Нарешті п’ятниця ,ти можеш погуляти
І вимикаєш чортів телефон
Тобі все рівно, що будуть шукати
Для тебе матір зараз не закон!
Червоні губи ,цигарки, панчохи,
Міні спідниця і відсутній страх
Тебе мов тільки зняли із полиці
Мов лялька барбі в «кружевних» трусах
Ти йдеш на шпильках і туманний погляд
До чого ж ,мила, ти тепер дійшла
Тобі п'ятнадцять ,ти вважаєш модним
Під першим ліпшим ноги розставлять.
Сідаєш в тачку ,знаючи закони
Розцінки ,таксу – це для тебе фарт
А в його куртці тільки три гандони
Один із них ,той самий же мудак
«Розслабся мила,це буде не больно»
Ти пам’ятаєш ці пусті слова
Коли насправді від оцього болю
Ти розривалась у сльозах сама.
А що ж тепер, такий стрімкий початок
А далі, рідна, стільки літ життя
Ти просто станеш в двадцять непотрібна
Й свої проблеми понесеш сама.
