Як про минуле пишномовні фрази,
Тоді до сьогодення в нас відраза?
Як ностальгія нашу душу крає
За часом тим, якого вже немає,
Про те добро, що в час той відбувалось,
Добро, виходить, кимось будувалось,
В той час, коли душа не сумувала,
А чиєсь вміння лише споживала?
Якщо минуле кращим нам здається,
То серце в ритмі "я люблю" не б'ється,
Лиш свідчить і без слів нам промовисто,
Що досвід не довів наш особистий:
Що жити і любити - ДУШІ вміння,
Від смерті не залежить і старіння.
Як лакмус, ностальгія виявляє,
Що у душі і наміру немає-
Уміння - "я люблю" опанувати,
Константу щастя щоби вічно мати.
***
ЛАКМУС - те, за допомогою чого можна перевірити чи виявити певні показники, характерні ознаки тощо.
ПИШНОМОВНИЙ - надмірно вишукані, високомовні, витіюваті слова, фрази.
ВІДРАЗА - почуття огиди, ворожнечі до кого-, чого-небудь.
ПРОМОВИСТИЙ - який без зайвих коментарів, пояснень
##########################
Факт ностальгией подтверждается...
Если о прошлом с восхищением,
К реальному, знать, с отвращением?
Ведь ностальгия по ушедшему,
По времени давно прошедшему,
Красноречиво изъясняется -
Ей настоящее не нравится.
По прошлому коль ностальгируем,
То ностальгией иллюстрируем,
Что в прошлом кто-то был строителем,
А мы всего лишь потребителем,
Коль с прошлым лучшее всё связано,
Знать, лично нами не доказано:
Не подчиняется старению
Любить и жить - ДУШИ умение.
Факт ностальгией подтверждается
Тот, что душа не собирается
Стать ученицею Учителя:
Греха и смерти Победителя...
