| Сторінки (13/1287): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Запахло в хаті, наче в раю,
Де на покутті рушники,
Де, в них пташки дзвінкі у гаю,
Де, в них і ябка, і грушки.
Усе в однім - краса небесна
І руки мами - хрестик, гладь...
Чудна Мадонна, стежка хресна,
Господь і слуги - світла рать.
Молитва тиха, так ранкова
Освітить день новий життя,
А в нім знов мама загадкова:
У ній - і суть, і каяття.
Клопоче сива коло кухні,
У хустку вплетені роки,
Червоні вишні вип’ють будні,
А в них всі мамині смаки.
Румяне тісто на припічку
І смак ріднесеньких долонь,
Я б цілувала їх всю нічку,
Щоб лиш не згас її вогонь.
Знов смакувала б стиглі вишні
І хліб святий із її рук,
Лише б на мить в роки колишні -
І серце мліє... стук та стук...
(С) Леся Утриско
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813699
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2018
Ступила старість на поріг -
Людьми забута й Богом,
Одна, із тисячі доріг
Розхристана за рогом.
Торкаєш двері, що думки
Повернуть у дитинство,
В загаті вицвілі роки,
У вікнах материнство.
Старі понурі явори
Скрегочуть стоголоссям,
Відлуння сміху дітвори
Заплуталось в волоссі.
В протухлім листі кукуруз,
На чорнім всілім ґанку,
Старезний комин, мов гарбуз
Одягнений в фіранку.
Із снігу й смутку за життям,
За смуглим смаком диму,
За кропивами та гіллям,
Що колихали днину.
Живу та Божу... все було:
І жарт, і радість й смуток,
Все відцвіло, все відплило -
Зібралося все в жмуток.
У жмуток старості й тривог,
У посивілі роки,
Самотність всілась на горбок -
Людські приспала кроки...
О скільки їх, людських доріг?
Домівок у загатах?
В туманах скований поріг
І одинока хата...
(С) Леся Утриско
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813638
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.11.2018
Ці хризантеми! Зовсім не святі,
Але чи грішні, осінь тільки знає.
Такі чудні, живуть у чистім сні-
У тім житті, де листопад ступає.
Кохає їх, колише на дощах,
Висушує вітрами з оксамиту.
Чи їх гріхи, чи святість у світах -
Їх чистота, красою оповита.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813540
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2018
Знов плачуть сиві матері,
Знов небо почорніло,
Страшна дорога - у імлі:
Згоріло! Чом згоріло?
Уп‘ялась куля в білий хрест,
Роздерла кволі груди,
Лиш болем вилитий протест
І поцілунок в губи.
Смертельний, дикий, льодяний,
Обвітрений журбою,
У небі хрест твій, кам’яний,
Заквітчаний бідою.
Без змісту стало все довкіль:
Чи день, чи ніч - облуда,
Збудилась смерть з своїх похміль,
Як камінь серце... груда.
Як пережити ті хрести?
Як вічності молитись?
Яким шляхом, о Боже, йти?
І як із цим миритись?
(С) Леся Утриско
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813453
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.11.2018
Дарована Богом, оспівана в пісні,
Сумна та весела - в ній гомін дібров,
В ній спів солов’я, і ромашки в ній пізні,
У ній, в буревіях, по житті я пройшов.
Топтали по ній - та вона воскресала,
Із тисячі інших - вона лиш моя,
Вона ж бо мій меч, моє сонячне рало,
Вона, по житті - моя ніжна зоря.
Лелека на крилах підніме до неба
І гомін, і дзвін, і колисаний гай...
Це МОВА моя! Хіба іншої треба?
МОЯ! - найсвятіша, принесе мені рай...
Їй бо зради нема... ну і бути не може,
В ній мій рід і мій дім, і все моє буття,
Мову рідну мою збережи мені, Боже!
Це мій скарб, це мій світ і це моє життя...
(С) Леся Утриско
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813325
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.11.2018
Як то файно юш в селі - кожен день новини,
Як не маємо поминки, то маєм хрестини.
Якось було вісілє, нині новосілля...
Йду но скоро юш на грядку, наламаю зілля.
Ольга хату закінчила - хлоп є в Гамериці,
Хоч сі нині я зберу у новій спідниці.
Взулам сі в старі гумаки, мешта у торбину,
І тихонько з своїм Стефцьом пішла на гостину.
Перед брамов поміняла гумаки на мешта
І духами м сі скропила, які мала- решта.
Всьо було таке шикарне, жи м сі занезнала:
Їсти, пити, говорити- вся хата тріщала.
Юш подали всім вечерю- голубці з грибами,
Захотіла м до виходку... до псячоі мами.
На дворі не має точно, то десь видно в хаті,
Встала м тихо юш з за столу і пішла шукати.
Знайшла... вочи відпираю - та то шо такенне?
Ніби сральник, ніби трон- таке всьо змощене.
Би м вночи не йшла до стайні, то ставлю відерко,
А у Ольги фальбанки і зверху люстерко.
Так їм міцно приглідала, як на трон той сісти,
Та м страху чогось дістала, жи можу не злізти.
Вийшла м скоро з того місця, двері всі заперла,
Ну а далі, шо робити?.. А би м тут не вмерла.
Дома своє, дуже рідне- стайні та виходок,
То найліпший в світі, люди, у селі доробок.
Зуби м міцно закусила - би ніц не сказати...
Як поридна господиня, понесу до хати.
(С) Леся Утриско
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813134
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 09.11.2018
Вже м казала- буду гречна - ніц юш не напишу,
Тілько м вочи пролупила... та як я то лишу?
Вокуляри вже на носі, лізу до Фейсбуку -
Хоч бери тай відотни ту паскудну руку.
Стефцьо зрані сі вдігнув, тай пішов до ліса,
А я скоро до пудевка... ну то всьо до біса.
І но би я не забула овочі в духовці -
Має Стефцьо мій дієту, болит го у боці.
Так му дохтор приписав, мусит похудати,
Жиру має забагато, то мусит скидати.
Так їм ладно поскладала то всьо на бритванці
І заглянула в Фейсбук, шо нового вранці.
Скілько м була у тім ділі ніц не памітаю,
Тілько нині по обіді полечу до раю.
Чую запах якийсь дивний із кухні пакує:
- Боже милий, шось горит... ми Стефцьо владує.
Тамтой тиждень ми згоріла курка у духовці,
То м просиділа пів дня у старезній бочці.
Як мі Стефцьо мій знайшов, цілував ми руки:
- За шо Касю, моя люба, терплю такі муки?
Шо ти кажеш, солодонький, то моя провина?
Знаєш, Стефцю, кожна жінка, як мала дитина.
Добре, Стефцю, ти тут стій, я йду до півниці,
Зараз всьо ти пририхтую, як та чарівниці.
Знов фасолі навиймала, моркви накришила,
Кабаків утнула трохи, капустов прикрила.
І волійков помастила, а би не засохло,
Лиш в духовку знову пхнула,
І в Фейсбук... бо здохну.
Штири рази всьо кришила, а воно горіло,
Руки терпли, ноги тліли і серце ми мліло.
Не гризисі любий Стефцю, завтра юш капуста,
Ну а нині свіжі єйці і та шинка, тлуста.
Боже, Касю юш не годен стілько єйці їсти,
Скоро вилізу на тебе і не зможу злізти.
Боже... страх ми такий взяв, би м уже не ладна,
Раз юш діло так пішло, то юш справа склАдна.
Би мі Стефцьо не вдусив, як восени муху,
Юш від завтра сі відключу від того Фейсбуку...
(С) Леся Утриско
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813133
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 08.11.2018
Нині йдем на вісілє- запросила Ганка,
Поведе до шлюбу нині старшого- Іванка.
Файний хлопець, роботящий... та дівок юш любит
І міняє як шкарпетки, за кожну сі чубит.
То якась го юш взіла у свої тенета -
Каже Гані, жи знайшов в сіті інтернета.
По святковому сі вбрали, як на той Великдень,
Гроші були у конверті, коло брами лигли.
Пекучої, як холєра... шинков закусили,
І чекали молодєт... би щасливо жили.
До автобуса сі всіли - їхати до Львова,
Як їм глянула на Ганку... не була здорова.
Така була, як землиці, зчорніла на вуголь,
Ну а Місько, як той глупий, сплітав гуглі - муглі.
З хати вийшла наречена - ми щелепа впала,
Навіть та, жи сі тримала, зубами скакала.
Цицьки мала такі довгі, по самі коліна,
То юш щисті маєш Ганю, жде ті юш руїна.
Скілько треба полотна, би то всьо підняти,
Але мушу юш сусіді, тай шось підказати.
Най в аптеци купит марлі, тай підніме клуби
І цицьки також підвєже, як небожці зуби.
На руці си приліпило якусь дивну птицю,
Де ж ти, хлопче, си знайшов такую жар- птицю?
Так смиренно юш стояв, як на ешафоті,
Ні словечка не повів, як жаба в болоті.
І но сильно румигав, скули му скакали,
Видно всьо позабував... в горич го кидало.
То білів, як той папір, то горів вогниськом,
Чи не міг си юш знайти зграбніше дівчисько?
На дворі тиснув мороз і снігом кидало,
А воно стояло голе, як би сі шось стало.
Та накиньте на ню ковдру... круп‘яного міха,
Бо, як кости си застудит- буде вам потіха.
Буде вами замітала, як мітлов подвір’я -
От такий вам інтернет і таке повір’я...
(С) Леся Утриско
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812988
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 07.11.2018
Такі дивні юш часи у світі настали -
В каждій хаті інтернет, дроти повтикали.
Зять мій тоже протігнув, аби не відстати,
Так у нім юш засідає, жи не годен спати.
Іден день го попросила, най і нам покаже,
Шо за шляк го там тримає... то тримай сі враже.
Ідно відіо включив, а там старі клячі,
Шашлики, музики, танці... ото вже ледачі.
Подивила м сі спокійно, тай пішла до ліжка,
Завтра зятю, до обіду, поставлю кілішка.
Так зробила, як сказала, зєть витріщив вочи...
Зразу спитав підозріло, шо я в нього хочу.
- Хочу зєтю, як в тім кіні, вийти на поляну,
Возьму з собов коліжанок й сусідку Оксану.
Зєть причепа зладував, помив, бо від гною,
Повсідалисі баби, одна за одною.
Рушив трактор із подвір’я, димок як з виндзарні,
Всі дівчита, як ті квітки, такі собі гарні.
Заїхали по - під ліс, далі всьо заглохло,
Кругом таке болотє, аж в роті засохло.
Каже зєть: - Вйо, вилазіт, бо трактор буксує,
А баби , як ті ворони, ніхто го не чує.
Відчипив причеп хлопчисько, тай драпа додому
І про то ніц не сказав... не сказав нікому.
Як зачало сі змеркати, ми сі впамітали,
Так сі страху з мо наїли, мало сі не всрали.
Як додому сі дістати, гумаки в стодолі,
Мешта тихо поздиймали... зимно, ноги голі.
Так мо висиділи круто два дні і дві ночи,
Всьо потерпло, посиніло, вилазили вочи.
А на третий день в кишени знайшла телефона:
- Де ж я була, Боже, скорше? Облізла ворона.
Батареї не було, всьо сі розрядило,
Зачекай но зятю любий, натру я ти рило.
Розшукали нас хлопи, зачали тігнути,
Ноги мої так ми спухли, не могла м сі взути.
Як з причепа ми стігнули, ніц не памітаю...
- За кого ж ти сі віддала, Галю моя Галю?
(С) Леся Утриско
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812893
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 07.11.2018
Затягнули тумани над світом свої хоругви,
Вишивають і хрестиком й гладдю спітнілі смереки,
Доторкають у небі роділі - вагітні хмарки,
Завивають у листя дорогу сумного лелеки.
Аби тепло було, щоб весною її віднайшов,
Над смереками крила розправив зомлілі, смиренні,
Нині білий туман по смеречих верхівках пройшов,
Як осінній господар, оглядини робить щоденні.
(С) Леся Утриско
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812794
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2018
...не бійся колючок... не бійся... після болю завжди просвітлення... душі й надій... вибирай, що бажаєш?... колючки, чи
Петро Кухарчук
.........................................................
Доторкнися...то солодкий біль
А чи біль? В нім невинна рана
Ну а може полинова сіль
То не сіль, то твоя кохана.
Потерпи, цю жагучу мить
Насолоди, а може болю
Все мине, в тім душа щемить
Ти надію пусти на волю.
Пам'ятай ті, святі пелюстки
Вибирай, що душа бажає
Ніжний цвіт чи сумні колючки
Просвіти всі стежки до раю...
... а вранці вона була сердита, одягнулася в туман і не віталася... лише з появою сонечка розкрила свої пелюсточки віри й надії... правда?
Петро Кухарчук
...........................................................
Напрочуд так красива, та сумна
У промені тягнулася до неба
Вона єдина, лиш вона, одна
Торкнула серця... іншого не треба.
Я сум твій стру, я змию все дощем
Я промінці зберу тобі в намисто
Он сходить сонце, забере твій щем...
Вкладе надію й віру твою, чисту.
А правда, що туман - це не твоє?
Залиш його, як залишають горе
Омийся сонцем, он воно встає
Пірни у нього, наче в чисте море...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2018
Зустрілись літо, осінь та зима
Ділити світ намислили сьогодні
Тепло ховали в закутки...катьма
І напували береги безводні.
Просилось літо квіти зберегти
Одну лиш мить залишитись собою
Та осінь помагала в далеч йти
В тім прямувала впевнено ходою.
Горіла жити, мріяла цвісти
Обжинки плела тихо над водою
Десь відпочити мріяла лягти
Прикритись пір'ям, сяйвом, пеленою.
Та наздогнала панна з синяви
Обута в черевички з криг та льоду
Все загорнула в вицвілі сніги
В холодний міх зібрала всю природу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812467
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2018
Скільки ще сліз призначено тобі?
Скільки ще болю треба пережити?
Скільки ще крові втратиш на землі?
Аби воскреснути, мій Краю - в мирі жити.
Скільки століть винищують твій рід,
Скільки років заброди душу ріжуть,
А ти живеш, лишаєш добрий слід,
Хоча розятрено знов рану тобі свіжу.
Скільки вини скажіть, прокляті зайди?
В мого народу... змученого жити,
Скільки дітей візьме, скажіть, ще рай той,
Аби народ мій, ви, могли любити?
На що питаю? Вам не зрозуміти:
Ні горя, ні розпуки, а ні болю,
Вам в Бога ввірити, хоч жменьку захотіти -
Пустіть, мов птаху, мій народ на волю...
(С) Леся Утриско
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812454
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.11.2018
Присіла осінь знову на узбіччі -
На тім узбіччі, що з усіх узбіч,
Зітхала тихо, мерегтіли свічі
І молитви читала всіх сторіч.
За всіх убогих, нині убієнних,
За душі праведні - що в Бозі упокій,
За всіх невинних, за усіх смиренних...
І квіти викладала в дивний стрій.
Що більше принести, та чим розрадить?
Чим душу напоїти, чим спасти?
Молитвою могла лишень зарадить,
І листопадом впасти між хрести.
Що більше треба їм? Лиш вічний спокій,
Де смутку жменя, де гірка сльоза.
Лелеками злетіли у свій вирій -
У вирій сну, де втихла вже гроза.
Лети, молитво, в той, блаженний вирій,
Всі душі освіти - добром напій,
Сьогодні осінь у своїм поклоні, щирім,
Вкладає квіти та свічки у дивний стрій.
(С) Леся Утриско
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812135
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.11.2018
Я закохалась, Боже, в ці дощі -
Омиють душу, що дитя в хрещенні,
Небесні ризи, виткані плащі
І спів, і грім - такі одноіменні.
Я одягнулась в цю, холодну осінь,
А може в іншу... Господи! Не знаю,
Терпке горіння від краси відносин,
В дощах її, немов би воскресаю.
Пожовклі зливи, переливи сосен...
А може це, все видумане мною,
Я закохалась, Господи, в цю
осінь,
Я б огорнула в ній все пелиною.
(С) Леся Утриско
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811922
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2018
А я із вітром нині розмовляла:
Збентежений, розгублено моргав,
Під ручку з ним по вулицях гуляла,
Під парасолькою теплом мене обняв.
Нам хлюпав дощ, зашпортано всміхався,
Під ноги падав, лестився, як міг,
Із ранком нашим, хмурившись, кохався
І забувався, про можливий його гріх.
Щось говорив, у чімсь нам зізнавався
І ревнував чужі й мої вітри,
В долонях просині для мене маскувався,
Бо лиш зі мною в осінь хтів іти.
(С) Леся Утриско
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811901
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2018
Так хочу спити осінь цю до дна:
Купатись листям в хвилях оксамиту,
У літі бабинім зостатися одна,
Хреститись квітом - божим її квітом.
Так хочу спити осінь цю до дна:
Згубитись в ній, як в музиці -октави,
Іх виграє вона - вона одна,
Вона одна одягне в шати слави.
Так хочу спити осінь цю до дна:
В ній захмеліти, як хмеліє море,
Так квітнути, як хоче лиш вона,
У ній радіти, заманивши в гори.
Так хочу спити осінь цю до дна...
(С) Леся Утриско
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811550
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.10.2018
Тулилось небо до землі,
А в нім стогнали зорі,
Душа горіла у імлі,
Хололи руки кволі.
Притих у них солодкий сон
І свічечка зомліла,
Життя, поставлене на кон,
Сльозою мерегтіло.
Летіло птахою ув вись,
За Божі небокраї,
Де біль і смуток, наче рись,
Зависли в тому раї.
Де сива мати - сирота,
Сльозами миє долю,
Дружина мліє молода...
Могила свіжа в полю.
Та чом ти, доленько, така?
Заквітчана свічками?
Сумна година хлопчака
На руки впаде мамі.
Він син її... іі дитя -
Маленький чи дорослий.
Молитва лине в забуття,
Де матінка голосить.
Твоя рідненька, в сивині,
Кричить від божевілля,
А ти зостався в вічнім сні,
Де смерть в своїм дозвіллі.
О осінь, осінь - смуток дня:
Сумні тумани, верби.
Чом, смерте, всілась на коня?
Хрести, вінок із терня...
(С) Леся Утриско
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811514
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.10.2018
Закликала мі нині Зоська на якусь гостину,
Каже, жи зустріла нині рідненьку кровину.
Пару літ дівча пахало в земли італійській,
Заробляло копійчину на роботі звірскій.
Зібралам сі в нову блюзку і мешта святкові,
Аби м файно виглідала, як пани у Львові.
Зоська фуршет заложила коло свої брами,
Бутель тисне з самогонков, тримає ногами.
Назбирала пів села і цілу родину,
Так столи сі юш вгинали, як в добру годину.
Вийшла Галька... ноги довгі, перстені, помада...
В чужині сі так змінила -то для Гринька зрада.
Каже- Гринька юш не хоче, має італійця,
Той богатий, має грошей тай по самі вінця.
Цілу нічку повідала, як файно в чужині -
Дай ти Боже, моя Зосько, тай твоїй дитині.
А на рано сповістила жи має пакунок,
Від тутого італійця шикарний дарунок.
І но просив би відкрила, як юш буде дома,
То дотримала до нині... яка ж бо то втома.
Винесла туто пудевко, шикарно вдягнене
І го сіла відкривати як раз коло мене.
Так юш було спаковане, жи ми стало жалко:
Всьо в кукардах і сердечках... ой Галюню- Галко.
Відкрила го... дих заперло, папір розвиває
І з розгону побіліла, писок не змикає.
Я, як глянула в пудевко! Маленька шухляда?
А то банька квадратова, а в ній мармуляда.
Три листки внизу лежали списаного лИста,
Галька так сі милувала, як від трутки глИста.
Юш не знала, як го взяти, тай звідки читати,
Мови знала штири слова, бо не лізло п’яте.
Зосьці тоже передав... лиш менше пудевко,
Мармуляда була менша і лежало терко.
Шо на нім юш можна втерти- ні бурак, ні моркву -
Не сміла м сі реготати, думала м жи здохну.
Ганку ікавка напала, Ольга сі хрестила,
Ну а Галька з тої злости, як на зорі вила.
То подарки с те дістали від того йталійця,
Хочеш плач, а хочеш падай, а бо гірко смійся.
Ой ти, глупий італійцю, та даруй перстЕні,
Подивисі до півниці, скілько в нас варенІ...
(С) Леся Утриско
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811428
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 26.10.2018
Присіла осінь на горбку,
Мочила ноги у ставку,
Кольори вішала на жердку
І милувалась у люстерку.
Хмеліла смаком медовухи,
Щось шепотіла всім на вухо,
Сміялась сонцю - мерегтіла,
У трави падала, як хтіла.
Була собі така, чудна,
Весела була та сумна,
Дощами сипала, мов маком
І цілувалась з свіжим злаком.
Грибів у кошику ховала,
У вербах відчай колихала
І червоніла, мов дівчисько,
Тулилась з дубом близько, близько.
Впадала в сон, у чари ночі,
В ній цілувала тихо очі,
Торкала холодом, мов терком,
Дивилась в воду, як в люстерко...
(С) Леся Утриско
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811247
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2018
Нині світ такий настав, жи всі в інтернеті:
У Фейсбуці всі сидят, ставліт всі портрети.
Хто який, як сі ю вдав, як го юш зробили,
То такого на той світ родичі вродили.
І но Стефко до роботи... лізу до пудевка,
Всьо включаю я у сіть, відкриваю дверка.
Вчора Зоська приходила - тута всьо юш знає,
Стара діва, трохи сива... кавалєра має.
Зачала ми повідати історію свою:
Каже - жи їх в інтернеті, як на купі гною.
До вибОру, до кольОру- як гною на купі,
А я маю свого Стефка, а їх маю в дупі.
Але просят хлопи в друзі... ріжні генерали:
А де ваші є баби? Чого сі так всрали?
Іден день якесь прийшло без ідноі знимки,
Я го стала блокувати, а вно чось не зникне.
Написала му листа, шо від мене хоче?
А вно квіти висилає, свічки серед ночи.
Пише жи сі му я «нравлю», жи мі дуже хоче,
День і ніч би сі дивив в мої карі очі.
Жи красівий, сексапільний, з усім причандальом
І жи буду коло нього юш великов кральов.
Я му кажу: - Вишли знимку, най ті з обсервую...
Зачекай но, вражий сину, я ті нагодую.
Вислало... мало м не вслабла, дих ми так заперло -
Як по світі воно ходит, жи іще не вмерло.
Наче хлоп... а наче жаба, чи якась холєра,
Та мій Стефко проти нього годить сі на мера.
Хоч три кляси закінчив і три коридори,
Господарка вся при нім, ще щоночи воре.
Так їм скоро виключала то своє пудевко,
Би сі спритало з очей туто страшне терко.
Наші хлопи, як соколи - рівних їм немає,
Як не зворе юш глибоко, то бодай скопає...
(С) Леся Утриско
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811086
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 23.10.2018
Бачиш, мамо, знов летять журавлі,
У твою недоспівану осінь,
Не торкають крильми до землі,
Лиш тобою заквітчують просинь.
Чуєш, мамо, знов стигнуть дощі
І падуть на твоі, люба, ранки,
Припаду я до тої землі,
Де твої багряніли світанки.
Глянь у даль, де зоріє вже мить,
З висоти журавлиного злету,
У обіймах, хай душа защемить
І сльоза доторкає сонету.
(С) Леся Утриско
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811014
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.10.2018
Заходь у сни, лишень постукай тихо,
В них віднайдеш і радість, і печаль,
Усе життя відкриється, мов вихор -
Картина з осені... і гавань, і причал.
І ти у ній - нескорено жаданий,
Торкаєш неба - птахою ув вись,
Опалий лист, в пустелі вітром гнаний,
В життя пустелі - навіжена рись.
Осінній вітер, що туманом диха,
Кумедний фільм, де в нім кінця нема.
Заходь у сни, лишень постукай тихо
І не дозволь, щоб втрутилась зима.
(С) Леся Утриско
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810909
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2018
Ми стояли з тобою під зливою літніх дощів,
Запліталися коси, мов крила вродливих берізок,
Тільки вітер щось тихо писав і на ґвалт шепотів,
Забираючись дико у схронку зосталих валізок.
За вагоном вагон - попелище туманних думок,
Поміж дощ так схвильовано марив останній світанок,
Знову даль, поїзд снів і прощальний шалений димок,
І моє - «Прощавай», і здивований, збуджений ранок.
Відізветься нам день у едемі загублених мрій,
Поцілунком останнім згорить недопите кохання,
Поїзд наших зізнань, у розлуки, зануриться стрій,
Вип’є тисячі рік, що дощами омиють прощання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810461
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2018
Загорнула Осінь світ в руді пеленки,
Холодом торкає клени й явори,
Лиш теплА, калина, заховала жменьку,
У червоний колір шиє корогви.
Хай би лиш червоний... чорного не треба,
Бо дощі розщеплять холод та журу,
Прокричить журавка спогади у небі,
Вистелить дорогу, зранену... живу.
Ту живу стежину у батьківську хату,
У розлогі клени, у старі дуби -
Топче Осінь стигла у долині м’яту,
Вишиває рясно свої корогви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810212
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2018
Відправив ми Стефко мій до чужого світа,
Привезли мі до Мадриду майже серед літа.
Кума щиро мі зустріла, ладно мі прибрала,
І з собов до ресторану відразу забрала.
Всьо таке юш було панське - і їсти, і пити,
Так ми сі захтіло знов по новому жити.
КанапкИ були всілякі, ковбаса та шинка,
Пляцки терті із грибами, пироги, маслєнка.
Фуршет пишний заложили: воселедець, сало,
Єйці тоже були з хроном, наливок хватало.
Шось ми влєли таке, біле- думала сивуха,
Вочи виперло, як баньки... а то Хреновуха.
Так язик ми здервенів - ні буркну ні белькну,
Навіть силов не візьму, не відкрию пельку.
Так сі здало - як небожці, заклинили зуби,
Крок не зроблю... дерев’яна - відказали клуби.
Здерев‘яніла ціла, як хрін на городі,
Але тіло ше гориче, ще жива я вроді.
Памітаю, жи м ікала, водов запивала,
Ну а потім в мікрофон щось їм повідала.
Шось їм плела і за Стефка, і за його маму,
Ту м трубу не відпускала до самого рана.
Знимок так ми наробили, як якійсь моделі
І шикарно, потихонько додому завели.
Таке в життю раз буває- наливка із хроном,
Така я собі - чарівна... Каська з мікрофоном...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810129
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 15.10.2018
Ти поклич - я прийду,
Як приходять крилаті світанки,
Знов у щасті зійду,
Залишивши любові останки.
Ти поклич... Озовусь,
У коханні лебідкою стану,
Тільки прошу - не змусь...
У пекучій сльозині розтану.
Ти поклич... крикне сич,
Прокричить в небеса, мов востаннє,
Впаде сон, наче принц -
У кохання... спізніле кохання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2018
Сергій Дронов, Роман Магас, Олеся Бакланова. 10 жовтня вони загинули. Троє. Під час захисту нас із вами. Вічна пам'ять і слава Героям України.
Білі Янголи у небі - біль та жаль:
Що тобі ще треба, кате? Запитай...
Запитає сива мати та дитя...
Білі Янголи у небі... Небуття.
Сіє сльози, линуть грози - дика мить,
Юність, Боже, чого юність? Ох, щемить...
Смерте проклята, скажи - де ти взялась?
Що у Юність, чисту Юність, так вп‘ялась?
Дикий світ мовчить, розгулює орда,
В небо душенька забралась, молода,
Білі Янголи у небі - біль та жаль:
Що тобі ще треба, кате? Запитай...
(с) Леся Утриско
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809868
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.10.2018
Чи ми оглухли, чи осліпли?
Чи розум втратили давно?
Стежки ж бо наші дико згіркли,
А нам від цього все одно.
Дітей хоронимо... невинних,
Байдужість мізки поїда,
Плюють на нас в законах чинних,
У душу вїлася орда.
Горить невинно стиглий колос,
Горить земля серед степів,
А з неба лине Божий голос -
Молебень лине за синів.
Нема ні Долі, а ні Волі...
Лукавий душу в зашморг вдів,
Хрести цвітуть садами в полі,
В сльозах сиріт та сивих вдів.
У божевіллі скиглить мати:
Ні пари з уст, а ні слівця...
Лукавий світ не хоче знати
Законів нашого Творця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809734
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.10.2018
Плакав янгол на білих колінах,
Де не дихала юна душа,
Бив крильми по кровавих руїнах,
Плів вінець із дощу й спориша.
Щось кричав у розхристане небо,
І моливсь над сльозами свічок:
- Не іди, бо тобі ще не треба,
Ти весна й ще не стиглий бузок.
Плаче небо в осінній зажурі,
Листопад затамовує крок,
Сірі дні у поклоні, похмурі -
Відлетіло життя до зірок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809542
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.10.2018
Пам`яті Героя Небесної Сотні- Володимира Жеребного, в день уродин
Відцвіло в чистім полі жито:
- Синку мій! Та тобі б лиш жити,
Клята куля розбила мрії,
Твоя мальва цвіте на подвір’ї.
Твоя мальва, синочку, квітка,
Ой не рипне тобою хвіртка,
На поріг лиш душа присяде,
Тільки в спогаді маю розраду.
Я б журавкою нині в небо,
Пригорнутись щоб мить до тебе,
Одну мить із тобою бути
І забути, весь біль забути.
Лину птахою тихо, тихо,
Серце стисло від болю дико,
Відцвіло в чистім полі жито,
- Синку мій! Та тобі б лиш жити...
(С) Леся Утриско
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809415
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.10.2018
Ця жінка так схожа на осінь:
Дозріла, засмагла, жагуча,
Весняна, в очах її, просинь,
Що літом цвіте, неминучим.
Ця жінка так схожа на осінь -
Багряну, у пестощах зливи,
Чуття забаглілих творінь -
Жагучої помсти мотиви.
Ця жінка так схожа на осінь:
Шматок сивини у волоссі,
Та смутку нема в ній зовсім,
Буяє весна в відголоссі.
Ця жінка так схожа на осінь -
В ній теплими марить дощами,
Де проліски на морозі
Любов вистеляють стежками.
Ця жінка так схожа на осінь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809048
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2018
Кажуть - осінь така сумна
Падолистом, гіркими вітрами,
Що й душі у неї нема,
І лиш сипе собі дощами.
Кажуть - в осені очі стиглі
В хризантемах та жоржинах,
В ній похмурі живуть покрівлі,
В ній плющі не цвітуть на тинах.
А ви в душу її загляньте:
Скільки ніжності та добра,
Скільки “Баха” та скільки “Вівальді”,
Пекторалі, та скільки тепла.
А ви в очі її загляньте:
Скільки блиску, задуманих мрій,
Ви красу її лиш не зрадьте -
В ній і стиль, і модерний стрій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808880
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.10.2018
Не буває багато осені,
Як і літа, з очима синіми,
Загорілась рудими косами
І піснями у небі гусиними.
Не буває багато холоду,
Як і спеки - гучної, вільної,
Напивається небо голоду,
Зливи дикої, божевільної.
Не буває багато сутінку,
Ні веселок, у ранніх закутках,
А ні зоряного, в ніч, грабунку,
Ні роси, у достиглих паростках.
Не буває багато осені,
Не буває багато холоду,
Загорілась рудими косами -
Напивається небо голоду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808646
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2018
Навчи мене літати, божий птаху,
Навчи любити, вірити та жити,
Коли потреба - душу щоб на плаху,
Коли незгода - інших щоб навчити.
Навчи боротись, за своє стояти,
Навчи, щоб сльози тільки від кохання,
Навчи добра - у болю щоб прощати,
Щоб правдою горіти в покаянні.
Навчи, благаю, нести хрест та смуток,
Навчи, в смиренні, біль увесь приймати,
Навчи у правді бути - без облуди,
Навчи, за сльози, ворогів прощати.
Навчи вдихати мир, навчи любити,
Навчи літати так, аби горіти,
Навчи любити світ, у ньому жити,
Аби з тобою в небесах летіти.
Навчи мене літати, божий птаху.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808583
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.10.2018
Шось вам нині юш розкажу, щом їм сотворила:
Так летіла, як той льотчик, чуть землю не рила.
Стала м скоро до роботи, зіла м си сніданє,
Писок мила певно мало, жи м падала зрані.
Шось ми видно пороблЕно, як якась зараза-
Мала м вочи, як бульки - шкла з противогаза.
Гепла м нагло до землі, як той міх з половов,
Відключила м сі від всього- не моргнула бровов.
Полижала трохи смирно, розплющила вочи,
Думала жи я ще сплю, жи то серед ночи.
Шось пищало наді мнов і шось дуже вило,
Уявила м смерть з косов і колючі вила.
А то "Скора"прилетіла, мацали всі кости
І у горло заглідали, як би м зіла вости.
Десь мі везли, потім несли, так мнов торочили,
Жим забула, де я є... опускали сили.
Каже Стефко: - "Моя люба, та ти у больници-
Розгаратане коліно, синяк на гузици".
Кажу: - "Зеркало неси, най сі зоглядаю
Бо коліно, то фігня... який писок маю?"
Писок, люди, був цілий- но білий, як крейда:
- Добре, Боже, жи м жива... досрочно не вмерла.
Тиск, як в дівки, і пульс тоже - то ще буду жити,
Тілько більше юш ніколи не буду спішити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808307
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 30.09.2018
А ми ровесники з тобою-
Що в небі жменька журавлів
А ми ровесники з тобою-
В осіннім світі день зомлів.
А ми ровесники з тобою
Осіннє згарисько... дотла
А ми ровесники з тобою
Цей світлий день і ця імла.
А ми ровесники з тобою
Років земних жагуча мить
Де ми ровесники з тобою
І цього вже не зупинить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807909
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.09.2018
Он знову осені шматок
Присів у світлий поїзд
У пекторалях пелюсток
У стиглім листі... кволім.
Несе удаль печаль та сум
Дуель напише вітром
Знов на пероні зніме "бум"
Нічним нап'ється світлом.
У сумку кине стиглий дощ
У сито - прохолоди
І оберемком кине хвощ
На пожовтілі сходи.
Приляже трохи відпочить
В купейному вагоні
Щоб зранку небо сторожить
Де хмари, наче коні.
Снуються в гіллі горілиць
Біжать кудись без спину
Мов дивні коси молодиць
Торкають сміхом тину.
Туманом витканий димок
Прикриє жовте гілля
Шматочок осені думок
Гуля своє весілля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807850
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2018
Запуталась у всьому - де осінь, де зима
В душевну впала втому, нічого в ній нема
Занурилась у будні, де все таке, рябе
Присіла коло студні - о Боже! Де я? Де?
Цвіте чарівна осінь, вкладає кольори:
- Не клич пекучий холод, зостанься ще- не йди
Мені б іще з тобою у вальсі танцювать
І холод, наче гомін, у сквері зустрічать
Шукати з ним октави, сміятись залюбки
У жартах цілуватись, з дощу плести бульки
Їх сипати кошами у трави, ще пянкі
Де ніжаться до неба мої грушки, гливкі
І втому тамувати закоханим снопом
І ранок зустрічати в жоржинах, під вікном
І жити, знову жити у цій земній красі
Щоб тільки не втомитись у божевільнім сні
Прийде - незабариться, всміхнеться де- не- де
Невже це знову осінь... О Боже! Де я? Де?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807326
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.09.2018
Мала м якось з своїм Стефком таку суперечку,
Жи коханку юш не знайде і не скоче в гречку,
Зуби му повипадали тай сі покришили -
Половину виривали а другу зішили.
Лижит тихо на дивані через трубку смокче:
Кашу, воду, зупу терту - дихати не може.
Відійшов від того всього, трохи сі обпірив,
Дві щелепи му всадили - сам собі не вірив.
Повернувсі до села... йде тай сі регоче -
Видно всі вже трийціть два, змикати не хоче.
Ввечир сіли до вечері, зладила м "тєфтєлі"-
Так їв Стефко, жи му зуби впали до тарелі.
Кажу: - Хлопе, то не діло, то треба ліпити,
А він зблід, як то вапно - юш не хоче жити.
- Завтра підеш до аптеки, купити "Корегу"-
В мене вочи, як баньки - до чого то треба.
Каже клей такий, зубатий- ліпиш і тримає,
А чого його, мій Стефку, та аптека має?
Клеї всі, коханий Стефцю, має Супермаркет-
Завтра куплю, най юш буде... не будеш шкварчати.
Написала, як сі зве - не хоче китайський,
Му корейський подавай, а може швейцарський.
Клей купила, привезла, зуби заліпила...
Стефцьо змовк- не їст, не п'є, мовчит як могила.
Їч, мій Стефку, бо юш зуби не впадут ніколи,
Бо м купила "Супер - Клей", жи клеїт підкови.
Кожен день сі мучив дуже, не міг зуби зняти-
Я не знала шо робити, чи втікати з хати.
Червонів і зеленів, синів як той пупец,
Бо щелепи цілий місяць ніяк не відлупит.
Відлупили му дохтори, протези зламали:
Стефцьо далі мій беззубий - от такі то справи...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806369
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 12.09.2018
Осінь тихо так прийшла, жи не знаю звідки
Слякоть зіла пів села, не дійти до фіртки.
А чи дощ, а може мжичка - кожен бульбу риє
Би не змокла, не зчорніла - бо цівком зігниє.
Ми з кумов збирали так, жи сі чуть не всрали
Кум зі Стефком так ворали, як би юш вмирали.
Як не нині, то юш завтра - востатна година
Збирай бульбу, дурна бабо, як тута скотина.
Позбирали всю у нас, а потім у кума
Мій хребет до ночи був, як мнігонька гума.
Викрутаси вигинав, як тутой на сцені
Якийсь час ми сі здало, жи лізе із мене.
Правда я го осідлала, підвізала плахтов
Потім Стефко ми натре тов пекучов мастев.
Повечеряли, попили, трохи відпочили
І обидві із кумов всі думки зложили.
Каже кума: - Може Касю дівчатник згадаєм
Трохи наших любих хлопців за бульбу скараєм.
Без проблем, моя кумасю, запросим ще Зоську
І Мариську з під долини, з під ліса Ориську.
У суботу поставали, всьо пообходили
У ванєнці сі помили, смальцьом сі мастили
Би нас сонце не спалило, від дощу не змокти
Бо юш потім кости крутіт, а найбільше локті.
Губи м си підмалювала, бабету скрутила
Така м люди ще нічого, жи би м довго жила.
Кажу Стефку: - Не дзвони, не смій турбувати,
Тілько двері не закрий бо прийду до хати.
Так мо файно святкували, збігала година
А за нев не знаю як збігла також днина.
Скілько часу то тривало- поняття не маю
Тілько взєла м теліфон, тихо заглідаю.
А там Стефко з есемесков, сльози по підлозі
Цілий тиждень, як стовпок, стоїт на дорозі.
- Так страху сі вже наїв, жи м мало не вмер:
- Коли Касю будеш дома? Нині юш четвер?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806279
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 11.09.2018
Задощило, нахмурилось небо,
Ніби хтось образив у словах,
Щось же хоче, і щось йому треба...
І зависли хмарки в чудесах.
Глянеш вгору - сміються кудлаті...
У баранчиках вовна прудка,
А придивишся - струки строкаті...
Фасолиня й фасолька гливка.
Заплелися на пагорбах неба,
Похмелились осіннім дощем,
Так їм добре, і так вже їм треба
Без тепла всім залишити щем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805907
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.09.2018
Сонечко,
що загинуло за нас 1 вересня...
Дмитро Урбанський, 20 років...
Спи спокійно, хлопчику...
Мамо, рідна моя, розбуди солов'ї,
Проведуть хай в останню дорогу,
І моїх журавлів, хай струть сльози твої,
Вже душа поєдналася з Богом.
Бачиш, мамо, вгорі білий голуб кружля -
То душа повернулась додому,
Нині сина твого і твоє немовля,
Заколисує смерть - затамовує втому.
Відшуміли громи, стихли грізні бої,
Світ завмер на колінах в поклоні,
Спалах свіч, сльози з віч і ридання твої,
Сум і біль зародились у лоні.
Мамо, рідна моя, обгоріла земля,
Затуманилось сонце - зомліло,
У смертельній журбі лине спів солов'я:
Ох як жити дитя це хотіло...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805544
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.09.2018
Твори, мій Боже, чудеса:
В природі, в світі- у душі,
Несу молитву в небеса,
У вірі сію спориші,
Твори, мій Боже, новий день:
Без гніву, зради... між пісень,
Твори і ніч - без сліз, печалі,
Хай біль мине - летить у далі,
Твори життя - земне, квітуче,
Твори людей, добром живучих,
Дай сили нести кожен хрест,
Щоб й блудний син у нім воскрес,
Дай розум тим, що скаженіють,
Поради дай тим, що не вміють...
Не хочуть славити Тебе,
Фальшиву правду всім голосять
І кожен раз прощення просять,
Опам'ятай і зависть й гнів,
І захисти своїх синів,
Утри сльозу гірку, вдовину,
Теплом зігрій Ти сиротину,
Хай сива мати смерть не бачить
Свойого сина... світ пробачить
Усі земні гріхи, провини,
Святе народження дитини
Продовжить рід...
Залишить слід
У пам'яті на всі віки,
Де не загубляться роки,
Не стреться пам'ять, віра, честь,
Ні смерть не винна... убієнна
І та молитва, нескінченна,
Над всім святим, таким убогим,
Нехай воскреснуть перемоги,
Прости нас, грішних та прийми
В свої обійми... сотвори
І новий день, і сад з пісень,
І світлу нічку, бистру річку,
І світ ясний в добрі любові,
До тебе лину в кожнім слові:
- " Прости нас, грішних й захисти"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805472
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.09.2018
Присіло сонце на узбіччі,
Плело віночки з колосків,
Купався місяць в бистрій річці
І все хмелів - собі хмелів.
Ще воркували голубочки,
Щось соловейко їм співав,
В гаю зозуля кула рочки,
Їй журавель допомагав.
Збирав у човен всі провини,
Вдягав на крила смак вітрів
І рахував собі години -
Прощальну пісню клекотів.
Не забарилася мандрівка,
На плечі літо одягла
І поцілунком, наче дівка,
Приворожила журавля.
Кохала подихом осіннім,
Бентежним ранком - манівцем,
Лишала слід його, незмінний,
І у душі лишала щем.
Що промайнуло стигле літо
В земних дарунках - чудесах.
Прощання сипле стигле жито,
Де слід пташиний в небесах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805340
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.09.2018
Сьогодні сонце зустрічала -
Таке собі, чуть- чуть чудне,
В калюжу впало... я сміялась
І дивувалась - чом руде?
А може інше... незвичайне,
Бо сохло, граючись в гаю,
Змінило колір - в смаку чайнім
І колисалось на гіллю.
Я бігла з ним по краю неба
І враз здалося, що впаду,
Ховалась в нім - така потреба,
Бо, вдвох із ним, у травах йду.
Де кожна квітка, наче зірка,
Мені всміхається й йому,
Із трав пянких спливає хвіртка,
Де райський день покриє тьму.
Де оживе руде вогнисько,
Нахмурить брови - дивний знак,
Здалека так, а може зблизька
Торкає пишний, стиглий злак.
В якім стою - мале дівчисько,
Руде, мов сонце - в серці щем:
- "Торкнись мене, ти зовсім близько"-
Враз омиваюся дощем.
Рясним дощем, блакиттю неба,
Моїми снами - тут і там,
Так солодко зануритись у тебе,
Ще день зігрітись в хвилі гам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805338
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2018
Початок осені, люблю цю пору року:
Вилущується літо, мов горіх,
Притихло, що й не чути його кроку,
Де журавлі несуть у далеч сміх.
Відцвілої, достиглої калини,
Що мріє під вікном, як ще пожить
І холод не відчути в смутку днини,
Й сльозу не бачить... в росах мерегтить.
В ранкових, прохолодних, чистих росах,
Закутаних у танці із дощем,
Загубить літо жар у днинах босих,
Зануриться у тихий, світлий щем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805200
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2018
- Мамо, ми не можемо вийти -
Звідси вихід лише на небо,
Не стихають постріли вити,
- Ти пробач і не плач - не треба.
- Мамо, тут усе скінчилось:
І життя, і юнацькі роки,
У думках, все нараз, змісилось -
- Нам до смерті лише два кроки.
Два... застигло усе в мовчанні,
Навіть час перестав спішити,
Не торкнути любові рання...
- Так хотілося, мамо, жити.
Відгриміло, завмерло, стихло,
Розділилось надвоє небо,
Тільки ворон скрегоче дико...
- Ти не плач, не тужи - не треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804070
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.08.2018
Сміявся день, загублений в полові,
Топтав десь хмиз, десь падав у бурян,
А десь жеврів, мов птах, в блаженнім слові,
А десь, весь світ, заковував в туман.
Десь веселився, всівшись на горбочку,
Десь млів у квітах... ніжно цілував,
А десь вдягавсь в намисто та сорочку,
Розкішне небо щемно колихав.
Ставав у стрій - легкий, стрімкий, лелечий,
Вкладав снопи, обжинки святкував
І закладав тепло собі на плечі,
Сумних дощів, нестерпно десь чекав.
Не відпускав, ні сонця, ні веселок -
Де в них гроза лягала на покіс,
Та вже збирав краплин до своїх жменьок -
Для осені рушник із хлібом ніс.
Не забариться в кольорах... пихата,
Прийде розкішно - землю замаїть,
Розсипле листя, зморене, під хату,
Розпустить коси, аби все жаліть.
Все, що віджито в дні такім, чудовім,
У літній спеці, в квітах весняних,
У подиху вітрів, такім, казковім,
Приспить усе, аж в серці защемить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804064
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.08.2018
І знову осінь дихає у плечі,
Гортає день за межі небуття,
Свій пише твір, мов казку для малечі,
А в нім і сон, і спогад, і буття.
Де вчора сміх, а нині щось бентежне
Паде у трави - поглядом спалить,
Мов на долоні - все життя, безмежне
Малює осінь кожну світлу мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803769
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.08.2018
Поцілунком торкала зорі,
Чи на радість, а чи на біду,
По небеснім снувались морі,
В тім здавалось, що з ними йду.
Намагалась лишень торкати,
Цілувати єдину мить,
Не зуміла їм щось сказати-
Кожне слово чомусь щемить.
Ой ви, зорі - свіча, лампадка:
Щось божественне та чудне,
Світло неба - моя загадка:
Щось веселе і щось сумне...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802861
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2018
Сміялась ніч, закохана у місяць,
Зірки, мов перли, сипала до ніг.
Цілунками терпкі стежини місять,
Здається пір'я, а поглянеш - білий сніг.
Який ж то сніг? Пелюсточки жоржини,
Смішні очиці сотень волошок,
Що подих змінять поцілунком днини,
Зірки усі зібравши у мішок.
Заклавши на веселки кришталеві,
Розсиплять, наче маківок, зерно,
Просіють між тумани мигдалеві
І кинуть на небеснеє рядно.
Хай вітер сушить, дощ рясний омиє,
Де мати - нічка з місяцем, удвох
Своєю ласкою огорне та зігріє,
Вкладе їх спати на хмариний мох.
І знову буде тихо розмовляти,
У колисковій недовершених думок,
Лишень під ранок встигне реготати,
Закривши місяць в сонячний димок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802657
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2018
Здається осінь літом замаїлась:
Запах чебрець в обіймах матіол,
Ранкова синь на пагорбі присіла,
Торкнувся ранок до небесних зол.
Притихло все - в цілунку очерети,
Цвіркун сонет витягує в гіллі,
Лягають роси в пензлі, де портрети
Пшениць тугих, на зораній ріллі.
Казково так... лелека зажурився -
Далека даль відлунням мерегтить,
Чуть відпочити в хаті зупинився,
В своїм гнізді, де враз застигла мить.
Одна лиш мить, бо завтра жде дорога,
За обрій сяде літо золоте,
В нім спогади - забути їх незмога,
Таке багате, пишне та просте.
Булькаті очі айстрів кольорових,
Сміються так, мов завтра їм не жить,
Вмлівають в поцілунках днів чудових,
Одну лиш мить, таку, коротку мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802638
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2018
Кому потрібна ця війна -
Ця - не моя й багато інших?
Невже нам місця тут нема,
Що мусять діти йти у вічність?
Чому цей світ такий вже злий?
Такий, нелюблячий, облудний?
Чого народ такий сліпий?
Стільки брехні та розум брудний.
Стільки пітьми, обману стільки,
Гуляє нечисть - править бал,
Життя не варте аніскільки,
Повсюди тільки вовчий скал.
Кому потрібна ця війна?
Чому цей світ такий огидний?
Землею править сатана,
У світі, що такий, безстидний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802413
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.08.2018
На дворі дощі так лєют, мов хмара ввірвала
Хоч човен бери в селі- якась Божа кара.
Свєта літні сі минули, чекаєм Пречисту,
Вісіля народ справляє, зварював начисто.
Кума наші, си невістку до хати приймили,
Так сі любліт молодята - а би добре жили.
Празник зайшов у село на самого Спаса -
Ладєт люди всі гостину і кумасі наша.
Так невістков заправляє - мете як мітлою,
А та бідна коло п'єца стоїт з кочергою.
Хліб виймає, калачі, мєсо та кобаси,
А кум з сином в літній кухни самогонку квасит.
Кума наші - господині, мєса намолола,
Листі спарила з капусти, в кухню впхала дрова.
І невістці доручила голубці скрутити,
Так ми потім повідала, а би юш не жити.
- Наробило голубців аж по самі вінці,
Тілько пластиром чогось заліпило кінці.
Заліпило ізолєнтов, як електрик дроти,
Як тепер туто варити тай пхати до рота.
Закипіло то в каструли, стало сі топити,
Ізолєнта сі розплила, не треба мастити.
Зачали кума ту лєнту з голубців здиймати -
Шляк го трафит, зачали сі голубці ламати.
А смороду було тілько... пожарна летіла,
Всі з дороги сі розбігли - так нагло свистіла.
Пахло гумов по подвірю, по селі, по хаті,
А невістку з переляку знайшли у загаті.
Так сі трєсла, побіліла, клацала зубами
І юш дуже сі просила, жи хоче до мами.
Цілий тиждень їм ходила страхи відливати,
Аби ікавка пропала, вилізла з загати.
А зубами, ще до нині, так моцно гараче,
Як той бузько на стерни, як жабу зобаче.
Кум сховав всю ізолєнту, як "обріз" під стріхов,
Всьо село сі збігло нагло, вмирало зо сміху.
То навчіть сі, молодиці, голубці крутити,
Аби знали, як то файно в невістках ходити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801783
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 03.08.2018
Світи твої заковані в кайдани,
Стежки твої знов терном поросли,
Та світло й правда незабаром стануть -
- Народе мій, у волі тобі йти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801406
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.07.2018
В тобі проллюсь весняною грозою,
В тобі згорю закоханим бузком,
В тобі народжусь знов сама собою,
Тим первоцвітом, стиглим за вікном.
Тим сонним днем і буйним вітром ночі,
Тим буревієм, спраглим у пустелі,
Тим подихом у світлі, милі очі,
І стиглим збіжжям, сонцем у оселі.
І спогадом - оливковим нектаром,
І насолодою загублених медів,
І цвітом лип, освітленим бульваром -
Скажи лишень, що цього ти хотів...
Скажи слова, котрі ніхто не скаже,
Скажи мені... і тільки лиш мені,
Скажи - прошу, нехай туман не ляже,
В закохані й щасливі наші дні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2018
Є у поезії душа - магічна втома,
І чистий подих із даля, і світла крона,
Життя поета на листі - предвічна сповідь,
Є у поезії душа - весняна повінь.
В ній на папері всі слова - дзвінка зажура,
Сміється радісно... і враз стає похмура,
Біжить пером, разом з чорнилом, у калюжу,
Стече сльозою рівно в ряд, змалює ружу.
Є у поезії душа - смачний шмат хліба,
Спішить пожити подих слів, убога німфа,
І все у ній - розкритий світ, що йде від Бога,
Є у поезії душа - свята дорога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800599
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2018
В пам'ять Героям, пятьом синам України, котрі загинули за останню добу, захищаючи наш спокій. Світла пам'ять всім Героям. Плаче душа, серце рветься від болю.
ОГОЛОШУЮ ДЕНЬ СКОРБОТИ.
А я сьогодні в траурі походжу,
По білому у чорне одягнусь,
Віджита мить - сльозу у ній народжу,
За вас, синочки, скорбно помолюсь.
Де світ помер в уяві разом з вами,
У серці біль палить усі мости,
Погасли гами - всі квітучі гами,
Так хочу, з вами, хрест важкий нести.
До неба, діти, в вічності Голгофу,
До вуст Творця, у помисли людські,
Знов одягну розхристану скорботу,
По білім в чорне - квіти неземні.
Мій смутку вічний, стежко одинока,
Моя розстріляна, знівечена душа,
Моя молитво, пісне для пророка,
Вінець скорботи - сльози у вірша.
Сьогодні знову в траурі походжу,
Так звиклось одягати сум та жаль,
Я воскресіння у думках своїх зароджу,
В молитві проведу в далеку даль.
Синів твоїх, розстріляна Вкраїно,
Твоїх соколів, вбитих на війні,
За що тобі відведена руїна?
За що тобі сумні й скорботні дні?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800598
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.07.2018
В цей святковий сонячний, літній день вітаю всіх Олічок з іменинами, з днем янгола. Будьте здорові та щасливі на многії літа.
Зібралось літо за межу,
Цвіте жоржина пишним квітом
І пшениці ввібрали ржу,
Лелека десь мандрує світом.
Гучні святА земля несе,
У врожаях сади та поле,
А у церквах молитва йде,
Тобі свята, велична Оле.
Співає многих літ народ,
Осанна нині тобі, жінко,
Щоб не торкнутися незгод,
Щоб тільки солодко... не гірко.
Добра, кохання та життя,
Любові, віри та надії,
У радості лиш каяття,
Хай здійсняться усякі мрії.
Спішить до осені земля,
Колише вітер небосхили,
Хоч почорніла вже рілля,
Сьогодні все так серцю миле.
З роси та води вам, іменинниці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800525
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2018
Я занеміг у вашій стиглій ласці -
Скажіть, хто ви, принцесо неземна?
Закрию очі - знов біжу по казці,
В моєму серці тільки ви одна.
Ті сині очі - небо з волошками,
А усмішка- в устах маків'я цвіт,
Лягла стежина в мріях по між нами:
- О незнайомко! Скільки ж бо вам літ?
Дитям, у сні, ввижаєтесь надмірно,
У роздумах шукаю стиглий плід,
Вас доторкаюсь в усмішці помірно
І на вуста терпкий лягає глід.
Ви - божество, створіння невідоме,
Ще не розквітла, сонячна лоза,
Ви - світ п'янкий, усе життя свідоме,
Ви - тиха гавань... вмить стрімка гроза.
Скажіть, хто ви, принцесо неземна?
Хто дав вам право змінювати долю?
У роздумах та серці ви одна -
І не просіть, вас не пущу на волю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2018
Доброго ранку, світанки,
Розбещено вмиті росами,
Літні туманні альтанки,
Проміння зібрали стосами.
Доброго дня, веселочки,
Громами розкидані вервички,
В гості зібрались метелики,
Одягши святкові сорочечки.
Доброї ночі, зіроньки:
Місяць дратує ріжками,
Літні ігристі тіноньки,
Вчаться іти доріжками.
- Доброго ранку, світанки...
- Доброго дня, веселочки...
- Доброї ночі, зіроньки:
Співають в думках метелики.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800132
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2018
Ступила боса в пшениці:
Стою, та з Богом розмовляю
І насолоджуюсь тим раєм -
Цілунком сонця по щоці.
Мені сміються горобці,
Волошки геть здалися небу -
Їм цілуватись з вітром треба,
Що заколише на руці.
І колискову заспіває,
Притихне в кутику дібров,
А там гроза торкнеться знов
І понесуться в танці гаєм.
І спів пташиний лине краєм,
Краєчком стиглої ріллі...
Що за пташки? - То солов'ї
Земним, радіють, вічним раєм.
Торкаю стиглого колосся,
Як лоно матері дитина
І ще одна віджита днина,
У сивині горта волосся.
Зіп'ю усі ранкові роси,
Мов збан холодного вина
І гріх минув - уже нема,
Там, де ступали ноги босі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799635
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2018
Життя, життя... а що у нім?
Десь помилки гортає вітер,
А десь у спогаді німім,
Не вистачає навіть літер.
Сказати все, збагнути зміст
Доріг людських таких, безмежних,
Думки танцюють "Джаз" та "Твіст"
В ролях своїх, стрімких, бентежних.
Душевний стан візьме антракт,
Всміхнеться дням, мов падолисту
І крок за кроком у контакт
Життєвий фільм - міраж "артисту".
У епопеї всіх віків -
У всіх романах, що віджито,
Життя відкреслює з років,
Мов у врожаю - спрагле мито.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799481
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.07.2018
На Донбасі загинув український захисник Володимир Лужецький, 1995 р.н., уродженець села Верхній Лужок, Старосамбірського р-ну Львівської обл.. ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ГЕРОЮ! Співчуття рідним...
Почорніло від горя село:
Всохли трави, в зажурі тополі,
Ще учора життя в нім було,
Нині сльози холодні та голі.
Знову розпач лягла на вікні,
У голівї дві свічки воскові
І розпяття сумне на столі,
І віночки смертельно - медові.
Посивіли поля та сади,
Стогін матері вип'ють тумани:
- Встань, синочку, зостанься - не йди...
В чорний колір зливаються гами.
Що ж ти, смертонько, косиш сади,
Ті сади, що іще не розквітли?
Чом у вічність сини мусять йти,
Ті, що вчора хлопчиськами бігли?
Ті, що мати за руку вела
До Господнього світлого храму?
Нині смерть у обійми взяла -
Сиротою, покинено маму...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798975
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.07.2018
Тихо літо сідає за обрій відцвілого жита,
Вже й Івана Купали відспівують ген журавлі,
Боса нічка в зажурі у зоряних зливах омита,
Стигле літо в розмаї крокує по засмаглій землі.
Заплітає заграви, у кошик збирає чорницю,
Насолоду нектарну ожинові п'ють береги,
Пісня стиглих пшениць одягає святкову спідницю,
В ранніх росах, пянких, переспівами мліють птахи.
Жовті груші, мов дзвони гудуть загадкову журу,
Одинокий лелека крилом доторкає повіря,
Змокле літо у липах вмостило пахучу жару,
Дивний сонях пелюстками сипле казкове подвіря.
А надвечір похмуро всміхнеться весела гроза,
Пишні трави одягнуть віночки вродливих веселок,
Мов солодкі хліби, у запарі набухне лоза,
Літня ніч одягнеться в намисто із світлих химерок.
Стигле літо в розмаї крокує по засмаглій землі,
Боса нічка в зажурі у зоряних зливах омита,
Вже й Івана Купали відспівують ген журавлі,
Тихо літо сідає за обрій відцвілого жита...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798727
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2018
Світла Пам'ять Героям! Пишуть люди під віршем
Хай земля буде пухом! В Бозі - їм упокій!
А я криком кричу - ЛЮДИ ДОБРІ, ПРОСНІТЬСЯ!
Це ж бо ваші сини, на високій горі.
По над кручами тінь, у могилах юнацтво,
У душі чорний ворон поселив чорний біль,
Йдуть найкращі з життя - волелюбне козацтво,
Не болить тебе, люде? Наче випитий хміль.
Наче спиш... чи дрімаєш? Що з тобою народе?
Йде з життя буйний цвіт - скарб із тисяч скарбів,
Кров'ю твоїх синів захлинається горе -
Чому долю таку ти для них заповів?
Світла Пам'ять Героям! Пишуть люди під віршем,
Хай земля буде пухом! В Бозі - їм упокій!
А я криком кричу - ЛЮДИ ДОБРІ, ПРОСНІТЬСЯ!
Це ж бо ваші сини, на високій горі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798098
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.07.2018
Мати сина колисала, колисала,
У колисочці вустами цілувала,
Гріла крихітку любов'ю неземною -
Ой, мій сину, мій синочку, що зі мною?
Нині мушу колисати в домовині,
Смерть закрила твої весни - очі сині.
Плаче гірко чорне небо, світ ридає,
Над могилою матусенька вмліває.
Що ж ти, куле, напророчила проклята?
Юна душенька убита та розп'ята,
З неба янголом прилине до дитини,
Ще не родженої, Боже, сиротини.
Чом ти, смерте, розгулялася степами?
В домовині син вертається до мами,
У колисці, так холодній та чорнезній,
У сльозах умитий, сину, шлях твій, хресний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798054
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.07.2018
Ти мене не шукай серед тисячі слів,
Між мільйонами згаслих зірок,
В океанах із снів, між октавами днів,
Затуманений крок, недописаний рок.
Ти мене не зови, загубились сліди,
Снігом білим покрилося листя,
Серед вічних ночей, у відблиску очей
Пісня чиста, розмова іскриста.
Не зови, не шукай, хай загубиться рай
Поміж слів про чиюсь одинокість,
Між мільйонами тлінь тихий вечір горів,
Засинала і кволість, і гордість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2018
Ти бачив, як плачуть діброви?
Як верби стають на коліна?
У кленів посивіли брови -
Це плаче моя Україна.
Ти чув, як стріляють у спину?
Як кров'ю напоєне жито?
Чиюсь бо там вбито дитину,
А їй так хотілося жити.
Ти слухай... тобі я розкажу,
Як душу висмоктує болем,
Я словом, солодким, розважу,
Напоєна стогоном й горем.
Ти бачив, ти чув, як горіла
Пшениця, рясна, наче віра?
Я в ній відродитись хотіла -
Де, Боже, ненАвисті міра?
Так хочу вдягнути мій розум
У білу фату... без поранень,
Простити розлючений подум
І ткати любов із гераній.
Маїти стежки та дороги
І світ цілувать, де руїна,
Забути розрухи й тривоги:
- Хай квітне моя Україна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797205
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.06.2018
Він так тихо пішов, в яворових піснях вечорових,
У квітучих полях, із сонливих іще волошок,
Десь присіла душа у розмовах із Богом, казкових,
На поріг застелився, у смутку, легенький димок.
Сиротою на лузі стояти зосталась калина,
Її вітер обняв, щоб зігріти пекучу сльозу,
Догоріла в свічках і молитві остання вже днина,
Небо сипало з жалю, кидало шовкову грозу.
В ній лишилося слово поета, святе та величне,
Аби тіло спочило, де хвилі високі Дніпра,
Коло рідного сина... там слово ляга історичне,
Сич зомлів на горі, доторкаючи смутком добра.
Він так тихо пішов, в яворових піснях вечорових,
У квітучих полях, із сонливих іще волошок,
Десь присіла душа у розмовах із Богом, казкових,
На поріг застелився, у смутку, легенький димок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796454
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.06.2018
Плакала мати, ой, плакала,
Син повертався - не ранений,
Смерть їй у двері постукала,
Крик увірвався так жалібний.
Що ж ти накоїла, смертонько?
Біль замаївся датований.
Ой, обійми його, вербонько -
Холод війнув закатований.
Впали із неба краплиноньки,
Грізно вінчались із мороком,
Пила землиця сльозиноньки,
Дихало світло обмороком.
Світе огидний... неправедний,
Сина забрав - мого янгола,
День мій навіченьки вкрадений,
В ніч одягнулася віхола.
Мальвами, стиглими мальвами
Квітне оплакана душенька
Стежку приспано загравами -
Матері вічная мученька.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796164
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.06.2018
Сказав колись один мудрець:
- "Змінися, світе, бо тя лишу"-
А світ такий, немов кінець,
Такий, страшний, що не опишу.
Одним війна, а іншим жир -
Не знають, як у нім купатись,
Птахами, смерть несе у вир
Життя людське, щоб не зостатись.
Байдужість в'їлась у мізки:
-" Аби не я, а їм хай буде",
Руйнує заздрість всі містки,
Де табунами ходять люди.
Зречене все - забуте теж,
Запите злобою гіркою,
Чого нема у тому меж?
Стає душа чомусь чужою.
Ступаєм в прірву кожен раз
І кожен раз ми б'ємся в груди,
Що це не ми, це не про нас -
Опам'ятайтесь злії люди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2018
Спочивай з Богом, поете. Світла пам'ять.
Хтось бачив лелеку сьогодні,
Що в вирій злетів серед літа?
Вбирався у зорі холодні,
Стежина торкала, зігріта.
Вдихала свій обрій заграва,
Чи сонце у ній ще горіло,
Життя в ній закінчило справу
І тліло, тихесенько тліло.
Душа посміхнулась дорозі,
Обулась у вічність знаменно,
Там смуток присів на порозі,
Сльозини стекли поіменно.
Ой, леле! Ой, леле! Лелеко!
Чом смуток присів коло хати?
У вирій мандруєш... далеко,
Скажи, як же біль той здолати?
Хтось бачив лелеку сьогодні,
Що в вирій злетів серед літа?
Вбирався у зорі холодні,
Стежина торкала, зігріта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795682
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2018
Душа прагне трапези, Боже
Благає напитись чудес
Тих, дивних погод певно тоже,
Чекає з предвічних небес.
У водах втопити всю заздрість
Любов охрестити дощем
У помислах звити прозорість
Забути тривогу та щем.
Змінити параметри людства
Вдихнути щось миле, живе
Збагнути, що гріх сіє згубства
О, Господи! Де це все... де?
У світі нема благодаті
І підлість десь точить ножі
Не знаєш, що людям сказати
Що дружбу взяли на ножі.
Вовками вгризаються в серце
Не знають, що коять - "святі",
Так хочеться впасти в джерельце
І блудство спалить на вогні.
Розвіяти попіл світами
Щоб й духу не було його -
Хай впаде блаженство між вами,
У сина молю Твойого.
Мій Боже, благатиму вічність
До правди людей наверни -
Розтоптана й знищена гідність:
- Любов'ю народ доторкни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795363
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.06.2018
Хай квітує весна в ваших душах,
Літо шле оберемком тепло,
Осінь хай ще поспить десь, на кручах,
А у зимонці тільки добро.
Хай вас Бог благословить багатством,
Щедрим стелиться світ надовкіль
І надалі в піснях несіть щастя,
Як снігами мете заметіль.
Щира пісня, ріднесенька мова,
Слово рідне в чужій чужині -
Це із Богом молитва й розмова,
Так дарована вам і мені.
Многих літ, добрих літ най додасться,
Зорепадами дивних ночей
І нехай усміхається щастя,
В добрім слові від щирих людей.
Тих, що нині всі, разом зібрались,
Аби свято ділити навпіл,
Десять літ за плечима зостались -
Хай прилинуть нові з виднокіл.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795107
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.06.2018
Співає світ сьогодні в Передзвонах,
У них віки убрались в білий цвіт,
Лунає пісня з танцем в перегонах,
Так мило, ніжно, щиро - десять літ.
У них любов, душа дзвінка, іскриста,
Кохання мить, а в нім бринить струна,
В нім світла нить і та краса росиста -
Одвічна даль і гавань в ній одна.
Із тисяч слів вітри плетуть сузір'я,
Із побажань - намисто світлих днів,
Де віщі сни вплетуться у повір'я -
Це все разом виходить з берегів.
З тих берегів, де птахою у вирій,
Де в кольорах веселки дивний щем,
Вам довгих літ бажаємо, так щиро,
В пісенних зливах, під рясним дощем.
Дощем із віри, правди та надії,
У зливах оплесків і злетів до небес,
Хай здійсняться всі задуми та мрії,
У них чекаємо від вас нових чудес.
Дзвінкої пісні в мирі з солов'ями
І слів ласкавих в пригорщах земних,
Ми залюбки святкуєм нині з вами,
Десяток перший літ таких, чудних.
З роси й води бажаєм гори щастя,
Довіри, розуміння та добра,
А ми приймемо пісню за причастя,
Аби любов завжди між всіх цвіла.
Співає світ сьогодні в Передзвонах,
У них віки убрались в білий цвіт,
Лунає пісня з танцем в перегонах,
Так мило, ніжно, щиро - десять літ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794665
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2018
Позвозив мій Стефко з полі гарбузи вокаті,
Такі файні уродили, тілько чось сракаті.
Повискладував в півниці, тішитсі як цьвочком,
А котрі були маленькі, повісив над бочков.
Я на грєдці порядила, чисник посадила
І вечерю юш зладила, ноги си помила.
Восінь, люди, як приходит, то так, як в тім пеклі,
Так гаратаєш на полю, аш світи сі змеркли.
Сів мій Стефко до вечері- чарочку смакує,
Сало, чисник і цибулю, як варят пакує.
Кум прийшов, із ним частує - єйці п'ют свіженькі,
Такі файні, як юш треба, з дулями у жменьці.
То напевно вже надовго тута клята п'янка,
Сіла м трохи відпочити на старенькім ганку.
Тілько м сіла і як крикну, стала м сі хрестити,
Зі страху м сі чуть не всрала, а би ми не жити.
Сидит голе шось на лавці - кругленькі сідниці,
Восінь, зимно на дворі, а вно без спідниці.
Би си хоть було вдігло майтки, жи з гумками,
Тілько шнурок мало заду і межи ногами.
Та чи мало воно ноги, то вам юш не скажу,
Так зі страху юш кричала, як від того сказу.
Стефко з кумом прилетіли, водов відливают,
Писок майтками втирают і вроки знімают.
А я зблідла як вапно - ні жива ні мертва,
Ногов штуркаю той зад, шо за така жертва.
А вно таке, як той камінь, навіть сі не зрушит,
Сидит мертво на тій лавці і звуку не злущит.
Стефко мій коли прозрів, став сі реготати,
Ну а кум сі вп'яв за зад, а би сі тримати.
Я відклигала поволі, юш церу дістала,
Вочи виперла на Стефка... і тоді догнала,
Шо за зад такий сидит на куті у хаті -
Гарбузині там довкола і не видно шматі.
Я м чепила кочергу, би Стефку влатати,
А він той гарбуз під паху і драпа до хати.
О такі то, люди добрі, "шиють" хлопи "райтки",
Жи з варяції вдігают гарбузи у майтки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794541
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 05.06.2018
Щирі вітання Отцю Констянтину в день уродин. Церква Андрія та Димитрія в Мадриді.
Чужина оповила своїми крильми замашистими,
Огорнула роками віджитих, натруджених літ,
Молитвами лягла нам на душу - святими, іскристими,
У яких перед Богом несемо написаний звіт.
У святині Господній так мило, так тихо та затишно,
Мерегтять, переписують співи зомлілі свічки,
Літургія у душі летить, білим птахом, так ратушно,
У святкових обіймах сьогодні читають роки.
В них Осанна, псалми, молитви та святе євангеліє,
В них і радість і біль, і предвічна скорбота буття,
Нині, Отче, ваш день, ясним сонцем у вірі
єлеєний,
Божа, в нім, благодать - хори в нім звеселяють життя.
Нині многая літ накує, вам, зозуленька в гаю,
У далеку чужину лине пісня, дзвінка, солов'я:
- Я любив і люблю, свою рідну святу Україну,
Це родина і дім, це найкраща у світі, Земля.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794098
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.06.2018
Намалюй мені крила з веселок, а може з метеликів,
Розпишись на вітрилах моїх, так чудних, кораблів,
Запроси мене в ніч, знов квітучу, в восковій метелиці,
Відпусти в дні із мрій... із своїх неземних берегів.
Розкради наші задуми ті, що блукають насмішено,
Дожени пелюстками назбираних сутінків, хміль,
Поцілунки метеликів вп'ються у крила так грішними,
Де зберу їх, з веселками разом, в мій зоряний бриль.
Кину поспіль траву, заколисану вітром, на вулиці,
В ній весь світ кольорів - всі віночки, букети, квітки
І метелики зоряні, і веселки- пророчі розпусниці -
Мої крила земні, що сьогодні змальовуєш ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793913
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2018
Приїхала матуся у село -
Давненько не була у своїй хаті,
Весною все довкола зацвіло,
Зустріли діти холодно- пихаті.
Стареньку вишню зрізали давно,
Що спогади роїла у голівці,
Усе змінилось, ніби замело -
І рожа не цвіте на її хвіртці.
Бо й хвіртки вже нема - усе нове,
Таке ж собі пихате, як і діти -
Не знала, як їй бути й чи живе,
Зайти... чи можна? А чи можна сісти?
Зайшла у двір... немов і не її,
Усе таке ж чуже - чуже подвір'я,
Сльозу зронила - тільки солов'ї,
Впивалися в її слова- повір'я.
Їх слухав дощ, сльозою на щоці,
Їх вітер обіймав за рідні плечі,
Тумани застеляли по ріці
І крила, в чужину, несли лелечі.
У ті світи, в котрих була чужа,
У ті роки, розлуки та печалі,
Туди, де була праця нелегка,
У, не її, квітучі й світлі далі.
О, чужино! Розлучнице з розлук,
Людська зневіро та гіренька втрато,
На старість літ додала тільки мук,
Бо у житті так втрачено багато...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793566
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2018
Далі, Господи, стогне земля -
В ній гармати, гармати, гармати
І кінця ж бо тому нема,
Гинуть кращі сини - солдати.
Чорна хустка, вінок із терня,
Міцно вп'ялися в Україну,
Гине квіт, засихають зерна,
В жилах кров закипа... в руїнах.
Там, у вічності крик птахів,
Мов вовчиця, освічена хата
І не видно смертям берегів,
Де за нічку посивіла мати.
Де невістка, неначе тінь
І дитина пита, а що з татом?
І у серці болить, мов грім -
Рідний брат вже прощає брата.
Тисячі опустілих снів,
Тисячі незасвічених вікон,
Знов впинається в душу гнів -
Смерть торкнула русявий локон.
Побілила палкі вуста,
Затягнули тумани сіті,
Плаче небо, а в нім гроза,
Стало менше, на брата, в світі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793552
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.05.2018
Застелю лепіхою стежку коло хати,
Де ходили батько, де ступала мати,
Пахне липа в кутику, тулить до дверей,
А я світ- світлиноньку горну до грудей.
Пахнуть трави квітами - кину на поріг,
Літо замаїлося - сиплять зорі сміх,
Дзвонами церковними сонце ще дріма,
Роси щось оспівують, де пташок катьма.
Все ожило, Господи, в Трійці - у Святій,
М'яти мліють в пахощах там, де образ Твій,
Замаїлась хата, маками жита -
У Зелених святах матінка Земля...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793359
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2018
Львівщина проводжає в останню путь свого полеглого Героя...
Саме зараз тіло загиблого воїна везуть додому.. у його рідне село Шкло Яворівського району..
Доброволець Мар'ян Корчак загинув 25 травня 2018 внаслідок ворожого артилерійського обстрілу поблизу смт Зайцеве.
Йому було 22 роки...
Вічна і світла пам'ять Герою! Щирі співчуття рідним та близьким...
Ой, птаху, птаху, наш - Небесний!
Короткий шлях -
Юначий, хресний,
Обрав стежину до Творця,
Пішов до рідного Отця.
Сьогодні плачуть небеса -
Свічки в поклоні
І образ твій взяло дівча
В свої долоні,
Бліде обличчя - білий вельон,
Чисті душі,
Благословення в потойбіччя -
Крик на кручі.
Свинцевий біль, покути грам:
Ой, птаху, птаху!
Війна життя кладе на хрест -
Всесвітню плаху.
Відрахувала он літа
Тобі зозуля,
Закрила очі сині, сині
Злая куля.
Ляга на руки твої, птаху
Вишиванка,
Так рано всілась біля тебе
Смерть - панянка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793317
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.05.2018
Український цвіте - пісне калинова,
Леся Українка і правдиве слово,
На чужих покосах, на чужих теренах,
Тепло ранить душу - ляже на знаменах.
Квітне рідне слово, лине рідна пісня
І не знає втоми, заколише вітром,
Понесе на крилах у степи безмежні,
На Дніпрові кручі, на стежки хмарезні.
Де родились мавки, де козачі хори,
Де поля розлогі та високі гори,
Де любов дівоча у любистку вмита,
Де юнача врода поцілунком вкрита.
У лелечій далі, на лелечих крилах,
Лине слово Лесі, до душі так миле,
Так пророче нині у вербовім зіллі,
Зіронька вечірня у нічнім сузір'ї.
Ранній промінь сонця на весняних росах
Український цвіте на чужих покосах,
На чужих теренах, на рідрих знаменах -
Квітне рідне слово, Богом охрещене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793303
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.05.2018
Господи, люди добрі, вдивіться в очі цій дитині. Звідки ці діти вміють воювати? Скільки їх ще треба похоронити, аби проклятий світ змінився, нажерся та напився крові, а в ньому змінилися ми? Кожен день гинуть- а ми тільки співчуваємо, та величаємо Героями.
Та на дітька їм та величність та співчуття? Їм треба жити- чуєте! Ж И Т И!!!!!!
Ввечері 22 травня у зоні бойових дій на Донеччині від осколкового поранення загинув Богдан Коломієць. Воїн - 1995 року народження. Родом з Луки-Мелешківської, з Вінниччини. Вічна пам'ять українському Герою!
Скільки літ тобі, світла дитино?
Скільки весен тобі цвіло?
Боже, сину, миленький сину!
Чому очі закрило зло?
Світ огидний висмоктує сили,
Божевілля спиває кров,
Біле личко вкладуть до могили,
Де землиця хоронить любов.
Розірветься від болю серце,
Де, голубкою, мамин крик ,
Поцілує прощання берці ,
Хрест дубовий та Божий лик.
Скільки років, тобі, солдате?
Стільки пострілів в небеса:
Будь, ти проклятий, нині, кате!
За життя, що іде в небеса...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793074
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.05.2018
За горнятком пахучої кави,
Десь розбуджу мій, сонячний Львів,
Грають весни в мигдальні заграви
І шукають жасминових снів.
У старому трамваї згублюся,
Криком птаха впаду межи площ,
Із долонь знов любов'ю проллюся,
Вмиє душу закоханий дощ.
Доторкнуся устами свавілля -
До схід сонця живиться лоза,
Он, мій Львів, ожива, мов весілля,
Мов ранкова весняна гроза.
А я сяду буденно в кав'ярні,
Смаком кави весь всесвіт зіп'ю,
Оживе свіжий ранок в нектарі:
Як тебе, рідний Львове, люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792867
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.05.2018
Андрій Маслов....тільки залишилася світлина. Вічна пам'ять, світлий Герою!
О, сину, сину! Зачекай!
Чого душа спішить до неба?
Прошу! Мене не залишай -
Тобі у вічність ще не треба.
Не для війни родився ти,
І не для смерті я ростила,
Твої залишились сліди -
Де буйний квіт, твоя могила.
Як сипле смерть на рани сіль:
О, як болить мені, мій сину.
Жорстокий світ, пекучий біль -
Страшну живу сьогодні днину.
Де лиш залишилась мені
Світлина та, одна - єдина,
Прийди у сні, прилинь у сні -
О, сину мій, моя дитино...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792817
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.05.2018
Запросив наш Кум, Іван, Стефка на рибалку,
Канапки ладили з салом, вуджинку і чарку,
Пакували, як на місяць - торби і палатку,
А я тихо коло хати обробляла грядку.
В мотоциклі посідали- вудки, як ті стріли,
Всю провізію запхали, як тілько но вміли,
Не було десь їх дві сутки, хлопців моторових,
Із Кумов стрічали потім, чогось напів голих.
Шось таке приволікли - як русалка... риба,
На подвір'ю положили - таке, як та глиба,
Ми з Кумов із за фіранки руки заламали,
Бо обидва у руках грабельки тримали.
Наблюдаєм, шо то буде, шо будут робити?
І не дихаєм цівком ... бо рибу вложити,
Так юш хлопи мурдували, на всі тілько боки,
Обертали, як могли, рахували кроки.
Зачав Кум з тутого звіра луску зачищати
І граблями так ворав... бульбу коло хати,
Стефко ніс сокиру з стайні- Боже, шо то буде?
Та хто рибу юш рубає - якесь недолуге.
Мурдували того звіра, цюпали, рубали,
А на вечір до пательні жарити складали.
Пекли, жарили, варили - ціле село їло,
Так сусіди молотили, аж сонце вже сіло.
Горівки текли рікою, вогірки хрустіли,
Аж тут Кум свою, прощальну, пісеньку захтіли:
- Ой лови сі наша рибко, лови сі, лови сі,
Йой, вважай но моя Кумо, востев* не вдависі,
- Ой летіла зозуленька та й сіла на плоті,
А наш Кум си так співає, як жаба в болоті.
- Заспівай но моя Кумо, як тута зозуля,
Ніц не можу ти зробити, іно з пальця дуля.
Було повно співанок, з вечора до рання
Дві, з Кумов, ловити рибу, маємо бажання
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792668
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 21.05.2018
Чи то вже берут роки, чи старість глибока,
Бо так їм, як та дурна, тєгну всьо до рота.
Поправила м сі я нівроку- у ніщо не влажу,
Стало ліжко сі вгинати, як на нього ляжу.
Скілько важу, то не скажу, бо ми дуже стидно,
Так мі сало обложило- зи всіх боків видно.
Каже Стефко: - " Йди, Касуню, аналізи здати,
Най ті дохтор зобсервує, би знав шо сказати.
Рано встала, воду грію, до ванєнки лєю,
Би вода не лізла з неї, влазити не смію.
Як сі вмила, так сі вмила- лахи нові тєгну,
Суну тихо на маршрутку, жи мало не гєгну*.
Приїхала м до району, дохтори стрічают:
Плачу гроші до кишені - місця ми шукают.
Кажут: - " Треба дієтолог, би писав дієти -
Певно вмру, як заборонит ми їсти котлєти.
Став питати сі мене, шо їм кожну днину?
- Доїдаю я за Стефка, за доньку і сина.
Доктор вочи лупит грізно: - " Купіт си пацятко",
Хочте біле, хочте чорне, а може у цятку.
Я зомліла- шо плете, піду певно з хати,
Як ше буду за свинев харчі доїдати.
Сидит з боку медсестра, шось пише, нотує
І здаєсі, жи цівком дохтора не чує.
Як їм глянула на неї, заперло ми душу,
Певно грубша юш за мене- мало сі не вдушу.
Певно тоже за свинев харчі доїдає,
Жи ніяка юш дієта тай не помагає.
Скупила юш пів аптеки по тутих рецептах,
Такі м гроші відлупила, жи юш хочу вмерти.
Скажу чесно, би на старість, можна було сісти,
Треба менше кожен день свиньську страву їсти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792538
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 21.05.2018
Гроза співала: - "Тра- ля- ля"
І шкірилася світу млосно
Гриміла в бубен із даля
Лупила очі свої злосно.
Кидала стріли - тут і там
Періщив дощ, мов навіжений
Губився вітер в берегах
Де, день його вже не дожене.
Таке чудовисько земне
Таке видовисько небесне
Де, у веселці все мине
В промінні сонця все воскресне.
В нім оживе усе довкіль
Мов у морських коралах, небо:
А ти любити це зумій -
Таку красу кохати треба...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792342
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2018
Закохуюся знов у волошки -
У неземну красу земного квіту
Шепочуть щось, пробуджені зі сну
А може ними промовляє літо?
У них всі зорі - сині небеса
Хмарок намисто, видане вітрами
Блакитні очі - стиглі чудеса
У бурі, оксамити під ногами.
Метеликом згублюся в їх устах
Сніжинкою впаду їм до підніжжя
Їх, крилами обніму, наче птах
Їм оберемком кину роздоріжжя.
Кохання промовляє в синяву -
У неземну красу земного квіту
Всміхаюсь їм не в сні, а наяву -
В казковому вінку чарівне літо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791989
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2018
Ступаю в квіти - дивні чари
Де промінці, мов яничари
Полонять душу - огортають
Стихійно неба доторкають
Таких висот - нема ратунку
У пахощах - земному трунку
Малює сонце травам коси
Рожево - білі ступлять роси
У царство дивної краси
Де літній рай, що без жури
Притихне в співі солов'я -
Де тільки він, і тільки я
Той сон людський, де наяву
Дощами в цвіт земний паду
Купаюсь в нім - у божевіллі
У тім, пахучім Божім зіллі
Зриває сонце пелюстки:
Це - я, це - ти... Це - я, це - ти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791881
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2018
Боже, Стефку! В нас, в селі, завелисі негри
І село таке, глухе - як вни ту приперли.
Їхала м до Львова рано - а вно коло бару,
Таке чорне, як то вуглі - не треба загару.
Сидит таке, гонорове - ні їдної шмати,
Треба в куфри* лах* знайти, тай го в шось зибрати.
А чи, Стефку, в тутім краю, де сі вно вродило
Робліт мило господарске, би сі трохи вмило?
Другий раз му куплю мило і щітку із дроту
І за лахи, би сі вдів, дамо му роботу.
Най си файно пожиє - сто грам, кусок піцци,
Як поїдеш з ним ворати, най тримає ліци*.
Боронь Боже коні дати - може сполошити,
Спутай ліпше, я ті прошу - би спокійно жити.
Слухав Стефко байки мої, став сі реготати
І би негер нас не чув, забрав мі до хати.
Ну а там юш чиста сповідь полинула світом:
То Мариська свого хлопа напоїла квітом.
Би іно її любив і не видів других -
Як той світ іно терпит бабів недолугих.
Боже, Стефку! То Іван? - Виджу, шось знайоме
І чого він там сидит, не іде додому?
Так сі трави тої впив, жи забув, де двері
І не їздит юш до Любки на своїм ровери.
Вчора замість через двері вийшов через комин,
Спит під баром другий день - ніхто го не гонит.
Так Мариська наробила - піцца, помідори,
Лазит Іван через комин, як високі гори.
От така любов сліпа - зробит з хлопа негра:
- Ой не пий, Іване, чай, би пам'ять не вмерла.
Куфер- ящик з кришкою, де складали одяг, лах- одяг, ліци- уздечки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791692
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 14.05.2018
Ступаю тихо на поріг
Де чую сміх- дитячий сміх,
А з кухні лине щось знайоме,
Таке близьке- матусин гомін.
Набухне хліб собі на лаві-
Так пахнуть смачно нині страви.
І так святково на душі,
Думки рояться, мов хрущі,
Де я, вже зовсім не дитина,
Свята неділя- Божа днина
І мами свято- день Матусі,
Знов світ ожив в земному русі.
Несу букет, кладу на руки,
Тулюсь до мами від розлуки-
І знов тепло чола торкає,
В нім серце тихо завмирає.
Цілую ніжно мозолі,
Рапаті руки від землі,
І на чолі- старі морщини,
Мов скульптор виліпив із глини.
Враз все зникає, мов міраж
І на душі чомусь мандраж:
- О, що це було? Дивний сон-
Її життя, давно на кон
Уже поставлене Всевишнім.
І сльози впадуть, мов дощище,
І тільки свічка на могилі,
І сни та спогади, так милі,
Мене несуть на той поріг,
Де голос мами вкрив вже сніг,
Лиш сяду тихо... зажурюся:
- Із святом, рідна! Й помолюся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791477
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.05.2018
Принеси мені, люба, сорочку-
Волошками замаєний світ,
Не судилось родити нам дочку
І сини - лиш розмай, буйний цвіт.
Принеси рушники вишивані-
На ллянім полотні- чудеса,
Застели сині очі- кохані,
Ними нині живуть небеса.
Принеси на подушці обручку,
Одягни пелюстками сади,
З мами рук, завяжи білу хустку-
І живи, люба, мною живи.
А я прийду до тебе дощами,
Білим квітом у вишневім саду,
Тільки спогад зостане між нами-
В небеса, до братів, нині йду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791094
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.05.2018
Знов сьогодні згадала тата,
Як весну зустрічала з ним,
В ній обора та рідна хата,
Кущ бузковий, кульбабки, дим.
Тихо бігла собі до хати,
Аби тільки не бачив він...
Знов виймала листи солдата-
В них війна віддавала дзвін.
Пахло порохом кожне слово,
Кожна літера- смак біди
І світились слова восково-
Юність батька й війни сліди.
На комоді блищала скринька,
Вигравали квітки танок,
В ній лежала медалів жменька,
Фотокарток старих світанок.
Я вдивлялась в чужі обличчя-
В кожнім доля, чиєсь життя,
Кожна усмішка- протиріччя,
Пишна молодість, почуття.
Як тоді- знов весна буяє,
Як тоді- знов вдивляюсь в даль,
У руках та, старенька скринька,
В ній листи та стара медаль.
І немає в живих вже тата,
Лиш зостались старі листи-
І війна, і життя солдата,
Біль і жаль- в них дороги й хрести.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791064
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.05.2018
Ой, хурделице- біла, біла,
Чом, матусенько, посивіла?
Заплели вітри сиві коси,
Над могилами свіжі роси.
Ні, не роси- то мамині сльози,
Кроплять землю, мов літнії грози,
Сходять квіти- хрести довкола,
Душа праведна- в Бозі квола.
Сходить сонечко по над вербами,
Де стежки у дім вкриті тернами,
Знов цвіте весна- біла, біла,
Плаче матінка- посивіла.
На колінах люд, той, що праведний,
Сич в саду кричить, мов прокажений,
Очі синії- тіло холодом,
Земля вкрилася смерті голодом.
Не хурделиця- білий цвіт летить,
В головах синів свічка мерегтить,
Болю- боленьку- горе вінцями:
Боже, змилуйся над українцями...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791014
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.05.2018
Знов впало небо над степами,
Прощальний стогін у вітрів,
Вертається дитя до мами:
- Як жити ж, Боже, він хотів.
Закрила куля очі волошкові,
У вишиванку тіло одягнуть,
Розвіє смуток кучері шовкові-
У небо душу янголи ведуть.
Таку ще юну, що не знала втоми,
Таку дитячу- з мріями у снах.
Дорога у свічках веде додому,
Колише душу горе на човнах.
Приспало, Боже, чом її приспало?
Чому життя так рано відцвіло?
Чорнезне зілля полем колихало-
Так мало літ замріяних було.
Знов впало небо над степами,
Прощальний стогін у вітрів,
Вертається дитя до мами:
- Як жити ж, Боже, він хотів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790954
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.05.2018
Відпусти- бачиш, знову світає,
Солов'ї будять співом гаї,
Ясен місяць у річку ступає,
Поцілунки торкає твої.
Спить, ще тихо, освітлене місто,
Тільки чути, як гаснуть вогні,
У полоні торкаються грішно,
Струни серця і ми ввишині.
Нам зіграє скрипаль одинокий,
Всі сонети з розгублених слів,
Залиши подих дивний, глибокий,
В нім кохання торкне берегів.
Відпусти- он вже знову світає,
Бачиш, день вже на пагорбі сів,
Вип'єм трунку, хай серце зітхає,
Вип'єм щастя, віджитих, вже снів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2018