| Сторінки (16/1552): | « | 11 12 13 14 15 16 | » |
Ой ти мово калинова, ти мій дивний цвіте!
Тут є сніжні заметілі... гріє тепле літо.
Линуть весни журавлями, бо життя розквітло.
Кожне слово сонцем сяє, весело й привітно.
Море... й полечко безкрає, і Карпат потоки.
Ой ти мово моя рідна, в тобі часу кроки.
Дарував нам Бог на втіху, щоб вели розмову.
Бережімо, ніжну й світлу, материнську мову!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705724
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 10.12.2016
Пам'ятаю, у дитинстві любили питати:
– Скажи мені, дитиночко, ким ти хочеш стати?
Хтось пілотом чи лікарем, хтось сіять, орати.
Доводилось нам тоді всім поміркувати.
Знали всі, що головне добре працювати.
Та щоб з радістю всім людям добро дарувати.
Хто ж навчив тоді у інших усе забирати?
Хто навчив принижувать, лиш про себе дбати?
Хто сказав, що совість можна просто продавати,
А на сльози та на біль можна не зважати?
Хто навчив, скажіть мені, святиню топтати?
Той, хто чинить зло, хай знає –
за все відповідати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705676
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.12.2016
Йшов батько з сином іздалека. В зеніті сонце. Стоїть спека...
Присіли під кущем спочити. Гудуть тут бджоли, пахнуть квіти.
А в небі синім птах крилатий, довгенькі ніжки, ще й дзьобатий.
Все в'ється, в'ється беззупину, мов підбадьорує дитину.
– Ой гарно ж як!– це батько сину.
А син ніби й забув про втому:
– Він, татку, повернувсь додому!
– Так, мій рідненький, прилетів. Жить на чужині не схотів.
Своя найкраща є земля, то ж повернувся він здаля.
Син натомився, ледве йшов. І де він силоньку знайшов?
Сказав він батькові:
– Ходім... Бо нас чекає рідний дім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705361
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.12.2016
Ой вишеньки, ще й черешеньки,
Ізросли на гіллі та й низесенько.
Йшла милая, посміхалася,
На черешеньки задивлялася.
Йди, милая... Іди, рідная,
Пригощу тебе, моя світлая.
Ой вишеньки, ще й гарнесенькі.
А вуста твої – солодесенькі.
Йде милая та й до тиночку.
Пригощатиму свою зірочку.
Ой вишеньки, ще й черешеньки.
Ми до пароньки, бо молодесенькі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705312
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 07.12.2016
Розшумілися вітри... Розшумілись.
Гнули верби до води, веселились.
Розшумілися вітри... Розгулялись.
Перед ними низько трави нахилялись.
Нахилялася травиночка низенько.
А вітрам отим від того веселенько.
Стали в полечку тепер розважатись.
Думали, що будуть всі нахилятись.
Та не гнуться осокори, ні тополі.
Бо не гнулися в житті своїм ніколи.
Розійшлися вітри люті не на жарти.
Та у полі у широкім стоять варти.
Ой у полі у широкім стоять варти.
Ой у полі у широкім горять ватри.
Не літайте тут, вітри, люті, ворожі.
Молодії козаченьки на сторожі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705290
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 07.12.2016
Пішла мама на роботу...
Ой, що робили її боти! Чистились, вмивалися,
весело сміялися.
Блузки ляльок одягали, потім з ними танцювали.
Три матусині спіднички приміряли рукавички.
Ой, йо, йой... Мамин берет залетів аж на буфет!
Ще ж стрічками заквітчався. Був... й нема!
Як заховався!.. Борсучка, що біля грубки,
зігрівають аж дві шубки!
Чемним був лише піджак. Він сидів тихенько.Так!
Пив компот і посміхався.
А диван наш розкричався.
– Я люблю, щоб був порядок! Не чіпайте шоколадок!
Повертайтеся у шкаф! Бо йде мама. Швидше! Ах...
Прийшла мама із роботи. Лиш купались в ванні боти.
І берет не встиг... Ой!.. Ах!.. То ж буфет увесь в стрічках...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705137
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 06.12.2016
А час все вперед... крок за кроком.
А час йде вперед... рік за роком.
З'явився зернятком-синочком,
а згодом, глянь, вдався росточком!
А час все вперед... крок за кроком.
А час йде вперед... рік за роком.
Гілля вже густе розрослося,
і пишне у чуба волосся.
З'явилися квіти на гіллі,
гуляли ж бо як... на весіллі!
А час все вперед... крок за кроком.
А час йде вперед... рік за роком.
Одяг вишивану сорочку,
співав колискову синочку.
Уже й внученята зростають,
славетний свій рід прославляють.
А час все вперед...
крок за кроком.
А час йде вперед...
рік за роком.
Несе в собі днину привітну,
цінуй кожну мить його світлу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705136
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.12.2016
Біг по лісі Їжак. Тихо... ще й ховався. Аж тут Вовк під кущем:
– Ти куди зібрався?!
У клубок згорнувсь Їжак. З ким тут розмовляти? Бо за ніс
схопить ураз, чи відгризе лапи.
– Там, за річкою, дають все, хто що захоче. Хочеш курку?
Гусака? Він голосно ґелґоче. Безкоштовно роздають якісь
меценати. То ж біжу, щоб і собі щось хороше взяти.
Голосно сказав Їжак, а сам думав:
– Втекти б... А як?...
– Що ти кажеш?– на те Вовк. Що ж тут міркувати? Не так
часто забігають до нас меценати.
І побіг, побіг мерщій... А Їжак зостався. По дорозі сірий
Вовк у сільце попався.
Дармовий буває хліб... Як забрать, чи вкрасти. Та хто
інших ображає – в сільце може попасти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704871
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 05.12.2016
Я чула, що шепоче дощ... Він вже полив і плющ, і хвощ.
Маленькій яблунці сказав тихесенько: "Рости! Рости..."
А вітер грушку поламав, він їй шепнув: "Прости! Прости..."
А там, де гнеться верболіз, прогнав додому сімох кіз,
бо гризли вербу молоду. А пастуху крикнув: " Іду!...
Отару вже додом гони... Трудились ніженьки твої !"
Він біг із річкою. Шумів... Він наше полечко полив.
Хотіли ж пити гарбузи. Просила й морква: "Поможи!"
Пити хотіли кріп і біб, то ж дощ мерщій туди й побіг.
Злякались малі огірочки, всі заховались під листочки.
Бо ж гарний дощик йшов... Рясний!
Сміявся пастернак: "Лий! Лий!"
Я чула, що сказав їм дощик...
–Ростіть на кашу і на борщик!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704636
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 04.12.2016
Я чула хтось сказав, що світ лихий, жорстокий.
А я скажу, що це зовсім не так. Ось вітерець легкий
колише в полі жито. Так гарно... Серед жита квітне мак.
Волошки визирають між колоссям. Так добре їм там й
затишно. Це так. Ромашки край дороги веселяться.
А в небі синьому кружляє, гляньте, птах!
Яким щасливим є той птах крилатий! О, який вільний,
нестримний той політ! А на землі ось роздзвенілися потоки.
Бо світлу радість вони всім несуть у світ.
Я відчуваю серцем... О, мій Боже! Твою турботу про кожного
із нас. Так день за днем спливають дні і роки...
А в них є кожна днинонька – для нас!
Якщо важкі й гіркі тут є хвилини, то лиш тому,що хтось все ж
коїть зло. Нехай же світлими будуть долі стежини.
Лихі й гіркі, щоб снігом замело!
Радій! Радій... Радій, мій часу світлий. Щасливою в тобі хай
буде кожна мить. А нам усім – навчитись в правді жити.
Все, що даєш, по-справжньому любить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704635
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.12.2016
Час туманами скрізь розвіється,
час усмішками в нас зігріється.
Смутком стелиться, світить втіхою,
час ще радістю є великою.
Час трояндами, час жоржиною,
і вербичкою, і калиною.
Чорнобривцями навкруг хатоньки,
є чебрець у нім, запах м'ятоньки.
Вранці росами рясно сіється,
в ньому любиться, в ньому мріється.
Він несе в собі долю світлую,
то ж подякуймо часу рідному.
Як вода в ріці, розливається,
його слід в душі залишається.
На лиці сліди– борозенками,
в косах... іскрами та й срібненькими
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704296
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.12.2016
Покликала осінь зиму: "Йди хазяйнувати!"
Зима радо усміхнулась, стала синів звати.
Грудень зиму починає,
вся земля у грудках.
Січень все січе снігами,
лютий – в теплих шубках.
А зима весні-сестриці: "Йди хазяйнувати!"
Усміхнеться весна радо, стане синів звати.
Сонце в березні сміється,
квітень верховодить.
Ну, а травень зеленавий
хороводи водить.
За весною прийде літо,тепле, працьовите.
І воно трьох синів має, росами умитих.
В червні все зачервоніє,
в липні хвиля грає.
Дзвенять бджоли над квітами–
серпень хліб збирає.
А за літом, золотава,туманом повита,
Зве синочків кучерявих осінь працьовита.
Вересень до школи кличе,
жовтень все золотить.
Листопад лист обриває,
зиму в гості просить.
Чотирьох рік доньок має, в них по три синочки.
Є у них у всіх красиві вишиті сорочки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704294
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 02.12.2016
Підфарбую чорні брови, підмалюю личко.
Хто погляне, певно скаже: "Гарна молодичка!"
Підмалюю біле личко, підфарбую брови.
Та й піду гулять до гаю, піду до діброви.
Підмалюю біле личко та й піду гуляти.
Бо чому ж мені одній тут сидіти у хаті?
Ой гуляла по вулиці, ускрізь зазирала.
Та того, кого б хотіла, я не зустрічала.
То чого ж скажіте , люди, було зазирати?
То чого ж було даремно личко малювати?
Ой піду я у полечко, буду працювати.
Там Василько ниву оре, буде поглядати.
Дуже гарно Василечко у полі працює.
А зустрінемося в гаю - ніжно поцілує!
То ж не стану малюватись, бо це справа марна.
Любить мене мій Василько й каже, що я гарна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703923
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 30.11.2016
Розсипався сміх навколо, засвітивсь, де вишня.
То сміялась дівчинонька, я ж просив, щоб вийшла.
Ой сміялась дівчинонька, весело та дзвінко.
Розсипався сміх веселий по зелених гілках.
Місяць срібло сипле ясне, зорі розсіває.
А зі мною та дівчина, а зі мною та дівчина,
що й мене кохає!
Ой сміялась дівчинонька, а я задивлявся.
Знала, знала, моя рідна, що я закохався.
Я сказав, що дуже гарна, мені до вподоби.
Що чекать сьогодні буду її у діброві.
Місяць срібло сипле ясне, зорі розсіває.
А зі мною та дівчина, а зі мною та дівчина,
що й мене кохає!
Будуть нам світити зорі, ясні, аж до ранку.
Зберем срібло в чистих росах вдвох ми на світанку.
Обнімати буду ніжно там, де квітне вишня.
Попрошу, щоб знову завтра у садочок вийшла.
Місяць срібло сипле ясне, зорі розсіває.
А зі мною та дівчина, а зі мною та дівчина,
що й мене кохає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2016
З гніздечка вранці випало пташатко, бо цілу ніч вітер шумів.
Гнув до землі куща і злився, що не ламався той, а лиш хилився.
Ото ж зрадів, коли гніздо перехилив. Хоч щось зробив!
А тепер квилить пташка-мати, бо як же їй пташа дістати?
Задумавсь Вітер.... щось не так. Бо ж не хотів цього робити.
Він гнув лиш віти, гнув куща... Отак і заробив гріха.
Отак і в нас в житті буває. Хтось когось гне, все нижче нахиляє.
А той, хто гнеться – без гріха!
Гарненька баєчка така...
До того ж... йшла добра душа і підняла оте пташа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703683
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2016
Жив колись Їжак спокійно, оселедцем пишний чуб.
Звів хатину невеличку у лісочку, там де дуб.
Дуб шумів собі гілками, часто жолуді скидав.
І Їжак, в своїй хатині, теж спокійно проживав.
Та одного разу мимо Лис проходив... Подививсь
на хатину Їжакову та чомусь взяв й засмутивсь.
То ж тепер Їжак колючий, подивись, лишився сна.
Все пильнує, бо Лис ходить круг хатини недарма...
Перестань ходити, Лисе! Знаєм хитрощі твої.
В тебе ж є своя хатина... А на нашу – зась тобі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703513
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 28.11.2016
Ой зі сходу чорна хмара прилетіла.
А ту чорну проганяє хмара біла.
Ой та чорна-чорна хмара ще й велика.
Наробила, гляньте люди, скільки лиха!
Хмара чорна блискавиці розсипає.
Білу хмару, білу хмароньку лякає!
Не боїться біла хмара блискавиці,
Бо бере воду із рідної криниці.
Не боїться біла хмара того грому,
Бо літає недалеко коло дому.
Бо літає недалеко коло хати,
Де сестриця, брат рідненький,
батько й мати.
Розправляй же свої крила лебедині,
Неси, рідная, ти славу Україні!
Бо земля батьківська наша дуже давня.
Має бути в неї доля дуже гарна!
Ой зі сходу чорна хмара прилетіла,
А ту чорну біла хмара зупинила!
А ту чорну біла хмара зупинила,
Бо любов у світі є – найбільша сила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703496
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 28.11.2016
Сиділи тихо ми й дивилися на маму.
Хотілось їсти як... Та не просили. Знали...
Що лютий голод ходить, не злякати б,
Щоб часом не зайшов до нашої він хати.
Раділи ми... Сім квасолинок мали!
Дві з них сусідам дарували, а п'ять -
залишилось. Аж п'ять разів варили.
Такий смачний той супчик з квасолини!
А ще татусь приніс дві рибки і...
Хлібчика багато... Аж пів скибки!
Ми навіть двох сусідів пригостили.
До нас прийти в них не було вже сили.
А коли ми ходити перестали, рядочком
(сімох) поклала всіх нас мама.
Вуста водою всім нам обтирала...
Ой, де ж ту силоньку матуся наша брала?
Ми їли жолуді, і корінці всі їли...
Не плакали... і не просили...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703066
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.11.2016
Я пишаюся вами, сини. Перед Богом стаю на коліна.
Ой щаслива ж моя. Ой щаслива ж моя Україна!
Ой ревла, ой гула... чорна хмара гриміла.
Та синами своїми Україна її зупинила!
Я пишаюся вами, сини. Перед Богом стаю на коліна.
Хоч не всіх вберегли... хоч не всіх захистила Вкраїна.
У пекельнім вогні, у вогні тім горіли.
Щоб щасливо жили, щоб щасливо жили ми, хотіли!
Ой щаслива Вкраїна моя. Ой щаслива Вкраїна синами.
Сильні, мужні завжди, і відважні її захищали.
Ми не платимо... Ні! Бо не ми винуваті.
Землю рідну свою бережем, споконвіку ми нею багаті!
Я пишаюся вами, сини. Перед Богом стаю на коліна.
Бо щаслива моя, бо щаслива моя тут родина!
А любов у серцях - сила кожного сина.
Ой щаслива ж моя... ой щаслива ж моя Україна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702872
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 25.11.2016
Думки, мої думки... Ой кучерявляться!
Біжать, пливуть, летять... є що й ховаються.
Думки мої, думки... Іноді сердяться.
Буває хмуряться, туманом стеляться.
О, скільки ж їх ясних! Не зупиняються.
Цвітуть мов маків цвіт, вдень розпускаються.
Думки мої, думки... Як народилися?
Ой, різні ж ви які! Звідки з'явилися?
Придумала сама?.. Із чого виткала?
Я вишиваю вас гарними нитками..
Бо хочу, щоб цвіли, в ласці купалися.
Бо хочу, щоб були , в добрі збувалися.
Нехай в усіх думки розквітнуть веснами.
Бо дуже хочеться, щоб мир принесли нам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702718
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.11.2016
Оре батько нивоньку, зерном засіває.
А сизенька хмаронька щедро поливає.
Поливає хмаронька... вода із струмочка.
Ой співає батенько, веселить синочка.
А та пісня-зернятко звеселила серденько.
А та пісня-сонечко звеселила й донечку.
Поле, поле матінка, пісеньку співає.
Бо зернятко щастячком в ниві проростає.
В колосочку пісенька дзвінко задзвеніла.
Діточок малесеньких вона звеселила.
Колосися, нивонько! Колосися, рідная!
Нехай сяє сонечко, буде днина світлая.
А виростуть діточки, ниву засіватимуть.
А виростуть славнії, пісеньки співатимуть.
А та пісня-зернятко звеселить їм серденько.
А та пісня-сонечко звеселить їм долечку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702354
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.11.2016
Часто бачу я у своїх снах
своє малесеньке село... в снігах.
Там на білих вітах снігурі.
Яблуньку ж облюбували у дворі.
Ніби кетяги калинові горять.
Їх з десяток тут... дванадцять... тепер п'ять.
Я з віконечка дивилася... давно.
Пахло й літом там, і мальвами цвіло.
Тут любисток, паничі та м'ята.
Є і в снах моїх такою наша хата.
Мама й тато там ще молоді.
Тепер мало хто залишився в селі.
Думаю, як засинає у снігах,
Бачить нас село у своїх снах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702272
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 22.11.2016
Час, здається, мов людина... має свою долю.
Є звеличений, поважний, славу має й волю.
Є пригноблений, голодний, дощовитий, сірий.
Є веселий і радісний... такий час щасливий.
Він є сонячним, безхмарним, росами умитий.
А буває час жорстокий, сльозами политий.
А насправді час є світлим, гіркоти не знає.
Просто кожен свій час творить й долю вибирає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702016
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.11.2016
Вже голі віти, ні листочка...
А була ж вишита сорочка,
Розшита листом зеленавим!
Шепталась з кленом кучерявим.
Була красива в зелен-листі,
У ґронах пишних, у намисті.
Рум'яні щічки, стрічки в косах.
Ще й цілувалися тут в росах.
А сонце зійде... то й не знали,
Що тут до раночку стояли.
Стоять й тепер... Він обнімає
І від вітрів все захищає.
Хоч голі віти... Ні листочка.
І в клена вицвіла сорочка.
Цей клен й калина біля хати.
Мені здалося – батько й мати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701891
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.11.2016
Синів двох мали батько й мати. Були вони стрункі, високі.
Обидва гарні, кучеряві, та ще ж до того - кароокі!
Старший ходив біля худоби. А менший - в полі, у городі.
Батьки пишались, бо велося у них все добре у господі.
Батькам сини допомагали, ділились всім, що самі мали.
Чи то сопілка, чи горіх... завжди було в них все на всіх.
Та от сини повиростали, в сусідніх селах проживали.
Тоді біднесенько жилося, і братам скрутно повелося.
Та в старшого була коза. Він меншому її привів. У того ж
п'ятеро синів!
А старший донечку лиш мав. То ж меншому козу й віддав...
Проснувся якось старший брат, аж бачить - троє козенят!
А то дідусь старенький йшов, до меншого у двір зайшов.
На ранок дякував, спішив... Він два зернятка залишив.
Молодший тут же в землю клав - й заколосився густий лан!
То ж він до старшого прийшов, зерня приніс, щоб сіяв той!
То ж лан і в старшого шумить... Чому ця розповідь нас вчить?
Ти між таких братів живеш. Тут, що посієш, те й пожнеш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701658
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 20.11.2016
Лелечка-леліточка, доня моя – квіточка.
Ріднесенька донечко, ти – ясненьке сонечко.
Весела співаночка, що дзвенить від раночка.
Моя сміхотушечка, доня веселушечка.
Ясна моя зіронька, дівчинка грайливонька.
Золотиста стрічечка, як в полі пшеничечка.
Малесеньке щастячко у новенькім платтячку.
В очах неба чиста синь, грають вогники: дінь- дінь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701308
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 18.11.2016
Засипає зима всі дороги й стежини.
Білі шуби вдягли і дуби, і ялини.
Сипле снігом вона, буде все присипляти.
Не замести їй стежки до рідної хати.
Білий сніг... Білий сніг... Сипле щедрий, лапатий.
Не замести йому стежки до хати!
А мені на душі завжди тепло і легко.
Хоч стежина моя повилась так далеко.
Бо чекають завжди мене мама і тато.
Через серце моє в'ється стежка до хати.
Білий сніг... Білий сніг... Сипле щедрий, лапатий.
Не замести йому стежки до хати!
Засипає зима всі дороги й стежини.
Білі шуби вдягли і дуби, і ялини.
Сипле снігом вона, буде все присипляти.
Не замести їй стежки до рідної хати.
Білий сніг... Білий сніг... Сипле щедрий, лапатий.
Не замести йому стежки до хати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701219
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 18.11.2016
Пісня весела,
що лине у світ.
До рідного дому
стежина.
Вишенька ніжна
під нашим вікном–
моя Україна!
Гори Карпатські,
могутній Дніпро.
У ґроні червонім
калина.
Крилатий лелека
у небі яснім–
моя Україна!
Мрію плекаю,
як сонце ясну.
До Бога в молитві
тут лину.
Як ненечку рідну...
Єдину й святу,
Люблю я свою
Україну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700772
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.11.2016
Україною звуть землю рідную,
що звеличена навіки.
Україною звуть землю світлую,
що прославили козаки.
Бережем тебе й шануватимем,
як батьки й діди.
Ми козацького роду славного –
в нас єдина ти.
Всі ми любим тебе, Українонько!
Всі ми любим тебе, наша зіронько!
Нам світи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700598
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 14.11.2016
Хвиля хвилю доганяє... і на берег набігає...
Кожна в ажурних мережках і у блискітках-сережках.
Хвиля хвилю доганяє і на берег набігає.Розсипається...
Зникає... І догнати їх не в силі, манять лиш мережки білі.
Одна одну доганяють. Час ті хвилі виміряють.
Йдуть розмірено, грайливо. Морські хвилі - справжнє диво!
Хвиля хвилю доганяє... і на берег набігає...
В море йдуть знов хвилі сині. Ой, які ж вони красиві!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700155
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 12.11.2016
Батьківська хата дихає теплом...
Тепер і нам важко її впізнати.
Розвіяв вітер тут запах полину.
Його й на смак вже встигли скуштувати.
Закрита хвіртка... на дверях замок.
Заросла стежка бур'яном до хати.
В криниці плаває лиш золотий листок ...
Кому ж із джерела ту воду брати?
Яка ж гірка ця полинова гіркота!
Чого тепер нам від життя чекати?..
Тин похилився... на нім чорний крук.
Пора вже крука чорного прогнати!
Відкриймо хвіртку, бур'яни зірвім,
Пшениці-житечка у полечку насіймо!
Батьківська хата дихає теплом...
Живімо дружно в ній, життю радіймо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700038
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.11.2016
Бігла стежка та й згубилась.
Я з тобою залишилась.
Я з тобою залишилась.
Обіцяв же, присягався.
Говорив, що закохався.
Говорив, що закохався!
Під калиною рясною я повірила.
Під дубочком кучерявим... Перевірила!
Бігла стежка та й згубилась.
Я з тобою залишилась.
Я з тобою залишилась.
Обіцяв же, присягався.
Говорив, що закохався.
Говорив, що закохався!
Під вербою біля ставу я повірила.
В пишних травах кучерявих... перевірила!
Бігла стежка та й згубилась.
Я з тобою залишилась.
Я з тобою залишилась.
Бо й тобі сама призналась,
Що у тебе закохалась.
Що у тебе закохалась.
На місточку біля річки я повірила.
Поміж жита золотого... Перевірила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699806
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 10.11.2016
Зелене жито в полі, зелені огірочки.
Тут гарний хлопець ходить у вишитій сорочці.
Є в мене вишиванка, квітками вся розшита.
Гуляла в ній у полі, з ним стрілась поміж жита!
Зелене жито в полі, в високій кукурудзі.
Тут гарний хлопець ходить, стрічала його в лузі.
На моїй вишиванці калинонька у ґроні.
Зустрілась біля річки із хлопцем тим сьогодні!
Зелене жито в полі, зеленая квасоля.
Тут гарний хлопець ходить... моя то, видно, доля!
Є в мене вишиванка, сама я вишивала.
Щоб стрілося кохання, я доленьку благала!
Зелене жито в полі, зелені огірочки.
Тут гарний хлопець ходить у вишитій сорочці.
Є в мене вишиванка, квітками вся розшита.
Гуляла в ній у полі, з ним стрілась поміж жита!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699804
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 10.11.2016
Кудись подівся сон... Тікає від мене?
А може він заснув? Його немає...
Не стану я будити, якщо так.
Он зірка для мене у небі ясна сяє.
Я тебе бачу, зіронько моя!
То, мабуть, ти мій сон заколисала?
Ніч зоряна всміхнулася мені.
Чому не сплю я? Вона добре знала.
Спить сон мій. Спить... Від мене не тікав.
Він кішкою в моїх ногах муркоче.
А я про зірку думаю земну.
Нехай присниться їй... те, що сама захоче.
О, як би радо я прийшов у її сни...
Та краще наяву, з букетом квітів.
У мене зірка є, що сяє на землі.
Найкраща. Наймиліша у всім світі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2016
Хазяйнує осінь скрізь, куди не глянеш.
Вбрала пишно золотом сади.
Над ставком притихли верби кучеряві.
Опустили віти до води.
Опустили личка золоті вербички,
і калина пишна та рясна.
Золотисте листя й кетяги червоні
знову відзеркалює вода.
Та вода, як небо, чиста та прозора,
хвилями хлюпоче, вдаль біжить.
Ой, осене мила, наша чарівнице!
Не забудь кущі позолотить!
Осінь не забула... Ще щедріш сипнула
на дерева, трави, на кущі...
Нехай золотіє, нехай золотиться,
бо обтрусить вітер, як пройдуть дощі.
Знає про це осінь... Всеодно малює.
Золота прийшла її пора.
Після неї срібним пензликом гарненьким
малюватиме для всіх зима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699270
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 08.11.2016
Ой куплю я черевики та й нові озую.
Піду з милим на гулянку, там в них потанцюю.
Піду з милим я гуляти, де грають музики.
Нехай дивляться усі на нові черевики!
Ух! Ух! Ух! Ух! Добре гуляти.
У новеньких черевичках легко танцювати!
Ой куплю я черевики, щоб були червоні.
Мене милий проведе додому сьогодні.
Я ж дівчина працьовита й у таночку славна.
А у нових черевиках я ще дуже гарна!
Ух! Ух! Ух! Ух! Добре гуляти.
У новеньких черевичках легко танцювати!
Ой дивилися усі та й на черевички,
Бо ж сам милий вибирав, малі-невеличкі.
Бо ж сам милий вибирав, малі-невеличкі,
Щоб дивились всі на них, а він - на моє личко!
Ух! Ух! Ух! Ух! Добре гуляти.
У новеньких черевичках легко танцювати!
Відео: https://youtu.be/ab-ghBCew_0
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699021
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 06.11.2016
Солодкий щем в душі... О, Боже!
Де стільки ніжності набрався?
Солодкий щем в душі... О, Боже!
Той щем від раю в нас зостався?
Загублений той рай... Та може
завжди дорогу відшукати.
Хто має вірне й щире серце.
Хто вміє так, як ти кохати...
Щоб щем солодкий, а не терпкий.
Щоб ласка... а не руки терпли.
Щоб ніжність й радість, а не сльози.
Щоб сонце ясне, а не грози.
Скажу. Нехай мене почують.
Не хочу гроз тих, що руйнують!
Хай... що дощами поливають,
веселками скрізь розцвітають!
Солодкий щем в душі... О, Боже!
Де стільки ніжності набрався?
Солодкий щем в душі... О, Боже!
Швидше додому повертайся...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2016
Дозріло яблуко на яблунці малій.
Таке рум'яне, соком налилося.
Дозріло яблуко... Вмивалося щодня.
Так добре тут було купатися у росах!
А сонця ніжного яскраві промінці
теплом сипнули ясно-ясно зранку.
Дозріло яблучко на яблунці малій.
І радує тепер воно нашу Тетянку.
Вона щоранку бігала в садок.
– Коли дозріють яблучка?– питала.
Рум'яне яблучко вже в дівчинки в руці.
Бо підросла вона й сама його дістала.
І усміхається всім сонце золоте.
І весело його проміння ллється.
Приємно й весело дивитися йому.
І слухать радісно, як дівчинка сміється!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2016
Рибка в озері пірнала, рибка рибку доганяла. Раптом щось, як загуло...
Полякались рибенята, швидко попливли до тата.
— Ох, татусю! Страшно як... Ходить тут страшнющий страх!
Подивився тато пильно,посміхнувся він привітно й доням-рибонькам сказав:
– Правильно, що ви сховались. Правильно, що ви признались. Якщо страшно --
стережись! Та коли перебоїшся, ти зі страхом подружись!
– Ой, не будемо! Не хочем ми зі страхом зустрічатись. Біля тебе добре, татку,
ми тут будемо купатись!
– А давайте ми зі страхом усі познайомимось. Це не страшно. Справді так.
Певно, й вас злякався страх!
Погодились рибенята, попливли разом із татом. Що ж побачили вони?
Петрик наш боявсь води! Вперше в морі він купався, рибенят малих злякався!
Отаким буває страх... Тепер весело всім. Ах!
Рибка в озері пірнала... Рибка рибку доганяла. Петрик весело сміявся.
Рибенят вже не боявся. Познайомилися... Ах! І кудись подівся страх...
Якщо страшно – не соромся. Ти зі страхом познайомся!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698797
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 05.11.2016
Співає сонце житечком у полі.
Співає сонце вітром на роздоллі.
Як веселиться — річкою хлюпоче.
Співає сонце завжди, як захоче!
Сонечко, сонце! Золоте віконце!
Глянь, ніби квіти, навкруг усі діти!
Співає сонце шелестом в діброві.
Співає сонце словом в рідній мові.
Дзвенить, переливається, дзюркоче.
Співає сонце завжди, як захоче!
Сонечко, сонце! Золоте віконце!
Вміють радіти тобі усі діти!
Сміється сонце, посмішками сяє.
Від теплоти весь світ наш розцвітає.
Співає сонце — піснею ллється.
І любить всіх, хто весело сміється!
Сонечко,сонце! Золоте віконце!
Вміють любити тебе усі діти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698565
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 04.11.2016
( За мотивами української народної казки " Ріпка" )
У квітучому селі, на Буковині, дід Андрушка живе іще й нині.
А в дідуся є бабуся дуже славна. І бадьора, й працьовита, й дуже
гарна! Бо красиві люди ті, які працюють, і в господі своїй гарно
хазяйнують. Ото ж орють і городину саджають... До них в гості
діти з міста приїжджають.
Скільки радості, як їде внучка Мінка... Зустрічає радо їх со —
бачка Фінка!
— Гав! Гав! Гав! – радіє Фіночка ще зранку. Це так будить вона
киценьку Варварку. Ще в господі живе мишка Сіроманка. З нею
дружить наша Фіночка... й Варварка. Усі люблять чемну мишку
Сіроманку, бо працює з усіма, з самого ранку!
Як сіяли жито, зернятко згубилось. Знайшла його мишка... Воно
заколосилось! Бо в землю сховала його біля хати. Виріс колосок
там золотий, вусатий!
Ото ж весело живуть всі у господі, і росте в них дуже гарно все
в городі.
Гарбузи і дині, буряки, квасоля, огірки, капуста, часник, бараболя.
Пастернак, цибуля, морква і петрушка... Є у них і борщик, і смач -
ненька юшка! Варенички варять, пиріжки печуть...
Отак вони дружно й весело живуть!
Ой радіє ж Мінка і киця Варварка! Ой радіє Фінка й мишка
Сіроманка! Була дуже рада бабуся Марушка. Та найбільше, знайте,
радів дід Андрушка!
Та одного разу дідусь запримітив, що з'явилась ріпка... у садку,
де квіти. Поливав щоранку. Вона підростала. Незабаром ріпка ве -
ликою стала. Зирили за дідом хитрі очки мишки... вона прибігала,
й поливала трішки.
От прийшов вже час... Пора ріпку рвати. Залишилась Мінка, щоб
допомагати. Татко і матуся пішли по гриби, доні ж наказали:
– Ти допоможи!
То ж Мінка швиденько підмела в кімнаті, тарілки помила й сіла ви–
шивати. Та все у віконце дивиться із хати. Не терпиться Мінці...
Коли ж ріпку рвати?.. Біля ніг Варварка лащиться, муркоче. І вона ту
ріпку виривати хоче!
Став тягнути ріпку наш дідусь Андрушка. Витягнуть не зміг сам.
Йде баба Марушка. Удвох потягнули... От яка морока! Сидить собі
ріпка у землі. Ні кроку!
Покликали Мінку й Фінку на підмогу. Не витягли ріпки. То ж звуть
ще й Варварку всім на допомогу.
Та прибігла швидко ( була ж задрімала). Тягнуть, що є сили...
А ріпка ні прямо... ні вліво... ні вправо!
— Ой ходи ж ти, мишко! Мишко-Сіроманко, бо так будем ріпку тягнути
до ранку!
Як прибігла мишка — взялась за Варварку. А киця Варварка — за
собачку Фінку. А Фінка — за Мінку. Мінка за бабусю, бабусю Марушку.
Бабуся Марушка — за діда Андрушку!
Ну, а дід Андрушка за ріпку як взявся... тільки її хвостик у землі
й зостався!
Ріпкою тією усіх пригощали, бо ж приготували смачно, із грибами.
Мишка гризла ріпку тихо в своїй нірці. Ще хрумкий шматочок віднесла
й сусідці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698564
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 04.11.2016
Лю-лі! Лю-лі! Спи, моя ласка!
Тобі присниться добра казка.
А в тій казці спить курчатко.
Спи і ти, моє дитятко!
Лю-лі! Лю-лі! Спи, моя ласка!
Тобі присниться тиха казка.
Є в тій казці зайченятко.
Спи і ти, моє дитятко!
Лю-лі! Лю-лі! Спи, моя ласка!
Тобі присниться ніжна казка.
Сонечко там засинає.
Нічка зірочками сяє.
Лю-лі! Лю-лі! Спи, моя ласка!
Тобі присниться тепла казка.
Там заснуло солов'ятко.
Спи і ти, моє дитятко!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698427
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 03.11.2016
( За мотивами української народної казки "Півник і двоє мишенят")
Хтось із поля ніс мішок... з мішка випав колосок. Півник двір свій
підмітав, колосочок той підняв.
– Круть та Верть, мої малята! Гляньте золоті зернята в колосочку
золотім! Що робитимемо з ним? - кличе півник маленят, двох веселих
мишенят. Круть та Верть, їх так зовуть. Вони з півником живуть.
Веселяться скрізь й завжди, грають в довгої лози, вибивають
гопака. То що їм до колоска?
Та прибігли мишенята... Бачать – колосок вусатий! Круть подав
свій голосок:
– Обмолотим колосок!
– Обмолотим! Буде так! — сказав і Верть, його брат.
– Треба нам у дружбі жити! Хто з вас буде молотити?– знову півник.
Каже Круть:
– Не я! Не я! Мені гратися пора!
— І не я! — вже й Верть пищить.Нам і так весело жить!
Колосок півник забрав, обмолотити обіцяв. Коли двір увесь підмів,
колосок обмолотив!
Знову кличе мишенят:
— Ось погляньте, гарно як! Все подвір'я чисте! Зерно золотисте!
Поприбігали мишенята, та не хочуть працювати. Хоч прийшла уже
пора: треба нести до млина!
— Я стомився! — каже Круть.
— Я не хочу! — каже Верть. Допомоги не проси. Сам знайшов, то й сам
неси!
— Часу мало гратись вам? Мабуть, понесу я сам, — сказав півник та й
пішов. Він мірошника знайшов. Там змолов зерно своє. Борошенце
тепер є!
Як приніс його до хати, знов прибігли мишенята. Радять тісто замісити,
пиріжків смачних зробити.
— Хто це зробить? — півник їм.
— Не я ! — Круть.
— Не я! — і Верть. Знову шум. Все вшкереберть!
— Ну тоді зроблю я сам! – сказав півник. Досить вам... Перестаньте вже
кричати. Підметіть хача б у хаті.
Борошенце замісив, пиріжечків наробив. Витопив в печі гарненько, пи -
ріжки вже спік смачненькі... Ой, рум'яні ж, запашні... Ось лежать вже на
столі! У кімнаті сам підмів та й за стіл гарненько сів.
Мишенят не треба звати. Перестали вже й стрибати та хутчіш біжать
до хати.
— Ой, як я вже зголоднів! — сказав Круть й зручніше сів.
— І я їсти захотів, — каже Верть, — мов сто вовків!
А тут півник своє знов:
— Колосочок хто знайшов?
— Ти! — сказали мишенята.
— Хто його обмолотив?
Завертілися хвости і почулось тихо:
— Ти...
Хто до млина зерно носив? Хто тістечко замісив? Пиріжечків наробив?
А хто піч затопив? Пиріжків у ній напік?
Вже в кімнаті сміх притих...
Мишенята:
— Усе ти... Усе ти, рідненький! Ну, хоч дай по пиріжку... Чи хоч на двох
одненький!
Ну, а півник наш мовчить. Та що ж мав казати?
Хто ж захоче лінюхів таких частувати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698403
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 03.11.2016
Ой ходили зайчики по росі, намочили зайчики лапки всі.
Тепер гріє сонечко, сушить їх.... для ворони чорної просто сміх!
Засміялась весело: " Кар! Кар! Кар! Почитаю, зайчики, вам "Буквар"!
А висушить сонечко лапки вам, по смачній морквиночці усім дам!"
І сипнуло сонечко промінці, висушило зайчикам лапки всі.
І тепер рядочком вони сидять, і смачні морквинки усі їдять.
Ой ходили зайчики по росі... мили, мили лапки вони усі.
І радіє сонце, проміння ллє. Бо гарненькі зайчики в лісі є!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698192
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 02.11.2016
(За мотивами української народної казки "Вовк і семеро козенят")
У квітучому гайочку, на зеленому горбочку, стоїть хатка невеличка.
Там живе одна козичка. А в козички є малята, дуже чемні козенята!
Залишає дома мати тих маленьких козеняток, а сама йде по тра -
вичку. Далеченько... аж за річку!
Ось прийшов до них вовчисько. Він живе тут зовсім близько.
Знають всі – недобрий гість. Кого зловить, того з' їсть. Став він стукати
щосили й вимагати, щоб відкрили. Та сказали козенята:
– Ми не будем відчиняти! Не веліла кізка-мати!
А він все стоїть отут, ще й ногою туп та туп! Сидять тихо козенята і не
хочуть відкривати... Дома весело усім, бо козляточок є сім!
Вовк розсердився й пішов. Коваля він десь знайшов. Ковалю він став
казати:
– Хочу голос гарний мати, як у тої кізки з хати... що в квітучому гайочку,
на зеленому горбочку.
Дуже той коваль старався! Вовк задоволений зостався. Бо ж мав
гарний голосок. То ж пішов знов у гайок.
А тим часом прийшла мати. Розказали козенята, що чули крик, і
чули стук. Під дверима вовк був тут. Він чекав... й кричав щосили, щоб
вони йому відкрили!
Усміхнулась кізка-мати, похвалила козеняток. Наказала в хаті гратись,
і нікого не боятись. Двері, щоб не відчиняли, хоч би як їх не благали. Сама
знов пішла до річки, щоб принести ще травички. Щоб козлят нагодувати,
треба їй трави багато!
Ось вовчисько знову тут... що ногою туп та туп. Та на цей раз він ти -
хенько і гарнесенько-гарненько, як кізочка заспівав. Правда... Так! Це чув
весь гай!
– Ой ви дітки-козенятка! Відімкніться-відчиніться! Ваша матінка прийшла.
Молочка вам принесла!
Двері йому не відкрили, хоч старався вовк щосили. Пісенька була та ж
сама, та не їхня була мама! Хоч і схожий голосок, і дзвінкий він, і тоненький,
та не лагідний, як в неньки!
Сердивсь вовк, тупав ногою... Потім зник десь за горою. Не приходив
більш до хати, де живуть ті козенята.
Принесла коза травички і взяла козлят до річки. Ген пасуться із козою
біля річки. Під вербою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698191
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 02.11.2016
Сходить сонце вранці-рано, ясно сяє.
Солов' їним співом день свій зустрічає.
Тут земля батьківська наша і родина.
Тут єдина в світі ненька-Україна.
Гей! Гей...
Гей ви, браття-козаченьки, ми на волі.
Посміхнімося привітно своїй долі!
Квітне-квітне , розцвітає Україна.
Є вона, під сонцем ясним, у нас єдина!
Береже нас всіх Господь, він завжди з нами.
Колоситись тобі, земле, скрізь хлібами!
На добро завжди і щедрість ми багаті.
Щастя-радість хай панує в нашій хаті!
Гей! Гей...
Гей ви, браття-козаченьки, ми на волі.
Посміхнімося привітно своїй долі!
Квітне-квітне , розцвітає Україна.
Є вона, під сонцем ясним, у нас єдина!
Ой ви браття-козаченьки, дружно встаньмо.
Україну, свою неньку, величаймо!
Бо у радості великій всі ми - сила.
Хай пишається синами Україна!
Гей! Гей...
Гей ви, браття-козаченьки, ми на волі.
Посміхнімося привітно своїй долі!
Квітне-квітне , розцвітає Україна.
Є вона, під сонцем ясним, у нас єдина!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697959
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 01.11.2016
Розпустила нічка коси... тихо шумить річка.
Там чомусь ще не заснула молода берізка.
Хоч над нею ясні зорі, місяченько сяє.
- Чому журишся, серденько?- він її питає.
Засоромилась берізка, тому й не призналась,
Що в ясена молодого вона закохалась.
Розпустила нічка коси, умилася в річці.
Здогадалась, чом не спиться молодій берізці.
Як вплітала стрічки-зорі, то й шепнула зблизька
тому ясену стрункому, що не спить берізка...
Зашумів ясен веселий, скинув листок в річку,
Бо розважить захотів він молоду берізку.
Ще хотілось йому дуже перейти місточок...
Щоб берізка здогадалась, чий то є листочок.
Заплітає нічка коси, тихо шумить річка.
В снах солодких вже дрімає молода берізка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697957
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.11.2016
- Скажи мені, Барбосику, що це в тебе на носику?
Ти зранку їв сметанку?- кіт до Барбоса приставав.
А пес й хвилиночки не спав, він дім всю ніч охороняв...
Не залишав він ґанку. Не їв Барбос сметанку!
А до Барбоса приставав той, хто сметанку сам злизав.
Потім ходив, де спав Барбосик, і побілив Барбосу носик!
Барбос наш пильний... про це знав. Тому сказав котові:
- Гав! Обманювать, коте, не смій. Я стережу будинок свій.
А якщо друга хочеш мати, тримайся й ти своєї хати.
І знай, що чесно треба жити. Йди, котику, мишей ловити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697835
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 31.10.2016
Біжить, біжить, біжить
з листочка на листок.
Біжить, біжить, біжить
малесенький жучок!
Жучок, жучок! Спритні ніжки.
Він, як і я... до школи ходить пішки!
Біжить, біжить, біжить
малесенький дружок.
А в нього, гляньте, є
червоний піджачок!
Жучок, жучок! Спритні ніжки.
Він, як і я... до школи ходить пішки!
Навчатись я люблю.
Ось школа ж є яка!
На яблунці в саду
є школа і в жучка!
Жучок, жучок! Спритні ніжки.
Він, як і я... до школи ходить пішки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697833
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 31.10.2016
В Черемоші личко вмила, в Черемоші воду пила.
В Черемоші воду пила.
Там, де з милим я ходила, ясна зіронька світила.
Ясна зіронька світила.
Черемош... Черемош біжить, хлюпоче!
Черемош біжить, хлюпоче. Мене милий бачить хоче.
Мене милий бачить хоче.
Черемош... Черемош біжить, співає!
Черемош біжить, співає. Каже милий, що кохає.
Каже милий, що кохає!
Обнімались на місточку і в березовім гайочку.
І в березовім гайочку.
А коли ми обнімались, зорі у ріці купались.
Зорі у ріці купались!
Черемош... Черемош біжить, хлюпоче!
Черемош біжить, хлюпоче. Мене милий бачить хоче.
Мене милий бачить хоче.
Черемош... Черемош біжить, співає!
Черемош біжить, співає. Каже милий, що кохає.
Каже милий, що кохає!
Довгі коси заплітала, милого я цілувала.
Милого я цілувала.
Біля броду, де калина, він сказав, що я єдина.
Він сказав, що я єдина!
Черемош... Черемош біжить, хлюпоче!
Черемош біжить, хлюпоче. Мене милий бачить хоче.
Мене милий бачить хоче.
Черемош... Черемош біжить, співає!
Черемош біжить, співає. Мене милий знов чекає.
Мене милий знов чекає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697651
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2016
Земле моя, маленька горошинко!
Єдина й неповторна в світі ти.
Хто відпустив тебе, моя маленька,
беззахисну, в Міжзоряні Світи?
Земле моя, малесенька перлинко!
Доля твоя солодка і гірка.
Моя ти світла і яскрава зірко!
Горошина з якого ти Стручка?
Земле моя, єдина й неповторна!
Навколо Сонця ти тримаєш путь.
Скажи мені, моя яскрава квітко,
Тут люди... а чи варвари живуть?
Чи може й ті, і інші? Розпинають...
Тебе рвуть, розривають на шматки.
Земле моя, малесенька краплинко!
Де береш сили, щоби веснами цвісти?
.
Як захистить мені тебе? Не знаю.
Тобі болить - я сльози ллю гіркі.
Люблю тебе... за тебе я молюся.
Нехай летять увись мої думки!
Можливо там почутим буде слово?
Бо тут чомусь не чують... чи глухі?
Прости мене... Прости усіх, рідненька...
Між душами зруйновані мости!
Можливо там є сили, що все бачать?
Все чують, розуміють... та мовчать?
Та прийде час, і кожному прийдеться
за все, в своїм житті, відповідать?
Я думаю, на людяність екзамен
складають тут дорослі і малі.
А нам дано всім право, в нагороду:
Знайти себе на цій святій землі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2016
Ой посію зернятко золоте.
Нехай моє зернятко проросте
Зеленою м'ятою, у садку за хатою!
Ой посію зернятко золоте.
Нехай моє зернятко розцвіте
Квітами, як сонечко, де моє віконечко!
Проростай, зерняточко! Проростай!
Веселитись буде весь рідний край.
Бо любити вміємо й добротою сіємо!
Ой посію зернятко золоте.
Нехай моє зернятко проросте
Зеленою м'ятою, у садку за хатою!
Квітами, як сонечко, де моє віконечко!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697442
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 29.10.2016
Твій ніжний погляд пам'ятаю я.
Коли ти від' ї жджав... я сумувала.
- Що трапилось?- мене ти запитав.
- Що трапилось? Тебе ж війна позвала...
Для мене враз спустів весь світ.
Тому я зажурилась.
Без тебе зблякли кольори...
Вже одинокою моя душа томилась.
- Нехай у кожного здійсниться щось своє,-
сказав ти впевнено... Бо кожен хоче ж мати.
Та не дозволим нашу мрію забирать.
Хазяйнувати нам у нашій хаті!
Чуже добро, немов вода спливе.
І зблякне, згіркне... Кожен нехай знає.
Бо тільки в чистім джерелі,
солодкою вода буває!
Ото ж молюсь... й чекаю тебе я.
Вже в котре в цвіт наша земля убралась.
То ж швидше повертайсь, для тебе я,
мов та калина, ніжно заквітчалась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697368
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2016
В'ється між гір вузька-вузька стежина.
На ній зустрілася мені дівчина.
Сама струнка... А очі, мов озерця.
Скажу я вам, мені вона до серця!
Куди біжиш? Куди біжиш, стежино?
Куди спішиш? Куди спішиш, дівчино?
Сама струнка... А очі, мов озерце.
Бентежиш ти, дівчино, моє серце!
Там, де потік, дівчина зупинилась.
І пильно так на мене подивилась.
Мов той потік, високих гір джерельце,
Можливо я збентежив її серце!
Куди біжиш? Куди біжиш, стежино?
Куди спішиш? Куди спішиш, дівчино?
Мов той потік, високих гір джерельце,
Можливо я збентежив твоє серце?
В'ється між гір вузька-вузька стежина.
На ній зустрілася мені дівчина.
Сама струнка... А очі, мов озерця.
Скажу я вам, мені вона до серця!
Куди біжиш? Куди біжиш, стежино?
Куди спішиш? Куди спішиш, дівчино?
Сама струнка... А очі, мов озерце.
Бентежиш ти, дівчино, моє серце!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2016
Кажуть, що щастя треба шукати?
Ми щастям багаті. Ми щастям багаті!
Дружна родина, і кожна хата
щастям багата!
Кажуть, що щастя треба чекати?
Воно саме приходить до хати!
Де на радість багаті,
на радість багаті!
Кажуть, що щастям можна ділитись?
Якщо не станеш за ним журитись!
Коли інші з тобою можуть радіти -
множиться щастя, немов в саду квіти!
Кажуть, що щастя треба шукати?
Ми щастям багаті! Ми щастям багаті!
І сонце, і небо, і річка, і гай...
Усе що дав Бог, це й справді є рай!
Це щастя для тебе, для мене, для всіх...
Дозволено кожному мати!
Які ж ми усі на щастя багаті,
на щастя багаті!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697267
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.10.2016
Ой в широкім полі високі тополі.
Розлітався вітер вільний тут на волі.
Розлітався вітер, в полі розгулявся.
Тут, де козаченько з милою прощався.
Ой не треба, вітре, віти нагинати.
Бачиш, забирають милого в солдати?
Буде козаченько край свій захищати.
Молода дівчина - милого чекати.
Буде козаченько край свій боронити.
Буде дівчинонька милого любити.
А ти лети, вітре, верби колихати.
Щоби мир і радість прийшли в наші хати!
Ой в широкім полі високі тополі.
Розлітався вітер вільний тут на волі.
Тепер біля річки верби нагинає.
Буде Перемога - про це кожен знає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696739
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.10.2016
Осінній дощ притих в саду,
між листям заховався.
Осінній дощ притих в саду,
чогось ніби злякався.
Притих... Примовк..На листі лиш
горять ясні краплини.
Прозорі краплі дощові
на гілочках ялини.
Розсипав перли ті ясні
на спориші та м'яту.
Скажіть, хто ж зможе ту красу
тепер назад зібрати?
Разок намиста нанизав
розкішний кущ калини.
Горять краплини дощові
і в ґронах горобини.
Прозорі крапельки дощу
на яблунці... та знає,
чому притих осінній дощ?
Притих... бо нас чекає!
Осінній дощ притих в саду,
сховавсь десь поміж листям.
До тебе знов туди я йду,
бо ти ж просив, щоб вийшла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2016
Ген повилась доріженька.... туди, де в'ється річенька,
у ній дзвінка вода.
Там в росах заросилася, там в травах заблудилася
біля джерела.
Спитайте нічку зоряну, чому сіяла зоряно?
Чому такою щедрою до раночку була?
Ходили тут, де річенька... стояли, де криниченька,
пили тут воду двоє з одного джерела.
Нечутними йшла кроками і гралася потоками.
Якою ж чарівницею та ніченька була!
Здіймалася над горами і розсипалась зорями.
Тим ясним чистим сріблом їх тішила вона.
Красива, мов купавонька, дівчина кучерявенька,
стихала, мов ріка.
Коли її торкалася, волоссям ніжно гралася
коханого рука.
Ген повилась доріженька... туди, де в'ється річенька,
у ній дзвінка вода.
Там в росах заросилася, там в травах заблудилася
біля джерела...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2016
Вже зібрали урожай. Звезли весь в комори.
Стільки радості навкруг... Добра ж цілі гори!
Та одне зернятко лишилось край поля.
Бути одиноким, видно, його доля?..
На світ воно дивиться, ніби у віконце.
Лежить бідолашне, бачить небо й сонце.
Хліб духмяний, тістечка з борошна зробили.
За нього забули, одне залишили.
Ніхто не помітив, нікому підняти.
Навіть сірим горобцям його не склювати.
Впало між каміння, ніхто не побачить.
Гірко так зернятку... та воно не плаче!
Та ще грудку кинули, увесь світ прикрили.
Вже не видно й сонця, і сніги накрили...
Не злякалось зернятко. Міцніше згорнулось.
Заснуло малесеньке... Весною проснулось!
Як пригріло сонце, стало проростати.
Та й заколосилося... Вже й зернят багато.
А навколо нива... Знов шумить хлібами.
Наливає силою колос золотавий!
Думало, однісіньке... А є так багато!
В нашого зернятка тепер життя - свято.
Часто, кого топчуть, чи не помічають,
ясніють, як зернятка... Добром проростають!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696081
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.10.2016
Запитав дуб у струмочка: "У тебе нова сорочка?
Бачу, що сьогодні синя. А учора була ж біла.
Позавчора... сіра-сіра!"
Посміхнувсь струмок привітно: "В мені небо, дубе,
квітне!
Ось сьогодні день ясніє... Небо, ніби льон , синіє.
Вчора була ясна днина - біла хмарка воду пила.
Позавчора моросило, тому й небо посіріло.
А як дощ пройде й веселка покупатися прийде,
ти побачиш, що сорочка знов нова з'явиться в мене."
"Бачив я... Така барвиста, ясні всі сім кольорів.
Ой, щасливий ти, струмочку, і я б таку собі хотів,-
сказав дуб і зажурився. Зашумів зелений чуб.
Бо ж не знав він, що найкращим був у лісі отой дуб.
І не знав він, що найкращим був зелений його чуб.
Був найкращим, найсильнішим... дуб отой вітри спиняв.
Увесь ліс він, і струмочка, від вітрів охороняв.
Кожен в світі є найкращим, бо такий як він... один!
А сорочок, неважливо, є одна... чи п'ять... чи сім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695712
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 20.10.2016
Під березою у лісі виріс гриб, гриб всім грибам.
Капелюх в нього великий, здалеку примітний нам.
Виріс гриб такий великий, що дивується весь ліс!
Дощ ішов три дні й три ночі, а він ріс все. Ріс та й ріс!
Дивина якась у лісі... Виріс гриб на радість всім.
Тільки ж диво! Бо на ньому капелюх якийсь смішний!
Не рожевий, не червоний, не коричневий, не білий,
як буває у грибів. А на ньому чайки в небі.
Кораблі на синіх хвилях і п'ять велетнів-китів!
Скажіть, що за чудасія? Диво хто таке зробив?
Виріс гриб під капелюшком, що наш Петрик загубив!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695518
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 19.10.2016
Ходить світом дідусь. Старенький-старенький...
А в дідуся є мішок, старий, величенький.
З тим мішком ходить дідусь від ранку до ночі,
як зустріне він когось - дивиться у очі.
Вміє глянути дідусь у віченьки пильно,
помічати вміє він все, що непотрібне.
Заздрість, жадібність і злість, ненависть і зраду
забирає той дідусь у мішок відразу.
Бійки, сварки, впертість, лінь теж бере швиденько.
Скупість, брехні, наговір складає гарненько.
Якщо бачить він грязнуль - ті вміють впиратись,
обіцяють дідусеві щодня умиватись.
Ходить той дідусь з мішком, пильно позирає.
Все, що зайве бачить він, у мішок складає.
Ще в дідуся є мішок... Правда він маленький.
В ньому радість, доброта, щедрість, милосердя.
В ньому ввічливість живе, працьовитість, ласка.
Якщо в тебе їх нема... попроси, будь ласка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695515
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 19.10.2016
Не зачіпай душі моєї струни.
Прошу тебе... Не зачіпай.
Бо забренять, і їх вже не спинити.
Знай!
Не зачіпай душі моєї смуток,
і радість, що в ній є, не треба зачіпать.
Бо задзвенять, і їх вже не спинити.
Приспала їх. Нехай посплять.
Не зачіпай душі моєї спокій.
Прошу тебе... Не зачіпай.
Бо захвилюється моє серденько.
Знай!
Не зачіпай душі моєї струни.
Бо як прокинуться -
то задзвенять всі враз!
Я відчуваю... щастя поряд.
Не зачіпай... Прошу тебе.
Не треба... ще не час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695163
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2016
Осінь вміло фарбувала,
потім щедро розсипала.
По дібровах, по лісах,
по садках і по полях.
Позолочені листочки,
мов курчаточка у квочки.
Ці листочки золоті,
мов барвисте конфеті.
Вітерець схопив листочок
і поніс аж на місточок.
Бігла лиска через міст,
зачепивсь листок за хвіст.
Як вплітала лиска стрічку,
той листочок впав у річку.
І пливе, пливе, пливе...
Зиму в гості позове!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695040
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 17.10.2016
Курличуть в небі журавлі,
на них я задивилася.
Спинилась осінь на межі,
вона теж засмутилася.
Тужливе знов почула "Кру-у!"
над кручею високою.
Рясним заплакала дощем,
сипнула позолотою.
Бо ж не хотіла відпускать
птахів... Збідніє хатонька...
Та в гості Зимонька прийде
до Морозенка-батенька!
То ж хай летять... То ж хай летять,
повернуться із веснами.
Осінь збере ж весь урожай,
вквітчає перевеслами.
І колосків багато тут
із золотого житечка.
Щоб за зимою знов весна,
за веснонькою - літечко!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695038
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 17.10.2016
Де круті віражі, не спіши... не спіши.
Можеш швидше іти, де дорога пряма,
добре видна.
Там, де б'є джерело, ти водиці напийсь.
Придивись... Подивись... Дві дороги,
мов крила!
А яка з них твоя? А яка з них щаслива?
Поміркуй... Поміркуй... Своїм серцем відчуй.
Зрозумієш!
Та, що кличе вперед, у незвіданий світ,
де доріг так багато!
Та повернеться знов на батьківський поріг,
знов покличе тебе до рідної хати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694824
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.10.2016
Україно моя! Горить твоя ватра...
Є в тебе минуле, є в тебе сьогодні, є в тебе і завтра...
Україно моя! Українонько мила.
Я хочу, щоб смуток гіркий ти на радість змінила.
Я хочу, щоб сльози рясні усмішками скрізь заясніли.
А сиві тумани густі - веселим життям зарясніли.
Щоб темряву люту, лиху... розвіяли зоряні ночі.
З любов'ю дивилися ми в щасливі синів своїх очі.
Щоб щастя на рідній землі, не десь вдалині - за морями.
Щоб колосились поля скрізь золотими хлібами.
Україно моя! Горить твоя ватра...
Я вірю в майбутнє твоє... щасливе і сонячне завтра!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694724
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 16.10.2016
України сини славні!
Хлопці добрі й дуже гарні.
Вам і доблесті, й наснаги.
Вам і мудрості, й відваги!
Рідні наші! Хлопці сильні.
Мов вітри у полі вільні.
Вам і віра, вам і слава,
Й воріженьків ще навала...
Любимо вас! Хлопці браві.
Сильні, мужні, величаві.
Україну захищайте,
Лиш гостей у дім пускайте!
Хлібом-сіллю поділіться.
Рідні наші! Усміхніться.
Землю вкриває діброва.
Береже вас всіх - ПОКРОВА!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694522
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 15.10.2016
Вчить лелека в небі лелечат літати.
А матуся й тато - рідний край любити.
Тут, де чорнобривці квітнуть біля хати.
Бо найкраще, кажуть, в ріднім краї жити!
В полі тут жита... сягають неба.
У життя дорога кличе, зве.
Ти одна... Одна у моїй долі.
Україно! Я люблю тебе!
А Дніпро-Славута все до моря плине.
Тішать, душу гріють всім нам солов'ята.
Щедро так лиш дома сонце всіх зігріє.
Тут моя родина, друзів тут багато!
В полі тут жита... сягають неба.
У життя дорога кличе, зве.
Ти одна... Одна у моїй долі.
Україно! Я люблю тебе!
Вчить лелека в небі лелечат літати.
А матуся й тато - рідний край любити.
Тут, де чорнобривці квітнуть біля хати.
Бо найкраще, кажуть, в ріднім краї жити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694493
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 15.10.2016
Сьогодні зранку зійшло сонце,
і розцвіла моя земля.
На ній з'явилася ромашка,
така красива... Запашна!
На тонкім стебельці листочки,
усі різьблені... Як цвіте!
Її пелюстки, немов крильця,
між ними сонце золоте.
І задивились на ромашку
маленькі сірі горобці.
Бо ж вони бачили, як сонце
скрізь розсипало промінці!
Та все ж дивуються, бо ж звідки
взялась небачена краса?
А на стеблинці, на листочках
і на пелюстках є роса...
Переливається... Іскриться!
І я дивуюсь цій красі.
І усміхається ромашка,
бо ж задивились горобці!
О, квітко сонця! Квітко ясна!
Тобі радіє вся земля.
Така весела... Така світла.
Ти ж і для мене розцвіла!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694381
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 14.10.2016
Ой засію я свою нивоньку добром-ласкою.
А ті зернятка проростуть для всіх дивом-казкою.
Ой засію я своє полечко ще й пшеницею.
Зарум'яниться на моїм столі паляницею!
Ой ти, полечко! Ой ти, ріднеє! Колосися!
Ой ти, доленько! Доле світлая! Веселися!
Бо є зернятко, золотесеньке, дивом-казкою.
Засіваю я свою нивоньку добром-ласкою!
Сію щедро я, сію густо я... Розсіваю!
Засівать добром ниву щедрую. Закликаю!
Сію щедро я добром-радістю в днину світлую.
Бо люблю свою... Бо люблю свою землю рідную!
Ой ти, полечко! Ой ти, ріднеє! Колосися!
Ой ти, доленько! Доле світлая! Веселися!
Бо є зернятко, золотесеньке, дивом-казкою.
Засіваю я свою нивоньку добром-ласкою!
Ой засію я свою нивоньку ще й словами.
Щоби правдонька, щоб веселая поміж нами.
Щоб раділи ми небу синьому, сонцю ясному.
Щоби весело, усім радісно в дню прекрасному!
Ой ти, полечко! Ой ти, ріднеє! Колосися!
Ой ти, доленько! Доле світлая! Веселися!
Бо є зернятко, золотесеньке, дивом-казкою.
Засіваю я свою нивоньку добром-ласкою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694085
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.10.2016
Кущем калиновим ти рясно розцвіла.
Високою тополею є в полі.
І кучерявою вербою край ставка...
О, скільки всього є у твоїй долі!
Наша Вкраїнонько...Калинонько моя.
Яка ж у білім цвіті ти красива!
Та калинові ягідки гірчать,
Хоч б'ється серденько в них добре й щире.
Гнучка верба... й гнучка верба в журбі
Схилилась над ставком... і біля річки.
Бо сліз немало пролито гірких,
й розбіглися по світу всі доріжки.
Й тополею у полечку стоїш.
Є радощі в тебе, і є тривоги.
О, як же часто виглядала ти
Синочків-соколів з далекої дороги!
Додому повертаються й тепер
Твої сини-герої, соколята.
Їх мужності дивується весь світ...
Яка ж щаслива ти, Вкраїно, наша мати!
Люблю тебе, ріднесенька моя.
Єдина ти... в нас кращої немає!
Вербиченько, тополенько, калинонько рясна,
У твоїх барвах ясне сонце сяє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693750
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 11.10.2016
Ой ти, полечко зеленесеньке, зашуми хлібами.
Ой ти, хмаронько, ти сизесенька... поливай дощами!
Нехай житечко, в нашім полечку, в колос наливає.
Нехай доленька, наша світлая, щастям розцвітає!
Буде сонечко, буде яснеє, жито золотити.
Цвіти, доленько! Цвіти, рідная... щоб весело жити!
Нехай золотом наливаються колоски вусаті.
Щоб були усі на своїй землі. Щасливі! Багаті!
Ой ти, полечко зеленесеньке, зашуми хлібами.
Ой ти, хмаронько, ти сизесенька... поливай дощами!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693737
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.10.2016
Якщо друг - обніми міцніше
й по життю з ним можеш іти.
Якщо ворог - не бійся... Не бійся!
Він в дорозі загубить сліди.
Якщо "Так!" - можеш плакать від щастя,
душа ж квітне, немов навесні.
Буде холодно... Та не хвилюйся,
якщо іноді скажуть і "Ні!".
Якщо є - то навчися ділитись,
стане й іншим тепліше тоді.
А добро добром повернеться,
в час, коли так потрібне тобі!
Якщо весело - весело... Смійся!
Немов квіти усмішки ясні.
Якщо сумно чомусь - не соромся,
бо ж бувають в житті й такі дні.
Якщо холодно, то обігрійся,
у душі розпаливши вогонь.
Якщо жарко - тоді поділися
тим яскравим ніжним теплом.
Якщо хочеться, то постарайся
в добрих вчинках себе проявить.
Заясніє життя, коли зможеш
все приймати й навчишся любить.
І не треба кнутами по спинах,
щиро в очі дивися завжди.
Хай життя, немов сад той осінній,
й добрих справ там рясніють плоди!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693166
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.10.2016
Набігавсь песик по лісочку,
заснув під дубом в холодочку.
І бачить: киця по стежинці
звірятам в ліс несе гостинці.
Книжку - зайченятам,
фарби - лисенятам.
Олівці - для їжачків.
А хто ковбаски захотів?
Секрет цей песик розгадав
й промовив вдячно:
- Гав! Гав! Гав!
І враз прокинувся й згадав:
- Це ж я дітей охороняв!
А діти песика почули
і стали сміятись:
- Ми ж в лісі Барсика забули!
Треба повертатись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693101
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.10.2016
За лісочком є хатинка.
Із хмаринки там перинка.
Ліжечко із віточок.
Подушечка із квіточок.
Знає наша донечка:
Там ночує - сонечко!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693094
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 07.10.2016
О! Чую, чую вас, крилаті... мої думки, добром багаті!
Прислухаюсь... які ж ви є?
...Я хочу знати... хочу дати... тут все своє!
Я йду вперед, вперед, до сонця... до світла ясного.
Віконця?.. Помию гарно так, щоб чисто.
На вишиванку ще намисто.
Обід?.. Зготую. Буде смачно!
Схилюся перед Богом вдячно.
О, дощ іде... Який рясний! Люблю тебе я, краю мій!
Прийшла вже осінь золота? Як квіти, всі мої літа...
Немов ромашки, що у полі.
Є й незабудки, й матіола, і чорнобривці, й паничі.
Троянди квітнуть і жоржина.
Є вишня, яблуня й калина...
О! Чую, чую вас, крилаті... мої думки, добром багаті!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692899
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.10.2016
Веселиться річка... як же не радіти?
Веселиться річка, в ній купались діти!
Веселились діти, дзвінко так сміялись.
Ой раділи діти, з рибками плескались!
Промінці ласкаві хвилі зігрівали.
Підростали рибки й діти підростали!
Підросли за літо, гарно загоріли.
Промінці ласкаві їх позолотили!
То ж пора до школи, треба всім навчатись.
Рибенятам в річці можна ще плескатись!
Веселиться річка... як же не радіти?
Веселиться річка, в ній купались діти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692446
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 04.10.2016
Розгулявсь вітер осінній...
Сильний-сильний!
Сильний-сильний!
Він розправив свої крила
й гонить хмари,
мов вітрила.
Хмари ті, мов кораблі.
Дуже весело
мені!
Каже тато: " Подивися!
Ці хмарини непрості.
Бо несуть рясні дощі!"
А я бачу...
в морі синім
розгулявся вітер сильний.
Капітан на кораблі
посміхається
мені.
А коли я підросту -
кораблі водить
піду.
Немов вітер свої крила,
розправлять буду
вітрила!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692294
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 03.10.2016
Ой, то не роси... Ой, то не роси.... Ой, то не роси.
То гіркі сльози, то гіркі сльози, то гіркі сльози.
Плакала мати, плакала мати, плакала мати
В своїм садочку, в своїм садочку, що біля хати.
Плакала мати, плакала мати, плакала мати
В своїм садочку, в своїм садочку, що біля хати.
Плакала мати, плакала мати та ще й ридала.
Свого синочка вона в солдати проводжала.
Іди, синочку! Іди, синочку! Іди, мій рідний!
Край боронити, край боронити... єдиний, світлий.
Бо є у тебе найкраща в світі, одна-єдина,
Земля козацька, земля славетна - Україна!
Дніпро широкий, Дніпро широкий, Карпатські гори.
Жито-пшениця, жито-пшениця у чистім полі.
І край дороги, і край дороги стрункі тополі.
Судилось, синку! Судилось, рідний, це в твоїй долі.
Своєї долі, своєї долі ти не цурайся.
Іди, синочку! Іди, синочку, та повертайся!
Свята молитва,свята молитва у небо лине.
Бог збереже нас! Бог збереже нас і дасть нам сили!
Ой, то не роси... Ой, то не роси... Ой, то не роси...
То дрібні сльози, то дрібні сльози, то дрібні сльози.
Плакала мати, плакала мати, плакала мати
В своїм садочку, в своїм садочку, що біля хати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692277
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.10.2016
Споришева стежина до школи
ще з дитинства мене повела.
І у серці назавжди лишилась,
найдорожча для мене вона!
Споришева стежина все в'ється,
між житами біжить вона вдаль.
Бо в життя вона лине із серця,
де дитинства мого квітне рай!
В котре хилиться гроном калина,
і у вирій летять журавлі.
Та дзвінок, що так весело лине,
звеселяє життя мого дні!
Споришева стежина все в'ється,
між житами біжить вона вдаль.
Бо в життя вона лине із серця,
де дитинства мого квітне рай!
Немов пташки, щебечуть тут діти,
і хоч в скроні вплелась сивина.
Та літає знов бабине літо,
і у серці квітує весна!
Споришева стежина все в'ється,
між житами біжить вона вдаль.
Бо в життя вона лине із серця,
де дитинства мого квітне рай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692111
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.10.2016
Вьётся жизни моей тонка нежная нить.
Сын есть здесь, дочь есть... там.
Как любовь мне делить?
Вьётся жизни моей тонка нежная нить.
Внуки здесь, внуки... там.
Как мне счастье делить?
Дом есть здесь, дом есть... там.
Оба дома родны. Как мне выбрать из двух?
Две родные страны!
Вьётся жизни моей тонка нежная нить.
Выбрать я не могу, не могу разделить
Выбрать я не могу, не могу разделить.
Стало двое - одним... Буду просто... ЛЮБИТЬ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692096
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 02.10.2016
- Небесный свет... Небесный свет...
Дай мне хоть капельку надежды!
Небесный свет... Небесный свет...
Стою ведь на краю я бездны.
Небесный свет... О, дай мне сил!
Не раз уже тебя просил.
Небесный свет... Небесный свет...
Где Твой ответ?
- О, сын мой! Что сказать тебе?
Небесный свет везде... Везде!
И даже там, где бездна,
Живёт... Живёт надежда!
Глаза открой... Глаза открой...
Она стоит перед тобой!
За руку ты её возьми,
Иди домой... Домой веди.
Надежда есть всегда. Поверь!
Души своей открой ей дверь.
Надежду в сердце ты храни,
И жизнь свою цени... люби!
- Небесный свет... Небесный свет!
Я думал, что надежды нет.
А есть она! Всегда со мной.
Как велика ТВОЯ ЛЮБОВЬ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691876
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 01.10.2016
Той дощ осінній застав нас під вербою.
Чи випадково трапилось, чи ні?
Стояв ти поряд, ти був зі мною.
І стукіт твого серця передавсь мені.
Його відчула я, відчула я... Відчула!
Мов пташка в клітці, серденько твоє.
Тоді уперше обійняв ти мене,
бо зрозумів ти серденько й моє...
Той дощ осінній йшов такий рясненький!
Співали весело ті краплі дощові.
Хотіла осінь бачить нас з тобою.
В твоїх обіймах солодко мені...
А поряд кущ калиновий розлогий.
До нас тягнувся, віти простягав.
І загорались ягідки червоні
від ніжних слів, що ти мені шептав...
Краплини падали з чола твого на мене,
І ми сміялися... сміялись досхочу.
Яким же гарним був той день осінній,
Що цілував нас краплями дощу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2016
Нахилилася калина до води,
А ти мене, моє серце, обніми!
Пишні ягідки червоні аж горять,
Цілувати буде милий... Цілувать!
Ой калино! Калинонько рясна!
Знала б ти, яка щаслива із милим я!
Нахилилася калина низько так,
А ті ягідки червоні гіркотять!
А ті ягідки червоні гіркотять,
Я у милого єдина... Добре так!
Ой калино! Калинонько рясна!
Знала б ти, яка щаслива із милим я!
Підніми, моя калино, гілочки,
Хай дозріють, хай дозріють ягідки!
А морози-сніговії зморозять,
Гарні ягідки твої підсолодять!
Ой калино! Калинонько рясна!
Знала б ти, яка щаслива із милим я!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691701
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2016
Молиться мама... Я з нею схилюся.
За всю рідну землю я помолюся.
Молитва свята до Бога лине...
я дякую щиро за небо синє.
Я дякую, Боже, за сонячні ранки,
за пісню дзвінку, за вишиванки.
За річку веселу, за гай і за поле,
за споришеву доріжку до школи.
Я дякую, Боже, за татка й матусю,
за дружну родину ще нижче схилюся.
За соловейка, і за калину,
за ненечку світлу, за всю Україну!
Дякую, Боже!
Дякую щиро!
Зішли нам, будь ласка, усім
щастя й миру!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691539
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 29.09.2016
Дуже гарно на городі... Там така краса... що й годі!
Кукурудза й гарбузинка у жовтесеньких хустинках.
В шароварах помідори, в довгих платтячках квасоля.
Бурячки та огірочки мають вишиті сорочки.
Цибулиночки маленькі у спідничках зелененьких.
В сарафанчику морквинка, зеленіє капустинка,
бо зелена в неї стрічка. Баклажани, ніби річка.
О! Ці сині баклажани розляглись, мов на дивані.
Запишався ген горох... Ой смішний який він! Ох...
Чую, чую, чую... сміх! Розсмішив нас кріп усіх!
Взяв за руку він петрушку і спитав: "Ти хочеш в юшку?"
Та сказала: "Хочу в борщик!" І полив рясний їх дощик!
Дуже гарно на городі... Там така краса... що й годі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691163
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 28.09.2016
Ой журилась журилочка, а чому журитись?
Ой котилась котилочка, а чого ж котитись?
Не журися, журилочко, будем веселити.
Ой котися, котилочко, будемо ловити!
Ой сміялась сміялочка, а чому сміятись?
Ой боялась боялочка, а чого ж боятись?
Смійся, смійся, сміялочко, сплетемо віночок.
Ой не бійся, боялочко, візьмемо в таночок!
Ой сиділа сиділочка, а чому сидіти?
Ой раділа раділочка, а чого ж радіти?
Іди до нас, сиділочко, будемо дружити.
Веселися, раділочко, бо весело жити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691151
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 27.09.2016
Зламать струнку Тополю в полі якось Вітер захотів.
Так лютував! Літав навколо, все гнув гілля, сердито вив...
Та не вдалося. Розсердився... й геть полетів!
Бо поряд Клен стояв розлогий, Тополю ту він захищав.
Міцне коріння в того Клена, розкішний чуб Кленок той мав.
- Стійко тримався! - Дуб старезний того Кленочка похвалив.
А Клен у відповідь різьбленим листом своїм зашелестів
й промовив так:
- В Тебе навчився, тому і вистоять зумів.
- А ще... ту молоду Тополю ти так відважно захищав!
- Тополю захистить вдалося, бо Ти ж мене цьому навчав.
Отак в житті воно насправді... Насправді є.
Вітрам ніколи не зламати тих, Хто уміє захищати і берегти
життя своє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691027
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.09.2016
Зловили якось їжака й сказали:
-Так... Тепер сиди отут, якщо ти не їжак.
- Їжак я є, Їйбогу! Я тільки вибіг на дорогу.
Всі знали, що їжак. Всі добре знали.
Та... "Докажи!"- йому сказали.
- Ось подивіться, весь я в колючках.
- О, жах! О, жах! Як смієш ти голки носити?-
всі закричали враз. В голках уже є дикобраз!
- Погляньте, у мене короткі ніжки.
Завжди ходжу по лісі пішки.
- Ой, ти диви який з'явився! Короткі ніжки - в мишки.
Ах! Що ж ти за птах?
- Я є їжак! Їжак, Їйбогу! Я тільки вибіг на дорогу.
Поживу біг шукати...
Мораль така : Не бігай, де не слід.
Бо хто ти є, тоді попробуй доказати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690401
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 23.09.2016
Про Ворону говорити... А чи варто?
Бо Ворона є Ворона. Ось погляньте!
Сіла якось на пеньочок " Кар!" та " Кар!"
Аж тут Лис несе гостинці... Вибирай!
Як почула це ворона... Застрибала.
Завертілась. Закрутилась. Закружляла.
Вибирала... Роздивлялась, що там є.
- Це моє! - говорить радо. І це моє!
Ну , а Лис, поки дивилася вона, часу не гаяв,
скажу чесно вам, дарма.
По пір' їні виривав все... Красота!
Залишилася ворона без хвоста!
Про Ворону говорити... А чи варто?
Без хвоста тепер Ворона. Ось погляньте!
Подарунки Лис поніс тепер у ліс.
Та що про нього говорити? Лис є Лис!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690400
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 23.09.2016
Дрімає гай... Вже сонце сіло. Взяло останні промінці.
Тільки на листі залишило краплини ніжні, золоті.
Як осені без позолоти?.. То ж золотить усе навкруг.
Дрімає гай... Бо спочиває за гаєм сонця ясний круг.
А осінь тихо, непомітно по гаю сонному іде.
І щедро гай той одягає в нове, святкове... Золоте!
Вже побувала вона в полі, під ранок прийде у садок.
Там виноград ще наливає і підрум'янить нагідок.
І чорнобривці підфарбує, щоб веселішими були.
А вранці сонце ясне встане... і злинуть в небо журавлі.
Журливе "Кру-у!" бентежить душу
там, де примовкли вже поля.
Бо знає пташка - наймиліша
для кожного своя земля!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690263
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 22.09.2016
Люби меня, какой я есть,
и озорной, и грустной.
Люби меня, какой я есть,
люби весёлой, скучной.
А когда годы пролетят,
засеребримся снегом.
Я стану бабушкой, а ты
очень счастливым дедом.
Не просто так всю жизнь любить.
Скольких... Скольких меняют...
Люби меня, какой я есть.
Пусть годы уплывают.
А нам с тобой среди штормов
надёжно и беспечно.
Люби меня... Только любовь
жить будет с нами - вечно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2016
Розправ крила... і лети! Нас не стримують мости.
Та й нема їх над тобою, є вони лиш над рікою!
А внизу... земля в красі, походи тут по росі.
Позбирай ті ранні роси, стрічки заплети у коси.
І лети... лети... лети...
Гай і поле, і діброву, і сади позолоти!
А захочеш відпочити - опустися на мости.
Ніжки звісивши у воду, помилуйсь на свою вроду.
Той, хто волю таку має, гарно так завжди літає.
Розправ крила... і лети... Золоти все! Золоти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689938
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.09.2016
Загорівся клен наш... Осінь запалила.
Заяснів весь гай... Осінь заяснила.
Сині-сині хвилі малює в ріці
пензлик кольоровий в осені руці.
У ріці, і в небі хмари, мов отари.
Зайнялась діброва,
мов горять стожари.
Вітер-невидимка розпростер вітрила,
знов малює осінь йому прозорі крила.
А ключ журавлиний має крила сірі.
В зграї лебединій -
крила білі - білі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689798
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.09.2016
Не стану сумувати я за літом,
його позвали в вирій журавлі.
Вмостилось зручно так, погляньте,
і попливло на дужому крилі.
Не буду кликати я літечко, бо знаю,
що хазяйнує осінь -- час її.
Тебе в вінку розкішнім, літо,
повернуть знов додому журавлі.
Ой, літо-літечко, і щедре ти і тепле,
Обдарувало нас своїм добром.
В полях, садах хазяйнувало,
То ж повертайся знов до нас з теплом
- Курли! Курли... тужливе лине з неба.
Прощаються із полем журавлі.
Зігріє їх своїм теплом в польоті
те тепле літо на лелечому крилі.
Нехай летять... летять і повертають,
Весну приносять з літечком до нас.
Не стану сумувати я за літом,
Краще зрадію осені... Це ж її час!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689770
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 19.09.2016
О, Боже мудрий та ясний! Прошу тебе - дай синам сили.
Про це тебе у всі часи, мій Боже, матері просили.
О, як жорстоко рвуть мене ті, хто не хоче в мирі жити.
І їдким димом увесь світ стараються від нас закрити!
Чужинцям я кричу: "Не смій!"
Я Україна, Боже мій. Мене почуй і зрозумій.
Прошу, мій Боже, захисти моїх синів соколів.
Прошу, мій Боже, збережи, щасливої дай долі!
Від ран кривавих їх прикрий моїм Ти тілом,
Бо боронять вони мене відважно, сміло.
Я все стерплю. Я відроджусь... Заколошусь хлібами.
Садами пишно зацвіту і заспіваю солов'ями.
Де краплі крові на траві, то кровлять мої рани.
Прошу, мій Боже, сохрани! Своїми сильна я синами!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689766
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.09.2016
Золотила осінь всім кущам сорочки,
А берізкам - коси і довгі торочки.
Де ставок наш, осінь золота ходила,
Вербичкам хустини вона золотила.
Дуже їй раділи молоді вербички,
Бо осінь вплітала їм ще в коси стрічки!
А коли до лісу осінь завітала,
Золотила щедро, кого зустрічала.
Першими зустрілись лисенята в листі,
Тепер мають шубки вони золотисті.
Проходила осінь, де ростуть дубочки,
З'явилися в лісі золоті грибочки.
Чуб розкішний дубу осінь фарбувала,
І свою веселу пісеньку співала.
Для такого чуба фарби було мало,
Коричневим став він - золота не стало...
А стрункі смерічки чомусь забарились,
Стоять біля дуба - трішки засмутились.
Біля річки осінь золота ходила,
Пензлик золотистий в воду опустила.
На сорочці синій з'явилися точки,
Попливли по річці золоті листочки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689480
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 18.09.2016
Відгук на коментарі до вірша Ганни Верес(Демиденко)
"Статистика війни"
Говорять різне... і добре, й грізне.
Говорять різне... і зле, і ніжне.
Говорять різне.
Бо хто, як знає... Бо хто, як має.
Бо хто, як вміє... як розуміє.
Говорять... Знаю! Та захищаю
Усіх вас світлих... всіх добрих, ніжних.
Таких всіх різних, і серцю рідних.
Одну-єдину я землю маю.
Дію,як знаю! Дію, як маю!
Дію, як вмію... як розумію...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689474
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.09.2016
Благодарю Тебя за всё.
За утро раннее, дожди.
Благодарю я за "Приду..."
Благодарю за "Подожди..."
Благодарю за свет звезды.
Она летела мне в ладонь.
И за ромашек лепестки,
За первый тот букет цветов.
Слова зачем? Зачем слова?
Без слов умеешь говорить.
И руки нежные твои.
О! Как умеешь Ты любить...
Благодарю за солнца луч.
За свет той утренней зари.
За искренность тех первых грёз
И тихое твоё... "Люби..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689291
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.09.2016