Якось був сусід у мене,
Малий такий, плюгавий.
І такий вельми розумний,
Як той баняк дірявий.
Чоловіком був підступним,
Друзів справжніх він не мав.
Тільки злодіїв по світу,
Коло себе він збирав.
До роботи був ледащий,
Жив як пан – байдикував.
А потай тихенько вкрасти,
Хист з дитинства хибний мав.
В день ходив попід хатами,
Придивлявся, що і як.
А вночі, поки всі спали,
Діяв потай, як ман’як.
Все хапав і волок до себе.
Дещо, навіть у зубах.
Очі лізли аж на лоба,
Віддавало біллю в пах.
Але це і не спиняло,
Пер як кажуть, поц за двох.
Дармовщинка додавала,
Сил, ще точно на сімох.
Що не встигав тихенько вкрасти,
З завзяттям психа, руйнував.
Потім додому повертався,
Щасливим курва засинав.
А на ранок, ґвалт в селі.
Всі шукають шахраїв.
І сусід, гучніше всіх,
Кричить – хапайте крадіїв.
Ми були тоді як діти,
Розмовляли з усіма.
- Може хтось, щось чув і бачив.
Але було все дарма.
І цього *уйла питали,
Він цідив
- Это не я.
Кліпав зрадливими очима,
Але ж знав, що це брехня.
Нарешті трапилась халепа,
Вкрав він борошна мішок.
А у ньому була дірка,
Розміром, десь з п’ятачок.
І на ранок, в товаристві,
Знову розпач від біди.
Поклялись, перехрестившись,
Бісову душу знайти.
Був козак в селі моторний,
Мав він соколиний зір.
Пробігаючи побачив – білий,
Слід в сусідський двір…
Далі – все село як завжди,
Гуртом зібралось на майдан.
В одну мить постановили,
Що робити з цим лайном:
……………………………
Зачинили його в хаті,
Та й обклали хмизом.
І зробили, все як Перси,
З жадібливим Крезом.
́
ID:
584492
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 30.05.2015 21:20:28
© дата внесення змiн: 08.06.2015 11:22:02
автор: Дикун
Вкажіть причину вашої скарги
|
