| Сторінки (13/1287): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Весна вдягає в пекторалі,
Красу земну й далекі далі
І пісню сильну та єдину,
Несе на крилах в Україну.
В ній жменька смутку та добра
І та лелека, молода
Верта на ріднії пороги,
Крильми огорне, ступлять ноги
У чисті роси- оксамити,
Любов'ю серденько зігріте.
В ній голос- спів святкових дзвонів,
Що линуть із священних схронів
У кожне серце, кожну душу-
Слова сказати нині мушу,
Про дар той, Божий, неземний,
Про голос твій, такий чудний.
Сказати правду- величаю,
У співі твоїм світ кохаю:
Оту калину край села
І ту стежину, що вела
До хати, на свої пороги,
Спів солов'я і босі ноги,
Вінок з волошок- маків цвіт,
Дай Боже довгих тобі літ,
У співі твоїм- у любові
Слова доторкнуть душі кволі:
Така на те вже Божа воля,
Що лине нині пісня твоя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790704
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2018
Ну хто ви, мій чудовий незнайомцю?
А може ми знайомі сотню літ?
Від ваших слів душа всміхнеться сонцю,
Від погляду заквітне серця квіт.
Ну хто ви є? Можливо сон чудесний?
Можливо день любові чи журби?
А може ви- гіркий, мій подих, хресний?
Скажіть хто ви- прийму усі мольби.
Та ви- мольфар, з душі плетете коси,
А може ви- кохання чарівник?
Прийму, за щирість, поцілунки босі,
Мій незнайомцю- мрійний мандрівник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790119
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2018
Я поділюсь з тобою первоцвітом-
Скажи тепер- хіба ж ти не кохав?
Весни октави розляглися світом,
Де в полум'ї жаги наш час згорав.
І трепіт струн, і музика прощання-
Віддай скрипалю ту, останню мить,
Я морем відтанцюю все кохання,
Нехай душа у музики щемить.
Лиш музики струна єдина знає,
Тобі вона, я знаю, розповість,
Як тихо ніч розлуку заховає,
Оту розлуку, у якій ти тільки гість.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2018
І знову втрати, Господи, знов втрати,
І знову біль- пекучий, вогняний,
І знову мати- з горя сива мати,
І крик у небо- крик той, неземний.
І знову сонце, кровію омите,
І знову стежка, смертна до воріт,
І знов дитя- твоє дитя убите,
І знов туман обніме всіх сиріт.
І знову смерть лягла на сині очі,
Цілує день заквітчана весна,
Твій, сину, сон приспала темінь ночі,
Твоє життя- обірвана струна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789885
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.05.2018
Наснилась мама- зовсім молода,
У часі тім, як я була малою,
Ранета квітла- світла, золота,
Щось гомоніла з ранньою росою.
Сади буяли- наче у раю,
Не розбереш- сніги, а чи пелюстки,
Цілунок мамин Господу даю,
Дитям всідаюсь на рідненькі руки.
Тулюсь до них- таке уже тепло
І поцілунок мамин у голівку,
Той час зійшов- так скоро одцвіло,
Так боляче життя зламало гілку.
Тепер у сні тулюсь до її рук,
У сні- дитина, мама молодою,
Вслухаюсь в ніч- у кожен її звук:
Ти, мамо, мить побула б ще зі мною...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789865
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2018
Торкає день старенький тин,
Підперлось сонечко на млин,
Куйовдило проміння- коси
І смакувало диво- роси.
Бузок вітав пахучі трави,
Бджілки вели свої забави,
Джмелі хмеліли, упивались,
Щось гомоніли... задирались.
Стояла осторонь вся, пишна,
Краса весни- чаклунка вишня,
У хоругвах- пянкім мигдалю,
Вдавала ту, розкішну кралю.
Лиш тин мовчав собі похмуро,
Здавалось, все кругом забуло
Його приймати у закони-
Обвітрені старечі згони.
Ні квіту, ні стебла- облуда,
В плащі чорнезнім- вітру згуба,
Зомлілі руки, тихий стогін,
Відлуння скрипки- стиглий гомін.
Приспить старого- заколише,
Та й доживати його лише
В бузковім квіті, у намисті,
В солодкім трунку диво- вишні.
В казковім світі,мов весілля,
Старого вкриє пишне гілля
І заколише залюбки,
Де сни насняться... малюки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789657
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2018
Гнав день із хвіртки промінці,
Жбурляв у воду камінці,
Щипав за хвіст маленьку кицю,
І заглядав собі в криницю.
Сміявся, бігав, метушився-
Упав за ніч і там лишився.
Щось снилось миле та чудне,
Що завтра знов собі пірне
У стиглі грона, трав нектари,
Розбудить сонні диво- хмари,
Громами вдарить, дощ проллє,
А потім знов собі зіпє
Весь каламбур, що натворив
Все так вінчав- собі так жив.
Джмелю показував знов дулю
І слухав затишно зозулю,
Лічив роки- а в них світи,
Усе встигав, щоб перейти
Від ранку в ніч- пташок пісень...
Так жив собі весняний день.
Картина Анатолія Марчука.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789524
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2018
Бузковий рай- а в нім своя невинність,
Неначе світ, а глянеш- небеса,
Всміхається, мов визнає провинність,
Вдихнеш у груди- Божі чудеса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789369
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.04.2018
Згадався ранок у селі,
Сніданок світлий на столі
І мамин хліб- пахуче жито,
В нім стільки літ уже прожито.
Та смак все ж той- пахучі трави,
Ранкові мамині заграви,
Невтомні руки- житні злаки,
На хлібі вироблені маки.
У смаку зір та божества,
Лишився спогад та нудьга
І вишиванка на стіні,
І смутку жменька у вікні.
Стара ряднина вкрила ліжко,
Лляна сорочка в перемішку
Лежить- виблискують стібки,
Сидять горою подушки.
Все так, як мама залишила
І запах той не змиє злива,
І сон мине- усе залишить,
До молока лиш хліба вкришить.
Того, що мама напекла-
Думки, думки! Несе ріка
У ранок той, у те село,
Де так вже сонячно було.
Вінок з кульбабок, чиста лава
І мами, сонячна заграва,
Де житній хліб, старенькі руки-
О Господи! Які ж то муки-
Ті спогади- святі роки,
Де молоді були батьки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789245
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2018
Зачерпни недописані рими-
В них торкни зажеврілі світанки,
По життю знов пройдися із ними,
Зачаруй збожеволілі ранки.
Хоч дощить, та душа невгамовно
Напивається трунку ранкового,
Знову тиша цвіте безвідмовно
В смаку квіту весняно- бузкового.
Поступися, хмелій зачаровано
У руках недописаних рим,
У бузковому світі заховано
Заримованих задумів грим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788887
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2018
Залиш мені ті, недописані листи,
У звої загадкового зізнання,
У ніч вдягни збентежені світи,
У час, коли горить сліпе кохання.
Спини мелодій зморену жагу,
Нехай проміння ляже на папері,
Останнє слово перелий в нудьгу-
Для неї відімкни холодні двері.
Я допишу все те, в тобі зачате,
Де кожне слово- зірвана печаль,
Де кожна мить- стежки нові початі:
Любов на двох і зоряна вуаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2018
Вустами доторкала шепіт трав,
Пшениць волосся ніжилось на сонці...
Руде- його вітрами день чесав,
Ховав хмарки в своїй, небесній, схронці.
Накапав грім солодкого дощу,
П'янкого веснянкового дурману,
Цупким сукном торкнув листок плющу-
Мале дитя, що в лоні ніжить маму.
Згубив октаву жайвір в кольорах
Веселки- заколисані тумани...
І відчай снів, і подих на вустах,
І спів життя, й землі, священні храми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788477
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.04.2018
Лягає сніг на мої скроні,
Де, день за днем, життя горить...
Мій янголе, сховай в долоні
Ту мить- чудесну мить.
Згорну в обійми своє щастя,
Втамую біль- образ смичок,
Розділю світом мить причастя,
Встелю дороги рушничок.
Мої дороги- вчора й нині,
У Божій ласці- завтра теж,
Ціна життя- зліплю із глини
Любов свою, котра без меж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788248
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2018
Цвіли медово в полі маки,
Цвіркун бентежно розмовляв,
До зір тяглися пишно злаки,
В них соловейко щось співав.
Співав землі, що знов зародить
І пив дощів шалену мить,
Калюжами лелека бродить,
Красу чіпляючи на нить.
Земну красу- смереки стогін,
Уста солодкі журавля
І над селом, туману, гомін,
Де оживились знов поля.
Сміявся місяць, плів знамена,
Мотав на роги пишний вус,
Хмарки бентежив на раменах
І пив з річок холодрий "Мус".
Скотився полем тихий гомін,
Завмерли вишні- білий сніг
І гамір й свист лягли на комин,
Десь сни вляглися на поріг.
Весняні сни- терпкі й квіткові,
На смак солодкі й мовчазні,
Розмови з росами- ранкові,
Колишуть збуджені пісні.
Де соловейко зрову" тьохне",
Де злаки пишно заростуть,
Заплачуть грози- небо "грохне ",
В медах знов маки зацвітуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2018
Наді мною лежить чужина,
А я серцем лечу в Україну,
Проведе лиш стежина одна-
Йтиму вірно по ній аж до згину.
Повернуся у рідні сади,
Цілуватиму цвіт черешневий,
Мить моя! Зупинися- не йди...
Одягаю вінок свій, вишневий.
Волошок назбираю в полях,
Маків цвіт застелю на порозі,
Я у зорі вберу рідний шлях,
Всю любов простелю на дорозі.
Ту любов, що віддали батьки,
Поділю між дІтьми та собою,
Загортаю у спогад стежки...
Рідний Краю- я завше з тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787517
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2018
Напиши мені нині вірша,
Чи закоханого, чи простого,
Хай від нього хмеліє душа,
Хай повітр'я вдихне молодого.
Напиши мені нині вірша-
Закарбуй в ньому сонячні весни,
Напиши мені нині вірша,
Аби птахою в небі воскрести.
Напиши мені нині вірша-
В нім любов, ну а може розлука,
А чи туга п'янка- чи гірка,
Чи моя, не розквітла ще мука.
Напиши мені нині вірша,
Би любов вікову в ньому нести,
Напиши! Так вже просить душа,
Аби птахою в ньому воскрести.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787127
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2018
Люблю свій дощ- весняний, молодий,
Дзвінкий на спів і водночас химерний,
Розбещений в сонеті віщих снів,
Такий, простий, а десь ледь- ледь модерний.
Люблю його, сміюся разом з ним-
Десь ущипне, а десь візьме в обійми,
Цілує до безтями- враз п'янить,
І манить у свої краплини- найми.
Бешкетник днів, нічний господар снів,
Веселці заплітає дивно коси,
Відлунює у травах галас... спів-
Сонети випивають в ньому роси.
Де я люблю його, той ранній дощ:
Такий простий і водночас химерний,
Танцюю з ним- дурманить світло площ,
Де ми у двох і подих наш, завмерлий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786966
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 11.04.2018
Відпусти її- не марнуй-
Час розбещений, терпкуватий,
Вчуй прохання- єством почуй
Світлий вечір, теплом багатий.
Не мани її- зачерпни-
Стогін осені теплий, окрилений,
Простели дощем- огорни
Подих серця, такий, оголений.
Доторкни її, наче шалений:
Шепіт марений, заморочений,
Знов відчуй себе боле- зранений
І у сни ввійди- милий, прошений.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2018
П'ять літ горить моя земля,
П'ять літ горить і не втихає
І співчуття чомусь нема,
Ніхто вже сина не вертає.
Не співчуває блудний світ-
Дитя без батька- сиротина,
Забрала смерть весняний квіт,
З життя пішла чиясь дитина.
Їх тисячі- небесних зір,
Ранкових янголів, Господніх,
Хрести у ряд видніють з гір-
Тут смерть панує неприродньо.
Тут Кемерово, в всіх кутах,
П'ять літ смертельну точить рану,
Де море крові на руках
І де не Господу Осанна.
Де задихається земля:
Від болю, кривди та зневіри,
Чом співчуття ніде нема,
Де мою землю топчуть звірі?
Тут Кемерово кожен день
І кожну мить- хвилину кожну,
Вже п'ятий рік сумних пісень
Співа народ- в могилу ложить.
П'ять літ горить моя земля,
П'ять літ горить і не втихає
І співчуття чомусь нема,
Ніхто вже сина не вертає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785051
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.03.2018
Не розбудиться більше ніч,
Не народиться день кохання,
Небо сльози зриває з віч,
Світ згубив у свічах зізнання.
Янгол тиху молитву приніс,
Над душею притих снігами,
Мить життя... все пішло під укіс,
Боже! Мить!- вічний крик степами.
Йому було лиш дев'ятнадцять. Світла пам'ять Герою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784953
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.03.2018
Лелекою ув вись
З тобою,
Розлука- горда рись
З бідою,
Побуду в дні сама-
Сльози,
Впадуть до ніг твоїх
Грози.
Рятунку поцілунки-
Безвихідь,
У кіш душі кладу
Крихіть.
Сумною пеленою
Небо,
Устами доторкнусь
До тебе.
Загубляться п'янкі
Жаринки,
Зберу у кіш свої
Обжинки,
Двобій наш перехресний-
Холод,
Любов і вічність,
Завше голод.
Лелекою ув вись-
Росою,
Вінчає день і ніч
Сльозою,
Нап'юся дивини-
Дива,
У неба зорепадах-
Злива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2018
Ну от і все- все відшумить
І тихий вечір- вже не вечір,
В душі лиш рана защемить
І спогад мій- розбитий глечик.
Хтось скаже- сильна, що у тім?
Сильніш напевно не буває,
Усі думки лишились в нім,
У нім і день вже догорає.
Зберу докупи сум та жаль,
Пройдуся відчаю стежками,
Спалю пелюстками печаль,
Що впала знову поміж нами.
Ну от і все...лиш пережить,
Той тихий вечір, що згорає,
В думках знов рана защемить,
Хоча в душі любов палає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2018
Сльозилася верба цілунком долі,
Цвіла у дні яснім, співала волі,
Із вітром гомоніла, обіймалась,
Зимі там реготала, бо прощалась.
Весну в собі будила квітанкову,
До холоду сміялась тихо знову,
Так гордо підіймала цвіт- очиці,
Трусила з себе сніг, немов вовчиця.
Он сонечко зіп'є краплини- сльози,
Впадуть вербі до ніг пусті морози,
Сміятиметься навіть серед ночі,
Теплом огорне, світу, теплі очі.
Замріяно співатиме у гаю,
Піддасться запашному квіто- раю,
Де защебече в небі знов пташина-
Весни вже час- прийшла її година.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783779
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.03.2018
Поетів день, а в нім усе життя:
І радість й біль, а десь палке кохання,
Молитва в нім і тихе каяття,
В нім рими спів, а десь розчарування.
Комусь- це рай, комусь- прості слова,
Де Муза косить те, що ти посієш,
Комусь від щастя кругом голова,
А десь від слів у захваті зомлієш.
У пролісках жевріє нині день,
А десь, в снігах, затихли очерети-
Поетам нині день несе пісень,
Пташки співають зоряні сонети.
У роздумах живете знов і знов,
Сьогодні обіймає Вас планета,
Весна несе в серцях свою любов:
Вітання всім, колеги, в день Поета.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783518
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.03.2018
Так знову хочу у село,
Де стиглим снігом замело,
Де перевесла, наче вівці,
Лоза похилена на хвіртці.
Старенька хата- одинока,
Скрегоче на вікні сорока,
Очима світять рушники,
Живуть там мамині думки.
Там день у день живу в уяві:
Он батько знов сидить на лаві,
Січе капусту- з дуба бочка,
Курчат так пізно водить квочка.
А я втираю стигле ябко,
На бляті кухні знову жарко-
Запахли жарені шкваркИ,
Зліпила мама пироги.
І вся родина знову разом,
Молитва лине- тиха фраза,
Під вечір з мамою- у двох,
На полотно кладу зірок.
Лягає хрестик у веселці
І так вже радісно на серці,
Мені так тепло, знов так мило,
Налию жменькою чорнило.
І все опишу, що було,
Бо тут мій дім, моє село
І світ тут мій- моя землиця,
Пливуть роки, немов водиця,
Пливуть думки, а я зітхаю-
Нема вже того, мого раю.
Батьків нема, лишень тривога
І рідна хата, і дорога...
Так знову хочу у село,
Де стиглим снігом замело.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783365
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.03.2018
Втомився березень в гучних снігах,
В крихкім морозі зорі догоріли,
Гойдався місяць на твоїх руках,
Від рим п'янких в нім почуття зомліли.
У жартах снів, у співі молитов,
У візерунках ночі, сповнених надії,
На крилах дня засніжено зійшов
Цілунок, що оспівував події.
Горіло серце, полум'я цвіло,
У сніговії проліски жевріли,
Стежками доль замріяно жило
Кохання, де вогні знов мерегтіли.
Втомився березень, загублений в снігах,
Весняний подих- проліски жевріли,
Гойдався місяць на твоїх руках,
Від рим п'янких душі дві тихо мліли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2018
Із зорепадових ночей,
В пітьмі ранковій- візерунках
Зітру сльозу з твоїх очей-
Із них зіп'ю блаженство трунку.
Жевріє день в твоїх устах,
Де на долонях божевілля,
Лишився сум в глибоких снах,
Нема вини в казковім зіллі.
Смакуй його міцний нектар,
Терпким вином омий знов вечір,
Притихне біль, але не жар,
Торкнувши смак його за плечі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2018
Обійми мене літніми грозами,
Поцілуй веснянковим світанком,
Тобі небо прихилю мімозами,
Прийду стиглим, освіченим ранком.
Зачерпни пожовтілого обрію,
Нічку випий ранковими росами,
Загорюсь божевільною зіркою,
Де кохання, заплетене косами.
Квітом літнім, словами, мов перлами,
Передзвоном сердець, оксамитами,
Наші миті зостались завмерлими,
Ми дощами віджили пролитими.
Прийду стиглим,освіченим ранком,
Обійми мене літніми грозами,
Поцілуй васнянковим світанком,
Тобі небо прихилю мімозами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781441
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2018
А я сьогодні просто не святкую,
Хоч за вітання дякую гучні,
У чужині чужинські дні рахую
І Україна моя гине в злій війні.
Та я сьогодні просто проживу,
Один із днів, дарованих- Господніх,
Думки свої, мов хмароньки жену,
В життя подіях, зовсім неприродніх.
Як кожен день- молитвоньку змолЮ,
Поклін віддам я Господеві мому,
Люблю життя і світ у нім люблю,
Чекаю день повернення додому.
Не мій це день і свято не моє,
Хоча весна дарує поцілунки,
В сльозах і болю Українонька жиє,
Нам "братній" світ приніс оці дарунки.
А я сьогодні просто не святкую,
Хоч за вітання дякую гучні,
У чужині чужинські дні рахую
І Україна моя гине в злій війні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780933
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.03.2018
Білим птахом полину туди,
Де лютують пекучі сніги,
Де людину кладуть на коліна-
Плаче гірко моя Україна.
Чом ви, нелюди, Бога забули?
Свої душі від світу замкнули?
Совість підло продали за гріш,
За одне з сатаною... давніш.
Ви не варті ступати ногою,
Де молитва лунає Герою,
Та земля захлинається кров'ю,
У страшному, сумному двобою.
Ох, кровиця людська- не водиця,
Замасковані, зганьблені лиця,
Ви у душу плюєте й свою
Ви принесли народу біду.
Рідна ненька, як мати Господня,
Плаче гірко, рида неприродньо,
Сина бито, наруга, руїна-
Плаче гірко моя Україна..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780476
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.03.2018
Письменник - це любов і драма,
Де світ чудний- у ньому гама,
Де сльози й сміх- розчарування,
Де божевілля, мить кохання.
Сонети, спів, казки- буденне,
І кожен день щось сокровенне,
І кожна мить- нові світанки,
Загублені в них ночі й ранки.
Десь успіхи, а десь поразки,
Гучні мотиви й просто фразки,
Це їх життя- мірило світу,
Збирає дні, піддавши звіту.
Що ще писати, що знайти?
В які тикнутись береги?
Де мир, любов, і віра, й слава,
А чи убога переправа.
Це все вони- гучні та тихі,
Щасливі, наче Божі крихи,
В борні й золі горять свічами-
Хай успіх впаде по між вами,
Бо Божий дар у ваших грудях-
Несіть добро та щирість людям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780017
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.03.2018
Я закохалась нині у весну,
Я залюбилась у її причуди,
Таку дитячу, і таку смішну,
Таку єдину, що живе повсюди.
Що снігом йде, сміється у вітрах,
Зомліла в сні, замріяна у днині,
Жіночно стигло у своїх руках,
Живу вуаль плете в саду дитині.
Тій світлій пташці- наче немовля,
Тій божій днині- вічні зорепади,
Весь світ її- розбещене дитя,
Веселки ніжні, божевільні гради.
Така незвична і така пянка-
Живуть у ній, і холод, і блаженство,
Така солодка- водночас гірка,
Охрещене у ній чудне шаленство.
Я закохалась нині у весну,
Я залюбилась у її причуди,
Таку дитячу, і таку смішну,
Таку єдину, що живе повсюди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779827
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.03.2018
Прилетів наш кум із рані- ні живий, ні мертвий,
Двері мало не вивалив, бо були заперті.
Я м сі злєкла, Бога молю, шо сі могло стати,
Сама в хаті, бо мій Стефко поїхав орати.
Лечу двері відпирати, як та, навіжЕна,
А кума кричит за плотом, як якась скажена.
Голос чую, а особи та й ніде не бачу,
Вочи луплю як цибулі, жи мало не плачу.
Кум до хати залетів, сховавсі за двері,
Ну а потім го шукала м у нашій коморі.
Я м го кликала, молила- по кутах шукала,
Як їм ввиділа куму, мало м сі не всрала.
Стоїт таке у кімнаті, вбране у костюмі,
Як би вилізло з тарелі- сиділо у трюмі.
Вочи світят, зуби видно- інопланетяни,
Не впізнала, хто то є - видно якесь п'яне.
- Кумцю, шляк би трафив вас, в шо с те сі заперли,
Ваш Іван і я із ним- мало з мо не вмерли.
А вна каже, жи то роль, у театрі грати,
Каже мені, жи артистка- буде виступати.
По при то свого Івана ролями лікує,
Бо горівку п'є, як воду і жінку не чує.
Виліз тихо кум з комори, в руках тримав вила,
Так зубами гаратав, як стара кобила.
Чи с те, куме, знов дістали ту "білу горячку",
А він каже, жи з страхУ та й отримав срачку.
Потягли з мо, із кумов, кума в ванну мити-
Не дадут ми ті, варяти, та й на світі жити.
Свята правда, жи на старість моча б'є у груди,
Жи такі во чудеса виправляют люди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779511
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 28.02.2018
Прийшла нині кума зрані- щаслива, регоче,
Як та кітка, жи у марцю, і но не муркоче.
Зачала ми повідати за якогось ФрАнка,
А сама чогось збіліла, як тута фіранка.
І за Карлоса також- жиє у Парижі,
Той на ровері не їздит і но має лижі.
Він ї каже- має фірму, якусь будівельну
І кавярню з файнов кавов, і нічну коктельню.
Каже- має будівельну, видно цеглу возит,
Але грошей чось не має, пише всьо у зошит.
- Я му тоже відписала, жи я маю фіру,
Тілько моя юш старенька- всьо юш має міру.
Пару коней, лошє збоку і мій хлоп на возі,
А вно мені мозги пудрит, жи юш у дорозі.
Нині їде - завтра ні, шо маю робити?
Так мі любит, жи не знає, як на світі жити.
Де Івана я подію, як той пан приїде-
Дам му гроші, канапки, най до Львова їде.
Але пише жи подарок хоче би м купила-
Хоче мобіль той, востатний- мені купит мила.
Чи ти кумцю зварювала - то якась афера,
Маєш хлопа коло себе- лиши сі ровера.
Пан не фіру має кумцю, а якусь там фірму,
А ти Зосько май лице і повагу гідну.
Подивила сі кума на мене з під лоба:
- То люби си свого Стефка до самого гроба.
Тілько коні... вісьта- гейта, плуги та землиці,
Як рипіх із кожухом живемо в світлиці.
Мию, перу та вару- а де ж та подяка,
Писок зморщений від соньці, як та стара с...ка.
Йди си кумцю, положи на писок сметанки
І си вроки йди здойми до старої Ганки.
Най ти злєє віск стара на чоло та груди,
Жи би с більше не любила зайди та приблуди.
Маєш Йвана коло себе- люби скілько влізе,
Йди му їсти налади, бо скоро прилізе.
Чужі пани, то не наші хлопи- роботяги,
Від шанівку юш не мают ніякої тяги.
А хлоп в поле сі наробит, як той віл- волище,
Потім в ліжку так ти даст, жи аж вітер свище.
Хочеш кумцю поміняти та й шило на мило-
Туто паньство, жи зі світа, юш цілком зігнило.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779225
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 26.02.2018
Як приїздит кум із полі, чоботи скидає,
То чогось наші кума заводит- ридає.
Каже, жи якусь біду хлоп десь підхопив,
Так му ноги чось потіют, як би їх не мив.
ШкарпеткИ стоят, як цьвоки, ніби із крохмалю,
Боже, Касю, що робити, яку біду маю?
Я сі дивлю на куму, як на якусь глупу,
А мій Стефко сі всикає, падає на дупу.
Так сі хлоп регоче з неї, як би зів маківки,
А кума ламає руки, аж потіє чівка.
Я лечу до свої кухні, несу кусок мила,
Господарского такого, аби ноги мила.
Ріжні кажу ї рецепти зи зілє варити,
А би кумову біду скоро залічити.
А тим часом кум у хаті тихо сі запер,
Я юш думала жи може до холєри вмер.
Двері всі запер на ключ, тихо в ліжко ліг,
Коло нього, на пілозі, ліг маленький звір.
По боках лежут шкарпетки- кумова біда,
На підлозі, коло п'єца, зложені дрова.
Кажу:- "Кумо, шо за шляк в хаті сі завів,
Двисі, кумові шкарпетка мало він не зів".
А кума мені в отвіт:- "То, кумасю, миші
Так здихают, де шкарпетки, Іван мій залише.
То яка тобі біда, нема біди... дудки,
Гроші кумонцю не тратиш, би купити трутки.
Твій Іван у тих шкарпетках якісь чари має,
Жи понюхає їх миш і си засинає.
Спит спокійно вічним сном, як та наркоманка,
- Дви сі, кумо, за дровами лежит, як таранка.
На холєру твому Йвану якесь лікувані?
Ваші миші поздихали, а наші, як пяні.
Твій Іван є, як той дохтор, лічит шкарпетками,
Завтра возьму їх занесу із Стефком до мами.
Бо то чари для мишей, як бальзам на душу,
Відкривайте кумо вікна, бо сама сі вдушу.
Так сі м чула, як би м нині міх трави скурила,
В вухах піли пташенята, а я ніби плила.
Ото моцна є отрута- Йванові шкарпетки-
Така радість для мишей, жи лізут на жердки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779059
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 26.02.2018
Люби рідну мову, як подих землі,
В душевній колисці лелій ти вітрами,
Люби наяву та в чудовому сні,
Піснями в гаях, буйним квітом, садами.
Люби рідну мову, що мати дала
В піснях колискових, в молитві до Бога,
В пташинім польоті, щоб віра несла,
В блаженному слові в далеку дорогу.
Між тисячі інших, ця- тільки твоя,
Хай бита катами- плюндрує чужинець,
Найближча тобі, як матуся... свята,
Люби рідну мову, бо ти- УКРАЇНЕЦЬ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778512
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.02.2018
Як я хочу журавкою в небі,
Повернутись у рідні Краї,
Притулитись, землице, до тебе,
І вдихати квітучі гаї.
Колисати черешню в городі,
Цвіт вишень огортати крилом
І сміятись із сонцем на сході,
Й напиватись з роси молоком.
Ущипнути в калини кохання,
Застелити в садах рушники,
Жменю вірності спозарання,
Засівати на рідні стежки.
У дідівських старезних жорнах,
Намолоти зернистих пісень,
Одягнутись й згубитись у кронах,
Ясенів, що малюють свій день.
Знову ластівка звиє гніздечко,
Що під стріхою- чорна зола,
Защемить у журавки сердечко:
- Ось із рідними знов побулА.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778230
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.02.2018
Прости, милий Боже, провини щоденні,
Прости світ спокус за буденні гріхи,
Мірило любові у душі злиденні,
Неси у законах, і віри, й мольби.
Прощення просили у Тебе, наш Боже,
В думках на Голгофу готові іти,
А що у ділах?- Знову гріх... а негоже,
Самому Тобі тяжкий хрест наш нести.
Він наш а не Твій, та на нім і розпяли,
У заздрощах, Боже, життя живемо,
У зрадженій вірі ми душі продали,
Куди ж милий Боже тепер ідемо?
Лиш біль та розрухи, і війни- облуди,
Байдужість та зрада- степами хрести,
До Бога, молю, навернітеся люди,
Щоб хрест наш із ним на Голгофу нести.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778070
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.02.2018
Небо падало з гір, божеволіло пекло- ричало,
Як ти, кате, посмів? Безневинне дитя, зло вбивало,
Незахищене тіло, лягло на чорнезну бруківку,
Мак червоний зацвів, посивіла в матусі голівка.
Що ти думав тоді, незахищений янголе Божий?
Вічно ліг до землі- затуманений світ, весь негожий,
Погляд млосно застиг- свічка тихо по тобі ридала,
Не кохав, бо не встиг... і вона, все тобі не сказала.
Не сказала- "Люблю", білий янголе в ясному небі,
Лиш молитву молю- куля стежку топтала до тебе,
Затуманився світ, замикають сніги сині очі,
Твій сумний заповіт, хто ж бо, милий, тобі напророчив.
Ти до волі ішов, без щита, без єдиної зброї,
Тихо вітер казав- "Не вмирають, мій Боже, Герої"!
А ти жити хотів, та закриті дороги зворотні,
Кат стріляв на преціл, смерть вела до Небесної Сотні.
Небо падало з гір, божеволіло пекло- ричало,
Як ти, кате, посмів? Безневинне дитя, зло вбивало,
Незахищене тіло, лягло на чорнезну бруківку,
Мак червоний зацвів, посивіла в матусі голівка.
(С) Леся Утриско
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777623
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.02.2018
́1. Часу зовсім ти не гай, на скакалочці стрибай.
2. Часу даром не марнуй- як зозулька нам закуй.
3.Соловейко в гаю тихне- хто із вас сильніше свисне.
4.Тепле молочко на дотик - склянку смачно вип'є котик.
5.Часу зовсім ти не гай- на сопілочці зіграй.
6.Яке гарне ж ти малятко- затанцюй як каченятко
7.Застрибай, як кізонька, затанцюють ніженьки.
8.Песик каже- гав, гав,гав, котенятко- няв, няв, няв, а корівка каже- му , пісеньку співай одну.
9.Галя впала у калюжку, не виймає ніг, покажи як зимонька сипле білий сніг.
10.Зайчик, зайчик втік у ліс, доторкни маленький ніс.
11.Котеня мале пухнасте- скік тай скік, аби не впасти.
12.Ручки в боки, догори- на зарядку: раз, два, три.
13. Раз присядь і два присядь- порахуй усім до п'ять.
14. Бігла киця по стежині- скільки дольок в мандарині.
15. Щось подібне є на град і як зветься- виноград ( загадка).
16. Кулька звисла на шнурці- он смачні які млинці.
17. Он, летіла пташка над мостиком- а як робить киця хвостиком?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777474
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.02.2018
Сонце глянуло до хатки,
Де родився третій братик,
Другий хлопчик у родині,
Хрещений Матвійком нині .
Старші діти заглядають,
Колисати помагають,
Щастячку не має меж,
Вся родина рада теж.
Он Матвійко пробудився,
У святій воді хрестився,
На руках у мами й татка,
Миле Боже янголятко.
Хресна мама чепурила,
Крижму квітками обшила,
Щоби доля буйно квітла,
У здоров'ї для Матвійка.
Вся родина веселиться
І співає, як годиться,
Конкурси ведуть малята,
То для них великі свята.
Музиканти виграють,
Співом в танець всіх ведуть,
Не танцює хресний татко,
Бо колише янголятко.
Ой співай, співай Матвійку,
Сіли пташечки на гілку,
Весели усю родину,
В цю святкову, світлу днину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777472
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 17.02.2018
Так юш літо знов пече, жи не мош дихнути,
Юш найгірше у ночи, жи не мош заснути.
Відро води випиваєм двоє із Стефаном,
Цілу ніч юш си товче поливаним збаном.
Стаю скоро, поки день ше спит та й у схронці,
Бо юш потім ніц не зробиш на пекучім сонці.
З ночи виділа м сусід балію виносив,
Дощу ясно жи не буде- хіба впадут роси.
Аби повну ту ванянку роси назбирати,
То напевно юш до смерти прийде сі чекати.
На дворі ше було темно, як їм йшла до стайні,
Чую, хтось сі привітав- страху майтки повні.
Я му тихо відповіла- голос, як в сусіда,
- Би ті Йване качка копла і біда не зіла.
Свічу світло на оборі... Іван у ванєнці,
Живіт вивалив, як ті нецки, чуть не видно єйці.
- Шо сі стало, сусідоньку, жи так моцно мокнеш?
Ше во трохи, восінь прийде, то точно не здохнеш.
Каже: - Сало сі стопило, живіт впав додолу,
Мусит хустков підвізати, носити в подолі.
А так мокне у воді- ваги набирає,
Менче спит і менче їст- ну і менче с...є.
То є добре, туто літо, зробиш так, як хочеш,
А як зимонька нагряне- єйці відморозиш.
А він каже- сусідонько, та то не гризота,
Як морози сильно тиснут є інша робота.
Шо хотів він тим сказати вже м сі не питала,
Бо мі пізна юш година на дворі застала.
Сказав також жи ванєнка в зимі спочиває:
-Я в зимі сі юш не мию- скілько зими тої?
Ванянка, балія- велика алюмінієва ванна, в якій колись купалися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777134
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 15.02.2018
Сьогодні не напишу пишних рим,
Лиш помовчу, загубленою в роздумі,
Я закохаюсь в день- хмаринка й дим,
Змалюю пекторалі в тихім задумі.
Горнятком кави ранок розпочну,
Цілунок сонця вип'ю із зажурою,
Впаду у віхолу зими- у ній лечу,
Весняною грозою... може бурею.
А в ній туман, закохано сльозиною,
Торкне межі, де вчора, завтра, нині,
Де день знов увінчається перлиною-
Мій білий янгол, в зоряній свитині.
Сьогодні не напишу пишних рим,
Лиш помовчу, загубленою в роздумі,
Я закохаюсь в день- залишусь в нім,
Змалюю пекторалі в тихім задумі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776981
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 14.02.2018
Якщо хочеш любити- люби,
Якщо ні, то візьми й відпусти,
Вічним птахом, тим чистим крилом,
Білим снігом за світлим вікном.
Якщо хочеш кохати- кохай,
Лиш єдиному серце віддай,
А як ні, то тихенько піди,
Залишаючи чисті сліди.
Є бажання повірити- вір,
Не впинається в душу хай звір,
Не образою ж жити повік,
Хтось простив і тебе, а це лік.
Якщо хочеш простити- прости,
За плечима спали лже- мости,
Твоя віра сильніша від зла,
Ти зумієш, бо правду знайшла.
Зупинися на мить- бо не сон,
Твоє щастя хтось ставить на "кін".
Ти зумієш кохати й любить,
Ти зумієш простити тай жить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2018
Я заплетусь у твою сивину,
Згублюсь, матусю, в квітах барвінкОвих,
Несу тобі веселку... й не одну,
З тобою йтиму в снах, таких казкових.
Я зацілую рученьки старі,
Ласкаві руки- інших і не знаю,
Я приберу у квіти вівтарі,
Молитиму для тебе, мамо, раю.
Я одягну намисто ясних зір,
Твоє намисто, те, що в колисковій,
Я прихилю все небо- тільки вір,
Я світ тобі віддам,такий казковий.
Дитинство мамо- в ньому ти і я,
І сміх і біль, і сльози мого щастя,
Вже між зірок ти, радосте моя,
Мій сон, матусю, спогад, мов причастя.
Я заплетусь у твою сивину,
Згублюсь, матусю, в квітах барвінкОвих,
Несу тобі веселку... й не одну,
З тобою йтиму в снах, таких казкових.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775953
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.02.2018
Зіграє тихо за вікном вітрами млосний день,
Присяде дощ знов за столом, співатиме пісень,
Зітхну із ним, свіча згорить- за річчю знову ніч,
Пригублю зорями вина, не стулю смаком віч.
Терпкий туман торкне плеча, в нім музика моя,
У ній зітхає карусель, де знову ти і я,
Відлуння примх, відлуння сну- нова у нім гроза,
Де за вікном жевріє день і бухне в нім лоза.
В нім запалю вогні зірок, в них сірість одцвіте,
В дощі усе знов оживе- і сіре, і святе,
Зітхну із ним, свіча згорить у ніч, холодну ніч,
Знов за вікном жевріє день- зіп'ю любов із віч.
Картина Анатолій Марчук- Світло у вікні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2018
Колисала мати із дітьми колиску,
Застеляла долю білим рушником,
Пролягли дороги, їх життя, неблизькі-
Посходили мальви в мами під вікном.
Приспів:
Кучеряві мальви- різнокольорові-
Іванко в Канаді, а Роман у Львові,
Галинка в Мілані, Марічка в Бурштині-
Їх чекає мати в старенькій хатині.
Посивіла мати дітей виглядає,
Рушником стареньким поріг застеля,
Ой ви лелеченьки- сини мої й доньки,
Коли ж повернетесь до свого гнізда?
Приспів:
Кучеряві мальви- різнокольорові-
Іванко в Канаді, а Роман у Львові,
Галинка в Мілані, Марічка в Бурштині-
Їх чекає мати в старенькій хатині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774803
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.02.2018
Цілий тиждень мого Стефка знов тиснули зуби,
Так юш ними скреготав, як пила на зруби
Місця в хаті не знаходив, а ні в літній кухни,
Кажу йти му до дохтора, най їх трохи рухне.
Їден день таки пішов, смілости набрав сі,
Але цери* ніц не мав- думала м жи в...сі.
Вийшов з хати... я м сі злєкла- у новім костюмі,
Новий галстук завізав, жи висів на трюмі*.
Боже! СТЕФКУ! - бій сі Бога, нині не Великдень,
Ти до церкви так не йдеш, а нині день будний.
- Шо ти, бабо, розумієш? То валике діло,
Зуба рвати- можу вмерти... юш готове тіло.
Юш їм вмитий, споряджений, як то немовлятко,
Шось сі стане- на поминки заріжеш пацятко.
Всьо зладиш, як по закону, на то воля Божа,
Я зі сміху юш вмираю- червона, як рожа.
Посадила м до маршрутки, тай перехрестила,
Сльоза капла, гірка доля, така- юш не мила.
Повернув сі Стефко скоро- ше скорше ніж їхав,
Під очима синяки- видно хтось му в'їхав.
Я сі дивлю- хлоп радіє, сміє сі до мене,
Та піджак чогось роздертий на правім ремени.
Чуєш! СТЕФКУ! Шо сі стало, де тебе носило?
Шо с зробив, шо за нечисте так тебе побило?
Довго Стефко повідав за того доктора,
Як сі довго приміряв, як п'яний до рова.
Не хотів мастити кліщі, би зуба урвати,
Видно добрий каратист- ногов видаляти.
Ні наркозу, ні укола, а ні жмені вати,
Боже! Касю! Я живий вернув сі до хати.
Мав ми вирвати їден, а вибив чотири,
Та то ніц, жи мої ясна*, як свині розрили.
Заживе, як на собаці, аби довго жили,
Трохи шкода, жи не більше, а іно чотири.
То зроблено наперед, як у тім заказі,
Аби юш мі не тиснули... дякував "заразі".
Правду кажут собі люди, жи дурне- не винне,
А ше кажут, тоже чула- жи лихе не згине...
Цера*- лице, колір лиця.
Трюмо*- зеркало з трьох частин.
Ясна*- десна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774536
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 01.02.2018
Понад Крутами чорні ворони,
Смерть розгуляна, людські стогони,
Біль із холодом- заморочені,
Плата юністю непророчена.
Вітри стогоном, земля зорана,
Божа віронька замордована,
Білі кучері, вуста- вишеньки,
Злом закохані, в землІ лишені.
Ой ви, літечка молодесенькі,
В неба теренах так ранесенько,
Ви ж не бачили ні коханнячка,
Де зітхає день спозараннячка.
Відлетів ваш час душе- птАхами,
Небо вкрилося зоре- знаками,
Днесь зустрілися з побратимами,
Що лягли в степах, вкритих нивами.
Знов ступило зло смертним чоботом,
Українонька, бита ворогом,
Знов розділена, пошматована,
Тай могилами замурована.
Сльози ріками, біль тисиною,
Боже! Змилуйся над родиною,
Над сирОтами, над вдовИцями,
Не ховай синів до землиці... ні.
Хай життя цвіте пишно рутами...
Чорні ворони знов над Крутами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774187
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.01.2018
Каже Стефко, як то добре мати господарку,
Навіть часу на селі немає на сварку.
Від весни як сі запряже, до восени паше,
Ну, а потім для зими всьо сі крутит, кваше.
По- при то якесь теля, кури, кролі, гуси
І корова, порося- бути тоже мусять.
На дворі іще сніги- зима не дрімає,
Ну а наша свиноматка веприка шукає.
Так сі "дівка" завела- годі схаменути,
Кучу мало не знесе, не дає сапнути.
Десь мій Стефко задзвонив- по сусідніх селах,
Тай над вечір юш знайшов свині кавалєра.
Випхав з гаражу мотоцик- старий із калясков,
Застелив її соломов і зи стайні рясков.
Посадив нашу красуню- пишну свиноматку,
Випхав тихо мотоцикла на широку кладку.
Я му всьо зладила в торбу, гроші до кишені,
Обв'єзали туто міцно шкіряні ремені.
Кажу: - Стефцю, юш вважай із нашов красунев,
Бо дорога не близька у тутой Здолбунів.
Дуже прошу там усьо зроби юш по людськи,
Би сі кури не сміяли- наші і сусідські.
Відправила м свого Стефця- буду виглядати,
Бо то файно, за якийсь час, тай прибуток мати.
Цілий тиждень виглядала Стефка й нашу льоху,
Мало м інфаркт не дістала тай з переполоху.
Приїхав мій хлоп додому- змучений, змарнілий,
То не жарт вам, люди добрі, шо с те інше хтіли.
Вийшла м з хати тай питаю:- Шо сі таке стало?
Жи з не їв, привіз назад прижарене сало?
Єйці варені в лупині, чвертку самогону-
Шо сі стало, розкажи, бо юш не догоню?
-Ти просила би по людськи то усьо зробити,
То попробуй тай на плечі свиню положити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773719
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 28.01.2018
Заложив мій Стефцьо нині поважну гостину,
Слава Богу жи Різдво, бо напевно згину,
Пів ночи м місила, пів ночи пекла,
Аби всім юш догодила від Різдва аж до Петра.
А ше шом їм сотворила- зі Стефком сі посварила:
- Я рихтую, а він їсть- так їсть... до безтями,
Юш напевно по Різдві відправлю до мами.
- Кажу: Хлопе! Подивисі, шо сі з тобов стало,
А він каже: - Відчеписі, поріж ми ше сало,
І цибулі накриши, чеснику, петрушки,
А не зів би с з карася пісненької юшки.
Але мушу сі вже з ним знов перепросити,
Бо нам гості тре приймати і треба гостити.
Так сі люду насходило- Стефкова родина:
П'ют, їдят і колідуют- весела гостина.
Я набрала сі відваги, тай кажу супругу,
Жи би йшов зі мнов на ганок, а вно недолуге
Хлепче з зєтьом самогонку, холодец вминає
І мене уже не чує, навіть не сприймає.
- Чуєш, Стефку, а від мене прийде цьоці Рузі,
Мусиш руку цілювати, у чоло та бузі.
Хоч не хочеш, я ті прошу, мусиш то зробити,
Двисі світ який скрутний, а нам треба жити.
А він каже: - Котра Рузі? Тута з Гамерики?
Йду скоренько до сусіда кликати музики.
Ти цілуй си свою цьотку, то твоя родина-
Така вредна юш стара, як мала дитина.
Я просив ї трохи гроше- каже жи не має,
Але всім юш по під ніс панчохов махає.
- Боже, Стефку! Цьоці Рузі, як то мале курі,
Але грошей юш так має , як яєць зозулі.
Як над раном лєже спати, заспіваєш люлі-
Всі маєтки нам запише і навіть кошулі.
- Добре, Касю, твоя взяла- мені най дасть хату,
Доньці з зятьом най платит високу зарплату,
Внукам най дасть по машині, а правнукам євра-
І но нині най юш скаже, де вна їх заперла.
В котрих Банках заховала у тій Гамериці,
Йду я марша ї заграю на нашій вулИці.
Так сі двоє любували- цьоці з моїм Стефком,
Жи Різдво сі закінчило, на дворі сі змеркло.
Слухав Стефко стару цьотку- хтіла кавалєра,
Видно крутит в Гамериці кожен день ровера.
Жи на старість виглідає на усіх пітнайціть,
Фігурова така, стара у тій своїй крайці.
А я бульби сі наїм, макаронів, сала-
Нема ліпшого на світі, як сільська забава.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773567
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 27.01.2018
Не переч, щоб кохати тебе,
Розіб'ється об скелі буденність,
Подих серця... невже мине?
Біла віхола- грози й невинність.
Не переч, щоб казати тобі-
Все мине, не мине кохання,
Що зароджене у весні,
В наших грозах вічні зізнання.
Не оглянешся- сон мине,
Все затихне за літнім обрієм.
Не переч... ти почуй мене,
Знов написаним, тим сценарієм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2018
Ми розійшлись, розсіялись по світу,
Мов горошини в зорану ріллю.
Коріння проросло Вкраїни квіту,
У чужині, мов роси на гіллю!
Мої щирі вітання всім українцям в Україні і в далеких світах. Так розпорядилася доля чи склалися обставини, що ми були змушені шукати кращого життя по різних куточках світу. Як би важко нам не було, але душа ніколи не забуває тих чудових традицій, які прищепили нам наші батьки на рідній землі.
На травневі свята 2017-го року мала велику честь бути господинею на чудових "Українських вечорницях" у місті Барселоні, які були організовані асоціацією "Джерело", президентом якої є пані Ольга Дзюбан. Свято вдалося на славу! Дійство прикрасили знані колективи як Барселони так і Мадриду, а також зачарували нас гості із Києва...
Вишиваний рушник з логотипом " Вечорниці - Барселона 2017" прикрасив це дійство. Нашою пропозицією було зробити вечорниці естафетними, символом яких будуть вишивані рушники, з’вязані докупи і передавати їх з громади в громаду не тільки на теренах Іспанії, але і по цілому світу. Добру ідею подала пані Ольга Дзюбан зустрітися через декілька років у славетному Києві з рушниками всіх діаспор світу.
Рушник Барселони ми привезли до Мадриду, де 13-го січня 2018-го року відбулися естафетні різдвяні гумористичні "Вечорниці від Стефця та Каськи". Блискуче дійство в якому брали участь талановиті поети та музиканти, аматори сцени та культурні діячі, співаки та танцювальні колективи і дуже талановиті люди - вразило всіх присутніх і ще більше поєднало серця українців. Два вишивані, зв’язані докупи рушники, стали очевидцями української єдності в Іспанії.
Естафета передана у місто Валенсія голові асоціації "Україна" пану Михайлу Петруняку, де відбудуться наступні вечорниці. Ми пропонуємо усім діаспорам світу підтримати чудову ідею, започатковану в Іспанії і просимо підтримати наш проект. Тож єднаймося дорогі українці по цілому світі в одну єдину родину!
Вечорниці у Мадриді:
Забава та свято,
Так різдвяно, в вишиванках
Одягнена хата.
На столі свіча й пшениця,
Узвар та пампушки,
Келих вина та щедрівка,
Дівчата, мов дружки.
Розляглися на соломі
Ябка й кукурудза,
Позбирались молодички,
Шукають си мужа.
Люд зібрався на вечерю,
Маланку справляють,
Василечка молодого
Від душі вітають.
Заквітчались рушниками
Далекі дороги,
Де згадали Україну
Та рідні пороги.
Застелю тя рідний Краю
Тими рушниками,
Аби більше вже не було
Розлуки між нами.
Назбираю рушників я
Із цілого світу,
Аби квітла Україна
Нам, на многі літа.
Вишивайте українці
Ту щасливу долю,
Щоб вернутися додому,
Де вольная воля.
Обвину тя Україно
Рушниковим квітом-
Сійте добро, українці,
Тим чарівним світом…
Завжди ваша - координатор Леся Утриско (Воробець)
тел. +34677618950
ел. пошта: lesiavorobets@gmail.com
Facebook: https://www.facebook.com/profile.php?id=100005622228347
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772352
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.01.2018
Стелися доле рушником-
Тим рушником, що шила мати,
Стелися полем за селом,
Стелися гаєм біля хати.
Стелися тихо на поріг,
Торкни намисто, що у скрині,
Скуштуй матусеньки пиріг,
Цілуй їй руки щиро нині.
І те, стареньке вишиття,
Візьми в далеку ту дорогу,
Ним застели моє життя,
А я молитимуся Богу.
Я заспіваю всіх пісень-
В них розкажу про Божі дива,
Де за вікном жевріє день,
Де колоситься щиро нива.
Де мамин хліб, що на столі,
Торкну солодкими вустами,
Весь жаль залишу десь в імлі,
Як і колись іду до мами.
О тим, малим її дитям,
Малим дівчиськом- коси з льону,
Несу в руках лиш вишиття,
З ним повертаюся додому.
Життя минає, наче мить,
А в нім дороги... всі дороги,
Сльоза у долі защемить,
Як бачу ріднії пороги.
Цвіте мій льон- на скронях цвіт,
Знов марить квітом вишиванка,
Де за плечима жменя літ,
Зі мною каву п'ють на ганку.
І я всміхаюся життю,
Всміхаюсь долі, Богу- мило,
Радію тим, що я живу,
Життя людське- велике диво.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772336
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2018
Христос Хрещається, мій люде!
Нехай добро повсюди буде,
Вода Йорданська нечисть змиє,
Нам мир прийде, любов нас криє.
Христос Хрещається, народе!
Поваги нам, земної згоди,
Щедруйте Богу, хай Всевишній,
Ніколи нас уже не лише.
Христос Хрестився! Україно!
Днесь відродися ти з руїни,
В піснях ми будем прославляти-
Лети щедрівочко до хати.
У кожне серце, кожну душу,
Де, з радості, сльозину струшу,
Всім завінчую, заспіваю:
Христос Хрестився в ріднім Краю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772009
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.01.2018
Так довго не писалося мені,
Бентежно Муза поглядала з коса.
Була собі у тім, щасливім сні,
У мріях жила, бігла в росах боса.
Чи був то сон? Де відповідь знайти?
А за вікном живе собі реальність.
Чи бути в ній- у ній завжди іти?
І так, і ні- підказує незграбність.
Думки мої- веселі, десь сумні,
Такі зрадливі- водночас болючі,
Без вас не жить, не зраджуйте мені-
Он, за вікном, сніги такі, пекучі.
Засів мій спогад випити вина,
Удвох частуєм тишу вечорову,
Химерна ніч вляглась біля вікна-
Я прийду, Музо, нині на розмову.
Знов розкажу, як квітнуть спориші,
Ти запалиш вогонь в чуднім камині,
Теплом думки торкнуть мені душі,
Моя реальність, вигадана нині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771887
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2018
Знов Різдво надворі- снігом засіває,
Мати коло кухні тихенько співає.
Славить Бога - Сина, маленьку дитину:
Коляда, вінчівка- радісна новина.
Стала нині, зранку, зачесала косу-
Сива, як голубка- мов ранкові роси.
Плетенку із тіста маком прикрашає,
У смачні пампУшки душу всю вкладає.
У глиняну миску пироги складала,
На Святу Вечерю діточок чекала.
Кутя з медом пахне, вушка із грибами-
Яка ж бо то радість прийти знов до мами.
Тато сіно внОсив тай Богу молився,
Свічка засвітилась, тихенько хрестився.
Посходились діти, привели онуків,
Зіронька вже сходить, чути дзвонів стукіт.
Поклякали разом, молитву молили,
В Божого дитяти здоров'я просили.
Часником запахло, що кути хоронить
Від лихої долі родину боронить.
Згадували рідних, що уже у небі
Дякували Богу у всякій потребі.
Промайнули роки тай батьків не стало-
Як же того часу завше було мало.
Разом посидіти, поколядувати,
Піти до родини- від хати й до хати.
Нині сяде, мамо, спогад на порозі,
Розійшлися діти по своїй дорозі.
Тільки свічку тату запалю Різдвяну
Тай заколядую- вас обох помяну.
Залишу в куточку вам куті, рідненькі:
Христос ся Рождає! Мамо й рідний неньку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769987
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.01.2018
Стіл накритий, двері на розпач- для гостей
Слово до слова римою жито- для людей
Серце з душею линуть на волю- це тобі
Щемом злоскоче, болем притупить- візьму собі.
Хочеш не хочеш, шлях замалює сніг- сивина
Ти ж бо не перша, ти й не остання, тільки сама
Писана доля, вділена воля- шлях до висот
Так величаво пишеться пісня твоїх чеснот.
День ненароджерий, ніч заморочена- світ
Птахом у вирію там, понад обрієм, купа вже літ
Двері на розпач, стіл знов накритий- для гостей
Слово до слова, пісня до пісні- все для людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769567
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.01.2018
Шматок життя- батьківська рідна хата
Старенька мати, сива та сама
Теплом, в обіймах, марить он загата
Гуляє спогад... часу вже нема.
Дороги перехресні- сніг, замети
Старечі руки, в зморшках сивина
Лиш в небі вітер витина сонети
Матусю рідна! Чом така сумна?
Згубилась радість- гріх мій, мамо, гріх
Той вічний гріх без сповіді й причастя
Вже не лунає сміх, дитячий сміх
Лиш каяття, в нім вічне, певно щастя.
Твоє життя- в нім зцілення душі
А в ній любов, віджита самотою
Так одиноко квітнуть спориші-
Хоч мить побути, мамо, із тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769413
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.01.2018
Смутку щоденний- біль на шматки
Нарід злиденний- війни, штики
Тисячі й вічність- могили, хрести
Світе смертельний, як це нести?
Зброя на зброї- намети, рови
Хто охоронить? Кров, береги
Вилиті ріки, в них безнадія
Де ж ти, народе? На тебе надія
Втрачена віра- хресна дорога
Душі птахами злітають до Бога.
Смутку щоденний- душу пече
Що новий рік Україні несе
Змилуйся Господи, миру подай
Щоб не могили... квітує хай гай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769331
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.01.2018
Став мій Стефко рано- вранці тай пішов по дрова
Я сі дивлю биз вікно, а він коло рова.
Вгруз по вуха у сніги, тілько чуба видно
Вчора з Кумом святкували, то му певно стидно.
Так коптили сі шинки, ковбаси, шпундерки
Пахло мн'єсом всьо село, аж тріщали жердки.
Кум наш хлопець ше тутой- файно сі маскує
Возит бражку тракториком- всьо село частує.
Потім мусит кожна жінка шукати супруга:
Бо сі губліт, як ті кури, жи сплєт по під плуги.
Хто під плугом, хто під плотом, а хто в жолуб лізе
А хто січку січе з сіна- з соломи не ріже.
З- за фіранки сі вдивляю, шо сі з хлопом робит
А він си зробив сідзенє- сидит, як той робот.
Чую- трактор здеркотав, Стефко мій ретельно встав
Кум сі тішит- вже воскрес, з ланцюга зірвав сі пес.
Стефко бутлі наливає і тихонько промовляє:
- Лєй для Касі "Кока- Коли", ту жи возиш коло школи
А мені вже вцідиш бражки, жи везеш від свої свашки.
- Новий рік снігами тисне, най вже, Куме, когут свисне,
Най сі ступит- Пес нам гавкне, може щось вже файне рявкне
Може змінить сі вже світ, стане менше сліз та бід.
- Куме!- Будьте й ви щасливі, би с те довго мені жили
Як не ви, то хто підкаже, з ким Касуні в ліжко ляже.
Хто зі мною хляпне бражки, хто помацає Нанашку
Стефцю!- шлю я вам вітання, жи від ночи аж до рання
В році Новім- році Псячім, жили всі великим щастям.
А ми "Коли" привезем, в баніку запарим
Бражку тістом замастим, по сто грам заварим.
- Гавкни, гавкни Новий роче, принеси добро пророче
Стефку, Стефку!- Сніг мете, до нас Кум уже бреде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769046
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 31.12.2017
Сонливе сонце промінчик кине
Моє вітання до Краю лине
До друзів щирих і так любимих
Свят вам щасливих- мирних, родинних.
Щастя й любові, злагоди, миру
Мрій осяйних, колядоньку щиру
Здоров'я кошами- добра повні міхи
Та вірне кохання, душевної втіхи.
У році Новому хай здійсниться все,
Хай радості більше усім він несе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768773
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 30.12.2017
Я пестила б світ, коли б воля моя та Господня
Хтось скаже: - Бажання таке вже твоє надприроднє
У злі б я не жила, не бачила б смутку та болю
Я б віру й любов білим птахом пускала на волю.
Я б ненависть квітом прибрала, росистим ранковим
Щоб душу її злоскотати, хай спить непритомно
До Господа йшла б, вистеляла тернисту дорогу
В пелюстках щоб жила- чом терня призначене Богу?
Призначене людством, розп'яте сумним оксамитом
Де плачено біль і на хрест випромінене мито
Живу я Тобою, мій Боже, у Тобі родилась
На те Твоя воля, я в ній все ж таки охрестилась.
Я пестила б світ, коли б воля моя та Господня
Хтось скаже: - Бажання таке вже твоє надприроднє
У злі б я не жила, не бачила б смутку та болю
Я б віру й любов білим птахом пускала на волю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767794
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.12.2017
Присіла Муза на підвіконні
В сніги вдивлялась- у білі коні
Гойдала віття, сміялась щиро
І смакувала кавусю мило.
Зірки збирала, мов оксамити
Літами квітла, бажала жити
Кохала вірно, а десь ридала
Про все на світі усім казала.
І не скривала, ні жарт, ні тугу
Ні любов вірну, а ні наругу
Була жадана, дитям родилась
Добром і щастям собі гордилась.
Вдягла сьогодні ялицю в шати
Різдвяний запах несла до хати
Упала в сніг- догорилицЯ
Зморилась трохи, хоч молодиця
Ой Музо, Музо!- Гучна та щира
Зимовим сяйвом приворожила
Он, за горою, вже колядують
Спіши до хати, де завіншують
Сядемо двоє, вип'ємо кави
Які ж то файні твої забави.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767445
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.12.2017
Дивлюсь на світ, відмічений людьми
Хтось скаже: - Ні, відміряний він Богом
Напевно так, та коротаєм його ми
Самі себе наказуючи строго.
Вслухаюсь в час, а він такий сумний
Вмирають в ньому цілі покоління
В нім біль гіркий і шлях життя скрутний
Запродане чомусь людське сумління.
Задумуюсь! По чім така жага?
Така жорстокість- в ній смертельні муки?
Де ж та любов та Божії благА?
Де щире серце та братерські руки?
Усе давно скупив сам Сатана-
Душа та тіло продані віками
Любов до ближнього- здається що чума
Земля увінчана в страшному злі катами.
Іуди так щасливо розрослись
Розвели пекло, в нім страшенна тьма
Чого, народе, на таке згодивсь?
Де голос твій і честь? Одна пітьма.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767092
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.12.2017
Море світла й тепла
Випромінює погляд з граніту
Тільки свічка й сльоза
Залишались окраєчком світу
Білим снігом душа
Йшла у небо- не знала спокою
Там зосталась межа
Межи зорями- поміж грозою.
Зими й весни сумні
Сльози й відчай, тривоги, тривоги
В них обличчя німі
Застеляли Господні дороги
Молитви, молитви
Де пророче святе воскресіння
Припадуть хоругви
В сповідь вічну твойого нетління.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766614
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.12.2017
Зачекай, бачиш снігом мете
Ще не час зустрічати розлуку
Хоч між нами щось зовсім не те
І посіяв хтось в роздуми муку.
Зачекай, зацвіте нам розмай
Дві душі, два серця воскресяться
Нашу вічність чекатиму- знай
Знай! Кохання - дароване щастя.
Зачекай, завше встигнеш піти-
Всі дороги снігами покриє
Знаю- важко себе зберегти
Серце плаче, закохано ниє.
Зачекай- знов займеться час мрій
Щось нове подарує світанок
Не іди, чуєш шепіт- не смій...
Знов кохання дарує нам ранок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2017
Так сміло доторкаю новий день
Вдихаю запах свіжого повітря
І мить життя, а в ньому рій пісень
І смак любові- писана палітра.
Знов сонця схід озвучує пташа
Підморгує й сміється філіжанка
Із кавою п'янкою, мов з ковша-
Здається з нею вічна коліжанка.
Сонливий ранок очі засвітив
Завів свій час, зі мною випив кави
А за вікном сміявся та ліпив
Холодний сніг- спотворював уяви.
То затуляв у хмари всіх пісень
То сонце виганяв на горизонті
А в нім, зі сну, пробуджувався день
Ховаючись в холоднім лабіринті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765098
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.12.2017
Молитва за молитвою мов сон,
В нім спогад мій, де мама молодою,
Її тепло, а в нім життя на кон-
Коротка мить, обвіяна грозою.
Думки і дощ, і біль- за буревій,
Єдиний подих- в нім блаженна свічка,
Глибокий сон- застигле світло мрій,
І час, у ньому сльози- тиха річка.
Літа мов дим і вічний обрій, мамо,
Сніги і ми- холодний відлік снів,
Життя лиш мить- обірване так рано,
У снах та мріях твоїх, мамо, днів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764722
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.12.2017
Я її сьогодні, зранку, зустрічала сміхом,
А вона лишень моргнула, закидала снігом,
Холод дмухав гучно в шибку, вітер морозив,
Дим собі усівся в комин, ніби в ньому жив.
Решетом здалося небо- сипали сніги,
- Щось би втнути! - шепотілись птахи від нудьги,
Три смереки коло стежки- в божестві краса...
Десь поділось тепле сонце, зоряна роса.
Перша гОйдалась в колисці- гілля чепурне,
Задрімавши, сон уздріла... скоро все мине,
Друга ніжно прикривала білим кожушком,
Коси вітром розчесала, вмила молоком.
Третя пестила сестриці, грала їм пісень,
Гучно з місяцем сміялась, що засів на пень.
До млину зима спішила, міхи волікла,
Із морозом- морозенком хліба напекла.
Знов її сьогодні, зранку, зустрічала сміхом,
А вона вже хизувала білим, білим снігом,
Білим снігом, білим хлібом, звоєм оксамиту,
Вишивала над землею білосніжну свиту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763476
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.12.2017
Тихо сніг ляга на землю,
Пташечки співають,
Перше грудня- день Романа,
Всі його вітають.
Тож вітаю і я щиро
Тебе, любий сину,
Із далекої чужини
В рідну Україну.
Щоб в здоров'ї та у ласці,
З Божою любов'ю,
Щастя ріками лилося,
У молоду долю.
Хай теплом тебе зігріють
Мамині вітання,
Сонце променем розбудить
Із самого рання.
Морозець малює квіти
На столі святковім,
Гарно день тобі провести
В настрої чудовім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763295
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2017
Мені сміялась вікнами оселя,
Всміхалась не сьогодні, а тоді,
Як бігли до водиці гуси- гиля,
Коли батьки ще були молоді.
Стелилось сіно в росяних покосах,
Губились в нім надвечір журавлі,
А я життя вдихала в свіжих росах-
В них босоніж торкалася землі.
А нині сніг лежить собі до хати,
Зустріли шибки смутком та жалем,
Нема стежини, що стоптала мати,
Лиш слід пташиний, під бузку, кущем.
Старі черешні щось мені шепочуть,
Їх вічний квіт цілує знов зима,
Старі пороги так відчути хочуть
Дитячий слід, котрого вже нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762979
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.11.2017
Зустрілись на узбіччі дві панянки:
Одна в намисті білому з фіранки,
А інша... загадково- кольорова,
Трусила листя, кидала до рова.
Співали щось у гурті з горобцями,
Врізали день, штукуючи ночами,
Туманом пили каву з філіжанки-
Дві чарівні, розбещені панянки.
Та, перша зодягалась в оксамити,
Дощем сміялась, далі хтіла жити,
А друга- морозила очерети,
І падала в сніжні, свої замети.
Обидві награвали щось із вітром,
Співали з ним, у танці вели гідно.
Такі чудні, душевні дві панянки-
Зима та осінь- вірні коліжанки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762744
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.11.2017
Стікає кров'ю Україна,
Мовчить Європа, як мовчала,
Душа роздерта- смерть, руїна:
Чого, рідненька, ти чекала?
Кому потрібна ти, убога?
Народ зневірений- байдужість?
Сльозами збещена тривога,
Світ збожеволілий- ворожість.
Вже не цвіте яскраво збіжжя,
Стускнів твій лик, життя відняте,
Колише вітер смертне гілля,
Жертовне ложе знов розп'яте.
Ну що ж ти, світе божевільний,
Меча встромляєш мені в груди?
Від кари, ти уже не вільний-
Опам'ятайтесь злії люди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762281
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.11.2017
А ви свічки палили, наче сіно,
Їх оберемки сохли на престолі,
Згорали душі тихо, тлінно,
Тряслися руки, в смерті, кволі.
Звіриний рев, брудне ганчір'я-
Змішалось праведне із грішним,
Сльозилось кров'ю надвечір'я,
Заходом сонця, надто спішним.
Колиска дихала кадилом,
Гойдалось небо в ній спітніле,
Мастила смерть холодним миром,
Дитя в утробі, ген зомліле.
Казився відчай, час розправи,
Зерно в колоссі- цвіте терен,
Справляла смерть гучні забави:
Могила, розпач, біль та дерен.
А ви свічки палили, наче сіно,
Дитя родилось для загину,
Молитва плакала нетлінно-
В могилу клали Україну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762181
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.11.2017
Міняється все і навіть погода,
Проходить усе - образа, незгода,
Так зітканий світ- з добра та облуди,
Інакше не жили б у ньому вже люди.
Хтось вірить у краще, а хтось і не хоче,
Хтось любить душею, а інший регоче,
Принижений хтось- за правду болючу,
А хтось сипле сіль на рану пекучу.
Комусь- ніби з гуся водиця студена,
А комусь у спину образа печена,
Так зітканий світ- з добра та облуди,
Інакше не жили б у ньому вже люди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761659
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.11.2017
Стоїш на варті всіх віків,
На варті всіх народів,
Для мого Краю не хотів
Таких, смертельних сходів.
У крові зрошених пшениць,
В сльозах- жита проросші,
Життя заснуло горілиць,
Панує зло та гроші.
Зібралось військо, на чолі,
З тобою, Михаїле!
Моліть у Господа добра-
На вас, уся надія.
Летять молитви до небес,
Сьогодні й повсякденно,
Дай Боже, би народ воскрес,
Не згинув безіменно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761501
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 21.11.2017
Не зрікайся нас, Боже, молю!
Знаю- грішні, у цьому й провина,
Всі дороги благанням встелю,
Навернися!- бо гине дитина.
Вчуй молитву та сповідь мою,
Хоч не варта Твойого проміння,
Не зрічуся Тебе... не зрічу-
Віру й правду- в них наше спасіння.
Свого ближнього, Боже, прощу,
Як прощаєш роз'ятрені рани,
Тілом й кров'ю себе причащу,
Дай, хай син повертає до мами.
Отче наш! Заступися з небес,
За життя та невинне творіння,
Ти, із мертвих, для грішних воскрес,
Хай воскреснуть нові покоління.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760970
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.11.2017
Цілувала мати руки свого сина,
Де вкривала тіло висока могила,
Доторкало тихо яворине гілля:
- Я тобі ладила, сину мій, весілля.
Вишивала гладдю біленьку сорочку,
Чекала онуків, твоїх, сина й дочку,
Та дістала нині із шафи хустину,
Чорна, як землиця- ой синочку, сину.
Чом та, вража куля, до серця дістала,
Сама б боронила, як би таке знала,
Лягала б в могилу, бо життя віджито-
Зацвіло печаллю коло хати жито.
На подушці свічка зап'ята в обручку:
- Он твоя кохана привела вже дружку,
Виплели дівчата твій віночок з мірти,
Посходились гості, стоять коло хвіртки.
Дружби несуть віко, хоругви похмурі,
Зачепили вінці на високім мурі,
Де, у ряд могили, на колінах люди,
Молитви прощальні та свічки повсюди.
Стелиться дорога в вічність пелюстками:
- Коли тепер прийдеш до рідної мами?
- До тої, що сину, тебе породила,
- А нині вмліває, бо земля накрила.
Сльоза затягнулась в чорнезнім тумані,
Проклята війна- чорні лєнти на брамі,
Печаль материнська у болю пекучім-
Синівські могили квітують на кручах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760849
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.11.2017
Так зачекалась рідного тепла,
Криниці мої, де черпАла воду,
Здається ніби вчора там була,
Де цілувалась з ягодами глоду.
Коса в траві стогнала: - "Жмик та жмик",
І на городі мама виправляла
Рівненьку грядку- тикала часник,
Щось миле, так тихесенько співала.
Цибуля очі п'ялила від сліз,
Під стріхою сміялась кукурудза
І батько закладав на плечі міх,
Із струками фасолі...
Сон- приблуда.
Там панував, і спокій, і любов,
І ніби вчора лік віджитих років,
Лиш спогадами лину знов і знов,
Де постарів, і час, і відлік кроків.
В нім вітер звиє збурену печаль,
Її, невдаху, кине коло брами,
Мої думки, а в них болюча даль,
Де, коло хати, вічний образ мами.
Та де то все? Запитую в життя,
Вернути б час, прихилю в ньому неба,
Ті, батьківські слова та почуття-
Я більшого не хочу, і не треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760541
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.11.2017
Не рахуй тії роки, що зозуля рахує,
У життєву дорогу тільки щастя впусти,
Хай любов у душі вірним птахом воркує,
Довгих років тобі у здоров'ячку йти.
Друзів вірних- також, та людської поваги,
За любов материнську, від дітей- їх уклін,
Колискову онукам- для бабусі розваги,
У піснях принеси для нових поколінь.
Не журися, що осінь сивини трохи кине,
Хай це сон- не реальність, бо реальність цвіте,
У сьогоднішній день привітання хай лине,
Я ж бокал підіймаю, де вино не терпке.
А солодке, як мед, у смаку тополинім,
Із пелюсток троянд, із нектару лози,
Хай ще довгії роки, що в пташиному клині,
Прилітають до тебе у веселках грози.
Веснянкових світанків і запалу від літа,
Перед осінню тихо свої двері закрий,
Хай співає вона, тобі "Многая літа"-
У святковий, свій, день усім друзям налий.
Жменю усмішки свої і ні крапельки смутку,
Щирість й вірність свою оберемком неси,
Хай незгоди усі не заходять за хвіртку-
В Божій ласці тобі із води та роси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760380
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.11.2017
Була кума на базари- купила си майтки:
Щось таке, як галіфе, ну а може райтки.
Такі білі, як той сніг, у низу- з гумками
Накрохмалені усі, навіть з фальбанками.
Перед люстром вишивала певно з дві години,
Юш морози не страшні- чула сі людинов.
- Такі мала моя бабці, на ріжні гатунки,
Правда молі то поїли- ті старенькі клунки.
Нині, Касю, юш не хочут такі викрутаси,
Де з гумками разом шиті білюнькі кутаси.
Тепер майтки з фальбанками цівком юш не в моді,
В них юш тілько сі вдігают чучала в городі.
А я теж сі зодягну, най ми буде тепло
І гріха юш буде менше- не піду до пекла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760343
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 14.11.2017
Впало ябко в засніжені трави:
Ніби в парі, а ніби саме,
Увірвалось у подих отави,
Румяненьке- солодке й сумне.
Ще вдихало осінні тумани,
Солодило пробуджений день,
Тільки снігом ятрилися рани,
Вигравав собі холод пісень.
А ти дихай!- Нашіптують трави,
Ну радій!- Хай останній твій день,
Це зима впорядковує справи,
Бачиш он, як насупився пень.
Теж пручається холоду злому-
Не пора ще твоя- не пора,
Де відлуння сонливого грому,
Змінить стогоном, снігу гора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760037
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.11.2017
Привіт, красуне! Добридень, поетко!
Хто ви- печаль чи може стиглий гріх?
Я заглядав і бачив світ в люстерку,
Де ви у нім- русалка й тихий сміх.
А може ви дитя мале у Музі?
Ви- божество в реальності та снах?!
Я бачив вас зажурену на лузі
І слухав гру, де ви були в піснях.
Скажіть- хто ви? Чому такі секрети?
Я розпізнати хочу вас як слід,
Пустіть на мить- співатиму сонети
І разом з вами посмакую плід.
В якому ви- не звершене кохання,
Ви в нім розлука, а за мить- струна,
В руках маестро, витвір зпозарання-
Ранкові грози, райдуга й весна.
Ви не відмовте- зовсім так не личить,
В блаженнім світі Музи та вірша,
Я, разом з вами, вкриюсь падолистом,
У віщих снах із осені коша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759778
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.11.2017
Здається, що тягнеться вічність
У смерті- гібридній війні,
О Господи!- Незлічена кількість,
І смуток, і свічка в вікні.
У душу впинається пропасть-
Могили, могили, хрести,
Та що за безбожна злобність-
В ній плач та скорботи мости?
О земле!- Приймаєш хоробрих,
Найкращих із своїх синів,
Засіяний світ геть з недобрих-
Винищують цвіт ясенів.
Таких молодих, карооких-
В граніті життя та слова:
Поліг на війні ти жорстокій,
Ворожої кулі й меча.
За що, розкажіть, бо не знаю,
Панує у світі війна?
Холодна, підступна, огидна,
Жорстока та нагла- брудна.
Я знаю- за гроші криваві,
А що в них? - Нікчемний папір,
Мальований ген не у славі,
Людина у них- тільки звір.
Холодний, та так ненажерний,
Жорстокий- без віри й душі,
О світе!- Проклятий, хиренний,
Живеш лиш одні міражі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759505
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.11.2017
В добрім серці та душі,
Де жевріють світлі мрії,
Хай вас гріють і дощі,
І сніги, і буревії.
А у літі, що без меж,
У любові квітне доля,
У здоров'ї й щасті теж,
Вам букет несу із поля.
Волошок- небесну просинь,
Маків- стиглого кохання,
Пшениців, вплетених в осінь,
Та лиш щирі привітання.
Многих літ в добрі та ласці,
Та в любові усіх рідних,
Хай цвіте життя, як в казці:
Світлих днів- ясних, помірних.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759434
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.11.2017
Щось листя вигравало на роялі,
Чи свій сонет, чи осені думки,
А в нім сміялись гучно пекторалі,
Спотворено малюючи зірки.
Плаксивий дощ- смішний та одинокий,
У парку шкандибав, мов дідуган,
Всі арії згрібав- рум'янощокий,
Де музика вдягалася в гердан.
Кафтан із мрій, промов та божества,
З веселок осені, застиглих в пекторалі,
Лунала музика природнього єства-
Відлуння падолисту на роялі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759348
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.11.2017
Зібрався день, заліг під хоругвами,
Церковні дзвони, дихали свічки,
А я в молитві линула до мами,
Цвіли в молитві батькові стежки.
Співали хори, три хліби жевріли,
Стояла вкопано осіння пелена,
У Божий лик промінчики летіли,
А я була у світі тім одна.
Не бачила в нім люду- не хотіла,
Лиш білий лист, на ньому імена:
Я б в небо, рідні, птахою летіла,
У ваше небо, бо в моїм зима.
Так холодно без вас і так морозно,
Лиш сльози теплі- ранішні дощі,
Тулились до мого лиця мімозно,
А в них- тепло від кожної душі.
Це все, що є і все, що залишилось:
Та світла пам'ять, спогад, тишина,
Свіча сумна- у ній життя молилось,
Де розділялись біль та чужина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758982
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.11.2017
Спливають дні лелеками за обрій-
У когось осінь, а комусь цвіте весна,
Десь мирно сплять, а десь вояк хоробрий
Стоїть на варті- там іде війна.
Дитя родилось- світ увесь радіє,
Дідусь помер- вже свічка в голові,
Стареньку матір ніжно син леліє,
Десь пісня дзвінко лине по землі.
Хтось віддає останню крихту хліба,
А хтось згубив в маєтках навіть лік,
У церкві поминальна богослужба-
Пройшов свій шлях, короткий, чоловік.
Хтось скаже- доля, Господом хрещЕна,
Написана Всевишнім угорі,
Хіба та смерть колись буде прощЕна,
Де гинуть хлопці- рідні й дорогі?
Ні, це не доля- це брудна розправа,
Гидка наруга, згублена душа,
Де лиш слова: - Героям Вічна Слава!
Дубовий хрест, віночок спориша.
Кровавий слід- матусина скорбота,
Батьківський біль у грудях клекотав,
Там куля в серце- кат й брудна робота,
Останній подих десь у вічність звав.
Стоять могили чітко у шерензі,
Де тишину стрічають лиш птахи,
Болючий спомин доторкає сонце-
Війна гібридна- смерть та молитви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758663
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 04.11.2017
Виймала мама квашену капусту,
Дубова бочка пахла пирогами,
В півниці, жила "літом", жовта грушка,
А я дитиною ховалася снігами.
Ренетою всміхались круглі деньця,
На кухні борщ виверджував вулкани,
Сміялись голубці воді в відерцях
І хлібом пахли руки, рідні, мами.
Світився на покутті каганець,
У лику всіх святих була молитва,
Життя вбиралось у чудний вінець-
Зимовий холод й сніг, неначе битва.
І я у нім, у тім, людськім житті-
Мале дівчисько, сховане у скрині,
Була собі в такому почутті,
В якому знов пробути хочу нині.
У світі тім, де мамине тепло,
Де батьків оберіг- моя святиня,
Так скоро все минуло- відцвіло,
Лишень молитва Господу- Богиня.
Лишень вона, зосталась назавжди,
Та вічна, неповторна та єдина,
У пам'ять рідним, з нею буду йти,
У ній лише спасіння для людини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758220
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.11.2017
Що за світ ми живем?
Чом віками так проклятий Богом?
Чорний хрест чом несем?
По тернистих, кровавих дорогах?
Що за звірі у нім?
Ті, що гірші за кожного звіра,
Смерть у людстві німім-
Юді продана Божая віра.
Чом ідуть із життя
Ті, найкращі- призначені Богом?
Чом душа в забуття?-
Вічний спомин, карбоване слово.
Божевілля в пітьмі-
Сатана править бал свій у пеклі
Там, де люди німі,
Кращі платять їх мито для смерті.
Їх Господь в рай веде,
Бо не місце в земному їм пеклі.
Де та правда, та... де?
Плаче свічка, воскова у церкві.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758098
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.10.2017
Ти не корилась, йшла до волі,
В бою- життя вогнем горіло,
Та куля вирвала у долі
Жіноче серце, ніжне тіло.
Ти не корилась, не ридала,
Тобі боліло- ти мовчала,
Молила в Господа прощення-
Для Краю рідного благала.
Ти не корилась, божевілля
Приспало в черзі автоматній,
Зіграла смерть гучне весілля,
Де Україна в чорних шатах.
Вдягнула чорний свій вельон,
У крові й болю гірко вмита,
Борні, скінчився марафон...
Голубка миру нині вбита.
Катами й юдами розп'ята-
Як Жанну Д'Арк, вели на плаху.
Продана честь, душа зімята,
Проклята куля- смерть на шляху.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757994
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.10.2017
Живе Україна в далекій чужині:
В батьках і у дітях, у кожній родині,
У вчительськім слові, у вчительській долі,
В піснях калинових, у квіті тополі.
Цвіте Україна в пшениці та маку,
У сині небесній, пахучому злаку,
В дитячому сміху- у вірі й надії,
У мріях дитячих, у спогадах зрілих.
У першім десятку- і радість й тривога,
І вчителька перша, і зріла дорога,
Тепло материнське, турбота батьківська,
В прекрасних роках стежина учнівська.
Пишайся Вкраїно дочками й синами,
Хай просинь небесна квітує над вами,
А ми будем, рідна, тебе прославляти-
Наш Краю квітучий, Українонько- мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757691
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 29.10.2017
То не я, то хитра осінь,
Як сміється- плаче просинь,
Десь колише кущ калини,
Вуста має, як в малини.
То не я, то стигла осінь,
Зачаровує й морозить,
Виплітає цвіт- косички,
Падає в тумани й мжички*.
То не я... повірте... осінь,
Зарегоче та голосить,
Загорнулась в дощ холодний
І обулась в квіт природний.
То вона- жива й красива,
Витворяє різні дива,
Найвродливіша шаманка,
Листя кинула на ганку.
Ворожила під порогом,
Пила мед собі за рогом
І сміялась знову в просинь,
То вона- та хитра осінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757601
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.10.2017
Друга за величиною, українська школа в світі. Щиро вітаю з першим десятиріччям. З роси та води вам, любі освітяни. Дякую за запрошення на ваш чудовий Ювілей в Мадриді.
Маленький клаптик України
В батьках і учнях, вчителях,
У рідній школі спів дитини
І слово рідне на вустах.
Танок гуцульський- "Коломийка"
І "Гопачок", і "Пластунець",
Умілі руки- пензлик, скрипка,
Із маку плетений вінець.
У нім калина, стиглий колос
І волошок небесна синь,
І український- щирий голос,
Степами Краю, вітром линь.
Десяток перший- Ювілейний
Святкує нині " Дивосвіт ",
Прекрасний день- веселий, щемний,
У нім бажаю довгих літ.
Тих гарних, щирих, довгих років,
Без кривд, образ і без журби,
І сонячних, щасливих кроків,
Свій шлях людський у лаврах йти.
З роси й води- вам шлю від серця,
Надії й віри, всім- від світу,
Щоб щастя повнії відерця:
В добрі та славі многа літа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757249
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.10.2017
Княгине Осене, зодягнена у шати,
В свої покої й храми запросіть
І прохолодою дощів ступіть до хати-
Тепло душі візьміть.
Богине Осене, у світі найсолодша,
Медами стиглими зомлілий виноград,
Захмелена вином, зерном проросша-
У барвах листопад.
Красуне Осене- посипані отави,
У хризантемах- "Дама", "Черви Туз",
Серця у роскоші- дзвінких пісень октави-
Чаклунко поетичних Муз.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757240
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 26.10.2017
Я стояла й дивилась в дорогу,
Як бабуся в аптеку зайшла,
Ніби тихо молилася Богу-
Видно ліки для себе знайшла.
Розглядала полиці, пігулки-
Шепотіли щось в зморшках уста
І тряслися старечі руки,
А на очі скотилась сльоза.
Розгорнула стареньку хустинку,
Подивилась на зімятий гріш,
Краєць хліба виднів з торбинки,
Ніби крихта й великий кіш.
Щось просила- слова злітали...
Розвернулася і пішла,
Всі розгублено споглядали-
Розірвалась від болю душа.
Наздогнав молодий хлопчисько,
Пачку ліків тикнув старій,
Придивлялася бідна близько-
Він у натовп чкурнув, мов у рій.
Залилася стара сльозами,
Хлипав з нею небесний дощ,
Знов до Бога летіла словами:
У той світ, де не було їм прощ.
......................................................
Що за світ живемо, ПАНОВЕ?
В чім провина її така?
Де ж закони людські- те нове,
Що не має стара й п'ятака?
Що не може купити ліків?-
Працювала усе життя.
Чом на старості вкрадена втіха?
Де ж бо ваші, людські почуття?
Світ зогнив у чужих просторах,
Там, де злидні- старечі серця,
Брудні гроші лежать у офшорах
І не видно вже цьому кінця.
Де кінець, де той край, де межа?
Скільки треба тобі- ЛЮДИНО?
В старе серце встромлено ножа-
В чім, скажіть бо її провина?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755988
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.10.2017
Не дописуй мене,
Залиши, хай дописує вітер,
Все колись промине,
У забутім коханні зігріте.
Не малюй, я прошу,
Он торкається осінь зухвало,
Все тобі напишу,
Лиш придумаю першу октаву.
Не сумуй, ще не час,
Ще не зіграні матчі та битви,
Призначає для нас
Те життя, що лиш лезо ув бритви.
Ти цілунком зціли
Пелюстки, що завиті в бутони,
Смолоскип запали,
Перетни всі болючі кордони.
Не дописуй мене,
Намалюй, аби тихо зотліти,
Все колись промине,
Лиш кохання зостане горіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2017
Дві матері сиві- гіренькі дві долі,
Там зболений світ сирітки- тополі.
Та хто зрозуміє? І хто їм поможе?
Знов сина зустріти?! О, милий мій Боже!
Знов сина зустріти, в обійми забрати,
Де мальви встеляють стежину до хати,
Де світ материнський застиг у печалі,
Де очі в сльозах, де зранені далі.
Де очі у смутку вдивляються в небо,
Душа, наче птах, злетіла б до тебе.
Мій сину- синочку! Чому така доля?
Живу серед болю сирітка- тополя.
Дві матері сиві, як мати Господня,
У долі питають: - Чом смерть неприродня?
Чом душі юначі лелекою в просинь?
Там коси, матусю, накрила вже осінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755480
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.10.2017
Світ задощив осінніми сльозами
І я у нім- проміння на вікні,
Руде вплітаю сонце з холодами,
Застигле в снах, в полотнах на стіні.
Та що той дощ?! Тиняюсь вуличками:
Октави кави- "кантрі"стиглий смак,
Звучить в пітьму нічну із небесами-
Тік- так, тік- так... тік- так, тік- так.
Відлуння час- в нім виміри заснули,
Де грає дощ щось стильне у душі,
Ми в двох із ним в едем краси пірнули,
В осінню прірву в зоряній межі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755389
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.10.2017