| Сторінки (6/585): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
Я б так хотів забути всі слова,
що передують зробленому ділу,
щоб вся країна їх забуть захтіла
й до кельні засукала рукава.
Щоб кожен з нас оглух і онімів
на час будови, лиш просив у Бога
здоров'я, сил, терпіння в допомогу
і свіжий розчин цеглою покрив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860465
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.01.2020
На серці сум, тривога і неспокій.
Більше півсотні жертв імперії чи неба?
Чи то лиш хід підступний і жорстокий,
Щоб відвернути погляди від Тебе?
Достойна пензля чи скульптур да Вінчі
Твоя постава горда і сувора.
Ти є суддею цього суду Лінча
І підлих дій імперії-потвори!
Он коршуни у мантіях продажних
Натягують на очі окуляри,
Голосять вирок, а замість присяжних -
Півсотні жертв, відправлених на хмари.
Не вирок – звіт брехні і словоблуддя,
Маніпуляція чергова із законом,
Вирок собі, своєму правосуддю…
Вертай, Надіє, з вражого полону!
https://www.youtube.com/watch?v=9uyPq1N-05U
https://www.youtube.com/watch?v=UY_A56ooI_k&ebc=ANyPxKq7wixcw7lryjTi1zoJc-oaIAVjXN9Rd-Zb4CN6sFQusEcrmBFg3ZLndafmeUwGOsTzQSgPg3FYes4zb-dPW-tX1GmuTA
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653566
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.03.2016
Замовкне гам, вспокоється душа,
скалічене земля обійме тіло.
У стрій до чот Небесного Коша
повернеться блукаюче світило.
Без лишніх фраз, пустопорожніх слів
займе в шерензі янголів сходину,
тільки у церкві під прощальний спів
згасне свіча від впалої сльозини…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653563
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.03.2016
Поміняв шило на мило
наш коваль Гаврило.
Щоби кузня працювала,
горно не кадило -
він світлину президента
поміняв у хаті,
бувшого спалив в горнилі,
попрощавщись матом,
а нового в гарну рамку
помістив з ялиці
і повішав, як ікону,
в себе у світлиці.
Бувший - злодій був добрячий,
гнобив всю країну,
а цей кажуть, як Месія,
спасе Україну.
Час летить, мов навіжений,
а добра немає -
наш Гаврило, що є сили,
лиш біду штовхає.
От і думає Гаврило
над експериментом -
поміняв шило на мило,
а не президентів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617740
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 01.11.2015
У зоопарк гранату хтось проніс.
Руда макака корчила гримаси,
відвідувачів тішила до сліз,
а ті кидали їй гостинці ласі.
Цукерки, фрукти сипались до ніг,
а мавпа їх кумедно підбирала.
Аплодисменти не вгавали, сміх
і хтось кричав: "Ура, макако! Браво!!!"
Та раптом та з кишені у когось,
не зна на що, поцупила гранату...
Народ завмер (невже рване ось-ось?)
й почав кричати на макаку матом.
А та глумливо шарпала кільце,
ще дужче хизувалась і хамила,
в руках крутила бомбу, як яйце:
"Оце так слава і визнання! Сила!"
Коли ні клепки в голові нема
та розуму у ній, мов кіт наплакав -
то виглядаєш збоку, як дурна
в звіринці із гранатою макака.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537930
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 19.11.2014
Як повернусь з війни, зустрічай мене біля порогу,
лиш не плач, не ридай - обніми й поцілунком зігрій.
Я повернусь живим, бо ти щиро молилися Богу,
один з сотні бійців, що вступили із ворогом в бій.
Я лишився живим лиш один з героїчної сотні
і тепер за усіх решту віку судилось прожить,
відкохати за всіх, у цілунках згоряти спекотних
та повік пам"ятатати, якою ціною ця мить.
Поцілуй мене так, як колись у садку ти любила,
коли ми ще не знали жорстокого слова "війна".
я за кожного з них поцілую тебе, моя мила,
за всю сотню один відкохати я маю сповна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534508
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.11.2014
Захисникам Донецького аеропорту
Кипить в кровІ скарлючений бетон,
по злітній смузі рикошетні петлі.
Мов горда Січ, стоїть аеродром -
твердиня волі у самому пеклі.
З усіх сторін диявольські полки
гатять тротилом по фортеці неба
і "кіборгами" звуться козаки,
яким, крім волі, нічого не треба.
Тут найкоротший шлях у небеса,
найгарячіше місце на планеті,
плацдарм свободи - злітна полоса
під перехресним смерчем кулеметів.
Вкраїнський стяг летовище вкрива,
а бастіони мужності - руїни
лаштують пастку смерті ворогам,
голосять гучно славу Україні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534475
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.11.2014
Я вночі, наче птах, облітаю скоцюрблений простір
та орбіту Землі розчищаю від зла перепон
і Чумацький наш Шлях замітаю від чорної злості,
що ковтнути весь світ замахнулася, ніби пітон.
Але вірус її вже блукає давно по планеті,
вичисляє вождів, проникає до хворих трахей
і загроза Землі - незмовкаючий дріб кулеметів
та ракетні дощі з безперервним потоком смертей.
Ще чергує уран, вже насичений силою вбивства,
в хворобливих голів від напруження пальці тремтять,
їх ефірний обман переписує адрес насильства,
сумні очі Землі від нервового зриву горять.
Стисну нерви в кулак, заспокою легенько планету
і той вірус ножем-гострим словом зачну проганять,
побратимів - літак, цілий полк непоборних поетів,
до світанку ми вже проти дір тих піднімемо рать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529901
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.10.2014
Любий правнуче мій,
ти народишся в вільній країні,
де не буде війни і навік похоронено страх
та почуєш про бій,
у якім захищав Україну,
той, кому не судилось тримати тебе на руках.
ПР-В
Подивися в безхмарнеє небо -
я всміхнуся тобі з синяви.
Геть усе я залишив для тебе,
наступивши на дуло війни.
Ти знайди той блок-пост,
на якім я стояв доостанку,
і у гільзі пустій відшукай початковий мотив,
з недописаних нот
заспівай, замість мене, Іванку
пісню рідній землі, яку я всім серцем любив.
Любий правнуче мій,
обіцяй мені бути героєм.
ненавидіти зло і насильство карати завжди.
На оцім рубежі
ми стоятимем вдвох із тобою
і ніяке хамло не залізе війною сюди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528784
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.10.2014
О, Україно! Безталанна мати,
ти знов палаєш у вогні війни,
а той, кого ти називала братом,
підступно вдерся на твої лани.
Стріляє, топче, нищить все довкола,
п"є кров людську, неначе вовкулак,
конвої смерті засилає й болю
і бреше підло, сміючись в кулак.
Згоряють ночі в реактивнім гулі,
здригається земля від гаубиць.
місяць повис на танковому дулі,
а зорі у окопах впали ниць.
Першу зірницю розстріляли "гради".
навіть не давши очі їй відкрить,
вступили "смерчі" в гуркіт канонади,
змішавши з кров"ю землю і блакить.
Завили міни злісно наостанок,
немов й собі змагаючись у злі,
тримавсь за груди ранений світанок,
сповзав на обрій по кривавім тлі.
А небо, продірявлене навиліт,
котило сонця обгорілий перст.
Падав літак, тілами пасажирів
засіяв поле на десятки верст.
А ті ординці, заслані зі Сходу,
з трупних шматків здирали, як вовки.
вцілілі речі. Вбивці і заброди
"трофеї" пакували в рюкзаки...
І це слов"яни? Іродові дітИ.
Спаси й помилуй від таких братів!
Наші шляхи ще розійшлись тим літом,
як спалив Київ Юріїв Андрій.*
Жорстокості, підступності і хамства
в слов"янській крові зроду не було,
хто ви насправді розберіться, панство,
бо видається що орда давно.
Ми вже ніколи друзями не станем,
помежи нас окопи, "їжаки",
помежи нас загиблі тисячами
і ваші, й наші мертві юнаки.
Помежи нас зловіщі залпи "градів",
снарядна буря, мінометний гул,
глумливі полонельницькі паради,
жорстокості і підлості розгул.
Помежи нас ота границя волі,
яку вам перейти ми не дамо,
помежи нас ріка людської крові,
в якій ваш "мір" купається давно.
Помежи нас могили і кургани,
помежи нас підступність і брехня.
Ми вже ніколи друзями не станем,
бо козакам бандюги не рівня!
Пробився промінь крізь тенета диму
і освітив далекі рубежі
під Іловайськом і Савур-могилу,
окопи, батареї, бліндажі.
Відважні прикордоннії застави
та батальйони воїв на броні,
і блок-пости, над блок-постами стяги,
Донецьк, Луганськ, Новоазовськ в огні.
А по дорогах валки волонтерів,
до смільчаків крізь вибухи і дим
спішать колони бронетранспортерів
вся Україна блок-постом війни.
Як і колись на заході країни
на захист краю від фашистських орд
повстала юнь цілої України
і їй допомагає весь народ.
Почерк фашиста не змінивсь відтоді:
насильство, вбивства, підлість і обман -
це зброя всіх імперських верховодів,
ким би не був за расою тиран.
Згадаймо як підступно очорнили
колись відважних воїнів УПА
по цю пору ворушаться могили,
а про живих нікчемнії слова.
Такі же звірства чиняться і нині,
Донбас горить, а в злочинах своїх
цинічнії російські командири
знов винуватять наших земляків.
А може досить! Годі вам, брехливі!
Ми не дамо героїв очорнить.
Ідіте геть, підступні і фальшиві,
бо ми волієм чесно в світі жить.
Своїм героям воздамо по праву
від козаків до воїнів АТО -
усім, хто нашу захищав державу, -
навіки слава, шана і любов!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524888
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.09.2014
Савур-Могила стогне по ночах,
шматують землю вражії фугаси
та не лякають синьо жовтий стяг
своїм оскалом в небі над Донбасом.
Курганом слави був спокон віків,
Курганом волі стане у прийдешнім
Савур-Могила ордам хижаків
по самі плечі обрубала клешні.
Козацьким духом дишеш в синяву,
відважним ликом бісиш окупантів
твій гордий торс в Карпатах і в Криму -
неначе вирок всім колоборантам.
Здіймайся в славі до самих небес,
в клейноди волі розмальовуй крила,
нехай долине до Господніх плес
клич перемоги твій, Савур- Могило!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518214
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.08.2014
Збудуймо Храм Господнього Тепла,
збудуймо Храм Господньої Любові -
в серцях своїх збудуймо Божий Храм
та поріднімось в нім у кожнім слові.
Збудуймо храм на місці свіжих ран,
на місці болю, втрат невідворотних,
збудуймо в душах власних Божий Храм,
хранилище для янгольської сотні.
Збудуймо храм, щоб зупинить війну,
збудуймо храм із паростків любові,
щоб відспівати втрату не одну
та зупинити проливання крові.
Збудуймо храм без страху і вагань,
хай пам"ять cтане в нім іконостасом,
сонм янголів замість блискучих бань
зійде з небес на цю святиню нашу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518147
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.08.2014
Пам"яті М. Березового та А. Дрьоміна
Їх обидвох забрали небеса.
На двох героїв збільшилася пам"ять.
На місці бою випала роса
і заблистіла в споришах багряно.
Їх обидвох убито в один день
та навіть смерть не розлучила друзів,
а попрощались з рідними лишень
і стрілись знов на ангельському прузі.
Один Донбасом роджений герой,
а другий родом був із Тернопілля -
знялися ввись, щоб зупинить конвой,
що наповза з країни божевілля.
Не розуміє підлий супостат,
що він програв, продовжує вбивати...
За кожну смерть віддячимо стократ.
Прощайте, браття. Помстимося кату!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517156
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 14.08.2014
Він то летить, а то повзе, як віз, -
вибоїни колесами рахує.
Він - злету мить чи болісний надріз,
котрий ятрить роками і лінчує.
Несправедливо та щасливі дні -
стрімкі, нестримні, як птахи у небі,
а дні тривожні - наче кораблі,
які завмерли в гавані на рейді.
Він - вимір літ, мереживо епох,
маяк прийдешнього, минулого зарубки,
його, як Світ, створив з любов"ю Бог,
навчив лічити прогріхи й здобутки
Він - ор"єнтир, безмірність і доба,
він - наче дзвін, що кличе до звитяги,
він - богатир і таїнства габа,
вимір Життя, його одвічна сага.
Cучасник епідемій і стихій,
ровесник війн, повстань і революцій -
він, як вояк, завжди спішить у стрій,
константа дій, огранка еволюцій.
Він - і суддя, бо всі земні гріхи,
як через сито, мовчки пропускає,
шле в небуття чи пам"яті віки,
когось карає, а когось прощає.
Та не прощає вбивць і паліїв -
за кров і зраду особлива плата,
то незагойні рани на Землі,
за них Творець велить відповідати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509608
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.07.2014
" О, Господи, спаси моє дитя!" -
ридала мати в напівтемній хаті -
" Спини літ кулі, що чатує на життя,
не дай упасти міні чи гранаті.
Росплав багнети жаром блискавиць,
щоби синочку не протяли груди,
спаси від ран, Всевишній, і в"язниць,
каліцтво відверни й хвороби згубні."
Єдиний син, надія і любов,
її кровинка зараз в самім пеклі,
бо ворог знов границю перейшов,
стріля, вбива й радіє кожній смерті.
Проник фашист підступний в рідний край,
загарбав Крим, Донбас тероризує,
то сину з побратимами нехай
Господь поможе вигнать банду злую.
"Великий Боже, дякую Тобі
за ту сміливість, що Ти дав дитині,
не дай мені зів"яти у журбі,
не дай моїй загинуть Батьківщині!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507381
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.06.2014
Підступний вбивце, підлий вовкулаче,
чи перестанеш кров пити козачу,
чи від брехні і злоби втратиш глузд,
як більшість узурпаторів-зануд.
А ні, то ми із срібла волі виллєм кулі,
відповісиш за злочини минулі
і за сучасні доста заплатиш -
умреш в упирській шкірі і згниєш.
А ми ще кіл засадимо у груди,
щоб на Землі забули мирні люди
про оте зло, що ти в собі таїш.
Всіх убієнних, нищенних тобою,
у небеса відправим і з любов"ю
попросим Бога в янголи прийнять,
щоби народ могли охоронять
від смороду розкладення гнійного,
брехні, війни, зневіри, зради, змови,
а ми відстоїм краю кожну п"ядь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505461
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.06.2014
“Наблизьтеся, люди, щоб чути..."
[i]До різдва Святого Івана Хрестителя[/i]
Як важко буть предтечею, пророком
та бачить те, що іншим не дано,
випереджать події на два кроки,
вістити людям про добро і зло.
Як гірко знати, що тебе чекає,
яким тяжким буде для тебе хрест,
але іти, віщати правду краю,
власним життям писати маніфест.
Як повернути важко тих до віри,
в очах яких затоптана була,
шоб в сірих душах зазвучала ліра,
як в змерзлій бруньці ожива весна.
1. " В пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!" (Від Матвія, 3 розділ, 1–3 вірші)
Безмежний світ. В його вселенських надрах
вміщається все зіткане Творцем,
від тих мікринок у клітинних ядрах
до велетенсько-звіздних діадем.
І вічний рух, як існування фактор -
планети обертають круг світил,
хоча і ті лиш часточка галактик
у безмірі всесітнім Божих див.
Згоряють зорі в термоядній плазмі,
але мільйоноградусним теплом
вселенський простір зігрівають ладно
аби засіять десь життя зерно.
Мільярди літ по крихті, по мікрону,
усе тепло дароване світил
Творець збирав у позитивну зону,
виплескуючи в простір негатив.
Так по крупинках і збирав планету,
якій судилось стати носієм
найкращого секрету всіх секретів -
Сенсу Творіння, яке досі є
найбільшим чудом. Осягнути годі -
який то труд! Скільки віків відтоді
так ні на мить і не сідав Творець,
бо кожен штрих, кожен удар сердець,
і кожен подих зроблений опісля -
то як рядок новий у вічній пісні,
пісні Буття, без права на кінець.
Але вернемось у часи Зачаття,
бо непросте направду то заняття
з маленьких часток виліпить життя,
таке, щоби й ще мало майбуття
і не згоріло в першому ж багатті.
Оце і є майстерністю Творця,
всевищнім даром - так все поскладати,
щоб кожен вид діливсь на батька й матір
і лиш удвох відтворював життя.
Щоби із двох краплинок братніх крові
зібрати краще, вимішать в любові
і власний рід продовжити дитям.
А коли сам на те шкодуєш сили,
щоби життя продовжить на землі,
продовжить рід - не стать тобі щасливим,
пустелею на старість стане дім.
Хоча не є гріхом то непоправним,
бо можна взяти і чуже дитя
та виховати воєм його славним,
щоб зберегти свій ланцюжок життя.
А от жорстокість і гріховність душ
не засадить живильним первоцвітом,
то наче пліш, пустинний берег світу,
забутий берег пустовіїв й стуж.
Те зло людей випалює до дна
і їхні душі, схожі на пустелі,
страшніші за круті бескиди-скелі,
як чорні діри Всесвіту ятрять.
Тож щоб хто б там що і як не говорив -
пустелі душ страшніші за пустиню,
бо не іззовні їх вогонь спалив -
ізсередини. Дотла і безупину
допалює жадоба, заздрість, хіть,
вбиває заживо і по-звірячи їсть
людське єство в утробі по клітині.
Ми нібито противимся щосили
і навіть вголос ганимо всіляко,
але утробна пустота, як мряка,
нас поглинає і потворить тіло.
І лік один - потворність цю гірку
саме в пустині треба лікувати,
щоби відчуть як гірко є втрачати,
що відродилось у земнім соку.
Ми, власне, всі дітьми є тих пустель,
бо нас Творець ліпив з сухої глини,
з отих піщинок, що й весь світ цей дивний,
з води збовтав тільки живильний гель.
І ним він переповнив нас ущерть -
три четверті у кожного в утробі
в тілах той гель суперземної проби
і тлінної основи одна чверть.
І майже безвагомая душа,
що ніби незалежна є від тіла,
неначе птах: вселилась-відлетіла,
та код життя нащадкам зберегла.
Через пустиню Божі посланці
йдуть до людей, до крові збивши ноги,
показують до Бога всім дорогу,
щоб ми не збились десь на манівці.
Ато й ведуть пустелями народ,
щоби очистить від гріхів і блуду
та, як Мойсей, Закони Божі люду
вживити в кров з водою від незгод.
Споконвіків до вісників Творця
сучасники охоче прислухались,
із острахом гріхів своїх жахались
та з вуст предтеч взирали в майбуття.
2.«Серед народжених жонами не поставав більший від Івана Хрестителя." І. Христос
Через озера Хула й Кінерет
по днищу Гхор - западини земної
з висот Голанських і у Мертве море
тече Йордан - нікому не секрет.
Це та ріка, в якій колись Предтеча
лічив людей від зла і ворожнечі,
хрестив водою мученик-аскет.
Він народивсь звичайним хлопчаком
В Захарії сім"ї й Єлисавети
у Ейн Каремі, ріс анахоретом
готовить люд до зустрічі з Христом.
Отець його через похилий вік
на сина сподівань не тратив сили -
служив в Єрусалимі чоловік
у храмі біля вівтаря кадила.
Коли зайшов в святилище служить -
архангела зустрів там Гавриїла
й почув від нього те, про що і мріять
не смів старий й зневірився на мить:
"Господь тебе з дружиною обрав,
щоб породить пророка для Месії,
назвеш Іваном, виростиш уміло
та підготовиш до майбутніх справ.
А за зневіру мовою сплатиш
аж поки сина не візьмеш на руки,
то ж не вини Всевишнього за муки,
молися щиро й сподівайся лиш."
В той час Марія, звідавшись також,
що обрана, як матір для Ісуса
до родички іде відвести душу
та розділити радість обидвох.
Єлисавета, перша серед всіх,
впізнала Богородицю в Марії:
"Благословенна будь, Пречиста Діво,
переступивша нині мій поріг!
Благословенна будь серед жінок
і Плід утроби - Божий дар любові,
Маріє, радуйся, Господь навік з тобою,
Отець і Син твій - Всемогутній Бог!"
Аж до рождення сина був німим
Захарія, не мовив ані слова,
нарік Іваном - і вернулась мова,
щоб сина й Бога міг благословить.
Зійшла зоря Різдва на небокрай.
Після рождення Спаса Ірод дико
всіх немовлят вбивав й дитячим криком
переполошив весь юдейський край.
Як різники, ходили вояки,
вбивали всіх, хто захищав від смерті
тих малюків, тіла їх розпростерті
оплакували по дворах жінки.
Захарія собою заслонив
стежину втечі до гори дружини,
благословив востаннє її з сином
та на жертовник впав з останніх сил.
Єлисавету ангел заховав
разом з Іваном у гірській пустині
і дикий мед та їжа комашинна
була Івану замість молока.
Отак і ріс пустельником Іван,
мужнів й потроху сили набирався,
окрім Отця ні з ким не спілкувався,
проводив час в постах і молитвах.
З тридцятиліттям ангел привітав
і передав Всевишнього веління:
йти до людей, во ім"я їх спасіння
хрестить в Йордані всіх, хто заблукав,
а як пройшли очищення водою
стрічать Месію мирною ходою
й відкрити душі для Господніх справ.
3.ГОЛОС ТОГО, ЩО КЛИЧЕ
Свята Земля - завітний Божий край,
найближчий до небес і до ядра Планети,
зібрав у собі всі земні секрети,
Голгофу мук й пряму дорогу в Рай.
Тиверіадське озеро колись
всі називали Галілейським морем,
і де Йордан виходить в чисте поле,
кожен з прочан скупавсь і помоливсь...
Десь там ходив Іван колись пророк,
хрестив водою учнів й неофітів,
гласив прихід Месії всьому світу,
вчив Божих Правил, молитов й думок.
"Хрещу водою, а за мною йде,
Той, хто хрестити буде Святим Духом,
кому сандалі розв"язати рухом
нема достойних серед нас ніде.
Я - його Голос, чуєте мене,
зміїнний роде, фарисеї книжні!
Плід покаяння учиніть, хай ближніх
і щонайдальших вість ся не мине!"
Гріхи людські він викривав нещадно
звичайні люди і верхівка владна
в нім бачили пророка перш за все.
Не обминав Предтеча і тетрарха -
в своїх промовах гнівно викривав
хіть, любодійство грішного монарха,
Іродіади звабливий рукав.
Але ніхто не смів чіпать пророка,
боялись кари Божої за те,
лиш та розпусна жіночка жорстока
в думках вже замахнулась на святе.
Іван Хреститель берегом Йордану
лічив людей від блуду і гріхів
коли прийщов хреститись назарянин -
впізнав Ісуса й мову таку вів:
"Хреститись я повинен би у Тебе,
і тішитися оцим Божим днем"
- "Роби, що треба по Закону Неба,
хрести водою, я буду вогнем!" -
Зайшов у воду і молитву мовив
торкаючись чолом простертих рук,
і голубом з небес на землю сходив,
сів на плече Ісусу Божий Дух.
У Віфаварі сталося це дійство -
Спасителя хрестив пророк Іван,
Іродіада ж вже планує вбивство,
й виношує в душі жорстокий план.
Спочатку підла вмовила тирана,
щоб той схопив ХрестителЯ Івана
та в Махеронті кинув у підвал.
4. “ПОКАЙТЕСЯ, БО НАБЛИЗИЛОСЬ!..”
Піщані бурі по Моаві знов
розгулюють і насипають телі,
випробують на міцність Махеронт,
гамселячи по стінах цитаделі.
Тут у палаці Ірода бенкет -
зібралися в розкішнім залі гості,
вино в бокалах і троянд букет,
змагання арф і танцівниць до млості.
І Саломея-падчерка авжеж
в танку звабливім вправно закружляла,
чим догодила Іроду безмеж
і він півцарства її обіцяє.
Або що схоче - виконає вмить,
а Саломею підмовляє мама,
Великого Хрестителя убить
і голову його внести до зали.
Слухнянний стражник виконав наказ
та обірвав навік життя пророка,
і голову на таці в той же час
скривавлену приніс доньці жорстокій.
А та Іродіаді віднесла,
щоби над мертвим познущалась вдоволь -
отак помстилась та лиха сім"я
Хрестителю за справедливе слово.
Та Божа кара не минула їх -
віки прокляли іродове плем"я,
їх імена - як прізвиська для всіх,
жорстоких, підлих, хтивих, кровожерних.
Прийде покара всім земним катам,
що кров невинну п"ють- не обіп"ються,
а ті краї, що сіють смерть й обман,
в мертві пустелі скоро обернуться.
"ЗА ТЕ, ЩО ВИ НЕ СЛУХАЛИСЯ СЛІВ МОЇХ…
СТАНЕ ЦЕЙ КРАЙ РУЇНОЮ, СПУСТОШЕННЯМ".
І. Христос
Возславим же в щоденних молитвах
найбільшого з усіх земних пророків
за Водохреща дійство та уроки
як до Творця знайти в пустелі шлях.
Коли новий почнеться сонцебіг
і дні ночам дарують по хвилині -
різдво Хрестителя-Предтечі в Україні
в купальські дні святкуєм кожен рік.
Свято того, хто передрік Христа,
велів хрестить йорданською водою
весь рід земний, пожертвував собою
аби очистить людство від гріха.
Свята вода в водоймах у цей день
і Дух Святий над кострищем літає,
обранців Божих поміж нас шукає,
єднає долі, грішних направляє
під хороводи й перегук пісень.
Цьому різдву радіє цілий світ,
природа відкриває сокровенне -
на честь пророка в гущі лісу темній,
рівно опівніч папороті цвіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505227
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 14.06.2014
Старенька Європа про слово "війна"
давно вже забула, хоч війни бували.
Відвикла, безпечна. Й вона не одна,
бо світ просить миру. Багато чи мало?
Старенька Європа позбавитись зла
порадила чесно за Кодексом Права,
а "братня" Росія усе, що змогла
зробила, ганебна, щоб бійня тривала.
То хто справжній друг? Хто нам руку чи меч?
Хто своє лице не ховає в забрало.
Хто щастя будує без війн й ворожнеч,
агресора б"є згідно писаних правил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504121
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.06.2014
В полон не брати, винищить дотла
зрадливе зілля в себе на городі,
щоб згодом не боліла голова,
що враже сім"я знов пустило сходи.
Щоб не розвіяв вітер хижий пух
і знов комусь залоскотало в носі -
то вирвати будяк той чи лопух,
аби навік позбавить плодоносся.
В сусідськім полі різнотрав"я лан
і будякам-агресорам привілля -
рости собі, не пхайся, наче хам,
не лізь, наглючий, на наше подвір"я.
Коли заліз, як підлий терорист,
то й знай, нікчемний, що тебе чекає -
ми виб"єм з тебе той паскудний хист
і спалимо, а попіл закопаєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497781
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.05.2014
Тепер Солдат не покидав Майдан -
колись щодня отут збиралось віче
і, де ті квіти й поминальні свічі,
з господарем збирали громадян.
Малим щеням той взяв його собі,
виховував суворо та з любов"ю,
сам через вік вже не пашів здоров"ям,
але собаку доглядав як слід.
Солдатом пса назвав (неабияк!) ,
і коли гімн співали на Майдані -
на задні лапи той ставав старанно
і завмирав, як на посту вояк.
Отак від грудня вдвох вони отут
співали гімни і молились Богу,
мокли під снігом, замерзали в ноги
та захищали гідності редут.
Кривавий лютий розірвав тандем -
підступний снайпер вцілив його друга
й тепер Солдат, сховавши біль і тугу,
на цім посту залишився один.
І він дививсь, що робиться навкруг,
на фото друга в оберемку з квітів,
навитяжку стояв, як з бронзи литий,
солдат майдану, найвірніший друг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494559
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 24.04.2014
Воскреснути! Яка блага мета!
Воскреснути! Після тортур і гніту.
Воскреснути подібно до Христа
і воскресіння дарувати світу!
Отцю небесному вклонитися затим,
зерно добра засіяти на ниві -
нехай врожаєм вдячить золотим
й вквітчає землю посміхом щасливим.
Тож воскресай, Вітчизно дорога
живильний напій скуштувавши волі,
воістину мета твоя блага,
Христос воскрес в надії і любові!
Щиро вітаю всіх з Великодними святами!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493690
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2014
В жахливий спосіб скінчиш ти, Пилате:
за кожну смерть прийдеться умирати,
каратись в муках, як колись Ісус.
А ти ж бо є страшенний боягуз,
отож тортури видадуться втроє
болючішими, ніж отим героям,
яких Господь забрав на небеса.
І не спроста, далеко не спроста
тебе не раз попереджав Всевишний,
та ти себе вдягнув у шати пишні
й рішив, що є мудрішим за Отця.
Тепер благай хоч легшого кінця!
Ти перейшов межу своїм зухвальством -
прийшов кінець тобі й твоєму царству
за ту розправу злу на Гарізім,
та ти заліз ще підло в чужий дім
і витер чоботи об чисті рушники,
чим заслужив прокляття на віки!
І смерть Ісуса не приписуй люду,
бо тільки ти посіяв ту облуду
й махнув зловтішно головою кату.
Тож згинь, підступний Понтію Пилате!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493285
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.04.2014
Безіменному Герою Євромайдану
П Р И С В Я Ч У Ю
Лише на мить забули ми за Крим
у переддень святого Великодня -
іще один відважний побратим
поповнив сотню янгольську сьогодні.
Згорів в огні за волю і за нас
та не помер, а заступив на варту,
прикрасив лик його іконостас
з воротами священними до Правди.
Піднявся ввись над Стелою кружля,
взира звідтіль на ворогів і друзів
та зводить конху Волі, а земля
вже розцвіта у веселковім прузі.
Оранті Краю сльози обітер
та до калини гілки дотулився -
він там в дозорі волі відтепер
аби назад ніхто не поступився.
А його прах залишено землі,
там, де Аскольд з героями із Крутів.
де квіти умиваються в сльозі,
щоби повік такого не забути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490601
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.04.2014
Сказилася Росомаха, аж заплила з люті,
що її дружка Бурмила копнули по суті -
вигнали старого діда з царського садиби,
усі речі відібрали, дачі і колиби.
Всі машини раритетні, цінні нічні вази,
всі рахунки перекрили, відкати по газу,
що Бурмилі й Росомасі капали стабільно,
ще й у розшук об"явили - чиста божевільня!
Бо як звірам надоїло жити у обмані
та зібралися на віче вони на поляні -
натравив Бурмило круків, стерв"ятників хижих
по підказці Росомахи. Та дістали грижі,
хоча звірів й поклювали, багатьої убили,
але в рабство знов загнати не хватило сили.
Втік Бурмило, заховався в царстві Росомахи,
тільки зрідка ричить гидко звідти бідолаха.
Ну а злюща Росомаха взяла в руки зброю
й на звіриннії угіддя пішла враз війною,
відірвала жирний клапоть сусіднього лісу
і ще точить підла зуби на решту до біса.
Скористалася підлота, коли у могили
проводжали звірі друзів, що їх круки вбили.
Та забула Росомаха, що її наглючість
остогидла всім лісництвам, ворогам і друзям.
Перекриють всі кордони і заженуть підлу
в резервацію ганебну, як і їй подібних,
бо не можна всьому світу диктувати волю,
навіть коли ти від злоби й люті збожеволів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489174
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 30.03.2014
Фашисти майбутнього будуть називати себе антифашистами.
В. Черчіль
Фашизм змінив обличчя, мову, стяг -
Росією керують сатаністи
і внуків тих, хто брав колись Рейхстаг,
вожді обули в чоботи фашистів.
Брехня відкрита оправданням дій,
підступність хамська - честю офіцера,
повзе орда фашистська, наче змій,
і вже в Європу прочинила двері.
Наче й не було сім десятиліть,
неначе вчора Австрія, Судети,
знов замахнувсь фашизм на цілий світ
і мир поклав на мушку кулемета.
Певно забули Нюрбегський процес -
за кожну смерть буде покара кату,
а з нами Бог і Сотня та з небес,
які Вітчизну кличуть захищати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483347
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 04.03.2014
Ще запах диму йде від барикад,
ще кров героїв на щитах багриться,
як барабани знову б"ють в набат -
у триколорах заблистіла криця.
Ніяк наш не вгамується сусід
імперські плани чешуть йому руки -
одних бандитам плюнули услід,
а він нових нам підсилає круків.
Неофашистським смородом пропах,
своє криваве рило суне всюди
та бачить Бог - впаде двохглавий птах
й здихнуть щасливо на планеті люди.
І від уламків смертоносних зір,
останньої імперії терору
залишиться хіба-що сувенір
в музеї людства, наче кров, червоний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482334
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.02.2014
Майдан завмер. Молитва і сльоза.
Від згустків болю, смутку і печалі
боліло в грудях - сотню проводжали,
безсмертну сотню в сині небеса.
Вони ставали у ангельський стрій
один за одним мовчки у колону,
як йшли на січ проти орди в погонах
лиш з вірою супроти куль у бій.
І їх єднав не карб рубців і ран,
не дати смерті й ці холодні труни -
любові до Вітчизни чисті струни
торкав молитвою стривожений Майдан.
Як шикувалась сотня в небесах
кожен ридав і присягав до скону
край боронить й по Божому закону
колись й самим звершити в небо шлях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481468
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.02.2014
Хвилиною мовчання після виконання державного гімну України розпочалося загальноміське Віче на майдані у Хоросткові, що на Тернопіллі. На зимовій сцені було запалено свічі, а священники Української Православної та Греко-Католицької церков відправили прощальний молебень за активістами Київського Майдану, убієнними злочинним режимом Януковича. Лише один Бог, котрий дарує нам життя вправі зупинити наш земний шлях - говорили святі отці - і той, хто посягає на людське життя, автоматично ставить себе по ту сторону закону і Божої прихильності. Усі послідуючі виступаючі суворо засудили злочинні дії влади і прирівняли її із звірствами фашистських молодчиків у час становлення гітлерівського режиму в Німеччині. Після всіх виступів загальноміське Віче прийняло слідуючу постанову:
Громада міста Хоросткова глибоко сумує з приводу загибелі 5 учасників мирного протесту у Києві від рук спецпризначенців і виражає щире співчуття близьким і рідним героїв. найсвідоміші наші земляки відстоюють наше право на цивілізований європейський вибір у столиці України. Злочинна влада під проводом Януковича, не дивлячись на пряме порушення Конституції України і міжнародних прав людини відкрила вогонь по мирних демонстрантах, обливає їх водою у 10-градусний мороз, наймає відморозків для вчинення безпорядків, звірячих убивств та дискредитації мирних протестів.
Вседозволеність "Беркута", диктаторські закони по знищенню демократії, прийняті 16 січня антиконституційним способом Партією Регіонів і їх сателітами - комуністами, прикриття міліцейськими структурами бандформувань, так званих "тітушок", дуже нагадують події у гітлерівській Німеччині, тобто формування фашистського режиму.
Віче постановило:
1. Загиблих протестувальників вважати національними героями України.
2. Заборонити діяльність ПР і КПУ на території міста, як фашистських організацій та ініціювати зняття їх з обліку по місцях реєстрації.
3. Запропонувати членам цих партій, які були примусово записані в членство, припинити будь-яке співробітництво з цими злочинними організаціями.
Громада міста Хоростків звертається до всіх громад населених пунктів Гусятинщини, Тернопілля та всієї України підтримати почин і попередити встановлення фашистського режиму в Україні.
23 січня 2014 року, майдан, м. Хоростків.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474545
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 23.01.2014
http://maidan2013.com.ua/join
З Різдвом Христовим я вітаю вас
хоча погода, ніби на Великдень -
нема морозів і снігів не видно
та нам цьогоріч й не до них якраз.
У нас Майдан! Один майдан на всіх -
за власну гідність бореться країна,
на цілий світ свій розгорнувши стяг,
державний гімн співає Україна
і світиться, немов Чумацький Шлях!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470572
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.01.2014
Над Україною туман успішно бореться з зимою,
а в центрі Києва Майдан нових народжує героїв
Неначе велет на весь cвіт гукає: "Слава Україні!"
"Героям слава!" - у отвіт многоголосять всі країни.
Як переміг в собі раба - ставай в ряди бійців Майдану!
То є священна боротьба проти гнобителів-тиранів.
За спільний європейський дім боротись вийшла юна зміна,
"Героям слава!" - крикнем їм на їхнє: "Слава Україні!"
За власну гідність! Розірвем страху принизливі тенета!
Майданом волі увійдем в світлицю цінностей планети.
Нехай лунає на весь світ велично: "Слава Україні!"
"Героям слава!" - наш отвіт - "Ми вже не клякнем на коліна!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467626
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.12.2013
В нирці колька наша "йолка"
владі і гаранту.
- Гей, Миколко, а де голки?
- Читай, дядьку Гнате!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467145
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.12.2013
Не спить Майдан четвертий тиждень поспіль
на варті миру й майбуття стоїть.
Стоять бійці, стоять поважні гості,
в знаменах честі п"ядестал століть.
Історія відкрила навстіж двері
аби вдихнути волі аромат
і дух Майдану, лоскотнувши нерви,
мільйонним маршем рушив, як солдат.
Повз коридори влади і супротив,
попри ряди опричників в фойє
ступа Майдан на вулицю Європи
і Україні славу воздає!
15.12. 2013 Киів, Майдан Незалежності.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466335
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.12.2013
Прекрасній співачці, натхненниці Майдану Руслані Лижичко
П Р И С В Я Ч У Ю!
http://www.youtube.com/watch?v=4pmSB0bq1G8#t=119
http://www.youtube.com/watch?v=4pmSB0bq1G8#t=119
Колись цей голос підкорив весь світ
і в дикім танці закрутив планету,
а нині міліцейськії тенета
рве на шматки, неначе динаміт.
В дозорі волі, наче постовий,
стоїть на варті цілої країни
прекрасний голос, голос України
вістить спільноті, що він ще живий.
Понад щити спецназівських рядів,
і віроломні звернення тирана
словами гімну зашиває рани
і кличе в бій відважних козаків.
Це голос материнства і краси,
голос народу мирних хлібосіїв,
які віддавна захищати вміють
родючий край від хижої орди.
"Вставай, Вкраїно! Києве, виходь!" -
дзвенять в ефірі позивні Майдану
злітають ввись і голосом Руслани
на січ беззбройну кличе сам Господь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465568
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 12.12.2013
Cтоїть Майдан посеред міста,
багатолюдно гомонить,
народним гнівом диха грізно
за право вільно в світі жить.
За право вибирать майбутнє
стоять і юнь, і сивина,
стоїть Майдан в холоднім грудні
і гаряче йому в снігах.
Стоїть Майдан в центрі Європи
в кільці жандармської орди,
неначе богатир, супроти
імперських помислів Москви.
Кийки, гранати, віроломство,
жорстокість міліцейських лав;
геройська мужність - мирна помста
нікчемній владі громадян.
Стоїть Майдан в центрі планети
наче кордон добра від зла
й немає в світу вже секретів
хто кат, хто в\"язень, хто суддя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465516
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.12.2013
Спасибі, народе, за праведний гнів,
спасибі за факел свободи,
спасибі за жах у очах ворогів,
спасибі тобі, мій народе!
Спасибі, народе, за марш і майдан,
ненависть одвічну до зради,
спасибі за гуркіт упавших кайдан
спасибі за поступ до правди.
Спасибі, народе, за мудрий урок,
усім ненависникам волі,
за цей у майбутнє історії крок,
горджуся, народе, тобою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464928
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.12.2013
Народний гнів - натягнутий канат.
Одна лиш мить і звергнуто тирана.
Вчорашній ідол вже скінчив безславно,
за зраду навіть влада - не гарант.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464925
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2013
На сайті Білого Дому США зареєстрована петиція щодо введення санкцій проти українських урядовців і Віктора Януковича. Проголосуйте!https://petitions.whitehouse.gov/petition/impose-personal-sanctions-president-ukraine-viktor-yanukovych-and-cabinet-ministers-ukraine-members/h58Fz30V
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463758
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2013
Відібрали ім"я гарне у гордої птиці,
обпаскудили поганці, поховали лиця,
закували власну совість у бронежилети
і з кийками на народ свій пішли, як бандити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463539
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2013
- Хто довірив цій падлюці керувати стадом?
Хто дозволив вирішувать за усю громаду
до якого нам лісництва стелити альтанку -
закричали сичі в лісі дружньо на світанку -
Бач, наїлось ненаситне дармової юшки,
зрадників кубло зібрало ( "тушки" і "тітушки")
і забуло, що на службі власне є у стада
та й давай народ кийками вчити "куда нада".
А не вийде у Бурмила із того нічого
ще прийдеться в буцигарню топтати дорогу,
вже утретє і надовго за державну зраду
разом з кублом тих пригрітих ненаситних гадів.
Збунтувались звірі в лісі, вийшли на поляну,
об"явили недовір"я ведмежому клану
і тепер вже милосердя просить сам Бурмило,
аби з нього і тих "тушок" не зварили мило.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463537
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 01.12.2013
Геноцид селянства України,
Очманілим плем"ям яничарів,
Людоненависницьким режимом
Оправданню вік не підляга.
Дочекають зрадники покари,
Отроки червоних комісарів -
Має правда увійти у храми,
Огласити вбивців і тиранів,
Розметать їх водами Дніпра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461940
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 21.11.2013
Розчарування - наче гострий ніж,
яким порізав пальці ненароком,
як наболілий душервущий вірш,
як грам отрути у стакані з соком.
Подав надію - то верши її,
віддай всі сили на її спасіння,
бо вже вона належить не тобі,
а всім. Від тебе тільки вміння
як ту надію обернуть в успіх.
Як не зумієш - гіркота образи
буде точити серце, мов зараза,
або на скронях відкладати сніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461614
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2013
Люблю дивитись як горить вогонь,
як полум"я хапцем "з"їдає" дрова.
Отак й життя з простягнутих долонь
спішить пурхнУти в потойбічний морок.
Спішить згоріти та зігріть теплом
мою прозяблу непокірну душу,
щоб попелом осісти за селом,
куди і я переселитись мушу.
Отам удвох й згадаємо про все,
переберем всі миті по краплині
допоки вітер пил не рознесе
й залишиться лиш згадка по людині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460982
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.11.2013
Обтрусив листопад решту листя, залишене жовтнем,
позмітав на купки та спалив до приходу зими,
набундючений сад ладить простір для білої ковдри
і у ритмах вітрів чомсь тужливо озвавсь клавесин.
В передденні подій все неначе завмерло на хвилю,
на морози й сніги незворотньо чекає земля
і омріяна ціль вже так близько, здається за милю,
але яр протиріч заставляє глядіть звіддаля.
Та не жах холодів нас лякає щодня і щомиті,
ні той газ дорогий, ні незвиклий до такту сусід,
але древо батьків як у цій метушні не згубити
і зробити той крок, що чекають від нас купу літ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459696
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.11.2013
Заглянув ранок скромно у вікно
і промінцем розгладив сонні стіни,
щось справив в електронному табло
й зимовий час став літньому на зміну.
Вернувсь весь світ годиною назад,
лише подій та зміна не вчепила -
така ж брехня, такий же "авангард",
і тиск, й провладна політична сила.
Ех, коли б можна за годину ту
підправить, що накоїли невміло:
кого в лікарню, а кого в тюрму,
ну а кого в музей вже (грішним ділом).
Передивитись вчинки всі ще раз,
та через сито честі пропустити
і шістдесять хвилин було б якраз
достатньо, щоб все виправить й змінити.
Та не дано. Один лиш тільки час.
А нам усім повік пересторога -
перш як обрати знову прошу Вас
порадитися з совістю і Богом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456901
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.10.2013
Ми - діти природи і пори року дуже часто перекликаються з певними етапами нашого життя.
Треба тільки навчитись цінувати кожну мить, ніколи не шкодувати за прожитим і любити усі без винятку пори року.
Кілька, близьких мені людей, відмічають цього року 40-річчя. Тож їм моє вітання.
Вдягнула осінь золоту фату,
духмянком вжинку підкропила щоки,
взяла тебе успішну, молоду,
й ввела у зал, що зветься "Сорок років".
Маестро вітер палички підняв.
змахнув легенько і до ніг зівсюди
посипалися нотки і листва,
а музика обняла попід груди.
Вже легінь-жовтень кличе у танок,
галантно руку гріє у долоні,
підняв за стан і, начебто пушок,
кружлятимете вдвох над оболонням.
Лиш не сумуй, що дні, наче листки,
жовтіють швидко і летять додолу,
бо золоті у осені роки
і чудо-вальс, і море барв довкола.
-------------------
Вишивала осінь по хрестику долю,
підбирала барви, золотила тло.
Cкільки було щастя - ниточками болю
вишивала вперто і добро і зло.
Все, що пережила, все, що відстраждала -
хрестиками долі все на полотні:
і кохання зливи, і розлук заграви,
радість материнства і тривоги дні.
У цих візерунках пів життя таїться,
все на рушничкові, вишитім потай,
рівно сорок років візерунок в"ється
й двічі ще по сорок в"ється ще нехай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456877
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2013
Вимучені довгожданним очікуванням покращення життя, захмелілі від чужих розповідей про казкові заробітки вирушають у далекі подорожі мої земляки. Нерідко забуваючи підлікувати назбирані за життя слабості, а попадаючи у зовсім інакшу атмосферу, провокують їх загострення, що інколи обертається плачевним фіналом.
Так поспіхом збирався у дорогу -
що і проститись ти ні з ким не встиг...
На заробітки. А попав до Бога.
В бригаду мертвих перейшов з живих.
Чи то платню там кращу обіцяли,
чи від життя втомився і утік -
взяв і помер, і крізь чужі вокзали
уже в труні вертався в другий бік.
Труна розкішна - в нас таких не роблять.
Невже ти ради цього і помер?
Спинися, доле! Розвертай голоблі!
Скромніше прагну жити відтепер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438563
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 20.07.2013
Украй землі, завіщаний Творцем
ще від Трипілля моєму народу,
яким Дніпро несе могутні води
у Чорне море, вотчиною звем.
Де хліб і сіль, цілющий чорнозем,
де запах квітів, чебрецю і м"яти,
де понад все завжди цінують матір,
а людське горе викликає щем.
Край солов"їв, дібров, садків і нив,
дитинства край з джерельною водою,
Карпатських гір та Кримських, Медоборів,
озер, річок, ставків, пісень і див.
Немає краще місця на землі,
ніж те, яке в житті побачив вперше,
яке тебе привело в світ для звершень,
яке є Батьківщиною тобі!
І цей украй, рідніший від усіх,
така, як всі, земна частинка раю,
ми Україна-ненька величаєм
і молимося щедрості її.
1.
Коли Ісус на пагорбі Блаженств
читав Нагірну проповідь біблейську,
множив хліби у Табсі Галилейській,
в нас почитали багатьох божеств.
Моливсь народ до сонця і вітрів,
просив дощу, до ідолів звертався,
наш край в той час ще Скіфією звався,
а скіфи - землероби й скотарі.
Тече у жилах наших дотепер
та кров степна від пращурів Аррати
і як би нас не прагнули назвати -
ми - хлібосії, ними і помрем.
Важким був шлях Ісуса до сердець -
зваливши хрест на плечі, йшов на страту,
щоб всьому світу правду доказати
хто Божий Син, хто вбивця, хто Творець.
І доказав, здолавши власну смерть,
та Воскресінням утвердивши віру,
зійшов на небо, ну а ми в офіру
молитвою серця наповним вщерть.
2.
Зібрав Ісус апостолів своїх
і перед Вшестям на горі Оливній
їм заповів іти в країни дивні,
щоб святу віру донести до всіх.
От й розійшлися учні по містах,
а брат Петра, рибалка від природи,
йшов по Дніпру і скіфському народу
ніс святе слово й віру у Христа.
То був Андрій, апостол Первозванний
Ісусів учень, перший серед всіх,
що й смерть зустрів, як вчитель, на хресті -
був розіп"ятий при Нероні в Патрах.
Та перед тим наш край він обійшов,
святив цю землю і Дніпрові схили,
наперсний хрест зарив, де буде Київ,
прорік Софії зведення й церков.
То ж славим ми в щоденних молитвах
Вкраїнського Апостола Андрія
за благовістя віри і надію,
що до Творця він нам покаже шлях.
3.
Багато літ минуло від тих пір,
Дніпрові кручі, дикий степ, Карпати
селили горді скіфи і сармати,
гостили готи, гунни, врешті анти
та русичів великих славний рід.
Уже і Київ виріс край Дніпра,
де поміж гір, освячених Андрієм
в Дніпро вбігала Либідь - річка-мрія,
Хорива, Кия й Щекова сестра.
Аскольд хоробрий княжив у полян,
що нажахав до смерті Візантію,
але привіз ізвідти святу віру
разом із батьком Діром до киян.
Невтішна доля перших християн
й Аскольду з Діром вирила могили,
коли Олег вступив у стольний Київ
і обидвох убив їх за Христа.
Згадаймо ще і мучеників всіх,
які в наш край несли Христову віру -
єпископ, папа і святий Климент,
святі Єфрем, Євгеній і Василій,
Елпідій, Агафодор, Капітон -
всі убієнні під Святим Хрестом.
4.
Київська Русь - так називався край,
а пращури вже русичами звались
та, як і скіфи, ідолам вклонялись,
молились сонцю, небу і вітрам.
Князь Ігор, що посаджений на трон
Олегом Віщим, у морських походах
Дніпром спускався у понтійські води,
в Босфор заходив, та не вживсь з хрестом.
Так і загинув на землі древлянській
нехрещеним, по звичаям поганським,
ще й поклялася Ольга відомстить.
Христова віра краю вже зорить -
княгиня охрестилася в Цармісті,
і Святослав князівські лати чисті
вже на могутні плечі приміря,
над Руссю слави сходила зоря.
5.
Уміло правив краєм Святослав -
хоробрий воїн, полководець вправний,
він воював, а справи всі державні
старенька Ольга в Києві вела.
Тільки одне княгиня не змогла
привити сину Божую науку
то й прищепила ту любов онуку,
розповідала про Христові муки
і що молитва - зброя проти зла.
І Володимир змалку зрозумів,
що дерев"янні ідоли й камінні
не зможуть захистити землю рідну
і об"єднати вірою серця.
Але, як й батько, все не міг рішиться
від пращурів традицій відхреститься
і стать на шлях Ісуса і Творця.
Лише як раптом важко захворів
і втратив зір звернувся до молитви,
перехрестивсь, як воїн після битви,
і зрячим з Корсуня вертався до Русі.
А поруч з ним на білому коні
скакала Анна, грецькая царівна,
рідна сестра Василя й Костянтина,
Володимиру відтепер жона.
6.
Де хлюпотять озера Опечень,
колись Почайни ширилась заплава
і де вона в старий Дніпро вбігала
хрестити Русь князь вийшов в cвітлий день.
По всій Русі розіслані гінці,
кричать на площах гучно глашатаї -
Христову віру руський люд приймає
і хреститься по пояс у воді.
Найперші Володимира сини,
дванадцять, як апостолів в Ісуса:
"У храм молитви впусти наші душі
і вилікуй з гріху нас і прости!"
Волочать коні скинутих богів,
Дніпро ковтає ідолів поганських,
Київська Русь приймає християнство,
Творцю склада присягу на Дніпрі.
Украй землі, в якім ти народивсь,
Господній глас у час хрещення слухав:
"В Ім"я Отця, і Сина, і Святого Духа
будь благодатна, земле! Возродись!!!"
То ж слався, краю український мій,
як спадкоємцю руської держави,
хранителю її традицій, слави,
благословенний Богом у Христі!
Слався, народе, що цей божий край
так доглядаєш кревно і старанно,
тисячоліття сієш неустанно
і пожинаєш доброти врожай!
Нехай святиться Господа ім"я,
який впровадив заповітну мрію
і ім"я Богородиці Марії,
яка покровом всіх нас огорта!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430408
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 09.06.2013
Коли ти не поруч, розлука гнітить,
вривається в сни і регоче.
Коли ти не поруч, мов рік кожна мить,
як вічність безсоннії ночі.
Коли ти не поруч, світанки сумні
і пасмурні дні навіть в спеку.
Коли ти не поруч, здається мені,
що я овдовілий лелека.
Коли ти не поруч, весь світ не такий,
неправильний відлік у часу.
Коли ти не поруч життя маяки
на зустріч розвернуті нашу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428677
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.06.2013
Стільки хрущів і стільки пустоцвіту,
немилосердно сонечко пече -
з густих снігів стрибнули прямо в літо,
весна лиш промайнула вітерцем.
Від того всі і люди, і природа
ще й дотепер до тями не дійдуть.
Нема дощу, посуха на городах
і мошкара, як напасть, тут як тут.
Поцяпало і знову, як на півдні,
погода зовсім стала, мов чужа:
смалить, як в серпні, а земелька бідна
з під груди шле запрошення дощам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425519
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 17.05.2013
Повернулись хрущі. Загуділи в садку і у гаї,
на деревах, на квітах, у шиби гамселять щораз.
Люди мовлять таке - що то вірна прикмета врожаю.
Повернулись хрущі і скликають на вотчину нас.
Певно щось в тому є, та вертатись далеко не просто,
коли звик, як той хрущ, прилітати до яблунь на цвіт,
а чужбини нектар в"ївся в шкіру, неначе короста,
й по шматках розібрав тебе вже перетоптаний світ.
Як їх всіх відшкребти і стулити докупи круг серця,
як себе віднайти, наче в ріднім та дикім краю?
Доїда мошкара і шістнадцять напружених терцій
по секунді літа перескладують в душу мою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424240
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2013
Такий тяжкий цьогоріч хресний хід -
із снігових обіймів зразу в літо,
весна вквітчала плащаницю цвітом,
мовить молитву Воскресінню світ.
Одну лиш мить лишилось пережить,
перестраждати разом із Ісусом,
кожен відчуть оте розп"яття мусить,
аби ще більше захотілось жить.
А у неділю освятим яйце,
рум"яну паску, вуджене із хроном,
і під врочисті великодні дзвони
святково по домівках рознесем.
З наступаючим довгоочікуваним святом Пасхи і Божого Воскресінняґ всіх!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422597
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2013
Чи то зима так засиділась,
чи заблукала десь весна,
що замість цвіту светри білі
ще дотепер на ясенах.
Пощулились в парку каштани,
аж по коліна у снігах,
і виглядають кожний ранок
від сонця посланця тепла.
А він грайливо блимне в очі,
від запарів зігріє дах,
з бурульки капне, зарегоче,
розмаже радість по щоках,
до морозця у сани вскоче
й удвох гасають по полях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412395
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2013
Любов до краю - вогник рятівний,
який зігріє в найзимнішу стужу,
у мить загрози зробить тебе мужнім,
навіть коли занадто є слабким.
А як той вогник добре доглядать,
то він тобі сторицею віддячить -
і ти вже сам, мов полум"я гаряче,
за рідний край скараєш цілу рать.
Чи розпалиш вогонь цей у серцях
отих хоробрих молодих героїв,
які вкінець розправляться з ордою
і од брехні в Дніпрі сполощуть стяг.
Може й прийдеться в полум"ї згоріть,
як Кобзарю, чи вже Олексі згодом,
краще на мить стать світлом для народу,
ніж цілий вік терпіти глум і гніт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407620
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2013
Щиро переживаю за здоров"я автора музики, нашого композитора Анатольєвича і бажаю йому швидкого одужання. Кріпись, друже!
ВИЛІКУЙ МЕНЕ
Вилікуй мене
від горя і страждання,
визволи мене зі стін журби.
Ти промий мені
натхненням рвані рани
і бальзам надії приклади.
Вилікуй мене
від всіх хвороб і болів,
вилікуй мене борні вогнем..
Музико моя, музика моя,
вилікуй мене.
Музико моя, музико моя,
вилікуй мене.
Вилікуй мене
своїм цілющим зіллям,
вилікуй мене і воскреси.
Музико моя, ворожко і царівно,
змий журбу краплинками роси.
Підніми мене
у зоряне безмежжя,
розжени октавами імлу,
музико моя, музика моя,
з серця здуй золу.
Музико моя, музико моя,
з серця здуй золу.
Вилікуй мене
від смутку і зневіри,
виразку душевну запечи.
Музико моя, шептунко і офіро,
тільки не мовчи, лиш не мовчи.
Вилікуй мене
від всіх хвороб і болів,
вилікуй мене борні вогнем.
Музико моя, музика моя,
вилікуй мене.
Музико моя, музико моя,
вилікуй мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407213
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.03.2013
Велика грішнице із раю,
заступнице всіх поколінь,
бунтарко, звабо і святая,
цей перший пролісок тобі
Блаженим сяйвом грілось небо.
веселкою стелився шлях.
Цей світ земний придумано для тебе,
благословенна у віках!
Цей світ земний Творцем придумано для тебе,
благословенна у віках!
Бракує барв, щоб описати
красу душі і тіла теж,
сестра, сподвижниця і мати -
достоїнствам немає меж!
Володарко чудових ролей,
ворожко весен, феє мрій,
жадана, мила, звабнице і доле,
цей перший пролісок тобі!
Жадана, мила, люба, звабнице і доле,
цей перший пролісок тобі!
З СВЯТОМ, ДОРОГІ ЖІНКИ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407072
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2013
Як народилась жінка - Бог всміхнувсь
й жіночу стать вручив цілій планеті.
Може то дивним видасться комусь,
але давно не є для нас секретом.
Не таємниця що була весна
і у ту пору проліски пробились,
а березолем місяць він назвав
тільки тому, що ви в нім народились.
Не поєднати грішне і святе,
що Вам хтось день лиш дав у нагороду -
ми цілий вік на вашу честь назвем,
жінки, Вітчизно, матері, Природо!!!
Щиро приєднуюсь до всіх привітань, які Вам були вже сказані, лунають зараз і будуть звучати завше, наші чарівні Первоцвітки!
З СВЯТОМ, ВАС, ЛЮБІ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406638
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2013
Мов дівчата в крайках,
журавлинні зграйки
в небесах шикують зоряні ключі.
Побратимів ранком
проводжають чайки,
наче до схід сонця в поле сіячів.
Ой летіте, браття,
крізь вогнів багаття,
грози й громовиці
обминайте все ж.
І на зло закляттям
в сніжно-білім шматті
вийдіть сіять волю
з сіячами теж.
У пору мінливу
попрохайте ниву
обігріти зерня й виростить врожай.
Бережіте сили,
як в часи відпливу,
коли й океани поглинає даль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406373
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2013
Нас завоювали. Причому давно. Блискавично, переконливо і без права на реванш. Нас обмежили в правах, зробили рабами і закували в кайдани.Це сталося не вчора, не рік назад, і навіть не минулого століття. То сталося набагато скоріше. Пам"ятаєте колись на наших землях існувала велика держава наших предків - Скіфія?
Могутнє і непереможне плем"я, яке не боялося нікого. Відважні і сильні воїни, а їх перемогли. І хто б ви думали? Римські легіони, знаменита фаланга Олександра Македонського, багаточисельна кіннота Чінгізхана чи непереможна армія Наполеона? Ні, їх перемогли жінки. Раз і назавжди. Хитрі амазонки придумали як побороти гордих скіфів і...почали їх женити на собі. І з тих пір ми приречені ще з шкільних років носити за ними портфелі і хазяйські сумки, вислуховувати після густого похмілля повчальні лекції, пам"ятати їх день народження, дати з дня весілля і кожного року вітати їх саме у ці дні а у березні ще й одягати принизливі атрибути рабської залежності - квітчасті фартушки і обов"язково ставати у них до фотографії разом з їхніми матусями. Наші нерви на грані, наші груди розпирає сором приниження, наші вуха ладні відпасти від іронічних компліментів. Але варто нам залишитись наодинці з своїми думками, коли вони на хвилинку вибігають з дому і забули показати пальцем де лежать чисті шкарпетки чи кастрюля з свіжозвареним борщем - і ми кричимо у розпачі:
"Як добре, що вони нас завоювали!" Знову даруємо їм квіти, заглядаєм їм в очі і вітаємо щиро з днем нашого щасливого поневолення. З святом весни вас, любі!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405146
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.03.2013
Чимало віршів я вже написав,
снував не раз по нетрях інтернету,
та споглядав земну красу планети
крізь розбишацтво вірусних застав.
Та дуже мало написав про край,
святий куток моєї Батьківщини,
в якому зріс з маленької дитини,
десь там сліди моєї пуповини,
батьків могили і ворота в Рай.
Лише прошу: завчасно не журіть,
бо то і є та райська насолода -
відчуть себе частинкою народу,
якому майже шість тисячоліть.
-
В басейні Бугу і приток Дністра
із берегів стрімить височина,
що звуть Поділлям і, неначе пряж,
її вкраша Подільський кряж -
то Медобори, рідна сторона.
Перлина краю, медоносний світ,
знялися вверх тоді, коли й Карпати,
Сарматське море змусили втікати
і перебратись на південний схід.
А рифи моря, вапняковий карст
перетворились у казкові гори,
які за щедрість кличуть Медобори,
та край Поділлям за родючий пласт.
-
У Медоборах є жива вода.
Струмить із надр по вапнякових порах
Подільських Товтр - остатків диво-моря,
аортою із серця-джерела.
У карстових озер немає дна,
їх в Медоборах ще зовуть вікнини,
очі Землі, що крізь вузькі щілини
з глибин віків глядять на нас понині,
сльозяться болем від людського зла.
Вони, як совість всіх тисячоліть,
вартують вхід до храму Святовита,
дольмени предків, капище Богита
і дух Аррати, що цей кряж таїть.
-
А ще вікнини світяться вночі,
неначе в них купаються зірниці
у їх зіницях золоті ключі,
до таїн Всесвіту і Божої криниці.
Узимку їх морози не беруть,
вони ніколи криги не побачать -
така їх доля, ворожбитська суть,
мабуть тому озера ці і плачуть.
Нелегко їм минуле сторожить,
нелегко зазирати у майбутнє,
у карстових озерах біль горить,
у їхніх водах бродить дух могутній
Землі атлантів і Космічна нить.
-
Долини кряжу омиває Збруч,
круті меандри обвивають гори
їх плюск вночі гуляє по дібровах,
вторить луною з віковічних круч.
Десь тут колись проходив Чорний Шлях,
тропа ясиру до самого Криму,
і чорноземів добра половина
на попелищах та людських кістках.
Сліди копит Хмельницького полків,
сліди загонів грізних гайдамаків
й кривавих січей застелив моріг,
шалфей, медунка, ковила і м"ята,
густа ліщина і кущистий глід.
-
У Медоборах квіти, як в раю:
дволиста любка, ясенця косички,
гніздівка та зозулі черевички,
і дикі оси з лілій роси п"ють.
Музей реліктів, медоносний плай,
перлина моря в барвах дивоцвіту,
країна вапнякових монолітів,
для мене ти - як восьме чудо світу
о, Медобори, надзбручанський край!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405108
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2013
До окупантських я замашок звик,
їхня брехня вже остогидла дійсно -
щоб оправдати свій нацистський лик,
звуть рух до волі націоналізмом.
Воно в тім слові і біди нема,
бо хто ще так свій край безмежно любить,
але сичить, наче змія, орда
і аж плює отрутою у груди.
Як не сичіть, а правда в серце б"є,
бо слово те не є з подвійним змістом,
тому на зло вам Україна є
і патріоти - націоналісти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403842
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2013
Чи то знущання з нас, чи то покута,
що ми святкуєм день захисників
не в день боїв на станції у Крутах
за Київ українських вояків.
Що не святкуєм ми у день Покрови,
у День Козацтва і славетних дат,
а в день, коли від пострілів "Аврори"
йшов проти нас обдурений солдат.
В цей день не раз імперія терору
нав"язувала людяності бій,
він ще донині не обсох від крові
невинних жертв і нерозумних дій.
Захисникам повага і вітання!
Молитва за загиблими в боях.
Невже у нас така коротка пам"ять,
щоб у цей день здіймать армійський стяг!
http://www.umoloda.kiev.ua/number/2229/222/79359/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403525
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.02.2013
Країні обіцяли діалог -
натомість знов показують виставу.
Актори відпрацьовують на славу:
питання - відповідь. Радій.., якщо ти лох.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403310
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2013
Три відважних вовкодави в дозор заступили
і зібратись вовчій зграї вже бракує сили.
Вийшли гордо на поляну стада охоронці:
"Ану досить ухваляти вам закони вовчі!
Досить крові і знущання й вовчого обману -
кожен виє хай за себе тепер на поляні.
А то, бач, навчились хижі жити "по понятьях"
та гарчати і за себе, і за того брата!"
Не така вже вовча зграя страшна, як казали -
одні виють, а всі решта скавчать, як шакали.
От схопити б вовкодавам вожака за горло
і не вити - скавуліти стане ціле кодло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402767
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 20.02.2013
Україна! Найбільша країна європейського континенту, територія якої сягає більше як шість сотень тисяч квадратних кілометрів, а переважна частина грунтів - родючі чорноземи, спокон віків рахувалася світовою житницею. Щедрими врожаями платила і платить благодатна нива за невтомну працю хлібосіїв.Як же треба було познущатись над цією землею, на якій родить буквально все, над цим народом, який найбільше цінує волю та плоди праці своєї, щоб цей родючий край обернути у найбільше у світі кладовище. Багатовіковий ланцюг поколінь хліборобів було обірвано жахливим насильницьким мором і замість орачів по полях бродили лише вороння і грабарі. До якого стану треба довести людину, аби вона забула свою головну місію на цьому світі - дати продовження життю, а не убивати власне дитя, аби вижити. Якою звіринною ідеологією треба володіти, щоб убивство мільйонів нівчому неповиних присвятити якійсь ганебній цілі, аби виховати ціле плем"я братовбивців, які будуть відбирати останню шматину хліба з голодних рук і спокійно споглядати мученицьку смерть співвітчизників. Чим треба замінити совість , аби цю жорстоку правду спотворити і приховати від потомків, а масове винищення українського села списати на неврожайні роки, якою зробити коротку пам"ять, аби то все забути і перекрутити в угоду промосковським можновладцям? Чи простять нам це мільйони замучених, мільйони покалічених, хоч і виживших в тій страшній круговерті? Чи простять нам мільйони ненароджених, яких насильно видалилили з нескінченого кола життя, чи зрозуміють нас нащадки, коли ми і нині змовчимо та не назвемо цей звіринний акт людиноненависного комуністичного режиму геноцидом супроти українського народу і навіки не осудим винуватців?
Розірване коло. Запалено свічі.
У тінях тривожних мільйони смертей,
катів багряниці, їх хижі обличчя
і клич милосердя голодних очей.
В слабкім мерехтінні воскового смутку
зловісні світлини могильних ровів
і руки дітей, що шукають рятунку
на грудях холодних німих матерів.
Безкровні уста, обескровлені долі
блукають по шибах від спалахів свіч,
а десь паленіють рубінові зорі
у відблисках крові минулих сторіч.
Загострені грані п"ятьма гостряками
встромили у пам"ять криваві ножі,
а свічі на вікнах п"ятьма колосками
шепочуть молитву по кожній душі.
Запалено свічі. Відкрито могили.
Живим не злічити заморених жертв.
Розірвано коло цим звірством жахливим
імперії зла, яку зватимуть - Смерть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379853
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.11.2012
"Кожний з нас повинен постійно бути в польоті - крізь долю, над суєтою." Назарій Яремчук.
Журлива осінь обійшла Карпати,
ступає вниз по мокрих споришах,
у просині хмаринки- янголята,
і пісня, як Назарова душа.
Сніжинками кружляє понад краєм,
нам на уста краплинками збіга
і голосом Назарія благає:
- Любіть Вкраїну, бо вона одна!
Любіть, як я, до болю і крізь долю,
любіть за все і бережіть її,
плекайте мову і лелійте волю,
як у піснях своїх Вам заповів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379044
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.11.2012
"Перемоги" сумні, сумнів - лиш похвальбі нагорода.
Це уже не лото, а конкретно спрямований гнів.
Ще не виграв ніхто у війні наче з власним народом,
ще на світі ніхто не прославився в схожій війні.
Засудити закон, правомірність змінити свавіллям,
охоронців чеснот перевиховать в лютих катів -
не зумів ще ніхто. Божевільним - пора в божевільні!
А отой ешафот вони зводять для власних синів.
Час дає їм ще шанс. Черговий та можливо останній.
Ще не пізно у храм і ще прийме вівтар каяття,
щоб настав ренесанс у цих вічних з собою змаганнях,
бо лиш правда, як крам - найцініша офіра життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378593
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.11.2012
Це життя - як покраяна вічність,
по шматинках розсипана долом,
край доріг і стежок пересічних,
котрі всі в неповернення йдуть.
Біжимо по них жваво і спішно,
із тих пазлів складаємо долю,
час скрипить шестернями потішно -
прагне нас зупинити мабуть.
Та не слухаєм. Мов одержимі,
спішимо позазбирувать клапті,
власноруч піджимаєм пружину
на годиннику часу хутчіш.
Лиш пливуть завороженим клином
понад нами роки, як латаття,
осідають на скроні бурштином
і тяжить переповнений кіш.
Як важливо стулити ті клапті
у виразні малюнки логічні,
щоб не дати згоріти в багатті
ні одному із них задарма,
не вступить на дорогу прокляття,
не змішатись з чужим і цинічним,
хресний хід не завершить розп"яттям
як за обрій покличе сурма.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377918
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.11.2012
Дві дороги за обрій послало життя,
але вибрати треба одну лиш.
Одна - лаври хоробрим, одна - забуття,
але жодну із них не обдуриш.
Дві дороги до тризни, як ніч і як день,
як контраст поміж чорним і білим,
одна - ім"я Вітчизни, а інша - мішень,
і кордоном між ними є віра.
Перша - як лейтмотив, хоч гориста й стрімка,
ну а інша в дурмані спокуси -
її Каїн стелив, мед розлив по гріхах,
а та перша терниста - Ісуса.
Он ця в небо веде на гору воскресінь,
та - в палаюче море спускає,
Пекло або Едем обере Ян і Інь...
Дві дороги на тлі небокраю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377437
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.11.2012
Коли над краєм в сутінках зневіри
зміїний блиск загрожував зорі -
на поле битви з триголовим звіром
змагатись вийшли три богатирі.
Як вогнемети або блискавиці,
метали пащі змія на воїв
стовпи вогню і реготали тричі
трійним оскалом трійників-голів.
І кожен вибрав голову для битви
та закипіла в полі люта січ,
січ за життя, без жалості й молитви,
а подих смерті плавив віск зі свіч.
Коли комусь змій обертався в плечі,
то побратим одразу рятував,
перемішалось все у колотнечі:
зміїна лють і лицарський запал.
Бути відважним у бою замало.
Як триголовий супротивник твій,
то з ним боротись треба в три булави -
тоді стає і втричі слабший змій.
Відкиньте зброю, що у січі лютій
може поранить дружнеє плече,
зімкніть щити, ніби Дніпрові кручі,
і змій із поля битви утече.
А лаври будем вішати опісля,
і не зобидим кожного із трьох -
земля вкраїнська подарує пісню
і Божу ласку в Трійці Господь Бог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377016
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.11.2012
І на півдні дощі. Правда тут вони,ніби живиця -
їх чекають давно обезводнені краю вуста,
але сум до душі в одночассі із ними вселився,
як німе полотно, із якого глядить суєта.
Підперезана ніч під будинком стояла до рання,
з-під капузи даху було видко згорбачену тінь.
Наче вирва увіч, дико краплі по ній тарабанять,
а вона від жаху перекинула звичний ослін.
Хоч би вітер який! Набундючене небо, як Всесвіт.
Аж притих океан і наморщив дрібненько чоло.
Чи занадто м"який, щоб вступати з дощами в амреслінг,
чи чекав їх і сам сів спочити під їхнім крилом.
Тут нема, як у нас, ані жовтня, ані листопаду -
все зелене, як гай, і радіє провіщим дощам.
Наче коврик-палас, пере осінь доріжку до саду
і не знає украй веселиться чи плакать душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376840
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.11.2012
От ти й зробив, народе, вибір свій.
От і обрав...чи знов тебе купили
оті заброди і під свій укрій
постригли гав, орлам підтявши крила.
Але отим лиш злості додали,
щоб їх, шулік, скоріш попроганяти,
відкрили вбогим очі на калим,
той копійчаний, і свої мільярди.
Стерв"ятників у охоронці звуть,
хоч від самих вже смороду на версти,
і "почерк" - наче в шахрая з наперстком,
і в діях підлих не вкраїнська суть.
Тому і рвуться під тоту броню,
що в нас - як схрон від вироку і суду,
та дасть Бог об"єднаємось, як люди,
і проженем бандитську сю рідню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376826
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.11.2012
Коли на злочини реакції нема,
від прокурора і глави держави,
то що б вони там світу не казали -
по їх заказу ця злочинна гра.
--------------
Якщо прем"єр в злочинців адвокатом -
то і йому пора уже за грати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376080
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.11.2012
Хто вирішив в людей украсти вибір -
обов"язково у тюрмі відсидить.
------------------
Коли в гаранта лиш один талант -
як силою зібрать електорат,
то він вже не гарант, а окупант.
------------------
Як депутат - справжніський супостат
то не спасе мандат його від грат.
-------------------
Правопорядник, що укрив злочинця -
вже сам давно до банди долучився.
--------------------
Народну волю не здолать ніколи,
коли народ єдиний у цій волі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375194
рубрика: Поезія, Поетичні афоризми
дата поступления 03.11.2012
Свобода не терпить ліні,
вона означає дію,
ненавидить зло і підлість,
як гріх, зневажає страх.
Не вдасться її нікому
поставити на коліна,
вона захищатись вміє,
свобода - це вибір наш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374938
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2012
Кую по ночах домаху,
плету харалужну крицю,
в горні я вогнем Сварожим,
дамаську готую сталь.
Відлюддям живу монаха,
люблю як фаранд іскриться,
як тне він олжу ворожу
й підкинутий вверх перкаль.
Для гарту не треба блиску -
для міці лиш ті узори,
кую я клинок для битви,
не цяцьку, що на стіні.
Ретельно підводжу риску
під тим, що відбулось вчора,
і Богу складу молитву,
щоб сили послав мені.
Кую по ночах шаблюку,
в горнилі гартую лезо,
гострю наждаком свободи,
ефес не вкраша сапфір,
зітру рушником пилюку,
і гніт, що по-грецьки - "п"єзо",
отримавши насолоду,
розтну, як перкаль, навпіл.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374801
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.11.2012
А на майдані знов радянські танки,
неначе тінь жорстокої війни,
ідуть повз них кияни і киянки,
у бій ідуть за власні голоси.
З мокрих дворів обпльовані білборди
похмурі двірники метуть з сміттям,
бездомний пес справля у позі гордій
нужду на стовп "покращення життя".
Брехня після дощу стіка в канави,
хвальба і обіцянки по ровах,
громадський гнів, неначе запах кави,
нуртує в душах і лупцює страх.
Як вулики, ще виборчі дільниці,
"міліціянтів" сонних легіон,
третю добу ідуть бої в столиці
з загарбником на ім"я "ригіон".
Хіба народна пам"ять лиш у танках,
що мала б від війни застерегти?
коли новітніх злочинів останки
кричать з лісів: "Рятуйте голоси!!!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374572
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.10.2012
Ми звозим по крихтах волю у рідні краї віками
ми їй насипаєм кургани, легенди свячим й пісні,
Велике Свароже Коло усіяно вщерть хрестами
з трипільських долин Аратти до вершів Карпатських гір.
В нас аріїв кров з аортів стіка в кімерійські вени,
крізь серце проходить скіфів судинами кочівників,
сарматські легені вкотре ворушать в нас антські гени,
а русичів слава й міфи гуртують в коші чумаків.
Ми діти козацьких вольниць, ми діти степів і лісу,
ми діти славетних січей, ми діти заплав і гір,
нуртує в нас дух крамольний, всилаєм нужду до біса,
вглядаєм вітрам у вічі і топчемо сум зневір.
Тернова чумацька доля, солоний чумацький клаптик -
шукаєм вселенську правду здавен від часів Христа.
Нам світять провіщі зорі вогнями шляхів-галактик,
на наших чумацьких гарбах тектити й гірський кришталь.
Та вибору час надходить, пора побороти злидні,
те все, що в світах зібрали, в озимі засіять жита,
щоб знову якісь заброди не вбили залізні тиблі
і край наш не розіп"яли, як юди колись Христа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373670
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 27.10.2012
Як переміг у собі ти раба -
то сам і вибирай поводиря!
А коли прагнеш краще дальше жити -
зумій свій вибір з честю захистити!
-------------------
Ми дійсно - ніби у полоні
на нашій пращурській землі.
Пора злодюг-хамелеонів
провчити, ми - вже не раби!
-------------------
Щоб керувати кимось - то спокуса,
а щоб всіма - то вже великий гріх,
бо той, хто виражає волю всіх,
про себе наостанку думать мусить.
--------------------
Одні ворушать сиву давнину,
щоб відшукати корінь свого роду,
а інші - мавпуї дурної моди,
справляють, сороміцькі, там нужду.
-----------------------
Хто плюнув у історії вікно -
від мокротиння вік не обітреться...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373586
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2012
Громадянине! Ось настав твій час!
І зараз ти вирішуєш по праву
Яке майбутнє завтра дітям даш,
Яку у спадок передаш державу!
Якщо не хочеш проводжать синів
В гарячі точки у чужих мундирах,
Як не байдужі сльози матерів
І вдів двадцятирічних на могилах,
Як не бажаєш смерті немовлят
Від вибухів терактів непокори,
Якщо не хочеш гуркоту гармат,
Замісто плугів - танків в чистім полі,
Тоді рішай, ти - зараз головний.
Коли не хочеш сам служить чужинцю,
Послухай серце і мовчать не смій -
Роби, як і належить українцю!
Тобі дано рішати у цю мить
Чи будеш мати вільную державу,
Чи знов комусь вклонятись і служить,
Та "гопака" гуляти на забавах.
Рішай, щоб потім не судити тих,
Кого ти сам штовхаєш у безодню,
Опам"ятай їх до початку лих,
Не жди до завтра, голосуй сьогодні!
Зайди в кабінку і подумай сперш,
Як ставити свій хрестик на папері:
Чи хочеш в хату запустити смерч,
Чи в світле майбуття відкрити двері!
Рекомендую прослухати -http://www.youtube.com/watch?v=ER4xocR9Hsc&feature=relmfu
Без коментарів, думаємо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373257
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2012
Чому зірки живуть мільярди літ
і мирно в однім просторі яріють,
а ми, земляни, поділили світ,
як і життя, на чорне і на біле,
щораз стежки міняємо невміло,
лиш при порі складати заповіт
то згадуєм, картаєм бідне тіло
і проклинаємо і цвіт, і гніт?
А хіба знаю? Сам тим задаюсь.
Великі майя, мудрий Златоуст,
і наш Тарас, нехай із різних келій,
чимало поливали ті пустелі,
оті піски нещасних людських душ,
аби там проросла любов до краю,
не користацька - дай, бо помираю,
а справжня - помираю, бо люблю!
І неважливо де ти здаш той звіт,
і обереш шматок Землі для раю,
два записи по собі залишаєм -
як народивсь й коли залишив світ.
Це твоє сальдо, твій земний диптих,
ще згадка в панахиді за померлих,
а все життя (для тебе - як Говерла!)
в однім тире поміститься між них.
Оце і все? Для цього ми живем?
Та ні, вправніші досягають слави -
їх імена в літописах держави,
у назвах вулиць, зір і теорем.
А пересічним - тільки дати дві
на час, поки стоїть могильний камінь,
лише любов буде блукать думками
по твоїх генах у душі новій.
Тож за життя люби весь світ нараз,
люби усе, що лиш любити варто,
аби горіла в юних душах ватра,
мільярди літ, як зорі понад нас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372907
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.10.2012
Час перемін. Невпинно час гряде
і озирнутися не встигнеш скоро -
як вдарить грім по нинішнім Ніде
і буде суд над тим, що було вчора.
Тож не прогав, лови щасливу мить.
допоки ще покаятись не пізно,
бо судді йдуть зі сивини століть
і суплять брови, і взирають грізно.
Покайся! Привселюдно і в душі.
Лиш не лукав - і то тобі зачтеться.
Час перемін вже заглядає в дім -
люструй думки і дії, ради честі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372815
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.10.2012
В лісі вибори грядуть,
ну а вовча зграя
(хоч ти верть, а хоч ти круть)
чує, що програє.
На збіговиську своїм
вирішують cірі,
як би то вдалося їм
обдурити звірів.
- Що ж робити, як нема
вже до нас довіри?
- Треба всіх обмахлювать -
завив з горя Сірий -
- У комісії включить
самих делетантів,
ну а їх вже обдурить
вистачить таланту!
От і стали призначать
по усіх дільницях
хто не вміє рахувать,
або тільки вчиться.
Позбирали зі дворів
по усій окрузі
безпросвітних пияків,
хвойд і боягузів,
Посадили баранів,
зайців полохливих,
відео провели в хлів
для новин брехливих.
У комісії ввели
кротів, що осліпли,
молодих ягнят і тих,
що й нема на світі.
Хай спробують отакі
дати толк паперам,
А об"явить результат
хай глуха тетеря!
Та забули шахраї,
що не все так просто -
є ще в лісі бугаї
і уперті лосі.
Та й з сусідніх вже полян
поз"їжджались гості,
брехня вовча і обман
всім - як в горлі кості!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372377
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 21.10.2012
Перегляньте цей відеоролик http://www.youtube.com/watch?v=xDivlyDO5FY&feature=channel&list=UL
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371966
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.10.2012
- Що таке універсал? -
запитав у тата.
- Це коли у тебе справ
з різних сфер багато,
і ти їх усі владнав,
з усім розібрався.
- А директор теж би мав
отак називаться?
- Ти відносно дисциплін
тих, що є у школі?
- Та ні тату, просто він
вступив в "регіони".
Перед тим у РУСі був,
згодом в "Батьківщині",
а колись, я навіть чув
комуністом пильним.
І як тільки поміня
він партійний колір -
зразу знов якась дурня
робиться у школі.
Вже на пенсії давно -
пора кози пасти,
а він, знай, як той Грицько,
все міняє кАшкет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371350
рубрика: Поезія,
дата поступления 16.10.2012
Степан Андрійович Бандера (* 1 січня 1909, Старий Угринів, Австро-Угорщина, тепер Калуського району Івано-Франківської області, Україна — † 15 жовтня 1959, Мюнхен, Німеччина) — видатний український політичний діяч, ідеолог українського націоналiстичного руху ХХ століття, після розколу Організації українських націоналістів голова Проводу ОУН-Б.
Степан Бандера і Ярослав Стецько були авторами Акту проголошення Української Держави 30 червня 1941 року. 5 липня 1941 року Бандеру помістили під домашній арешт, а з 15 вересня 1941 року в центральну Берлінську тюрму.За ним до Берліна поїхала дружина Ярослава з тримісячною донькою Наталкою, щоб перебувати близько до чоловіка. Бандеру утримували спочатку у в'язниці, потім — у концтаборі Заксенгаузен, де він перебував до 1944 року. Братів Олександра (доктора політекономії) та Василя (випускника факультету філософії Львівського університету) у 1942 році вбили польські наглядачі-капо у концтаборі Аушвіц.
Андрія Михайловича Бандеру — батька Степана, було вбито радянською владою. Сестер Оксану та Марту-Марію у 1941 р. було заарештовано і заслано до Сибіру (Красноярський край). Керівництво СРСР десятиліттями не дозволяло їм повернутися до України — Марта-Марія Бандера померла на чужині у 1982 році, а літня Оксана Бандера повернулася на Батьківщину лише у 1989 році після майже 50 років життя у Сибіру. Вона померла 24 грудня 2008 року.
Ще одна сестра — Володимира — перебувала у радянських виправно-трудових таборах від 1946 до 1956 року.
Радянський уряд уповноважив КГБ вчинити вбивство Степана Бандери в Мюнхені, ФРН. Це здійснив радянський агент Богдан Сташинський 15 жовтня 1959 року.
Доцент історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Іван Патриляк переконаний, що Степан Бандера одна з небагатьох постатей в українській історії 20 століття, яка заслуговує на найвище вшанування на рівні держави:
Єдина стратегічна і основна його позиція була спрямована на боротьбу за здобуття української незалежності. Навіть коли було знищено підпілля України, Бандера все ж залишався знаковою постаттю і обличчям української держави, внаслідок чого його ліквідували ... Бандера виконав місію національного прапора і символом прапора залишається досі. Для таких знакових постатей як Бандера логічно було б зробити Парк Слави національних героїв, з пам'ятниками і меморіалами.
/Матеріал взято з Вікіпедії/
Провідник волі
Світились зіниці на твоїм обличчі
як ти народився, як ти умирав,
а правди жиииця у чисті криниці
несла трунок волі з твого джерела.
І пили ту воду бійці у походах
вбирали той трунок серця молоді,
во ім"я народу за честь і свободу
платили життям у святій боротьбі.
Ти вірив, Степане, що день цей настане
та раттю постане знедолений край,
і буде покара чужим комісарам,
і руку Дніпру ще простягне Дунай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371038
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.10.2012
Раїса Опанасівна Кириченко (14.10.1943 – 09.02.2005) – знаменита співачка, Народна артистка України (1979), повний кавалер ордену княгині Ольги, лауреат Шевченківської премії, Герой України, Берегиня української пісні, гордість нації.
“Черствий окраєць хліба з часником для мене найсолодшим був сніданком” - любила згадувати Раїса Кириченко про своє дитинство, а ще далися ті жахливі розповіді про голод у рідному селі. У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні вказано, що 561 житель села Корещини з 824 померли з голоду.
З Черкаським хором об’їздила всю Україну, Білорусію, Середню Азію, частенько жили у холодних готелях і навіть місяцями у плацкартних вагонах (купейні були вже розкішшю). Рятувала тільки безмежна любов до пісні. У складі різних делегацій гастролювала в Європі (Німеччина, Польща, Болгарія), Америці, Канаді. Там зрозуміла дивовижну властивість – навіть не знаючи мови, кожна людина будь-якої національності розуміє її. Множилася слава співачки, унікальний голос Раїси завойовував світ. На концертах Черкаського хору її сольні номери перетворювалися на міні-концерти, їй писали захоплюючі листи, її любили.
Коли Україна стала незалежною, відчула необхідність відтворити духовність, завжди притаманну українському народу, національне мистецтво, рідну мову. Писала: “Нас, українців, у державі більшість, ми титульна нація, тож і повинні державною мовою мати рідну. Щодо цього не мають виникати жодні питання. Так дано Богом. І не наша вина, що її часто забороняли, упосліджували, відкидали на периферію життя”. І зазвучали на весь світ пісні: “Звучи, рідна мово” композитора О. Семенова на слова А. Демиденка, “Маруся Чураївна” В. Міщенка, а також ще одна пісня про Марусю Чурай М. Луківа та О. Морозова. Їй здавалося, що бачить перед собою її, Марусю Чурай, з довгою косою, темними очима, ніжну, як мавка. З ансамблем “Чураївна” створила програму “Пісні Марусі Чурай” для українського телебачення. Ця програма мала неабиякий успіх.
У своїй книзі “Я козачка твоя, Україно” пише: “Та чи не так і мусить бути? Спочатку митець іде до свого визнання, здобуває авторитет, а потім віддає борг тому селу, де народився і зробив перші кроки в царині мистецтва… Шкодую, що не змогла цього зробити, коли жила мама. Як би вона раділа! Тому вважаю, що всі нові перетворення в селі – це й пам’ять про мою матусю”. Думала співачка і про те, що наш дім – “не тільки своя хата, подвір’я та город, а й село, зрештою, вся Україна. Хто її прибере, прикрасить, зробить охайною – хто, коли не ми, її сини і дочки?” … Тоді ми всі з гордістю скажемо: “Я живу в Україні!” Усією душею вболівала Раїса Кириченко за українське село, колиску нашої духовності, відчуваючи зв’язок – буде село, буде й пісня, обряд, ритуал, якщо шанувати та підтримувати селянина за його вірність землі. Тому-то багато співала про село і маму, про буденне життя людей, їхні радощі і болі. Навіть із сучасних пісень вибирала ті, що ближче до людської душі, жила клопотами і проблемами села звичайних людей, не рубала свого пракоріння, не забувала маминої науки: “Ніколи не співай пісень, які ні про що. Вибирай ті, що западуть у людську душу. Інакше співатимеш задарма”.
9 лютого 2005 року не стало Раїси Кириченко. Попрощатися з нею у будинок Київської Національної філармонії прийшли тисячі людей, а потім її повезуть додому – в Корещину, як вона і заповідала. Її поклали вічно спати поряд з матусею
Золотий Фонд української естради
http://uaestrada.org/spivaki/kyrychenko-rajisa
ЧУРАЇВНА
Чи є в світі сила, щоб пісню згасила?
Вітрам-суховіям не вижать врожай.
З Полтави рівнини співа Україні
над Пслом і Хоролом Маруся Чурай.
Не знищили мову злим голодомором -
в Корещині пісня воскресла з могил.
Як рятівний колос, Чураївни голос
з Раїсиних вуст Україну будив.
Допоки пшениця в полях колоситься
в нас мову з грудей вже не вирве ніхто.
Чураївни пісня і нині, і прісно
покровою буде із батьком-Дніпром.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371015
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.10.2012
Враження від першої книги нашої одноклубниці Наталі Данилюк " Та жінка, що навпроти у вікні"
Я не бував ні разу у Карпатах,
не чув як там ревуть Пробій і Гук,
догадуюсь як пахне в горах м"ята,
і як в лісах токує тетерук.
А про Горгани ходять вже легенди
про Попадю, Сивулю і Грофу,
про Довбушанку, Стримбу і Говерлу
про Перегінську чарівну строфу.
В такім краю і вірші - мов перлина,
у Лімниці вмиваючись щодня,
вбирають в себе запах полонини
і з киснем проникають у серця.
І отой запах жерепу, ялиці
такою насолодою пройме,
що у вікні загадуєш обличчя,
тієї, що навпроти десь живе.
Така вишукана поезія вартує не одного видання і не має права обмежуватися однією книгою. Отож, Наталочко, нових тобі творчих злетів і цілу зграйку поетичних збірок!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370746
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.10.2012
Створюючи свою українську державу, українці повинні переглянути й уточнити свою історію, базуючись на правді, достовірних фактах і історичних подіях. Перебуваючи упродовж століть під владою завойовників, українці фактично були позбавлені можливості впливу на формування національної свідомості і розвиток своєї історії, в результаті чого історія України написана переважно на догоду цим завойовникам. Особливо не виясненим є питання про претензії і домагання Московїї, а в подальшому Росії, на історичну спадщину Київської Русі.
В романі-дослідженні В. Білінського (Країна Моксель або Московія // Київ: Видавництво ім. Олени Теліги, 2008, 2009, в трьох книгах) повідомляються факти, взяті з історичних джерел (переважно російських), що свідчать про докорінне перекручення історії Російської імперії, направлене на створення історичної міфології про те, що Московія і Київська Русь мають спільні історичні корені, що Московія має «спадкові права» на Київську Русь.
Звичайне шахрайство московитів, що привласнили собі минуле Великого Київського князівства і його народу, нанесло страшний удар по українському етносу. Тепер задача полягає в тому, щоби, на основі правдивих фактів, розкрити брехливість і аморальність московської міфології.
Розглянемо основні питання цієї проблеми.
Московські, а пізніше російські царі розуміли, що без великого минулого неможливо створити велику націю, велику імперію. Для цього потрібно було прикрасити своє історичне минуле і навіть привласнити чуже. Тому московські царі, починаючи з Івана IV (Грозного) (1533–1584), поставили завдання привласнити історію Київської Русі, її славне минуле і створити офіційну міфологію Російської імперії.
На це можна було б не звертати уваги, якщо б ця міфологія не зачіпала корінних інтересів України, не була направлена на повне знищення України – її історії, мови, культури. Час показав, що російські імпершовіністи робили і роблять все можливе для реалізації цієї задачі.
Протягом століть, особливо з початком XVI ст. в голови людей втовкмачували і втовкмачують, що Російська держава і російський народ беруть початок від великого князівства Київського; що Київська Русь – колиска трьох братніх народів – російського, українського та білоруського; що росіяни за законом «старшебратства» мають право на спадщину Київської Русі. Цією жалюгідною брехнею дотепер користується російська історіографія і державні діячі Росії, а також «п’ята колона» в Україні, в яку входять комуністи і майже всі регіонали у Верховній Раді. Відомо що:
– В час існування держави Київської Русі про Московську державу не було ні згадки. Відомо, що Московське князівство, як улус Золотої Орди, засноване ханом Менгу-Тімуром тільки в 1277 році. До цього часу Київська Русь уже існувала більше 300 років;
– Немає ніяких фактів про зв’язок Київської Русі з фінським етносом землі «Моксель» і пізніше Московським князівством з князівствами земель Київської Русі до XVI ст. В той час, як у 988 році відбулося хрещення держави Київської Русі, фінські племена землі «Моксель» перебували в напівдикому стані.
Як можна говорити про якогось «старшого брата», коли цей «старший брат» появився на світ декілька століть пізніше ніж русичі-українці. Він не має жодного морального права називати себе «старшим братом», диктувати людству правила існування, насаджувати свою культуру, мову, світосприймання. Відомо, що до кінця XV ст. не існувало російської держави, не було старшого брата «великороса» і російського народу, а була Суздальська земля – земля Моксель, а пізніше Московське князівство, що входило в склад Золотої Орди – держави Чинґізидів. З кінця XIII до початку XVIII ст. народ цієї землі називали московитами. Московські історики замовчують питання про своє національне походження.
Московити, великороси – хто вони?
Московити. У IX–XII ст. великий край від Тули, Рязані й теперішньої Московської області, меря, весь, мокша, чудь, мордва, марі та інші – все це народ «моксель». Ці племена стали згодом основою народу, що прозвав себе «великоросами».
У 1137 р. на ці землі прийшов молодший син київського князя Мономаха – Юрій Довгорукий, який залишився без княжого стола у Київському князівстві. Юрій Довгорукий започаткував князювання Рюриковичів на землях «Моксель», очоливши Суздальське князівство. В нього від жінки місцевого племені народився син Андрій, якого назвали «Боголюбським». Народжений і вихований в лісовій глухомані в середовищі напівдиких фінських племен, князь Андрій розірвав усі зв’язки з батьківською дружиною і зі старими київськими звичаями.
У 1169 р. Андрій Боголюбський захопив і зруйнував Київ: прийшов варвар, що не відчував ніякого родинного зв’язку з слов’янською святинею – Києвом
За короткий час (50–80 років) на кожне фінське поселення був посаджений князь із Рюриковичів, уроженець від мами мерянки, муромчанки, мокшанки... Так з’явилися на землі «Моксель» князівства: Володимирське, Рязанське, Тверське та інші. В цей час на землі «Моксель» починають проникати окремі місіонери з розповсюдження християнства. Про масове «перетікання» слов’ян із Придніпров’я на землі «Моксель», як це стверджують московські історики, не може йти ніякої мови. Для чого слов’янам із плодючих земель Придніпров’я іти через непроходимі хащі і болота тисячі кілометрів в невідому напівдику глуш?
На базі християнства на землі «Моксель» починає формуватися мова, яка з часом стала російською. До XII ст. на землях «Моксель» проживали тільки фінські племена. Це підтверджують археологічні розкопки О. С. Уварова (Меряни та їхній побут за курганними розкопками 1872 р. – 215с.). Із 7729 розкопаних курганів не виявлено жодного слов’янського поховання.
Антропологічні дослідження А. П. Богданова і Ф. К. Вовка, що проводили вивчення людських черепів, підтверджують відмінні особливості фінського і слов’янського етносів.
У 1237 р. на Суздальську землю прийшли татаро-монголи. Всі, хто схиляв голову, цілував чобіт хана і приймав його підданство, залишались живими і неушкодженими, хто не хотів покоритися – знищувались. Володимирські князі Юрій і Ярослав Всеволодовичі покорилися хану Батию. Таким чином, земля «Моксель» ввійшла в склад Золотої Орди імперії Чинґізидів і її воєнна сила влилась у військові сили імперії. Очолював військову дружину землі «Моксель» в складі війська хана Батия володимирський князь Юрій Всеволодович. Факт формування в 1238 р. воєнної дружини із фінських племен, які використовувалися Батиєм у завойовницьких походах на Європу в 1240–1242 рр., є прямим доказом встановлення влади хана в Ростово-Суздальській землі.
На період воєнного походу Юрія Всеволодовича на Володимирське князівство був посаджений молодший брат Юрія – Ярослав Всеволодович, який віддав хану Батию свого восьмирічного сина Олександра Ярославовича в аманати (тобто заложники). Пробувши в Орді у Батия з 1238 по 1252 р. Олександр, названий і прославлений російськими істориками як Невський, засвоїв увесь устрій і звичаї Золотої Орди, став андом (кровним братом) сина Батия Сартака, одружився на дочці хана Батия і згодом став вірним слугою Золотої Орди, очоливши Володимирсысе князівство (1252–1263). Він не брав участі в жодній серйозній битві, всі перемоги Олександра Невського – жалюгідна брехня. Князь Олександр просто не міг брати участі в зіткненнях на Неві в 1240 р. і на Чудському озері в 1242 р. будучи іще дитиною.
Слід відзначити, що управлінська влада Ростово-Суздальських князів була мінімальною. Ханом Батиєм для керівництва князівством (улусом) назначався намісник – великий баскак, а на місцях – удільні баскаки. Це були повновладні правителі Золотої Орди, які керувалися законами Яси Чинґізидів. Брехнею російських істориків є те, що суздальські, а пізніше і московські князі були незалежні від Золотої Орди. Першим правителем князівства (улуса) у ханській грамоті названий баскак або даруга, а князі рахувалися на другому, а то і на третьому місці.
Брехнею є те, що Москва заснована Юрієм Довгоруким у 1147 р. Це міф, який не має доказового підтвердження. Москва як поселення була заснована 1272 року. Цього ж року був проведений третій перепис населення Золотої Орди. При першому переписі (1237–1238 pp.) і другому (1254–1259 pp.) поселення – Москва не згадується.
Московія, як князівство, виникло в 1277 р. за наказом татаро-монгольського хана Менгу-Тімура і було звичайним улусом Золотої Орди. Першим Московським князем став Даниїл (1277–1303) (молодший син Олександра т. з. Невського). Від нього бере початок династія московських князів Рюриковичів. У 1319 р. хан Узбек (про це мовиться у вищеназваному романі-дослідженні В. Білінського) призначив свого брата Кулхана удільним московським князем, а з 1328 р. – Великим Московським князем. У російській історичній літературі названий як Калита, Хан Узбек, прийнявши іслам, знищив майже всіх князів Рюриковичів. У 1319–1328 pp. пройшла зміна династії Рюриковичів на династію Чинґізидів в Московському улусі Золотої Орди. А 1598 року в Московїї перервалася династія роду Чинґізхана, яка почалася від князя Івана Калити (Кулхана). Тобто звиш 270 років Москвою правили чисті Чинґізиди.
Нова династія Романових (Кобилиних) у 1613 р. зобов’язалася свято зберігати давні традиції і принесла клятву на вірність старій династії Чинґізидів.
Московська православна церква в 1613 р. стала стабілізуючою силою, яка забезпечувала зберігання татаро-монгольської державності в Московїї.
Із наведених даних видно, що Московія є прямою спадкоємницею Золотої Орди держави Чинґізидів, тобто, насправді татаро-монголи були «хрещеними батьками» московської державності. Московське князівство (а з 1547 р. царство) не мало жодних зв’язків до XVI ст. з князівствами земель Київської Русі.
Великороси. Плем’я великоросів, або російський народ, як він сьогодні зветься, з’явилося близько XV–XVII ст. серед фінських племен: мурома, мері, весі та ін. Тоді зароджується його історія. Немає історії великоросів на землі Київській! Історія великоросів починається із «Залещанської землі», з Московїї, які ніколи не були Руссю. Татаро-монголи, що прийшли на ці землі, внесли значний вклад у формування «великоросів». На психологію великороса наклали відбиток запозичення татаро-монгольського інстинкту завойовника, деспота, в якого основна мета – світове панування. Так до XVI ст. сформувався тип людини-завойовника, страшного у своєму неуцтві, люті й жорстокості. Цим людям не були потрібні європейська культура Й писемність, їм чужі такі категорії як мораль, чесність, сором, правдивість, людська гідність, історична пам’ять тощо. Значна частина татаро-монголів у XIII–XVI ст. влилася до складу великоросів, з них починають свій родовід понад 25 % російської шляхти. Ось деякі прізвища татар, які принесли славу імперії: Аракчеєв, Бунін, Грибоєдов, Державін, Достоєвський, Купрін, Плеханов, Салтиков- Щедрін, Тургенєв, Шереметьєв, Чаадаєв та багато інших.
Щоб привласнити історію Київської землі і увічнити цю крадіжку, великоросам треба було придушити український народ, загнати його в рабство, позбавити власного імені, виморити голодом тощо.
Українців, які проявилися як нація в XI–XII ст., а можливо, й раніше, оголосили «малоросами» й узялися втовкмачувати цю версію всьому світові. За найменший відступ від цієї версії людей страчували, знищували, засилали в ГУЛАГи. Радянський період був особливо жорстоким. За той час Україна втратила понад 25 мільйонів своїх синів і дочок, які загинули у війнах за інтереси Росії, під час колективізації, на висилках і в катівнях.
Так «старший брат», «великорос» змушував жити «молодшого брата», «малороса» у жорстоких «обіймах любові».
СТВОРЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ МІФОЛОГІЇ РОСІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
Ще за часів князювання Василя III (1505–1533) в Московії зародилася ідея величі, яку висловив представник Московського православ’я монах Філофей: «Два Рима впали, а третій стоїть, а четвертому не бути». Відтоді у московитів зароджується думка всемогутності й «богообраності», що «Москва – третій і останній Рим». Ці думки поширювались і утверджувались в Московії. Скільки крові було пролито московськими князями, а пізніше – царями заради цієї ідеї-маячні.
За царювання Івана IV (Грозного) домагання Московії на спадщину не тільки Київської Русі, а і Візантійської імперії поси-люються. Так, за переказами, шапка Мономаха буцімто подарована київському князю Володимиру Мономаху його дідом – базилевсом Константином IX, вважалися символом передачі влади Візантією Київській Русі. Враховуючи те, що першим Суздальським князем був шостий син князя Володимира Мономаха Юрій Довгорукий, то наявність у Московії цієї шапки є «доказом» спадкових прав московських правителів не тільки на Київський великокняжий престол, а і на спадщину колишньої Візантійської імперії. Далі був складений облудний заповіт Володимира Мономаха про передачу «спадкоємних прав» синові Мономаха Юрію Довгорукому, підкорювачу так званої «Залещанської» землі. Все це було видумкою. Насправді, шапка Мономаха була золотою бухарською тюбетейкою, яку Хан Узбек подарував Івану Калиті (1319–1340), який приспособив цю тюбетейку-шапку для свого звеличення. (Логвин Ю. Кобила, Калита і тюбетейка «Мономаха» // Час. – Київ, 1997, 27 березня).
Іван IV (Грозний) уперше 1547 року вінчався в церкві з титулом Московського царя, як «наслідувач» грецьких і римських імператорів. Із 37 підписів, що скріпили грамоту, прислану з Константинополя в Москву, 35 виявилися підробленими. Так Іван Грозний став «спадкоємцем візантійських імператорів». Так узаконилась брехня.
Масовану державну фальсифікацію історії свого народу почав Петро І. Він уперше в 1701 р. видав указ про вилучення в покорених народів усіх письмових національних пам’яток: літописів, хронографів, хронік, давніх історичних записів, церковних документів, архівів тощо. Особливо це стосувалась України-Русі.
У 1716 р. Петро І «знімає копію» з так званого Кенігсберзького літопису, де було показано «об’єднання» давнього літописання Київського і Московського князівств і обґрунтовувалась єдність слов’янських і фінських земель. Однак доступ до «копії»-фальшивки, як і до самого оригіналу, був закритий.
Ця Петрова фальсифікація стала основою для подальших фальсифікацій – написання т. зв. «загальноруських літописних зводів», в яких обґрунтовувалось право Московії на спадковість Київської Русі. На основі цих фальсифікацій 22 жовтня 1721 р. Московія оголосила себе Російською імперією, а московитів – росіянами. Так була вкрадена у законних спадкоємців Київської Русі – українців історична назва Русь.
Петро І завіз з Європи велику кількість спеціалістів, у тому числі і професіоналів-істориків, яких залучив до написання і фальсифікації історії Російської держави.
Для цього кожний іноземець, що поступив на державну службу, давав присягу про нерозголошення державної тайни і зобов’язувався ніколи не покидати Московську державу. Виникає питання, які можуть бути державні таємниці при «обробці російської історії» давніх часів? У будь-якій цивілізованій європейській країні після 30–50 років розсекречуються всі архіви. Російська імперія дуже боїться правди про своє минуле. Смертельно боїться!
Після Петра І, який перетворив Московію на Російську державу, еліта Московії почала замислюватися над необхідністю створення цілісної історії власної держави. За цю справу ретельно взялася імператриця Катерина II (1762–1796), яка не допускала думки про те, що в царському роду вона може бути серед рядової татаро-монгольської знаті. Катерина II, по-європейськи освічена людина, ознайомившись з архівними першоджерелами, звернула увагу, що вся історія держави тримається на словесній билинній міфології і не має доказової бази.
Тож, Катерина II своїм указом від 4 грудня 1783 р. створює «Комісію для складання записок про древню історію переважно Росії» під керівництвом і доглядом графа А. П. Шувалова, в складі 10 видатних істориків. Основна задача, що була поставлена перед комісією, полягала в тому, щоби за рахунок переробок літописів, написання нових літописних зводів та інших фальсифікацій обґрунтувати «законність» привласнення Московією історичної спадщини Київської Русі і створення історичної міфології держави Російської. Комісія працювала 10 років. У 1792 р. «Катерининська історія» побачила світ. Робота комісії проводилась в наступних напрямах:
– збір усіх письмових документів (літописів, архівів тощо). Ця робота вже частково була зроблена Петром І. Збирання матеріалів проводилось не тільки зі своєї країни, а також з інших країн – Польщі, Туреччини та ін.;
– вивчення, фальсифікація, переписування або знищення історичних матеріалів. Так були переписані літописи: «Слово о полку Ігоревім», «Повість минулих літ», «Лаврентіївський літопис» та багато інших. Деякі літописи переписувалися по декілька разів, а оригінали знищувались або засекречувалися. Так, були засекречені «Скіфська історія» А. І. Лизлова, що була видана в 1776 і 1787 pp., «Історія Російська із найдавніших часів» В. М. Татіщева, видана 1747 р. В «Скіфській історії» А. І. Лизлова вказується, що жителі Московїі – це окремий відособлений самобутній народ, який нічого спільного не має з Руссю (Києвом), Литвою, поляками тощо;
– написання нових «загальноруських зводів», які писалися у XVIII ст., а подавалися, що вони XI, XIII, XIV ст. Всі ці зводи проповідували «загальноруську ідею». Це в той час, коли на київській землі жили слов’янські племена (поляни, деревляни, сіверяни та ін.), які вже були християнами, в «Залещанській» землі жили фінські племена (мурома, меря, весь, мокша та ін.), які перебували у напівдикому стані, і ці племена не мали в історії нічого спільного аж до XVI ст.;
– для обґрунтування єдності Київської Русі і фінських племен були написані тисячі різних зводів. Усі ці зводи і літописи, як вказується в романі-дослідженні В. Білінського є тільки у переписаному вигляді, жодного оригінала. Жодного! Все це вказує на неймовірну за масштабами безсоромності й нахабства, фальсифікацію при створенні історії Держави Російської.
Не можна вічно жити в брехні!
Настав час, щоби українські історики написали правдиву історію України, яка ґрунтувалась би не на фальсифікованих Катериною II літописах і заново написаних у XVIII столітті «загальноруських літописних зводах», а на історичних фактах, зафіксованих у документах, зокрема таких країн, як Польща, Туреччина, Греція, Іран та ін. Люди мають знати правду.
Ярослав Дашкевич,
Доктор історичних наук,
bratstvo.info http://firtka.if.ua/?action=show&id=23354.
--------------------------------
У книжковому інтернет-магазині видавництва "ЛІЛІЯ"http://lilia.at.ua/board/knigi_vidavnictva_quot_lilija_quot/1 можна придбати поетичну збірку Ігоря Федчишина "Дух Землі", в якій опублікована історія України-Русі в сонетах з однойменною назвою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370550
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.10.2012
Не грійте в душах зло, воно пусте.
Воно не варте ні тепла, ні часу,
але росте, наче бамбук росте,
і пробиває наскрізь вас одразу.
І ви - не ви, а вже суцільне зло,
оте нестримне, підле і колюче,
таке, що вже і вас переросло,
і нависає над життям, як кручі.
Тоді вже і спасення не чекай,
бо зло палять і у вогні пекельнім
згорить усе: душа, і плоть, і край,
який ти отруїв тим злом смертельним!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369698
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.10.2012
На першу книгу нашої одноклубниці "Душа на кінчику пера"
Здалось мені побачив я Тернаву,
містечко, що зовуть, як і Дунай,
в якім жінкам приносять в ліжко каву,
без цукру, але каву, а не чай.
В сукна містечку із часів Красінських,
де поселивсь на гербі журавель,
я гостював, читав прекрасні вірші
і вдячний їх газдині дотепер.
Я чув прекрасний запах матіоли,
та соняхами юності блукав
і щось таке близьке мені, знайоме
знаходив серед тих віршових барв.
А як на хвильку засумую вкотре,
то відкриваю збірочку і враз -
я знов мандрую по Подільських Товтрах
стежинкою Наталі на Парнас.
Читайте, переказуйте і вірте,
що незалежно осінь чи зима -
вмить розцвіте шпарагусом і миртом
ота душа на кінчику пера!
Так тримати, Наталю! Нехай ця перша ластівка покаже дорогу цілій зграйці поетичних збірок!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368249
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.10.2012
Цей вірш я написав на прохання земляків-старшокласників до Дня Вчителя і хотілося б доєднатися до їх привітань, щоб сьогодні подарувати усім вчителям хоча б маленьку частинку того тепла, яким вони діляться ціле життя з своїми підопічними. З святом Вас, любі!
У нас сьогодні жовтень золотиться-
ми відмічаєм свято вчителів.
Нехай вам, любі, у житті щаститься
і школа буде, наче другий дім.
Пр - в
Найперш за все - погода в школі,
щоб в її вікнах сонця дар,
щоб поміж нас вітри ніколи
не нагнітали темних хмар.
Чи то лиш осінь, чи весна грайливо
нас у похід за мудрістю позве -
нам не забути цих років щасливих
і ваше слово щире і святе.
Пр-в
І щоб не відбувалося навколо,
які б зима не намела сніги -
спішити завжди будем в рідну школу,
хоч і будем вже зватися - батьки.
Пр-в
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367842
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2012
До 70-річчя утворення УПА
На свято Покрови знамена піднімем,
на честь тих героїв, що впали в борні.
Вони боролись за Україну
і їй віддали серця свої!
Рясніє у полі червона калина,
десь тут відбувались жорстокі бої.
Вони боролись за Україну
і їй віддали серця свої!
Стояли у битві завжди до загину
остання граната і куля в руці.
Вони боролись за Україну
і їй віддали серця свої!
Віншують кургани, порослі полином,
останні слова їхні рідній землі.
Вони боролись за Україну
і їй віддали серця свої!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367352
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 28.09.2012
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366901
Крізь форпости сторіч
пронесла ти героїку волі
незрівнянну красу
і палку материнську любов.
Відправляла на січ
і нових колисала героїв,
Україно моя,
як ти прагла звільнитись з оков!
Та не знає ніхто
як давались тобі ті прощання,
як у грудях пекло
і які в твоїм серці рубці.
Що із кожним хрестом
ти терпіла сама розпинання
Україно моя,
найстрадальніша з всіх матерів!
В тебе сльози в очах
появлялись при витоках слави,
ти раділа й цвіла
за своїх героїчних дітей.
і злітала, як птах,
полотнищем у небо держави,
навіть грамом тепла
ти ділилася, як Прометей!
Ти не вмієш брехать
і від того усі твої біди,
ти на горе чуже
відповіш, як завжди, співчуттям.
На горнилі багать
з колоска ти спечеш скибку хліба
і нужденним усім
ти покраєш по рівних шматках.
Благодатною будь,
і чаруй все довкілля красою,
лиш би нам не забуть,
хто ми є і хто наші батьки.
Хай нащадки і звуть,
Україно, тебе молодою,
але знаємо ми
що ти матір"ю нам вже віки!
Ми клянемось тобі,
що зумієм тебе захистити!
Присягаєм навік
зберегти материнське тепло!
Хай тобі біля ніг
позолотою стелиться жито
і небесна блакить
наче хусткою, криє чоло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366915
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 26.09.2012
Не знаю я чому мій край віками
чужинці поучали канчуками
і роздирали, як сукна сувій.
Неначе краєм бродить рабовій,
якого вже не відмолити в храмах.
Чи може ми вродились не такі -
боязкі, полохливі, заслабкі,
і не судилось мати нам держави?
Але ж були у нас сторінки слави
і світ нас мав за вправних вояків.
Чи надто мирні і не любим війн,
чи забагато їх вже пережили,
чи хлібосіїв кров тече по жилах,
яка кипить як лиш нещастя дзвін?
--------
Так, предки - скотарі і сіячі
ще із часів доби енеоліту
до цих земель тулилися, як діти,
робили рала скорше як мечі.
Напевне дух прадавньої Аратти
нас кличе землю щедру обробляти,
хліби ростити, а не воювать.
І хто у край наш не забрів би згодом -
на клич землі разом з її народом
ішов до плуга перше, чим на рать.
Тут були яси, скіфи і сармати
приходилось не раз їм воювати
із готами і гунами, та анти
усіх навчили землю шанувать.
------
Із них і ми, нащадки мужніх воїв,
та завойовництвом ніколи не жили,
лиш боронили край, коли війною
погрожували люті вороги.
Так би і було, може, дотепер,
коли б не ті густі князівські чвари,
що послужили роздрібом держави,
а в душах оселився люципер.
Бо, коли роздріб - здобич неважка
ні для орди, ні всяким довгоруким,
і рідну землю віддали на муки,
бо не знайшлося князя-ватажка.
Коли мужі воюють за корону,
то де для краю взяти охорону?
--------------
Була козацька ще у нас держава,
і знов земля в надії ожила,
але гетьмани, позмагавшись в славі,
себе спалили і її дотла.
Ще скільки раз відважні відчайдухи
кидались в битву із темниць задухи,
але та кров у жилах хлібосіїв
нам не давала взяти в руки меч.
Невже й тепер відстоять не зумієм
і похороним заповітну мрію
своїй і Божій волі всупереч?!
Чи рішимось, з"єднаємося з духом
славетних предків і тоту розруху
зупинимо, як смертовісний смерч!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366568
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 25.09.2012
Цією піснею у 1995 році "Secret Garden" підкорили Євробачення. Текст пісні друкувався у газетах, хоча у виступі норвежська співачка Гуннхільд Твіннерейм співала тільки початок і кінцівку, а сам зміст було передано неперевершеною композицією Рольфа Левланда і Фіоннулою Шеррі . Я все ж спробую нагадати його:
Догоряє цей день,
із простягнутих жмень
роси в ночі спиває несміло.
Темно-синя вуаль,
наче тиха печаль,
огортає і душу, і тіло.
Ноктюрн...
Лиш не здумай тужить -
треба ніч пережить,
відпочить під її колисанку.
Десь у східних морях
народилась зоря
і пливе під вітрилами ранку.
Ноктюрн...
Коли ніч, наче птах,
в оксамитових снах
приголубить і жагу розбудить -
я є поруч, затям,
і маленьким дитям
упади на оголені груди.
Ноктюрн...
Злетимо до небес
і з міжзоряних плес
будем бачити нашу гріховність.
Це життя - тільки мить
між "кохать" і "болить",
а все решта німа невимовність.
Ноктюрн...
Скільки збігло цих стріч,
за півсотні сторіч
і усім вигравала акордами ніч -
ноктюрн!
Ноктюрн (фр. nocturne — нічний) — поширена назва музичних композицій, переважно інструментальних, що навіяна поетичним настроєм ночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364760
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 17.09.2012
Cпочатку про повернення. Думав мені перекрили доступ на сайт, бо не міг надрукувати ні коментарів, ні нових творів. Тепер бачу, що то технічні збої. Отже, в першу чергу вибачаюся за довге мовчання!
Приводом для цього вірша була моя музична безграмотність, бо не послухав автора natalux щодо авторства музики до вірша "Ніч перед Воскресінням" і виставив його у Ютубі у виконанні доньки http://www.youtube.com/watch?v=wcU0xzq9ev4&feature=g-upl , що одразу спричинило блокування. Тому приношу свої вибачення Наталі і автору музики Рольфу Ловленду. Тепер про композитора і, власне, виконавців чудесної композиції:
Secret Garden, Rolf Lovland — ірландско-норвежский дует, граючий в стилі new age, celtic и neoclassical music. Дует складається з Фіоннули Шеррі (Fionnuala Sherry), ірландскої скрипачки і норвежского композитора/піаниста на ймення Рольф Ловленд (Rolf Lovland). Secret Garden продали більше 3 мільйонів копій альбомів и перемогли на конкурсі Евробачення виступом за Норвегію в 1995 році з композицією «Nocturne».
Дуже сподобалась і ця композиція під назвою "Adagio", що в буквальному перекладі означає повільний темп. Разом з тим adagio є безсумнівним показником ступеня істинної талановитості, ознакою справжнього таланту композитора за рахунок внутрішнього музичного наповнення і багатства думки. Таким і є цей твір! Але я, не дивлячись на це, спробую описати його зміст поетичним рядком. Тільки суворо не судіть!
Чому обрав тему Гольфстрім? Напевне тому, що це течія, якій зобов"язана життям не тільки батьківщина композитора, але буквально вся Європа. Течія простягається на 10 тис. км від берегів півострова Флориди до островів Свальбард і Нова Земля. Розпочинається у Мексиканський затоці стічними водами Антильської течії, проходить Флоридську протоку, і, відхиляючись Великою Багамською банкою ліворуч та приймаючи води Антильської течії, тече вздовж берегової лінії США до Ньюфаундлендської банки. Течія несе великі маси вільно плаваючих водоростей роду саргасум (Sargassum), термофільних тропічних риб (також летючі риби). Біля узбережжя Флориди чіткий кордон течії контрастно відділяє сині (кольору індиго) теплі води від зеленкувато-сірих прибережних прохолодних, проте більш насичених киснем, вод...
...На північ від Шпіцбергена води течії занурюються на глибину і простежуються в Північному Льодовитому океані під холодними і опрісненими поверхневими водами як тепла і солона проміжна течія.
Теплі води поступово охолоджуючись вздовж траси опускаються вниз і знову беруть курс на південь. Там вони знову нагріваються, піднімаються на поверхню і повертаються на північ./ Вікіпедія/
Гольфстрім - велика океанська ріка, яка за об"ємом перевищує всі земні ріки разом взяті, яка так нагадує своїм коловоротом саму формулу існування життя. Тому її сміло можна назвати Рікою Життя.
Гольфстрім
Як лоза винограду
вирвана із землі,
я несуся смарагдом
по життя течії.
Кольорами індиго
мій зазначено шлях,
ані вправо, ні вліво
не пуска течія.
Річко життя - Гольфстрім!
Дай ще хоча би мить
теплу одну прожить
у океані цім.
Доле моя - Гольфстрім!
Не обминай мій дім,
радістю обігрій
зграйку рожевих мрій.
Свальбарда гострі скелі
вперлися в небокрай,
Лонг"їр в барвах містерій -
тут ворота у рай.
Непотрібний саргасум
обертається в лід.
Під вітрилами часу
щогли у течії.
Лонг"їр - (норв. Longyearbyen) — найпівнічніше у світі поселення, найбільший населений пункт і адміністративний центр норвезької провінції Свальбард (архіпелаг Шпіцберген).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364403
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.09.2012
8 вересня відмічаємо День Ангела у Наталій. Щось надзвичайно святкове є у цім імені, сяюче. В перекладі з латинської натал- це різдво. Виходить що недарма щасливі володарки цього імені завжди сяють, наче різдвяні зірочки і створюють навкруг себе атмосферу свята. Прийміть, чарівні наші Наталії, цей букет осінніх квітів, який ми вручаємо Вам разом з автором музики, композитором нашого сайту Віктором Охом:
НАТАЛИН ДЕНЬ
Не всі троянди відцвіли
і ліловіє верес,
під ніжну музику бджоли
в садку цвітуть гербери.
Від суконь айстрів і лілей
в очах квітує осінь.
Так повелось в Наталин день -
весільне відголосся.
Наталин день, Наталин день -
пора осінніх квітів,
пора весіль, пора пісень,
пісень найкращих в світі.
Пора достатку і журби,
пора п"янких туманів,
до ніг поклонів, як верби,
закоханих у храмах.
Ще гладіолус у танок
жоржину закликає,
а з непотушених зірок
летять на землю кали.
І еустоми у вінках,
і дикі орхідеї,
весільні пари у садках -
мов на воді лілеї.
Аж до морозів будуть грать
весільнії музики,
а нам у вікна заглядать
троянди і гвоздики.
І хризантеми в синю даль
ще відлетять не скоро,
вітаєм з святом всіх Наталь
у цю весільну пору.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362789
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 07.09.2012
Десь тут колись у славнозвісних плавнях
козацький дух рождався й умирав,
що не спалили вороги Украйни -
злощасне море зжерло, мов удав..
Колись тут воля, а тепер лиш води,
що зацвіли від кривди і журби,
цвинтарний запах, пам"ятник свободі,
могила сіл й козацької доби.
Тут ще шумлять вцілівші верболози,
що пам"ятають той гарматний дим,
пожеж заграви і обличчя кожне
обдурених і страчених затим.
Іржали коні, бряскотіла криця,
мушкетні дула цілились в лице -
звала до бою Йванова правиця
і вороги давилися свинцем.
Хто проти волі - кров"ю обіп"ється,
хто за недолю - осуд і ганьба!
Вмирала Січ Сіркова, Чортомлицька
і слала смерть нещадно ворогам...
Тепер тут море. Ген гудять турбіни
і кораблі переправляє шлюз,
але внизу - там серце України,
її звитяга, що мовчить чомусь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362563
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.09.2012
Де наші прадіди росли,
плекали кожен звук,
до нас з чужої сторони
прибув послом мАТЮК.
Обматюкав і рід, і пліт,
усе святе поправ,
і заволав на цілий світ,
що він тут вікував.
Всмоктався в жили нам мАТЮК -
не витравим ніяк,
розставив сіті, як павук,
вчепився, як будяк.
І торжествує, верещить,
дітей в дворі ляка -
вже кожен кут і кожна мить
у лапах хижака.
Якщо в душі ти ще козак,
а не порожний звук -
жени в три шиї хамства знак,
загарбницький мАТЮК.
А дурнів, що з ним повелись,
лікуй ще батогом,
нехай в краю, як і колись,
Добро стане послом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361971
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 04.09.2012
Складає літо мовчки шапіто -
скінчилася вистава барвінкова,
вже вересень заблимав на табло
та нагадав - пора іти до школи!
А в скверику ще серпень не зібрав
від феєрверків незгорівші зорі,
складає атрибути святкувань
у торбу літа гамірливий дворик.
Пахучий червень килимки скрутив,
а липень з річки кликнув зазивала -
і через мить нав"ючені вози
покинуть нас. Скінчилася вистава.
А нам і ніколи артистів провести,
бо дзвоник вже про іншу сповіщає.
Ну що ж - прощайте, друзі! До весни!
Десь після травня знов на вас чекаєм!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361352
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 01.09.2012