| Сторінки (16/1552): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Мелодії серця бувають
солодкими й терпко-гіркими.
Подбай, щоб мелодій тих барви,
як день, усі стали ясними.
Ти знаєш… як серце співає,
то пісня його - легкокрила,
не має ніяких кордонів...
дзвінка і весела, й щаслива.
Буває, мелодія плаче...
така - ніби річка зміліла.
Лиш котяться гіркії сльози,
сухі береги – її крила.
Щасливому серцю всміхнеться
весь світ наш, як в пору цвітіння.
Де паростки ніжні розквітнуть
з ростків золотого насіння.
Згорьоване серденько знає
лиш біль, а не радості перли.
Та вміє воно подолати
біду ту, пройшовши крізь терни.
Дай, Боже, щоб в кожнім серденьку
мелодії ніжні бриніли.
Розквітне земля наша. Знаєм.
Лиш воїнам нашим дай сили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2022
Залишивсь ведмедик дома… Ведмедиця-мама обняла
свого синочка й тихенько сказала: «Побіжу я по малину,
ще знайду медочку. Як повернусь – принесемо водички з
гайочку. Книжку почитай цікаву та стережи хатку. Що ти
у нас працьовитий, похвалюся татку, як повернеться з ро-
боти вечором додому. Двері, синку, закривай, не відкривай
нікому.»
Пішла мама. Ведмежатко квіти всі полило. Стукав вовчик,
та воно двері не відкрило. Коли вірші почитало, міркувати
стало, що хорошого зробити воно встигло мало.
Взяв відерце наш ведмедик й пішов по водичку. По кла-
дочці перейшов гарну стрімку річку. Тут із мамою вони вже
не раз ходили. Зачерпнув води в відерце – нести нема сили.
Сидить й плаче ведмежатко… аж біжить мурашка. Залюбки
б допомогла, та й для неї важко. Ось прибігло лисенятко.
Не змогло підняти.
Тут вгледіло ведмежатко зайчиків вухатих. Ті сиділи за ку-
щем, тріпотіли вушка. Як візьмуться – то відерце стане, як
подушка.
Дружно всі водичку несли, ще й пісню співали. Їх почув
ще їжачок, і його прийняли. І дві білочки прибігли у шубках
руденьких. Ще до гурту свого взяли борсучат маленьких.
Всім так весело було… та радість пропала, як побачили вони,
як плакала мама. Думала – пограбували, ведмежа пропало…
Що робити? Де шукати? Ще вона не знала.
Зрозуміли всі звірята: час на все буває. Старших слухатися
треба – тепер кожен знає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2022
Розмовляли верби з хвилями дзвінкими,
до ріки схилились, ніби воду пили.
Плив по річці човен, хвиленька гойдала,
молода дівчина у човні співала.
Мерехтіли зорі, місяць прислухався,
бо ж тій дівчиноньці козак присягався.
А кущ калиновий від вітру хилився…
забарився милий, чи десь заблудився?
Ой літала пісня, де калина гнулась,
парубка не стріла - назад повернулась.
То ж просить дівчина пісню політати
там, де квітнуть маки… і гримлять гармати.
Гарні у калини червоненькі ґронця,
зігріває ніжно їх проміння сонця.
Пісня хоч журлива, та теплом зігріє,
милого чекати дівчина уміє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2022
Наснились Ангели мені… сиділи край доріжки.
Видно, що здалека прийшли, то ж натомились ніжки.
Хто мимо йшов, той зупинявсь. Слова лились привітні.
Якими ж гарними були ті Ангелочки світлі!
Світились милі лиця їх ясніш самого сонця.
Торбинки повні в них були, не видно було донця.
Підходили до Ангелів. (Гарні ж, як на картинках!)
Щось кожен вибирав собі з того, що у торбинках.
Дісталося, скажу, й мені. А що? Я не спитала.
Чомусь схотілося співать… а ще я малювала.
Підняла прутик із землі, аж сонце здивувалось.
То сонце й стала малювать. А що ж мені зосталось?
Сміється сонце і тепер, як сяду малювати.
Ще веселіш проміння ллє, коли почну співати.
Бувають же думки дрібні, а є думки-гіганти.
Можливо, й справді роздають так Ангели таланти.
Щиро вітаю всіх колег з Днем знань!
Хай веселим, легким та цікавим буде навчальний рік.
Миру, щастя,успіхів! Розвивайте свої та дитячі здібності,
таланти.
А вони є у кожного!
Люблю вас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2022
Ти до Сонця руки простягни,
бо йому Любов потрібна наша.
Зігріває Сонце нас щодня,
хоч і в нього гіркоти є чаша.
Ти до Сонця руки простягни,
усміхнися весело й привітно.
Ти відчуєш стільки теплоти…
і на серці стане світло-світло.
Промінці торкнуться рук твоїх,
і тепло своє їм подарують.
І долоні стануть зігрівать,
бо вони Любов твою відчують.
Сонце, місяць, зорі, небеса,
річка, поле, зелен-ліс, діброва…
Все єдине в цьому світі. Так.
Тут для всіх Любов – єдина мова.
Знай, що Сонцю, як і нам, болить,
гіркоти у нього з дна по вінця.
Бо не розуміє Сонце, як
обпалить посміли бджілці крильця?
А чому так гірко квилить птах,
й рибкам мало місця в синім морі,
стогне хтось у золотих житах...
мерехтять тривожно в небі зорі?
Ти до Сонця руки простягни…
теплота – Любові є основа.
Сонце ясне зрозумієш ти,
бо Любов – найкраща в світі мова.
А якщо навчишся ти любить -
станеш цінувать, оберігати.
Як же добре буде в світі жить…
щастя це всі маємо пізнати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2022
Всі пишаймось, що ми українці,
що живемо у вільній державі.
Тут сини наші – Воїни Світла,
Правду й Волю завжди захищали.
Україно, зіронько наша!
Чує світ вже твоє слово світле.
Ще наповниться радості чаша,
й кожен день ясний щастям розквітне.
Сильна й мужня ти, наша державо!
Сонце в прапорі, просинь блакитна.
Найдорожча для нас. Наймиліша.
Наша Віра й Любов в тобі, рідна.
Дух козацький повік не зламати,
і наш велет-Дніпро ще зрадіє.
На алеях розквітнуть каштани
й мирним стане твоє небо синє.
Всі пишаймось, що ми українці,
що живемо у вільній державі.
Тут сини наші – Воїни Світла,
Правду й Волю завжди захищали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2022
Плаче зранений лелека… ой гірка ж сльоза.
Він без ле́лечки лишився і нема гнізда.
Квилить й мати, мов та чайка – у біді дитя,
Бо війна не має гадки про ціну життя.
А в обвуглених будинках чорна пустота.
Хазяйнує тут блудниця хижа неспроста?
Де нога її ступала, там сліди від мін.
Золоті жита горіли, гречка і ячмінь.
Обнімав козак дівчину, боронить йшов край.
Бо земля наша палає… був же тихий рай.
І тепер змінить багато треба у житті.
МИР тоді у наших душах зможе зацвісти.
Ось ВІН йде щасливий, мужній (бачила не раз
я в думках своїх сміливих)… панувати ж час.
Жито хилить золотавий колосок до ніг,
Лине пісня в вись безмежну, скрізь лунає сміх.
А лелек веселий клекіт чути аж з-під хмар,
І волошок сині очки дивляться із трав.
А у лузі коні, вівці… раді пастушки,
Награють мелодії чарі́́́вні у ріжки́.
Біля хати вся родина… діточки малі.
Принесли їм ластів’ята звістку на крилі.
Де криниця – дві сусідки, прилетів ще й джміль.
Роздзижчався так завзято, бо радіє й він.
Бачу я, як обнімає дівчину козак.
Ще не є… та вірмо всі, що буде тільки так.
Зігріває сонце ранки, росяні, ясні.
Закрокує, українці, МИР по всій Землі!
Плаче зранений лелека... Доленько Свята!
Подаруй щасливі, мирні, добрі нам літа́.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2022
Створив Господь квітучий рай й сказав:"Даю вам, діти!
Живіть у радості щодня, навчіться все любити.
Прошу вас: Землю бережіть, цю крихітку маленьку.
А я дивитимусь на вас й радітиме серденько.
Для вас зелені тут ліси, для вас моря і ріки.
Безмежні вам даю поля, тут всім є, що робити.
Сипну у жменьки ще зернят, у мене їх багато.
То ж сійте щедро з року в рік, на будні і на свято.
Сади цвістимуть щовесни, і буде цвіт той ніжним.
І літечко прийде до вас з теплом, в вінку розкішнім.
І осінь золотиста всіх порадує плодами.
А от зима прийде завжди з морозом і снігами.
Я срібний місяць засвічу і зорі в небі ясні.
Нехай освітять долі шлях і ваші дні прекрасні.
Дзвінка тут пісня в солов’їв… і ваша залунає.
Там, де почую, буду знать: всяк Бога прославляє.
А сонце збудить вас щодня, по світу помандрує.
І ніжний, ясний промінець усім вам подарує.
Той промінь - ваш є оберіг, що вміє зігрівати.
Дає він право теплоту всім в світі дарувати.
То ж кожен в серці бережіть промінчик свій ласкавий.
Тепло сердечне дарувать всім можна, щоб ви знали.
Та будьте пильними, бо ж зло лихе по світу бродить.
Забрати хоче теплоту і лишенька накоїть."
Ото ж міркуймо всі тепер... Невже нас зло приспало
і теплий сонця промінець із серденька забрало?
Таки приспало. Бачим всі. Ой ли́ха ж є багато…
Та ті, хто світло це зберіг, зло зможе подолати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2022
Мої слова сильніші зброї. Хай летять.
У них є віра і надія. Не стоптать.
Мої слова зціляють душу. Їм радій.
В словах моїх любов і ніжність. Щастя - ціль.
Мої слова, де бій пекельний, тебе знайдуть.
Обнімуть ніжно, ти мій рідний. Збережуть.
Мої слова значно тепліші від вогню.
Відчуй тепло те, що дарую... Я ЛЮБЛЮ!
Мої слова загоять рани. Біль зітруть.
Мої слова розсіють смуток. Радість - суть.
Стаєш із ними ти сильнішим. Захищай.
Тут на Землі, святій і грішній, наш є рай.
Мої слова, де бій пекельний, тебе знайдуть.
Обнімуть ніжно, ти мій рідний. Збережуть.
Мої слова значно тепліші від вогню.
Відчуй тепло те, що дарую... Я ЛЮБЛЮ!
Мої слова сильніші зброї. Хай летять.
У них є віра і надія. Не стоптать.
Їх, знаю, часто повторяєш. Неспроста.
Хай бережуть. У них молитва є свята.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2022
Знову прилетіли ле́лечки додому,
нам на крилоньках принесли крапельку солону.
Не злякали бурі, ні вітри холодні,
поспішали, видно, знали - гірко нам сьогодні.
Ле́лечки, лелеки! Нам в житті все вдасться.
Бо принесли ви у дім наш краплиночку щастя.
Полинули в небо, щоб розвеселити,
щоб могли і гай, і поле й кожен з нас радіти.
Прикрити всіх крила хотіли, біленькі,
і стареньких, й молодих і діточок маленьких.
Ле́лечки, лелеки! Нам в житті все вдасться.
Бо принесли ви у дім наш краплиночку щастя.
А в лелек краплина - із моря перлина,
ну а наша крапля гірка, то землі сльозина.
Вже зігріло сонце ту морську краплину,
висушить вже незабаром і гірку сльозину.
Ле́лечки, лелеки! Нам в житті все вдасться.
Бо принесли ви у дім наш краплиночку щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2022
Там, де річка невеличка, я шукала броду.
Та зайти одна боялась у холодну воду.
Чоловік ішов старенький, він чийсь тато, певно.
Посиджу ще почекаю, хоч би недаремно.
А вода біжить прозора... хлопця бачила тут вчора.
Хоче серденько кохати, то ж прийдеться почекати.
Там, де річка невеличка, я шукала броду.
Та зайти одна боялась у холодну воду.
Чоловік ішов кремезний, мабуть, що жонатий.
Посиджу ще, почекаю, хлопців є багато.
А вода біжить прозора... хлопця бачила тут вчора.
Хоче серденько кохати, то ж прийдеться почекати.
Там, де річка невеличка, я шукала броду.
Та зайти одна боялась у холодну воду.
Молодий прийшов ось хлопець... я така щаслива.
Переніс він через воду, й ніжки не змочила.
А вода біжить прозора... дочекалась я, як вчора.
Хоче серденько кохати, хлопця ніжно обнімати.
Там, де річка невеличка тихо протікає,
переносить через воду той лиш, хто кохає.
А його треба в гайочку цілувати ніжно,
щоб назад зміг перенести і кохати вірно.
А вода біжить прозора... а сьогодні, як і вчора.
Хоче серденько кохати, то ж прийдеться й цілувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2022
Малі зернята в землю висівали...
грайливий вітер тут весь час літав.
Земля зернятка ніжно колихала,
а вітер їм свої пісні співав.
Співав про поле, гай, ліси діброви,
про сонячні веселі літні дні,
про ранки світлі, росяні, казкові.
Солодкими були в зерняток сни.
Та ось маленькі зернята проснулись,
відчувши ніжність й море теплоти.
То сонячне проміння їх торкнулось,
прошепотіло кожному:"Рости!"
І проросло зерня, маленьке диво,
сміливо так вже дивиться на світ.
Хто мимо пройде, скаже:"Як красиво!"
Так квітне поле наше з року в рік.
Тріпоче вітер, грає пелюстками,
бджола тут дзвінко й весело бринить.
Мов неба синь розсіялася в полі -
з'явивсь на тонких ніжках рясний цвіт.
І вже все поле квітне волошково,
не надивитись... мов казковий сон.
Сміється небо світлим сонцем, ясним...
розцвів у нашім полі синій льон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2022
Чомусь сердитим був хазяїн… прогнав Бровка з свого двора.
Поплентавсь пес той світ за очі, видно, прийшла така пора.
Не розумів Бровко, чим шану і таку дяку заробив? Служив ха-
зяїну він справно, усе робив, що той хотів.
Гірко було. Сльоза скотилась… Чим же Бровко той завинив?
І згадувати було прикро, як камінь вслід йому летів.
Летів на пса. Такий великий! А чому кинули? Не знав. А якби він
поранив лапу? Тоді б Бровко, певно, пропав.
А був Бровко наш працьовитим. Госпо́ду справно доглядав.
Крім того, знали всі, був мудрим. Всяк його слово цінував.
То ж зрозумів він, що щасливий, бо ж камінь той не долетів.
Бровко навіть не озирнувся, побіг вперед, куди хотів.
Правда, Бровко наш встиг помітить, що біля хати у кущах
сховалась кішечка Варварка. Бровка та не любила… страх.
Та і її, скажу по-правді, Бровко не дуже шанував.
Не раз питав: «Чому без діла? Невже нема хороших справ?»
Побіг Бровко… Щаслива доля йому хай стрінеться в путі.
Кажуть, усе те є на краще, що відбувається в житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2022
Співала пташка на калині...
хто чув - змовкав і прислухався.
Дзвінкі лунали переливи,
мов розсипались краплі щастя.
Летіла пісня в світ широкий,
та в серці слід свій залишала.
Співала пташка на калині...
вона всім радість дарувала.
Вплела веселка звуки ніжні
в яскраві барви перевесла.
Сріблиста хвиля підхопила
і спів веселий в світ понесла.
Співала пташка на калині...
і пісня та торкалась серця.
Вона мелодії ввібрала
тих крапель чистих, що з джерельця.
У ній є промені ласкаві,
і зваба липового цвіту.
Ще щось невидиме, казкове...
те, що дарує світ наш літу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954038
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2022
Стежина біжить споришева...
як довго я тут не ходила.
Ген річка шумить синьоока,
легка у ній плещеться хвиля.
Стежино моя споришева!
Мій ніжний ромашковий цвіте.
Сліди тут дитинства ясні
і юності, світлої, літо.
Пробігла вона бережечком...
й між трав вже у поле повилась.
В житах, де калина червона,
в затінку на хвильку спинилась.
Тут вітра, невтомного, крила
золочену хвилю гойдають.
Пливуть в небі синім хмарини...
стежину мою доганяють.
Стежина біжить споришева...
любові моєї це стежка.
Із жайвора пісні дзвінкої
плелася тут щастя мережка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953730
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2022
Зібрала я духмяні трави в свій вінок,
взяла його сріблиста хвиля у танок.
І понесла вінок красивий по ріці...
мені залишила пелюстки у руці.
Пливи, віночку! Легко-легко,
прозора хвилечко, гойдай.
Як доторкнешся рук милого,
тепло та ніжність передай.
І задивились зорі з неба... Течія
несе вінок та все питає:"Ти чия?
Віночок хто твій упізнає? Хто візьме?
Відкриє серце для кохання хто своє?"
І підганяє тиху хвилю вітерець:
"Мерщій пливи! Пливи, віночку, навпростець.
Де в очереті каченята, оминай.
Там, де місточок, свою долю відшукай."
Зібрала я духмяні трави в свій вінок,
взяла його сріблиста хвиля у танок.
І понесла вінок красивий по ріці...
відчула я тепло і ніжність у руці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2022
Сміявся з Мавпи Бегемот:"Ви подивіться на цей рот.
Не Мавпа, а справжня Яга. Одна лиш спина... й то дуга.
А лапи?.. Гляньте на ці лапи! Не дати, кажуть, і не взяти.
А хвіст? Це просто сміхота. Була б вже краще без хвоста.
Чи є живіт? Його ж нема. До того ж Мавпа замала.
А як стрибає? Мерехтить! І добра, мабуть, коли спить.
Почув розмову цю Удав... і зник в траві.Бо що б сказав
про нього добрий Бегемот? В Удава є один лиш рот.
Почув слова ці Крокодил, гулять сюди більш не ходив.
"Не Крокодил це, а трава," - вже якось чув, то ж недарма.
Скажу, що й люди такі є, що бачать всіх - лиш не себе.
Звичайно є й ті, що мовчать. В кущах сиділи... і сидять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952297
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2022
Знов хилить колос жито до землі,
в нім дозрівають зерна золотисті.
А скільки сліз... ще більше, ніж краплин
із хмар плакучих на зеленім листі.
Та сльози це не краплі дощові,
земля вже спрагла, дуже хоче пити.
Додайте, хмари, силоньки землі,
щоб щедрий урожай змогла зростити.
Хліб сіємо, щоби життя цвіло,
щоб з радістю схід сонця зустрічати.
Дитячим сміхом повнився щоб дім,
і короваєм пахло в кожній хаті.
Тут в ластівки під стріхою гніздо,
і лелечата синь небес пізнали.
Нехай наллється зерня в колоску,
з надією на краще висівали.
Полийте землю, хмари дощові,
радіє світ весь крапель голосочку.
А ми зберемо житечко своє...
дзвенить життя у кожнім колосочку.
А ще дозріють груші у саду,
наллються соком яблука рум'яні.
Ми коровай спечемо із зернят,
які любов й жагу життя ввібрали.
Знов хилить колос жито до землі,
в нім дозрівають зерна золотисті.
Так! Це не сльози. Краплі дощові
виспівують в житах... й зеленім листі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2022
Бігли коні по діброві, на них хлопці чорноброві.
А ті хлопці, як дубочки, на них вишиті сорочки.
А ті хлопці, як дубочки, на них вишиті сорочки.
На них вишиті сорочки... їдуть, де красиві дочки.
А ті хлопці поспішають, своїх коней підганяють.
Своїх коней підганяють, бо дівчата вже чекають:
"Їдьте, коні, та й швиденько, зачекалося серденько.
Швидше б милу обійняти та й до раночку стояти.
Як засяють зорі ясні, дівчиноньки вийдуть красні
у запасках та в віночку... попасетесь у гайочку."
Бігли коні по діброві, на них хлопці чорноброві.
А ті хлопці, як дубочки, на них вишиті сорочки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2022
Йду нашим садом... простягають віти
мені назустріч яблуньки та вишні.
Колись, як я, були вони маленькі,
тепер високі і такі розкішні.
Зміцніли груші, сливи, абрикоси...
їх, як мене, тепер вже не впізнати.
Та у цвіту стежинонька вузенька
такою ж залишилась. Зве до хати.
Була одна ще потаємна стежка,
якою я тихенько пробиралась
до яблуньки. Була ж вона казкова!
Там між гіллям, мов в казці залишалась.
Здавалося, мене не помічали,
там між плодами й листям я ховалась.
Даремно звали... де там відшукати?
Я бачила, як яблунька всміхалась.
Там мріялось... і весело стрибали,
по зелен-листу зайчики казкові.
А світ навколо був такий барвистий,
всі дні його яскраво-загадкові.
Тепер... Та що тут говорити...
у наших діток зовсім інший сховок.
Забрав від них чарівну ніжну казку,
барвистість світу темний, хижий морок.
Та вміють нас відважно захищати,
все зроблять, щоб зросли у мрії крила,
у когось брат, в когось сестра чи тато.
Крилаті мрії - це життя вітрила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951916
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2022
- Знаєш, мишко, - сказав Тишко, - давай будем гратись.
Уяви, що йдем до школи, то ж давай збиратись.
- Добре, Тишку, - каже мишкаю - Вчитись хочу. Віриш? По-
біжу, зберу портфелик, а ти перевіриш.
І побігла мишка в нірку. Нема коли й сісти. Почала скла-
дать в портфелик все, що можна згризти. Тут є зерняток ба -
гато з жита та пшениці, із вівса, із гречки й проса. Взяла дві
паляниці.
Сіла мишка обідати. Їла смачний борщик. Раптом хмарку по -
мітила. Що як буде дощик?
Парасольку ще поклала. Вже портфелик вповні. Та чомусь та-
кий великий, хоч вези у човні!
Ледве-ледве притягла портфель на подвір'я. Ой сміялись
рябі кури, аж летіло пір'я.
Подививсь Рябко сердито:
- Так не робіть ніколи. Наша мишка ще маленька, лиш буде
йти до школи. То ж давайте їй розкажем, що з собою брати, а
вона запам'ятає й буде добре знати.
Вчили всі, хто був в дворі, що в портфелик класти. А індик
все жартував:
- Не забудь ще ласти!
Коли вийшов на подвір'я наш руденький Тишко, то побачив у
портфелі зошити та книжки, ручки й олівці в пеналі, і альбом
новенький. Похвалив він малу мишку й був дуже раденький.
Всі раділи на подвір'ї дружно, як ніколи, що маленька миш-
ка Гоже буде йти до школи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2022
Побачила бджілочка вперше наш гай... а у нім море цвіту.
Барвистий цей цвіт розсипати за щастя квітучому літу.
Раділи всі бджілочки квітам, нектар солоденький збирали.
Над ними у тихому танку метелики ніжні кружляли.
І джмелик літав тут великий, він гучно гудів:"Як красиво!"
І бджілочка враз зрозуміла, що світ - то казкове є диво.
В краплиночці їй залишили солодкий нектар ранні роси.
А сонячні промені ясні ходити тут всі люблять босі.
О, скільки вже цвіту рясного... і кожен у гаю - перлина.
Не знає ще бджілочка наша, що світ весь - маленька краплина.
Побачила бджілочка вперше наш гай... а у нім море цвіту.
Барвистий цей цвіт розсипати за щастя квітучому літу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2022
Заіскрилась роса... Засвітилась.
Напилася земля й чисто вмилась.
У смарагдових травах - барвисті,
і на квітах ясні роси, чисті.
На ялиновій гілочці кожній,
і у дуба на кожнім листочку,
на ожинових ягідках роси,
у волоссі беріз й на грибочку.
Заіскрилась роса... Засвітилась.
Хто розсипав її так багато?!.
Грає барвами світ наш казковий,
радість дня нам дає відчувати.
Вже маленькі прозорі краплинки
грибникам ноги геть оросили.
Спий веселу цю краплю іскристу...
хоч мала, та додасть тобі сили.
А невипиті роси казкові
промінь сонця збере кольоровий.
Покладе в жменьку сонечко ранку,
щоб він знов розсипав на світанку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2022
Впали роси на покоси... вітер знов літає,
де гуляли ми вдвох з милим, а тепер - одна я.
Ой ти, вітре, тихий вітре, досить тут літати.
Пішов милий, ясноокий, край свій захищати.
Краще, вітре легкокрилий, політай де милий
і додай, прошу тебе я, ти милому сили.
Розкажи йому ти, вітре, не ллю сліз - співаю,
з Перемогою додому милого чекаю.
Впали роси на покоси, сонце в барвах грає.
Піду лугом, попід гаєм, тут все розцвітає.
Ой ви, роси, ранні роси, вас зберу в долоні
та й умию біле личко зраночку сьогодні.
Усміхнеться калинонька в ягідках, рясненька.
Лети, вітре до милого, до його серденька.
Розкажи йому, що зріють ягідки червоні,
що любитиму ще більше, ніж люблю сьогодні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2022
Гойдає хвиля легкий човен,
а в човні дівчина співає
про тиху зоряную нічку...
в козака серце завмирає.
Вже вийшов місяць, усміхнувся,
на тих, що в човні, задивився.
Ой, як зраділи в небі зорі,
як ясним сріблом він пролився.
І кароока чула нічка
про що та дівчина співала,
тому й просила синю хвилю,
щоб та легесенько гойдала.
Вже стихли верби біля річки,
а пісня та дівоча лилась,
до козаченька дівчинонька
так ніжно-ніжно прихилилась.
Від ніжності тієї нічка
світлішою ще більше стала,
як для козака дівчинонька,
вона для ранку заспівала.
Затьохкав дзвінко соловейко,
там де калини рясні віти,
замерехтіли в небі зорі,
а роси цілували квіти.
Гойдала хвиля легкий човен,
у нім закохані мовчали...
Зустрілась нічка з ясним ранком,
о скільки радості пізнали.
Зустрілась нічка з ясним ранком,
Бог дарував і їм ці миті.
Той, хто кохає, є щасливим,
любов - найбільше, що є в світі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2022
Роздзвенівся весь гай... ой співає...
в ньому літечко тепле гуляє
у віночку з ромашок... по листі
розсипає скрізь роси іскристі.
У тих росах весь луг й гай умився,
день новий ще ясніш засвітився.
У смарагдових росах, в травичці,
дозрівати приємно суничці.
Серед пишного ніжного цвіту
соловейко виспівує літу.
Сойку й іволгу літечко чує
теплі дні тут зозуля рахує.
Роздзвенівся весь гай... ой співає...
в ньому літечко тепле гуляє.
Неба синь у очах його, світла,
і усмішка у літа привітна.
ВСІХ ДОРОСЛИХ І МАЛЕНЬКИХ ВІТАЮ
ЗІ СВЯТОМ СВЯТОЇ ТРІЙЦІ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2022
Закохалась я в волошок сині очки...
сині-сині, ніби неба синя вись.
І сміється вже вероніка й дзвіночки:
"Ти й у наші сині очі подивись!"
Подивилась. Задивилась... і незчулась,
як у них я закохалася без меж.
І цикорій хитро дивиться, і тирлич,
бо і в їх очах згубитись можна теж.
І запитують в мене ніжні ромашки,
і сердечник, й тихий аніс, й деревій:
"Пелюстки в нас, як ті крила в хмари-пташки.
До вподоби чи тобі наряд є мій?"
Ще не встигла відповісти, як гвоздика,
материнка, Іван-чай до себе зве.
Конюшини і алтеї, й валер'яни
цвіт рожевий зачаровує мене.
Сині-сині, білі-білі і рожеві
квітнуть барви... поле й луг уже цвіте.
Дивосил, буркун, жовтець і рясне пижмо
увібрали в себе сонце золоте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2022
Давно не бачив Тишко мишки. Сховалась в нірці й там сиділа.
Багато зайвого про Тишка вона усім наговорила. Казала, що ледачий
Тишко, не любить він робить зарядку, вранці вмиватися не хоче, і не
тримає він порядку.
Про те, що Тишко все це знає, сказала курочка Рябушка. Ото ж сиді-
ла мишка тихо і не висовувала вушка. І не показувала носик, і навіть
хвостик заховала.
Все думала маленька мишка:"Навіщо я все це сказала?"
А в нірці темно, прохолодно. І дуже хочеться погрітись в саду
на сонечку, де квіти. А сонечко таке веселе, і так яскраво й гарно
світить... Уже скінчилися зернята, то ж їсти хочеться ще зранку. Хо-
тіла б з нірки мишка вийти, та кіт сидить чомусь на ганку.
А Тишко наш зробив зарядку, та ще й чистесенько умився. Сніданок
їсти не хотілось, тому на ганку й залишився.
А сонечко таке ясненьке, зігріло спинку і животик. Уже нагрілись вуш-
ка й лапки, й довгенький Тишків рудий хвостик. Сидів і думав:"Де ж та
мишка? А чи сумує? Чи радіє? Невже не знає, що без неї і сонечко не
тепло гріє?"
Ото ж невесело було і Тишку й мишці. Хто не знає? Коли посварять-
ся два друга, то сумно їм обом буває.
А ясне сонечко всміхалось, в садочку квіти розцвітали, дрімав Рябко
у своїй буді, курчатка зернятка клювали. Дзвеніли бджілки. Веселились.
Нектар збирали солоденький. І джміль гудів:"Який сьогодні деньочок со-
нячний, тепленький!"
І задрімав руденький Тишко. Його приспали яблунь віти. Ну, а тим
часом наша мишка із нірки ш-ш-шурсь... побігла в квіти. А квіти дружно
шепотіли:"Іди! Не бійсь, маленька мишко."
Ви б бачили, яка ж то радість була, коли проснувся Тишко!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2022
Крила розправте всі, вільнії птахи,
сонце будіть, бо пора вже вставати.
Хочуть почути дзвінкі голосочки
сосни й берізки, веселі кленочки.
Річечка й луг, гай і поле чекає,
пісня весела коли залунає?
Птаху - гніздечко! Вам тут його вити.
Людям - у мирі, у радості жити.
Всім нам Земля дана, щоб ми раділи,
щоб берегли її й вірно любили.
Весни квітують тут, літечко - гріє,
осінь з плодами, а взимку - біліє.
Треба, щоб зникли всі гіркії сльози,
й чули ми лиш, як виспівують грози.
Хай прожене тугу пісня пташина,
щоб звеселилася наша країна.
Крила розправте всі, вільнії птахи,
в небо злітайте, бо час вам співати.
Пишуть для вас вже мелодії світлі
сонячні промені, добрі й привітні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2022
Розгулялося зло... Все кричало:
"Це мені й це мені. Що так мало?
Все давайте сюди, вам не треба!"
Розгулялося зло аж до неба.
Попід хмари пішло. Загриміло,
ще й сипнуло вогнем. Обгоріло
все навколо, поглянь. Стихли люди.
Ой страшної біди сліди всюди...
Веселилося зло ще й сміялось:
"Подивіться, руїни! Зосталось
жменька попелу лиш у помісті.
У селі сльози ллються і в місті."
Та тут вийшло Добро... Яке сильне!
У Добра сила є, й око пильне.
І злякалося зло, вже й поникло.
Ну, а потім взяло... й зовсім зникло!
Зло на вигляд завжди таке страшне,
тут гримить і гуде... та враз згасне.
Де тягатись з Добром? Зло ж із пилу.
А Добру завжди Мир дає силу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2022
Зійшло уже сонце... зайшло вже до хати,
й хвилиночки тут не заснула ще мати.
Всю нічку сорочку вона вишивала,
всміхалась рідненька та все розмовляла.
Слова ті лились, мов вода у струмочку,
а барви ясні прикрашали сорочку.
Тут ниточка кожна свій слід залишала,
для сина сорочку вона вишивала.
Бо знала - наступить щаслива година,
обійме матусенька сокола-сина.
Що він, як це сонце, зайде знов до хати,
і буде матуся його цілувати.
То ж все шепотіла:"Моя ти дитино!
Жита в колосочку і клен біля тину,
і хата, й садочок, в саду соловейко
чекають на тебе... синочку-серденько.
А вчора зустрілась твоя знов дівчина,
розквітла, мов ружа... така вже красива.
Всміхнулась привітно, мене все питала,
коли нову звістку від тебе я мала?
Он скільки дівчат вже на вас тут чекають,
вони, як і я, теж щодня вишивають.
Хто батьку, хто дядьку, хто брату...
Синочки,
до Дня Перемоги вам шиєм сорочки."
Молилася мама... в очах болю жмуток,
та сину не скаже. Навіщо той смуток?
А сонце дивилось, світлішала хата,
молилась за кожного мама солдата.
Промінчики ніжні по нитці стрибали,
свою золотисту тут барву впізнали.
А поряд блакитна вже ніжністю сяє...
Лиш радість в сорочці матуся лишає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2022
Бог дарував землі на втіху сорочку, вишиту
квітками.
Ой, як же гарно вона квітне в садочку нашому
у мами!
Червоні маки, чорнобривці, розкішні мальви,
матіола...
Цвіте сорочка, вабить очі, троянди манять,
як ніколи.
Червоні, жовті і рожеві так гарно квітнуть
навкруг хати.
Ой, де й кому таку сорочку, як у землі моєї
взяти?!
У полі, в лузі, у діброві волошок ніжних ясні
очка,
ромашок білих ціле море, небесний цвіт -
сині дзвіночки.
Яка ж ти гарна, земле рідна! Квітуєш з весен,
влітку й осінь.
Зими моєї ясна просинь зітче тобі сорочку
сніжну.
І таку гарну... ніжну-ніжну...
Тут в кожного сорочки квітнуть. В них сяють
ясні - ясні ранки.
Бо є найкращими у світі землі моєї
вишиванки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2022
Я пам'ятаю з дитинства... прокинувшись рано,
смачний сніданок завжди готувала ти, мамо.
Весь день трудилась, ні трішечки не спочивала,
а вечором, спати вкладаючи, пісню співала.
Мамо, матусю, ненько, лебідонько рідна!
Пісню співала з тобою мені зима сніжна.
Теплого літечка тихо змовкали в ній кроки.
Пісня твоя до мене прийшла через роки.
Зіронька ясна тихенько в вікно зазирала,
пісня чарівна у зоряну нічку злітала.
В ній засинали в гніздечку малі солов'ята...
ой, як же ти ніжно мене цілувала і брата.
Мамо, матусю, ненько, лебідонько рідна!
Пісню співала з тобою мені зима сніжна.
Теплого літечка тихо змовкали в ній кроки.
Пісня твоя до мене прийшла через роки.
Вечором сонечко піде знов спати до гаю,
діткам своїм колискову, як ти, заспіваю.
Тихо заснуть, мов пташата малі, що в гніздечку...
голівки погладжу, присівши на ліжку скраєчку.
Мамо, матусю, ненько, лебідонько рідна!
Пісню співала з тобою мені зима сніжна.
Теплого літечка тихо змовкали в ній кроки.
Пісня твоя до мене прийшла через роки.
Я ПАМ'ЯТАЮ...
Я пам'ятаю... прокинувшись рано,
сніданок для нас готувала ти, мамо.
Весь день трудилася, не спочивала,
а вечором пісню нам ніжну співала.
Мамо, матусю, лебідонько рідна!
Співала з тобою мені зима сніжна.
Теплого літа в ній квітнули кроки.
Прилинула пісня твоя через роки.
Зіронька ясна в вікно зазирала,
а пісня чарівна у нічку злітала.
В ній засинали малі пташенята...
а ти цілувала мене й мого брата.
Мамо, матусю, лебідонько рідна!
Співала з тобою мені зима сніжна.
Теплого літа в ній квітнули кроки.
Прилинула пісня твоя через роки.
Вечором піде спать сонце до гаю,
я діткам своїм, як ти нам, заспіваю.
Мов солов'ятка вони, що в гніздечку...
голівки погладжу, присівши скраєчку.
Мамо, матусю, лебідонько рідна!
Співала з тобою мені зима сніжна.
Теплого літа в ній квітнули кроки.
Прилинула пісня твоя через роки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2022
Здається знов все снігом замело,
біліє світ... від того день більш ясний.
На вітах вишень в нашому саду
з'явився цвіт весняний, рясний-рясний.
Ще туляться до купки пелюстки,
разом тримаються. Невже бояться
розкритися? Чекає ж сонце їх,
щоб обігріти. А це ж справжнє щастя!
Цілує сонце ніжні пелюстки,
говорить їм:"Тепла візьміть." Сміються.
Повірили. Розкрилися... Поглянь
над цвітом ніжним бджілочки вже в'ються.
Який красивий світ наш у цвіту,
зігрітий в сонця теплоті й любові.
Та згіркло враз... між білого ясний
червоний цвіт, мов краплі болю й крові.
Ні! Це не є від цвіту біль гіркий,
від теплоти завжди світ розцвітає.
Хай зникне зло, що холод нам несе,
й ніщо про нього більш не нагадає.
Нехай ясніє світ наш у цвіту,
веселки барви грають в ньому, й сніжні.
І зігрівають сонця промінці
пелюстки цвіту весняного, ніжнІ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946891
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2022
Плаче поранена яблунька...
ластівка зникла. А сонце,
зайчик, ведмедик і лялька
злякано дивляться... Що це?!
Раптом змінилось навколо,
звично лежить тільки сапа.
Плаче руде ведмежатко,
в нього відірвана лапа.
В лялечки пірване плаття,
серденько злякано стука.
Плаче мале зайченятко,
в нього обвуглені вуха.
Добре було так і затишно,
грались, та вмить все змінилось.
Пусткою дивиться хата...
що ж це від неї лишилось?
Де ж це взялася руїна тут?
Вікна всі зникли... без даху.
Злякано дивиться сонце,
ой наробилося жаху!
Там, де криниця й калинонька -
камінь. Таке й не присниться.
Та бачу розквітлу знов яблуньку...
ось хата, бузок і криниця.
Можна напитись водиченьки,
гарно тут квітне калина.
Знаємо всі - ПЕРЕМОЖЕМО
і розцвіте УКРАЇНА!
Знов защебече в садочку
дзвінко малий соловейко.
Матінка збудить маленьких
діток до школи, раненько.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946589
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2022
Я вкотре падаю... та знову піднімаюсь,
іду вперед, хоч сил нема вже йти.
- Підтримай, Господи! - тебе молю, благаю.
Ти шлях життя свого достойно зміг пройти.
Приймав покірно все, хоч у лице плювали...
під тягарем згинаючись не раз.
Ішов вперед завжди, хоч знав, що там чекали
знущання більші ще, випробування час.
Я вкотре падаю... та знову піднімаюсь,
бо відчуваю, що зі мною Ти.
Щодня міцнішаю і крила розправляю.
Політ чекає... бо зовеш мене:"Лети!"
Я вже не йду... Лечу. Упевнено. Сміливо.
Назавжди оберегом моїм став.
Я відроджуся! І здійсниться моя мрія.
До щастя, Боже, Ти доріженьку прослав.
Я вкотре падаю... та знову піднімаюсь,
піднятися допомагаєш Ти.
Я - Україна! І Тебе, Боже,благаю:
Дай нам свого життя, достойно шлях пройти.
Пущу я паростки серед руїн, мій Боже,
в твоєму світлі зовсім не боюсь.
І велич нашу ще побачать всі народи,
у всій красі своїй я світові з'явлюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2022
Всміхнімось світові! В собі несім
ту Радість, яку він щедро дарує.
Хоч цвіт наш біля кожної з руїн...
і плач жінок й дітей давно він чує.
Не треба нам соромитися й сліз,
в наших серденьках Милосердя зерна.
Багато так розсіялось навкруг
колючок гострих з колючого терна.
Ми не єдині... бачить увесь світ,
як зло лихе і хиже розгулялось.
Та всі разом здолаємо його,
недовго панувати злу зосталось.
Проявиться у всій своїй красі
і Щастя, й Ніжність, і Любов, і Ласка.
Зробімо все, щоб діточки малі
повірили, що Правдою є казка.
В казці Добро вміє здолати зло,
хоч часом непереливки буває.
То ж даймо дітям жити на Землі,
де Мир панує й Добро силу має.
Для цього сам Син Божий на хресті
розп'ятий був, коли Земля вся квітла.
ВОСКРЕС... щоб Істина жила,
щоб всі повірили у Перемогу світла.
Не буде місця мороку і тьмі,
ллє світло сонце завжди після ночі.
... і буде Син, і буде Мати,
і будуть Люди на Землі...
Повірмо всі у ці слова Пророчі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945560
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2022
Розправила бджілка крила й полетіла.... полетіла...
А за нею, Боже мій, вже летить весь дружній рій!
Політали на лужочку, і у лісі, і в гайочку. У лужочку - над
квітами, у лісочку - над вітами. Як над квітами кружляли,
то квітковий мед збирали.
А в гайочку були діти, стали бджілочок просити:
- Політайте й над липами, медок любим ще й липовий.
Як над гречкою дзижчали - то гречаний мед збирали.
А в полечку, де житечко, зустрілося їм літечко. Літо пен-
злик в руках мало, все навколо фарбувало. Все навколо
фарбувало, барви-стрічки роздавало:
синю стрічку - річці,
зелену - смерічці,
хмаронькам - сріблисті ,
а бджілочкам, як житечку - стрічки золотисті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2022
Ми знаєм - Україна розцвіте,
із полум'я підніметься й руїн.
Для кожного із нас єдина є,
найкращою поміж усіх країн.
Міцніє з кожним днем у боротьбі
козацький дух... гартується в борні.
- Дай, Боже, сили, - просимо Тебе, приблизь щасливі, мирні наші дні.
Ми зможем лиш з Тобою розцвісти,
до Перемоги йдем багато літ.
В цей День веселий, сонячний, ясний,
побачить світ весь наш барвистий цвіт.
Ми волю здобуваємо разом,
бо кожен тут не сам є по собі.
Із вдячністю усі ми як один,
в День Перемоги вклонимось Тобі.
Ми знаєм - Україна розцвіте,
із полум'я підніметься й руїн.
Для кожного із нас єдина є,
найкращою поміж усіх країн.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2022
А мені не треба малювати брови,
в Україні всі дівчата чорноброві.
А вуста мої медові... ой медові,
цілувати буде милий чорнобровий.
Українка. Українка. Українонька.
Всі говорять, що красива я мов зіронька,
мов дзвінка, весела річка...
Я землі своєї чічка!
А мені не треба щічки малювати,
дарували вроду мені мама й тато.
Мої очі, каже милий, - небо синє,
а волосся, ніби в полі жито зріє.
Одягну сорочку вишиту, барвисту,
заспіваю гарну пісню голосисту.
Заясніють щічки мої, немов маки,
буде милий мене знову цілувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2022
Цілує Землю Сонце...
- Зігрію тебе, рідна.
Зерном поля засію.
Заколосишся, світла.
Цілує Землю Сонце...
-Загою твої рани.
Сипну червоних маків
там, де глибокі шрами.
Залишу променята
в твоїх шовкових косах,
коли веселим ранком
я пробіжусь по росах.
Позолочу у річці
грайливу хвилю синю
і пригорну до серця
твою я Україну.
Бо бачу, як з любов'ю
боронять її діти.
Сипну їм під віконця
барвисті ніжні квіти.
А діти ті хоробрі...
радію українцям.
То ж підмалюю брівці
я їхнім чорнобривцям.
Цілує Землю Сонце...
- Зігрію тебе, рідна.
Садами заквітчаю.
Ой розцвітеш ти, світла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944838
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2022
Не забрати, не стоптати. Вічно буде жити
та земля, де захищати вміють і любити.
Не забрати, не стоптати райдугу у хмарі,
де у небі волошковім лелеченьки в парі.
Так як вітра не спіймати між житами в полі,
так в народу України не забрати волі.
Любить кожен свою землю і про неї дбає,
навіть наша калинонька добре серце має.
Несе впевнено Славута вперед свої води,
бачить він, що Українців шанують народи.
Разом ворога здолаєм, будем дружно жити.
Не зламати тих, хто край свій уміє любити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2022
Зустрілись в двобої Добро й люте зло.
Ніхто їх не зміг зупинити.
- Ну що ж, дочекалось я часу свого.
Тепер я тебе хочу вбити.
Я знищу тут все! - хизувалося зло.
Бо того, що є вже - замало.
Дивилось Добро... о, скільки руїн.
Не сперечалось. Мовчало.
От стали до битви... Гриміло. Гуло.
Вогнем по землі зло пройшлося.
Та міцно стояло Добро на землі,
ще й сили йому додалося.
Здригалась Земля... лютувало так зло.
Глибокі воронки - то рани.
І квилили в небі десь там журавлі,
додому вони повертали.
Той клекіт журливий відчуло Добро.
Знялось, ніби в нього є крила.
І раптом - так швидко пішло уперед.
Добро - то Велика є Сила.
В тій Силі Великій є подих весни,
в квітучих садах білі хати.
У ній є родина, синочків "Буквар".
Добру тут є що захищати.
Тут ріки його, поля і ліси,
і море, й зелені Карпати,
усмішка коханої, доньчині сни
і друзі тут вірні, завзяті.
А зло озирнулося... що в нього є?
Нічого. Лиш прірва.
В ній зникло.
А в синьому небі летять журавлі
і сонце ясніє... так світло...
Тепер панувати Добру на Землі -
нема в світі більшої сили.
І дякувать Богу в молитві щодня
за край, де в любові зростили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2022
Плакала калина в саду біля хати.
Гіркі сльози лила... плакала навзрид.
Ягідки стоптали, серденько розбили.
Гілочки зламали... соловейко стих.
Плакала калина... не сміли втішати.
Розділяли горе - сльози не вода.
Ягідок рясненьких їй вже не підняти.
Роз'ятрена рана - не чужа біда.
Плакала калина... нижче нахилялась.
квилила пташина, обійма крилом:
- Ой не плач, рідненька, більше ягідочкам
не прийдеться битися із лютим злом.
Бо ти зло здолала... себе не жаліла,
і провини в тому твоєї нема.
Віти поламали, ягідки стоптали...
зло лихе назавжди Ти перемогла.
Ще шуміть, калино, тобі тут, де хати...
і розкішним цвітом веселить садок.
Ягідки рум'яні в ніжнім оксамиті,
чути соловейка будуть голосок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2022
Летить голуб, летить білий та й у небі синім.
Бережи, Боже, Вкраїну, нам додай всім сили.
А той голуб, а той білий має крила сильні.
Боронити вміють край свій козачата вільні.
А за голубом голубка й малі голуб'ята.
Тут родина наша рідна, наша рідна хата.
У садах дзвенить весела пісня солов'їна.
Красить світ вишневим цвітом наша Україна.
Із землі своєї, Боже, дай орду прогнати.
Щоб розквітла, знов всміхнулась Україна-мати.
Летить голуб, летить білий та й у небі синім...
Бережи, Боже, Вкраїну, нам додай всім сили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2022
Ідуть солдати. Йдуть солдати. Йдуть солдати...
радіють в селах і містах їм наші хати.
Зуміли ворога вони навік прогнати...
То ж витри сльози, Україно, наша мати.
Ідуть солдати... Наші діти.
Ми будем жити. Будем жити. Будем жити
За себе й тих, кого тепер немає з нами,
свій край прославимо ще добрими ділами.
Ідуть солдати. Йдуть солдати... Наші світлі.
Ой, які ж гарні! Які славні! Які рідні!
Ми є для них усіх щодня - міцна підмога.
Завжди найкращих вибирає Перемога.
Ідуть солдати... Наші діти.
Ми будем жити. Будем жити. Будем жити
За себе й тих, кого тепер немає з нами,
свій край прославимо ще добрими ділами.
Ідуть солдати. Йдуть солдати. Йдуть солдати...
радіють в селах і містах їм наші хати.
Зуміли ворога вони навік прогнати...
То ж витри сльози Україно, наша мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2022
Найбільшою у світі є Любов,
вона свята і додає всім сили.
Її не зборе на Землі ніхто
й ніколи, знайте, щоб не говорили.
Найбільша сила на Землі - Любов,
її нікому і ніколи не здолати.
Бо з колисковою і шелестом дібров
дано їй словом рідним в серці проростати.
Цінуй і бережи завжди свій рід,
бо рід є - найцінніше. Знай, мій сину.
Це він навчив тебе, синочку мій,
по-справжньому любити Батьківщину.
Найбільша сила на Землі - Любов,
її нікому і ніколи не здолати.
Бо з колисковою і шелестом дібров
дано їй словом рідним в серці проростати.
Найбільшою у світі є Любов,
споконвіків ми нею є багаті.
Любов'ю зігріваються серця
в веселій й світлій кожній нашій хаті.
Найбільша сила на Землі - Любов,
її нікому і ніколи не здолати.
Бо з колисковою і шелестом дібров
дано їй словом рідним в серці проростати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2022
Розпростер лелека дужі крила,
ой весела ж пісня тут дзвеніла,
соловейка слухали садочки...
А тепер боронять край синочки.
Кожен з них коханим є і братом,
і для діточок є добрим татом,
і відваги їм не позичати.
То ж пишайся, Україно-мати.
Хоч стоять в зажурі ще тополі,
й гіркоти багато в нашій долі,
засіваєм ниву. Золотися.
Усміхнись, Вкраїнонько! Всміхнися.
Любим тебе, Україно рідна,
ти синами є своїми сильна,
в козачат до світла лиш дорога.
Нас усіх чекає - Перемога!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943157
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2022
Лиш стали на ноги... і знову руїна.
Та бореться наша славетна країна.
Та лишенько зникне, людоньки... Зникне!
І вишенька наша знову розквітне.
А в вишневім цвіту такі гарні хати...
Троянд ми насадим, насіємо м'яти
і чорнобривців ясних біля хвіртки,
щоб грались, де квіти, малесенькі дітки.
І знов побіжать галасливі стежини
в великі й красиві міста України,
й покличуть у світ дороги широкі.
Вперед, Україно, бо впевнені кроки!
Усі ми - разом. Усі ми - єдино.
Ми бачим майбутнє твоє, Україно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2022
Встало сонце... знов росою умилося зранку,
личко рушничком утерло. Вдягло вишиванку.
І пішло воно зі сходу... увесь день ходило,
а під вечір на заході за горою сіло.
Усміхалось до всіх сонце... і було привітним,
всіх на світі зігрівало проміннячком світлим.
Завтра сонце знову встане... вмиє личко зранку,
одягне свою барвисту гарну вишиванку.
Знов ходитиме над світом... буде всім світити,
щоб усі запам'ятали, як треба любити.
Щоб усі запам'ятали: Україна-ненька
від зла світ весь врятувала й сонечко ясненьке.
Боронила сонце й небо... Землю рятувала,
синь небес і позолоту в себе увібрала.
Слава Богу! Україні і героям слава!
Все зробили, щоб у світі Правда розцвітала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2022
Летіла голубка, крилонька біленькі.
Летіла голубка до отця й до неньки.
А як прилетіла, у садочку сіла.
Побачила неньку та й заговорила:
- Ой вийди, матусю... ой вийди із хати.
Нехай вийде, мамо, із тобою й тато.
Подивіться пильно на мене біленьку,
вісточку синочок передав гарненьку.
Б'ємо воріженьків... Ой дамо ж лихому!
Повернемось швидко ми до свого дому.
Летіла голубка, крилонька біленькі.
Несла сину радість від отця та неньки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2022
Я написати щось хотіла...
та не знайшлося слів.
Я добре щось сказать хотіла -
слова потік мов змив.
А моя думка полетіла
туди, де сльози й біль.
Раніше там усіх вітали,
ділили хліб та сіль.
Я просто всім нам побажаю
буть мужніми тепер.
Слова повернуться, я знаю,
бо їх ніхто не стер.
Краплиночку води понесли
дитиночці малій.
Не встигли... Знаю.
Залишились на передовій.
Та прийде час і заспівають,
як сонячна весна.
Радіти буде Україна
під трелі солов'я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2022
Гради... Смерчі... Урагани...
принесли до нас погани.
Ревуть, свищуть, завивають...
то не нас - себе вбивають.
Україна - горда, світла.
Найдорожча, для нас рідна.
Нам любов дає тут силу.
Всі разом - здобудем миру!
Ось руїна... й знов руїна...
плаче там душа Каїна.
В адськім полум'ї згорає,
назавжди в ньому зникає.
Україна - горда, світла.
Найдорожча, для нас рідна.
Нам любов дає тут силу.
Всі разом - здобудем миру!
Синє небо... в полі жито...
в щасті будемо тут жити.
Перемогу той пізнає.
хто любов у серці має.
Україна - горда, світла.
Найдорожча, для нас рідна.
Нам любов дає тут силу.
Всі разом - здобудем миру!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2022
Матінко Божа, Святая Покрово,
Ти чуєш молитви... у них кожне слово,
наповнене вірою у Перемогу...
Ми знаєм - Ти з нами.
Дай нам підмогу.
Вкриваєш омофором сад і діброви.
З тобою міцніють сини чорноброві,
русяві, біляві... Сини України.
Загой їхні рани.
Примнож їхні сили.
Дай засинати під колискову
новонародженим... відчути знову
мамину ласку і татову силу
діточкам нашим.
Дай Світові - Миру.
Матінко Божа, Святая Покрово,
Ти чуєш молитви... у них кожне слово,
наповнене вірою у Перемогу.
Ми знаєм - Ти з нами.
Дай нам підмогу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2022
Як світило сонце - так й буде світити.
Бо нікому в світі Доброти не вбити.
Як ясніло сонце - так й буде сіяти.
Бо нікому в світі Щастя не стоптати.
Так, як гріло сонце - й буде зігрівати.
Козацького духу не можна зломати.
І щоранку сонцем буде повна хата
там, де підростають малі козачата.
Як всміхалось сонце - так й буде всміхатись,
золотим промінням в чорнобривцях гратись.
Як світило сонце - так й буде світити.
Дано в нашій долі зло в світі спинити.
За довіру Богу подяка і слава.
Уклін Україні і героям - шана...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2022
Буває гра цікавою, як діти грають в цяцьки.
І зовсім неприваблива, коли дорослі "дядьки".
Як дітки сперечаються, то можна дати ради.
І зовсім не до жартів, коли стріляють "Гради".
Не граються вже діточки, бо хто куди сховались.
І позирають злякано: чи "дядечки" награлись?
Комусь шматочок *лакомий чи не застряне в глотці?
Боронять свою землю відважні, мужні хлопці!
Буває гра цікавою, як діти грають в цяцьки.
Та почекайте, ріднії, дограються ще "дядьки".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2022
Ой радійте, очі.
Зникнуть сльози рясні.
Золотіє сонце.
Прийдуть дні ще ясні.
Та ви ж не проспали.
Ранесенько встали.
Вам ніколи сльози
не допомагали.
Ой радійте, очі.
Краще усміхнемось.
Всі ми разом - сила.
За руки візьмемось.
За руки візьмемось.
Серденько зрадіє.
Боронім країну
кожен, як уміє.
Ой радійте, очі.
Зникнуть сльози рясні.
Золотіє сонце.
Прийдуть дні ще ясні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941219
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2022
Щось тут так, а щось не так...
Чи то щука, чи то рак?
Може так, можливо й ні.
Україна у вогні.
Комусь мало? Все собі.
Ну і що ж, що хтось в біді?
Скупа в радості сльоза.
Хай легка буде хода.
Розцвіте наш рідний край.
Кожен свій збере врожай.
Що сказати ще? Міркуй.
Своє серденько почуй.
Щось тут так, а щось не так...
чи то щука, чи то рак?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941217
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2022
Спинивсь Господь. Заслухавсь... Мова лилась, мов музика красива.
Слова дзвеніли, ніби пісня, тиха вечірня, солов’їна. Були вони такі іск-
ристі, немов грайливеє джерельце. Світилось сонце в кожнім слові,
проміння зігрівало серце.
Думав Господь: « Ой, гарна ж мова, мов тихий сильний плин ріки.
Уміють тут дорожить словом, то ж вірно служить їм віки. В ній кожне
слово, мов в намисті перлинки-бусинки рясні.»
Співала ненька колискову…
«Ой спи, синочку мій! Засни.
Ой спи, мій синку! Дужим, сильним,
відважним, мужнім виростай.
Землю свою люби, мій рідний,
свій рідний край оберігай.»
Згадав Господь: «Я чув цю пісню і бачив воїнів-синів! І їм співала
ненька рідна, край боронить навчила свій. Яка красива мова! Сильна.
Живе Моя в ній благодать. Стоять відважні козачата. Тут й слово вміє
захищать.»
Всміхнувсь Господь: «Тримайтесь, вої! Я з Вами у святім двобої.
Пора вже МИРУ панувати. Я хочу чути, як синочку співає колискову ма-
ти про сонце ясне й неба синь. Зросте тут в щасті кожен Син!»
Стояв Господь. Заслухавсь... Мова лилась, мов музика красива.
Слова дзвеніли, ніби пісня, тиха вечірня, солов’їна. Були вони такі іск-
ристі, немов грайливеє джерельце. Світилось сонце в кожнім слові,
промінням зігрівало серце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940915
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2022
Летіли журавки до рідного краю...
вони повертались та й до свого гаю.
Летіли журавки, крильця тріпотіли,
своїй землі рідній журавки раділи.
А у гаю травка та й зазеленіла...
бо журавкам ніжним вся земля зраділа.
А кожна журавка, як краплинка світла,
вона несе весну, щоб земля розквітла.
А кожна журавка краплю-радість несла,
щоби земля рідна у цвіту воскресла.
Кружляють журавки ген у небі синім...
так весна-красуня додає всім сили.
Летіли журавки до рідного краю...
вони повернулись та й до свого гаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2022
Бачу тебе квіткою, у саду розквітлою.
Сонця ясні промені в пелюстках горять.
Бачу тебе зіркою... на Землі лиш світишся.
Ніжною лебідкою можу ще назвать.
Ти мов кущ калиновий, що квітує веснами.
У покорі хиляться ґронечка ясні.
Мов красуня-дівчина... та смуток у погляді,
бо Вкраїно-серденько, гіркнуть твої дні.
Доки сонце яснеє у блакиті світиться,
кожен, як уміємо, будем боронить.
Україно-ненечко, Україно-лелечко,
захистить зуміємо, бо вмієм любить.
Бачу тебе квіткою, у саду розквітлою.
Сонця ясні промені в пелюстках горять.
Бачу тебе зіркою... на Землі лиш світишся.
Ніжною лебідкою можу ще назвать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940351
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2022
Чого ж шукати кращого?.. У світі
є сад в цвіту, сміються наші діти.
Говорить світ до нас. А його мова
така співучо-ніжна. Веселкова.
Чому ж тоді стоїть на стражі воїн?
Та вже ж було ой як багато воєн.
Пролито сліз... Не вбере ціле море.
Не зігріває людям душу горе.
А сонячна малесенька кульбабка
в густій траві, зелена спритна жабка,
чи бджілочки над квітами, красиві,
дарують радість й додають всім сили.
А солов'ю радіє гнучка гілка,
бентежить серденько комусь сопілка,
видзвонює в гаю потік співучий,
і дозрівають десь в садочку груші.
Говорить світ до нас... Хто розуміє,
той сам добра зернята щедро сіє.
Від доброти стає світ значно кращим,
то ж бережім його, бо він є нашим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2022
Люблю тебе, слово! Люблю тебе, рідне.
Про росяний ранок і небо погідне,
про верби, що в річці купають знов коси,
про трави розкажеш, що ляжуть в покоси?
Повідай про поле, там хліб дозріває,
що вітер крилатий, де хоче, літає...
що мальвами квітне в саду наша хата,
і дзвінко щебечуть малі ластів'ята.
Ти соняхи в полі напоїш дощами,
розкажеш, як пахне у лісі грибами,
як літо фарбує суничкам всім щічки,
з-під віт визирають руденькі лисички.
Люблю тебе, слово! Люблю тебе, світле.
Дзвенить в тобі пісня і яблунька квітне.
Скількох ти зігріло, ласкаве і сильне...
Ти є оберегом, святе наше. Рідне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2022
Ой насію проса та й піду по росах
через поле у долину, там побачу я калину.
А калина рясна гронечка схиляє,
добре знають ягідочки, хто мене щодня чекає.
Бачать, хто чекає й мене приголубить,
добре знають ягідочки, хто мене насправді любить.
Знає вже калина, чула нашу мову,
що вплету я в свій віночок ніжну гілку калинову.
Ягідки красиві, кожному б так вдаться,
у весільний свій віночок я вплету для свого щастя.
Ой насію проса та й піду по росах
через поле у долину, там побачу я калину.
А калина рясна гронечка схиляє,
під калиною рясною мене миленький чекає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2022
Дарована Богом, мов сонце в блакиті,
для нас Україна - єдина у світі.
Де верби, тополі й калина рясна,
звучить рідне слово і спів солов'я.
Україна - моя і твоя.
Україна - козацька земля.
У кожного з нас - єдина.
Україна!
Не треба ходити чужими стежками...
Де вишні в саду і дзвінка пісня мами,
дзвенить споконвіку наш велет-Дніпро.
Тут в щасті нам жити - щоб там не було!
Україна - моя і твоя.
Україна - козацька земля.
У кожного з нас - єдина.
Україна!
Люби рідний край той, що є в твоїй долі,
на рідній землі ти, мов пташка на волі.
Завжди додасть сили нам рідна земля.
То ж будьмо їй вірні, як вірна вона.
Україна - моя і твоя.
Україна - козацька земля.
У кожного з нас - єдина.
Україна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2022
Ой не вийсь, не вийсь, тумане...
скільки ж можна виться?
У саду козак й дівчина, дай наговориться.
У саду козак й дівчина, двоє молоденькі.
Біля тину бє копитом коник вороненький.
Краще вийся ти, тумане, з саду у гайочок.
Та й стелися там, тумане, ніби барвіночок.
Як пливтимеш під горою, та й через долину,
обніми там одиноку червону калину.
А щоб легко, мій тумане, доріженька слалась,
скажи їй, що дівчинонька козака діждалась.
Скажи їй хай не сумує, ягідочки згіркнуть.
Козаченько й дівчинонька ще до неї прийдуть.
Ой не вийсь, не вийсь, тумане...
скільки ж можна виться?
У саду козак й дівчина, дай наговориться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2022
Часто бачу мама молиться тихенько,
у молитві щирій хилиться низенько.
Молиться матуся та й за всю родину,
й за свою рідненьку неньку-Україну.
Мамина молитва, мамина молитва
ввись летить до Бога… добра, ніжна, світла.
Молиться матуся, щоб зіслав Бог долю,
щоб беріг синочка і красуню-доню.
І щоб повертались, мов птахи крилаті,
наші всі дороги до рідної хати.
Мамина молитва, мамина молитва
ввись летить до Бога… добра, ніжна, світла.
Щоб цвіла калина, веселила ґронцем,
щоб у полі жито наливалось сонцем.
Просить мама - вишням щоб раділа хата,
і сміялись дзвінко малі внученята.
Мамина молитва, мамина молитва
ввись летить до Бога… добра, ніжна, світла.
Часто бачу мама молиться тихенько,
у молитві щирій хилиться низенько.
Помолюсь, як мама, я за всю родину
й за свою рідненьку неньку-Україну.
І моя молитва, і моя молитва
хай летить до Бога… добра, ніжна, світла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.01.2022
Ой там, за горою... та й за високою.
живе дівчинонька з русою косою.
А та коса руса, мов у полі жито,
мені б із такою вік у щасті жити.
До тої дівчини щодня хлопці ходять,
та стежки до серця чомусь не знаходять.
А я взяв наваживсь, спитав:"Чия Настя?",
дівчина всміхнулась:"Ти є моє щастя".
Ой там, за горою... де річечка в'ється,
живе дівчинонька, що моєю зветься.
Кажу всім вам, хлопці, нехай кожен знає:
в світі є найкраща, що лиш вас чекає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2022
Ми до хати йдемо, Василя ведемо.
Будем віншувати, будем жартувати.
Привели й Маланку, сіємо всіх зранку.
Нас тут повна хата... є й коза рогата.
Весело співаєм, ниву засіваєм.
Нехай колоситься й життя веселиться.
Ковбасу смачненьку кладіть у торбину,
буде веселіше співати Василю.
Василь та Маланка й танцювати мають,
дайте пиріжечків, бо ж по сім з'їдають.
А коза рогата в нас теж вередлива,
бере тільки гроші... бо не хоче сіна.
Нехай буде хата на добро багата.
Щастячко призвемо...
через рік прийдемо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2022
Пасли хлопці коні… хлопці молоденькі.
Тут гніді є і булані, й коні вороненькі.
А гніді ті коні вітер перегонять,
а булані із полечка пшениченьку возять.
Як ніченька прийде… козаки чекають.
Своїх коней вороненьких вони осідлають.
Коні вороненькі, як зіроньки сходять,
козаків тих молоденьких до дівчат відвозять.
З них одна, мов пташка, інша немов квітка.
Ну, а третя наймолодша, мов біла лебідка.
Ой женіться, хлопці… та бережіть Квітку,
і шануйте гарну Пташку, і любіть Лебідку.
Ой женіться, хлопці… вітер обганяйте,
ростіть діток й пшениченьку в полечку збирайте.
Пасли хлопці коні… хлопці молоденькі.
Тут гніді є і булані, й коні вороненькі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2022
Прийшло у світ мале дитя, із ним в вертепі Мати.
Напевно, хоче немовля нам всім про щось сказати...
Мабуть, почуєм ті слова, що будять сонце зранку,
що несуть світло у наш дім, гойдаючи фіранку.
Вони веселі, гомінкі і лагідні, й цікаві,
вони є ніжні, ще й які, почуєш їх від мами.
І мужні, й сильні є слова, що вміють захищати
свою родину, рідний край. О, значать як багато!
Співаю гімн я тим словам, що є у колисковій.
О, як багато в них тепла... всі скупані в любові.
Радію завжди щирим тим, веселим і приємним,
що у закоханих в серцях є в закутках таємних.
Їх в цей святковий світлий день світ щедро розсипає.
Знайдіть, відчуйте і скажіть тим, хто на них чекає.
Слова уміють привітать, додати сили вміють.
Нехай перлиночки-слова, звучать як пісня солов'я,
як музика легка й дзвінка
із вуст на радість линуть.
Прийшло у світ мале дитя, із ним в вертепі Мати.
Прислухаймось, які слова нам всім хочуть сказати?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2022
На увесь світ зіронька засяяла світло,
місяць поміж зірочок розсіває срібло.
Де маленька зіронька ясно засвітилась,
там мала дитинонька в яслах народилась.
І місяць яснесенький теж яскраво сяє,
у вертеп в віконечко стиха поглядає.
А той місяць ясненький ллє багато срібла,
бо мала дитиночка є Господу рідна.
І колише Синочка у ясельцях Мати,
пастушки з ягнятками прийшли привітати.
І співають Ангели Господньому Сину...
й три царі вельможнії вітають дитину.
На увесь світ зіронька засяяла світло,
місяць поміж зірочок розсіває срібло.
Вранці зійде сонечко, стане золотіти,
та ясніш від сонечка дитині світити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2022
Вже заснули яблуні в саду,
а ми їх боялись розбудити.
Розмовляли мовчки, де гуртком
вишеньки зібрались ніби діти.
Виноград там сливку обійняв,
міцно так обвив її… та ніжно.
Вечір ясні зорі розсипав.
стало в небі, як в садочку… сніжно.
Сніг в саду на вітах, вигравав
в сяйві місяця і зір тих… срібно.
І світивсь тепер для нас обох
чистотою світ сріблисто-світло.
Добре так з тобою… тут ми вдвох,
все притихло. Ніченька приспала.
А зима закутала в саду
деревця в пухнасті покривала.
І в твоїх обіймах тепло так…
зорями сміється до нас Вічність.
Чув весь світ, як ти мені сказав
вперше тут в саду: «Моя ти ніжність».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2022
Яке це диво… білий сніг,
привів рік тигра на поріг.
Йшов тигр по білому сніжку,
він у смугастім кожушку.
Так граціозно тигр ступав,
йшов впевнено. Не поспішав.
А сніг сріблився на гілках,
раділи зорі в небесах.
Яке це диво… білий сніг,
кожна сніжинка ніби сміх,
весела, чиста та дзвінка,
щоб була дням легка хода.
Хай кожен з них несе добро
в родину… в місто, і в село.
Здоров’я і достаток, й мир
щоб завітали в кожен дім.
Щоб чисті помисли, ясні,
і хліб духмяний на столі,
цвіт сонця в ранішнім вікні,
криниця в кожному дворі.
Щоб множився козацький рід,
і клен шумів біля воріт,
всі повертались в рідний дім.
Тут щастя усміхнеться всім.
Яке це диво… білий сніг...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2022
Дружно заспіваймо, браття-українці.
Ми разом всі - сила, а не поодинці.
Хай пісня весела серденько зігріє.
Збудеться усе, про що з нас кожен мріє.
А у наших мріях жито в колосочку.
А у наших мріях радість в голосочку.
Зазирає мир вже у ясні віконця.
В нім блакить небес є і проміння сонця.
На Бога надію усі, браття, маймо.
Добрими ділами Його прославляймо.
І зміцніє в праці наша вся родина.
Розцвіте під сонцем ненька-Україна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2021
Ой летіли голубки́ та й сіли на тиноньку.
З Новим роком ми вітаєм всю свою родиноньку.
З Новим роком! З Новим роком!
Ой летіли голубки, сіли на віконечко.
А у хаті діточки, мов ясненьке сонечко.
З Новим роком! З Новим роком!
Ой летіли голубки, в них біленькі крилоньки.
З Новим роком вас вітаєм, набирайтесь силоньки.
З Новим роком! З Новим роком!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935136
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2021
Все прикрасив навкруг сніг сріблистий, легкий…
Яким будеш для нас всіх ти, роче Новий?
Хай упевнена буде і тиха хода.
Щоб усмішки розквітли, а зникла біда.
Посіваєм зерном кожен рідний наш дім.
Зрозуміє хай кожен - найкращим є він.
І родинонька наша, немов сонце ясне.
Кольорами веселки доля хай розцвіте.
Хай зростають у мирі дорослі й малі,
квітне й множиться наш Божий цвіт на землі.
Нехай родить і в полі, росте все зело.
Добрим людям на радість, на щастя й добро.
Сієм зерна ясні, золоті… їх багато.
Хай радіє серденько усім будням і святу.
Все прикрасив навкруг сніг сріблистий, легкий…
Стань для нас всіх щасливим, роче світлий Новий!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934985
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.12.2021
Є багато доріг… По якій ти підеш?
Якби знать на якій своє щастя знайдеш.
Комусь солодко тут, мов дозрів виноград.
А комусь так гірчить, ніби йде через ад.
Комусь легко в житті, все вдається йому.
А комусь гіркота… в ніч не бачити сну.
Та хто знає, кому в житті більш повезло,
кому солодко жить, чи хто знищує зло?
Обернутись на солод може та гіркота.
Може згіркнути вмить путь солодка ота.
Помолімось за тих, хто в дощі і в снігу
вдень і в ніч береже землю рідну свою.
Попросімо за тих, хто на гіркій путі,
щоб до стежки ясної зуміли дійти.
Щоб назавжди тут зник слід гіркої біди,
щоб на стежці ясній для всіх квітли сади.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2021
Мов спілі ягідки калини
зарум'янились твої щічки,
як вперше я сказав "Кохаю..."
там, на місточку біля річки.
Мов засоромилась калина,
схилила нижче свої віти.
Я ж шепотів тобі єдиній,
найкращій для мене у світі.
А сніг кружляв, кружляв...
так легко
вкривав дорогу, дерев віти.
Весна цвіла в моєму серці,
й зима нам дарувала квіти.
А потім білі квіти ніжні
іскрились в сяйві зір яскравих.
І ми раділи ( пам'ятаєш?),
тим поглядам зірок цікавих.
Не холодом зима війнула,
а розсипала диво-квіти.
Весь світ світився чистотою,
тягнув назустріч руки-віти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2021
Прилетіла ластівка, стала щебетати.
Ой вийди, господаре, із своєї хати.
А в тебе у полечку житечко на сонечку,
пшениця, квасоля... щоб щаслива доля.
Прилетіла ластівка, стала щебетати.
Ой вийди, господаре, із своєї хати.
А в тебе в садочку яблуньки в рядочку,
вишеньки та сливи... щоб були щасливі.
Прилетіла ластівка, стала щебетати.
Ой вийди, господаре, із своєї хати.
Ми тебе вітаємо і добра бажаємо
у Новому році на кожному кроці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2021
Завітали ми до хати з колядою.
Завітали ми до хати із козою.
А в козички хвостик, а в козички ріжки.
Дайте нам яблучок, дайте нам горішки.
Завітали ми до хати з колядою.
Завітали ми до хати із козою.
А в козички очки... ой, які ж хитренькі.
Дайте нам пирога - будемо раденькі.
Із козою затанцюєм, нас багато.
Дайте сала й ковбаси у гарне свято.
А в нас чобіточки є у всіх добротні.
Будемо раді ми, як дасте по сотні.
Завітали ми до хати з колядою.
Завітали ми до хати із козою.
Дякуємо щиро за усі гостинці.
Чемні й веселі ми, діти-українці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2021
Білий сніг... Білий сніг... віхола співає.
Білий сніг-чародій все навкруг вкриває.
І летить, кружляє він ніби у таночку.
Наш кленочок одягнув святкову сорочку.
І у сосен, і в ялин гарні сукні білі.
Всім дарують білий цвіт сніжні заметілі.
Квітне сад, мов навесні... ой, які розкішні
наші яблуньки в саду, грушки, сливки, вишні.
Білий сніг... Білий сніг... віхола співає.
Білий сніг-чародій все навкруг вкриває.
А по білому сніжку Дід Мороз йде в кожушку.
В нього у торбинці гарні є гостинці.
Тут ведмедики і фарби, олівці й машинки гарні.
Є цукерки і горішки, черевички, брючки, книжки.
Ще приніс Дідусь зернята, щоб могли ми посівати.
Щоб у хаті розцвіло, щоб водилося добро.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2021
Розкажи мені, мамо… я послухати хочу,
як мене колихала у недоспані ночі,
як мені ти співала колисаночку ніжну,
таку теплу й ласкаву у ту зимоньку сніжну.
А в тій пісні журавка аж за хмари злітала,
під віконцем калина низько ґронця схиляла,
і співав у садочку дзвінко наш соловейко…
у тій ласці купалось ясне сонце раненько.
Розкажи мені, мамо… я побачити хочу,
як в вікно зазирали нічки яснії очі.
як стихала сріблиста за вікном завірюха,
бо хотіла, матусю, твою пісню послухать.
А в тій пісні журавка аж за хмари злітала,
під віконцем калина низько ґронця схиляла,
і співав у садочку дзвінко наш соловейко…
у тій ласці купалось ясне сонце раненько.
Розкажи мені, мамо, як горіли ті роси,
де щоранку ступали твої ніженьки босі,
як волошками квітла стежка та, що край поля,
як в житах золотистих пісню слухала доля.
А в тій пісні журавка аж за хмари злітала,
під віконцем калина низько ґронця схиляла,
і співав у садочку дзвінко наш соловейко…
у тій ласці купалось ясне сонце раненько.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2021
Летіли голубки, сіли у садочку.
тут співала колисанку ненечка синочку.
Ой перша голубка сіла на калині,
нахилила низько гілку з ґронами рясними.
Нахилила гілку з ґронами рясними,
де просила в Бога ненька доленьку дитині.
А друга голубка до воріт злетіла,
щоб стелилась в світ дорога і була щаслива.
Третя полетіла, сіла, де віконце,
щоб зустрілась в долі сина дівчина, мов сонце.
Летіли голубки, сіли у садочку.
тут співала колисанку ненечка синочку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2021
Чому плачеш, осене?.. Золота нема?
Цвіт зів’яв і близько вже холодна зима?
Чому плачеш? Бабине літо відцвіло?
Понесли на крилечках журавлі тепло?
Непомітно сплинули золотаві дні…
Не плач… Гріють серденько спогади ясні.
Ти ж цвіла жоржинами й чорнобривців цвіт
силоньки додасть ще всім на багато літ.
Бачу твою усмішку… втіха неспроста.
Квітнуть хризантемами вже й мої літа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2021
Ой ти доле, моя доле.
Моя долечко!
Ой ти поле, моє поле.
Моє полечко!
Там, де в полечку пшениця,
у долині є водиця,
була не одна,
вдвох пили з джерела.
Ой ти доле, моя доле.
Моя долечко!
Ой ти поле, моє поле.
Моє полечко!
Там, де жито золотеє,
цілувала там тебе я,
з ласки джерела
вдвох пили ми до дна.
Ой ти доле, моя доле.
Моя долечко!
Ой ти поле, моє поле.
Моє полечко!
Там, де в полечку калина
пишні ґрона нахилила,
вірила я там
усім твоїм словам.
Ой ти доле, моя доле.
Моя долечко!
Ой ти поле, моє поле.
Моє полечко!
Де пшениця-жито зріє,
наша доленька радіє,
щастя джерела
не випити до дна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2021
Опадає листя... Ходить осінь гаєм.
Сумно їй. Птахів уже нема.
Вже срібляться з ранку золотисті коси,
срібло-іній шле, як дар, зима.
Ти, грайливий вітре, чом розхвилювався,
принесли вже вісточку й тобі?
Зима недалеко... певно, відчуваєш
вже холоді срібні її дні?
Чарівна, красива, все прикрасить…
дива-мережива ніжного натче.
І засне під льодом наша тиха річка,
та не буде спати джерельце.
Хоч воно маленьке, в нім вода дзеркальна
дзвінко так співає… Підійди.
Тих, в кого серденько чисте, мов джерельце,
не злякають долі холоди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2021
Мріяла берізка, щоб клен доторкнувся
до її грайливої руки.
І сама до нього часто простягала
свої ніжні руки-гілочки.
А клен усміхався. Так хотів обняти…
Та росте далеко. Не дістать.
«Підростай, берізко!- шепотів кленочок.
Час прийде, нам треба почекать.»
Раділа берізка тим словам кленовим,
вірила все більше з кожним днем.
Одягнув кленочок святкову сорочку,
збудеться бажання їх тепер.
Осінь- чарівниця розсипає чари,
тихо ходить, листям шелестить.
Ось злетів кленовий листок золотавий,
на долоньці-гілочці тремтить.
Ніжиться у ласці кленовій берізка,
відчуває рук його тепло.
Її зігріває дотик золотистий,
на його чекала так давно.
Дивиться у очі кленові берізка,
бачить його усмішку ясну.
Часто так буває, що дарує осінь
тим, хто любить, сонячну весну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2021
Де верби – двоє… Плине річка,
нечутно лащиться до ніг.
Вони щасливі, бачить нічка,
і соловеєчко притих.
Ось сіли в човен. Несе хвиля,
та прислухається дарма.
В обіймах козака дівчина…
там, де любов, мовчать слова.
Там, де любов (відчула нічка),
без слів уміють все сказать.
Там, де любов, у небі зорі,
завжди так ніжно мерехтять.
А нічка завжди дню радіє,
тому ясніє він. Повір.
Як стомиться… то спить до ранку,
прикритий пледом з ясних зір.
У човні двоє… Плине річка,
є оберегом береги.
У човні двоє… Знає нічка:
любов розквітла на землі.
В ній ніжність, ласка і надія,
в ній ясних весен дивоцвіт.
Щасливий, хто любов пізнає.
Вірю - Любов врятує світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2021
Ой у гаю зеленому дівчина гуляла,
із рясною калиною вона розмовляла:
"Скажи мені, калинонько, чом зелені ґронця?
Чи журба в тебе велика, чи замало сонця?
Скажи мені, калинонько, чом схилилась низько?
Може знаєш, де мій милий, далеко чи близько?
Може знаєш, калинонько, де мій милий ходить?
Чом до мене молодої довго не приходить?
А без нього, калинонько, ой сумна ж є днина.
Коли милого зустріну й буду з ним щаслива?"
А калина відказала: "Квітну білим цвітом.
Ягідочки зелененькі ще дозріють літом.
Я ще нижче нахилюся, коли осінь прийде.
Будеш з миленьким стояти доки сонце зійде.
Знай, дівчинонько, що доля милого приводить.
Прийде, як мої ягідки мороз підсолодить."
Ой у гаю, де калина віти нахиляла,
обнімав козак дівчину, що його чекала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2021
Прикрила всю землю золотом Покрова.
Золотим став сад наш, поле і діброва.
А та позолота, з люблячого серця,
прикрашає світ весь, теплотою ллється.
Нема більше злата дорожчого. Знаймо.
Те, що нам дається, всі оберігаймо.
Дорослим й маленьким сили хай додасться,
й козакам відважним, що бережуть щастя.
Позолота світла у саду і в полі,
то лиш знак Святої ніжної Любові.
Невидиме Світло силу більшу має,
Матінка-Покрова світ оберігає.
Не тримайтесь, люди, за тверде те злато.
Є те, що міцніше. Гляньте, як багато....
Є те, що незримо - Покровоньки крила.
В Доброті й Любові наша з вами сила.
Вітаю всіх зі святом Святої Покрови. Зичу
здоров'я міцного, радості, взаєморозуміння,
душевного тепла, віри в краще майбутнє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2021
Чарівниця осінь сіється дощами,
вересом розквітла і пахне грибами.
А днів золотистих їй дано доволі,
хазяйнує в лісі, у саду і в полі.
Осінь золота. Осінь золота.
Розчесала коси вербам біля річки.
Червоній калині підрум'янить щічки.
Золоте волосся в неї й карі очі,
золотом засяють й зорі серед ночі.
Журавлів зібрала осінь в небі синім,
щоб в гурті зміцніли і набрались сили.
Одягла розшиту золотом сорочку,
виграє на флейті осінь на місточку.
Музика чарівна колисає хвилі,
ще вони грайливі і як небо сині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927599
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2021
Кажуть, що в сонечка доньок чотири: веснонька,
літечко, осінь, зима. Воно красою їх наділило.
В квітах барвистих приходить весна. Вишні так ряс-
но цвітуть біля хати… Яблуні, груші у пишнім цвіту
радують всіх п’янким ароматом, тому по-праву всі лю-
блять весну.
В літа віночок із житнім колоссям. В ньому волошки
й ромашки ясні. Літечко щічки рум’янить суничкам. Со-
нячним сяйвом зігрііті всі дні.
Осінь жоржини нам радо дарує, і чорнобривці всміха-
ються всім. Золотом осінь всю землю вкриває. Із позоло-
тою в осені дім. Гнуться від плоду сади навкруг … щед-
ро осінь розвісила свої дари. Хоч вже вплітає бабине літо
в золото осені срібні сліди.
Теплу сорочку зітче білосніжну, вкриє діброви, ріки,
поля… ще й колискову співатиме ніжну неньці-землі кра-
суня-зима.
Сонце щасливе, що доньки веселі і працьовиті. Ледачих
нема. Радують кожного веснонька й літо, осінь чарівна
і сніжна зима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2021
Коли заходить Вчитель в клас,
стихають школярі.
Щоранку слухає кленок
слова його, в дворі.
Тут рідний край, татусь і хліб,
матуся, брат, сестра...
Виводять птахи-школярі
за Вчителем слова.
Із ним мандрують залюбки
по ріках і морях.
Із ним літають в майбуття,
пливуть на кораблях.
Учителю! Відкрили Ви
нам в світ ясний вікно.
В ділах красивих проросте
посіяне зерно.
Слова-зернята золоті
в наших серцях живуть.
Із нами Щедрість й Доброта,
Любов і Честь, і Труд.
Щиро вітаю всіх колег з професійним святом.
Душевної теплоти вам, веселих дитячих усмішок,
щастя, радості, достатку, родинного затишку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926927
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2021
Ой купила черевики та й пішла я на музики,
Танцювала, танцювала… аж підбори позбивала.
Довго музика дзвеніла, лиш з одним я гомоніла.
Він дививсь не на підбори, а на личко й чорні брови.
Потім мене, чорноброву, проводжав милий додому.
Хоч близенько йти до хати, та чекала довго мати.
Без підборів черевички повели обох до річки.
На місточку ми сміялись… черевички там зостались.
Нагулялись, видно, вволю, бо ходили ще й по полю.
Не схотіли й ти до хати… ото ж самі винуваті.
А нащо ж було бродити, по діброві нас водити?
А нащо ж так танцювати, щоб підбори позбивати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2021
Збирає осінь яблука рум'яні,
і сливи, й виноград, і грушечки духмяні.
Старались всі... й весна рясніла цвітом,
налило плід веселе сонце, літом.
Купались щедро в сонячній ми ласці,
то ж пильно придивись... живем насправді в казці,
де руки працьовиті творять диво,
й земля за труд віддячує уміло.
Гаптує осінь золотом діброви...
Радійте. Тіштеся та будьте всі здорові.
А щоб поля шуміли знов хлібами,
злотоволоска сіється дощами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926134
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2021
Виплив місяць із-за хмари, зірочки розсипав.
Молоденький козаченько дівчиноньку кликав:
«Вийди, дівчино, до мене… вийди, моя рибко.
Дай почую голосочок, ніжна моя квітко!
Дай на тебе надивлюся, подивлюся в очі.
Із тобою, дівчинонько, ой короткі ж ночі.
Дозрівають рясні вишні в саду біля хати.
Я твої вуста медові буду цілувати.
Пригорну тебе, дівчино, до свого серденька.
Проведу, як приспить нічка в саду соловейка.»
Виплив місяць із-за хмари, зірочки розсипав.
Молоденький козаченько дівчиноньку кликав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2021
Влаштували конкурс в лісі, щоб вибрать найкращих.
Готувались всі ретельно, не було ледачих.
От зібралися ранененько, стали придивляться. А зійшло-
ся чималенько. Кому ж всміхнеться щастя?
Вийшла першою Лисичка в новій вишиванці, із кора-
лями на шиї… влаштувала танці. Хвостик вправо, хвостик
вліво, лапками дрібоче, посміхається ласкаво. Перше міс-
це хоче. Лиска шубку гарну мала, їй аплодували, а скіль-
кох вона загризла – те не рахували.
Потім Вовк на сцену вийшов. Він клацав зубами і сер-
дито так дивився. Правда був без мами. Та всі знали, хто
є мама і хто його тато, то ж голосували дружно, як за де-
путата.
Тут на новій іномарці (чуть не в’їхав в сцену) молодий
Ведмідь приїхав. Подобавсь він Пантері. А вона була в жю-
рі разом з гарним Левом. Говорили в лісі всі, що й той був
кавалером.
Всі дивились на Ведмедя. Він лиш посміхався та притопту-
вав чомусь. В цьому й було щастя. Бо сказали: «Які лапи…
і яка усмішка!» Ото ж третім був Ведмідь, називали «Міш-
ка».
А на сцену вийти більше не дали нікому. Білки, Зайці, Їжа-
ки поплелись додому. Міркував кожен, чи він там не поми-
лився? Бо ж не один після цього сльозами умився.
Поховалися й сиділи у дрімучій хащі, бо робили що хоті-
ли всі оті «найкращі».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925656
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2021
Розсіялась гіркота та й повсюди…
та згадати нам є що, добрі люди.
Танцювали козаки веселенько,
як поглянеш - то зрадіє серденько.
Танцювали козаки, танцювали,
чобіточки гопака вибивали.
Танцювали козаки, танцювали,
мов орли вільні, у небо злітали.
Танцювали козаки всі уміло,
свою землю боронили сміливо.
І мов дзиґи у танку всі крутились,
бо нікому козаки не корились.
Танцювали козаки, танцювали,
завжди силоньку свою добре знали.
І від танцю все навкруг ой дзвеніло…
добре знали козаки своє діло.
Ми танцюймо, як вони… така доля,
бо святою для нас всіх є їх воля.
Бо важливою для нас є родина,
найдорожча є своя Україна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2021
Ой посію гречку, хай росте густенька.
Сама піду погуляю, бо я ж молоденька.
Піду у гайочок, там грають музики.
Озую свої червоні нові черевики.
А один музика чуб чорнявий має.
Вже давненько він на мене пильно поглядає.
У танок я піду, ніженька притопне.
Молоденький козаченько знов мені підморгне.
Проведе додому мене чорнявенький.
Цілуватиме в садочку, бо й він молоденький.
Ой посію гречку, хай росте густенька.
Сама піду погуляю, бо ж я молоденька.
Як виросте гречка, станемо збирати.
Буде милий мій до мене сватів засилати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2021