Прохолодно вже. Злетів останній лист
із оголеної до кори берези.
Ти казав, до сліз у мене хист...
Так бува, коли я нетвереза.
Ти казав, що я не з цих світів,
запізнилась, переплутала епохи,
що ,серед сучасності "світил",
моє світло ненормальне трохи.
Ти казав, що не така , як всі,
і мені здавалось це прекрасним.
Як давно я не пишу листів,
бо нема кому писати, власне.
Бо нема причин писати їх тобі -
кожна спроба залишала тишу!
Прохолодно вже. Останній лист злетів.
Я за ним злетіла листячком із вишні...