Сходила бабця до крамниці.
("Ой, краще б я там не була.
Але на Пасху, як годиться,
Потрібні яйця.") Узяла
Бабуся яйця. На полиці
На них одна ціна була,
Але на касі молодиця
Ціні тій віри не дала.
В бабусі пенсія маленька.
Смачного не куштує рот.
Не втрималася тут старенька.
В душі прокинувсь Дон Кіхот.
Розпочалася з вітряками
У бабці не на жарт війна.
Мудріють, бач, не всі з роками.
Далася їй ота ціна!
На смерть стояли продавчині,
Коритись не хотіли, ні.
Подумала старенька:"Свині.
Та хай їй грець, отій ціні!"
Яку бабусі дам пораду?
В крамниці совість не шукай.
Нам Котляревський мовив правду:
"На крадіїв не нарікай."
PS. Перепрошую за те, що неточно передала думку І.П.Котляревського:"У нас хоть трохи хто тямущий,
Уміє жить по правді сущій,
То той, хоть з батька, то здере."
. (Енеїда)
Це точно, що боротьба з вітряками. Останнім часом веду боротьбу з курцями на зупинках та зі слухачами фільмів чи новин в громадському транспорті. І, знаєте, вічливо так прошу. Але напевне, що програю бо таку агресію у відповідь отримую. А з цінами особливо, коли на вітрині акція а на касі: «Ой це мабуть в компʼютері не провели» і не сперечаюсь. Залишаю товар! Якщо встигла пробити то заставляю повернути кошти то й по всьому.
Дуже актуальну тему підняли
Еге ж. Це я про себе, вчорашню. Підловила продавчинь на тому, що на полицях одна ціна на товар, а комп"ютер на касі дає іншу, при чому вищу. Сьогодні я вже б ні з ким не воювала. Нерви не витримають.
Так, дякую за коментар. Втішає лиш те, що в благополучних Штатах яйця теж золоті, бо там зараз трампець. Хоча це не смішно. Але бачили їхні очі, що купували, тобто, за кого голосували, то тепер нехай купують золоті яйці.