В одному містечку за крамницею, в якій продавали продукти харчування, росла сосна. Вона там росла ще до того, як ця крамниця постала. Керівництво міста не дозволило її зрізати, коли дало землю власникові під магазин в оренду. Деревце росло собі, плодило шишки і в певний час скидало їх на землю й на бруківку, яка стояла довкруж магазину. Прибиральниця мусила їх змітати. Це жінку злило.
- Давно пора зрізати це дерево, - казала вона власнику крамниці.
- Не можна. – відповідав він їй. - Влада не дозволяє.
- То хай влада іде і підмітає двір.
- Влада має свою роботу, а ти роби свою, жінко, і не нарікай.
Але прибиральниця не заспокоювалася. Кожної осені вона з ненавистю гляділа на сосну.
- Засохни! – казала їй.
Сосна опускала додолу віти й мовчала.
Якось, коли жінка вчергове прибирала двір і змітала шишки, які нападали, до неї підійшов її син Павло – учень 8 класу. Він сказав, що до крамниці, в якій продають спортивні товари, завезли футбольні м’ячі, й він хоче купити собі один з них, бо той, який він вдома має, ремонту вже не підлягає.
- Дасте гроші, мамо?
- Дам, якщо допоможеш мені вирішити одне
- питання.
- Яке?
- Треба пошкодити це дерево.
- Навіщо?
- Воно сипле шишки, а я мушу прибирати.
- Як я його зможу пошкодити?
- Спиляти не зможеш і зрубати не зможеш – почують, побачать. Але поранити зможеш – один раз рубанеш сокирою по стовбурі вночі і втечеш. Може, всохне з часом від нанесеного удару.
- Але, мамо, шкода дерева!
- А мене не шкода? Якщо хочеш м’яч, то послухай мене.
І хлопець послухав. Прийшов зі сокирою о 3:00 і вдарив нею по стовбурі сосни знизу.
Закричало дерево:
- Ой-ой-ой! Болить мене!
Хлопець аж присів від несподіванки.
- Ти вмієш говорити?
- Так. Навіщо ти мене ранив, хлопче?
- Я.., не хотів. Це мама мені наказала зробити.
- Мені зле.
- Їй теж зле, бо ти шишки скидаєш, а вона мусить їх підмітати.
- Але мої шишки можна зрізати в час, коли вони молоденькими є, і мати з цього користь.
- Яку?
- Шишки містять у собі всілякі корисні елементи, які допомагають оздоровляти людський організм.
- Які елементи?
- Мікроелементи, вітаміни.
- Багато?
- У пригорщі зелених шишок вітамінів та мікроелементів більше, ніж у кілограмі імбиру з лимонами.
- Овва! А які вітаміни містяться у твоїх зелених шишках?
- У них містяться практично всі групи вітамінів, а ще кальцій, магній, калій, фосфор, ефірні олії, ліпіди й олеїнова кислота. За умови розумного застосування шишки можуть принести людині величезну користь. З них можна також приготувати відвари, різноманітні настоянки і навіть зварити варення.
- Варення? Не знав такого.
- Тепер знатимеш. А ще мої шишки підвищують імунітет, покращують кровообіг, зміцнюють судини та можуть допомогти врятувати людину від інсульту та інфаркту, бо нормалізують артеріальний тиск. Вони також прискорюють обмін речовин, який у багатьох людей є порушений, і тому вони товстіють і хворіють. До того ж я можу похвалитися і фітонцидними властивостями.
- Що це за такі властивості?
- Ти відчув, що мої хвоїнки пахнуть?
- Так.
- Так ось, вони не тільки пахнуть, а ще й виділяють в повітря такі речовини, які можуть вбити чи пригнітити зростання і розвиток шкідливих бактерій, мікроскопічних грибів, тобто, тих живих мікроелементів, які можуть спровокувати астму, призвести до захворювань бронхів та легень.
- Нічого собі! То ти важливе дерево! Ти і твої плоди багато можуть!
- Це так. А ти мене поранив… І глибоко... Болить мене місце удару.
Сосна заплакала.
- Вибач, будь ласка. Я полікую тебе. Зараз знайду інформацію в Інтернеті про те, як це можна зробити.
Хлопець ввімкнув мобільний. Знайшов статтю про лікування ран на деревах.
- Здається, я знаю, як тобі, сосно, допомогти.
- Як?
- Замажу зараз твою рану глиною. А завтра куплю в господарському магазині монтажну піну і запіню нею поріз.
- Не забудь лише.
- Не забуду. Ще раз пробач мені.
Роман наколупав глини з землі і замазав нею утворену внаслідок удару рану.
- Бувай, сосно. Завтра прийду і доведу все до пуття.
- Чекатиму на тебе.
Вранці хлопець розповів неньці про те, що йому сказала сосна після того, як він рубанув її по стовбуру. Мати не повірила.
- Тоді сама прочитай про властивості цього дерева і його шишок, - мовив неньці син.
Він взяв до рук мобільний, знайшов в Інтернеті потрібну статтю і подав телефон мамі. Вона прочитала написане. Неньці стало соромно за свою поведінку.
- Треба рятувати дерево, - мовила вона сину.
- Так отож! М’яч можеш мені не купувати, а на монтажну піну гроші дай, будь ласка.
- Підемо разом до магазину і купимо її.
- Гаразд.
Добре, що була субота. Мати не працювала в цей день, а її син Павло не вчився у школі. Купили у крамниці будівельних матеріалів вони монтажну піну, замазали нею отвір, що утворилася у стовбурі сосни через удар по ній сокирою.
- Вибач мені, деревце, - мовила прибиральниця, - за те, що я бажала тобі смерті лише через те, що мені набридло вимітати твої шишки з подвір’я.
- Вибачаю, - відповіла їй сосна.
- І я прошу вибачення, - мовив син жінки втретє уже.
- І тебе вибачаю, хлопче.
- Рости і живи, сосно, довго – на радість усім, на добро. Відтепер шишечки твої, коли вони дозріють, зазеленіють, я зриватиму й використовуватиму при різних потребах, – пообіцяла прибиральниця продуктової крамниці дереву. А ті, які падатимуть, змітатиму без нарікань.
- Гаразд!
Тут прилетів шишкар. Він сів на гілку сосни й подав свої звуки, тобто, спитав у дерева:
- Можна взяти собі одну шишечку з насінням?
- Звісно, що так. Бери, - мовила сосна.
Шишкар подякував їй, вхопив плід у дзьоб і полетів. Син з матір’ю були в захопленні від побаченого й почутого. Вони обійняли сосну, погладили і теж пішли додому – мати їсти варити, син уроки виконувати.
А новий м’яч хлопчина таки отримав. Його йому подарував сусід Іван (батька хлопець не мав, мати одна його виховувала). Він у той рік боронив рідний край від нападників на запорізькому напрямі. Про історію Павла із сосною дізнався від матері хлопця, коли приїхав додому у відпустку після лікування у шпиталю на 10 днів. Хлопець дуже радів – м’ячу, тому, що сусід після поранення залишився живий, і що Україна стоїть. «І буде стояти! – подумав, - Віки!»
ID:
1005072
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 05.02.2024 23:04:14
© дата внесення змiн: 07.02.2024 13:31:35
автор: Крилата (Любов Пікас)
Вкажіть причину вашої скарги
|
