й  допоможе  мені  повернутися  в  цей  світ,  то  ніколи  б  не  забороняла.

Між  іншим,  що  б  там  не  було  –  з  Марічки  поцілунок,  а  з  мене  оповідь  про  Святослава  Хороброго.

Мені  є  вам  про,  що  розказати.  Нас  чекає  Візантія,  золота  сережка,  печеніги  та  хазари.

©Богдан  Кухта
2020

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991028
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2023

Сірий

Сірий  скрутився  калачиком  під  лавкою  й  задумався    про  своє  життя.  Спочатку  почав  аналізувати,  коли  ж  то  він  почав  себе  в  товаристві  Сірим  називати.  З  одного  боку,  ця  кличка  причепилася  до  нього,  як  кліщ,  а  з  іншого,  пригадав  момент,  коли  якась  жінка  тупнула  ногою  й  сказала:  "Ану,  відстань,  Сірий!".  Проте  нічого  він  тоді  й  не  витворив,  просто  йшов  поруч.    Звик,  що  люди  його  так  сприймали.  Він  був    зазвичай  брудний,  обліплений  болотом  та  дорожнім  порохом.  Попри  те,  що  інколи  доводилось  митись,  запах  нічим  неможливо  було  перебити  -  від  нього  смерділо  на  декілька  миль.  Невипадково  собаки  на  прив'язі  гавкали  на  нього  ще  до  його  наближення.  
-  Це  наш  дім,  Сірий,  наш,  ану,  йди  звідси,  –  чулося  в  його  голові.
 Він  знав,  що  вони  так  насміхалися  з  нього,  бо  що  ще  робити  ситим  й  вгодованим?  Це  ж  йому  доводилось  ритися  по  смітниках,  звалищах  та  різних  закинутих  будівлях  в  пошуках  поживи.
Їв  він  те,  що  знаходив,  ба  більше  часто  запивав  водою  з  калюжі,  гамуючи  голод,  незрозуміло  якої  давнини  коржиком.  Безхатченко  мріяв  про  дім  та  ласку.  Інколи  слово  ласка  заміняв  на  їжа,  але  як  тільки  вгамовував  голод,  то  мріяв  про  те,  що  було  б  добре  до  когось  притулитися  в  скрутні  часи.  
Із  чергової  думки  збив  холодний  вітер,  який  пронизав  до  дрижаків.  
-  Старим  я  став.  Раніше  навіть  не  відчув  би,  а  зараз  на  дворі  літо,  а  мені  холодно.  Це  в  юні  літа  мав  чим  себе  зайняти  в  літню  пору,  а  тепер,  а  тепер...  -  прокрутив  декілька  раз    в  думках  "а  тепер  ".  -  Лежу  собі  та  й  мрію  про  те  чого  в  мене  немає  й,  напевно,  вже  й  не  буде.  Можливо,  був  би  я  молодшим,  то    б  доля  склалась  по-іншому,  мене  б  помітили  й  підібрали,  а  так  що?!  Для  більшості  я  звичайний  дворовий  бандит,  який,  нічого  таїти,  й  до  крадіжок  вдавався,  щоб  вижити.  Проте  до  дворової  банди  я  не  прибився,  так  сказати,  не  знюхались.
У  них  чітка  ієрархія,  а  я  сам  по  собі,  не  звик  кланятися,  лизати  дупу  та  віддавати  те,  що  по  праву  моє.  Я  сам  собі  господар.  Ще  з  дитинства.  Я  сам  по  собі.

Дитинство  та  юність

Сірий  довго  мружив  очі,  намагався  згадати  перший  спогад  із  минулих  літ.    Батька  свого  він  не  пам'ятав,  як  і  матері.  Напевно,  якийсь  кобель  знайшов  дворову  суку  та  й  усе.  Для  чого  романтизувати  любов.  Сам  таким  був  у  юнацькі  роки.    Не  раз  ганявся  за  апетитною  дупкою.  Породисті  персони  мені  не  попадалися,  усі  були  з  такого  ж  кола,  що  й  я.    Серце  застукотіло  швидше  від  таких  спогадів,  проте  враз  я  повернувся  до  теми.  Тук-тук.  Ні  дідусів,  ні  бабусь  я  не  знав.  Стукіт  серця  уповільнився.  Тук-тук.
Інколи,  коли  я  дивився  на  себе  в  потічку  перед  тим,  як  умитися,  то  уявляв,  як  могли  б    виглядати  мої  родичі,  але  це,  зрештою,  така  собі  забава.  Раніше  це  була  одна  з  моїх  улюблених  справ,  окрім  того,  я  любив  бігати.
Час  йшов.  Бігати  ставало  важче,  ураз  час  почав  бігти,  а  я  йти.
Все,  що  гріло  душу  з  дитячий  літ  -  це  гра  на  випередки.  Улюбленою  справою  був  біг  за  машинами,  велосипедистами  й  іншим  транспортом.  Звісно,  у  цій  грі  було  практично  неможливо  отримати  перемогу.  Проте  багато  забав  в  дитячі  роки  існує  лише  заради  гри.  Це  уже  з  часом  все  набуває  серйозного  змісту.
На  жаль,  з  дитинства  до  старості  йому  все-таки  доводилося  думати  про  їжу.  Він  спостерігав  за  іншими  й  дивувалася,  як  легко  їм  все  дається.  Їхні  прогулянки  завжди  проходили  із  споживання  смаколиків,  його  ж  -  у  пошуках  крихт  чи  загублених  шматків  їжі.
Єдиним,  що  гріло  його  душу  був  спогад  про  те,  як  його  до  себе  взяли  в  групу  такі  ж,  як  він,  обдерті  шукачі.  На  жаль,  прожив  із  ними  він  недовго.  Одного  дня,  коли  він  повернувся  на  їхнє  місце,  воно  було  замкнуте,  усі  ходи  закриті  та  підмуровані  цеглою.  Вибити  прохід  сили  й  духу  йому  не  стало.  Жаль,  що  це  відбулось  саме  зимою.  Довелось  йому  шукати  нове  тепле  містечко.  Зиму  він  не  любив  найдужче,  зрештою,  як  і  осінь.  Проте  зима  -  це  зовсім  інше,  коли  багато  хто  ганяв  по  снігу,  розносячи  його  увсебіч,  Сірий  старався  не  обморозитись.  У  них  був  теплий  одяг,  а  у  нього  що?  Голий  голісінькій.  
Зрештою,  життя  пролітало  своїм  круговоротом.  Пори  року  міняли  одна  одну,  як  і  сучки,  з  якими  він  бував.  Старався  не  привикати  до  нікого.  Знав,  це  ненадовго.  Одного  дня  всі  двері  будуть  закриті,  а  входи  й  виходи  заставлені  цеглою.

Старість.  Наші  дні

Хтось  з  прохожих  кинув  йому  шмат  хліба.  Хліб  покотився  до  нього  й  попав  у  болото.  Ну  нічого,  доведеться  з'їсти.  Знав,  що  йому  буде  погано  від  хліба  -  собакам  ж  не  можна  такого  їдла.  
Проте  їв  з  впевненістю,  що  все  буде  добре.  Чоловік  викинув  шмат  хлібини  прямо  із  своїх  рук.  Довіри  до  цієї  білої  скоринки  було  більше,  аніж  до  знайдених  шматків.  
Якось  довелося  бачити  Сірому,  як  такий  же  безхатченко,  як  він,  з'їв  шмат  хліба,  який  хтось  нафарширували  невідомо  чим.  Далі  конвульсії,  скавуління,  крики  про  допомогу,  завивання  й  смерть.  
Цей  випадок  так  сильно  закарбувався  в  пам'ять,  що  ніякі  кліщі,  воші  чи  комарі  порівняно  з  цим  вже  не  лякали  його.  Бо,  якщо  ти  ще  можеш  дригати  лапою  -  ти  ще  вигребеш  й  побореш.
От  саме  й  лапкою  Сірий  витягнув  окраєць  й,  обнюхавши  його,  взявся  до  трапези,  а  далі  до  спогадів  про  своє  собаче  життя,  про  людей…  Людей,  які  відловлювали  їх  вулицями,  били,  пробивали  вуха  якоюсь  гидотою  або  ж  тримали  у  клітках.  Про  все  це  він  багато  чув,  але  сам  ніколи  не  потрапляв  у  таку  заставу.  Звісно,  на  вулиці  були  собаки  із  чимось  дивним  у  вухах,  але  його  це  не  обходило.  Він  боявся  їх.  Вони  ставали  іншими,  агресивнішими,  ніж  були  до  того.  Скалили  зуби  частіше,  аніж  було  потрібно.  Проте  найчастіше  до  нього  придиралися  зовсім  не  вуличні,  а  одомашнені  -  це  ті,  хто  ходили  на  шнурках  з  людьми.  
Напевно,  ця  прив’язь  завдавала  їм  болю,  бо  як  ще  можна  було  пояснити  ту  злість  у  їх  очах.  Та  сутичок  у  нього  вистачало  із  всіма:  люди  з  палицями  камінням  неодноразово  потрапляли  йому  по  лапах  чи  тулубу.  У  дворі  бігав  пес,  якому  змінили  ім’я  на  Зірко,  бо  він  кліпав  одним  оком,  яке  залишилося  одне,  як  зірка  на  небі.  А  ще  був  Кривко,  Перелом  та  інші  нещасні,  які  втратили  свої  імена  завдяки  людям.  Зрештою,  завдяки  людям  вони  їх  і  отримували.
З'ївши  кусень  хліба,  Сірий  обнюхав  калюжу  й  повернувся  під  лавку.  
Заплющив  очі  й  заснув.
І  снилось  йому,  що  він  на  прив'язі  намагається  догнати  кота,  який  дразнив  його  тим,  що  він  тепер  одомашнений.
Врешті-решт  поводок  порвався  й  Сірко  побіг  за  котом.  Позаду  щось  кричала  невідома  йому  людина,  а  він,  перебираючи  лапками,  біг  так  спритно,  як  і  в  молодості,  по  білим  хмаринкам  в  небо.

04.08
2023
©  Богдан  Кухта

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990510
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2023

Добрий день!

Добрий  день!  
При  виході  з  під'їзду
Вітаюсь  з  невідомим  сусідом
З  третього.

Добрий  день!
При  вході  в  магазин,
Ну,  й,  звісно,
При  виході.

Касирка  посміхається  
Й  вітається:
Добрий  день!
Пакет  треба?

Охоронець  сканує  
Мої  пусті  кишені  -
Оплачую  карткою.
Добрий  день!

Кредитний  ліміт.
Добрий  день!
Кредитори,
Добрий  день!
Я  спішу  на  другу  роботу.
Добрий  день!

Відсипав  би  вам  хороший  вірш,
Щоб  зарядити  на
"Добрий  день",
Але  годинник  тікає  
Й  рахує  людей.
І  вже  не  день,
А  вечір.
Тож,
Добрий  Вечір  Вам!

31.07
2023

©  Богдан  Кухта

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2023

Трішки про конкурси

Ця  замітка  дозрівала  дуже  довго  й  слугуватиме  мені  дороговказом,  а  ще  буде  цікава  для  тих,  хто  подається  на  різні  конкурси.  Звісно,  я  писатиму  про  поетичні  конкурси.
Для  себе  особисто  я  вирішив  не  приймати  участь  у  конкурсі,  який  є:  

*  платним  
у  якому  потрібно  відсилати  кошти,  які  йдуть  на  покупку  грамот,  кубків  та  альманахів.
Десь  на  моїх  книжкових  поличках  є  декілька  книг,  які  люди  в  тусівці  люблять  називати  творчими  гробами.  
Напевно,  платні  конкурси,  щоб  увірувати  в  себе  й  потішити  власне  его  -  це  й  непогано,  але  з  часом,  коли  ви  зміцнієте  як  автор  -  це  буде  гарний  спогад,  але  не  більше.Більшість  конкурсів  має  електронні  варіанти,  які  вам  відправлять  організатори.  Є  потреба  -  друкуйте  на  згадку  або  збережіть  у  папці  на  комп'ютері.  Зараз  мені  здається,  що  цей  стос  книг,  грамот  і  т.д  -  це  нерозсудливо  й  зовсім  неекологічно.
Звісно,  маленький  творчий  куточок  це  добре,  але,  якщо  ганятися  за  тими  папірцями,  то  вас  не  стане  на  довго.

*  пожертва,  або  донат  на  щось  корисне
Зараз  стало  популярно  збирати  на  ЗСУ  таким  чином.  Я  плюсую  таку  ідею,  але  скажу,  що  донатити  ви  можете  й  не  очікуючи  на  якийсь  супер  конкурс.  Усе  по  можливості,  любі  мої.  Є  можливість  -  донатьте,  чого  ви  чекаєте?  
Я  брав  участь  у  таких  конкурсах  двічі:
*вперше  мені  була  цікава  думка  журі,  бо  організатори  писали,  що  нададуть  детальний  розбір  від  членів  журі.
*вдруге  -  це  був  донат  і  цікавість  боротьби  за  грошову  винагороду.
Забігаючи  наперед,  скажу,  що  нічого  детального  описано  про  відправлені  мною  вірші  не  було  сказано.  Це  була  просто  суб`єктивна  думка,  яка  ще  й  різнилася  в  усіх  членів  журі)  Все  зводилось  до  формули  "зайшло  чи  ні",  "повірили  мені  чи  ні".  Фактично,  усі  конкурси  -  це  дуже  вибірковий  зріз.  Це  відносна  величина,  а  не  абсолют.  На  одному  й  тому  ж  конкурсі  одна  й  та  ж  добірка  віршів  може  пролетіти,  як  фанера  над  Парижем,  або  здобути  перемогу.

*  відправка  власних  книг  чи  книги
Коли  мені  потрапляє  на  очі  такий  пункт,  то  він  насторожує.  Для  чого  усім  членам  журі  моя  друкована  книжка,  якщо  я  можу  відіслати  їм  для  прочитання  електронний  варіант,  мені  не  дуже  зрозуміло.  По  суті,  це  втрачені  кошти  за  книги,  пересилку  і  ще  багато  витрат,  які  не  окупляться.    Книга  -  це  не  безкоштовна  річ.  Це  продукт,  який  також  має  свою  ціну.  Якщо  цього  не  розуміють  організатори,  то  й  не  дивуйтеся,  що  за  все  треба  у  цьому  конкурсі  оплачувати.  
*  подача  заявки  на  участь  від  організації
Цей  пункт  завжди  говорить  мені,  що  треба  відкрити  собі  якусь  громадську  організацію  однієї  особи  й  відсилати  свої  тексти  із  власними  рецензіями,  який  я  класний,  і  так  збільшити  свою  участь  у  різних  подіях.  Але,  коли  я  ставлю  собі  запитання,  чи  дійсно  мені  це  треба,  то  тут  у  мене  є  стала  відповідь,  яка  дозрівала  роками  й  нарешті  я  впевнено  її  озвучу:  ми  це  вже  проходили.
А  тепер  трішки  мрій  про  ідеальний  конкурс  від  мене,  бо  скажете,  що  все  мені  не  так.
-  По  перше,  але  не  в  першу  чергу,  скажу,  що  конкурси  потрібні.  Вони  дійсно  помагають  творчості.  Особливо  прозові,  бо  сам  факт  виписатися  або  написати  текст  на  якусь  тему  -  це  вже  розвиток,  але  оскільки  мій  головний  акцент  на  темі  поезія,  то  тут  я  скажу,  що  я  за  залучення  спонсорів,  які  б  знайшли  власну  вигоду  в  різноманітних  творчих  проектах.  

-  Мій  ідеальний  конкурс  -  це  добровільні  донати  журі  та  організаторам  за  їхню  працю.  Ці  платежі  йшли  б  у  фонд  конкурсу  і  в  ідеалі  не  мали  б  впливати  на  перебіг  конкурсу.  Хто  б  що  там  не  казав,  але  вичитувати  безліч  конкурсантів  й  тратити  свій  час  безоплатно  й  без  віддачі  це  не  дуже  добре.  Сам  інколи  брав  участь  в  оцінюванні  учасників  й  розумію,  скільки  це  забирає  часу.
-  Учасники  конкурсу  мають  обирати,  чи  потрібний  їм  друк  в  альманасі,  грамота,  кубок  і  т.д
-  Якщо  вже  йде  мова  про  фахову  оцінку  журі,  то  тут  хоча  б  має  бути  якась  шкала  оцінювання  по  різних  критеріях  та  декілька  слів  від  члена  журі,  бо  одне  речення  -  це  щось  дуже  несерйозне.  Я  звісно  розумію,  що  учасників  може  бути  багато  й  усім  виписувати  не  варіант,  але  вже  давно  є  гугл  форми  або  різного  роду  таблички  для  цього.
Звісно,  немає  ідеальних  конкурсів.  Усе  розвивається.  Для  себе  помітив,  що  поява  електронних  сертифікатів  вже  не  новинка,  яка  гарно  вжилася.  Все-таки  люди  люблять  запостити  гарну  картинку  із  своїм  іменем  (див.  картинки  в  дописі).
Надіюся,  що  кожен,  хто  читав  цю  замітку,  досягне  своїх  висот.  Не  розчаровуйтесь,  якщо  не  пройшли  чи  не  виграли  у  цьому  конкурсі,  обов'язково  буде  інший.    Не  факт,  що  кожна  перемога  є  дійсно  виграшем.  Інколи  на  перший  погляд  провальні  виступи  дають  більше,  аніж  може  здатися.
Успіху  усім.  Завжди  радий  бачити  ваші  імена  у  списках  номінантів,  конкурсантів  чи  переможців.  Творіть(!)

30.07
2023
©  Богдан  Кухта

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2023

Між НаМИ 8

Позаду  8  раунд  проекту  Між  наМИ.  Цього  разу  змагався  з  Terra  Orynka  .  Назагал  про  цю  учасницю  я  знав  значно  менше,  аніж  про  попередніх,  але  спільно  випита  кава  та  цікава  розмова  підтвердили,  що  все  роблю  вірно  й  я  не  помилився  з  вибором  суперниці.
Символічно,  що  8-ий  по  кількості  захід  мав  у  собі  8  раундів.
На  початку  заходу  тітка  Фортуна  посміхнулася  мені  і  я  розпочав  поєдинок,  опираючись  на  теми  блоків,  які  придумала  Орися.
Все,  як  звично:  ми  читали  по  два  вірші  у  кожному  раунді.  Останній  раунд  під  назвою  "Дружні  вірші"  не  оцінювався.  Я  врахував  свою  помилку  на  минулому  заході  й  ми  читали  вірші  знайомих  літераторів  без  оцінок,  але  з  метою  показати  гідних  українських  митців.
Так  вийшло,  що  ми  обрали  вірші  двох  Наталь:  я  -  Natalia  Matolinets  ,  а  Terra  Orynka  -  Наталії  Шевченко.  До  кінця  заходу  ми  не  знали,  хто  виборов  перемогу,  але  остаточний  результат  в  кінці  трішки  здивував.  Перемогу  в  один  голос  виборола  Terra  Orynka.
На  початку  заходу  я  думав,  що  пролечу,  оскільки  більшість  людей  в  залі  були  друзі  та  знайомі  Орисі.  Але  мене  потішив  результат.
Було  гарно  спостерігати,  як  кожний  вклався  у  підготовку  заходу,  попри  те,  що  я  зазвичай  сам  все  тягну  на  собі.  Такий  собі  вічний  модератор,  організатор  і  учасник.  Але  мене  неодноразово  питали,  в  чому  є  потреба,  як  представники  бібліотеки,  так  і  учасниця  із  синього  кутка.
До  речі,  велика  подяка  Орисі  за  солодощі  на  заході.  Вийшло  так,  що  неофіційним  спонсором  став  Світоч;)
Було  б,  звісно,  круто,  щоб  колись  захід  справді  мав  спонсора,  але  наразі  вже  як  є.
Усе  зазвичай  своїми  силами.
Усі  кошти  зібрані  у  скриньку  передали  у  волонтерський  центр  в  бібліотеці.  Це  не  велика  сума,  але  тішить,  що  назбирали  в  підсумку  400  гривень.
Звісно,  у  нас  були  свої  організаційні  витрати,  але  ми  сприймаємо  їх,  як  донат  в  тому  числі.  Це  свого  роду  пожертва  у  комфорт  від  нас,  бо  ми  розуміємо,  що  солодощі,  кава  й  чай  самі  себе  не  куплять.  Я  тішуся,  що  ще  одна  учасниця  спробувала  свої  сили  на  сцені.  Надіюся,  зірочка  не  проявиться,  бо  я  знаю,  як  вона  боляче    падає  й  не  бажаю  цього  хорошим  людям.
Особисто  для  мене  -  це  черговий  досвід  й  гарно  проведений  час.  Цей  захід  не  був  би  можливий,  якщо  б  наші  хлопці  й  дівчата  не  тримали  кордони  миру  й  свободи.  Вдячний  Львівська  обласна  бібліотека  для  юнацтва  ім.  Романа  Іваничука  та  Lyudmila  Puliaieva    й  Таня  Пилипець  за  сприяння.
Дякую  усім,  хто  прийшов  послухати,  задати  запитання,  випити  кави  й  поспілкуватися.
З  повагою,    Богдан  Кухта
Далі  буде...

24.07.
2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2023

Прийоми їжі

Гроші  в  гаманці,
Немов  перебивачки,
Я  б  набив  собі  на  руці
Ілюстрацію  Вернадського.

Та  боюсь,  що  ще  трішки
І  введуть  нову  купюру.
Краще  в  маси  понесу
Нову  контркультуру.

Заробив,  пропив,  проїв,
Вклав  частиночку  в  сім'ю.
Я  не  дядько  Карлеоне,
Так  і  так  всім  по  х#ю.

Приховаю  за  хештегом
Гостре  слово  чи  слівце.
З'їв  Мівіну  на  сніданок,
У  тюрмі  так  не  везе.

Прочитав  багато  книг,
Думав,  що  скорочу  срок.
Наглядач  сказав  мені,
Що  не  той  я  взяв  листок.

Потім  враз  мені  в  табло
За  заборонене    читання
Кулаком  лупив,  махав,
Марні  були  сподівання.

Прощавай  моя  амністія,
Баю-бай,  моє  кохання.
Починаємо  спочатку
Моє  перевиховання?!

Новий  день  по  колу  крутять,
Я  ж  обідаю  лапшою,
Познімав  би  її  з  вух,
Так  ж  комфортно  нам  з  тобою.

Залишилася  вечеря,
Та  не  лізуть  макарони.
Збережу  в  каструлі  їх,
Недоторкані  кордони.

©  Богдан  Кухта
17.07.2023

Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2023

Між наМИ. Kukhta Bohdan vs Terra Orynka (Раунд VIII)

22  липня  о  16:00  в  Львівська  обласна  бібліотека  для  юнацтва  ім.  Романа  Іваничука  (пл.  Ринок,  9)  (вчергове  відбудеться  літературний  захід  Між  наМИ  (раунд  –  VIII).

Пропонуємо  вам  зануритися  в  поетичну  битву  без  римоплетінь  і  пластмаси.  Між  собою  силами  мірятимуться  Богдан  Кухта  та  Terra  Orynka.

Нагадуємо,  що  це  вільний  та  непрописаний  захід  без  сценаріїв  та  репетицій,  на  якому  результат  протистояння  залежить  тільки  від  вас.

Прийди  і  віддай  перемогу  тому,  хто  її  заслужить!  Вхід  вільний!

Група  «Між  наМИ»:  [url=""]https://www.facebook.com/groups/824531841065499/[/url]
Подія  у  Facebook:  [url=""]https://www.facebook.com/events/233391469618453[/url]

[youtube]https://youtu.be/oe04e8SpJQQ[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2023

Гучно

Гучно  звучать  слова  неправди,
Дзвінко  відлунюють  літери
Гіркотою.

Я  буду  з  тобою  до  смерті.
Підеш  в  темряву
Слідом  за  мною?

Ми  романтизуємо,
Хоча  краще  сказати  брешемо.
Інколи  дорого,
Хоча  зазвичай  дешево.

Вдягнуті  не  по  сезоні
У  модні  речі,
Куплені  на  секонді,
До  речі.

Які  новини,  
Що  нового?
Ого,
О  це  так  повезло.
І  що  іншим
До  того?

Це  ж  твоє  життя.
Живи  собі,  як  жив.
Тільки  нікому  не  кажи,
Як  був  малим.

Вірив  у  диво,
Не  вмів  брехати.
Бігав  дворами,
Падав  і  вчився  вставати.

Боліли  руки,  
Сльозились  очі.
Подорожник  приклав
І  бігом  на  уроки.

©  Богдан  Кухта
12.07.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988504
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2023

Напиши мені (2. 0)

Напиши  мені,  -каже,
Так,  як  колись.
Ти  був  іншим,
Любив  цілий  світ
І  мене  в  ньому.

Я  поставлю  тут  кому,
Бо  крапка
Завжди  для  чужих.
Лиш  чужинцям  кажу:
Прощавай.
Сам  ж  човгаю  додому.

Крок  за  кроком
Прокручу  
 Велосипед.
Щось  проїхав,
Пройшов,
Не  на  Бенклі  я  -
На  блаблакарі.

Автостопом  в  дорогу  
 Я  давно  не  рушав,
 Десь  права  загубив,
 Полетіли  без  мене
 У  теплі  краї
Чи  просто  посіяв
На  якомусь  вокзалі.

Закордонні,  
Водійські.
Врешті-решт    
Є    вірші.
Не  питайте  мене,
Чи  законно,  чи  ні?

Ви  читаєте  це?
Значитить  ми  
Ще  живі.
Виправляю:
Я  є,
І  кому  це?
Чи  насправді  
потрібно  мені?

Написати  так,
Як  раніше:
Одне  лиш
"Кохаю".

©  Богдан  Кухта

05.06
2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2023

Андер

Я  живу  в  Андері
В  норі  під  землею,
Укритий  листям,
Приспаний  грозою.

Вітаю  вас  в  хаті,
Проходьте  на  паті,
Порухаємо  тілами
Разом  з  хробаками.

Не  журіться.
Тут  всі  свої:
-  Тісно?
-  Ні.
-  Брудно?
-  Ні.
-  Як  в  раю?
-  Так,  як  треба.

Ось  щур,          
Ось  миша.      
За  мур  не  заходьте,
Бо  
Заміновано.

Бомби  падають,
Мегабайти  завершуються.
Проте  нас  не  чують,
Нас  не  читають,
Бо  ми  під  землею
Чілимо
Й  слухаємо  радіо.

Але  
Прислухайтесь,
Хтось  приніс  котика  
І  його  муркотіння
Заспокоює.

Мур  -  м'яв,
М'яв  -  мур  -
Такий  ось  
Каламбур.

Головне,
Щоб  пес  збоку  
Не  почав  
ГавкаТИ.

22.06.
2023

©  Богдан  Кухта

Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2023

21-Місячні казки

Торкнувшись  ногами  землі,
Я  стояв  у  темряві
Та  не  бачив  зорі.

Вона  мерехтіла
Вгорі,
Вони  шепотіли
Мені
Місячні  казки.

Кажуть  тут  рай,
Нерозгаданий  край,
Чарівні  в  нім
Спочивають  герої.

Та  я  не  чую,
Я  не  бачу,
Я  забув.
...За-був...

©  Богдан  Кухта

Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват
[youtube]https://youtu.be/gTkjMsc_L68[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2023

001-За три (Про збірку)

Нову  збірку  "За  три"  можна  замовити  в  автора.  
У  книзі  зібрано  вірші,  написані  впродовж  трьох  років  (2020-2022).
✒️У  загальному  це  27  віршів.  
✒️Вартість  книги  -  100  грн.
✒️Є  варіант  замовлення  електронної  книги  за  50  грн.    
✒️Частину  коштів  з  продажу  книги  передам  на  ЗСУ  (10%).


*Пересилка  за  рахунок  отримувача.

[youtube]https://youtu.be/TLQEb7QklLQ[/youtube]


Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2023

33. Час

Час  не  задає  питань  –
Йому  того  не  треба.
Людина  лиш  сама  собі
Шукає  кусень  неба.
Шматочок  хліба  і  вина,
Видовища  та  втіхи.
Більше  ні  «х»,  ні  «я».

09.11.2015
©  Богдан  Кухта

[youtube]https://youtu.be/VeHuU8P5YN4[/youtube]

Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2023

14. І знову, брате…

ПРИМІТКИ  (new)
*  -  Мова  не  про  політичну  партію.  (див  дату  вірша)
**  -  Вірш  не  про  АТО  чи  війну  2014  (див  дату  вірша)
__________________________________________________________

І  знову,  брате,
Те  ж  саме:
Свій  свого  брата
В  спину  б’є.

На  двох  фронтах  –
Одна  рідня,
Із  того  ж  племені,
Що  й  я.

За  що  ви  б’єтесь,  отамани?
Для  чого  вам  чужі  Гетьмани?
Князі,  Царі...
Чи  ще  якась  біда?

Вам  далі  бреше
Вірний  ваш  слуга.
Слуга  народу*,
Як  мені  його  назвати?

Хамло,  Брехло?..
Можливо,  тут
Доречні  мати?

Плете  павук**
Інтригу  чергову.
Маленька  погань,
Я  тебе  уб’#!

29.  01.  2014
©  Богдан  Кухта

__________________________________________________________

ПРИМІТКИ  (new)
*  -  Мова  не  про  політичну  партію.  (див  дату  вірша)
**  -  Вірш  не  про  АТО  чи  війну  2014  (див  дату  вірша)
__________________________________________________________

[youtube]https://youtu.be/yocuNOa9jjw[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2023

11. Пам'яті УПА (Українська Повстанська армія)

Старі  мнуті  знімки,
Пожовкле  їх  тло.
Криївки  й  солдати  –
Давно  то  було.

Бофони  –  не  гроші,
Та  йде  боротьба.
Солдати...  Ці  хлопці
Не  терплять  ярма.

Товариші  вірні  –
Когось  вже  нема.
Хтось  ліг  ще  тоді,
Коли  зірка  червона  була.

Хтось  вже  в  Україні
Закінчив  життя
Із  прапором  рідним,
За  який  воював  півжиття.

Хтось  скаже:  «Не  варто».
Хтось  скаже:  «Не  та!»
Хтось  ще  щось  промовить...
А  чи  б  говорив  ти  так  в  ті  літа?

Мовчав  би,  синочку,
То  й  зараз  мовчи.
Як  є  що  сказати,
То  кріса  у  руки  бери!

24.  09.  2012
©  Богдан  Кухта

Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

[youtube]https://youtu.be/eofSf0glsMA[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2023

03. Пісня

Ой,  летіли  дикі  гуси
Та  й  пісень  співали
Про  ту  рідну  сторононьку,
Яку  покидали.

Покидають  емігранти
Рідную  країну,
Так,  як  гуси,  не  співають
Пісню  про  Вкраїну.

Не  співають,  та  сумують,
Сум  й  мене  проймає.
В  переході  кобзар  сидить
Та  й  на  кобзі  грає.

Наша  пісня  під  землею
І  в  небі  гуляє.
Та  коли  на  землю  зійде,
Коли  пролунає.

Отой  звук  у  твоїм  серці,
Що  кликав  повстати,
Пісню  рідну  заспівавши,
Мамая  згадати?!

Характерника  старого
Вже  немає  з  вами,
Та  хай  пісня,  побратими,
Вічно  буде  з  нами.

31.  10  –  07.  11.  2013
©  Богдан  Кухта

Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

[youtube]https://youtu.be/bRJOF2lAoQw[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2023

Мильна бульбашка

Бульбашки  лопають
Мильним  розчином  
В  обличчя.
Печуть  очі,
Пахне  милом.

Мама  говорить:
"Не  можна  терти."
Я  ледве  стримуюсь,
Щоб  не  заплакати.

Дорослі  хлопчики  сміються.
Вода  не  дуже  допомагає.
В  дитинстві  все  вирішує  цукор.
Просто  жую  м'ятну  цукерку.

Вірю,  що  вона  загоює  рани.
Стискаю  малого  Ісусика,
Здається  мені  краще.
Не  впевнений,  
Що  саме  мені  допомогло.

Очі  вже  не  печуть,
Цукерка  розчинилася,
Розп'яття  зникло.
Набираю  маму  і  кажу,
Що  мені  прямо  в  обличчя  
Тріснула  мильна  бульбашка.

©  Богдан  Кухта
20.05.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2023

68_По мої венах

По  мої  венах  тече  отрута,
Вже  пізно  голку  витягати.
Моя  голова  важка  і  скута  –
Залізні  ланцюги.

Скриплять  слова,  думки  і  ти.
Я  прошу  вкотре:  «Витягни  мене».
Ти  є  мій  лікар  і  суддя  –
Убивця  букви  «я».

Твоя  любов
Вбиватиме  мене,
Хтось  крикнув  з  залу:
«Все  мине!»

Хай  йому  грець!
Людська  істота  –
У  нього  голова
Подібна  чимось  так  на  ТОТа.

Магічні  еліксири
Не  поможуть  вже  мені.
Вона  уб’є  мене  –
Сліпа  любов,  мов  хвойда  Прометея.

30.10.2015
©  Богдан  Кухта

Із  циклу  поезій  "Непрості  слова"

[youtube]https://youtu.be/MED36KBy858[/youtube]

Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2023

70_Зациклення

Все  з  нової  сторінки,
Все  з  нового  листка.
Як  би  ти  не  назвала  –
Із  тобою  знов  я.

Не  просто  буква  в  слові
Чи  літера  остання.
Я  люблю  говорити
Найбільше  про  кохання.

Я  згадую  забуте
І  створюю  нове.
«Я»  –  буква  алфавіту.
Питання:  альфа  де?

Де  перші  наші  спільні
Поділися  вірші?
Ми  створюєм  «сьогодні».
Сьогодні  ми  живі.

Ми  зовсім  не  подібні.
В  нас  різні  «я»  і  я...
Ти  знаєш,  ми  десь  спільні,
З  тобою  знову  я.

06.11.2015

Із  циклу  поезій  "Непрості  слова"

©  Богдан  Кухта

[youtube]https://youtu.be/OQd5x9Dnzao[/youtube]

Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2023

66_Малюй мене

Малюй  мене  і  не  стирай,
Невдалі  лінії  залиш  на  потім.
Сьогодні  намалюєм  рай,
В  долонях  наших  чорний  попіл.

По  краплі  лінія  нова,
Нова  пригода  і  турбота.
Я  скажу  просто:  «Ти  і  я».
Ми  разом  домалюємо  полотна.

Учора  були  лиш  котли,
Смола,  чорти,  і  я,  і  ти.
Та  біла  барва  на  руці  –
Бо  не  дописано  вірші.

13.07.2015
©  Богдан  Кухта

Із  циклу  поезій  "Непрості  слова"

[youtube]https://youtu.be/vJlhPiJRtUk[/youtube]

Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2023

46_Непрості слова

Декілька  рядків  повстануть  знову,
Сформувавши  думку,  аж  ніяк  не  нову!

Де  ці  слова  живуть?  В  якому  словнику?
Я  б  витяг  їх  і  записав:  –  Я  так  тебе  люблю!

Про  це  багато  можна  написати,
Але  як  важко  –  взяти  і  сказати!

Сказати  щиро,  вклавши  почуття:
–  Я  так  тебе  люблю!  Це  непрості  слова.

16.04.2013
©  Богдан  Кухта


[youtube]https://youtu.be/ZVUggPvFan0[/youtube]

Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2023

27_Цифри

Я  говорю  перед  гудками,  а  далі  –  мовчу.
Чую  твоє  перше  слово  –  і  від  нього  я  –  тремчу…
Затискаю  у  долоні  ті,  твої,  слова.
Телефон  почне  пищати…  Мила,  це  був  я!

Завтра  знову  зміню  номер.  Знову  –  наберу.
Ти  не  злись  на  мене,  Сонце,  я  ж  тебе  –  люблю!
Набираю  знову  номер  –  та  нема  гудка!
Викреслила  свої  цифри  ти  з  мого  життя!

07.04.2013
©  Богдан  Кухта

[youtube]https://youtu.be/H04QyKH87OI[/youtube]

Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983234
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2023

17_Чашка тепла

Чашка  тепла
Двадцять  шість  ночей  без  твого  тепла!
Дай  кусочок  щастя,  поділи  на  два!
Два  кусочки  цукру  до  чаю  смачного!
Не  сип  туди  меду,  мені  не  до  того!
Обпечені  пальці  від  чашки  тепла!
Я  так  хочу  пити!  Налий  ще…  до  дна!

30.03.2014
©  Богдан  Кухта

Із  циклу  поезій  "Чашка  Тепла"

Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

[youtube]https://youtu.be/NWGf1KWnZOQ[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2023

Мураха

Боги  сміються,  як  люди  у  храмах
Молитви  для  них  читають  колами.
Промова  мурахи  в  мурашнику
Має  більше  сили.  
Чуєш,  як  голосно
Бамкає?

Нікому  заглушити  слова
Маленької  істоти,
Що  тягне  додому  скоринку  хліба.

Люди  повертаються  в  будинки,
Мурахи  до  мурашника.
Я  чую,  як  щось  хрускає.

Це  мураха
Розламує  скоринку  на  дрібки
Маленьких  дрібниць

Хрум-хрум.
Голосніше  за  дзвін.
Невже  їм  причулося,
Що  хтось  не  читає,
А  молиться,

Що  хтось  споживає  хліб
З  молитвою  на  вустах?

©  Богдан  Кухта
10.05.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2023

001_НЕКРОПОЛІС (2014-2017) *2017* (Відео поезія_Повна збірка)

#Некрополіс  -  експериментальний  продукт,  який  не  можна  назвати  ні  прозовим,  ні  поетичним  -  в  класичному    розумінні.  Тут  немає  чіткої  головної  лінії  та  героїв.  Цю  книгу  можна  читати  практично  з  будь-якої  сторінки,  але  якщо  ви  зробите  це  крок  за  кроком  -  в  кінці  ви  складете  свій  особливий  пазл.  

Ілюстрації  -  Ярини  Каторож  
Тексти  та  вірші  -Богдана  Кухти.

[youtube]https://youtu.be/O78E9kpu7uQ[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/wTlpOU8IWeM[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/Y2dnsw1UUxg[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/1own5p2JJO4[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/g7xY5gNmXSo[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/nPN-o36o6wk[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/eVM83CYcNy0[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/Hdd6hbM0pog[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/tD8l9QThxIQ[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/9Sd_9LSju48[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/6BV-SBrlMVQ[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/b5VENn6o7FY[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/BIAsvAYP9fE[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/W3E0-nK375A[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/HO1OdwIiqxQ[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/Gv9zEUTX0iE[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/olnLJAa9vXQ[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/onkf2DtsI4w[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/0q3SM180awo[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/CvMU_baVHa0[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/O_vXupGr4-I[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/ctWZL95VdE0[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/m240rmjvC-g[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/ScfRJJAxEZQ[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/KITW1he2vGQ[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/vqNaYUFauYY[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/g_yZGs3lzZQ[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/kDTwZvnjDIA[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/nJnObYnhh00[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/Dh2rE66eq_k[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/tDNIET8vWQw[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/AUS5RwTm2D0[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/w_9EB0RXV_o[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/AOYTDCiQRpg[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/TNDfj5kHCBE[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/lfU4BSkgfcs[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/TWpX18PAENo[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/2XCdu0EWwK0[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/JrVg32xBR0M[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/AWY-wzytsIA[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/n15A7iPMfOk[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/riEQjFJxcoA[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/0oA00nAkq2w[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/-IqOFsp6QoQ[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/TNH72UBB9c0[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/95bu_iJKNe8[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/lukBJ746eBg[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/0y2pF9s7i4k[/youtube]

©  Богдан  Кухта  

Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2023

12_Ми, Я, Ти і Я

[youtube]https://youtu.be/ScfRJJAxEZQ[/youtube]
[quote]Вас,  звісно,  це  здивує,  але  в  місті  жили  лише  чорні  птахи,  які  живилися  недоїдками  цих  істот.
Ніякої  користі  від  цих  птахів  не  було,  вони  навіть  не  співали.  Із  всіх  тварин,  яких  я  тут  помітив,
окрім  білого  вовка,  були  лише  Сіролази  –  маленькі,  слизькі  та  бридкі  змії-глисти,  які  з’явилися
одразу  після  дощу.
Зовсім  не  зауважуючи  білого  красеня,  селяни  продовжували  працювати  в  полі.
Звісно,  в  нашому  світі  ніхто  б  в  такий  час  не  обробляв  землю,  але  тут  все  не  так.  Споглядаючи,
як  білий  вовк  тікав  від  нас  все  далі  в  безкраї  поля,  я  враз  усвідомив,  що  він  єдиний,  хто  відчув
нашу  присутність.[/quote]

Ми,  Я,  Ти  і  Я

В  кожного  свої  проблеми.
Питання:  де  МИ?
Минають  години,
По  колу  Земля

Не  крутиться  –  вмерла,  забуто  ім’Я.
Колись  було:  небо,  зелена  трава.
Тепер  тільки  попіл.
Чорніють  слова.

Один  раз  живемо  і  сіємо  зло  –
Збиратимуть  діти,  усе  ж  так  було...
Кидай  і  ТИ  зерна  в  пісок  і  чекай,
Бо  вже  проростає  гнилий  урожай

До  чорного  сонця,  до  темного  дня.
Помолишся  Богу
І  вмреш
Як  і  Я.

©  Богдан  Кухта
[youtube]https://youtu.be/KITW1he2vGQ[/youtube]


Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2023

10_Камінь в душу

[youtube]https://youtu.be/CvMU_baVHa0[/youtube]
[quote]…Нас  зовсім  не  здивувало  те,  що  в  Некрополі  часто  траплялися  катаклізми  та  природні  лиха.
Це  було  закономірним.  Але  розповіді  про  істот,  які  виходили  за  рамки  свідомості  цих  городян,
були  таки  просто  неймовірні.  Виявляється,  у  них  є  свої  вчені!  І  це  при  тому,  що  і  досі  вони  не
змогли  колонізувати  жодної  планети.  Ба  навіть  досі  не  навчилися  лікувати  звичайний  нежить…[/quote]

Камінь  в  душу

В  кожного  є  свої  «до»  і  «після»  потопу,
Головне  –  не  створювати  нову  катастрофу.
Не  потрібна  нова  строфа  чи  нота.
Мелодія  ренесансу  –  не  твоя  турбота.

У  них  свої  виміри  та  мірки  часу.
Додай  звук  на  телику  –  потіш  біомасу.
Блукав  у  пошуках  витоків  та  власного  руна,
На  вогні  не  згорів  Галілео,  але  був  же  Бруно!..

Чи  повстанеш  ти  із  попелу,  щоб  нести  тепло.
Кругом  барани,  і  Зевс  не  приймає  давно.
Він  у  відпустці,  як  прадавнє  знання.
Нова  філософія  нового  сірого  дня.

[youtube]https://youtu.be/O_vXupGr4-I[/youtube]

©  Богдан  Кухта

Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982006
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2023

03_Лист із скриньки

[youtube]https://youtu.be/nPN-o36o6wk[/youtube]
[quote]…Опустивши  погляд  вниз,  я  побачив  поштову  скриньку.  Це  варварство  спочатку
мене  розізлило,  але  потім  я  взяв  себе  в  руки.  Чим  я  був  кращим  за  цих  істот?!  Я  допустив  собі  прояв  слабкості.  Емоції  не  мають  права  на  існування.
Не  допускати  ніяких  емоцій.  Тільки  спокійно  дихати.  Вдих  і  видих.  Вдих  і…[/quote]

Поштову  скриньку  переповнює  сміття,
Кольорові  листівки  –  рекламна  дурня.
Не  в  тренді  ті  речі,  які  не  потрібні  нам,
Доп’ю  свій  чай,  стискаючи  горня.

Поштова  скринька  вже  давно  не  для  листів.
У  адресанта  послання  –  саркома,
Чи  то  старий  листоноша  захворів.
Немає  слів  –  життєва  перевтома

Давно  втомилися  від  циклічного  буття,
Наш  час  летить  нестримно,  мов  вода.
Летять  слова  у  небо  Феніксом  від  забуття
З  пожовклого,  пом’ятого  листа

©  Богдан  Кухта
[youtube]https://youtu.be/eVM83CYcNy0[/youtube]
Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2023

02_Ліхтар

[youtube]https://youtu.be/1own5p2JJO4[/youtube]
[quote]…Перше  враження  при  знайомстві  з  Некрополем  –  воно  загадкове.  Але  це  вважали  інші.  Для  мене  ж  це  була  чергова  жива  мандрівка  в  Архіварій.  Декілька  років
тому  я  працював  архіваріусом  і  мав  змогу  ознайомитися  зі  старими  рукописами,
які  давно  не  цікавили  широкий  загал.  Вони  розповідали  про  примітивні  цивілізації
на  краю  галактики  і  їхні  «винаходи»,  які  доволі  часто  змушували  мене  посміхатися.
Це  ж  треба  було  таке  придумати...[/quote]

Ліхтар  освітлює  темне  небо,
Мерехтить  угорі  зоря.
«Світло  до  світла!»,  –
Кричить  проповідник
Далі  -  про  Бога  слова.

Місяць  на  небі,
Наче  ліхтарик.
Лампа  горить  стара.
Люди  поснули  в  темній  оселі  –
Бог  їм  закрив  уста.

Хтось  з  них  не  встане
Зранку  до  праці,
Вже  догоріла  зоря.
Місяць  сховався,  щоб  зранку  не  бачить
Сльози.  Це  плаче  дитя.

©  Богдан  Кухта
[youtube]https://youtu.be/g7xY5gNmXSo[/youtube]
Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2023

34. Жнива

Люди  легко  говорять  Люблю.
Докидають  до  пари  –  також.
Я  сьогодні  до  тебе  прийду,
А  у  відповідь  чути:  «Of  course».

Квіти  в’януть  у  моїй  руці
І  довічне  to  be  or  not  to  be.
Всім  байдужі  мої  папірці,
Букви  прокляті  знову  тобі.

Тож  сьогодні  я  палю  вогні,
Хай  святиться  Юнони  ім’я!
Помиратимеш  в  моїй  душі
Вириватиму  з  серця  «моя».

І  в  Тартар  викидаю  слова
Кронос  сіє,  тож  скоро  жнива.
Він  серпом  замахнув…  Голова,
Падай  вниз,  якщо  була  дурна.

14.02.2017
©  Богдан  Кухта

Вірш
[youtube]https://youtu.be/h4W0qPKQXXA[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/XTMfvowdh9Y[/youtube]
______________________________________________________________________
Пісня:
[youtube]https://youtu.be/BElcHtCi2wE[/youtube]

[youtube]https://youtu.be/nVNspUjhzn8[/youtube]

[url=""]https://soundcloud.com/8fjk2ekbkqtp/zhniva[/url]


Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2023

001_Малюнки на тілі (Відео поезія_Повна збірка)

МАЛЮНКИ  НА  ТІЛІ  (2017-2020)  *2022*

Мною  було  записано  46  віршів.  Загальна  протяжність  відео  практично  40  хв.  📹
Начитував,  монтував  та  фантазував  вільними  вечірніми  годинами,  наскільки  це  було  можливо.
Із  кожним  відео  я  старався  добавляти  щось  нове.
Більшість  матеріалів  брав  із  вільного  доступу  в  інтернеті.
Проте  я  також  користувався  ілюстраціями  від  Olya  Yoko  Korobchuk,  яка  й  проілюструвала  дану  збірку.  ЇЇ  арти  ви  можете  побачити  у  віршах  під  номерами  (04,  06,  12,  13,  29,  31,  37,  41,  46)
Якщо  по  назвах,  то  це:  Орігамі-журавлі,  Мурашки,  Скарабей,  Сила  слів,  Троянда  в  камуфляжі,    I.R.A,  Хлопчик  з  цигарками,    Взаємне,  Янголи.
Також  зазначу,  що  використав  аудіозаписи  від  Мар'ян  Романчук  з  циклу  "Кульбабина  поезія".Тут  мова  про  вірші  41-44  (Взаємне,    Кульбаба,  Жовтневі  кульбаби,  Кульбаби  мріють).  
В  даних  записах  Мар'ян  не  тільки  записав  мою  декламацію,  а  ще  й  добавив  авторську  гру  на  гітарі🎸.
Робота  над  текстами  трішки  відволікла  мене  від  життєвих  негараздів.  Надіюсь,  і  ви  трішки  переключитесь,  клікайте,  слухайте,  коментуйте.
А  тим,  в  кого  є  змога  підтримати  автора  гривнею,  два  номери  картки:💰
4441  1144  2483  1947  -  Моно
4149  4999  9060  2763  -  Приват  
Дякую)  
З  повагою,  Богдан  Кухта.

01_Фальшиві  тексти
[youtube]https://youtu.be/TDXupWKgFgg[/youtube]

02_Парфуми
[youtube]https://youtu.be/YrDItNsPXyQ[/youtube]

03_Магія
[youtube]https://youtu.be/gxFsiGLoVqM[/youtube]

04_Орігамі-журавлі
[youtube]https://youtu.be/XkZf7OQKQLw[/youtube]

05_Нігтями  по  спині
[youtube]https://youtu.be/E_EIyUMFgxo[/youtube]

06_Мурашки
[youtube]https://youtu.be/gPJK2HdJxWU[/youtube]

07_Жар-птиця
[youtube]https://youtu.be/TCjeqD-hSqM[/youtube]

08_Війна  Богів
[youtube]https://youtu.be/ejpT45yW1kU[/youtube]

09_Про  те,  що
[youtube]https://youtu.be/rNTzs-L7i3w[/youtube]

10_Після  тебе
[youtube]https://youtu.be/t8dgrcGBpmY[/youtube]

11_Ненормальний
[youtube]https://youtu.be/ca7OJqQfkE8[/youtube]

12_Скарабей
[youtube]https://youtu.be/Fy0YQZ_IMDc[/youtube]

13_Сила  слів
[youtube]https://youtu.be/ShzKin-Jgko[/youtube]

14_Прокинся
[youtube]https://youtu.be/WmxjC2aFE58[/youtube]

15_Брахман
[youtube]https://youtu.be/-cD1nO-6lVk[/youtube]

16_Сині  кити
[youtube]https://youtu.be/tiATI2_AqfQ[/youtube]

17_Подорожній  в  тенетах
[youtube]https://youtu.be/l_BHtoCvBMI[/youtube]

18_Зів'ялі  квіти
[youtube]https://youtu.be/ib-FfgE8eFs[/youtube]

19_Колишні
[youtube]https://youtu.be/8BHhFBJLujE[/youtube]

20  Закохані  самогубці
[youtube]https://youtu.be/BA30pb_NHS8[/youtube]

21_Перша  любов
[youtube]https://youtu.be/swUwCYzDiew[/youtube]

22_Бардак
[youtube]https://youtu.be/rSqZw8o50q0[/youtube]

23_Вершники  Апокаліпсису
[youtube]https://youtu.be/AOyGG7iZtHA[/youtube]

24_Мукулатура
[youtube]https://youtu.be/LDL2jrzXuAg[/youtube]

25_Безнадійний  мрійник
[youtube]https://youtu.be/PQiJDsrcDOE[/youtube]

26_Втрачені  поети
[youtube]https://youtu.be/wqaZcisfiO4[/youtube]

27_Я  кидаю  писати
[youtube]https://youtu.be/z2gShcz9oHw[/youtube]

28_6  годин  для  того,  щоб...
[youtube]https://youtu.be/VjgT5bRQyIk[/youtube]

29_Троянда  в  камуфляжі
[youtube]https://youtu.be/ftUNqNJeBAQ[/youtube]

30_Головою  об  стіну  18+
[youtube]https://youtu.be/1k-iCrRCF7w[/youtube]

31_ІRА
[youtube]https://youtu.be/l4Ogd6NiKvo[/youtube]

32_Ірландія
[youtube]https://youtu.be/lo0wCqpb4O4[/youtube]

33_Вгризатися  зубаМИ
[youtube]https://youtu.be/xtSKwR53YFg[/youtube]

34_Коробка
[youtube]https://youtu.be/M8Tr31YsyV4[/youtube]

35_Я  не  маю  відчувати
[youtube]https://youtu.be/r9rdl3VEKiI[/youtube]


36_НЕ
[youtube]https://youtu.be/ki-fiefemss[/youtube]

37_Хлопчик  з  цигарками
[youtube]https://youtu.be/tv4zSEkJ7_U[/youtube]

38  Ми  стали  дорослиМИ
[youtube]https://youtu.be/TWhNf1Y5Frs[/youtube]

39_Коли  дівчатка  стають  жінками
[youtube]https://youtu.be/f0SbWrphz5I[/youtube]

40_Жовті  романи
[youtube]https://youtu.be/KUG1ggDAgzc[/youtube]

41_Взаємне
[youtube]https://youtu.be/1iVeqzxR3tw[/youtube]

42_Кульбаба
[youtube]https://youtu.be/oZQlV4RWxcM[/youtube]

43_Жовтневі  кульбаби
[youtube]https://youtu.be/RlXBtcMhIJs[/youtube]

44_Кульбаби  мріють
[youtube]https://youtu.be/QkPsZLfKfMI[/youtube]

45_Янголи  серед  людей
[youtube]https://youtu.be/XQHl7rKdpcs[/youtube]

46_Янголи
[youtube]https://youtu.be/BwkYp7KzYM0[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981070
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2023

40_Жовті романи

Жінка  курила
дешеві  цигарки.
Читала
жовті  романи.
Їх  сторінки  були
Геть  не  новими.
Між  нами  скажу:
Вона  любила  блукати
Чужими  містами.
Там  знаходила  коханців,
Вони  писали  їй  листи.
Кричала:
«Та  пішли
Під  три
Чорти!»
Панянка  була  хвойдою.
Дешевою,
Як  вино.
Все  одно,
Казала,  –  помирати.
Більше  не  спізнати
Любові.
Зустрів  її  у  Львові
І  полюбив.
За  те,  що  вона  була  справжньою:
Без  маски,
Без  гриму,
Без  пластмаси,
Майже  без  одягу.
Загублена,
Потолочена
Чужа
Мрія.
Прокинься,
Люба  моя
Маріє.

09.07.2018
©  Богдан  Кухта

Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

[youtube]https://youtu.be/KUG1ggDAgzc[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2023

34_Коробка

Нас  з  тобою  поєднає  коробка  –
Малий  кольоровий  кусник  пластмаси.
«Любов  у  маси!»  –
Прокричали  романтики.
Залиште  любов  у  спокої  –
Додадуть  консерватори.
Головне:  всіх  об’єднують  коробочки.
Бетонні  коробки  Хрущова.
Поліфонічні,  музичні,
І...
Світ  крутиться,
Як  коробка  цигарок
На  вітрині
Старого  кіоску.
Дірява  коробка  –
Тетрапак  для  бомжа.
Його  невидима  межа,
В  яку  він  лягає,
В  якій  живе.
Любов  відшукає
На  дні.  Із  горла
Столова  столична.
Колись  була
Любов  в  коробці.
Люба.
Прозвучало  її  ім’я.
В  коробці...
Любов

22.02.2018
©  Богдан  Кухта

Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

[youtube]https://youtu.be/M8Tr31YsyV4[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2023

30_Головою об стіну (18+)

Розбий  цю  стіну  рукою,
Ногою  чи  головою.
«Боляче»,  –  скажеш.
Але  я  з  тобою.
Разом  назавжди,
Скільки  б  це  не  тривало.
Вам  цього  замало?!
Вам  цього  замало…

…Зруйнуйте  усе,  що  я  так  люблю.
Я  відбудую,  я  вистою.
Не  впаду  на  коліна
Хоч  бачу  –  руїна.
Це  моя  країна  –  Україна.

…Старенький  ровер.
Game  over.
Restart.

…Хлопчику,  спочатку,
Знову  на  старт.
Товчи  головою,  набивай  гулі
Чому  ви  мене  не  чуєте?!
Ну  хулі,  ну  хулі,  ну  хулі
Я  роблю  не  так?
Навколо  літають  кулі.
Летить  літак.

…Десь  далеко  на  сході
Підірвалась  дитина
Розтяжка  здИтинувала,
А  вона  ж  не  винна.
Маленька  дівчинка
Посміхнеться  Аллаху.
Ми  любим  Ісуса.
Та  ну  його  у  ср@ку…

04.03.2018

©  Богдан  Кухта

Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

[youtube]https://youtu.be/1k-iCrRCF7w[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2023

27_Я кидаю писати

Я  кидаю  писати.
Музо,  послухай  мене:
Набридло  вже  помирати
І  воскресати
Знову  і  знову
На  цій  клятій  сцені.
Починаю  розмову
З  останньої  літери  «я».

...Я  втомився
Оголювати  душу.
Різати
Та  колоти
Самого  себе,
Щоб  вони  просто  слухали.
Просто  дивились.
Вибач  мені,
Мені  не  стати  Богом,
Чи  поп-ідолом,
Ісусом,
Мухамедом.
Я  –
Твій  .
Просто
Твій.

Знову  заспокоюєш  мене  обіймами
Та  поцілунками.
І  тоді  я  розумію,  що  це  все  має  значення.
Для  нас  двох  має  значення.
Знову  і  знову
Вмираю,  щоб  воскреснути,
Щоб  іти  далі.
На*уй  їхні  медалі,
Хай  все  йде  по  вектору  на,
Але  не  вона
Не  вона...
Знову  це  кляте  «я».

28.06.2018
©  Богдан  Кухта

Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

[youtube]https://youtu.be/z2gShcz9oHw[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2023

Світи і запалюй (інтерв'ю)

Богдан  Кухта  відвідав  редакцію  Миколаїв  на  Дністрі  /Миколаївська  міська  радіоредакція/  і  поділився  своєю  творчістю.

У  програмі  "Світи  і  запалюй"  розмова  про  творчість  харизматичного  поета  та  прозаїка  Богдана  Кухти  -  унікальна  змога  почути  поезію  від  Богдана.  

Відеоверсія:  [youtube]https://youtu.be/fo8rWEckeXY[/youtube]

Аудіоверсія:  [url=""]https://podcasters.spotify.com/.../olha90/episodes/--e21b4if[/url]

Спілкувалася:  Віра  Василишин

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2023

Племені Твердого (23. 03. 2023)

23.03  в  стінах  Порохової  вежі  у  Львові  збиралося  "Плем'я  Тверде",  яке  розділяло  поміж  собою,  неначе  їжу,  різноманітну  літературу:  від  поезії  до  прози,  від  сучасників  до  класиків.  
На  першому  поверсі  Порохової  вежі  розміщена  світлова  інсталяція  Львова  та  затишна  кав'ярня.  Проте  нам  потрібно  піднятися  на  другий  поверх  сходами  вгору.  Там  ми  потрапимо  в  залу  з  картинами  та  білою  стіною.
На  столі  при  вході  праворуч  можна  ознайомитися  із  племінним  журналом  під  назвою  "Горілиць  вночі".
Між  іншим,  цей  журнал  можна  було  придбати  на  заході  Допоміжне  Твердження  13  або  ж  завантажити  на  сайті  "племені"  -  https://www.tribesolid.com/.
Усі  учасники  заходу  читали  літтворіння  на  фоні  білої  стіни.  Прожектор  бив  прямісінько  їм  в  обличчя.
З  боку  глядача  для  мене  це  виглядало  неначе  допит,  а  от  вже  на  місці  учасника  було  таки  непогано.  У  самому  приміщенні  досить  атмосферно.
На  вже  згадуваній  мною  білій  стіні  було  прикріплено  два  QR-коди.  Один  з  них  веде  нас  до  монобанки  збору  коштів  на  ЗСУ,  а  інший  -  до  соцмереж  "Племені  Твердого".
Назагал  для  себе  я  зрозумів,  що  тут  розміщено  стоянку  ще  одного  культурного  товариства  Львова.
Післясмак  після  читання  позитивний.  Проте  я  б  зазначив,  що  обмін  літературою,  як  написано  в  описі  до  події  -  це  для  мене  не  тільки  прочитання,  а  й  взаємний  обмін  відгуками.  "Чи  був  цей  обмін?"-  ставлю  собі  це  запитання.
Звісно,  що  так.  Я  ж  бачив  реакції  на  прочитання  текстів  як  глядач  і  як  учасник.  Проте  хотілося  б  більше  відгуків,  і  щоб  учасники  спілкувалися  поміж  собою,  ділилися  зворотнім  зв'язком,  а  не  просто  відчитали,  випили  й  пішли.  Проте  не  буду  лізти  в  правила  племені.
Як  то  кажуть:  "Кожному  своє".  Запрошую  і  вас  в  Порохову,  можливо,  вам  зайде.
Як  на  мене,  це  цікавий  досвід  й  проект.
Є  над  чим  працювати  й  куди  рухатись.
Вартує  відвідати.

З  повагою,  Богдан  Кухта

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978410
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2023

Стукайте

Стукайте-стукайте
І  вам  відкриють.
Тільки  не  захоплюйтесь,
Не  товчіть  кулаками,
Бо  може  бути
Прикра  ситуація,
Що  вдома  
Нікого
І  Він
Поїхав  до  мами.

Стукайте-стукайте
І  вам  відкриють.
Приходьте  вчасно,  
Пишіть  в  соцмережі.

Заваримо  кави,
З'їмо  щось  солодке,
Розбавимо  словом.
І  хай  несеться
Жива  розмова
У  гурті  друзів
Про  все,  що  було.
Як  пазли  склались,
Які  новини  
І  що  з  батьками?

Ви  вже  зрозуміли,
До  чого  допишусь
І  що  повторю
Вчергове
Рядками:

Стукайте-стукайте
І  вам  відкриють,
Тільки  не  захоплюйтесь,
Не  товчіть  кулаками,
Бо  може  бути
Прикра  ситуація,
Що  вдома  
Нікого
І  вОнА
поїхаЛА  до  мами.

26.03
2023

©  Богдан  Кухта

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2023

Товариство Пера

У  моєму  містечку  Крітськ  ніколи  не  було  таких  магазинів,  як  цей.  Зазвичай  будки  й  павільйони.  Усі,  хто  з  Крітська  мене  зрозуміють.  Великі  магазини  для  нас  –  це  прерогатива  багатих.
Коли  відкрився  цей  магазин,  усім  було  цікаво,  що  це  за  назва  така  «Акварель».  
Мене  особисто  дивувала  яскрава  жовта  барва  фасаду  магазину.  Особливо  товари,  які  можна  було  розгледіти  на  вітрині.  
Зазвичай  в  наших  павільйонах  не  виставляли  оригінальні  товари,  лише  муляжі.  У  нашому  містечку  навіть  був  завод  по  виготовленню  муляжів.
Химерна  назва,  вітрина,  яскрава  фарба  –  усе  це    було  для  мене  загадкою.
З  дитинства  я  полюбляв  загадки  й  ця  чергова  гра  слів  видалася  мені  вартою  моєї  уваги.  
Якось  проходячи  поруч  із  магазином,  я  вирішив  не  пройти  повз,  як  більшість  місцевих,  а  зайти  всередину.  Тоді  в  той  день  у  мене  було  на  меті  розгадати,  хоча  б  декілька  слів-загадок.  
Зрештою  я  одразу  ж  із  порога  й  запитав,  а  що  означає  те  їхнє  слово  «Акварель»?  І  що  то  за  товари  такі  дивні  у  них  на  вітрині,  які  трішки  подібні  на  фотографії,  але  все-таки  зроблені  зовсім  чудернацьким  шляхом,  немов  магічні  якісь.  Я  назвав  їх  магічними  фотографіями.
Поважний  чоловік  років  сорока  усміхнувся  до  мене  й  привітався.
–  Доброго  дня,  юначе!  
Витримавши  паузу,  він  почув  від  мене:
–  Доброго!
Чоловік  продовжив  говорити,  розуміючи  з  мого  заціпеніння,  що  слово  «дня»  у  вітанні  він  так  і  не  почує.
Він  розпочав  відповідати  стосовно  назви  магазину.
-  Акварель  –  говорив  він  монотонним  голосом,  наче  пригадував  визначення  з  словника  це    –…
 Зрештою,  я  так  нічого  й  не  зрозумів.  
Після  його  відповіді  я  зрозумів  лише  одне  -  відтепер  незнайомих  слів  у  моїй  голові  побільшало.
–  Проходьте  всередину,  не  дивіться  з  порога,  –    продовжив  чоловік.  Відвідувачів  тут  не  багато.  Ви  точно  вміститесь,  –  посміхнувся  він.
Я  потроху  просувався  вглиб  магазину  й  дивився  на  дивні  зображення.  Деякі  зображення  будинків,  які  я  бачив  на  стінах  були  для  мене  знайомими.  Ось  переді  мною  повстав  завод  імені  Кривонога,  в  якому  працював  мій  батько  Артем  разом  із  матір'ю  Жовтанією.    Він  був  меншим,  аніж  насправді,  я  маю  на  увазі  не  батька,  а  сам  завод.  Тут  він  виглядав  не  таким  величним,  як  у  місті.  Навпаки  поруч  з  іншими  картинами  він  виглядав  доволі  сіро.  Ураз  уся  помпезність  й  монументальність  зникла  з  цієї  будівлі.
–  До  речі,  те,  що  ви  назвали  магічними  фотографіями  зветься  картинами.
–  Цікаво.
Дивно,  але  будівлі,  які  були  поруч  із  картиною-заводом  цікавили  мене  більше.
Розглядаючи  якусь  з  химерних  будівель,  я  запитав  у  продавця,  що  це  за  вигадана  споруда?
Він  усміхнувся.  
Чесно  кажучи,  мене  дратувала  його  посмішка.  Це  вже  вкотре  він  посміхався  поміж  репліками.
У  нашому  місті  не  було  заведено  сміятися  без  причини.  Інша  річ,  коли  причина  дійсно  була  вагомою.  До  прикладу,  свято  сміху,  що  проводилось    раз  у  рік.  Не  дарма  ж  у  нас  говорять:  «Сміх  без  причини  –  ознака  дурачини».  У  чомусь  цей  чоловік  мені  нагадував  дурачка  біля  лікарні.
–  Ні,  молодий  чоловіче,  ці  будівлі  справжні.  Реальні.  Реалізм,  так  сказати.  Напевно,  вам  цей  термін  відоміший.
–  Ну,  звісно.
Я  скорчив  із  себе  розумника.  Проте  в  школі  я  навчався  на  трійки.
***
Зрештою  я  став  відвідувати  цей  магазин  частіше,  попри  насмішки  моїх  товаришів  по  школі.  Кожного  разу  я  відкривав  для  себе,  щось  нове.  Напевно,  так  би  й  тривало  ще  безліч    разів,  якби  одного  разу  продавець  не  запропонував  мені  подивитися  книгу  з  картинами  майстрів  з  Натюрії.
Я  одразу  ж  погодився,  а  коли  зрозумів,  що  мене  обвели  навкруги  пальця,  то  швидко  закрив  цю  книгу  й  вибіг  із  магазину.
Будинки,  заводи  й  таке  інше  –  це  лише  приманка.  Головне  –  це  показ  цієї  книги.  Він  сказав,  що  це  все  справжнє  й  знаходиться  у  тій  країні,  з  якої  він  прибув.
Напевно,  він  хотів  перетягнути  мене  на  свій  бік.  Забрати  із  собою.  Проте  я  так  просто  не  дався.  Гримнув  дверима  і  побіг  додому.  Можливо,  я  просто  перелякався.
Через  декілька  днів  цікавість  взяла  своє  і  я  пішов  у  нашу  міську  бібліотеку  й  поцікавився,  чи  не  має  у  них  чогось  пов’язаного  з  Натюрією.
На  жаль,  про  таку  книгу  не  чула  бібліотекарка,  Зінаїда  Іванівна,  яка,  я  був  певний,  знала  про  книги  все  на  світі.
Зрештою  вона  взяла  на  олівець  те  химерне  слівце  «Натюрія»  чи  то  «Натюрії»,  хто  його  зна,  як  вірно.
Напевно,  мій  похід  в  бібліотеки  й  спровокував  перевірку.
У  мене  стали  випитували,  звідки  я  взяв  це  слово.  І  чи,  бува,  не  бачив  ніякої  книги,  атласу,  листівки  чи  ще  чогось  з  такою  назвою?
Мені  довелося  про  все  розповісти.  Мовчати  не  було  ніякого  сенсу.  Я  знав,  чим  усе  може  закінчитися,  тому  й  співпрацював  з  тими  міцними  чоловіками  у  сірій  формі  з  пером  на  комірці.
Завершилося  усе  не  так,  як  я  собі  уявляв.  Мені  вручили  значок  і  дали  грамоту  за  співпрацю  з  товариством  Пера.  В  принципі  я  й  не  дуже  зрозумів,  що  я  надзвичайного  зробив.  
Моя  правда,  яку  їм  розповів  полягала  у  тому,  що  книгу  з  такою  назвою  я  бачив  в  магазині  «Акварель».  Зрештою  я  сказав,  що  зацікавився  цією  назвою,  оскільки  з  дитинства  люблю  читати.  Моя  бібліотечна  картка  й  засвідчила  мої  слова  красномовніше,  аніж  мої  стогнання  на  допиті.  Проте  варто  зазначити,  що  до  мене  ніхто  й  пальцем  не  доторкнувся.  Від  батька  мені  дісталося  більше.  
Завдяки  бібліотекарці  Зінаїді  Іванівні,  яка  підтвердила  мої  слова  мене  й  до  детектора  брехні  не  підключали.  Добре,  що  бібліотекарка  сказала,  що  я  був  схвильований  і  просто  цікавився  цією  назвою.  Як  ви  вже  зрозуміли,  назва  й  усе  пов'язане  з  цією  книгою  було  заборонено.
***
Через  декілька  днів  магазин  «Акварель»  закрили.  
Невдовзі  в  цьому  приміщенні  відкрили  новий  заклад,  яким  усі  місцеві  почали  по-справжньому  хизуватися  .  Тепер  тут  був  буфет  під  назвою  «ВиПиВ».  Усі  чомусь  скорочували  цю  назву  до  трьох  букв  «ВПВ»,  цим  самим  перевіряючи  чи  розділити  ще  по  кухлю  пива  із  своїм  колегою.  Якщо  колега  вимовляє  літери,  як  заведено,  то  можна  було  ще  по  одному  кухлі,  а  вразі,  якщо  його  язик  заплутався,  тоді  саме  час  додому.
Усередині  приміщення  буфету  «ВиПиВ»  на  стіні  біля  прилавку  з    пустими  кухлями  від  пива  висіла  славнозвісна  картина  із  зображенням  заводу  імені  Кривонога,  про  яку  я  вже  згадував  вище.
Інколи  споглядаючи  на  цю  картину,  я  згадував  й  про  інші  творіння,  що  висіли  у  магазині  «Акварель».  Усе-таки  ті  химерні  малюнки  внесли  свій  слід  у  моє  життя.
Часто  вночі  мені  снився  один  і  той  самий  сон.  У  ньому  я  не  закривав  запропоновану  книгу  під  назвою  «Натюрія»,  а  продовжував  її  гортати  та  роздивлятися  усі  ті  химерні  аркуші.  
Далі  я  про  щось  гомонів  з  продавцем  і  найгірше  –  це  сміявся  з  усього  побаченого.  У  кінці  кінців  прокидався  в  холоднім  поті  з  усвідомленням,  що  це  все  було  не  правдою,  а  вигадкою.  Вигадкою  моєї  бурної  юнацької  уяви.  Саме  так,  як  і  мені  було  сказано  товариством  Пера:  «Це  все  вигадка  твоєї  уяви.  Ніякої  Натюрії  немає,  тож  спи.»  

2023
©  Богдан  Кухта

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2023

Крути, прокручуй та намотуй на вус

Мені  кажуть:
Крути,  прокручуй  та  намотуй  на  вус:
"Таких,  як  ти,  багато.
Ви  усі  замінні  гвинтики
Великої  системи  "

Якщо  щось  болить,
Ми  видамо  лікарняний,
А  то  бачимо,  що  ти  збився
Із  правильного  шляху

Якщо  твій  метал  перегрівся  -
Відпочинок  за  кошт  держави.
Бачиш,  як  ми  тебе  любимо,
А  ти  чому  нас  не  поважаєш?

Ми    ж  даємо  тобі  роботу  
Кожного  дня,
Тож:
Крути,  прокручуй  та  намотуй  на  вус.

Мені  просто  потрібно  перепочити,
Мені  потрібно  вибрати  менше  зло,
Мені  треба  вірити  у  вибір.
Факт  виборів  вражає  -
Демократія  мать  її.
Взагалі  необхідно  вірити,
Повірити  їй.
Свобода  слова,
Совісті,
Чому  всі  безсовісні?

Хай  буде  так,  як  вони  говорять:
Крутити,  прокручувати  та  намотувати
 на  вус.
 Вони  ж  старші.
 Кажуть,  що  розумніші,
 Їхні  титули  звучать,
 У  мене  навіть  немає  імені.

Крути,  прокручуй  та  намотуй  на  вус:
В  тебе  є  бейдж,
на  ньому  порядковий  номер.
Ти  -  набір  цифер,
Згенеровані  випадкові  символи,
Працюй  у  поті  чола.

Я  відчуваю,
Що  застряг.  
Я  стою  на  місці,
Хоч  і
Кручу,  верчу  та  намотую  
Все  більше  і  більше.
Я,  немов  Круть  чи  то  Верть
 з  однойменної  казки,
Але  чомусь  мені  не  солодко,
Життя  не  казка  й  не  шокалад.
З  мене  досить,
Потрібно  спинитися,
Досить
Крутити,  прокручувати  та  намотувати
на  вус.

10.03.
2023

©  Богдан  Кухта

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2023

Чорний кіт

Іван  чухав  свого  чорного  кота  й  думав  про  те,  що  цей  клубок  шерсті  по  сто  раз  на  день  переходить  йому  дорогу.
Забобонні  люди,  коли  бачать,  як  чорний  кіт  перетинає  їм  шлях,  обов’язково  хрестяться,  а,  можливо,  ще  й  в  добавок  спльовують  через  ліве  плече.  Кіт  для  нього  був  другом,  Іван  звісно  такого  не  робив.  Він  просто  жив  із  Чернишем  душа  в  душу.  
Роздумуючи  про  вічні  теми,  хлопець  продовжував  монотонно  вичісувати  кота.  Як  тільки  діло  було  зроблено,  він  залишив  цю  забаву  й  попрямував  на  кухню,  щоб  приготувати  собі  вечерю.  
З  котом  все  простіше:  насипав  йому  у  миску  корму  й  він  задоволений.  Хотів  би  і  я  так.  Нічого  не  робиш:  спиш,  їж,  байдики  б’єш.  Не  життя,  а  казка,  –  підсумував  свої  роздуми  Іван.  
Витягнувши  великий  кухонний  ніж,  хлопець  розпочав  шинкувати  капусту.  Далі  нарізав  моркви  й  огірків.  Пригадавши,  що  забув  цибулину,  Іван  підійшов  до  холодильника  й  витягнув  одну  із  клітчастого  мішечка.
Прямуючи  назад  до  столу  хлопець  не  помітив  кота  й  перечепився  за  нього.  Це  був  початок  карколомного  падіння,  яке  призвело  до  того,  що  він  махнув    лезом  в  бік  своєї  лівої  ноги  і  поранився.
Враз  він  скрикнув  і  відкинув  убік  червоне  лезо.
Не  гаючи  часу,  він  затиснув  рану.  Швидко  зметикував,  де  його  мобільний  і  зрадівши,  що  той  знаходиться  на  дивані  на  відстані  витягнутої  руки,  яка  щойно  стискала  ніж,  швидко  схопив  телефон  й  подзвонив  на  102.
Диспетчер  на  іншому  кінці  дроту  чітко  працювала  по  скрипту.  Вона  монотонно  задавала  вже  звичні  для  себе  запитання  й  отримувала  чіткі  відповіді.  Проте  хлопцеві  цей  скрипт  був  явно  не  до  душі.  І  тут  він  не  витримав  й  прокричав:
–  Та,  бля,  ви  там  вкрай  охуїли?  Я  перечепився  за  кота.  Впав  й  порізав  ногу.  Кіт  чорний,  кров  червона,  що  не  зрозуміло?    Приїжджайте  скоріше!  
Записавши  адресу,  жінка  передала  дані  на  екіпаж  швидкої,  що  знаходився  поруч  з  вулицею,  яку  назвав  хлопець.
–  Вже  їдемо,  –    промовив  по  рації  Василь  Іванович.
Хлопцеві  враз  стало  легше,  коли  він  викликав  швидку.  Проте  він  продовжував  стискати  рану  й  досі  не  міг  подивитися  на  свою  ногу.  Попри  те,  що  він  був  дорослим,  він  і  досі  боявся  крові.  Боявся  так  само,  як  і  в  дитинстві,  а  то  й  більше.  Він  думав,  що  втратить  свідомість,  коли  подивиться  на  червону  барву  на  руках.  Все  станеться,  як  у  школі  під  час  здачі  крові.  Тішило,  що  тут  немає  нікого,  хто  б  з  нього  посміявся.  Він  робив  шалені  зусилля  над  собою,  щоб  не  втратити  свідомість.  Враз  двері  квартири  прочинилися.
Лікар,  який  п’ять  хвилин  тому  прийняв  виклик  швидко  рушив  до  хлопця.
–  Агов,  чоловіче.  Ти,  що  жартуєш?
–    Тобто?
–    Та  не  тобкай  тут.  Штани  звісно  нові  купити  треба  буде.  Та  й  за  виклик  заплатити,  але  щоб  викликати  швидку,  бо  в  тебе  якась  червона  пляма  –  це  вже  перебір.
–  Яка  пляма?  Ви  що,  мене  за  дурня  маєте?
–  Зараз  подивимося  яка.
Чоловік  в  білому  зігнувся  біля  хлопця  й  витягнув  пакет  від  томатної  пасти.  
–    От  така  пляма.  Бачиш?  Чи  тобі  ще  окуліста  викликати?
Івану  було  соромно  й  водночас  смішно.  Він  почав  вибачатися,  а  далі  перейшов  на  сміх.  
Збоку  біля  ножа  з  лапки  на  лапку  переступав  кіт.  Який  лише  зараз  підняв  морду  й  оглянув  трьох  постатей  в  білому.  Кіт  провів  язиком  по  лезу  ножа  вчергове.  Дивно,  але  йому  подобалися  томати.  
–  Що  кіт,  що  власник,  –  підсумував  лікар.

©  Богдан  Кухта
2023

Фото  з  архіву  автора

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977021
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2023

Літера «А»

Йоб@н@  літера  «А».  І  чому  в  цьому  тексті  стільки  голосних?!
Ех,  щось  таки  потрібно  робити  з  цим  комп'ютером.  Точніше  клавіатурою.
Я  так  і  до  другого  пришестя  не  допишу  цього  оповідання.  Дедлайн  вже  близько.
Опісля  цих  думок  Стів  продовжив  набирати  текст,  який,  неначе  човен,  плив  по  хвилях  у  невідомість,  розтікаючись  буквами  на  екрані  монітора.
Почесавши  свою  руду  маківку,  чоловік  зрозумів,  що  знову  втратив  думку.
Саме  в  цей  момент  шлунок  письменника  видав  протяжний  звук,  який  сповіщав,  що  хтось  забув  пообідати.  
Як  не  одне,  то  друге.  
Стів  не  був  буркотуном,  ви  просто  застали  його  в  такий  період.
Піднявшись  з    крісла,  чоловік  почалапав  до  кухні.
Відкривши  холодильник,  витягнув  із  нього  банку  з  супом  та  вилив  у  миску.  Далі  перемістив  миску  в  мікрохвильову  піч  та  натиснув  на  кнопку.
–    Боже,  благослови  Америку,  –  промовив  він  уголос,  а  подумки  добавив  –    звісно  гамбургер  зовсім  не  був  би  лишнім.  Хоча  й  цей  суп  не  був  винаходом  американців,  Стіву  було  байдуже.  Він  був  фанатом  усього  вітчизняного.  Якщо  б  він  справді  перевірив,  що  із  всього  в  його  домі  виготовлено  в  Америці,  то  його  здивуванню  не  було  б  меж.
Мікрохвильова  піч  видала  пронизливий  дзвінкий  звук  –  чоловік  витягнув  суп.
Сьорбнувши  першу  ложку,  замислився  про  текстові  перепитії  буття    книжкового  персонажа  Вітса.  Невже  прийшов  час  його    вбивати?  Сам  придумав,  сам  добавив,  сам  вбив.  З  одного  боку,  ця  дійова  особа  повністю    вичерпала  себе.  Хіба  Арас  кине  свого  успішного  чоловіка  й  повернеться  до  Вітса?  Ні,  це  надто  передбачувано.  Читачі  такого  не  схвалюють.  Хіба  дарма  я  так  важко  працював  усі  свої  сорок  з  гаком  років,  щоб  так  облажатися  із  цим  другосортним  персонажем.  Мої  книги  тепер,  як  гарячі  пиріжки.  Автор  не  може  видавати  другий  сорт  за  перший.  Чи  може?  
Враз  задзвонив  телефон.
–  Стів  Колінс  слухає.  
Невже  це  Сара?  І  чим  я  заслужив  на  її  дзвінок?
Жінка  на  іншому  кінці  дроту  привіталася  з  чоловіком  і  перейшла  до  справи.
–    Я  подумала,  що  була  надто  різкою  із  тобою  попереднього  разу.
–    Мені  ж  не  звикати,  –  з  посмішкою  на  устах  іронічно  констатував  Стів.
–    Ну,  вразі,  якщо  хочеш  почути  вибачення,  буду  рада  тебе  бачити  сьогодні  о  13:00.
–    Нічого  собі.  В  тебе  все  гаразд?  Це  ж  так  не  подібно  на  тебе.
–    Я  кидаю  того  мудака.
В  цих  своїх  дзвінках  Сара  була  дуже  передбачуваною,  це  вже  вкотре  вона  кидає  свого  чоловіка.  Далі  вона  діятиме,  як  і  в  попередній  раз.  У  кінці  зустрічі  після  гарячого  сексу  знову  нахамить  Стіву  і  прожене  його  геть.  Він  знав,  що  й  цього  разу  все  відбудеться  так  само.
Проте  його  це  зовсім  не  засмучувало.  Він  отримував  все  те,  що  й  хотів,  як  і  вона.  Мила,  одружена  Сара.  Його  коханка,  яка  обіцяла  собі  й  усьому  світові,  що  обов'язково  обере  когось  одного.  Та  досі  бігала  від  одного  до  другого,  як  старий  розхитаний  маятник.
–    Добре,  я  буду.
Стів  поклав  слухавку  й  знову  взявся  за  суп.  Треба  ж  підкріпитися  перед  фізичними  вправами.
Витягуючи  останню  горошину  з  миски  супу,  чоловік  подивився  на  годинник  і  зрозумів,  що  часу  на  писанину  в  нього  не  залишилося.  Та  байдуже,  сьогодні  я  тр@хатиму  Сару,  а  букви  почекають  до  завтра.
Таксі  прибуло  вчасно.  Їхати  було  якихось  шість  хвилин  від  сили.  Залишок  часу  він  залюбки  розміняє  в  крамничці  «Глорія»,  обираючи  пляшечку  вина.
Зайшовши  в  крамничку,  Стів  привітався  з  продавчинею  та  підійшов  до  стелажу  із  винами.  
–    Можна  мені  пляшечку  червоного  напівсолодкого?  Думаю,  ось  ця  буде  в  самий  раз.  
Доки  продавчиня  дотягувалася  до  вигнутої  овальної  пляшки,  двері  магазину  відчинилися  і  Стів,  повернувши  голову,  побачив  двох  відморозків  у  капронових  панчохах  на  голові.
–    Це  пограбування.  Стояти  й  не  рухатись!  –  крикнув  вищий  із  двох.
Продавчиня  практично  застигла  на  місці,  як  вкопана.  Проте  її  рука  продовжувала  рухатися  за  вже  заданою  траєкторією.  Це  й  спричинило  падіння  пляшки,  яка  впала  з  полиці  і  з  грохотом  розлетілася  на  друзки.
–    От  і  покохалися,  –    сказав  про  себе  Стів.  
Червоне-напівсолодке  розтікалося  по  плитці.
–    Закрий  рот!  –  вигукнув  до  нього  той,  хто  був  ближче.  –  Ти  диви,  ще  щось  буркоче  під  ніс.  Жени  гроші  в  пакет  і  без  вибриків.  Ніяких  кнопок  під  столом.  Ти  зрозуміла?  –    в  цей  момент  зловмисник  вже  звертався  до  продавчині.
 –    А  то,  а  то,  він  винесе  йому  мозок,  а  далі  й  тобі  за  компанію,  захихотав  чоловік  з  панчохою  на  голові.
Продавчиня  підійшла  до  прилавку  й  потягнулася  за  маленьким  ключем  під  касою.
–  Ти  що,  бл*,  викрикнув  злочинець.  А  ну,  пали  Бо…
Враз  почувся  постріл.
–    Бойл,  ти  що  йобнувс*?  Вгору  пали,  а  не  по  ньому!  
–  Ти  ж  сам,  сук@,  говорив,  що  спочатку  він.  
–  Мало,  що  я  говорив,  старий.  
Продавчиня  швидко  прокричала,  що  під  касою  є  ключ.  Ключ,  бля,  прикріплений  до  магніту.  Вона  ураз  заплакала.
–  Ключ  на  магніті  під  касою,  вона  вкотре  повторила  щойно  сказане.
Стів  не  чув  нічого,  перед  його  очами  пропливали  літери.  
Оповідання  залишилося  недописаним.  

©  Богдан  Кухта
2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976935
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2023

Вчасно (літературник)

4  березня  відвідав  проект  Вчасно  та  в  рамках  заходу  Вільний  мікрофон  прочитав  декілька  своїх  поезій.  
Організатор  заходу  Віктор  Копоть  зустрічав  усіх  біля  порогу  й  вводив  у  курс  справи.  
Регламент  зустрічі  був  вільний,  але  було  обмеження  стосовно  нецензурних  слів,  тому  добавити  міцне  слівце  не  було  можливості,  а  от  поетичне  чи  музичне  слівце  було  тут  доречним,  як  ніколи.
Вдячний  організаторам  заходу  за  те,  що  вони  роблять  свою  роботу  не  тільки  на  поетично-музичній  ниві,  але  й  на  волонтерській,  оскільки  головною  місією  цього  заходу  було  не  тільки  спілкування,  але  й  підтримка  вимушено  переселених  осіб.
Щоб  усі  присутні  почувались  комфортно,  можна  було  скуштувати  фруктів  та  солодощів,  поспілкуватися  й  випити  чогось  смачненького.  
Дякую  за  захід  і  вашу  роботу.  
Нехай  все  у  нас  буде  вчасно.

05.03.
2023
©  Богдан  Кухта

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976007
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2023

Машина часу (II)

Увімкнувши  старий  плеєр,
Вдягаю  на  голову  
Чорні
Побиті
Часом  навушники
І
Вітаю  вас.
Ось  і  готова
Машина  часу,  
На  яку  ми  заслуговуємо.

Кого  послухаємо?
Про  що  згадаємо?!
В  якому  році?
На  якому  уроці
Нам  на  домашку  задали
Вивчити  усю
Російську  попсу,
Прочитати  всіх  класиків
«русской  литературы»?

«Обов'язково»,  –  каже  вчитель,  -
«Написати  Стихотворение
Та  скласти  з  нього  пісню.»

Як  добре,  що  я  цього  не  чую,
Бо  в  мене  є  машина  часу.
І  я  вмикаю  її
І  слухаю  нові  треки.

©  Богдан  Кухта

03.03.
2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2023

Про

Мав  написати  про  "рік"  війни  -
Завершу  постскриптум:
Війна  триває  віки.
В  моєму  тілі,  
У  голові  -
Вічне  протистояння.

Скільки  води  з  крана  втекло?
Скільки  людей  в  небо  пішло
Босими  ніжками  вгору  по  хмарах:
Дітки  й  дорослі,  богам  замало?

Ісус  любить  усіх,
Тому  
відкрив  ворота  до  раю.
Окей.
Зрозумів.
Я  більше  християн
Не  зачіпаю.

Не  хочу  срачів
і  так  забагато  гімн@.
Не  пишіть  мені
про  тих,
кому  гірше
Щодня.

Не  забивайте  
до  плінтуса  
Іржаві  цвяхи
В  крила.
Я  б  дописав,
Але  ця  історія
Ще  не  доболіла.

24.02.
2023
©  Богдан  Кухта

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2023

Між наМИ. Кухта vs ЗаВІРшована (Раунд VII) .

11  лютого  в  Львівська  обласна  бібліотека  для  юнацтва  ім.  Романа  Іваничука  пройшов    черговий  захід  Між  наМИ.Кухта  vs  ЗаВІРшована  (Раунд    VII).
Цього  разу  мені  як  очільнику  проекту  знадобилося  практично  три  роки,  щоб  стати  в  поетичний  двобій  з  черговою  суперницею.

Цього  разу  батлився  я  з  Diana  Andzheychik.  
Вирішив  внести  корективи  в  формат  зустрічі  й  зменшити  кількість  раундів  з  10  до  8,  а  також  внести  новий  раунд  під  назвою  "Дружні  вірші",  суть  якого  -  популяризувати  вірші  молодого  покоління  поетів  та  поетес.  

Особисто  я  обрав  для  цього  раунду  вірші  Оля  Новак,  а  Діана  вірші  Olena  Stroganova.
Розпочали  захід  ми  з  підкидання  монетки.  
Вчергове  тітка  Фортуна  визначила,  хто  буде  робити  свій  поетичний  хід    першим.  Раунд  за  раунд  ми  відпрацювали  усі  8  поетичних  циклів  по  2  вірші  від  кожного  учасника.

Я  дуже  вдячний,  що  були  небайдужі  люди,  які  прийшли  на  цей  захід.  Люди,  які  голосували  й  підтримували  нас  та  й  загалом  надавали  відчуття  потрібності.
Посередині  заходу  було  проведемо  аукціон  з  продажу  книг.  Ці  кошти,  так  само,  як  і  усі  донати  на  монобанку,  будуть  передані    в  Бібліотеку  на  Ринку  9.  
Дуже  вдячний  працівникам  бібліотеки,  які  допомагали  в  проведені  заходу.  Особлива  подяка  Lyudmila  Puljaeva,  з  якою  координував  усі  організаційні  моменти  стосовно  події,  а  також  Iva  Podolska,  яка  вже  безпосередньо  була  на  заході  й  проводила  стрім.  Хотілося  б  відзначити  також  фотографів,  але  наразі  очікую  на  фото  й  уже  тоді  долучу  їх  імена  в  цьому  пості.

Безумовно,  без  слухачів  діла  б  не  було.  Тому  велика  подяка,  що  ви  прийшли  й  долучилися  не  тільки  до  поетичного  заходу,  а  й  до  збору  коштів.  Приємно  було  бачити  й  учасниць  минулих  батлів,  з  якими  я  проводив  попередні  заходи:  тут  мова  про  Olena  Stroganova  та  Mariia  Sidanchenko.  Дякую  Музі,  Natali  Kukhta,  що  була  поруч.  

У  висновку  скажу,  що  цей  батл  для  мене  охарактеризується  фразою,  проте,  що  я  програв,  хоча  виграв.  
Ще  раз  усім  дякую.  Побачимось.

З  повагою,  Богдан  Кухта

[youtube]https://youtu.be/SBb57eoji1s[/youtube]

12.02.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2023

Між наМИ. Кухта vs ЗаВІРшована (Раунд VII)

11  лютого  о  16:00  в  Львівська  обласна  бібліотека  для  юнацтва  ім.  Романа  Іваничука  (пл.  Ринок,  9)  вчергове  відбудеться  літературний  захід  Між  наМИ  (раунд  –  7).

Пропонуємо  вам  зануритися  в  поетичну  битву  без  римоплетінь  і  пластмаси.  Між  собою  силами  мірятимуться  Богдан  Кухта  та  ЗаВІРшована  (Diana  Andzheychik).

Нагадуємо,  що  це  вільний  та  непрописаний  захід  без  сценаріїв  та  репетицій,  на  якому  результат  протистояння  залежить  тільки  від  вас.

Прийди  і  віддай  перемогу  тому,  хто  її  заслужить!  Вхід  вільний!

Група  «Між  наМИ»:
[url=""]https://www.facebook.com/groups/824531841065499/[/url]

Подія  у  Facebook:  
[url=""]https://www.facebook.com/events/1360399328132080[/url]

[youtube]https://youtu.be/4dFahQozOnI[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973068
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2023

Коптер "Бджола"

Сьогодні  спостерігав,
як  малому  подарували  коптер.
Прочитав  назву  на  пачці  -
втішився,  що  не  "Мавік".
Коптер  "Бджола"

Подумав:  "Слухай,  хлопче,
а  де  ти  будеш  літати?
Цивільним  заборонено
Вивчати  небеса."
Коптер  "Бджола"

Ти  дивишся  на  мене  і  кажеш:
"Але  в  мене  є  мрія
І  вона  така  ж  важлива,
 як  і  твоя."
Коптер  "Бджола"

Я  б  віддав  його  на  передову
нашим  хлопцям,
Проте  мені  також
треба  навчатись
 і  дати  цій  пташці  ім'я.  
Коптер  "Бджола"

Ти  показуєш  пальцем
 на  коробку,
Спокійно  жуєш  торт,
 запиваєш  соком.
Коптер  "Бджола"

Зрештою  ти  правий-
діти  роблять  менші  дурниці,
Аніж  дорослі.
Дам  тобі  пораду:
"Я  б  назвав  його  
Коптер  "Бджола"

Подякував  за  пораду,
Кивнув  головою.
"Бувай  малий,
Ти  залишишся  
Назавжди  зі  мною
І  Коптер  "Бджола""

25.12.
2022

©  Богдан  Кухта

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2022

. крапка.

Ти  повинен  померти,
Щоб  усі  враз  почали  говорити,
Яким  ти  був  чудовим.

Бо  про  живих
Нічого  доброго  не  говорять,
Щоб  не  зурочити.

Посудіть  самі:
Для  чого  добрі
слова  живим?

Живеш  собі,
От  і  добре.
Помер  -
шкода.

Ви  ж  тільки  подивіться,
Кого  ми  втратили.

Нічого  не  бачите?
Нічого  не  чуєте?
Не  відчуваєте?
Так  усе  ж  добре.
Вона  ще  жива,
Він  ще  живий,
Вони  ще  живі.

Тож  мовчіть
І  не  пишіть
Нічого,  нікому
Ні  про  кого.

Ніяких  ком,
Тільки  крапки...

.крапка.

01.12.
2022

[youtube]https://youtu.be/JUYIJ9LodJY[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2022

25-Генератор

Налий  мені  в  серце  бензину,
Запусти  генератор,
Натисни  на  кнопку.
Хай  біжить  по  жилах  струм,
Розтікається  венами  
Вибухова  речовина.
Головне  -  не  вигоріти,
Головне  -  не  вибухнути,
Вистояти  до  кінця.

Потягни  до  себе,
Давай  міцніше.
Стартер  знову  підводить,
Повітряна  заслінка  закрита,
Важко  дихати...
Але  все  виходить:
Лампочка  світить,
Люди  радіють,
Аплодують,
У  вухах  шум.

На  дворі  холодно.
Чому  так  темно?
Я  за  дверима,
Я  за  стіною.
Включіть  світло,
Я  нічого  не  бачу.
Мені  потрібна  кров,
Свіжа  кров...

21.11.
2022

©  Богдан  Кухта

Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

[youtube]https://youtu.be/hM9VS6aoPjE[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2022

10-Таргани

З  моєї  квартири
З’їхали
Або
Звалили
Усі
вусаті
Комахи.
До  сусіда
В  гості
Побігли
Босі

 По  стелі,
 По  стіні
 Шість  лап  -
 Тяп-тяп.

Там  кращі  краї,
Не  гострі  кути,
Багато  їди
І  видовищ
Досхочу.
Бери  все,
Шо  хочеш.

 По  стелі,
 По  стіні
 Шість  лап  -
 Тяп-тяп.

Що  криво  лежить
Від  сьогодні  твоє,
В  сусіда  ще  є.
Кусай  й  не  журись,
Кохай  і  плодись
Донесхочу,
Живи,  як  в  раю.
У  цьому  краю
Не  вбивають.

 По  стелі,
 По  стіні
 Шість  лап  -
 Тяп-тяп.

Осанна,
Тарган,
Бери  на  таран
Усе,  що  мішає.
Сусід  ще  не  знає,
Що  ви  у  путі
Голодні  і  злі
В  шпаринку
Влізаєте.

 По  стелі,
 По  стіні
 Шість  лап  -
 Тяп-тяп.

27.06.
2021
©  Богдан  Кухта

Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

[youtube]https://youtu.be/9sN9dHRJtLM[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965968
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2022

Нервові

Нервові  люди,  як  верблюди,
Ідуть  усюди  та  бурчать:
«В  новинах:  вбили,  вкрали  й  відмили,
Інтриги,  скандали,  нікого  не  спіймали.

Втекли  в  Європу  десь  через  жопу.
В  параші,  Раші,  не  мої  й  не  ваші.
Злодюги  й  мажори  рішали  й  кидали,
Своїм  віддали  –  чужим  продали.»

І  я  вже  злий.  Я  дуже  злий.
Гарчу,  кусаю.  Кого  –  не  знаю.
За  що?  Чому?  Невже  йому
Пробачать  усе?  На  цьому  все?

Лиш  тільки  гнів
Мільйонами  слів
Я  залишу
на  цьому  листку,
Хоч  викину  
В
…  урну,
На
Сміття.

21.05.2021

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2022

07. 🎵Галактичні блукальці (ТИжДЕнь) 🎵

Сьомий  заключний  трек  є  моєю  особистою  колисковою.  
Цей  трек  нагадує  мені  про  ті  часи,  коли  я  не  міг  заснути  без  нового  вірша.  Прокинувшись  вранці,  я  заглядав  в  телефон  і  читав  так  званий  «новий  текст».  У  кожному  із  рядків  була  своя  історія.  Своя  істина.  Чи  зміг  я  оповісти  вам  сім  історій?    Чи  почули  ви  їх?  Я  не  знаю.  Хочеться  вірити,  що  наші  зусилля  були  недаремними  і  ви  разом  із  нами  прожили  цей  «ТИжДЕнь».  До  нових  зустрічей  у  понеділок,  вівторок,  середу,  четвер,  п’ятницю,  суботу  і  неділю)
📚  ©  Богдан  Кухта

Ти  пропала,  тому  мені  легше  на  Галактику  злітати,  ніж  заснути.  Тож  я  не  марнуватиму  час  і  шукатиму.  Кохана,  я  віднайду  тебе  серед  незнаних  сузірь,  навіть  якщо  космічні  буревії  занесуть  тебе  на  край  Всесвіту.  Я  буду  битися  із  зоряними  драконами,  прориватися  крізь  тенета  космічних  страховиськ,  але  я  відвоюю  тебе  й  скажу:  «Ти  вільна,  моя  принцесо.  Дозволь  мені  стати  твоїм  принцом.»
🎤©  Свєтогоров  Олександр  🎸

Група  у  ФБ  -    Музичний  проект  "ТИжДЕнь"

💿[url=""]https://open.spotify.com/album/1gCMHxsux4xmY6Sj4T0V1u[/url]

[youtube]https://youtu.be/BElcHtCi2wE  [/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2022

06🎵Мандрівник (ТИжДЕнь) 🎵

У  моєму  житті  було  безліч  мандрівок  автостопом.  Сотні  водіїв,    машин  та  кілометрів  приносили  мені  та  моїм  побратимам    відчуття  свободи.  Ці  мандрівки  робили  нас  іншими.  Ми  буквально  жили  дорогою.
Ми  навчали  інших  ловити  вітер  та  рухатися  разом  із  нами  в  одному  напрямку.  
На  жаль,  не  усі  шибайголови  залишися  у  клубі  «Гайта-Вісьта».  Проте  Ярослав  Кріповоля  та  Олександр  Капінос  у  ньому  назавжди.  Вдалих  мандрів,  друзі,  у  яких  ми  б  не  були  світах,  навіть  якщо  цей  клуб  -  це  тільки  спогад.    Навіть,  якщо  цей  мандрівник  –  це  збірний  образ  того,  хто  був  і  ще  буде  ловити  попутні  авто.  
У  добру  путь.  Хай  крутиться  Земля.
📚©  Богдан  Кухта

Перш  ніж  гайнути  у  мандри,  варто  скинути  зайвий  тягар  і  взяти  гарний  настрій,  мудрість  і  любов.  Земля  крутиться  і  ми  разом  з  нею.  Вічні  подорожани  Всесвіту.
🎤©  Свєтогоров  Олександр🎸

Група  у  ФБ  -  Музичний  проект  "ТИжДЕнь"

💿[url=""]https://open.spotify.com/album/1gCMHxsux4xmY6Sj4T0V1u[/url]

[youtube]https://youtu.be/BElcHtCi2wE[/youtube]
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2022

05. 🎵Напиши мені (ТИжДЕнь) 🎵

Ми  всі  звикли  писати  тексти,  перебирати  букви  та  складати  їх  у  речення  відправляти  їх  відомим  і  невідомим  адресатам,  очікувати  на  відповідь  та  знову  братися  за  старе:  комбінувати  літери  й  речі,  щоб  бути  на  зв’язку.
Скільки  історій  розпочалося  із  слова?  Скільки  історій  завершилося  через  недосказане  чи  непочуте?  Неважливо,  як  саме  ви  його  озвучили  чи  промовчали,  сказали  або  ж  відправили.  Лист,  СМС  чи  голуб  у  вікно  -  це  всього-на-всього  віяння  часу.
У  який  спосіб  ми  б  не  передавали  повідомлення  –  головне,  щоб  був  зв'язок.  
📚©  Богдан  Кухта

Ти  мовчиш…  Журливі  думки  лізуть  у  голову.  Може,  напишеш?  І  розцвіте  мир  у  моїй  душі.
🎤©  Свєтогоров  Олександр  🎸

Партії  фортепіано  🎹  -  Evgeny  Soviak  -  🎹

Група  у  ФБ  -  Музичний  проект  "ТИжДЕнь"

💿[url=""]https://open.spotify.com/album/1gCMHxsux4xmY6Sj4T0V1u[/url]
 
[youtube]https://youtu.be/BElcHtCi2wE  [/youtube]
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2022

04. 🎵Жнива (ТИжДЕнь) 🎵

Стосовно  цього  треку  ми  багато  говорили  з  Сашком  про  назву.  Чи  сучасно?  Що  ж  то  взагалі  за  «Жнива»?  Чи  зрозуміють?  Чи  приймуть?  А  що,  якщо?  Власне  ті  «якщо»  і  є  в  цій  пісні,  попри  те  що  цього  слова  немає  у  тексті.    
Ті  «якщо»  й  будуть  головним  посилом  від  мене.  Проте  в  тексті  ще  багато  усього,  надзвичайно  багато  усього,  але  нехай  це  усе  й  буде  жнивами.    Нехай  все  буде  у  символі  «жнив».
📚©  Богдан  Кухта

Жнива  –  це  звершення  закону  справедливості.  Яку  любов  сієш,  таку  й  пожинаєш.  Тільки  що  робити  із  невірним  коханням?  Виривати  із  серця  й  палити?  Так!  Із  попелу  відродиться  фенікс  нової  любові.
🎤©  Свєтогоров  Олександр    🎸

Група  у  ФБ  -    Музичний  проект  "ТИжДЕнь"

💿  [url=""]https://open.spotify.com/album/1gCMHxsux4xmY6Sj4T0V1u[/url]

[youtube]https://youtu.be/BElcHtCi2wE  [/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2022

03. 🎵Обійми міста (ТИжДЕнь) 🎵

Напевно,  в  кожного  із  нас  є  таке  місце,  в  якому  ми  вперше  здійнялися  увись  і  відчули  щось  особливе.  Пропоную  вам  згадати  ту  неповторну  мить,  перенестися  в  часопросторі  й  згадати  вашу  історію.  Неважливо,  як  вона  склалася.  Головне,  що  вона  відбулася.  Я  вірю,  що  ця  наша  «чужа  історія»  стане  вашою.  На  запитання,  чия  вона  на  справді,  відповість  дядечко  Час.
📚©  Богдан  Кухта

Зоряне  небо  і  ми  –  в  обіймах  запашного  літа  і  стародавнього  міста.  Ліхтарі  усміхаються  і  підморгують  мені,  наче  вловлюють,  що  хлопчисько  втонув  у  океані  кохання.  Добре  мені  з  ліхтарями  –  вони  все  розуміють…  Не  так  зоря.  Вона  проганяє  ніч  і  не  дає  літати  у  хмарах  L.

🎤©  Свєтогоров  Олександр  🎸

Партії  фортепіано  🎹  -  Evgeny  Soviak  -  🎹  

Група  у  ФБ  -  Музичний  проект  "ТИжДЕнь"

💿  [url=""]  https://open.spotify.com/album/1gCMHxsux4xmY6Sj4T0V1u[/url]
[youtube]https://youtu.be/BElcHtCi2wE[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2022

02. 🎵Гра у хованки (ТИжДЕнь) 🎵

«Гра  у  хованки»  повстала  з-під  мого  пера  перед  мандрівкою  на  схід.  Що  я  шукав  у  тій  стороні  й  що  знайшов,  покаже  час.  Проте  вже  зараз  я  можу  сказати,  що  зовсім  не  випадково  саме  в  тій  мандрівці  я  познайомився  з  Олександром  Свєтогоровим,  який  запрезентував  під  час  творчих  посиденьок  першу  пісню  на  мої  слова.  Цікаві  ж  це  були  відчуття.  Перший  текст  зазвучав.  Опісля  цього  я  сказав,  що  то  буду  не  я,  якщо  не  видам  Сашкові  записи.  Хотілося  це  зробити  зовсім  не  через  авторство  слів,  а  через  щирість  виконання.  Сашко  свято  вірив  і  переживав  усі  проспівані  тексти  на  цьому  вечорі.  Він  жив  цим.  Перебираючи  металеві  струни  пошарпаної  гітари  та  співаючи  чужі  історії,  він  жив  чужим  життям.  Пісня  за  піснею  -  усі  думали  про  своє.  Я  ж  подумки  рахував:  «Раз,  два,  три,  чотири,  п’ять».
📚©  Богдан  Кухта

З  дитинства  любив  грати  в  хованки.  Це  ж  так  цікаво!..  Але  коли  зустрів  тебе,  кохана,  то  бавитись  у  цю  гру  стало  нестерпно  боляче.
🎤©  Свєтогоров  Олександр  🎸

Група  у  ФБ  -  Музичний  проект  "ТИжДЕнь"

💿[url=""]https://open.spotify.com/album/1gCMHxsux4xmY6Sj4T0V1u[/url]
💿[youtube]https://youtu.be/BElcHtCi2wE[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2022

01🎵Дівчинка, що пахне гвоздиками. (ТИжДЕнь) 🎵

🎵Першою  композицію  в  трек-листі  альбому  «ТИжДЕнь»  є  пісня  під  назвою  «Дівчинка,  що  пахне  гвоздиками».
Пам’ятаю,  як  сидів  на  лавочці  в  центрі  Львова  й  дивився  на  молодика,  який  стискав  у  руці  букет  гвоздик.  Він,  безумовно,  нервував  перед  зустріччю.
На  його  букеті  не  було  чорної  стрічки  і  це  втілювало  надію.  Молодик  не  мав  на  меті  покладання  квітів.  Його  історія  ще  була  жива,  точніше  саме  тут  і  зараз  вона  творилася  на  моїх  очах.
Я  не  знав  нічого,  ні  про  нього,  ні  про  квіти,  ні  про  неї.  Я  витягнув  телефон  та  записав  перші  рядки  «Дівчинко,  що  пахнеш  гвоздиками…»
📚,  ©Богдан  Кухта
Духмяна,  як  поле.  Лагідна,  як  вітер.  Можна  мені  поселитись  біля  тебе,  дівчинко?  Я  буду  тебе  леліяти,  як  Маленький  Принц  свою  Ружу.  Ти  пахнеш  гвоздичками.  І  це  файнезно!
🎤  ©Свєтогоров  Олександр

Додаткові  партії  інструментів:  🥁  🎸  -  Мар'ян  Романчук  🥁  🎸


[url=""]https://open.spotify.com/album/1gCMHxsux4xmY6Sj4T0V1u[/url]

[youtube]https://youtu.be/BElcHtCi2wE[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963997
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2022

001. Музичний проект ТИжДЕнь

Музичний  проект  "ТИжДЕнь"  -  це  7  бардівських  композицій  у  виконанні  🎤  Свєтогоров  Олександр.
Приємний  мелодійний  вокал  у  поєднанні  з  авторським  виконанням  не  залишить  вас  байдужими  в  будь-який  день  тижня,  коли  б  ви  не  натиснули  на  плей.
Звісно,  ми  розуміємо,  що  не  гітарою  єдиною,  тому  долучили  й  інших  виконавців.  Повірте,  нам  є  чим  вас  здивувати:  кахон,  барабани,  електрогітара,  фортепіано  і  ще  багато  всього  вже  чекає  на  вас.
Просто  натискайте  на  плей,  слухайте  на  стрімінгових  платформах  та  замовляйте  диск  у  хлопців.
Олександр  та  Богдан  Кухта  очікують  на  ваші  відгуки  та  замовлення  вже  сьогодні.  Немає  сенсу  чекати  тиждень.  Диск  потрібно  слухати  вже  зараз.  Саме  в  цю  хвилину.

Наостанок,  але  далеко  не  в  останню  чергу,  хлопці  висловлюють  подяку  усім  причетним,  які  створили  їх  "ТИжДЕнь":
Ярина  Каторож  -  за  обкладинку;
Мар'ян  Романчук  -  за  звукозапис,  зведення,  мастеринг,  награвання  на  різних  інструментах  та  примочках.
🎹  Євгену  Сов’яку  -  за  чудові  партії  фортепіано.
Без  вас  усе  було  б  по-іншому;)
Дякуємо  за  спільний  «ТИжДЕнь».

[youtube]https://youtu.be/BElcHtCi2wE[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963920
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2022

Поетичний блокпост війни (Серпневий)

21  серпня  о  17:00  я  відвідав  літературні  "Читання  на  Київській".
Розділив  імпровізовану  сцену  із  знаними  та  невідомими  у  широко-вузьких  колах  творцями  слова  та  музикантами.
Назагал  усі  присутні  зібралися  не  тільки,  щоб  себе  показати,  а  й  допомогти  ЗСУ.  Входом  на  захід  був  донат.  
Хтось  кидав  купюру  в  капелюх,  а  хтось  відсилав  гроші  на  Монобанку.  
Не  мало  значення,  хто  як  допомагає.  Головне  -  спільний  результат.  Усі  ми  гуртувалися  навколо  спільної  справи  -  любові  до  української  культури.    
Для  мене  це  один  із  тих  небагатьох  заходів,  де  відчувалося  єднання  близьких  по  духу  людей.  
Я  був  радий  бачити  знайомих  мені  людей  та  розділяти  з  ними  час.  Розділити  неподільне,  як  пшеничну  хлібину,  ламаючи  її  на  двоє,  як  розділяють  вірші,  яких  вистачить  на  усіх.
До  речі,  це  знаковий  для  мене  захід,  оскільки  вперше  на  захід  завітав  мій  брат.  І  це  для  мене  неймовірно  щаслива  мить.  Також  була  моя  дружина  (бо  куди  ж  без  неї)  .  Останнім  часом  я  рідко  виходжу  в  люди,  проте  цей  вихід  у  світ  мені  запам'ятається  надовго,  так  як  і  читання  авторських  віршів  у  приміщенні  Винниківської  бібліотеки  25  серпня.  
Якщо  в  першому  випадку  мене  запросила  Olena  Stroganova,  то  у  Винники  погукала  вже  Iryna  Andruhiv.  Скажу  вам,  що  я  давненько  не  бував  у  цьому  містечку  і  дорогою  до  бібліотеки  був  чудово  подивований  новою  якісною  дорогою,  їхати  по  якій  було  саме  задоволення.  Проте  мова  у  цьому  дописі  не  про  дороги  й  дерева,  а  про  вірші.  
Цього  разу  читання  для  мене  трішки  відрізнялося  від  звичних  виступів.  Все-таки  під  час  декламації  поезій  люди  в  приміщенні  плели  маскувальні  сітки  і,  попри  моє  вічне  бажання  спілкуватися,  саме  тут  і  зараз  я  відчував  себе  не  на  своєму  місці.
Мені  хотілося  зупинитися  й  стати  до  гурту.  Вивести  людей  на  розмову  було  доволі  важкувато.  Все-таки  більшість  присутніх  -  переселенці  й  вони  не  легко  йдуть  на  контакт.  Проте  в  кінці  заходу  публіка  заворушилася.  Сітка  була  сплетена,  а  вірші  промовлені.
Наразі  я  є  не  надто  активним  у  світі  літератури,  та  й  останнім  часом  багато  усього  в  моїй  голові  передумалось  -  переварилося.  
Мені  б  вистачило  слів  написати  не  один  пост  про  те,  який  я  крутий  і  скільки  ще  цікавого  відбулося.  Проте  ці  розповіді  я  побережу  для  малого  кола  людей,  які  попри  все  знають,  як  мене  витягнути  у  світ  людей.  Світ,  який  несе  надію,  радість,  смуток  і  журбу.
[quote]"Не  згаси  вогонь  холодом  долонь"[/quote]  (слова  із  пісні  Володимира  Івасюка  "Кленовий  вогонь")
Пост  із  запізнення,  проте  якраз  вчасно.

З  повагою,  Богдан  Кухта.
21.10.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963503
рубрика: Інше, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2022

Поетичні блокпости війни

Вітаю,  друзі!  У  цій  замітці  я  вирішив  написати  про  культурні  події,  заходи  й  конкурси,  у  яких  я  брав  участь  під  час  повноцінного  вторгнення  московії.  Розпочну  з  того,  що  на  початку  воєнної  агресії  мені  було  не  до  віршів.  

Блокпост  1
Я  буквально  заставив  себе  прийняти  участь  у  проекті  «Моє  стихійне  щастя»💙💛🎧.  На  той  момент  я  дозрів  до  відчуття,  що  певні  речі  потрібно  закарбувати,  якщо  не  для  себе,  то  хоча  б  для  інших.  І  я  написав  Galya  Trush,  що  можу  долучитися  з  віршами  до  гурту.  
Читати  було  легко.  По  суті,  тут  не  було  звичної  публіки.  Я  споглядав  лише  мікрофон,  камеру  й  інші  гаджети.  
Напевно,  тому  мені  й  сподобалося  це  читання.  Тоді  я  просто  не  помічав  публіки.  Якщо  б  тоді  я  побачив  навколо  багато  людей,  це  здалося  б  мені  піаром  на  війні.  А  так  тут  усі  були  свої:  декілька  людей,  які  робили  свою  роботу.  
[youtube]https://youtu.be/Dc0Gv_BwNV0[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/lqsPa9tTtSU[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/ujv6fGAMeVI[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/WdX6QcYAUk8[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/Zud5mRcazvE[/youtube]

Блок  пост  2
Випадково  натрапив  в  інстаграмі  на  26  благодійний  патріотичний  онлайн-конкурс.  Мені  сподобалося,  що  в  цього  дійства  є  мета  і  я  вчергове  задонатив  в  ім'я  нашої  перемоги.  
На  свою  особисту  перемогу  я  не  сподівався.  Банально  хотілося  надіслати  пару  гривень  та  отримати  зворотній  зв'язок  від  суддів  конкурсу.

Блок  пост  3
Квартирник  у  Мар'яна  з  Dizex  BAND  пройшов  як  завжди  чудово.  Тут  вперше  за  довгий  час  довилося  читати  на  публіку.  Спеціально  підібрав  цикл  "Кульбабиних  поезії".
Вирішив  не  тривожити  воєнну  тематику,  проте  враз  відчув,  що  голос  почало  вести  й  війна  присутня  у  кожному  тексті.  Мене  охопило  відчуття,  неначе  я  вперше  на  сцені.  Я    відчув  себе  малою  дитиною,  яка  вперше  читає  вірш  на  кріслі.  Добре,  що  є  печенько  та  кава,  які  повертають  тебе  до  реальності.

Блок  пост  4
Прийшов  підтримати  херсонців  під  стіни  Львівська  обласна  бібліотека  для  юнацтва  ім.  Романа  Іваничука.  Мав  на  меті  побачити  багатьох  знайомих  письменників  та  літераторів  з  якими  ми  проїхали  сотні  кілометрів  Україною.  Вірші  тут  не  довелося  читати,  але  жест  солідарності,  як  на  мене,  також  має  ціну.  Дякую,  Свєтогоров  Олександр,  за  те,  що  виконав  декілька  пісень  на  мої  слова.  Це  було  дуже  важливо  для  мене.

Блок  пост  5  
Благодійний  вечір  "Майже  літературник"  -  перше  повноцінне  читання  з  глядачами  в  типовому  довоєнному  стані.  Практично  відновився  і  ввійшов  у  свій  стан  спокою.  В  один  момент  відчув  потугу  від  читання.  Мені  навіть  здалося,  що  я  знову  у  поетичному  строю,  але  ні.  Цю  думку  я  поховав  за  скрижалями  недописаних  рядків,  які  поскладав  у  п'ять  блокпостів.  
Висновок:  власне  усі  ці  так  звані  мої  "блокпости"  -  це  намагання  бути  корисним.  При  цьому  це  чергове  балансування  на  лінії  добра  і  зла.  Як  би  не  було  дивно,  саме  зараз  дуже  легко  вловити  інших  й  себе  на  фальші.  Мені  не  хочеться  світити  обличчям,  коли  навколо  війна,  не  хочеться  набивати  рейтинг,  коли  я  розумію,  що  безліч  людей  має  на  це  більше  право,  ніж  я.
Вчергове  кидаю  на  виступах  повідомлення  про  усім  зрозумілі  речі.  
Можливо,  я  знову  роблю  помилки.  Ті  самі  помилки...  Напевно,  саме  зараз,  як  ніколи  потрібно  доносити  українську  ідею  й  не  бути  в  куточку,  але  щось  мене  тримає  на  місці.  Говорить  не  лізти  в  болото.  Просто  робити  маленькі  кроки.  Як  завжди,  ці  кроки  даються  важко.  Боротьба  із  самим  собою  триває.  Намагаюся  не  паразитувати,  а  бути  важливим.

З  повагою,  Богдан  Кухта.
Далі  буде...
15.05.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2022

24-Сонце

Сонце  простягає  до  тебе  своє  проміння,
Цілунком  в  скроню,
Вітається  та  прощається.
Бог  посміхається,
Людина  тішиться.
Одна  мить,
І  всі  рівні  поміж  собою:
Людина  і  Бог,
Бог  і  людина.
Людина  є  Богом,
Бог  став  людиною.
Став  на  мить,  щоб  відчути,
Як  сонце  простягає  до  нього  своє  проміння
І  цілує  в  скроню.

©  Богдан  Кухта
12.10.
2022

Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

[youtube]https://youtu.be/pfki5mJdctM[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2022

23-Вона відправляла листи…

Вона  відправляла  листи  мертвим  поетам
Та  не  спілкувалася  із  живими.
Говорила,  що  там
Їм  добре,
Бо  ми
Про  них  пам'ятаємо.
Ми  любимо  їх,  
Ми  знаємо
Про  них.

-А  хто  згадає  про  мене?

Запускала  конверти
Сизим  голубом.
Підкидувала  його
І  просила  не  повертатись.  

Проте  він  повертався
Кожного  разу,  
Знову  і  знову
Летів  додому.

Але  без  листа,
Без  конверта,
Без  слів,
Без  думок...

Говорила,  що  колись  
Настане  пора
І    хтось  полюбить  її.
Напише  та  прочитає  їй
...Новий  вірш.

Хтось  читав  та  думав:
"Для  чого  декламувати  живим
Мертвим  голосом  з  минулого?"
Хтось  читав  та  не  розумів,
Про  що  вона  
Й  для  кого
Пише  в  невідомість
Мертвою  мовою.

©  Богдан  Кухта
23.09.
2022

Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

[youtube]https://youtu.be/IFpzmXKQkt8[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2022

22-Пам'ять

Вона  казала,  що  залишиться  пам'ять,
Та  я  знав,  що  усе    забудеться,
Мозок  виріже  тривожні  спогади
І  все  з  часом  не  збудеться  .

Бо  ж  у  жорнах  з  думок  перемолиться,
Перекрутиться  в  нові  речення,
Поміняє  первинне  значення,
Подарує  нові  тлумачення  .

Ми  ж  бо  люди  міняємо  істину,
Пишем  нові  рядки  -  пояснення,
Час,  як  змінна  непевна  й  прекрасна,
Потребує  людей,  а  ті  казку:

Що  ми  будем  про  все  пам'ятати,
Не  повторимо  більше  ніколи.
Та  вчергове  нові  уколи,
Нові  ліки,  нові  гематоми.

Я  б  хотів,  як  вона  повірити,
Я  б  хотів,  про  все  пам'ятати.
Але  знову  чергові  втрати,
І  стріляють  нові  солдати

Із  старої  іржавої  зброї,
Проростають  червоні  плями.
Ми  з  тобою  залишимо  пам'ять,
Хай  спочине  у  мирі  із  вами.

19.09.
2022
©  Богдан  Кухта

Підтримати  автора:
4441  1144  2483  1947  -  моно
4149  4999  9060  2763  -  приват

[youtube]https://youtu.be/o09E7rPegkw[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2022

х#й (18+)

На  паркані  написано  х#й,
Я  пройшов  й  відповів  та  пох#й.
Ангел  збоку  сказав:"  Замалюй."
Де  є  чорт?
Чому  він  мовчить  й  ніх#я
не  говорить?!

Чорт  сміявся,  як  мале  дитя
Запитало  у  бабці,  що  це  за  слова.
-Це  онучку  лиш  слово  одне,
І  воно  тебе  хай  не  їб#.

На  паркані  є  й  інші  слова,  
бабцю,
Ну  чого  ти  така  сліпа?

18.08.2022
©  Богдан  Кухта

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2022

001_Малюнки на тілі

Доброго  часу!  Залив  на  простори  інтернету  електронний  варіант  книги  "Малюнки  на  тілі".  
В  книзі  на  вас  чекають:
-  вибрані  авторські  вірші.
-    Qr-коди  із  додатковими  матеріалами.    
 -  тематичні  ілюстрації  від  тату-майстрині  Olya  Yoko  Korobchuk.  
Вдячний:
-  за  верстку  та  дизайн  обкладинки  Дарина  Замойська.
Тим,  кому  не  байдуже:
-  Варіант  для  друку  ви  можете  отримати,  якщо  постукаєте  у  приват.  Вразі,  якщо  таких  дописів  буде  багато,  посилання  розміщу  під  постом.  
-  Буду  вдячний  за  ваші  коментарі  та  зворотний  зв'язок.
-  Наостанок  додам,  що  в  Україні  війна  і  ваші  доброчинні  пожертви  чи  робота  в  ім'я  перемоги  як  ніколи  були  б  доречні.  Саме  таким  і  буде  ваше  "дякую".
Ділюся  із  вами  посиланням  на  електронне  прочитання  -  https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs/_-_-_-1
Всім  доброго  часу!

З  повагою,  Богдан  Кухта
23.07.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2022

Креативний волонтер у Львові

Проїжджаючи  сьогодні  велодоріжкою,  я  помітив  хлопчину  з  синьо-жовтим  стягом.  Пригальмував.  Зупинився.  На  пластиковому  столику  стояла  пляшка  квасу  та  одноразові  стаканчики.  
Згодом  помітив,  що  на  столику  ще  є  коробка  й  імпровізований  банер  з  надписом  «На  ЗСУ».
Зав'язав  розмову.  Запитав  ім'я  цього  юного  козарлюги  та  звідки  ідея?  Як  власне  кошти  потрапляють  до  ЗСУ?  Хлопця  звати  Назар.  Ідея  належить  другові,  а  от  кошти  передає  мамі,  а  та  вже  через  банк  відсилає  на  благодійність.
Доки  ми  говорили,  підійшли  люди  й  придбали  по  стаканчику  квасу.  Хтось  просто  долучився  й  підтримав  малого  купюрою.
Задонатив  і  я  пару  гривень.  Хлопчина  взяв  купюру  та  бережно  поставив  її  у  банку.  
Накрив  кошти  зверху  камінцем,  щоб  не  порозліталися.  
На  мить  здалося,  що  малий  посміхнувся.  
Згадав  фразу,  що  діти  наше  майбутнє.  Затерта  до  дір  фраза  набула  нового  сенсу.  
Враз  зрозумів,  що  розтаю  на  сонці  від  надмірної  кількості  тепла.  Почали  сльозитися  очі.  Списав,  це  на  те,  що  сонячне  проміння  сьогодні  ну  аж  надто  активне.
Сів  на  велосипед  і  поїхав.  
Малий  козак  залишився  на  посту.  Оце  так  лінія  оборони.  З  такими  дітьми  нічого  не  страшно.  
Кожний  на  своєму  місці.
Дякую,  друже  за  службу  (!)
Прикріплюю  відео  для  ознайомлення.
©  Богдан  Кухта
#Львів,  #Україна,  #Війна,  #war,  #волонтер

[youtube]https://youtu.be/15kvLikpBB4[/youtube]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2022