Одного дня, я , батько, мати і бабуся,
Зібрались їхати на базар.
Коли приїхали то зразу,
Розподілили справи в раз.
Ну як завжди, ми вже скупились,
А наші милі жіночки.
Не дивно, трішки забарились,
І ми, чекаємо на них.
Купили з батьком по хотдогу,
Купили і своїм ми теж.
Уже й зібрались до машини,
Коли циганка нас зове.
О добрі люде, поможіте!
Немає в мене ні гроша,
Може дасте мені хоч трішки.
Бо їсти сильно хочу я.
В душі у мене похололо.
Наївний був тоді малий,
Сльози від жалості з’явились.
Коли піддержав тут старий.
Каже ти молода здорова жінка.
Стоїш і просиш кусок хліба,
Сьогодні в мене, в завтра в нього.
А після завтра ще у когось.
А я, приїду щас додому.
Перевдягнусь, поїм,
Й піду робити я роботу.
І так у тижні всі сім днів.
Немає в мене вихідного.
Не маю я часу гулять,
А ти стоїш, стоїш і просиш.
Немов скалічене дитя.
В тебе здорові руки й ноги.
Іди працюй, іди дитя,
Вона ж від слів почервоніла.
Немов той свіжий бурячок.
І розвернулась і побігла,
Й не бачив більш її ніхто.
