| Сторінки (16/1544): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Яким же гарним був татусів сад...
(я згадую свого дитинства пору).
Були великі там й маленькі деревця.
З великими - мужніли тут батьки.
За молодими - ми тягнулись вгору.
Не в багатьох в селі були такі садки
(це тато наш з деревами братався).
Сестричок сливок посадив був раз:
червону, синю, жовту... Де їх взяв?
Так непомітно сад наш розростався.
Як гарно квітнув сад наш навесні...
(на нього перехожі задивлялись)
Сюди приходило і літо золоте.
Радів і барбарис, і виноград.
Від теплоти плоди всі наливались.
На райці нашій сім гілок було
(прищеплених, із різними плодами).
Частенько прибігали ми сюди
на диво-дивне подивитися оте.
Мічурінцем всі ж тата називали!
То ж гнулись рясні віти до землі
(що дякувать за ласку треба... знали).
А ми раділи, як збирали урожай.
І від душі усіх, хто завітав до нас,
із радістю так щедро частували!
Цвіте весна... Ой скільки ж літ пройшло!
(Вже багатьох нема дерев... Минулось.)
А босоноге те дитинство золоте
у пам'яті моїй і до тепер живе.
Весняним цвітом знову повернулось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833553
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2019
Найдорожча в світі, кожному до серця
його земля рідна, де напивсь з джерельця.
А для нас найкраща наша Україна.
Світла і весела... Є вона - єдина!
Зоре наша ясна, сонячна перлино.
Ми всі тебе любим, ненько-Україно!
Ти блакитно-жовтим заквітчалась цвітом.
"Слава Україні!" - хай летить над світом.
А у вишиванках... ой, яка ж ти славна.
Всі про тебе кажуть, що ти дуже гарна.
Дзвін церков до неба тут несе молитву,
в ній подяка Богу за доленьку світлу!
Зоре наша ясна, сонячна перлино.
Ми всі тебе любим, ненько-Україно!
Ти блакитно-жовтим заквітчалась цвітом.
"Слава Україні!" - хай летить над світом.
Найдорожча в світі, кожному до серця
його земля рідна, де напивсь з джерельця.
А для нас найкраща наша Україна.
Світла і весела... Є вона - єдина!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833418
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.04.2019
З барлогу виліз косолапий... від світла мружить очі.
Оце поспав би ще годинку. Вставать ніяк не хоче.
Так розспівалася пташина, що спати неможливо. То ж
виліз, вийшов подивитись на оте справжнє диво.
Правда, зими він так й не бачив, бо в сплячку залягає.
А от весною тут і влітку по лісі він блукає.
І восени є всього досить, то ж жиром запасеться.
А як зима мине - весною від сну Ведмідь проснеться.
Не то, що Білки, Вовк, Лисиця, сірі Зайці і Лосі часто
поживи не знаходять. Так в лісі повелося.
Та то ж між звірів... Не хвилюйтесь, будь ласка, ви да-
ремно. У нас і їсти, й пити, й спати. Усе це так приємно!
Якщо комусь не вистачає чогось. Не нарікайте.
Самі за себе ви подбайте, самі собі шукайте.
Для кого є? А чи потрібна ця баєчка кому?
Ото ж... мовчіть, або просніться! Вже досить того сну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833137
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 17.04.2019
Як добре, що кохання є у світі.
Немов весняний цвіт, ніжний, на вітрі.
Життя дорога в нього є красива.
Там, де кохання - доленька щаслива!
Ти знов скажи, скажи мені "Кохаю!"
Від цього слова кращого не знаю.
Із вуст твоїх почути - насолода.
Кохання - це від Бога нагорода!
Як добре, що весна приходить й літо.
Уся земля коханням обігріта.
І навіть холод з серденька зникає.
Бо вірить той тому, кого кохає!
Ти знов скажи, скажи мені "Кохаю!"
Від цього слова кращого не знаю.
Із вуст твоїх почути - насолода.
Кохання - це від Бога нагорода!
Тут кожен день цвіте барвистим цвітом.
І навіть осінь пахне теплим літом.
Як холодно - зима розсипле квіти.
Де є любов... завжди земля у цвіті!
Ти знов скажи, скажи мені "Кохаю!"
Від цього слова кращого не знаю.
Із вуст твоїх почути - насолода.
Кохання - це від Бога нагорода!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2019
Я босими ногами топчу доріжку в сад.
Як гарно в нім розплівся солодкий виноград!
Ось яблунька тендітна розкинула гілля.
А яблучка рум'яні всміхаються здаля.
І я до них всміхаюсь. Дивлюсь: Яка краса!
На листячку зеленім виблискує роса.
Вона блищить, сміється, підживлює плоди.
І лагідно сміється:"Іди до нас... Іди!"
(Вірш моєї сестри Галини Жабенко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832570
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2019
- Дз-з-з..., - чути на ґанку.
- Ш-ш-ш... слухаєм музику ранку.
- Д-ж-ж... Пора всім вставати!
- Мяв! - котик вибіг із хати.
- Ш-ш-у-у-г...
Знявся з гнізда наш лелека
і полетів десь далеко.
Квіти проснулися. Вмились.
Їх пелюстки заяснілись.
Пташка співає в садочку.
Пора прокидатися доні й синочку.
- Дзень-дзень...
З ранком прийшов до нас
сонячний день!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832565
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 13.04.2019
Прояви мудрість, Україно!
Не бійся нового.
Не бійся!
Ніж плакати...
Ти краще -
смійся!
Сміялись козаки.
Раділи.
Ой, як багато
вони вміли!
Могли багато як...
Могли!
Це все живе тепер
в тобі!
Прояви мудрість, Україно!
Не бійся нового.
Не бійся!
Із вдячністю схились
в молитві.
Дзвінкою пісне
розлийся!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832084
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.04.2019
Неначе матуся в біленькій хустині,
під нашими вікнами вишня.
Мене зустрічати маленька красуня
так рано-ранесенько вийшла.
До чого ж красива! Вже сонце сміється
в розквітлих білесеньких квітах.
Тріпочуть так ніжно вони пелюстками,
гойдає їх вітер на вітах.
Між білого цвіту й твоя заясніла,
матусю, біленька хустина.
Відчуло серденько... ще й вишня шепнула:
"Пора зустрічать, ненько, сина!"
Хай завжди додому сини повертають,
чекають між вишень в хатині.
Тут душу зігріє завжди цвіт весняний
й матуся в біленькій хустині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832079
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.04.2019
А я сміятись буду,
хоч іноді й крізь сльози...
Знов падаю... Встаю. Іду вперед.
Відійдуть... Знаю,
ці пекучі грози.
Життя - не мед.
Життя - не мед,
хоч є в ньому й солодке.
Холодне. Тепле. Прісне і гірке.
А я сміятись буду і в морози.
Бо знаю: є весна,
й приходить літо золоте!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831956
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2019
Раз зібралися на раду, щоб потішити громаду:
Слон, Жираф і Бегемот, Мавпа, Крокодил, Єнот.
Міркували, що ж зробити, щоб ще краще стало жити?
Довго-довго говорили, все сказали, що хотіли.
Запитали у Слона: "Яка думка головна?"
Слон сказав: "Не та, де сісти. А... щоб багато було їсти!"
Мавпа: "Щоб наряди гарні мати. Щоб було де погуляти!"
Крокодил теж не мовчав: "Щоб поживи не шукав.
Щоб само ішло до рота..." Глянули на Бегемота.
Про що мова, той не чув - від розмов отих заснув.
Копитом його Жираф... Бегемот кричить: "Хай так!"
Змін даремно всі чекали... Працювати, гляньте стали!
Стали поле засівати і будинки будувати, діти вчаться всі
у школах, і курорт зробили в горах. На своїй землі панують,
бо самі господарюють!
Приклад з них ми можем брати.
Хто вперед, той - працювати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831955
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 07.04.2019
Зацвів знов сад, який садив наш тато.
Він в нього душу вкладував свою.
А фруктів в ньому завжди так багато!
В саду тім почувались всі ми, як в раю.
Татусю, рідний! Ти прожив недарма.
Будинок гарний сам звести зумів.
Садок розкішний посадив весною.
Трьох доньок виростив і двох синів-орлів.
Ти дав життя талановитім роду.
Посіяне розквітло, наче сад.
А ми тепер - даруємо народу.
Хай розростається, немов твій виноград.
(Вірш моєї сестри Галини Жабенко)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831744
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.04.2019
Пішло вже сонце ясне спать,
за день земля стомилась.
І нічка зоряна, ясна,
вогнями засвітилась.
У сяйві місяця яснім
вербиченьки дрімають.
Козак й дівчина молода
у човні розмовляють.
Чарує музика ріки
й верби шовкове листя.
Словам закоханих сердець
так легко-легко литься...
Гойдають ніжно човен той
легкі сріблясті хвилі.
Які ж прекрасні миті ці,
хвилини ті щасливі!
Калина спить вже край води,
вогні у ґронах світять.
Дівчина та немов зоря,
а парубок, як місяць.
Мов заколисує ріка
на хвилях легкий човен.
І прислухається до слів
із неба місяць повен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2019
Вітер, вітер, вітерець... Ой, який ти молодець!
Розчесав вербичкам коси, з трав пострушував всі роси.
Над ставочком розлітався, хвилечкою тішивсь, грався.
Посидів трішки, де мостик, срібній рибці гладив хвостик.
Із калиною шептався... й в очереті заховався.
Зашуміли комиші: "Колиши нас... Колиш-ш-ш-и..."
Ти сказав їм: "Досить спати!" - й полетів мерщій до хати.
Знав ти, вітре мій завзятий, що проснувсь овес вусатий.
Сливку й грушку розбудив, привітавсь до гарбузів.
Посміхнулась тобі соя і картопля, і квасоля.
Помідори, огірки, морква, кріп і буряки,
й наші сині баклажани теж проснулись... Он які!
Щось шепнув ти стиха просу, розкуйовдив хвіст Барбосу.
На тинок присів скраєчку, як побачив нашу гречку.
Милувався: "Як цвіте... Що то літо золоте!"
Під моїм вікном, признайся, теж шептав ти: "Просинайся..."
Я до тебе, вітре, звик. А ти взяв і кудись зник!
Мабуть в полі між житами граєшся знов колосками?
А, можливо, в ліс подався, між гілля десь заховався?
Я по ягоди піду... там тебе, вітре, знайду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831336
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2019
Перед нами ой скільки ж доріг...
стеляться широкі і вузенькі.
А на них чебрець росте й спориш.
І усі вони такі гарненькі!
А на цій калина розцвіла,
там - волошки і ромашки білі.
Ось у полі золоті жита ...
вже від сонця всі заполовіли.
Ну а тут криниченька стоїть,
з неї в спеку пити... не напиться.
По якій дорозі ж мені йти,
в виборі своїм не помилиться?
Хочу я, щоб був там і чебрець,
і спориш... рясніла, щоб калина.
Золотіло житечко святе,
з джерела щоб прибувала сила.
Об'єднати б їх усі - в одну,
то зраділа б Україна-мати.
Прошу в Бога мудрості нам дать,
з-поміж всіх щасливу розпізнати.
То ж піду я по своїй, ясній,
де криниченька стоїть край поля.
Хай напоїть всіх жива вода...
все розквітне... усміхнеться доля!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831167
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.03.2019
Розкинула своє гілля в дворі груша крислата.
І тулиться, коли гроза, до неї наша хата.
Велика. сильна. Скільки літ тій груші? Я не знаю
Гроза мине... біжу мерщій, збиті грушки збираю.
Хоч високо... й сама до них умію я добраться.
Принишкну між густим гіллям... Тс.с.с...
ще можу й погойдаться.
Мов на долоні все село... кружляє ген лелека.
І тато із роботи йде, бачу його здалека.
Хай пошукає знов мене, свою малу пустушку.
Знайде - в долоньці простягну йому найбільшу грушку.
Матуся дивиться з вікна, вже скільки говорила...
біля воріт щоб татуся я з грушкою зустріла.
У мене і для мами є трішечки менша грушка.
Зовсім маленька - для мене, бо я ж мала пустушка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831081
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2019
Ніби сонце ясне з раночку нас будить,
це ж моя матуся ніжно так голубить.
Ой скільки ж в сердечку маминім тепла...
Я люблю тебе, ненечко моя!
А в моєї мами очі сині-сині!
А в моєї мами руки - ніжні.
А моя матуся, мов зірочка ясна.
Це ж до мами приходить весна!
Вчить мене матуся смачно готувати,
все тримать в порядку, гарно вишивати.
Мамина усмішка завжди осяйна.
Я люблю тебе, ненечко моя!
А в моєї мами очі сині-сині!
А в моєї мами руки - ніжні.
А моя матуся, мов зірочка ясна.
Це ж до мами приходить весна!
В кожного найкраща матінка у світі,
а для мами завжди найдорожчі діти.
Де їх сміх лунає - скрізь цвіте земля.
Я люблю тебе, ненечко моя!
А в моєї мами очі сині-сині.
А в моєї мами руки - ніжні.
А моя матуся, мов зірочка ясна.
Це ж до мами приходить весна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831006
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2019
Я часто згадую дитинство золоте...
Гарячий хліб, який пекла нам ненька.
Обід стоїть на круглому столі...
Нас зігрівало мамине серденько.
Матусю рідна! Ненечко ясна.
Ти залишила на землі коріння,
що розрослося і розкинуло гілля.
А те гілля - посіяло насіння.
Немов наш сад, тепер цвіте твій, мамо, слід.
Всі в ногу йдем дорогою одною.
Хай розростається наш дружний рід,
де люблять всі... й пишаються тобою.
Матусю рідна! Ненечко ясна.
Ти залишила на землі коріння,
що розрослося і розкинуло гілля.
А те гілля - посіяло насіння.
Я часто згадую дитинство золоте...
Гарячий хліб, який пекла нам ненька.
Обід стоїть на круглому столі...
Частую я внучаточок маленьких.
(Вірш-пісня моєї сестри Галини Жабенко,
яка дуже любить свою родину.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831002
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2019
Танцювала Чапля з Раком... Ух! Ух! У-у-х!
Аж летів із комишів білий пух!
Краснопірочка і Короп... Ох! Ох! О-о-х!
А одна весела Щука - за п'ятьох!
Заховались в очереті... Ах! Ах! Ах!
Жабеняточка зелені. Їх аж п'ять!
А велика Жаба-мати: - Ква! Ква! К-в-а-а!
Дуже хочу танцювати з вами я!
Танцювала Чапля з Раком... Ух! Ух! У-у-х!
Аж летів із комишів білий пух!
Краснопірочка і Короп... Ох! Ох! О-о-х!
Щука й Жаба, й жабенята - аж в сімох!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830666
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2019
Приснилося Козі, що Цап прийде у гості,,,
аж дихать не дало, звело груди від млості.
Давненько на Цапка отого позирала,
й він часто поглядав... лиш очі опускала.
Проснулася Коза... А як прийде насправді?!
Розхвилювалася, скажу я вам по-правді.
Варила. Смажила. Всього було багато.
Принесла ще й трави, поприбирала в хаті.
А тут у двері й Цап... Побачила Козичка,
не знає, що сказать. Змінилася на личку.
Та Цап наш - молодець! Хоч він не розгубився.
Ой, як він смачно їв... добряче ще й напився!
По воду, з джерела, ходили вони вдвох.
Живуть дружно й тепер... вже, правда, в чотирьох.
Бо у Козички є козляточка-близнятка.
Отой смачний обід запам'ятав їх татко!
Якщо солодкий сон і вам комусь присниться -
готуйте й ви обід. А раптом пригодиться!
Поїсти ж бо мастак - у нас кожен Цапок.
Вже не одній козичці на користь цей урок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830644
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2019
Дивлюсь на небо... Райдуга п'є воду.
Чомусь так рано, й не було дощу.
Ніби Господь дарує мир народу.
Так хочеться цю припинить війну!
Брати, одумайтесь! Не треба крові.
Вже досить нею землю поливать.
Землі побільше дайте ви любові
Вона з любов'ю буде розцвітать.
У кожен дім хай радість завітає.
Хай в мирі буде з нами Крим й Донбас.
Хай сонце ніжно всіх нас зігріває.
Росіє, ти ж була сестра для нас!
Не думали, що ворогом ти станеш,
що стільки горя нам ти принесеш...
Схиляюсь перед Господом в молитві,
щоб нам зіслав всім миру із небес.
(Вірш моєї сестри Галини Жабенко,
який з'явився після того, коли вона
вперше в цьому році, побачила райдугу)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830519
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 26.03.2019
Ти, як промінчик весняного сонця,
що розбудив навколо все від сну.
Мов квіточка, що на моїм віконці,
мов ластівка, що принесла весну.
Ти моя внучка, мов троянди квітка,
яка розквітла у моїм саду.
З тобою завжди весело і світло,
Коли ти кличеш - я до тебе йду.
Ти сонечко моє! Лунає дзвінко
між вишеньок твій голосочок знов.
Я так люблю тебе, моя лебідко,
це ж ти у світ несеш мою любов!
(Вірш моєї сестри Галини Жабенко,
який присвятила вона своїй внучці Ариночці)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830517
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2019
Ти, як промінчик весняного сонця,
що розбудив навколо все від сну.
Мов квіточка, що на моїм віконці,
мов ластівка, що принесла весну.
Ти моя внучка, мов троянди квітка,
яка розквітла у моїм саду.
З тобою завжди весело і світло,
Коли ти кличеш - я до тебе йду.
Ти сонечко моє! Лунає дзвінко
між вишеньок твій голосочок знов.
Я так люблю тебе, моя лебідко,
це ж ти у світ несеш мою любов!
(Вірш моєї сестри Галини Жабенко,
який присвятила вона своїй внучці Ариночці)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830515
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 26.03.2019
Ти, як промінчик весняного сонця,
що розбудив навколо все від сну.
Мов квіточка, що на моїм віконці,
мов ластівка, що принесла весну.
Ти моя внучка, мов троянди квітка,
яка розквітла у моїм саду.
З тобою завжди весело і світло,
Коли ти кличеш - я до тебе йду.
Ти сонечко моє! Лунає дзвінко
між вишеньок твій голосочок знов.
Я так люблю тебе, моя лебідко,
це ж ти у світ несеш мою любов!
(Вірш моєї сестри Галини Жабенко,
який присвятила вона своїй внучці Ариночці)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830513
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 26.03.2019
Все в житті іде, минає... і зупину немає.
Літо, осінь і холодна є зима.
А зустрілась мені вчора
дівчинонька чорноброва,
ніжна й світла, немов сонячна весна.
Ой дівчино, моя квітко!
Ой дівчинонько, лебідко!
Ти давно приходиш в сни мої.
Ой дівчино, ясна зоре!
Ой дівчино, моя доле!
Лиш про тебе всі думки тепер мої!
А весна навкруг буяє... цвіт веселий розсипає.
Вже в садочках розспівались солов'ї.
Я просив, щоб ввечір вийшла...
там, де клен шепоче й вишня,
з нетерпінням я чекатиму її.
Ой дівчино, моя квітко!
Ой дівчинонько, лебідко!
Ти давно приходиш в сни мої.
Ой дівчино, ясна зоре!
Ой дівчино, моя доле!
Лиш про тебе всі думки тепер мої!
Все в житті іде, минає... і зупину немає.
Літо, осінь і холодна є зима.
А зустрілась мені вчора дівчинонька чорноброва,
ніжна й світла, немов сонячна весна.
Ой дівчино, моя квітко!
Ой дівчинонько, лебідко!
Ти давно приходиш в сни мої.
Ой дівчино, ясна зоре!
Ой дівчино, моя доле!
Лиш про тебе всі думки тепер мої!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830311
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2019
Роздзвенілася... Засміялася!
Полилась струмком... Заквітчалася.
В небі сонечком засвітилася,
від стрічок ясних заяснілася.
Стрічки сині є і білесенькі,
є рожевий цвіт... й золотесенький.
В оксамит вдягне всі дібровоньки
Очі - неба синь, чорні бровоньки.
І кульбабками зазоріється,
золотим зерном в полі сіється.
Все біжить вперед днями вільними,
з вітром граючись в річці хвилями.
Роздзвенілася... Засміялася!
Полилась струмком... Заквітчалася.
Іще мить... тепла сипне жменьками,
стануть вишеньки всі біленькими...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830272
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 24.03.2019
Роздзвенілася... Засміялася!
Полилась струмком... Заквітчалася.
В небі сонечком засвітилася,
від стрічок ясних заяснілася.
Стрічки сині є і білесенькі,
є рожевий цвіт... й золотесенький.
В оксамит вдягне всі дібровоньки
Очі - неба синь, чорні бровоньки.
І кульбабками зазоріється,
золотим зерном в полі сіється.
Все біжить вперед днями вільними,
з вітром граючись в річці хвилями.
Роздзвенілася... Засміялася!
Полилась струмком... Заквітчалася.
Іще мить... тепла сипне жменьками,
стануть вишеньки всі біленькими...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830271
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2019
Роздзвенілася... Засміялася!
Полилась струмком... Заквітчалася.
В небі сонечком засвітилася,
від стрічок ясних заяснілася.
Стрічки сині є і білесенькі,
є рожевий цвіт... й золотесенький.
В оксамит вдягне всі дібровоньки
Очі - неба синь, чорні бровоньки.
Вся кульбабками зазоріється,
золотим зерном в полі сіється.
Все біжить вперед днями вільними,
з вітром граючись в річці хвилями.
Роздзвенілася... Засміялася!
Полилась струмком... Заквітчалася.
Іще мить... тепла сипне жменьками,
стануть вишеньки всі біленькими...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830270
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 24.03.2019
Роздзвенілася... Засміялася!
Полилась струмком... Заквітчалася.
В небі сонечком засвітилася,
від стрічок ясних заяснілася.
Стрічка синя є і білесенька,
є рожевий цвіт... й золотесенька.
В оксамит вдягне всі дібровоньки
Очі - неба синь, чорні бровоньки.
І кульбабками зазоріється,
золотим зерном в полі сіється.
Все біжить вперед днями вільними,
з вітром граючись в річці хвилями.
Роздзвенілася... Засміялася!
Полилась струмком... Заквітчалася.
Іще мить... тепла сипне жменьками,
стануть вишеньки всі біленькими...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830219
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 24.03.2019
Роздзвенілася... Засміялася!
Полилась струмком... Заквітчалася.
В небі сонечком засвітилася,
від стрічок ясних заяснілася.
Стрічка синя є і білесенька,
є рожевий цвіт... й золотесенька.
В оксамит вдягне всі дібровоньки
Очі - неба синь, чорні бровоньки.
І кульбабками зазоріється,
золотим зерном в полі сіється.
Все біжить вперед днями вільними,
з вітром граючись в річці хвилями.
Роздзвенілася... Засміялася!
Полилась струмком... Заквітчалася.
Іще мить... тепла сипне жменьками,
стануть вишеньки всі біленькими...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830214
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 24.03.2019
Роздзвенілася... Засміялася!
Полилась струмком... Заквітчалася.
В небі сонечком засвітилася,
від стрічок ясних заяснілася.
Стрічка синя є і білесенька,
є рожевий цвіт... й золотесенька.
В оксамит вдягне всі дібровоньки
Очі - неба синь, чорні бровоньки.
І кульбабками зазоріється,
золотим зерном в полі сіється.
Все біжить вперед днями вільними,
з вітром граючись в річці хвилями.
Роздзвенілася... Засміялася!
Полилась струмком... Заквітчалася.
Іще мить... тепла сипне жменьками,
стануть вишеньки всі біленькими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830208
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 24.03.2019
Роздзвенілася... Засміялася!
Полилась струмком... Заквітчалася.
В небі сонечком засвітилася,
від стрічок ясних заяснілася.
Стрічка синя є і білесенька,
є рожевий цвіт... й золотесенька.
В оксамит вдягне всі дібровоньки
Очі - неба синь, чорні бровоньки.
І кульбабками зазоріється,
золотим зерном в полі сіється.
Все біжить вперед днями вільними,
з вітром граючись в річці хвилями.
Роздзвенілася... Засміялася!
Полилась струмком... Заквітчалася.
Іще мить... тепла сипне жменьками,
стануть вишеньки всі біленькими...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830205
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 24.03.2019
Краплинки доброти розсипали дощі
на квіти, на траву й калинові кущі.
Веселочка ясна в них барвами цвіте,
і весело сміється сонце золоте.
Краплинки доброти, краплинки доброти...
розсипали навкруг рясні дощі.
Краплинки доброти, краплинки доброти -
у цьому світі є і я, і ти!
Нам весело усім у цьому світі жить,
бо сонечко ясне уміє нас любить.
Дарує нам воно дзвінкі, немов пісні,
краплинки доброти - промінчики ясні.
Краплинки доброти, краплинки доброти -
промінчики ясні... такі дзвінкі!
Краплинки доброти, краплинки доброти -
у цьому світі є і я, і ти!
Краплинки доброти уміють всіх зігріть,
бо добротою світ уміє говорить.
То ж маємо добро у серці й ми нести,
щоб світ навколо нас міг барвами цвісти.
Краплинки доброти, краплинки доброти...
розсипали навкруг рясні дощі.
Краплинки доброти, краплинки доброти -
у цьому світі є і я, і ти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830027
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 22.03.2019
Краплинки доброти розсипали дощі
на квіти, на траву й калинові кущі.
Веселочка ясна в них барвами цвіте,
і весело сміється сонце золоте.
Краплинки доброти, краплинки доброти...
розсипали для нас рясні дощі.
Краплинки доброти, краплинки доброти -
у цьому світі є і я, і ти!
А сонечко ясне уміє так світить,
щоб весело усім було у світі жить.
Дарує нам воно веселі, мов пісні,
краплинки доброти - промінчики ясні.
Краплинки доброти, краплинки доброти -
промінчики ясні... такі дзвінкі!
Краплинки доброти, краплинки доброти -
у цьому світі є і я, і ти!
Краплинки доброти уміють всіх зігріть,
лиш добротою світ уміє говорить.
То ж маємо добро у серці й ми нести,
щоб світ навколо нас міг барвами цвісти.
Краплинки доброти, краплинки доброти...
розсипали для нас рясні дощі.
Краплинки доброти, краплинки доброти -
у цьому світі є і я, і ти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829974
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 22.03.2019
Краплинки доброти розсипали дощі
на квіти, на траву й калинові кущі.
Веселочка ясна в них барвами цвіте,
і весело сміється сонце золоте.
Краплинки доброти, краплинки доброти...
розсипали навкруг рясні дощі.
Краплинки доброти, краплинки доброти -
у цьому світі є і я, і ти!
Ми будемо разом щасливим дням радіть
із сонечком ясним, що вміє всіх любить.
Дарує нам воно, немов дзвінкі пісні,
краплинки доброти - промінчики ясні.
Краплинки доброти, краплинки доброти -
промінчики оті... такі дзвінкі!
Краплинки доброти, краплинки доброти -
у цьому світі є і я, і ти!
Розсіємо і ми краплинки доброти,
щоб світ навколо нас міг барвами цвісти.
Вони зуміють всіх і в холоди зігріть,
бо добротою світ уміє говорить.
Краплинки доброти, краплинки доброти...
розсипали навкруг рясні дощі.
Краплинки доброти, краплинки доброти -
у цьому світі є і я, і ти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829973
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2019
Лети, лети, ластівко!
Лети, лети, світлая.
Бо чекає, ластівко,
тебе земля рідная.
Лети, лети, ластівко.
Ой лети, співучая.
Порадує колосом
нас земля родючая.
Лети, лети, ластівко!
Розцвітають квіточки.
Лети, лети, ластівко,
бо чекають діточки.
Звий гніздечко, ластівко,
Під нашим віконечком.
Будемо радіти ми
тобі разом з сонечком.
Лети, лети, ластівко!
Ой лети швидесенько.
Над землею, пташечко,
покружляй низесенько.
Послухай, як весело
ми разом співаємо.
Лети, лети, ластівко,
ми тебе чекаємо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829652
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2019
Лети, лети, ластівко!
Лети, лети, світлая.
Бо чекає, ластівко,
тебе земля рідная.
Лети, лети, ластівко.
Ой лети, співучая.
Порадує колосом
нас земля родючая.
Лети, лети, ластівко!
Розцвітають квіточки.
Лети, лети, ластівко,
бо чекають діточки.
Звий гніздечко, ластівко,
Під нашим віконечком.
Будемо радіти ми
тобі разом з сонечком.
Лети, лети, ластівко!
Ой лети швидесенько.
Над землею, пташечко,
покружляй низесенько.
Послухай, як весело
ми разом співаємо.
Лети, лети, ластівко,
ми тебе чекаємо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829650
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 19.03.2019
Глянь... Вже земля розцвітає.
Дзвінко ж як пташка співає!
Сонцем земля обігріта,
щедро дарує нам квіти.
Річка радіє... Не мілко!
Солодко краще, ніж гірко.
Рибку гойдає озерце,
повниться радістю серце.
Стежечка в'ється від хати.
спробуй її наздогнати.
Десь на широкій дорозі
щастя зустрінеш на розі.
Тепла є батьківська хата.
Щедра душа є багата.
А завдяки працьовитим
ласкою світ весь зігрітий.
Глянь... Вже земля розцвітає.
Дзвінко ж як пташка співає!
Звірям так затишно в хащі...
а світ наш з тобою став - кращим!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829648
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2019
Глянь... вже земля розцвітає.
Дзвінко ж як пташка співає!
Сонцем земля обігріта,
щедро дарує нам квіти.
Річка радіє... Немілко!
Солодко краще, ніж гірко.
Рибку гойдає озерце,
повниться радістю серце.
Стежечка в'ється від хати...
спробуй її наздогнати!
Десь на широкій дорозі
щастя зустрінеш на розі.
Тепла є батьківська хата.
Щедра душа є багата.
А завдяки працьовитим
ласкою світ наш зігрітий.
Глянь, вже земля розцвітає.
Дзвінко ж як пташка співає!
Звірям всім затишно в хащі,
а ти роби світ наш... ще кращим!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829636
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 19.03.2019
Глянь... вже земля розцвітає.
Дзвінко ж як пташка співає!
Сонцем земля обігріта,
щедро дарує нам квіти.
Річка радіє... Немілко!
Солодко краще, ніж гірко.
Рибку гойдає озерце,
повниться радістю серце.
Стежечка в'ється від хати...
спробуй її наздогнати!
Десь на широкій дорозі
щастя зустрінеш на розі.
Тепла є батьківська хата.
Щедра душа є багата.
А завдяки працьовитим
ласкою світ наш зігрітий.
Глянь, вже земля розцвітає.
Дзвінко ж як пташка співає!
Звірям всім затишно в хащі...
А ти роби світ наш ще кращим!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829635
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 19.03.2019
Не плач... сльози твої не дощові краплини,
що сили додають, поля оросять.
Не плач... сльози - гіркі, не тільки в холоди
морозять.
Ще не було, щоб у житті вони комусь допомагали.
Завжди гірчило там, де сльози проливали.
Не плач... А краще посміхнися. Усмішка радо-
сті додасть. На світ мій подивися!
Для тебе сонце сходить тут, для тебе світ весь
розцвітає, і роси падають в траву. Тут Я є!
Не плач... Кажеш, гриміли грози? Я витру твої
сльози!
А гроз моїх не бійся, в них... веселок ясних барви
грають.
А ті, що на Землі - спиню. Я знаю: це вони тебе
лякають.
Розправить крила новий день, засвітиться і
заясніє. Ти ж знаєш, що щасливий той, хто вірити
й любити вміє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829503
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 18.03.2019
Чути серця стук:
"Тук-тук-тук! Тук! Тук!"
Це співає так душа.
Не потрібно їй ні мільйон, ні два,
хоч не має ні гроша.
Вміє весело вона сміятися.
І не треба їй платить.
Якщо з совістю торгуватися -
кожен знає, як душа болить.
Чути серця стук:
"Тук-тук-тук! Тук! Тук!"
Це говорить так душа...
Є безцінною вона й вільною,
хоч не має ні гроша.
Вміє весело вона сміятися.
І не треба їй платить.
Якщо з совістю торгуватися -
кожен знає, як душа болить.
Чути серця стук:
"Тук-тук-тук! Тук! Тук!"
Це радіє так душа.
Бо є світлою і привітною,
хоч не має ні гроша.
Вміє весело вона сміятися.
І не треба їй платить.
Не торгуються... чисті совістю,
хоч душа найбільше в них болить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829373
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2019
Ой на озері... ой на синьому... плавав лебідь білий
із лебідкою білокрилою був такий щасливий.
А на березі під вербичкою з козаком дівчина.
А до явора нахилилася у цвіту калина.
Прикривав крилом лебідь білий той та й свою лебідку.
Обнімав козак, цілував козак дівчиноньку-квітку.
Нема лебедя, нема білого... злинув аж за хмари.
Залишив козак молодесеньку... ту, що є до пари.
Ой ви, людоньки, що ж це коїться?!. Де ж та світла днина?
Шумить явір лиш і гірчить тепер солодка калина.
Залишилася одинокою чом мала лебідка?
Чому журиться біля неї тут дівчинонька-квітка?
Біда, людоньки... Біда, ріднії, та й у нашій хаті.
Треба дружно нам її силою з дому проганяти.
Хай повернеться до лебідоньки лебідь білокрилий.
А до дівчини молоденької той козак щасливий!
Ой на озері... ой на синьому... знов є лебідь білий.
Із лебідкою білокрилою в парі він щасливий.
А на березі під вербичкою з козаком дівчина.
А до явора нахилилася у цвіту калина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829364
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2019
Лети, лети, ластівко!
Лети, лети, світлая.
Бо чекає, ластівко,
тебе земля рідная.
Лети, лети, ластівко.
Ой лети, співучая.
Порадує колосом
нас земля родючая.
Лети, лети, ластівко!
Розцвітають квіточки.
Лети, лети, ластівко,
бо чекають діточки.
Звий гніздечко, ластівко,
Під нашим віконечком.
Будемо радіти ми
тобі разом з сонечком.
Лети, лети, ластівко!
Ой лети швидесенько.
Над землею, пташечко,
покружляй низесенько.
Послухай, як весело
ми разом співаємо.
Лети, лети, ластівко,
ми тебе чекаємо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829050
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 14.03.2019
Часто думками додому я лину...
до хати в садочку й того журавля,
що стереже тут нашу криницю.
Ой, яка ж добра у ній є вода!
Чиста водиця у нашій криниці.
Часто в ній світиться зірка ясна.
Татову силу і мамину ласку,
й веселий мій сміх пам'ятає вона.
Кажуть, без смаку... Вода ж в ній солодка.
Як небо безкрає - криниця ясна.
Яблуні рясно зріють в садочку.
А біля неї калина рясна.
Чиста водиця у нашій криниці
Часто в ній світиться зірка ясна.
Ніжно колише її небо в зорях,
а вранці проснеться під спів солов'я.
О, скільки розмов біля неї велося...
як мальвами квітли тут літнії дні.
Всіх вислухала наша криниця,
сонячні зайчики грались в відрі.
Чиста водиця у нашій криниці.
Часто в ній світиться зірка ясна.
Мамину пісню, оту вечорову,
що всіх заколисує, знає вона.
Плакала з нами рясними дощами
і дзвінко сміялася в сонячні дні.
І пелюстками квітів барвистих
пахнуть й сьогодні ті краплі мені.
Де б не ходив я, додому вернуся,
до рідної хати - добра джерела.
І, як в дитинстві, з криниці нап'юся.
Я знаю: насправді, вода в ній... жива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828641
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2019
Весь світ в твоїх обіймах,
у твоїх поцілунках.
Матусенько рідненька.
Матусенько голубко!
Зігріти навіть сонце
ти можеш у долонях.
Хоч сріблом час прикрасив
волосся вже на скронях.
Від усмішки день ясний
стає іще світлішим.
А дотик рук ласкавих
є в світі найніжнішим.
Весь світ в твоїх обіймах,
у твоїх поцілунках.
Матусенько рідненька.
Матусенько голубко!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828248
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2019
Не клич його... І не проси.
Не спиниться й на мить.
Отак минає день за днем.
Наш час вперед летить.
Куди, скажіть, йому спішить?
Присів би. Відпочив.
Поговорити є про що.
Багато в світі див.
Тут бурі й грози сильні є.
Вітри грізні гудуть.
Та є тут й сонце золоте.
Його вперед лиш путь.
Із часом в дружбі сонцю жить
дано... то ж разом йдуть.
А ми... хто з боку, хто відстав.
Хтось заблудивсь... Зовуть.
Зовуть з собою. Не проси.
Не спиняться... А в тім,
Де з сонцем й часом в ногу йдуть,
Там весело усім!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828030
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.03.2019
Я все скажу без слів... Так розмовляти вмію.
Як поглядом своїм в тобі я заяснію.
А дотик рук моїх тебе зігріть зуміє.
Кохає ніжно той, хто говорить так вміє.
Цвіте для нас весна, квітує тепле літо.
Є осінь золота, зима дарує квіти.
Я все скажу без слів... Зникає в них потреба.
Бо поцілунок мій розкаже все, що треба.
І ти мовчиш?.. Нехай. Сама я прочитаю.
В твоїх очах ясних помітила:"Кохаю!"
Цвіте для нас весна, квітує тепле літо.
Є осінь золота, зима дарує квіти.
Я дякую словам. Люблю їх... вони знають.
Сильніші почуття від них, коли кохають.
Я все скажу без слів... Так розмовляти вмію.
Як поглядом своїм в тобі я заяснію.
Цвіте для нас весна, квітує тепле літо.
Є осінь золота, зима дарує квіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827583
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2019
Тихо вечір опустився... небо в зорях, синє.
Вже притихла навіть річка, тихо хвиля плине.
Спить калинонька, червоні кетяги схилила.
Заколисує діброву пісня солов'їна.
І дрімають осокори, зникли всі тривоги.
Вже їх в снах солодких кличуть далекі дороги.
А до явора ялина віти нахилила.
Заколисує діброву пісня солов'їна.
Обнімає дівчиноньку козак, де джерельце.
Пригортає і голубить дівчиноньку-серце.
Ой, яка ж в його обіймах дівчина щаслива!
Заколисує діброву пісня солов'їна...
Тихо вечір опустився... небо в зорях, синє.
Вже притихла навіть річка, тихо хвиля плине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827533
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2019
Щоранку будить нас... і кожного зігріє.
Як Сонечко ясне любити так уміє?
Всі рівні перед ним, усім тепло дарує.
І пензлем золотим щодня воно малює.
О, скільки кольорів у сонячнім промінні...
Засвітяться добром у золотім насінні.
Від барв отих ясних все в світі розцвітає.
І райдуги дуга барвиста в небі сяє.
Як сядуть промінці оті ясні на віти,
то вишеньки цвітуть і яблуньки у цвіті.
Розсипле промінці по травах сонце світле -
тоді уся земля казково так розквітне!
Несуть у світ любов ці променята милі,
щоб в світі цім яснім ми всі були щасливі.
Дивлюся я на світ в своє ясне віконце
і думаю: любити уміє так лиш Сонце?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826871
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2019
Лети, лети, ластівко.
Лети, лети, світлая.
Бо чекає, ластівко,
тебе земля рідная.
Лети, лети, ластівко.
Ой лети, співучая.
Порадує колосом
нас земля родючая.
Веснонька, весна,
сонячна, ясна.
Нам дарує цвіт,
звеселяє світ.
Лети, лети, ластівко.
Розцвітають квіточки.
Лети, лети, ластівко,
бо чекають діточки.
Звий гніздечко, ластівко,
Під нашим віконечком.
Будемо радіти ми
тобі разом з сонечком.
Веснонька, весна,
сонячна, ясна.
Нам дарує цвіт,
звеселяє світ.
Лети, лети, ластівко.
Ой лети швидесенько.
Над землею, пташечко,
покружляй низесенько.
Послухай, як весело
ми разом співаємо.
Лети, лети, ластівко,
ми тебе чекаємо!
Веснонька, весна,
сонячна, ясна.
Нам дарує цвіт,
звеселяє світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826750
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 25.02.2019
- Ой доленько, доле... доленько святая!
Чому скажи, доле, ти така гіркая?
Чому скажи, доле, гірчиш полинами?
Чи ти так жартуєш? Що робиш із нами?
- Не до жартів, діти. Чи ж я вам не мати?
Розбрелись по світу. Де силоньки взяти?
А я ж в золотого жита колосочку.
А я ж в соловека дзвінкім голосочку.
В ніжних чорнобривцях під вашим віконцем.
Зігріваю вас я щодня разом з сонцем.
В калиновім ґроні в вашому садочку.
В росяних світанках в нашому гайочку.
Весною розсиплюсь ніжним білим цвітом.
Волошково гляну на вас теплим літом.
Покірно схилюся восени плодами.
Для вас позолота... Що, діточки, з вами?
Я в Дніпрі-Славуті хвилечкою лину.
На мене погляньте... Я вас не покину!
Це ви залишили. Розбрелись по світу.
Гіркота від того, бо ж ви мої діти!
Додому пташина маленька вертає.
Бо цінує. Любить. Кращого немає.
Найрідніша в світі, кожному до серця
Своя земля рідна, де напивсь з джерельця.
Гіркоту зберете ви до краплі, діти,
коли свою землю навчитесь любити.
Бо я й справді плачу гіркими сльозами.
Ой діточки, діти... Що робиться з вами?
Та ж ви, мої славні, козацького роду.
Хочу бачить Силу я свого народу!
Хочу я, щоб Мудрість тут запанувала.
Скажете тоді, що.... я іншою стала.
А я усміхнуся, а я порадію.
В небеса до Бога молитвою злину.
Піснею дзвінкою розіллюсь край поля.
То ж радійте, діти, в вас щаслива доля!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826747
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 25.02.2019
Ходив Бог світом, мови роздавав. Мав стільки їх,
як квіток серед трав. Дзвінкі, бадьорі та барвисті.
Які ж ті мови голосисті!
Носив з собою повний міх, ті мови розсипав, як сміх.
І люди тішились, раділи, бо ж голоси їхні дзвеніли.
Довго ходив... то ж натомився. Сів відпочити там,
де гай. Вода прозора там в ставочку. Подумав:
- А тут справжній рай! Калина наливає ґрона, у дуба
кучерява крона.
В берізок є нові сережки, у молодих ялин - мережки.
І люди трудяться у полі. Ген височіють як тополі! Жита
зазолотіли нині. А небеса над ними сині...
Люблю бувати в Україні, - радів Господь. - Тут заночую,
їй гарну мову подарую.
Порожнім був уже мішок... Бог засмутивсь.
Чийсь голосок почув гарненький. То з гір збігав струмок
маленький. А він так дзвінко дзюркотів, що кущ калини
задзвенів! Що ягідка - то слово світле.
- Дзвени! Дзвени, моє ти рідне!
Словами повнилася мова, а Бог радів все: - Калинова!
Уже за гаєм сонце сіло... примовкла нива, притих став.
Лиш соловеєчко співав. Переливалася, дзвеніла та ніжна
пісня. - Солов'їна! - тішивсь Господь.
А коли вранці сонце встало, вся Україна заспівала.
І гарно так заговорила... Є в кожнім слові Божа сила!
І ти люби свою країну і її мову солов'їну. Дзвінку, веселу,
калинову, барвисту, ніжну, світанкову!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826670
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2019
Лети, лети, ластівко.
Лети, лети, світлая.
Бо чекає, ластівко,
тебе земля рідная.
Лети, лети, ластівко.
Ой лети. співучая.
Порадує колосом
нас земля родючая.
Веснонька, весна,
сонячна, ясна.
Нам дарує цвіт,
звеселяє світ.
Лети, лети, ластівко.
Розцвітають квіточки.
Лети, лети, ластівко,
бо чекають діточки.
Лети, лети, пташечко.
Ой лети швидесенько.
Над землею, ластівко,
покружляй низесенько.
Веснонька, весна,
сонячна, ясна.
Нам дарує цвіт,
звеселяє світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826662
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 24.02.2019
Вогонь... яскравий. Зігрів. Сиділи. Мовчали.
Розмова без слів. Бо кожен тут думав своє.
Коли ж цю біду час забере?
Хтось думкою линув додому, бо там і мама, і тато.
Вже їх обнімав. Хтось на руках уже сина тримав.
Хтось доню й дружину свою цілував.
Хтось бачив село. Там друзі... і клени стоять край доріг.
Розкішні, зелені.
Кремезний пив воду з своєї криниці. А наймолодший -
рахує зірниці. Між них він помітив найяскравішу, що
схожа на дівчину ту, найріднішу.
Найстарший дивився на всіх, теж мовчав.
За мить... - Нам пора, - тихо сказав, й прикрили їх знову
дерев сильні віти.
Допоки ж ще злу панувати у світі?!.
Прийди, та хвилинонько Правди ясна, де збудуться
світлі всі думи-слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826654
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.02.2019
На вузькій-вузькій стежині поміж гір
нещодавно дівчиноньку я зустрів.
І привітною, скажу, була вона.
Ой, яка ж у неї усмішка ясна!
Через три гори високі перейду,
ніжну дівчину-веснянку я знайду!
І зігріє моє серце осяйна
та красива дівчинонька, мов весна!
Я у сині очі-зорі задививсь
і скажу вам всім, по-правді, сну лишивсь.
Полонила вона серденько моє.
Я повірив, що любов у світі є!
Через три гори високі перейду,
ніжну дівчину-веснянку я знайду!
І зігріє моє серце осяйна
та красива дівчинонька, мов весна!
Ой дівчино, ніжна квіточко моя,
будить мрію ніжна усмішка твоя.
Недаремно вже квітує скрізь весна.
Вірю є в твоєму серденьку і я!
Через три гори високі перейду,
ніжну дівчину-веснянку я знайду!
І зігріє моє серце осяйна
та красива дівчинонька, мов весна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2019
Спить ставок під снігом... верби ще дрімають.
Очерет тихенько шелестить.
- Тихо, тихо... вітре! Перестань кружляти. Тут все
спить.
Не буди. Не треба. Зимі панувати. Хай солодкі ба-
чать сни. Ще присип їх снігом білим-білим, ясним.
Нехай відпочинуть до весни.
А весна-царівна, як сипне проміння! Від його теп-
ла проснеться став. І розпустять коси верби на-
ші гарні. Схочуть, щоб ти, вітре, розчесав.
Усміхнувся вітер, підморгнув хмарині, й білий-
білий сніг уже летить!
Біло-біло стало... Біла ковдра вкрила все навколо.
Хай поспить.
Верби наші пишні стоять білі-білі. Біло ніжні віти
розцвіли.
Спить ставок під снігом... й верби кучеряві
край води солодкі бачать сни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824969
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2019
Добра багато на Землі... тут є чому радіти.
Нам подаровано життя. Це наш є час тут жити!
Довірено нам берегти все, що до нас надбали,
хоч часто спалені мости, руїни і завали...
Найбільший дар - людське життя, вже навіть
не цінуєм.
- Спиніться, люди! Прірва там! - кричить Земля.
Не чуєм.
Вже котрий рік іде війна. Життя там забирають.
Для щастя кожному дано. Забули? Чи не знають?!
Життя... Життя, життя ясне.
Життя... життя, життя цвіте
в весняний день і в літній.
Життя... Житття, життя дзвінке. Скажіть, в ко-
го воно легке? Сльозою падає - дощем...
Та є в ньому й день світлий!
Співає... хвилею шумить, пташиною увись ле-
тить, зерном в ріллю лягає. Де прийняла його зем-
ля - п'є соки, ніби з джерела, корінням проростає.
Життя радіє і дзвенить... в нім неповторна кож-
на мить, немов веселки кольори у серці слід лишає,
хоч борозенками воно і на чоло лягає. В нім муд-
рість світиться віків. Люби життя. В добро повір!
Добра багато на Землі... тут є чому радіти.
Нам подаровано життя. Це наш є час тут жити!
Цінуй життя, роби добро. Хай тут й твоя краплина.
Для тебе кожен світлий день.
Ти на Землі - Людина!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824826
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.02.2019
Від себе не тікай... бо не втечеш. Від себе не тікай...
і не старайся. І скільки б не було в житті невдач, не нарікай.
Не плач.
А хочеш - можеш плакати. Та тільки що матимеш від сліз отих
гірких? Проблем не стане менше. Їх тільки тобі під силу роз -
в'язати. Бо, кажуть, кожному по силі Бог дає. Все те, що маєш,
то твоє.
Ти кажеш "важко"? Якщо тобі довірено нести, То сильний ти.
І хоч гне спину той багаж тяжкий... Радій!
Немає, кажеш, сили далі йти? Не бійся! Бог завжди допоможе
у путі.
А з Ним - і з тягарем важким здається завжди шлях легким!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823605
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2019
Якщо хочеш, спитай... чом земля родить рясно?
Якщо хочеш, спитай... чом зоря сяє ясно?
Має зірка ясна досить чистого срібла.
Ти ясніша від неї, знай, моя рідна!
У зими поцікавсь, чому стелиться сніжно?
У весни ти дізнайсь, чому квітне так ніжно?
Солов'ями дзвенить тут година досвітня.
Ти ніжніша від неї, знай, моя рідна!
Якщо хочеш, спитай... чом шумить явір в полі?
Якщо хочеш, спитай... чом зустрілися долі?
Гріє душу мою твоє кожне словечко.
"Ти найкраща у світі!" - скаже сердечко.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822871
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2019
Вечір пісню співав... він калину приспав.
Ґрона пишні схилилися долі.
Вечір пісню співав... колосочки приспав
Золотистого жита у полі.
Ніжну пісню його чула зоряна ніч,
і вона була серденьку мила.
Прислухався садок, стихла річка в гаю.
Солов'ями та пісня дзвеніла.
Вечір пісню співав... бо він нічку кохав,
Задивлявся в її карі очі.
Ой солодкі ж які вечори ті дзвінкі
І закохані зоряні ночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822865
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.01.2019
Люблю свій край... він даний мені Богом,
в блакиті ніжній сонце золоте.
За хмари жайвір високо злітає,
де зріє в полі жито золоте.
А в мого краю гір дзвінкі потоки.
І пахне тут черемхою весна.
Зігріти може серце кожне слово.
У нас всіх Україна тут одна!
Глянь, тягнуться до зір стрункі тополі.
Є оберегом явір й ясени.
І вишитий рушник є в кожній долі,
Бо люблять їх всі доньки і сини.
А в мого краю гір дзвінкі потоки.
І пахне тут черемхою весна.
Зігріти може серце кожне слово.
У нас всіх Україна тут одна!
Ми віримо - настане час щасливий,
і замість гроз засяє день ясний.
І усмішками світ весь заясніє,
бо кожному є край свій дорогий!
А в мого краю гір дзвінкі потоки.
І пахне тут черемхою весна.
Зігріти може серце кожне слово.
У нас всіх Україна тут одна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822246
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2019
Проснулася Ворона рано... Пізно щодня вона вставала,
а тут прокинулась. Не спала.
В саду якраз в цей час дзвеніла весела пісня солов'їна.
Прислухалась... А й справді гарно. І дзвінко, й весело.
Так славно!
Й подумала: "Мені б отак. Ото жилося б гарно як!
Усі б мене навкруг хвалили. Усі б мене одну любили."
Умилася і причесалась, у нову сукню гарну вбралась.
"Я краща Солов'я!" - сказала. Сіла на вітку й заспівала.
"Кар..р..р!", "Кар..р..р!"- лунало увесь день. Таке воно
те "Кар..р..р!" й тепер.
Ніхто перечить не посміє: співає кожен так, як вміє.
Все ж пам'ятай, що ти Людина! Тобі підкориться вершина.
Своє ти зважуй кожне слово. Виконуй все, що обіцяв.
Злетіти зможеш вище хмар!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822104
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2019
Радіймо дню, який несе життя. Радіймо дню, який несе прозріння.
Багато днів похмурих і ясних треба рослині, щоб дала насіння.
А те насіння силу має вже, у себе міць воно тих днів ввібрало. Та знаєм
ми, що й холоди гули, його не тільки сонце зігрівало.
То ж гнулося від бур і від вітрів, хилилось долі часто... та вижило.
Насіння сходи дасть! Заплодоносить рясно.
Варто приймати й нам, що Бог дає. Зміцніють сили. Здолаєм перешкоди.
О! Як нелегко все в житті пройти... Та все ж іди! Іди... Не зупиняйся.
Будуть перемоги. Для тебе є рожевий цвіт весни, далекі і близькі дороги.
Усе, що в долі є... Приймай. Твоє. Твій час. Твоя пора. Твоє прозріння.
Іди вперед і розсівай! Хай сходить і росте твоє насіння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821834
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.01.2019
Радіє Сонце завжди ранку, Земля вдягає вишиванку,
лунає чийсь веселий сміх... А я пишу вірші для всіх.
Весела пісня в них дзвенить й так хороше усім нам жить!
В них ночі зоряні, світання, світла надія і кохання.
І квітнуть вишні біля хати, і яблук урожай багатий. І жито...
Жито в чистім полі, як гімн життю, подяка долі.
Щаслива світиться в нім днина, бо ж кожна золота зернина.
Злітає жайвір тут за хмари, тополі жайвір є до пари.
У моїх віршах неба просинь... весна в цвіту, і щедра осінь.
Про щастя кожне слово мріє, то ж в холоди зігріть зуміє.
Є під вікном калина пишна, і колискова дзвенить ніжна,
бо слово горнеться до слова... барвами грає рідна мова!
Живе в них Віра в добрий час й Любов, й Пошана до всіх вас.
Радіє Сонце завжди ранку, Земля вдягає вишиванку,
лунає чийсь веселий сміх. А я пишу вірші для всіх...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821669
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2019
Ой у полі у широкім жито колоситься.
А у нашій Україні доля веселиться.
Бо є щедрий коровай у кожній хаті.
Будьмо багаті!
Ой у полі у широкім пшениченька родить.
А по нашій Україні світла радість ходить.
Бо є в кожному дворі вівці, корови.
Будьмо здорові!
Ой над полем над широким жайівір в небі в'ється.
Тепер нашій Україні ясний день всміхнеться.
Бо весела в світі в нас дружна родина.
Доля щаслива!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821192
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2019
Які слова мені сказати, щоб всю любов ту передати,
мій дорогий і рідний краю, яку до тебе відчуваю?
Твої ліси, діброви, ріки... поля, росою зранку вмиті, хви-
люють душу, тішать зір. Я так люблю тебе! Повір.
А кущ калини, де джерельце, мов теплоти сипнув у
серце. Своєю він зігрів красою.
Ген сходить сонце за горою... Проміння щедро розсипає
на все, що бачить. Воно знає - чекають всі його тепла.
Моя ти доленько ясна! Дав Бог в такій красі нам жити,
де жайвір в небі, зріє жито. Чебрець квітує, пахне літом.
Ромашки тут цвітуть, сестрички. В'ються стежини в світ,
мов стрічки, через поля у світ широкий... та повертають
через роки.
Їх скільки б не було багато, всі кличуть нас вони до хати,
де мама й тато. Зріють вишні. Які ж рясні вони й розкішні!
Там медом яблука налиті й дитинства дні найкращі в світі!
Які слова мені сказати, щоб всю любов ту передати,
мій дорогий і рідний краю, яку до тебе відчуваю?
Твої ліси, діброви, ріки... поля, росою зранку вмиті, хви-
люють душу, тішать зір. Я так люблю тебе... Повір!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820477
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 07.01.2019
Ясна зірка на небі зійшла.
Тиха радість осяює хати.
Тут молитва до Бога зліта.
Перед образом молиться мати.
Щиро дякуєм, Боже, Тобі.
За все, що маємо, й будемо мати.
Відійде, вірим ми, гіркота.
Час прийде ще Добру панувати.
Бо ж у небо летить вільний птах.
І хлібам дозволяєш шуміти.
Наливається щедро наш сад.
Щоб у щасті нам, в радості жити.
І відваги синам додаєш.
Тим сміливим, що нас захищають.
Тут радіє і поле, і гай
дням тим ясним, що кожному сяють.
Ясна зірка на небі зійшла.
Тиха радість осяює хати.
Тут молитва до Бога зліта.
Перед образом молиться мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820318
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2019
Мати сина колихала, де зійшла зірниця.
Там солодкою скрізь стала вода у криницях.
Спи, синочку! Спи, маленький! Хай щаслива доля.
Хоч у цьому світі, синку, на все Божа воля.
Спи, синочку! Спи, дитино, ти моя маленька.
Це ж для тебе засвітилась зірочка ясненька.
Спи, синочку! Спи, маленький! Буду колихати.
Щоб твій сон був солоденький буду я співати.
Спи, дитиночко маленька! Всі тебе вітають.
Це ж для тебе, мій рідненький, Ангели співають.
Пастушки малі з ягнятком на колінця стали.
Принесли царі поважні багатії дари.
Спи... Засни, моя дитино! Добре в сповиточку.
Час прийде - ясніше зірки засвітиш, синочку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820307
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 06.01.2019
Білим туманом над світом кружляє... Вільна й безпечна.
Втоми не знає. О, скільки прийшлось їй до цього пройти!
В долі її можливо був ти, як воду джерельну пив із криниці.
В ній сонце світилось, горіли зірниці. Бризками гралась в річ-
ках і у морі. Купатися люблять там вечором зорі. З рибами
плавала і з кораблями подорожувала вона скрізь світами.
Тепер туманом над річкою в'ється. В хмарі кружлятиме,
як день проснеться. Чиста, прозора, грайлива перлина.
Подорожує так світом краплина!
Де упаде - там все проростає. Міцно землицю рослина тримає.
Соком солодким краплина в рослині. Є чому вчитися в них і
людині. Де б не була - щаслива краплина. Корінь міцний має
рослина.
Право буть вільним кожен з нас має, корінням - на рідній
землі проростає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819971
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2019
Все просив чоловік: - Дай, Боже, сили!
Все просив чоловік, щоб простили. А прощати за що?
Видно, знає. За плечима мішок важкий має. Там малі є
гріхи, є й великі. І дрібнесенькі жить не дають чоловіку.
Чув Господь й запитав: - Чому просиш? Назбирав
повен міх. Сам не носиш. Я з тобою! Ми вдвох міх несемо.
Бачиш, прірва? Туди упадемо.
- А навіщо тобі?!. - той змолився. - Це ж мої всі гріхи...
Та в воді опинився.
І несла та ріка його стрімко. Плакав той чоловік.
Було гірко!
Та не зчувсь, як на березі він опинився. Там багаття.
Димок вгору вився. Був порожнім мішок. Стало легко.
Тепер міг чоловік йти далеко.
І згадав він тоді свої роки. Там солодкі були гріхів кроки.
Зрозумів: цукру ніс мішок повний! Здався теплим тепер
день холодний...
Нам би всім ці слова зрозуміти, щоб гіркі не прийшлось
сльози лити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819861
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 02.01.2019
Який же білий сніг... На сонці засвітився.
І барвами ясними заграв і заіскрився.
Мов балеринки всі берізоньки-сестрички.
По їх гілках гнучкеньких стрибають три синички.
У годівнички хтось зерна сипнув їм жменьку.
Зліпив бабусю з снігу і внучечку маленьку.
Тій бабі сніговій одяг він рукавички.
А внучечці рожеві заплів в волосся стрічки.
Хитається злегка ялини пишна гілка.
Гризе там свій горішок мала руденька білка.
Гостинець їй дали проворні рученятка.
Як милувались нею тут хлопчики й дівчатка.
Можливо, це їх сміх між снігу засвітився
І барвами ясними заграв і заіскрився...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819766
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 01.01.2019
Який же білий сніг... На сонці засвітився.
І барвами ясними заграв і заіскрився.
Мов балеринки всі берізоньки-сестрички.
По гілочках гнучких стрибають тут синички.
У годівнички хтось зерна сипнув їм жменьку.
Зліпив бабусю з снігу і внучечку маленьку.
Тій бабі сніговій одяг він рукавички.
А внучечці рожеві заплів в волосся стрічки.
Хитається злегка ялини пишна гілка.
Гризе горішок там мала руденька білка.
Гостинець їй дали проворні рученятка.
Як тішилися нею тут діточки-близнятка.
Можливо, це їх сміх між снігу засвітився
І барвами ясними заграв і заіскрився...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819764
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2019
З НОВИМ РОКОМ! ЛЮБІ МОЇ ДРУЗІ!
ЗИЧУ ЩАСТЯ ВСІМ У НОВОМУ 2019 РОЦІ!
ХАЙ МИР ПРИНЕСЕ ВІН НА НАШУ СВЯТУ ЗЕМЛЮ!
Сніг летить, летить... лапатий. Новий рік іде до хати.
У міста іде і в села, а з ним доленька весела.
Світлий мир, всі вірим нині,
подарує Україні.
Щастя-долю будем мати,
радість - будні, радість - свято!
Новий рік веселим буде, то ж радіймо йому, люди!
Про здоров'я будем дбати, і в труді усі зростати.
Світлий мир, всі вірим нині,
запанує в Україні.
Щастя-долю будем мати,
радість - будні, радість - свято!
Щоб калина під віконцем, наливалось жито сонцем.
З чебрецю та рути-м'яти бігла стежечка до хати.
Світлий мир, всі вірим нині,
запанує в Україні.
Щастя-долю будем мати,
радість - будні, радість - свято!
Сніг летить, летить... лапатий. Новий рік іде до хати.
Поспішає в місто й села, а з ним доленька весела.
Світлий мир, всі вірим нині,
подарує Україні.
Щастя-долю будем мати,
радість - будні, радість - свято!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819722
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2018
Ой у полі, у широкім, гарно жито родить.
Там здоров'я із Васильком та й за плугом ходить.
Зріють тут золоті колосочки.
Ой, як весело дзвенять голосочки!
Ой у полі, у широкім, де пшениця родить.
Там достаток із Васильком та й за плугом ходить.
Зріють тут золоті колосочки.
Ой, як весело дзвенять голосочки!
Ой у полі, у широкім, гречка й просо родить.
Там за плугом із Васильком світла радість ходить.
Зріють тут золоті колосочки.
Ой, як весело дзвенять голосочки!
Будем сіять в вашій хаті зернятко добірне.
Ходить щастя разом з нами, там де слово рідне.
Золоте зернятко... та й добірне.
Любить щастя, як дзвенить слово рідне!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819401
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.12.2018
Троє хлопців-молодців все гуляли. Їли- пили...
Ні про що більш не дбали. Не хотілось їм тоді щось
робити. Та б подумати пора, як в світі жити?
Та один з них спохвативсь:
- Досить гуляти! Буду хати для людей будувати.
І раділи люди там, і хвалили:
- Гарний майстер! Молодець. Дай, Бог, сили!
Другий трохи почекав... Придивився.
Бити байдики і цей натомився.
- Що робити, - думав він, - щоб щось мати? Піду
в поле, буду там я орати.
Як надумав - так зробив. Діло славне. Колоситься
навкруги жито гарне!
Хвалять люди:
- Молодець! Працьовитий. В цього хлопця гарно як
родить жито!
І сміявся третій:
- Ні! Так робити?! Ще й обсіли вас обох малі діти!
Не для мене це, скажу. Погуляю. То хоч клопоту,
як ви, я не маю.
Ой, як швидко ті роки пролетіли! Залишився він
один. Нема сили. Ні кола, а ні двора... Жити треба.
То ж працюй! А не чекай манни з неба.
Не шанують, знай, того, хто гуляє. Допоможуть
завжди тим, хто про щось дбає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818998
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.12.2018
Під вікнами наша калина дрімає...
Це їй колискову наш вітер співає.
Укутали снігом її заметілі.
На вітах калинових квіточки білі.
Спи, калино, гарна й ніжна!
Прийшла до нас зима білосніжна.
Заснула калина... Рум'яніють ґронця.
Бо сняться калині промінчики сонця.
І вітер... який не боїться морозу.
Це він на всіх вікнах малює мімозу.
Спи, калино, гарна й ніжна!
Прийшла до нас зима білосніжна.
А як заспіває в саду соловейко,
То слухати будуть його вдвох раненько.
А поки в садочку калина дрімає...
Це їй колискову наш вітер співає.
Спи, калино, гарна й ніжна!
Прийшла до нас зима білосніжна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818913
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 25.12.2018
Розсипає м*сяць ср*бло з золотого рукава.
Безл*ч з*рочок яскравих... Загор*лася одна.
Св*ти, з*рочко, ясненька!
Колисає Сина ненька.
Св*ти, з*рочко, де ясла.
В св*т прийшла дитинка ясна!
Лий на землю, з*рко, св*тло... Бо воно таке ясне!
Спов*щай усьому св*ту про дитяточко святе.
Св*ти, з*рочко ясненька!
Колисає Сина ненька.
Св*ти, з*рочко, де ясла.
В св*т прийшла дитинка ясна!
Н*жно Ангели сп*вають т*й дитиночц* п*сн*.
Пастушки прийшли з ягнятком, принесли дари цар*.
Св*ти, з*рочко ясненька!
Колисає Сина ненька.
Св*ти, з*рочко, де ясла.
В св*т прийшла дитинка ясна!
Для людей св*ти вс*х, з*рко! Бо тоб* дано зор*ть.
Син ясн*ш в*д тебе буде, коли час прийде св*тить.
Св*ти, з*рочко ясненька!
Колисає Сина ненька.
Св*ти, з*рочко, де ясла.
В св*т прийшла дитинка ясна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818905
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2018
Ясна зірка засвітилась,
добром-ласкою розлилась
на весь світ.
Найясніша, найсвітліша
і для серця наймиліша
стільки літ!
Засвітилась там, де мати
із дитиною... Шукати
стали їх.
Не хотіли, щоб ясніли,
лиш собі добра хотіли...
Не для всіх!
Ти для тих, яскрава й ясна,
в кого віра ще не згасла.
То ж зорій!
Кожне лагідне словечко,
кожне любляче сердечко
ти зігрій.
Ти світи, яскрава зірко!
Тут є солодко і гірко.
Сили дай!
Щоби доленька щаслива
засміялась, заясніла...
де наш край!
Щоби доленька щаслива
засміялась, заясніла...
на весь світ.
Тут співає мати сину,
вірить в доленьку щасливу.
Стільки літ....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818824
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2018
Сл. та муз. Н. Башинської
Знов сіється сніжком красунечка-зима.
У шубку пухову всю землю одягла.
А сніг летить... Сніг кружляє...
Віхола срібна землю всю вкриває.(2р.)
Мереживо ясне на гілочках усіх.
Рум'яні щічки в нас, веселий чути сміх.
А сніг летить... Сніг кружляє...
Віхола срібна землю всю вкриває.(2р.)
Зліпили бабу ми, санчата їй дали.
Із нею всі разом з'їжджаємо з гори.
А сніг летить... Сніг кружляє...
Віхола срібна землю всю вкриває.(2р.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818622
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 23.12.2018
Йшов батько з сином на базар чоботи купувати.
Радів синок, бо вперше він їх буде вибирати.
Та ось спинились відпочить там, де було джерельце.
Поглянув батько... Лишенько! В когось лихеє серце.
Дивився син і теж мовчав. Та що ж було казати?
Джерельця срібного тепер нікому не впізнати.
- Хтось кинув камінь, - сказав син. То джерело й за-
билось. В'яне калина і дубок. Аж серце засмутилось.
Давай розчистимо мерщій це джерело. Швиденько!
І задзвенить знову струмок, співатиме гарненько.
- То швидко камінь кинув хтось. Було йому неважко.
А сили дати джерелу - тепер вже буде тяжко, - про-
мовив батько. - Що ж робить? Час й вміння треба мати.
Нелегко це, та спробуєм удвох попрацювати.
Взялись за діло батько й син... й навколо заясніло!
І зашуміло джерело і тихо задзвеніло.
Ішли додому без чобіт. Пішло вже сонце спати.
І батьком, й сином, знай, таким пишатись буде мати!
Скільки ж джерел у світі цім каміння перекрило...
Хтось кинув камінь. А комусь... нема до того діла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818559
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2018
Ходить Святий Миколай від хати до хати.
Подарунки в нього є для усіх завзятих.
Працьовитих обійде, то ж про них подбає.
Він для всіх, хто любить труд, подарунки має.
Під подушки покладе гарненькі пакунки.
Бо для тих, хто чемним є, всі його дарунки.
І на суші, й на воді він допомагає.
Про всіх добрих Миколай завжди пам'ятає.
Вчить і нас всіх Миколай про добро лиш дбати.
Тоді світлий день прийде й будемо багаті!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818141
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 19.12.2018
Я бачу... бачу... тане сніг!
На ніжних гілочках беріз
тремтять вже крапельки рясні.
Бо теплі дні стоять... Ясні.
А тане сніг той неспроста...
Є в світі істина проста:
Усьому - в міру завжди й скрізь!
Лиш теплота розтопить лід.
Отак розтане, зникне зло.
Забудем, що воно й було.
Кажу вам все це неспроста.
Із злом не дружить Доброта!
Де Справедливість й Честь живуть,
не ходять ні обман, ні лють.
Де Світло - никне темнота.
Все очищає Чистота!
Я бачу... бачу... тане сніг!
На ніжних гілочках беріз
тремтять вже крапельки рясні.
Бо теплі дні стоять... Ясні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817724
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.12.2018
Ой прийшла зима... Ой прийшла зима...
Снігом сіється.
Ми з тобою вдвох... Ми з тобою вдвох...
Аж не віриться!
Ой прийшла зима. Ой прийшла зима, снігом сіється.
Ми з тобою вдвох... Ми з тобою вдвох... Аж не віриться!
Ой прийшла зима... Ой прийшла зима...
Знов завіяла.
Всім твоїм словам... Всім твоїм словам...
Я повірила!
Ой прийшла зима. Ой прийшла зима, знов завіяла.
Всім твоїм словам, всім твоїм словам я повірила!
Ой прийшла зима... Ой прийшла зима...
Снігом сіється.
Коли ми удвох... Коли ми удвох...
В щастя віриться!
Ой прийшла зима. Ой прийшла зима, снігом сіється.
Коли ми удвох... Коли ми удвох... в щастя віриться!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2018
І сонце, і небо - одне є у світі.
Вони нам дани для усіх.
Як добре у радості всім нам тут жити.
Як добре, коли тут скрізь чується сміх!
Єднаймося, люди! Єднаймося, люди!
Життя нашого час.
Хай мир на Землі запанує усюди
Для щастя кожного з нас!
Хай усмішка щира серця зігріває
І пісня весела дзвенить.
Лиш в праці щоденній людина зростає,
Де вміють дружити, де вміють любить.
Єднаймося, люди! Єднаймося, люди!
Життя нашого час.
Хай мир на Землі запанує усюди
Для щастя кожного з нас!
Тут цвітом-плодами всіх радує нива,
Збуваються мрії ясні.
Хоч долі в нас різні - одна ми родина
На нашій єдиній квітучій Землі!
Єднаймося, люди! Єднаймося, люди!
Життя нашого час.
Хай мир на Землі запанує усюди
Для щастя кожного з нас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817584
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.12.2018
Сріблом ясним сіється, заміта слідочки.
Там, де були кущики - біленькі грибочки.
Сріблом ясним сіється, де росли сунички.
У ялин зелененьких - біленькі спіднички.
У берізок - платтячка, шапочка - в дубочка.
Біла-біла хаточка з малого пеньочка.
Калинові гілочки вдягли рукавички.
На долоньках-гілочках цвіріньчать синички.
Срібло те яснесеньке на сонці іскриться.
Бо є дуже щедрою зима-чарівниця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817468
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2018
Сл. та муз. Н. Башинської
Аранжування Б.Попова
Знов летить пухнастий сніг,
всім нам падає до ніг.
Дуже раді ми зимі.
Є в нас лижі й ковзани.
Віхола співає... Землю замітає.(2р.)
Йшла зима через поля,
веселилася земля.
В білій ковдрі пуховій,
буде добре спати їй.
Віхола співає... Землю замітає.(2р.)
Йшла зима через лісок,
розсипала там сніжок.
Всі ялиночки й дубки
мають шапочки легкі.
Віхола співає... Землю замітає.(2р.)
Вже під льодом річка й став,
бо сніжок і тут кружляв.
Будуть спати до весни
і солодкі бачить сни.
Віхола співає... Землю замітає.(2р.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817101
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 11.12.2018
Кажуть, що холодна... Я зігрію.
Кажуть, що несніжна... Я завію.
Все прикрашу. Інеєм сипну.
Я люблю!
Засріблиться світ іще ясніше.
Від морозу стане бадьоріше.
Всіх розважу, в шуби одягну.
Я люблю!
Задзвеню колядками по хаті.
Будете щасливі та багаті.
Ріки льодом, щоб пройшли... Скую.
Я люблю!
Розбуджу від сну... Гей просинайтесь!
Холоду мого ви не лякайтесь.
Бо мій холод на добро всім є.
Бійтесь того, що в серцях живе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817100
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.12.2018
Присіла край дороги Правда... Утомлене лице і руки загрубілі.
А у очах ясних світилась радість. Думки й діла її усі були красиві!
У полі працювала й у гайочку, і розважала діток у садочку. Вона
й на полонинах ще трембітами дзвеніла. То ж загоріла і змужніла.
Тут біля неї Кривда сіла. Така тендітна й хитра-хитра... В її
очах теж іскорки гарненькі. А речі, речі... солоденькі.
Отак сиділи. Розмовляли. Обідать стали.
Дістала Правда все, що мала. А Кривда своє приховала. То ж
Правда Кривду частувала. І хлібом поділилась й солоденьким. На
славу був обід. Смачненький!
Та Кривда радо все приймала, а потім Правду частувати стала.
Сказала Правді: "Ти ж наїлась!" Все ж гіркотою поділилась.
От з того часу (усі знають) гіркою Правду називають.
Для когось Кривда та гарненька й до цього часу солоденька.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816973
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.12.2018
Тихою ходою осінь-чарівничка
йшла через місточок.
Там на бережечку тихо шумів листом
молодий кленочок.
А в того кленочка вишита сорочка.
Осінь гаптувала.
А тому кленочку вишиту сорочку
осінь дарувала.
Гаптувала зранку осінь вишиванку,
в очі задивлялась.
У того кленочка золотиста осінь
ніжно закохалась.
Ой стояла з кленом осінь золотиста,
де були покоси.
Їй вплітала нічка зіроньки сріблисті
в золотії коси.
Йшла до клена осінь, осінь-чарівничка,
через наш садочок.
Де вона ступала - залишавсь за нею
золотий слідочок.
Тихою ходою осінь-чарівничка
йшла через місточок.
Там на бережечку тихо шумів листом
молодий кленочок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816567
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.12.2018
Подивіться на світ... Він веселий!
Це буваєм ми в ньому сумні.
Подивіться на світ... Він щасливий!
Ми нещасними робимо дні.
Сонце завжди усіх обігріє.
Зорі ясні блищать для усіх.
Чому серце в тривозі німіє?
Чому рідко так чується сміх?
Навіть пісня дзвінка, легкокрила,
вже боїться у небо злетіть.
Світе наш неповторний, єдиний,
ти колиска для добрих і злих.
Зло панує?.. Хто ж йому дозволив
гіркотою у душах цвісти?
Сіймо добре зерно і надіймось,
що дасть Бог йому прорости!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816339
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.12.2018
Якось у зоопарку зчинився шум та гам.
Кричали мавпи:
- Там ... великий Бегемот відкрив великий рот!
- С-с-с... - Удавчик засичав. - Я бачив рот той сам!
- Той рот такий великий! - ґелґочуть вже й Індики!
- Гав-гав! Гав-гав! Гав-гав! Півдня не закривав! - це
підтвердив й Шакал.
Отак кричали тут усі вони три дні. Багато було чути
усякої брехні.
Хто що хотів - казав. Лиш Бегемот мовчав. Що сталось?
Не збагнув. Бо він лиш позіхнув!
Хоч ти й не Бегемот, та контролюй свій рот.
Не встигнеш щось сказать, як будуть всі те знать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816243
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 04.12.2018
Сьогодні довго спало сонце... Проснулось. Глянуло в віконце.
А світ увесь у білім цвіті. Подивувалось: - Невже літо?
Сипнули ясні променята всі до землі... перевіряти, що це за
диво-дивина: за осінню прийшла весна?!
Як до землі вони злетіли, на яблуневі віти сіли, на вишеньку струнку,
гарненьку, на грушку нашу молоденьку. Як підлетіли до ялинкики -
побачили, що це сніжинки!
Сказали сонцю промінці:
- Дуже красиві квіти ці! Та ми їх можем розтопити. Що нам робити?
- Ви залишайтесь на землі, мої промінчики малі! Світіть, ріднесенькі.
Горіть. Ясними барвами цвітіть. Не буде до весни тепла. Хай сріблом
сіється зима, - сказало сонце. - Бо дуже гарний білий сніг.
У ньому барвами цвітіть у сонячні морозні дні. Час панувать прийшов
зимі. Зігріють землю в холоди її сріблястії сніги!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816106
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 02.12.2018
Проснувся якось Тигр... Був сильний, молодий.
Себе в ріці побачив й подумав: "Он який! Мені б
царем тут бути, щоб кланялись усі. То не мочив би
лапи у мокрій цій росі."
Ото ж пішов по лісу. "Цар звірів я!" - казав
усім, кого він бачив, кого там зустрічав.
А ж тут назустріч Лев... здалека чути рик.
Та молодий наш Тигр вже перейшов на крик.
"Давай, - сказав, - змагатись! Хто перший добіжить
на кручу ту найвищу, де річка ця шумить".
Він навіть не послухав, що Лев сказать хотів, а
миттю розвернувся й стрілою полетів. Ламав кущі
й дерева, бо ж дуже поспішав. Він багатьох пора-
нив, багато затоптав. Коли прибіг до кручі - там Лев
уже стояв!
Отак провчив нахабу могутній, мудрий Лев.
Не сам... усі признали його своїм царем.
Бо знав той Лев дорогу, якою треба йти, щоб швидко
і успішно добратись до мети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815189
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 25.11.2018
Ясніє неба просинь... Золотокоса осінь
не плакала дощами. Трудилась разом з нами.
Похмурі дні й ясні хоч осінь наша мала.
У зошитах в косу теж літери писала.
Найкраще слово "мир", найперше слово "мама".
Всі літери вона з нами в разок збирала.
Тут: тато і дідусь, бабуся, брат, сестричка.
Виводила з дітьми: "Красива наша річка!"
Любити рідний край з нею навчались діти.
І ні за який скарб не можна це купити!
Не варті ж ні гроша рахунки ті багаті,
Із-за яких сльоза, біда у нашій хаті.
Нехай ростуть в труді маленькі наші діти
І знають, що любов нікому не купити.
І мрію ту ясну, що в дітях заясніла,
як доленьку святу, плекає вся Вкраїна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814778
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 21.11.2018
Я у осінь свою забрела...
Через літо ішла, цвіли й весни.
Я у осінь свою забрела...
О, скільки літ журавлі вже віднесли!
У труді кожен прожитий день.
Літо барвами ясними квітло.
В позолоті берізки тепер.
На душі від їх шепоту світло.
Горобина у ґронах ясних.
І калина до річки схилилась.
Я у осінь свою забрела.
Опадає тут лист ... Засмутилась.
Не впущу я на довго журбу.
Хоч дощем сіє осінь, і хмарно.
Нехай сонячно буде в душі.
Ще жоржини цвітуть... І так гарно!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814638
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.11.2018
Відпустила мене мати погуляти.
Стала, стала я на хлопців поглядати.
Та не знаю, що робити? Що й кому тепер сказать?
Я з найкращих вибирала. Їх є п'ять!
У Миколи чорні брови, сині очі у Петра.
А веселим є Василько, гарна вдача у Дмитра.
А Микита - кучерявий, до душі теж є мені.
Цілувалась біля річки я з Микитою й ві сні.
На Миколині я брови поглядала.
У Петрові сині очі зазирала.
Веселилася з Васильком, Дмитро гарно танцював.
А Микита кучерявий... цілував!
У Миколи чорні брови, сині очі у Петра.
А веселим є Василько, гарна вдача у Дмитра.
А Микита - кучерявий, до душі теж є мені.
Поцілунки ті медові... моє серце у вогні.
Відпустила мене мати погуляти.
Стала, стала я на хлопців поглядати.
Та не знаю, що робити? Що й кому тепер сказать?
Я з найкращих вибирала. Їх є п'ять!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814323
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 18.11.2018
Зібрала вже осінь у зграї птахів,
у скверах, в садах побувала.
Увесь урожай вже зібрала з полів,
у гості до нас завітала.
А осінь... А осінь туманом пливе,
у ґроні калиновім сяє.
І листям багряним вона й золотим
навколо всю землю вкриває.
Ще квітнуть жоржини і айстри ясні,
хоч сіється осінь дощами.
І бабине літо кружляє в саду,
де грається вітер гілками.
А осінь... А осінь туманом пливе,
у ґроні калиновім сяє.
І листям багряним вона й золотим
навколо всю землю вкриває.
Дріматиме сад наш увесь до весни,
співатимуть віхоли ніжно.
Бо гарні дерева усі і кущі
і в інеї срібнім, як сніжно.
Ще осінь... ще осінь туманом пливе,
у ґроні калиновім сяє.
І листям багряним вона й золотим
навколо всю землю вкриває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814316
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 18.11.2018
Душу зігріє.
Розважить.
Ой, як багато
важить!
Сили додасть.
Допоможе.
Ой, як багато
може!
Всіх приголубить.
Зігріє.
Ой, як багато
вміє!
Все помічає.
Все бачить.
Ой, як багато
значить!
Щиро до Бога
злітає.
Ой, як багато
знає!
Вміє сплисти
за водою.
І повести
за собою.
Кожне в ній слово -
перлина.
Божої ласки -
краплина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813970
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 15.11.2018
Бог рано-раненько збудив сонце світле:
- Пора прокидатись... Вставай, моє рідне!
Земля вже чекає тебе в ряснім цвіті.
Даруй свою ласку усім, хто є в світі.
І пташку збудив Він (година ж досвітня),
Щоб пісня летіла над світом привітна.
- Вставай... Прокидайся! Співаєш гарненько.
Ти кожному вмієш зігріти серденько!
Бог вітра збудив. Той ніч спав десь у просі.
- Пора тобі, Вітре, пострушувать роси.
Вже промені ясні горять у краплинках.
Земля хай умиється зранку в росинках!
До хмар Бог звернувся: - Ви часу не гайте!
Як стане спекотно, всю Землю скупайте.
Рослини й тварини вам будуть радіти.
Під теплим дощем хай побігають діти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813960
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.11.2018
Захотів наш якось Кіт ковбаси... Смачненька!
Добре знав він, де лежить. Там щілина вузенька.
Пробиратись нишком став, вже й смак відчуває.
Хотів в щілину залізти, а та не пускає!
Туди ніс він свій запхав... Запах аж лоскоче!
Він ще й лапкою - щілина пускати не хоче!
Отоді наш Кіт-ласун став вже міркувати,
як з комори ковбасу ту смачну дістати?
Аж тут Мишка: - Пі-пі-пі! Стережеш ти хату?
А чому це, Котику, дмухаєш на лапу?
Кіт не витримав, секрет розказав тій мишці,
що лежить он ковбаса у великій діжці.
- Ти малесенька. Залізь в щілину вузеньку
та дістань ту ковбасу, запашну, м'якеньку.
Я тебе ще підсаджу, щоб залізла швидко.
З ковбасою діжку ту буде добре видко!
- Ой, дякую, що сказав, - відказала мишка.
Зараз її принесу. Вмить буду, де діжка!
І побігла Мишка та... часу пройшло трішки.
Кіт у щілину дививсь... Мишка біля діжки!
Ось уже й до ковбаси добралась швиденько.
А тепер... Ой лишенько! Їсть її тихенько!
Кіт дивився на це все, мовчки ковтав слину.
Та й став звати Мишку ту: - Дай мені частину!
Ну, тягни! Тягни мерщій! Хоч малий шматочок...
Мишка й тягне... не Коту. Носить у куточок!
Здавалося, що не чула ту котову мову,
бо швидесенько носила ковбасу ще й в нору.
Кіт чекав, чекав, чекав...Бачив через дірку,
як зайшла хозяйка, вмить - Мишка ш-ш-шусь... у нірку!
З того часу ловить Кіт Мишку, щоб збагнула:
Коли їла ковбасу, чом про Кота забула?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812505
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 04.11.2018