| Сторінки (16/1544): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Казкові шати одягла зима.
Як гарно все прикрасила вона!
Зібрала віхолу, немовби під вінець.
Не замести ж бо їй слідів до двох сердець.
Мов Ангел залетів до хати світлий.
Назавжди ти до мене прийшов, рідний!
Нехай співає за вікном зима.
Як добре, що тепер я не одна!
Усі дороги замела зима.
Твої сліди шукала, та дарма.
У шибку стукала вона до нас всю ніч.
Та лише вранці здогадалась в чому річ.
Мов Ангел залетів до хати світлий.
Назавжди ти до мене прийшов, рідний!
Нехай співає за вікном зима.
Яка ж щаслива із тобою я!
Казкові шати одягла зима.
Як гарно все прикрасила вона!
Зібрала віхолу, немовби під вінець.
Не замести ж бо їй слідів до двох сердець...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2017
Ой сіялась, ой віялась,
сніжком стелилася.
Забігла в ліс і між дерев
десь загубилася.
Ой сіялась, ой віялась
сніжком дрібнесеньким.
Розсипалась, як день ясний,
сріблом білесеньким.
На кущиках, травиночках
та поміж гілками.
Розсіялась, розвіялась
диво-іскринками.
Маленькими сніжинками
весело грається.
Метелиця-хурделиця
так розважається.
Ой сіється, ой віється,
сіла на гілочку.
Прикрасила легким сніжком
для всіх ялиночку!
Ой сіялась, ой віялась,
та й заяснілася.
Бо зірка ясна угорі
вже засвітилася!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765913
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 14.12.2017
На зимовім вікні
мої мрії ясні
розмальовує вітер.
Тут є вишня в цвіту
і дорога, де йду
я з тобою у парі.
Тут і поле, і луг,
нічка зоряна є,
місяць в хмарі.
На зимовім вікні
все квітує, як в сні,
та скажу я, по - правді:
Наша вишня в саду
і дорога, де йду,
є насправді!
А ті квіти ясні,
що даруєш мені...
такі гарні!
Є в нас поле і луг,
нічка зоряна є,
місяць в хмарі.
Здогадався, мабуть,
отой вітер легкий,
що нам бути у парі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2017
Минає час...
Так день за днем.
Прийшла пора зими
тепер.
Весна минула,
літо, осінь.
Стоїть зима вже
на порозі.
Волосся снігом
посріблила.
Зима та біла.
Біла-біла!
І жартувати
любить з нами.
Іскриться... світиться
вогнями.
Дарує радість нам
щодня
ця чарівниченька
зима.
Іде по світу
з колядою.
Завжди веселою
й дзвінкою.
А сама... світла.
Світла-світла!
І така... сніжна.
Сніжна-сніжна!
І дуже... ніжна.
Ніжна-ніжна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765346
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 11.12.2017
Випав сніг сріблистий.
Білий-білий!
Сад розцвів,
немов прийшла весна.
Серед віток білих тих,
казкових,
я з вікна побачив снігура.
Ніби яблуко рум'яне залишилось
тут на гілочці одній.
Він сидів.
Так гарно!
Й не боявся.
Боже мій! Та він тут не один!
Ціла зграя враз перелетіла
з вишеньки на яблуньку оту.
Правда, ще й на вишні залишились,
ніби вишні вже дозріли у саду.
Випав сніг.
Сріблистий.
Білий-білий!
Сад цвіте.
Сріблиться навкруги.
Як красиво у садочку нашім
знов сидять на вітах снігурі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2017
Співає віхола пісні і вдень, і в ночі сніжні.
Немов мереживо, легкі, мов колискові ніжні.
Кружляє в танці білий сніг, усіх він звеселяє.
Плете мереживо зима, ним землю прикрашає.
Ажурні світяться мости в промінні яснім сонця.
Збігаються дороги всі у ці мости-віконця.
Ясними барвами цвіте, на сонці сніг іскриться.
Заснула річечка мала, їй соловейко сниться.
Напевно, літо бачить в снах й калинонька червона.
Для снігурів приберегла свої яскраві грона!
Ой, як же гарно розцвіте, і рясно так... весною.
І соловейко звеселить всіх піснею дзвінкою.
Веселки з'явиться дуга над тим казковим цвітом.
Натрудженій нашій землі і взимку пахне літом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764953
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 09.12.2017
Я з джерела води напивсь, сів трішки відпочити.
Та раптом гай весь задзвенів... Здалось, принишкли й квіти.
Співала дівчина в гаю... цю пісню любить мама.
Звучала гарно пісня та, ніби з собою звала.
Світилась ніжністю... і чебрецями квітла.
Яка ж красива пісня ця. Яка ж вона є світла!
То жайвором злітала ввись... ой солодко ж дзвеніла.
Бо там ширяла поміж хмар, порозправлявши крила.
То усміхалась, як дитя... Здавалося, й сміялась.
Та поверталась до землі, в джерелах розсипалась.
Світилась ніжністю... і чебрецями квітла.
Яка ж красива пісня ця. Яка ж вона є світла!
Вітрами тішилась вона... то в травах завмирала.
Барвисті квіти у букет із радістю збирала.
Збирали сонця промінці на хвилях слова ніжні.
Засяють зорями вони у ясні ночі літні.
Я з джерела води напивсь, сів трішки відпочити.
Та раптом гай весь задзвенів... Здалось, принишкли й квіти.
Співала дівчина в гаю... цю пісню чую й нині.
Багато гарних... але так дзвенять лиш в Україні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2017
З тобою я була... з тобою!
Світилась зіркою у небі над горою.
Дзвінкою піснею пливла над тихою водою.
Здавалось дивним це мені,
таке бувало лиш у сні.
Співала пташкою для тебе на кущі калини.
Та ще я квіткою цвіла в траві біля стежини.
Це ж треба? Справді, дивний знак.
Були удвох, де квітне мак.
Там називав мене ти так...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2017
Як згасне день і сонце піде спати,
усе примовкне.... й ти до мене з хати
знов вийдеш в сад, де солов'ї співають.
Я так люблю тебе!
Вони про це вже знають.
Ото ж виспівують так дзвінко, так красиво.
А в моїм серці ніжний трепет, мила.
Бо так приємно тебе обнімати
і цілувати, цілувати, цілувати...
За руки візьмемось, підемо в гай ми, рідна.
Сипне на стежку нам знов місяць срібла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2017
В саду посадила матуся калину
і доглядала її, мов дитину.
Шумить уже листом калина червона,
налилися соком калинові грона.
Червона калина шумить біля хати,
для мене садила калину ту мати.
Червона калина шумить біля двору,
щоб я пам'ятав стежку додому.
Кудись мої роки птахи вже віднесли,
та я пам'ятаю квітучі ті весни.
І, де б не ходив я, додому вертаю,
бо квітне калина у рідному краю.
Червона калина шумить біля хати,
для мене садила калину ту мати.
Червона калина шумить біля двору,
щоб я пам'ятав стежку додому.
Я дякую Богу за Вас, рідна ненько.
Ночей не діспали й будили раненько.
Мене Ви навчили добро пам'ятати
й хотіли, щоб щастя зумів відшукати.
Червона калина шумить біля хати,
для мене садила калину ту мати.
Шумить біля двору калина червона,
і кличуть додому калинові грона.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763822
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.12.2017
-У тебе мерзнуть лапки?
Куди біжиш без шапки?
І холодно у спинку?
Іди в свою хатинку!
І хвостик мерзне, й носик?
Їсти просить животик?
То дам тобі я чаю
і тортика шматочок.
Зігрієшся, малятко,
і згорнешся в клубочок.
Бо тобі спати треба
аж до весни... Гарненьке!
Ти ж не мале зайчатко,
а ведмежа руденьке!
Гуляти любить взимку
зайчаточко вухате.
А полюбляє спати
всю зиму... косолапе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763539
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 02.12.2017
Білі дороги, білі мости.
Білі дерева, білі кущі.
Поле біліє, білим є ліс.
Біло-біло... скрізь!
Білі будинки біло стоять.
Білі сніжинки... летять.
Синій паркан наш
за ніч білим став.
Маленький Барбосик
його не впізнав!
На білих воротах
сидить рудий кіт.
А білий сніжок
так біло летить...
Білих сніжинок
не зрахувать.
Любить так біло
зима малювать!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763534
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 02.12.2017
Ой висока та гора,
біля неї вища.
Ой широка та ріка,
біля неї ширша.
Ой тяжка та чужина,
а дома ж не важче.
Треба всім
край свій любить.
Буде жити краще!
Бо багате поле те,
яке гарно сіють.
І щаслива доля та,
де радіти вміють!
Ой висока та гора,
біля неї вища.
Ой широка та ріка,
біля неї ширша.
Шлях, де гори і ріка,
в далину повився.
Є найкращою земля,
де ти народився!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763270
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.12.2017
Ніжну пісню заспіваю, ніжну-ніжну.
Хай зігріє в дні негоди й зиму сніжну.
Нехай усмішкою ніжною засяє.
Добрий сон до хати кличе... Присипляє.
Ніжну пісню заспіваю, тихо-тихо.
Нехай радість завжди з нами, зникне лихо.
Нехай в росах вона вранці заіскриться.
В нічку зоряну хай казкою присниться.
Ніжну пісню заспіваю я для тебе,
Моя люба дитиночко... Ангел з неба
нехай пісню цю почує, прилітає.
Дитиночку малесеньку колихає.
Ніжну пісню заспіваю, ніжну-ніжну.
Хай зігріє в дні негоди й зиму сніжну.
Нехай мальвами розквітне під віконцем.
І розбудить тебе вранці разом з сонцем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763267
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 01.12.2017
Зоряна ніченька сріблом розлилась.
Вогнями ясними вона засвітилась.
Приспала вже сад наш, і гай, і лісок.
Давно соловейка вже стих голосок.
- Зоряна нічко, про кого ти дбаєш?
Скажи мені, нічко, для кого ти сяєш?
Для кого горять твої ясні вогні?
Скажи, моя світла, будь ласка,мені.
- Свічу я для тебе, для тебе я сяю.
Про тебе, дитино малесенька, дбаю.
Щоб тільки солодкі приходили сни,
ясні розсипаю скрізь зорі-вогні.
Місяць яснесенький світить для тебе.
Про сон твій, дитино, земля дбає й небо.
Ти сил набирайся... мерщій підростай.
Пишатися буде тобою наш край!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763235
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 30.11.2017
Нахилилася над річкою верба.
Нахилилась.
Ходить берегом дівчинонька одна.
Зажурилась.
Ой хилися, вербонько! Ой хилися.
Не журися, дівчино! Не журися.
Умиває своє личенько верба.
Ще й купалась.
Жде дівчина свого милого давно.
Зачекалась.
Ой купайся, вербонько! Ой купайся.
Не сумуй, дівчинонько! Усміхайся.
Розпустила свої віти всі верба.
Їх багато.
Знай, повернеться додому сокіл твій.
Буде свято.
Ой розкішна вербонька. Віт багато.
Повернеться милий твій. Буде свято!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763022
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.11.2017
Злетіла пташка в неба синь...
Міцні у неї крила.
Сплеснула рибка у ріці.
Яка ж я є щаслива!
Ось наливаються сади,
і в колоску зернина.
Зірниця сходить тут щодня.
Прекрасна кожна днина.
Краплини чистої роси
на сонці заіскрились.
Доріжки споришеві тут,
що у життя повились.
Квітнуть ромашки поміж трав,
душі моєї квіти.
Співає жайвір... до води
вербички хилять віти.
Весела райдуги дуга...
дарує щастя миті.
Усі прийшли ми у цей світ
для того, щоб любити.
Злетіла пташка в неба синь...
В польоті- краса й сила.
Розправлю я, мов пташка та,
в своїй любові крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762728
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.11.2017
Ми носим маски... Чи не так?
Сіяв пшеницю... Зійшов мак.
Ми носим маски... Так, чи ні?.
Не наші лиця головні.
Без масок непривабливі.
А в масках посмішки ясні.
Приємно ж... справді.
Так, чи ні?
Хотіла б я побачити
ті лиця, що за масками.
Та спершу я свою зніму.
Скінчила в масці свою гру.
Тепер без маски поживу.
Сподобаюсь комусь, чи ні...
Хай наші лиця... головні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762489
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.11.2017
Ой зимно, зимно, зимно ... на душі.
Від свого щастя шукаю я ключі.
Ти усміхаєшся... в твоїх руках
є ключик золотий. Невже він мій?
Кажеш, у щастя вірних два крила?
На двох одне... і доленька одна?
І гріє душу усмішка ясна.
У погляді твоїм стільки тепла!
Ой тепло, тепло, тепло... неспроста.
Нас зігріває щастя доброта.
Приємною для нас є теплота.
Яка ж у щастя істина... проста!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762253
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.11.2017
Хризантемки, хризантемки...
Всі вони такі гарненькі.
Гарно квітнуть навкруг хати.
Ой, як їх тут є багато!
На пелюсточках роса.
Ой, яка ж краса!
Їм багато світла треба.
Зранку тягнуться до неба.
Пелюстки - проміння сонця.
Зазирають у віконця.
Голубіють небеса.
Ой, яка ж краса!
Лист золочений злітає.
Спів пташиний вже стихає.
Пелюстки тріпочуть ніжно:
- Буде зимно, буде сніжно...
З віт вже паморозь звиса.
Ой, яка ж краса!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762246
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 25.11.2017
Чорні коси розплела
ніченька сріблиста.
Очі - зорі в небесах
й річка дзвінка, чиста.
Щічки мальвами цвітуть...
рум'янець ледь видно.
Голос - чисте джерело,
що дзвенить привітно.
Біжить тихо, між отав...
там, де річка... там, де став.
Тихо-тихо дзюркотить, присипляє
всіх, хто спить.
Є у ніченьки ясної
разочок намиста -
Горобини пишні грона,
калина іскриста.
Сукня бархатна із трав
перлами сріблиться.
А на ранок, від заграв,
в росах заіскриться.
З ранком стрінеться на мить
нічка-чарівниця.
І проснуться всі, хто спить...
Сонце заіскриться!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761831
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 23.11.2017
Зорі, зорі, зорі... рідні!
Ночі, ночі, ночі світлі.
Сад в цвіту... біжать доріжки
через поле, аж до річки.
Срібний міст, немов доріжку,
стеле місяць через річку.
Миють личка ясні зорі
в срібній річці, в срібнім морі.
Гляне ранок у віконце -
золотий міст зробить сонце!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761826
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 23.11.2017
Перший крок... Топ...
Топ - топ... Тепер два. От дива!
Впали. Піднялися.
Ручки тягнуться вперед...
- Йди, іди... не бійся!
Крок, ще крок... Топ та топ.
Ніжки такі спритні!
Від ліжечка до стола
вже самі добігли.
А там смачні пиріжки,
з маком... солоденькі.
Ніжки самі топ та топ.
Ой радість для неньки!
Коли вечором татусь
прийде із роботи,
Ніжки... Топ, топ-топ-топ...
Взуються у боти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761450
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 21.11.2017
Плакала редька... Сердилась дуже.
-А чому сердитись?- скажи мені, друже!
Плакала редька, слізоньки лила.
Бо хтось сказав, що вона некрасива!
Плакала редька... морква втішала.
-Ти дуже гарненька! - вона їй сказала.
Хвалила й картопля, горох, цибулина,
соняшник, соя, біб, капустина.
Плакала редька, слізоньки лила.
Слухать нікого вона не хотіла.
Плакала довго... не переставала.
Від сліз солоних гірчить трохи стала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761448
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 21.11.2017
Краю мій! У мене ти єдиний,
барвінковий цвіте, синій-синій.
Вишиванок золоті мережки.
Споришеві ясні стежки.
Це ж для нас тут квітнуть вишні...
Мій калиновий ти цвіте, пишний!
Твоє слово всіх зігріє,
то ж любити кожен тебе вміє!
Тішить душу пісня солов'їна.
Тут моя є рідна Україна!
Козаків славетних ми всі діти,
честю вмієм дорожити.
Це ж для нас тут квітнуть вишні...
Мій калиновий ти цвіте, пишний!
Твоє слово всіх зігріє,
то ж любити кожен тебе вміє!
Краю мій! У мене ти єдиний,
барвінковий цвіте, синій-синій.
Вишиванок золоті мережки.
Споришеві ясні стежки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761287
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 20.11.2017
Ясне сонечко, жито в полечку.
Тут лісок, квітучий гай.
Тут матуся й тато, радості багато.
Тут мій рідний край!
Україно, ненька!
Я люблю, рідненька,
твої ріки і моря.
Рідна тут моя земля!
Дружба тут міцна, усмішка ясна.
Спів веселий солов'я.
Де хлюпоче річка і шумить смерічка,
Стежка тут моя!
Україно, ненька!
Я люблю, рідненька,
твої ріки і моря.
Рідна тут моя земля!
Ясне сонечко, жито в полечку.
Тут лісок, квітучий гай.
Тут матуся й тато, радості багато.
Тут мій рідний край!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761124
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 19.11.2017
Стрибав цапок біля хати... Стрибав, ніби грався.
Стрибав цапок біля хати, взяв та й одірвався.
Зачепив він козенятко, навіть не помітив.
Розігнав всіх гусеняток ще й витоптав квіти.
-Не плач, кізонько маленька! Тут лужок близенько.
Там, де бавляться цапки так... не ходи, серденько.
Ідіть, гусоньки на річку. Там плавати вільно.
Ви ж бачите, що цапок цей розгулявся сильно.
А як квіти нам підняти? Деякі зламались.
А найкращі з'їв, погляньте, лиш стебла зостались...
Насіємо нових квіток, будем поливати.
А цапка більше не пустим до своєї хати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761115
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 19.11.2017
Хата. Яблунька маленька.
В небі зіронька ясненька.
Хтось ховається в кущах.
Мабуть, це великий страх?
Ах!..
Очі - вогники іскристі.
Шарудить в рудому листі.
Страшно як... Ой, страшно як!
Що шукає він в кущах?
Ах!..
До кущів я нахилюся.
Хоч боюсь, та подивлюся.
Може вже заснув той страх?
-У-х-х-х! - ще хтось кричить. Ой!
Ах!..
Ой! і Ай! і Ух!... в клубок
Тут згорнувся їжачок!
Очі - вогники іскристі.
Робить хатку він у листі.
Заховався у кущах.
Він такий гарненький.
Ах!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760347
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 14.11.2017
Чиста сторінка. Білий листок.
А ні словечка... Лиш чийсь голосок.
Чиста сторінка. Краплі дощу.
Те, що почую, візьму й запишу.
Сонечко, дерево, небо і гай.
Березень, брат, мармелад...
Вибирай!
Чиста сторінка. Білий листок.
А ні словечка... Лиш чийсь голосок.
Чиста сторінка. Краплі дощу.
Те, що побачу, візьму й запишу.
Квіточка, стрічка, берізка, лісок.
Ягідка, рибка, метелик, грибок.
Вже сонечко вийшло...
Дощ перестав.
Видно, це дощик мені
Нашептав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760337
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 14.11.2017
З тобою добре... Добре. Пам'ятаєш
той літній дощ, що зберігав тепло?
Ти підійшов, і солодко так стало.
Узяв мене ти під своє крило.
Ми під дощем тоді, без парасольки,
йшли по воді... з'єднались два крила.
Я трепет той, твоє тепло, усмішку
назавжди в своїм серці зберегла.
Прошу тебе, мій рідний... Повертайся!
Коли одна - холодний дощ іде.
Ой, як гірчить сьогодні наше щастя.
А хто ж, крім нас, між гіркоти знайде?
Твого сердечка стукіт я відчую.
Не стане більше в нашім світі зла.
Знов ніжний трепет в душах озоветься.
З'єднаються у щасті два крила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2017
Забрали Мишку у Кота... Сказали: - Не грайся!
Забрали Мишку у Кота. А він так старався!
І день, і ніч все пильнував. Скажіть мені, за що?
Забрали Мишку у Кота. Та Мишка - ледащо!
Ледача Мишка та мала, в комору залізла.
Там їла сир вона... й зерно усе перегризла.
Добралася до ковбаси та ще з'їла сало.
Попрогризала всі мішки... Невже було мало?!.
Забрали Мишку у Кота... Взяли й відпустили.
І прикро так тепер Коту, потрачено ж сили!
Сказали: Мишці більше тій в комору не лізти!
Та хто повірить?.. Миші ж є для того, щоб гризти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759840
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 11.11.2017
Життя прожить - не поле перейти...
О, скільки буде на твоїй дорозі!
Можливо й поталанить у житті,
й щастя чекатиме тебе на розі.
Буває й так... Тоді щасливий чоловік
живе й радіє. Чого ще треба?
Та не усім таланить так, скажу,
Бо багатьом іти до щастя довго треба.
А на путі зустрінеться всього:
то бурі-грози, а то жара нестерпна.
Холодні зими, віхоли-метілі.
Буває й так... А щастя лиш у мрії.
Нехай пока. Не проганяй. Плекай
ту мрію ще таку далеку.
Бувають весни. Про це ти пам'ятай!
Можливо, принесе й твою лелека.
В цвітінні яблунь її впізнаєш ти,
а чи в бджолі малій. Цього не знаєш.
Чи в добрих справах інших, чи своїх,
ти мрію ту ясну впізнаєш.
І зрозумієш, що правильно ти жив,
якщо зумів свій добрий слід лишити.
До щастя довго йшов... А, виявляється,
ти в щасті жив! Як у саду твоєму квіти.
Життя прожить - не поле перейти...
Можливо, щастя чекає десь на розі.
Життя прожить - не поле перейти...
Щастя - то добрий слід твій на життя-дорозі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759664
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.11.2017
Вовчицю Вовк просив, благав: - Прийди до мене, рибко!
Чекати буду вечірком я з нетерпінням, квітко!
- Добре, прийду, - сказала та. Словами так голубиш. Побачить
хочу, як мене ти насправді любиш.
Тепер сидить той Вовк і жде. Вже й місяць вийшов з хмари.
Прийшла Вовчиця, вовк зрадів:
- Та ти ж мені до пари!
Радіє Вовк , радіє Вовк... Очей з неї не зводить. Вовчиця
й справді гарна. Бач, як пава в хаті ходить.
На ній кофтиночка тонка і легка спідниця.
Ніяк Вовчиці тій, ніяк на місці не сидиться.
А Вовк до неї:
- Приготуй. Це прибери подалі. Попідмітай швиденько тут.
Почисть мені сандалі.
То ж увесь вечір Вовк хвалив Вовчицю. Та ж є за що!
А як пішла Вовчиця та, то сказав: - Ледащо!
Чому буває в світі так? Того-то ми не знаєм.
Когось і зблизька й здалека... Себе ж не помічаєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758975
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 06.11.2017
Листя жовте облітає із тополь поволі.
Трактори ріллю лишили у нашому полі.
Хазяйнує листопад вже. Золотий листочок
залишить боїться гілку... Ой, ніяк не хоче!
Та прийшов час полетіти, й вітри зашуміли.
Полетів... ріллю прикрасив. Вистачило сили!
Рілля чорна... й позолота. Листок із тополі.
За усе, що нам дається, будьмо вдячні долі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758770
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.11.2017
Люблю я листопад... Красивий він.
Уміло так все до зими готує.
Обтрусить листя до землі....
воно, як ковдра. Ще й малює.
Звичайно, любить свої він кольори:
коричневий і чорний, й сірий.
Комусь здається місяць цей сумним.
Для мене є і добрим він, і милим.
І небо сіре, і вода в ріці,
чорна земля... Люблю й такими.
Ну, як же тут не розгулятися зимі?
Нехай малює барвами ясними.
Нехай дрімають в тиші, до весни,
і поле, й гай... Співатимуть завії.
Люблю я листопад... Красивий він.
Та ще й плекає мої світлі мрії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758763
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.11.2017
Ти міцніла в віках, гартували тебе довгі роки.
То до щастя свого були твої кроки.
Ти міцніла в віках, йшла вперед, не спиняла,
То ж під сонцем ясним сама ясною стала.
Велич і слава твоя назавжди, Україно!
Дух козацький, святий - наша сила.
Всі ми діти твої, Україно-мати!
Дав нам щастя Господь - у труді розцвітати.
Наш могутній Дніпро все несе уперед свої води.
Миру зичимо всім, і радості, й згоди.
В колоску золотім жито зріє у полі,
І калина рясна гроном хилиться долі.
Велич і слава твоя назавжди, Україно!
Дух козацький, святий - наша сила.
Всі ми діти твої, Україно-мати!
Дав нам щастя Господь - у труді розцвітати.
Лине пісня дзвінка... мов до Бога злітає молитва.
Молодих козачат є мрія в ній світла.
Тут під небом ясним передасть батько сину,
Щоб любив і беріг він свою Батьківщину!
Велич і слава твоя назавжди, Україно!
Дух козацький, святий - наша сила.
Всі ми любим тебе, Україно-мати!
Дав нам щастя Господь - у труді розцвітати.
Дав нам щастя Господь - у труді розцвітати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758610
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 03.11.2017
Нахилилася над річкою калина.
Умиває своє личенько верба.
Тут щораночку по воду йде дівчина.
Ой, яка ж у неї усмішка ясна!
Ой, дівчино! Ти дзвінка,
мов те джерельце.
Ніжна, світла, ясна зіронько моя.
Полонила ти навіки моє серце.
В сині очі закохався я!
А в руках у неї гарні два відерця.
А в очах її завжди цвіте весна.
Наберу я їй водиці із джерельця.
І засяє знову усмішка ясна!
Ой, дівчино! Ти дзвінка,
мов те джерельце.
Ніжна, світла, ясна зіронько моя.
Полонила ти навіки моє серце.
В сині очі закохався я!
Нахилилася над річкою калина.
Умиває своє личенько верба.
Тут щораночку по воду йде дівчина.
Ой, яка ж у неї усмішка ясна!
Ой, дівчино! Ти дзвінка,
мов те джерельце.
Ніжна, світла, ясна зіронько моя.
Полонила ти навіки моє серце.
В сині очі закохався я!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758453
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2017
Прости нас, Боже!
Всіх прости...
Не вміли цінувати.
І не хотіли берегти.
Тепер висока плата.
Прости нас, Боже!
Всіх прости...
Любити ми не вміли.
Тепер птахами, подивись,
по світу полетіли.
Багато хто вже назавжди,
не прилетить додому.
Прости нас, Боже!
Всіх прости...
Час сіє гіркотою.
Дозволь піднятись...
Розцвісти.
Зерном засіять ниву.
Вчимось любити й берегти.
Дай доленьку щасливу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757692
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.10.2017
Засвітилась ранками,
сіялась хлібами.
Розсипалась росами,
рясніла дощами.
Веселилась барвами,
листя золотила.
Ягідками сипала,
зорями світила.
Гнулась плодом-вітами
у садах низенько.
Зігрівала сонечком
нас усіх частенько.
Листя позолочене
вітри обтрусили.
Ті листки, танцюючи,
нам до рук летіли.
Незабаром зимонька
засріблить снігами.
Красунечко-осене,
радуй ще дощами!
Чарівнице-осене,
ми тобі всі вдячні.
Дні твої золочені
такі ясні-ясні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757690
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 29.10.2017
Голуб білий,
білий-білий...
в неба вишині.
Голуб білий,
ніби мрія,
що приходить в сни.
І йому назустріч
білий,
повен сил... летить.
І йому назустріч
білий,
і ясна блакить.
І тріпочуть в небі
синім
сильних два крила.
І до себе кличуть,
манять...
легких, ніжних два.
І вже квітне
білим цвітом
ясна неба синь.
Це Вона кружляє
в щасті,
з Нею... Він!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2017
Багато нас тут, оселедців в банці.
Кудись все тиснемось...
Все тиснемось...
Куди?
А він он плаває.
Ви подивіться. Ви погляньте!
А він он плаває - один!
Ой, скільки ж волі йому...
Скільки ж йому місця!
Ще й нарікає. Каже:"Мені тісно!"
Та ще й на поміч зве.
Чому?..
Бо він в акваріумі живе!
До моря б нам усім. До моря!
Де весело завжди. Де сміх!
Бо воля там.
Бо там щаслива доля.
І місця вистачить для всіх!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757631
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 28.10.2017
О, як же гарно Київ наш
ясними світиться вогнями...
Він гріє душу й тішить зір
своїми храмами й церквами.
Який же рідний нам усім,
уміємо його любити.
В його майбутнє вірим ми,
бо є усі ми його діти.
Величний, рідний Київ наш
свою щасливу має долю.
Зробив назавжди вибір свій,
бо виборов свою він волю.
Тепер під небом голубим
міцніє сила й воля наша.
Бо щастям повниться наш дім,
як радості святої чаша.
О, як же гарно Київ наш
ясними світиться вогнями...
Та, відзеркалившись в воді,
говорить з небом куполами.
Є правда в світі... знаєм ми.
Ця світла віра завжди з нами.
Освячує церковний дзвін
дорогу, обрану батьками.
Пишаюсь тим, що тут живу,
що син великого народу.
За велич цю й земну красу
вклоняюся я низько Богу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757357
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.10.2017
Я знаю! Вернуться лелеки
у гнізда близькі і далекі.
І щастям засвітяться хати,
і радості буде багато!
Бо нашу любов відчувають,
що дома чекають їх, знають.
Летять і летять... дні і ночі,
в польоті є пильними очі.
Кружлятимуть знов в небі синім,
змахнувши крилом своїм сильним.
Де житечко зріє у полі,
їм легко літати на волі.
Над річкою будуть навчати
малих лелечаток літати.
І будуть їх старанно вчити
і гай, і діброву любити.
Я знаю! Вернуться лелеки
у гнізда близькі і далекі.
І щастям засвітяться хати,
і радості буде багато!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756888
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.10.2017
Стрибав якось по вулиці маленький горобець,
Знайшов він у зелененькій травичці гребінець.
Розчісувати пір'ячко своє сіреньке став,
Веселу гарну пісеньку горобчик той співав:
-Ців-ців! Ців-ців! Ців-ців!Ців-ців!
Я буду рахувать... Одна пір'їнка,
дві пір'їнки, три, чотири, п'ять!
Сміється з неба сонечко, проміння ясне ллє,
А горобець розчісує все пір'ячко своє.
Пір'їнок у горобчика усіх не зрахувать...
То ж хай собі розчісує, ми будемо співать!
-Ців-ців! Ців-ців! Ців-ців!Ців-ців!
Ми будемо співать... Одна пір'їнка,
дві пір'їнки, три, чотири, п'ять!
Стрибав якось по вулиці маленький горобець,
Знайшов він у зелененькій травичці гребінець.
Розчісувати пір'ячко своє сіреньке став,
Веселу гарну пісеньку горобчик той співав.
Тепер нам дуже весело
разом всім рахувать... Одна пір'їнка,
дві пір'їнки, три, чотири, п'ять!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756542
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 22.10.2017
Під ногами листок... золотий.
Я не хочу на нього ступати.
А зі мною ти, мій дорогий.
Як же довго прийшлося чекати.
Той листок сам злетів нам до ніг.
Обійшли ми... та вітер повіяв.
Підхопив той листок і поніс.
Та любов нашу він не розвіяв.
Ти повернешся, щоб захищать.
Я чекатиму на Перемогу.
Знов під ноги злетів нам листок...
Освітить, видно, хоче дорогу.
Під ногами листок... золотий.
Скільки світла зумів він ввібрати.
Знай, тебе буду я, дорогий,
з нетерпінням додому чекати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756511
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.10.2017
Де калина рясна в полі і лелека в вишині,
Споришева світла стежка все біжить у літа дні.
А на цій ясній стежині є волошки голубі,
І ромашки ніжні, білі, загубилися в траві.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
Все біжить в далечину... Кличе. Зве.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
В нашім полі за селом, де жито золоте.
А біжить вона від хати, де мого дитинства дні.
Де щасливі мама й тато... і такі ще молоді!
Тут, де вишні у садочку й кучерявий клен шумить,
Починає біг свій стежка, від воріт у світ спішить.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
Все біжить в далечину... Кличе. Зве.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
В нашім полі за селом, де жито золоте.
Де калина рясна в полі і лелека в вишині,
Споришева світла стежка все біжить у літа дні.
А на цій ясній стежині є волошки голубі,
І ромашки ніжні, білі, загубилися в траві.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756410
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2017
Тихий вечір йде до хати. Лю-лі! Лю-лі!
Буде діток присипляти. Лю-лі! Лю-лі!
Тихий вечір йде до хати.
Буде діток присипляти. Лю-лі!
Вийшов місяць ясночолий. Лю-лі! Лю-лі!
Засвітились в небі зорі. Лю-лі! Лю-лі!
Вийшов місяць ясночолий.
Засвітились в небі зорі. Лю-лі!
Будуть зірочки ясніти. Лю-лі! Лю-лі!
Гарно спати будуть діти.Лю-лі!Лю-лі!
Будуть зірочки ясніти.
Гарно спати будуть діти. Лю-лі!
Тихий вечір йде до хати. Лю-лі! Лю-лі!
Буде діток колихати. Лю-лі! Лю-лі!
Вечір буде колихати.
Будуть зірочки співати. Лю-лі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756193
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 19.10.2017
Захотіло спати сонечко,
Перейшло воно через полечко.
Через річку йшло по місточку
Та й заснуло в нашому гайочку.
Лю-лі! Лю-лі! Сонечко. Лю-лі!
Зайченятка в лісі поснули.
У гніздечку сплять пташенятка.
Засинають хлопчики й дівчатка.
Вранці встане наше сонечко.
З ним проснеться ліс наш і полечко.
Буде нам ясненько світити,
Щоб росли щасливими всі діти.
А тепер спить сонечко. Лю-лі!
Зайченятка в лісі поснули.
У гніздечку сплять пташенятка.
Засинають хлопчики й дівчатка.
Захотіло спати сонечко,
Перейшло воно через полечко.
Через річку йшло по місточку
Та й заснуло в нашому гайочку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756188
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 19.10.2017
Не спав Бровко декілька днів. Все сторожив курник.
Він знав, все добре відчував, бо сторожити звик. Поблизу
ходить рудий Лис, хитрющий далебі. Як забереться у курник,
то що буде тоді?..
Не спав Бровко, бо сторожив. І оком не змигнув. А тут...
О,лихо! О, біда! На мить якусь заснув.
Хвилина то була, чи дві? Не знаю цього я. Курей з десяток
Лис поніс. Як жить? Бровко не зна...
Тепер з зарплати все беруть за вкрадених курей.
Бровко радіє... Повезло! Все ж легші від гусей.
А он Барбосові біда, хоч чесно любить жить. Вкрав Лис
великого Слона, як той заснув на мить.
Ця баєчка не є проста. Бо в тих, скажу, хто спить,
все заберуть. Все заберуть... Ще змусять й заплатить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755780
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 17.10.2017
Ворона прилетіла до ставка.
Усілася на гілці. Роздивлялась.
Побачила, як Щука доганяла Судака,
в душі із нього навіть посміялась.
- Ото є як... Та що ж ти за Судак?!
Від Щуки хижої тікаєш? А в нас,
в сусідньому ставку, є Судаки...
Ого які! Та що з тобою говорити?
Ти ж не знаєш... Живеш собі у заводі,
отут, і навіть Щуки хижої боїшся.
А наші Судаки... Ого які!
Як розкажу тобі, таке і не присниться!
У них будинки й дачі для душі,
та ще й зарплата чималенька.
Живуть шикарно, як і Карасі.
Ото кого навчили батько й ненька!
На тебе ж соромно дивитися. Повір!
Оце хоч насміюся... Та що сидіти тут?
Я краще полечу. Можливо, в Судаків
своїх чогось навчуся!
Чого навчилася Ворона в Судаків?
Їй Богу, я не знаю. Але хотілося б мені,
щоб гарно всі жили.
На те надію світлу маю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755662
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 16.10.2017
Захотіла якось Курка зерна поклювати.
Вийшла вона на подвір'я та й стала шукати.
А його тут є доволі... Зерна тут багато,
Бо дбайлива господиня живе у цій хаті.
От наїлась вона вволю... Спритно так клювала!
Потім стала, подивилась й голосно сказала:
- Он сусідським курам краще. Де хочуть, бувають.
Усе ходять, щось шукають, всюди зазирають.
Хоч у мене зерна вдоволь, є що поклювати,
Та й мені манеться дуже десь помандрувати!
А назавтра пішла курка і собі у мандри.
І що з того?..
Був у Лиса обід дуже гарний!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755654
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 16.10.2017
Плаче гірко земля... Скільки раз вже здригалась!
Ой, якби ж то могла, то б від болю сховалась.
Кровлять рани тяжкі... На шматки розтинають
онімілі серця, що любові не знають.
Плаче гірко земля... Вже не раз боронили.
Щоб щасливо жила, вже життям заплатили.
Споконвіку батьки просять Бога, щоб квітла.
Захищають й тепер, щоби доленька світла.
Знов боронять сини, бо уміють любити.
Ті, хто губить вогнем, а чиї ж то є діти?!.
Плаче гірко земля... Знов життя забирають
онімілі серця, що любові не мають.
Подарую я всім теплоти хоч краплину.
Тим, хто любить, як я... й береже Україну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755411
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 14.10.2017
Казав наш батько...
- Зареве, зареве Ревучий!
А він мовчить... А він мовчить!
Біжить ось поміж кручі.
До моря синього несе
він свої тихі води.
А він мовчить... А він мовчить
у спеку й дні негоди.
-Чому мовчиш? Чому мовчиш?!
Ревіти коли будеш?
Що ти Дніпро. Що сила ти!
Забув? Чи ще забудеш?..
Не хочеш думати про те,
що досить вже терпіти?
Отак і ми всі мовчимо...
Чи ж не твої ми діти?
Руйнуємо... Все продаєм...
Коли ж будемо дбати?!
Ми твої діти, Україно!
Чи може ти не мати?!.
Хто ж ми тоді насправді є?
Хто ти для нас, Вкраїно?
Коли в своїй державі ми
стоїмо на колінах?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754951
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.10.2017
Малий колючий їжачок ліг тихенько на бочок
й покотився, покотився... Аж в гайочку зупинився.
В тім гайочку є грибочки.
Три росте тут, де дубочки. Два знайшов біля бе-
різки, у якої гарні кіски.
Ще один біля калини. Один біля горобини.
Два зібрав біля ялинки на колючу свою спинку.
Для малесеньких сестричок взяв ще два біля смерічок.
Ледве-ледве дочалапав до своєї в лісі хати...
- Ти зібрав грибів багато! - похвалив синочка тато.
- Ой, які ж вони гарненькі! - похвалила сина й ненька.
Ті грибочки усі брали і на гілочки низали. А сестрички
не стерпіли, по шматочку відкусили. Зрозуміли всі тоді,
що грибочки ті смачні!
І сказали так брати: - Ми туди, куди і ти! Є й у нас
колючі спинки. Позбираєм, де ялинки... де берізки, де
калина, де розкішна горобина.
- Ми зберемо, де смерічки,- засміялися сестрички.
Пошукаєм, де дубочки, бо хороші в сім'ї й дочки!
Й покотилися клубочки... щоб знайти нові грибочки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754900
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 11.10.2017
-Ой, полечко-полечко... А хто ж тебе сіє?
Ой скажи нам, полечко, який вітер віє?
-Сіють мене козаки, славетного роду.
Вітри віють буйнії та й несуть негоду.
-Ой, полечко-полечко! А хто ж доглядає?
Чому, скажи, матінка сина виглядає?
-Доглядають нивоньку козацькії діти.
Виглядає матінка сина, щоб радіти!
-Ой пора вже, полечко, урожай збирати.
Вже повіяли вітри теплі навкруг хати.
-Ой збираймо, людоньки, є зерна чимало.
Щоб в достатку жити нам, щоб весело стало!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754720
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.10.2017
Не відпускай мене, прошу... коханий!
З тобою світло й сонячно мені.
Я поцілунками загою рани.
Без тебе полином гірчать і ясні дні.
Поїхав знов... бо друзі там. Бо треба.
Без тебе їм не обійтись ніяк.
Дозволь з тобою бути. Я благаю.
Для тебе зіркою засяю в небесах.
Щоночі можеш мною милуватись.
Поглянь, на тебе пильно я дивлюсь.
І квіткою розквітну десь у травах.
З тобою, знаєш сам... нічого не боюсь!
Кохаєш ти мене, кохаєш... Знаю.
Для тебе сонцем ясним я зійду.
Ранесенько у росах там засяю.
Теплом зігрію тебе й ніжно обійму.
У зорях я, у квітах я... у сонці.
З любові маєм ми міцну броню.
Ти - світ ясний, що у моїм віконці.
І я з тобою Україну бороню!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2017
Дуб дубку: - Пошелещу.
Рибка рибці: - Поплещу.
Пташка пташці: - Поспівай.
Жито полю: - Дозрівай!
Мишка мишці: - Попищу.
Жук жучисі: - Полечу.
Квітка квітці: - Розцвітай.
Вітерцеві: - Політай!
Річка річечці: - Біжу.
Зайченяточко: - Гризу.
Хмарка хмарці: - Поливай.
Клен берізці: - Підростай!
Ясне сонечко є тут.
Бджілки нам медок несуть.
Гарна пісенька дзвенить.
Ой, як хороше тут жить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754217
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.10.2017
Дуб, берізка і лисичка,
зайченятко і синичка.
Сироїжки і опеньки,
підберезовик гарненький.
Оленятко і травичка,
під калиною криничка.
Боровик ось за пеньочком
золотим прикривсь листочком.
Небо, сонечко, хмаринка,
у дуплі чиясь хатинка.
Де струмок малий і мостик,
чийсь сіренький видно хвостик.
Білченя, мов парашутик,
гнучка гілка - гарний прутик.
За ялинкою вовчисько,
підійшов він зовсім близько.
-Забирайся, вовченятко!
Бо лякаєш оленятко,
зайченятко і лисичку,
білченятко і синичку.
Де струмок малий і мостик,
заховався Сірий Хвостик.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754210
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.10.2017
Вже жовтень у природі хазяйнує,
усе він завжди робить залюбки.
Господар гарний... за усім пильнує,
хоч, правда, ходять про нього й плітки.
Вербиченьки говорять золотисті,
що вчора в горобини гостював.
Сьогодні вона в новому намисті,
то ж, певно, Жовтень їй подарував.
А позавчора був він у калини,
всі бачили, як довго там стояв.
Погляньте, як розчервонілись щічки...
напевно, її ніжно цілував.
З берізкою шептався аж до ночі,
усі листочки їй позолотив.
І задивлявся в сині-сині очі
він нашій річці... як бережком ходив.
А ще дивився довго на ромашку...
в ній крапля літа сяяла ясна.
Жоржинами частенько милувався,
що квітнуть біля нашого вікна.
Ой ви, вербиченьки гнучкі, сестрички!
Та ж Жовтень щедро й вас обдарував!
Як мимо йшов, і плаття дав, і стрічки,
лиш усміхнувсь... пішов, бо поспішав.
І засоромились своїх пліток вербички,
схилили нижче личенька до річки.
Навкруг така краса... Лиш задивлятись
і тішитись, радіти, милуватись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753923
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 05.10.2017
Поглянь у очі - в них веселий сміх
І чиста хвиля, що у берег б'ється.
У тих очах такий чарівний світ,
Що ласкою у серці озоветься.
Учителько моя! Добра і привітна.
Ти, зіронько ясна! Яка ж для нас всіх рідна.
Бо там, де ти, завжди сміються діти.
Навчаєш нас життю радіти.
Учителько моя! Світла і ласкава.
Із нами ти щодня, бо нам усім, як мама.
Хоч як птахи, у світ ми вилітаєм,
Та любим тебе й пам'ятаєм.
У тих очах весна цвіте в маю.
О, скільки в них і доброти, і ласки.
Я так люблю учительку свою!
Вона веде нас у життя із казки.
Учителько моя! Добра і привітна.
Ти, зіронько ясна! Яка ж для нас всіх рідна.
Бо там, де ти, завжди сміються діти.
Навчаєш нас життю радіти.
Учителько моя! Світла і ласкава.
Із нами ти щодня, бо нам усім, як мама.
Хоч як птахи, у світ ми вилітаєм,
Та любим тебе й пам'ятаєм.
Поглянь у очі - в них веселий сміх
І чиста хвиля, що у берег б'ється.
У тих очах такий чарівний світ,
Що ласкою у серці озоветься.
Учителько моя! Добра і привітна.
Ти, зіронько ясна! Яка ж для нас всіх рідна.
Бо там, де ти, завжди сміються діти.
Навчаєш нас життю радіти.
Учителько моя! Світла і ласкава.
Із нами ти щодня, бо нам усім, як мама.
Хоч як птахи, у світ ми вилітаєм,
Та любим тебе й пам'ятаєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753278
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 01.10.2017
Найдобріше, ніжне, щире, світле...
милосердне, любляче, привітне.
І відкритим вміє серце бути,
пам'ятати може... і забути.
Вірити, надіятись, любити...
весело сміятись і радіти.
Тихо плакать, голосно ридати,
і гіркі образи пробачати.
Я люблю, коли серця привітні,
як погожі небеса блакитні.
Де панують грози в душах грізні,
б'ються там завжди серця залізні.
І холодні, і жорстокі... Боже!
Вбережи... Людині це негоже.
Краще, коли радістю ясніє,
веселитись серденько уміє.
Лагідне, терпляче, працьовите,
теплотою у труді зігріте.
Дуже таке серденько красиве,
радісне, дбайливе та щасливе.
Скільки ж всього в нім?! Не зрахувати.
Вміє воно ласку дарувати,
і підтримає, і допоможе...
Так багато вміє воно й може!
Хто іще стільки всього зуміє?
Головне - любити серце вміє.
Любляче сердечко без оков,
в нім... Надія, Віра, і Любов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753000
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 30.09.2017
Схиляюсь, Боже, до землі
перед тобою за Вкраїну.
Бо рідна й дорога мені,
для нас у світі цім... єдина.
Тут мама й тато, рідний дім.
Тут соловейко і калина.
Схиляюсь, Боже, до землі
перед тобою за Вкраїну!
Схиляюсь, Боже, до землі
за сад в цвіту й стрункі тополі.
За легкий клекіт журавлів,
за стежку щастя в моїй долі.
Тут мама й тато, рідний дім.
Тут соловейко і калина.
Схиляюсь, Боже, до землі
перед тобою за Вкраїну!
Схиляюсь, Боже, до землі,
Як житнє хилиться колосся.
За мальви й мамині пісні,
за все, що збудеться... й збулося.
Тут мама й тато, рідний дім.
Тут соловейко і калина.
Схиляюсь, Боже, до землі
перед тобою за Вкраїну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752752
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 28.09.2017
Вітер віє... повіває... та й по полю.
Україна наша має гарну долю.
Вітер віє... повіває, де кленочки.
В України дуже гарні сини й дочки!
Розгулявсь, де осокори... там, де варти.
Ой ти, вітре-розбишако, це не жарти.
Глянь, стоять тут на сторожі... щоби жити.
Україні вольній, вітре, ще радіти!
Розгулявся вітер вільний в чистім полі.
Жити нашій Україні в щасті-долі.
Зріє жито, дозріває... Будем жати...
Повернуться всі синочки в рідні хати!
Вітер віє... повіває... та й по полю.
Україна наша має гарну долю.
Бо ж нікого не лякає... їй не треба.
Лиш молитва щира лине тут до неба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752599
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 27.09.2017
Свою любов шукаю я...
Хоч де знайти її? Не знаю.
Багато вже сходив доріг,
Та все ж надію в серці маю.
Я з нею хочу буть завжди,
як трави розсипають роси.
Як щедро верби золоті
в воді купають свої коси.
Як білим снігом заметіль
усі дороги засипає.
Коли на крилах лебедів
весна додому повертає.
О, скільки в світі є доріг...
А поміж них одна-єдина
Та, де зустрінеться мені,
Моя любов, моя дівчина.
Я з нею хочу буть завжди,
як трави розсипають роси.
Як щедро верби золоті
в воді купають свої коси.
Як білим снігом заметіль
усі дороги замітає.
Коли на крилах лебедів
весна додому повертає.
Свою любов шукаю я...
Мене ж чекає десь. Я знаю.
Можливо, то була вона,
Та, що зустрів сьогодні в гаю...
Я з нею хочу буть завжди,
як трави розсипають роси.
Як щедро верби золоті
в воді купають свої коси.
Як білим снігом заметіль
усі дороги замітає.
Коли на крилах лебедів
весна додому повертає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2017
Мимо мене йшла через полечко
Моя доленька, моя долечка.
Наливалося в полі житечко,
А вона сама, як та квіточка.
Ой поглянь, поглянь, моя долечко.
Це ж для нас цвіте навкруг полечко.
Обніму тебе, моя рідная.
Доле гарная! Доле світлая!
Подивилася навкруг долечка...
Гарно й справді тут квітне полечко.
Зупинилася. Усміхнулася.
Та й до мене ще пригорнулася.
Ой поглянь, поглянь, моя долечко.
Це ж для нас цвіте навкруг полечко.
Обніму тебе, моя рідная.
Доле гарная! Доле світлая!
Ой веселая моя долечка,
Цілуватися любить в полечку.
Аж до раночку серед житечка
Тут була зі мною моя квіточка!
Ой поглянь, поглянь, моя долечко.
Сходить вже для нас ясне сонечко.
Проведу тебе, моя рідная!
Доле гарная! Доле світлая!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2017
Які звабливі темні ночі...
Смарагдові у ночі очі.
І довгі-довгі чорні коси.
З нами була, де впали роси.
З нею до раночку гуляли,
де верби біля ставу спали.
Там зорі у воді купались...
ми чули, як вони шептались.
Росою нічка розсипалась.
Заслухались... Вона сміялась!
З молодим кленом жартувала.
Потім навколо всіх приспала.
Нас завела аж у покоси...
Там ми до ранку обнімались.
Світилась зорями у косах,
як в поцілунку ми зливались.
Потім додому проводжала,
аж до калини, що за ганком.
І заспівала солов'ями...
Зустрілася вона тут з ранком!
Краплину щастя залишила
вона в калиновім намисті.
Засяяла... Зрадів їй ранок!
Горять вогнями роси чисті.
Слідів разочки повилися
у гай, у поле і до річки.
Прикрили від людей їх, певно,
густими вітами смерічки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751840
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.09.2017
Посіяла пшениченьку, буду доглядати.
Я б до милого пішла - не пускає мати.
- Ой, матусю, ненечко, відпусти, серденько!
Постою я трішки з ним й повернусь швиденько.
Посіяла при дорозі бурячки в рядочку.
А мене чекає милий вже давно в гайочку.
- Ой, матусю, ненечко, відпусти, серденько!
Пожартую трішки з ним й повернусь швиденько.
Посіяла огірочки, нехай підростають.
Я б до милого пішла - знову не пускають.
Ой, матусю, ненечко, відпусти, серденько!
Я на нього подивлюсь й повернусь швиденько.
Ой зійшла вже пшениченька, побачила мати.
Та й до милого мене відпустила з хати.
Ой, матусю, ненечко, не хвилюйсь, серденько!
Як і ти, колись бувало, я прийду раненько.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751742
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2017
Говорить вітер, із небом синім, у хмарі вільній.
Як добре, що у світі є... ти, добрий, сильний.
Найкращий в світі! Найкращий в світі!
Найкращий в світі!
Даруєш ти мені найкращі квіти.
І нахиляє, той вітер вільний, до мене віти,
Як чує, що й для тебе я... найкраща в світі.
Найкращій в світі! Найкращій в світі!
Найкращій в світі!
Даруєш ти мені найкращі квіти.
Я вдячна долі, що завжди поруч, такий надійний.
Я вдячна, що зі мною ти... мій добрий, сильний.
Найкращий в світі! Найкращий в світі!
Найкращий в світі!
Даруєш ти мені найкращі квіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751663
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2017
Осінній вітер між гілок про щось шепоче.
Лист золотавий обірвати хоче?
-Ой, вітре... Зачекай! Не поспішай зривати.
Так світло й сонячно у нашій хаті!
Це ж ходить осінь рідним краєм... Величава,
дзвінкоголоса, ніжна, кучерява.
Чарівним пензликом навколо все фарбує.
Всім вишиванки золотом гаптує.
Натішся, вітре, й ти осінньою красою.
Умийся зранку чистою росою.
Всі павутиночки порозправляй сріблисті
й засни... притихни в золотому листі.
Коли проснешся... зірви яблука налиті,
пострушуй сливи й груші соковиті.
А як вербичкам золоті розчешеш коси-
розвійся в травах, де були покоси.
Літають бабиного літа павутинки...
Ховатися ще рано у хатинки.
Ще лисеня руде на сонці гріє спинку.
А вересень - дістав свою сопілку!
Його мелодії хоч ніжні, та журливі.
Птахів збирають в зграї гамірливі.
Скажи нехай летять... додай їм,вітре, сили.
Проси, щоб знов весною прилетіли.
Осінній вітер між гілок про щось шепоче.
Лист золотавий обірвати хоче.
Ой, вітре... Зачекай! Не поспішай зривати.
Так світло й сонячно у нашій хаті!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751505
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 21.09.2017
У зоопарку Шкаф стояв.
Багато місця він займав.
З'явився молодий Жираф -
та й поселився там, де Шкаф.
Лиш Слон Жирафа привітав,
добрі слова йому сказав.
Удав сердито засичав:
- Ну, де ти таку шию взяв-в-в?..
У кого ти такий удався?
І звідки ти такий узявся?
Та ще ж, погляну я, плямистий.
І довгоногий... й гонористий.
Куріпок всіх перелякав.
З-за тебе ніч Осел не спав.
І Носоріг не міг дрімати.
Чого було скрізь зазирати?
А я усім хочу сказати:
Жирафа думають прогнати.
Життя нікому тут не стало.
Бо тут усім усього... мало!
Жираф про це й духом не знав.
Нікуди він не зазирав.
Хто що тягнув? Куди ховав?
Йому до того нема діла.
Та не пройшла ж іще й неділя,
як поселився тут Жираф!
О! Який жах!
Тепер його хочуть прогнати...
То ж звинуватили Жирафа
у тім, що вищий він від Шкафа.
Тому все чує, усе бачить.
Як йому таке пробачить?!.
А Шкаф завжди отут стояв
й приховував все, хто що брав.
То ж Шкаф не стануть викидати.
Краще Жирафа їм прогнати.
Хоч Шкаф уже зовсім старий.
Жираф веселий, молодий!
Не хочуть тут нове прийняти,
бо треба ж буде щось міняти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751203
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 19.09.2017
-А в мене совість... є?- якось спитав Козел.
Запитувать таке не прийнято тепер.
То ж на такі слова ніхто і не чекав.
Та отакі слова,видно, ніхто й не знав!
Та отакі слова ніхто й не говорив.
Та отаке ніхто й запитувать не смів!
Що совісті нема - доводилося чуть.
А це ж таке спитать?! Ну просто... що-небудь!
А тут ще ж і Баран запитує себе:
-Цікаво, чи у мене ота совість є?
Не буду дивувать, мій друже, я тебе.
Він в відповідь почув своє звичайне "Бе-е!"
Чомусь оці слова прийшли до мене в сні.
Веселими тоді здалися і мені.
Тепер уроком є вони усім-всім нам:
Над совістю замислились навіть Козел й Баран!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750940
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 17.09.2017
-Життя моє, чому ти зажурилось?
А мене завжди просиш:-Не журись!
Життя моє, що тебе засмутило?
А мене вчиш постійно:-Усміхнись!
Сумні часи?.. Я знаю, ти ж говориш:
-Життя прожить, не поле перейти.
Є тут солодкого... і є гіркого,
та хочу, щоб мені раділа ти.
-Смієшся знов?!. Та бачу твої сльози!
Мене ж навчаєш вірити завжди,
що змінюється все у нас на краще.
То ж мені радиш:-Вір! Вперед іди!
Хвилюєшся, що нам даєш так мало?!.
Ти ж йдеш вперед... І ми з тобою йдем.
Слово твоє орієнтиром стало.
Багато є вже те, що ми живем!
Життя моє, ти знову усміхнулось?..
Всім до лиця усмішки осяйні.
Життя моє... Ти в кожного єдине.
Ти нам радієш всім, а ми - тобі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750929
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.09.2017
Загубила осінь у саду намисто.
А воно красиве, а воно іскристе!
Зібрав у разочок буси-намистини
вересень дбайливо... буде для калини.
Загубила осінь хустину квітчасту.
Дощі зарясніли... ідуть часто-часто.
Обриває вітер листя золотисте,
а воно красиве, а воно іскристе!
Розсипала осінь золоті зернята,
щоб родила нива коровай на свята.
Ще грибів сипнула в лісі, під дубочки,
малі їжачата їх збирають в бочки!
Козенятам ріжки трішки підкрутила.
Рибеняті в річці хвостик золотила.
Каченятам - крильця, щоб гарно літали.
Яблучка малятам, щоб всі підростали!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750513
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 14.09.2017
Чи часто чуємо ми душу?
А вона є! Вона співає.
Вона сміється, веселиться.
Буває гірко так ридає!
То добре, як душа спокійна,
і радість зігріває груди.
Вона ж тріпоче, як та пташка,
коли стоять тенета всюди!
Я якось в душу зазирнула,
там і солодке, і гірке.
А поміж нього є зернятко,
зовсім мале... та золоте!
Якщо плекати - підростає,
і соковиті дасть плоди.
Повір у себе, в своє щастя,
до нього впевнено іди!
А якщо грози, бурі сильні?
Не зупиняйся ні на мить!
Зернятко золоте - то ВІРА.
Її вогонь нехай горить.
Лиш його сяйво нам освітить
дорогу ту, якою йти.
Я вірю, що життя дано нам,
щоб своє щастя в нім знайти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750391
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.09.2017
Ой, до чого ж гарно тут... Погляньте!
Все для нас, щоб милуватися могли.
Край дороги зупинилися берізки,
мов дівчата... в коси стрічки заплели.
А ті стрічки золоті іскряться,
сонце ясне у них барвами цвіте.
Розсипає осінь щедро позолоту,
в дар залишило їй літо золоте.
А ось сосни... Гарні, величаві,
мов сусідки дві ранкової пори.
Розмовляють про щось тихо на галяві.
Видно раді, що зустрілися вони.
І калина тут рясна та пишна...
й кучерявий, густий, пишний має чуб,
тут кремезний, мужній, сильний,
всіма знаний...
Молодий, дуже веселий, гарний дуб.
Зрісся він коріням із землею.
І хоч є, де розгулятися вітрам...
Усім затишно у лісі біля нього.
Видно, прагнути до цього треба й нам!
Ой, до чого ж гарно тут... Погляньте!
Все для нас, щоб милуватися могли.
Край дороги зупинилися берізки,
мов дівчата... в коси стрічки заплели.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750266
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.09.2017
Зазирнуло літо у вікно. Щедро так проміння нам
сипнуло.
Ой, як заясніло! Зацвіло... І про мене літо не
забуло.
І покликало мене у гай. Зелено тут і квітнуть
дзвіночки.
В незабудок ніжно-голубих чомусь весело
сміються очки.
Ой, яке тут розмаїття барв! Бджоли та джмелі тут
хазяйнують.
Бо яскравих квіток пелюстки їх до себе манять...
і частують.
Зазируло літо у вікно. І мене покликало із хати.
Засміялось сонце:- Що ж? Пора з літечком тобі
помандрувати!
І ромашок принесло букет. На пелюстки ніжні
надивлюся.
Обривати їх?.. Навіщо ж так?.. Я у твої очі
подивлюся!
А в твоїх очах ... Невже весь світ?! Гори, ріки,
море, океани.
Я з тобою обійду весь світ! Знаю, літо помандрує
з нами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2017
Зазирнуло сонечко у вікно.
Йшло воно до хати через річку.
І світило весело ... Воно
дуже схоже на мою сестричку!
Зазирнуло сонечко у вікно.
Бо прокинулось сьогодні рано.
І зігріти всіх навкруг змогло.
Дуже схоже сонечко на маму!
Зазирнуло сонечко у вікно.
І, повірте, я не помилюся.
Світить ясне сонечко щодня.
Добре й ніжне, як моя бабуся!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749997
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 10.09.2017
Сонечко пригріло... Зігріло садочок.
І на гілочці з'явивсь зелений листочок.
Зелених листочків тут дуже багато.
Розцвітають квіточки... У яблуньки свято!
Квітне, квітне яблунька... Бджілочки літають.
Нектар солодесенький з квіточок збирають.
Прилетіли ластівки, на диво дивились.
Бачать... а на яблуньці яблучка з'явились!
Золотисте сонечко, усіх зігріває.
Рум'янить всі яблучка, соком наливає.
Так минуло й літечко, завітала осінь.
Позбирала яблучка, діток в гості просить.
Став листочок золотим... трішки засмутився.
Аж тут у садочку їжачок з'явився!
-Я тебе, листочку мій, заберу на спинку.
Віднесу до діточок у свою хатинку.
Станеш одіялечком ти для їжачати.
І його в зимові дні будеш зігрівати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749995
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 10.09.2017
Ой! Ай! Ух! Ох...
Ой який переполох!
Знайшли лева у тигриці.
Лиса - в клітці, там де птиці.
Заєць був там, де удав.
А жираф ще й не лягав!
Ой! Ай! Ух! Ох...
Ой який переполох!
Півень був там, де кролиха.
А козел там, де зайчиха.
Що за лихо... за біда?
Та чия ж у цім вина?
Не хвилюйтесь! Сторож спить...
Всіх горила сторожить.
В неї є усі ключі.
Сторож загубив вночі
біля клітки, де сиділа
та гарнесенька горила.
Ой! Ай! Ух! Ох... Це ще не переполох.
Буде периперулох,
як проснеться сторож.
Ох!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749966
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 09.09.2017
Це є мій час... В нім я живу.
Тут тепло так! Буває й зимно.
Це мій час... в нім я іду
Туди, вперед, де світло видно!
Тут все моє... радість ясна,
і гіркоти по самі вінця.
Моя мрія, мій політ,
із джерела дано напиться.
Яке ж це чисте джерело!
Воно повік не замерзає.
Тут разом добро, і зло,
і ласка.... й сонце ясне сяє.
О! Скільки тут усього є...
Веселка, небо синьооке,
золотисті колоски.
Це джерело таке глибоке!
В цім джерелі візьму слова,
які душі вміють торкнуться.
Це мій час... В нім я живу.
Люблю, коли навкруг сміються!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749872
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.09.2017
Летить у просторі Земля...
розправила, як пташка, крила.
Живе тут мрія і моя,
яскрава, ніжна і щаслива!
Шумлять тополі й ясени,
дзвенять між горами потоки.
Гойдає море кораблі,
а хтось лиш робить перші кроки.
Летить у просторі Земля...
в гніздечку пташка засинає.
Тут чути пісню солов'я,
і колискова тут лунає.
Тут зайчик й білочка живуть,
до школи ходять школярята.
Земля - це є наш спільний дім.
Це наша рідна, світла хата.
За неї Богу я молюсь...
і вірю, що здійсниться мрія.
Хай буде вся Земля в цвіту,
а наша доленька... щаслива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749831
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 08.09.2017
(Вільний переклад вірша Юлії Рябенко "Лучик")
Промінчик сонця золотий
поглянув вниз - і заховався.
Побачив хмарочку легку,
То ж, певно, він її злякався!
Бо ще ж малесенький зовсім...
Та ображать ніхто не сміє!
Як буде холодно тобі,
лиш попроси - він враз зігріє!
Та ще погратись любить він,
то ж як дитина, веселиться.
Побачить дзеркальце... Ой як
веселий сміх той буде литься!
Як втомиться - лягає спать.
Дощ йому пісеньки співає.
Прокинеться... знов повен сил.
Тепло і радість розсипає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749730
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 08.09.2017
Буває весело і сумно... Кожен знає.
Однаково лиш Сонце ясне сяє.
Холодний вітер гне струнку тополю.
А теплий радує... бо має волю.
Радіє Зло тоді, як сльози бачить.
Добро за все усім завжди пробачить.
Колюче слово ранить колючками.
Хай лагідне і ніжне буде з нами.
Буває весело і сумно... Кожен знає.
Однаково лиш Сонце ясне сяє.
Все ж більше до душі нам дні погожі.
То ж станьмо й ми усі на Сонце схожі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749621
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.09.2017
Раз подумав якось Лин:
- Я збудую новий дім і зроблю високий тин!
Працювати Лин почав. Все додому він стягав.
Збудував вже гарний дім, і зробив високий тин...
та й живе один у нім. Бо нікого отой Лин не пускає
за свій тин! І не дружить він ні з ким. Хоч радіють
всі щодня:
- Дім гарний в нашого Лина!
А от в Ляща маленька хата, та гостей у ній ба-
гато. Завжди весело. Є діти. Вміє Лящ усім радіти.
І підтримує усіх. То ж лунає в хаті сміх...
Гарна хата у Ляща. Бо найкращий дім - ДУША!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749600
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.09.2017
Спіймав Жабку Журавель. Є чим поживитись.
А та Жабка запитала: - Ти вмієш ділитись?
- Вмію, - каже Журавель, - поділюсь обідом.
Стрибай, Жабко, вперед. А я йтиму слідом!
- Добре, - згодилася та й почала стрибати.
Так вів її Журавель до своєї хати.
От зустрівся їм Ведмідь. Хитро позирає.
- Куди ведеш Журавля? - Жабку ту питає.
- На базар, Ведмедику, бо хочу продати.
Дуже добрий Журавель! Любить працювати!
Сподобався Журавель Ведмедю старому.
- Візьму, - каже,- нехай ходить отут біля дому.
Бо роботи у мене є дуже багато.
Злетів у небо Журавель... Бо ж любить
літати!
Як побачиш Журавля, що в небі кружляє,
знай, що Жабку мудру ту Журавель шукає.
Ще навчає він своїх, і доньку і сина, що у світі
Мудрість є. То найбільша сила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749565
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 06.09.2017
Є голос у вітра, є голос в верби.
Є голос у саду, є голос в води.
У кожного мова рідна, своя.
У мене є мова - моя!
А мова моя дзвінка, голосиста,
Мов райдуга в небі барвиста,
іскриста.
В ній сила і ніжність,
краса в ній і ласка.
На рідній мові звучить
пісня й казка.
У кожного в світі мова своя.
Як сонце ясне -
мова моя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749274
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 05.09.2017
Де гралось троє кошенят, стрибало двоє жабенят
й співала на калині пташка... із хати вибігла мурашка
й почула: "Мяу!.. Ква!.. Ців-ців!"
Мурашка та була маленька, вчора з'явилася у світ.
То ж подивилася навколо й сказала весело:"Привіт!"
А з гаю дзвін такий лунав!.. "Ців-ців!.. Ква-ква!.. і ...
Мяу-мяв!"
-Хто це сказав? Що це за звір? Напевно, він такий
страшний?! Бач, каже:"Мяу!.. Ква!.. Ців-ців!"?
У нього хвіст, як у кота? Літає він, як пташка? Та ще й
зелений, видно, він... Так думала мурашка.
Цікаво стало певно їй, бо ж сіла на листочку.
"Ців-ців!.. Ква-ква!.. і ... Мяу-мяв!" - лунало у гайочку.
Була зеленою трава, і жабки говорили "Ква!", і грались
кошенята. А де ж той звір такий страшний? Як його
впізнати?
Вмостилась зручно на гіллі та й стала придивлятись.
Куди подівся звір страшний, якого слід боятись?
Зелені жабки і трава... і пташечка співає. І кошенята
муркотять. Страшного тут немає!
Куди подівсь насправді він? А де ж він є? Хто знає?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749272
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 05.09.2017
Осінь в коси заплела стрічки золотисті.
Пензлик золотий взяла, малює по листі.
Все навкруг позолотить... працювати вміє.
Навіть золотим зерном нивоньку засіє!
Вже листочки золоті несуть хвилі сині.
Осінь щедро рум'янить щічки горобині.
Ще сипне вона й тепла... є його по вінця.
Підфарбує золотом чорнобривцям брівця.
Золотисті нагідки вплете у віночки.
Золоті пряде нитки... гаптувать сорочки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749230
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 04.09.2017
Є холодна й тепла днина.
Є на все в світі причина.
Рот великий в Бегемота.
В Дятла клопітка робота.
Увесь день Кріт землю риє.
А в Жирафи довга шия.
Є коротка й довга днина.
Пам'ятай, що ти - Людина!
Чи про інших вмієш дбати?
Чи як собі побільше взяти?
Так багато, щоб ... усе!
В душі літо, чи мете?
Якщо холод... Замітає.
Не чекай! Бо хто дрімає,
Тому сумно в світі жити.
Ти ж навчись життю радіти!
Головне - вперед іти.
Можна вбрід, чи... де мости.
Не важливо, скільки можеш.
Мало чи багато хочеш.
Піднімись, якщо впадеш.
Головне, що ти - ідеш!
Є холодна й тепла днина.
Є для радості причина!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749058
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 03.09.2017
Люблю тебе я, Україно!
Як можу, як вмію любити.
Прийшов час сумний, невеселий...
Тебе, рідна, нам боронити.
Бувають в житті і веселі,
бувають хвилини журливі.
Приймаєм гірке і солодке.
З тобою єдині. Щасливі.
І хоч вітри грізні... та марно
сльозами-дощами вмивають.
Любов - то найвища є сила.
Нізащо її не зламають!
Струнку гнуть тополю, високу,
і кленів малих не жаліли.
І жито стоптали у полі...
Вони ж молоді ще. Безсилі.
Та глянь, Україно! Є в тебе
Відважні сини-соколята.
Міцні і бадьорі, сміливі.
Любов в їх серцях - не здолати!
Люблю тебе я, Україно!
Як можу, як вмію любити.
Та вірю - прийде час веселий.
Ми будемо щастю радіти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748954
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 03.09.2017
А Слон сказав:"Не буде так!" І не було.
За тими, хто не так як він, відразу загуло.
Сховались в норах і сидять тихенько там собі.
Мовчать. Ховаються отак подалі від біди.
Бо Слон є Слон. Гляньте який! Хоч і на місці
топче... йому перечити не слід, бо багатьох
розтопче!
А Слон сказав:"А тепер так!.."
Хто біля нього - стихли, знов повилазили із нір
ті, що раніше зникли.
Тепер ховаються оті, що панували в горах. Слу-
жити будуть, догоджать... хто відсидівся в норах.
Отак минає день за днем. Роки ідуть. Столі-
ття. Коли ж то Правді панувать? Минуло б лихо-
ліття.
Та ж не один у світі Слон! Правдивих є ба-
гато. Чому ж тоді саме такий має панувати?!
Вини Слонів у цім нема. Це в нас сміття бага-
то. Тому й з'являються такі, щоб нами керувати.
Повимітаймо зайве все, з усіх своїх засіків.
Тоді і Правді панувать - найкращій в світі... з ліків!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748861
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.09.2017
Кличе вересень до школи:
- Дзень-дзелень!
-Дзень-дзелень!
Кличе вересень до школи
всіх дітей.
Кличе вересень до школи...
золотіє, глянь, кленок.
І калина запишалась.
-Дзень-дзелень!-
співа дзвінок.
Книги й зошити в портфелях,
фарби тут і олівці.
Залюбки знов будуть вчитись
наші діти.
Молодці!
І на морі побували, і у лісі
в літній день.
Відпочили. Загоріли.
Час до школи.
Дзень-дзелень!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748704
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 01.09.2017
Хазяйнує осінь скрізь, куди не глянеш,
вбрала пишно золотом сади.
Над ставком притихли верби кучеряві,
низько нахилились до води.
Опустили віти й золоті берізки
і калина, пишна та рясна.
Золотисте листя, кетяги червоні
знову відзеркалює вода.
Та вода, як небо, чиста та прозора,
хвилями хлюпоче, вдаль біжить.
- Ой, осене мила, наша чарівнице,
не забудь кущі позолотить.
Осінь не забула, ще щедріш сипнула
на дерева, трави та кущі.
Нехай золотіє, нехай золотиться,
бо ж обтрусять їх рясні дощі.
Знає про це осінь... Всеодно малює.
Золота прийшла її пора.
Після неї срібним, пензликом чарівним,
малювати буде знов ... зима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748659
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 01.09.2017
Все не так... Ой, все не так!
Загубився якось Хряк. Обшукали все село.
Куди ж він подівся? Ні у полі, ні в городі...
Таки загубився!
Загубився Хряк чималий... Куди йти?
Де шукати того Хряка? От біда! Може в ліс
пішов гуляти? Та хто ж зна?
А у лісі вовки сірі! Страшно так...
Та невже ж туди подався отой Хряк?!
Не сумуйте ви за Хряком. Не ловить гав!
До сусідньої він стайні почвалав. Там є Коні,
і Корови, і Коза. А в куточку ще гарнесенька
Вівця. Невеличка. Симпатичненька вона.
Здалось Хряку, що то зірочка ясна.
Наробив же той Хряк шуму... скажу вам.
Бо ж ніхто і не подумав шукать там.
Всі пригоду пам'ятали довго цю. Бо ж не
Хрюшку Хряк той вибрав, а Вівцю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748375
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 30.08.2017
Я чула... Розмовляли зорі:
- Поглянь, як затишно в лісочку!
Тут гриби, ягоди... Шипшина росте під дубом
в холодочку.
- Ніхто не знає, як з'явилась. Звідки взялася?
Чепурненька...
- А дуб від грому захищає. Шумить для неї
веселенько!
- Ще любить він, як розцвітає Шипшина та
рожевим цвітом. І тішить душу, гріє плодом,
коли зігріє сонце літом.
- Як добре й затишно Шипшині під кучерявим
отим дубом!
Це правда... Добре, коли поряд надійний,
сильний, з гарним чубом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2017
Ой купила Черепаха собі черевики.
Такі гарні. Червоненькі. Малі, невеликі.
В черевиках Черепаха вийшла погуляти,
аж тут Чаплю побачила. В тої змерзли
лапи.
Плаче Чапля:
- Ой, як змерзли мої бідні ніжки!
Увесь ранок я ходила боса біля річки.
Пожаліла Черепаха ту свою сусідку...
Тепер, скажу, бачить її біля річки рідко.
Черевики дала Чаплі Черепаха влітку.
Тепер Чапля ввись злітає, як бачить сусідку.
А вже й осінь. Дощик сіє... Мерзнуть
будуть ніжки.
Та на цей раз в Черепахи, яка ходить пішки.
На старенькі черевички вже пришила лати.
Думай, щоб не було гірко, кому позичати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748239
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 29.08.2017
Помітив Джміль бджолу... і задивився.
Вона літала біля вишні, де він вився.
Став придивлятися до неї Джміль.
Гарненька. Смугастий сарафан новенький,
красивий капелюшок й босоніжки.
Прозорі гарні крильця мала.
Побачив все це Джміль, лиш не помітив,
що Бджола та працювала.
Бджола ж не просто тут,як Джміль літала.
Вона нектар із квіток тих збирала.
Прикро Джмелю... не біля нього в'ється та
Бджола.
Джміль же помітний! Це вона мала... І має крила він
великі. До того ще ж купив учора нові черевики!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748218
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 29.08.2017
Біг по лісі Борсучок... Зачепився за сучок.
Розкричався на весь ліс! Чули крик той сто беріз.
Липи, клени і дуби. Налякалися гриби.
Аж під листя поховались. Тепер спробуй їх знайди!
А Борсук той хоч малий, та який же голосний!
Чули крик його в діброві лисенята і зайці.
В лузі... коні та корови, кози, вівці й баранці.
Заховалось вовченятко і маленький їжачок.
Ой зчинивсь перопелох! Винуватий не сучок.
Налякав це своїм криком всіх у лісі Борсучок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748101
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 28.08.2017
Моє щастя красиве, моє щастя грайливе.
Голубі в нього очі і біляве волосся.
Моє щастя - то небо ясне, синє - синє.
Моє щастя - у полі дозріле колосся.
Моє щастя у морі в хвилях тішиться, грає.
І у гаю зеленім солов'ями співає.
Під вікном розцвітає у матусиних квітах.
І в ранковій росі моє щастя на вітах.
Моє щастя у хмарі, що дощем щедро сіє.
Моє щастя, то сонце, що так сонячно гріє.
Глянь лелека високо в синім небі літає.
Знай, то щастя моє у вільнім танку кружляє.
Щастя кожен шукає... ти своє щастя маєш.
І плекаєш його, про своє щастя дбаєш.
А воно таке різне, таке різне... і все ж...
Є у всіх у нас спільне - те, що щастя без меж.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747933
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.08.2017
А дощ ішов... Все капав... Капав...
То він зі мною, видно, плакав.
І краплі ті по парасолі,
і теплота в моїй долоні.
В моїй долоні, в моїм серці.
Вода холодна у відерці.
З криниці сам дістав... Напився.
В низькім поклоні ти схилився.
Бо тут батьки, тут рідна хата,
і сад в цвіту... Їх захищати
таким, як ти, відважним, сильним.
Щоб в ріднім краї бути вільним!
Коли ж настане та година
тієї воленьки... щаслива?
Прошу у Бога, щоб дав сили,
щоб рідну землю захистили.
Щоб поверулися до хати,
де сад в цвіту, де батько й мати.
Де теплота у моїм серці,
вода джерельна у відерці.
Щоб ти радів, а не журився,
з криниці сам дістав... Напився.
В низькім поклоні я схилюся,
за тебе й край наш помолюся...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747788
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 25.08.2017