У сни мої приходиш ти не часто, Хоч Господа молю про це завжди. Тремтить на вістрі часу наше щастя, Адже воюєш ти проти орди. Пригадую хвилини розставання. За свідків – з неба зорі золоті. Зізнався ти мені тоді в коханні Й на схід у чорне пекло полетів. Повільно плинуть дні тепер і ночі… Давно від тебе не було дзвінка… Сльозами затуманилися очі, Бо невідомість також їх ляка. Кричати хочеться в такі хвилини: «Спинись, росіє, досить вже смертей! Життя дається тільки раз людині, Запам’ятай це правило святе!» 29.12.2024. © Ганна Верес Демиденко #Ганна_Верес_Демиденко
ID: 1030357 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 09.01.2025 20:15:19 © дата внесення змiн: 09.01.2025 20:15:37 автор: Ганна Верес
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie