| Сторінки (16/1544): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
В день цей святковий я привітаю
ненечку рідну свою.
Ти є найкраща у мене, матусю,
і знаєш, як тебе люблю!
Мамо! Мамо... Ти найдорожча
у світі для всіх.
Зіронько ясна, зіронько світла!
Там, де ти є - чути сміх.
Тягнуться ручки завжди до неньки,
ніжки дрібочуть малі.
Мама у кожного в світі єдина,
мов сонце вона на землі.
Мамо! Мамо... Ти найдорожча
у світі для всіх.
Зіронько ясна, зіронько світла!
Там, де ти є - чути сміх.
Я пам'ятаю, як ти співала...
сад наш тихенько змовкав.
Мамина пісня - найкраща у світі,
про це й соловеєчко знав.
Мамо! Мамо... Ти найдорожча
у світі для всіх.
Зіронько ясна, зіронько світла!
Там, де ти є - чути сміх.
Матінко люба, для тебе квітне
сонечком ясним весна.
Жаль, залишила вже на твоїх скронях
свій цвіт черешневий вона.
Мамо! Мамо... Ти найдорожча
у світі для всіх.
Зіронько ясна, зіронько світла!
Там, де ти є - чути сміх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2020
Сміється Сонце: - Он який!
Квітучий, пишний, запашний.
Ще й бджілок біля тебе рій.
Я бачу, тут для всіх ти свій.
Дивуєш навіть горобців.
Сипну ще жменьку промінців.
Нехай погріються твої
всі віти у цвіту. Рясні.
Всміхавсь Бузок... і розцвітав.
Усіх навколо дивував.
То ж зупинялися: - Цвіти!
Який же гарний, цвіте, ти.
Сміялось Сонце: - Боже мій!
Це ж розцвісти отак зумій.
Ти ж своїм цвітом всіх зігрів.
Як краля-дівчина розцвів.
Бузок сказав: - Для тих цвіту,
для кого вся земля в цвіту.
Дарую цвіт свій без жалю,
бо я усіх-усіх люблю.
Всміхнувся весело й деньок:
- Це доброти для всіх урок.
В щасті купаєшся без меж,
коли для всіх отак цвітеш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2020
Стоїть у лісі обеліск... Там спочиває
чийсь син, чи брат. Хто він такий? Ніхто не знає.
Він рідну землю захищав... вогонь тут вився.
- Скажи, солдате, хто ти є? Чом тут лишився?
А над ним сосни та дуби, шумлять їх крони.
Мовчить солдат в сирій землі... Невідомий.
Чи пташка пісню заведе, чи вітер стихне.
Чи звір зупиниться на мить... й між гілок зникне.
О скільки років вже пройшло... його ж чекали.
І тато, й мама, брат, сестра все виглядали.
А він лишивсь назавжди тут. Ніхто й не знає,
яке ж красиве він ім'я насправді має.
Чи Анатолій, Олександр, чи Володимир?...
Сюди приходили з села, квіти садили.
Осиротіло вже й село. Не озовуться.
Бо чути десь неподалік снаряди рвуться...
Там знов у бій іде солдат, і плачуть діти.
Невже за мир тільки життям треба платити?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875261
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2020
Як хочеться знов повернутись
в дитинство своє золоте.
Туди, де воно залишилось,
в волошках край поля цвіте.
Щодня тут ходило по травах,
то ж спробуй сліди відшукай.
І весело й дзвінко сміялось
в лугах, де ромашковий рай.
Дитинство моє босоноге
тут воду пило з джерела.
"Яке ж воно гарне на вроду!"-
шептала прозора вода.
Купалось в квітучому літі,
як з раночку бігло в лісок.
Там часто воно рахувало
зозулі дзвінкий голосок.
І запах суниць пам'ятає,
в них промені сонця ясні.
Дитинство моє ясночоле,
щасливі ж які твої дні...
Дитинство моє босоноге
тут воду пило з джерела.
"Яке ж воно гарне на вроду!"-
шептала прозора вода.
Як хочеться знов повернутись
в дитинство своє золоте.
Туди, де воно залишилось,
в волошках край поля цвіте.
Щодня тут ходило по травах,
то ж спробуй сліди відшукай.
І весело й дзвінко сміялось
в лугах, де ромашковий рай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2020
Запросив раз Вовк Лисицю до себе у гості.
Та прийшла, гарненько вбрана. Сидить, мов на помості.
Вовк на неї позирає. Красива ж! Нівроку. То він спереду
погляне, то дивиться збоку. Правда гарна... Що й казати.
Їй би тут сидіти, бо такій красі, напевно, не можна робити.
На таку не надивитись. Аж душа радіє.
А Лисичка тому й рада. Каже: " Все б зуміла, якби мені
довелося десь хазяйнувати. Вмію смачно готувати, в хаті
прибирати."
Вовк зрадів. Ото щасливий! Красива й моторна. Та ще ж
яка господиня! Он яка проворна.
Оженився Вовк. Щасливий, що хазяйку має. Правда,
сам тепер готує і в хаті прибирає.Бо ж бачили його очі,
кого вибираєш.
Придивляйся, як працюють, то не прогадаєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2020
О скільки є отих квітучих весен,
де тішив душу ніжний ранній цвіт.
Та нищив вітер ту красу казкову,
і не зважав, що стогне й плаче світ.
О скільки літ летіли до нас весни
на сильнім журавлиному крилі.
В них ми жили і долю свою несли,
хоч часто дні гіркими ті були.
О скільки їх отих років нестерпних...
Із ношею тяжкою на плечах
йде Україна, у цвіту, і нині,
із ранами глибокими крізь страх.
Дай, Боже, сонцю ясному пробитись
крізь сірі важкі хмари до сердець.
Дай, Боже, труднощі усі здолати,
колючий долі скинути вінець.
Дай, Боже, квітнуть нашій Україні!
Щоб цвіт її завжди давав плоди.
Дай, Боже радості й щастя родині,
щоб світло й весело було завжди.
Дай одягнути гарні вишиванки
на свято всім дорослим і малим.
Схиляємось в своїй молитві щирій
в пошані перед образом Твоїм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2020
Краплинка до краплинки,
росинка до росинки,
а слово до словечка.
Краплинка для хмаринки,
росинка для рослинки,
а слово - для сердечка.
О скільки ж є краплинок.
О скільки ж є дрібненьких.
Їх сипать... розсипати.
О скільки ж є росинок.
О скільки ж їх ясненьких.
Збирать... та й не зібрати.
О скільки ж є словечок.
О скільки ж є гарненьких.
Щоб їх нам говорити.
І кожне, як дарунок,
матусин поцілунок.
В душі цвітуть, як квіти.
Краплинка до краплинки,
росинка до росинки,
а слово до словечка.
Краплинка для хмаринки,
росинка для рослинки,
а слово - для сердечка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2020
Широке поле шумить хлібами...
ген жайвір в'ється під небесами.
Волошок жменьку сипнув хтось в житі,
радіють літу ті сині квіти.
І гнеться низько налитий колос,
цвіркун-маестро подасть свій голос.
В ромашках ніжних сонця краплини,
а поле просить: "Збери зернини!"
Біжить дівчатко поміж житами...
поглянь, схилилось до них в пошані.
То босоноге, я бачу нині,
біжить дитинство по тій стежині.
Добра зернятка щоб розсівати,
надійних друзів щоб відшукати...
В життя вже кличуть маленькі ніжки
ті волошкові житні доріжки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2020
Заліз на тин руденький Кіт, на сонечку грів спинку.
А ж тут побачив - біжить Пес.
- Спинися на хвилинку! - вдогонку Кіт промуркотів.
Почув Пес. Озирнувся. Кіт мов забув, що його звав,
ліниво потягнувся.
Пес підійшов:
- Здоровий будь! Скажи, як поживаєш?
Кіт тільки очі чуть відкрив й сказав:
- Ти до-о-о-бре зна-а-єш...
- Та звідки ж знати мені, Псу, як тобі там живеться?
Я от біжу... не знаю й сам... Раптом їда знайдеться.
А ти, я бачу, ситий. Так? За тебе порадію.
Кіт потягнувся ще разок й сказав:
- Не ро-о-зумію... Мене годують добре так. Їм м'ясо
і сметанку. Піду... обідати пора, бо загораю зранку.
А чому ти отак живеш? Бо видно, що ледачий. Та
всі ви, Пси, мабуть такі. Такий весь рід собачий.
Піду обідать. Ти біжи. Тебе я не тримаю. Як пообідаю
- посплю. Ще трішки подрімаю.
- Ти попросив би за мене, сказав той Пес Котові.-
Скажи, що правдою служить буду йому. Їй Богу!
- Добре. Скажу, - промовив Кіт й пішов поважно в хату.
А Псові довго довелось хазяїна чекати.
Все ж вийшов... Глянув він на Пса й сказав:
- Служи! Йди в буду! Беру на службу тебе я і годува-
ти буду.
Зрадів той Пес й побіг мерщій. Та ще й не годували,
а посадили на ланцюг й міцненько прив'язали.
І з того часу на Кота Пес сердиться. Кіт ситий. Пес сто-
рожить вдень і вночі, та ще буває й битий.
Зате Котові добре жить, мурличе все на вушко. То він
на сонечку лежить, то ляже на подушку.
Кіт гордовитий. Він, як пан. На волі, бачте, ходить.
Хто-зна хазяїну він що про Пса щодня говорить.
Отак буває й між людей... В труді чийсь день минає.
А хтось мурличе, як той Кіт, та ще й багато має.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2020
Проснулось вранці Слоненя.
- Скажи мені, мій татку, чому такий великий я,
хоч ще зовсім дитятко? Он всі малі такі. Поглянь.
Кажуть, що їм багато.
А Слон великий мудрим був й дуже хороший тато.
Він Слоненяті так сказав: " Повір, мені, мій сину!
Бути маленьким - добре. Так. Все ж краще мати силу.
Хто може виручить з біди? Хто завжди допоможе?
Ті, синку, в кого сила є, лиш той багато зможе.
Буває, правда, силу ту не вміють цінувати. Не на
добро тоді вона. Не вміють дарувати. Тодї, скажу,
синочку мій, слабкими є великі. Бо йде від сили тої
зло, гіркого болю лики.
З такими дружби не води. Запам'ятай, синочку.
Ти друзів добрих вибирай, хоч би й маленьку квочку.
Бо силу має квочка та, хоч і не так багато. Та вміє
пташка ця мала курчаток захищати.
А тобі силоньки дано... ой же на скільки більше.
Ото ж не сердся. Сильним будь і від образ всіх вище.
І зрозуміло Слоненя, що мудрості вчить тато.
Дається сила на добро, щоб всім допомагати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2020
Довго йшли батько із сином... Стало вечоріти.
Ліс навколо. Тут нікого. Що було робити?
Збудували із гілля намет невеликий.
- Ти, синочку, спи. А я буду сторожити, - батько
синові сказав.
Син заснув. Втомився.
А коли він вранці встав - батько вже й умився.
Жменю ягід назбирав, сину простягає.
- Татку, Ви хоч задрімали? - син його питає.
- Не було часу дрімать, говорив з зірками. Будеш
й ти дивитись так колись за синами.
Час спливав. Женився син. Вже й діток бага-
то. І згадав він, як дививсь за ним його тато. То
ж очей не зводить сам з кожної дитини.
Бережи і ти святе... те, що є в родини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874078
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.04.2020
Летів журавлик... Хмари білі
летіли теж. Тільки куди?
Летів журавлик... Сильні крила
несли до рідної землі.
Хмарини ті легкі сміялись:
- Сідай, малий! Ми підвезем.
Тільки скажи, куди летіти,
а то ми як твій край знайдем?
Сказав журавлик наш привітний:
- А ви не знаєте хіба?
Мов небо , там озера сині
і золоті шумлять хліба.
Летіть зі мною, білогриві!
Напоїте і поле, й гай.
Мене чекає Україна,
для вас - весь світ є рідний край.
Летів журавлик... Хмари білі
летіли теж. Тільки куди?
Летів журавлик... Сильні крила
несли до рідної землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873784
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2020
Злетіли з неба променята,
розсипались в густій траві.
З'явилися кульбабок квіти,
вони як сонечко, ясні.
До них так весело сміється
із неба сонце золоте.
Сади в цвіту... зелений килим
землі кульбабками цвіте.
На них здивовано дивилось
мале руденьке кошеня.
"О! Скільки сонечок з'явилось,-
подумало. - Так би щодня!"
Весна дарує див багато...
радіють їм ліси й гаї.
В смарагдовій красі святкові
кульбабок золоті вогні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873674
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2020
Раз бігли ми купатися...
вода вже тепла в річці.
Та й зустріли равлика,
сидів він на доріжці.
"Ти чого, - запитуєм,
сам вибіг на стежинку?
Сидів би ти на кущику
та й грів там свою спинку."
Мабуть, маленький равличок
хотів теж покупаться.
Та далеко річечка...
ну як туди добраться?
Не взяли ми равлика,
бо він був ще маленький.
То ж посадили равлика
на кущик залененький.
Раз бігли ми купатися...
вода вже тепла в річці.
Та й зустріли равлика,
сидів він на вербичці.
Більш не ходить равличок,
де пробігають ніжки.
Сидить собі на сонечку
та й гріє свої ріжки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873666
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.04.2020
Цвіли вже вишні... Ой, як пишно.
І тішив душу білий цвіт.
Весна прийшла, красива й ніжна.
Її красі радів весь світ.
А я чекала, а я чекала...
що прийдуть сонячні ті дні.
А я не знала, а я не знала...
що полином гірчать вони.
Земля горіла, Боже... й небо
рожевим цвітом зайнялось.
Нам залишати рідну Прип'ять,
в розквітлому вбранні, прийшлось.
А я чекала, а я чекала...
що прийдуть сонячні ті дні.
А я не знала, а я не знала...
що полином гірчать вони.
Ой гірко-гірко... стихли кроки.
Був молодим той кожен крок.
Ой гірко-гірко... знову роки
нам повторили свій урок.
А я чекала, а я чекала...
що прийдуть сонячні ці дні.
А я не знала, а я не знала...
що полином гірчать вони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873520
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2020
( Читайте вірш моєї подруги, поетеси Марії Руснак.
Дякую їй, що довірила мені його надрукувати.)
Іду до світла крізь чорну смугу,
шукаю радість, зриваю тугу.
Шукаю миру крізь терни й кручі,
рвуть душу жала терпкі, колючі.
Зриваю темну, огидну суть,
іду до світла - це вірна путь.
Іду до світла... та скрізь сновиди,
терзають душу... кінця не видно.
Спокою хочу. Молю. Благаю.
Добра і щастя усім бажаю.
Іду до світла... зриваю пута.
Я сильна. Вільна. Я не закута.
Іду до світла... я волі хочу.
Зриваю пута чорної ночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873391
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.04.2020
Не плачте, очі... Гірко. Знаю.
Хмарина в небі попливла.
Вона мов ніжна біла квітка.
У білому цвіту й земля.
Не плачте, очі... Подивіться.
Цвіте черешенька мала.
Здається, сон усім нам сниться.
На світ ми дивимось з вікна.
А як проснемось... Що побачим?
Чия у тім буде вина?
Бо ж декому, мабуть, не спиться.
Була б то Силонька Ясна.
Розсіє тьму вона й росою
напоїть щедро білий цвіт.
Так дивно... сон один і той же
з віконця бачить увесь світ.
Якщо не сон?.. То що насправді?
Що відбувається? Скажіть?
То певно час такий, що всіх нас
вчить берегти життя й любить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873386
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.04.2020
***
Рудий лис біг через кладку.
Раз і два... поставив лапку
Третя теж пішла смілива.
А четверта не схотіла.
Бо та лапочка четверта
боязлива й дуже вперта.
"Ти чого? - питає лис, -
зачепилася за хвіст?
Ми цей мостик перейдем,
коли всі разом підем."
І четверта лапка біла
теж швидесенько побігла.
***
Пусто... Пусто... Пустота.
Летить думка непроста.
Ухоплю її за хвостик.
О, вона відкрила ротик...
Гарне плаття в неї й стрічки,
й черевички невеличкі.
Як шнурочки в них зав'яже,
щось цікаве нам розкаже.
***
Дві сороки й три ворони
з ранку їли макарони.
Кожна з'їла їх по три.
Порахуй швиденько всі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873029
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2020
Бог Мудрість роздавав... Скажу, був щедрим.
Найбільш отримав той, хто прийшов першим.
То ж дякували, Бога прославляли, бо Мудрості ціну
тоді вже знали.
Хтось менше взяв... вважав, що йому досить.
А дехто лиш тепер Мудрості в Бога просить. Та
добре, що хоч так. Опам'ятався. Бо є ж такі, хто
ще й тепер без неї жить зостався.
Усе, що Бог дає, нам всім приймати треба.
У Мудрості святій завжди була потреба. Їй в світіі
панувать. Хай зникне сіра скупість.
А пробивається, мов цвіт весняний... МУДРІСТЬ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873019
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.04.2020
У білого котика чорненька лапка.
На спинці у чорного біленька латка.
На вушках у білого чорненька цятка.
У чорного котика - біленька лапка.
Скажіть, хто з них схожий на котика-татка,
якщо в татка-котика чорна є латка?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872902
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2020
Українонько моя, зерня золотеньке.
Українонько моя, сонечко ясненьке.
Знала б ти, як я люблю тебе, моя світла.
Найдорожча для мене, бо ти моя рідна.
Своя земля найкраща... Знай!
Твого дитинства світлий рай.
Доріжка в школу в споришах,
Веселий спів пташок в гаях.
Тут ясноока і стрімка,
мов небо, синя є ріка.
Землі ти краще не знайдеш,
то ж бережи ту, де живеш!
Твої хлібнії поля, ріки і озерця,
і ліси твої, й гаї всі мені до серця.
Звеселяє нас усіх пісня соловейка.
Знала б ти, як я люблю... ти моя гарненька.
Своя земля найкраща... Знай!
Твого дитинства світлий рай.
Доріжка в школу в споришах,
Веселий спів пташок в гаях.
Тут ясноока і стрімка,
мов небо, синя є ріка.
Землі ти краще не знайдеш,
то ж бережи ту, де живеш!
Українонько моя, зерня золотеньке.
Українонько моя, сонечко ясненьке.
Знала б ти, як я люблю тебе, моя світла.
Найдорожча для мене, бо ти моя рідна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2020
Ой у гаю... Ой у гаю... Ой у гаю...
У стрімкому я потоці ніжки мила.
У потоці ніжки мила, там я милого зустріла.
Там я милого зустріла.
А в милого карі очі... карі очі.
З ним ясніше сяють зорі в темні ночі.
(2р.) А в милого очі карі, кажуть він мені до пари.
Кажуть, він мені до пари.
А як милий, а як милий усміхнеться.
А як милий, а як милий усміхнеться.
А як милий усміхнеться - всі слова його до серця.
Всі слова його до серця.
А як милий, а як милий приголубить.
А як милий, а як милий приголубить.
А як милий приголубить - відчуваю, як він любить.
Відчуваю, як він любить.
Ой у гаю... Ой у гаю... Ой у гаю...
У стрімкому я потоці ніжки мила.
У потоці ніжки мила, там я милого зустріла.
Там я милого зустріла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2020
Сіє мама чорнобривці... сіє біля хати.
Ранки роси тут сріблисті будуть розсипати.
Сіє мама чорнобривці під моїм віконцем.
Золотими промінцями їх зігріє сонце.
Сіє мама чорнобривці... сіє біля м'яти.
Буде квіти ці барвисті гарно доглядати.
А земля рідна напоїть ще й краси їм вділить.
Сіє мама чорнобривці, бо у щастя вірить.
Сіє мама чорнобривці, долі просить в Бога.
Щоб була весела й світла в кожного дорога.
Квітніть, квітніть чорнобривці... промінцями грайте.
Ясним цвітом нашу землю рідну звеселяйте!
Сіє мама чорнобривці... сіє біля хати.
Ранки роси тут сріблисті будуть розсипати.
Сіє мама чорнобривці під моїм віконцем.
Золотими промінцями їх зігріє сонце.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2020
Хтось думає, що щастя там, де повно у коморі?
Найбільше щастя - вільно жить, не в клітці, а на волі.
Є всього в світі... Вибирай! Свою стежиночку шукай.
Добра стежина завжди, знай, сама веде туди, де рай.
Зерном добра ти засівай свою життєву ниву.
То матимеш, скажу тобі, ти доленьку щасливу.
Та дерево життя плекай, сини ростуть хай й дочки.
Ще край дороги посади ти молоді кленочки.
Хай плодоносить щедро сад біля твоєї хати.
Та друзів вірних заведи. Розраду будеш мати.
Якщо достатку не надбав, то дуже не журися.
Поглянь навколо. Придивись. На слід свій подивися.
Сміються внуки весело, і друзів є багато.
Сад плодоносить. Є добра на будні, і на свято.
І йдуть вперед твої сліди по стежці, де кленочки.
Рясніють вже, як і твої, добром дітей слідочки.
Іди, як йдеш... і бережи стежиночку цю світлу.
Найбільше щастя в світі - мати доленьку привітну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872626
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.04.2020
Умився ранок... Заяснів.
І усміхнувсь, і задзвенів.
- Христос воскрес! - летить у синь.
- Христос воскрес! Він Божий Син.
Всміхгулось Сонце із небес:
- Насправді так. Христос воскрес!
І заціловує усіх,
як променяток золотих.
І розцвіла уся земля...
Христос воскрес у квітні.
Видно це долі гарний знак,
щоб все цвіло. Хай буде так!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872608
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2020
Я вірю, знаєте... Я вірю!
Навіть своїм, скажу, думкам.
Хоч в них багато так гіркого,
солодкого ще мало там.
Я вірю, знаєте... Я вірю!
У сміх дитячий, хоч притих.
Я вірю в Розум, чистий, світлий,
що стане вище кривд усіх.
Бо є у нас Господь Всесильний,
крізь бурі й грози проведе.
Я усім серцем щиро вірю,
ніколи Він не підведе.
Ще вірю я матусі й тату,
в молитву й слово їх святе.
Народу рідному я вірю
й рідній землі, що так цвіте...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872497
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2020
Будуєш замок?.. Що ж, будуй. У нім ти хочеш жити?
Та знай, що зруйнувать його може звичайний вітер.
Будуєш замок цегляний? Поглянь, який хороший.
О, скільки сили вкладено. І як багато грошей.
А чого вартий замок твій? Де друзі? Де родина?
Сидиш у ньому ти один, бо є гірка година.
А в когось замок ще міцніш. З бетону стіни. Гарні.
Та що із того, коли дні для всіх без сонця. Хмарні.
Хоч сонце є. Погляньте всі. І світить, як світило.
І зігріває, й ніжить всіх... зі злом не має діла.
Це ми впустили зло лихе у світлі свої душі.
А незабаром розцвітуть і яблуні, і груші.
Скажіть, для кого? В замках ми всі сидимо, як миші.
Невже хотілося комусь і гіркоти, і тиші?
Ото ж, слід замки будувать з Любові і Довіри.
Бо найміцнішим замок є, збудований на Вірі.
В такому замку радість, сміх, весела пісня ллється.
В замок такий зло не зайде, бо там Добро ведеться.
Любімо світ. Прекрасний він. Для кожного ясніє.
А зло саме́ боїться тих, хто світ любити вміє.
І зрозуміти всім пора, що ми - одна родина.
І наша сонячна Земля для кожного. Єдина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872421
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.04.2020
Кіт на сонечку сидів,
свої лапки гарні грів.
Лапка - раз, і лапка - два,
потім грілась голова.
Лапка - три, і ще й чотири,
вушка грітись захотіли.
Потім спинку котик грів,
з нами гратись захотів.
Як награвся з нами котик,
грів на сонечку животик.
Ой набігався ж він з ранку...
З'їсть ковбаску і сметанку.
Котик наш маленький ще,
як поїсть, то підросте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872295
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2020
Прийшла весна... Прийшла весна...
в вікно постукала.
Синичок пісеньку дзвінку
в садочку слухала.
Полями йшла... Гаями йшла.
Ой роздзвенілася!
Промінням сонця, золотим,
навкруг розлилася.
З'явився ніжний первоцвіт
і рясту стрілочки.
В них неба синього блакить,
хмарин краплиночки.
Мов первоцвіт - весняний день,
всім подарований.
Своїми тішиться земля
знову обновами.
Радіє ластівка стрімка,
що повернулася.
Чарівна дівчинка-весна
до всіх всміхнулася.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872294
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2020
Повилася ніби стрічка
тут, між гір, блакитна річка.
Ой, як стрімко біжить-в'ється в далину.
Мене манять очі сині...
По вузькій-вузькій стежині
до своєї я дівчиноньки іду.
Волошкові манять очки
й чорні брови, мов шнурочки.
Дівчина весела, мов весна.
В сині очі задивлюся,
мов прозорої нап'юся
чистої водиці з джерела.
Будем з зіркою ясною
тут гуляти під горою.
Цілуватиму медові я вуста.
Бо ж вона, моя лебідка,
в світі є найкраща квітка.
Мого серденька мелодія дзвінка.
Волошкові манять очки
й чорні брови, мов шнурочки.
Дівчина весела, мов весна.
В сині очі задивлюся,
мов прозорої нап'юся
чистої водиці з джерела.
Повилася ніби стрічка
тут, між гір, блакитна річка.
Ой, як стрімко біжить- в'ється в далину.
Мене манять очі сині...
По вузькій-вузькій стежині
до своєї я дівчиноньки іду...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.04.2020
Я пам'ятаю, як цвіла уперше вишня.
Ти на побачення тоді до мене вийшла.
Світились зіроньки ясні, і місяць з хмари
для нас так щедро розсипав свої всі чари.
Нам сиплють знов до наших ніг
розкішні вишні
Свій білий цвіт... Свій білий цвіт...
Пелюстки ніжні.
А дотик рук твоїх п'янив, і коси пишні.
І засоромились тоді біленькі вишні,
як я напивсь, мов з джерела, із вуст чудових.
Через життя своє проніс цей смак медовий.
Нам сиплють знов до наших ніг
розкішні вишні
Свій білий цвіт... Свій білий цвіт...
Пелюстки ніжні.
Уже на скронях білий цвіт і в наших косах,
та пам'ятаю, як тоді ми йшли по росах.
Світились радістю серця... дзвінко сміялись.
Ті ніжні іскорки тепла в серцях зостались.
Нам сиплють знов до наших ніг
розкішні вишні
Свій білий цвіт... Свій білий цвіт...
Пелюстки ніжні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2020
Тумани оповили все кайданами прозорими...
Усі дерева шалями прикрасили, глянь, новими.
І ніби так легесенько стали ходить між вітами.
Весь ліс притих з розквітлими красивими тут квітами.
Та від туману квіточки прикрилися пелюстками.
Доріжки між деревами, здається, стали пустками.
Та вірмо, що розійдуться тумани затуманені.
Як зійде вранці сонечко - зігріє душі зранені .
Іди собі, туманоньку... розсійся поміж хмарами.
Дай сонечка ясненького потішитися чарами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871741
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2020
В Україні ріки та озера сині,
сині-сині ночі, зіроньки ясні.
В Україні зорі світять найясніше.
Так буває тільки на рідній землі.
І біжать дороги через хлібне поле,
мимо річки в'ються у зелений гай.
А на них ромашки й польові дзвіночки.
Так буває тільки там, де рідний край.
Тут дзвінким потішить співом соловейко,
і калини ґрона хиляться рясні.
Звеселить родина тут твоє серденько.
Так буває тільки на рідній землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871739
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2020
Бог старався. Гарно ж так виходить...
Він сказав:"Лети..." й благословив.
Землю, горошиночку маленьку, з радістю у Все-
світ відпустив.
І милується щодня її красою. Тут багато є
приємних див. А щоб весело було, над нею в си-
нім небі сонце засвітив.
І раділи люди і тварини, і травинка кожна,
й деревце. І до світла ясного тягнулись, дяку-
ючи Богові за це.
А Земля-красуня розцвітала. Тішив зір та
душу її цвіт. І родила щедро. Дарувала кожному
за працю його плід.
А плодів смачних було багато. Вистачало їх, ска-
жу, на всіх. То ж жилося весело, бо всюди залу-
нав дзвінкий веселий сміх.
Та недовго. Бо, на жаль, минулось. Чи комусь
замало їсти й пить?.. Все притихло.
Бог дивиться й міркує:"Що із вами, людоньки ро-
бить? Сіяв лиш Добро. Звідки взялося стільки тем-
ного, лихого в світі зла?"
Помолімось. Вірмо. Допоможе Бога Мудрого і
Світлого рука.
І впустімо радість в свої душі. Бо у нас є Той,
Хто боронить.Зникне зло назавжди. Вірмо, люди!
Лиш в Добра є право вічно жить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870520
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.04.2020
Ніч сміялась... зорями цвіла,
як до нас весна квітуча йшла.
Де сліди лишались на землі,
там підсніжники з'являлися малі.
Де сміялись очі голубі,
сині-сині проліски цвіли.
Ніч сміялась... зорями цвіла,
як весна до нас квітуча йшла.
Де стомилась - несли на крилі
весноньку крилаті журавлі.
Ластівки летіли і стрижі,
і грачі, лелеки й солов'ї.
О, скільки їх багато... Не злічить.
Веселіше стане нам всім жить.
Сонце зійде. Розійдеться тьма.
Всі радіймо, бо прийшла весна.
Вишеньки біленькі зацвітуть.
Дні веселі, дні щасливі йдуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870519
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2020
Верблюди є одно- й двогорбі.
Колись Верблюд не мав горбів і не плювався,
як сьогодні.
Шакалові повірив він, бо той сказав:
"Я знаю. Тебе я швидко доведу, де будеш жить,
як в раю.
Зелена там густа трава, води там повні ріки.
Співають весело птахи, щоб веселіше жити".
Взяв їсти й пити той Верблюд, продав, що
мав (є ж за що). А той Шакал, скажу я вам,
насправді був ледащо.
Він йшов з Верблюдом скільки міг, бувало й вер-
хи їхав. Шакал запаси всі з'їдав. Верблюд же
ледве дихав.
Коли не стало їсти й пить, Шакал Верблюда кинув.
Дав Бог Верблюдові людей, щоб зовсім не загинув.
Із того часу, знай, Верблюд їду з собою но-
сить. Правда, й плюється, як Шакал його у гості
просить. І служить людям й дотепер Верблюд, бо
вдячний дуже.
А чи нема Шакалів, глянь, і біля тебе, друже?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869728
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 28.03.2020
- А давай, - каже Цап Віслюкові, - дружити.
Разом ниву орать, сіяти, доглядать. Добре так
буде жити.
І погодивсь Віслюк. Долі, видно, це знак. Удвох
краще. Це так.
З того часу Віслюк усе "Ух!", усе "Ух!". Оре, сіє
і доглядає. А Цапок молодий при ділах день при дні.
Все гуляє.
В нього бари й кафе, ресторани щодня. Не минає.
То з козичками він на зеленім лужку в холодочку
дрімає.
А Віслюк все в плужку. Тягне, тягне за двох.
А Цапок тільки: "Ох! Добре нині. Ти картоплю поли,
та всю ріпу полий. Мені знову йти на іменини".
А з гуляння прийде, то так солодко спить. Віслюко-
ві ж - за двох. Уже й спина болить.
Одиноко стоїть у куточку, в хліві, ще Цапко-
ва новесенька сапа.
То ж, погляньмо, хто поруч? Бо чомусь так гір-
чить. То, можливо, чиясь поруч лапа?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869726
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 28.03.2020
О, світе ясний... Божий цвіт!
Сплету вінок з квітучих віт.
Візьму барвінок запашний і рути-м'яти,
бо найдорожчі у житті матуся й тато.
Додам ромашок білий цвіт, ясніє в них дитинства світ.
Ще золотистих нагідок вплету я в свій ясний вінок.
Тих нагідок ясні вогні, то друзі вірні всі мої.
Ще я візьму троянд красу, бо по житті любов несу.
В барвистому моїм вінку дзвіночки з луків,
бо вдячна Богу за дітей і за онуків.
Ще жменьку колосків візьму, вплету між віток.
Ой, скільки ж їх шкільних років, веселих діток...
Вплету я ще у свій вінок ґроно калини,
живе в душі моїй любов до Батьківщини.
Сплету вінок з своїх думок... є їх багато.
Дзвінкі, веселі, гомінкі... про будні й свято.
І вишиванку одягну я кольорову,
бо рідний край я свій люблю і рідну мову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2020
Стали в рядочок літери.
Розбіглись... і знову зібралися.
Тепер помінялись місцями:
"Я З ВАМИ!"
Стали в рядочок літери.
Розбіглись... і знову зібралися.
Тепер усміхнулись привітно:
"Я СВІТЛО!"
Стали в рядочок літери.
Розбіглись... і знову зібралися.
Що скажуть - усе до пуття:
"Я ЖИТТЯ!
Стали в рядочок літери.
Мов зернами, нам з вами сіяти.
То ж слухаймо голос їх світлий:
"ВІРИТИ!"
Зі святом, дорогі мої друзі!
Вірмо у Світло, у Життя! Творчих всім успіхів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868800
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 21.03.2020
На гілці глоду Птах сидів, на сонці
спинку свою грів. Так дзвінко й весело спі-
вав... Гніздечко затишне тут мав.
Та раптом Вітер прилетів, зламати гілку за-
хотів, хоч знав, що птах там гарний жив.
Він гнув ту гілку, пригинав... зелене листя
обривав.
- Чом лютувати тобі так? - спитав у Вітра
мудрий Птах. Лети до лісу, там дуби, та по-
розчесуй їм чуби.
- Е-е-е... - каже Вітер, - то дарма. Та ж
стільки силоньки нема.
Все більше сердився і вив... зламати
гілки не зумів, бо міцно гілку птах тримав,
гніздо своє охороняв.
Як мудрий Птах, роби і ти.
Своє - завжди слід берегти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866542
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.03.2020
Розсипались зорі по небі намистом,
над містом.
І місяць так щедро сяйвом ясним
розсипався.
На хвилях сріблистих човник легкий
гойдався.
Сон теплий і ніжний вишенці нашій
снився.
Солодкий нектар легким ароматом
лився.
А вітер між листям притих, причаївсь,
мов сховався.
По росяній стежці вже ранок ішов,
усміхався.
Ще клени дрімали гуртом край дороги...
Ой сильні!
Невидимі мрії-думки ввись летіли всі,
вільні.
Той ранок веселий засвітиться щастям
над світом.
Заквітчаний сонячним, ніжним весняним він
цвітом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866417
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.02.2020
Ой ти поле широкеє, колосочки впали...
Де ти, доленько щаслива, чи ж тебе приспали?
Чом ти ходиш, наша доле, чужими стежками,
А тривоги і печалі залишила з нами?
Ой ти поле широкеє, золоти зернину.
Ой ти доленько щаслива, вернись в Україну.
Веселіше стане жити, зашумиш хлібами.
Тобі, доленько щаслива, добре буде з нами.
Ой ти поле широкеє, у колос налийся.
До нас, доленько щаслива, весело всміхнися.
Хай зрадіє, звеселиться вся наша родина.
Свого щастячка чекає уся Україна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866288
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2020
Просила калина:"Не гни мене, вітре!
Гілля поламаєш. Не встоять мені. А ягідки пишні мої
розкидаєш. Навіщо, скажи, це тобі?
Ті ягідки людям на користь і птахам. Я дуже радію,
як так.
Не гни мене, вітре! А то поламаєш. А жити тоді мені
як?"
І вітер прислухавсь. Притих. Придивлявся...
Він більше калині гілля не ламав.
Калина сама у подяці схилялась завжди, коли мимо
він пролітав.
То ж гнеться калина, як вітер кружляє. Ще краща
від того стає. І ягідки соком її наливає земля, на
якій вона є.
Не кожен уміє в пошані хилитись. А нам би усім
у калини навчитись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866183
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2020
Плакала пташка... На гілці сиділа.
Плакала пташка - зима холодила.
Калинова гілка ту пташку гойдала.
А гілка та ніжна пташину втішала:
"Не плач, моє рідне пташатко маленьке.
Для тебе залишилось ґроно рясненьке."
І пташка зраділа... ягідки склювала.
І весело, й дзвінко вона заспівала.
Дивились на пташку небес сині очі.
І теплу весну в сни приносили ночі.
Метелиця злилась:"Усіх заморожу..."
Та більш не боялась та пташка морозу.
Пташка співала... на гілці сиділа.
Світлому, ясному дню вже раділа.
Калинова гілка ту пташку гойдала.
З веселою пташкою дзвінко співала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866182
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2020
Кажуть, вірити треба... Я вірю
в Бога світлого, що у душі.
Кажуть, вірити треба... Я вірю,
коли щиро говорять "Прости!"
Людям вірю я добрим і чесним,
вони завжди підставлять плече.
Кажуть, вірити треба... Не завжди.
Бо чому ж у душі так пече?
Часто важко розгледіти ( знаю)
тих, від кого є крок до біди.
Потім глянеш - їх поряд немає,
тільки зла залишились сліди.
Кажуть, вірити треба... Я вірю
в Доброту. Лихе зло все мине.
Хоч і сипле воно гіркотою,
та Добро нас вперед знов веде..
Говорю вам усім я: "Пильнуйте!
Треба вірити. Справді. Це так.
Та дивіться, бо поряд бувають,
хто для себе лиш в ділі мастак".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866035
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.02.2020
Бог усміхнувсь... добра ж багато! Бо Він умів
про все подбати.
Було Йому чого радіти. Подумав:"Є у мене діти!"
Яка ж красива ця Земля... Їм подарую тут поля.
Хай ниву житом засівають, пісень веселих заспі-
вають.
Зберуть багатий урожай, спечуть духмяний коровай.
Розсію по Землі всій квіти... щоб цвіло. Щоб усім
весело було.
Глибокі ріки і моря, і океани теж для них. Хай
залунає й там їх сміх. Хай кораблі гойдають хвилі.
Люблю, коли усі щасливі.
Ще подарую в цвіту сад. Там сливи, вишні, виноград.
Рум'яих яблук не злічити. Діти мої будуть радіти.
Ліси для них, гаї, діброви. Там будуть пастися ко-
рови і вівці стадами ходити. А діти знов будуть ра-
діти.
Бог усміхнувсь... Добра ж багато! І є кому по-
дарувати.
То ж берегти і множить нам усе, що Бог подарував.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866032
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.02.2020
Заснула пташка у гніздечку... притих і вітер.
Причаївся.
А сад шептав: "Поспи, пташино..." І пташці сон солод-
кий снився.
Над полем зраночку літала із жайвором у небі
синім. Та сил, як він, злетіть не стало. Бо жайвір
той такий вже сильний!
А він злетів... і його пісня з блакиті синьої лунала.
Була вона дзвінка і ніжна, на землю перлами спадала.
Він так співав... Вона чекала, де мальви квітнуть
під віконцем. А потім знов у двох кружляли, де соняхи
світились сонцем.
Там, де волошки між житами, було так весело і вільно.
Там, де ромашки розцвітали, на неї він дивився пильно.
Проснулась пташка.... Знову сонце на землю день
новий послало. Сьогодні знов літати будуть.
Від щастя серденько співало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865010
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.02.2020
Буває у житті ой як же скрутно... Не знаєш,
що робити. Хто є ти?
Не зупиняйся, а вперед іди!
Нехай пече, проймає лютий холод, й холодний
вітер тебе збиває з ніг... Іди вперед! Не зупиняй-
ся. Бо хтось у світі цім зробити це вже зміг.
Зможеш і ти, бо є в тебе підтримка.Господь дасть
сили й мудрості в путі. Десь заночуєш. Ген світи-
ться хатинка. Ой які світлі і ясні у ній вогні!
Хтось добрий нагодує й обігріє. Додасться сили.
Вже нема й біди.
Буває у житті ой як же скрутно... Ти вір, на-
дійся і вперед іди.
Якщо любов живе в твоїм серденьку, своєї завжди
досягнеш мети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865009
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.02.2020
Сієм, сієм житечко... сіємо по полю.
Щоб веселу мали всі і щасливу долю.
Сійся, родися! Сійся, колосися!
Рясно щоб цвіло - людям на добро.
Сієм, сієм житечко... ще сипнем ячменю.
Щоби мали гроші ви, кожен день хоч жменю.
Сійся, родися! Сійся, колосися!
Рясно щоб цвіло - людям на добро.
Виросте ще просо тут... зацвіте ще й гречка.
Щоб торкнулася любов кожного сердечка.
Сійся, родися! Сійся, колосися!
Рясно щоб цвіло - людям на добро.
Сієм, сієм житечко... сіємо по полю.
Щоб веселу мали всі і щасливу долю!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861267
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 14.01.2020
Ой ти зимо-красуне,
тобі сіять снігами.
А твоїм заметілям
в полі з вітром літать.
Вже приспали вербичку,
ясеночка і клена.
Вам би весни із вітром
на вікні малювать.
Де ж твої, чарівнице,
білокрилі завії?
Нехай житечко в полі
під снігами поспить.
А твоїм би морозам
підрум'янити щічки
під віконцем калині,
що на вітрі шумить.
Ой ти зимо-красуне,
тобі сіять снігами.
А твоїм заметілям
в полі з вітром літать.
А нам з миленьким в парі,
у притихлому гаї,
по сріблистому снігу
аж до ранку гулять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861118
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2020
Білий сніг... срібна тиша
ніжно землю колише.
Він як помисли наші всі чисті.
Білий сніг в білім танку,
не впізнать землю зранку.
Ой, які ж ці сніжинки сріблисті...
Білий сніг чистотою
веселить нас з тобою.
В сяйві сонця вогні заіскряться.
Білий сніг... свіжість ранку
сколихне знов фіранку.
Скільки ж треба людині для щастя?
До весни час... і сонце
зазирне у віконце.
І дощі затанцюють по листі.
А тепер ще кружляють,
ніжно землю вкривають,
ласки Божої краплі іскристі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861071
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 12.01.2020
В світ дороги біжать... то життя робить кроки.
На них сонячні дні розцвітають... і роки.
Кожен має свою тут ясну, світлу днину.
Вибирає свою, долі рідну стежину.
Є дороги оті і вузькі, і широкі.
На них цвіт весняний - молоді наші роки.
Є дороги оті і близькі, і далекі.
Лиш одна, по якій щастя носять лелеки.
Кожен хоче, щоб дві тут злилися в єдину.
Щоби мати одну на двох долю щасливу.
Дві дороги в одну вміє Бог тільки звести.
Щоб могли по житті ми любов свою нести.
В світ дороги біжать... то життя робить кроки.
На них сонячні дні розцвітають... і роки.
Кожен має свою тут ясну, світлу днину.
Вибирає свою, долі рідну стежину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860556
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.01.2020
Білі-білі... білі всі,
немов в казці, віти.
На дерева, на кущі
сіли білі квіти.
І кружляють у танку
заметілі сніжні.
Ой, які ж красиві є
в сріблі віти ніжні.
Боже! Дякуєм Тобі
за віхоли білі.
Знаєм, хочеш, щоб були
в світі всі щасливі.
Навіть у морозні дні
нам даруєш ласку.
І добро, й свою любов,
й чарівну цю казку.
Тішать душу, веселять
сніжні віти білі.
І летять увись... летять
знов думки сміливі.
В котре зійде там зоря,
радість в ній, надії.
Вірмо! Збудуться усі
наші світлі мрії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860453
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2020
Якщо ти хочеш... Прихились.
Якщо ти маєш - поділись.
Мовчать не варто. Говори.
Ми так багато всі б змогли...
Чому на місці? Хтось біжить.
І час немов стріла... Летить!
А спробуй, стоячи, догнать.
Привчили нас давно мовчать.
То хто ми на своїй землі?
Покірні, змучені... Раби?
За що ж тоді боролись ми?
Куди усі разом прийшли?
А думали... буде Едем.
На місці стоїмо. Не йдем.
До свого щастя треба йти.
Зроблю я крок. Зроби і ти.
Якщо по кроку - це вже рух.
А якщо ще докласти рук?
До світла йти нам всім разом
Під Божим сонячним крилом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860202
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.01.2020
Є багато в полі житніх колосочків.
Як же є багато дзвінких голосочків.
Не журися поле, колос не зриваю.
Казав прийде милий, тут його чекаю.
Нехай дозріває житній колосочок,
й тішить, гріє душу рідний голосочок.
Ти радієш, поле, повнім колосочку,
милого впізнаю я по голосочку.
Колос, золотистий, вітру колихати.
Йде вже мій миленький, будемо гуляти.
Каже він, що гарний і я голос маю.
Де калина в житі, пісню заспіваю.
Є багато в полі житніх колосочків.
Як же є багато дзвінких голосочків.
А там, де веселий голосок лунає,
золотисте жито швидше дозріває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860161
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2020
Що шукаєм, люди?
І чого чекаєм?
І куди поділося? Нема.
Було літо й осінь,
квітло ж так весною.
Куди заховалося?
Зима...
Білим снігом вкрила,
все запорошила.
Знову все примовкло, бачить сни.
Та нехай спочине,
покривало біле
ніжно зігріває до весни.
Хай посплять дерева
і землиця-мати.
Натомились, дали урожай.
Розбуди нас, Боже!
Нам не личить спати,
бо в біді гіркій наш рідний край.
Що шукаєм, люди?
І чого чекаєм?
І куди поділося? Нема.
Та є Україна,
в нас вона єдина,
рідна наша батьківська земля.
Прокидатись треба,
хоч зима. Морозно.
Бо не маєм права ми мовчать.
Просинаймось, люди!
хоч зима панує,
своє слово маємо сказать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860152
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.01.2020
Новий рік прийшов до нас, будем посівати.
Золотистим зернятком ниву засівати.
Дай, Боже, літечко, щоб вродило житечко.
Щоб у мирі жити, доленьку хвалити!
Сієм, посіваємо та й по всій оселі,
щоб були здорові всі, багаті й веселі.
Дай, Боже, літечко, щоб вродило житечко.
Щоб у мирі жити, доленьку хвалити!
Розсіваєм зернятка, мов в широкім полі.
Дай нам, Боже, щедрої й щасливої долі.
Дай, Боже, літечко, щоб вродило житечко.
Щоб у мирі жити, доленьку хвалити!
Золотистих зерняток є у нас багато.
Дай нам, Боже, радості і в будні, і в свято!
Дай, Боже, літечко, щоб вродило житечко.
Щоб у мирі жити, доленьку хвалити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859950
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 01.01.2020
Новий рік по планеті ступає,
наші просьби й бажання він знає.
Бо ж молитва злітає до Бога.
У ній вдячність, надія, тривога...
Просим щастя ми всі і достатку,
милосердя, терпіння, порядку.
Просим мудрості, щоб панувала,
й доброта, мов весна розцвітала.
Просим щедрість в душі своїй мати,
працьовитість хай йде у всі хати.
Щоб веселка над житом у полі.
Просим в Бога ми світлої долі.
Чує нашу молитву Бог, щиру,
в ній землі своїй просимо миру.
Рік Новий ще й на радість багатий.
Завітає до кожної хати.
Бо багато любові Бог має,
рік Новий за́вжди благословляє.
То ж дає йому дні всі привітні.
Хай здійсняться бажання всі світлі!
Новий рік по планеті ступає,
наші просьби й бажання він знає.
Он машинку поклав ще в торбинку,
м'ячик, ляльку... під нашу ялинку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859821
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 31.12.2019
Говориш ти, що сумував.
Сумно було без мене?
Що дні усі ти рахував
до зустрічі... Чи ж треба?
Сказав, що час повільно йшов,
і ночі були довгі.
Часто в думках мене ти звав.
Тепер ми вдвох. Сьогодні
зустрілися. Ти дочекавсь!
Ой нелегка розлука...
Як розумію я тебе,
й мені гірчить ця мука.
Нам обом сили додає
Свята любов... Всесильна.
Ти рідну землю бережеш,
щоб завжди була вільна.
Дзвенить, радіє коляда,
зерном добірним сіється.
Хай мрії збудуться у всіх,
кому про щастя мріється!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859782
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2019
Вийшов Тишко наш із хати та й став Мишку
малу звати. Підійшов до нірки Тишко і сказав:
- Послухай, Мишко! Казок знаю я багато. Хочеш?
Можу розказати.
- Добре, - каже мала Мишка. - Люблю казочки я,
Тишку.
Казка гарною була, про великого Слона.
Любив Слон той працювати і усім допомагати.
Рада Мишка, що й казати, стала пісеньку співати.
І наш Тишко не мовчав, разом з Мишкою співав.
Гарна пісенька така... Про сир та глечик молока,
і про сонечко ясненьке, і про літечко тепленьке.
Кіт так гарно муркотів, голосок його дзвенів.
Потім молоко він пив, Мишку сиром пригостив.
Разом гралися в садочку. Там сиділи в холодочку.
А ще бігали в траві, танцювали в лободі. Ловив
Тишко Мишку в просі, вона його у горосі.
Отака подружка в Тишка, сіроманка мала Мишка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859781
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.12.2019
Скажи мені... Скажи мені,
чом в неба очі голубі,
а дотик рук твоїх завжди так зігріває?
Скажи мені... Скажи мені,
чому в душі моїй пісні,
коли надворі біла віхола кружляє?
Скажи мені... Скажи мені,
чому приходиш в мої сни,
і стає солодко від погляду ясного?
Скажи мені... скажи мені,
чом гріють так слова твої?
Вони теплііші всі від вітру весняного.
Хотілось знати ще мені,
чому зійшлись дороги дві,
а соловеєчко так весело співає?
Бо ж чули вишні у саду,
як ти сказав мені "Люблю"...
Мабуть для того ясне сонце в світі сяє.
Скажи мені... Скажи мені,
чом в неба очі голубі,
а дотик рук твоїх завжди так зігріває?
Скажи мені... Скажи мені,
чому в душі моїй пісні,
коли надворі біла віхола кружляє?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2019
О молодість моя ясна!
І злети, і падіння.
О молодість моя ясна...
було тут і прозріння.
Квітучі весни... вечори,
напоєні медами.
Піти б до тебе, полетіть
відомими стежками.
Там літо тепле, дні в цвіту,
духмяні... є й солоні.
А що сказать, світла моя,
можу тобі сьогодні?
Веселий погляд мудрим став,
волосся посріблилось.
Я дякую... зі мною ти
назавжди залишилась.
Вже осінь золотом пряде,
багато вже напряла.
Зі мною молодість... вона
мудрішою лиш стала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859312
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2019
Знаєм, наша у світ в'ється дорога,
а молитва свята завжди лине до Бога.
В ній благаємо ми, просим:"Дай, Боже!
Ти єдиний, хто нам допоможе".
Нехай ластівка в'ється над нашим віконцем.
Просинатися дай нам щодня, Боже, з сонцем.
Золоте у полях колоситься хай жито.
Дай у щасті, і в радості жити.
Дзвін церковний, ясний, лине до неба,
у молитві святій нам хилитися треба.
Щоб рясніла в цвіту долі стежина,
в щастя вірити має людина.
Дай нам, Боже, щоб мальви цвіли навкруг хати,
щоб веселі були завжди мама і тато.
Від плодів, у садах, щоб схилялися й віти,
для батьків - дай нам сонцем світити.
Знаєм, наша у світ в'ється дорога.
А молитва свята завжди лине до Бога.
В ній благаємо ми, просим:"Дай, Боже!
Ти єдиний, хто нам допоможе".
Дай нам, Боже, щоб чиста вода у криниці,
тиха нічка у ній розсипає зірниці.
Нехай рідна лунає, дзвенить наша мова
й материнська звучить колискова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859142
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 25.12.2019
В небі зірка засвітилась,
дитиночка народилась.
А та зірка ясна-ясна,
спить дитиночка у яслах.
А та зірочка ясненька,
а дитиночка маленька.
Підросте - зірці зрадіє,
світ любов'ю обігріє.
Ангелочки тут співають,
Божу матір всі вітають.
Пастушки в низькім поклоні,
три царі схилились долі.
В небі зірка засвітилась,
дитиночка народилась.
А та зірка - найясніша,
дитиночка найсвітліша.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859025
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 24.12.2019
Коляда! Коляда світом іде.
До нас весела коляда щастя веде.
Хай лунає пісня, хай дзвенить.
Дай нам, Боже, в цьому щасті жить.
Коляда! Коляда світом іде.
До нас весела коляда радість веде.
Хай лунає пісня, хай дзвенить.
Дай нам, Боже, в радості всім жить.
То ж радіймо усі... в дім хай зайде.
До нас весела коляда з миром іде.
Хай лунає пісня, хай дзвенить.
Дай нам, Боже, в світлім мирі жить.
Коляда! Коляда світом спішить.
Дай нам, Боже, в щасті!
Дай нам, Боже, в радості!
Дай нам, Боже, в мирі світлім жить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858898
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 23.12.2019
Ой який дарунок дав Ти мені, Боже!
Є у мене рідне, світле слово гоже.
Привітне та щире, добре та барвисте,
щедре та веселе, дзвінке, голосисте.
Є і для усмішки, радості й поради,
і для відпочинку, й праці, для розради.
Чисті та іскристі в нім дзвенять потоки,
в нім квітують весни, з ним минають роки.
Слово до словечка... Вже лунає мова!
Тішить, душу гріє ніжна колискова.
Навіть соловейко нашу мову знає,
він слова-перлини в росах розсипає.
А вранці-раненько їх збирає сонце
й знову сипле щедро у кожне віконце.
Ці слова-дарунки веселять серденько...
То ж "Доброго ранку!" зичимо раненько.
Ой який дарунок дав Ти мені, Боже!
Є у мене рідне, світле слово гоже.
Всі слова-краплинки сонечком зігріті.
І тому найкраща рідна мова в світі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858782
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2019
Ким бути?.. Кожен вибирає сам,
бо відчуває серцем, що йому приємно.
Життєвий шлях треба пройти, щоб для лю-
дей, й собі приємно.
Зумій комусь допомогти, умій підтримати,
зігріти.Чи слово лагідне сказать, подару-
вати квіти.
У світі цім ти не один, та часом холодом
повіє.Тоді з тобою будуть ті, хто і тебе роз-
радити зуміє.
То ж вибирай, ким бути і яким? Сіять добро,
як сіють ранні весни? Чи розсівать своє те-
пло, як літо промені небесні?
А чи збирати й берегти, як робить це дбай-
лива осінь? Чи чистотою радувать, як радує
зими небесна просинь?
А чистота її свята вчить жити в чистоті ду-
шевній. Сюди прийшли й ми недаремно.
Цвісти ми маємо. Цвісти! Щоб цвіту міг
весь світ радіти.
Для цього й Бог з небес прийшов, щоб нас на-
вчить добро робити.
Цвісти ти маємо.Цвісти!
Ми Чистоти Святої діти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858658
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.12.2019
А вона така весела!..
Розспівались в ній потоки.
Чистота її прозора
час несе наш через роки.
Верби личка умивають.
Молоді... красі радіють.
Рясні ягідки калини
тут на сонці щічки гріють.
А на березі - гайочок,
там дзвіночки, сині-сині.
І виспівує струмочок
з нею в такт... ген у долині.
Там ромашки білосніжні
фартушечком розстелились.
А птахи між віт зелених
спозаранку роздзвенілись.
Відзеркалюючись, небо
в ній купає білі хмари.
І пасуться недалечко
на лужку овець отари.
А вона така весела!..
Розспівались в ній потоки.
Чистота її прозора
час несе наш через роки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858563
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.12.2019
Між дубочків, між беріз
Миколай гостинці ніс.
Там зустрів малих звіряток.
А було їх так багато...
Дав лисичкам по спідничці,
зайченяткам по морквинці.
Лосеняті - сіна в'язку.
Дарував всім свою ласку.
Поспішав ще спозаранку.
Ніс Тетянці вишиванку.
Рукавички для Оксанки,
нове платтячко для Янки.
Для Сергійка - літачок,
для Петруся - кожушок.
Гарну ляльку для Софійки,
а санчата для Марійки.
Миколай, з нас кожен знає,
завжди всім допомагає.
І на суші, й на воді
допоможе він в біді.
Ще гостинці під ялинку
Миколай поклав в торбинку.
Любить він, як веселяться.
Йому праця є за щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858479
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 19.12.2019
́Знов мереживо тче білосніжна зима,
сріблом ніжним навкруг все вона замела.
Спить діброва... ясні, бачить сонячні дні.
Білі віхоли їй знов співають пісні.
Поле спить і лісок, став під льодом заснув.
Дуб кремезний дріма... літо він не забув.
Бо ж лунали щодня тут веселі пісні.
Кущ шипшини примовк... Хай поспить до весни.
Сонце гляне... Горять ці сріблисті сніги.
А сніжинки малі все летять до землі.
Біла ковдра, легка, наш вкриває лужок.
Тішить душу мою їх веселий танок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858477
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.12.2019
Як без тебе жила?..
Вже й сама я не знаю.
Світить сонце ясніше тепер,
і дзвінкіші птахи в нашім гаю.
Наші долі зійшлися в одну,
дві стежини злилися в дорогу.
Для нас сонячні ранки цвітуть.
Я за все вдячна Богу.
А коли дощ шумить
і думки навіває.
Я згадаю слова всі твої,
кожне з них мені райдужно сяє.
Будить мрію усмішка твоя,
в ній квітує весна в ніжнім цвіті.
Такий рідний і близький мені,
Ти - найкращий у світі!
Як без тебе жила?..
Уже й думать не смію.
Я дарую любов всю свою,
і кохаю, як тільки умію.
Ти і радість, й надія моя,
у руках твоїх ніжнії квіти.
Ти - для мене, для тебе є я.
Нам, як зорям - світити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2019
Вдень трудиться сонце... А захоче спати,
поспішає й стежка до своєї хати.
Через гай наш в'ється, де дзвіночки сині,
й дзюркотить прозоре джерельце в долині.
Як сонечко вранці вмиється росою,
з ним проснеться й стежка, зватиме з собою.
Візьмемо швиденько свої козубочки,
збиратимем дружно ягідки й грибочки.
Підростем - покаже шлях у світ широкий,
приведе додому стежка й через роки.
Нас чекати будуть луг і тиха річка,
і батьківська хата, і струнка смерічка.
Ой, які ж веселі, мов птахи крилаті,
ці стежки вузенькі, як біжать до хати.
Хай же обминають їх усі тривоги,
й зустрічають радість сонячні дороги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858249
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2019
Сієм, сієм житечко...
теплим буде літечко.
А де літо тепле ходить,
ще й пшениця рясно родить.
Жито-пшениця, сійся, родися!
Наливайся в колосочку,
дзвени в кожнім голосочку.
Сієм, сієм зернятко,
щоб раділо серденько.
А де серденько радіє,
буть щасливим кожен вміє.
Жито-пшениця, сійся, родися!
Наливайся в колосочку,
дзвени в кожнім голосочку.
Сієм, сієм, щоб цвіло,
щоб всім весело було.
Щоб зібрати всю ролину
нам у світлую годину.
Жито-пшениця, сійся, родися!
Наливайся в колосочку,
дзвени в кожнім голосочку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858046
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2019
Любить кожен із нас мову вітру... Я знаю.
Мову сонця і зір, мову степу і гаю.
Знає кожен із нас мову радості й смутку,
щедру мову добра, світлу мову здобутку.
Бо ця мова для всіх, є велика в ній сила.
Справедлива й легка, і усім зрозуміла.
Любить кожен із нас мову вітру... Я знаю.
Мову сонця і зір, мову степу і гаю.
Материнська, дзвінка, ще над світом лунає.
Є народом лиш той, хто свою мову має.
Хай у нашій душі квітне мова ця ніжна.
Бо для кожного з нас вона істинно рідна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858045
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2019
Ой скажи, стежино, чом радієш ранку?
Ти куди, стежино, так спішиш від ґанку?
Ой скажи, калино, чом схилила ґронця?
Чи тобі, калинонько, забагато сонця?
Ой скажи, стежино, чому заросилась?
Ой скажи, калино, чом ти зажурилась?
Та ж тобі, стежино, витися до хати.
А тобі, калинонько, радості чекати.
Порадіймо разом за дівчину любу.
Поведе миленький вже її до шлюбу.
То ж хиліться нижче, калинові ґронця.
До милого стежечка в'ється під віконця.
Ой скажи, стежино, чом радієш ранку?
Ти куди, стежино, так спішиш від ґанку?
Ой скажи, калино, чом схилила ґронця?
Чи тобі, калинонько, забагато сонця?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857884
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2019
Білий сніг сріблистий
вже вкриває поле.
Стих ставок і річка,
ліс наш і діброва.
Знов летять сніжинки,
прикрашають віти.
Схожі на гарненькі,
ніжні білі квіти.
Чистим сріблом сяють
в яблуньок сукенки.
Мають вже обнови
й вишеньки маленькі.
І дзвенить над світом
коляда святкова.
Білий сніг сріблистий -
Всесвіту є мова.
У промінні сонця
сяє кожна вітка.
Барвами в ній грає
срібне слово-квітка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857793
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2019
Білі віти... в снігу,
сніг іскриться від сонця.
Позолочений день
зазирає в віконця.
Вже заснув наш садок,
кущ калини дрімає.
Їй красуня-зима
віти теж прикрашає.
Білі віти... в снігу,
вкриті щедро всі ґронця.
Зникне в них гіркота
від морозу і сонця.
Білизна-чистота
ягідки підсолодить.
Чарівниця-зима
біля річки вже ходить.
Ще й за річкою їй
треба віти вкрить глоду.
Не піде вона вбрід,
міст збудує із льоду.
Гай прикрасить й лісок
легка ковдра пухова.
Ой красива ж яка
є у всіх тут обнова.
Білі віти... в снігу,
сніг на сонці іскриться.
В барвах ясного дня
світ увесь веселиться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857174
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.12.2019
Веселий місяць знов зійшов над нашим гаєм.
З тобою вдвох ми тут щодня разом гуляєм.
Мені ти ніжні прошептав слова й красиві.
Взяла ріка твої слова на хвилі сині.
Біжить ріка... стрімка ріка. Весела річка.
Примовкла ген на бережку струнка смерічка.
Бо і вона, знаю я,
хоче почуть твої слова.
Вже місяць в хмару заховавсь, лиш поглядає.
Що скажеш знову ті слова, він певно знає.
Стихла калинонька рясна біля вербички.
А ми удвох, а ми удвох тут біля річки.
Біжить ріка... стрімка ріка. Весела річка.
Примовкла ген на бережку струнка смерічка.
Й рясна калина, знаю я,
хоче почуть твої слова.
І місяченько той рясний, і зорі ясні.
Почути хочуть ті слова твої прекрасні.
Будь ласка, знову повтори слова ті милі.
Бо ж не повернуть більше нам їх хвилі сині.
Біжить ріка... стрімка ріка. Весела річка.
Примовкла ген на бережку струнка смерічка.
Бо і вона, знаю я,
хоче почуть твої слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854858
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2019
Море хвилями гралось
вранці...
Ой красиве ж воно
в танці!
Біля берега враз
хвилі
розсипалися в бриз...
Синій.
Є веселим танок
в морі.
Тут купались вночі
зорі.
І були хвилі ці,
вільні,
в сяйві місяця теж
срібні.
А тепер сяє в них
сонце.
Золотить їм краї
й донце.
То ж ажурні вони,
світлі.
В них мережки легкі...
Ніжні.
Берег тішиться:"Знов
нова!"
Зрозуміла мені їх
мова.
Ой, які всі легкі,
вільні.
Хоч дрібненькі такі...
Сильні!
Гарні хвилі малі
в танці.
В сонця променях всі
вранці.
Я люблю цей легкий
танок,
як над світом цвіте...
Ранок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854653
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.11.2019
Плакало зернятко, мов мале дитятко.
На землю упало, що робить не знало.
Плакало, боялось... все навкруг сміялось,
раділо, дзвеніло, кольорами гралось.
Сонце пригрівало, зернятко втішало:
"Не плач, золотеньке. Ти ж таке гарненьке.
Треба тобі знати - світ слід пізнавати.
Серед цього поля квітне твоя доля.
Тебе земля-мати буде колихати.
Співатимуть зорі тихі колискові.
Тополя із кленом вестимуть розмову.
Ти у них навчайся. Полюби їх мову."
До землі зернятко ніжно пригорнулось.
Проспало всю зиму. Весною проснулось.
Сонечко пригріло. Паростки пустило.
Росою умилось і... Заколосилось.
В полі неозорім - зернятка родина.
Там, де народився, - твоя Батьківщина.
Тут дзвенить найкраща твоя рідна мова,
зігріває серце ніжна колискова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854258
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 10.11.2019
Слово рідне... Яке ж воно світле!
Кажуть, слово - то справжня перлина.
Школа, ластівка, яблунька, хата,
небо, квітка і друг, й Батьківщина.
Слово рідне... Яке ж воно ніжне!
Щастя нашого чиста краплина.
Море, річка і зірка, й озерце,
клен, тополя, черешня й калина.
Пам'ятайте: своє - найдорожче!
Де б не був, до тебе озоветься.
Слово рідне - це музика серця,
мов мелодія лагідна ллється.
То ж цінуймо ці світлі перлини.
До прозорої краплі - краплина.
Сонце, поле, матуся і тато,
мир і райдуга, дружна родина.
Бо непросто воно нам дається.
Вміє слово нам душу зігріти.
Розцвітай, наша лагідна мово,
і світи всім... Ти вмієш світити.
Слово рідне... Яке ж воно світле!
Кажуть, слово - то справжня перлина.
Слово рідне... Яке ж воно ніжне!
Щастя нашого чиста краплина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854255
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 10.11.2019
О,скільки вже доріг ізпопелив вогонь...
О, скільки вже стежок заметено снігами.
Та знаю: щастя знов прийде на наш поріг,
і серце радістю зігріє нам із вами.
Приходить у свій час красунечка-весна...
бузком в цвіту вона нам стукає в віконце.
А серця теплота вміє топити лід,
і весело для всіх вміє світити сонце.
То ж вірю, що прийде той час, коли добра
кожен бажать собі та іншому зуміє.
І завітає знов веселий, світлий мир,
Він радістю усі серця наші зігріє.
І будуть не страшні нам люті холоди.
І не лякатимуть більш віхоли-завії.
Бо найціннішим є життя на цій Землі,
й збуваються лиш тут всі заповітні мрії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853567
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.11.2019
Мені здається - я зерня,
зовсім мале зернятко.
А кожне зернятко мале
насправді є дитятко.
Ми - діти Сонця і Землі,
тут паростки пускаєм.
До світла тягнемося ми,
добром тут проростаєм.
В рослини - крона і плоди,
за це її цінують.
В людини добрі справи є,
за них її шанують.
Тут розкриваються завжди
свої ясні віконця.
Бо кожне зерня золоте
тут любить світло Сонця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853342
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 01.11.2019
Люблю туман... сорочка в нього біла.
Калина її бісером розшила.
Мережки золоті берізки гаптували.
Вербички оксамитом вишивали.
Люблю туман... ще з вечора приходить.
Він по діброві й над рікою бродить.
Здається увесь світ наш обійняти хоче.
Ходили з ним і в гори ми охоче.
Дерева перед нами розступались.
Стежини бігли, стрімко піднімались.
Не дав спинитись нам туман той й на хвилину.
Залишив нас... спустився знов в долину.
Люблю туман... сорочка в нього біла.
Калина її бісером розшила.
Мережки золоті берізки гаптували.
Вербички оксамитом вишивали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852955
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.10.2019
- Я хочу буть з тобою...-
для тебе ці слова.
- Я хочу буть з тобою,
зірко чарівна.
Освітиш нам дорогу,
якою будем йти.
Найкраща, найрідніша
для мене в світі ти.
- Я хочу буть з тобою... -
у відповідь скажу.
Ти знаєш сам, як ніжно,
мій рідний, я люблю.
Бо захистиш, розрадиш,
підтримать вмієш ти.
То ж, я іду до тебе,
а ти до мене йди.
- Я хочу буть з тобою... -
є покликом душі.
Скажи їх, не соромся,
єдиній тій скажи.
Бо в світі цім казковім
щасливі є лиш ті,
хто вміє це відчути,
йде в парі по житті.
- Я хочу буть з тобою... -
приємно для обох.
Здавалося б, звичайні,
ведуть у рай для двох.
У рай отой солодкий,
де ласка зігріва.
Там почуття закоханим
замінюють слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852782
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2019
До тебе пригорнуся...
відчую рук твоїх тепло.
До тебе пригорнуся -
й розлук тих ніби не було.
Не стане смутку у душі,
тривоги зникне слід.
Бо дотик ніжних твоїх рук
розтопить лід.
До тебе пригорнуся...
ти обійми міцніш мене.
Не треба слів, не треба,
все скаже серденько твоє.
Бо щастям озоветься знов
в мені його биття.
Як добре, що ти в світі є,
й з тобою - я.
До тебе пригорнуся...
відчую рук твоїх тепло.
До тебе пригорнуся -
й розлук тих ніби не було.
Там, де любов, ясними є
навіть похмурі дні.
З тобою поряд легко так
завжди й мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2019
Ой казала мені мама не ходити до Степана.
А я все ходила.
Ой казала мені мама :"Не люби, доню, Степана!"
А я все любила.
Ой казала мені мама. Ой казала.
Я ж ходила, бо не знала:
"Яка хата, такий тин.
Який батько, такий син!"(2р.)
Під калиною стояла, його часто обнімала.
Часто обнімала.
Де вербичка кучерява, я Степана цілувала.
Ніжно цілувала.
Ой казала мені мама. Ой казала.
Цілувала, бо не знала:
"Яка хата, такий тин.
Який батько, такий син!"(2р.)
Тепер виплакала очі, до дівчат Степан охочий.
До дівчат охочий.
До Наталки, до Варвари, до Іванки теж ласкавий.
Дуже він ласкавий.
Ой казала мені мама. Ой казала.
Видно, мама добре знала:
"Яка хата, такий тин.
Який батько, такий син!"(2р.)
Ой казала мені мама не ходити до Степана.
А я все ходила.
Ой казала мені мама :"Не люби, доню, Степана!"
А я все любила.
Ой казала мені мама. Ой казала.
Я ж ходила, бо не знала:
"Яка хата, такий тин.
Який батько, такий син!"(2р.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852236
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2019
Розпустила осінь коси золотисті,
розсипалась сміхом в смарагдовім листі.
А сміх той веселий теж зазолотився,
по садах, дібровах золотом розлився.
Одягли берізки плаття золотаві,
багряними стали клени кучеряві.
Плаття червонясте є і в горобини,
налилися соком кетяги калини.
Вже зібрала осінь урожай багатий,
сіла відпочити в квітах біля хати.
Вітри налетіли, листя позривали,
кущі та дерева безлистими стали.
Заплакала осінь дрібними сльозами,
полились ті сльози рясними дощами.
Стало непривітним небо... спохмурніло.
Вже покриє землю покривало біле.
Засмутилась осінь... а чому журитись?
Просто час прийшов вже зимі веселитись.
Зима запанує... ще й весна... і літо...
й золотиста осінь знов прикрасить віти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851917
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 19.10.2019
Низький уклін вам, вчителі... ви мудрі і ласкаві.
За руку в школу нас вели до вас татусі й мами.
А ми малі ще хлопчаки, й дівчатка несміливі,
з довірою до вас ішли, наші рідненькі й милі.
Ви вчили нас із дня у день, казали: життя-казка,
і зігріває й дотепер нас ваша тиха ласка.
То ж знаємо, що є добро, воно перемагає,
а поряд з ним крокує зло, яке теж не дрімає.
Оступишся - а воно тут, підступне, усміхнеться,
та ваше слово, дорогі, до нас знов озоветься.
Не дасть нам збитися з путі, дороги вкаже світлі.
Ваші уроки-доброти ми пам'ятаєм, рідні.
Низький уклін вам, вчителі... до вас йдуть наші діти,
разом із вами будемо ми їх добру учити.
Ведеться з темрявою бій, відкритий, кожен знає.
Ви - є те світло у житті, що зло перемагає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851905
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 19.10.2019
Загорівся клен... золоті листочки.
Золотом розшиті в вишеньок сорочки.
В яблуньок розкішні плаття золотаві.
Тільки посіріли хмари кучеряві.
Осінь щедро так золотила коси
молодим берізкам в гаю, де покоси.
Де потоки срібні, схилились вербички,
заплітають в коси золотисті стрічки.
Кетяги рясні... калинові, пишні,
хиляться до ніг нам. Ой, до чого ж ніжні!
Здалека помітиш, бо ж до себе кличуть.
Лиш журавки в небі жалісно курличуть.
Осінь золота вийшла на дорогу.
Красою багата, та несе й тривогу.
Та краса зваблива кожному до серця
вже сипнула смуток в голубі озерця.
Ще багато днів в неї золотистих.
Вмиються жоржини в ранніх росах чистих.
І журливе "Кру-у..." душу розтривожить.
Все ж, люблю, коли красуня-осінь ходить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851709
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.10.2019
Де схилились вербоньки до води,
червоніють ягідки калини.
Знов прийшла дівчинонька воду брать,
стала із калиною розмовлять.
Ой, яка ж красива ти, калино...
Не бачила милого я давно.
Якби мені ґронечка твої взять,
був би мій миленький матусі зять.
Ой не плач, дівчинонько, не журись,
візьми мої ягідки. Усміхнись.
Захищає милий твій рідний край.
Повернеться. Прикрасиш коровай.
Де схилились вербоньки до води,
збирає дівчинонька ягоди.
Калинові ґронечка аж горять,
будем на весіллі ми всі гулять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2019
Розпустила осінь коси золотисті,
розсипалась сміхом в смарагдовім листі.
А сміх той веселий теж зазолотився,
по садах, дібровах золотом розлився.
Одягли берізки плаття золотаві,
багряними стали клени кучеряві.
Плаття червонясте є у горобини,
налилися соком кетяги калини.
Вже зібрала осінь урожай багатий,
сіла відпочити в квітах біля хати.
Вітри налетіли, листя позривали,
кущі та дерева безлистими стали.
Заплакала осінь дрібними сльозами,
полились ті сльози рясними дощами.
Стало непривітним небо... спохмурніло.
Вже покриє землю покривало біле.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851617
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 16.10.2019
Розпустила осінь коси золотисті,
розсипалась сміхом в смарагдовім листі.
А сміх той веселий теж зазолотився,
по садах, дібровах золотом розлився.
Одягли берізки плаття золотаві,
багряними стали клени кучеряві.
Плаття червонясте є у горобини,
налилися соком кетяги калини.
Вже зібрала осінь урожай багатий,
сіла відпочити в квітах біля хати.
Вітри налетіли, листя позривали,
кущі та дерева безлистими стали.
Заплакала осінь дрібними сльозами,
полились ті сльози рясними дощами.
Стало непривітним небо... спохмурніло.
Вже накриє землю покривало біле.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851614
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 16.10.2019
Ой ти, осене, чому журишся?
Стихли пісні солов'я?
Ой ти, осене, чому хмуришся?
Під калиною з милим я.
В тебе, осене, золота коса.
Не сумуй... прошу тебе.
Зачаровує всіх твоя краса.
Любить миленький і мене.
Золотиночко, тиха осене,
та краса зваблива. Знай.
Вже впустив мене мій милесенький
в свого серденька ніжний рай.
Ой ти, осене, не журись... прошу.
Ще теплом на нас сипни.
Розплететься вже і моя коса,
бо ж приходить миленький в сни..
Ой ти, осене, чому журишся?
Стихли пісні солов'я?
Ой ти, осене, чому хмуришся?
Під калиною з милим я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2019
Мені здається - я зерня,
зовсім мале зернятко.
А кожне зернятко мале
насправді є дитятко.
Ми - діти Сонця і Землі,
тут паростки пускаєм.
До світла тягнемося ми,
добром тут проростаєм.
В рослини - крона і плоди,
за це її цінують.
В людини добрі справи є,
за них її шанують.
Тут розкриваються завжди
свої ясні віконця.
Бо кожне зерня золоте
тут любить світло Сонця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851013
рубрика: Поезія, Дитячі віршики
дата поступления 10.10.2019
Міст ажурний вже місяць прослав
через річку, що тихо хлюпоче.
І по травах побіг він у став
розсипаючись перлами в росах.
Кинув стрічку на воду легку...
хай гойдаються хвилі сріблисті.
В коси вербам він вплів ще таку
і розсипавсь в калиновім листі.
Із прозорого пив джерела
воду чисту... в ній промені сонця.
І торкнувсь тихо пташки крила,
зазирнути ще встиг у віконця.
І доріжку вузьку освітив,
що із гаю у поле побігла.
Слухав з зорями пісню дзвінку,
і була вона їм така рідна...
Тихі зорі і місяць ясний
пісні ніжній і добрій раділи.
Усміхавсь місяць... зорі злегка
у такт пісні отій мерехтіли.
І сріблиста вже музика та
над землею беззвучно лунала.
Бо із піснею в парі вона
сонну Землю-дитя колисала.
Міст ажурний вже місяць прослав
через річку, що тихо хлюпоче.
І по травах побіг він у став
розсипаючись перлами в росах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851011
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.10.2019
Всі думки мої переплутались.
Хто куди... Як тепер їх зібрать?
Мов птахи в різнобіч розлетілися.
Як зберу, що їм зможу сказать?
А твої слова біля мене всі.
Їх всерйоз говорив, й жартома.
А мої геть усі розгубилися.
Лиш окремі із них зберегла.
Нам з тобою було... ой, як солодко!
Дотик рук замінив думок рій.
На душі тепло так, хоч є холодно.
Поцілунок зігрів, видно, твій.
Всі думки мої десь поділися.
Погляд ніжний за них говорив.
Як зберуться до купки - дізнаються
про що мова була в нас... без слів.
Де ж шукать тепер? Хто б сказав мені?
А, можливо, ти їх прочитав?!.
Бо чому ж тоді, ніби у відповідь,
ти найкращі із них прошептав?
Всі думки мої розгубилися.
Та я знаю тепер, де шукать.
Мов птахи в різнобіч розлетілися.
Як зберу - знаю, що їм сказать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2019
Осінній дощ... немов з відра.
Ми так його чекали!
Бо ж сіять житечко пора,
весь урожай зібрали.
А він чомусь не поспішав.
Може з дороги збився?
Тепер шумів він між гілля.
Ой, як розгомонівся...
А як він весело співав!
Я чув його спросоння.
Веселі нотки розсипав
по всіх-всіх підвіконнях.
Я чув його... і розумів
ту тиху, дзвінку мову.
Здавалося, співав мені
він ніжну колискову.
Ой, як він весело шумів!
А світ весь прислухався,
як легким дзвоном ноток тих
навколо розсипався.
По зелен-листу, й золотім,
стрибали нотки чисті.
На мить стихали лиш в ряснім
калиновім намисті.
А ще він весело стрибав,
бо ж розгулявсь на волі.
В житах озимих проростав
у нашім ріднім полі.
Садки й городи поливав,
щоб напилися вволю.
Щоб все весною зацвіло -
благословляв він долю!
Осінній дощ... немов з відра.
Ми так його чекали!
Посієм житечко. Пора.
Що прийде час цей... знали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850373
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.10.2019
Маленький хлопчик-левеня був дуже неслухняним.
Тому дорослі і малі його нечемним звали.
Він часто говорив:"Ну й що? Таким мені буть добре.
Бо я що хочу, те й роблю. Бо по коліна море".
Він ображав кого хотів і часто так штовхався!
І навіть битися любив, із інших насміхався.
Ну, а дівчаток-левенят він смикав за волосся.
То ж зачіски у них легкі, а в нього, гляньте, коси!
Ото ж щоранку чеше їх. Назад вже не віддати.
Тепер йому треба щодня гриву свою чесати.
У світі нас багато є і світленьких, і темних.
Та знайте всі: цінують скрізь
і люблять завжди чемних!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850155
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2019
Вранці-рано мама-киця в магазин ходила.
В магазині мама-киця молока купила.
Наварила смачненької каші. Що й казати!
Стала Мурчика малого до сніданку звати.
"Я не хочу! Я не буду! Їсти я не стану!
Піду краще на маленьких рибок я погляну",-
так кричав малий синочок. Що було робити?
Мама-киця стала борщик на обід варити.
Дуже смачним вийшов борщик! Є в ньому грибочки.
Обідати кличе мама малого синочка.
А він знову:"Я не хочу! Зранку я наївся."
Від слів його, неправдивих, кіт-тато засмутився.
А вечеряти не звали... Мовчки собі їли.
Сидів Мурчик, гірко плакав. Гратись не мав сили.
Не хотіли із ним гратись, біля нього сісти.
Зрозумів малий Мурлика, що треба все їсти!
Полюбив він ковбасу, смачний борщ і кашу.
Вареники і млинці, капусту і м'ясо.
Їв він моркву й буряки, яблука і сливи.
І тепер здоровий він, і такий щасливий!
В школі вчиться залюбки, гарно вже читає.
Все встигає він робить, всім допомагає.
Якщо хочеш у житті і ти успіх мати,
то з таких, як Мурчик наш, треба приклад брати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850151
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.10.2019