Пекучий біль в моєму серці
За хлопців тих, які
Ще борються в жорстокім герці
У миті ці важкі,
Що край увесь наш оповили
І серце тиснуть, мов
Багатотонні сірі брили,
Знов, знову, знову й знов…
Війна мина, іде, триває
Ще. Точиться вона.
І серце, й душу розриває
В мені журба страшна.
Душа та серце у скорботі,
Що їх мов обплела
І душить вдома й на роботі…
Та скільки би не йшла
Війна страшна ця, звісно, дійде
Вона до краю в нас.
І ясне сонце миру зійде
Та ніжно повсякчас
Усіх нас буде зігрівати.
Ми будемо радіть
І радісні пісні співати.
Нас сонце миру гріть
Ніколи вже не перестане,
А грітиме повік.
Війна ж під ним, мов сніг, розтане,
Розтопиться навік.
Хай будемо ми пам’ятати
Її, однак повік
Не будемо більш воювати,
А в мирі жити вік
Весь будемо і ми, і діти
Й життю усяку мить
Душею й серцем всім радіти,
Бо буде лиш щастить.
Євген Ковальчук, 23. 03. 2023
