Рухався. Без істин і без абсурду. Виливав експресію поза Чумацький Шлях і далі, на південь-північ, і в землю вибухом ядерним. І, можливо, лише зірки були мені глядачами, критиками і друзями, супроводжували поглядами в далеку темряву, бо, так повелося, всесвіт в мене не виходить за рамки власного тіла, як мораль наша не виходить за рамки тисячолітньої книги, речення не виходить далі крапки, думка обмежена нюхом і поглядом, а слух саме в розпалі моди. Лиш я і бездна. Лиш я і безліч. Мої дрібні думки тріснули і розлетілись. Лишивши вітер, темряву, тремтіння, трипіт думок і тріпи, треп, транспорт на якому їду далі, ніж бачу, і при комбінації пальців, що вирішують усі проблеми. 77 френдз онлайн , псевдофреднз для онлайну і видимості. Для письма і забитості. Для мене і четвертого виміру, ну, того, що десь всередині. Для мене.
Були ще "ми". Ми усі. Ми бачили далі, ніж думали. Ми не знали про вибух, що може статись, але затикали дірки і лягали на підлогу. Саме тоді я зрозумів - щось стоїть вище рівня людського моря. До чого не долетить народжений плавати. Та його до біса мало, багато накрутів. Шкреби застиглу кров зі стіни після вибуху, та їж. Ти не Бог, тобі нижче. Влаштуй сафарі на Небо, і помри спокійно у власних накрутах.
Лишаюсь я, вітер, темрява, тремтіння, трипіт думок і тріпи, треп, транспорт на якому їду далі, ніж бачу, і при комбінації пальців, що вирішують усі проблеми. Зірки будуть мені глядачами.
ID:
533195
Рубрика: Проза
дата надходження: 29.10.2014 01:29:33
© дата внесення змiн: 29.10.2014 01:29:33
автор: stars_are_my_audience
Вкажіть причину вашої скарги
|
