Дякую, Горличко. Не знаю, можливо вже писав... Колись до нас прилітала пара горличок. Вони вільно ходили по внутрішньому підвіконнику, по столі на кухні. Одного разу сталося так,що хтось натиснув кнопку дзвінка на вхідних дверях. Я відчинив, здійнявся протяг і вікно на кухні зачинилося. Горлички літали попід стелею, не вірили,що я - справжній. Я відчинив вікно - вони вилетіли... Я сумував за ними. адже не зробив нічого їм прикрого... Ви знаєте, а в цій маленькій голівонці живе правда і справедливість. я був у шоці, коли почув стукіт клювчика у вікно. Вони прилетіли і не самі, а з дитиною- пташенятком. А далі багато всього було. Ми змушені були змінити квартиру... Але минулого літа, на дні Тернополя, я шокував англо- та польськомовних туристів, які побачили, як я з долоні годував голубів
