| Сторінки (16/1544): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Йшов дощ… Сиділи в нірках мишки й читали вголос
свої книжки.
- Давно не бачила я Тишка,- подумала маленька мишка.
Уже пройшло, мабуть, днів три, як не виходила з нори.
Ой не сиділось малій мишці… Вона читала казку зірці.
Зірка любила малу мишку, про це не раз казала Тишку:
- Гарненька мишка та маленька, та стережись – вона хит-
ренька.
Про те, що хитра ота мишка, секретом не було для Тиш-
ка. А що гарненька … він не знав. Вірніше, на це не зва-
жав. А тут замислився наш Тишко:
- Я вже три дні не бачив мишку. Хоч дощ іде, погода хма-
рна, піду знайду… гляну, чи гарна?
От вийшов він з своєї хати й пішов хитрунку ту шука-
ти. Бо видно з неба навіть зірці, що гарна мишка є у нір-
ці.
А мишка з нірки визирала, бо Тишка вже давно чекала.
Як підійшов Тишко до нірки, побачив її очі-зірки. Йому
здалось, що мишка Гожа чомусь на нього дуже схожа.
А тут спитала ще вона:
- Ти мені часом не рідня?
Хотів схопить її за лапку – сховалась спритно в нірку-
хатку. Пустунка та сміятись звикла. Та ще ж дивись, як
швидко зникла. Із нірки хитро позирає та ще й думки йо-
го читає.
І хоч обмок кіт до хвоста, дізнавсь, що гарна мишка та.
Як дощик стихне, сонце вийде, вона до нього гратись при-
йде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2020
Тече річка невеличка... тут цвіте калина.
Умиває своє личко й співає дівчина.
Тихо-тихо біжить річка, її не спинити.
Ой красива ж та дівчина, її лиш любити.
А в тій річці козаченько коней напуває.
Він почув, як дівчинонька весело співає.
Там, де верби кучеряві низько нахилились,
між квітучих трав дівчина й парубок зустрілись.
Пустив коней випасатись в трави козаченько.
До душі йому красива дівчина-серденько.
Біжить річка невеличка, хвилями хлюпоче,
полонив козак той ніжне й серденько дівоче.
Козак погляду не зводить ще й цілує в личко
ту красиву дівчиноньку, гарну, невеличку.
Тихо-тихо біжить річка, місяць в ній в серпанку.
Вдвох гулятимуть сьогодні до самого ранку.
Тече річка невеличка... тут цвіте калина.
Ой щаслива у обіймах козака дівчина.
Тихо-тихо біжить річка, її не спинити.
Козак дівчині до пари, його лиш любити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2020
Як добре, що в світі є друзі,
їм можна радіти щодня.
Бо є тоді з ким поділитись,
і туга тоді не страшна.
Ділитися можеш, чим маєш,
візьми – якщо в тебе нема.
Коли поряд друг є надійний,
теплом всіх зігріє й зима.
Як добре, що в світі є друзі,
сильнішим стаю з ними я.
Завжди тебе друг зрозуміє,
розрадить усмішка ясна.
Ділитися можеш, чим маєш,
візьми – якщо в тебе нема.
Коли поряд друг є надійний,
теплом всіх зігріє й зима.
Разом можна книжку читати,
чи гратися в ігри гучні.
Довірити другові можна
усі таємниці свої.
Ділитися можеш, чим маєш,
візьми – якщо в тебе нема.
Коли поряд друг є надійний,
теплом всіх зігріє й зима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2020
Ой зацвів, зацвів барвінок у садочку.
Ой зацвів, зацвів барвінок в холодочку.
А у нього квіти нині,
як в милого очі сині,
як в милого очі сині.
Ой зацвів, зацвів барвінок та й став витись.
Обіцяв мені миленький оженитись.
А в милого очі сині,
як в барвінка квіти нині,
як в барвінка квіти нині.
Ой цвіти, цвіти, барвінку та й стелися.
Обіцяв мені, миленький? То женися!
Я барвінка вплету нині
у віночок квіти сині,
у віночок квіти сині.
Ой зацвів, зацвів барвінок у садочку.
Ой зацвів, зацвів барвінок в холодочку.
А у нього квіти нині,
як в милого очі сині,
як в милого очі сині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2020
Хазяйнує, глянь, скрізь листопад…
розсипає навколо нас листя.
І притих вже осінній наш сад,
він дрімає… йому вже щось сниться.
Золотий листопад…
лиш рум’яниться вишня.
Я прийшов… у осінній сад
ти до мене вийшла.
Відлетіли уже журавлі,
давно зникли вони в сірій хмарі.
І дарує жоржини ясні
осінь нам, щоб були ми у парі.
Золотий листопад…
лиш рум’яниться вишня.
Я прийшов… у осінній сад
ти до мене вийшла.
Золотим листям тішиться клен,
і діброва ясніє, мов ватра.
Знай, сипне листопад нам до ніг
позолоти своєї ще й завтра.
Золотий листопад…
лиш рум’яниться вишня.
Я прийшов… у осінній сад
ти до мене вийшла.
У осінній сад
ти до мене вийшла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2020
Полюбила хлопця я та й русявого.
Полюбила хлопця я кучерявого.
З ним стояли часто ми тут, на ґаночку,
розмовляли любо так аж до раночку.
Соловей виспівував нам на вишеньці,
і були сорочки в нас обох вишиті.
Дарував червонеє він намистечко,
цілував ще ніжнеє моє личечко.
Присипляв усіх ясний місяць, в хатоньці,
та не спалося чомусь моїй матінці.
А як зіронька зійшла в небі світлая,
вийшла з хатоньки до нас ненька рідная.
Рада матінка моя... Каже:"Донечко!
Подивись, зійти уже має сонечко.
Вийде з хатоньки до вас ще й твій таточко,
запитає, чи буде це наш зятечко?"
Полюбила хлопця я та й русявого.
Полюбила хлопця я кучерявого.
Рада матінка моя, радість в татонька,
бо сватів привів вже зять... повна хатонька.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2020
Опадає листя, стелиться під ноги…
Золоте.
Легко так. Блакитне небо ще над нами.
Ой цвіте!
Сонце розсипає ніжну позолоту.
Промінці
бабиного літа снують павутини.
Ой легкі!
Опадає листя, стелиться під ноги…
Шарудить.
Осінь… Осінь щедра
знов життя дороги
Золотить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2020
Літо коней випасало,
їх ростило, зігрівало.
Вороні тут й білогриві,
що у яблука. Грайливі...
Літо коней випасало,
стерегло їх, напувало.
Пишні гриви відростило.
Запрягло. Які ж красиві!
На тих конях роз'їжджало.
Все навколо розцвітало
у саду, на луках, в полі,
у гаях, в лісах, і в горах.
Коней в річці покупало,
пишні гриви розчесало.
Запрягло. У возик сіло
й знов кататись захотіло.
Через поле із житами,
ячменями, пшеницями
проїжджало і раділо,
що врожай вродив на диво.
Все об'їхало навколо:
ліс, озера, сад і поле.
В гаю квітів назбирало
і до осені помчало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2020
Вона берегом йшла... їй раділа ріка,
по смарагду нечутно ступала.
"Ти найкраща між всіх!" - тихо вечір шептав.
Усміхалася. Не помічала?..
А він слідом ішов... Не спинилась й на мить.
Ну, промовила хоч би словечко.
Сіяв вечір навколо яскраві вогні,
бо любити уміло сердечко.
Місяць срібла сипнув, їй доріжку прослав,
де ясніла ріка, ніби стрічка.
В ній купалися зорі, сріблилась вода.
Так на зустріч із ранком йшла нічка.
Розливалися співом ясним солов'ї,
а, помітивши нічку, стихали.
В її косах горіли яскраві вогні,
що при зустрічі з ранком - згасали.
Бо яснішим від нічки був раночок той.
А стрункий же який... Кучерявий.
У волоссі яснів промінець золотий.
Погляд - неба блакить. Величавий.
Вона берегом йшла... їй раділа ріка,
по смарагду нечутно ступала.
"Я люблю тебе!" - ніжно їй ранок шептав.
Усміхалася... і цілувала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2020
Скільки багатства у осені…
золото, золото, золото.
Ну, а зима сріблом сіється
холодно, холодно-холодно.
Кожному в світі дається багато.
О, скільки ласки, скільки любові
і скільки ніжності в мами…
Одній їй дано стільки мати.
Вітру дозволено в світі цім
легко так хмарами гратися.
Парусник крила розправить з ним,
буде із морем змагатися.
Кожному в світі дається багато.
О, скільки ласки, скільки любові
і скільки ніжності в мами…
Одній їй дано стільки мати.
Річка хлюпочеться й весело
чистою хвилею грається.
Сонце промінням золоченим
завжди і скрізь розсипається.
Кожному в світі дається багато.
О, скільки ласки, скільки любові
і скільки ніжності в мами…
Одній їй дано стільки мати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2020
Якби я могла... крилами хмари розвіяла б.
Якби я могла... то словом прогнала б усіх,
хто нищить мою Україну,
незнаючи, що таке гріх.
Якби я могла... зерна любові посіяла б,
вони б проросли на батьківській нашій землі.
Тут квилили б тільки лелеки,
лишаючи нас восени.
Люблю тебе я... рідна Вкраїнонько, світлая,
як люблять усі твої вірні доньки й сини.
Промінчики сонця ясного
у душах своїх несем ми.
Якби я могла... крилами хмари розвіяла б.
Якби я могла... то двері відкрила б усі
для миру, що кожен чекає,
плекає надії ясні.
Якби я могла... щастям серця всі наповнила б.
Багато того, що є не під силу мені.
Та щиро вклоняюсь в пошані,
Вкраїнонько рідна, тобі.
Що можу - зроблю, щоб стала ти значно сильнішою.
І сил докладуть ті, хто може більше, ніж я.
Любов наша й віра з тобою,
знай, сонячна земле ясна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2020
У зеленім гаї милого зустріла,
і ніхто не знає, що з ним говорила.
І ніхто не знає, що сказав миленький,
чули тільки зорі й місяць молоденький.
У стрімких потоках мили свої ніжки,
дня було нам мало і не стало й нічки.
Дня було нам мало і не стало й нічки,
дарував миленький мені гарні стрічки.
Говорив миленький, що в нього єдина,
де хилилась низько ґронечком калина.
Говорив найкраща я для нього в світі,
буде він, як місяць зіроньці, ясніти.
У зеленім гаї милого зустріла,
І ніхто не знає, як його любила.
І ніхто не знає, як любив миленький.
бачила лиш нічка й раночок ясненький.
У зеленім гаї милого зустріла,
для нас нічка ясна зорями світила.
І ніхто не знає, як любив миленький.
бачила лиш нічка й раночок ясненький.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2020
Золотий листок впав мені до ніг,
скільки бачив він... О, скільки мав!
Золотий листок впав мені до ніг,
бо хотів, мабуть, щоб я підняв…
Позолота ця… ой, яка ясна,
думаю, її він заслужив.
Зеленів листок, радував наш зір,
веселив, для нас усіх тут жив.
То ж дано йому золотистим стать,
від краси очей не відвести.
Так, життя цвіте… Ти, людино, знай:
ясним сріблом заяснієш ти.
Золотий листок впав мені до ніг,
скільки бачив він… а про те,
мабуть, він хотів нагадати всім,
що срібло красить серце золоте.
Золотий листок впав мені до ніг,
скільки бачив він... О, скільки мав!
Золотий листок впав мені до ніг,
бо хотів, мабуть, щоб я це знав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2020
Ой у полечку є тополечка
біля явора, його долечка.
А дівчинонька, веселушечка,
біля мене є, моя душечка.
Дуже гарная, немов квіточка,
що розквітла тут серед літечка.
А ще ніжная, мов лебідонька,
і така ясна, мов та зіронька.
Ой ти, доленько, дівча-зернятко
вибрало моє добре серденько.
Вдвох ми матимем одну долечку,
мов тополечка й явір в полечку.
Ой у полечку є тополечка
біля явора, його долечка.
А дівчинонька, як те зернятко,
полонила вже й моє серденько.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2020
Вкрита золотом діброва...
бо Свята ходить Покрова.
Сяє барвами ясними,
щоб щасливими були ми.
Ходить в лузі, ходить в полі,
грає хвилечкою в морі.
Козакам допомагає,
лихо з ними проганяє.
Береже всіх козачаток,
малих хлопчиків й дівчаток.
Набиралися щоб сили,
рідний край щоб всі любили.
Як візьмемося за діло -
проженемо зло сміливо.
Щоб добро було лиш з нами,
Україноньки синами.
Вкрита золотом діброва...
бо Свята ходить Покрова.
Сяє барвами ясними,
щоб щасливими були ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2020
Сидів Мурко, в вікно дивився… Збігали краплі по вікні.
Йшов дощ рясний, а Мурко злився: «Оце б на вулицю мені!
Я б там з курчатками погрався, Барбосу лапку я б пожав. З
ним кісточкою поділився б. Її в малині я сховав.
Сидів Мурко, в вікно дивився. А дощ спинятись не хотів.
А Мурко сердився і думав: «Ну хто просив його, щоб лив?
Подвір’я б я підмів чистенько і огірочки прополов. Капусту
висапав гарненько. Ну, хто просив його, щоб йшов?»
Лежала невідкрита книжка. В кутку десь шаруділа мишка.
Стояли непомиті зранку тарілки й чашки від сніданку.
Сидів Мурко… чекать стомився. А дощ все лився, лився, лив-
ся…
От встав й чистесенько умився, помив весь посуд. Підмітав.
В кімнаті гарно все прибрав. Прогнав із хати сіру мишку, а
потім ще читав він книжку. Намалював садочок й сонце, по-
тім поглянув у віконце. А там вже й дощик перестав!
Вибіг Мурко веселий з хати. Барбосу з радості жав лапи,
потім з курчатками він грався, від них в малині він ховався.
До чого ж весело було! Коли пішов в город, побачив, що там
все гарно підросло.
Нарвав Мурко щавлю у борщик і зрозумів, чому йшов до-
щик…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2020
Ходить осінь золотиста
і фарбує квіти й листя,
трави в лузі, річку й небо.
Все прикрасити їй треба.
Має перли-самоцвіти…
ось сапфір розцвів у квітах
( Є багато кольорів! ).
В чорнобривцях і в жоржинах,
в ніжних айстрах заяснів.
Аметист прикрасив сад,
бо дозрів тут виноград.
Полум’ям горить бурштин,
позолоту несе він.
Ходить осінь, сонцем сяє
і корали розсипає…
У рясні розкішні ґрона
горобина їх збирає.
А гранатові, іскристі,
у калиновім намисті.
Сад від цього заяснів,
кольорами весь розцвів.
Й річка наша, і озерце
звеселили наше серце.
Хвиля хвилю доганяє,
бірюза й агат в них сяє.
Тут опал є і топаз,
колір змінюють весь час.
І радіє осінь: « Знак.
Помалюю ще я так!"
Лазуритом синить небо,
малахіт ще сипле в ліс.
Тому весело по лісі
бурштиновий біжить лис.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891424
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2020
Цікавий світ наш…Скільки всього! Лиш Бог все може охопити. Лиш Бог
всім вміє керувати. Бо Він Господар тут. Не ми. А ми тут є лише людьми.
То ж будьмо ними. Це багато. Дано нам всім тут вибирати.
Правда, не вибрать день і ніч. Вони лиш Богу служать справно. Для нас
усіх це дуже гарно. І зір, і сонця не дістати. Якби могли… Могли б забрати.
Все ж вибирати нам дано, одне із двох: Добро чи Зло?
Сьогодні бачимо багато й Добра, і Зла у кожній хаті, в кожній душі. Хто пе-
реможе? Той тут і буде панувати. Від Зла лиш пустка. Процвітати - Добру,
та сили мало. Зробімо так, щоб більше стало! Робить добро усі ми можем.
У цьому Бог нам допоможе. Якби ми тільки захотіли. Та чи захочемо?
Як знати... Що виберем - те й будем мати, такою й буде наша доля. Бог ви-
бір дав. Це Його воля.
То ж пам'ятаймо: тільки ми на цій планеті є людьми! Хай нас веде Любов,
не страх. Майбутнє в наших є руках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2020
Ой плавала лебідочка у озері синім
і чекала, що прилине лебідь білокрилий.
А той лебідь білокрилий сильні має крила,
обнімає він лебідку... з ним вона щаслива.
Ой плавала лебідочка, хвилечка гойдала.
що найкращий він у світі, про це вона знала.
А той білий сильний лебідь лебідці до пари,
з ним вона летить високо, аж за сині хмари.
Ой плавала лебідочка у озері синім,
сів на воду біля неї лебідь білокрилий.
А той лебідь білокрилий сильні має крила,
обнімає він лебідку... з ним вона щаслива.
Милувалася калина, низько нахилилась,
і вербичка молоденька на них задивилась.
Кличуть лебедя й лебідку в небо сині хмари,
люблять вони, як літають лебеді у парі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2020
Мово моя! Велична і вільна,
сповнена радості, горда і сильна.
Мово моя! Ти і лагідна, й світла.
Мов пісня дзениш... весела й привітна.
Кожне словечко твоє тепле й добре,
щедре й солодке, до серденька горне.
Світишся ласкою, сонечком сяєш,
ніжна, як ненечка, всіх зігріваєш.
І захистити, як треба, зумієш,
мово моя... ти багато так вмієш.
Рідна й свята, є у світі єдина.
Ой, гарно ж говорить моя Україна!
Мову люблю свого славного роду.
Я син України! Син свого народу!
( Я донька Вкраїни і свого народу!)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2020
Лялька Даша й лялька Зіна вдвох пішли до магазину.
Там все довго розглядали, старанно все вибирали.
Тут і печиво й горішки, і цукерки , і три книжки,
І ведмедик, й зайченятко, і маленьке оленятко.
Ще купили черевички і барвисті в коси стрічки,
дві спіднички і кофтинки, фарби, олівці, картинки.
На картинках ліс і гори, поле, річка, синє море.
Розфарбують всі картинки Даша й Зіна українки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2020
Найщиріші вітання всім вчителям.
Радості вам й процвітання!
Низький уклін вам, вчителі!
Не шкодували часу й сили,
ви вчили нас любить життя.
Навчали так, як самі вміли.
Ви вчили завжди в мирі жить,
вірить в Добро, допомагати.
І старших себе шанувать,
що найдорожчі мама й тато.
Те, що зуміли ви нам дать,
всім додає тепер нам сили.
У душах волю не зламать,
її любов'ю освятили.
Низький уклін вам, вчителі!
Бо Правда є і завжди буде.
Ми з вами вірим в світлий день,
дорогу зло до нас забуде.
Воно не з нами, не від нас.
У світі так давно ведеться:
хто дружить з Правдою, тому
Добро і Щастя усміхнеться!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890774
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2020
В'ється дорога... у світ поспішає,
літній веселий день барвами грає.
В синіх волошках радістю квітне,
хмарками лине в небо блакитне.
Гляньте, як гарно... ген у долині,
льону сміються віченьки сині.
Грається барвами день веселково,
річка стрімка цвіте волошково.
Сонечком в соняхах день ясний сяє,
барви веселі в них розсипає.
І в оксамитових травах шовкових
не зрахувати барв веселкових.
Як затихає день ясний в долині,
бачать чарівні сни віченьки сині.
Синім волошкам малі сняться бджілки,
пташкам маленьким - кленові гілки.
Будуть приходити зорі казкові
травам розквітлим у сни кольорові.
Соняхам гарним веселі сни сняться.
Жити під сонцем - це таке щастя!
Дню ясне сонечко барви дарує,
кожен по-різному тут все фарбує.
О, як осінній день золотом грає...
сріблом зимовий ясно засяє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2020
Ой, які різні дні всі у житті...
Зігріті ласкою, яскравим сонцем сяють.
Тоді й дороги світлі звуть вперед.
А іноді лиш перешкоди зустрічають.
Якісь зумієш сам здолати. Знай.
Іди вперед, хоч дещо обійти прийдеться.
Та сліз не проливай. Багато що
тобі в житті своїм змінити доведеться.
Не ту дорогу вибрав? Поміркуй.
Чому так трапилось? Повір в себе - і зможеш.
Щоб стать сильнішим, доклади зусиль.
Досягнеш успіху, то й іншим допоможеш.
В пошані ті, хто вміє працювать.
Біля таких Святі є Ангели на варті.
Бо тільки ті, хто вірить сам в себе,
чогось важливого у цьому житті варті.
Ой, які різні долі всі в житті...
Зігріті ласкою, яскравим сонцем сяють.
Тут кожного дороги звуть вперед,
і росянисті світлі ранки зустрічають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2020
Трудилася земля... Ой щедрий урожай зібрали з поля
руки працьовиті. Картопля, буряки і соняхи, і біб, капуста,
перець, дині й кавуни, сонцем налиті. І помідори, й огірки,
часник, цибуля й кріп теж зібрані дбайливими руками.
Вже осінь хазяйнує... Дощик дріботить. Зима не за горами.
І сад притих... О, скільки яблук тут, рум'яних, запашних,
для нас дозріло. І сливи, й груші соком налились. Збираєм
урожай. Берись за діло.
Журливе "Кру!" знов чути за селом. У теплий край пта-
шині відлітати. Щоб веселіше на душі було, розквітли наші
чорнобривці біля хати. Осінній день ще пестить тут жоржин,
і айстри тішать барвами ясними. Схиляється в пошані до
землі, за труд, калина ґронами рясними.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890308
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2020
Плаче дощ за вікном, непривітна є днина.
То здається не дощ… плаче вся Україна.
Плаче дощ за вікном... грім у небі гуркоче.
Ходить світом біда, відступати не хоче.
Слів нема, лише біль… сини знов відлетіли.
Ой, які ж молоді, ще як слід не зміцніли.
Не один, і не два… хоч й один є багато.
Україно, пора б їм тебе захищати.
Ходить світом біда, зазирає у очі.
Забирає у нас дні веселі і ночі.
Облітає наш цвіт, не діждатися плоду.
Та все ж знай, що нема козакам переводу.
Своїх сліз не соромсь. Йди вперед, не здавайся.
Вір, минеться біда… і зустрінеться щастя.
Бо за тебе молитись будуть Ангели світлі.
Гарні в них імена, ясні лиця привітні.
Плаче дощ за вікном, непривітна є днина.
То здається не дощ… плаче вся Україна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2020
Раз, раз, раз, раз.
Кашу варять для нас.
Раз, два, раз, два.
Дуже каша ця смачна.
Раз, два, три. Раз, два, три.
Їж, будь ласка, з нами ти.
Раз, два, три, чотири.
Кашу смачну всю ми з’їли.
Раз, два, три, чотири, п’ять.
Дружно підемо гулять.
Раз, раз, раз, раз.
Супчик варять для нас.
Раз, два, раз, два.
Тут морквиночка смачна.
Раз, два, три. Раз, два, три.
Їж, будь ласка, з нами ти.
Раз, два, три, чотири.
Супчик смачний весь ми з’їли.
Раз, два, три, чотири, п’ять.
Дружно підемо гулять.
Раз, раз, раз, раз.
Макарони для нас.
Раз, два, раз, два.
Тут котлеточка смачна.
Раз, два, три. Раз, два, три.
Їж, будь ласка, з нами ти.
Раз, два, три, чотири.
Макарони всі ми з’їли.
Раз, два, три, чотири, п’ять.
Дружно підемо гулять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2020
Ліва ніжка топ, топ.
Права ручка хлоп, хлоп.
Права ніжка топ, топ.
Ліва ручка хлоп, хлоп.
Тупу, тупу, тупу. Топ.
Всі пішли ми у танок.
Подивіться всі на нас,
усміхається весь клас.
Ліва ніжка топ, топ.
Права ручка хлоп, хлоп.
Права ніжка топ,топ.
Ліва ручка хлоп, хлоп.
Тупу, тупу, тупу. Топ!
Всі пішли ми у танок.
Хоч великий маєм круг,
зліва друг, і справа друг.
Ліва ніжка топ, топ.
Права ручка хлоп, хлоп.
Права ніжка топ,топ.
Ліва ручка хлоп, хлоп.
Тупу, тупу, тупу. Топ!
Всі пішли ми у танок.
Тупу, тупу... увесь клас.
Бо веселі всі у нас.
Ліва ніжка топ, топ.
Права ручка хлоп, хлоп.
Права ніжка топ, топ.
Ліва ручка хлоп, хлоп.
Тупу, тупу, тупу. Топ!
Всі пішли ми у танок.
Заспіваєм ще й пісень,
щоб веселим був весь день.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2020
Осінь-чарівниця... золотоволоса,
ходила по травах в капелюшку. Боса.
У квітчастім платті, в коштовнім намисті,
пензликом чарівним фарбувала листя.
Заясніли цвітом в лузі пишні трави,
в гаю всі дерева кольорові стали,
заплела у коси стрічки золотисті
вербам кучерявим на березі річки.
Позбирала хмари… йдуть ген чередою,
дощиком проллються в полі й за горою.
Тішать душу барви осінньої днини…
пензлик доторкнувся ягідок калини.
Золотоволоска всіх причарувала.
Золотом берізкам плаття гаптувала,
засвітилась ніжно ясним сонцем вранці
в променисто-світлій клена вишиванці.
Чобітки озула, в ліс помандрувала,
пензликом чарівним все розфарбувала.
Барв її яскравих скрізь сліди чудові,
навіть капелюхи в грибів кольорові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2020
Гудуть джмелі…
Ось смугастий на квітку сів,
попив нектару й полетів.
А за ним – інший, теж смугастий,
легенько сів на кущик рясний.
Смужечки чорні та жовтенькі,
прозорі крилечка гарненькі
і лапки спритні у джмеля.
Я уявив, що це є - я!
Такий маленький та завзятий,
такий веселий та смугастий.
Прозорі крильця легкі маю.
Гуду… Гуду… нектар збираю.
Як добре й тепло мені влітку!
- Пий. На здоров’я! – каже квітка.
Я їй подякувать зумів.
Загув… Загув… і полетів.
Гудуть джмелі…
Ось смугастий на квітку сів,
попив нектару й полетів.
А за ним – інший, теж смугастий,
легенько сів на кущик рясний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2020
- Скажи мені, лелеченьку, чому зажурився?
- Бо летіти в край далекий, тому й засмутився.
- Чом, веселий явороньку, нахиляєш віти?
- Бо прилинув із півночі вже холодний вітер.
- Хочу знати, синя річко, чому посмутніла?
- Наді мною вже не біла, ходить хмара сіра.
- А чому ти, земле рідна, смутком оповита?
- Бо минуло… відзвеніло теплесеньке літо.
Чорнобривці відцвітають в моєму віночку.
Оголились рясні віти яблунь у садочку.
Молодому лелеченці у вирій летіти.
А стрункому яворочку від вітру хилитись.
Проливатися дощами хмарі над полями.
Й так не хочеться прощатись мені з журавлями…
- Не журися, земле рідна, ще втіхи доволі.
Золотоволоса осінь хазяйнує в полі.
Дням ще щічки підрум’янить… ну, а в вечорочках
золотом засяють зорі на нових сорочках.
Гаю нашому й діброві вдягне вишиванки.
Буде щедро гаптувати золотом всі ранки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2020
На місточку зайченята мили свої лапки.
Як помили, їх сушили вони біля кладки.
Як сушили, розмовляли малі зайченята:
- Ой, як гарно купаються в річці жабенята.
Каченята вчаться плавать, гусоньки пірнають.
А лелеки аж за хмари високо літають.
А ми плавати не вмієм, не можем купатись.
Як заліземо у воду – стануть всі сміятись.
І злітати, як лелека, не можем до неба.
Мабуть всі ми, зайченята, не такі, як треба?
А над ними лелеченько у небі кружляє.
- Які гарні зайченятка! – так собі гадає.
У зеленому лісочку мають свою хатку.
Відпочити прибігають до річки, на кладку.
Качки й гуси позирали теж на зайченяток.
Дивувались, що гарненьких в них багато лапок.
А ті лапки бігать вміють і спритно стрибати.
Вони швидко добігають до своєї хати.
Ну, а жабки зелененькі дивились на вушка.
Бо ті вушка усе чують, вночі - як подушка.
Знай, що кожен є важливим, своє місце має.
Той, хто бігає й пірнає, й високо літає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2020
Не спинити річку, вона повновода.
Не намилуватись, якщо пишна врода.
Не напитись вволю з джерела водиці,
Не вибрати зорі з чистої криниці.
Проте можна зерна в землю висівати,
і найкращі квіти можна дарувати.
І слова найкращі, ніжні, говорити,
і вірно, і щиро можна полюбити.
Не зламати мужніх тих, хто захищає.
Не спинити часу, що кудись збігає.
Не забрати думку, яка має крила.
Не сховати радість, як душа щаслива.
Проте дано друзів нам багато мати,
радістю наповнить свої світлі хати.
Довірити Богу найясніші мрії,
зустрічати ранки, сповнені надії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2020
Я пограюся словами…
Скільки ж є багато їх!
Сонце, олівець, багаття,
журавель, дубок, горіх.
Річка, озеро, лелека,
поле, сонях і нора.
Тортик, клен, хустинка, м’ячик,
скрипка, музика, гора.
Я пограюся словами…
Як багато є дзвінких!
Серед них – матуся й тато,
Україна, мир і сміх.
Тут і школа, і портфелик,
шоколадка, пиріжок.
І футбол, і хризантеми,
песик, котик і урок.
Зайчик, білочка, ведмедик,
книжка, казка і зефір.
А яке ж із них найкраще?
Я люблю їх всі. Повір.
Я пограюся словами…
Як багато є дзвінких!
Серед них – матуся й тато,
Україна, мир і сміх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2020
Прилітав до вишні вітер кучерявий,
пестив ніжно листя та гілля.
А вона сміялась, а вона раділа,
думала для нього розцвіла.
Вітер той веселий, жартувати вміє,
пелюстки по травах розсипав.
Говорив, що ніжна... говорив, що пишна,
та "Кохаю!" так і не сказав.
Не літай тут, вітре!
Не кружляй даремно.
Не твоя, ти знаєш, вишня та.
Не тривож ти, вітре, вишенці серденько.
Ну, навіщо ж серцю гіркота?
Відцвіла вже вишня, ягідки рум’яні
замість цвіту білого в гіллі.
Полетів той вітер, десь притих у гаю,
а вона чекає день при дні…
Прилетить він знову, вишенько гарненька.
Не тримай… Не треба. Хай летить.
Вже давно в тривозі кленове серденько,
й осінь щедро листя золотить.
Не літай тут, вітре!
Не кружляй даремно.
Не твоя, ти знаєш, вишня та.
Не тривож ти, вітре, вишенці серденько.
Ну, навіщо ж серцю гіркота?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887788
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2020
Веде сестричку старший брат…
дивлюсь я на дівчатко.
Яке ж ця дівчинка мала
красиве має плаття.
Волосся в неї золоте,
рожеві в ньому стрічки.
У багатьох ця радість є...
і братики, й сестрички.
Ще на дівчаточку нові
гарненькі босоніжки.
І тупають проворно так
маленькі спритні ніжки.
А ще ж щебече дзвінко як,
немов в чарівній казці.
Є і у мене старший брат,
росла в його я ласці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2020
Скинув лист золотий клен високий, стрункий…
усміхнулася школа.
Довго діток чекав. Той листочок упав,
де цвіла запашна матіола.
Чорнобривці ясні шепотіли йому:
"Знай! Злетів ти не марно.
Сяють ясно в тобі золоті промінці.
Світло так… хоч здавалося хмарно.
Ми розправим й свої брівці, щоб веселіш,
щоб могли всі радіти.
Перший раз в перший клас поспішають, дивись,
козаків славних славнії діти.»
Першокласник підняв той дарунок ясний...
йде до школи синочок!
Між блакитних квіток тріпотить у руці
той веселий кленовий листочок…
Українонько! Це долі щедрої знак,
що складеться все добре.
Глянь, букетичок той із листочком ясним
наш синочок до серденька горне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2020
Щоранку сонце золоте
проміння з неба щедро ллє.
А чи ти встиг добро зробить,
не запитає у тебе?
Чи добрі тут діла чи злі?
Чи розкидаєш, чи збереш?
Чи допоможеш ти комусь,
а чи останнє забереш?
Бо ж вдячні сонцю поле й гай,
діброва, річка, джерело.
Радіють ранкам тут щодня,
приймають сонячне тепло.
Скажіть, чи можемо ми так,
як сонце ясне всім світить?
Найвища цінність на Землі –
життя навчитися любить.
Життя великих і малих,
життя безпомічних і злих.
У кожного своє. Це так.
Любов проявиться в ділах.
Часто буває лиш слова…
Запам’ятай: слова святі,
коли цвітуть вони добром.
А без добра - зовсім пусті.
Дай, Боже, щоб слова дзвінкі,
як в соловейка, в голоску.
І всі діла наші рясні,
як зе́рна в хлібнім колоску.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2020
Літо стежкою йшло, споришами цвіло.
Літо в річці пливло… вона хвилею грала.
Відзеркалився світ у тій чистій воді.
Та прозора вода легко човен гойдала.
Ой, як сонячно ніжно.
Ой, як сонячно-світло
для усіх тепле літо цвіло.
Ой, як сонячно ніжно.
Ой, як сонячно-світло
дарувало нам літо тепло.
У барвистім вінку, як на берег зійшло,
Зацвіло все навкруг… тихо пісня дзвеніла.
Золочений листок злетів літу до ніг.
Так на березі тім осінь літо зустріла.
Ой, як сонячно ніжно.
Ой, як сонячно-світло
для усіх тепле літо цвіло.
Ой, як сонячно ніжно.
Ой, як сонячно-світло
дарувало нам літо тепло.
Барви осінь візьме, буде квітнути ще.
Хоч дощами тепер рясно-рясно засіє.
Позолотить весь край і збере урожай.
Бо, як літо, вона бути щедрою вміє.
Ой, як сонячно ніжно.
Ой, як сонячно-світло
для усіх тепле літо цвіло.
Ой, як сонячно ніжно.
Ой, як сонячно-світло
дарувало нам літо тепло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887416
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2020
Край дороги в полі виросли тополі.
Просять вони в Бога для Вкраїни долі.
Між хлібів розрісся пишний кущ калини.
Хоче й калинонька миру для Вкраїни.
Ой біжіть, дороги… Ой шуміть, тополі.
І тебе, калино, дав нам Бог для долі.
Шелестить на вітрі листячко дрібненько.
Подивись, Вкраїно... люблять тебе, ненько!
Сонячна дорога ранки зустрічає.
А струнка тополя сили набирає.
Хилиться низенько ґронечком калина.
Бо завжди найкраща в світі - Батьківщина.
Ой біжіть, дороги… Ой шуміть, тополі.
І тебе, калино, дав нам Бог для долі.
Шелестить на вітрі листячко дрібненько.
Подивись, Вкраїно... люблять тебе, ненько!
Ой, яка ж щаслива наша Україна.
Край доріг тополя і рясна калина.
Оберегом ясним є для нас всіх завжди.
Час прийшов, щоб квітнуть
радості та правді.
Ой біжіть, дороги… Ой шуміть, тополі.
І тебе, калино, дав нам Бог для долі.
Дав нам Бог для долі, щоб ви тут шуміли.
З нами рідну землю захистить зуміли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2020
Я співаю пісні, я літаю ві сні.
Знали б ви, як я дзвінко сміюся.
Хмурю личко своє… мої думи гіркі.
Я не та, що ві сні, як проснуся.
Куди й дінеться сміх… і пісень теж нема.
Скільки дум тих важких? Як обсіли!
І чому ж воно так? Літо ж є, не зима.
Чому холод, і де брати сили?
Ну, а що коли взять й дзвінко так заспівать?
Є ж насправді чому нам радіти.
І хоч час нелегкий, непростий. Він такий.
Треба вчитись по-новому жити.
Нам замислитись слід, чому в масках весь світ,
а тепер дружно плачемо слізно?
Ми в театрі абсурду давно маски вдягли,
то раніше їх не було видно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2020
А. сьогодні день є особливий.
Б.ільше усмішок.
В.еселість світла.
Г.учна музика.
Ґ.ердани, вишиванки.
Д.якуймо усі.
Е... всміхнися, Україно вільна!
Є. у тебе все.
Ж.иття – дарунок.
З.наєш, що його любити треба.
І. коли похмуро й непривітно.
Й. коли блискавки летять із неба.
К.оли сонце зранку будить землю.
Л.ине пісня жайвора за хмари.
М.анить неба синь легка, прозора.
Н.іби розсипає свої чари.
О, як гарно тоді все квітує!
П.огляд охопить красу не в силі.
Р.анок ніжністю завжди дивує.
С.тільки світла ллє свого ясного…
Т.еплота його і свіжість милі.
У.країна ти!
Ф.альш не для тебе.
Х.ай завжди цвіте усмішка щира.
Ц.е для тебе ранок.
Ч.уєш, рідна?
Ш.елестом розвіється зневіра.
Щ.астя зазирає вже в віконця.
Ь (м’яким знаком долі у всі хати).
Ю.ність твоя – немов промінь сонця.
Я.сний, світлий, радістю багатий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2020
Ой у полі, у широкім, жито-жито,
колоситься, веселиться, щоби жити.
Стали, стали чорні круки тут кружляти,
жито в полі захотіли поклювати.
Гляньте, їдуть козаченьки битим шляхом.
Кожен з батьком, а чи з сином, а чи з братом.
Не пускають чорних круків, не пускають,
Україну, рідну неньку, захищають.
Захищають Україну соколята,
бо у кожного із них тут рідна хата.
Гей ви, хлопці-українці, ви – соколи,
на своїй землі нам жити в щасті-долі.
Ой у полі, у широкім, жито-жито.
Колоситься, веселиться, щоби жити.
Ой нема чого Україні та й журити,
Вміють край свій козаченьки боронити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2020
Одягну сорочку … а вона барвиста.
Ґронечко калини тут є поміж листя.
Нитка золотиста ніби сонце сяє,
вітер в хлібнім полі колосками грає.
Ниточка блакитна, як те небо синє,
мов весела річка, що далеко плине.
На моїй сорочці є барвисті квіти,
щоб думки крилаті, щоб життю радіти.
Одягну сорочку я свою святкову,
бо люблю свій край я, свою рідну мову.
Бо люблю свій край я і свою родину,
свою рідну землю, свою Україну.
Одягну сорочку... хай радіють люди,
усмішки веселі квітнуть хай повсюди.
Бо моя сорочка… ой яка ж барвиста!
Вплетена любов тут між квіток та листя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886799
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2020
Роботи в Бога… лиш встигай, а нас - багато.
Ото ж, всім як допомогти? Кому те знати? Бог довго ду-
мав... Нарешті усміхнувсь. Зумів. Придумав!
Створив Бог Ангелів ясних. Ті скрізь літають. Усім,
хто просить щиро їх, допомагають. Радіє Бог, бо ж добре
так. І всі радіють, бо Ангели Його ясні багато вміють.
Бо Ангели Його ясні багато можуть. Якщо попросиш й ти
у них, знай, допоможуть.
Схотів побачити Господь ( став скрізь ходити ), чи всім
тут Ангелам ясним є що робити?
Переконався – всі в труді. Роботу мають. І на землі, і на во-
ді вони встигають. І задоволені усі й щасливі люди, бо до-
помога їм іде, глянь, звідусюди.
Та ось до церкви Бог зайшов й теж став радіти. Бо молять-
ся дорослі тут, між них є й діти. І Ангели стараються, бажа-
ння зносять. В них люди Бога про своє, важливе, просять.
Багато Ангелів Святих людей втішають. Всміхнувся Бог:
« Ну, молодці! Діло знають».
Приємно Богові, що все йому вдалося. Аж тут помітив
Ангела з сивим волоссям. Стояв він тихо, погляду з людей
не зводив. Видно чекав... та рідко хто сюди підходив.
А був же Ангел той ясний такий привітний. А погляд си-
ніх тих очей… ой який світлий!
Господь не стримався й сказав: « Дякую! Знаю… Я труд
твій, Ангеле Святий, в стократ приймаю ».
І спалахнули щоки враз, немов ті маки. Для Бога Ангел
від людей приймав подяки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2020
Ішло літо через поле,
всі йому раділи.
Буряки, капуста, дині,
кавуни і сині.
Посміхалася квасоля,
боби веселились.
Поряд сад… у плодах віти
перед ним схилились.
Пливло в човні через річку.
Ой легке ж весельце...
- Поплескайсь, - просила річка,
потіш моє серце.
Завітало і до лісу…
йшло через ярочки.
Там виспівували птахи
на всі голосочки.
А у лісі кучеряві
молоді берізки
заплели вже в довгі коси
золотисті стрічки.
Там зустріло літо осінь
в золотім віночку.
Її здалека впізнало
ще й по голосочку.
Радо літечко тепленьке
осінь зустрічає.
Спас вже яблучка для неї
в кошики складає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886446
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2020
Коли проснувся вранці Тишко, покликав він відра-
зу мишку: - Іди, я сиром пригощу!
А та сказала: - Не прощу!
На Тишка ображалась мишка, бо вчора він за хвіст
схопив. Правда, відразу й відпустив. Та все ж розгні-
валася мишка, що в лапах побувала в Тишка. Із-за того
свого хвоста надумалась дражнить кота.
Раненько встала... й до Барбоса: - Давай за тебе по-
сиджу. Охороняв всю ніч ти хату. Як буде треба - розбу-
джу.
Заснув Барбос. Радіє мишка. А тут якраз з’явився Тишко.
Мишка ж сидить замість Барбоса і плаче, витирає носа.
- Що трапилось? – її спитав.
- Кудись Барбосик наш пропав. А що робити, я не знаю.
За нього дім охороняю. На мені, глянь, важкий ланцюг.
Допоможи! Ти ж мені друг.
Ой гірко ж плакала та мишка… Добра душа в нашого Ти-
шка.
- Давай. – сказав, - мені ланцюг. Допомагати має друг.
Ото була там сміхота, коли побачили кота на ланцю-
гу. А мишка… сказала всім:
- Малий цей Тишко говорить, що тепер коти будуть всім
хати стерегти.
- Щось тут не так, - промовивв кінь. Що за дурниці ка-
же він?
А баран пильно подивився й спитав: - Ти, Тишку, й гав-
кати навчився?
А мишка знов:
- Гарненький котик, а суне скрізь малий свій носик.
Як добре, що проснувсь Барбосик! Він зрозумів, що хи-
тра мишка сміється знов з малого Тишка. Ой, як загавкав
він сердито! Сховалась мишка в нірці. Тихо сидить там.
Корова: - Му-у-у! Я була певна, що наша мишка дуже
чемна. А тепер знову думать Тишку, як упіймати хитру
мишку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2020
Бог наділив любов'ю щедро нас.
Ото ж всі жити маємо в любові.
Любов з життям завжди у ногу йде.
Вона в житті, як слово у розмові.
Я попрошу свою любов:"Світи!
Розправ, будь ласка, свої сильні крила.
До всього вмієш підібрать ключі.
Саме життя ти в сповиточку гріла.
У мене ти, - скажу я їй, - одна.
Хоч така різна... й так тебе багато.
Ти вчиш любить життя, в ньому весь світ.
Родина в нім моя і мама, й тато.
І річка, й луг, у небі журавлі,
жоржини розцвітають під віконцем.
Як гарно тут співають солов'ї...
А ранки, росяні, зігріті сонцем.
Умієш ти приймати й дарувать.
Так добре й легко завжди із тобою.
Розрадиш і зігрієш в холоди,
у темні ночі й дниною ясною.
Нам всім, любове, силоньки додай.
Настав той час, коли вчимось любити.
Лиш ти ведеш дорогою життя,
де сонце сяє і сміються діти".
Бог наділив любов'ю щедро нас.
Вона дає нам для польоту крила.
Як в спеку, спраглим, є ковтком води.
Важлива, як фрегатові вітрила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2020
Була Щука невеличка колись і плеската, та багато зла
робила пащетикувата. Вільно плавала-ниряла, у ставку всіх
діставала. Коропців малих ловила, Краснопірочок три з’їла.
Ледве втік від неї Йорж. Що робити мали? Що ж?
Та одного ранку щастя там запанувало. Щука хижа де? Ска-
жіть. Щуки десь не стало.
Вільно плавали усі, жити стало добре. Заховалася в кущі
Щука та проворна. Там сиділа Щука та, скажу, дуже тихо і
чекала… хто б приплив? Тому буде лихо.
Та недовго так було. Стали помічати,що незатишно в став-
ку, клопоту багато. Десь не стало Коропця і Линів з десяток.
Зрозуміли: навести треба знов порядок.
Сторожили день і ніч та й Щуку спіймали. Як поводитись
в ставку, Щуці розказали.
Не змінилась Щука та, слів їй було мало. Так тягнули за
хвоста, що та довга стала.
Розвелось і в нас таких, як та хижа Щука. Як потягнем за
хвоста, то скінчиться мука.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2020
Вранці проснувсь вітер, у поле подався.
Гарно тут. Казково. Він в просі сховався. Коли-
хав стеблини, а вони шуміли. Потім ячмені його
запросили.
Ячменям наш вітер підкручував вуса. Ще його
чекала кукурудза руса. Там він розлітався…
листя тріпотіло. Вилетів з розгону в жито. От так
діло!
Розгулявся вітер в золотому полі.
Хвилі… Хвилі гонить, як в справжньому морі.
А в небі лелека, мов парусник вільний, похва-
лив він вітра:
- Бач, який ти сильний!
Розпростер лелека свої дужі крила, а вони у ньо-
го, легкі, мов вітрила.
- Давай, - каже, - вітре , тут удвох кружляти. Хто
прилетить першим в гніздечко на хаті?
- То твоє гніздечко! – каже вітер вільний, а я від-
почину там у картоплинні.
Натомивсь лелека… й вітер налітався, притих
біля тину, в гарбузах зостався.
А сонце сміється:
- Тут багато цвіту! Добре, вітре, робиш, що радієш
літу. Добре, що ти маєш друзів так багато. В світі
для веселих кожен день, як свято.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2020
Дивились новини із батьками діти
про те, як живеться гарно всім у світі.
Слухали тихенько синочок та доня
як добре є людям там, де квітне доля.
- Де ж це наша доля? - доня запитала.
Чи пройшла знов мимо, а нас не впізнала?
Чи пішла із хати доля пустирями,
розвіялась в полі поміж бур’янами?
Запитав синочок: - Коли повернеться?
Коли ж наша доля щиро усміхнеться?
Спохмурнів татусь, глянь, замислилась мама,
та через мить дітям вона так сказала:
- Доля наша, дітки, нас не залишила,
літає над полем, розпростерши крила.
Плаче наша доля птахом над землею,
щоб не продавали... бо піде за нею.
- Як стане чужою, хто ми тоді будем?
Свою рідну мову без землі забудем,-
хвилюється доня, крається серденько...
А тут ще й синочок запитав тихенько:
- Хто нас в ріднім краї без долі зігріє?
Знаю, тільки дома доленька радіє.
Ой не продаваймо свою землю рідну.
Полюбімо долю… хоча поки й бідну.
Усміхнувся тато: - Для всіх сонце сяє,
де своє цінують, доля розцвітає.
Витерла сльозину матуся тихенько:
- Там, де край свій люблять,
жити веселенько.
Бережімо край свій, ми - козацькі діти.
На своїй землі всі в щасті маєм жити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2020
Ой пливла хмарина, де льон у долині.
Дарувало поле їй волошки сині.
А як пропливала, де жита шуміли,
в віночок зібрала там ромашки білі.
Ой пливла хмарина там, де наша хата,
у вінку з’явилась ще й духмяна м’ята,
червоні троянди й чорнобривці пишні.
«Яка ж ти красива!» - сміялися вишні.
Дощиком пролилась тут, де наш садочок,
ґронечко калина їй вплела в віночок.
У зелених травах в лузі, біля річки,
Цвіту назбирала на барвисті стрічки.
Ой пливла хмарина в небі теплим літом,
радувала світ весь кольоровим цвітом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2020
Батьківська любов… вона як час,
неушкоджена пройде крізь грози.
Не зупинить її спека на путі,
перешкодою не стануть їй морози.
Батьківська любов додає сил
і підтримать вміє, хто спіткнувся.
Порадіє щиро за того,
кому успіх у житті його всміхнувся.
Ця любов лиш вміє дарувать,
кожному в житті вона потрібна.
Всі шляхи її до щастя лиш ведуть.
в світі Батьківська любов завжди є вільна.
Батьківська любов додає сил
і підтримать вміє, хто спіткнувся.
Порадіє щиро за того,
кому успіх у житті його всміхнувся.
Батьківська любов всесильна є,
у дітей від неї ростуть крила.
О, які ж завжди щасливі в світі ті,
кого батьківська свята любов зігріла.
Батьківська любов додає сил
і підтримать вміє, хто спіткнувся.
Порадіє щиро за того,
кому успіх у житті його всміхнувся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2020
"Життя прожить – не поле перейти," - в народі кажуть.
Все це є правдиво.
Якби життя прожить, як поле перейти?.. Дай, Боже! Як
було б красиво. Недавно через поле йшла я до села. Ска-
жу, було це справжнє диво.
До ніг моїх хилились колоски. Волошок позирали си-
ні очка, ромашки білі усміхалися мені, з пошаною вкло-
нялися дзвіночки. А з неба жайвора летіла голосна до зе-
млі пісня, весело лунала. Шуміли тихо тут вусаті ячмені
і наливавсь овес, пшениця дозрівала.
Я бачила, кружляли журавлі. І душу зігрівав політ той
журавлиний. По-справжньому в хвилини лиш такі прихо-
дить відчуття, який ти є щасливий… Води прозорої пила
я з джерела там у ярочку, де рясна калина. І милувалась.
Як же гарно тут! Яка красива наша Україна.
Там край доріг тополі-вартові надійним оберегом в ряд
стояли. А в синім небі хмарочки пливли, мов білокрилі ле-
беді купави.
Яке ж широке поле хлібне це! П’янке повітря, напоєне ме-
дами. Так добре і спокійно було тут, між позолоченими со-
нечком, хлібами.
Здавалося, іду я по житті. Краса й достаток тут, і чис-
та радість світла. І розуміла, що дні бувають й грозові. Та
все ж, якби по-правді ми жили, то б радістю дорога жит-
тя квітла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885327
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2020
А ліс шумів… він ніби кликав:
- Який я гарний! Подивися.
Дзвеніли птахи. Їх мажорні
легкі пісні, дзвінкі, лилися.
А ліс шумів… Тягнулись віти,
зелені й пишні, до хмаринок.
А ті такі вже легкокрилі,
ще легші від пухких пер’їнок.
Суничок ніжних з-під листочків
рожеві визирають лиця.
В грибочків підростають ніжки,
десь побіжать… тільки й дивися.
Та як їх вгледиш? Капелюшки
вже одягли. Такі барвисті!
Руді, білесенькі, червоні,
рожеві, жовті, попелисті.
Горять у вранішньому сонці
на них краплиночки прозорі.
Бо залишили у них світло
вогнів чарівних ясні зорі.
А ліс шумів... вітав нас зрання,
він недалечко, йшли ми пішки.
Нас тепле літо розбудило,
щоб в росах й ми скупали ніжки.
Грибів та ягід назбираєм
у свої кошики новенькі.
Рум'янець літечко залишить
на наших личках веселеньких.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2020
Щось говорить дощ… я прислухаюсь.
- Груша, яблуня, виноград.
Щось говорить дощ… ще послухаю.
- Кава, тістечка, шоколад.
Зрозуміла я всі його слова.
Щедро дощ полив наш садок
і радів-шумів, бо ж він бачив, як
ми з тобою знов були вдвох.
Щось говорить дощ… знов послухаю.
Ти дивись який! Що сказав…
Як почути зміг він слова твої,
ти ж мені одній прошептав?
Як зустрінемось, знаю скажеш знов,
ті слова ясні ти мені.
Не здивуюся, коли стихне дощ,
їх співатимуть й солов’ї.
Щось говорить дощ… я прислухаюсь.
Ой які ж краплини рясні!
Підказав мені цей веселий дощ,
що шепну сьогодні тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2020
Дощ іде… і здалося, що розплакалась хата моя.
І втішають черешні, простягають до неї гілля.
Вже їх весни журавки, як мої, понесли на крилі.
Повернулась додому… мої радощі тут, і жалі.
Не плач, хато моя, ти у серці зосталась
назавжди та, що дзвінко сміялась…
Чорнобривці тут квітли, мальви, м’ята, в’юнкі паничі.
З ними в росах вмивалась, усміхалася зорям вночі.
На світанку будили хату співом дзвінким солов’ї.
Теплим літом зігріта, в цвіті яблунь приходила в сни.
Не плач, хато моя, ти у серці зосталась
назавжди та, що дзвінко сміялась…
Дощ іде… і здалося, що розплакалась хата моя.
І втішають черешні, простягають до неї гілля.
І притих навіть вітер в яблуневому нашім саду.
Хай зігріє, хатино, тебе ніжне моє: «Ще прийду…»
І зраділа словам моїм хатонька світла.
А над нею веселка розквітла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2020
Створив Господь Землю та й став прикрашати.
Ліси зашуміли. Там дуби крислаті, клени кучеряві, бе-
різки, ялини. Синь сипнув в озера, рікам додав сили.
Розсипав зернята, як ішов полями, і заколосились ті
поля хлібами. Біб, часник, петрушка, помідори, соя, го-
рох і картопля, буряки й квасоля, огірочків зерна у рі-
ллю лягали, морква й баклажани слідом підростали. Со-
лодкого перцю та ще й з гіркотою (кому що до смаку)
лишав за собою. Сіяв, сіяв щедро... усього доволі. До-
тепер зростає. Так гарно у полі!
Посадив садочок у весняну пору. Вишеньок і грушок
треба ж біля двору. Виноград повився ґронами рясними,
абрикоси, персики підростають й сливи. А щоб усміха-
лась ранкам ясним мати, насіяв ще й квіток Господь біля
хати. Він троянд розкішних, барвінку і м’яти, чорнобрив-
ців пишних сипнув біля хати. Калачики ніжні будуть на
віконця. В пелюстках залишив промінчики сонця. В коса-
риках ясних сонячні краплини, в нагідках яскравих золоті
перлини.
Ой скільки ж по світу є Божого цвіту! Цвісти кольорами
і весні, і літу. Осінь розсипає золотисті барви, зима-чарів-
ниця сіє сріблом гарним.
Пам’ятаймо, всі ми є Господа діти, і для нього любі, як
для весен квіти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884849
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2020
А я співаю, бо радість маю.
Кує для мене зозулька в гаю.
Дарує пісню ще й соловейко.
Він мене будить щодня раненько..
А я співаю, бо радість маю.
Є в мене хлопець, його кохаю.
Він обнімає мене за плечі.
Говорить ніжні солодкі речі.
А я співаю ще й веселюся.
До всіх сьогодні я посміхнуся.
Радіє моє добре серденько.
Знов викликає мене миленький.
Стояти будем в саду, де вишні.
Люблю там слухать слова ті ніжні.
Й вони солодкі, як зріла вишня.
Як сяде сонце, просив, щоб вийшла.
А я співаю, бо радість маю.
Кує для мене зозулька в гаю.
Дарує пісню ще й соловейко.
Він мене будить щодня раненько..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882072
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2020
Не стану нарікать… Хто я у цьому світі?.. Я можу лиш просить:
- Допоможи! Нам підкажи усім, як тепер жити? Куди не глянь, біди
там є сліди. Ходить вона нечутно, де захоче, і залишає скрізь лиш
сльози й біль. І чую я:
- Вперед іди, сміливо, ти по Моїх слідах, у силу й доброту Мою повір.
Радій, що сонце бачиш й синє небо, розквітлій квітці ніжній порадій.
Прислухайсь, як лунає дзвінко ( то для тебе) малої пташки ніжний спів.
І дощ рясний шумить, поглянь, над садом, де поміж листя зріють вже
плоди. Такі веселі і такі барвисті... Навчися помічать мої сліди.
Для вас ще й райдугу у хмарі гарну маю. Над житнім полечком яскра-
во так горить! Цвіт її, ніжний, кольорами, зуміє в світі всіх-усіх зігріть.
Біда піде сама собою, вже їй не буде вороття. Радій усьому, що ство-
рено для тебе. Все, що від Мене є, несе в собі Життя.
Не стану нарікати… Бо ж навіщо? Хоч з гіркотою є тепер наш час.
Життя вперед веде нас за собою. Воно прекрасне, створено для нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2020
Про те, що треба лиш добро робити, усім дано сьогодні знать.
Щось добре є завжди, навіть в гіркому. Стараймося добро впізнать.
Не плачу я... то сльози самі ллються. О, скільки їх! Гірчить-гір-
чить. Болить.
Не плачу я... то сльози самі ллються. Бо ж як мені із ними в сві-
ті жить?
О, скільки можна тим сльозам ще литись?. Подумалось, чому гір-
чить сльоза? Образа гнітить душечку. Молюся. Як добре, що об-
разила не я.
І хоч тепер не хочеться всміхатись, та зникне із сльозами гіркота.
Шкода, що так зі мною поступили. Все ж краще, ніж від мене ко-
гось пекла б та гіркота.
Ясному дню у очі подивлюся й скажу:
- Минеться. За сльози ці прости. Я вчуся, світлий мій, всьому раді-
ти, щоб, як і ти, усмішками цвісти.
Невидимі бувають дуже часто в образ таких (Запам'ятай!) при-
чини. Прощати треба тих, хто нас образив. Навіть якщо не розуміє-
мо провини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2020
Якщо плаче душа… Не спиняй.
Бо її гіркота йде із серця.
Якщо плаче душа… Почекай.
Виллють сльози хай очі-озерця.
Як радіє душа… Дай їй час.
Хай потішиться душечка вволю.
Кожен день, знай, нове щось несе,
пережите зливається в долю.
То ж радіймо усім своїм дням,
сонцем сяють... хоч є й непривітні.
Та шумлять в них жита золоті
і волошки край поля розквітли.
І радіймо родині своїй,
і цінуймо, що є у нас друзі.
Що плодами рясніють сади
і журавочки ходять у лузі.
Як гніздо своє ластівки в'ють,
повернувшись до рідної хати,
і радіють їм дітки малі.
Вміймо щастя своє відчувати.
Щастя в кожного різне. Це так.
Знаю, зможеш з своїм обійнятись.
Як для інших в своєму житті,
мов для себе, ти будеш старатись.
Може думаєш, кожен тут сам?
Лиш собі все? То тільки здається.
Як навчишся ти іншим служить,
тоді щастя тобі усміхнеться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881666
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2020
Створив Бог день... створив Бог ніч та й став відпочивати.
Відпочив день, відпочив два й почав знов міркувати: « А що
коли отак щодня нічого не робити? У кого вчитися тоді будуть
мої всі діти? Однаковісінькі всі дні, одна в одну всі ночі. Як-
що одне і те ж щодня, чи радість мають очі?..»
Він став творить… Ой дні ж які! Веселі та бадьорі. А працьо-
виті всі які… буденні є й святкові. Кожному дню торбинку дав.
Своє хай поскладає. Коли на Землю день прийде, своє й пороз-
сіває.
То ж стали розсипать сніги зимові дні сріблисті. Весняні ніж-
ністю цвітуть в смарагдовому листі. Ой, як видзвонюють в гаях
дні теплі літні, Божі… До ніг схиляються в плодах осінні дні по-
гожі.
Дарує кожен день своє, що дав Господь в торбину, тому всі ма-
ємо щодня веселу світлу днину. Якщо гірчить… не Боже то.
Бог гіркоти не має. Він лиш щасливі, добрі дні на землю посилає.
І ночі зоряні, ясні, для нас вогнями сяють. То ж дякуймо й радій-
мо всі, бо швидко ж так минають…
Наш Бог – невтомний є Творець! Нам є чому радіти. Коли вчи-
мося в Бога ми – в нас вчаться наші діти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2020
Колись на світі жив Бровко. Хитрющий пес, що
там казати. Любив багато говорить, ще більше, пра-
вда, прибрехати.
Бувало, вірили йому. Хоча добро яке від нього? Та
згодом стали на Бровка дивитись скоса. Та що з того?
Він же вигадував, що міг. Ну, як могли таке терпіти?
Ото ж недобре так робить. Кривді нікого не зігріти.
І зрозумів тоді Бровко у чому річ й сказав: " Гав!",
"Гав!" Так він злу Кривду ту лиху від себе назавжди
прогнав.
Вона по світу ходить ще, хоч невесела вже така.
Когось шукає... Може тих, хто вчивсь обманювать
в Бровка?
А уявляєте, якщо її візьмуть всі й проженуть?..
Можливо, ми тоді пізнаєм життя святого справжню суть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2020
Якось не спалося Вороні. Ну ти хоч плач…
не може спати. А тут ще й Соловей почав співати.
Сиділа. Слухала. В такт пісні тій дзьобом об вітку
стукала.
Коли він стих на мить, сказала:
- Не знає нот! Я так і знала. То вверх, то вниз...
Не розібрати, яку наступну ноту брати. Не те, що
в мене. Все в порядку. І ноти всі, як на підбір. Од-
на в одну. Тут знає кожен птах і звір пісню мою.
І заспівала: «Кар!» , «Кар!» , «Кар…»
Злякавсь Борсук: «Де?... Що?... Пожар?..»
А Соловейків спів легкий у світ летів. Він так дзве-
нів!
Ой, скільки ж того Вороння… Та і його мусим
приймати. У світі цім пісню свою право дано всім
проспівати.
Не кожен так, як Соловей, в своїм житті співать
зуміє. Все ж відшукать спробуй своє, що іншим сер-
денько зігріє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2020
Йшов Слон… Хода його тверда.
Ступав він впевнено,
як личить тому бути.
Дивилися на нього всі.
Такого красеня
нікому не забути.
Великий. Сильний.
Вільно так ступав…
Він не зважав, здавалось,
ні на кого.
Погоничі вели, довіривсь їм.
Бо вміє меншим він служить
і розуміє слово.
Чи вмієм ми добро робить?
Чи душу слово це лоскоче?
Не всяк великий з-поміж нас,
скажімо, вміє й цього хоче.
Буває…часто ми безликі,
а думаємо, що великі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2020
Люблю я світлий день,
люблю зоряну ніч,
і сонце ясне,
і небо, ріки й гори.
Люблю я чистий сніг,
люблю веселий сміх,
як хвиля грає
в прозорім чистім морі.
Люблю весняний цвіт
і літа теплоту,
налиті соком
рум'яні груші, й сливи.
Як пахне медом сад,
де яблуні рясні.
Люблю той час я,
коли ми є щасливі.
Люблю я вас усіх,
дорослих і малих.
У цьому світі
усі ми є єдині.
Люблю осінній час,
як в золотім вінку
веселе сонце
наливає соком дині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2020
Букет ромашок польових
приніс мені. А де їх взяв?
Вони найкращі для мене.
Дивуюся, а звідки взнав?
Які в них ніжні пелюстки…
на них гадать не стану я.
Ці квіти сонячні, ясні,
шепочуть лиш твоє їм’я.
Звучать в них жайвора пісні,
що чуло небо голубе.
О, знаю я, як прийдеш ти,
розкажуть, як люблю тебе.
То ж нам не треба зайвих слів,
ці квіти кращі є від них.
Глянь, щастям світиться ясний
букет ромашок польових.
Букет ромашок польових,
звичайно, в полечку зібрав.
Вони найкращі для мене...
і підказали, як ти взнав.
Там, де волошок синіх цвіт,
і гордовитий виріс мак,
вони між житніх колосків
моє ім'я шептали... Так?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2020
Йшов подорожній. Два мішки сам ніс він чималенькі.
Однаковісінькі такі, обидва є гарненькі. Стомився. Сів він
відпочить та й задрімав старенький.
А тут до нього підійшли ще двоє подорожніх. Побачили,
що спить дідусь... А мішки ж непорожні!
Один хитрішим був. Мерщій мішки ті піднімати. І бачить –
легший з них один, а другий важкуватий. Та й каже другові:
- Берем й тікаємо швиденько.
Той не схотів. Він розбудив сам дідуся легенько. Ще й пообі-
дать дав йому, спитав, куди іде старенький.
Дідусь всміхнувсь:
- Йду до синів… Чекають мене діти. Правда, не знаю, як доб-
ро на всіх буду ділити.
От відпочили і пішли… Хитріший легший взяв мішок, у ву-
са посміхався. А старший взяв мішок важкий, який йому діста-
вся. Довгенько йшли. І тут дідусь сказав:
- Йдіть далі, з Богом. А я уже майже прийшов. Направо ось до-
рога. Те, що несете, даю вам. Двом легше поділиться. Багато
в мене є синів, а як стануть свариться?
І пішов Батько до синів. Чи прийме хто? Гадає. Вчив старість
шанувати їх, а як буде? Не знає.
А двоє ті й собі пішли. Вже сили йти немає, у старшого, ото
ж присів і став відпочивати. Хитріший взяв важчий мішок і…
мерщій тікати.
І по сей день мішок отой він від людей ховає. Усе, що має,
в той мішок він увесь час складає.
В мудрішого мішок легкий. Він залюбки працює, в житті у ньо-
го свято є. Людей завжди шанує. І хоч багатства не нажив, ве-
селий він є завжди.
А добре було б розділить все порівно. Насправді.
В достатку б друзі ті жили... і весело. ПО-ПРАВДІ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2020
Бігло по стежині руденьке кошенятко…
з радістю тут бігало щодня.
І співало пісеньку завжди свою веселу
те руде маленьке кошеня. Мяв...
Мяв! Мяв… Які гарненькі лапки.
Мяв! Мяв… Які гарненькі вушка.
Мяв! Мяв… Який гарненький хвостик маю я.
Які гарненькі лапки.
Які гарненькі вушка.
Який гарненький хвостик маю я! Мяв...
Бігло по стежині чорненьке цуценятко…
з радістю тут бігало щодня.
І співало пісеньку завжди свою веселу
те мале чорненьке цуценя. Гав!
Гав! Гав… Які гарненькі лапки.
Гав! Гав… Які гарненькі вушка.
Гав! Гав… Який гарненький хвостик маю я.
Які гарненькі лапки.
Які гарненькі вушка.
Який гарненький хвостик маю я. Гав!
Та одного ранку зустрілись вони якось…
з радістю тут бігали щодня.
І співали пісеньку удвох свою веселу
песик і руденьке кошеня. Мяв... Гав!
Мяв!.. Гав! Які гарненькі лапки.
Мяв!.. Гав! Які гарненькі вушка.
Мяв!.. Гав! Який гарненький хвостик маю я.
Які гарненькі лапки.
Які гарненькі вушка.
Який гарненький хвостик маю я.
Який гарненький хвостик маю я! Мяв... Гав!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2020
Літо є і зима...
щось холодить, щось гріє.
Є у кожного мрія своя.
В когось вміє літати,
а у когось - безкрила.
Та не бійся її,
і без крил полетить -
дай вітрила.
Ще попутнього вітру додай,
їй прибавиться сили.
О, скільки безкрилих думок
до зірок долетіли!
А бувало крилатих
залишали без крил.
В свою мрію...
повір!
Осінь є і весна...
щось цвіте й плодоносить.
І плодами своїми
всіх так щедро пригостить.
Ну, а хтось без плодів,
проте крона красива.
Відпочинеш в тіні -
і додосться знов сила.
Ти не бійся своєї,
якою б вона не була,
мрія й доля.
Навіть якщо ти -
одинока край поля
тополя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2020
Йде літо полечком. Радіє.
Усе навколо зеленіє.
Шепнуло, стишивши ходу:
« Я ж обіцяло, що прийду!»
Радіють літу пишні трави,
встеляють шлях весь чебрецями,
й ромашок літечко сипне...
в них квітне сонечко ясне.
Йде літо… весело співає,
усе навколо розцвітає.
В садах вже наливає плід,
всім гріє душу його хід.
Взяли волошок біля річки
і барв у райдуги на стрічки,
для літечка вінок сплели...
й радіють діточки малі.
Сміється літо: «Пам’ятаю!
Всіх вас у річечці скупаю,
візьму у сонця теплоти.
До школи треба ж підрости.»
Йде літо стежкою. Радіє.
Усе навколо зеленіє.
Шепоче, стишивши ходу:
« Я ж обіцяло, що прийду…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2020
Під сливкою в садочку Петрик вчив урок, тут у холодочку
примостивсь й Дружок. Ой цікава ж яка книжка! Добре, якби
чув ще й Тишко. Та Петрик голосно читав, Дружок усе запам’
ятав.
Пішов Петрик вже до хати, та забув книжечку взяти. Тут при-
біг маленький Тишко й запитав:
- Цікава книжка?
Став Дружок розповідати. Слухав Тишко про Карпати, про
озера, про моря, що є планетою Земля.. І про сонце, місяць
й зорі… Не чув ще Тишко такого ніколи.
Потім книжку розглядав, сторінки хвостиком листав.
- Так цікаво! – сказав Тишко. Та не вірю тільки я, що є круг-
лою Земля.
- Знав, що ти в це не повіриш. Сам не вірю я, хоч плач. Але
каже мудра книжка, що Земля наша, як м’яч, - відказав Дру-
жок.
А Тишко лапкою закрив вже книжку і сказав Дружку:
- Повірю, коли сам все перевірю.
Ой, як він поліз швиденько по гілках, аж на вершок. Зве
Дружка: - Лізь й ти до мене! Перевіримо урок.
І Дружок малий до Тишка теж добратися хотів, та як не си-
лився – не вийшло. Залізти на нижню лиш гілку зумів.
Каже Тишкові:
- Розказуй все, що бачиш. Чую я.
Тишко у відповідь:
- Бачу я ліс і гай, синю річку, багато доріг і хлібні поля. Бачу
село наше красиве, гарні садочки, ставок бачу я.
Із сливки все видно. Є всього багато, та зовсім не кругла на-
ша Земля. Бачу я школу. Треба туди нам. Чув я, що добрі там
всі вчителі. Хай нам розкажуть, хай нам пояснять, щоб мудрій
книжці повірили й ми.
То ж стали збиратися друзі до школи. Лапки помили і книж-
ку взяли, зібрали портфелі, ще й бутерброди поклали свої.
Снилася школа обом їм красива. Діток веселих багато у ній.
А вранці Дружок взяв Тишка за лапку й сказав:
- Йдемо разом. Боятись не смій!
Ой, як раділи малі школярята… До чого ж цікавим був в них
урок! Двері відкрилися і на порозі стояли два учні новенькі…
Тишко й Дружок.
Ще не було такого ніколи. Побачиш таке не щодня. О, як поща-
стило тим дітям веселим, бо вчаться із ними і пес, й кошеня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2020
Вийшов Тишко на подвір’я… до обіду спав у хаті.
Потягнувся він, нагнувся, присідав… розминав лапи.
Привітався із Барбосом (той завжди був радий Тиш-
ку) й запитав:
- Скажи, мій друже, чи ти бачив хитру мишку?
- Хитра та, - сказав Барбосик, - бігала тут увесь ра-
нок. І була така смілива, забігала аж на ґанок. Від ку-
рей зерно носила і ховала в свою нірку. Кроленяток
зачіпала і козу дражнила Білку.
- Почекай! Тебе спіймаю. Бач, надумалась дражнити?
Не захочеш більш зерняток від курей в нірку носити.
От умився він чистенько й біля яблунь причаївся.
Аж тут чує:
- Ти проснувся? Бачила, що вже й умився. На. Візь-
ми ось на сніданок три зернини золотенькі. Як з’їси
одну, то будеш, коте, завжди веселенький.
А як другу з’їсти схочеш, не забудь три рази вмиться.
Виростеш тоді великим, будеш хитрим, як лисиця.
- Ну, а третю нащо їсти? – запитав у мишки Тишко.
- Третю з'їж ти неодмінно. Подивись, яка красива.
Бо від третьої у тебе виросте, як в лева, грива.
І замислився наш Тишко, яке зерня першим з’їсти?
А тим часом хитра мишка стала сир в коморі гризти.
Знай, буває чужа мова солоденька і зваблива. Та
пусті такі розмови й не дають робити діла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2020
- Ось берізка, ось ялинка,… Ось гарнесенький дубок.
Під дубочком є грибочок, біля нього їжачок… в капелюшку.
Не впізнати. Він прийшов гриби збирати.
В коротеньких їжак шортах, в босоніжках. Літо все ж.
В капелюшку я барвистім тут гриби збираю теж. Є і в мене
босоніжки, шорти маю коротенькі. Чомусь дивиться на мене
пильно їжачок маленький.
Став і я теж придивлятись. Ой цікаво ж воно як… Їжачок на
мене схожий! Мабуть, думає й він так.
- Ти не бійсь мене, колючий! Я тобі допоможу. Цей грибок
візьму гарненький, тобі в кошик покладу. Я грибами поділю-
ся, у мене багато є.
Їжачок всміхнувсь привітно і промовив до мене:
- А давай змагатись будем, хто грибів більше знайде!
Ой, як стали ми збирати… задивилися дуби. Повний кошик
в мене. Гляньте.
- А тепер додому йди! – так сказав мені їжак той. -.Бачиш,
хмара ген пливе? Завтра знов приходь до лісу, назбираєм для
мене.
Я на мить аж розгубився. А їжак кудись подівся.
Я приніс гриби додому. Всі наїлися їх всмак. Але хто ж мені
повірить, що допоміг збирать їжак?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2020
Коли Господь створював світ, подбав, щоб множивсь його цвіт.
Щоб кожен шанував свій рід, важливим був щоб кожен пліід.
Всього було багато…. Все ж став Бог міркувати, яку б створить ще
Благодать, щоб всіх з любов’ю зігрівать?
Це відбувалось в квітні. Думки роїлись світлі. В цей час світ Бо-
жий розцвітав. Велику чвшу Господь взяв. Цвіту того брав крихітку
від кожного, на донце.
Коли все старанно зібрав, то засвітилось... Сонце!
О, як же тішилась Земля, як Сонце-квітка розцвіла… В тій квітці
небо і земля, в тій квітці вітер і вода, у ній є ти, у ній є я. Бо соняч-
не проміння із різного насіння… із кожної зернини, із кожної роди-
ни.
Знай, Сонце-квітка любить сміх. Цвіте вона одна на всіх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2020
Гай шумить тихо... а поряд - поле,
дуже широке, глянь, ніби море.
Тішать калини ряснії ґрона,
в дуба розкішна зелена крона.
Радують зір наш пишні тополі.
Вітер літає ген на роздоллі.
Дуб з ним жартує: «Доле грайлива!
І в тебе, вітре, зелена грива?».
Як підлетить той вітер до дуба,
то розтріпає він йому чуба.
Та вгомонить їх радісна втіха,
в пишному цвіті молода липа.
Цвітом ясним всіх радує й поле…
барвами грає, глянь, ніби море.
Вже бурячки тут і огірочки,
вишиті сонцем, мають сорочки.
Диня і ріпа, соя й капуста,
морква й квасоля виросли густо.
Бо не боялись днів вони хмарних,
літо зустріли в платтячках гарних.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2020
Розкажу вам, дітки, казочку маленьку про зайчиків сірих,
дружних і гарненьких. Живуть вони в лісі. Є в них гарна хатка.
Слухаються маму, шанують і татка.
От одного разу батьки залишили зайченяток дома, а самі по-
бігли далеко у поле. Назбирать хотіли у полечку проса. Малих
доглядати просили Барбоса. Той Барбос, скажу вам, своє діло
знає. Всіх звірят маленьких він охороняє.
А в тім лісі Лиска жила вередлива. Шукала поживи, між дерев
ходила. Бачила, як в поле бігли мама й тато. Там морква й ка-
пуста, дома – зайченята.
Підійшла тихенько й стала говорити: «Відкрийте, будь ласка,
мені двері, діти!»
Радості багато було у Лисички, як відкрили двері зайчатка неве-
личкі. Сказали, що будуть її частувати, як прийдуть із поля мату-
ся і тато, а до того треба всім попрацювати.
Прибирала Лиска з усіма в кімнаті, потім стала одяг малим
прасувати. Трудилась хитрунка так, як мала сили. Робила усе, що
тільки уміла. Гарно у садочку вона працювала і обід смачненький
всім приготувала, підмела подвір’я, прополола грядки. Старалася
так, що заболіли й лапки. Співала найменшому Лиска колисанку
та ще й «Подоляночку» водила на ґанку.
Та не дочекалася Лисонька обіду. Зникла непомітно, не лишилось
й сліду. Щось шепнув на вушко їй Барбос кудлатий… Утікала так,
що мерехтіли лапи.
Було зайченятам з Барбосом безпечно, тому так Лисичка по-
водилась ґречно.
Цю науку варто всім запам’ятати. Лиш з добром ходити треба
в чужі хати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.06.2020
Якось Жираф сказав:
- Так, так..
Почули його Горобці і здивувалися усі:
- Як?!.
Притихли мавпи:
- Що за знак? Даремно, мабуть, Крокодили
кудись ходили.
Чомусь ногою тупнув Лось:
- Ось…
Хотів Їжак сказать хоч слово. Кому потрібна
його мова? Навчили навіть Бегемота не відкри-
вать даремно рота. А Їжак хто? І що Він може?
Кому та мова допоможе?
Тепер підняв свій хобот Слон:
- Он…
А Мавпи знову:
- Там багато! Та скільки ж можна його брати?
Від кого взяв?!
Подав свій голос тут Удав:
- Я дав!
А Лев й собі:
- А хто те бачив? Хто те взяв?
Було кому. На що те знати?
Давай й давай… в нас люблять брати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2020
Стрибала білка по гілках… гілки гойдались.
Дивились зайчик з їжачком і усміхались. А білці
весело було, стала казати: «Ідіть до мене і ра-
зом будем стрибати!»
Мале зраділо зайченя і застрибало. То вліво,
вправо і назад… виходить й прямо. А от до біл-
на гілки не може злізти. Стало просити їжачка:
«Лізь ти!»
Та як не силився їжак – дарма старався. Він біля
зайця на землі в кущах зостався.
І сумувала на гілках маленька білка…
Було у неї на душі так гірко-гірко! Подобавсь зай-
чик і їжак. Як жить тепер без друзів? Як?
Невесело було, скажу, в кущах сидіти. Там заєць
думав і їжак, що їм робити?
Руду ласунку гілка там вже не гойдала. Білка схо-
валася в дуплі й теж міркувала. А потім раптом
весело так застрибала…
Що було далі? Здогадайсь. Сміх чуєш?
Багато що вдається, знай, як поміркуєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2020
Бог радість роздавав… Не кожен вмів радіти.
За радістю найпершими до Бога прийшли діти.
Стояли мовчки і чекали. Були серйозними в них
лиця. Подумав Бог: «Так не годиться. Діточкам
личить веселиться.» В долоні щедро радість брав
і кожного сам наділяв.
А ось вже й усмішки з’явились… Ой, як там
діти веселились! Навколо бігали, раділи.
Іти від Бога не хотіли.
Віддав всю радість Господь дітям і наказав цві-
сти, як квітам. Дорослим так сказав: " Радіти на-
вчать вас всіх маленькі діти.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2020
Річка…
на березі верби.
Там між гілля є гніздечко.
Нічка…
розсипала зорі
в небі над ним, мов сердечка.
Поряд
розкинулось поле,
там ячмені зріють й жито.
Тихо…
легкою ходою
ходить по травах тут літо.
Роси
воно розсипає,
сонце у них загориться.
Ранок
сюди поспішає,
любить у річці він вмиться.
Річка…
на березі верби,
першою пташка проснеться.
Дзвінко
вона заспіває,
літечко ранку всміхнеться.
Квіти
розкриють пелюстки...
ніжні вони в них, барвисті.
Легко
по них застрибають
промені ясні, іскристі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2020
Ой заграй, музико, а я затанцюю.
Бо твою, музико, мелодію чую.(2р.)
В ній дзвенять потоки… співають Карпати.
Мене до милого відпустила мати.(92р.)
Озую новенькі свої черевички,
Буду танцювати з милим біля річки.(2р)
Буду танцювати з милим біля річки,
Де шумлять високі зелені смерічки.(2р.)
Буду танцювати та ще й заспіваю,
Бо весело жити нам у ріднім краю.(2р.)
Ой заграй, музико, а я затанцюю.
Бо твою, музико, мелодію чую…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2020
Ой летіли птахи з чужини додому,
на крилечках несли крапельку солону.
А та крапля впала в нашому садочку,
В ґронечках калини згіркли ягідочки.
Вийшла подивитись з хати стара ненька,
ой плакала гірко… боліло серденько.
Віяло морозом, хоч вже пахло літом,
розцвіли ті сльози полиновим цвітом.
Здогадалась рідна, чия то краплинка…
то гіркого болю солона сльозинка.
Комусь дано птахом в небі пропливати,
іншому – сльозою до рідної хати.
Не лишайте, діти, неньку сиротою,
радістю вертайтесь до рідного дому.
Завжди пам’ятайте, де б ви не ходили,
що лиш земля рідна всім додає сили.
Ой летіли птахи з чужини додому,
на крилечках несли крапельку солону.
А та крапля впала в нашому садочку,
в ґронечках калини згіркли ягідочки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2020
В моїй душі горить вогню великого іскринка.
Така гарнесенька, ясна світла того краплинка...
То ж хай ясніє для усіх, хай кожного зігріє.
Світло її помітить той, хто сам любити вміє.
Вчили мене мої батьки іскринку ту плекати.
І людям дарувать тепло, завжди допомагати.
І в тебе, знай, іскринка є із скрині чарівної.
Своє багаття розведи з стихії вогняної.
Вогонь той вміє зігрівать... у ньому ж іскра Божа.
Наповнений любов'ю він, то ж завжди допоможе.
Бо дав же Бог вогонь на те, щоб всіх нас зігрівати.
Щоб кожного навчить любить й любов ту дарувати.
В моїй душі горить вогню великого іскринка.
Така гарнесенька, ясна світла того краплинка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2020
Річка... Верби…
Розмовляють між собою береги.
Тихо шепчуть до водиці:
«Уперед… Вперед пливи!»
Рибка сплисне.
Спинку вигне і сховається на дно.
Береги стоять, як варта.
Оберегом буть дано.
В білих платтях тут ромашки,
мов зібралися в танок.
Подивитись танець гарний
Захотів малий в’юнок.
Каже берег: «Нам ромашок
ти, будь ласка, не злякай!
В комишах притихла щука.
Як побачиш - то тікай.»
Над в’юнком схилився низько
кущ калиновий рясний.
Як помітить хижу щуку,
скаже їй: «Чіпать не смій!»
Та приспали щуку верби.
Хай радіє рибеня.
Скільки можна див побачить
тут на березі щодня…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2020
Знесла курочка яєчко… яєчко простеньке.
- От якби це наша курка знесла золотеньке! -
каже дід. Почухав чуба, дивиться на бабу.
- А навіщо нам, дідусю?.. Дай біля тебе сяду.
Сіла баба та й питає:
- Що було б із того?
А дід тяжко так зітхає, морщить свого лоба.
Потім враз повеселішав, став вже й посмі-
хаться.
- То кажи вже, - каже баба. Чого усміхаться?
Бачу я ти щось придумав. Завжди так, дідусю!
Твоїх видумок вже стільки, що я вже й боюся.
Дід мовчить, лиш вуса крутить. Хитро позирає.
Ну а баба розійшлася:
- Хліба вже немає! Зате лижі є, три пари, човні
два великі, два скафандри, чемодани… вже не
знаю скільки. Ще й яєчко золотеньке пустиш,
як зарплату, то тоді тебе, сивенький, не впущу
я в хату!
Дід її ніби й не слухав, та все чув. Повірте.
Він сказав:
- То на Канари треба було їхать.
- А чому ми залишились з човном біля хати?
- Бо ж, ти знаєш, перестали давати зарплати.
Замінили на купони, а що за них купиш?
- Не морочся. Кажи правду. Бачу знову дуриш!
Розійшлася не на жарти… Голосно кричала.
Потім змовкла.
- Чемоданів так багато… Чому? – запитала.
Щоб тобі купити шубу, шапок з п’ять, спідниці
і кофтинки, й чобітки, теплі рукавиці. Ще при-
хопимо хустинок, платтячок з десяток. Будеш
тоді королева. Отакий порядок.
- Тоді добре, - каже баба, - продаси яєчко та й
поїдем на Канари. Ти моє сердечко.
Притулилася до діда. Дід із вуст ні пари.
Коли лад в сім’ї, навіщо тоді ті Канари?..
Добре знаю я давно цю сім'ю чудову. Мимо-
волі підслухала їх смішну розмову. Ті скафандри
й чемодани - то річні зарплати...
Треба курці яйце нести, а нам жартувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2020
Плакала чайка, над морем літала.
Плакала чайка, доленьку звала.
Плакала чайка... безпомічні крила.
А інша назустріч щастю летіла.
Чому ж воно так? Чому ж воно так?
Життя у кожного має свій смак.
Комусь гірчить, комусь болить.
А іншому, бачите, солодко жить.
Плакала чайка на краю безодні.
А інші раділи, їм добре сьогодні.
Плакала чайка, пінилось море.
Та не болить комусь чуже горе.
Чому ж воно так? Чому ж воно так?
Життя у кожного має свій смак.
Комусь гірчить, комусь болить.
А іншому, бачите, солодко жить.
Плакала чайка, просила:"Дай, Боже!
Ніхто, крім Тебе, не допоможе".
Плакала чайка, крила збивала.
Одна є надія, про це вона знала.
Чому ж воно так? Чому ж воно так?
Життя у кожного має свій смак.
Комусь гірчить, комусь болить.
А іншому, бачите, солодко жить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2020
Сорочечку красиву доні щодня матуся вишивала.
Цікаву казочку маленькій вона сьогодні розказала.
Шовкова ниточка стелилась, а в слід їй квіти розцвітали.
Уважно слухала дитина. Так добре було біля мами!
Лилася казочка тихенько... немов джерельце дзюркотіло.
Раділо їй мале серденько, і вишиваночку хотіло.
- В сімействі Тигрів народилось, - сказала мама, -Тиг-
реня. Якесь кумедне, щось хотіло. Не було спокою і дня.
А Тигри всі були, як сонце. У них всіх шубки золоті. Пе-
реливалися на сонці. Такі хотіли б мати всі.
А от це дивне Тигренятко незадоволене було. Ходи-
ло часто до Пантери. Туди сьогодні теж пішло.
То ж привіталося й сказало:
- Золота шубка на мені. А от якби була смугаста, то весе-
ліші б були дні. Допоможіть мені. Благаю. Бо як зробити
це? Не знаю.
Пантера Ра завжди була уважною до всіх. І не любила,
як когось брали усі на сміх. Знала вона, що з Тигреняти
часто сміялись. А чому? Бувало, що допомагала, або щось
радила йому.
- Та я зробити це зумію, - сказала Ра, - ще й залюбки.
А що, як тебе не впізнають тоді навіть твої батьки?
- Батьки мої найкращі в світі. Вони сказали так мені:
" Учися, синку, в світі жити. Своє життя ти сам твори!"
Стала Пантера вишивати... Ой вишиваночка ж яка!
Тепер смугасті ходять Тигри. Хвалять батьки свого синка.
Уважно слухала матусю маленька донечка ще з ранку
і зрозуміла, що сьогодні вона одягне вишиванку!
На ній ромашки сонцем квітнуть, волошки сині і дзвіночки.
Як гарно й весело, коли у вишиванках сини й дочки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2020
Я по вулиці іду, я гуляю.
Гарний настрій у мене, пісеньку співаю.
А легенький вітерець пролітає.
І, здається, він зі мною пісеньку співає.
Доброго дня! Доброго здоров'я!
Зичу я вам усім сьогодні.
Хай цвіте день радістю для всіх.
і лунає скрізь веселий сміх!
Гарний дощик прошумів... Ген у хмарі
сім веселих кольорів. Ой, які ж яскраві!
То веселочка ясна розцвітає.
І, здається, що зі мною пісеньку співає.
Доброго дня! Доброго здоров'я!
Зичу я вам усім сьогодні.
Хай цвіте день радістю для всіх
і лунає скрізь веселий сміх!
Я по вулиці іду, я гуляю.
Гарний настрій у мене, пісеньку співаю.
А легенький вітерець пролітає.
І, здається, він зі мною пісеньку співає.
Доброго дня! Доброго здоров'я!
Зичу я вам усім сьогодні.
Хай цвіте день радістю для всіх
і лунає скрізь веселий сміх!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2020
Біля хати зранку діти старанно полили квіти.
Воду брали із кринички, поливали ще й сунички.
Виноград просив Галинку: "Дай, будь ласка, хоч
краплинку!"
Вишні, яблуні і сливи пити в Петрика просили.
І помітила Галинка, як дивилась капустинка...
помідори, огірочки, квасолинка, сині й біб, гарбу-
зи, картопля й соя, бурячки, петрушка, кріп.
Де ж водиці стільки взяти?.. Діти стали хма-
рок звати.
Їх почула хмарка біла й дуже швидко прилетіла.
Припливла за нею синя, потім приєдналась сіра.
Три веселі малі хмарки поливали сад і грядки.
В хмарок лієчки маленькі, поливали все гарненько.
Потім в поле полетіли, і ліс, і гай ще напоїли.
"Гав! Гав!Гав!" - просив Дружок, - ви полийте ще й
лужок."
Луг і річку напоїли ще й веселку засвітили. В ній
сміється сонце. Так!
У праці, знай, солодкий смак.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2020
Найкращі написані вірші?..
Тоді нам навіщо старатись,
як можемо їх ми читати
й у святості їхній купатись?
Найкращі написані вірші,
у них кожне слово ясніє?..
Тоді нам навіщо старатись,
так більше ніхто ж не зуміє?
Та ллються потоком нестримним
слова мої з серця... ласкаві.
Калинова в ґроні тут гілка,
синички на вишенці жваві.
Спориш вже цвіте край дороги,
метелики в'ються в таночку.
На тин заліз Мурчик... дрімає,
Дружок заховавсь в холодочку.
А я одягну вишиванку,
ясніють в ній барви святкові.
Ой скільки ж на ній гарних квіток...
легкі, мов слова в нашій мові.
Зберу я, немов намистинки,
слова ті і вам подарую.
Щоб ви, як і я, всі раділи...
їх музику серденьком чую.
Бринять вони весело й дзвінко,
мов бджілки в весняному гаю.
З них пишуться вірші найкращі
щоденно... я це відчуваю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876493
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2020
Вийшов півник на подвір'я... Ку-ку-ріку!
Кличе курочку маленьку... невелику:
- Вже всі квіточки ясненькі вмили личка.
В росянистих травах вмийся, невеличка.
Розбудив він нашу Лиску й цуценятко,
і козичку, і коня, вівцю й ягнятко.
- Ку-ку-ріку! Ку-ку-ріку! Просинайтесь.
Піднімається вже сонце. Умивайтесь.
Вийшла киця на подвір'я: - Чом кричати?
Чому рано так вставати? Хочу спа-а-ти...
Каже півник: - Ку-ку-ріку! Бачу вмитих.
Я буджу раненько так лиш працьовитих.
А ти, киценько маленька, можеш спати,
як не хочеш разом з нами працювати.
- Мяу! Мяу! - каже киця, треба вмиться.
Будем разом працювати й веселиться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2020
Калинова гілка, весела сопілка,
кульбабка під тином,
журавлики клином.
Біжить до порога вузенька дорога,
зігріє тут казка
й матусина ласка.
І яблунька тихо шумить під віконцем,
умита росою,
золочена сонцем.
Так гарно, скажу вам, отут біля хати,
усе, що я бачу,
в разочок збирати.
Вже й сонечко вийшло на небо блакитне.
Тут все таке гарне,
усе таке рідне...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876264
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2020
Буває згубиш - та знайдеш.
Буває не знайдеться.
Комусь болить - мимо пройдеш.
Тобі ж добре живеться.
Ціну складаємо всьому,
хоч в світі все безцінне.
Те, що важливе, бережем,
бо нам воно потрібне.
А про чуже не дбаємо,
частенько навіть топчем.
А якщо нас захочуть так?
То ми цього не хочем!
Буває згубиш - та знайдеш.
Буває не знайдеться.
Комусь болить - мимо пройдеш.
Тобі ж добре живеться.
Буває повертається,
тоді у серці квітне.
То ж бережіть усіх і все,
комусь воно потрібне!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2020
Гойдав хмарину на крилі лелека.
Сьогодні зранку прилетів здалека.
А небо кликало:"Злітай ще вище!"
А луг й діброва і собі:"Спустися нижче."
Просило поле й гай:"Літай над нами!
Давно не бачили тебе. Чекали!"
І річки кликала вода прозора:
"Ми виглядали тебе, рідний, всі ще вчора."
Сміялось сонце:" Покружляй, де хати.
Глянь, вийшли діточки тебе стрічати.
Сипну промінчиків, щоб золотились.
Щоб крила втомлені твої теплом зігрілись."
Гойдав хмарину на крилі лелека.
Сьогодні зранку прилетів здалека.
А небо кликало:"Злітай ще вище!"
І звали діточки:"До нас підлети... ближче."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2020
Плаче лялечка Тамара, бо з'явилась темна хмара.
Хом'ячок не хоче гризти, і не хоче зайчик їсти.
Я їм книжечку читала, я їм пісеньку співала.
"Потанцюй!" - порадив Гнатик, мій маленький
добрий братик.
Танцювала я красиво... і скажу, що сталось диво.
Усміхнулася Тамара, бо танцює й темна хмара.
Хом'ячок гризе морквинку, їсть мій зайчик
капустинку.
А хмарина пропливає, квіти щедро поливає.
Квіти вмиються дощем - стихне дощ, гулять підем.
А велика хмара-мати доньок виведе гуляти.
Побіжать оті сестрички по водичку аж до річки.
Знають всі - в сім'ї їх сім. Сім сестер і сім доріжок.
У сестричок сім є стрічок: червона, оранжева,
жовта, зелена, блакитна і синя, і фіолетова.
Відгадаєш, як зовуть - в синій хмарі розцвітуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2020
У лісі Лисонька живе. Така проворна, хоч мале-
нька. Гарненька шубка в неї є, легка, мов сонечко ру-
денька.
Говорить гарно так вона, немов слова ті мають крила.
Про неї кажуть, що вона ще й добра, мудра і дбайли-
ва.
Її шанують в лісі всі. Раніше думали - хитрунка.
А тепер вірять. Не тому, що в Лиски є легка та шуб-
ка.
Вчора додому привела мале заплакане зайчатко. Во-
но згубилося в кущах. В сльозах сиділо, звало татка.
Як загубилося воно? Сказать не може, бо ж маленьке.
Ото ж раділи всі в ліску, що в Лиски добре є сердень-
ко.
А якось витягла з води мале їжаченя колюче. Чому бу-
ло ходить йому, де крутий берег, там де круча? Видно,
що вчитись воно йшло, бо недалеко там є школа. Його
додому принесла Лиска, хоч лапи й поколола.
Щоб знали ви, що хвалять всі. Багато добрих справ
в Лисички. Ведмідь за добрі ті діла подарував Лисичці
стрічки. Червона стрічка в неї є, зелена, жовта, дві бла-
китні. Так добре жити в тім ліску, бо там усі такі приві-
тні.
Забрів сюди раз Павучок з сусіднього ліска. Зібралась
чомусь Лисичка та прудка й від нього в хатці заховалась.
Багато він розповідав про те, що коїться в лісочку. Лиска
сиділа тихо так... не подавала й голосочку.
Чи можна вірити усім, у кого шубка золотиста, на-
віть як мова їх дзвінка, легка, весела й голосиста?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2020
Ой у полі пшениченька височенька,
там працює дівчинонька молоденька.
А у тої дівчиноньки два відерця.
Дуже мила є вона для мого серця.
Ой у полі житечко, жито...
Веселечком звито ще. Звито.
Розцвіли ще й маки червоні.
Знов до неї я піду сьогодні.
Ой у полі пшениченька та й густенька,
ой яка ж та дівчинонька та й гарненька.
Біле личко, чорні брови, як шнурочки.
Гомоніли ми до раночку в садочку.
Ой у полі житечко, жито...
Веселечком звито ще. Звито.
Розцвіли ще й маки червоні.
Знов до неї я піду сьогодні.
Ой у полі пшениченька в колосочку,
посидів я вчора з нею в холодочку.
А у тої дівчиноньки гарні й щічки.
То ж підем гуляти з нею ще й до річки.
Ой у полі житечко, жито...
Веселечком звито ще. Звито.
Розцвіли ще й маки червоні.
Знов до неї я піду сьогодні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2020
Проснулося сонце... Умилось росою
й по світу пішло легкою ходою.
У нашім лісочку гриби розсипало,
суничкам всім щічки підфарбувало.
Берізки й ялини стрункішими стали,
дубочки та сосни попідростали.
А як доторкнулось до кущиків трішки,
то на ліщині з'явились горішки.
Як йшло через полечко, дуже раділо,
золотом соняхи позолотило.
Ясні дарувало воно променята
всім квасолинкам й малим бурячатам.
Так щедро проміння його розсипалось,
що й огірочкам, й капусті дісталось.
І сої, й картоплі, цибулі й гороху,
ще й гарбузам всім вділило потроху.
А як у садочок воно завітало,
то яблука соком поналивало.
І вишенькам, й сливкам (вони теж просили),
і винограду добавило сили.
А діток у щічки воно цілувало
і усмішки ніжні їм дарувало.
І ти усміхнися, поглянь у віконце,
до тебе веселе всміхається сонце!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.05.2020