| Сторінки (6/510): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
Для мене вже й двері - шпарина,
Сповзаю у щілину тихо.
Я - місячне вистигле сяйво,
Ще вчора нескорений вихор.
Людина, я чуєш, людина!
Засмагла вечірнім промінням.
Зронила у хвилі вчорашні,
Думками окроплені, миті
Безгрішні? Безсилі? - Безстрашні!
Я вірила - Боже веління.
І вірю. Селена невинно
Засмучену ніч золотила.
Перлистим зітханням до ранку
Кропила мене, що є сили:
"Людино, отямся, людино!
Всю мудрість одвічну у душу
Збери, щоб розкрилені весни
Вказали їй, де спочивати.
Вставай, помолись і воскресни,
А я попрощаюсь, я мушу...
Людино, он стежка до хати."
02.06.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736360
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.06.2017
Роздам на крихти душу,
А думки
Собі залишу, хай
Невичерпний ручай
Тремтить у дощ і в сушу.
Невтямки
Колись у русло вилитись ріки,
Невідворотним і гірким "прощай".
Бери, дають допоки.
Що той лік,
Як рвуться і стрічки,
І долі, і віки?
Останнє сяйво років
Оддалік,
Дратує надокучливих шулік:
Плетуть богам вінки? -
Не навпаки!
Які б слабкі й безсилі не були,
Хоч і не можуть, а коли б могли?
Бо небо - Небу,
А земля - Землі.
Душі потреба -
Крапля на стеблі...
04.06.17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736359
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.06.2017
У сіре вбраний кожний день,
Допоки ніч не змінить шати.
Хоч серцю хочеться пісень,
Мелодій тих, нема де взяти.
Оскал безликого "завжди",
Мечем завис у павутинні,
Одколи чуєш: "пережди",
А віз не зрушити донині.
Зібгався в кульку передчас
Безхмарних сподівань і звершень
Кому із вас, кому із нас
Надія зрадила не вперше?
Кому за спиною сичі
Виносять мізки щогодини?
У цім бедламі живучи,
Дивуєшся лиш ти, єдиний.
Бо крила зв"язані болять,
А клітка, певно для синиці?
Бо ти - поранене орля,
Якому небо й досі сниться.
Хай сниться! Хай сичать оті,
Кому розваги більш немає.
Не натовпу, а самоті, -
В Едем Бог браму відчиняє.
31.05.17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2017
Довірливо, у тебе на плечі
Засну без сили, зовсім випадково,
А ти зронивши невиразне слово,
Пригорнеш, безталання кленучи.
Мовчи на біс!..і Бога не гніви,
Що кинув долу у холодну зиму.
Переживе цю ніч душа озима
І знову у світи піде на ВИ!
Скрізь товщу криги, темряви оскал,
Шукати едельвейси і суниці,
Щоб заспівали зоряні дзвіниці,
Допоки ніч, божественний хорал.
У сумнівах несказане, - коли?..
Коли вбереш Стожари у намітку,
Сріблястих снів, душі знайшовши квітку,
Серед проклять байдужої імли.
Так солоно?.. гарячий крапле віск,
Тамуючи оману безголосся?
Мабуть мені наснилось, чи здалося,
Що не мене в обіймах міцно стис?..
19.05.17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2017
Хочеться, Вороне, сиру ласий шматочок?
Це, коли стежку хвостом підмітає руда?
Стеле так м"яко і солодко слово скида,
Не озирайся, накинь на дзьобик замочок.
Хай собі блудить, виманює й примовляє.
Чорне крило не відбілиш і часу не гай.
Їж собі сир, захлинеться слиною нехай -
Жадібне серце укотре, заздрощі крають.
Молоху зорі насняться спалахом ночі.
Хочеться келишок сяйва, яке ж бо на смак?
Хитрощі, білою ниткою зшиті сяк-так,
Медом присмачені щедро - душі морочить.
Добре словечко приємне й кішці приблудній.
Кинули крихту хлібця і на руки взяли,
А на бочок, щоб зігрілась дурненька, - смоли...
Вороне, їж собі сир, не слухай облудні,
Пустопорожні слова і коли-не-коли,
Мудрого згадуй Езопа, - рядки незабутні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735301
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2017
Ти думаєш, я не дістану?
Дістану, бо наші думки -
Душею прокладені траси.
Клубочаться дим і тумани
І падає мить у віки,
Зірки незапалені гасить.
Прикрашену ними корону
Кортіло - всевладдя і край! -
Всевладдя на морі і суші
Впиватися, щоби до скону.
Хоч сам себе тим не скарай
І сивіти душу не змушуй.
Безхатченком не назбирає
Вінки із барвінкових снів
І неба без крил не торкнеться.
Віддай її, я заховаю
Допоки страхи вдалині,
Допоки від захвату б"ється,
Шаленством наповнене серце,
Віддай же, віддай же мені!
16.05.17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2017
Нехай би йшов в минуле день оцей,
Розпатланий, розтерзаний вітрами.
Порожній погляд, заспане лице
І безнадія щербленої рами.
Ти хто? Кого шукаєш, не мене?
Але "не Я", "не МИ", бо нас немає, -
Тебе не чують; тінню промайне
Моє : чужа!.. і причепившись скраю,
У сріблі павутиння за карниз,
Протягне ниточки до амальгами, -
На сходинку угору, чи униз -
Дроти, зімпровізовані не нами.
Туманний подих, бачу, - струменить
Поверхня тьмяна - в холод!.. запотіла -
Прощення не моєї не вини?
Бажанням недопещеного тіла
В амперах, вольтах, чи мільйонах ват,
Зриває простір, відчиня портали,
Не змінюючи, лиш координат,
Відддаючи, як завше на поталу.
Незрячі душі, дотиком до зір,
У мить прозріли - на порозі страти,
Злились в одно, - кантатою грозі,
Щоб якось чорні діри залатати.
Щоб стримати народження патин
І молодість без дозволу відняти
У Вічності... я спробую, а ти
Не вовк, якщо лякаєшся ягняти.
Спали жагою!.. Господи, прости!
Хай крила зламані, обпечені й пошерхли
Його вуста - мої важкі хрести,
Його сльоза, неначе диво-перли.
Впадуть у попіл, іскорками друз
Застигнуть, хороводом веселковим...
Постій, поглянь, неначе дим загруз,
Порожній погляд холодом зимовим
У крапку стис,у кульку крижану
Моє маленьке неспокійне хочу
Тебе, Життя! Ті крила кажану?!
Не буде так, і мантру цю пророчу,
Як щит від лиха, віддаю добру! -
Розтане лють і заясніє розум.
З душі твоєї прожену мару
Звертанням до Чумацького Узвозу,
А лід вогнем шаленим приберу.
14.05.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2017
В попіл наші сади світанкові,
Від байдужості нерозумінь,
Розсипаються, сіються нові -
Тільки зерня у душу закинь.
Хай не я ті плоди позбираю, -
Безсердечним любить не дано.
Загубила колись свою зграю,
Відлетівши, як день у вікно.
Крізь століття, німа і незряча,
Навмання за тобою ішла.
Я не плачу, повір, я не плачу,
Хоч і сліпну - без просвітку, мла.
Зорі падали іншим під ноги,
А мені, лиш пелюстки жарин
Устеляли стежки і дороги,
Ще й обабіч, - примари бантин.
Квітла мить, як у ніч на Купала,
Бо напитись у полудень дав,
Із жалю, - отоді я й пропала,
Отоді й зрозуміла: біда.
Чим сплатити за склянку у спеку?
Тільки серце у птахи і все,
Крила зламані, зграя далеко,
Під ногами пекельне шосе.
А краплина води наостанок
Дасть вдихнути, - мізерна ціна -
Моє серце маленьке; осанну
Заспівало й розбилось, одна...
Одна нота, єдина, зникає.
Чиюсь долю рятує вино.
Не жаліюсь і не нарікаю -
Безсердечним любить не дано.
10.05.17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2017
Мойри, святіть удачу
Крапом, бо раптом знов,
Лишиться десь на здачу
Клята ота любов.
Що як забуде небо
Сяйво налити в тінь?
Може, комусь та й треба?..
Нам же і поготів.
Візьме джек-пот, червлені
Фішки згребе в поділ,
Ще й набере в кишені
Долю - одну навпіл.
Виграш ділити? Дзуськи!
Серце моє - Гобсек.
Тісно йому і вузько
Страшно без тебе...
Все.
05.05.17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2017
МОЇМ ДРУЗЯМ ПО ПЕРУ.[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/18300885_288135028281459_3555952268848470324_n.jpg?oh=a9a990b99241149743975c7c269824b8&oe=59B1530C[/img]
Шоколад і келих вина
Із краплиною сонця лий.
Хай ковточок терпко - п"янкий
Сколихне цей простір до дна.
Невгамовним - сили й натхнень!
Боже дай їм зоряних трас!
Щоб на небі якось Тарас
Забажав шалених пісень.
Про садки із диво-дерев,
Які дихати хочуть ще.
Про матусю і серця щем.
Щось у горлі знову дере?..
Десь актриса йде в небуття
З цього світу тривких сум"ять.
Хто відміряв сто літ, чи п"ять,
Того сну, що зветься життям?
Шоколад і цілунки душ
У рядки зливались без сил.
Твої доні поглянь, твій син
Обривають шипи із руж.
Дай їм долі, Господи, дай!
Непомітно крилами вкрий.
Розгорни Чумацький сувій
І веселки до ніг скидай.
08.05.17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732519
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2017
Перша спроба написання сонету українською.
Виставлений повторно.
О, Музо, не покинь, благаю так смиренно,
Яви стрімким пером вірша святу красу, -
Пегас копитом б"є і рветься завчасу.
Натхнення миті дай, вмовляю повсякденно!
Занурившись у світ, чужий та незбагненний
Тих пестощів жадань (як спрага ця пече);
Коханню оди шлю, у темряві ночей
Палає смолоскип, як взимку цикламени.
Почув би Аполлон, сміявся б до світання.
Мелодію душі катренами несу.
Небесна ліро, грай і вперше, як востаннє.
Хай спопелить жага, шаленство не збагнути,
Соратник по перу, чи втримаєш грозу,
Бо жевріє вогонь, займисті палить трути?
10.05.2015.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730334
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 24.04.2017
не треба слів коли душа душі
гріхи і без спокути відпускає
немає слів? та звісно, що немає
коли бринить мелодія: лишись...
не ноти просять, - просить нотний стан
який збирає подихи і муки
передчуття не зустрічі - розлуки
почався відлік із нуля до ста...
сім різних нот у відчаї злились
і мантру поклоніння народили
віднині не існує в світі сили
щоби зборов її хтось і колись
за вітром полетіла навмання
не приспана колискою до ранку
зібгавши ніч, зминаючи фіранку
душі тієї пестить убрання
зітхаючи у суголоссі див
народжується ефемер вустами
не читаними до кінця листами -
не треба слів, іди до мене, йди
якщо та мить осінена хрестами
безликими розділена містами
то може недалеко й до біди?
помовч, якщо не знаєш, не суди.
15.04.17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730105
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 23.04.2017
Докори, докори...всім не догодиш.
Якось не так і не те,
Досі не вмію просте
Щось зримувати, хоча б вряди-годи.
Я намагаюсь, та душу не зв"яжеш,
Вузлики рвуться усі.
Краще б віддався красі
Світ той жорстокий, врятований майже.
Знову не видко, де вліво, де вправо
Горнеться стежка вузька.
Прірва вже надто близька
Землю цілує шалена заграва.
Докір не стане мені на заваді, -
Що у душі проросло,
Віршами те і було.
Наголос, бачте - на зайвому складі!
Хоче анафорі скоса моргнути:
Ось я який неформал!
Що то таке - ідеал?
Де виглядати і звідки почути?
Докори, докори... дружня порада
Хай вам не видасться ще
Глуму дірявим плащем.
Тільки в байдужості криється зрада.
22.04
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730065
рубрика: Поезія,
дата поступления 23.04.2017
Не застебнуть на гудзик
День, що народить ніч.
Вічний боржник якудзи -
Місяць, пливе навстріч.
Срібне посіє зерня,
Що йому той "банзай"?
Озеро топче зверхньо,
Ласкою* виповза.
Сакура - черемшині -
Рідна повір, сестра.
Ночі ті швидкоплинні,
Місяцю, нам пора,
Кинь Фудзіямі шалик
Із самоцвітів... Сан!
Чайні гнізда втішались
Росами ікебан.
Майстру - перо й секатор.
Не самурай - митець.
Знав чернець-імператор -
Божий шлях - навпростець.
Ламаний і задовгий -
Срібний тремкий узвіз.
Кликали бога боги, -
Синто напереріз.
10.04.17.
Імператор Ґо-Мідзуноо народився 29 червня 1596 року. . Новонародженому дали ім'я принц Сан.
За життя Імператор Ґо-Мідзуноо вичав японську літературу, поезію та історію. Під псевдонімом Ґьокуро — «Самоцвітна роса» — він видав поетичну «Збірку чаїного гнізда». Монарх також був майстром ікебани та садівництва. Сад, створений за його проектом в Імператорській віллі Сюґакуїн, вважається одним з найкращих зразків японського паркового мистецтва 17 століття.
Також Імператор цікавився буддизмом і 1651 року постригся у ченці під іменем Ендзьо. Носив титул живого божества.
*Ласка (Кама-ітаті три ласки дуже агресивні) - демон-йокай у японському фольклорі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729570
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 20.04.2017
Ти наказав мовчати!.. зітхнула, - мовчу.
Заборонив дивитись, - помалу осліпла.
Я ті молитви зі стін німого плачу, -
Не розібрала, не маючи й крихти світла.
Ти не жорстокий, - байдужий, - щасливим будь.
Хай твоїх бід розіб"ється остання склянка.
Не дорікай мені вкотре, світ цей не гудь,
Небу і княжа донька - безлика селянка.
Ти не для мене, для неї збивав і гріб
Ні, не плоти, а коліна, де весла - лікті.
Може, якби не кохала й забула, ти б
Кидав, якщо не калач, то, принаймні, - хліб...
Не зачерствілі шматки, душею зігріті.
Сльози росу розмивають на чистому склі -
Світ у твоєму вікні - її постать в імлі.
23.03
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2017
Глянь-но, ця свитка - заношена тога.
Мабуть, тобі оцей спадок, як рибі
Та парасолька?.. засмикали Бога,
Знов не сказавши звичайне -"спасибі".
Хоч і свитина та, як-не-як, - спадок.
Брати не хочеш, то можна й позбутись.
Голову ламне тривожно нащадок:
Хай йому біс, як усе це збагнути?
Що б не зробив, співчуваю, небоже.
Гупає серденько, скочене в п"яти.
Може підстава лукава, а може,
Сонячні плями - небеснії грати.
Краще не треба відлуння омани
Вкотре чекати, бо тіні данайців
Там, де немає ні віри, ні шани, -
Виснуть сум"яття мечем провокацій.
Із павутиння заплетені сіті
Димом чадить недовіри лампада.
Спадок - чекання підступної миті,
Бути не бути, чи рада - не рада?
От не дістанеться, ніби й не втрата, -
Грози проллються сльозами блакиті.
Душу байдужістю стисли лещата,
Двері до неї назавжди закриті.
Бо засмальцьована тога - та свитка -
З панського рам"я холопу на плечі.
Куца й надірвана, - світиться литка.
Сплатиш податки, за спадок, до речі.
В"язню готується "вдячності" клітка.
04.03.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724607
рубрика: Поезія,
дата поступления 20.03.2017
Хай і не я, і не ти -
В небо і з неба...
Хай і не нам намалюється Рай.
Подумки раптом злети!
Як це не треба? -
Крила обшарпані болем не обчухрай.
Глянь в Задзеркалля мигцем -
Біле й пухнасте
Пір"ячко ніжить збаюрений шлях.
Бачиш змарніло лице? -
Тільки б не впасти,
Ангели - змучені люди і трішечки - птах.
Трішечки... іноді він -
Птаха безкрила.
Душу твою береже від падінь.
Хочеться дива і змін?
Де ота сила,
Що піднімає так легко у височінь?
Як подолати, знаття б!
Муки навроки?
В серці твоєму, розбитиму вщент,
Віри й надії тремтять
Стишені кроки :
"Віруй, надійся!" - любові злитись дощем.
Хай і не я, і не ти -
Як це не треба? -
Крила обшарпані не обчухрай.
Подумки раптом злети!
В небо і з неба...
Хай і не нам намалюється Рай.
13.03.17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2017
Укрившись пилом поколінь,
Збиваючи до крові ноги,
Не вибираючи дороги,
Блукаємо серед видінь.
Живем,
чи думаєм, що так?
Замкнувши дім,
закривши очі,
Шукаєм записи пророчі,
Неначе сухарі жебрак...
Могутній бог,
лихий шакал?
Некрополь день і ніч вартує,
Померлих поглядом чатує,
Анубіса лихий оскал.
Десь тут
розірваний навпіл,
Старий та витертий папірус,
Неначе поглумився вірус, -
Уперто пише :
суходіл
Ділив на шмаття легіон, -
Або вода - велінням Нілу,
Чи жадібний та знахабнілий,
Богів величний пантеон?
Шукаємо старі рядки.
Наскальні стерті ефемери
Ховають таємниць озера.
Байдужих зір німі грядки
Тихцем волають: це не гра!
А час давно забуте витер,
Спалив міста в пустелю Ра,
Чи інший хто?..
котра із літер
Розкаже?..
кличем навмання,
Мо` Сфінкс озватися посміє?
Допоки Цербер лапи миє,
Ізвечора і до рання,
У хвилях Стіксу;
спів дріад
Заколисав сповиті душі -
Серед гробниць
зотліли ружі,
Поля Іару - це Дуат...
02.16.
Ред.09.03.17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722500
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 09.03.2017
Думок не припнути -
Налякані миші
У шпарку не влізуть,
Як кіт на осонні
Лінивий, розкутий.
Трапляються й інші...
Запхну у валізу
Вас хоч на сьогодні.
Сидіть, не волайте,
Помовчіть хвилину.
Не мучили б нині,
А краще і зовсім.
От не допікайте
І я відпочину.
Такі ви невинні
Та ще й безголосі.
Розріжете навпіл,
Розкришите в порох -
Під кригу, помалу,
Всміхнувшись лукаво...
Скаліченій лапі,
Болить же, потворо! -
На потяг, з вокзалу
Чекаючи з"яви.
Валізу зі схову -
Без неї не встану,
Відкрию - почати
Дорогу далеку.
Це схоже на змову -
Співають осанну
Спокусливо чати.
З надбитого глека
Не мудрості склянку,
Мороки надміру!
Нехай ту валізу
Поцуплять злодюги
Іще до світанку,
Плекаючи віру,
У радість безвізу -
Позбавлять наруги.
Думок не припнути.
Дарують надію
Безумству спочилі
Мотузка і свічка:
Позбутися слути*
Волієш?.. Волію -
Тримає безсилля
Отут, у запічку.
Плетусь понад краєм,
А ви онде в тиші,
Нехай не найліпші,
Та й тих не піймаю.
Гризіть - пригощаю,
Ховаючи в вірші.
*Слута -параліч, розслаблення.
05.03.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721743
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2017
Усе так просто: він, вона, вони.
Були і є, як сонце із-за даху, -
Чиїсь знайомі і чиїсь сини,
Нестерпно ігноруючі невдаху.
Бо він - не ви, і навіть, не вона,
Яка і вирок вже оголосила.
Не випити знущання, як вина,
Нестерпно душу рве на шмаття сила
Байдужих слів, байдужих і чужих.
А він - "невдаха"? - невідомий геній!
Чому тоді так муляє, скажи,
Його ім"я?..чи кисень у легені
Вже не надходить?..ніби-то живий,
Говорить, ходить, ще там щось і пише.
А ви ж любили!.. Може і не ви
Нектар збирали?.. запилились лишень.
Майнули крилець срібні блискавки
І пил осипавсь на росу у трави.
А він торує вже без вас стежки,
Напившись вдосталь розпачу отрави.
Усе так просто... просто не збулось.
Дві половинки різних недоспілих
Зелених почуттів, а мо`здалось?
Невдах немає, - зосліпу наснили,
Що він впаде, вже падає...ось-ось...
.........................................................
На мить закам"янілий - не зотлілий.
02.03.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721546
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2017
Сполохом спокій зім`яти? -
Горнеться смуток до тиші.
Душі, як впіймані миші, -
П`ятами не накивати.
Не роздивитися зорі, -
Бо оповиті туманом.
Впоєне млосним дурманом,
Літо заснуло надворі.
Доки гукала, зомліла
Сніжна хмаринка лапата;
Впала, - голосить лопата,
Плачуть і руки, і вила.
Нидіє мерзле в Петрівку,
Як розгрібаєм до ранку
В горобині вишиванку,
Стежечки чорні, як брівки.
Літа не буде в оселі,
Доки не вивчена казка,
Доки на зрячих - пов`язка
І павутиння на стелі.
Доки сполохані миші
Гризтимуть все, що дістануть,
Душу розтерзану й драну
Стулять докупи мудріші.
Сонце колись та зігріє,
Смуток розвіє і в грудні.
Свиті мережки марудні
Шитимем, доки прозрієм.
14.12.16.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721322
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.03.2017
Так звабливо
Чарує рай видінь,
Обіцяний думкам, що не збулись;
На паливо
Віддавши власну тінь.
Оклунок чар розсипала колись, -
Переплелись
Так солодко,
Як патока і мед.
Хвилюється опоєна душа
Тим мороком.
Засніжить і задме...
Не варта свіч і мідного гроша,
Усім - чужа.
Так плутано
Твій погляд зве:" Скорись",
Углиб, не мур копає, ставить тин -
Надумано.
Плющами подались,
Обнявши лісу, дикий сіять кмин
І долі кпин.
А любощі
З небесного Ковша,
Зіллють дощі
У пригорщі
Їй, а мені
Лиш позивні
На кінчику ножа
Бо я - чужа...
21.02.17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2017
Ты мой беспредметный предмет,
Из сердца торчащий стилет,
Из мыслей безумных букет.
Ты - лотос, извечно цветущий.
Регалий заброшенных блеск,
Влекущих желаний эксцесс.
Грозящий расплатою, крест,
Нетленные райские кущи.
Ты - радости розовый цвет,
Застывший с течением лет.
Любовный не лепет, а бред -
Неволи сознательной пуще.
Моей неуемности сад,
Мелодий скрипичных каскад,
Коварства и пламени ад,
Манящий и в пропасть зовущий.
26.02.17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720341
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.02.2017
Я знаю, що затрималась у часі,
Коли зламалась брама, а політ
Без мене десь...
які ж бо замалі
Комашки ми, до світла й меду ласі?
Нестримані, метеликом на спалах
Через тунель - на світло, де той Рай?
А мо`пекельна піч за небокрай
Заглянула та поки що не впала?
У тій омані легко спалахнути,
Обпалить душу полум"ям жага.
Де пряники? -
лиш слід від батога,
Кривавий слід солодкої отрути.
Згадай, тебе від неї ж рятувала,
Коли у прірву падав знов і знов.
Одвічним покликом уражена любов,
Бурштином теплим долю торувала.
В безодню йшов сліпий, але щасливий.
А може й хай? - щасливий, бо сліпий.
Із мрії уже й човника зліпив,
Діряве денце не помітить зливи.
Мені пора, годинники завмерли
І кров біжить помалу...
дивний сон:
Сосну вмовляю не ламати крон,
Бурштин міняю на рожеві перли.
21.02.17.
Бурштин - це смолисті сльози сосен, а перлини на Сході вважають місячним світлом,яке застигло у воді.А ще їх іноді називають сльозами морських німф.
Перли підходять тільки людям з сильною енергетикою.Вони не уживаються з озлобленими людьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2017
Холодний лід і крижана вода
Не заморозять, як байдуже слово.
Злетіло з уст і усмішка бліда
Зів"яла вмить, нехай і випадково,
Нехай і жарт, який не зовсім жарт.
Тремтячих рук не відігріти вже -
Пропасниця в обіймах лихоманки
Трясе, як грушу, душу стереже, -
Простого слова дивні витинанки.
Квітнева ніч, а іній - в дзеркалах.
Зігріти важче й розтопити сніг,
Коли зневіра віднімає подих.
Беззвучність сліз кричить лишень у сні,
Та на світанку жодних звуків, жодних,
Бо купа справ, а слів тих не злічить.
А серце коле спомин гіркоти,
А душу рве усміхнена байдужість,
Бо я вмираю, та не бачиш ти, -
Хрести так часто заплітають ружі
На цвинтарі щоденного буття.
Останнє коло кличе, доки лімб
Пройти прийдеться, хоч би не запізно.
Предивний світ, змальований Далі,
Спотворить біль, та умовляю слізно,
Укотре Господа, прости й пробач...
23.02.17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719807
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2017
Звідки сонце в твоїх долонях -
Невеличкий вогненний вихор?
Трохи схоже на стиглий сонях
Наче зірка, у вирі віхол,
Раптом впала на роздоріжжя.
Звідки сніжно-біленька свитка
На твоїй зашкарублій долі?
Тепле слово зціляє швидко,
Хоч здається, ніби поволі,
Достигає у полі збіжжя.
Звідки вміння радіти крихті
Пташці сіренькій, чи зернині?
Коли душу, у мить - на віхті
Полинові - колись і нині? -
У недолі - нове заміжжя.
Звідки проліски у морози, -
На Різдво завітали весни?
Чисті роси - боги у стоси:
Скресни, криго пекельна, скресни,
Кидай перлами до підніжжя.
Звідки перли? То сльози Бога.
А без нього ж, ні до порога.
14.12.16.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719068
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.02.2017
У душу сліз не наливай мені.
Дощем весняним злий хмільну жагу,
Щоби спекотно заплітались дні
І проліски кохались у снігу,
І падали у серце навісні,
З бентежних снів захекані думки.
Скарбничку суму кинь у чужині,
Чи зачини її на всі замки.
Ключі згуби, скрути в тугий сувій
Сум"яття душ, від болісних прощань.
Сточила ніч в безжальності німій,
Надію... залиши останню грань.
Не дай ступити на вузький карниз, -
Цвірінькає квітнева метушня,
Гойдає пристрасно, угору - вниз.
Щоб не сколола ніг суха стерня -
Багаттям запалає шалу хмиз,
Згорить у попіл сиза туга стум.
А залишки мережаних зажур
Не упізнає і столітній сум -
Дві наші тіні виплетуть ажур -
Одвічного злиття стрімку ясу.
Щоби спекотно хвилювались дні
І проліски кохались у снігу, -
У душу сліз не наливай мені,
Зливай дощем хмільним п"янку жагу.
18.02.17.
[img]https://rpcdn.ruposters.ru/newsbody/9/9aab3dc9397bca6b6dfaed4ebcc7d37c.jpg[/img]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2017
Де ти крила свої залишив?
Вирвав хто, чи віддав на поталу?
У недолі у приймах зухвалу
Ніч шалену на друзки кришив, -
Де ти крила свої залишив?
На спині запеклась у смолу
Чи то кров, чи таврована пам"ять?
Забинтована в зношене рам"я
Чинить спротив любові, не злу.
Зло чигає і тягне в імлу.
Обіцяє всевладдя і рай...
Тільки де ті едеми, - у пеклі?
Тіло трусить і губи зашерхлі,
Зупинися!..і крила шукай;
Сонце темний випалює край.
Кажеш, - пір"ячка вже не знайти...
Зарубцюються рани криваві,
У пекельній палаючій лаві.
Згинуть всі: і двоглаві й триглаві,
А залізо дістануть з води,
Загартоване, - злу не годи.
11.02.17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718503
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2017
Куди ми, до півнів удосвіт?
До других, а може й до третіх,
Шукати незнайдене досі,
Надривне, в нестримнім фальцеті.
Чи подих завмер, чи відлуння
Злиття у полоні екстазу,
Двох іскорок, певно, флюїдних,
Удруге, ушосте, - щоразу
Чужих, у оточенні рідних,
І в свято, а що вже по буднях?..
Куди ми?.. баюри й прокльони
Навскіс через душу, сльозами
Змиваємо всі перепони,
Зірки попід ноги - возами.
Небесні виспівують лютні.
Прелюдія лащиться млосно,
За вушком стікає чеканням
І скрапує, - сіллю, чи воском,
Не перша, навряд чи й остання.
....................................................
Куди ми?.. - сміятись на кутні.
Дві іскорки, крапельки ртутні...
13.12.16.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2017
нехай не чути подиху видінь
торкнись до мого серця пелюстками
магічних слів у зоні мерехтінь
яка тремтить навколо і над нами
самотній золотаво-срібний серп
що зветься молодик хоч літ доволі
застиг ні з місця ніби-то затерп
як жінка Лота у обіймах солі
упіймана хмаринкою печаль
невпевнено над місяцем зависне
повернеться до світу пектораль
і в сяйві щезне болісно- зловісне
видіння сіре - у перлисте знов
вбереться і зануриться у хвилі
торкнись мене коханої немов
магічно так навіть боги безсилі
коли душа розпочинає спів
на перехресті ламне ніч Геката
із знавіснілих і пророчих снів
тоді й серця відлунюють стакато
нехай не чути...
12.02.17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2017
Ой не треба, зозуленько, вдосвіт голосити,
Рахувати літа мої - воду мірять ситом.
Літа мої молодії стеляться туманом,
Як захочуть, помилують і наділять саном.
Ой не треба, як захочуть у журбі втопити, -
То не зможу за рученьку долю ухопити.
А вона така примхлива, вже лаштує сани.
Видно десь їй забажалось не моєї шани.
Ой не треба, зозуленько, на любов гадати,
Он де вона на покуті, приміряє шати.
Приміряє, поглядає скоса і спідлоба,
Хай минає її лихо, іде геть жалоба.
Ой не треба, зозуленько, відліку надвечір.
Хай купаються в надії гніздечка лелечі.
Щоб ми волі не вмивали у сльозах одчаю,
Нехай її вишивані рушники вінчають.
15.12.16.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2017
Не забудь, завтра ранок без кави - не ранок,
А без "Доброго дня!" мого - тільки журба.
У вітанні заплуталось тихе сопрано, -
Ніжних слів не зронила тремтяча губа.
Не зронивши бентежно, зітхання у подих,
Спаленіла, небаченим шквалом сум"ять.
Не спитала від щастя: "З якої нагоди?"
Відчуваючи лиш, як серця торохтять.
Відучора такого непевного, видно,
Не лишилося більше, дві тіні і все.
Світло вимкнем і сутінню спомин знесе,
Бо життя, як життя, і самотньому зимно.
Не забудь попрощавшись, - зачиняться двері
І загубляться десь непотрібні ключі.
Тиск волатиме мовчки із вен і артерій,
Біль пекучий марою зітхне уночі
І розіпне роз"ятрено, нас на папері, -
Хоч до скону мовчи, хоч до скону кричи...
11.02.17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717586
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2017
Мою душу грішну не кляни, козаче,
Не шукай потвори, Бога не гніви.
Як мене не стане, може хто й заплаче,
Може й не згадає, тільки доживи
Подивитись, як то в землю загортають,
Чи хоч одну квітку кинуть їй услід?
Звісно шлях далекий, може й не до раю,
Стулений із вчинків та гарячих слів.
Пам"ятай колиску мамину, козаче,
Її пісню тиху, лагідну й сумну.
Нагорі видніше, хто той, що не скаче,
Хто і той, що скаче гопанку страшну.
Мою душу грішну не кляни, не треба,
Бо лихе шукає кожного, повір.
У моїй молитві хай хоча б півнеба
Схроном тобі стане, доки виє звір.
Як мене не стане, може хто й заплаче,
Може сіллю зійде не одна душа?
Може ще й побачиш...доживи, козаче,
Незрадливим словом ліпшого вірша.
06.02.17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716592
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2017
Якщо не я, якщо не ти - тоді нас, мабуть і немає?
Зруйновані усі мости, за рогом в безвісті чигає
Зелено-сіра, як мара, незграбна, як і всі химери,
Безжальна збочена жура, поникли віри ефемери.
Зловісна тиша гробова у келих муки доливає
І цідить краплями слова: тебе нема, мене немає.
Нехай не відвести біди: ні рук не вистачить, ні сили -
Застигли крапельки слюди, - засклити світ, чи вже засклили?
В минулому блукають дні, всі маски скинуті, а ролі,
Як тіні поряд на вікні - сумні, спокусливі - доволі!..
Просити сніг серед зими у скнари годі, обламає.
Без того снігу ми - не ми?.. нехай, нас буцімто, немає.
Нас не було... чиї думки розводять, зводять і прощають?
Зачинені на всі замки ті душі, що ключів не мають.
Вересень 2015.
Ред.06.02.17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716558
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.02.2017
Коли ти розганяєш дим століть, -
Сьогодні проживаючи в півсили,
Я намагаюсь в попіл не зотліть,
Хоч громовиці вже й заголосили.
У змові запалили небокрай
І смолоскипом зазирнули в душу.
Нехай займиста та душа, нехай,
Але ж я з нею жити якось мушу.
Вогнем не цілься у живу мішень,
Якщо вона - води замерзле денце,
Застигла мить, чи засклена лишень?
Січневий прач, товчи старе ряденце.
Шматочок брили льоду, чи слюди,
Збайдужено завмер, а щойно гріли
Тих громовиць збентежених, сліди...
Вели за хмари, кидаючи стріли.
Коли ти виливаєш біль у гнів, -
Чия душа, спаплюжена й забута,
Чекає на розправу?.. бо спокута
Насниться вкотре, спалахом мені.
Самотністю, не оминувши Брута,
Вдихаєм згарищ дим на чужині.
Ще, дякувати Богу, не в труні.
Повзе недоля, в білі капці взута,
У савані, неначе в сивині.
А ми живі...у віковій борні
Палаємо...ми не мішені, ні!
04.02.2017.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716419
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.02.2017
Я - талый снег, безумия слеза.
К земле,чтоб силы взять, прижмусь украдкой,
И напою невспаханные грядки,
Чтоб засухе коварной отказать.
Я - талый снег, туманности сестра.
Какой не помню, может Андромеды?
Свой свет утратив, все смываю беды.
Смеюсь до слез, хотя позавчера...
Стремительно кружилась у ворот
Игривым снегом и совсем не талым.
Ты мне казался милым и усталым,
Но Хронос ввел разлуки в оборот,
Рождение души и смерти час.
Когда любовь, растаяв звонкой льдинкой
И износив Адамовы ботинки,
На прочность вновь испытывает нас, -
Мы пеплом серым головы опять
Посыпав, рвем и волосы, и души;
И таем, кровью орошая лужи,
Тела и дни, чтоб от судьбы сбежать.
Ныряем в омут и метаморфоз
Счастливых, с нетерпеньем, ожидаем.
Маршрут короткий, жизни угрожаем, -
Она сама: проталины, мороз
И жаркий лед, когда мы молча таем...
31.01.17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716100
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.02.2017
А ти не вір, що сили молитов
Не вистачить, щоби тебе закрити,
Щоб страху розпороть останній шов.
Стечуть мари уявні сталактити,
Хоч гнів пекельний досі не схолов.
Не вір, що сам...у ангелів давно
Ключі від серця, що б там не казали.
Пір"їну кине, стукне у вікно
І ось, неначе душі причащали,
Твоя недоля - чисте полотно -
Всі біди щезли. Лати і щити -
Стіною стануть на порозі страти.
Над прірвою, хоч і не віриш ти,
Лягли мости, тож не спіши вмирати,
Той міст помалу треба перейти.
Не вір, що день, як ніч. Заволокло
Туманом чорним, ніби сліпотою, -
У кіптяві імли - немите скло.
Та смерть веде буття до аналою, -
Зміїне ще ворушиться кубло.
Сичить, кусає, рве - гніздо Горгон
Готове обернути всіх у камінь.
Зловтішно руки потира Харон,
А я стою навколішки у храмі.
Молитвою невидимий хітон,
Творю, -
укрити твою долю...
Аmen!
01.02.2017.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2017
З"їдає заздрість, як хробак
І точить, як сухоти.
Осліп від позолоти
Сусід, - зажерливий жебрак.
Куди не гляне - осяйне! -
В дірявій бочці днище.
А що там протяг свище,
Те розум заздрого мине.
Ні не мине, пройде наскрізь,
Бо надто куций розум.
З Чумацького Узвозу
Скотився зіркою униз
І впав...лежить, а тут - межа.
Прокльони, здивування -
Хто загадав бажання? -
Чиясь недоленька чужа.
Чужий мідяк он закотивсь,
Ржавіє за межею?..
І вже, укритий лжею,
Повзе, таки чолом забивсь.
Повзе, а стежка в реп"яхах...
Рвуть колючки криваві.
Замріяний, у славі -
Тріщить давно зотлілий дах.
Шукає, що не так лежить
Чуже, а тут - собака, -
Злякався неборака.
Мораль: собаку прив"яжіть.
31.01.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715548
рубрика: Поезія,
дата поступления 31.01.2017
Безсила ніч думки місила:
"Світанок відштовхне колись,
Зітхне зазеленілий лист."
У березень скотився диск,
Прогалина заголосила
І народила аметист.
Розкривсь, збентенжено-бузково,
Маленький пролісок вночі.
Кайданів крижані корчі
Розбили сонячні мечі
І повінню спливли окови
У ніч, безсило плачучи.
Безсила ніч, чия ж вина,
Що кличе сонячна струна
Прозоро-ніжний фіолет?
Така жадана і ясна
Йому всміхнулася весна.
Грайлива, трохи навісна,
Приготувала арбалет, -
Злетіли стріли і луна.
Безсила ніч думки місила...
Летіли і луна, і стріли,
Летіли голови із пліч, -
Кохання зазирало в ніч.
28.01.17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2017
Я разве нищенка, чтоб снизойти?..
На паперти с протянутой рукой,
Просить не стану чувства и гроши.
Душа моя, замри и не дыши,
Хотя и рановато на покой.
Скользит упрек?.. не стоит, не суди.
На милостыню медяки коплю.
Кому-то может свечи и зажгут,
А я зеркальным девам в темноте
Путь осветить смогу...хоть и не те
Дороги там, что в рай нас уведут.
Ты не тревожься, бОльше не люблю.
Спущусь заиндевелой мишурой,
Целуя окна и твои следы, -
На старой раме паутины нить.
Душе разбитой верить запретить,
Надеяться и ждать, не в силах ты, -
У новых чувств, похоже, старый крой.
Коплю монеты, в старую тетрадь
Пишу смешные грустные стихи.
И через двести лет они найдут
Тебя...гадалки никогда не врут:
В ладонь легли прозрачные штрихи
Упали на века. Души не трать, -
Мне милостыня ни к чему, раздать
Спеши другим, а мне - напрасный труд,
Лишь нищим подаяние суют.
28.01.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714884
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.01.2017
Я вкотила сонце у твою господу.
Ти розсердивсь - спека на поріг.
Не подумав звідки, не шукав же зроду;
Що шукати? - сяє угорі.
Дива не буває? Казками в оману
Думаєш, тебе я заведу?
Тільки ту зневіру нищить перестану,
Як останню відведу біду.
Як остання крапля солоно в долоні
Скотиться, - всі спалені мости,
Ввись злетівши сяйвом, срібні й невгамовні,
Виллються в моє німе "прости".
Срібний міст - символ шляху у вічність.
27.01.17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2017
Мій Ангеле, озвись.
Холодна ніч, проте
Тіснить зимове скерцо менует,
Завіхолить колись.
Зі мною щось не те, -
Я бачу білосніжний силует:
Неначе два крила.
Чия то тінь лягла?
Бо, ніби й замала
Для крил твоїх?
Озвись, надію дай...
Несила вже, пробач,
Терпіти біль розкраєних сердець.
Нехай іде, нехай,
У забуття той плач, -
Весільний одяг приміряє мрець.
За віщо муки ті?
Чи істини прості
В прозорій наготі
Ще й досі гріх?
Мій Ангеле, - перо
Чекаю і молюсь,
Мене, щоб ласка Божа віднайшла.
Я лиш чиєсь ребро,
Краплиною жалю
Віншуй прямий, не знайдений ще, шлях.
Чи пекло те буття,
Чи з раю вороття?
Нещире каяття, -
Снує туман зловтіх...
Дощитиме і сміх
Сльозою на поріг.
Тоді на нас усіх
Не стане крил твоїх,
Мій Ангеле...
25.01.17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2017
А я, в ладони день собрав, спасала ночь.
Дрожащим парусом казалось далеко
Сиянье звезд среди воздушных облаков,
Где межпланетным кораблем был мой балкон
И вся Галактика пыталась нам помочь.
А я, в ладони день собрав, лечила тьму,
Лучами солнца исцеляла и влекла;
Ведь я той искоркой пылающей была,
Сжигая страстью, уходила в зеркала,
А возвращаясь, выжигала по клейму.
А я, в ладони день собрав, искала след
Скользя по коже, раскаленной добела.
Корнями в душу, незаметно, проросла.
Июньским утром тридцать первого числа
В шкафу последний обнаружила скелет.
А я, в ладони день собрав, сжигала зло.
Из паутины километров кружева
Плела ночами, неуемная, едва
Спускалась лестницей сусальная канва,
В твою любовь, пока еще не рассвело.
А я, в ладони день собрав, спасала ночь...
24.01.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714197
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.01.2017
Не заповзай у душу
І не кажи: прощай, -
Ще б"ється серце й досі...
У аритмії в борг,
Узяти миті мушу
Обіймами плюща.
Квапливо, в безголоссі
Розпочинають торг
Таємні диво-сни.
Не заповзай у вічність -
Тебе я віднайду
Сьогодні, чи учора?..
Знов паралельний світ
Переливає ніжність,
У темну ніч оту.
Магічна мандрагора
Прискорює наш свінг,
Такий нестриманий.
Не заповзай, сльозою -
Блискітка на плечі.
Льодяником солодким,
Мінливий подих мій.
Десь аж із мезозою,
Гріх вкотре кленучи,
Ідем лічить відсотки! -
Не зупинись, не смій
На мене гримати.
Прошу тебе, зумій
У битві душ німій,
Уникнувши стихій,
Не зупинитись.
22.01.17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714179
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 24.01.2017
У ненависть душу не втопи.
Навіть помста - то холодна страва.
Десь палає день і ніч заграва,
В ряд стоять засніжені стовпи.
Зашморги на кожному із них.
Май же сили у лихім двобої
Не згубити стріли і набої,
Не вбачати скрізь лишень чужих.
А чи знаєш?.. вороги лихі
Посміхнуться й краплею цикути
Вивірять, не згледишся, - закутий
У плітки...незрячий ще й глухий.
Не спіши зрікатись, не спіши.
Дасть коріння дерево з плодами.
Всім під сонцем місце - бур"янами,
Зроду звуть цілющі спориші.
Не коси, не випали ущент
Рідний край, з якого зла недоля
Вирізала шмат святого поля,
Розпинає й досі, хто там ще?
У ненависть душу не втопи,
Бо гряде неділенька кривава.
Гострить меч нечувана розправа, -
Знищим тлю, засіємо степи.
Небо десь захмарене й сумне.
Фатум неминучий ніч сідлає,
Розігнати помисли і зграї, -
Все минає, лихо теж мине.
23.01.17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713962
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.01.2017
Не вирвешся відлунням через край.
Розхристане нестримне почуття
Упало і не буде вороття, -
Стіна углиб і вшир - перечекай,
Бо обійти не сила і не час.
Її зруйнуєш - рухне небозвід
І боги проклинатимуть услід
Оте незриме, що з"єднало нас.
Стіну століть не зміряти повік.
Шукаю шпарку, щоб пірнути знов
В солодкі сни, - зачинене вікно,
Приречений годинник втратив лік:
Було-нема...нема, але ж БУЛО!
На березі зруйнованих видінь
Я пам"ятаю, коливалась тінь,
Допоки хвилі розмивали скло.
Дощило і дощило - день, чи рік?
Горів вогонь у грубці і в душі.
Сміялись ми, віднині не чужі,
І заздрили нам боги угорі.
Їм теж вчувався долі резонанс -
Бриніли ліри ніжно-навісні,
Зіркові зливи падали до ніг
Отим незримим, що з"єднало нас.
17.01.17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2017
З ранку до ночі -
Скрізь її очі.
Потяг гуркоче,
Листя шепоче.
Долі укотре скорись.
Я ж не чекаю
І не питаю,
Не уникаю,
Не сповідаю.
Лінії вже розплелись...
Рими регочуть,
Що вони хочуть?
Камінь не сточать,
А приурочать, -
Може й наснишся колись?
Двері і шпарки,
Туга і сварки,
Пташки і хмарки -
Дивні ремарки,
Долею в зашморг стяглись.
Хай заблукаю,
Не нарікаю,
Не проклинаю, -
Душу стискаю:
Надвоє не розірвись.
14.01.17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2017
Хай не додасть тобі щастя кохання моє,
Сили немає відправить його у вигнання.
Непоказне, непомітне, несміле кохання
Дякує Господу просто за те, що ти є.
Дякує Господу в снах і луні молитов,
Падає каменем долу, щоб ніч освітити.
Небо віншує за ніжності зболені крихти,
Дрібні уламки у Всесвіті, звані - любов.
Хай не лякає прийдешнє, готую бальзам.
Лихо знекровлене, хто ж опирається щастю?
Люблячим може, колись у цім світі й воздасться?
В ньому віднині ніколи не будеш ти сам.
20.01.17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2017
Фестонно-темний край лісів здаля.
Корсетка пишна, смарагдова плахта,
В стрічках вінки, як гордовита шляхта, -
Весна, прибрала в оксамит гілля.
Смереки і ялини мовчазні,
Стрункі й високі - сонця наречені,
Мережива гаптують незліченні...
Та виріс буйний клен в гущавині
І потягнувся віттям до ялин.
Знайшов струнку красуню серед голок...
Ще опиралась злякано і кволо,
Та доля почала фатальний плин.
Кохались так, несхожі і чужі,
Два дерева, дві долі неспокійні, -
Здіймали крони аж за хмари сині,
Туди не долітали і стрижі.
Нез"єднане зійшлося назавжди!
Серця смерічок спалених, - трембіти
Співали тужно й почали сивіти
Гірські вершини, танули льоди.
Кохання ткало власний гобелен.
Розлоге почуття спізнало вежі,
Зламало опір в темному безмежжі
І доньку Скрипку* дав Ялині Клен.
*Скри́пка — струнний музичний смичковий інструмент .
Майстер, що виготовляє скрипки називається скрипником.
Нижня і верхня площини корпусу — деки — з'єднані одна з одною смужками дерева — боками. Геометрія дек, а також їх товщина, її розподіл у тій чи іншій мірі визначають силу і тембр звуку. Всередину корпусу вставляється душа, що передає вібрації .
Нижня дека, або «днище» корпусу, робиться з клена, з двох симетричних половинок.
Верхня дека виготовляється з ялини.
19.01.17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2017
В душі товчеться ніжне і сліпе
Пухнасте і грайливе кошеня.
Йому уже - сто тисяч літ, без дня,
А ймення кошеняті - Агапе*.
Воно - твоє, одвіку править бал
Цей дивний Всесвіт, - кориться душі.
Трояндами укриє комиші,
І облете спокусливо кинжал.
Я не тримаю, ні, - воно твоє.
Як виженеш, то десь і пропаде,
А може й прийде немічне й бліде?
Допоки доля лінії снує,
Тобі несила нагострить мечі, -
Щити від лиха - віра і любов.
Дивись, воно розплутує клубок
Твоїх страхів, вмостившись на плечі.
Звірятко дивне - лагідне й скупе,
Не вимагає і не віддає
Тебе... Шукає, знає - ти десь є,
Моя, нестримно-вічна, Агапе.
*Аґа́пе (грец. αγάπη) — Божа, безумовна, жертовна, дієва, вольова, турботлива любов.
19.01.17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2017
Гукай, коли давно весь світ - зима,
Коли сніжинки у душі не тануть.
Гукай!.. серед засніженого лану,
Твого буття, я озовусь сама.
Сама і в тісняві міських алей,
Занедбаних...і в натовпі не чути
Моїх думок, як вічної спокути,
Моїх вагань, - безжалісних АЛЕ...
Але, гукай! У дзвони бий, у ніч
Кричи, пиши, в прозорі стіни стукай.
Відкриються едеми, а розлука
Розіб"ється в уламки, цьогоріч.
Уламками крихкими стане лід.
Гукай, як не гукав і Джельсоміно.
Впадуть віки і непомітні зміни,
Як тінь твоя, потягнуться услід.
Услід, неначе полохливий щур,
Або змія, закохана в факіра.
Душа, від болю майже темно-сіра,
Позбавиться зневіри і зажур.
Гукай, коли давно весь світ заснув,
А на душі шкребе щось і голосить.
Гукай, і Він на зморені покоси,
Твоєї долі, розіллє весну.
[img]http://img0.liveinternet.ru/images/attach/c/10/110/624/110624476_vesna_1.jpg[/img]
18.01.17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2017
Усе буде добре
Колись і не з нами.
Усе буде добре КОЛИСЬ...
Теперішнє горе
Розвіє вітрами,
Щоб мрії нарешті збулись.
Усе буде скоро -
Літ так через...надцять.
Усе буде скоро, повір.
І світло у морок
Впаде, щоб зостаться,
Скотившись луною із гір.
Усе буде краще
У снах ілюзорних.
Усе буде краще, але
Байдужість нізащо,
Не знищить потворних,
Лукавих придворних.
Пихатих, мажорних -
Сучасних героїв Рабле.
13.01.17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712563
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 16.01.2017
Учепившись, як воша в кожух,
В край холодного синього льоду,
Звеш прокляттями ревними оду,
Розтривоживши душу чужу,
Ти ж спливаєш, не кров"ю - слізьми.
Крига тане, помалу, до краю
Лишень крок, а що нижче, не знаю.
Де страховка?.. не гайся, - візьми.
Бо підтопить ту брилу й... прощай,
Наче сонце, зависнеш за обрій.
Буде тісно у пам"яті добрій
Тим сльозам, що назвуться - ручай.
Лід не краща опора, повір,
Хоч удень віддзеркалює небо.
Посковзнешся, кому воно треба?
Глум і смішки, а мо`й поговір?
Тільки й світу убогим, з вікна -
Бачать зламані ноги і руки.
Для святенника - вірувань муки...
А що пекло в душі, хто там зна?
14.01.17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2017
Коли упиваєшся заново,
Чар-зіллям, весь світ забуваючи,
Не втримати, вислизне марево
Невидиме, трепетно-сяюче.
Злетить без крила, збаламучене
Сном віщим, і вже не отямишся,
Як справиш коханню заручини
І душу умовити зважишся.
Два спалахи чарами зітнуться
Щоб хмелю по крапельці, випити.
Самотність з самотністю стрінуться -
Серцями сплатити за іспити.
Із флейтою звук обіймаються, -
Нестримного потягу фабула.
Хоч як вони там не вагаються -
Душа наша - вічна сомнамбула
І вічна засліплена мрійниця.
Вогненну пелюстку зриваючи,
До свічки метеликом кинеться, -
У полум"я, не озираючись.
13.01.17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711943
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2017
Хто ти?
А я, відучора, -
Абрис туманний чужинки.
Млява й німа упокора.
Все, що лишилось від жінки...
Долею
Зломлена й скута,
Повзаю тінню по стінах.
В венах не кров, а цикута
Током лякає постійним.
Хто я?
Повіриш, щеміло?
Вирвалось і калатає.
Б"ється, ні впало, ні сіло, -
В друзки та не нарікає.
Тінню
Сповзаю під ноги.
Снігу лиха кожушанка
Кутає мстиво, дороги.
Блимне шафранно вільшанка,
Дзьобиком стукнувши в шибку.
Хто ти?
Чиє відголосся?
Просиш не крихту, а скибку.
Може, то тільки здалося?
Хто ти?..
Засилля скорботи.
Хто я?
І досі не знаю..
11.01.17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2017
Чого ти хочеш?
Душу ж не заміниш.
Водою переповнені річки -
У повноводді тонуть потічки.
Хіба не знаєш,
Що початок - фініш?
Чого ти мучиш?
Та несила дати
Утіху тим, кому вже не до нас,
Хто подумки, не з нами повсякчас,
Хоч ворожи,
Хоч хміль вари з гербати.
Чого шукаєш?
Місячне весельце
Не ті слова на небо закида?
Не ту хмаринку уночі гойда?
Не відпускаєш , -
Вистудив кубельце.
Чого ти просиш?
Я ж не заважаю,
Шукати стежку, не збагнувши, як.
Вночі не виливають переляк,
Знайшовши,
Не вертаються із раю.
09.10.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2017
Я загляну в сни твої на трішки, -
В ефемерну швидкоплинну мить.
Хай недоля з глуму ліпить смішки,
Відчуваю, що тобі болить.
Заспокойся, я постою мовчки,
Подивлюсь, як повінню спливе
Сум безжальний, що і камінь сточить,
Не відірвеш, вчепить за живе.
До недолі я наразі, друга,
Ти просив без черги увійти.
Шле безсоння та вселенська туга,
Де любові місця не знайти.
Знов по колу: болісні розлуки,
Споглядають заздро на світи.
Заспокойся, бо тремтячі руки
Не зведуть над прірвою мости.
Не зашиють ні рукав, ні рану,
Коли спрага, пити не дадуть.
Докоряти я тобі не стану,
Тільки вкотре прошу: "Просто будь."
Коли снігом замете дороги,
І сріблясті звиснуть дукачі,
Сонце зблисне - краплями знемоги
Стануть від безсоння втікачі.
Крапельки знесиленого поту
Безнадії перекриють вхід.
Знищать болю щемного гризоту
Й безталання наміри лихі.
01.01.17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2017
Караєш, праведний? Карай -
Мечі блищать, судити час.
Карай мене одну, бо нас
Тепер немає, добивай.
Тепер нема, та світ тісний.
Холодні очі, - злі чутки,
Слідкують ревно; навпрошки
Біжать прокляттями у сни.
Біжать, а ти свій вилий гнів,
Бо зроду проклята Ліліт.
"Нема прощення, замалі
Відлуння серця", - жебонів...
Відлуння серця - сльози й сміх.
Кривавий місяць голосив
В обіймах літньої грози,
Забувши все...забувши всіх...
Забувши, впоєний за мить,
Запивши хмелем коровай,
Який самому не зліпить...
Караєш, праведний? Карай.
08.01.17
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711322
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2017
Я не стукаю, просто зайду...
На столі учорашня газета,
Крихти хліба і два сірники.
У господі немає ладу,
Тільки тінь мовчазного естета
Та і ту "підмели" тайники.
Я не стукаю, серце гримить,
Як старий-престарий холодильник,
Що до скону служити бажав.
Десь отут, зачепилася мить
За беззвучний, зловісно-всесильний,
Некерований зібганий жах.
Учепившись, розкраяла світ
На "можливо" і вічне -"ніколи, -
Безнадії стулила сюжет.
Описала чужий, а не свій,
У своєму - одні частоколи
Та і ті розхиталися вже.
На газеті отут напишу:
До нестями... ваганням умита.
Не сльозами, їх вилила всі.
Я піду, а тобі залишу
Мою душу, у вигляді сита
І кохання, так схоже на сіль...
09.01.17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2017
Замерзлий лід - учора ще води,
Потоком із дірявого човна,
Який із хвиль ще й досі вирина.
На мене знову?.. Чи моя вина,
Що спересердя, падає сюди,
Що спересердя, кригою схопив?
У муках ніч ославить навіть день.
І хай не знаю й досі, де він, де?
Нехай біду від нього відведе
Той струм, що палить долі і снопи.
Той струм базальти плавить, наче віск
Нагрітої донесхочу, свічі.
У полудень гарячі калачі
Застрягнуть і голодному... мовчи,
То не сльоза блищить, - то болю зблиск.
То не сльоза блищить тобі услід.
Зневажити бездумно, поспішив,
А що душа? А що вам до душі?
Хіба вона вмовлятиме:" Лишись"?
Дев"яте коло - замерзає лід...
08.01.17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711056
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2017
Холодом сипала в душу лиха заметіль.
Шкірили зуби опівночі сірі химери.
Із Задзеркалля заглянули в душу гримери, -
Більше нізвідки їм взятися, лишень звідтіль.
Я ж не людина, сміється яка силоміць,
Їх не боюся, хоч інколи плачу до ранку.
Від макіяжу залишиться бруд, наостанку
Гляну у дзеркало, скільки там змучених лиць?
Лишень одне, не такі вже ви й сильні, - одне!
Очі зелені - в прозорому сяйві смарагди.
Холод і повінь терпіли і терплять заради,
Білого Ангела...може крилом і майне?
Що це я? Може...Мій Ангел укриє крилом,
Снігу насипле, збудує мости-ефемери.
Хай же в безодні опиняться всі ті химери,
Всі ті мости, лиш імла, а стежки замело.
Холодом сипала в душу лиха заметіль,
Ангели знову стелили пухнасту постіль.
08.01.17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2017
Планиди хустину смугасту -
(То рай, то бездонна печаль),
Закину за хмару пухнасту,
Сузір"я потішу зрання.
До скону, до смерті, до згину,
Щоб зваблювать сяйвом кришталь,
Мережу душі скатертину,
Наосліп, або навмання.
Я протяг закрию собою
Тремтячим торканням руки.
Хустину лякаю канвою,
Знесилена страхом вночі.
В обіймах німого конвою,
Бентежно товчуться думки?
Живими не вийти з двобою,
У себе ввібравши корчі,
Оті, які ламнуть і трощать.
Насильство, лихий поводир,
Заводить у хащі і хрипло
У муках, народжує крик.
То котиться цвинтарем проща -
Відлуння, швидке на суди.
А наше кохання осліпло -
Зітлівши, упало згори.
...............................................
Сльозами залиті сліди.
Душа моя, переброди.
З тобою виходимо з гри -
Хустину, по нитці збери.
Ніколи, що жаль, не кажи,
У вузлик біду зав"яжи...
По небу пливуть міражі.
29.12.16.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2017
Корюсь...
Нехай подумають вітри -
Боюсь,
Якщо так легше спокушати вісь земну
Вві сні.
Ім"я із пам"яті зітри.
Мені
Необережній, від сьогодні, не до сну.
Молюсь.
Щокою мовчки, до щоки
Тулюсь...
Та не моя вина, що я, а не вона
Отут.
Біжать безжалісні роки
Спокут.
Чолом руйнована у відчаї, стіна.
Хилюсь,
Коліна обійнявши знов.
Комусь
До ніг впаде його любов.
Прийшов? -
Скитається душа марудно-затісна,
Зливає муки в келихи вина, -
За нас!
Спинюсь
Наснитися іще не раз,
Комусь...
06.01.17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710597
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 06.01.2017
[img]https://pp.vk.me/c638017/v638017600/d40d/LVgGeurpqyg.jpg[/img]
"Знаєш у чому сила жінки? Проплакавши годинами в подушку, вона знайде в собі силу висушити сльози, навести красу і вийде зі сліпучою посмішкою, ніби вона найщасливіша у світі, навіть якщо наполовину мертвa..."
Кузьма Скрябін.
Як влучно і як точно.
Сила у слабкості, кажуть про жінку. Може й так...А може й ні.
Коли хочеш отримати хоч якусь крихту в цьому житті , одних надутих гарненьких вуст, та стрункої ніжки замало.
В той час, коли ти капризно чогось вимагаєш, вимальовуючи свої гарнющі брівки, чи відточуючи нігтики, онде за вікнами плавом пливе сила-силенна твоїх клонів... Гарних,вередливих, яким падає до ніг...Ну це ще питання, що там падає? Бо отак можна впасти і в пісок розсипатись до тих бажаних ніжок, або чиясь гарна білосніжна вставна щелепа від захвату, - на друзки... Потім послухаєш, що то натуральні перли,тільки так оригінально подаровані.
Смішно? Та не дуже, бо ради тих перлів ой, скільки сліз та поту проливається, причому з обох сторін.
Та чи надовго, оті бажання бал справляють?
Все має властивість закінчуватись, навіть бажання.
Коли болить спина, чи навіть звичайна нежить у коханого, майже єдиного(?) чоловіка, гарненьке оченятко пряде у пошуках чергових перлин...А чоловік, дивись, може й одужати...мине нежить, а натомість прозріння прийде.Рожеві окуляри спадуть, чарівне створіння скине раптом прозорі крильця і покаже гострі хижі зубки, та загребущі пальчики...Замість перлів острівець забажається, - спинку погріти...може й коханому. Це вже, як карта ляже.
А йому так хотілось фею, чи ельфа поряд... Казку бажалось, дива...
Але ж фея шукає принца, або хоч, якого не якого короля.
Хай собі шукає, ще може й знайде, коли розуму Господь дав. А коли не дав? От коли не дав, ех...
Тільки віддане та щире серце відчуває, хто ховається під лахміттям, чи залатаною свиткою...Тільки воно прагне саме його, не очікуючи нічого у бажанні бути разом, попри все... Дотик душ.
Чи є таке в природі? Чи зустрічав хтось? Якщо ні, то й не любив ніхто. Коли наперед прораховуються всі "за" та "проти" ще нездійсненного альянсу, то не варто й починати. Бо з нічого й буде ніщо.
Ні сили, ні слабкості, ні статі...Чиста бухгалтерія. Кожен знаходить те, що шукає.Чому ж тоді душа ниє і стогне? Озирнись, он щастя поряд, непримітне, у звичайному вбранні, буденне, як саме життя - НЕ ВІДКРИТЕ, ТЕПЛЕ, СПРАВЖНЄ. Бери, хапай і ховай від заздрого ока.
На жаль, дурні стереотипи заважають уважно роздивитись навкруги. Ми забуваємо, що всі коштовності добуті з бруду.
А щоб добути,треба побачити спочатку, помітити. відчути...
Хочеться всього і одразу? Так. Тільки бажання треба висловлювати чітко й коротко, бо Господь не встигає прислухатись до відчайдушного лементу, який наші душі зчиняють, викладаючи йому свої нескінченні прохання. А потім виявляється оте золото, так важко здобуте, що так блищить та засліплює, зовсім і не золото, а пірит. Може вогонь і висікати, та не більше. Спіманий у сильце Синій птах, під дощем за мить обернувся фарбованою гускою...Ото лихо. Підвели розрахунки. Воістину, сліпий той, хто не хоче бачити. Розум збанкрутував , -
не на ту конячку поставлено. Та хіба хтось із нас застрахований від подібних помилок?Ні,звісно,ні. Але помилки бувають різні і розплата за ни х неоднакова.
Якщо вже помилятися, то нехай це буде по велінню серця. (Байрон).
Часто-густо маленьке капосне хлоп"я з крильцями, кине стрілу, не глянувши, чи вцілив. На купину, чи на гарбу з сіном, як вже вийде... По хмарочосам теж кажуть літає, як сили стане.
Підніме тендітна сіренька пташка ту стрілу під крильце і засяє, заіскрить пір"ячком Жар-птиці.Тільки ніхто й не помітить, допоки...
Допоки вона Івану під ніс коника не підсуне.Такого собі калічку, з наслідками травми хребта. Принців мабуть на собі носив, доки остехондроз не придбав.Та коник не ображався,бо він їх любив і його велике серце та гострий розум стільки разів спиняли недолю... Чужу. Дурні ті принци. Що поробиш? Але ж любимо не за щось, а ВСУПЕРЕЧ.
Любов ніколи не вимагає, вона завжди дає. (М.Ганді)
Цікаво, що в усіх казках світу, самі герої не можуть собі раду дати тоді, коли щось змушені робити, дійсно важливе. Хтось шукає джинна, хтось Бабу-Ягу, а комусь чарки достатньо...Випив хмільного напою і все навкруги засяяло, а кохання?.. хмм...Немає?
Мало випив, а ще й мало любив... Ділитись треба. Спочатку налити предмету обожнювання, а вже собі, що залишиться.
Бо тільки з любові, з бажаня щось віддати, щоб відчути від того радість,народжується щось світле і таке трепетно-щемне у душі.
"Від любові народжується любов." Софокл
Звісно мені можуть закинути про дари данайців...І таке може трапитись. Але ж хто не ризикує,той і шампанського не ковтне. Так в усякому разі, кажуть. Лякають? Можливо.Та тільки вже давно ніхто не боїться пити оте грайливе вино, що розчинило в собі сонячне проміння і освітило на мить душу і увесь світ. А от любити боїмося. ПО-СПРАВЖНЬОМУ. Тому й заміняємо справжнє. істинне на ерзац. Вигадуємо якісь відмовки, рамки, правила...Вік згадуємо.
А це тут до чого? Хіба можна захиститись від кохання? Хіба є така вакцина у Всесвіті? Вона сама прийде, вмоститься на покуті і всі ваші стереотипи - в попіл...Спокій лише уві сні, та й то, якщо пощастить заснути.
Але ж...Яке солодке оте безсоння...Який магічний цей світ, в якому є місце дивам. Життя подовжує, молодість дарує.
Хтось сказав:
Старість не може захистити людей від любові, але, в свою чергу, прекрасні почуття з успіхом захищають людей від старості.
Почну спочатку:
"Знаєш у чому сила жінки? Проплакавши годинами в подушку, вона знайде в собі силу висушити сльози, навести красу і вийде зі сліпучою посмішкою, ніби вона найщасливіша у світі, навіть якщо наполовину мертвa..."
Кузьма Скрябін.
Хочу трішки уточнити. Сила жінки - у її здатності ЛЮБИТИ. Себе, близьких і весь світ. Навіть, якщо наполовину мертва.
Сила СПРАВЖНЬОЇ жінки.
03.01.17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710148
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2017
Я пошепки кричу до хрипоти,
Де ти?
Розламані повітряні мости -
Не ти?
У відповідь мелодія проста,
Не та...
Я знаю, де загублені світи,
А ти?
Укотре попелищу не цвісти,
Де ти?
Мої тремтять у відчаї вуста:
Не та?
Я не скажу: вертайся і прости,
А ти?
З образи нове щастя не сплести, -
Де ти?
Обіймами гойдає гіркота -
Не та.
Я віднайду слова, щоб зберегти,
А ти?
У кожного початку самоти -
Не ти.
Мелодію б забуту віднайти,
Де ти?..
02,01,17.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2017
Ти де? Скотилась небокраєм
Смаглява місячна діжа
І щось у грудях завмирає,
І смуток ріже без ножа.
Ти де? На зоряне намисто
Не вистачає лиш сльози
А небо темнооке й чисте
Не кине перлів,не проси.
Ти де? Вже ніжки утопила
Зоря ранкова в океан.
Гукаю, та забракло сили, -
Дірявий покотився дзбан.
Ти де? Не вистудити душу,
Яка гартується в огні.
В полон узяв і воду й сушу
Будуєш вежі крижані.
Ти де? Розірвані постоли?
Несамовитий сніговій
З дороги збив ще від Миколи?
Та де вже ходиш, Рік Новий?
31.12.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709455
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2016
Сміюсь, допоки розум не воскрес.
Прогнали сльози чорний L’Oréal
Із довгих вій піїток-авторес.
Линяє щось? - То пишеться скрижаль.
Відлунням - сміх, щоб думали: все ок,
А сльози для затравки і жалю,
Бо навіть року майже вийшов строк,
А я ж бо так прощання не люблю.
Лунає сміх - істерики прогноз.
У гороскопі суперово все,
А стрілки добігають довгий крос,
Який помалу часом занесе.
Ну й занесе...не плакати ж тепер,
Коли ридають ридма за вікном
І середа у грудні, і четвер,
У кпини сонце утопило дно
Душі моєї, щоб догнать нуар.
Без толку чвари, вже не перший день.
Розіб"ється засліплений ліхтар,
Коли вже руки виймемо з кишень.
Чужих кишень, де протяги давно,
А сміх - єдиний схрон твердих валют.
Виспівує Клото веретено,
Атропос кришить "вірю і люблю",
З наруги доля зашморги сплете.
На мить майнуть лассо, чи хомути,
Щоби теля впіймати золоте
І на заклання, Господи прости...
Сміюсь допоки, до тих пір біда
Офіру вимагати не спішить;
Стікає, яко з гусака вода.
Крізь сльози смішки - пера для віршів.
28.12.16.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708988
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 28.12.2016
Голками знов душу шматуєш.
Спаплюжену вкотре, - до суду?
Не лялька вона і не Вуду
Розтрощену нищити - всує...
За віщо на плаху за коси?
Нехай під дощами сивіють,
Допоки жаску веремію
Вгамують, знекровлені й досі,
Щемкі почуття безнадії.
З-за хмар на знесилені ниви,
Летять смертоносні поливи -
Гарцюють бридкі лицедії.
Ляльки ми? Без страху і волі?
Гучні оживають тамтами:
Не з ними, за нами і з нами!
Шипами до крові?.. доволі!
Півсвіту - самі дикобрази.
Так зручно - недоля у приймах.
У веснах до скону, у зимах
На білім - криваві "оази".
Амброзії чаші воскові
Богам подають на сніданок.
Фігурки отруєних бранок
Прокляттями рвуть колискові.
Голками знов душу шматуєш,
Спаплюжену вкотре, - до суду?
Жива я, не лялька, не Вуду
Приречених нищити - всує...
27.12.16.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708831
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 27.12.2016
Нестримний потяг в нікуди -
Прощань стокриле розмаїття.
Минулих доторків суцвіття
Веде за руку до біди.
Вокзал, перон, як і колись.
Квитки безликі, безсловесні
А душі, як походи хресні,
Ще й досі моляться: "Наснись..."
У незворотності ручай
Серцями й поглядом втопившись,
Ще тільки на поріг ступивши...
"Чи замовлятимете чай?" -
Мовчанка стелеться п`янка.
Це все...виходимо о третій.
Слова банальні і затерті:
"Дві кави нам без молока."
"Я зараз вийду, там - постіль,
Дванадцять з вас," - поставить склянку, -
Стакато в грудях до світанку.
Імлистий замкнутий постій.
Холоне кава: "Як живеш?" -
Рука тремтяча й полохлива
І раптом сліз полинна злива,
Вже й у долоні не збереш.
"Ти що? Навіщо? Йди сюди."
"Ти знаєш, знаєш... я без тебе,
Неначе корінь, що без стебел...
У судний день нас не суди."
"Маленька, Бога не гніви,
Якщо не склалось, що ж робити?
Не убиватися - любити
Ще не відкриті острови."
Жагучі диво-міражі -
Її вуста, такі чутливі,
Такі солодкі і звабливі.
Його терпіння - на межі.
Ця мить - життя всього надріз.
Росою виїдає очі,
Допоки сонце, серед ночі
Злиття, під перестук коліс.
Нестримний потяг в нікуди -
Стрічань стокриле розмаїття.
Минулих доторків суцвіття -
Кохання пізнього сліди.
20.12.16.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2016
Не тим, не тут, не та і не тобі,
Хоч утопись, хоч повінню зійди.
В тремтячій і ображеній губі
Вирує щось...нехай, переброди
І зцілишся, повір.
Не ним, не нам, не звідти, не туди...
У стоголосім пошуку мовчань -
Провалля від довічної ходи
Упертості, байдужості й повчань,
Усім наперекір.
Не слід, не тінь, не кущ, не чагарі
Не вмовлять душу зранену любить
Цей ниций світ, де тьмяні ліхтарі
Розмите тло уміють забруднить, -
Піди і перевір.
Не тим? Кому ж?.. Не та?.. а ти забудь,
Знайди маленьку кульку крижану.
У білий сніг вбираючи, не гудь
Безликих літ, - тебе наздожену
І що нам поговір?..
24/12/16/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708455
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2016
Відчуваю я відчаю подих.
Шелест листя, засмучені зрони
Знавіснілої срібної крони, -
Сніг вирує в боргу у негоди.
Сніг вирує, сховавши газони,
Облітаючи теплу й духмяну,
Не домівку, ще й досі незнану,
А незрячі й безсилі перони.
А незрячі й самотні вагони,
Наче люд, що завмер і шукає
Раю мить, а який він - не знає,
Тільки в Господа - манна і схрони.
Тільки в Господа - Раю дещиця
Для святенників...що то за диво?
Відчуваю, злітає дражливо
Із небес вогняна колісниця.
Із небес, затуманених димом,
Від розпалених кров"ю прокльонів
І розірваних болем нейронів.
Чи то крики над спаленим Римом?
Чи то крики Лелечого Краю
Спопеляють вишневі світання?
Доле, доле... спокута остання, -
Та дещиця кривавого "раю"?
Та дещиця - таловин баюри.
У пекельному грізному шалі
Розляглися, нахабні й бувалі
Від купюр, із могил - амбразури.
Від купюр тих і лики - у зграю.
Усміх щириться диким оскалом,
За срібляник Іуди?.. зухвало
Розплітаються і зазіхають.
Розплітаються коси Горгони -
То вінчальні убори заброди.
Пень трухлявий і чарка - клейноди,
В павутинні тремтять терикони.
В павутинні сховались лелітки, -
Павуку забажалось поживи:
Вікові заважають приливи,
Обривати взаємності квітки?
Обривати життя, щоб до "раю"
Наші душі скоріше дістались.
Краплі крові катам п"єдестали
Уквітчають, ось-ось... відчуваю.
23.12.16.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708246
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2016
Ти не вмовляй його, нехай летить,
Як не судилось випасти дощем.
Забутим днем, розгубленим на мить,
Нехай летить, хоч і шматує щем.
Ти не вмовляй розірвану габу,
Святковий настрій втілити у бант.
Прокляттями недолю не турбуй
І каяттям не приворожуй Сант.
Ти не вмовляй, бо я і так твоя.
Хоч і безкрила, подумки, - у ніч
Душа моя - володарка уяв,
Справляє бал з тобою, віч-на-віч.
Ти не вмовляй, покличеш - полечу
До ніг твоїх, сніжинкою здаля.
Впаду й зітхне від захвату, земля -
Вона ж бо знає, - серцем заплачу.
Ти не вмовляй його, нехай летить,
Як не судилось випасти дощем.
Забутим днем, розгубленим на мить,
Нехай летить, хоч і шматує щем.
Ти не вмовляй, я почекаю ще...
Віками сни навіяні, - сховай.
В твоїм обійсті проросту кущем -
Удосвіт якось, тільки не вмовляй.
23.12.16.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2016
Та що той час, коли намисто з нот
Спліта душа, - невже Він буде проти?
Пізнання душ, споріденості дотик,
Симфонією виллється от-от.
Симфонією - дотики примар,
Чи душ безсмертних, в просторі забутих?
У Вічності позичивши цикути,
Два серця - лиш відлуння давніх карм.
Два серця - не заручники століть,
Не розпач пелюсток, зів"ялих рано;
Не сяйво зачароване Мурано,
В скляному храмі сплавом голосить.
В скляному храмі править кракеллаж, -
Вогненний лід бентежної жоржини,
Мереживно вціловує щоднини.
Той дотик душ - увічнений вітраж.
12.12.16.
Кракеллаж:техніка дозволяє створити сітку з дрібних тріщин на поверхні виробу зі скла. Для цього розпечений предмет занурюється в холодну воду, в результаті чого утворюються численні неглибокі тріщини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2016
Вона вмивала день і ночі запинала.
Ти її очі в серці бережеш.
А я тебе знайшла, хоча і не шукала...
Знайшла учора, тільки пізно вже.
Вона вплітала в сни рожеві громовиці,
Ти душу плавиш в тигелі образ.
А я чола торкаю пучками правиці -
Молитву кличу в поміч раз-у-раз.
Вона котила біль, як колесо на гору,
Ти вниз згори летиш, нуртує кров.
А я помалу ллю чи бунт, чи упокору? -
Допоки всі не наламали дров.
Вона забула сміх і плакати забула -
Ти висушив їй душу і собі.
А я? Та що там я?.. в обіймах Вельзевула
Співаю соло... двадцять п"ять в добі.
11.12.16.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2016
Біблія моди – американське видання Vogue – назвало українську вишиванку найгарячішим трендом сезону.
Що таке - модно і стильно?
Чи не віршована проза?
Конверси жовто-блакитні, в дірках, від кутюр?
Я не розкута?.. я - вільна!
Нудишся - баба із воза!
Бренд твій, напевно, заглянув в одну із баюр.
Кажеш, не в тренді класичні
Рими і приказки в"ялі.
Правлять десь бал модерново і "Арт і Нуво".
Може затерті і звичні
Сніжно-прозорі перкалі?
В тренді червоне і чорне, - етнічне шитво.
Я не коритимусь знову, -
Бігти невпинно по колу?
Змінять ботфорти на кеди, чи на личаки.
Кину росу світанкову,
Тамбурним швом, по подолу.
Хрестиком чорно-червоним мигтять рушники.
Що таке - стильно і модно?
Вчора-сьогодні - межею,
Напівпрозорим пунктиром окреслять понти.
Рамки малюй, де завгодно.
Золото, вкрите іржею,
Навіть не зблисне, хоч пнеться аж до хрипоти.
06.11.16.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2016
Я відійду, ніхто і не помітить.
Майну, як тінь прозора і легка.
Майну рядком, чи може піврядка
Залишу, як прийдеться скам"яніти.
Я відійду, щоб вишити світанки, -
Веселощі загорнуться, в клубок.
Коли зайду в одну з твоїх думок,
Мо`й защемлять в душі маленькі ранки...
Я відійду, злітатиму натхненно
Шукати інший, найкоротший, шлях.
Допоки Сонцем злюблена Земля,
До тебе йтиму, знаю достеменно.
Я відійду, ніхто і не помітить,
Сіреньку пташку, снігом замете.
Коли буяє почуттів вертеп,
Тоді й душі недовго здичавіти.
Я відійду...
07.12.16.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2016
Я не хочу в ті сни, куди ти не заходиш.
Хай там рай вочевидь, я не хочу в ті сни.
Хай там вічна любов і всевладдя клейноди,
Я не хочу туди, бо без тебе вони.
Я не хочу розлук, якщо звінчані душі.
На якийсь кілометр не завезли пальне.
Там мережаний шлейф сіре небо ворушить, -
Я не хочу відлуння, що й досі кляне.
Я не хочу під ноги упасти й завмерти, -
Переступиш поволі, жорстокий гінець.
Що було, те було і котячі концерти
Я не хочу до скону... урвався терпець.
Я не хочу, бо сили у настрої втопиш,
Засмоливши судини, де кров - стеарин.
Трусонуть невід"ємні, істерик синкопи,
Я не хочу снодійне для сірих клітин.
Я не хочу роздати на фантики душу,
На ганчір"я порвати благеньку її.
Захлинаючись, звеш, але з місця не зрушу,
Я не хочу недолі збирать врожаї.
Я не хочу, не хочу, не хочу... не треба
Докоряти, лякати пекельним ось-ось...
На твоєму шляху я - химера Ереба,
Хоч просила, просилась...та не довелось.
04.12.16.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2016
Навіщо брехати собі,
Коли лиш з брехнею і в люди,
Всі, двадцять чотири в добі? -
Неправди вітри звідусюди.
Та що там, коли не сама -
Хустиною рот не закрити.
Облуда чекає німа -
Оділія крила йде мити.
Кохатися понад усе,
Нехай навіть згине, допоки
Снігами любов занесе...
Над озером люті потоки.
Не вір! Подивись на крило,
Чорніше від чорного знизу.
Ваніль потемніла?.. - пекло;
Закопчене?... каже від хмизу.
Палили? Яка ж то орда,
Коли ти біленька і щира?
Душа до землі припада,
Кохання для неї - офіра.
Розправити?.. та все одно,
Крила, щоб злетіти, не має.
На двері замки, а вікно?
Оділіє, він не кохає.
Вчепився, як воша в кожух,
Любов таки клята, - незряча.
Нічого не бачить навкруг -
Забув, що лебідка не кряче.
Забув же, що чорне крило
У ангела - вигнанця з Раю.
Отямиться, що з ним було?..
.........................................
Іди...я тебе відпускаю.
Те озеро й досі сумне,
А плесо - замріяна Лета.
Колись же прозріє й збагне...
Чекаю. Навіки. Одетта.
05.12.16.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2016
Поету.
Нехай би впав, нехай би відгорів
Той день лихий, у вічності забутий.
Небесні ще тьмяніють ліхтарі,
Ще жевріють і каганці, і трути.
Ще жевріють... надія у душі
Ще до молитви хилиться спроквола.
Бої без правил у твоїм вірші -
Остання мить відпущеного кола.
Остання мить, стискаючи кулак,
Розтрощить міць дурних стереотипів,
І небеса цілуючи, навзнак
Лежатимеш без сумнівів і схлипів.
Лежатимеш, хай юшкою носи
Спливатимуть у заздрощах розбиті.
Бої без правил, скільки не проси,
Не подарують жодної їм миті.
Не подарують, іскра лиш одна
І та в тобі загублена богами.
Над прірвою натягнута струна
Твоїми зветься, відтепер, шляхами.
Твоїми звуться ритвина і горб
Шубовснеш вкотре, та, як та ворона,
Залишишся білесенькою, щоб
Пітьма палала полум"ям Нерона.
04.12.16.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704754
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2016
Латала ряднинку вірша,
Білесеньку нитку вплітала,
Так свята схотіла душа,
Що й шовком її гаптувала.
На свитку стареньку новий
З камінчиком гудзик пришила.
Ганчірку ту із кропиви
Ліпила на свято для тіла.
Для тіла "прикраса з прикрас" -
Душі тільки я не вгодила...
Із праху не встане каркас,
А час не піднімеш на вила.
І море убрід, як колись
Торкалось видіння у Гріна, -
Хоч плач, хоч у відчай втопись...
Мереживно дражниться піна.
Куди замахнулась, смішна?
Всі двері зачинені й досі.
Ключі стереже купина,
Дива, наче ангели, - босі.
Пір"їнки злетять?.. - синтепон -
Начиння для ковдри від Бога.
Вбирається лихо в хітон
І зветься: патриція тога.
Біленька, ще й сяє... від сліз,
Умита і виткана з льону.
Котився донизу узвіз,
Людські позбиравши прокльони.
На тогу різками - шиття.
Ряднинка лишилась у віршах.
Там райське, від бід укриття
І доля ховається ліпша...
[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/15241964_219697505125212_5831472025639746081_n.jpg?oh=a1ed648985cb6ff49c2f8d5f85d0f09d&oe=58B3A3E4[/img]
03.12.16.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704527
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.12.2016
Ти вростаєш у мене, як корінь вростає, - вглиб,
Обіймаючи крону, розхристану не дощем,
Відпускаючи... боляче й страшно та хочу... ще -
Ти в мені, заповзаючи в душу, теплом колиб.
Зазираючи в очі, згубивши навіки глузд,
Серед лісу у хвищу, шукаємо забуття.
Сунуть орди думок, у судомах корчить - отям -
На солом"яне ложе кличе огидний Прокруст.
Наче двоє пташат, у вирій згубили шляхи.
Хтось заплутав і зашморгом долі напнув намет.
Кожна спалена тріска - стріла, чумний арбалет,
Чи Амура забава, чи мо` попутав лихий?
Тільки вогнище полум"ям рветься, як дикий звір.
І тріщить павутиння над ним, і виють вовки.
Та вростаєш у мене ти, нетерпінням руки,
Що знекровлює осуд і милість, і поговір.
Ти в мені загубився корінням, а чагарник
Під горою зростає наразі, десь серед гір.
Заховався від хижої зграї, але не зник,
Пробивається нишком негоді наперекір.
Обживається поряд барвінок із недовір,
Утішає намучену землю бузковий наст.
Фіалково всміхається сонцю пелюсток ряст:
Смерть маленька - живими в багаття - борги офір.
01.12.16.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704320
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2016
Я не зірвусь...тримай мене, тримай.
Над Вічністю, поглянь, струною - нитка.
З одним крилом, тому і скімлить зрідка,
Душа моя, мов списаний трамвай.
Фарбований, умитий, аж блищить.
Дзвінки тремтять - пташині конкуренти.
Минулого відлуння - постаменти,
Корозією заплели плющі...
Летітиме, я відчай відведу, -
Кінцева близько і депо за рогом.
На новий лад співатиме ще довго,
Доведений помалу, до ладу.
На новий неповторний і сумний...
Хай звідусіль сучасності ознаки -
На глум беруть рено і кадилаки,
Рожеві ще його вітають сни.
Рожеві сни веселки у снопи
Переплетуть, а я їх позбираю.
На тій кінцевій вийду із трамваю,
Але душа не вийде із стопи .
02.12.16.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704207
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2016
Закину у ніч печалі, нехай летять.
Закину безжальних мук непроханий стогін.
Закину сумне й мовчазне передчуття,
Закину глумливий сміх і докори строгі.
Закину дощі тижневі - нудьгу богів.
Закину в рожевий сон прощання у сквері.
Закину похмурі рики жаских могил,
Закину магічний ключ, малюючи двері.
Закину, не варте свіч, останнє із лез.
Закину щити, а стріли віддам амурам.
Закину... щербатий Місяць - той самий Крез, -
Закину мідяк і звабить його Зажура.
Закину тихцем і в срібне сяйво вберусь.
Закину дзеркал друзки, - до ніг твоїх зорі.
Закину, сховавши в серці одну якусь -
Закину - у щасті щоб, а може, і в горі...
30.11.16.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2016
Коли замовкають птахи, бо засмічене небо,
Від попелу тих цигарок, що збирався палити;
Тоді не повторюй укотре:" Не хочеш - не треба!"
Бо кожне несказане слово - пощерблені плити.
На цвинтар любові ходити до віку, до скону -
Приречення вибране. Шеляга варте прокляття?
На спомини молишся, вмивши сльозою ікону,
А я умиваю щоденно криваве розп"яття.
Терновий вінок, не ознака твого божевілля, -
З порізаних вен у судоми і спалахи люті.
Поламані крокви у грубці палають вугіллям,
Над вогнищем шалу у вежі стражданням прикуті.
Мине...все минає, так солоно скрапує туга.
Було, кажуть,мовлене слово усе-таки, спершу?
Люблю... хоч на шмаття роздерта, - пекельна наруга
Роз"ятрює душу, а відчай гукає у... вершу.
[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSaNYYVXkHl7xgLr7FV3iky6A80Uu2hczwVzxEFF-_RIoaQR7LK_w[/img]
28.11.16.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703485
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2016
Ну що тобі, морок? Не рипайся знову.
Не треба шукати химер на стіні.
За вікнами грудень он справив обнову,
Неначе весільну фату... не мені?
Ну що тобі, морок, хіба ж я просила
Крижинку грайливу, на пальчик собі?
Когось мабуть, добре таки розізлила,
Якусь же стихію жури, далебі?
Ну що тобі морок? Не сип обіцянки.
Так млосно і обертом світ навкруги.
Зима вимальовує кригою цятки,
Не скориться осінь, - злетять батоги.
Ну що тобі, морок? Краплинами рясно
Кривава сльоза заялозила слід.
Вплелося у коси посріблене пасмо, -
Ото вже і променя подив в імлі.
28.11.16.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2016
Перегорни образ забуті ноти,
Своїх образ, що й досі не зотліли.
Завіється без вітру дим гіркоти,
Коли вогненні раптом вцілять стріли -
В якесь мале пташа.
Перегорни тих днів колючі миті,
У "Тарантеллі" не тупцюй гарячій.
Безсонні ночі, відчаєм умиті, -
Отих образ відлуння не пробачить
Уразлива душа.
Перегорни Вселенський нотний простір
Акорд останній - муки піаніста.
Стели свою сліпуче-білим, постіль,
Впиваючись рапсодією Ліста,
Ще й лиху - відкоша.
..........................................................................
Перегорни образ примарних час,
Заплутався в віках"Мефісто-вальс".
Мелодією відчай прожени,
А "Пастораль" і "Втіхи" поверни, -
То - безуму межа.
27.11.16
За мотивами творів Ф. Ліста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2016
Безвиході всміхається мара:
"Пручаєшся? Недовго... із тенет,
Куди тобі? Остання із монет,
Тридцята сріблом, сплатою майне".
А ти вважав, що із твого ребра?
А ти вважав, що біле для весіль,
Для стогону, в обіймах досхочу?
Вона клялась щомиті, до плачу:
"З тобою навіть пекло по плечу!
Вертатимусь завжди і звідусіль."
Вертатимусь?.. колискою мастил
Не колихати, зливою впаде
Обіцяне - непевне і бліде,
На мотузку у хащі... де він, де?
Той срібний міст - без поручнів настил.
Той срібний... на трухлявому плоту
Ти виснеш тут, на кінчику буття,
Гукаючи примарне забуття?
Без білих крил, хіба що каяття
Біду на мить затримає оту.
Біду на мить, таку малу, як вдих.
Коса наточена і шкіряться ножі.
А порятунок - просто міражі...
Та що тут скажеш, коли й ті чужі?
Та що?.. пручайся! Сміхом за поріг
Злетівши, стрінеш вкотре, на межі
Світів "Було і Буде". З вітражів
Надією, впаде тобі до ніг
Спасіння, - віра у твоїй душі.
Тьмяніє срібло? Не корись іржі!
Пручайся!
25.11.16.
Золото ваше та срібло поіржавіло, а їхня іржа буде свідчити проти вас...
Біблія. Якова 5.3.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2016
[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQXDqpJ8FN_HNfgsD-3-MaiS4tDI9x-43PW0BrxSgjpaayg_S5Qwg[/img]
Лінії контуру десь перевтіляться
В абрис небачений - профіль - анфас.
Лезо розрізує вкрадений час,
Він не повернеться, навіть на милицях.
Навіть на милицях, з виглядом зречення,
Скільки ту милостиню не проси,
Завтра остання краплина роси,
Маревом зміниться, без заперечення.
Без заперечення, ще й усміхаючись,
Я розумінням своїм поділюсь.
Може потрібніша буду комусь? -
Лінія ламнеться, часу не гаючи.
Часу не гаючи, нас не питаючи,
Вчора було, а сьогодні нема,
Тільки засув і без вікон тюрма,
Маєш надію?..молися, не маючи.
Маючи, - в схованку, серцем захищену,
Далі від ока чужого, навік.
Контурів - ліній складний перелік,
Спрощений пам"яттю ними ж і знищену...
[img]https://gartic.com.br/imgs/mural/f3/f3n3co/anjo-caido.png[/img]
21.11.16.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2016
Лебеділа часом сумно й строго,
Поглинала день помалу, ніч.
Десь отам неподалік, за рогом
Ріже нетрі срібночолий клич.
Рветься тихо відчайдушно-кволе,
Ніби пофарбована габа
В темно-синє, - зазоріле поле,
Золотом увінчана журба.
Мить майнула, - голосінням розпач.
Щось у душу впало, чи з душі
Розлетілись із коханням врозтіч
Долі стоголосі лемеші.
Врізались у пласт нічного суму.
Вкрала сяйво лез густа іржа, -
Струм гукає, злиться... щодо струму, -
Він давно їй кинув відкоша.
Синьоокий неспокійний красень,
Золотавий чуб, веснянок рій
Розсипає, наче листя ясен,
Сіється злостиво, як пирій.
У грози у наймах не навчився
Брати тільки крихту на розпал.
Скільки б день із ніччю не сварився,
Геліос і Нікта правлять бал .
06.11.16.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2016
Скільки минуло? Роки, чи хвилина?
Знову біда дощем.
Вічність, невидима та швидкоплинна,
Не налилась ущерть.
Не налилась у осінні пейзажі -
Плин павутинням десь.
Сунуть погрозливо віхоли вражі,
Листя і не шелесь...
Листя обірване жовте й змокріле,
Зношене, та гілля,
Вітром роздягнене і зледеніле,
Долю не нахиля.
Долю не грона вінчають, - коралі
Скоро засипле сніг.
Стріхи вберуться в замерзлі кришталі.
Вдарить мор навідліг...
Каркають ворони: "Сірі шпиталі..."
Скільки минуло снів?
15.11.16
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700730
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.11.2016
І хай там що, осінню колисанку
Для золотих зажурених дібров,
Співатиму до скону й наостанку
На вітер кину з глумом: "Не зборов!
Старезний сивий Сум, не надривайся",
Я до світанку нотою проллюсь.
Піщинкою не розчинюсь у часі,
Той час руйнівний переплаче блюз.
Тужливий блюз закоханої Музи
Когось гукає, доки не знайде,
Знесилено впадають Кулі в Лузи, -
В обіймах Кия, сіре і бліде,
Їх існування розквітає треком.
Одна хвилина - спалахом екстаз...
Надірреальне відчував Ель Греко,
Містичне емоційно, раз-у-раз,
Малюючи... розмиті довгі й сірі,
Мого чекання тіні і страхи,
Душі моєї недолугі ліри.
Прости мені усі мої гріхи...
Прости мені, мій Вчителю сьогодні,
Бо завтра я укотре, согрішу,
Мелодію згубивши у безодні,
Віршам закланну душу залишу.
11.11.16.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2016
Наосліп, небу дощити...
Якби тільки день, - роками,
Зневажені, гинуть квіти.
Хрестами та канчуками
Уквітчані наші долі.
Хоч дихай на повні груди, -
Життя одбіжить поволі:
Фрагментами у етюди,
Неспокоєм у сьогодні,
Або назавтра у тугу.
Снігами впаде на скроні,
Накреслить глибоку смугу
В міжбрів"ї і на долоні.
Таврує щодня і мучить
Тримає душу в полоні.
Срібляста вуаль, павуче,
Нещадні прикриє шрами.
Ну майже, бабине літо
Мандрує собі віками.
Недоля, наосліп, слідом:
На зношений каптур змінить
Намітку осяйно-білу.
Учора ще ворожила:
"Видіння - богиня з піни..."
Ішла, - завмирали брили.
До ніг - самоцвіти й перли,
Медово-сумні бурштини, -
До неба - мости і храми!..
Майнули літа й завмерли,
Легкі, як пух тополиний,
Піски занесли руїни.
Богиня прийшла до тями,
У мудрості сни глибинні.
Прозріння із амальгами, -
Хрестами та канчуками...
Патина мстилась богині.
11.16.
ред 03 18.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699464
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.11.2016
Шукаю вихід...влізла у халепу.
Ну де була у той час голова? -
Вдень свічкою те сяйво, серед склепу...
Хоч добре, що лишилася жива.
Повзу помалу, позбивала лікті.
Душа не безтілесна, щось бурчить,
А навкруги поламані й розбиті
Видіння стогнуть, Бога кленучи.
Вузенька шпарка вихід обіцяє.
Якби ж то знати, пекло там, чи Рай?
Якби ж та стежка, що веде до Раю,
У прірві не оплакувала край.
Край, чи краєчок? Скроплена сльозами,
Земля буріє плямами від ран.
А ми із надр тих тягнемо возами,
Вчепившись в них із смертного одра.
Навіщо? Скільки тій людині треба,
Щоб без вина навіки захмеліть,
Молитвою звертаючись до неба
І бути вдячним сім тисячоліть?
Шукаю вихід, бо питань тих сила,
А вихід он, як кінь кульгавий той,
Якого куля в полі підкосила, -
Лассо не втримав зоряний Ковбой.
Чи не хотів, бо ми незрячі зроду.
На ті граблі по сто разів і... в лоб.
Щоб остудитись, літрами ллєм воду,
На млин... чужий, не мудрувати щоб.
06.11.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2016
Пташка сіра непомітна.
Крильця вітром розпушило.
Задощило, засніжило -
Хмара бурею вагітна.
Хмара бурею вагітна
Не розродиться... пологи
Кинуть віхолу під ноги.
Стогне пташка перелітна.
Стогне пташка перелітна.
Не до співу, не до злету -
Хтось привіт від арбалету
Кинув, а стріла привітна.
Кинув, а стріла привітна
Мчить в обійми ейфорії.
Хмара суне... для повії,
Що та пташка непомітна?
06.11.16.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698967
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2016
Той куточок у темряві жаху
Я знайду, забуваючи втому,
Приведу тебе завтра додому,
Розриваючи зашморги страху.
Той куточок із суму і пилу,
Наче шалик, під шиєю душить.
Загортає щільніше і сушить
Щось всередині, зборену силу?
Той куточок - лишень авансцена
Для уяви, де зайва копійка -
Твого успіху нова лінійка.
Ти не вір, то - облуда шалена.
Той куточок безсилля і зради
Для душі так нестерпно-жаданий,
Бо на схованку схожі омани,
Тільки серцю не буде розради.
Той куточок, сльозами умитий,
Плаче свічка - краплини в озерце.
У жалобі обпалене серце,
Чорні стелить до ніг оксамити.
Той куточок, у муках без краю,
Я знайду, забуваючи втому,
Приведу тебе завтра додому -
Твою душу моя зустрічає...
15.10.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2016
Ти зникла навіки в безодні
Сховавшись в обіймах у моря,
Смакуючи серце і душу Землі.
Містично-антична й сьогодні,
Мо, плачеш безсило десь поряд?
Ночами гукаєш прийдешнє в імлі.
На знайдених сивих скрижалях
Залишений поспіхом напис:
"Чекайте! Я скоро..."а далі обрив.
[img]https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/7/79/POxy1084_Hellanicus_Atlantis.png/120px-POxy1084_Hellanicus_Atlantis.png[/img]
Нетлінне - відлунням дедалі -
У снах - незнайомий оазис,
Божественним знаком озветься згори.
Вертайся! Привидівся спомин ?
Можливо ступала на берег,
Спустошена болем і долею, мить?
Палає розлючено комин -
Скелястий розгніваний шерег!**
Афінам могутність Мелькарта щемить.
У величі сяйва і пиха
Здається комусь благодаттю,
Смішне і трагічне у часі зійшлись.
Де Щастя, там вежа для Лиха
І Хмиз, щоб вгодити Багаттю,
І Прірва, в якій ти згубилась колись.
23.10.16
*Атлантида підніметься з морських глибин?
http://repin.info/iz-tmy-vekov/atlantida-obnaruzhena-po-prorochestvu-edvarda-keysi
**
Атлантида описана Платоном, як острів за "стовпами Мелькарта".Це давня назва Гібралтарської протоки.
Афіни ненавиділи могутню незалежну державу,яку врешті-решт згубила цивілізація.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2016
Стелила ніч м"яку постіль
Серпанком із рожевих снів.
Як ти посмів, як ти посмів
Їх обернути в заметіль?
Як ти посмів розлити день
У перші півні?.. бо ж пора
Вже другий сон, хоч півтора,
Проглянути і ні телень.
Химери приспані, а крок
Давно затих; десь у вікні,
Мабуть привиділось мені, -
Лукавий тисне на курок
І я пір"їнкою лечу.
В долоні - пригоршні перлин,
Зросився стегон звабних згин,
Спинись, я данину плачу.
Впаду у пристрасті, а ти
Танцюй!.. відлуння дикий шал,
Семи прозорих покривал,
Укриє зоряні мости.
Дурманить божевілля хміль,
Тіла із душами розвів...
Як ти посмів, як ти зумів,
Втопити солодко у біль?
Стелила ніч м"яку постіль
Серпанково-рожевих снів.
Їх обернути, як посмів
У яблуневу заметіль?
21.10.16.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695856
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.10.2016
Не дзвони, не пиши, не читаю
Отих слів лицемірних... не хочу
Забувати, що прірва без краю.
Сповідаєш? І я сповідаю
Безталанну і трохи пророчу,
Грішну душу, розіпнуту якось.
Недоспівану пісню не чути.
Може серце моє і боялось
Сподіваючись, не сподівалось
Замість трунку напитись цикути.
Замість марення, сяйво сліпуче
Виглядала, не віривши...вкотре.
Лихо впало глумливо-пекуче.
От вже плем"я потішиться суче,
Коли в келихи литиме горе.
Напуватиме, доки не згине,
Доки осінь не спалить із листям,
І в кострище зневажливо кине.
Каяття неминуче нахлине
Не зостанеться й мокрого місця.
20.10.16.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695657
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2016
А нехай я без стуку і в душу:
"Кави хочеш?" - у серця спитаю.
Тут над прірвою ось, завмираю, -
Розіб"ється ж...утримати мушу.
Я без стуку відкрию кватирку
У малесеньку щілинку снами.
Там не хліб, - гарбузи з бур"янами;
Лихо виллється салом за шкірку.
Не злякаюся, хмариться бачу,
Злість чиясь розлетілась поволі,
Перетнути стежину у долі.
Поглумилася, та не заплачу.
Я без стуку... зірки - підвіконням,
Розмалюю блискітками темінь.
То викрешує полум"я кремінь,
Залишаючи шрами в долонях.
Засипаючи відчаю муки,
Наливаючи каву в горнятко,
У любові надії зернятко
Проростає...цілуй мої руки.
16.10.16.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2016
Некоронований король
Не королеві кинув перли,
Маєтки серця і душі.
Забуту в Господі юдоль,
Пізнали очі і завмерли
Слова, що впали у вірші
Молитвою; закляття теж
Некороновану пригорне, -
Закоханому й пекло - рай.
Скотилось сяйво із-за веж
Таке сліпучо-ілюзорне, -
Сріблястих крапель водограй.
Вмивались трави у росі,
Спліталися на оксамиті
Некороновані серця.
Згубились руки у косі,
В долонях заблукали миті -
І ні початку, ні кінця
Отій мелодії злиття,
Де не король, не королева
Нам привілеї роздають.
Дарують солодко життя, -
Росточки зламаного древа
Весною з осені зростуть.
14.10.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2016