| Сторінки (13/1240): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HJekC5UAvc4[/youtube]
Я бачила маму сьогодні у сні,
Матусині руки наснились мені́.
Вони подавали і хліб, й молоко
Маленькій дитині – мені за столом.
Я пінку молочну спивала до дна
І бігла надвір – забавлятись пора.
Матуся в цей час прибирала з стола
Й до вечора зранку в турботах була.
Приспів:
Матусині руки в моєму житті,
Я вас пам’ятаю, мої дорогі.
Поморщені руки, від втоми важкі,
І теплі, і ніжні - найкращі мені.
Мене ви підтримать змогли у той час,
Коли я боялася йти в перший клас,
А ще щовесни доглядали квітник,
Мені вишивали весільний рушник.
Зросли й помужніли малі дітлахи
І в світ у далекий стежками пішли.
В дорогу тоді ви пекли пиріжки
Й онуків своїх виглядали завжди.
Приспів:
Матусині руки - в моєму житті,
Я вас пам’ятаю, мої дорогі.
Поморщені руки, від втоми важкі,
І теплі, і ніжні - найкращі мені.
Я хо́чу верну́тися за́раз в той час
Й до рук притули́тися хоч би ще раз.
Вклони́тися ма́мі за ла́ску її́,
За ру́ки помо́рщені - рі́дні такі́.
Приспів:
Мату́сині ру́ки в моє́му житті́,
Я вас пам’ята́ю, мої́ дорогі́.
Помо́рщені ру́ки, від вто́ми важкі́,
І те́плі, і ні́жні - найкра́щі мені́.
Приспів:
Мату́сині ру́ки - в моє́му житті́,
Я вас пам’ята́ю, мої́ дорогі́.
Помо́рщені ру́ки, від вто́ми важкі́,
І те́плі, і ні́жні - найкра́щі мені́.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027229
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wxHT5ISdgC8[/youtube]
Ой ти, доле моя сивочола,
Ти підбила обидва крила.
І щоразу, до ранку звечора,
Рій думок так далеко несла.
Не хотіла безсонні ти ночі
Коротати у болях тривог
Та щоразу заплакані очі
Витирала від всіх осторог.
Ой ти, доле моя безталанна,
Ти злетіти уже не могла.
В дім прилинула туга незвана,
Що в глухий кут мене завела.
Все ти б'єшся, як птаха у клітці,
Щоб летіти скоріш в небеса,
Щоб пливти, як ті хвилі по річці,
Де на воду спадає роса.
Хоч летіти не можеш, я вірю:
Ти пройдеш через терні усі.
Все здолаєш: і зливу, і бурю,
Та зустрінеш погодні ще дні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026905
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YQaBFCwlIGY[/youtube]
Київськая Русь - Україна мила.
В цій святій землі мати народила.
Тут злітає ввись пісня українська.
Київськая Русь - наша, не чужинська.
Стукала війна у закриті двері,
Градами прийшла до нас ув оселі.
Загорівсь вогонь з заходу до сходу.
Їм в нас не забрать Волю і Свободу.
Приспів:
Київськая Русь - Україна мила.
В цій святій землі мати народила.
Тут злітає ввись пісня українська.
Київськая Русь - наша, не чужинська.
Скинули з плечей, ланцюги й окови
Наші козаки, гарні чорноброві.
Вмієм захищать, вмієм воювати,
Зможемо ми Русь рідну відстояти.
Приспів:
Київськая Русь - Україна мила.
В цій святій землі мати народила.
Тут злітає ввись пісня українська.
Київськая Русь - наша, не чужинська.
Тьохкає в саду зранку соловейко,
Чути у гаю сиву зозуленьку.
Зріє на ланах жито та пшениця:
Наливається й гарно колоситься.
Приспів:
Київськая Русь - Україна мила,
В цій святій землі мати народила.
Тут злітає ввись пісня українська.
Київськая Русь - наша, не чужинська.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026848
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=sJHAhqCpJFg[/youtube]
Бігли до нас окупанти
Київ за три дні узяти,
Нищили та убивали,
Але того і не знали:
Їм уже нас не здолати,
Зможем себе захищати.
Приспів:
Україна!
В серці моїм ти - єдина,
Вільна завжди й неподільна,
Ненько моя, Україно!
Україна!
В серці моїм ти - єдина,
Вільна завжди й неподільна,
Ненько моя, Україно!
Плаче і мати, й дитина:
Села й міста у руїнах.
Тут навкруги земля - наша!
Виб’ємо звідси ми рашу
З хаймерсів і джавелінів -
Плата їм за Україну!
Приспів:
Україна!
В серці моїм ти - єдина,
Вільна завжди й неподільна,
Ненько моя, Україно!
Україна!
В серці моїм ти - єдина,
Вільна завжди й неподільна,
Ненько моя, Україно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026565
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2024
Бійцю ЗСУ, Олександру Божко присвячую:
Знов білі сніги замітають дорогу
І вся невідомість ховається в сніг.
Ми нашого Сашу чекаєм з полону,
Шукаєм хоч десь ним залишений слід.
У полі, між друзів, його побратимів,
Обпалених димом дорогах війни,
Та звістку про нього всю вітер десь вимів,
Залишивши в полі холодні сніги.
Гнітить невідомість і в серці тривога:
Як зараз бійцеві в чужій стороні?
Щоденно за нього ми молимось Богу,
Й кінець щоб приніс цій проклятій війні.
Зосталась надія та віра уперта,
Що зможем, здолаєм все разом пройдем..
Цю віру в повернення в серці не стерти
І Саша наш скоро додому прийде.
Всі друзі та близькі, всі рідні й знайомі
Чекають, шукають, де можна знайти.
Надіються: скоро вернеться додому.
Хай Бог допоможе скоріше прийти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2024
Дорога до себе неслася роками:
Десь стрімко звивалась, десь ледве тяглась,
Блудила по світу, ішла манівцями….
Та дякувать Богу, насилу знайшлась!
Розсунулись хмари і стало світліше,
Та променем сонце торкнулось лиця,
І дихати легше: повітря чистіше…
Вже нитка з клубочка дійшла до кінця.
Тепер вже не страшно, не варто боятись…
Я впевненим кроком торую свій шлях.
Навчилась в дорозі: іти – не здаватись
Та правди насіння засіять в полях.
Вже ноша з плечей покотилась додолу
(Камінням важким все давила згори).
Тепер повернулась дорога додому…
Яке ж то є щастя: себе віднайти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JzxMWNkIdO8[/youtube]
Розкішна осінь падолистом
Легенько стелить на траву
Опале листя чисте-чисте,
На хвилях гонить по ставу́.
Лиш тихим шурхотом у листі
Вона мені відповіла,
Роси краплиночки сріблисті
З вербових гілок подала.
Приспів:
А я стою попід вербою,
Розмову з осінню веду,
Щоби забрала із собою
Мою печаль, мою журбу.
Щоби забрала із собою
Мою печаль, мою журбу.
Безжально гіркою сльозою
На руки падали мені
Оті краплиночки з росою,
Як виклик розпачу й біді.
Я все надіюсь, що ця осінь
На крилах понесе удаль,
Ключем пташиним в синю просинь
Мою біду, мою печаль.
Приспів:
А я стою попід вербою,
Розмову з осінню веду,
Щоби забрала із собою
Мою печаль, мою журбу.
Щоби забрала із собою
Мою печаль, мою журбу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026207
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2024
Миколі Миколайовичу Капралюку
до його 30-річчя
Клітенка – село на Поділлі,
У ньому дитинство пройшло.
Ізвідси ішов ти до цілі,
Залишивши рідне кубло.
Позаду дитячі розваги,
Де ігри, рибалка й ставок.
Знайомими бігав стежками,
До школи спішив на урок.
Позаду і юність шалена,
І рідний до болю поріг.
Де мати так хоче щоденно
Почути твій голос з доріг.
А стежка твоя вже стелилась
Й у Гришківці стрімко вела.
Марина тебе полюбила
Й вас доля докупи звела.
Ти маєш велику родину
І люблячу дружню сім’ю,
Виховуєш доньку і сина…
Та раша принесла війну…
Поранений двічі.. шпиталі..
Ти йдеш по дорогах війни..
Вона ж все затягує далі..
Не видно кінця, не знайти.
Тобі уже - 30 сьогодні,
А це – визначний Ювілей.
Якби ж на те воля Господня,
То всі б святкували цей день.
А так лиш, вітаєм Герою!
І молимось Богу щодня:
Живим щоб виходив із бою,
Щоб чула твій голос рідня.
Щоб кулі тебе оминали,
І дрон щоб ворожий не здрів,
Снаряд, що в нас раша пускає,
Назад щоб до них полетів.
Бажаєм здоров’я міцного,
Терпіння і витримки, й сил,
Та здійснення мрій, і усього,
Що в Бога для себе просив.
І скорої нам перемоги,
Й закінчилась щоби війна.
Бійці щоб вертались додому
І мирно країна жила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=u_v6Rdmd_JI[/youtube]
Тільки перемога, а вже потім мир! -
На такі умови лише згідні ми.
Поверне́мо землі: Крим і весь Донбас! -
Ось такі умови! Чуєте ви нас?
Затягнула раша у смертельний вир -
Не піде́мо з нею на сумнівний мир.
Де була б, Європо, зараз ти скажи,
Після нас наступна будеш саме ти.
Приспів:
Тільки перемога, а вже потім мир! -
На такі умови лише згідні ми.
Поверне́мо землі: Крим і весь Донбас! -
Ось такі умови! Чуєте ви нас?
То чому ж ми чуєм дивні голоси?
Не один, то другий цюкне нам: Іди,
Поклонись росії - хай настане мир.
На такі умови лиш не згідні ми.
Приспів:
Тільки перемога, а вже потім мир! -
На такі умови лише згідні ми.
Поверне́мо землі: Крим і весь Донбас! -
Ось такі умови! Чуєте ви нас?
Тільки перемога! Йдемо до кінця!
Дорого ми платим, бо ціна - життя!
Чи даси, Європо, зброю нам чи ні,
А такі умови - і кінець війні.
Приспів:
Тільки перемога, а вже потім мир! -
На такі умови лише згідні ми.
Поверне́мо землі: Крим і весь Донбас! -
Ось такі умови! Чуєте ви нас?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026025
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=or0AjNqpw1M[/youtube]
Жили ми в спокійний час й не знали біди,
Та прийшли поставить нас на коліна,
Й взяти Київ за три дні виродки з орди,
Але обірвалось їм:
Доброго вечора! Ми - з України!
На столицю ворог пре – «руський мір» несе,
А в дозорі увесь час, щохвилини,
Привид Київ стереже - ворог не пройде..
Він з’являється завжди:
Доброго вечора! Ми – з України!
У Гостомелі садивсь ворожий десант –
Опускалася орда як лавина,
Думав, що вже закріпивсь вражий окупант,
Та почулось за мостом:
Доброго вечора! Ми - з України!
Соловйов, скобєєва сердяться, плюють
І брехню несуть - ллється з рота піна,
Кожне місто і село в сотий раз беруть,
Але звідти чують всі:
Доброго вечора ! Ми - з України!
У Херсоні вибори ворожі пройшли,
Наші землі зве москва тут своїми,
Але швидко вороги за річку втекли,
Бо по місту пронеслось:
Доброго вечора! Ми – з України!
Десь поділись кораблі – обстрілів нема
Заховалися, мабуть, за лимани.
Тільки пильно стережуть з їхнього моста,
Чи не чути у Криму:
Доброго вечора ! Ми - з України!
На росії скрізь біда - бавовна горить
І не знає з них ніхто: в чім причина,
Мабуть, курять москалі – ось воно й димить..
Це - відплата вам усім!
Доброго вечора! Ми з України!
Що за паніка в кремлі? Дрон до них летить,
Зробить з путіна шашлик як з свинини,
Бо убивцям на землі не потрібно жить.
І вже чути угорі:
Доброго вечора! Ми - з України!
Орки, слухайте мене, що я вам скажу:
Відомстимо вам усім за провину,
Й переступите хоч раз знову за межу,
То знайдете собі смерть:
Доброго вечора! Ми з України!
Ми відновимо кордон нашої землі,
Крим повернеться й Донбас до родини.
Мирно й дружно заживем в місті та в селі,
І співатимем пісень:
Доброго вечора! Ми – з України!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025888
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=B-aTNj99DtE[/youtube]
Вже осінь дрі́бними доща́ми
Тихе́нько сту́кає в вікно́,
А си́ві хма́ри над поля́ми
Пливу́ть пома́лу за село́.
А си́ві хма́ри над поля́ми
Пливу́ть пома́лу за село́.
Заку́тавсь ра́нок у тума́ни
І де́сь дріма́є у куща́х,
А з не́ба мжи́чка над яра́ми
Спада́є в тра́ви, в берега́х.
А з не́ба мжи́чка над яра́ми
Спада́є в тра́ви, в берега́х.
Часту́є бе́ріг п’я́нким тру́нком
Ще свіжоско́шених ота́в,
Хизу́ється густи́м ще вру́ном
Смуга́ із пі́зніх бу́йних тра́в.
Хизу́ється густи́м ще вру́ном
Смуга́ із пі́зніх бу́йних тра́в.
Від жни́в відпочива́є по́ле
І ві́тер хо́дить по стерні́,
Та обере́жно, бо ще вко́ле,
В ній бо́сі п’я́тоньки свої́.
Та обере́жно, бо ще вко́ле,
В ній бо́сі п’я́тоньки свої́.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025887
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2024
Нашій землячці, учительці молодших класів Андріящівської
початкової школи Зої Йосипівні Базилівській з нагоди Ювілею
найщиріші вітання від всіх односельців. Многая Літа!
Колись давно прислали у село,
Учителем молодших класів Зою.
До відома донесли їй в РАЙВНО:
Слід Андріяшівську очолить школу.
Ще молода, тендітна і струнка,
На освітянську ниву твердо стала.
Сільського вчителя робота нелегка,
Проте це є її життєва справа.
Позашкільна робота у гуртках…
І активіст на громадських засадах.
Була у центрі всіх подій села
І розбиралась у чужих порадах.
Зали́шилась наза́вжди у селі,
Жила, ще й працювала в школі.
Тут заміж вийшла, донечки малі,
А їх аж троє, дякувати долі.
Завжди́ була́ в пошані у людей,
Для школярів вона як друга мама,
Світилась радість й вдячність з їх очей,
Бо в класі з нею затишно як вдома.
Не кожне серце вміє говорить
Й учителем не кожен може бути,
Вона ж навчала діток світ любить
Й дитячу душу завжди вміла чути.
Всі земляки їй вдячні за роботу,
За свято, що в душі жило натхненно.
І за порядність, мудрість і турботу,
Що йшла від Зої Йосипівни щоденно.
Сумлінно вчились учні-дітлахи,
Мужніли і дорослими ставали,
Проте любов пронесли крізь роки
Яку їм перша вчителька давала.
Отак літа несли́сь ненача день
І тихо десь ховалися за хмари...
Сьогодні - дев'яносто. Ювілей
До Зої Йосипівни постукав в двері.
Ми щиро першу вчительку свою,
Усім селом сьогодні привітаєм.
Й гараздів всіх життєвих у сім'ю
Та у родину Вашу побажаєм.
Для всіх людей у нашому селі
Ви є взірець чеснот і доброчинства.
На Вас рівнялись старші та малі
Із шкільних літ, із самого дитинства.
Ви в доброти на сяючім крилі –
Допомогти, порадити готові…
Таких людей побільше б на Землі –
І всі жили б гарніше, чесне слово.
Тож ми всі односельці-земляки,
Здоров’я міцного Вам щиро зичим,
Нехай у радості пливуть роки.
Привітна усмішка Вам дуже личить.
Нехай Господь Вас завжди береже,
А Мати Божа з неба захищає,
Життєвих сил, наснаги додає,
Та МНОГА ЛІТ Вам щедро наділяє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SW1hWvsLfFA[/youtube]
Спішать роки мої шалені,
Злетівши в небо над селом
І в круговерті повсякденній
Мені махають вниз крилом.
І в круговерті повсякденній
Мені махають вниз крилом.
Вже не повернеться ніколи
Дитинства безтурботний час
І ті роки, коли до школи
Вели мене у перший клас.
І ті роки, коли до школи
Вели мене у перший клас.
Вже не повернеться і юність,
І молоді мої літа,
Бузку весняного духмяність,
Наївність щира й простота.
Бузку весняного духмяність,
Наївність щира й простота.
Кохання перше, поцілунок,
І ті весняні солов’ї,
Ромашки польові в дарунок,
Й світанки росяні мої.
Ромашки польові в дарунок,
Й світанки росяні мої.
Рушник весільний і обручка,
Й щаслива материнства мить,
Коли родився син і дочка..
О як же час оцей летить!
Коли родився син і дочка..
О як же час оцей летить!
Нові світанки в хмарнім небі
Все в даль несуть мої літа.
Не повернутись їм, далебі.
Цвіт сивий коси запліта.
Не повернутись їм, далебі.
Цвіт сивий коси запліта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025455
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=78P7MU5l9oY[/youtube]
Річка маленька, тиха й міленька,
Назва ще здавна її – Гнилоп’ять.
Тут, за рікою, що йде дугою,
Кля́штору дзвони аж в небо дзвенять.
Люду багато, всі йдуть на свято –
Матір Бердичівську* тут величать,
Щоб прихилитись, іконі вклонитись,
Оду хвалебну святині складать.
Ше від Тишкевича, славою й величчю,
Неслася звістка про кляштор оцей.
Йдуть всі паломники стежками Божими
В день Скапулярій святинь дотепер.
Мури високі, стіни широкі
Тут збереглися по нинішній час.
Місто Бердичів й Кляшто́р Кармелітів
Радо зустрінуть гостей кожен раз.
*мається на увазі ікона Бердичівської Божої Матері, яка знаходиться в фортеці –монастирі кармелітів босих міста Бердичева.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025172
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CJJKhoVR7c8[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4-EkRyP6w5E[/youtube]
Усі́ плане́ти йдуть по ко́лу
І оберта́ється земля́,
Весь все́світ кру́титься навко́ло,
Де спи́ть мале́сеньке дитя́.
Приспів:
Спи до́ню, до́нечка рідне́нька,
Спить я́сний мі́сяць угорі́,
Посну́ли зо́рі з ним мале́нькі,
Нічні́ ввімкну́вши ліхтарі́.
Моя́ спить до́ня у коли́сці,
Їй ко́тик пі́сню муркоти́ть,
Зігну́в під се́бе ла́пки чи́сті,
У крі́слі по́ряд ти́хо спить.
Приспів:
Спи до́ню, до́нечка рідне́нька,
Спить я́сний мі́сяць угорі́,
Посну́ли зо́рі з ним мале́нькі,
Нічні́ ввімкну́вши ліхтарі́.
Для ме́не ща́стя – лю́ба до́ня,
Мале́ньке ра́дісне дитя́.
Вмісти́вся все́світ в цих доло́нях,
Що тя́гне кри́хітка моя́.
Приспів:
Спи до́ню, до́нечка рідне́нька,
Спить я́сний мі́сяць угорі́,
Посну́ли зо́рі з ним мале́нькі,
Нічні́ ввімкну́вши ліхтарі́.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1025066
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2024
Кушніров Павло Анатолійович
(1993 р.н. - 23.10.23р)
Стрілець відділення охорони взводу охорони роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення військової частини А 1376 пішов служити одразу ж після широкомасштабного вторгнення російської армії. Героїчно загинув виконуючи свій військовий обов’язок 23 жовтня 2023 року в районі населеного пункту Новодонецьке Волноваського району Донецької області.
Він так хотів у світі жити,
Любить свій край, життя любити,
Зростить в сім’ї: і доньок й сина...
Життя віддав за Україну.
Він так хотів у світі жити,
Кохати вірно і любити
Найкращу з всіх свою дружину...
Життя віддав за Україну.
Він так хотів у світі жити,
Придбати дім і сад зростити,
Де білі вишні та сливи сині…
Життя віддав за Україну.
Він так хотів у світі жити:
Щось майструвати, щось робити,
Проте не зробить нічого нині:
Життя віддав за Україну.
Він так хотів у світі жити,
Про щось із кимось говорити,
В етері слухати новини...
Життя віддав за Україну.
Він так хотів у світі жити,
Ходить на каву й пиво пити..
Відпочивать не зможе нині:
Життя віддав за Україну.
Він так хотів у світі жити.
По іншому не зміг зробити:
Йшов захищати всіх й родину...
Життя віддав за Україну.
І серед нас він буде жити,
Бо москалям душі не вбити...
Героям Слава! – невпинно лине..
Життя віддав за Україну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2024
То «Жінку міняєм», то «Хата на тата»,
Й постійно в етері сміється Квартал.
А ми всі чекаєм, що хтось з депутатів
Наблизити схоче воєнний фінал.
І піде в окопи свій край боронити,
Ані, хоч бійцям задонатить на дрон.
Як піде, чи зможе він орків спинити,
Узявши з набоїв останній патрон?
Бо більш не підвезли, немає вже коштів…
Не склали угоду й в державній казні
На зброю військовим закінчились гроші –
Є тільки на клумби в цій клятій війні.
Потрібні пожертви: щодня і побільше…
Ані, то купуйте, бійці, за свої.
Тому їм збирають по сотні та більше
Знайомі та близькі, та члени сім’ї.
І лиш депутати як кіт у сметанці:
Все злизують з банки найліпші вершки.
І що їм до того, що хтось десь у шанці
Зимою і літом у юні роки.
Давайте знімати це ШОУ століття,
Нехай відпочине вже трішки Квартал.
Дивитися будуть постійно по світу,
Ніхто не залишить в етері екран.
Всім буде цікаво, як в нас депутати,
Закривши всі діри, наповнять бюджет.
Ми зможемо орків назавжди прогнати
Як буде з народом разом депутат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2024
Тут чепурні двори купаються в садках
І квіти під вікном ростуть у кожній хаті,
А в центрі на горбку ліцей у Маркушах,
Де учні й вчителі – дієві та завзяті.
Людмила Броніславівна – прекрасний керівник,
Між учнів і колег в повазі та пошані.
Директором вона й до цього кожен звик,
Вже двадцять один рік отут на цій посаді.
А трудовий свій шлях вона розпочала́
Вожа́тою дітей у Маркушівській школі.
Ще у сімнадцять літ в цей колектив прийшла
Та місце щоб змінить – не думала ніколи.
Філологічний закінчи́вши факультет,
Стала навчать дітей літератури й мови,
Заслужений, вже на сьогодні, працівник
Й відмінником освіти знають у районі.
По крапельці любов вона всім роздає
І сіє у серцях дітей розумне й вічне.
Тож пророста добро́м як час жнив настає,
Людьми ідуть у світ, бо це є найцінніше.
І прагне, щоб в серцях зростала лиш любов
До рідної землі, природи і довкілля,
Де б учні не були́, щоб повертались знов
У рідний край завжди́, де батьківське подвір’я.
Прекрасний керівник, турботлива й в сім’ї,
Де гарний чоловік, коханий і єдиний.
По маминих слідах пішов і син Сергій:
Працює вчителем на освітя́нській ниві.
Поповнилась сім’я: невістка в дім прийшла,
Приємна і гарне́сенька Світланка,
Дві внученьки малі лелека принесла.
Два я́нголи: Софійка і Арінка.
Як в небі ті птахи́, роки́ вперед летять,
А осінь листям слід бере́ться заміта́ти.
Людмилі Броніславівні сьогодні – 60 !
Тож можемо її ми щиро привітати.
Хай серце Ваше завжди гріє доброта́
І в небі со́нечко яскра́ве ніжно сяє,
А врода і краса не губляться в літа́х -
І щовесни хай цвітом вишень розквіта́ють.
Наснаги, ра́дості, душевного тепла,
Щоб ки́лимом м'яки́м стели́лася дорога,
Щоб радість щира в Ваших сяяла очах,
Бажаємо як справжній вчительці від Бога.
Поваги від дітей, пошани від людей,
А ще підтримки від усього колективу,
Та здійснення всіх планів, за́думів, ідей,
Й щоб оцінили гідно працю особливу.
.
Нехай щастить Вам скрізь, нехай щастить,
Бо всю себе ще й душу віддаєте дітям.
У школі треба стільки справ іще зробить,
То хай зозулі Вам кують на довголіття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024295
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hm78IcXSQis[/youtube]
В саду стоя́ли й говорили
Коза́к з дівчи́ною вночі:
Одне до о́дного тулились,
Котились сльози по щоці.
Душа болить, а серце плаче,
Холодний вітер дошкуля.
-Ой, ти скажи, скажи, юначе,
Де твоя доленька гуля?
-А моя доля - козацька воля.
Свій край я буду боронить.
Якщо я згину в чистім полі,
Чи будеш сльози за мною лить?
-Як чорний ворон стра́шну звістку
Мені з дороги принесе,
Зв'яжу калини кетяг в хустку,
До тебе пташка хай несе.
Зросте калина на могилі,
Із вітром буде говорить,
А той розкаже всій родині:
Юначе тіло де лежить.
Отак стояли й говорили
Козак з дівчи́ною вночі:
Одне до одного тулились,
Котились сльози по щоці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023812
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HV7J7vJviLk[/youtube]
Цей тихий серпанок
І жайвір у небі
Пробуджують ранок...
Летить звідкись лебідь,
Спустився на воду
Досхо́чу напитись
Й лебідоньки вроду
Щоби надивитись.
Приспів:
Лебідонько мила,
Вже ранок, світає,
А серце радіє,
Бо вірно кохає.
Щоб в тебе, кохана,
Підтримка була,
Де треба – підставлю
Своїх два крила.
Хлюпочуться хвилі,
Шумлять очерети...
Удвох такі милі -
Пиши хоч сонети.
Їм сонечко світить,
Ласкає промінням,
А рибка сміється,
Ховається в зіллі.
Приспів:
Лебідонько мила,
Вже ранок, світає,
А серце радіє,
Бо вірно кохає.
Щоб в тебе, кохана,
Підтримка була,
Де треба – підставлю
Своїх два крила.
І вітер незграбно
Пройшовсь над водою,
Завадить не сміє:
- Милуйтесь собою.
І хвилі тихенько
Пливуть по воді...
Щасливі, хто в парі
Як ці лебеді.
Приспів:
Лебідонько мила,
Вже ранок, світає,
А серце радіє,
Бо вірно кохає.
Щоб в тебе, кохана,
Підтримка була,
Де треба – підставлю
Своїх два крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023332
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2024
Андрію Пилиповичу Богайчуку з нагоди Ювілею:
Сьогодні гарний ювілей в прекрасної людини.
В пошані він серед людей, в повазі у родини:
Дідусь, татусь і чоловік для рідної дружини,
Адже кругом вже стільки літ вони в однім сплетінні.
Одні тривоги і думки, і радості , і втіхи,
Одні печалі на обох, здобутки і успіхи.
Завжди удвох, завжди разом, куди б не поспішали,
Кругом з повагою обох їх з радістю стрічали.
Як десь весілля й за столом.. Ой, як вони співали!
Маленькі діти гамірні – то й ті аж замовкали..
В Андрія –гарний баритон – за серце пісня брала,
А в Стасі –голос солов’я: виводила-співала.
Вона - ланкова на хмелю, дружина його рідна.
Він – конюх старший у селі та його коні гідні
Найкращих, мабуть, нагород на виставках країни.
По всій окрузі не знайти, вони такі єдині.
Панує злагода й любов, довіра і повага,
Підтримка завжди поміж них та, звісно, і увага.
Сьогодні діти й внуки йдуть, щоб дідуся вітати.
Здоров’я міцного йому на многа літ бажати.
А з ними побажаєм й ми: і радості, та щастя.
Прекрасна пара-голубів: дідусь Андрій і Стася.
Щоденно небо голубе щоб бачили в віконці,
А звідти те́пле і ясне́ всміха́лося вам сонце.
А квіти ніжні під вікном щоб тішили ще очі,
Щоб дні погідні були всі й спокійні, тихі ночі.
Хай Мати Божа береже і Янгол захищає,
І многа-многа літ обом вам щедро добавляє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=K5gBon1in9M[/youtube]
Жорстока з ворогом війна
Нахабно вигнала із дому.
Коли закінчиться вона
Й чи повернемось - невідомо.
Приспів:
А серце проситься назад,
В наш край, де так цвіте калина,
Де яблуневий пишний сад
Й лунає пісня солов’їна.
Всіх прихистила чужина:
Хоча й привітна, та холодна,
А серцю рідна сторона
Щоночі сниться знову й знову.
Приспів:
А серце проситься назад,
В наш край, де так цвіте калина,
Де яблуневий пишний сад
Й лунає пісня солов’їна.
Готові пішки зараз йти,
На крилах пташкою летіти,
Вцілілим дім свій віднайти,
Щоб в ньому мирно далі жити.
Приспів:
А серце проситься назад,
В наш край, де так цвіте калина,
Де яблуневий пишний сад
Й лунає пісня солов’їна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023125
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2024
Моєму внуку Гаврилюку Івану Єдуардовичу
присвячую:
Вже листя осіннє спадає під ноги.
З ним вітер тихенько в повітрі кружля.
А твій шлях – дороги, дороги, дороги..
У них заплелася стежина твоя.
Ще вранці зустрів ювілей на порозі -
Це 20 літ славних в твоєму житті,
До вечора знову сьогодні в дорозі,
Яка визначає твій шлях в майбутті.
Тож щиро бажаєм: твоя щоб стежина
Стелилась під ноги м’яким полотном,
Щоб в кожну годину і в кожну хвилину
Скрізь сонце всміхалось тобі за вікном.
Бажаємо щастя багато й без міри,
Безхмарного неба і світла, й тепла,
Та друзів надійних, відкритих та щирих,
Щоб доля в дорозі тобі принесла.
Бажаєм відваги і кроків сміливих,
До успіху впевненість хай приведе,
І днів щоб не було сумних та журливих,
А в серці хай посмішка й радість живе.
Нехай в нім буяє весна і кохання,
А доля дарує два вірних крила,
Здійсняться хай мрії твої всі й бажання,
Й щоб стежка життєва щаслива була.
Господь хай із неба тебе вберігає,
А Янгол-Хранитель хай поряд іде,
І Матінка Божа тебе захищає:
Святий омофор над тобою несе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8uJhKWy9ySY[/youtube]
Дай сили, Я́нголе, триматись
Нещастям всім наперекір,
Нести свій хрест і не здаватись,
Адже нелегко це, повір.
Нести свій хрест і не здаватись,
Адже нелегко це, повір.
Приспів:
О, Я́нголе, мій Охоронець.
В твоїх руках моє життя.
Вкажи на сві́тло між віконець,
Не відпускай у небуття.
Вкажи на світло між віконець,
Не відпускай у небуття.
І щоб зневіра не підкралась,
В душі не поселився страх,
Щоби надія зігрівала
Й молитва щира на вустах.
Щоби надія зігрівала
Й молитва щира на вустах.
Приспів:
О, Я́нголе, мій Охоронець.
В твоїх руках моє життя.
Вкажи на сві́тло між віконець,
Не відпускай у небуття.
Вкажи на світло між віконець,
Не відпускай у небуття.
Тримай, мій Янголе, за руку
І ні на мить не відпускай,
Розгладь страшні душевні муки
І будь зі мною – не лишай.
Розгладь страшні душевні муки
І будь зі мною – не лишай.
Приспів:
О, Я́нголе, мій Охоронець.
В твоїх руках моє життя.
Вкажи на сві́тло між віконець,
Не відпускай у небуття.
Вкажи на світло між віконець,
Не відпускай у небуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KwTNdzLIs5Q[/youtube]
Чути музику гучну -
ллється в літніх сутінках,
а за столиком одну,
з кави філіжанкою,
бачу дівчину сумну,
а в руці із книжкою.
Приспів:
Кращу тебе не знайдеш:
ніжна і приваблива,
маниш поглядом мене
і це ніби марево.
Очі тихо підвела,
поглядом зустрілися,
в мене серце відняла,
в ньому поселилася,
наче в казку повела
й ми в ній залишилися.
Приспів:
Кращу тебе не знайдеш:
ніжна і приваблива,
маниш поглядом мене
і це ніби марево.
Погляду не відведу,
наче зачарований,
і на тебе лиш одну
погляд мій спрямований.
вже від тебе не піду,
бо такий закоханий.
Приспів:
Кращу тебе не знайдеш:
ніжна і приваблива,
маниш поглядом мене
і це ніби марево.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2024
Від ворожого вогню 03.09.2024 року загинув солдат Збройних Сил України БАЗИЛІВСЬКИЙ Олександр Станіславович, 1969 р.н., з Черняхова.
Не почуєм розмову,
Бо вже дуже запізно…
Недомовлене слово,
Недоспівана пісня…
Не всміхнеться щоранку
Він дитині й дружині,
Не зустріне на ґанку,
Не прийде до родини.
І маленькі онуки
Вже не знатимуть діда:
Не позве їх, на руки
Не візьмЕ й не обніме.
Не посадить в садочку
Ще черешню чи вишню,
Не зірве в холодочку
Вже дозрілу він сливу.
Все застигло, спинилось
У безмовнім чеканні…
І лиш біль залишився,
Голосіння й ридання.
І весь Черняхів зранку
Виглядає Героя,
А дружина на ґанку
Почорніла із горя.
На щиті повернеться
Він до рідного дому…
Все у серці озветься
Найболючішим горем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QA7DHCzxhAo[/youtube]
Рушники, рушники, рушники...
Ті, що мама мені вишивала
І вкладала всю душу в нитки,
Та й на долю мені дарувала.
Приспів:
Вдаль неслася стежина моя,
Рушники я взяла у дорогу,
Оберегом щоб стали щодня
Й відганяли біду і тривогу.
Простелилося ними життя,
В них і радість, й надія, й розлуки.
Я б до матінки йшла навмання,
Як насняться натруджені руки.
Приспів:
Вдаль неслася стежина моя,
Рушники я взяла у дорогу,
Оберегом щоб стали щодня
Й відганяли біду і тривогу.
Вже й мої пролітають роки,
Сивина заплітається в коси,
Та зі мною її рушники -
Дорогі обереги ще й досі.
Приспів:
Вдаль неслася стежина моя,
Рушники я взяла у дорогу,
Оберегом щоб стали щодня
Й відганяли біду і тривогу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021749
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2024
Літа весняним переспівом
Неслись в небесну синю даль,
Стелились в полі житнім хлібом,
Й осінню сипали печаль.
Неслись невпинно скакунами,
Росу збиваючи в траві,
Та дні міняючи роками,
Свій слід лишали на землі.
А слід – це стежечка життєва,
Яку Оксані Бог вділив
І в літню спеку, в сніг, у зливи,
Іти вперед по ній велів.
Вела з родинного порогу
В маленькім Юрівці селі,
Ота стежина у дорогу
Оксану нашу по житті.
Взяла з собою в світ широкий
Душі багатство – доброту,
Та код з основ джерел глибоких -
Науку мамину просту.
Майстерності навчилась в мами,
І вдосконалила в роках,
Стелила доля шлях квітками
У вишиваних рушниках.
Нема найкращої майстрині
У Андріяшівці селі,
Бо вишиває досі й нині
Рушник на кожній є стіні.
Чудова жіночка, чарівна,
Завжди усміхнена вона,
Має сім’ю свою й родину,
Сергію вірная жона.
А їх багатство – їхні діти,
Найкращі соколи-сини,
Беруться із гнізда летіти,
Бо підросли уже вони.
Й знов заглядає бусел в хату,
Щоби принести онучат..
Оксані літ – й не так багато,
Бо їй всього лиш – 50 .
А це всього лиш половина,
Тих літ життєвих на віку.
Нехай наступні легко линуть,
Як хвилі стеляться в ріку.
Дозволь, Оксано, привітати,
У твій найкращий Ювілей.
Всіх благ земних тобі бажати
У цей прекрасний світлий день.
Побажати здоров'я багато,
Хай бринить, як вода з джерела,
Хай добром наповняється хата,
Щоб родина в достатку жила.
Ми бажаємо щастя без міри,
У твій дім, у родину, сім’ю,
І підтримки, кохання, довіри,
Й берегти половинку свою.
Ми бажаємо радості й втіхи,
Світлих посмішок кожного дня
Неймовірних у всьому успіхів
Доля стелить під ноги щодня.
Нехай світла життєва дорога
Буде довга й яскрава, як цвіт,
Щоб не знала ніколи тривоги.
Ми бажаємо МНОГАЯ ЛІТ !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2024
31 серпня минає 10 років як під Луганськом
поблизу м. Щастя віддав життя за Україну
боєць 26-ої артбригади механік-водій
9 батареї, 2 роти Малянівський Василь
Іванович ( 6.01. 1991р.н. - 31.08. 2014р.)
Світла і вічна пам"ять тобі, Герою!
Почався знову обстріл з градів –
Це не хвилини – лише мить.
Із того боку, від сепарів
Снарядів шквал летить…летить…
І ось вже вирви ближче й ближче…
Одна за одною – підряд.
І смерть безжально тишком-нишком
Проводить магії обряд.
Під зрив ворожого снаряду
Змішались разом кров й земля,
Вогонь попереду й позаду,
І дим довкола все встеля.
У вирві тут боєць наш Вася,
Його вогонь вже обхватив –
Горить весь одяг, шкіра злазить
І кров у ранах аж шкварчить.
Допоки хлопці назбігались,
Поки гасили, хто як міг,
У смерті тіло відібрали,
Та оживить ніхто не зміг.
Вважали хлопці, що свідомість
Утратив Вася від вогню.
Ще у шпиталь везли… натомість,
Життя не повернуть бійцю.
Душа його уже кружляла
В цій гущі з диму і вогню,
І зверху вирву споглядала
Та метушню навколо цю.
Осколком ворога хоч вбитий
Й горіло тіло у вогні,
Проте москві вже не зломити
Дух український в цій війні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1021140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2024
Пам"яті Андрія Олексійовича Лінійчука
с. Кириївка Любарського району,
присвячую:
Вже рік минув.. Здається, вчора
Татусь пішов у засвіти.
Родина в траурі та горі..
Ніде Вас, тату, не знайти.
Немає в хаті, ні в подвір’ї,
Ні на городі, ні в саду,
Не шурхотить коса у зіллі,
Та, що косили Ви траву.
Іржею вкрилася сокира
Й забута осторонь лежить,
Сумна на прив’язі кобила,
Ніхто впрягати не спішить.
Не чути трактора у полі:
Не ралить більше й не оре…
Й своїх онуків більш ніколи
Дідусь у трактор не візьме.
Скрізь поселилась пустка в хаті,
Так стало сумно в ній тепер.
Й щодня найменшій внучці Златі
Про Вас нагадує портрет.
Вона тихенько так підходить,
Адже портрет Ваш на столі,
Й немовби з Вами, з ним говорить
Про свої успіхи й жалі.
Сумують діти і дружина,
Сумують внуки всі без Вас.
Уся у траурі родина
І біль цей не лікує час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ld-uTHKsPIg[/youtube]
Згенеровано на музичній платформі Октава
Затихли кацапи в Тамбові,
На валізах сидять у Ростові,
Та паніка страшна в кремлі...
І все це - любо так мені.
Приспів:
Все буде Україна!
І Курськ, і Білгород , й Рязань,
А мову чисту солов'їну
Згадає завтра вся Кубань.
Все буде Україна!
Від Києва аж до москви.
І в Незалежній Україні
Не буде місця для війни.
Вам українців не вбивати,
Війна вже йде у вашу хату.
Хай запалає вся москва
Й пророчі збудуться слова:
Приспів:
Все буде Україна!
І Курськ, і Білгород , й Рязань,
А мову чисту солов'їну
Згадає завтра вся Кубань.
Все буде Україна!
Від Києва аж до москви.
І в Незалежній Україні
Не буде місця для війни.
*********************************************
[Rep] [Male]
[intro]
Затихли кацапи в Тамбові,
На валізах сидять у Ростові
Ммм уууммм
[instrumental]
[Verse ] [Rep]
Затихли кацапи в Тамбові,
На валізах сидять у Ростові,
Та паніка страшна в кремлі -
І все це любо так мені.
Ммм уууммм
[instrumental]
[Verse ] [Rep]
Затихли кацапи в Тамбові,
На валізах сидять у Ростові,
Та паніка страшна в кремлі -
І все це любо так мені.
[bridge]
[chorus] [Loud] [feminine] [slow]
Все буде Україна
АААААААААА
Все буде Україна
І Курськ, і Білгород , й Рязаань,
А мову чисту соловїїну
Згадає завтра вся Кубаань.
Все буде Україна
Від Києва аж до москви.
І в Незалежній Україїні
Не буде місця для війни.
[instrumental]
Ммм уууммм
[Verse ][Male] [Rep]
Вам українців не вбивати,
Війна вже йде у вашу хату.
Хай запалає вся москва
Й пророчі збудуться слова
[bridge]
[chorus] [Loud] [feminine] [slow]
Все буде Україна
АААААААААА
Все буде Україна
І Курськ, і Білгород , й Рязаань,
А мову чисту соловїїну
Згадає завтра вся Кубаань.
Все буде Україна
Від Києва аж до москви.
І в Незалежній Україїні
Не буде місця для війни.
[instrumental]
Ммм уууммм
[chorus] [Loud] [feminine] [slow]
Все буде Україна
АААААААААА
Все буде Україна
І Курськ, і Білгород , й Рязаань,
А мову чисту соловїїну
Згадає завтра вся Кубаань.
Все буде Україна
Від Києва аж до москви.
І в Незалежній Україїні
Не буде місця для війни.
[instrumental]
Ммм уууммм
[outro]
[end]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019874
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2024
Коренівський Сергій Петрович
(24 квітня 1981р – 5 серпня 2014р)
Старший прапорщик Збройних сил України,
головний сержант роти 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону,
128-ї окремої гірсько-піхотної бригади. Загинув 6 серпня 2014 р.
в бою за аеропорт Луганська.
Зростав він на моїх очах,
Ще від народження, з маленства
І скромна усмішка в вустах
Була впродовж його дитинства.
Сором’язливий, мовчазний,
Тихенький хлопчик, дуже чемний,
І ніжний голос чарівний…
Та і з лиця, був дуже гарний.
Завжди привітний з усіма,
І з кожним він завжди вітався,
Ходив до Вови П’явчука,
Дружив із ним й постійно грався.
В тих іграх мчалися роки
Як коні бистрі білогриві,
Ходив у школу залюбки,
А час спливав так швидкоплинно.
Він став дорослим, помужнів,
Закінчив школу і навчання.
Складав він плани і хотів,
Щоби здійснились всі бажання.
Та хто ж міг знати ще тоді,
Що ворог прийде в Україну,
Що наші діти молоді
Лягати будуть в домовину.
Земляк Сергій Героєм став
І назавжди в Небеснім Війську.
Своє життя за нас віддав -
Пошана від людей навіки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2024
Вже сімдесят?! Так, сімдесят…
Ой як роки спішать, летять…
Здається, вчора ще маленька,
Білява дівчинка гарненька
Сиділа разом із гусьми
Біля Широкої Руди.
А тих гусей було чимало:
У кожній хаті ціле стадо
І їх потрібно випасати
Аж поки день почне смеркати.
Тож Таня пасла біля ставу
Гусей з сусідськими дітьми,
А їх багацько в спільнім стаді -
Не видно через них води.
І їх потрібно чатувати -
Колгоспні ж навкруги поля,
Гусей з посівів виганяти -
Засіяна кругом земля.
Складали і плели віночки
Із польових дрібних квіток,
Та гралися у мами й дочки,
Із качанів замість ляльок.
А навкруги буяли трави,
Джемі гуділи у квітках -
Аж в перших сутінках заграви
Вони ховались в споришах.
А на два боки житнє поле,
Де вітер пестить колоски
І гонить хвилі як по морі,
В розмаї хлібнім навкруги.
То тихе в лозах жебоніння,
То гучний плескіт від води,
Бо у цім місці Загребелля
Тече притока до ріки.
В притоки назва є: Канава,
Вона тече у Гнилоп’ять,
Кружляє у високих травах –
І не спинить, і не догнать.
І вже, коли повечоріє
Гусей тих гнали на нічліг..
Та півень вранці лиш запіє,
Та новий день прийде у світ,
То гуси знову треба гнати
Аж до Широкої Руди.
Та стежка стоптана ногами,
Бо увесь час: туди-сюди.
Маленька Таня пасла гуси,
А старший Федя пас корів,
Тай Стьопа був в постійнім русі,
Вже заглядав до тракторів.
Ходила Женя на роботу -
Вона - найстарша із дітей.
А Коля весь час у турботах
По господарству кожен день.
Тож мама Текля й тато Йосип
Раділи за своїх дітей.
Хоча й життя було не прОсте
В колгоспнім вирі для сімей.
Проте сім'я була зразкова,
У мирі й злагоді жила,
Вагу тут мало старших слово,
Й повага, та любов була.
А на горбі через ставочок,
Отам, у Старому Селі,
Мала хатина у садочку...
Там баба й дід жили - Ксьондзи.
Любили ті своїх онуків
І частували кожен день,
Голівки гладили їх руки,
Співали для дітей пісень.
Отак проходило дитинство
Із року в рік, із дня у день...
Та й в школі все йшло гладко й чисто:
Тягнулась дівчинка до знань.
Тож залюбки навчалась в школі
Одна з найкращих учениць..
Було і подружок доволі..
Разом ходили з вечорниць..
Та пролунав останній дзвоник
І розбрелися всіх стежки,
Та понеслись роки як коні
В життєвім вирі хто-куди.
Розмаєм молодість буяла,
А в серці розцвіла весна.
Не зчулась, хлопця покохала...
Ось наречена вже вона.
А наречений - Гедз Володя,
Найкращий хлопець у селі.
Навік їх поєднала доля
Весільним рушником в сім'ї.
Сімейне вогнище...Кубельце..
І народився перший син.
О як раділо в тата серце!
Адже син копія, як він.
Дідусь від тата звався Мітька..
Назвали Дмитриком, як дід..
Ще на одного хлопця-внука
Тепер продовжився їх рід.
А потім народився Коля -
І цей, мов копія - дідусь.
Життя пливло собі поволі
Й синами тішився татусь.
А потім народився Вітя,
Вже третій їх найменший син.
І це найбільше щастя в світі,
Коли в сім'ї син не один.
Їх бабця Текля доглядала,
А мама з татом кожен день,
В селі, в радгоспі працювали
Та заробляли трудодень.
Садили сад, дітей ростили,
І будували новий дім,
Був мир і злагода в родині,
Була повага у сім'ї.
Літа невпинно скакунами
Неслись у даль, пливли роки..
Тепер вже сиві коси в мами
Й татусь пішов у засвіти.
Сини давно уже дорослі,
Злетіли як птахи з гнізда.
Вже посріблились і в них коси...
Зосталась матінка сама...
Але сьогодні в день святковий,
Коли матусі - сімдесят,
Усі сини невипадково,
Як птахи в рідний дім летять.
Приїдуть діти і онуки,
Зберуться разом всі за стіл,
Піднімуть келихи у руки...
Й як не минало стільки літ.
І будуть неньку всі вітати:
Сьогодні в неї Ювілей,
Найкращі тости їй казати
І від онуків, і дітей.
Тож усі разом привітаймо
Найкращу матінку свою,
Здоров'я міцного бажаймо,
Й зустріти соту ще весну.
Нехай не буде днів сумних,
Хай обминають всі напасті,
А хаті рідній, дорогій,
Хай буде затишок і щастя.
Хай будуть радісні всі дні,
Веселі, добрі і привітні.
Бажаєм успіхів Тобі,
Здійсни всі мрії заповітні.
Тож насолоджуйся життям
І не потрібно сумувати.
І як в кубельце пташеня,
Ми обіцяєм повертати.
Хай Мати Божа захищає
Від всіх напастей і всіх бід,
Хранитель-Ангел вберігає
І завжди йде з Тобою вслід.
Хай доля стелить ще під ноги
З найкращих квітів килими,
Й шляхом життєвої дороги
Змогла щоб МНОГА ЛІТ іти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2024
На 85-ому році життя перестало битися серце
моєї тітки Фелонюк Євгенії Семенівни.
Цей світ покинула Людина…
У горі страшнім вся родина,
Бо діти втратили матусю,
А внуки – бабцю, прабабусю.
Свою матусю наймилішу,
Свою бабусю найдобрішу.
Вона ж любила всіх, ростила
Та гідно виховать зуміла.
Тепер прийшов час вирушати,
У путь далеку йти від хати.
Іще проснулась до схід сонця…
Як перший промінь у віконце
Лиш ледь пробився на світанку,
Вона стояла вже у ґанку.
На дім свій глянула востаннє
Й пішла тихенько в небо синє..
А діти й внуки сполошились…
Не покидати їх просили:
-Матусю, рідна, зупинися,
Назад до нас скоріш вернися,
Бо як ми будемо без тебе?
Не йди, рідненька, в синє небо...
Не мить лиш мати зупинилась
Та в білій хмарці розчинилась...
Пролилось небо вниз дощами –
Земля вмивається сльозами.
Світла і Вічна пам’ять та Царство Небесне тітці Жені.
Щире співчуття дітям, онукам і правнукам
у важкій втраті найдорожчої людини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=m2tHghsJO68[/youtube]
Житомир, Житомир, Житомир
На березі велич –ріки,
Приходиш до мене у спомин
Й вертаюсь в думках я сюди.
В це місце, де юність бурхлива
Шалено неслась крізь роки,
Наївність проста, метушлива,
Зі сходів дала паросткИ.
Дбайливо збирала з них досвід,
Набутий в життєвих стежках.
Його пожинаю ще й досі,
Дарую у теплих віршах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018608
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lRdVHE6hu5M[/youtube]
По ставочку вітер віє,
Хвилями гойдає.
В дівчиноньки серце мліє:
Милого чекає.
- Місяченьку ясний, з неба
Освіти стежину.
По ній милий йде до мене,
То хай буде видно.
Приспів:
А хвилі миють кладочку,
Хлюпочеться вода.
Спішить хлопчина здалечку
До ставу, де верба,
Бо там його дівчинонька
Чекає уночі,
А в небі ясні зіроньки
Всміхаються вгорі.
Вийшов місяць із-за хмари
Та вниз подивився.
- Не хвилюйся, будеш в парі,
Тільки не журися.
Беріг зліва й беріг справа,
Миє їх водиця.
Дівчина жде біля ставу:
Гарна, білолиця.
Приспів.
Місяць світить на доріжку,
Хлопця проводжає.
Де на нього у цю нічку
Дівчина чекає.
Зорі в хвилях на ставочку
Ніженьки купають
Та на хлопця й дівчиноньку
Зверху поглядають.
Приспів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018373
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2024
Пам’яті Елі Шаєвича Ронделя, легендарного
продавця газованої води в місті Бердичеві,
присвячую:
Бердичів…Ізя-газировщик…
Зелена будка …і базар…
Подвійний влито вже сиропчик
В стакан й газована вода.
І довга, довга, довга черга…
А люд в ній млявий, й гамірни́й…
Щасливчик той, хто в літню спеку
Попереду десь в черзі тій
З водою візьме той стаканчик
І пінку з нього надіп’є…
В віконці ж Ізя–газировщик
Ще знову на повтор наллє.
Він - легендарна особистість,
Візитка міста дотепер,
Бо мав родзинку особливу,
Одну із ввічливих манер:
Усіх турботливо-уважно,
Завжди з усмішкою в устах,
Немов гостей своїх поважних
Він доброзичливо стрічав.
Когось підтримає й порадить,
Якщо сумний – розвеселить,
Хтось у безвиході – розрадить
Й надію в серце він всели́ть.
І головне, що не боявся
Ні влади в місті, ні чинів,
Завжди собою залишався
І розмовляв про що хотів.
До Ізі всі тягнулись люди,
Щоб в черзі тій погомоніть:
Про те, що бу́ло, що ще бу́де
Й як правдою у світі жить.
Пройшли роки, літа минули,
Та й Ізя виїхав у США,
Проте його тут не забу́ли…
В Бердичеві його душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1018117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2024
Одні думки про Охматдит...
А чом у Раду не летить?
За проміжок тривалий часу
Не прилетіло ще ні разу.
Чому ж ніхто із депутатів
Не йде країну захищати?
І не донатять, й не воюють,
Немов, не бачать і не чують.
Що в Україні йде війна.
Ми ж наковталися сповна:
І горя, й розпачу, і болю...
І все кругом залите кров'ю.
Вони ж всі, чортові в угоду,
Відгородились від народу
І засідають собі в Раді...
То про війну не їм рішати!
Вони й їх діти воювати,
Не будуть і не їхня мати,
Слізьми вмиваючись, благати
Не буде в Бога нам послати
Якнайскоріше перемогу
І сина повернуть додому.
Чом не летить в Верховну Раду?
Хтось з них розкаже людям правду?!
Чом гинуть тільки наші діти
І доки будемо терпіти ?
А де ж тоді ті депутати,
Навіщо в Раді їх тримати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2024
Пам"яті Валентини Манільчук уродженки села Буряки,
земний день народження якої припадає на 14 липня,
присвячую:
Вона любила Буряки –
Село маленьке на Поділлі.
Ще із дитинства всі стежки
Були знайомі в нім і милі.
Вона любила рідний дім,
Сестер: і Нелю, і Людмилу,
Помер брат Віктор молодим...
Й печаль все мороком покрила.
Вона любила всю сім'ю..
Свою матусю доглядала
Та вечорами у саду
Із нею довго розмовляла.
І рідних діток дорогих:
Синочка Вітю і Світлану,
Готова й небо прихилить,
Аби їм краще жити стало.
Невістку Таню, зятя Сашу,
Діану - внученьку свою,
Й чекала, щоб у хату нашу
Вніс бусол Діму у сім'ю.
Вона любила тепле літо,
Життя любила і квітки,
Хотіла внуків ще глядіти,
Щоб знати: як вони росли.
Проте не сталось.. Не збулося..
Та смерть жорстока підійшла,
Забрала у дітей бабусю,
А слідом й маму повела.
Не стало доброї людини,
Вона пішла ув інший світ.
Земні народини є нині..
Хто знав матусю - пом’яніть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2024
Валюшо, рідненька, дозволь привітати,
Сьогодні у твій визначний Ювілей.
І щиро тобі у цей день побажати
Яскравих моментів і нових ідей.
І звісно, здоров’я, здоров’я, здоров’я,
Щоб чаша наповнилась ним через край.
Й коли повертаєш додому з дороги,
Щоб сил додавалось і квітнув розмай.
І мирного неба, і радості вранці,
І спокою, й тиші увечері в дім.
Щоб ти аж купалась в достатку і щасті,
Й завжди почувалась щаслива у нім.
Хай серце наповниться ніжним коханням,
Повагою рідних й родинним теплом,
Спорідненість душ і думок поєднання,
Збере всю сім’ю за єдиним столом.
Хай линуть в цей день побажання і тости,
Лунають для тебе найкращі слова,
Хай часто збираються друзі і гості,
І ти поміж ними ще літ 100 жила.
**********************
ПРИВІТАННЯ-СПОМИН ВІД МАМИ
Зростала донька у родині
Серед всіх трьох в сім’ї синів.
Вона як квіточка єдина
Між хлібних спілих колосків.
Вона як сонечко ясненьке,
Що випромінює тепло.
І нею тішилася ненька
І в тата серце аж цвіло:
Обожнював свою принцесу,
Пишався нею і радів,
І на роботу брав Валюшу,
З собою в тракторі возив.
І мамі – гарна помічниця,
Допомагала, чим могла,
Старанна в школі учениця,
Слухняна й лагідна була.
І в день народження щорічно
Робили свято для доньки,
Бо на Купала, в день магічний
Їй добавлялися роки.
Тож традиційно серед двору
Татусь встановлював вербу.
І діток сходилося повно
На диво-казку чарівну.
Спочатку йшли дівчатка в поле
Зібрати польових квіток,
Й приносили, як йшло все вдало,
То оберемки квіточок.
Плели в пучечки й прикрашали
Уже встановлену вербу.
І в розмаїття добавляли
Цукерки й різну смакоту:
Усе, що можна закріпити
На тонких гілочках верби.
А на вершок іще кропиви
Щоб інші діти не змогли
Зламати гілки передчасно,
Бо так заведено було,
Що старші хлопці дуже часто
Прийдуть й зламають, що було.
Вважалось: гілки від "купайла"
Магічні й дуже помічні:
В рядочок огірків покласти,
То вродять гарні і рясні.
А ще до того, як ламати,
В дітей - гуляння цілий день:
І танцювати, і співати
Купальських спІванок, пісень.
А після «корінь» від купайла
Несли «топити» у ставку,
І кожна дівка дуже файна
Із квіток в плетенім вінку.
А потім ті вінки пускали
На воду.. І як вони пливуть,
То по них долю визначали,
І те із ким життям пройдуть.
Отак Валюша підростала
За роком рік в Купайла-день,
Незчулася – доросла стала…
І ось вже славний Ювілей.
Вже сорок п’ять прийшло сьогодні..
Давно у неї є сім’я:
Є чоловік, два сина й доня –
Родина в Валі вже своя.
Вадим і Діма одружились
Й окремо жити вже пішли.
Настуня в домі залишилась,
Та випускні роки прийшли.
Ще трішки і закінчить школу
Й свою стежину обере.
А мама й тато всіх додому
Чекатимуть: хто з них прийде.
А в Андріяшівці в будинку
Матуся Валі ще живе,
Чекає завжди на родину,
Із нетерпінням в гості жде.
Тож хоче щиро привітати
Єдину донечку свою,
Здоров’я міцного бажати,
Та щастя й радості в сім’ю.
Та миру й злагоди в родину,
Поваги і підтримки всім.
Хай радість й сміх дитячий лине
Від внуків й щебет йде у дім.
Й Хранитель-Янгол з кожним кроком,
Йшов поруч щоб й оберігав,
Й Господь іще життєвих років
Багато Валі додавав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bve8t8UsmHw[/youtube]
Колись давно в якесь там свято,
Що святкувало все село,
У клуб людей зійшлось багато
Й доволі гамірно було.
Можливо, то були́ обжинки:
Хміль закінчили обривать,
Але за працю трудомістку
Потрібно радість людям дать.
Тож запросив тоді Хмелівський
(До речі, він був керівник)
Місцеву та відому зірку,
ЩОб в той концерт додати шик.
І ось виходить на ту сцену
Співак відомий Коляда,
Та на баяні дуже вправно
Акорди ніжні набира.
І неслась музика чарівна
Далеко з клубу аж за гай,
І атмосфера в залі мирна:
Спокійна, наче справжній рай.
Й помі́ж людей в маленькім залі,
Тихенько сидячи в кутку,
Ще молоденька Слюсар Галя
Вслухалась в музику оту.
І хто б сказав. то б посміялавсь
Тоді в обличчя за брехню...
Проте життя всіх поєднало:
Із трьох доріг сплело одну.
Де був Олесь, а де Хмелівський,
Й якась там Галя у кутку...
Разо́м тепер ми - люди різні
Пісні плекаєм в сповитку.
Тепер стараємось, мудруєм,
Вкладаєм душу у слова,
З надією, що хтось почує,
Щоб в серці пісня ожила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2024
Пробилось сонце на світанку
Із-за Широкої Руди,
В вікно постукало на ґанку
Й мерщій побігло до води.
Пробігло по ранкових хвилях
І заіскрився довгий слід
Аж до ліска, що ген на схилі
Тримає небо поміж віт.
А звідти підтюпцем у Вила,
Де вже джерельна б’є вода,
Що торить шлях між трав щосили
Та протікає в Котлован.
А тут в ставочку, в Котловані
Схилились верби до води.
Розлогим гіллям на світанні
У хвилях плутають сліди.
Між верб є кладка дерев’яна.
Її ще тато Ґедз робив –
У майстра руки дуже справні,
Та й верби ці також садив.
Робив він кладку для синочків,
Для мами прати доріжки́,
Та яблуні садив в садочку,
Щоб смакували їх сини.
Їх у сім’ї родилось троє -
Їх со́коли, їх козаки́,
Де старший – Діма, за ним - Коля,
Найменший – Вітя. Крізь роки
Росли синочки й підростали,
На радість й втіху для батьків,
По господарству помагали,
І скрізь був лад у їх сім’ї.
Літа промчались скакунами
І їхні діточки малі
Незчулися – дорослі стали
У Андріяшівці селі.
Тепер сини в у їх родині
Дорослі, в кожного сім’я,
Свої куточки мають нині,
І стежка в кожного своя.
Та приїжджають всі до мами…
Так шкода, тато не дожив...
Він зміг пишатися б синами,
Бо гарних діточок зростив.
Сьогодні свято у родині
І знов зберуться всі разо́́м,
Щоб святкувати іменини
У брата Колі за столом.
Бо сорок п’ять сьогодні Колі,
А це - солідний ювілей.
Накриють стіл в великій залі
Та частуватимуть гостей.
І господині тут: Оксана -
Дружина вірная його,
Й Софійка – їхня до́нька славна,
Що любить таточка свого.
Тож привітаємо сьогодні
Миколу в гарний ювілей,
Щоб мирні дні були й погодні,
Вгорі щоб мирне небо теж.
Здоров’я міцного бажаєм,
Та радісних щасливих днів,
А які цілі намічає,
Щоби здійснити їх зумів.
Бажаєм успіхів в роботі,
Поваги щирої колег,
Підтримки рідних і турботи,
Та нових задумів, ідей.
Бажаєм злагоди в родині,
Й взаємного тепла в сім’ї,
Кохання вірної дружини,
Та щастя й радості в душі.
Щоб Мати Божа захищала,
Господь із неба щоб беріг,
Та щедро доля дарувала
Багато ще життєвих літ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2024
Я вітаю, хрещенику, з святом,
З днем народин в твоєму житті.
Та тих слів, що хотіла сказати,
Я не можу в цей час віднайти.
Бо витають в повітрі дволико,
Сум й печаль, і реальність буття.
Бо вже ноша душі завелика,
Що принесла війна у життя.
Не впускай в своє серце зневіри,
Не впускай ані страху, жалю.
Хай Господь дасть терпіння і віри
Й не допустить біди у сім’ю.
Хай твій Янгол йде поряд з тобою
І тримає за руку тебе,
Нехай літом, весною й зимою
Мати Божа завжди береже.
Хай Господь дасть здоров’я міцно́го,
Й довголіття на твоїм віку.
І для всіх нас бажаю одного:
Перемоги! Й закінчити війну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016498
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2024
Тобі в цей день – десять, Максимку!
До тебе значний ювілей
Увірвавсь на життєву стежину,
Запросивши додому гостей.
І гамірно буде, і шумно,
Бо родичі прийдуть усі.
Нікому не буде тут сумно
У дружній родині своїй.
І щиро усі привітають,
Лунатимуть тости і сміх,
А після пісень заспівають
І вітер підхопить той спів.
Бажатимуть сил і здоров’я,
Щоб мрії збувались усі,
Щоб все у житті було добре,
Й спокійно зростав у сім’ї.
Щоб небо було лише мирним,
Ніколи не знав ти війни.
Щоб радісним був і щасливим,
Й співали пташки щовесни.
Нехай всі чарівні моменти
Відкриє для тебе цей світ.
Веселість і радість щоб стерти,
Ніхто вже й ніколи не зміг.
Багато яскравих захоплень,
Фантастичних нових відкриттів,
Значних і високих досягнень,
Та злетів в твоєму житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2024
Що зуміємо взяти з собою,
Як прийде час іти в засвіти,
Щоб дорога здавалась легко́ю,
Щоб спокійніше бу́ло іти?
Ну хоч грошей аж повну торбину
Чи нажитого трішки добра? -
За гріхи нам у судну годину,
Щоб якась хоч відплата була́.
Та не зможемо взяти нічого:
Прах тілесний лишаєм землі.
Ми ніщо не беремо з мирського,
Лиш дорога відкрита душі.
А гріховна душа наготою
Потихенько іде в небеса
Та у клунку несе за спиною
Все, що зможе донести вона.
Всі пожитки, якими багата,
Що надбала в земному житті -
Принесе на вівтар ось цю плату,
Як постане на Божім суді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2024
Це відбувалося давно,
Іще в минулому столітті…
Хтось зараз скаже з вас: Ого!
Як довго ти живеш на світі.
Та мова піде не про те,
А розповім вам про калюжі..
Так, так.. Про літечко святе,
Шлях грунтови́й з-за огорожі.
Коли у спеку затяжну́
Прийде́ раптово літня злива,
То в кожну ямку грунтову́
Вода збереться й сріблом блима.
Там ніби сонечко сидить,
У кожній ямці, зве і манить:
Збирайсь, скоріш біжи сюди
Й щоб не помітила лиш мама.
Пройти з подвір’я й на шляху
Після дощу земля парує,
Й по теплім місиві з піску
Та пилу мокрого мандруєш.
Ногами босими біжиш,
А у підошви тепло-тепло,
Немов у казочку летиш…
Реальність сонечком всю стерло.
Та по калюжі взад-вперед
Листки як човники пускаєш,
А щоб пливли, насамперед
Гіллячку в руки і штовхаєш.
Й вони курсують по воді,
А по краях ти ліпиш за́мки,
Де вже уявні королі
Та королеви звуть до казки.
І виростають із піску
Усі будинки чи з болота…
А мама різочку тонку́
Бере, як прийде із роботи.
І вже до другого дощу
Прийдеться довго знов чекати,
Щоб потім знову досхочу
З пісочку вежі будувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016065
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2024
Засріблилися трави росою
Ще із ночі в імлистій порі,
Прохолодну вуаль пеленою
Натягнувши в лугах на зорі.
Та промінчик стрибає по травах,
Прибирає туманну росу,
Заховавши в небесних загравах,
Златоглаву від сонця косу.
А по небу рожеві хмаринки
Заклопотаний стишили хід.
Скориставшись миттєвій зупинці,
Враз багрянцем відбився їх слід.
Просинається в лузі калина,
Що дрімала у мареві сну,
В білосніжнім віночку в долині
Розкриває пелюсток красу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=n-umzV84xqg[/youtube]
Музика Сергія Голоскевича
Переклад- криптовірш та відеоряд Ольги Калини
Вальс осінніх гроз
В осінній вальс добавлю слів дощем в мінорі,
Про небеса в поривах сліз в журливій долі.
Про листя, що спадає вниз в журбі осінній
Та з журавлями йде увись у небо синє.
Про листя, що спадає вниз в журбі осінній
Та з журавлями йде увись у небо синє.
І прахом днів, струсивши з пліч життєві кроки,
Яскраві сни, що линуть в ніч, лягають в ноти.
В хмаринки, мов якийсь курйоз, сховають зорі.
Добавлю слів осінніх гроз дощем в мінорі.
В хмаринки, мов якийсь курйоз, сховають зорі.
Добавлю слів осінніх гроз дощем в мінорі.
Оригінал:
Вальс осенних грез
Пишу я вальс осенних грез, пишу в миноре,
О небесах в порывах слез, о грустной доле.
Пишу о листьях, падших вниз в тоске осенней,
О журавлях, пронзивших высь стрелой последней.
Пишу о листьях, падших вниз в тоске осенней,
О журавлях, пронзивших высь стрелой последней.
О прахе дней спешащих прочь, сложившись в годы,
О ярких снах, летящих в ночь под эти ноты.
О том, что счастье - мой курьез, с судьбой мы в ссоре,
Пишу я вальс осенних грез, увы, в миноре.
О том, что счастье - мой курьез, с судьбой мы в ссоре,
Пишу я вальс осенних грез, увы, в миноре.
автор: amigo 14.12.2011р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014848
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DsWhF4dq1bU[/youtube]
Музика Василя Корби
По ставочку вітер віє,
Хвилями гойдає.
В дівчиноньки серце мліє:
Милого чекає.
Чи він прийде, чи розрадить
Дівчині серденько,
Чи з другою її зрадить,
Чи не пустить ненька ?!
- Місяченьку ясний, з неба
Освіти стежину.
По ній милий йде до мене,
То хай буде видно.
Вийшов місяць із-за хмари
Та вниз подивився.
- Не хвилюйся, будеш в парі,
Тільки не журися.
Як освітить юні плечі
З неба перша зірка,
То пригорне в тихий вечір
Легінь свою дівку.
На смерічці, десь у гіллі
Соловей щебече,
По ставочку швидкі хвилі
В беріг воду плещуть.
Беріг зліва й беріг справа,
Миє їх водиця.
Дівчина жде біля ставу:
Гарна, білолиця.
Місяць світить на доріжку,
Хлопця проводжає.
Де на нього у цю нічку
Дівчина чекає.
Зорі в хвилях на ставочку
Ніженьки купають
Та на хлопця й дівчиноньку
Зверху поглядають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014242
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TWkZnfJSRao[/youtube]
В моє село, де рідна хата,
Зовуть назад усі стежки,
Тут проживали батько й мати,
Дитинства мого йшли роки.
Ростуть тут клени й осокори,
А вздовж дороги ясени,
Стрункі берізки білокорі,
Схилились верби до ріки.
Прииспів:
А край села стоїть хатина,
В садку посохли яблуні,
Над тином ще росте калина
Й цвітуть ще вишні навесні.
Старенька хата похилилась,
Зтьм’яніло світло у шибках,
Квітки, що мама посадила
Десь загубились в споришах.
Ступлю на рідне я подвір’я,
В саду до вишні прихилюсь,
Щемливим болем серце мліє…
Й за душі рідних я молюсь.
Прииспів:
А край села стоїть хатина,
В садку посохли яблуні,
Над тином ще росте калина
Й цвітуть ще вишні навесні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2024
З Днем Героїв, синочку!
І це "свято" – твоє...
Вже зозуля в садочку
Літ давно не кує,
Не цвіте черемшина
Білосніжна в саду,
Обсипає калина
Пелюстки у траву.
На каштані розлогім
Помутніли свічки,
В переспіві убогім
Геть притихли пташки.
На холоднім граніті
У ранковій росі,
Заклопотаний вітер
Протирає усі
Рисочки́ на світли́ні
У камінних очах,
Бо холодні та зимні
Потьмяніли в сльозах.
Стяг для тебе, мій сину,
У травневій порі
В кольорах жовто-синіх
Майорить угорі.
З Днем Героїв, мій сину!
З Днем Героїв тебе.
Ще до нас в Україну
Перемога прийде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2024
Борисовський Богдан Вадимович, 1993 року народження.
Старший розвідник-снайпер (2 категорії) розвідувальної роти військової частини А 2167 прийнятий на військову за контрактом у жовтні 2020 року.
Героїчно загинув 10 травня 2024 року в результаті здійснення противником штурмових дій позицій підрозділу в районі населеного пункту Водяне Волноваського району Донецької області.
Сьогодні плачуть небеса
І горе серце розриває,
З очей непрохана сльоза
Навкруг світ білий заливає.
Здається зупинився час
І все у просторі застигло,
Лише ридання раз у раз
Кремсає болем тишу хрипло.
Богдан.. Богдан.. Герою наш!
Ти – мами гордість і надія.
Але у цей жорстокий час
Обрізались і крила, й мрії.
Не віриться, що Бог забрав
Тебе в своє Небесне військо.
Чи Ангел твій десь заблукав,
Чи смерть була занадто близько
І Охоронець твій не встиг
Тебе від кулі захистити,
Чи шквал тих куль і поміж них
Несила це було зробити?!
Не віриться, що на щиті
Ти повертаєшся додому,
Де в ріднім Райгородку селі
Стежки усі тобі знайомі,
Де вся родина й земляки
Тебе чекають у жалобі
І де залишиш крізь віки
Про себе пам’ять, наш Герою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2024
Розтоптана душа її війною
Й постійно серце тисне і щемить,
Бо сам на сам залишена з бідою:
В могилі син ріднесенький лежить.
Він на щиті вернувся з поля битви
У рідний дім, де вся його рідня…
Тепер лиш вітром сльози мамі витре,
Пригорне ним: і жінку, і дитя.
І мати безнадійно все чекає...
Хоч знає і не вірить у дива.
Бо поховала сина - вже немає...
Проте змиритись з смертю не змогла.
Й синочка в небо все не відпускає...
Бо як без нього буде далі жить...
І в Україні ще війна триває...
Й за сина оркам треба відомстить.
Хоч горе їй здоров'я надломило,
Але навколішки поставить не змогло.
Заради сина вистачить їй сили:
Все мати стерпить, щоб там не було...
Бо треба до кінця пройти дорогу,
Якою син йшов землю захищать,
Зустріти довгождану перемогу
Й Героїв у пошані величать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2024
Кума, дорогенька зі святом,
Яке вже прийшло на поріг,
Сьогодні вітань так багато
Ти будеш приймати від всіх.
Сьогодні, у Вербну неділю
У тебе – значний Ювілей.
У церкві освятиться гілля
Вербове на благо людей.
Бо Ангели ним скрізь очистять
Цю змучену болем весну,
І буде навколо все чисто,
Прогонимо скверну й війну.
І з дня цього вже розпочнеться
Для тебе нове майбуття,
Та радістю й болем озветься
У серці прожите життя.
Бо в ньому було так багато:
І щастя, і радості, й сліз.
Тягнула родину і хату,
Немовби запряжена в віз.
В отих повсякденних турботах
Літа, як ті коні неслись.
Ходила щодня на роботу,
А вдома городів колись
Було за гектар, може й більше,
Потрібно їх всі обробить.
А ще господарства побільше –
В той час так заведено жить.
І ти все тягнула, справлялась,
Бо діти маленькі, сім’я,
Родина - в ній брат й баба Надя,
Й матусенька хвора твоя.
Ти всім приділяла уваги,
Робила для всіх, що могла.
В людей заслужила поваги,
І гідність життям пронесла.
Зростила Альону і Віку –
Прекрасних двох доньок своїх,
Доклала любові без ліку,
Й тепер це – відрада в житті.
Вони – твоє світло в віконці,
Що серце теплом зігріва,
Вони – твої квіти під сонцем.
І повниться щастям душа.
Сьогодні прийшли привітати
Онуки і діти твої.
Хай радістю повниться хата,
Й несеться дитячий скрізь сміх.
Щасливою буде дорога,
Якою ти зараз ідеш,
Нехай оминають тривоги.
Й віднині ти завжди буде́ш
На пенсії вдома сидіти
І лише відпочивать,
З сусідами погомоніти
Та квіти чудові саджать.
Хай дні твої квітнуть розмаєм,
А в серці буяє весна..
Здоров'я хай ллється без краю
Щоденно до твого вікна.
Щоб завжди чарівно всіхалась
І тішилась кожному дню,
Та мрія щоб кожна збувалась,
Йшов успіх на стежку твою.
Й благополучно жила у достатку,
І радісно йшли усі дні,
Примноживши благами статки,
Ставали безхмарні, ясні.
Завжди елегантно-розкішна,
А ще добродушна, проста,
Приваблива усмішка ніжна -
Тебе не змінили літа.
Такою ти будь і надалі,
Щоб всесвіт до твоїх воріт
Встеляв і розмай, й сині далі,
Й казково-омріяний світ.
Хай Янгол тебе захищає,
За руку по стежці веде.
Господь хай тебе вберігає
І літ так за сто додає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2024
[i]До презентації збірки «Пісенний зорепад» композиторів
Олеся Коляди та Василя Корби[/i]
Митець, для себе звичну справу,
По вечорах робив, писав,
В звичайних віршах дуже вправно
Словам він крила надавав.
Слова ті піснею злітали
Під небеса у синю даль,
Ключем пташиним повертали,
Донизу сіючи печаль.
Зірками в небі миготіли,
У тиху ніч та зорепад,
У гіллі з місяцем сиділи,
Коли поснув вишневий сад.
А вранці з сонечком вставали,
Як починався день новий,
З пташиним щебетом зплітались
Разом в мелодії одній.
І музи зусібіч злітались
На їхню музику оцю,
Нову мелодію складали
Й підносили її митцю.
Маестро, браво! Браво й музі!
За ці шедеври чарівні
В пошані будуть, по заслузі,
Поміж людей усі пісні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2024
Златонько, квітонько, сонечко яснеє
Мами і тата, й братів,
В цей день народження все найпрекра́сніше
Зичуть тобі лиш одній.
Сонечко гріє, ласкавим проміннячком,
Ніжить веснянним теплом.
Пташка злетівши, розпушує пірячко,
Златі махає крилом.
Квітка розквітла біле́нька на бе́резі,
Бусол летить над ставком.
Грає ігристе шампанське у келеху,
Тости звучать за столом.
Будь ти слухняною, доброю, щирою,
Друзів багато тобі.
Хай випромінює усмішку милую
Радість в твоєму лиці.
Будь ти прекрасною, дуже вродливою,
Доля хай успіх несе.
Стежка життєва хай буде щасливою,
Легко і прямо іде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2024
Тетяна, Танічка, Танюша...
О, як роки спішать, летять!
Дружина, мама і бабуся ...
І вже сьогодні – шістдесят!
Здається, то було недавно:
Зима, засніжене вікно,
За стіл сідають всі неквапно –
Сім’я святкує так Різдво.
Ось мама Лєна, тато Ваня
Та доньки славні – їх аж п’ять,
Найстарша Надя, Галя й Таня,
Ще Нінка й Ганя тут сидять.
Прийшла до них і баба Фрося,
Бо як без неї вони всі,
Адже для них завжди і досі,
Вона – найкраща у житті.
Здається, то було недавно:
Ставочок Панський, дітвора..
І небо голубе безхмарне –
Якраз купатися пора.
Плига́ли з кладки і стрибали,
Лиш хвилі неслись навкруги,
Батьки додому заганяли,
Проте забрати не могли.
Як забереш, коли над ставом
Шовковиці є цілий ряд.
Смакують діти її славно:
І чорну, й білу – всю підряд.
Здається, то було недавно:
Вона ішла у перший клас,
І шкільна форма, банти славні,
А вересень вже листям тряс.
І стрімголов роки пронеслись
Шкільні, немовби, день один.
У круговерті часу стерлись…
А юність набирала плин.
Здається, то було недавно:
Стелила доля майбуття..
Микола – хлопець добрий, славний,
Одне кохання крізь життя.
О, як же Таня хвилювалась,
Коли прийшла у невістки.
У мами Галі вже навчалась
Всьому та у його сестри.
Двох доньок славних у родину
Їм бусол на крилі приніс:
Наташу й старшу Валентину,
Яких ростили разом всі.
Здається, то було недавно:
Дорослі доньки - заміж йдуть..
І пам'ятає все детально –
Щасливі миті - не забуть..
А внуки – то така вже радість,
Що на словах не передать..
Іще далеко десь та старість..
А вже сьогодні - шістдесят!
І внуки прийдуть всі вітати
У цей святковий світлий день,
Адже сьогодні в баби Тані
Її найкращий Ювілей.
Онуків має аж чотири:
У Валі – Віка і Захар,
В Наташи – Ліза й Ангеліна –
Всіх діточок їм Бог послав.
Тож бабу Таню привітаєм
Разом із ними іще й ми.
Здоров’я, звісно. побажаєм
Й життєвих літ – за сто пройти.
Бажаєм успіху й удачі,
Щоби збувались мрії всі,
Щоб дні нові ставали кращі,
Щоб злагода була в сім’ї.
А ще поваги і підтримки,
Сусідів шани й земляків,
Під мирним небом без хмаринки,
Спокійних кольорових снів.
Хай завжди радість йде у хату,
А з нею щастя і добро,
Хай світлих днів буде багато,
Зігрітих сонячним теплом.
І повсякденно, повсякчас
Хай за́вжди буде все гаразд!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2024
Хороша жіночка Наташа:
І добродушна, і проста,
У Андріяшівці вже наша,
Хоч в цім селі у невістках.
Десь залишилося дитинство
У її рідних Пузирках
І часто спогади барвисті
Зринають у шкільних роках
У тім селі, де народилась,
Де хата батьківська стоїть,
Де мати й батько залишились,
І раді бачити її.
Сюди прийшла до чоловіка,
Бо народився тут Сергій,
А він пройде моря і ріки,
Щоб прихилить до її ніг...
Заради неї все здолає,
І все він зробить для сім’ї,
Свою дружину так кохає.
Із нею мають двох синів.
Денис- їх старший, менший –Дмитрик,
Два соколи – їх два сини́,
Ніхто вже меншого не скривдить,
Бо в нього - старший брат Денис.
Панує злагода в родині,
В ній є повага і тепло,
Сергій знаходить у дружині
Підтримки вірнеє крило.
Сьогодні свято, гарна дата,
Бо у Наталки – Ювілей.
Їй – 35! Не так й багато…
Їх дім чекає на гостей,
Де будуть всі її вітати –
Все, як годиться за столом.
Дозвольте і мені сказати
Та віншувати всіх добром.
Тож іменинницю вітаю
І щиросердно, від душі
Багато радості бажаю,
Й всього найкращого в житті.
Здоров’я міцного, достатку,
Благополуччя і добра́,
Щодня щоб множилися статки
Й завжди щасливою була.
Підтримку, щирість і кохання,
Взаємність й злагоду в ваш дім,
Нехай можливості й бажання
В одне сплітаються у нім.
Нехай Господь оберігає
Від всіх напастей і біди,
А Матір Божа захищає.
Щоби шодень тримав завжди́
За руку Ангел - Охоронець.
Та йшов би поряд крок за крок,
І літ життєвих, як гостинець,
Подарував десь так – за 100.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2024
Композитор Олександр КЕЛЕБЕРДА
(робоча версія)
ВАРІАНТ 1.
Ви́шенька-чере́шенька
Розцвіла в саду.
Встану я ранесенько,
До неї піду.
Гілочки тонесенькі
Простягне́ мені.
Квіточки білесенькі,
Ніжні та рясні.
Рідну я матусеньку
Радісно позву
Й вишеньку-черешеньку
Я їй покажу́:
Сонечко теплесеньке
Гріє ізгори,
Бджілочок мале́сеньких
Чути голоси.
По́при негаразди всі
Й люті холоди́,
Ви́шенька зно́в навесні́
Почала́ цвісти.
Будуть в нас черешеньки –
Ягідки смачні.
Хай квіту́є ви́шенька
Мамі та мені.
**********************
ВАРІАНТ 2.
Вишенька-черешенька
Розцвіла в саду.
Встану я ранесенько,
До неї піду.
Я така щаслива.
Ой, яка красива!
(Та-та та-та-та-та програш)
Розцвіла в саду.
В біле вишня вбрана,
Квітне край вікна,
Хай погляне мама,
Як цвіте вона.
Чисті як ті роси
Вишні білі коси -
(Та-та та-та-та-та програш)
Квітне так весна.
Будуть в нас черешеньки –
Ягідки смачні.
Хай квітує вишенька
Мамі та мені.
По́при негара́зди
Будуть вишні за́вжди
(Та-та та-та-та-та програш)
Мамі та мені.
( АБО ЦЕЙ СТОПЧИК)
Вишня не скорилася
Вітру і зимі,
Цвітом відродилася
Знову навесні.
По́при негара́зди
Будуть вишні за́вжди
(Та-та та-та-та-та програш)
Мамі та мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009246
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=D_KW0E5tvc0[/youtube]
Хлопець чорнобровий літом волошковим
Рве букет із квіток в полі за селом
З голубих волошок, польових ромашок,
Серденько дівчини зігріти теплом.
Приспів:
Білі хмарки в небі, білі хмарки в небі
В далеч синю швидко знову понеслись.
Я іду назустріч, милий мій, до тебе -
Наші дві стежини ув одну сплелись.
Стеляться під ноги спориші розлогі
На вузеньку стежку з наших юних літ.
Квіти волошкові, сині, фіалкові
Закохали серце в цей казковий світ.
Приспів:
Білі хмарки в небі, білі хмарки в небі
В далеч синю швидко знову понеслись.
Я іду назустріч, милий мій, до тебе -
Наші дві стежини ув одну сплелись.
Цілу ніч гуляєм, зорі нас вітають,
Стелиться під ноги рясний зорепад.
Роси світанкові, очі волошкові
Кличуть в тепле літо нас обох назад.
Приспів:
Білі хмарки в небі, білі хмарки в небі
В далеч синю швидко знову понеслись.
Я іду назустріч, милий мій, до тебе -
Наші дві стежини ув одну сплелись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009015
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2024
Матусенько мила, нам - матінка, ненька,
Найкраща бабуся і теща рідненька.
В весняний цей день, коли все оживає,
Ми щиро сім'єю Тебе всі вітаєм:
Донька Твоя Ліля, зять Вася, онуки,
Яких колихали Твої ніжні руки,
Сьогодні Богдан і Назар вже вітають
Рідненьку бабусю і щиро бажають
Здоровя міцного і щастя, й достатку,
Щоб в хату добро йшло і множились статки,
Та радість у серце, та усмішки щирі,
Щоденно щоб Ти почувалась щасливо.
Бажаєм Тобі, щоб збувалися мрії,
В години тривожні на краще надії.
Бажаєм натхнення, в роботі наснаги,
Тобі обіцяєм побільше уваги.
Щоб в мирному небі всміхалося сонце,
Й промінням світило Тобі у віконце,
Хай лихо і горе крокують подалі,
А серце ніколи не знає печалі.
Тебе всі ми любим, ріднесенька, дуже,
Господь береже хай і Матінка Божа,
Та Янгол-Хранитель завжди захищає,
І Многая Літа Тобі посилає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_vyPdPgPgB0[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eUFhKMq7gwM[/youtube]
Звертаюсь до Тебе, Ісусе, Син Божий,
Мою Україну спаси, захисти.
Я вірю і знаю, що Ти допоможеш
Нам до перемоги скоріше прийти.
Спаси, я благаю, бійців України,
Що зараз на фронті в запеклих боях,
Щоб жоден синочок чи до́нька не згинув,
Вкажи Ти їм, Боже, всім праведний шлях.
Спаси їх, Ісусе, від куль і полону,
Ворожих катівень, гірко́ї сльози.
Бійці хай верну́ться живими додому,
Помилуй, мій Боже, усіх і прости.
Ти за́вжди будь поряд у кожну хвилину,
Тримай всіх за руку й на світло веди,
Ми хочемо правди, ми прагнемо миру.
Мою Україну, мій Боже, спаси!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008536
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kyY-p_ioGTg[/youtube]
Вже два роки війна
і спочину нема,
і не видно кінця.
Обстріляла міста
в нас московська орда
в тім не наша вина.
Як не глянь навкруги
скрізь одні бур’яни,
обгоріла земля.
Україна в вогні,
йдуть запеклі бої...
Будь проклята війна!
Гинуть доньки й сини,
все ідуть в засвіти -
їх хороним щодня.
У сльозах матері,
і малі, і старі,
і лиш горе й туга.
Де раніше був дім,
то руїни і дим,
обгоріла земля.
У цих селах й містах
вже нічого нема..
Будь проклята війна!
Та тримаймось, брати,
щоби землю спасти,
мусим битись щодня.
Проженем ворогів -
цих московських катів,
відбудуєм міста.
І крізь гірку сльозу
ми зустрінем весну,
та вшануєм бійця.
І засієм поля...
Хай вродиться земля
й колосяться хліба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007703
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2024
У цей весняний світлий день
Святкує гарний Ювілей
Чудова жіночка Ірина:
Донька, матуся і дружина.
І їй сьогодні - 35 !
О, як роки спішать, летять!
Нізащо їх не наздогнати..
Але й не варто сумувати.
Усе чудово у Ірини:
Прекрасна, дружна є родина,
Де чоловік її Андрій,
Коханій жіночці своїй
Готовий небо прихилити
Та вік у злагоді прожити,
Бо є підтримка і довіра...
Донька прекрасна Вероніка:
І чорноброва, й білолиця -
Для мами гарна помічниця.
Синочок меньшенький Максим,
Росте допитливим і жвавим,
Він помічник своєї мами..
Та захопився тракторами,
То разом з татом у кабіні,
Буває косять в полі сіно,
Ані зерно у землю сіють,
Ані оруть ріллю на зиму.
І проживає ра́зом з ними
Глава сімейства - Валентина -
Це мама нашої Ірини,
А ще найкраща в світі теща,
Й бабуся добра для найменших,
Бо вся любов її і сили
Ідуть на благо для родини.
Сьогодні в Іри - Ювілей,
Багато в дім прийде гостей.
Щоб іменинницю вітати..
Дозвольте і мені сказати:
Я від душі вітаю щиро,
Бажаю спокою і миру,
І Україні перемоги!
Та щастям встелену дорогу
Для іменинниці Ірини,
Поваги й злагоди в родині,
Взаємної підтримки, піклування,
І звісно, щирого кохання,
Родинного і затишку, й тепла,
Щоб доля щедрою була.
Ще зичу радісних світанків,
Бадьорих і чудових ранків,
Щасливих теплих вечорів,
Спокійних і казкових снів.
Хай успіх, радість і достаток
Почнуть всій відлік з цього свята.
Здоров’я, щастя та добра,
Наснаги, сонця і тепла.
І повсякденно, повсякчас
Хай буде в Іри все ґаразд!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2024
Ця жінка – творча особистість,
Вона – художник і поет,
І загадкова таємничість
Її підкреслює портрет.
Вона як довгождане літо,
Що випромінює тепло,
Бо словом може обігріти,
Підтримать, щоб там не було.
Здається, завмирає й космос,
Коли співає у тишІ..
Бо має ангельський цей голос,
І спів торкається душі.
Для діток ніби фея з казки,
Що в світ чарівний занесе,
На сторінках книжок у красках
Барвистий світ скрізь оживе.
Уміє слухати природу:
Як ген струмочок жебонить
І не шукаючи десь броду,
Він навпростець вперед летить;
Уміє розмовляти в травах,
Із вітром про чужі краї,
З серпанком в зоряних загравах,
Коли співають солов’ї.
Всі ті розмови незвичайні
На полотні знов оживуть,
Як пензлем й фарбами охайно,
Детальку кожну занесуть.
Валюша, як чарівна фея,
Все те відтворить в полотні.
І є ще задуми й ідеї..
Хай Бог наснаги дасть тобі.
Щоб усі задуми здійснились,
І праця плідною була,
На творчій ниві зародилась
І злету успіху дала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007004
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=U4cocOv9rjE[/youtube]
Музика і виконання Василя Корби
Я повертаюсь думками в той час:
Вечір шкільний і танцює наш клас..
Музика грає, до мене ти йдеш
І у танок несміливо ведеш..
Крутиться, крутиться крутиться вальс.
Школо моя, незабутні роки…
Лину до тебе щораз залюбки.
Перше кохання - нестримне й палке,
Перший цілунок, мов щастя пʼянке.
Крутиться, крутиться вальс крізь роки.
Знову зима і лапатий йде сніг,
Білі сніжиночки стелить до ніг.
Я повертаюсь думками в той час:
Вечір шкільний і танцює наш клас..
Крутиться, крутиться, крутиться вальс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005381
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2024
Ще тоді, як Русь була,
Люд селився вздовж Дніпра:
Доброзичливі та щирі,
В злагоді жили та мирі,
Всі ремеслами займались,
Звісно, лишки продавали.
Оброблялися поля,
Була зорана земля,
Сіяли пшеницю, жито
Та збирали в кінці літа.
Звичаї свої, обряди,
Певна одіж у нарядах,
Звичні страви на столі
Були кожен день тоді.
Всі ті страви є й тепер,
Час їх в пам’яті не стер.
Хлібом й нашим короваєм
Ми гостей завжди стрічаєм.
Випікаєм паляниці,
Викладаєм на полиці,
Виставляєм на столі
В кожнім місті та селі.
На свята аж гнеться стіл.
Що тільки нема на нім:
Ковбаса і кусень шинки,
М'ясо печене, печінка
І салати, і торти -
Все, що встигли напекти.
А ще наше головне,
Бо без нього не буде́
Частування за столом
І це – сало з часником,
А ще борщ із пампушками
Ми сметаною приправим;
Холодець і деруни,
Млинці й тушені гриби.
А вареники із вишні,
Що такі смачні та пишні,
Додамо до них сметани,
То аж в роті наче тане.
В начинку кладуть усе:
Сир, капусту і м’ясце.
Ще налисники із сиром,
Та узвар, та трішки пива.
Голубці дають в кінці,
То не з’їсти їх усіх.
Ось такі всі наші страви,
Які смажимо та варим.
Дуже раді ми гостям,
То ці страви будуть вам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2024
П'явчук Ірині Андріївні до Ювілею:
Їй - 35! Вона - військова,
Дружина, мама і донька,
Чарівна жінка, загадкова
Та щирістю усім близька.
Її шанують й поважають
І на роботі, та в селі.
Багато друзів ширих має,
Які відкриті та близькі.
ЇЇ коханий Володимир,
Найкращий в світі чоловік,
У час воєнного екстриму,
(В таких умовах вже не рік)
Завжди піклується про неї
І про маленьких двох синів,
Відносини в родині теплі,
Живуть як Бог сам повелів.
Купили разом свій будинок,
І звили в нім своє кубло,
Де вже зове із всіх стежинок
Додому рідне їх вікно.
І тішаться Максим й Дениска,
Що можуть ті у своїй хаті
Щось сокровенне їм та близьке
Тримать в окремій вже кімнаті.
А мама й тато - це військові,
Відважні воїни, бійщі.
І в нелюдських важких умовах,
Вони сьогодні на війні.
Тож привітаємо Ірину,
Сьогодні в неї Ювілей,
І побажань їх від родини
Багато буде й від гостей.
Спокійних побажаєм днів
Життєвих довгих та терпіння,
Щоб тільки слухать солов’їв,
А не ворожих літаків гудіння,
Й спокійно спати по ночах,
Під мирним небом засинати,
Світилась радість щоб в очах,
Як починає розсвітати.
Здоров’я ллється хай рікою,
Серед квітучих берегів,
Й в життєвій стежці із тобою,
Твій Янгол поряд щоб ходив.
А Мати Божа захищала,
Господь із неба щоб беріг,
І доля щедро дарувала
Багато ще життєвих літ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005033
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2024
Пам’яті Лінійчука Андрія Олексійовича
присвячую:
Сьогодні Вам, тату, було б шістдесят
І ми б ювілей святкували..
А дні у скорботі летять і летять..
Рік майже, як вас поховали.
Пробачте за те, що хоч ми й лікували,
Проте вберегти не змогли:
Вас Ангели з неба до себе забрали,
Ви з ними пішли в засвіти.
А ми у скорботі сумуєм за вами
І тягнуться дні у журбі..
Як важко змиритись, що ви вже не з нами,
Що ми у цім світі самі.
За вами сумує дружина Лариса
Та донечки: Таня і Галя,
Зяті та онуки: Назарик і Злата,
І внучка найстаршенька Таня.
Ви вчили нас, тату, щоб правдою жити,
Щоб ми залишались людьми,
Та всіх поважати, добро щоб творити,
Та гідно життям щоб пройти.
Ми будемо завжди, рідненький наш тату,
Науку цю в серці нести,
Можливо й помилок в нас буде багато,
Та зможемо з гідністю йти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2024
[i]Сьогодні вже рік, як страшна війна забрала від нас нашого земляка,
Медведчука Олександра , який служив старшим солдатом гранатометного відділення 2 роти спеціального призначення військової частини А-4025. Смерть настала внаслідок гострого інфаркту. Помер Олександр Васильович 27 січня 2023 року. [/i]
Страшна війна – кругом лиш горе,
Земля в руїнах, у вогні.
Вже море сліз і ріки крові –
У тузі линуть дні сумні.
Цей рік - як день, як та хвилина..
Волає горе у кутку.
Забрав Бог Сашу, в мами – сина
І залишив сльозу гірку.
Забрав в дружини чоловіка,
Дитя без батька залишив..
Тепер чекати вже нізвідки..
Дай, Боже, їм терпіння й сил!
Хоча його й похоронили,
Але не віриться очам,
Що він не буде більше з ними,
Що Саша їх на небесах.
А на землі лише могила,
Над нею прапор угорі,
Тріпоче вітер ним щосили..
Міняють ночі дні сумні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2024
Так тихо.. Темінь.. Ніч колише
Безсоння тускле в сповитку,
Промінчик з вікон ледве дише,
Клубком скрутившись у кутку.
Голосить навзрид сіра тиша,
У скронях вибиває такт,
І не піде, і не полишить,
Заключний ще не грає акт.
Думки роями все міцніше
Літають із кутка в куток,
Заглибившись в віконну нішу,
Летять у небо до зірок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2024
У цей січневий зимний день,
Прийшла до тебе гарна дата.
Бо 20 літ – це Ювілей!
Дозволь з цим днем тебе вітати.
І двадцять літ - пора здобутків,
Й життєвих нових починань,
Подій та емоційних сплесків,
Жага та потяг до пізнань.
Позаду вибрана дорога,
Якою зараз ти ідеш -
Твоя стежиночка розлога..
Хай буде довгою без меж.
Не квап свій час, хай йде тихенько
І кожен рік, і місяць, й день
Карбують щастя помаленьку,
Душа співає хай пісень.
Нехай удача йде з тобою,
Надія, Віра і Любов,
Щоб не стрічалася з журбою,
Не відала ні зрад, ні змов.
Хай лихо ходить стороною
Та не стрічається в путі.
Усе задумане тобою,
Нехай збувається в житті.
Надійних й вірних тобі друзів,
Приємних зустрічей, подій,
Життя щоб йшло у білій смузі,
В казковій, світлій, чарівній.
А ще безмежного кохання,
І лебединих два крила,
Щоби до ночі від світання
У щасті й радості жила.
Хай Мати Божа захищає
І Ангел твій хай береже,
Достатком доля наділяє
І що бажаєш – хай дає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2024
Пам'яті свого однокласника Поліщука Олександра -
світлої, доброї, чуйної, добропорядної людини
присвячую:
Він мав безмежно добру душу,
Яку по краплі роздавав
Знайомим, рідним, близьким, друзям –
Усім як міг допомагав.
Він був зразковим чоловіком
Для жінки Галі та дітей,
Мабуть, найкращим в світі батьком
Й добропорядним для людей.
Його любили й шанували:
І на роботі, і в селі,
При зустрічі не обминали -
Для всіх знайде він час і слів.
Але ніщо не довговічне
І Божа воля є на те:
Щось ідеальне, чисте, ліпше,
То Бог й на небо забере.
І він як світлий той промінчик
Безгрішним в небо відійшов,
Щоб для душі уже навічно
Мир й спокій у Раю знайшов.
А Райгородок в глибокій тузі –
Погасла Сашина зоря.
В скорботі жінка, діти, друзі..
Свічки несуть до вівтаря.
Його життя як світлий промінь,
Який пронісся по землі
І будуть люди вдячні долі,
Що був він в їхньому житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2024
( Мельник Аліні Олексіївні )
Тобі - вісімнадцять ! І юність рікою
Аж б’ється в життєвий причал,
Бурхливо летить течією швидкою,
Несеться за обрій до хмар.
Тобі - вісімнадцять! Це - злети й падіння,
Шукання стежини, свій шлях,
До нових пізнань, намагань і стремління..
В квітчастих усе кольорах.
Тобі – вісімнадцять.. Бажаєм творити
І в ногу із часом іти,
Багато дверей у навчанні відкрити,
Та успіху скрізь досягти.
Бажаєм багато яскравих емоцій,
Іскристого щастя душі,
Відмінного настрою на кожному кроці,
Натхнення й наснаги тобі.
В усіх починаннях до сходинок нових
Уперто іди до мети,
Як мрія здійснилась, то мріяти знову
І в мріях себе віднайти.
Бажаєм здоров’я, щасливої долі,
В коханні два вірних крила,
Добра і достатку, щоб мала доволі,
Всього, що бажає душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002663
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2024
Святвечір, Вілія, тепер – Водохре́ща..
Родився маленький синок.
Святого Васи́ля іме́нням найкращим
Тебе нарекли́, Васильо́к,
На мамину радість, на мамину втіху,
Й надію на долю й успіх.
В колгоспнім садочку зростав собі тихо
Отих безтурботних сім літ.
А далі - життєва стежина смуго́ю
У чорних ішла кольора́х,
І доля сирітки була нелегко́ю,
І твій проторо́ваний шлях…
Та тільки усе замале́ і коро́тке –
Життєва урва́лась струна..
Всього в двадцять три повернувся двохсотим –
Забрала проклята війна.
І лише у сни ти ідеш, і у спомин,
Проллєшся холодним дощем,
Зірвавши з грудей голосіння і стогін,
Притишиш на мить біль і щем.
Як світлий той промінь верне́шся з доро́ги,
Та витреш сльозу нам з очей,
А далі в імлі розчини́шся й за обрій
Майнеш журавлиним ключем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2024
Сумна берізка на шляху
Додолу гілля похилила,
Одна-однісінька в пургу
Перечить вітру не посміла.
Від холодів зігнувся стан,
Уся зіщулилась в незмозі,
Поринувши в глибокий сон,
Весну чекає на дорозі.
Буває вітер налетить,
На хвильку спиниться у гіллі,
Із долу сніг здійме й вертить
Аж поки кине в сніжнім шпилі.
А навкруги лежать сніги,
Поля поснули в кучугурах
І простирадлом до ріки
Занесло снігом - все похмуро.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2024
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-BminEyx8X8[/youtube]
[i] Переклад пісні з російської мови
на музику Олександра Тирси
[/i]
Для дівчинки:
Місяць з неба загляда в вікно,
Сплять звірята й діточки давно,
Вже в колисці, лялечко моя, -
Оченятка-ґудзички горять.
Приспів:
Спи, рідненька донечко,засни,
Тихо-тихо, тата не буди.
Хай прийде у сни казковий світ
Спи, маленька, ангелочку мій.
Спи, рідненька донечко, засни,
Тихо-тихо, тата не буди.
Хай прийде у сни казковий світ
Спи, моя маленька, ангелочку мій.
**
Найбагатша я на всій землі,
Дякую я доленьці своїй
За цю ніч, за радість, за сім’ю,
За маленьку крихітку свою.
Приспів:
Довга ніч, дрімота йде у сни,
Спи, рідненька, тата не буди,
Я з тобою, сонечко, не бійсь,
Спи, маленька, ангелочку мій.
Довга ніч, дрімота йде у сни,
Спи, рідненька, тата не буди,
Я з тобою, сонечко, не бійсь,
Спи, моя маленька, ангелочку мій.
Для хлопчика:
За віконцем причаїлась ніч,
Засвітивши в небі сотні свіч,
Спить в колисочці мале дитя,
Сон, дрімота в хату вже летять.
Приспів:
Спи, рідненький соколе, засни,
Тихо-тихо, тата не буди.
Хай прийде у сни казковий світ
Спи, маленький, янголятко мій.
Спи, рідненький соколе, засни,
Тихо-тихо, тата не буди.
Хай прийде у сни казковий світ
Спи, мій невгамовний, янголятко мій.
Найбагатша я на всій землі,
Дякую я доленьці своїй
За цю ніч, за радість, за сім’ю,
За маленьку крихітку мою.
Довга ніч, світанок у путі,
Спи, рідненький, тата не буди,
Я з тобою, сонечко, не бійсь,
Спи маленький – янголятко мій.
Довга ніч, світанок у путі,
Спи, маленький, тата не буди,
Я з тобою, сонечко, не бійсь,
Спи моє дитятко – янголятко мій.
******************************
Оригінал:
Ангелочек мой
Пономаренко Людмила
За окошком притаилась ночь (ночь),
В колыбельке засыпает дочь (дочь).
Целый мир одетый в тишину,
Зажигает звезды и луну.
Припев:
Спи моя родная крошка спи,
Тихо-тихо папу не буди.
Пусть тебе приснится сон цветной,
Спи малютка - ангелочек мой.
Спи моя родная крошка спи,
Тихо-тихо папу не буди.
Пусть тебе приснится сон цветной,
Спи моя малютка - ангелочек мой.
Я теперь богаче богачей, (чей)
Благодарна я судьбе своей (ей)
За семью, за дом, за эту ночь,
За мою малышку - мою дочь.
Припев:
Ночь длинна, рассвет еще в пути.
Спи дочурка, папу не буди
Ты не бойся крошка я с тобой,
Спи родная - ангелочек мой.
Ночь длинна, рассвет еще в пути.
Спи дочурка, папу не буди
Ты не бойся крошка я с тобой,
Спи моя родная - ангелочек мой.
*****************************************
******************************************
Місяць з неба загляда в вікно,
Сплять звірята й діточки давно,
Вже в колисці дівчинка моя,
Колискову їй співаю я.
Приспів:
Спи, рідненька донечко,засни,
Тихо-тихо, тата не буди.
Опустилась нічка до воріт,
Хай прийде у сни казковий світ.
**
Найбагатша я на всій землі,
Дякую я доленьці своїй
За цю ніч, за радість, за сім’ю,
За маленьку крихітку свою.
Приспів:
Довга ніч, дрімота йде у сни,
Сплять хмаринки, засинай і ти.
Я з тобою, сонечко, не бійсь,
Темна нічка вкрила землю скрізь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002224
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2024
Сію, вію, посіваю,
Рік прийдешній засіваю.
Хай він буде переможним,
Щоби спокій відчув кожен,
Радість щоб прийшла в родини,
Стала вільною країна,
Й прийняли в ЄС та в НАТО,
Щоби нас хотіли знати,
Думку нашу врахували,
Та за друзів скрізь сприймали.
Ворогам нашим проклятим,
Дай їм, Боже, відбувати
За все зло, що натворили,
Щоб вовками в лісі вили
Й голосили вони в пеклі,
Захлинувшись в своїх шмарклях,
А чорти щоб з них сміялись,
Та смоли все підливали
В чан, й наповнивши всю чашу,
Розвалили їхню рашу
Та спалили їх москву,
Й всі забули про таку.
А московським нашим гнидам
Всім квитки кобзон щоб видав,
В траєкторії польоту
Аж прямісінько в болото,
В те "ісконо" їхнє зло,
Звідки гнити почало.
Сію, вію, посіваю,
Хай здійсниться, що бажаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002112
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2024
Я дякую Богу за те, що живою
Завершую нинішній рік -
Життєва стежина була нелегкою,
Та я прожила до цих пір;
За кожен вдих-видих, за кроки несмілі,
За те, що сміюсь та реву,
За радість, що мала та болі у тілі,
За зболену душу мою;
За сонце тепленьке, повітря, що дишу,
Родину, що маю, сім'ю;
І саме для серця мого головніше,
Це - за Україну мою.
Я дякую Богу за нашу незламність,
За мужність бійців ЗСУ,
За їх витривалість, бо маєм натомість,
Між всіх, ідентичність свою.
Я дякую Богу,що Він дає сили,
Триматися в страшній війні,
Не впасти й зігнутись, не втратити віри -
Бог поряд завжди в боротьбі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2023
Мій милий, рідненький, так хочеться жити,
Кохать до безтями і вірно любити,
Проводити дні та всі ночі з тобою,
Та тільки вмиваюсь гіркою сльозою.
Від горя не бачу я білого світу...
Бо як із полону тебе повернути?
Де зараз ти, рідний - одна невідомість,
Лиш дні у чеканні я маю натомість,
І лише неспокій, і лише тривоги..
Коли ж тебе, милий, чекати додому?
До тебе летіла б на крилах пташиних,
Крильми від біди затулила б, мій милий.
Та тільки не знаю: тебе де шукати?!
Від горя в нас сива зробилася мати,
Чекає сестра і племінниця, батько,
Вже вилили сліз за тобою багацько.
Та вірю і знаю: вернешся додому,
Коли ж то все буде - лиш Богу відомо.
Я Господу молюсь і слізно благаю:
Хай Ангел-Хранитель Тебе вберігає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2023
Різдво Христове у цей Святвечір
Кутю принесло до нас на стіл,
Здавалось, радість усій малечі,
Пісні колядок почув би світ.
Та плаче нині вся Україна,
В сльозах і небо: то дощ, то сніг,
Міста і села - усі в руїнах,
Одне лиш горе іде з доріг.
Ми просим в Бога лиш перемоги,
Війну спинити, й потік із сліз,
Бійцям дісталась важка дорога,
То Бог щоб кожного з них вберіг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2023
Він всю ніч безупинно десь там на війні,
Під постійним ворожим обстрІлом,
Не спинялись гатити вогнем москалі,
Смерть жбурляла навколо лиш стріли.
А вона у зажурі сидить край вікна,
Спрямувавши свій погляд у темінь.
Від безсоння змарніла, шепотіли вуста
Нерозбірливі звуки моління.
Наближалась кінця наполохана ніч
Та крізь темінь пробився світанок,
І тремтливий неспокій торкався до пліч,
Запустивши тривоги у ранок.
І пусте белькотіння молитви в словах
Й стукіт крові по жилах у скронях…
За вікном десь жахливо кричала сова,
Роздираючи навпіл безсоння.
Ще недовго.. ще трішки..розвидниться день,
Розжене всі прийдешні тривоги.
Він не буде наступна у смерті мішень –
Мати Божа надасть допомогу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PmnwUMPoZtQ[/youtube]
Музика і виконання Василя Корби
( барокова строфа, народний стиль)
Там де річенька, є вербиченька –
Віти похилила.
І всі гілочки, мов ті кісоньки
У водичці мила.
Вимивала їх, полоскала їх,
По воді стелила.
Понад річкою невеличкою
Дівчина ходила.
Зажурилася, притулилася
До верби й просила:
«Ой, вербиченько, ой, сестриченько,
Дорогенька, мила,
На мою біду мене молоду
Милий мій покинув.
Залишив одну – тепер не знайду,
Бо кудись полинув.
Обітри сльозу, прожени журбу,
Дай мені ще сили».
Та мовчить верба, дівчини мольба
Її похилила.
Дівку молоду, геть прогнав журбу,
Верба утішає.
Гомонить ріка – течія швидка
За гай утікає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001138
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2fKbUuLcKhY[/youtube]
Музика і виконання Василя Корби
Ще рясніє в ярах чебрецями
І волошки цвітуть по стерні,
У цім полі, дозрілім житами,
Захотілось пройтися мені.
Поспішаю сюди спозаранку
І ногами збиваю росу,
Я подякую полю за ранок,
За розлиту розмаєм красу.
Приспів:
Ой ти, поле моє українське, -
Ці широкі, безмежні лани.
Зве до себе земля материнська,
Зве додому мене з далини.
Тут розкинулись рідні простори,
І діброви зелені, й гаї
Та кругом з гір Карпатських до моря
В нас співають в садах солов’ї.
Я до тебе, моє рідне поле,
Мов на крилах пташиних лечу,
І щодня щиро дякую долі
За цей край, у якому живу.
********************************
варіант 2. Музика Олеся Коляди
Ще рясніє в ярах чебрецями
І волошки цвітуть по стерні,
У цім полі, дозрілім житами,
Захотілось пройтися мені.
Поспішаю сюди спозаранку,
Босоніж я збиваю росу,
Я подякую полю за ранок,
За розлиту розмаєм красу.
Приспів:
Ой ти, поле моє українське,
Та широкі, безмежні лани.
Зве до себе земля материнська,
Зве додому мене з далини.
Тут розкинулись рідні простори
І діброви зелені, й гаї,
Навкруги з гір Карпатських до моря
В нас співають в садах солов’ї.
Приспів:
Ой ти, поле моє українське,
Та широкі, безмежні лани.
Зве до себе земля материнська,
Зве додому мене з далини.
Я до тебе, моє рідне поле,
Мов на крилах пташиних лечу,
І щодня щиро дякую долі
За цей край, у якому живу.
Приспів:
Ой ти, поле моє українське,
Та широкі, безмежні лани.
Зве до себе земля материнська,
Зве додому мене з далини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2023
Василю Миколайовичу Романюку
до дня народження
Бог надав голос чарівний, маестро,
Вам як дарунок з небес від Творця.
Музи на лірах зіграли в оркестрі,
Й ноти писали з мелодій життя.
І омофором наклали на плечі
Ношу музичну і щедрий талант,
Всім щоб роздали Ви вдень чи надвечір,
Композиторе наш, іще й музикант.
Тож нехай слово із серця зірветься,
Вкупі мелодія з ним зазвучить.
В пісні чарівній за обрій несеться,
Щоб всім, хто слухав, хотілося б жить.
Тож побажаю, маестро, наснаги,
Успіхів, мрій та бажання творить,
Шани людей та від рідних поваги,
Й Многая-Многая літ Вам прожить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MxWtmkBlmlk[/youtube]
Згенеровано на музичній нейроплатформі Октава
(ремейк народної пісні)
Де цвіте калина – чути солов’я,
Хлопця молодого покохала я.
Хлопця покохала на свою біду:
Не можу зізнатись, слів я не знайду.
Не можу зізнатись, слів я не знайду.
Він живе – не знає нічого про те,
Що одна дівчина тільки ним живе.
Додолу з калини облітає цвіт,
А для мене милий - один на весь світ.
А для мене милий - один на весь світ.
А для мене милий - один на весь світ,
Кохання міцніше упродовж всіх літ.
Я ходжу, не смію волю дать словам,
Милий мій, хороший, здогадайся сам.
Милий мій, хороший, здогадайся сам.
Де цвіте калина – чути солов’я,
Хлопця молодого покохала я.
Хлопця покохала на свою біду:
Не можу зізнатись, слів я не знайду.
Не можу зізнатись, слів я не знайду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000647
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2023
[i]Тетяна Томчук, старший сержант, військовослужбовиця 1-ої окремої танкової Сіверської бригади[/i]
Граційна, молода, струнка
Немов богиня Афродіта,
Зваблива усмішка в вустах –
Їй лицарі дарили б квіти.
Але часи уже не ті,
Та у наш час не до сонетів,
Вона сьогодні на війні
І позивний її – Комета.
"Бригада танкова моя,
Для мене - серце України.
Вона вже стала як сім'я" -
Життєве кредо у дівчини.
Вона сьогодні – командир,
Боєць найкращий в батальйоні,
Життєвий звичний досі стиль
Вона змінила на військовий.
Уже шість років в ЗСУ
Після закінчення навчання,
І знає справу військовУ,
І є знавцем в усіх питаннях.
Її шанують всі бійці,
Оберігають побратими,
За доброту її душі,
За те, що перш за все - ЛЮДИНА!
Адже з такими не страшні:
Війна, біда і всі жахіття.
"З такими в розвідку пішли б.." -
Проходить гасло крізь століття.
Саме з такими на війні
Здобудемо ми перемогу.
Минуться дні сумні й страшні -
Бійці повернуться додому.
Ти - гордість наших земляків,
Батьків й великої родини!
І доземний тобі уклін,
Комето, дочко України!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2023
Ти вдома, наш сину, та тільки не в хаті..
Не будеш нізвідки додому вертати,
Не будеш ніколи ні з ким говорити,
Бо тут у могилі холодній лежиш ти.
Твій образ застиг на граніті холоднім,
Навік захисник і відважний наш воїн.
Завжди молодий у Небесному війську,
Чи зможеш колись нам подать якусь звістку?!
Не зможеш.. Не прийдеш.. Не будем вітати..
Ти вдома, наш сину, та тільки не в хаті.
День Збройних Сил – тебе, ріднесенький, нема..
Лиш навкруги все снігом білим заміта.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2023
Святий Миколо-Чудотворцю,
Молися Господу за нас,
Бо ми чекаємо, мов сонце,
Дорогоцінний мирний час
І довгождану перемогу,
Бо вже несила зло терпіть,
В душі тамуючи тривогу,
Щоденно близьких хоронить.
Нічого більше не благаєм,
Лиш тільки орків зупини,
Хай Україна не страждає,
Нехай не буде в нас війни!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000240
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2023
Рушійна сила у війні –
Це, звісно, наші волонтери.
Вони тримають ЗСУ,
Донатять на усі потреби,
Підвозять хлопцям на нулі
Продукти, одяг, щось із зброї,
Вкладають часточку душі,
Щоби трималися Герої.
Низький і доземний уклін
Всім волонтерам і подяка!
Завдячуючи вам усім,
Ще буде ворога поразка.
І, звісно, наша перемога,
Та вільний від росії шлях.
Під мирним небом нам в дорозі
Зросте пшениця у полях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2023
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_Lcl1rP23rg[/youtube]
Музика і відео Олександра Келеберди
Виконує Юлія Максимчук
Вже день догоряє, зоря виступає,
Багрянець із неба за обрій сховавсь
І місяць ясненький з пітьми випливає,
Як в перший той вечір, що нас поєднав.
Під місячне сяйво і звуки гітари,
Що тихо на стежку з-за річки лились,
За руки тримались обоє ми в парі,
Закохані двоє гуляли колись.
Приспів:
Ой ти, місяць, ясні зорі,
В нашу зустріч випадкову
Дві стежини в одну спільну поєднав.
Сяйво в небі засвітилось і кохання загорілось -
Місяченько нас додому проводжав.
Знов місячне сяйво серденько тривожить,
Та зве на стежину обох до ріки.
І звуки гітари знов вітер доносить -
Немов не спливали шалені роки.
Приспів:
Ой ти, місяць, ясні зорі,
В нашу зустріч випадкову
Дві стежини в одну спільну поєднав.
Сяйво в небі засвітилось і кохання загорілось -
Місяченько нас додому проводжав.
Приспів:
Ой ти, місяць, ясні зорі,
В нашу зустріч випадкову
Дві стежини в одну спільну поєднав.
Сяйво в небі засвітилось і кохання загорілось -
Місяченько нас додому проводжав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2023
(п"ятистопний анапест з цезурою)
Ці тривоги мої, що постійно так серце бентежать,
Йдуть у думи сумні та приходять до мене не вперше,
Розлетівшись навкруг, наповняють і простір, і хату..
Я тепер не засну, бо думок тих до ранку багато..
Надворі заметіль та лягає на землю пороша,
А у дім звідусіль йдуть тривоги сумні й нехороші,
Бо триває війна та ще обстріли сильні щоденні,
І не кожен із нас у ній виживе, й буде спасенним.
Доведеться не всім святкувати війни перемогу,
Проте змушені ми аж до неї пройти цю дорогу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2023
Одні воюють, другі в нас донатять
І маскувальні сітки ще плетуть,
Та волонтерять, ім за це не платять..
Є й ті, що в цьому участь не беруть.
Чим виміряти Людяність й Байдужість:
У тоннах, грамах чи у довжині,
До тих, хто зараз проявляє мужність
І захищає нас у цій війні?
І сніг, і дощ, й лютує хурделиця,
А наш боєць у полі під дощем.
Скажіть, будь ласка, вам спокійно спиться?
Чи варто перейматись цим?
Нехай у полі в сніжних кучугурах,
Його як зайця снігом заміта,
Бо нас цікавить сукня от-кутюр
Й наближення яскравого Різдва.
Вже маєте на Новий рік ялинку
Та мандаринів, звісно, запаслись?!
Зосталось напекти ковбас і шинки..
А в полі десь синок голодний чийсь ..
І десь боєць у полі помирає
Бо вчасно турнікет не підвезли,
А перемогу кожен з нас чекає,
Щоб святкувати гарно ми змогли.
Чим міряється Людяність й Байдужість?
А вимір цей – у Совісті людській.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2023
Пам"яті Софії Микитівни Губецької
присвячую
Як перший промінь на світанку
Пробивсь з суцільної пітьми,
Вона вже знала: цього ранку
Пора рушати в засвіти.
Тихенько піднялася з ліжка,
І озирнулася назад,
Де втомлена і літня жінка –
ВОНА! – й скотилася сльоза. .
Затрималась всього на хвильку,
Тихенько хату обійшла..
Закривши за собою хвіртку
Із першим променем пішла.
І не могли змиритись з горем,
Весь час вмиваючись слізьми,
Ридали діти з гірким болем:
-Де, мамо, вас тепер знайти?
У відповідь – одна лиш тиша
Та тіло матері в труні..
Немов, заснула наймиліша
Й чекає сонечко в вікні.
Як несли тіло до могили,
Негода зимня відійшла,
Де був мороз і вітер сильний,
А це – краплиночка тепла.
Проміння сонячне із неба
Присутніх пестило теплом,
Як мама рідня їх далебі -
Та й слід згубився за селом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.11.2023
Блудило горе по дорозі
Та в чистім полі,
І ношу несло у знемозі,
В ній сльози й болі.
Така важка і непосильна
Була та ноша..
Нікуди ще не запросили –
Дають відкоша.
Хоч стукало в ворота, двері -
Не хочуть знати,
І не люб’язні, та не щедрі,
Не просять в хату.
Блудило горе по стежині,
З дощем ходило..
І слізну річку по долині
Воно пролило.
Нехай смертей і сліз, і болів
Ніхто не знає,
А річка горя йде за обрій –
Не повертає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2023
Скрізь пустка витає в повітрі:
В кімнаті та ген за вікном,
Змішались відтінки в палітрі
Журливі з останнім листком.
Оголений клен край дороги
Одненький, самотньо стоїть,
А листя опале під ноги,
В траві потьмяніле лежить.
У сірій, заглушеній тиші
Навколо розвіявся сум..
В тумані сховалось узвишшя
Потьмарених пусткою стум.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2023
Іронічно-сатиричний вірш
присвячений двоюрідній сестричці
Сущук Тетяні Федорівні
з нагоди Ювілею
Подвійна родичка, сестричка:
І вдругих, й втретіх по рідні,
Різниця в віці невеличка –
І ми обоє з Гартемів.
А рідні сестри..Чи всі наші?
Адже батьки: Степан Дмитрів
Микола Федорчин ( іще краще..)
А ми ж з тобою з Гартемів!
Одну Нінулю батько визнав,
Бо ти вся - Льонька Яковів,
Але із нас ніхто не винен,
Адже ми всі із Гартемів.
Сказала бабця Давидючка
(Перечить їй ніхто не смів),
Що я така вреднюча «штучка»,
Вдалась до роду Гартемів.
Тебе ж твій дядько в рід зачислив
(Чомусь у свій він не схотів),
Сказав: «Все ясно тут і чисто..»,
Що ти є з роду Гартемів.
І якщо чесно та насправді,
То не важливо,хто родив,
Бо з сестрами один в вас батько:
Марічкин Федька – з Гартемів.
А той Артем, що вже не знаєм
(Мені колись хтось говорив)
Своїх дітей багато мав він,
Й від нього рід цей – Гартемів.
Багато діток, господарство,
У всьому він порядок вів,
Порядний, чесний, без лукавства –
Пишаймось, що ми – з Гартемів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2023
Для мене - доня, доця, донечка..
Тобі сьогодні – 35!
Для діток– мама, Леся, мамочка –
І цього в тебе не віднять.
І мама – це твоє покликання,
З ним народилася на світ.
Ти – МАМА з літери великої
І нею є вже стільки літ.
Хоч народила діток троє ти
Із тих, що маєш у сім'ї,
Зусиль докласти і подвоїти
Змогла, щоб стали всі свої.
Дорослі діти і маленькі:
Щоб рахувать - хтось втратить лік,
Бо скільки в тебе дітей всеньких,
Не кожен скаже і сусід.
Хтось називає тебе Лесею,
А хтось матусею зове.
І старші діти, і з малечею –
Всі вкупі дружно живете́.
Всі разом хлопці в господарстві
Працюють старші та малі,
А доні борщ готують з ма́мою
У літній кухні на плиті.
Варити їсти треба відрами -
Малими стали каструлі..
Хто зна про те, і хто ще відає:
Як дати лад в такій сім’ї ?!
Це іншим страшно – ти справляєшся,
Встигаєш скрізь навести лад,
Студентів троє вже навчається –
Із школи вийшли всі підряд.
І діти всі твої доглянуті,
Та мають все, що треба їм:
І в побуті, одіті, й взуті..
Твій дім для них вже став своїм.
Ти - мама з літери великої!
Хай Бог тебе убереже.
Будь нею – це твоє покликання.
Господь хай сил тобі дає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2023
В осіннім теплім листопаді
Під шурхіт листя й вітру свист,
Та у погоднім перепаді
З дощем кружляє падолист.
А біля ставу на узвишші
Зве в клас усіх шкільний дзвінок
І вся Кириївка - у тиші,
Як починається урок.
Сто десять літ, як збудували
Цю школу, вчились в ній батьки,
З тенет мов птахи вилітали
І розлітались у світи.
І не одне тут покоління
Завдячує учителям,
За доброту душі й уміння
Знайти підхід й надать знання -
Щоб вдосконалити й розкрити
Учнівський весь потенціал,
Щоб учень сам умів творити
Й шлях самостійно прокладав.
Очолює цей шкільний заклад
Олександр Іванович Курильчук.
Він як взірець для всіх, як приклад:
Добропорядний чоловік.
Він двадцять літ на цій посаді:
Директор школи, керівник.
Педколектив у повнім складі
Вже як до рідного привик.
Адже уміє надихати:
І учнів всіх, і вчителів,
І кожному тепла надати
Й краплинку щедрої душі.
Його шанують в школі діти
І односельці у селі,
Із жінкою змогли зростити
Вони й своїх двоє синів.
Тож непомітно так підкрався
До нього гарний ювілей.
І шкільний дзвоник постарався –
Позвав на свято це гостей.
Зібралися сьогодні в школі
Олександра Івановича вітать.
Дозвольте ще й Калині Олі
Теж пару слів своїх сказать.
Я зичу завжди залишатись
Таким, як досі Ви були
І сил, й наснаги не втрачати,
Щоб далі працювать могли.
Нехай здоров’я прибуває
І щира усмішка в вустах
Всіх позитивом заряджає,
І світлом в радісних очах.
Бажаю успіхів багато
І нових звершень досягти,
Щоб наполегливо й завзято,
Ви йшли до цілі та мети.
Нехай підлеглі поважають,
Шанують учні та рідня,
Зв'язок із Вами не втрачають,
Бо ви – одна шкільна сім’я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2023
Вітаю сьогодні із днем професійним
Усю 26-у частину мою.
Вас звати – Герої! І ви того гідні –
Собою спиняєте кляту орду.
Подяка за мужність, за вашу відвагу,
За вашу сміливість в цій страшній війні,
За те, що всім людям даєте ви змогу
Побачити небо в своєму вікні.
Хай Бог береже вас, відважні Герої,
І Ангел – Хранитель хай поряд іде,
Щоб в миті важкі вам надав допомогу,
І хай перемога скоріше прийде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2023