Хтось казав, що всі поети мудаки,
чи заперечую я – ні.
вони пишуть вірші ламають руки,
бо багато *рочать,
перуть шкарпетки,
перуть своїх дівчат,
інколи напиваються,
вбиваються депресіями,
зіпсутим віскі.
Вони мудаки, поети-
аматори,
вони не професіонали
чи ж можуть вони
орально писати
анально відсмоктувати своїм богемам.
Ні ?
Поети мудаки,
і злі *блани.
всі всі всі.
О ці вірші про ванільне кохання
про бездарність як спосіб життя,
ранкові простати,
у цих людей ?айном набита голова,
а губи напхані ватою.
Сині сни,
голубі карнизи,
абстрактні ?урви,
поруч них.
Богема плаче,
богема ниє
бо хоче
сексу, нових віршів.
І коли, немає вже поету
що сказати, він вказівним пальцем
затискає спусковий гачок над головою,
щоб не було слідів насилля,
ексцесів,
і вечірні експреси полетять у прірву
і наднічні газети напишуть про самогубство
ще одного бездарного поета-лузера.