*****
Недоленька сміється
Над нами. Йде війна,
Та серце в грудях б’ється
І певне, що вона
Мине. І перемогу
Здобуде рідний край
Наш. Пройдемо дорогу
Важкую цю украй.
Тоді і мир настане.
Кожнісінький із нас
У ньому жити стане
І буде повсякчас
В нім жити та радіти
Життю усяку мить,
Немов маленькі діти.
А доти ще щемить
У грудях серце. Плаче
Стривожена й душа,
Яку сум ріже, наче
Ніж, і не полиша.
Ну, що ж, така недоля,
Та боремося ми,
Щоб світла стала доля,
Щоб ми усі людьми
Щасливими вік жи́ли
У рідному краю,
А не лише тужили
Й боролись у бою
Важкім із ворогами.
Життя бо нам дали,
Щоб в мирі й щасті з вами
Ми в світі цім жили,
Допоки серце б’ється,
Адже життя мине,
А всяк зна, що дається
Воно лише одне.
Євген Ковальчук, 13. 03. 2023
