В твою пам'ять сестричко
Сорок сім минуло літ як ми обоє
Перший раз зустрілися з тобою
Правда я вже мала рік й сама ходила
Брата старшого вже мала й говорила
Не згадаю точно день й маленьке личко
Й хто сказав що ти моя сестричка
Богом дана на усе життя єдина
Незамінна моя краща половина
Із тих пір немов одна крокуєм в ногу
Хоч і різна нами вибрані дороги
І пісні співаєм різні нашим дітям
Різні погляди в нас різні любим квіти
Та завжди удвох життю радієм
Разом віримо в добро і разом мрієм
І на двох один в нас брат і мати
І хорошими дітьми багата хата
З роками міцно позросталися корінням
Зійшло добром нами посіяне насіння
В рясний вінок сплелися тісно наші діти
Нам є ким тішитися й є кому радіти
Та поки я цього листа тобі писала
Смерть невблаганна на порозі твоїм стала
Зболене тіло положила в домовину
Мою чудову мою добру половину
Зриває груди крик душі і біль пекучий
І заливають гіркі сльози горе злюче
Я не змогла тебе спасти зло зупинити
Я не зуміла вберегти і захистити
Безсонні ночі дні сумні тугою вкриті
Мучить безсилля розпач жах несамовитий
Вічність поглинула тебе квітку розквітлу
Нам залишився образ твій і пам'ять світла
Сивий лелека понесе листа на крилах
Бо в небеса я ще піднятися не в силах
Лиш він єдиний адрес твій у небі знає
Лист повний туги тобі сестро прочитає
Селецька Галина
