Ніч…але вона не спить…
І вниз сльозинка покотилась…
Сидить…самотня і одна,
Хоча недавно ще щасливою була…
Та ще живе, а може доживає…
І серце б‘ється…і тремтить рука.
І не одна вона у світі цьому,
Та почувається сама...
Тремтить рука…і серце б‘ється,
Вона ще пише ці рядки,
Вже ніч на дворі, але їй не спиться ,
Не сняться кольорові сни…
А в голові нестерпний голос,
Повторює: «усе…па па,
Не будемо ми більше із тобою,
Ти залишаєшся одна!»
Надії…мрії… просто вбиті…
І голосно кричить душа…
Та б‘ється ще розбите серце…
Й тремтить іще ледь теплая рука…
Помер той смисл, щоб любити…
Й назад дороги вже нема!
Помер той смисл, щоб любити…
Але любов її – ЖИВА!
